Формули достовірності в демонологічних переказах

There are certain units of text, that specify on veracity represented or demonstrate a faith in veracity. These units of text we will name the formulas of authenticity and will try to ground essence of this term, define, what types of formulas of authenticity are used in demonology translations, wha...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Рудан, Е.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2011
Назва видання:	Народна творчість та етнологія
Теми:	Народні традиції та культурологія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43412
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Формули достовірності в демонологічних переказах / Е. Рудан // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 5. — С. 100-108. — Бібліогр.: 50 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-43412
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-434122013-04-28T03:04:04Z Формули достовірності в демонологічних переказах Рудан, Е. Народні традиції та культурологія There are certain units of text, that specify on veracity represented or demonstrate a faith in veracity. These units of text we will name the formulas of authenticity and will try to ground essence of this term, define, what types of formulas of authenticity are used in demonology translations, what method retell and retell incarnate them in, and also the function of persuasion comes in what method true. Рostoje neke jedinice teksta priče koje tu istinitost ili vjerovanje u istinitost pokazuju ili kojima je funkcija da je ostvaruju. Te jedinice teksta nazvat ću formulama vjerodostojnosti i pokušati objasniti opravdanost tog termina, razlučiti koje se to vrste formula vjerodostojnosti upotrebljavaju, kako ih pripovjedači i pripovjedačice oblikuju te kako ostvaruju svoju funkciju uvjeravanja. 2011 Article Формули достовірності в демонологічних переказах / Е. Рудан // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 5. — С. 100-108. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43412 398.41 uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Народні традиції та культурологія Народні традиції та культурологія
spellingShingle	Народні традиції та культурологія Народні традиції та культурологія Рудан, Е. Формули достовірності в демонологічних переказах Народна творчість та етнологія
description	There are certain units of text, that specify on veracity represented or demonstrate a faith in veracity. These units of text we will name the formulas of authenticity and will try to ground essence of this term, define, what types of formulas of authenticity are used in demonology translations, what method retell and retell incarnate them in, and also the function of persuasion comes in what method true.
format	Article
author	Рудан, Е.
author_facet	Рудан, Е.
author_sort	Рудан, Е.
title	Формули достовірності в демонологічних переказах
title_short	Формули достовірності в демонологічних переказах
title_full	Формули достовірності в демонологічних переказах
title_fullStr	Формули достовірності в демонологічних переказах
title_full_unstemmed	Формули достовірності в демонологічних переказах
title_sort	формули достовірності в демонологічних переказах
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Народні традиції та культурологія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43412
citation_txt	Формули достовірності в демонологічних переказах / Е. Рудан // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 5. — С. 100-108. — Бібліогр.: 50 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv	AT rudane formulidostovírnostívdemonologíčnihperekazah
first_indexed	2025-07-04T01:47:34Z
last_indexed	2025-07-04T01:47:34Z
_version_	1836679068334948352
fulltext	ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011 Однією з важливих жанрових особливостей перека- зів, зокрема й демонологічних 1, є наявність виразів, що засвідчують правдивість змісту 2 (містять точні датування, детальні роз’яснення щодо місця події та посилання на свідків), а також повідомлення, які вказу- ють на достовірність інформації. Ліліана Маркс наво- дить приклади таких висловів: точне датування подій у вступній частині переказу, звичні вступні формули, як-от «Говорять.., розповідають.., кажуть.., люди подейкують.., їй-Богу, я чула.., дехто вважає.., народ каже.., за давньою традицією.., чистісінька правда.., далі / потім / а ще…», чи посилання оповідача безпо- середньо на свого попередника: «Так само дід переповідав...». Заключні речення підсумовують, резю- мують представлену дію і мають на меті підтвердити достовірність, наголосити на певних змістових нюан- сах розповіді: «Звідси, кажуть, і назва Загреба; І тоді це поселення... було назване Шестинський Кралєвац, бо тут король був...»; вони можуть підкреслювати свідоме дистанціювання оповідача від питання правдивості / неправдивості змісту: «А вже чи правда це, чи ні, я того не знаю...» [28, s. 27–28]. Дослідниця Л. Маркс наголо- шує на тому, що такі приклади, «звичайно, не гаранту- ють фактичної правдивості змісту, і часто самі недосто- вірні, але вони є стилістичним елементом переказу, його жанровою характеристикою» [30, s. 28]. Такі вислови є не лише типовою особливістю цього жанру і його невід’ємним стильовим елементом, але й тією показовою ознакою, яка відрізняє переказ від казки і споріднює його, наприклад, із жанром фацен- ди 3. І все ж, саме певний ступінь амбівалентності цих висловів, який часто простежується в історичних, а ще частіше – завдяки особливому статусу, який вони мають, – у демонологічних переказах, є тією своєрід- ністю, яка, безумовно, відрізняє формули достовірності в переказах – і історичних, і демонологічних – від, ска- жімо, висловів достовірності у фацендах. Винятковий статус демонологічних (міфічних) переказів полягає у ставленні до них оповідача і реципієнта. Коли повістяр розповідає щось в іншому жанрі чи в іншій усно-літера- турній формі, він ризикує лише зажити слави гарного або поганого оповідача, коли ж ідеться про демоноло- гічні перекази, він ставить під загрозу особисту репута- цію, оскільки глибока обізнаність у надприродних, потойбічних явищах швидше викликає глузування, ніж захоплення (особливо в сучасний період). Саме тому і розвиваються та набувають нового життя численні формули достовірності, зокрема й ті, що демонструють певну амбівалентність і відмежування. Бажання виявити зв’язок між віруванням і перека- зом залишається актуальним навіть тоді, коли їх реаль- не співвідношення вже не переконує ні оповідача, ні реципієнта, а також якщо мовцеві і слухачеві дедалі важче визначити критерій достовірності – «він дуже тонко, філігранно відтворюється в окремих висловлю- ваннях при переказі» [7, s. 23]. Віра в правдивість подій може втілитися на рівні ставлення реципієнта і/або оповідача до історії, а також на рівні самого тексту. Якщо ж бути більш точ- ним, то в першому випадку вона може реалізуватися, а в другому – має реалізуватися, оскільки це закладе- но в самому жанрі, власне, на цій характеристиці і побудована індивідуальність цього жанру. За класифі- кацією А. Дундеса [15, s. 20–33], перший випадок можна віднес ти до cтатусу контексту. Його в нашій статті ми детально розглядати не будемо, лише торк- немося цього рівня, коли будемо характеризувати наступний рівень – той, на якому ця віра реалізується, тобто текст (відповідно до згаданої