Литовці: походження і своєрідність за даними етномузикології

In contrast to the prevailing opinion about connection of the formation of the Lithuanians only with the origin and the development of the culture of the ancient Balts, the hypothesis is proposed that the unknown substratum culture did have a powerful influence on the ethnogenesis of the Lithuanians...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Апанавічюс, Р.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2011
Schriftenreihe:	Народна творчість та етнологія
Schlagworte:	Походження та етнокультурна самобутність литовців. Загальнонаціональний і регіональний виміри ідентитету
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43362
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Литовці: походження і своєрідність за даними етномузикології / Р. Апанавічюс // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 3. — С. 39-24. — Бібліогр.: 47 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-43362
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-433622013-04-27T03:04:16Z Литовці: походження і своєрідність за даними етномузикології Апанавічюс, Р. Походження та етнокультурна самобутність литовців. Загальнонаціональний і регіональний виміри ідентитету In contrast to the prevailing opinion about connection of the formation of the Lithuanians only with the origin and the development of the culture of the ancient Balts, the hypothesis is proposed that the unknown substratum culture did have a powerful influence on the ethnogenesis of the Lithuanians and the Balts as well, as it shows a very obvious difference of the Lithuanian ethnic music. Skirtingai nuo vyraujančios nuomonės apie lietuvių kilmės sąsajas tik su senųjų baltų kultūros raida, straipsnyje iškeliama hipotezė, kad yra pagrindo manyti, jog lietuvių ir baltų raidai turėjo didelės įtakos ir nežinomos kilmės substratinė kultūra, kurios palikimą rodo ryškūs lietuvių etninės muzikos skirtingumai. 2011 Article Литовці: походження і своєрідність за даними етномузикології / Р. Апанавічюс // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 3. — С. 39-24. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43362 781.7:[784.1+78.087.61+784.4](474.5) uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Походження та етнокультурна самобутність литовців. Загальнонаціональний і регіональний виміри ідентитету Походження та етнокультурна самобутність литовців. Загальнонаціональний і регіональний виміри ідентитету
spellingShingle	Походження та етнокультурна самобутність литовців. Загальнонаціональний і регіональний виміри ідентитету Походження та етнокультурна самобутність литовців. Загальнонаціональний і регіональний виміри ідентитету Апанавічюс, Р. Литовці: походження і своєрідність за даними етномузикології Народна творчість та етнологія
description	In contrast to the prevailing opinion about connection of the formation of the Lithuanians only with the origin and the development of the culture of the ancient Balts, the hypothesis is proposed that the unknown substratum culture did have a powerful influence on the ethnogenesis of the Lithuanians and the Balts as well, as it shows a very obvious difference of the Lithuanian ethnic music.
format	Article
author	Апанавічюс, Р.
author_facet	Апанавічюс, Р.
author_sort	Апанавічюс, Р.
title	Литовці: походження і своєрідність за даними етномузикології
title_short	Литовці: походження і своєрідність за даними етномузикології
title_full	Литовці: походження і своєрідність за даними етномузикології
title_fullStr	Литовці: походження і своєрідність за даними етномузикології
title_full_unstemmed	Литовці: походження і своєрідність за даними етномузикології
title_sort	литовці: походження і своєрідність за даними етномузикології
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Походження та етнокультурна самобутність литовців. Загальнонаціональний і регіональний виміри ідентитету
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43362
citation_txt	Литовці: походження і своєрідність за даними етномузикології / Р. Апанавічюс // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 3. — С. 39-24. — Бібліогр.: 47 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv	AT apanavíčûsr litovcípohodžennâísvoêrídnístʹzadanimietnomuzikologíí
first_indexed	2025-07-04T01:44:35Z
last_indexed	2025-07-04T01:44:35Z
_version_	1836678881023623168
