Фольклор, література, політика: хорватсько-українські аналогії
Starting out from comparison with Krleža’s observations on Croatian political folklore from World War I, the paper points to the large fund of Ukrainian oral creativity expressing a critical stance towards the political events in Ukraine from 1918 onwards.
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Народна творчість та етнологія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43406 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Фольклор, література, політика: хорватсько-українські аналогії / Є. Пащенко // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 5. — С. 57-66. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-43406 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-434062013-04-28T03:03:14Z Фольклор, література, політика: хорватсько-українські аналогії Пащенко, Є. Фольклор і політика Starting out from comparison with Krleža’s observations on Croatian political folklore from World War I, the paper points to the large fund of Ukrainian oral creativity expressing a critical stance towards the political events in Ukraine from 1918 onwards. Polazeći od usporedbi z Krležinim opažanjima o hrvatskom političkom folkloru iz Prvoga svjetskog rata, rad upućuje na veliki fond ukrajinskog usmenog stvaralaštva u kojem se izražava kritičan stav prema političkim događajima u Ukrajini od 1918. 2011 Article Фольклор, література, політика: хорватсько-українські аналогії / Є. Пащенко // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 5. — С. 57-66. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43406 398.001.362+82(=497.5=477) uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Фольклор і політика Фольклор і політика |
| spellingShingle |
Фольклор і політика Фольклор і політика Пащенко, Є. Фольклор, література, політика: хорватсько-українські аналогії Народна творчість та етнологія |
| description |
Starting out from comparison with Krleža’s observations on Croatian political folklore from World War I, the paper points to the large fund of Ukrainian oral creativity expressing a critical stance towards the political events in Ukraine from 1918 onwards. |
| format |
Article |
| author |
Пащенко, Є. |
| author_facet |
Пащенко, Є. |
| author_sort |
Пащенко, Є. |
| title |
Фольклор, література, політика: хорватсько-українські аналогії |
| title_short |
Фольклор, література, політика: хорватсько-українські аналогії |
| title_full |
Фольклор, література, політика: хорватсько-українські аналогії |
| title_fullStr |
Фольклор, література, політика: хорватсько-українські аналогії |
| title_full_unstemmed |
Фольклор, література, політика: хорватсько-українські аналогії |
| title_sort |
фольклор, література, політика: хорватсько-українські аналогії |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Фольклор і політика |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43406 |
| citation_txt |
Фольклор, література, політика: хорватсько-українські аналогії / Є. Пащенко // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 5. — С. 57-66. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT paŝenkoê folʹklorlíteraturapolítikahorvatsʹkoukraínsʹkíanalogíí |
| first_indexed |
2025-07-04T01:47:13Z |
| last_indexed |
2025-07-04T01:47:13Z |
| _version_ |
1836679046184828928 |
| fulltext |
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011
З погляду української перспективи хорватська етно-
логія та фольклористика досягли важливих і цікавих
результатів у вивченні сучасності, у порівнянні з мето-
дологією української науки в минулому, залежної від
радянської ідеології. Видимою особливістю хорват-
ських дослідників було уникнення політичних питань,
тобто лояльне ставлення до домінуючих ідеологічних
постулатів соціалістичної епохи.
Однак драматичні події на постюгославській території,
як наслідок загального краху комуністичної системи, ого-
лили чутливий нерв саме етнічної природи (згадаймо про
сумно звісну етнічну чистку як одну з патологій посткому-
ністичного розкладу). Одна з основних причин полягала
саме в раптово звільнених етнічних процесах, пов’язаних
з національними міфами, під тиском комуністичної ідео-
логії. Західна література про причини, розвиток та інші
аспекти постюгославських подій – надзвичайно багатий і
цікавий матеріал для аналізу, але цим спробам бракує
саме етноантропологічного підходу. Хорватські етнологи
й фольклористи діагностуванням складних міжетнічних
процесів і конфліктних механізмів на посткомуністично-
му просторі значно поповнили загальну аналітичну кар-
тину постюгославської драми, а також сприяли розгляду
воєнних подій [6; 26; 36] і доповнили етнологічне розу-
міння [27, s. 124] деяких процесів у суспільстві, зазирнув-
ши в глибини менталітету і зауваживши на етнічних дже-
релах політизації проблем. Дослідженнями не тільки вій-
ськового періоду, але й поперед ніх процесів, які обумови-
ли подальший розвиток трагічних подій, аналізами пост-
соціалізму хорватська наука здійснює істотний внесок у
центрально європейський процес етноантропологізації.
Доки хорватська наука, незважаючи на всі обмеження,
уведені соціалістичною політичною системою [27, s. 155],
прокладала шлях до європейської етнології, на радянській
території було найлегше уникнути партійних догм, зану-
рившись у стародавність, у вивчення архаїчних культур,
серед іншого – і міфології, де досягнуто важливих резуль-
татів [14; 19; 23; 30]. У Східній Європі національні теми
мали окремі обмеження, де Україна – яскравий приклад.
На початку російського соціалізму, як виправдання
насильницьких антиукраїнських репресій, було створено
міф про ідеологічно небезпечний український буржуаз-
ний націоналізм. Цей політичний міф у просторі внутріш-
ньої і зовнішньої цензури унеможливлював осмислення
національної культури. Багато національних культурно-
історичних пластів табуйовано або інтерпретовано як
Фольклор, література, політика:
хорватсько-українські аналогії
Starting out from comparison with Krleža’s observations on Croatian political folklore from World War I, the paper points to
the large fund of Ukrainian oral creativity expressing a critical stance towards the political events in Ukraine from 1918 onwards.
At the very beginning of Russian socialism, a myth was created about the ideologically dangerous Ukrainian bourgeois
nationalism as justification for the harsh anti-Ukrainian repressions. By way of internal and external censorship, that political
myth prevented the meaningful organisation of national culture. Because of ideological dogmas, Ukrainian ethnology developed
under political dogmas that ignored the cr ea tivity of the ordinary man and his attitude towards politics. From the beginning
of Ukrainian independence in 1918 right up until the repressions of 1932, folklore with political content and pronouncedly anti-
Bolshevik stances developed throughout the Ukraine. Tha t material was long kept in limited access funds of the Ukrainian
M. T. Rylski Academy of Sciences Institute of Art Studies, Folklore and Ethnology in Kiev.
The notations were accumulated in response to a call for collection of folklore from the Ukraine from the beginning of the
1920s. Their study was prevented at the beginning of the dogmatic period in Ukrainian ethnology and this state of affairs lasted
right up until the regime was brought down at the beginning of the 1990s. Unfortunately, the material was not published, due
to scholarly inertia. The various form s and content of that cre ativity are demonstrated in the paper. An era of soc-realism took
hold in Ukrainian ethnology after the 1930s, and it was to continue. The folklore of the preceding period that is presented in the
paper was passed ovеr in silence and banned. Authorial folklore constructs were introduced as an expression of solidarity with
the people and with the Party. The Ukrainian epic corpus known as dumy, which became forms for the creation of a fictitious
epic, was particularly af fected. Ideological pressure deform ed Ukrainian folklore. Unfortunately, certain authors adopted those
forms and misrepresented them as actual, original Ukrainian popular creativity.
Keywords: Croatian political folklore, Ukrainian ethnology, Ukrainian folklore research, Ukrainian popular creativity.
Polazeći od usporedbi z Krležinim opažanjima o hrvatskom političkom folkloru iz Prvoga svjetskog rata, rad upućuje na veliki
fond ukrajinskog usmenog stvaralaštva u kojem se izražava kritičan stav prema političkim događajima u Ukrajini od 1918. To je
stvaralaštvo presječeno rusko-sovjetskim represijama s početka 1930-ih godina. U ukrajinskoj je etnologiji zavladalo doba
socrealizma. Predočena građa dosad uglavnom nije bila interpretirana u ukrajinskoj fokloristici zbog rigoroznih nametnutih
ideoloških dogmi. U radu su prikazani različiti izrazi ukrajinske usmene književnosti antiboljševičkoga sadržaja. Taj korpus, na
žalost, još uvijek nije objavljen. U doba socijalizma politički angažirano folklorno stvaralaštvo zamijenila su umjetno stvarana
djela, koja su bila proglašavana ukrajinskim folklorom.