класифікації Дундеса – текст і текстура). Зважаючи на вищесказане, можна зробити висно- вок, що існують певні одиниці тексту, які вказують на правдивість зображуваного чи демонструють віру в це. Їх ми назвемо формулами достовірності і спробуємо обґрунтувати суть цього терміну, визначити, які типи цих формул використовуються, у який спосіб оповідач їх утілює та як реалізується функція переконання. Для попереднього аналізу були використані власні рукописні матеріали автора (200 вибраних переказів демонологічного типу 4), які є результатом польових досліджень в Істрі за період з 2000 по 2003 рік. Залучення до ґрунтовного дослідження особисто зібраних матеріа- лів пояснюється тим, що пізнання конкретного розповід- ного контексту чи ситуації, на нашу думку, є важливим Формули достовірності в демонологічних переказах There are certain units of text, that specify on veracity represented or demonstrate a faith in veracity. These units of text we will name the formulas of authenticity and will try to ground essence of this term, define, what types of formulas of authenticity are used in demonology translations, what method retell and retell incarnate them in, and also the function of persuasion comes in what method true. Keywords: veracity, faith in veracity, demonology translations, function of persuasion. Рostoje neke jedinice teksta priče koje tu istinitost ili vjerovanje u istinitost pokazuju ili kojima je funkcija da je ostvaruju. Te jedinice teksta nazvat ću formulama vjerodostojnosti i pokušati objasniti opravdanost tog termina, razlučiti koje se to vrste formula vjerodostojnosti upotrebljavaju, kako ih pripovjedači i pripovjedačice oblikuju te kako ostvaruju svoju funkciju uvjeravanja. Osnovne rijeći: istinitost, formulе vjerodostojnosti, demonološkе predajе, funkcijа uvjeravanja. евеліна рудан УДК 398.41 ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011 101 для встановлення причини: з яких міркувань певний текст переказу постав саме з тими даними і саме з тих речень, а головне, як це вплинуло на формування необ- хідних параметрів формули достовірності. Аналіз зібра- ного авторкою матеріалу дає також можливість краще проконтролювати контекстуальні 5 впливи на текст 6. Стосовно терміну «формула достовірності» можуть виникнути окремі зауваження. Так, не всі вирази, які підтверджують правдивість чи висловлюють сумнів, є формульними висловами, як-от: «Так розповідали…», «Зараз я вже й не знаю, чи так це було, чи ні» та ін. Однак цей термін видається нам найбільш прийнят- ним, зокрема, якщо поняття формули розглядати ширше, ніж «деякі слова у віршованій або прозовій формі висловлення, які завдяки частому повторюван- ню стають типовими – не в розумінні статичності, а в значенні активної творчої функції» [5, s. 35]. Таким чином, формулами достовірності ми називаємо ті фраг- менти переказу, що підтверджують описану подію, тобто ті частини тексту, у яких реципієнтам опосеред- ковано або безпосередньо гарантується правдивість. Під безпосередньою гарантією розуміємо прямі засвід- чення істинності подій, а під опосередкованою – ті судження, які виконують функцію запевнення, хоча прямо і не стверджують, що розказаний випадок є реальним. Приклад безпосередньої гарантії: «Отож, це правда» [46] або «Так, це достеменно правда, воістину є так» [46], а непряма гарантія: «коли він прийшов до своєї сестри, a його сестра була моєю сусідкою тут, де я зараз живу» [46] або «Якось улітку, коли мені було дев’ять років, ми з моєю двоюрідною сестрою ходили за коровами, вівцями, і осел у нас був вдома» [40]. У наведених прикладах правдивість опосередковано передають вирази, у яких оповідач веде мову про себе («ми з моєю двоюрідною сестрою»), час («дев’ять років»; є можливість підрахувати, у якому саме році це було) та місце (яке і нині можна побачити і з яким оповідач пов’язаний: «тут, де я зараз живу») як гарантії, завдя- ки чому з’являється можливість стверджувати, що роз- казана подія є вірогідною, бо наявні в розповіді деталі забезпечують відповідний ступінь достовірності. До наведеного опису й визначення варто додати, що, окрім гарантування правдивості і запевнення в реаль- ності події і переживань, про які йдеться, формули достовірності також можуть виражати сумнів, обереж- ність, невпевненість, тобто відступ від гарантії достовір- ності або певну амбівалентність, наприклад: «Може, було це, а може, й ні» [43] або «Можна думати що завгод- но, чи буває таке, чи ні, либонь, хтось мав ту здатність, той електричний струм, ту силу» [43]. У другому при- кладі двоякість виникає внаслідок експлуатації можли- востей раціональних пояснень («електричний струм»). Функція цієї амбівалентності, з одного боку, може поля- гати в захисті репутації оповідача як чесної людини (найпоширеніший варіант), а з другого, може призвести до зміни статусу переказу. Таким чином, історію, покла- дену в основу переказу, уже й самі оповідачі сприймають не як фактичні події, а як фікцію. Про це ще йтиме мова далі, а зараз наведемо фрагмент, у якому мовець сам позиціонує свою історію як інший жанр: «Та це легенда, і я в те, знаєш, не вірю» [43]. Звичайно, тут не йдеться про легенду в її усталеному науковому тлумаченні 7, мова про те, що в очах оповідачки переказ змінив свій статус, і вона сама розрізняє два види своїх історій: істинні / правдиві та всього-на-всього оповідки / легенди. Зрештою, якою б не була причина цієї амбівалентності, сама її наявність вказує на необхідність виразити став- лення до правдивості розповіді. Одна з цікавих формул достовірності, окреслена мак- симально обережно, звучить так: «Не те, щоб я чула, як про це розповідалося, але був собі морок» 8 [45], a переказ з подібним початком завершується такою формулою достовірності, як «via negativa» («Я цього не бачила»). Природно виникає запитання: якщо оповідачка цього не бачила і не чула, як про це розповідали, звідки тоді їй відомо, що «був собі морок»? Однак, скільки б не здавало- ся, що вище процитовані вирази не гарантують вірогід- ності або заперечують її, до формул достовірності їх залучає сама потреба в такому визначенні. Цей приклад лише певною мірою демонструє, до якої межі простяга- ється можлива амбівалентність формул достовірності. Оповідачі досить часто використовують формули достовірності і в тих переказах, що їх вони самі визна- чають як легенди або «усього-на-всього історії». У ще одному прикладі 9 легітимація історії як легенди відбувається не лише на рівні буквального визначення її як такої в метанаративному вступі до переказу, але й за допомогою іронічної інтонації (яку не може передати розшифровка запису), з якою виголошується метанара- тивний коментар усередині історії: «не знаю, звідки вони те каміння приносили». А проте саме ця історія та її метанаративний вступ демонструють, як переказ і його вербальний контекст (навіть коли сама оповідачка нази- ває його легендою, маючи на увазі неправдиву й неймо- вірну історію) зберігають текстуальні сигнали, що засвідчують достовірність історії. Зокрема, ідеться не тільки про те, що правдивість вказаної місцевості можна перевірити, бо вона своїм матеріальним існуванням під- тверджує достовірність, але й про майстерно вплетене пояснення тієї обставини, що поблизу не було каменів такої величини, і тому наявність тут такої великої скелі справді видається дуже дивною. Аналіз текстів показав, що формули достовірності можна поділити на такі типи: формули