Історія дослідження та музичні особливості ліричних пісень Чигиринщини

Історія дослідження та музичні особливості ліричних пісень Чигиринщини

У статті висвітлено історичний і сучасний стан вивчення пісенної традиції сіл Чигиринського району Черкаської області. Шість зразків ліричних пісень презентують яскравий приклад гуртового співу в багатоголосній підголосковій фактурі....

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2011
Автор: Філатова, А.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2011
Назва видання:Народна творчість та етнологія
Теми:
З експедиційних матеріалів
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43393
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Історія дослідження та музичні особливості ліричних пісень Чигиринщини / А. Філатова // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 4. — С. 104-114. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-43393
record_format dspace
spelling irk-123456789-433932013-04-28T03:08:41Z Історія дослідження та музичні особливості ліричних пісень Чигиринщини Філатова, А. З експедиційних матеріалів У статті висвітлено історичний і сучасний стан вивчення пісенної традиції сіл Чигиринського району Черкаської області. Шість зразків ліричних пісень презентують яскравий приклад гуртового співу в багатоголосній підголосковій фактурі. Статья посвящена историческому и современному состоянию изучения песенной традиции сел Чигиринского района Черкасской области. Шесть образцов лирических песен представляют яркий пример ансамблевого пения в многоголосной подголосочной фактуре. The article is devoted to historical and modern state of investigation of a song tradition in Cherkasy villages (Chihirin district). The six lyric songs patterns present bright example of ensemble singing in polyphonic supporting-voiced texture. 2011 Article Історія дослідження та музичні особливості ліричних пісень Чигиринщини / А. Філатова // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 4. — С. 104-114. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43393 398.8(477.46) uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic З експедиційних матеріалів
З експедиційних матеріалів
spellingShingle З експедиційних матеріалів
З експедиційних матеріалів
Філатова, А.
Історія дослідження та музичні особливості ліричних пісень Чигиринщини
Народна творчість та етнологія
description У статті висвітлено історичний і сучасний стан вивчення пісенної традиції сіл Чигиринського району Черкаської області. Шість зразків ліричних пісень презентують яскравий приклад гуртового співу в багатоголосній підголосковій фактурі.
format Article
author Філатова, А.
author_facet Філатова, А.
author_sort Філатова, А.
title Історія дослідження та музичні особливості ліричних пісень Чигиринщини
title_short Історія дослідження та музичні особливості ліричних пісень Чигиринщини
title_full Історія дослідження та музичні особливості ліричних пісень Чигиринщини
title_fullStr Історія дослідження та музичні особливості ліричних пісень Чигиринщини
title_full_unstemmed Історія дослідження та музичні особливості ліричних пісень Чигиринщини
title_sort історія дослідження та музичні особливості ліричних пісень чигиринщини
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2011
topic_facet З експедиційних матеріалів
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43393
citation_txt Історія дослідження та музичні особливості ліричних пісень Чигиринщини / А. Філатова // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 4. — С. 104-114. — укр.
series Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv AT fílatovaa ístoríâdoslídžennâtamuzičníosoblivostílíričnihpísenʹčigirinŝini
first_indexed 2025-07-04T01:46:27Z
last_indexed 2025-07-04T01:46:27Z
_version_ 1836678998167388160