Osnovne rijeći: hrvatskі političkі folklor, ukrajinskа etnologijа, ukrajinskа fokloristiка, politički angažirano folklorno stvaralaštvo.
Євген Пащенко
УДК 398.001.362+82(=497.5=477)
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011
58 Фольклор і політика
вияв класової боротьби. Нація, за марксистськими крите-
ріями, – це належність до певних соціально-економічних
формацій: зі зміною соціально-економічних умов зміню-
валися й етнічні параметри 1. Догми застосовували і щодо
дослідження сучасності: українська фольклористика й
етнографія повинні були дотримуватися методологічних
принципів, вироблених радянсько-російським центром.
Згідно зі стандартними партійними наказами стосовно
радянської культури, які становили норму наукового
життя, сучасні соціальні процеси подавали як вияв соціа-
лістичної обрядовості радянського народу [31].
Ознайомлення із західно європейськими науковими течія-
ми було неможливе, комунікація зводилася до критики,
яку створювали перевірені кадри, оскільки тільки їм були
доступні і методологія, і досягнення західної (буржуазної)
науки. Славістика, яку вивчали лише частково, ознайом-
лювала із західними методами, і важливим інформацій-
ним каналом була саме хорватська наука.
З падінням режиму на початку 1990-х років, україн-
ська наука перебувала у важких умовах, утративши під-
тримку наставника – держави і партії. Новостворена
держава в умовах перехідного періоду і так званої при-
ватизації академічну науку не підтримувала, що призве-
ло до періоду застою. Звільнення від ідеологічних обме-
жень створило вакуум. Міфологізація минулого, пара-
наукові публікації про особливості нації в основному
надходили від ентузіастів-аматорів, що є загальною
рисою перехідних суспільств. Українські прихильники
культу арійства і язичництва подібні до апологетів хор-
ватського етнічного iранізму. Значну кількість такої
літератури надсилають і до Росії. Здається, що занепад
комуністичної ідео логії душить науку і безпосередньо
визначає процеси національного міфотворення.
Після періоду кризи, незважаючи на труднощі пер-
шого перехідного періоду, українські суспільна і гума-
нітарна науки зацікавилися забороненими темами,
зокрема почали досліджувати національне минуле.
Між тим, на початку тисячоліття не випадає вести
мову про повну обізнаність української етнології та
фольк лористики з європейським науковим корпусом,
особливо в методах дослідження сучасних процесів.
Критичний стан донедавнього ідеологічного складу, у
якому формувалася більшість сучасних наукових
кадрів, як і раніше, є суперечливим. Це стосується і
нашого об’єкта – українського фольклору з виразним
антибільшовицьким змістом. Саме ідеологічний баласт
минулого може бути однією з причин того, що усні літе-
ратурні матеріали з Наукових архівних фондів рукопи-
сів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фоль-
клористики та етнології ім. М. Т. Рильського
Національної академії наук України (далі – НАФРФ
ІМФЕ) і в Нову добу залишені без уваги. Мова йде про
фольклорні записи з України 20–30-х років ХХ ст. За
створенням, змістом і долею ці тексти перебувають
між наукою, ідеологією і політикою [4]. Особливий
борг перед хорватською фольклористикою та її заслу-
гою у створенні «маленької людини», на відміну від
«великих подій та людей», зобов’язує мене ввести до
наукового обігу саме ці українські записи.
***
На початку 1980-х років, у той час, коли я збирав
відомості для глави про хорватську фольклористику до
монографії «Слов’янська фольклористика. Розвиток і
матеріал», підготовленої у вищезазначеному інституті,
у мене залишився в пам’яті текст М. Kрлежі «Націо-
нальна політична лірика осені дев’ятсот сімнадцятого»,
редакторка якого – М. Бошкович-Стуллі – включила у
свої дослідження і огляд усної літератури [3, s. 313–
315]. У змалюванні воєнного простору від Галичини до
Венеції хорватський письменник захоплюється усною
поезією політичного змісту, що буяла в рядах хорват-
ських солдатів:
«Про царя Карла, Зіті, Франца-Фердінанда, Франца-
Йосифа, про ерцгерцогів, графів, священиків наш амо-
ральний і обмежений народ думав політично набагато
кмітливіше, класово свідоміше, діалектично мудріше,
аніж наш собор, наша преса, наші поети і вся наша
інтелігенція» [12, s. 313–314].
Особливо разючі парафрази «Дощ падає, Хорватія
пропадає», «Віє легкий вітерець – кладовищам не
кінець» та інші, у яких народ стисло і влучно описав
ситуацію в країні. Можливо, тільки завдяки цим
Kрлежиним нотаткам з «Давніх днів» (записи 1914–
1921 рр.) представлений хорватський фольклор, який є
частиною загальноєвропейської панорами антивоєн-
ної творчості із часів Першої світової війни.
Подібний антивоєнний фольклор зафіксовано в тій
самій частині Австро-Угорської імперії, у Західній Україні,
де розміщувалася Галичина – важливе місце битви
Першої світової війни, місце багатьох подій у творчості
М. Kрлежі. Українці разом з хорватами гинули за іноземні
інтереси – з тією різницею, що Україна була поділена між
двома імперіями, і українці билися з обох сторін – як в
австрійському, так і російському військах 2. Росія, маючи
намір колонізувати Галичину і Буковину (з домінуючою
на цих землях греко-католицькою церквою), вела жор-
стку антиукраїнську політику. Ці події відображено в
усній літературі, про що свідчать записи поезії з відверто
антиукраїнським змістом 3. Війна призвела до падіння
обох імперій, де Україна була своєрідним каталізатором
[15, с. 236]. У 1847 році щодо Росії це передбачив поет-
пророк Т. Шевченко. У поемі «Сон» для «золотої імперії»,
з нечуваною зухвалістю, народним гумором, гротеском,
він передрік загибель царя і його царства, що і здійснило-
ся 1917 року. Україна в ті ж роки проголосила автономію,
а потім – Українську Народну Респуб ліку на чолі з
М. Грушевським. У країні, яка століттями терпіла без-
жальні заборони всього національного, почалося націо-
нальне відродження в особливо несприятливих умовах 4.
Однак ідеологічно конфліктуючі політичні сили Росії
мали спільну позицію щодо України – її не сприймали як
самостійного політичного суб’єкта і продовжували давню
традицію російського антиукраїнізму 5. У битві за Україну
селяни брали участь заради власних інте ресів і підтриму-
вали ті сили, які відповідали сподіванням про самостійне
володарювання. Їхній досвід політичної ситуації, особливо
радянського панування, яке поступово ввійшло в україн-
ське середовище, і спостерігаємо у фольклорі. Корпус усної
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011
59Євген Пащенко. Фольклор, література, політика: хорватсько-українські аналогії
літератури політичного змісту цих бурхливих і драматич-
них років (з 1918 р. до початку 1930-х рр.) продовжує
загальновідому фольк лорну позицію реагування на істо-
ричні події, особливо на ті, що пов’язані з національним
існуванням та стійкістю зовнішніх ворогів. Таким «фоль-
клорним історизмом» позначені усні літературні тексти,
які виникли вже в середньовіччі на просторах України-
Русі, як назвав її ще 1898 року історик, перший прем’єр-
міністр незалежної України, академік М. Грушевський,
який у фундаментальних працях розкрив генетичний
зв’язок середньовічної Русі (Київської) з Україною 6 [11].
В українській історії були чотири руйнівні панування:
монгольське і татарське (з 1240 р.), польське (упродовж
XVI–XVII ст.), російсько-царське (з другої половини XVII ст.