достовірності часу, формули достовірності місця (простору), форму- ли достовірності (від) свідка та формули достовірності (від) оповідача. Перші два різновиди є невід’ємними складовими самих сюжетів, а третій і четвертий можуть бути метанаративними, але «під час самої розповіді становлять з нею функціональне ціле» (так М. Бошко- вич-Стуллі говорить про вступні та заключні формули в казці [5, s. 38]). Формули достовірності, на відміну від решти формул в інших уснолітературних жанрах, можуть бути озвучені і в контексті оповідної ситуації з розмови, яка відбувається до або після того, як розпо- відається історія. Формула достовірності, яка стосуєть- ся однієї розповіді, може завершувати іншу історію чи вся ця історія може виконувати роль формули достовір- Евеліна Рудан. Формули достовірності в демонологічних переказах ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011 102 Народні традиції та культурологія ності першої. Так, оповідачка Кате Кухар із Жарова на місці формули достовірності у своєму «хронікаті» з фрагментом про сорочечку хресника 10 вмістила цілих два перекази, які разом – один у вигляді мемората (роз- повідь-спогад), a другий у вигляді фабулата (бесіда-роз- повідь про подію) – слугують гарантами достовірності першого з наведених тверджень [50]. 1. Формули достовірності часу стосуються тих фрагментів тексту, у яких визначається час події. На нього може вказувати і певний об’єктивним критерій, наприклад, точна дата або година: «це було шістдесят п’ять років тому» [43]. Таке визначення трапляється доволі рідко, частіше наявне інше, що включає об’єктивний критерій і водночас містить формулу свід- ка. Наведена цитата є прикладом такого випадку, оскільки повністю вона звучить так: «Мені було десять років, це було шістдесят п’ять років тому, зараз мені сімдесят п’ять» [43]. Оповідачка є водночас і дійовою особою цього переказу, тому ця формула посилена втричі: передусім тут присутній об’єктивний часовий критерій – «шістдесят п’ять років тому», далі – реля- тивний і матеріальний критерії (оповідачка посилаєть- ся на себе і свій вік, а сама вона зараз тут, перед реци- пієнткою, перебуває з нею в комунікативному зв’язку, тож немає причин їй не вірити, тому ланцюг імпліцит- них запевнень побудований таким чином: оскільки я тут справжня перед тобою, то достовірне і моє минуле, і те, про що я розповідаю) і, насамкінець, ще одним посиленням достовірності є те, що оповідачка виконує роль дійової особи переказу. Схожий на цей і такий приклад: «Це сталося в роки мого дитинства, до мого п’ятнадцятиріччя, отже, це вже… о-хо-хо! сорок з лишнім років минулого» [40]. Оповідна стратегія тут подібна до запропонованої в першому з наведених при- кладів. В обох випадках часова формула міститься на початку тексту переказу, завдяки чому в тексті вона може трактуватися і як метанаративна; справжня істо- рія починається дещо пізніше. Інший випадок, коли оповідач у те саме речення включає і формулу достовір- ності, і початок зав’язки: «Якось улітку, коли мені було дев’ять років, ми з моєю двоюрідною сестрою ходили за коровами, вівцями, і осел у нас був вдома» [40]. Час може визначатися й годинами: «Близько полудня, об одинадцятій годині 11 – завжди переповідали, що це найгірший час» [46]. Наведення точного часу в цьому прикладі опосередковано ділить достовірність на два рівні – текстуальний (його імпліцитне послання таке: якщо нам відомий точний час, коли подія відбулася, тоді й вірогідність того, що це трапилося, є менш сумнівною) та дотекстуальний, або контекстуальний: вірування, що лежать в основі цих переказів 12, містять інформацію про одинадцяту годину (частіше вночі, ніж вдень), як небез- печну, і реципієнтам, обізнаним з контекстом, це зазви- чай відомо. У цій конкретній оповідній ситуації для інших реципієнтів переказу (сестер і племінниць опові- дачки, які лише частково виконували функції реципієн- ток, оскільки кожна з них на деякий час виходила) пряме метанаративне доповнення «завжди переповіда- ли, що це найгірший час» було б непотрібне. Для них це значення вже вплетене в повідомлення, що це було «об одинадцятій годині». Тим часом оповідачці моя компе- тентність як реципієнта не зовсім відома, тому вона використовує це доповнення, щоб і мене ввести в курс справи, одночасно застосовуючи формулу достовірності свідка – «завжди переповідали». Ця формула, призначена для тих реципієнтів, які розуміють її з попереднього повідомлення, служить водночас і нагадуванням, і під- твердженням достовірності. Посилення формул часу може здійснюватись і шля- хом їх повторення, тобто коли вони функціонують як обрамлення історії або як вступна («Коли я йшла близь- ко першої ночі, чуєш ти, десь між першою і опівночі чи десь так приблизно» [49]) і заключна формули («Це було близько півночі, о першій ночі, повторюю» [49]). У зроб- лених раніше записах переказів з Істри [2] формули достовірності часу рідко містять чіткі вказівки на дату або рік; нам трапився лише один приклад прямого дату- вання, у якому згадується конкретний рік [2, s. 138], і зразок опосередкованого інформування, коли оповідач- ка згадує свій точний вік [2, s. 144], що, власне, є комбі- нацією часової і формули свідка. Натомість часто зазна- чаються проміжки часу, уже адаптовані традицією як небезпечні або особливо цікаві, з погляду надприродних явищ на кшталт певного часу дня і ночі. Білокації і зоо- метаморфози (муха, миша) зазвичай відбуваються близько полудня [2, s. 144, 145, 146]. Точні часові пара- метри події опосередковано ділять достовірність на два рівні: на першому точність інформації гарантує той факт, що справді існував звичай полуденного відпочин- ку на подібних роботах (косовиця, жнива), а на другому вірогідність засвідчує сама точність зазначеного часу. Для незвичайних зустрічей часто використовують і більш загальні визначення, як-от «однієї ночі / якось вночі» або «вчора увечері» [2, s. 150, 152, 153]. Хоча, крім цих, менш чітких визначень, є й такі, які, подібно до наведеного прикладу з новіших записів, точніше вказу- ють час (що його традиція неодмінно пов’язує із загроз- ливою активністю): «Це було близько пів на дванадцяту вечора» [2, s. 153]. Таке акцентування на відомому у фольклорі небезпечному часі (чи то протягом доби, чи то в річному циклі), звичайно, наявне і в записах пере- казів з інших регіонів [23, s. 906]. Добірка переказів, опублікована Л. Маркс [30, s. 256–347], показує, що часові формули достовірності з точним датуванням час- тіше трапляються в письмових текстах (Крчелич, Єранд, Ткалчич, Лашовський), хоча є й приклади записів усних переказів, які більш-менш точно визначають час події [30, s. 285, 294]. У переказі, записаному студенткою Сузаною Блізнец у 2005 році, оповідачка Міліца Марич (1986 р. н.) формули достовірності часу розташовує таким чином, що вони справді набувають подвійного характеру – ефекту достовірності і почуття жаху, коли мороз іде по шкірі (мовиться про специфічний звуковий супровід повідомлення про смерть близької людини): «І… було це в 2001 році, десь перед Різдвом, авжеж, напе- редодні Святвечора. Сиділи ми всі в хаті за сніданком, вхідні двері до хати.., звичайна річ, були зачинені. […] ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011 103 Наступного дня був Святий вечір, і десь близько восьмої години ранку задзвонив телефон…» [35, s. 38]. 