До історії сакральних символів подільських вишитих рушників

Статтю присвячено дослідженню сакрального значення домінантних мотивів орнаментів, характерних для народної вишивки українців Поділля (на прикладі вишитих рушників)....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Іваневич, Л.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2011
Назва видання:	Народна творчість та етнологія
Теми:	Матеріали і розвідки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43428
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	До історії сакральних символів подільських вишитих рушників / Л. Іваневич // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 6. — С. 73-81. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-43428
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-434282013-04-28T03:06:51Z До історії сакральних символів подільських вишитих рушників Іваневич, Л. Матеріали і розвідки Статтю присвячено дослідженню сакрального значення домінантних мотивів орнаментів, характерних для народної вишивки українців Поділля (на прикладі вишитих рушників). Статья посвящена исследованию на примере вышитых рушников сакрального значения доминирующих мотивов орнаментов, характерных для народной вышивки украинцев Подолья. The article is devoted to the investigation of the sacral sense of the ornaments’ dominant motifs which are characteristic of the Podillia Ukrainian national embroidery (by way of example of the embroiderer towels). 2011 Article До історії сакральних символів подільських вишитих рушників / Л. Іваневич // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 6. — С. 73-81. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43428 746.3(477.43/.44) uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Матеріали і розвідки Матеріали і розвідки
spellingShingle	Матеріали і розвідки Матеріали і розвідки Іваневич, Л. До історії сакральних символів подільських вишитих рушників Народна творчість та етнологія
description	Статтю присвячено дослідженню сакрального значення домінантних мотивів орнаментів, характерних для народної вишивки українців Поділля (на прикладі вишитих рушників).
format	Article
author	Іваневич, Л.
author_facet	Іваневич, Л.
author_sort	Іваневич, Л.
title	До історії сакральних символів подільських вишитих рушників
title_short	До історії сакральних символів подільських вишитих рушників
title_full	До історії сакральних символів подільських вишитих рушників
title_fullStr	До історії сакральних символів подільських вишитих рушників
title_full_unstemmed	До історії сакральних символів подільських вишитих рушників
title_sort	до історії сакральних символів подільських вишитих рушників
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Матеріали і розвідки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43428
citation_txt	До історії сакральних символів подільських вишитих рушників / Л. Іваневич // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 6. — С. 73-81. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv	AT ívanevičl doístoríísakralʹnihsimvolívpodílʹsʹkihvišitihrušnikív
first_indexed	2025-07-04T01:48:34Z
last_indexed	2025-07-04T01:48:34Z
_version_	1836679131054473216
fulltext	73 Важливе місце в духовно-мистецькій куль- турі українського народу з давніх-давен по- сідала вишивка. Серед багатої мистецької спадщини вишивок України своїм колоритом і орнаментикою, складною технікою виконання насамперед вирізняються подільські вишивки. Вишивкою оздоблювали як одяг, так і різнома- нітні речі побутового вжитку, зокрема й руш- ники. Загалом вишиті рушники можна вва- жати відображенням культурної пам’яті нашої нації, оскільки в їх узорах збереглися прадавні магічні знаки, і носіями народних традицій, адже їм завжди надавали важливого образно- символічного значення. З орнаментами виши- тих рушників пов’язана символіка добра, до- бробуту, краси, щастя, здоров’я, сили, захисту від усього злого й лихого в житті. Українські народні орнаментальні мотиви розкривають складні питання світогляду, світосприйняття, світобачення, світорозуміння людини. Упродовж історичного й культурного роз- витку Поділля формувалися певні локальні особливості, які проявлялися в орнаменталь- них мотивах і композиції, колористиці й тех- ніках виконання, що дбайливо передавалися з покоління в