fulltext	ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №3 2011 Питання походження та етнічної своєрідності литов- ців за даними етномузикології досі не вирішене. Досліджень із цієї проблеми майже немає. Витоки етнічної музики литовців у сукупності її жанрів вивчав лише автор запропонованої статті [2], визначаючи від- мінні сфери національного музичного мислення – одноголосся і багатоголосся [3; 17]. Одноголосся ми вважаємо ознакою культури східних, а багатоголосся – західних балтів, хоча за мовою литовців уважають схід- ними балтами. Однак проведені автором у 2007– 2009 роках дослідження литовського багатоголосся, а також зв’язків із сусідніми та віддаленими регіонами, дають підстави вважати, що на цю культуру мала вплив невідома субстратна культура. Нові відомості, деякі з них оприлюднено в моногра- фії «Культурна спадщина Північної Литви: етнічна музика» [4], зумовили перегляд і переосмислення рані- ше висловлених міркувань не тільки з приводу виник- нення литовського одноголосся і багатоголосся, але й щодо походження самих литовців як носіїв цих двох етномузичних культур. Мета дослідження – визначити походження та своє- рідність литовців за даними етномузикології. Об’єкт – литовська етнічна музика протягом етнічної історії литовського народу. Методи – порівняльний, систем- ний, ретроспективний, аналогія. Результат – висунення гіпотези (усупереч усталеній думці, згідно з якою похо- дження литовців ототожнюють з утворенням і розвит- ком культури давніх балтів), що на цей процес значно вплинула невідома субстратна культура, спадщина якої суттєво відрізняється від етнічної музики литовців. Риси литовської етнічної музики В основі литовської етнічної музики лежать два типи музичного мислення: одноголосся і багатоголосся. Одноголоссю литовців, як і етнічній музиці інших наро- дів, притаманні мінорні лади, утворені у верхній части- ні так званої акустичної, або натуральної, гами [5]. Мелодія зразків одноголосся, побудована на обертонах середньої частини натуральної гами, є виключно мажорною і створює найсприятливіші умови для її під- тримки не тільки другим, але й третім голосом. Вона ведеться у верхньому регістрі мажорних ладів, залиша- ючи, таким чином, простір для включення вищезазна- чених другого або третього голосів. Відомо, що одноголоссю властиві не тільки монодія або монофонія, але й перехідний між одноголоссям і багатоголоссям епізодичний (ВВ) гетерофонний стиль співу. Багатоголоссю ж притаманний терцієвий пара- лелізм, а також поліфонія, якій властиві як мажорні, так і мінорні лади. Ареали литовської етнічної музики не збігаються з етнографічними регіонами Литви (рис. 1), а також з ареалами поширення діалектів і говірок литовської мови. За ареалами останніх територія сучасної Литов- ської Держави поділяється на майже дві однакові части- ни: північно-західну і південно-східну (рис. 2). Приблизно так у Литві поширився образ «розумного» (на північному заході) і «не зовсім розумного» (на пів- денному сході) старшого пастуха [1, р. 33–35]. Лише на північному заході Литви відомий багатострунний інстру- мент канклес, зафіксований в народів Балтійського регі- ону. Проте є інші риси етнічної культури, за якими так само можна зробити поділ на два регіони, тому поши- рення етнічної музики не можна вважати несподіван- кою, а радше – закономірним явищем. На заході й півночі Литви – у сучасних Жемайтії, Аукштайтії, Сувалькії – домінує багатоголосся. Тут поши- рені паралельні пісні, у яких провідний сольний голос супроводжує гурт, що співає другим голосом (прикл. № 1). Мелодії таких пісень зазвичай мажорні, ладово переважає діатоніка. Ритміка чітка, регулярна, проте дещо вільна, імпровізаційна. У Північно-Східній Аукштайтії був і своєрідний осередок поліфонії. Тут вод- ночас із паралельними піснями були поширені вокальні сутартіне й інструментальна музика колективного виконання. Мелодика поліфонічної музики переважно мажорна (прикл. № 2). Переважає діатоніка, є ознаки ангемітоніки. Ритміка чітка, регулярна. Ритмічні форму- ли покладені в основу не тільки вокальної, але й інстру- Литовці: походження і своєрідність за даними етномузикології Romualdas apanavičius. The Lithuanians, Their Origin and Originality according to the ethnomusicological Records. In contrast to the prevailing opinion about connection of the formation of the Lithuanians only with the origin and the development of the culture of the ancient Balts, the hypothesis is proposed that the unknown substratum culture did