2. Формули достовірності місця (простору) стосу- ються тих частин тексту, у яких є посилання на знайому територію, місцевість, де відбулася описувана подія, або на відомі терени, певним чином пов’язані з подією, опо- відачем чи з будь-якою дійовою особою переказу. Наприклад: «Ішов я в Савіченту купити собі одяг» [44]; «A ті xресники, що з Рієки приходили.., та й відвезли його в Пулу» [46]; «вона якраз було йшла у Крницю» [46]; «І вранці її знайшли біля Фоли» [49]; «Це було в Йопі, не будь я уродженка Кранця, коли це не було в Йопі» [47]. У всіх наведених прикладах оповідачі посилаються на місця, знайомі усім реципієнтам, і ця обізнаність підси- лює достовірність. Завдяки загальній поінформованості щодо певної місцевості (на рівні конкретної оповідної ситуації) детальніші пояснення не потрібні. Якщо місце, на яке посилається оповідач, невідоме комусь із реципі- єнтів, то формула достовірності може бути розширена за рахунок посилання на місце, яке вже напевне відоме всім: «зненацька вони опинились аж вище Малиніної 13, над Рашею» [46] і далі: «Голос долітав з боку Малиніної, там кроків, може, зі сто буде від Раші до того Рука, куди ми ходили по воду» [46]. Приклади із Сутиванця демон- струють, як вміло оповідачка користується конкретним розповідним контекстом і (не)компетентністю принайм- ні однієї реципієнтки, щоб розширити просторову фор- мулу достовірності. Так, для інших опитуваних із цієї конкретної розповідної ситуації посилання на Малиніну було б достатньо, оскільки вони знають, де вона розта- шована, знають, що це над Рашею, і принаймні одна з них (сестра оповідачки) знає, що Рук – це та місцина, куди вони «ходили по воду»; а втім, одній з реципієнток (у цьому випадку – я) це не відомо, і на неї розраховані подальші пояснення. Саме про такі ситуації ми вели мову, говорячи, що конкретний розповідний контекст і розповідна ситуація потрібні, аби встановити, чому пев- ний текст переказу сформувався саме з тим, а не іншим змістовим наповненням. Хоча можна припустити, що оповідачка повідомила б цю інформацію, навіть якби всі реципієнтки були однаково обізнаними і контекстуаль- но компетентними. У такому разі функція розширення просторової формули достовірності полягала б лише в її підсиленні. Оповідачка під приводом необхідності надання мені (як недостатньо обізнаній реципієнтці) детальніших пояснень розширила формули достовір- ності у вигляді фрагмента тексту, який нібито призна- чений для однієї особи, а насправді вона цілком свідомо адресує його й усім іншим. Щоб бути цілком послідовни- ми при поясненні цього прикладу, варто звернути увагу й на те, що роз’яснення «куди ми ходили по воду» є вод- ночас і формулою достовірності свідка, яким тут є не лише оповідачка як частина цього ми, але й одна з реци- пієнток – її сестра, яка брала участь у тому ходінні по воду. Приклади з більш ранніх записів переказів в Істрі: «копанка Старичиця» [2, s. 150]; «десь поблизу Пазина» [2, s. 151]; «недалеко від Дупців» (село. – Авт.) [2, s. 148]; «Нане Жакула з Кортини» [2, s. 144]; «біля Рачої Васі» (село. – Авт.) [2, s. 145]. Звичайно, подібні приклади є і в записах переказів з інших районів: «Покійний Мате Юрич… з Безера […] вдарив його ногою під отими Томашевими мурами, що їх зараз Лаїч орендує» [8, s. 413]. Та обставина, що Лаїч зараз орендує ці мури, зовсім не свідчить про достовірність пригоди з Юричем, однак, як і в деяких інших випадках, майстерніші оповідачі такі деталі обов’язково використають і залучать до історії, незважаючи на те що як такі вони не можуть ні підтвер- дити, ні заперечити події з розповіді. Таким чином, посилання на територію, місцевість або місце забезпечує високий ступінь достовірності, оскільки передбачає можливість перевірки наведених фактів 14. Локації загалом легко перевірити, а оповідна логіка формул достовірності місця реалізується так: якщо й сьогодні існує вказане місце, і якщо ти (слухач) можеш його побачити, відвідати, то й подія, про яку йде мова, набуває більшої вірогідності. 3. Формули достовірності свідка – це фрагменти тексту, у яких гарантією правдивості події є посилання на свідків. Ці формули, як правило, є найпоширенішим способом уведення свідків у текст 15. Звичайно, май- стерність включення і виправдання їх присутності в розповіді значною мірою залежить від навичок та вмінь оповідача. На основі проаналізованого матеріа- лу, залежно від того, хто чи що виконує роль свідка, їх можна поділити на: a) усну традицію, б) особу або осіб, в) письмові джерела (сьогодні – електронні засоби). Формули достовірності, у яких свідком є традиція, мають досить високий ступінь мовної фіксації і повторю- ються без суттєвих змін, а в їх основі лежать дієслова роз- повідати і говорити, найчастіше – в минулому часі: «Насправді говорилось» [43], «Тим часом говорили» [46], «Ось так розповідали про морока» [49] або в теперішньо- му: «(Бо так) розповідають» [40]. Теперішній час пере- важає в ранніх записах [2, s. 134, 135, 155]. У таких фор- мулах може вживатися і дієслово вважати: «Завжди вва- жали, що він гарна людина» [49], «Колись давно вважа- лось, що він має хвіст. Тепер як я можу знати, що він має, а чого не має? Я ж його не бачила» [49]. У всіх наведених фрагментах неназваним суб’єктом дії є традиція, тобто «старші», «старі люди», «наші предки» як носії цієї тради- ції. Вступ «колись давно» з останнього прикладу нагадує казкову формулу, але він має іншу функцію; тут ідеться не про якийсь абсолютний час, який існує поза нашим часом і з ним не пов’язаний (як у казках), а про час, необхідний традиції, аби певне вірування укорінилося і почало вико- ристовуватися як широка інформація при побудові струк- тури переказів. Способом вираження формул достовірності для свід- ків, коли йдеться про посилання на традицію, є також конструкції з часткою що, у яких пропущений verbum dicendi: «…що вона їздила […] i що вона мала […] i що вона ходила. Що вона була в білому і що зупиняла тран- спорт. Чоловік, що її перев’язав, і […] що затримався […] щоб її ще...» [39]. В усіх наведених зразках пропуще- ні можливі дієслова на позначення процесу мовлення: «говорять, що»; «казали, що»; «я чула, що». Такий спосіб Евеліна Рудан. Формули достовірності в демонологічних переказах ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011 104 Народні традиції та культурологія вираження має щонайменше три функції: 1) вказує на те, що це переказ, що, власне, і свідчить посилання на традицію як на свідка; 2) демонструє ставлення оповідач- ки до тексту, яке виражається в її намаганні дистанцію- ватися від історії, яку вона зараз розповідає; і цей спосіб вираження також вкладається у формули достовірності (амбівалентного типу), у конкретному випадку – у фор- мули достовірності оповідача, оскільки виражає також його ставлення до тексту розповіді; 3) виконує стиліс- тичну функцію [3, s. 159–165] 16. Формули достовірності, у яких роль свідка виконує одна або більше осіб, можуть функціонувати і тоді, коли одна оповідачка посилається на іншу, від якої вона цей переказ чула: «Тітка Мар’яна з Благданища, вона мені завжди розповідала про тих чаклунів (відьом. – Авт.)» [49]. Той, на кого наша оповідачка в цій ситуації посилається, нерідко і сам є співучасником події, зокре- ма дійовою особою переказу 17: «Я тобі зараз розкажу правду, як мені (розповідав) батько. Він не був бреху- ном» [46]. Оповідачка посилається на свідка і дає йому моральну оцінку, чим додатково підсилює достовірність історії. У таких прикладах зазвичай встановлюється той самий тип