покоління. Кожний район, навіть кожне село вирізнялися своїми узорами. Тому вишивка – це не лише художнє оформлення речей, але і своєрідне світобачення, відтворене специфічними художніми засобами, вивчення якого є цікавим, необхідним і завжди актуаль- ним процесом. Дослідженню вишивки Поділля значну увагу приділяли такі відомі вчені, як А. Пру- севич, А. Зарембський, В. Гагенмейстер 1. Деяку інформацію про подільську народну ви- шивку можна віднайти в книгах Р. Захарчук- Чугай, О. Гасюк, М. Степан, Т. Кари-Васи- льєвої та А. Чорноморець 2. Характерні для Поділля узори найретельніше проаналізувала Л. Булгакова-Ситник 3. Вона об’єднала в один ряд історичні й джерелознавчі матеріали щодо специфіки орнаментальних мотивів, пошире- них у регіоні на вжиткових тканинах та одязі. Автор уперше дослідила народний досвід ви- шивки Поділля в генетичному взаємозв’язку матеріалу і техніки вишивання, топографії вишивки та крою виробів, окремих мотивів і стилістичних особливостей орнаменту. Нау- ковець визначила й охарактеризувала типи подільської вишивки, їхні специфічні ознаки та спільні національні риси в контексті тра- диційної української вишивки, а також про- аналізувала проблеми історії дослідження та регіональні особливості орнаменту подільської вишивки. Проте дослідниця у своїй монографії ґрунтується лише на експонатах подільських вишивок, що входять до складу колекцій му- зеїв Львова, Києва й окремих місцевих музеїв. Окрім того, Л. Булгакова-Ситник окреслила крайні межі регіонального типу подільської ви- шивки за лінією контурів сучасних адміністра- тивних кордонів Вінницької, Тернопільської, Хмельницької областей, хоча до Поділля ні- коли не належали всі райони Тернопільської і Хмельницької областей. Серед надбань подільських дослідників ві- домими є праці Г. Медведчук, яка вивчала міс- цеву народну вишивку. Краєзнавець описала відомі на Поділлі техніки вишивання, харак- Статтю присвячено дослідженню сакрального значення домінантних мотивів орнаментів, характерних для на- родної вишивки українців Поділля (на прикладі вишитих рушників). Ключові слова: вишивка, рушник, орнамент, мотив, узор, Поділля. The article is devoted to the investigation of the sacral sense of the ornaments’ dominant motifs which are characteristic of the Podillia Ukrainian national embroidery (by way of example of the embroiderer towels). Keywords: embroidery, towel, ornament, motif, pattern, Podillia. ДО ІСТОРІЇ САКРАЛЬНИХ СИМВОЛІВ ПОДІЛЬСЬКИХ ВИШИТИХ РУШНИКІВ Лілія Іваневич УДК 746.3(477.43/.44) 74 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2011 терні особливості подільської колористики й орнаментики на основі аналізу збірок Хмель- ницького обласного краєзнавчого музею, його історико-етнографічного відділу в Меджибожі та матеріалів, власноруч зібраних під час експе- дицій у селах Хмельницької та Вінницької областей 4. Докладну характеристику структу- ри й семантики орнаментальних мотивів, нову своєрідну за методологією класифікацію об- разів і сюжетів подільських орнаментів подали вітчизняні науковці Є. і Т. Причепії 5. У дослі- дженні проаналізовано вишиті рушники пер- шої половини ХХ ст. з Вінницької та частково Одеської областей з музейних колекцій (фон- ди Музею етнографії та художнього промислу, Музею Івана Гончара, Музею українського народного декоративного мистецтва, Націо- нального музею історії України, Одеського краєзнавчого музею) і колекцій, зібраних під час власних польових досліджень (села Бол- ган, Вільшанка, Дмитрашківка, Клембівка, Кукули, Студена Вінницької обл.; с. Запитків Одеської обл.). Зауважимо, що альбом містить значну кількість світлин автентичних старо- давніх рушників Східного Поділля з колекції Причепіїв, а також реконструкції рушників Т. Причепій, яка відтворила оригінали, що зберігаються в музеях України. Автори спро- бували інтерпретувати подільські орнаменти, наголошуючи на їхній подібності до орнамен- тів керамічних виробів доісторичних епох. Однак, на жаль, наявних праць не достат- ньо для повноцінного наукового дослідження й аналізу вишивки зі всіх куточків Поділля, яка є глибоко різноманітною, досить давньою за своїми витоками і надзвичайно своєрідною за кольоровою гамою, орнаментальними моти- вами, способом їх компонування в узор, струк- турою та технікою виконання. Відомі в