have a powerful influence on the ethnogenesis of the Lithuanians and the Balts as well, as it shows a very obvious difference of the Lithuanian ethnic music. Keywords: Lithuanians, origin, ethnic music, monophony, polyphony. Romualdas apanavičius. Lietuviai, jų kilmė ir savitumas etnomuzikologijos duomenimis. Skirtingai nuo vyraujančios nuomonės apie lietuvių kilmės sąsajas tik su senųjų baltų kultūros raida, straipsnyje iškeliama hipotezė, kad yra pagrindo manyti, jog lietuvių ir baltų raidai turėjo didelės įtakos ir nežinomos kilmės substratinė kultūra, kurios palikimą rodo ryškūs lietuvių etninės muzikos skirtingumai. Raktiniai žodžiai: lietuviai, kilmė, etninė muzika, vienbalsumas, daugiabalsumas. ромуалдас Апанавічюс УДК 781.7:[784.1+78.087.61+784.4](474.5) ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №3 2011 40 Походження та етнокультурна самобутність литовців. Загальнонаціональний і регіональний виміри ідентитету ментальної поліфонії, тому в інструментальних зразках важко вловити саму мелодію (прикл. № 3.) На півдні та сході Литви – у Дзукії та Східній Аукштайтії, на території так званих свянцянських аук- штайтів (мешканців колишнього Свянцянського пові- ту – сучасних районів Швенчьоніс й Ігналіна), – пере- важає одноголосся, для якого характерні мінорні діа- тонічні лади та вільна, регулярна ритміка (прикл. № 4). У Південній Сувалькії монофонія перегукується з паралелізмом, а в Східній Аукштайтії – з гетерофоні- єю (прикл. № 5), яку вважають різновидом поліфонії, що належить до ареалу сутартіне [15]. Два головні стилі етнічної музики, поширені в різ- них ареалах Литви, на думку автора, не могли виник- нути один з іншого, оскільки засновані на істотно від- мінних елементах. Так, багатоголосся в основному асоціюється з мажором та ритмічною регулярністю, особливо в поліфонічній музиці, одноголосся ж пов’язане з мінором і більш вільною ритмікою. Ці від- мінні властивості, покладені в основу двох різних стилів, можна пояснити законами фізики та музичної акустики. Багатоголосся в етнічній музиці всіх куль- тур певною мірою побудоване на звукоряді натураль- ної акустичної гами, обертони якої розміщені лише за мажорною системою [24]. Тому й мелодика в більшос- ті випадків мажорна. Одноголосся, навпаки, базується на мінорі, тому мелодію веде лише один голос. Сусідські й більш віддалені зв’язки литовської музики Одноголоса етнічна музика литовців за основними ознаками (як формально, так і за суттю) нічим не від- різняється від музики східних слов’ян або фіно-угрів, має також спільні ознаки з музикою Скандинавії та Північної Німеччини. Проте найбільше спільного зі слов’янською музикою. Ціла низка литовських одного- лосих пісень не тільки подібна до білоруських, росій- ських, українських і польських, але є прямими їхніми аналогами. Дуже часто ідентичні й тексти, які фолькло- ристи називають «кальками». Можна з упевненістю стверджувати, що одноголосся південно-східних литов- ців має найближчі паралелі в етнічній музиці Північної Європи і може сягати не тільки часу виникнення давніх балтів у пізньому неоліті, але й часу утворення північно- європейської етнічної спільноти в ранньому неоліті. Багатоголоса музика північно-західних литовців таких близьких паралелей у Північній Європі не має. З піснями жемайтів, аукштайтів і сувалькійців перегукуються лише подібні пісні західних латишів, які проживають у Курземе. Певна відповідність простежується в піснях мешканців Латгалії та південно-східних естонців Сету. Певні ознаки паралелізму можна виявити в піснях на території сучас- них Курської і Брянської областей РФ, однак вони знач- ною мірою належать до гетерофонії. Більше аналогів з паралельними піснями литовців у Північній Європі поки ще не знайдено. Немає відповідностей і вокальним полі- фонічним пісням сутартіне північно-східних аукштайтів. Певною мірою близькою є лише інструментальна поліфо- нія народів Биржайського краю, а також Курської, Брянської областей РФ та республіки Комі, особливо тих, які мешкають у Пермській області. Литовському одноголоссю неважко знайти і більш віддалені паралелі. Їх можна прослідкувати вже в Центральній Європі, де від Британських островів і Франції до Східних Карпат простягається величезний ареал одноголосся з осередками багатоголосся в Альпах і Західних Карпатах. Однак зв’язки литовської одного- лосої музики з музикою народів Центральної Європи суто формальні. У західній частині цього регіону пере- важає дуже чітка, не властива литовській музиці, рит- міка, а в східній її частині – синкопи, також не прита- манні для литовського одноголосся. Й.