і до 1917 р.), російсько-радянське (1920–1991) і німецько-
нацистське (1941–1945). Середньо вічні епічні поеми київ-
ського циклу (билини) формували воєнну традицію тих,
хто, згідно зі старокиївськими джерелами, називався дав-
нім іменем «українці-русичі» [17; 18]. У цьому циклі пода-
но символічні постаті героїв (богатирів), у той час як опір
татарам в епічній поезії представлений більш конкретни-
ми героями. Середньовічна епічна традиція перетворила-
ся на епічні форми, відомі як думи й історичні пісні. Ті самі
жанри переважали в момент опору польському вторгнен-
ню. Втручання Росії було найважчим і найдовшим в історії
України, прототипом відносин між «аналогічними», але
різними народами. Така модель стосунків між сусідніми
народами відома і в інших частинах світу, загалом характе-
ризуючись конфліктами, що особливо цікаво для дослі-
дження впливу споріднення на характер міжнаціональних
відносин. Саме у складі Російської імперії знищено най-
важливіші чинники української державності, а також
впроваджено «запеклу» політику щодо «стирання» націо-
нальної ідентичності, у яких релігійна (православна) і
мовна близькість (належність до східнослов’янської групи
слов’янських мов) виявилися фатальними для національ-
ного виживання. Однак, згідно з історією, українська гро-
мада стійко тримала опір, і фольклор віді грав життєво
важливу роль у культурі як вияв національної особливості,
як джерело творчого натхнення для митців різних епох.
Українська література в умовах колоніальної політики двох
імперій застосовувала народну традицію майже як остан-
ній засіб збереження національної ідентичності. Доба
українського модернізму намагалася дистанціюватися від
фольклоризму, від реалістичної норми народознавства,
але ніхто з представників естетизму в українській літерату-
рі на межі століття не соромився усної літературної естети-
ки, цінуючи її значення – від національних особливостей
до виразних можливостей. І потужний український аван-
гард (у всіх жанрах) по-своєму кореспондується з багатими
українськими фольклорними традиція ми [див.: 32].
Згадка про український авангард, що виник в епоху нового
національного відродження (до його трагічного зламу в
1930-х рр.), деяким чином підкреслює важливість усної
літератури, яка з’явилася, і аж ніяк не випадково, у той
самий час. І появою, і долею українська усно-писемна
творчість подібна до культури авангарду – була репресова-
на, заборонена, забута, невідома, до краху режиму, який
уже на початку переживав негативну рецепцію «маленької
людини». Цим українська усна політична лірика дуже
близька до згаданих оцінок М. Крлежею хорватської народ-
ної політичної лірики майже того самого періоду.
***
На початку 1990-х років українське суспільство, після
розпаду комуністичної системи, раптом зіткнулося з
питанням про національну ідентичність. У ЗМІ з’явилися
передачі та руб рики під назвою «Хто ми?». Публіцистичний
жанр, який переважав, поєднував політичні компоненти з
етнічними. У сусідній країні не всі були в захваті від само-
стійності колишніх сателітів. Справжнім відкриттям було
повністю негативне сприйняття українців сусідами, яких
зазвичай супроводжували стереотипні уявлення про про-
стакувату, селянську культуру з традиційними негативни-
ми етнографічними атрибутами: козацькими шаровара-
ми, «товстими грудастими бабами», як обов’язкові ознаки
етнічної ідентичності «хохлів» (так у російському середо-
вищі глузливо називали сусідній етнос). У численних
суперечках щодо автономії закликали, зокрема, до
слов’янської солідарності, на кшталт слов’яно-
православного братства та інших міфів про єдність, якими
були сповнені російська або радянська пропаганди. Як
славіст, в одній з публікацій я намагався розтлумачити
український славізм як категорію, характерну для україн-
ської культурної історії, категорію, яка суттєво відрізня-
ється від розуміння славізму в сусідній традиції.
Слов’янофіли сприймали слов’янство як союз рівно-
правних держав, як Сполучені Слов’янські Держави зі
своїм Вашингтоном (Т. Шевченко), а не як поєднання
всіх слов’ян «в великом российском море» (О. Пушкін).
Як приклад аналогії українського славізму, я вказав на
хорватську традицію з Ю. Kрижаничем як символом
хорватського славізму [див.: 18].
***
Цікавлячись новими темами в слов’янських країнах,
я помітив і видання збірників про народну еротику.
Мені спало на думку представити українську народну
культуру й із цього ракурсу, адже в такому плані укра-
їнська фольклористика й література майже невідомі,
тому що, відповідно до норм соціалістичного реалізму,
еротика була небажаною. У відомих мені збірках
любовної поезії еротика представлена слабко або від-
повідно до норм моралі, де товаришка непохитно вірна
своєму товаришу. Партія не підтримувала цю сферу,
любов виражали відкрито лише до вождя живого або
мертвого – у Мавзолеї.
У контексті осмислення української національної іден-
тичності мене цікавило, чи правда, що слов’янський
народ, з великим і бурхливим минулим у південно-захід-
ній частині східнослов’янської вертикалі, такий стрима-
ний в інтимному житті, як це традиційно декларують?
Тим не менш, значний фонд української усної літератур-
ної любовної лірики напов нений вишуканим еротизмом.
Однак залишається відкритим питання щодо відвертих
тем (українських сороміцьких пісень), представлених і в
інших народах. Пошук привів мене до НАФРФ ІМФЕ, точ-
ніше, до папок з неофіційною назвою «Фонд обмеженого
користування». У соціально-політичних умовах поперед-
нього режиму не було можливості скористатися ними,
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011
60 Фольклор і політика
але часи змінилися. Я переглянув десятки товстих папок з
позначками, зрозумілими лише зберігачам. Зміст записів
сповнений лексикою, сюжетами і жанрами, які представ-
ляли багатий і динамічний «Фонд...». Український народ у
своїх еротичних текстах не відстає від інших народів
світу. Проте мене здивувало дещо неочікуване: серед
пожовклих сторінок зберігалися, іноді на окремих арку-
шах, тексти про політичні події. Це були приховані скарби
української усної літератури у віршованих і прозових
формах, з вираженими критичними судженнями про
більшовизм і радянську владу. За важливістю тексти
близькі до тих, про які згадував М. Крлежа. Мені невідо-
мо, чи російський фольклор того періоду має таку ж кіль-
кість аналогічних записів, і що діється в цьому плані в
інших колишніх соціалістичних країнах, але український
«Фонд обмеженого користування» у будь-якому випадку
рідкісний та цінний. Історія цих записів є невід’ємною
частиною загальної культурної картини України в корот-
кий період незалежності, проголошеної 1917 року і до її
припинення після радянської інтервенції.
На початку 1920-х років Етнографічний комітет ново-
створеної Всеукраїнської академії наук кілька разів звер-
тався до населення України, тобто до українців на історич-
ній землі, нині – Росії (Дон, Кубань, Курська область), щоб
вони збирали усну літературу і записи надсилали до
Києва. Колекціонери, в основному члени «Просвіти», ство-
реної ще за царату, представники середнього класу, осві-
чена українська громадськість почали надсилати числен-
ні записи, які потім тематично розподілили й опублікува-
ли, вивчили за короткий період української незалежності
і у важких умовах громадянських воєн. За свідченням
істориків, представники академічної науки були також
здивовані фольклорним трактуванням політики і різким
засудженням більшовизму. Через ненадійні часи і політич-
ний тиск, що зростав з боку більшовиків, ці записи з
на укового погляду систематично не проаналізували, а те,
що було опубліковано, незабаром заборонили. Репресії,
супроводжувані проникненням більшовизму в Україну,
ставили під загрозу зберігання цих записів. Дивно, що
рукописи залишилися наявними в архіві протягом радян-
ської влади, яка час від часу здійснювала чистки в україн-
ській науці. Припускаю, що це недоречна фольклорна
еротика на тих сторінках урятувала неприпустиму фольк-
лорну політику. Радянський уряд не був толерантний до
еротичних форм людської поведінки, тому що неможливо
контролювати тілесність людської близькості, відтак пар-
тія уникала еротичних тем. Мовчазна терпимість поко-
лінь співробітників НАФРФ НАН України сприяла збере-
женню фольклорних записів, які безпосередньо засуджу-
вали радянський уряд та його лідерів.