fulltext 104 Територія сучасного Чигиринського району  належить  до  історико-етнографічного  регіону  Середньої Наддніпрянщини. Історія проживання людей на території Чи- гиринщини сягає глибокої давнини. Тут відкри- то залишки поселень епохи бронзи й черняхів- ської культури. Археологічні знахідки свідчать,  що тут розташовувалися давньоруські поселен- ня ХІ–ХІІІ ст., що були, очевидно, південним  прикордонним  районом  Київської  Русі  і  які  знищено під час монгольського нашестя.  Наприкінці XVI ст., з утворенням Чиги- ринського староства, ці землі почали активно  заселятися. З’явилася значна кількість нових  поселень:  Медведівка,  Суботів,  Новосели- ця,  Боровиця,  Мельники  та  ін.  У  XVII– XVIII ст. Чигиринщина була одним із центрів  боротьби  українського  народу  за  створення  державності, осередком гайдамацького руху.  Такі  історичні  місця  завжди  приваблювали  науковців,  дослідників,  шукачів  духовних  скарбів. Багато  з  них  записували  українські  народні пісні на території сучасного Чигирин- ського району.  Вивчення  етнографії  та фольклору  в цьому  регіоні почалося приблизно із середини ХІХ ст.  Для  того,  щоб  уявити  історичну  картину  фік- сації народномузичної творчості Чигиринщини,  потрібно перелічити деякі друковані джерела –  від  перших  поодиноких  пісенних  зразків  до  сучасного систематичного дослідження цієї те- риторії. Одними з ранніх записів є тексти істо- ричної пісні «Ой пише, пише та гетьман Мазе- па» П. Куліша (50-ті рр. ХІХ ст., с. Суботів 1),  чумацької «Ой у неділеньку рано-пораненьку»  А.  Метлинського  (зафіксовано  у  його  збірни- ку «Народные южнорусские песни» 1854 р.  2,  м.  Чигирин),  жартівливої  «Якби  тії  не  тини  та  не  перетинки»  М.  Закревського  (1860  р.,  м. Чигирин 3). У праці П. Чубинського «Труды  этнографическо-статистической  экспедиции  в Западно-Русский край…» 1877 року подано  тексти весільних пісень: «Та продай, продай, мій  батеньку, сей сад-виноград», «Тихо, дружечки,  йдіте», «Чи ти будеш, моя мати, жалувати», за- писаних у с. Жаботин 4 Чигиринського повіту 5.  У 80-х роках ХІХ ст. в с. Лебедин Чигирин- ського повіту М. Васильєв записав тексти за- робітчанської «Ой горе, горе нам буде» 6 та ре- крутської «Уродився та й Шевченко» 7 пісень.  Історична пісня «Ох, як поїхав наш пан Лебе- денко» зафіксована В. Кравченком наприкінці  ХІХ ст. в Чигиринському повіті 8. У  50–60-х  роках  ХІХ  ст.  виходять  у  світ  збірники пісень з нотами М. Маркевича, А. Єд- лічки, А. Коціпінського, М. Лисенка та ін. Саме  в семи випусках «Збірника українських пісень»  М. Лисенка (1868–1911) 9 знаходимо близько  десяти  позаобрядових  пісенних  зразків  із  Чи- гиринського повіту. Це записи  історичної пісні  «Ой не знав козак» (про Суп руна) із с. Боро- виця, побутових «Ой по горі вівчар вівці ганяє»  із с. Красносілка, «Тепер моя головонька», «Ой  бувай здорова», «На вгороді калина», «Ой по  горі, по горі», «Піди, хлопче, та веди», «У горо- ді у Тамані» тощо.  У статті висвітлено історичний і сучасний стан вивчення пісенної традиції сіл Чигиринського району Черкаської  області. Шість зразків ліричних пісень презентують яскравий приклад гуртового співу в багатоголосній підголос- ковій фактурі. Ключові слова: Чигиринщина, народномузична культура, лірична пісня. The article  is devoted  to historical and modern state of  investigation of a  song  tradition  in Cherkasy villages (Chihirin  district). The six lyric songs patterns present bright example of ensemble singing in polyphonic supporting-voiced texture. Keywords: Chihirinshchina, folk musical culture, liric song.  ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА МУзИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛІРИЧНИх пІСЕНЬ ЧИГИРИНЩИНИ анастасія Філатова УДК 398.8(477.46) експедиційні матеріали Класик  української  музичної  фольклорис- тики кінця ХІХ – початку ХХ ст. К. Квітка  теж не оминув у своїх дослідженнях  історич- них  місць  Чигиринщини.  