-М. Жорданія [21, с. 189, 204–205] багатоголосими визначав і окремі зразки етнічної музики Британських островів, і навіть Скандинавії та Ісландії, але, на думку автора, ця музика (в основному пісні й балади) є гетеро- фонною (перехідний стиль між одноголоссям і багато- голоссям), тому її краще визначати як приклад пізнього фольклору, поширеного в усій європейській культурі. Паралельні пісні Альпійського регіону – мажорні, їм притаманна діатоніка й регулярна ритміка. За формаль- ними ознаками (наявні випадки неформальної подіб- ності) паралельна музика цього регіону багато в чому подібна до музики східних та західних аукштайтів та сувалькійців. Паралельні пісні жемайтів більшою мірою наближені до пісень Західних Карпат. У Центральній Європі поліфонії в етнічній музиці не зафіксовано. Подібні зв’язки литовської музики простежуються і в Південній Європі. На Балканах паралелі є в мелодиці одноголосих і бурдонних (не характерних для литов- ської, проте які займають помітне місце в латвійській музиці) пісень. Паралельні пісні північно-західних литовців, як і в Центральній Європі, мають багато спіль- ного з піснями північно-піренейського, південно-альпій- ського і північно-західно-балканського регіонів. Вони найбільш близькі до пісень північно-західних литовців і північних сербів з Воєводини. Про зв’язки поліфонії пів- нічно-східних аукштайтів та абхазів (Західна Грузія) відомо те саме, що й про порівняння сутартіне з пісня- ми Бєлгородської області: пов’язується лише сам поліфо- нічний принцип, але прямих відповідників немає. Поліфонічні пісні Балканського регіону, незважаючи на твердження Д. Рачюнайте-Вічінене [14, p. 52], литов- ським сутартіне також не відповідають – вони базують- ся, як і російські, на принципах гетерофонії, а не на чіт- кій поліфонії, що прослідковується на прикладі Литви. Біля витоків одноголосся і багатоголосся У 2006 році автор зазначив, що великий та достатньо цілісний простір одноголосої музики балтів, слов’ян, фіно- угрів простягається від Південно-Східної Литви й Середньої Латвії до Середньої Естонії, Російської Півночі, Волго-Окського межиріччя, а також до російського, біло- руського і польського Полісся. Ареал багатоголосся, навпаки, невеликий, він охоплює лише Північно-Західну Литву, Південно-Західну й Східну Латвію, Південно-Східну Естонію [18]. Це наштовхує на думку, що витоки одного- лосся литовців слід ототожнювати не тільки з етнічною ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №3 2011 41 музикою сусідніх слов’ян і фіно-угрів, але й із процесом утворення цих етнічних груп у IV–III тис. до н. е. Литовське багатоголосся з формуванням етнічних груп ніяк не пов’язане, оскільки йдеться не про велику, як у випадку одноголосої музики, а досить розчленовану територію, що не збігається з ареалами життя жодної із цих груп. При порівнянні цих двох ареалів з даними археології було помічено, що південна частина одноголосся та багатоголосся значною мірою збігається з територією поширення індоєвропейської шнурової кераміки (кінець ІІІ тис. до н. е.), а північна – з ареалом гребін- часто-ямної кераміки (IV–II тис. до н. е.), яку пов’язують з фіно-уграми. Проте відмінності в етнічній музиці пів- денних і північних частин одноголосся і багатоголосся є не настільки суттєвими, що дозволило б ототожнюва- ти їх зі згаданими культурами. Найбільш вдалим для порівняння є ареал давніх бал- тів, які, за даними археології, наприкінці ІІІ – на почат- ку ІІ тис. до н. е. мешкали у Волго-Окському межиріччі й у верхній течії Волги. Подібну картину розселення балтів на основі поширення балтійської гідронімії визначають і мовознавці. На території балтів у ІХ– ХІІ ст. розселялися слов’яни, з якими давні балти ще в ІІ тис. до н. е. підтримували тісні зв’язки. Маючи на увазі подібність і навіть ідентичність литовської одно- голосої музики з музикою сусідніх слов’ян, можна при- пустити, що литовське одноголосся – релікт не тільки асиміляції слов’янами балтів у ІХ–ХІІ ст., але й інтен- сивних балто-слов’янських контактів у ІІ тис. до н. е., що відбувалися після розпаду індоєвропейської мовної спільноти на початку ІІІ тис. до н. е. [16, p. 137]. На сьогодні не можна пояснити наявність порівняно невеликого ареалу багатоголосся, що не збігається з давніми археологічними культурами. Тому не можна вести мову