Записи вціліли в тому вигляді, у якому їх надіслали – це
окремі сторінки з текстами, записаними олівцем, іноді з
короткими коментарями чи без них. Поряд з текстами з
політичним змістом деколи натрапляв і на записи еротич-
ного змісту. Мабуть, записи переглядали та класифікува-
ли дослідники Етнографічного комітету, їх було відкладе-
но. У моєму розпорядженні записи політичного змісту
становлять понад сто карток. За жанром, – це малі пое-
тичні форми, короткі прозові розповіді, найчастіше сати-
ричні, анекдоти, пародії на деякі службові партійні кано-
ни, тексти есхатологічного змісту, тексти з релігійними
мотивами, прислів’я, приказки, загадки, повір’я. Деякі
тексти-коментарі додають більш чіткого розуміння цим
записам. Один з активістів «Просвіти» в тексті під назвою
«Про мистецьку творчість (з початку революції)» розпо-
відав про діяльність Товариства і про збирання фольк-
лору. Найбільш до заклику Етнографічного комітету
дослухалася молодь, «за винятком неписьменних людей,
які не розуміють історію своєї країни, або тих, хто потра-
пив під вплив монархічно-слов’янських священиків»
(службова російська царська пропаганда. – Є. П.).
Висвітлено складні умови збирання записів: окрім 1917
року, коли проголосили незалежність України, наступні
роки, до 1922, яким датований текст, через політичну
нестабільність пройшли для «Просвіти» важко. У 1921–
1922 роках Товариство реорганізували у зв’язку з прихо-
дом більшовиків. Філії «Просвіти», як центру української
культури, що були «немилі» і для царської влади, більшо-
вики перетворили на хати-читальні (російсько-радянська
назва сільських будинків для поширення пропаганди), які
ніхто не відвідував, «тому що сучасний репертуар насиче-
ний агітаційно-політичним змістом, а аудиторія шукає
естетики, творчості, у якій можна побачити поле квітів.
Щоб залучити аудиторію, радянський уряд увів картини-
кінематограф по хатах-читальнях і сільських будинках».
В іншому тексті збирача (1933) – «Про роди пісень»,
надісланому 1925 року із села, – окреслено стан в укра-
їнському суспільстві через рік після вступу України до
складу СРСР. Він повідомляє, що в його краї найвідо-
мішими є старі українські козацькі пісні, що їх співа-
ють, «як всі найкращі пісні, які ми в Україні любимо,
які любили і які довго любитимемо». Ці пісні поважа-
ють і старі, і молоді, однак виникають нові, російською
мовою, де висловлене більшовицьке презирство до
релігії, до сільських трудівників, де закликають до
насильства. Старі люди вороже ставляться до цих ново-
творів (названими як «молоді пісні»). Далі автор пише:
«Ми не знаємо, що там у вас, в Києві, але в нас тут, в
селі, все йде до біса!». У зв’язку з поширенням радян-
ської агітаційної пропаганди національна культура
нівелювалася, що призвело до морального розкладу.
У фольклорі, зокрема, більше поширюються частівки
(російська назва малих пісень з гостротами, відомими
ще до революції), у яких простежуються терпіння до
пияцтва, лінощів, неповага до Церкви, насильство сто-
совно селян-трудівників, змальованих як ворогів тощо.
Інший збирач надіслав 1927 року із села коментар
«Роль комсомолу». На думку автора, роль комсомолу в
його селі й інших українських містах «не є дуже добра і
корисна», молоді люди вступають до ВЛКСМ через
власну користь, кар’єризм, щоб отримати роботу, місце
проживання, право вчитися. Населення не сприймало
радянських політичних об’єднань, але і свої не органі-
зовувало через загальну нестабільність у країні.
Поетичні тексти, що містяться переважно в записах-
зібраннях малих форм, по чотири рядки, за винятком
декількох текстів, очевидно, епічного змісту і подібні до
дум. Однак загалом – це невеликі за розміром пісні –
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011
61Євген Пащенко. Фольклор, література, політика: хорватсько-українські аналогії
двовіршові, які в багатьох національних середо вищах
відомі як поетичні форми реагування на різні соціальні
й політичні події. У цій політичній ліриці висловлене
бачення конкретних політичних явищ, особливо біль-
шовизм. У ній найчастіше сатирично зображені й висмі-
яні Ленін, Троцький та інші відомі політики. Вони пред-
ставлені як іноземці, яким абсолютно чужа доля України,
як противники української незалежності, які запровади-
ли політику військового комунізму, змушуючи вступати
до кооперативів, збираючи набутки селянської праці.
Тодішні лідери російського більшовизму, ще не одягнені
у форму «рятівника», як пізніше їх буде репрезентувати
пропаганда, мають гротескний вигляд. Вони – основні
винуватці тодішнього хаосу, авантюристи, які загубили
Україну. Це загальний діагноз ситуації в країні, розумін-
ня якого гідне тих оцінок, які М. Крлежа надав хорват-
ській народній політичній ліриці.
Наведу кілька прикладів:
Ленін, Троцький
Наварили каші,
Пропили, прогуляли
Україну нашу!
Одчиню я вокошечко –
Васелечки пахнуть.
Поможи мені, Господи,
По Леніну трахнуть!
Найчастіше зміст текстів сатиричний, висвітлені
причини економічного хаосу, проблеми з постачанням
продовольства, штучно створеного голоду 1921 року,
що прокотився по колишніх європейських житницях:
Ленін з Троцьким на лугу
Гризли конськую ногу.
Тьфу, какая гадина
Советская говядина!
Ленін Троцького спросив:
– Де ти сіна накосив?
Троцький Леніну сказав:
– В селянина я украв.
Варіанти містяться в записах з різних регіонів, що
свідчить про настрій і «популярність» такого змісту
текстів серед селянства. Існують записи і російською
мовою, особливо численні ті, де мовиться про політику
примусової конфіскації харчів великим податком.
Відтак до українського словника потрапила російська
політична лексика, наприклад, «продрозверстка»
(податок продуктами харчування), яку український
селянин інтерпретує в таких сатиричних епізодах:
Комуністи хочуть масла
Ленін з Троїцьким – молока.
Зачекайте, мої любі,
Бо корови без бика
Калінін їде.
Запитайте його зараз
Чи селяни голодують?
Політичний хаос, постійна зміна уряду, напад різних
армій, які хвилями накочувалися на Україну, також
знайшли відгук у коротких віршах. У серії віршів пока-
зано селянську хитрість: при вході в село різних вій-
ськових, яких тоді називали «червоні», «білі», «зелені»,
«анархісти», різних розбійницьких угруповувань селя-
ни співали пісень, які б імпонували смакам завойовни-
ків. Деякі пісні підтримують сили звільнення україн-
ських військових підрозділів на чолі з лідерами, чиї
імена було небезпечно для життя навіть вимовляти
(С. Петлюра, Н. Махно, М. Грушевський, козаки,
повстанці-гайдамаки). Окрему групу становлять пісні з
початком «Ой, яблучко!». Це – короткі форми, що
виник ли внаслідок переінакшення української народ-
ної мелодії «Ой, лопнув обруч», і за допомогою якої
різні сили демонстрували своє бачення політичних
подій. Aнтибільшовики найчастіше співали:
Ой, яблучко, куди ти покотишся,
Радянська влада не повернеться!
У цих віршах в основному показані успіхи в боротьбі
проти «комуністів», яким завдала шкоди армія україн-
ських анархістів батька Махна або інші підрозділи.
Оптимістично заявляли, що радянський уряд знищено,
що й справді вплинуло на хід подій, особливо в еконо-
міці, яка більшовиків не цікавила. У піснях ідеться про
те, що селянам набридли реквізиції, комуни, недоїдан-
ня, що знову підтверджувало непопулярність більшо-
визму по всій Україні. Тим не менш, більшовики пере-
магали завдяки добре організованій Червоній Армії, у
чому була заслуга Троцького. Цікаво, що після перемо-
ги Ради мелодія пісні «Ой, яблучко», яка виникла в
антибільшовицьких рядах, стала майже офіційно
визнаною мелодією танцю радянського ВМФ.