Україні орнаментальні мотиви за часом виникнення і походженням умовно поді- ляють на архаїчні форми орнаментації та моти- ви української народної орнаментики. До архаїчних форм орнаментації, які трап- ляються й у вишивках традиційних поділь- ських рушників, належать зображення фан- тастичних диво-птахів, грифонів, сиринів, жіночої фігури з розширеним донизу трикут- ним одягом, піднятими догори руками та голо- вою, увінчаною обабіч зображеннями птахів 6. Одним з найдавніших зображень є Дере- во життя, що уособлює образ матері-природи. Культ його походить із прадавніх часів, а ана- ліз складних схем зображення в українській народній вишивці вперше здійснила вітчизня- на дослідниця Р. Захарчук-Чугай 7. Дерево – диво з див: восени вмирає, а навесні оживає. Тому навколо прикрашених дерев водили вес- нянки, на дерево дівчата вішали купальські віночки. Спонукала поклонятися дереву ще й турбота про рід. Коли навесні на верхівці гілки з бруньок з’являлися три нові пагінці, люди сприймали їх як триєдиний символ про- довження роду (батько – мати – дитина). Де- рево життя в давні часи зображували також у вигляді тризуба 8. Окрім того, мотив «дерево» символізував філософське розуміння мину- лого, сучасного і майбутнього. Разом з «де- ревом» вишивали фантастичних птахів, роз- міщуючи їх біля кореня, на середині стовбура й на вітті, що свідчило про міцність і незни- щенність роду. Для своїх суджених подолянки вишивали на сорочці голе «дерево» як символ довгого життя, міцного здоров’я, сімейного щастя 9. На подільських рушниках вишивали Де- рево життя, яке нагадує зображення людської постаті з піднятими догори руками. Це сти- лізоване зображення одного з найдавніших символів-оберегів. Постать-дерево символізує образ прадавньої Великої Богині, або Бере- гині. Її культ завжди пов’язували з культом життєдайної Матері-Землі, яку прославляли як джерело народження всього живого. Спо- чатку Берегиню зображували у вигляді пере- хрещених подвійних рисок. Вони і тепер часто трапляються у вишивках і писанках Східного і Західного Поділля. За трипільської культури Берегиню вважали богинею захисту домаш- нього вогнища, родини; вона символізувала материнство в древніх слов’ян. Це ще був за- лишок матріархату, коли панував культ мате- 75 Матеріали і розвідки рі, культ жінки, яка очолювала родину. Тому символічне зображення Берегині – матері, яка підняла руки, захищаючи свій дім, – ві- дображене в тризубі, серцевина якого – тулуб матері, а ліва й права частини – руки, підня- ті для захисту. Коли Трипілля досягло такого ступеня розвитку, що потрібно було освоювати нові землі, це вже був оберіг усієї спільноти, яка прямувала на нове місце поселення. Ішли з тризубом, який оберігав їхню когорту, їхній рід. Так і утвердився тризуб як символ, як знак роду 10. Найширше варіації образу Дерево життя розкрили дослідники Є. і Т. Причепії. Зокрема, на вишитих рушниках Східного Поділля вони зафіксували такі різновиди: «дерево на яйці» (місцева назва – «дуб»), «безкінечне дерево», «дерево-розетка», «дерево-вазон», «дерева із сонцями», групи дерев, кутові квіткові орнамен- ти. Особливістю візерунка «дерево на яйці» є гігантські листки, які нагадують людські долоні з пальцями, і наявність двох «коренів» і «яйця», на зразок циліндра, під стовбуром. «Безкінечне дерево» – це фрагмент «дерева», у якому немає початку й кінця (у пізніших зразках на верхівці стовбура вишивали щось на кшталт квітки); це символ безкінечного в скінченному, уособлення вічного роду. «Дерево-розетка» – дерево з кро- ною і коренями, у вигляді літери «ж», як у дав- нину іноді зображали дерева. «Дерево-вазон» – вишукані, художньо довершені образи пізнішого походження. «Дерева із сонцями» – три досить умовні дерева, навколо кожного з яких у верхів’ї розміщено по два прямокутники, обрамлені сваргоподібними гачками (крюками) як символ сонця. Іноді трапляються мотиви з двома сонця- ми навколо Світового дерева – це можуть бути зимове і літнє сонце або ж сонце і місяць (з мі- фології), які символізують двоє очей, якими ди- виться на світ Велика Богиня. Групи дерев також часто можна побачити на подільському рушнику, іноді вони можуть бути поєднані з орнаменталь- ною стрічкою умовних антропологічних фігурок, що зображають танок. Кутові квіткові орнамен- ти – оригінальні квіткові