про застосування методів аналогії та ретро- спекції, як у випадку порівняння ареалу одноголосся, для гіпотетичного визначення етнічних коренів. Припускаємо, що багатоголосся може сягати корінням та відображати колись наявну невідому нам субстратну культуру, риси якої, згідно з відомостями інших галузей історичної науки, маловідомі (або й зовсім невідомі), однак очевидні в етнічній музиці. Підставою для такого твердження є загальновідомі факти, адже субстратні явища в етнічній культурі народів Балканського і Карпатського регіонів яскраво виявляються не тільки в особливостях житла, звичаїв, одягу, танців [23, с. 127– 128], але й у рисах етнічної музики [4, p. 329–330]. Отже, хронологічні рамки витоків литовського багато голосся можна віднести до дуже віддалених часів – до утворення культур індоєвропейської шнуро- вої кераміки наприкінці ІІІ тис. до н. е. і фіно-угорської гребінчасто-ямної кераміки в IV–II тис. до н. е. До питання походження литовців за даними етнічної музики За даними археології, утворення литовської народ- ності ототожнюють з поширенням трупоспалення в V– VIII ст. По всій території Литви (рис. 3), від Південно- Східної і сучасної Білорусі, кремація поширювалася в північно-західному напрямку, де перед цим побутувало трупопокладення [20]. Такої думки дотримуються й мовознавці, які вважа- ють, що литовська мова зародилася з процесами розпаду та розходження Центрально-Балтійського ареалу в VI– VII ст. [11]. Відмінності в литовській та латиській мовах могли відбутися в VI–IX ст. [8, p. 410; 9, p. 743–746]. Антропологічні дані також демонструють подібну картину, де з ІІ по ХІ ст., унаслідок міграції південно- східних племен на північний-захід, по всій території Литви значно змінився антропологічний склад давніх жителів (рис. 4) [10]. Якщо вищеподані висновки і карти порівняти з дани- ми етнічної музики, то методом аналогії можна легко визначити, що найбільше збігів спостерігається в розсе- ленні антропологічних типів ІІ–V ст. та в поховальних звичаях до V–VIII ст., коли з південного сходу в північно- західному напрямку по всій території сучасної Литви поширилася кремація. Там, де до ІІ–V ст. побутував обряд трупоспалення, і сьогодні існує литовське багато- голосся. Одноголосся частково охоплює територію поширення мезоморфних доліхомезокранних типів, а також ареал побутування звичаю трупо спалення. Отже, припускаємо, що ареали етнічної музики до наших днів зберегли етнічний склад давніх жителів території Литви приблизно до ІІ–V ст. Наступні етнічні й культурні процеси, імовірно, на ареали литовської музики не вплинули, а отже, ми маємо справу з етніч- ною музикою, яка може відображати культуру давніх жителів Литви ще до утворення литовського народу. Якщо вважати, що представники звичаю кремації та відповідних південно-східних антропологічних типів були східними балтами, як зазначають археологи й антрополо- ги, то й одноголосся литовської музики, безсумнівно, можна зарахувати до спадщини східнобалтійської культу- ри. Таку версію підтримує і антрополог Г. Чеснис, який також уважає, що ареал південно-східних антропологічних типів з Литви поширювався до сусідніх Білорусі й Польщі [10]. Власне, найближчі паралелі з литовським одноголос- сям знаходимо саме на цих територіях. Якщо вважати, що литовське одноголосся має зв’язки з усією слов’янською музикою, то можна припустити, що воно є не тільки спад- щиною культури східних балтів, але й реліктом інтенсив- них балто-слов’янських контактів у ІІ тис. до н. е. Нічого подібного не вдається знайти при порівнянні ареалу литовського багатоголосся, окрім уже зазначеної відповідності поширення давніх гіперморфних доліхо- кранних антропологічних типів до ІІ–V ст., котрі згодом були асимільовані мезоморфними доліхомезокранними типами. За логікою, разом з асиміляцією мало зникнути й багатоголосся, яке гіпотетично було властиве цим дав- нім типам, але цього, очевидно, не сталося – багатоголо- са музика і сьогодні є найяскравішою ознакою цього регіону. Проте такі явища вважають не винятком, а саме правилом запозичення, до того ж не тільки етнічної музики, але й багатьох сфер етнічної культури. Прийшле населення завжди засвоює основну культуру місцевих жителів, незважаючи на те що часто, під час асиміляції, змінюється не тільки мова, але й етнічна самосвідо- Ромуалдас Апанавічюс. Литовці: походження і своєрідність за даними етномузикології ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №3 2011 