До  збірника  1922  року  «Українські  народні  мелодії»  ввійшли  шість історичних пісень із сс. Ведмедівка, Го- ловківка та м. Чигирин, серед яких: «Ой слав- ний город Ведмедівка», «Ой їхав Харько та із  Жаботина»,  «Дарувала  Катерина  аж  чотири  лимана», «Жила вдова на Подолі» 10. Також в першій половині ХХ ст. спостері- гаємо поодинокі записи М. Гайдая, А. Шми- говського,  О.  Прокоф’єва,  А.  Лиходія  в  сс. Медведівка, Суботів, Стецівка, Полуднів- ка, м. Чигирин.  За  радянських  часів  з  появою  запи- суючих  пристроїв  співробітники  ІМФЕ  ім.  М.  Т.  Рильського  неодноразово  брали  участь  у  фольклорних  експедиціях  до  Чиги- ринського  району.  Це  вже  повноцінні  записи  гуртового  співу,  зафіксовані  на  бобінних  но- сіях. З кінця 1940-х років, коли здійснюють- ся  перші  записи  пісенних,  інструментальних  зразків,  інститут  розпочинає  систематичне  дослідження народномузичної культури Укра- їни, зокрема Чигиринського району.  Саме із цього моменту й формується аудіо- архів  або  фонолабораторія  інституту,  що  на- лічує  близько  2000  одиниць  збереження  11.  Планові виїзди в села Чигиринського району  розпочинаються  з  1948  року.  Результатом  цих  експедицій  стали  аудіозаписи  Т.  Онопи  (м. Чигирин), З. Василенко (сс. Суботів і Роз- сошинці в 1953 р.), О. Правдюка (сс. Суботів,  Тіньки, Стецівка, Рацеве в 1960–1970-х рр.).  Ці польові дослідження зберегли для нас ба- гатоголосну  родинно-побутову  та  соціально- побутову  лірику,  історичні  пісні  й  інструмен- тальні  награвання  (зокрема,  у  с.  Розсошинці  зафіксовано  гру  на  сопілці  12).  Більшість  му- зичних  зразків  були  транскрибовані  та  стали  окрасою  пісенного  збірника  «Українське  на- родне багатоголосся» 13.  У 1990-х роках села Чигиринського району  досліджувала С. Китова, яка в своїх працях 14,  крім власних записів, використала й студент- ські, а саме: колядки, щедрівки, історичні, чу- мацькі, козацькі, побутові пісні  із сс. Тіньки,  Головківка,  Шабельники,  Трушівці,  Медве- дівка,  Михайлівка,  Мельники,  Іванівці,  Іва- нівка, Зам’ятниця. На жаль, більшість пісень  у збірниках подано без мелодій.  У  цей  же  період  збирацьку  роботу  в  Чи- гиринському  районі  проводили  викладачі  Кіровоградського  музичного  училища  –  О.  та  Н.  Терещенки.  Вони  задокументува- ли  близько  100  одиниць  музичної  інформації  в сс. Ведмедівка, Трушівці, Боровиця.  Пізніше систематичне дослідження народно- музичної  культури  Чигиринщини  здійснювала  група тоді ще студентів Національної музичної  академії  України  ім.  П.  Чайковського  та  Київ- ського  національного  університету  культури  і  мистецтв, до складу якої входила  і авторка цієї  статті. Упродовж 2001–2003 років було обсте- жено 18 сіл,  опитано 79  інформантів (від  1906  до 1951 р. н.). На сьогодні спільними зусиллями  нагромаджено  близько  1450  одиниць  музично- етнографічної  інформації. Аудіоматеріали збері- гаються в приватному архіві збирачів.  Результати  польової  роботи  репрезенту- ють широку жанрову палітру народно музичної  культури  Чигиринського  району.  Це  пісні  зимового  циклу  (колядки,  щедрівки,  «посі- валки»),  весняного  циклу  (веснянки,  «посто- ві»),  а  також  петрівчані,  обжинкові,  весільні,  жартівливі  й  танцювальні,  соціальні  та побу- тові  ліричні,  ігрові  пісні,  балади,  приспівки,  колискові,  забавлянки,  пісні  літературного  походження,  інструментальні  й  вокально-ін- струментальні  награвання,  етнографічна  ін- формація та позамузична народна творчість. Як і в більшості наддніпрянських сіл, серед  музичних жанрів Чигиринщини пріоритет збе- реженості  належить позаобрядовим ліричним  пісням  15.  Перевага  лірики  пояснюється  пев- ними  історичними  обставинами,  зокрема  піз- нім  заселенням  земель  приїжджими  з  різних  місць  (вторинна  автохтонність),  що  спричи- нило руйнацію і поступове зникнення канонів  стародавніх обрядів: календарно-обрядові піс- ні менше збереглися в пам’яті інформантів.  