Подолавши військовий опір, радянська влада вводи-
ла колективізацію, що викликало нову хвилю глузу-
вань у піснях тієї ж форми. З Москви всіма силами
насаджували селянські кооперативи (майбутні колгос-
пи), які українське село не прийняло. Авторів політики
на селі висміювали як винуватців злиднів, що підтвер-
джує коментар до запису:
«Повна колективізація села Доброволя викликала
багато наслідків і змін. Про кооперативи з’являлися
пісні. Один створює, інший поширює і вчить тих пісень.
Свердлов чи Ворошилов у селі Доброволя не мають
авторитету через бідність і незгоди».
Смерть Леніна керівний апарат держави супроводжу-
вав посиленою пропагандою, відбувалося примусове
масове паломництво людей до його мумії в Мавзолеї.
Поступово створювали, не без активної участі літератур-
них авторитетів (В. Маяковського, М. Горького, С. Єсеніна
й ін.), і культ праведного вождя, який хотів для бідних
добра, а ті – інші, злі – зрадили і продали ідеали. Така
модель виникла із соціально-утопічних усних традицій
про доб рого і праведного правителя та його злих соратни-
ків. Подібні традиції відомі у фольклорі багатьох народів.
Орієнтація комуністичної ідеології на «широкі верстви»
призвела до неминучої пропагандної переробки фольк-
лорних моделей у соцреалістичній масовій культурі.
Заможних українських землеробів (які розуміли, що
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011
62 Фольклор і політика
умова хорошого життя – це невтомна праця) поступово
ліквідовували, а бідні селяни складну економічну ситуа-
цію пов’язували з хорошими минулими часами, зі смертю
доброго правителя. У народних піснях мертвого Леніна
закликають ожити, тому що люди змучені п’ятирічками.
Такі тексти часто представлені російською мовою, хоча є
і тексти українською, створені під російським впливом:
Встань, Володю, подивись –
Ми живем не як колись:
Ні корови, ні свині,
Тільки Сталін на стіні.
В українських піснях яскраво змальована бідність.
Замість символів ситого життя – борщ, сало, ковбаси,
пиво, гарний будинок – подані символи бідності – зірка,
серп і молот. У текстах уже менше гумору та іронії,
характерних для перших років радянської влади, а все
більше озлоблених, експресивних виразів, ненорма-
тивної лексики. Минуле життя українці не ідеалізують
і сприймають негативно, проте нова влада набагато
гірша. Деякі з пісень (мабуть, записані в містах) висмію-
ють нових правителів, які раніше належали до нижчих
прошарків, а тепер стали комісарами. У піснях глузува-
ли з пропаганди, з бетонних пам’ятників, які стояли на
місці колишніх пам’ятників російському царю і цариці,
що було також ненависним для українського населення.
Окрему групу становлять пісні про моральність
жінок, про поведінку жінок у нових умовах. У револю-
ційний час з’являється образ агресивної жінки, яка
пов’язує своє майбутнє з більшовизмом. Деякі жіночі
персонажі навіть наділені вампіризмом, як-от:
Я – коммунистка,
Черные брови.
Хочу напиться
Буржуйской крови!
Радянська жінка зображена демонічною істотою,
вона вбачає своє процвітання в шлюбі з найвідоміши-
ми постаттями: з Леніним, Троцьким, комісарами,
комсомольцями, партійними, – у першу чергу через
матеріальні інтереси.
Я теперь не твоя
И не Сенина.
Я повесила на грудь
Товарища Ленина!
Полюбила Колю я, Колю-комуніста,
Пила-їла що хотіла, ще й ходила чиста.
Бригадира полюбила й на роботу не ходила,
Даром грошики брала, ще й стахановка була!
Карла Маркса я читаю,
Сiрьожа.
Ні чорта не понімаю –
Ну так что же!
У деяких піснях відверто визнається, що шлях до храму
забутий, що свідчить про де християнізацію су спільства.
Драматичні події, складна політична ситуація в Україні,
яка стала мішенню для всіх сторін, зa винятком більшо-
вицької Росії, за нею простягали руки Західна Німеччина,
Польща та європейські країни, які входили до сил
Антанти, знайшли відображення в епічній традиції.
Серед записів містяться фрагменти стародавніх епічних
поем, у яких оплакується доля України після її зв’язку з
царською Росією в 1654 році. Записи свідчать, що варіа-
ції давніх епічних дум та історичних пісень, речитатив-
них медитацій неримованих віршів співали і під час
краху української незалежності 1930-х років. У них
зафіксовані роздуми про трагічну долю України – роз-
грабованої, знищеної, окупованої силами, які не бажа-
ють добра українському народу. Ці пісні співали по селах
сліпі старці – кобзарі, виконавці епічних дум.
Прозові записи у вигляді коротких історій створено
в той самий час, і вони мають подібні мотиви, але
сюжетно оброблені. Серія текстів сповнена звернен-
ням до Бога через тяжке життя. У тексті «Як кулебовці
до Бога ходили» (1925) зауважено, що оповідач це
«почув влітку від одної баби з села Кулебовка, яка бачи-
ла все на власні очі».
Знесилені від труднощів, які виникли з приходом
комуністів, жителі села прийняли рішення йти до Бога,
щоб спитати, як далі жити. Подумавши, як до нього діс-
татися, вони вирішили летіти аеропланом. Довго леті-
ли (їх було п’ять або шість осіб), досягли небес, але Бога
там не було. Несподівано вони почули грім, обернули-
ся, а там стоїть пророк Ілля. Привіталися і попрохали
Іллю показати їм шлях до Бога.
Коли Ілько (так його прозвав народ) почув таке про-
хання, він розсердився, назвавши їх шпигунами.
Відомо, що на землі розпинали святих, а тепер хочуть і
самого Бога відвести вниз! Ілля штовхнув їх назад – на
землю! Бідні, полетіли, перелякавшись, ударилися об
землю, аероплан розбився, а вони, нещасні, ледве
залишилися живими!
Історії про відвідування бідними українськими селя-
нами Бога мають іноді й щасливе завершення, як це
було з дідом Грициком, якого в 1927 році, уві сні (про
що свідчить запис того ж року), Бог добре прийняв. Бог
посадив його у візок і повіз на небо. Там дід побачив
людські душі в невеликих коробках та всіх ангелів і
святих. На прощання Бог сказав, щоб люди не вступали
в комуни, бо скоро буде Страшний суд.
На прохання діда Грицика Бог дав йому послання,
написане золотими літерами на білому папері. Папір
дід і справді знайшов, коли прокинувся. Послання узяв
до церкви, де люди його прочитали, а от піп запропо-
нував окропити будинок діда. «Все це було правдою,
Бог – свідок. Я тоді йшла дім святити», – насамкінець
підтверджувала оповідачка.
Існують кілька десятків текстів, де ідеться про Бога,
святих і більшовиків, які репрезентують однаковий
баланс сил. З одного боку, – це релігійні образи, які засу-
джують зло, а з другого, – представники зла: більшовики,
комуністи, комсомольці – вони переважно іноземці (мос-
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011
63Євген Пащенко. Фольклор, література, політика: хорватсько-українські аналогії
калі), походять від нечестивого, вони проти Бога, прино-
сять зло. У багатьох історіях мовиться про неминучу роз-
плату за зло, розповідається про таємничі події, появу
Божої Матері або святих у селах з посланнями, щоб люди
не поклонялися злу. Частим мотивом є диво, кров на про-
стріленому розп’ятті Христа, як у легендарних оповідан-
нях і піснях про «Kалинівське диво» – про розп’яття на
околиці с. Kалинівка, що на Поділлі, у яке постійно цілив-
ся москаль-більшовик, і от розп’яття почало кровоточити.
Розповіді й паломництва до цього місця були настільки
популярні, що уряд організував спеціальну антирелігійну
кампанію: у більшовицьких друкованих виданнях зобра-
жували ініціаторів чудес як ворогів революції (в одній з
газетних заміток, яку збирач надіслав, ініціаторами були
місцевий священик, його дружина, начебто повія, та інші
організатори «дива»).