42 Походження та етнокультурна самобутність литовців. Загальнонаціональний і регіональний виміри ідентитету мість. Яскравим прикладом цього можна назвати Балканський і Карпатський регіони, де фракійський, дакійський етнічні субстрати сучасних етнічних груп задокументовані в історичних джерелах. Литовське багатоголосся, що не має близьких пара- лелей, варто віднести до субстратної культури мешкан- ців Північно-Західної Литви, які жили в цих місцевос- тях до ІІ–V ст. На жаль, немає жодних відомостей про антропологічні типи найбільш ранніх людей (було знайдено лише кілька їх фрагментів), проте археологіч- ні знахідки свідчать про безперервне проживання на цій території з найдавніших часів. Ця версія пояснює загадку збереження ізольованого «острова» багатоголосся в Північно-Західній Литві, яке не має ніяких подібних паралелей. Саме субстратні явища подібними ізольованими «островами» в різних культурах збереглися до наших днів. Вражає те, що в цих субстратних «островах» і сьогодні звучать дуже близькі до литовських багатоголосі паралельні пісні і навіть мелодії, що нагадують сутартіне. Щодо самобутнього «клина» сутартіне в Північно- Східній Литві, то й таке пояснення не підтвердилося, оскільки цей украй обмежений ареал не збігається ні з розселенням антропологічних типів, ні з давніми тери- торіями балтійських племен, ні з говірками аукштайт- ського діалекту литовської мови і не має ніяких аналогій навіть у музиці відомих нам субстратних культур, а рідше відображає найбільш ранні пласти розвитку люд- ства, оскільки має прямі аналогії саме в далеких «екзо- тичних» культурах, представники яких і сьогодні живуть в умовах родового суспільства. Цікавим є факт, що най- більш яскравий «осередок» цього «клину» сутартіне майже повністю відповідає території найактивніших геологічних карстових утворень у Північній Литві і може бути доказом зв’язку з найдавнішими культурами та природними процесами в розвитку людства. Оскільки інші осередки європейської поліфонії також розміщені саме в регіонах активного карсту [6], загадка існування «клину» сутартіне в Литві поки що нерозгадана. Варто також зазначити, що для колективної гри на духових інструментах, що мають паралелі в Північній Європі, власне прямі аналогії також простежуються лише у віддалених «екзотичних» культурах, про що свідчить порівняння не тільки звукозаписів, але й спо- собу виконання цієї поліфонічної музики як своєрідно- го чоловічого ритуалу (прикл. № 5). Щодо зв’язків литовського багатоголосся із західнобал- тійською культурою (про це йшлося в наших попередніх публікаціях), то поки що немає вагомих доказів, які б достатньою мірою підтвердили цю версію. У світлі новіт- ніх досліджень, проведених автором цієї статті у 2007– 2009 роках, доволі помітно, що різницю в стилях (одно- голосся й багатоголосся), а також географічний чинник (південний схід і північний захід Литви) не можна вважа- ти достовірною основою для зарахування одноголосся до культури східних балтів, а багатоголосся – до культури західних балтів. За даними мовознавства, ці групи утвори лися в процесі розпаду мови та поділу давніх балтів на територіальні утворення, які, незважаючи на відмін- ності, зберегли спільну мовну основу. Окрім мови, жодно- го іншого аргументу спільної основи в литовському одно- голоссі й багатоголоссі немає, менше того, сама музика, у тому числі й тексти, свідчать про зовсім інше культурне начало. Так, одноголосся відображає «жіночу» культуру, зокрема землеробство як основну форму господарської діяльності, та охоплює переважно «холодний період» у календарному циклі – осінь, зиму, ранню весну. На проти- вагу цьому багатоголосся засвідчує «чоловічу культуру» – скотарство і полювання – і охоплює «теплий» цикл кален- даря: весну й літо. Суттєво відрізняється й зміст одноголосих і багато- голосих пісень. Для багатоголосих – зазвичай «діло- вий», у ньому перелічені не тільки всі види робіт, най- кращий час, умови та місце для них, знаряддя праці, їх виготовлення та підготовка до роботи, але й подані конкретні поради для успішного завершення справ [19]. І навпаки, зміст одноголосих пісень «неділовий» – усі роботи та дії оспівані символами. На думку фольклористів, поради й рекомендації характерні саме усній народній творчості народів, які перейшли на нові, до того не відомі їм форми господар- ської діяльності та закарбували їх у слові для успішного виконання цих робіт [22]. Отже, зміст литовських багато голосих