106 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2011 Для  презентації  позаобрядової  лірики  Чи- гиринщини  подаємо  шість  нотних  зразків  гур- тового  багатоголосного  співу.  Це  чумацька  –  № 1 «Рано, рано, ой рано ж сонце ж сходить»,  солдатська – № 2 «Ой поля ж ви поля, ви ши- рокі ж поля», родинно-побутові – № 3 «Та ой  сон,  мати,  сон  голівоньку  клонить»,  №  4  «Ой  піду я в ліс по дрова, наламаю лому», № 5 «Коли  б швидше вечір та й повечеріло», № 6 «Горіть,  горіть, сирі дрова, бо заллю водою». Торкаючись структурних параметрів лірич- них  пісень,  зазначимо,  що  найхарактернішим  стилем  української  ліричної  пісні  є  гуртовий  спів.  Традиційний ліричний репертуар чигирин- ських виконавців – це гуртові пісні в багато- голосній підголосковій фактурі. Досвід фольк- лористичних  експедицій,  здійснених  нами  на  початку ХХІ ст., демонструє поступове зник- нення традиційної стародавньої лірики в гур- товому виконанні. Зразки таких пісень дедалі  частіше  можна  записати  від  поодиноких  ви- конавців,  які  зберігають  їх  в  своїй  пам’яті.  Але в декількох селах Чигиринського району  (сс. Суботів, Худоліївка, Шабельники 16, По- луднівка) нам пощастило записати повноцінні,  добре  зіспівані  жіночі  колективи,  що  яскраво  репрезентують  ліричну  пісню.  Їхній  репер- туар,  окрім  звичайних  пісень  жіночого  сере- довища (побутових, балад тощо), здебільшого  складається з пісень чоловічих – чумацьких,  козацьких,  некрутських  (рекрутських),  сол- датських. У минулі часи ці пісні виконувалися  чоловіками  і  з  певних  обставин  згодом  пере- йшли до жіночого репертуару. При виконанні  чоловічої лірики жінки показово демонструють  виконавські риси чоловічого співу з активною  подачею звуку, виразними вигуками. Загально  відома  жанрово-тематична  кла- сифікація  позаобрядових  ліричних  пісень,  за  якою  упорядковуються  більшість  пісенних  збірників,  не  відображає  музичну  сторону  цього жанру. Позбавлена будь-якої приуроче- ності, пісенна лірика легко вкладається у філо- логічну систему сюжетів, але є досить склад- ним матеріалом для музичної систематизації.  Різні пісенні форми чигиринської лірики від- значаються  музично-стильовою  єдністю.  Одні- єю з її характерних ознак є домінування мелосу  у формотворенні строфи. Звідси розбалансуван- ня  музичного  та  поетичного  текстів  –  мелодія  вступає в протиріччя  із  синтаксичною будовою  вірша. Тому доводиться при тактуванні частково  відступати від синтаксичного поділу, враховую- чи мелодичне фразування пісні (№ 4 «Ой піду  я в ліс по дрова, наламаю лому», № 6 «Горіть,  горіть, сирі дрова, бо заллю водою»). Окрім пі- сень, які мають певну кількість складорозспівів,  що об’єднують не більше двох, трьох суміжних  звуків,  є  зразки  з  великими  складорозспівами,  розмір  яких  може  сягати  вісім  чверток  (№  5  «Коли б швидше вечір  та й повечеріло»). Крім  того, інтенсивна вокалізація приголосних звуків,  «гакання» в розспівах динамізують мелодичний  розвиток.  Народні  виконавці  дають  розспівам  свої  специфічні  визначення  –  «заколіна»,  «по- вороти»,  «заковички»,  «багато  викрутасів»,  «круч́ена вона» (про пісню). Співаки по-різному  ставляться до давніх пісень із широкими розспі- вами. Так, у с. Суботів Агафія Юменівна Кучер  (1933 р. н.) і Ганна Іванівна Ревак (1934 р. н.) спі- вали пісню № 3 «Та ой сон, мати, сон голівонь- ку клонить». Г. Ревак не знала точно цієї пісні,  але  підспівувала  партію  верхнього  голосу,  ледь  угадуючи  його  та  передразнювала:  «Е-е-е,  ге- ге-ге», натякаючи, що забагато розспівів. На це  А. Кучер строго відповіла: «А тобі якби: “Ще- дрик,  ведрик,  дайте  вареник”  [декламуючи.  –  А. Ф.]