Популярними є історії про наслідки більшовицького
гріха: про страшні тілесні деформації і про метеороло-
гічні аномалії. У запису від 1923 року читаємо:
«У Києві комуністка народила дитину з конячими
ногами і крилами. І до неї почали ходити люди і казати,
що це її Бог покарав, тому що вона не вінчалася в церкві.
На третій день прийшла до нас жінка, стурбована
тим, що немає дощу, а потім сказала: “Та звідки ж дощу
узятися, якщо ви чули, що в Києві сталося!”».
Один із записів збирач назвав «Пророцтва про Леніна»
(1931). У коментарі зазначено, що він дав «завдання
учням зібрати в селі серед колхозників матеріал про
Володимира Ілліча» і надсилає точну копію запису як
«досить оригінальної апокаліптичної роботи»:
«Одна баба, близько 80 років, неписьменна, вірить
у Бога, прочитала, що у 1900 р. (!) був один ворог усіх
людей – сам по собі був ворогом народу, і звірів і пта-
хів. І його прізвище можна скласти з 15 сірників, і
вийде – Ленін!».
Записи розкривають суттєву рису українського
селянства – побожність під час утвердження радянської
влади. Це відповідь на насильницькі зміни, знищення
церков та цілих класів. Проте, за винятком фаталіст-
ських настроїв, набагато більше гумору і насмішок
спрямовано проти економічно некомпетентного уряду,
який повністю збіднив Україну. В історіях та анекдотах
з’являються представники цього уряду – від голови кол-
госпу і до тих, хто в Кремлі, у тому числі Сталіна. Їх
зображено в гротескних ситуаціях, негативно, вони
смішні й виступають об’єктом глузувань, згідно з
норма ми народної моралі. Московію, московитів
висміюють у традиційний спосіб, але без агресії. Існує
розуміння про відокремленість від того, чужого, наро-
ду. Також записані і вірування, за якими Місяць указу-
вав, що Україна відокремиться від Московії...
Політичний фольклор того періоду особливо важли-
вий, тому що історично передує десяти літтям жорсто-
ких репресій тоталітарного радянського режиму в
Україні [21]. Терор розвивався поступово і після
поперед ніх етапів уперше досяг кульмінації 1932 року
саме на селі, яке не підтримувало більшовизм.
Продуманою стратегією голоду намагалися знищити
селянство як класового ворога й осередок національної
свідомості та мови (міста були в основному русифіко-
вані). Тотальним конфісковуванням продовольства і
насіння для засіву, перешкоджанням утечам до міста
впродовж 1932–1933 років був спровокований
Голодомор, геноцид, запланований у Кремлі [докладні-
ше про це див.: 23].
Саме на початку 1930-х років припинилося надси-
лання фольклорних записів до Києва з радянської
України (Західна Україна перебувала під Польщею).
Однак існує й інше джерело – записи після Другої світо-
вої війни, надіслані до Інституту 1947 року, і зібрані на
історичній українській землі – у Курській області, при-
єднаної до Російської Федерації 7.
Ці записи спростовують претензії тих, хто заперечує
Голодомор як геноцид, стверджуючи, що голод був
скрізь. У записах подане українське селянство за межа-
ми української території, заблокованої Голодомором.
Сім зшитків усної прози містять тексти політичного
змісту. Вони залишилися у «Фонді обмеженого корис-
тування», свідчать про поступову асиміляцію україн-
ського населення через розрив зв’язків з рідною зем-
лею, яке піддається новій хвилі репресій. Репресії
спричинили створення «нового фольклору» в Україні,
реальну ситуацію із замовчуванням справжнього стану
в традиційній культурі. Це призвело до «стояння в бун-
кері» «Фонду обмеженого користування», відтак
ви окремлення цих записів з наукового обігу. В україн-
ській фольклористиці розпочався новий, соцреалістич-
ний, період – примусова «побудова» нової культури.
***
Соціалістична ідеологічна система прагнула ввести
свої нові звичаї та символи, знищуючи символи та зви-
чаї попередньої історичної доби, попереднього режиму
[27, s. 146].
Це стосується і винищення релігії (опіумy для народу,
за Леніним). Діяли за старими методами язичницьких
загарбників: якщо хочеш перемогти ворога, знищи його
вівтар і на тому ж місці зведи свій! Дехристиянізацію про-
водили методом руйнування християнських храмів і
будівництва культових центрів нових кумирів – вождя
або героїв. Комуністичне політичне ідолопоклонство в
певний спосіб продовжувало і традицію культу останньо-
го царя з попереднього режиму: на зруйнованих фунда-
ментах ідеології російського царату будували нову, соціа-
лістичну, імперію. Зв’язок російського комунізму з росій-
ським царатом переконливо продемонстрував ще
1937 року російський філософ у вигнанні М. Бердяєв [2].
Процес дехристиянізації народної культури і ліквіда-
ції народної побожності [27, s. 166] розпочався в
Україні 1920 року, а з поширенням радянської ідеології
розповсюдився на південнослов’янські території.
Поняття «народ» і «народність», як складові росій-
сько-царської великодержавної ідео логії, знову актуа-
лізуються, але спочатку як «єдність народу і партії»,
створення політичного міфу у всіх структурах суспіль-
ної думки, відтак – у народній культурі й етнографії.
Фольклор як вияв українських національних особли-
востей неминуче став об’єктом ідеологічного втручан-
ня. Це був другий етап колонізації України: суспільні
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011
64 Фольклор і політика
науки (у тому числі й фольклористика) ідеологізуються
і політизуються, вони змушені створювати новий полі-
тичний міф.
Український антибільшовицький фольклор, за запи-
сами з «Фонду обмеженого користування», висвітлює
справжнє ставлення до «великих» і «маленьких» людей,
окреслює справжні політичні складові народної культу-
ри. Фольклористика радянського спрямування ці полі-
тичні компоненти забороняла або критикувала, пізні-
ше – придушувала 8.
Ні про який плюралізм не могло бути й мови. Як під-
сумок – людина без історії [9], людина з нав’язаною
історією. Як її заміна – увели режимний псевдофольк-
лор політичного змісту: створення «великих» про
«великого» (брата, вождя). Представник партійної тео-
рії літератури, український філолог О. Білецький, цю
примусову заміну виправдовує так: старі пісенні моти-
ви, популярні у верствах, «обростали» новими словами
і новим змістом; вірші співробітника стінгазети зміню-
вали, а потім визнавали коллективною творчістю мас;
кваліфіковані поети створювали поетичні твори на
замовлення: матеріал «переходив» з газетних сторінок
у побут, пов’язувався з певними мелодіями, «перехо-
див» з вуст у вуста – у фольклорні твори.
Як приклад, подані вірші деяких колишніх представ-
ників українського модерну, з яких примусово зробили
партійних поетів. Після репресій, відомих як
«Розстріляне відродження», кількох письменників зму-
сили створювати зразки українського соцреалізму, а
тексти провладної пропаганди проголосили «народни-
ми». О. Білецький поіменно їх назвав: «Пісня тракто-
ристки» П. Тичини, «Пісня про Сталіна» М. Рильського,
пісні Л. Первомайського, В. Сосюри та інших поетів
Радянської України. Окремішно вирізняється постать
Т. Шевченка. Радянська ідеологія проголосила
Т. Шевченка прикладом поета-демократа, що «брав
творчість мас, піднімав її на більш високий рівень і
знову повертав її в маси». У цьому вбачали позитивний
процес «стирання кордонів між фольклором і літерату-
рою – як неминучий та радісний результат нашого руху
до комуністичного суспільства» [1, с. 527]. Українська
громада, та сама, що засуджувала більшовизм як зло,
змушена була змінити свою думку і прославляти вчо-
рашніх ворогів. Однак повсякденне життя різко відріз-
нялося від нового міфу: страшні репресії, масове вини-
щення селян голодом, депортації в ГУЛАГ – усе це від-
крита рана в суспільній свідомості.
