Щедроносний науковий ужинок на ниві фольклористики
Рецензія на книгу: Кирчів Роман. Двадцяте століття в українському фольклорі. – Л. : Інститут народознавства НАН України, 2010. – 536 с.
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2011
|
| Назва видання: | Народна творчість та етнологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43386 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Щедроносний науковий ужинок на ниві фольклористики / В. Качкан, Д. Курчій // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 4. — С. 73-76. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-43386 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-433862013-04-28T03:08:03Z Щедроносний науковий ужинок на ниві фольклористики Качкан, В. Курчій, Д. Рецензії Рецензія на книгу: Кирчів Роман. Двадцяте століття в українському фольклорі. – Л. : Інститут народознавства НАН України, 2010. – 536 с. 2011 Article Щедроносний науковий ужинок на ниві фольклористики / В. Качкан, Д. Курчій // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 4. — С. 73-76. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43386 uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Качкан, В. Курчій, Д. Щедроносний науковий ужинок на ниві фольклористики Народна творчість та етнологія |
| description |
Рецензія на книгу: Кирчів Роман. Двадцяте століття в українському фольклорі. – Л. : Інститут народознавства НАН України, 2010. – 536 с. |
| format |
Article |
| author |
Качкан, В. Курчій, Д. |
| author_facet |
Качкан, В. Курчій, Д. |
| author_sort |
Качкан, В. |
| title |
Щедроносний науковий ужинок на ниві фольклористики |
| title_short |
Щедроносний науковий ужинок на ниві фольклористики |
| title_full |
Щедроносний науковий ужинок на ниві фольклористики |
| title_fullStr |
Щедроносний науковий ужинок на ниві фольклористики |
| title_full_unstemmed |
Щедроносний науковий ужинок на ниві фольклористики |
| title_sort |
щедроносний науковий ужинок на ниві фольклористики |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43386 |
| citation_txt |
Щедроносний науковий ужинок на ниві фольклористики / В. Качкан, Д. Курчій // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 4. — С. 73-76. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT kačkanv ŝedronosnijnaukovijužinoknanivífolʹkloristiki AT kurčíjd ŝedronosnijnaukovijužinoknanivífolʹkloristiki |
| first_indexed |
2025-07-04T01:46:02Z |
| last_indexed |
2025-07-04T01:46:02Z |
| _version_ |
1836678972202549248 |
| fulltext |
ЩЕДРОНОСНИЙ НАУКОВИЙ УЖИНОК НА НИВІ
фОЛЬКЛОРИСТИКИ
володимир Качкан, дмитро Курчій
Кирчів роман. двадцяте століття в українському фольклорі. – Л. : інститут народо-
знавства НаН України, 2010. – 536 с.
Обсяг унікального дослідження-моногра-
фії про сьогочасну життєвість усної словес-
ності відразу дає уявлення про велетенський
історико-культурологічний фактаж, скрупу-
льозно опрацьований автором. Надзвичайно
позитивним є те, що вчений з ґрунтовними й
широкими знаннями та професійним досвідом
(понад півстоліття Роман Кирчів працює в
системі Академії наук на ниві української гу-
манітаристики-літературознавства, етнографії,
фольклористики, історії українського театру)
розпочав узагальнення важливої та багато-
планової суспільно-політичної проблеми ві-
дображення в усній словесності українського
народу вельми складного й насиченого доле-
носними подіями ХХ ст. Ця книга побачила
світ під егідою двох інституцій: Інституту на-
родознавства НАН України та Львівського
національного університету ім. І. Франка.
За визначенням автора, «ця праця була заду-
мана і спланована як спроба монографічного до-
слідження рецепції української дійсності щой но
минулого двадцятого століття в усній народній
словесності». Важливим є відображення в ній
основних віх цієї дійсності, подій, ідей і поста-
тей. Написання праці тривало майже впродовж
останнього десятиліття з перервами для вико-
нання інших наукових завдань. Окремі розді-
ли в процесі підготовки друкувалися у вигляді
статей у різних наукових виданнях, зокрема в
журналах «Народознавчі зошити», «Записки
Наукового товариства ім. Тараса Шевченка» та
різних збірниках або виголошувалися на науко-
вих конференціях різного рівня.