образи пізнішого по- ходження, у яких орнаментальна функція явно переважає над символічною, хоча квітка – це завжди символ життя 11. Мотиви української народної орнамен- тики здебільшого поділяють на геометричні (абстрактні), фітоморфні (рослинні), зооморфні (тваринні), орнітоморфні й антропоморфні 12. До геометричних у свою чергу належать: най- простіші геометричні елементи (риски, смуги, крапки, цятки), елементарні гомогенні знаки з прадавньою семантикою (кола, ромби, спіралі тощо), композитні гомо- і гетерогенні знаки, скомпоновані за різними способами симетрії (дво- і трилисники, багатопроменеві зірки, розетки, хрести тощо), знакові та ізоморфні зоб раження живих істот, рослин, небесних тіл, міфологічно-фольклорних персонажів 13. Для вишитих рушників Поділля найхарак- терніший геометричний орнамент – густий, дуже різноманітний за складними комбінація- ми кутніх (пов’язаних або самостійних) фігур. Трапляються іноді смуги вишивок у вигляді двох рядів, розміщених у шаховій послідов- ності, а також квадратів з дуже складним ві- зерунком усередині тощо. У вишивках подільських рушників з геоме- тричним орнаментом домінує лінія, що об’єднує Вишитий рушник з фітоморфним орнаментом, призначений для короваю. с. Слобідка-Кельме- нецька Деражнянського р-ну Хмельницької обл. 1950–1960. ННЛЕ КПНУ 76 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2011 всю композицію, створює точний, безперервний ритм руху, підкорює собі будь-яке зображення. У свою чергу ця лінія поєднана з різними, часто складними, елементами. Лінія може бути пря- мою, ламаною, зигзагоподібною або меандрич- ною. У геометричному орнаменті важко знайти початок, адже це безкінечний ланцюг елемен- тів узору, що поєднуються, чергуються, вза- ємодоповнюються 14. Наприклад, відомий ще з трипільської культури мотив «кривцівки», або «безконечник», – це нитка життя і вічність со- нячного руху, поєднання життєдайної сонячної енергії із силою матері-землі 15. Найпростіші архаїчні мотиви розшифрову- ють переважно так: пряма горизонтальна лінія означає землю, хвиляста – воду. У квадраті, розділеному на чотири частини, з кружечками або крапками в кожній, убачають символ засія- ного поля або нового двору, що будується; ромб із видовженими сторонами, можливо, правив за знак вінця, зрубу дерев’яного будинку. Хресто- подібні фігури, коло, розетка, на думку дослід- ників язичництва стародавніх слов’ян, слугува- ли символами вогню, сонячного божества 16. На кожному рушнику є крайчики – «ву- жики» або «кривульки» – це знаки води, а де вода – там життя. Хвилястий орнамент, що його позначають грецьким словом «меандр» укр. – «безконечник»), – це найдавніший сим- вол сонця і божества, щастя і добра, добро буту і захисту від усього лихого. Ламана лінія сим- волізує життя, яке продовжується, адже воно вічне. Про давнє походження українського меандру свідчать археологічні знахідки кера- мічного посуду із часів трипільської культури, прикрашеного різноманітними формами хвиль. До речі, подібні орнаменти в давньогрецькому мистецтві з’явилися на дві тисячі років пізніше. Отже, можна припустити, що культ води, як і культ богині води Дани та хвилясті орнаменти стародавня Еллада запозичила в нас 17. Одним з найпопулярніших мотивів вишив- ки Поділля є ромбо-меандричний орнамент, який застосовували як магічний загальний фон і як символ земної, рослинної родючості та добробуту. Чотири зімкнуті ромби, а також ромби з крапками утворюють ідеограму зора- ного й засіяного поля 18. Подільські орнаментальні композиції на- гадують безкінечний ланцюг, у якому одні частини елементів є частинами інших. Тому візерунок можна розглядати як поєднання ромбів і водночас як сполучення косих кутів або двох зигзагоподібних ліній, або як ланцюг ромбів, або як складні поєднання й чергування різноманітних простих фігур: простого ромба, ромба з подовженими сторонами, численних Вишитий рушник з орнітоморфним орнамен- том. Вінниччина. 