Штучний новостворений політичний фольклор ува-
жали автентичним фольклором – законним продо-
вженням традиції, що був основою для будівництва
ідеологічного міфу. Нововведений нав’язаний «фольк-
лор» включено до збірок, він став предметом «наукових
досліджень». За О. Білецьким, коло мотивів і тем укра-
їнського радянського фольклору все більше і більше
розширюється:
«Ціла історія громадянської війни в народній твор-
чості постійно пов’язана з образом товариша Сталіна,
усі події епохи соціалістичного будівництва, нове життя
колгоспного села, нові форми роботи, стахановський
рух, звільнення жінок, грандіозні перспективи вільного
і щасливого життя, відкритого Основним законом
Сталіна, – усе це знайшло відображення в піснях й істо-
ріях, особливо в піснях, які стали домінуючою формою
фольклору. Особливе місце у фольк лорі СРСР посідає
образ великого творця нашого життя – товариша
Сталіна» [1, с. 527].
Об’єктом переробки став один з основних жанрів
українського героїчного епосу – думи. Це ліро-епічні
поеми з історичного життя України XVI–XVII ст., відомі
як козацький епос, створені під час бурхливих подій
національного відродження і опору ворогам. Від роман-
тизму і далі – це був вираз української національної
особливості, скарбниця героїзму, символ незалежності.
У цю символіку включений і образ виконавця – старця,
який створює і виконує пісні про героїчне минуле на
бандурі, кобзі (виразний символ української культури
та історії). Т. Шевченко свою першу поетичну збірку
(1840), яка, до речі, доводила існування української
літературної мови (а не «малоруського наріччя», як
його називала царська пропаганда), назвав «Кобзар».
Цілком логічно, що український епос і його викона-
вець, як своєрідна емблема українства, були викорис-
тані для політизування творчості.
Дума стала жанром для уславлення тих, кого висмію-
вали в усній літературі попереднього періоду. У процесі
еволюції епічної традиції із часів Київської середньовіч-
ної державності 9 думи на рівні мови і змісту є частиною
української культурної спадщини. Російсько-радянська
наука не могла привласнити цей жанр і пустити в обіг
соцреалістичні теорії про середньовічну культуру
України як «колиски трьох братських народів» 10.
Як і в літературному житті, створенню новоскомпо-
нованого «фольклору» передувала ліквідація націо-
нальних кадрів. Решта кобзарів і бандуристів мали
складати нові думи – про Леніна, Сталіна, героїв
Червоної Армії та інших ідеологічних діячів. Ця прак-
тика дістала схвальні відгуки від нових прорадянських
кадрів в українській фольклористиці [8]. Після Другої
світової війни (і раніше) писали псевдофольклор,
радянські думи як вияв зовнішніх впливів і політичного
тиску на епос. За змістом і назвами («Про Леніна і
Сталіна, і про трьох братів», «Нумо, хлопці-комсомоль-
ці», «Пісня про Харківський тракторний комбінат
Орджонікідзе», «Пісня про Ернста Тельмана»,
«Революційна пісня угорських шахтарів», «Пісня про
“пацифікацію”» тощо) ці твори є продуктом діяльності
партії. У великому академічному зібранні українського
епосу новоскомпонована продукція має більший обсяг,
аніж твори дореволюційного періоду [34]. Фольклорні
моделі застосовували в загальній політиці радянізації
су спільства та громадської думки 11. Цим заперечували
сутність епічної поезії, яка сама по собі ані політична,
ані ідеологічна [4, s. 281], але одночасно руйнувався
національний пам’ятник, небезпечний символ україн-
ства. Це був один зі складових у політиці винищення
української ідентичності. Українських селян переселя-
ли до Росії, а російське населення – переважно в східні
райони, у промислові міста-гіганти. Російське або
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011
65Євген Пащенко. Фольклор, література, політика: хорватсько-українські аналогії
русифіковане населення мало стати ядром нового
передового робітничого класу.
Можна все-таки поставити питання про можливість
толерантнішого ставлення до образів Леніна, Сталіна,
більшовиків. Пропаганда перетворила їх на визволи-
телів, які прийшли і вирішили основні суспільні проб-
леми. Міфологеми соцреалістичної ідеології спрямува-
ли і на Захід, де комуністичний Схід, в умовах зміцнен-
ня нацизму, війни і пізнішої соціальної кризи, також
переживав міфологізацію. Саме в цій атмосфері
М. Крлежа змальовує образ Леніна в анти воєнних
новелах. Письменник через психологію хорватського
селянина, ситого війною, створює насичену атмосфе-
ру абсолютної безнадії, у якій хорватські домобрани
«говорять про Леніна» як про рятівника далекого
слов’янського сходу. Такій фольклорній свідомості
близький В. Назор, ведучи мову про партизанські очі-
кування приходу Іллі Mуромця (Сталіна), легендарно-
го епічного героя зі сходу [16, с. 232–238]. Прихід
визволителів у важкі часи є складовою соціально-уто-
пічної традиції. Однак, на відміну від такої зрозумілої
«віддаленої» міфологізації, український селянин не
мав причини мріяти, бо мрія розбивалася в зіткненні
зі суворою реальністю повсякденного життя.
Українське село зіткнулося з російським більшовиз-
мом без міфологізування і пізнало його як зло, насиль-
ство, ідеологічно чуже Україні та українцям на всіх
суспільно-політичних рівнях. Об’єктивна оцінка росій-
ському більшовизму висловлена в представленому
фольклорі, пізніше забороненому і прихованому.
Репресії нав’язали помилкові судження. Образ Леніна
справді введено до українського фольклору, але як
об’єкт глузування, як образ лиходія. Пізніше, майже
скрізь – у селах і містах, – поставили статуї Ленінa 12.
1 Формування нації розпочинається з
розпадом феодалізму (XVII–XVIII ст.), а
така інтерпретація історії стосується не
тільки України, але й Хорватії [13].
2 До складу російської армії мобілізували
3 500 тис. українців, до складу австрій-
ської – 300 тис.
3 У НАФРФ ІМФЕ зберігаються записи
усної творчості, створеної в загоні
Українських січових стрільців. Так
називали українські військові формування
у складі австрійської армії, які переймалися
ідеєю створення української держави
через поразку Російської імперії. Цей
матеріал, на жаль, не опуб ліковано і не
вивчено.
4 Канадський історик українського похо-
дження О. Субтельний охарактеризував
загальний стан так: «1919 року Україну
заполонив загальний хаос. У сучасній
європейській історії жодна країна не
пережила такої всеохоплюючої анархії,
такої жорстокої громадянської боротьби,
такого остаточного розпуску уряду, який в
той час пережила Україна. Шість різних
армій діяли на її території: українська,
більшовицька, білогвардійська, сили
Антанти, польська та анархістська. Менше
ніж за рік Київ багато разів переходив з рук
в руки. Численні бійці ділили міста і цілі
регіони. Майже повністю був перекритий
зв’язок із зовнішнім світом. Спорожніли
голодні міста, а їх мешканці у пошуках їжі
пішли на село. Села буквально
забарикадувалися від непроханих гостей»
[30, с. 314].
5 Більшовики впродовж 1917–1919 років
тричі військово втручалися в Україну, щоб
запобігти її незалежності. З 1920 року
вони поступово вводили власний уряд.
Українська армія одночасно захищалася і
від російських окупантів на чолі із царем.
Так звана Біла гвардія царського генерала
А. Денікіна відкрито відмовилася визнати
самостійність України. У радянсько-
польській війні 1920 року обидві сторони
прагнули завоювати Україну, щоб
паралізувати національний опір, особливо
в селах, які не визнавали російського
більшовизму. Росіяни в 1921–1923 роках
провели першу репресійну кампанію з
винищення села за допомогою голоду.
Метод Леніна продовжив на початку
1930-х років Сталін.
6 Див.: Шостак A. Михайло Грушевський –
перший президент України // Коло. –
1997. – № 3. – С. 178–182.
7 Збірник етнографічних матеріалів Павла
Тарасевського, що становить сім
рукописних зшитків, датованих 1947
роком, зберігається в НАФРФ ІМФЕ.