Р. Кирчів на багатющому матеріалі блискуче
продовжив дослідницький дискурс своїх попе-
редників стосовно рецепції історичної дійсності в
українському фольклорі, зокрема відомих студій
на цю тему Миколи Костомарова, Володими-
ра Антоновича, Михайла Драгоманова, Івана
Франка, Михайла Грушевського, і «на матеріалі
новітньої доби показав традиційну тяглість і нові
якості процесу трансформації в художній сві-
домості народу подій і явищ свого часу» (с. 4), у
тому числі драгоманівську традицію культурно-
історичного вивчення політичних аспектів усно-
поетичного слова, присвячену живим і хвилюю-
чим документам національної пам’яті – своєрідній
«усній історії» українського народу. Тут іде мова
про увіковічення в народній пісні героїки визволь-
них змагань січового стрілецтва та Української
повстанської армії, трагедії голодомору та Другої
світової війни, про висвітлення в комічному ракур-
сі крізь призму політичного анекдоту реалій фа-
шистського і комуністичного окупаційних режи-
мів та інших важливих для всієї нашої нації подій
минулого століття.
Стрижнем пропонованої праці Р. Кирчіва
є цілісна програма наукового осягнення фено-
мену народної словесної творчості українців,
історичні детерміновані зміни сучасного про-
цесу фольклорного новотворення, динаміка
фольклорних традицій. Дуже істотним є об’єкт
і предмет дослідження – український фольк-
лор ХХ ст. у зв’язку із суспільно-політичним
і національно-культурним буттям українського
народу в зазначений період та новочасними за-
гальнофольклорними процесами; відображення
в народному слові того, що довелося пережити
Україні у ХХ ст. Актуальність полягає в роз-
критті запропонованої теми не в дусі марксист-
ського вульгарного тлумачення за формулою:
«фольклор – відображення дійсності», бо
насправді в народній творчості не все є її від-
битком. Мовиться насамперед про аналітичне
осягнення й освітлення того, що і як з бурхливої
дійсності останнього століття другого тисячо-
ліття віддзеркалилося в народній словесності.
74
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2011ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоГраФія* 1/2011
У виданні осмисленню підлягає спектр пи-
тань джерелознавчого, історико-теоретичного
та методологічного характеру, без відповід-
ного опрацювання й осмислення яких важко
розроб ляти і трактувати зазначені проблеми.
Книга розпочата передмовою «Унікаль-
не дослідження про сьогочасну життєвість
усної словесності» академіка НАН України,
доктора історичних наук, професора Степана
Павлюка. Також уміщено слово автора, вступ,
вісім розділів, висновки та іменний покажчик.
У першому розділі – «Фольклор у систе-
мі новочасної української культури» (с. 17–
73) – дослідник акцентує увагу на новочас-
ному українському фольклорі, окреслює його
як живу, динамічну, змінну в часі та просторі
культуру, що є поєднанням традиційного й
нового в художньому слові народу, своєрідне
відображення в ньому явищ дійсності свого
часу, переживань і настроїв його ж творців.
Виходячи з розуміння предмета дослі-
дження, саме спосіб і характер відображення
у фольклорному слові різних аспектів та етапів
української дійсності ХХ ст. і є головним, кон-
цептуально визначальним.
Заслуговує на увагу і другий розділ –
«Фольклор серед катастрофи воєн і перево-
ротів» (с. 74–121), назва якого взята зі статті
Дмит ра Донцова «Наше літературне гетто»
(1932) і який стосується творчості письменниць-
кої генерації, що зародилася в атмосфері бурх-
ливих десятиліть ХХ ст. Увагу зосереджено на
потребах нового слова в тяглості фольклорної
традиції, адже початок ХХ ст. привніс значне
пожвавлення суспільно-політичного та куль-
турного життя в усіх частинах розчленованої і
поневоленої чужинцями України (виникнення
УНР і ЗУНР, історична їх злука, московсько-
більшовицькі й польські окупанти). Р. Кирчів
акцентує увагу на подіях початку ХХ ст. в
українському фольклорі: «міграційний процес
з різними його напрямами (на американський
континент – для українців Галичини, Букови-
ни і Закарпаття і на Схід до Азії з центрально-
і східноукраїнських земель) набрав наприкінці
ХІХ – на початку ХХ ст. нової інтенсивності
і став одним з найзначущіших суспільних явищ
української дійсності того часу.
Твори усної народної словесності, поро-
джені еміграційним рухом, потрапили в поле
зору фольклористів відразу після їх появи. Це
були здебільшого пісні, складені і переслані до
рідного краю переважно самими емігрантами
чи друковані в американській емігрантській
газеті “Свобода” та в інших виданнях» (с. 79).
Ця дійсність дала прекрасні публікації, духов-
ну атмосферу й основу народної творчості.