. Я співаю так, як колись співали моя мати  з батьком». Виконавці чітко відчувають різницю  між складними розспівними піснями й тими, що  співаються «нав простець», тобто легко, без осо- бливих зусиль. Форма  ліричної  пісні  складається  з  двох  контрастних структур. З одного боку, це тра- диційно  сольний  заспів,  а  з  другого,  –  гур- това  частина.  Заспів  має  імпровізаційний,  інколи  декламаційний  характер,  часто  вико- нується  «rubato»,  переважно  займає  перший  рядок строфи. Якщо пісня належить до форм  із  катеном,  то  катен  і  є  заспівною  частиною  (№  1  «Рано,  рано,  ой  рано  ж  сонце  ж  схо- експедиційні матеріали дить»). У деяких пісенних зразках співіснують  два  варіанти  заспівної  частини  (№  3  «Та  ой  сон, мати, сон голівоньку клонить»). Перший  заспів – стислий, майже без розспівів, відпо- відає першому рядку строфи. Другий – роз- горнутий у два рази, розспіваний, із середини  третьої силабічної групи до нього приєднуєть- ся гурт. Основна лінія нижнього голосу в гурті  є природним продовженням заспіву.  Гуртова  частина  структурно  може  бути  врівноважена  із  заспівом.  Хоча  досить  часто  за рахунок удвічі збільшеної метричної одиниці  (№ 5 «Коли б швидше вечір та й повечеріло»,  де заспів – 9 чверток, гурт – 10 половинок),  повторювань  піввіршів  (№  6  «Горіть,  горіть,  сирі дрова, бо заллю водою») або «вторгнен- ня» ансамблю в заспів (№ 3 «Та ой сон, мати,  сон голівоньку клонить») гуртова частина по- мітно розширюється в часі та просторі, а заспів  відповідно скорочується.  Визначною ознакою ліричних пісень є полі- фонічно-підголоскова  фактура,  що  утвоюєть- ся  двома  головними  мелодичними  партіями.  Нижня партія завжди містить основну мело- дію  пісні  й  виконується  одночасно  кількома  співаками.  Вона  може  тимчасово  розщеплю- вати голоси на середній і басовий, утворюючи  разом  з  верхнім  підголоском  (верхня  партія,  яку  виконує  один  співак)  триголосну  будову.  Співати партію нижнього  голосу за місцевим  визначенням  –  «басом  брати»,  «басувати»,  «гудіти». Верхній підголосок зветься «тягло»,  співати  –  «тягнути»,  «витягати»,  «гласить».  Дуже  важливим  в  ансамблі  народних  співа- ків було розташування виконавців між собою:  «Тягло  посередині  має  сидіти,  щоб  баси  його  охвачували».  Також  рівноцінно  розподіляли  голоси в пісні: «Вона важка така, басів немає,  басів треба» (про чумацьку пісню № 1 «Рано,  рано, ой рано ж сонце ж сходить»).  Віршова  структура  ліричних  пісень  побудо- вана  за принципом народної  силабіки. Це дво- рядкові структури з моделлю вірша ((4+4+6) 2,  (6+6)  2,  (5+5)  2  або  однорядкові  з  катеном  (4+4+6→К6 (4+4+6)). У більшості пісень вір- шова будова строф розширена. Це відбувається  за  рахунок  вигуків  («ой»,  «та»,  «а»,  «да  гей»),  зменшувальних  форм  слів  («воленька-воля»),  збільшення  складів  («мой  конь  –  мой  коню»,  «під  вербой  –  під  вербою»),  складообривів  (в останньому сегменті другого рядка № 4 «Ой  піду я в ліс по дрова, наламаю лому», додаткових  слів-епітетів.  Ампліфікація  вірша  відбувається  переважно  в  гуртовій  частині  пісень.  Відповід- ність віршової форми пісні та  її вір шової моделі  трапляється рідко, зазвичай у піснях пізнішого  походження (№ 6 «Горіть, горіть, сирі дрова, бо  заллю водою»).  Виконавці довільно поводяться з пісенними  моделями,  що  ускладнює  класифікацію  рит- мічних структур. На цьому рівні ми стикаємо- ся з феноменом протяжності. Його ознакою є  збільшення  тривалості  складонот,  яке  відпо- відно до часових масштабів другого мелорядка  інколи дуже значне (№ 5 «Коли б швидше ве- чір та й повечеріло»). Мелодична ампліфікація  відбувається за рахунок вокалізації приголос- них в окремих словах, частках, вигуках. Звуковий діапазон чигиринських ліричних  пісень  досить  великий.  У  межах  сексти,  сеп- тими  й  навіть  октави  може  реалізуватися  як  заспів,  так  і  нижня  партія  гуртової  частини.  