8 Показовим є висвітлення цього періоду
представником партійної критики,
майбутнім академіком О. Білецьким, в
одному з енциклопедичних видань СРСР:
«Український фольклор доби Великої
Жовтневої соціалістичної революції, у
порівнянні з фольклором інших братніх
народів СРСР, має декілька особливостей,
тому що Україна до 1920 року була
плацдармом, на якому, на чолі з партією та
її вождями, відбувалася героїчна боротьба
Червоної Армії з націоналістичною
контрреволюцією, білогвардійцями,
інтервентами і бандитами. Фольклор епохи
громадянської війни, зібраний цілком,
дасть майбутньому вивченню історії
неоціненний матеріал для історії класової
боротьби, інструментом якої і був.
Виключно фольклором послуговувалися
класові неприятелі пролетаріату. Вони не
користувалися тільки кулеметом.., не
стріляли з бандитських пістолетів з-за рогу,
а контрреволюційними частівками на
мотив популярного “Яблучка” і подібними
за змістом анекдотами... У період
економічного спаду в Україні широко, хоча
і не надовго, у великих центрах
поширювався фольклор “міських вулиць” –
творчість пересічних громадян, бездомних,
дрібних злочинців. Однак це все ж таки
було тимчасовим явищем із сумнівною
художньою цінністю. У перші роки життя
СРСР контрреволюційний фольклор був
предметом особливої уваги націоналістів-
етнографів, які не хотіли бачити виникнення
радянського фольклору, приділяючи у своїх
роботах увагу безповоротно минаючим
“старожитностям” і ворожій “сучасності”»
[1, с. 527]. Цією цитатою завершується
період українського антибільшовицького
фольк лору як «контрреволюційного», і
починається партійна ера української
фольклористики.
9 Назву «Київська Русь» увела російська
царська наука на підставі того, що Україна
епохи київської державності є частиною
Росії із центром у Московській Русі.
Згідно із цим тлумаченням центр перемі-
стився з Києва до Москви, коли так звана
Київська Русь упала під навалою монголів
і татар. Старокиївську державу, названу в
літопису Нестора «Руська земля», після
переселення росіян-старожилів на рідну
землю – у Московію, яка пізніше утвори-
лася з Київської Держави, почали заселяти
«переселенці» з Карпатської України,
потіснивши старожилів [докладніше про
це див. у моїх працях (17; 18; 21)].
10 В югославському варіанті подібними
ідеологічними міфологемами стали
«братство та єдність».
11 У контексті висловленого конфузний
вигляд має опублікована брошура із
заголовком «Думи наших днів», де, як
розумію, малися на увазі думи
«революційного 1917 року» (надруковано
2007 р.?!), зокрема текст «Думи про
Леніна» й інші коментарі із застарілими
методологічними позиціями [25].
12 Наприклад, на київському Хрещатику на
одному кілометрі поставили три
пам’ятники Леніну (у тому числі
монументальний – у Музеї Леніна).
Примітки
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011
66 Фольклор і політика
1. Белецкий A. Украинская литература
[Електронний ресурс] // Литературная
энциклопедия. – Т. 11. – Режим доступу :
feb-web.ru/feb/liten c/encyclop/leb/leb-5091.
htm-222k, www.bestreferat.ru/referat-
like-11269-9.html - 9 7k.
2. Бердяев Н. Истоки и смысл русского
коммунизма. – M., 1990.
3. Bošković-Stulli M. Usmena književnost.
Izbor studija i ogleda. – Zagreb, 1971.
4. Bošković-Stulli M. O usmenoj tradiciji i o
životu. – Zagreb, 2002.
5. Bošković-Stulli M. Od bugarštice do
svakidašnjice. – Zagreb, 2005.
6. Čale-Feldman L., Prica І., Senjković R.
Fear, Death and Resistance: An Ethnography
of War: Croatia 1991–1992. – Zagreb, 1993.
7. Devijacije i promašaji. Etnografija
domaćeg socijalizma / ur. L. Čale-Feldman,
I. Prica. – Zagreb, 2006.
8. Гольдберг Д. Ленин и Сталин в народном
творчестве Украины // Литературный
критик. – М., 1937.
9. Gross M. Susret historije i antropologije //
Narodna umjetnost. – 1966. – N 33/12. –
S. 71–86.
10. Грушевська К. Українські народні
думи. – К., 1927.
11. Грушевський М. Історія України-Руси :
в 11 т., 12 кн. – К., 1991.
12. Krleža M. Narodna politička lirika jeseni
devetstotinaisedamnaeste // Usmena
književnost / рr. M. Bošković-Stulli. –
Zagreb, 1971.
13. Maртынова M. Ю. Хорваты. Этническая
история ХVII–XIX вв. – М., 1988.
14. Мифы народов мира : в 2 т. /
Энциклопедия. – M., 1980. – Т. І; 1982. – Т. ІІ.
15. Mицик Ю. A., Бажан Г. O., Власoв В. с.
Історія України. – К., 2005.
16. Пащенко Є. М. В. Назор и фольклоризм
в хорватской литературе. – К., 1983.
17. Paščenko J. Povijesni ritmovi Ukrajine //
Kolo. – 1997. – N 3. – S. 183–195.
18. Paščenko J. Etnogeneza i mitologija
Hrvata u kontekstu Ukrajine. – Zagreb, 1999.
19. Paščenko J. Ideje slavizma u ukrajinskoj
i hrvatskoj književnosti XIX stoljeća //
Komparativna povijest hrvatske književnosti.
Zbornik radova sa znanstvenog skupa
održanog 28 i 29 rujna 1998 godine u
Splitu. – Split, 1999. – N 1. – S. 7–24.
20. Paščenko J. Virtualnost i realnost ‘trides-
etih godina’, u ukrajinskom kontekstu //
Komparativna povijest hrvatske književnosti.
Zbornik radova sa znanstvenog skupa
održanog od 30 rujna do 1 listopada 2004
godine u Splitu. – Split, 2005. – S. 62–86.
21. Paščenko J. Nacionalna književnost u
totalitarizmu // Komparativna povijest
hrvatske književnosti. Zbornik radova sa
znanstvenog skupa održanog 22–23 rujna
2005 u Splitu. – Split, 2006. – S. 96–127.
22. Paščenko J. Kulturna baština Ukrajine //
Hrvatska revija. – 2006. – N 4/2. – S. 19–33.
23. Paščenko J. Golodomor u Ukrajini kao
genocid // Novi list (zagrebačko izdanje). –
2007. – N 10.
24. Paščenko J. Vladimir Nikolajevič
Toporov // Folia Onomastica Croatica. –
2010. – N 15.
25. Poljak-Makaruha D. Ukrajinske usmene
dume. Antologija s uvodnom riječi i
pojašnjenima. – Zagreb, 2007.
26. Povrzanović M., Prica I. War, Exile,
Everyday Life: Cultural Perspectives. –
Zagreb, 1991.
27. Rihtman Auguštin D. Etnologija i
etnomit. – Zagreb, 2001.
28. Рыбаков Б. A. Язычество древних
славян. – М., 1981.
29. Рыбаков Б. A. Язычество древней
Руси. – М., 1988.
30. субтельний O. Україна. Iсторія. – К.,
1991.
31. Свята та обряди трудящих Києва. – К.,
1982.
32. Ukrajinska avangarda. 1910–1930. –
Zagreb, 1990–1991.
33. Українські авангардисти як теоретики
та публіцисти. – К., 2005.
34. Українські народні думи та історичні
пісні. – К., 1955.
35. Vitez Z. Slike ratnog vremena: Stradalnici
i nada // Narodna umjetnost. – 1996. –
N 33/2. – S. 285–310.
36. НАФРФ ІМФЕ. – Збірник етнографічних
матеріалів Павла Тарасевського.
37. Žanić I. Prevarena povijest. – Zagreb, 1988.
38. Žanić I. Flag on the mountain: A Political
Antropology of War in Croatia and Bosnia. –
London, 2007.
Література
Переклад з хорватської Тетяни Федосєєвої
|