Володимир Гнатюк зазначав, що одним з най-
новіших нашарувань є пісні про еміграцію –
«подію, що не могла теж обійти народної ува-
ги». Однією з перших таких публікацій була
«Пісня про Бразилію», записана М. Павли-
ком 1898 року від лірника з Тернопільщини, з
додатком іще чотирьох емігрантських пісень у
запису І. Франка й В. Гнатюка в п’ятому томі
«Етнографічного збірника». Групу емігрант-
ських пісень із Закарпаття подано в збірни-
ку Михайла Врабеля «Угро-русски народны
спиванкы», та значна їх добірка – у додатку
до вказаної розвідки про пісенні новотвори
В. Гнатюка. По гарячих слідах виникнення й
поширення емігрантських пісень їх записали
Осип Роздольський і Філарет Колесса. За-
галом ця тема представлена здебільшого в пі-
сенному фольклорі західних регіонів України і
стосується заокеанської еміграції:
Добре в Америці, як іде робота,
Красно ся прибере, як прийде субота.
Красно ся прибере, пива ся напіє –
Ніхто му не повість, же му в полю гниє.
В полю му не гниє, вода му не бере,
Бо йому привезуть до гавзу фармере (с. 81).
Цікавими є й інші спектри мотивів та об-
разів пісень того часу, їхня жанрова структура.
Автор залучає до розгляду відповідні матері-
али, які з різних причин залишалися поза ува-
гою науковців (див. цикл гуцульських пісень
у другій частині додатку до розвідки В. Гна-
тюка про пісенні новотвори та Галицький се-
лянський страйк у народній пісні І. Франка).
Основною темою є прогресуюче разюче зу-
божіння, руйнування господарств і моральна
рецензії
деградація гуцулів через пияцтво, поширення
й заохочення його чужинцями між горянами та
різні лихварські махінації тощо. У піснях кон-
статується усвідомлення гуцулами цього соці-
ального лиха і його причин:
Давно газди газдували, доїли на міру,
Тепер пішли полонини під жидівську
віру! (с. 86)
А за нашу гірку кривду хай пани запла
тять:
Їхню білу шкуру будем косами здира
ти (с. 88).
Поширеними в народному репертуарі стали
пісні у формі співанок-хронік, пісні про роз-
стріл і арешти жителів сіл, пісні-агітації, сати-
ричні пісні. Ці мотиви проникають і в новотво-
ри колядок, щедрівок та гаївок.
Зрештою, автор акцентує увагу на тому, що
вже на першому етапі ХХ ст. окреслився ряд
нових рис української усної народної словеснос-
ті, які в наступних десятиріччях стали характер-
ними, прикметними для її новітньої верстви.
В академічному доробку Р. Кирчіва подано
і фольклорні рецепції Першої світової війни та
українських визвольних змагань. Ми знаходи-
мо відомості В. Гнатюка про вплив подій Пер-
шої світової війни на народну творчість:
Ой війна, війна,
Світова війна…
Не жди, мати, сина,
Бо його нема.
Основним лейтмотивом проходить і праг-
нення до припинення кровопролитної битви,
закінчення війни:
Просіть, люди, щиро Бога та й ви, дрібні
діти,
Щоби тії європейські царі вспокої
ти (с. 102).
Автор зазначає, що в тексти пісень воєнного
часу вплітаються патріотичні ремінісценції по-
пулярних січових пісень і навіть національного
гімну «Ще не вмерла Україна». Важливим є
те, що національно-патріотична тема в україн-
ському фольклорі періоду Першої світової ві-
йни знайшла свій вершинний вияв у стрілець-
ких піснях, які виникли у зв’язку зі створенням
і діяльністю військового формування у складі
австро-угорської армії – легіону Українських
січових стрільців, що був першою україн ською
військовою формацією новітньої доби. На базі
цього легіону згодом було створено корпус
Січових стрільців армії Української Народ-
ної Республіки й Українську галицьку армію
(УГА) Західно-Української Народної Респуб-
ліки. Саме із цими українськими збройними
формуваннями пов’язане творення, поширення
та популяризація стрілецьких пісень:
Послухайте, добрі люди!
Хочу говорити.
Пішли тії січовики
Свій край боронити.
Гей на горі, на Маківці, кукає зазуля,
Наші стрільці б’ють москалів, увесь світ
дивує (с. 105).
Увагу привертає багатий репертуар стрі-
лецьких пісень, в основі якого – ще довоєн-
ні січові патріотичні пісні на слова І. Франка,
К. Трильовського, Б. Лепкого, В. Лебедової,
О. Колесси, О. Маковея, С. Чарнецького,
Г. Труха, С. Яричевського та інших, а також
ряд народних, зокрема козацьких. Стрілецькі
пісні були породженням тієї якісно нової ду-
ховної атмосфери, що формувалася в Україні,
фольклорним явищем, складовою новітньої
верстви української піснетворчості ХХ ст.
У розділі «Відлуння української дійсності
міжвоєнного двадцятиріччя в народній словес-
ності» (с. 122–198) знаходимо фрагментарно зі-
браний фактологічний і дослідницький матеріал
про складні й драматичні 1920–1930-ті роки в
Україні (жорстка політика, голод 1921–1923 рр.,
1932–1933 рр., «українізація»), реалії української
дійсності та їхнє відображення в народному слові.