зв’язку між повістярем і свідком, що і в попе- редньому прикладі, або ж називається його ім’я, особли- во коли ця особа відома і реципієнтам: «І знову ж, що нам розповідав Фране Бачац» [46]. У цьому прикладі свідками є і Фране Бачац із родиною, і сім’я оповідачки; у такий спосіб принаймні одну з реципієнток (сестру оповідачки) залучено як свідка, бо вона знає і Бачця, і сім’ю, про яку йшла мова. В іншому тексті один оповідач посилається на іншого, від якого він той переказ чув, а себе репрезентує як свідка, залучаючи фразему «чути на власні вуха», яка сама по собі має на меті переконати, підсилити достовірність: «Та це Феліце розповідав, я чув це на власні вуха» [44]. Ще виразніше вдається підсили- ти елемент переконання у фраземі «бачити на власні очі»: «Це я бачив, щира жива правда, на власні очі...» [8, s. 398]. У цьому прикладі формула достовірності свідка поєднана з формулою достовірності оповідача («щира жива правда») і психологічною закономірністю: оскіль- ки я бачив, то ніхто мене не переконає в протилежному. Оповідну логіку достовірності реалізовано в такий спо- сіб: позаяк не можна переконати в протилежному мене, який осьде живий перед вами і який вам це розповідає, то й у вас немає причин для сумнівів. До формул досто- вірності свідка належать і ті частини тексту, у яких пові- домляється ім’я і прізвище, прізвисько або точне визна- чення генеалогії особи, яка є головним чи другорядним персонажем переказу: «Якийсь / такий собі Влахо Мілославич з Макоша…» [8, s. 408]; «Мате Брубняк був перевертнем 18» [2, s. 139]; «Там був один вівчар, Васо Вучелич, нині покійний» [2, s. 139]. Тобто ці особи (якщо й не можуть самі підтвердити правдивість історії, бо деякі з них, як ми бачимо з прикладу, наразі вже покій- ні) – знайомі членів колективу. Той чинник, що хтось із реципієнтів їх згадає, нерідко й підтвердить, що він їх пам’ятає, або навіть засвідчить, що він теж чув цю істо- рію, створює цілковите враження правдивості на момент розповіді історії дослідникам. Називання конкретних імен гарантує достовірність завдяки тому, що згадані особи справжні і вони існували завжди, а реципієнт, здавалося б, може перевірити цей факт в інших членів громади. Зазвичай він не підтверджується, але для ста- тусу достовірності на момент актуалізації переказу це й не важливо. Важливо інше – справити враження вірогід- ності. Оповідна успішність формули достовірності може вимірюватися також майстерністю, з якою їх оповідачі вводять у текст, а ще результатом, який вони можуть забезпечити. Наприклад: «Але це старий, батько її, роз- повідав, а з ним ніколи, ти знаєш, Евеліно, ніколи не було такого, щоб він […], бо коли людина обманює, то щора- зу щось пропустить. Але, повір мені, він про це розпові- дав, може, разів з десять, але завжди так само» [42]; наратор обирає за свідка того оповідача, від якого він чув історію: «Але це старий, батько її, розповідав». Для додаткового підсилення він вводить такі елементи: звер- тається на ім’я до реципієнтки 19 (у нашому випадку – і дослідниці): «ти знаєш, Евеліно» – і залучає для підси- лення переконання таку психологічну закономірність: «…коли людина обманює, то щоразу щось пропустить. Але, повір мені, він про це розказував може разів з десять, але завжди так само». Така гарантія звучить переконли- віше, ніж запевнення в щирості оповідача через те, що він прагне до більшої об’єктивності. Майстерність такого введення часто передбачає і різноманітні стилістичні прийоми, коли шляхом рит- мічно організованих повторів поступово досягається стан переконливості, як, скажімо, у такому типовому прикладі: «Я була малою, дванадцять літ мені було, але я бачила. І я бачила, коли вона прийшла до тієї бонни, i бачила, коли вона замітала і коли ходила до вітру, я бачила навіть її хвіст» [2, s. 144]. П’ятикратне повто- рення перфекта дієслова бачити в першій особі: пер- ший раз – як загального повідомлення з часовою фор- мулою достовірності, тричі – з подіями (прийшла, замітала) і вп’яте – поруч з атрибутом фізичної особ- ливості відьми (хвіст) – реалізує формулу достовірності свідка не лише завдяки силі змісту, але й силі виражен- ня. Інакше кажучи, саме редуплікацію і триплікацію Л. Маркс пов’язує з формульними висловами в усній прозі і підкреслює їхню активну функцію (порівняйте з працею Л. Маркс [28, s. 213–214]). Подібно до того, як розмовні ситуації часто виникають між людьми, які добре знайомі між собою і водночас зна- ють товариство, з якого запозичені дійові особи перека- зів, так само звичними є випадки, коли посилання на оповідача розширюється за рахунок прийому, який ми могли б назвати генеалогічною фігурою, наприклад: «Це мені розказував покійний Нін, Тонін, батько Звана» [44]. Її функція виходить за межі одного лише посилення досто- вірності. За допомогою генеалогічної фігури підтверджу- ються когезивні зв’язки громади, обновлюються знання про окремих її членів, зберігається пам’ять про стосунки в її межах, і це насправді є способом передачі історії міс- цевої громади. Подібно до того, як письмова пам’ятка береже зв’язки і стосунки обраних і видатних героїв (ска- жімо, королів, воєначальників тощо), ця історія – історія меншої суспільної групи, у якій усі один одного знають, – ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011 105Евеліна Рудан. Формули достовірності в демонологічних переказах пам’ятає і передає відомості про зв’язки усіх, хто її складав раніше і продовжує складати сьогодні. Майстерні оповідачі знаходять і більш складні та інтригуючі оповідні форми для формул достовірності свідка. Так, Альбіна Шугар посилається на випадкових перехожих туристів, від яких чула переказ про фей (віл), які будували Арену; і хоч вона цей переказ знала раніше, зараз отримала додаткове підтвердження: «Я якраз була в Пулі на арені, коли якісь тальянці (італійці. – Авт.) дивились Арену і розмовляли про те, як її будували феї, і що так люди кажуть» [46]. У цьому прикладі формули достовірності залучаються двічі: спочатку оповідачка покликається на інших осіб 20, а потім цитує їхнє поси- лання на традицію – «так люди кажуть». Ця сама опо- відачка в низці інших прикладів майстерно залучає формули свідка; так, в одному з переказів вона посила- ється на себе саму в іншій оповідній ситуації, подаючи той самий переказ реципієнтові, який заслуговує на довіру. Таким чином, і той реципієнт із попередньої опо- відної ситуації, точніше, згадки про неї, дійсно стає свід- ком у цій оповідній ситуації. Після того, як оповідачка переказала історію, вона дає пояснення, а в кінці ще й сама себе цитує: «Я це і нашому пастору розповідала, і він дуже дивувався». При цьому їй вдалося майстерно обійти увагою справжню причину цього подиву. І, мабуть, ми не помилимося, припустивши, що його здивування не мало на меті підтвердити достовірність історії. В іншому прикладі ця сама оповідачка втілює форму- лу достовірності свідка, назвавши ім’я головного героя, розширивши його за рахунок генеалогічних відомос- тей, вплівши просторову формулу і додавши «матері- альний, фізичний» доказ в особі сина, який і нині живий: «Барбі Іво Обойкару, батьку Йожича, з Цвітича... Ще живий його син у Цвітичах». Звичайно, той факт, що син того, на кого посилається оповідачка, ще живий, аж ніяк не може бути об’єктивним доказом, що історія, про яку йдеться, трапилася насправді, але, повідомлений у такій послідовності і включений до формули достовірності, він стає