Заспіви  пісень  переважно  мають  низхідний  хвилеподібний рух. Неодмінно  унісонним  завжди  є  кінцевий  звук  кадансу  (строфа  закінчується  октавою),  що ясно вказує на ладову опору ліричної пісні.  Пісні,  що  розглядаються,  належать  до  одно- опорних семиступеневих ладових систем.  Пріоритет  мелодичного  розвитку,  розхи- тування меж пісенної форми розлогим мело- сом  –  одна  з  найвиразніших  особливостей  позаобрядових  пісень  Середньої  Наддні- прянщини,  зокрема  пісень  Чигиринського  району.  Зусиллями  поколінь  дослідників  –  етно- графів, музикознавців, фольклористів, викла- дачів і студентів – збережено величезний шар  духовної  культури  Чигиринщини.  Основним  їхнім  завданням  було  й  залишається  продов- ження  традиції  збирання  та  збереження  не- оціненних зразків народної творчості.  108 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2011 1. Рано, рано, ой рано ж сонце ж сходить, да гей,  А пізнесенько заходить.  2. А пізнесенько заходить… Чого смутний ой чумацький отаман, да гей,  Ой по табору ж ходить. 3. А смутний по табору ходить… Ходить же він, ой ходить між возами, й да гей, Ой умивається сльозами. 4. Ой умивається сльозами… Ходить же він, ой ходить між новими, й да гей, Ой умивається дрібними. 5. Ой умивається дрібними… Ой ви хлопці ж, ой ви добрі молодці, й да гей, Уставайте ж вози ж мажте. 6. Ой уставайте вози мажте… Хлопці встали ж, ой вози ж помазали, й да гей,  А сірі ж воли й запрягали. 7. А сірі воли запрягали… Степом їдуть, ой нові ж вози риплять, да гей,  А сірі ж воли ремигають. 8. А сірі воли ремигають… Ой з-за гаю ж, ой з гаю ж зеленого, да гей, Ой гайдамаки виглядають. 9. Гайдамаки виглядають… Бийте хлопці ж, ой бийте ж та в’яжіте, да гей, Ой на нові вози кладіте. № 1. Шабельники – чигирин – черкаси. 1. Бондаренко Ганна Степанівна, 1927 р. н. (заспів). 2. Берестовська Анастасія Мефодіїв­ на, 1925 р. н. (вивід). 3. Костенко Варвара Петрівна, 1941 р. н. 4. Іщенко Олена Володимирів­ на, 1927 р. н. 5. Кулинич Оляна Іванівна, 1929 р. н.  експедиційні матеріали 10. Та й на нові вози кладіте… Та й поїдем ой у город Полтаву, да гей, Та зробимо чумацьку славу. 11. Ой зробимо чумацьку славу… Шо їх сорок, ой сорок ше й чотирі, да гей, Ой а ми ж удесятьох побили.  № 2. Шабельники – чигирин – черкаси. 1.  Бондаренко  Ганна  Степанівна,  1927  р.  н.  (заспів).  2.  Костенко  Варвара  Петрівна,  1941 р. н. (вивід). 3. Іщенко Олена Володимирівна, 1927 р. н. 4. Берестовська Анастасія Ме­ фодіївна, 1925 р. н. 5. Кулинич Оляна Іванівна, 1929 р. н. 1. Ой поля ж ви поля, ви широкі ж поля, Чом на вас же, поля, урожаю нема. 2. Чом на вас же, поля, урожаю й нема, Тільки виросла кучерява верба.  3. Тільки виросла кучерява й верба, А під тою вербой солдат вбитий лежав. 4. Ой під тою ж вербою солдат вбитий лежав, А в його у ногах кінь вороний стояв. 5. Ой ти ж коню мій конь, ти вороний мій конь, Ой біжи ж ти, мій конь, у Росію домой. 6. Не кажи ж там, мой коню, шо я вбитий лежу, А скажи ж ти, мій конь, шо жонатий хожу. 7. Оженила ж мене пуля бистрая, А звінчала ж мене шабля гострая. 8. А світилки ж були – свічі восковії, А буяри ж були – усі дзвони ревли. 9. А буяри ж були – усі дзвони ревли, А за батенька був грім – далеко загув. 10. А за батенька був грім – далеко загув, А за матір була – мать сирая земля.  110 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2011 1. Та ой сон, мати, та ой сон, мати, сон голі- воньку клонить, Ой оце ж тобі ж, та мій синочку ж, своя ж  воленька й робить. 2. Та оце ж тобі,  та мій  синочку,  своя  во- ленька й робить, Ой, шо до тебе ж, та мій синочку, сама дів- чина ж ходить. 3. Та нехай ходить, та нехай ходить, бо вона  ж мене любить, Ой вона ж мені та й молодому та й за дру- жину й буде. 4. Та вона ж мене та й дожидає, та й столи  застеляє, Ой столи ж мої та й тесовії й скатерті ллянії. 5.  