1920–1930. ННЛЕП ВДПУ Вишитий рушник з фітоморфним орнаментом. с. Соколова Хмільницького р-ну Вінницької обл. 1920–1930. ННЛЕП ВДПУ 77 Матеріали і розвідки варіантів ромба з гачками. Часто трапляють- ся гребінцеві фігури, які іноді настільки густі, що залишається одна незашита нитка тла для того, аби весь узор не зливався. Доповненням до ромбоподібних фігур слугують «прямий» і «косий» хрестики, ламана лінія, різноманітні трикутнички 19. Багатою на геометричні орнаментальні мо- тиви є характерна для Поділля вишивка тех- нікою занизування, або «низь». Насамперед подільська низинкова вишивка представлена спіралями та ромбами різних модифікацій. Спіралі стилізовані ламаною лінією, зигза- гом («вужик», «кривулька», «хмелик»). Ромби здебільшого мають подовжені й перехрещені сторони у вигляді ріжків або гачків 20. Але від- різняють один узор від іншого найтонші ню- анси геометричних штрихів. Так, ламана лінія з виступами і рисками – це «хміль», а без ви- ступів – «вуж» 21. Безперечною особливістю Поділля є значно ширша, аніж в інших етнічних регіонів Украї- ни, варіантність орнаментальних мотивів і їх- ніх образних лексичних позначень. Лише в по- дільській вишивці трапляються такі специфічні візерунки, як пунктирні «сикавки», гачкуваті «лемеші» й «праники», спіральні «цуцики» та «юрки», утворені з різних елементів «зозули- ки», «кидрявці», або «кудрявці», «мутлі», «со- бачки» тощо. Назви візерунків на Поділлі, як і в усій Україні, утворювалися від уподібнен- ня їхніх елементів до реалій фізичного світу («барани», «виноград», «віконця», «вітряки»), міфологічно-фольклорних образів («княгиня», «королева», «панни»), узагальнених, абстраго- ваних понять («вертун», «кривоніг», «осьми- ріг», «семиріг», «триніг»). Іноді назву візерун- кові дає характер композиції знака («бесаги», «штани»). Загалом подільські народні назви геометричних мотивів свідчать, що в орнаменті наявні зображення рослин, тварин, побутових предметів тощо. Найпопулярнішими в поділь- ській вишивці є такі мотиви геометричних рос- линних форм: «вазони», «виноград», «вівсик», «головка», «горицвіт», «дзвіночки», «кидряв- ці» («кудрявці»), «купчаки», «кучері», «пе- рерва», «петрушка», «полуниці», «реп’яхи», «рута», «семиріжка», «семиріг», «сливки», «соняшник», «сосонка», «хмелики», «хміль», «чорнобривці», «яблучка»; тваринних форм: «барани», «баранячі роги», «вовчі зуби», «во- лове око», «вуж», «вужик», «в’юни», «голуби», «жабки», «заячі зуби», «зозулики», «зозуль- ки», «качечки», «качурики», «коники», «ко- ропова луска», «ластівки», «ластівчані хвос- ти», «мутлі», «павучки», «п’явки», «раки», «риб’яча луска», «собачки», «сови», «цуцики». Деякі геометричні мотиви нагадують пред- мети побуту: «бесаги», «вертун», «віконця», «вітряки», «гребінці», «дзвони», «копиток», «косиці», «книші», «кривоніг», «кривулька», «ланцюги», «лемеші», «меандр», «осьмиріг», «праники», «рискалики», «семиріг», «сикав- ки», «триніг», «хрест», «човни», «штани» 22. Мотив хреста різноманітних модифікацій досить поширений в усій українській народній вишивці. Проте хрест із гачками, або свасти- ка, характеризує вишиту орнаментику саме південно-східних районів Поділля та частково Прикарпаття і Карпат. Назву «свастика» дав французький учений Ежен Бурноф 1852 року. Він обрав санскритське поняття «свастика», що перекладається як «та, що несе добро». «По- дільська свастика» – це радше розетка, центра- льним елементом якої є ромб, з кутів котрого Вишитий рушник з орнітоморфним орнамен- том. с. Райки Калинівського р-ну Вінницької обл. 1930–1940. ННЛЕП ВДПУ 78 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2011 назовні відходять гачки, загнуті в одному на- прямку: зліва направо і справа наліво 23. Окрім «свастики», в узорах подільської вишивки знаходимо різноманітні модифікації рівного й нахиленого хрестів, зокрема: «хрест клинуватий» – хрестоподібна розетка, скла- дена з п’яти квадратів; великий хрест із мали- ми хрестами на чотирьох променях, поєднаний з косим хрестом; менші хрести по три-п’ять фі- гур у ряд, розміщені ярусно і також поєднані з косими хрестами; ряди маленьких хрестиків в орнаментах розмежувальних і базових стрічок; хрести як знак поділу світу на чотири сторони; хрестики на верхівках дерев; хрестики як по- значки голівок схематичних антропоморфних істот. Хрести різного графічного вираження належать до найдавніших символів людства, пов’язаних з космічною семантикою – культом вогню і сонця, а в поєднані прямого хреста з косим, можливо, виражена єдність чоловічого й жіночого начал 24. Сакральність орнаментів подільської ви- шивки полягає у відображенні уявлення наших предків про світобудову. Адже мотиви «ружа», «зірка», «хрест» – символи сонця, чотирьох сторін світу, «тригер», або «триніг», – знаме- нує небо, землю і повітря або повітря, вогонь і воду – символ життя. «Павучок» («круторіг», «вітрячки», «розетки») – один з найдавніших солярних знаків. Популярним на Поділлі також є мотив «сонце» – «рожа» («ружа»), про що свідчать назви його різноманітних варіантів: «рожа вик ласта», «рожа зіркаста (зірката)», «рожа купчаста», «рожа повна», «рожа проста», «рожа собача», «рожа стовбиста (стовпчас- та)». А в Летичівському повіті, окрім назв «рожа проста», «рожа зірката», «рожа куп- часта», побутувала назва «горицвіт». Уза- галі мотив «рожі» вважається переходом від геометричного до рослинного орнаменту, а його багатоваріантність підкреслює само- бутність і чистий стиль подільської низі, яку дослідники невипадково порівнювали з де- реворитами 25. Поряд з найпоширенішим в орнаменті низі мотивом «рожі» в різних варіантах вирізня- ється й мотив «баранячі роги» – «баранчики», «барани», «роги», «ріжки» та ін. Певні моти- ви мають конкретне поширення. Так, мотив «вуж» побутував у вишивці Летичівського й Ольгопільського повітів, «рак», «баранячі роги», «косиці», «купчак» – у селах Ольго- пільського повіту, «вівсик» – у Брацлавсько- му повіті, «бесаг» – у с. Баланівка Ольгопіль- ського повіту, «безконечник» – в Ушицькому повіті. Слід зазначити, що один мотив у різних місцевостях мав свою народну назву. Напри- клад, мотив «ластівка» відомий у с. Гинашків Ямпільського повіту, у с. Баланівка він уже мав назву «голуби», у с. Яланець Ольгопіль- ського повіту – «зозулька», в інших місцевос- тях – «гребінці», «лемеші», «рискалі». Мотив «барани» походив із с. П’ятаківка Ольгопіль- ського повіту, а в с. Калюсик мав назву «бара- нячі роги», мотив «сосонка» на півдні Поділ ля називали «хвощ». Місцеві назви свідчать про поетичність, образність, неординарність, са- мобутність та асоціативність народного мис- лення, його уміння осмислити явище реального світу й довести до певного ступеня декоратив- ного узагальнення 26. З інших орнаментальних мотивів геомет- ричного плану вирізняються зіркоподібні – чотири-, шести- і восьмипелюсткові розетки- звізди. Трапляються і половинки цих розеток як додатковий орнаментальний мотив. Наприкінці XIX ст. на Поділлі побутува- ла вишивка двосторонньою гладдю з доміну- Вишитий рушник з орнітоморфним орнамен- том. Вінниччина. 1950–1960. ННЛЕП ВДПУ 79 Матеріали і розвідки ючими геометричними рослинними мотива- ми – п’ятипелюстковими квітами-розетками. Пелюстки вишивали червоним кольором і об- рамляли чорною штапівкою. Квіти розміщували рядками або в шаховому порядку. У східних ра- йонах подільського краю поширилася вишивка геометризованих рослинних мотивів червоним і чорним хрестиком, а також хрестиком і штапів- кою. Неабияке декоративне навантаження несе біле тло тканини. Дрібненькі штапівкові стібки обрамляють провідні мотиви розеток-звізд, що стеляться в різних смугах. Це надає орнаменту витонченості, прозорості, а колориту – чорно- бривості, яку особливо люблять подолянки 27. Прикладом геометричного орнаменту ізо- морфного зображення рослин і живих істот на подільських рушниках є відомий в окремих районах Поділля мотив «вазон». За компо- зицією – це вертикально розміщене стебло, стовбур рослини з парно-симетричними відга- луженнями або такими, що чергуються. Пиш- ну крону цього дерева утворюють листя, квіти або фантастичні птахи. Іноді мотив «вазон» зображують у вигляді посудини, з якої росте дерево, кущ або квітка. За сакральним зміс- том орнаментальний мотив «вазон» аналогіч- ний символіці мотиву «Дерево життя» 28. Серед фітоморфного (рослинного) орна- менту в подільській вишивці доволі поширені такі мотиви, як «гілка» (особливо на Хмель- ниччині) у вигляді нескінченного стебла, від якого в певному ритмі відходять квіти, листя, бутони, кетяги калини чи грона винограду; ка- лина (особливо на весільних рушниках) – сим- вол любові, щастя, багатства, краси, невмиру- щого роду; вічнозелений барвінок – символ немеркнучого життя; дубове листя символізує силу та життєдайну енергію, розвиток життя; виноград означає радість і красу створення сім’ї («сад-виноград» – це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка має обов’язок ростити й плекати дерева їхнього роду), тому й спостерігаємо його