доказом. Крім попереднього оповідача та/або персонажа пере- казу, свідком може бути й реципієнт конкретної оповідної ситуації: «Хіба ж не був покійний Рис...» [46]. Цими слова- ми оповідачка, з одного боку, посилається на вказану особу, а з другого, звертається до однієї з реципієнток і залучає її як свідка до своєї розповіді. Тепер реципієнтка стає свідком в очах інших присутніх. Майстерні оповідачі знають багато способів, за допомогою яких вони можуть представити як свідка того, хто в цей момент виявився їхнім реципієнтом. Так, оповідачка Катя Кухар включила до переказу (змінивши при цьому інтонацію) метанара- тивне повідомлення: «Цей чоловік сидів якраз тут, де ти зараз сидиш» [50]. Звісно, як і в попередніх прикладах, факт перебування реципієнта на тому самому місці, що й персонаж з її оповідки, не може бути доказом правдивості історії, але він беззаперечно справляє враження достовір- ності і в межах переказу стає доказом. Висловлювання про «той самий стілець, те саме місце» або про те, що з кимось відбулася розмова «оце прямо як я зараз з тобою», можна часто почути в розпо- відях із життя. А оскільки такі вирази не прив’язані до формул достовірності переказу або суто до історій із життя, то вони можуть бути успішно використані і в інших жанрах, наприклад у казці, де виконуватимуть різноманітні функції, зокрема викликатимуть сміх, що бачимо в казці «Бабина Білка», у якій оповідач не соро- миться залучати до розповіді натяки на власну особу чи оточення: «герой “зробив вигляд, що спить і трохи захропів так, як оця баба”, а в цей час якась стара жінка справді спала на ліжку, трохи похропуючи» [8, s. 37]. Оповідач, як у прикладі з Альбіною Шугар із Сутиванця, може послатися на оповідний контекст, у якому він історію розповідав або чув, і процитувати те, що він тоді сказав, але тепер вже задля підтримки влас- ного амбівалентного ставлення до почутого раніше: «Це і я чув, та ще й потім казав: “та вже давайте, заради Бога, поговоріть про щось розумніше”» [40]. Цікавим також є і спосіб, у який уводиться формула достовірності свідка в ситуаціях, коли оповідач прагне захистити / зберегти честь головного героя переказу: «Сім’я досі живе тут в общині» [44]. Оповідач поєднав формулу достовірності свідка з просторовою формулою таким чином, що, з одного боку, інформація є загаль- ною (щоб можна було зрозуміти, про кого саме йдеть- ся), а з другого, вона достатньо конкретна, аби забез- печити правдивість. Посилання на джерела (письмові або електронні) у проаналізованих текстах не часто, проте все-таки з’являються. Оповідачка Альбіна Шугар посилається на «Даніцу»: «Це я читала в “Даніці”. Так, і таке було» [46]. Ця сама оповідачка залучила ще й телебачення в ролі свідка, знову ж таки дуже вміло, бо те, що в ефірі мова йшла про арени, не може бути доказом того, що Арену будували феї. Попри це, вона все ж згадала про це, щоб історія здавалася переконливішою. У більш ранніх зраз- ках переказів, записаних в Істрі, є посилання на письмове джерело – книги без назв [2, s. 133], але в цьому прикладі книги виконують функції своєрідного маркера скарбу 21 (якби вони не натрапили на ту книгу, то не пішли б шука- ти скарби), і є формулою достовірності свідка (коли існує книга, у якій це написано, більшою є вірогідність того, що розказана подія і справді відбулася). Цікавий приклад прямої вказівки на періодичне видання як джерело (а водночас і маркер скарбу), яке додатково засвідчує досто- вірність, – бо газета не обманює, – опублікований М. Бошкович-Стуллі. Оповідач не вірив у закопаний під Клеком скарб, що його охороняє змія, «аж поки якось не прочитав про це у “Віснику”. (Тепер) якщо (оповідач) доживе до наступного літа, то поїде туди. «От тільки не знаю куди, доведеться запитати тих, хто там поближче. Ну, це я відкрито в газеті прочитав, а знаєш, коли в газе- тах пишуть, то це, мабуть, таки правда» [7, s. 178]. 4. Формули достовірності оповідача, як і формули достовірності свідків, які апелюють до традиційних уяв- лень, мають достатньо високий ступінь мовної фіксації. Це ті частини тексту, у яких оповідач безпосередньо легі- тимує своє ставлення до історії, яку розповідає. ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011 106 Народні традиції та культурологія Найчастіше вони містяться в кінці історії, нерідко подані в запитальній формі: «А тепер, чи було це? Тут ми пере- буваємо у невіданні, хіба не так?» [43]. У цьому прикладі, як і в багатьох інших, видно, що саме завдяки таким типам формул достовірності легітимація позиції оповіда- ча містить певну частку амбівалентності: «Може, це було, а може й не було» [43]; «А тепер, що з цього правда, а що ні?»; «Чи справді це було, чи ні?»; «Хіба я знаю, що це таке?» [46]; «до чого оце воно, га? Можливо, я не кажу, що це так, але можливо, є якась сила, якась надпотужна сила, у кожної людини свої особливості, дуже навіть мож- ливо» [43]. В останньому з наведених прикладів формула достовірності розширена за рахунок пояснення. У вступ- ній частині про формули вже йшла мова про те, що вира- ження амбівалентності може слугувати для захисту осо- бистої репутації оповідача з огляду на специфічний ста- тус, який перекази, особливо демонологічні, мають у суспільстві. А з другого боку, оповідач у такий спосіб може відверто висловити свій сумнів і, що найважливіше, май- стерно випередити можливі сумніви реципієнта (чи при- наймні їхнє словесне втілення). Так, якщо сама оповідач- ка у вербальній формі висловлює сумнів, можливість вербалізації сумнівів реципієнта втрачає свою актуаль- ність. Більш вправні оповідачі посилюють амбівалент- ність ще й дотепним зауваженням (підтверджуючи тезу Бахтіна про народну культуру сміху); скажімо, оповідачка Марія Братуліч коментує: «Хто ж його знає, чи в голові в неї було те вогнище, чи на дорозі, коли б це хто знав!» [47]. Надалі за допомогою цих формул може бути зміне- ний і статус розповіді, як у цих прикладах: «Та це легенда, і я в те, знаєш, не вірю» [48] або: «І це вже була б легенда, це не якась доведена історія» [48]. Звісно, існують і такі формули достовірності оповіда- ча, завдяки яким незаперечно стверджується, що подіб- ний випадок справді був: «Це правда» [46], «Це тобі істинна правда» (початок переказу) [38, s. 76], «І це дійсно було» (кінець) [38, s. 76]. Іноді запевнення супро- воджується присяганням мовця: «Це правда, клянусь своїм здоров’ям» [8, s. 403]. Про формули достовірності оповідача, виражені кон- струкцією з часткою що, ми згадували в розділі про формули достовірності свідка, оскільки вони одночас- но поєднують у собі два різновиди формул достовірно- сті – є формулами достовірності свідка, бо посилаються на когось неназваного (традицію), хто цю історію передав, а також сприяють відмежуванню оповідача від розповіді (це дистанціювання опосередковано міс- тить більший чи менший ступінь амбівалентності). Формули достовірності є важливою складовою демонологічних та інших переказів, проте їхня важли- вість саме в демонологічних переказах, якраз завдяки тому, що межа між тим що вони характеризують (над- природне і потойбічне), і ситуаціями, у яких вони роз- повідаються (звичайне і буденне), є набагато помітні- шою, ніж, наприклад, в історичних переказах (де переважно мовиться про різні періоди). Стратегічні засоби, використовувані оповідачами у формулах достовірності демонологічних переказів є різноманіт- нішими, масивнішими, «ґрунтовніше розробленими», оскільки покликані водночас забезпечити легітимний статус оповідача (який не вичерпується самою май- стерністю переповідання) і виголошеного тексту, який передає «знання». 