Та  столи  ж  мої  та  й  тесовії,  а  скатерті  ллянії, Ой кровать моя та й дубовая й постіль пу- ховая. 6. Ой кровать моя та й дубовая, а постіль  пуховая, Ой очі ж мої, та й каресенькі, ой горе мені  й з вами. 7. Ой очі ж мої, та й каресенькі, та горе мені  з вами, Ой,  що  й  не  хочете,  та  й  ночувати  ції  ні- ченьки ж самі. 8. Ой хоч хочете, та й не хочете, та ой буде- те й спати, Ой  десь  поїхав  та  й  мій  миленький  та  й  у поле орати. 9. Та й орав три дні, та й у царині, ой а день  у толоці, Ой виплакала ой карі очі та й за чотири ж  ночі. 10. А оці ж мені та чотириї ой за вісім стали, Ой бодай тобі ж, та й мій миленький, та во- лики пристали. 11. Та бодай воли та й дужі були, ой а плуг  поламався, Ой, шоб мій милий та й чорнобривий та й  додому пригнався. 12. Та нехай же ж плуг не поламався, а батіг  загубився, Ой, шоб мій милий та й чорнобривий та й  додому й прибився. № 3. суботів – чигирин – черкаси. 1. Павленко Степанида Іванівна, 1924 р. н. (заспів). 2. Кучер Агафія Юменівна, 1933 р. н.  (вивід). 3. Ревак Ганна Іванівна, 1934 р. н. 4. Полудень Марія Володимирівна, 1940 р. н. експедиційні матеріали № 4. суботів – чигирин – черкаси. 1. Павленко Степанида Іванівна, 1924 р. н. (заспів). 2. Полудень Марія Іванівна, 1940 р. н. (вивід). 1. Ой піду я в ліс по дрова, наламаю лому, Завів мене ой дурний розум, ой на чу... на  чужу й сторонку. 2.  Ой  на  чужій  сторононці  ні  отця,  ні  неньки, Тільки в саду ой зеленому, ой поють... по- ють соловейки. 3. Пойте, пойте, соловейки, всіма голосами, А я ж піду ой в сад зелений, ой вмиюсь...  вмиюся сльозами. 4.  Болить,  болить  голівонька,  та  й  нічим  перев’язать, Ой далеко ой я від роду, та й ніким... та й  ніким переказать. 5. Зав’яжу ж я голівоньку чорненьким пла- точком, Перекажу  ой  я  до  роду  ой  сивим...  сивим  голубочком. 6.  А  той  чорненький  платочок  голівки  не  зв’яже, А той сивий голубочок та й правдо... прав- доньки не скаже. 7. Ой зірву я з рози квітку та й пустю на воду,  Пливи-пливи, ой з рози квітка, ой аж до...  ой аж до мого й роду. 8. Плівла, плівла з рози квітка та й в’янути  стала. Вийшла мати ой води брати та й ту кві... та  ту квітку пізнала. 9.  Ой  чого  ж  ти,  з  рози  квітко,  на  воді  зів’яла, Ой  чого  ж  ти,  ой  доню  моя,  ой  така...  ой  така ж горда стала. 10. Ой того ж я, ненько ж моя, така ж горда  стала, Тяжко-важко  ой  мені  жити  ой  одній...  ой  одній в чужім краї. 112 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2011 1. Коли б швидше вечір та й повечеріло, Ой може б моє ж серце та й повеселіло. 2.  Коли  б  швидше  вечір  та  й  сонечко  за- йшло, Ой може б моє ж серце та й до мене ж  при- йшло. 3. Ой хоч не до мене, до моєї хати,  Ой одчиню дверечка ж, не почує ж мати. 4. Ой хоч і почує, то й буде мовчати, Ой вона ж не й осудить рідного й дитяти. 5. Ой як одчиняла, легенько здихала, Ой а як виряжала, плакала й ридала. 6. Ой як виряжала, плакала й ридала. А за ворота ж вийшла, слізоньки втирала. 7. Чи ти мене любиш, чи з мене смієшся? Ой  до  другої  ж  ходиш,  та  й  не  призна- єшся. 8. Ой я ж тебе люблю, ше й любити буду,  Ой признаюсь по правді ж, ой шо брати ж  не буду. 9. Ой рад би я взяти, та не велить мати, Ой як я же тебе возьму, то вижене з хати. 10. Дурна в тебе мати, шо не велить брати, Ой, який дурний будеш, як мене ж забудеш.  № 5. суботів – чигирин – черкаси. 1.  Павленко  Степанида  Іванівна,  1924  р.  н.  (заспів).  2.  Кучер  Агафія  Юменівна,  1933 р. н. (вивід). 3. Полудень Марія Володимирівна, 1940 р. н. (вивід). 4. Ревак Ганна  Іванівна, 1934 р. н. 5. Потапенко Катерина Ісакіївна, 1925 р. н. 6.  Каплавуха Зоя Євдо­ кимівна, 1927  р. н. експедиційні матеріали 1. Горіть, горіть, сирі й дрова, бо заллю во- дою, Не радійте, воріженьки, моєю бідою *. 2. Бо я ж тую лиху біду та й перебідую Й а сам піду до дівчини та й переночую. 3. Як прийшов же він до дівчини й одчиняє  хвіртку, Й вона йому й отвічає, заріж першу жінку. 