пісень вказує на те, що оспіване в них скотарство (а також пов’язані з ним роботи) може бути здавна невластивим та перейнятим видом діяльності для предків північно-західних литовців. Якщо землеробство та «жіноче» начало вважають типовим явищем не тільки для етнічної культури литов- ців, але й для інших народів Північної Європи, то скотар- ство та «чоловіче» начало – винятком, яке свідчить про зовсім іншу природу литовського багатоголосся. Саме це й наштовхує на думку про невідомий нам субстрат, від якого предки північно-західних литовців перейняли не тільки основні форми господарської діяльності, але й дуже красиві, мелодійні, виразні багатоголосі пісні. Немає жодних сумнівів про належність литовського одноголосся до східнобалтійської культури. Це підтвер- джується не тільки згаданими особливостями, але й широкими зв’язками із сусідніми спорідненими слов’янськими культурами, для одноголосої музики яких властиві ті самі риси. Природа і зміст литовських багато- голосих пісень від східнобалтійських та слов’янських явно відрізняються, ніяких сусідських паралелей немає та, скоріш за все, пов’язуються з дуже древнім субстратом. Отже, литовці, згідно з даними етномузикології, є досить строкатим культурним і, можливо, етнічним утворенням. Південно-східні литовці, безсумнівно, є нащадками давніх східних балтів, які зберегли їх культурну спадщину та близькі зв’язки зі слов’янським світом аж до наших днів. Походження північно-західних литовців, імовірно, пов’язане з потужним культурним та етнічним субстра- том, що значно вплинув на їхню культурну своєрідність. Висновки Одноголосся і багатоголосся литовської етнічної музики вказують на різні шляхи походження самих литовців. ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №3 2011 43 Одноголосся за своїми ознаками має широкі анало- гії в музиці сусідніх народів (особливо слов’ян) і може не тільки бути спадщиною культури східних балтів, але й свідчити про давні балто-слов’янські контакти. Багатоголосся близьких паралелей не має, воно істотно відрізняється від одноголосся як ізольований «острів» не тільки в Литві, але й у Північній Європі і радше свідчить про невідомий нам субстрат, сліди якого закарбовані в литовській багатоголосій музиці. Південно-східні литовці, згідно з даними етномузико- логії, є нащадками давніх східних балтів, тоді як похо- дження північно-західних литовців може бути пов’язане з невідомим культурним і, можливо, з етнічним суб- стратом. Рисунки рис. 1. Етнографічні рeгіони Литви: 1 – Сувалькія; 2 – Дзукія; 3 – Жемайтія; 4 – Аукштайтія; 5 – регіон поширення сутартіне* рис. 2. Ареали литовської етнічної музики: 1 – одно- голосся; 2 – паралелізм; 3 – поліфонія; 4 – гетерофонія рис. 3. Поширення звичаю трупоспалення в Литві в V–VІІІ ст.: 1 – кургани зі скелетними могилами та з трупо спаленням; 2 – кургани з трупоспаленням; 3 – незрозумілі пам’ятки; 4 – ґрунтові могильники з трупо- спаленням; 5 – напрямок поширення звичаю кремації* * Див.: Astrauskas R. The Lithuanian calendar rites and music: on the issue of cycle unity // Ritual and Music. – Vilnius, 1999. – P. 55–67. – Fig. 1. Див.: Apanavičius R. Šiaurės Lietuvos kultūros paveldas: Etninė muzika. Monografija. – Kaunas, 2009. – P. 337. * Див.: Bолкайте-Куликаускиене Р. К вопрoсу этнической рис. 4. Ареали антропологічних комплексів та їхня динаміка в І тис.: 1 – гіперморфний, вузьколи- ций; 2 – гіперморфний, доліхокранний, широколи- ций; 3 – мезоморфний, доліхомезокранний, вузько- лиций; 4 – мезоморфний, доліхомезокранний, широко лиций** принадлежности грунтовых могильников Центральной Литвы I–VIII в. // Проблемы этногенеза и этнической исто- рии балтов. – Вильнюс, 1985. – C. 30–39. ** Див.: Česnys G. Antropologinis lietuvių kalbos tarmių substratas // Lituanistica. – 2007. – T. 53. – Nr 3 (71). – P. 44–56. Ромуалдас Апанавічюс. Литовці: походження і своєрідність за даними етномузикології ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №3 2011 44 Походження та етнокультурна самобутність литовців. Загальнонаціональний і регіональний виміри ідентитету Сінокісна пісня. Купішкіський р-н, Аукштайтія. 1964 Приклад № 2 Сутартіне. с. Суостас, Биржайський повіт. 1911 Див.: Aukštaičių melodijos. – Vilnius, 1990. – P. 138. – Nr 112. ** Див.: Sutartinės. Daugiabalsės lietuvių liaudies dainos / sud. ir paruošė Z. Slaviūnas. – Vilnius, 1958. – T. I. – P. 201. – Nr 57. Приклади Приклад № 1 ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №3 2011 45 Інструментальна п’єса для скудучяя. Биржайський повіт, волость Саламестіс. 