на родинних рушниках; мак має чарівну силу, яка захищає від усяко- го зла; листя хмелю – це молодіжна, весільна символіка, означає розвиток, молоде буяння та любов; рожі – символ кохання 29. Найпоширенішими мотивами подільських орнітоморфних орнаментів є зображення звичайних і казкових птахів. На рушниках птахи завжди невеликі, часто зображені па- рами з обох боків. Парні птахи (соловейки, голуби, соколи, пави) уособлюють символ ко- хання, щастя, тому вишивали їх здебільшого на весільних рушниках, причім обов’язково голівками один до одного. Птахи або трима- ють у дзьобику ягідку калини – символ про- довження роду, або сидять в основі дерева, символу нової сім’ї. Фантастична пава – птах сімейного щастя. Ластівка – вірна супутниця людської оселі, завжди несе добру звістку. Пі- вень – охоронець домашнього вогнища, миру, добробуту, родинного щастя. До речі, на По- діллі, на відміну від інших регіонів, побутує орнамент, утворений лише з фігурок птахів у вигляді розміщених у ряд півників, качечок, казкових пташок тощо 30. Серед зооморфних орнаментів на поділь- ських рушниках трапляються зображення звичайних або крилатих коней. Уважалося, що кінь має здатність відвертати зло та різнома- нітні нещастя, ці ж магічні особливості нада- вали й окремим частинам його тіла, а найбіль- ше – голові. Відомий і стрічковий орнамент з фігурок, розміщених у ряд корів, оленів та ін. 31 Вишитий рушник з орнітоморфним орнамен- том. с. Лиса Гора Іллінецького р-ну Вінниць- кої обл. 1940-ві роки. ННЛЕП ВДПУ 80 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2011 До антропоморфних орнаментальних мо- тивів належать зображення людської постаті або вершників. Так, у Хмельницькому крає- знавчому музеї зберігається рушник кінця XIX ст., на кінцях якого вишиті між двома рядами рослинних мотивів вершники на ко- нях 32. Зображення людини в деревоподібній формі або у вигляді стилізованої жіночої по- статі з піднятими вгору руками відносять до архаїчних форм орнаментації. Загалом вишиті сюжети архаїчного типу з антропоморфними персонажами найхарактерніші для рушників Східного Поділля, особливо Вінниччини. На- приклад, на клембівських рушниках у центрі зображували фігуру жінки (Велика богиня), а з обох боків – коней, птахів, звірів – так звана тріада. Також фігурки жінок могли зображу- вати у вигляді стрічкового орнаменту 33. Аналізуючи результати досліджень ви- шивки подільських рушників, можна кон- статувати про надзвичайну різноманітність їх орнаментальних мотивів, особливо геоме- тричних, та глибоке сакральне значення всіх сюжетів узорів. Символіку образів і сюже- тів орнаментів Поділля часто пов’язували з атрибутами і знаками традиційних вірувань, з апотропеїчними обрядами, що стверджу- вали ідеї єдності світобудови, захисту від демонічних сил, продовження роду, оберіган- ня життя, здоров’я, добробуту й родючості. Хоча, звичайно, простежуються тенденції до втрати первинної сакральності подільських орнаментів у цілому, однак сучасні народ- ні майстрині Поділля намагаються зберегти їхні головні атрибути. Адже вишиті ними рушники як витвір декоративно-вжиткового мистецтва є символом української менталь- ності, ідентичності, неповторності, високого розвитку культурного смаку, самобутності, оригінальності, гармонійності та виразником однієї з найпрекрасніших морально-естетич- них традицій нашого народу. Цінність цих традицій полягає в тому, що їх відродження й збереження забезпечує розвиток кращих рис українського народу, його менталітету, емоційних та інтелектуальних особливостей, примноження матеріальних і духовних над- бань нації. Тому завдання сучасних україн- ських дослідників і народних майстрів по- лягає у вивченні, плеканні й популяризації традицій вишивального мистецтва. Вишитий рушник із зооморфним орнаментом. Кам’янеччина. 1910–1920. ННЛЕ КПНУ Список скорочень ННЛЕ КПНУ – Навчально-наукова ла- бораторія з етнології Кам’янець-Подільського націо нального університету ім. І. Огієнка. ННЛЕП ВДПУ – Навчально-наукова лабораторія з етнології Поділля Вінницько- го державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. 