4. Заріж жінку, заріж жінку, ше й  малу й  дитину, Тоді буду, тоді стану за вірну дружину. 5. Ой, як її зарізати, як мала дитина,  В  мене  жінка,  як  голубка,  та  й  буде  про- ситься. * Парні рядки повторюються двічі. 6.  Як  прийшов  же  він  додому,  начав  ніж  гост рити, Його жінка, як голубка, начала й просити. 7. Підожди ж ти, мій миленький, хоч час,  хоч годину, Поки сяду, нагодую малую дитину. 8. Тоді ж будеш, моя й мила, дитя ж году- вати, Як я піду до Дунаю ножа й полоскати. 9.  Пішов  милий,  пішов  милий  ножа  й  по- лоскати. А сусіди, добрі люди, дали неньці знати. 10. Кидай, мати, кидай, мати, сорочки ка- чати Та йди дочку одиночку на смерть наряджати. № 6. стецівка – чигирин – черкаси. 1. Вербова Ганна, 1934 р. н. (заспів). 2. Гонтарь Явдоха, 1929 р. н. (вивід). 114 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 4/2011 11. Біжить мати, біжить мати, біжить проз  віконце, Лежить дочка-одиночка лицем проти сонця. 12.  Лежить  дочка  й  одиночка,  кров  гаря- ча ж ллється, Коло неї мале дитя, як рибонька в’ється. 13. Ой, доню ж моя, ж доню, чим ти ж не  вгодила,  Шо ти ж свою  голівоньку під ніж підло- жила. 1 Історичні пісні. – К., 1961. – С. 309. 2 Українські народні пісні. – К., 1967. – С. 487, 488. 3 Жартівливі пісні. – К., 1967. – С. 196. 4 Нині – Кам’янський район. 5 Труды этнографическо-статистической экспе- диции в Западно-Русский край, снаряженной им- ператорским Русским географическим обществом. Юго-западный отдел. Материалы и исследования, собранные д. чл. П. П. Чубинским / издан под наб- людением д. чл. Н. И. Костомарова. – С.Пб., 1877. – Т. 4 : Обряды. – С. 130–132, 138, 349. 6 Українські народні пісні. – С. 661. 7 Рекрутські та солдатські пісні. – К., 1974. – С. 137. 8 Історичні пісні. – С. 502, 503. 9 Лисенко М. Зібрання творів : у 20 т. – К., 1956. – Т. ХV–XX. 10 Квітка К. Українські народні мелодії. – К., 1922. – С. 101–104 (№ 316–320). 11 За одиницю збереження береться одна бобі- на або касета. 12 Цікавим є той факт, що у 2001 році, коли наша група збирачів була в цьому селі, одна з ін- форманток виявилася дочкою того виконавця на сопілці. Цей інструмент вона нам подарувала. 13 Українське народне багатоголосся. – К., 1963. – 540 с. 14 Колядки та щедрівки в сучасних записах. – Черкаси, 2003. – 248 с.; С. Китова. Родовід піс- ні. «Малороссийские песни» М. Максимовича (1827 р.) та їхні сучасні записи. – Черкаси, 2004. – 224 с. 15 Сюди зараховуємо пісні без будь-якої при- уроченості (незалежно від їхнього змісту). 16 с. Шабельники затоплено внаслідок бу- дівництва Кременчуцького водосховища в 1956–1960 роках. Його жителів було переселено в с. Тіньки. дві казки з одним закінченням Передмова Жила колись у нашому селі жінка, звали її  Теклею. Нащадки  її мешкають тепер далеко  від наших країв, тому можемо дозволити собі  не змінювати  імені цієї людини. Ще й тому,  що про саму, про її особисте життя – майже  ні слова, хіба лише про те, що знала вона безліч  казок, уміла їх майстерно розповідати. Скла­ дені Бог зна ким і коли, доточені чи скорочені  протягом часу, ці народні оповідки втрапили  до  неї,  безграмотної  сільської  жінки,  і  вона,  наче губка воду, ввібрала їх у себе. У довколиш­ ніх селах не було такої оповідачки, як вона. Текля  мала  з  дитинства  слабкий  зір,  працювати  ні  коло  худоби,  ні  коло  землі  не  могла,  у  маленькому  господарстві  та  в  городі  поралася  її  сестра­близнючка.  Чи  примушували  раніше  сестер  працювати  в  колгоспі – хтозна, напевно… Та після війни  були вони вже старенькими, сухенькими ба­ бунями. Отож,  вільна  від  домашніх  клопотів,  Текля мала час розказувати людям казки.  У цьому був її своєрідний заробіток. Диви­ ся, хтось із односельців запросить до хати  (особливо в Різдвяні свята), пригостить,  із собою кусень дасть. А тут і сусіди на­ КАзКИ БАБИ ТЕКЛІ раїса Гаврилюк УДК 398.21(477)

Схожі ресурси