У ньому виражено болісне усвідомлення ошука-
них надій україн ського народу, крах ілюзій щодо
проповіду ваного більшовицького «раю», що знай-
шло відображення в різних жанрах фольклору,
зокрема в піснях, прислів’ях і приказках, усних
оповіданнях, чутках, анекдотах. Матеріали цього
розділу суттєво збагачують знання про фольклор-
не відкриття «совєтського раю»:
76
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2011ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоГраФія* 1/2011
Колосочки я збирала
На колгоспнім полі –
І за це мені дали
Десять літ неволі (с. 140).
Соловки ви Соловки,
Далека дорога –
Серце ниє і болит,
На душі тривога.
По Сибіру я скитаюсь,
Каторжанкою була.
Україну споминала
Й гірко Сталіна кляла (с. 143).
Огляд історії того часу дає можливість про-
аналізувати дві тематичні групи новотворів,
пов’язаних із «чудами» (пісні, перекази, легенди,
оповідання-бувальщини, «пригоди», анекдо-
ти, які розповідали про ці «чуда») та з голодом;
осмислити фольклорну опозицію войовничому
атеїзму – «Фольклор чудес». Фольклор дослі-
джуваного періоду пов’язаний з релігійним рухом
у 1920-х роках – одним з неординарних явищ
новітньої історії. Зростаючий спротив цьому ре-
жимові, його політиці руйнування традиційних
матеріальних і духовних основ народного буття,
нечувано жорстким методам реалізації цієї зло-
чинної політики особливо яскраво виявив себе у
«фольклорі чудес» і народному епосі голодомо-
ру. Відзначимо глибокий, досить переконливий
підхід до осмислення катастрофи голодомору у
фольк лорному відображенні. Масштабність тра-
гізму голодомору 1932–1933 років перевершила,
мабуть, найгірші, найвражаючі віщування на-
родної уяви:
В тридцять третьому году їли люди
лободу,
Пухли люди із голоду, помирали на ходу.
Отощали усі люди, падали як мухи,
Кропивоюлободою не наповнили брю
ха (с. 184).
Фольклорні варіації на тему голодомору
вражають фактажем: «Вимерло півсела»,
«Половина хат у селі залишилася пустка
ми», «Вмирали цілими сім’ями», «Померлі
з голоду валялися», «У мене з семи дітей
один син вижив, а шестеро діток померло»
(с. 191), «Батько з матір’ю добили вмираючу
з голоду дочку і з’їли… То вже була втрата
розуму», «Мар’яна зарізала й зварила свою
найменшу доньку… І збожеволіла» (с. 195).
Матеріали четвертого розділу – «Тради-
ційне і нове у фольклорі на західноукраїнських
землях 1920–1930-х років» (с. 199–240) –
засвідчують певну специфіку фольклорної
ново творчості й ситуацію в Україні після Пер-
шої світової війни, яка була пов’язана зі склад-
ними обставинами та політичними перипеті-
ями. Мова йде про збереженість стабільного
фольклорного середовища й тяглість традиції,
вираження у фольклорній ліриці й епіці духу
боротьби і спротиву окупаційним режимам на
території Карпатської України.
Аналіз наступного розділу – «Радянський
фольклор» – реальність чи фікція?» (с. 241–
280) – переконливо доводить, що «радянський
фольклор» не відбувся, не став власне фолькло-
ром, і з цього погляду, був ілюзією, фікцією.
У розділах «Друга світова війна в усній сло-
весності українського народу» (с. 281–342),
«Фольклорна рецепція героїки повстанського
чину» (с. 343–409) представлено найкращі
зразки фольклорного процесу зі специфічним
змістом і стилістикою.
Останній розділ книги – «Феномен народ-
ного політичного анекдоту» (с. 410–512) – це
пласт творчості, у якому простежено посилення
суспільно-політичної семантики, індикатори й
чинники прозрівання суспільства в сприйнятті
радянської дійсності: Сталін і сталінщина; біль-
шовицький і гітлерівський тоталітаризм тощо.
Праця має фундаментальну джерельну
базу, сучасну систему бібліографування та по-
силання на джерела.
Рецензована монографія професора Р. Кирчі-
ва є новаторською, отож і викличе зацікавлення
не тільки вчених-фахівців, але й широкого чи-
тацького загалу, оскільки насправді є першою
працею такого рівня про українську фольклорну
традицію у ХХ ст., яка не тільки зберегла свою
живучість і тяглість, але й збагатилася якісно но-
вими рисами розвитку та суспільно-культурного
функціонального значення.
|