1 Для цього тексту мною обрана назва «демонологічні перекази», хоча трапляється також назва «міфічні або міфологічні перекази». Жоден із цих термінів не є точним. Не йдеться ні про класичні міфи, ні про міфологію, ні навіть про справжніх демонів, однак усі ці назви вказують на міфічне сприйняття явищ, які характеризуються як надзвичайні і демонічні. 2 Переказ – це усно-прозовий жанр, побудований на вірі/віруванні у правди вість, «реальність того, про що розпові дається (недавнього чи давноминулого)» [4, s. 122]; «переказ – доречна назва для повідомлення, за яке людина відповідає і яким не може користуватися на свій розсуд» [1, s. 166]. Ф. Ранке зазначає, що переказ вимагає і від оповідача, і від адресата довіри до себе [32, s. 3], так само К. Чистов наполягає на тому, що перекази, з погляду оповідача і реципієнта, стають безглуздими і негідними уваги побре хеньками, якщо вони не мають певної життєво важливої функції в суспільстві і не містять достовірних фактів з повсякденного життя [12, s. 344]. Герндт зауважує, що зв’язок переказу і дійсності є більш специфічним, ніж в інших усно- літературних жанрах [цит. за: 13, s. 38]. 3 «Під терміном “розповіді з життя”, згідно з визначенням М. Бошкович-Стуллі, можна розуміти й тип розповіді, який ми іменували традиційним терміном “фаценда”. Фаценда – один з різновидів розповіді з особистого досвіду оповідача або близьких йому осіб. Окремі фаценди відомі лише в межах вузького етнічного об’єднання, оскільки найцікавіші з них не тільки десятиліттями перебувають у розповід ному репертуарі одного оповідача, але й переходять до репертуару інших за умови, що оповідач, коли не йдеться про його власний, розповідає про досвід того, з ким він добре знайомий. […] Необхідно також відзначити і її гумо ристичний характер як основну ознаку, за якою її можна відрізнити від спо ріднених видів розповіді в межах, визначених терміном “розповіді про життя”» [11, s. 60]. 4 Детальна інформація про оповідачів, місце і час запису буде наведена лише щодо тих переказів, фрагменти текстів яких слугують у цій статті прикладами. 5 Описуючи ситуацію в повісті Шеноа «Золото ювеліра», Л. Маркс зазначає: «У цій історії насправді представлена ситуація усного переповідання як поліфонічного спектаклю, у якому поруч з головним оповідачем Гргою Чоколіним у різних ролях активну участь беруть слухачі. [...] Шеноа подав письмову версію сучасного магнітофонного запису усного переповідання» [31, s. 34]. Це твердження особливо вдало характери зує розповідні ситуації, пов’язані з переказами. У таких ситуаціях оповідачі звертаються із запитаннями до реци пієнтів, останні вербально (а не лише за допомогою міміки та жестів) погоджу ються і самі ставлять запитання тощо. Взаємодія тут значно тісніша, ніж при переповіданні, наприклад, казок чи інших жанрів з більш химерною основою. 6 Аналіз, без сумніву, наскільки це дозволяли межі нашого дослідження, підтверджений прикладами з підго- товлених раніше записів інших авторів. 7 «Легенди мають релігійний зміст, переважно присвячені життю святих, пов’язані з певними церквами і святими місцями. Із проповідей і церковних книг вони потрапили до усного обігу. Подібно до переказів, вони також містять елементи надприродного, у їхні дива вірять. Але їхнє внутрішнє наповнення відрізняється від зовніш нього оформлення: вони несуть не страх і дисгармонію, а віру в чудеса Божі і його святих, мають на меті встановити порядок і гармонію, і їхній Примітки ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011 107Евеліна Рудан. Формули достовірності в демонологічних переказах 1. Biti V. Bajka i predaja. Povijest i pripovi- jedanje. – Zagreb, 1982. 2. Bošković-Stulli M. Istarske narodne priče. – Zagreb : Institut za narodnu umjet- nost, 1959. 3. Bošković-Stulli M. Narodna predaja – Volkssage – kamen spoticanja u podjeli vrsta usmene proze // Usmena književnost kao umjetnost riječi. – Zagreb : Mladost, 1975. – S. 121–136. 4. Bošković-Stulli M. O rečenici usmenog pripovjedača // Usmena književnost kao umjetnost riječi. – Zagreb : Mladost, 1975. – S. 153–174. 5. Bošković-Stulli M. Usmena književnost // Bošković-Stulli M., Zečević D. Usmena i pučka književnost. Povijest hrvatske književ- nosti. – Zagreb : Liber, Mladost. – 1978. – Knj. 1. – S. 7–323. 6. Bošković-Stulli M. Od usmenog pripovije- danja do objavljene pripovijetke // Usmena književnost nekad i danas. – Beograd : Prosveta, 1983. – S. 134–150. 7. Bošković-Stulli M. Usmene pripovijetke i predaje. Stoljeća hrvatske književnosti. – Zagreb : Matica hrvatska, 1997. 8. Bošković-Stulli M. Priče i pričanje. Stoljeća hrvatske usmene proze. – Zagreb : Matica hrvatska, 1997. 9. Bošković-Stulli M. Pričanje o pričama. O usmenoj tradiciji i o životu. – Zagreb : Konzor, 2002. – S. 47–64. 10. Bošković-Stulli M. Tragom krsnika i benandantea // Od bugarštice do svakidašnji- ce. – Zagreb : Konzor, 2005. – S. 125–159. 11. Božanić J. Komiške facende. Poetika i stilistika usmene nefikcionalne priče Komiže. – Split : Književni krug, 1992. 12. Čistov K. V. Zur frage der Klassifikationprinzipen den Prosa-Volksdichtung // Petzold L. Vergleichende Sagenforschung. – Darmstdatd : Wissen schaftliche Buchgesellschaft, 1969. – S. 337–347. 13. Dégh L. Legend and Belief. Dialectics of a Folklore Genre. – Bloomington ; Indiana polis : Indiana University Press, 2001. 14. Dragić M. Deset kamenih mačeva. Hrvatske predaje i legende iz Bosne i Hercegovine. – Baška Voda : Mala nakladna kuća Sveti Jure, 1999. 15. Dundes A. Interpreting Folklore. – Bloomington ; London : Indiana University Press, 1980. 16. Eliade M. Okultizam, magija i pomodne kulture. Eseji s područja komparativne religi- je / prev. L. Filipović. – Zagreb : Grafički zavod Hrvatske, 1981. 17. Elijade (Eliade) M. Šamanizam i arhajske tehnike kulture / prev. Z. Stojanović. – Novi Sad : Budućnost, 1985. 18. Ginzburg C. I benandanti. Streghoneria e culti agrari tra Cinquecento e Seicento. – Torino : Piccola Biblioteca Einaudi, 1979. 19. Karanović Z. Zakopano blago – Život i Література * * № 35–38 – рукописні збірки, № 39–50 – рукописні збірки авторки статті, у яких подано таку інформацію: місцевість, рік запису, прізвище та ім’я інформаторів (повністю або скорочено), дата їх народження, а також число, місяць і рік запису [прим. редактора]. стиль відмінний від стилю переказів…» [7, s. 23–24]. 8 Морок, або орко (орк) – надприродна істота, яка зазвичай веде нічний спосіб життя, з’являється переважно в подобі осла, рудого мула, козла, вівці чи миші і, набуваючи неприродних для цих тварин розмірів, заносить подорожніх туди, куди вони не збиралися, збиває їх з дороги і змушує блукати [33, s. 294–307]. Порівняйте також із працею Лозиці [25, s. 46–50, 59–72]. 9 «Отже, Ріпенда – це село за три кілометри від Лабіна. Зараз тут асфальт. І коли йдеш з Ріпенди до Лабіна, є одна велика скеля. Величезна скеля. Не те, щоб гігантська, але досить велика, і ніде навколо немає такого великого каміння. І це вже була б легенда. Це не якась доведена історія. Легенда каже, що віли, коли будували Арену в Пулі.., летіли за тим камінням на Гресь, і я не знаю, куди ще точно, на Корчулу, чи що? Не знаю, звідки вони те каміння ще приносили для будівництва Арени. Тоді вони летіли через Ріпенду на Пулу. І одна з них, побачивши вродливого хлопця на тому перехресті Рабац-Лабін- Ріпенда, впустила камінь. Отак ця скеля тут і залишилась» [48]. 