81 Матеріали і розвідки 1 Прусевич А. Народное вышивание // Кустарные промыслы Подольской губернии. – К., 1916. – С. 305–334; Зарембский А. Народное искус- ство подольских украинцев. – Л., 1928. – 48 с. : ил.; Гагенмейстер В. Тульщина, село Орлів- ка: Ви шивка низзю. – Кам’янець-Подільський, 1929. – 7 с. : 25 табл. 2 Захарчук-Чугай Р. Українська народна вишив- ка (західні області України). – К. : Наукова думка, 1988. – 192 с. : іл.; Гасюк Е., Степан М. Художн� вишивання : Альбом. – 6-те вид., стер. – К. : Вища школа, 1989. – 237 с.; Українська вишивка : альбом / авт. тексту та упоряд. Т. Кара-Василь�ва. – К. : Мис- : Мис-: Мис- тецтво, 1993. – 264 с. : іл. – Ред. та перелік іл. – рос., англ., фр., нім.; Кара-Васильєва Т., Чорноморець А. Українська вишивка. – К. : Либідь, 2002. – 160 с. : іл. 3 Булгакова-Ситник Л. Подільська народна ви- шивка: етнографічний аспект / ред. О. М. Коза- кевич. – Л. : Ін-т народознавства НАН України, 2005. – 328 с. 4 Медведчук Г. Краса подільської народної ви- шивки. – Хмельницький : Поділля, 1993. – 32 с. 5 Причепій Є., Причепій Т. Вишивка Східного Поділля / відповідальний за випуск: Л. Лихач. – К. : Родовід-Оранта, 2009. – 108 с. : іл. 6 Булгакова-Ситник Л. Подільська народна ви- шивка… – C. 228. 7 Захарчук-Чугай Р. Українська народна ви- шивка… – С. 99–101. 8 Фандуль М. «Нам � за що змагатись в красо- ті…» 1. Доля на рушниках // Подільські вісті. – 1993. – 2 груд. – С. 4. 9 Ільліська О., Пісклова А. Символи природи у подільській вишивці // Хмельниччина: роки ста- новлення та поступу (1937–1997) : матеріали Все- укр. наук. історико-кра�знавчої конференції. – Хмельницький, 1997. – С. 453. 10 Фандуль М. «Нам � за що змагатись в красо- ті…»… – С. 4. 11 Причепій Є., Причепій Т. Вишивка Східного Поділля... – С. 52–62. 12 Медведчук Г. Краса подільської народної ви- шивки. – С. 26; Селівачов М. Лексикон української орнаментики (іконографія, номінація, стилістика, типологія). – К. : редакція вісника «Ант»; Ніжин : Аспект-Поліграф, 2005. – С. 173. – Світлини № 1–7. 13 Селівачов М. Р. Домінантні мотиви україн- ської народної орнаментики (кін. XIX – XX ст.) // НТЕ. – 1990. – № 2. – С. 69. 14 Медведчук Г. Краса подільської народної ви- шивки. – С. 20. 15 Ільліська О., Пісклова А. Символи природи у подільській вишивці... – С. 452. 16 Медведчук Г. Краса подільської народної ви- шивки. – С. 24. 17 Фандуль М. «Нам � за що змагатись в красо- ті…»… – С. 4. 18 Причепій Є., Причепій Т. Вишивка Східного Поділля... – С. 64; Ільліська О., Пісклова А. Симво- ли природи у подільській вишивці... – С. 452. 19 Фандуль М. «Нам � за що змагатись в красо- ті…»… – С. 4; Ільліська О., Пісклова А. Символи природи у подільській вишивці... – С. 452. 20 Селівачов М. Лексикон української орнамен- тики… – С. 58. 21 Ільліська О., Пісклова А. Символи природи у подільській вишивці. – С. 453. 22 Таблиці зі зразками орнаментів подільської вишивки // Кам’янець-Подільський державний історичний музей-заповідник. – Фонд Сіцінсько- го. – Табл. �–XII; Медведчук Г. Краса подільської народної вишивки. – С. 21; Ільліська О., Піскло- ва А. Символи природи у подільській вишивці... – С. 453; Селівачов М. Лексикон української орна- ментики… – С. 60; Кара-Васильєва Т. Художні особливості вишивки // Поділля / Артюх Л. Ф., Балушок В. Г., Болтарович З. Є. та ін. – К. : НКЦ «Доля», 1994. – С. 406. 23 Булгакова-Ситник Л. Подільська народна вишивка… – С. 247–248. 24 Причепій Є., Причепій Т. Вишивка Східного Поділля... – С. 64. 25 Медведчук Г. Краса подільської народної ви- шивки. – С. 21; Ільліська О., Пісклова А. Символи природи у подільській вишивці... – С. 453; Кара- Васильєва Т. Художні особливості вишивки... – С. 406. 26 Булгакова-Ситник Л. Подільська народна вишивка... – С. 243; Кара-Васильєва Т. Художні особливості вишивки... – С. 406. 27 Медведчук Г. Краса подільської народної ви- шивки. – С. 22. 28 Причепій Є., Причепій Т. Вишивка Східного Поділля... – С. 54. 29 Медведчук Г. Краса подільської народної ви- шивки. – С. 22; Ільліська О., Пісклова А. Символи природи у подільській вишивці... – С. 454. 30 Ільліська О., Пісклова А. Символи природи у подільській вишивці... – С. 454; Кара-Васильєва Т. Художні особливості вишивки... – С. 408. 31 Причепій Є., Причепій Т. Вишивка Східного Поділля... – С. 76. 32 Медведчук Г. Краса подільської народної ви- шивки. – С. 25. 33 Причепій Є., Причепій Т. Вишивка Східного Поділля... – С. 72.

До історії сакральних символів подільських вишитих рушників

Репозитарії

Схожі ресурси