1932 Приклад № 4 Жниварська пісня. с. Немаюнай, Сейнайський повіт, волость Швянтежерис, Дзукія. 1938 Див.: Dzūkijos dainos ir muzika. 1935–1941 metų fonografo įrašaі / sud. ir parengė A. Nakienė, R. Žarskienė. – Vilnius, 2005. – P. 61. – Nr 14. ** Див.: там само. Приклад № 3 Ромуалдас Апанавічюс. Литовці: походження і своєрідність за даними етномузикології ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №3 2011 46 Походження та етнокультурна самобутність литовців. Загальнонаціональний і регіональний виміри ідентитету Гетерофонна пісня. с. Мечьоніс, Свянцянський повіт, волость Мелагенай, Східна Аукштайтія. 1934 Виконавці на скудучяях. с. Ясішкяй, Биржайський повіт, волость Немунельо радвілішкіс. 1913 Див.: Sutartinės. Daugiabalsės lietuvių liaudies dainos / sud. ir paruošė Z. Slaviūnas. – Vilnius, 1958. – T. I. – P. 366–367. ** Див.: Lietuvių liaudies instrumentinė muzika. Pučiamieji instrumentai / sud. ir paruošė S. Paliulis. – Vilnius, 1959. Приклад № 5 ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №3 2011 47 1. Apanavičius R. Baltų etnoinstrumento- logija. – Kaunas, 1992. 2. Apanavičius R. Baltosios rasės etninė muzika. Šiaurės europidai // Liaudies kultūra. – 1999. – Nr 4. – P. 11–16. 3. Apanavičius R. Lietuvių etninė muzika: vienbalsumas, daugiabalsumas ir kilmės klausimai // Gimtasai kraštas. – 2008. – Nr 1. – P. 7–14. 4. Apanavičius R. Šiaurės Lietuvos kultūros paveldas: Etninė muzika. Monografija. – Kaunas, 2009. 5. Apanaviиius R. Monody and Polyphony of Ethnic Music: Problems of Beginning // Mūzikas zinātne šodien: pastāvīgais un mainīgais. Zinātnisko rakstu krājums. – Daugavpils, 2010. – P. 7–15. 6. Apanavičius R., Motuzas A. Lietuvių sutartinių regionas: muzikinės kultūros sąveikos su dirvožemio bei paviršinių uolienų danga mįslė // Lituanistica. – 2010. – T. 56. – Nr 1–4. – P. 129–143. 7. Aukštaičių melodijos / рarengė L. Burkšaitienė, D. Krikštopaitė. – Vilnius, 1990. 8. Būga K. Rinktiniai raštai. – Vilnius, 1958. – Т. I. 9. Būga K. Rinktiniai raštai. – Vilnius, 1961. – Т. III. 10. Česnys G. Antropologinis lietuvių kalbos tarmių substratas // Lituanistica. – 2007. – T. 53. – Nr 3 (71). – P. 44–56. 11. Dzūkijos dainos ir muzika. 1935–1941 metų fonografo įrašaі / sud. ir parengė A. Nakienė, R. Žarskienė. – Vilnius, 2005. 12. Lietuvių etnogenezė / redaktorių kole- gija: R. Volkaitė-Kulikauskienė, J. Jurginis, V. Mažiulis, A. Vanagas. – Vilnius, 1987. 13. Lietuvių liaudies instrumentinė muzi- ka. Pučiamieji instrumentai / sud. ir paruošė S. Paliulis. – Vilnius, 1959. 14. Račiūnaitė-Vyčinienė D. Sutartinių atlikimo tradicijos. – Vilnius, 2000. 15. Sutartinės Daugiabalsės lietuvių liau dies dainos / sud. ir paruošė Z. Slaviūnas. – Vilnius, 1958. – Т. І; 1958. – Т. ІІ; 1959. – Т. ІІІ. 16. Zinkevičius Z. Lietuvių kalbos istorija, I. Lietuvių kalbos kilmė. – Vilnius, 1984. 17. Апанавичюс Р. Литовская этничес- кая музыка: проблема одноголосия и многоголосия // Humanitāro zinātņu vēstnesis. – Daugavpils, 2003. – Nr 3. – L. 104–109. 18. Апанавичюс Р. Проблема терри- ториального и культурного определения древних балтов в Cеверной Европе по данным этнической музыки // Literatūra un kultūra: process, mijiedarbība, problēmas. Zinātnisko rakstu krājums. – Daugavpils, 2006. – T. VIII. – L. 258–269. 19. Апанавичюс Р. Орудия труда и их употребление в литовских сенокосных песнях и сутартине // Kultūras studijas. Zinātnisko rakstu krājums. – Daugavpils, 2011. – P. 21–29. 20. Bолкайте-Куликаускиене Р. К воп- рoсу этнической принадлежности грунтовых могильников Центральной Литвы I–VIII в. // Проблемы этногенеза и этнической истории балтов. – Вильнюс, 1985. – C. 30–39. 21. Жордания И.-М. Грузинское традиционное многоголосие в меж дународном контекс те многоголосных культур (к вопросу генезиса многоголосия). – Тбилиси, 1989. 22. Кокаре Э. О своеобразии и сходстве латышских и эстонских пословиц // Взаимосвязи балтов и прибалтийских финнов. – Рига, 1970. – С. 87–110. 23. Мартынова М. Ю. Хорваты. Этническая история XVIII–XIX вв. – М., 1988. 24. Bičiūnas V. Muzikinės akustikos pagrindai. Knyga muzikams ir muzikos mėgėjams. Vilnius, 1988. Література Переклад з російської Олени Соболєвої Ромуалдас Апанавічюс. Литовці: походження і своєрідність за даними етномузикології

Литовці: походження і своєрідність за даними етномузикології

Institution

Ähnliche Einträge