10 Хресник (хорват. krsnik) – це людина (найчастіше чоловічої статі, хоча в Істрі є і хресниця) з надприродними здіб ностями, що їх вона використовує переважно для допомоги людям. Його призначення – захищати від відьом та відьмаків (чаклунок і чаклунів) і їхніх злодіянь, а також від іншого зла, викликаного надприродними силами. Забезпечує родючість і може вилікувати від деяких хвороб, причини яких мають надприродне походження. Цей персо наж переказів відомий також в Істрі, у Хорватському примор’ї та на Кварне н ських островах, a в дещо відмінній від хорватської фонетичній версії – kresnik – також і в Словенії [33, s. 177–188]. Порівняйте також із працями Мар’я нич [27], Бошкович- Стуллі [10], Гінзбург [18], Кланізцай [21] та Елліаде [16]. 11 Низка переказів про надприродні явища на теренах Істри містять інформацію про непевний / небезпечний час близько полудня (час від 11 до 13 години) і близько півночі (з 23 до 1 години ночі). Цей момент згадується в переказах, у яких є сцени з воскресінням мертвих і штукарство відьом і відьмаків (чаклунок і чаклунів). Порівняйте також із працею Рудан [33, s. 248–254, 330–337]. 12 Не будемо перейматися дилемою, чи можна вести мову про вірування, які існують поза переказами. 13 Топонім. 14 Просторові формули достовірності особливо деталізовані в історичних переказах. Порівняйте також із працею М. Драгича [14, s. 194, 221, 225]. 15 Шляхом їх підрахунку в текстах можна пересвідчитись, що кількість формул достовірності свідків приблизно в чотири рази перевищує число формул будь-якого іншого виду. 16 Посилаючись на цю працю, опубліковану в 1975 році, автор стисло розповідає про це в статті «Від усного переказування до опублікованого пере казу»: «Стилістично функціональним є […] також пропущення дієслова на позначення процесу мовлення. Сполучна частка da (що), вжита у граматично помилкових місцях, де, здавалось би, вона непотрібна, – у розповідях трапляється часто, але її не знайти в друкованих збірниках, – допомагає оповідачеві внести до своєї розповіді елемент суб’єктивності, дистанціюватися від нібито об’єктивного твердження» [6, s. 145]. 17 З одинадцяти переказів, які Ланг опублікував у розділі про відьом [23, s. 903– 907], аж вісім починаються формулою, яка повторюється майже точно, хіба що змінюються імена тих, хто їх розповідає (і час дієслова), а дві з трьох, що залишилися, починаються з імені головного героя або із зазначення родинних зв’язків героя одразу безпосередньо поряд з його іменем. 18 Вовкулака. 19 Звертання до реципієнта на ім’я під час переказів у функції своєрідного посилювача переконливості правди вості тексту розповіді не є поодиноким прикладом, це досить часто використовуваний «допоміжний засіб» в автентичних або близьких до них оповідних ситуаціях, про що свідчать і записи студентки Венцеслави Мандич, яка занотовувала розповіді своєї бабусі: «Чуєш, Венко, мене дід відправив…»; «Чуєш, Венко, я з однією бабою, з отією найстаршою тіткою…» [37, s. 6]. Але приклади подібного звертання знаходи мо і тоді, коли дослідниця не перебувала в близьких стосунках зі своїм опові дачем (про це можна судити з типу самого звертання): «Так що отак це було, пані, а вже чи правда це, чи ні, я чув отак» [7, s. 371]. 20 При посиланні на інших оповідачів (які в цьому випадку навіть розмов ляють іншою мовою) достовірність має додаткову вагу. Це, без перебільшення, вдалося оповідачеві в такому прикладі: «Це розповідали мені американці…» [23, s. 79]. 21 Про маркери скарбів (серед яких і книги) див. у праці Карановича [19, s. 73–78]. ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2011 108 Народні традиції та культурологія Переклад з хорватської Наталі Щербини priča. – Novi Sad : Bratstvo i jedinstvo, 1989. 20. Klanizcay G. Shamanistic Elements in Central European Witchcraft // Shamanism in Eurasia / prir. M. Hoppál. – Göttingen : Herodot, 1984. 21. Klanizcay G. Heilige, Hexen, Vampire. Vom Nutzen des Übernatürlicehn. – Berlin : Verlag Klaus Wagenbach, 1991. 23. Lang M. Samobor. Narodni život i običa- ji. Reprint izdanje iz 1915. – Zagreb : Zagreb. – 1992. 24. Lord A. Pevač priča. – Beograd : Idea, 1990. 25. Lozica I. Dva demona: Orko i macić // Poganska baština. – Zagreb : Golden marke- ting, 2002. – S. 41–97. 26. Lüthi M. Das Volkmärchen als Dichtung. Ästhetik und Antropologie. – Düsseldorf ; Köln : Diederichs, 1975. 27. Marjanić S. Vještičje psihonavigacije i astralna metla u svjetovima hrvatskih predaja kao (mogući) aspekti šamanske tehnike ekstaze (i transa) // Studia ethno logica Croatica. – 2005. – N 17. – S. 111–169. 28. Marks L. Stilografija usmene proze suvremenih zapisa // Croatica. – 1993. – № 37/39. – S. 203–216. 29. Marks L. Vekivečni Zagreb. Zagrebačke priče i predaje. – Zagreb : AGM, 1994. 30. Marks L. Stilografija usmene proze suvremenih zapisa: doktorski rad. – Zagreb, 1996. 31. Marks L. Usmena tradicija o Zagrebu u Šenoinom djelu // Umjetnost riječi. – 1998. – N XLII. – S. 25–41. 32. Ranke F. Grundfragen der Volkssagenforschung // Vergleichende Sagenforschung / prir. L. Petzold. – Darm- stdatd : Wissenschaftliche Buchgesell schaft, 1969. – S. 1–20. 33. Rudan Kapec E. Nadnaravna bića i poja- ve u usmenim predajama u Istri: doktorski rad. – Zagreb, 2010. 34. Velčić M. Otisak priče. Intertekstulano proučavanje autobiografije. – Zagreb: August Cesarec, 1991. 35. Bliznec S. Predaje // Novi zapisi hrvatske usmene književnosti (Botica, Stipe, 2006). – S. 30–41. 36. Hrastovec M. Predaje // Novi zapisi hrvatske usmene književnosti (Botica, Stipe, 2006). – S. 19–38. 37. Mandić V. Predaje // Novi zapisi hrvatske usmene književnosti (Botica, Stipe, 2006). – S. 1–11. 38. Sviben M. Zabilježene predaje. U Novi zapisi hrvatske usmene književnosti (Botica, Stipe, 2006). – S. 72–79. 39. Balići, 1999 (kazivačica: M. R., rođ. 1950., inzistirala na anonimnosti; zapis 17 ožujka 1999). 40. Hrboki, 2002 (kazivači: Norina Benčić, rođ. Peruško, 1943; Božo Benčić, rođ. 1942, Hrboki; zapis 27 veljače 2002). 41. Kringa 2000 (kazivač: Šime Erman, rođ. 1931, Kringa – kazivač me odveo do kaziva- ča iz Rajki, a pripovijedao je i tamo; zapis 4 travnja 2000). 42. Krnica, 2000 (kazivači: Jakov Raponja, rođ. 1935, Krnica, Pina (Josipa) Raponja, rođ. Čadro, 1939, Krnica; zapis 4 kolovoza 2000). 43. Pula, 2002 (kazivačica: Agneza Vale, rođ. Vale, 1926, Rakalj; zapis 10. kolovoza 2002). 44. Rajki, 2000 (kazivači: Petar Rajko, rođ. 1913, Rajki, Šime Erman, rođ. 1931, Kringa, zapis: 4 travnja 2000). 45. Sankovići, 2001 (kazivačica M. K., rođ. 1923, inzistirala na anonimnosti: «Stavite mi drugo ime, ma mojega nemoj, ča će me čitat u Zagrebu?»; zapis 22 veljače 2001). 46. Sutivanac, 2002 (kazivačice: Albina Šugar, rođ. Roce, 1926 i Milka Frančula rođ. Roce, 1923 – u. 2005, Sutivanac; zapis 24 veljače 2002). 47. Sv. Petar u Šumi, 2001 (kazivačica: Marija Bratulić, rođ. Jurić, Kranjci, 1944; zapis 6 kolovoza 2001). 48. Vižinada, 2001 (kazivačica: Roberta Razzi, rođ. Dimić, 1965, Pula (živi u Rapcu, ali kazivačka je situacija snimljena u Vižinadi); zapis 9 lipnja 2001). 49. Zeci, 2002 (Marija Zec, rođ. Folo, 1929, Mengići; zapis 23 veljače 2002). 50. Žavori, 2001 (Kate Kuhar, rođ. Lovrečić, 1922, Žavori; zapis 3 veljače 2001).

Формули достовірності в демонологічних переказах

Репозитарії

Схожі ресурси