До проблеми етнонаціональної ідентифікації студентської молоді Слобожанщини (за результатами соціологічного дослідження)

У статті проаналізовано результати експедиційного дослідження; розкрито поняття «національної» та «етнічної» ідентифікації, «ідентичності»; увагу зосереджено на питаннях мовної, релігійної, крайової, регіональної та національної ідентифікації; розглянуто ідентитети, які впливають на процес формуванн...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Піскун, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2011
Назва видання:	Народна творчість та етнологія
Теми:	Трибуна молодого дослідника
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43431
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	До проблеми етнонаціональної ідентифікації студентської молоді Слобожанщини (за результатами соціологічного дослідження) / О. Піскун // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 6. — С. 93-98. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-43431
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-434312013-04-28T03:07:04Z До проблеми етнонаціональної ідентифікації студентської молоді Слобожанщини (за результатами соціологічного дослідження) Піскун, О. Трибуна молодого дослідника У статті проаналізовано результати експедиційного дослідження; розкрито поняття «національної» та «етнічної» ідентифікації, «ідентичності»; увагу зосереджено на питаннях мовної, релігійної, крайової, регіональної та національної ідентифікації; розглянуто ідентитети, які впливають на процес формування етнонаціональної ідентифікації особистості; простежено тісний зв’язок родинних традицій з українським корінням. В статье проанализированы результаты экспедиционного исследования; раскрыты понятия «национальной» и «этнической» идентификации, «идентичности»; внимание сосредоточено на вопросах языковой, религиозной, краевой, региональной и национальной идентификации; рассмотрены идентитеты, влияющие на процесс формирования этнонациональной идентификации личности; прослежена тесная связь семейных традиций с украинскими корнями. The results of the expeditionary investigation are analyzed in the article. The terms «national» and «ethnic» identification, «identity» are outlined. The attention is paid to the questions of linguistic, religious, land, regional and national identification. The main traits which influence upon the process of formation of ethnic and national identification of an individual are described. Also there is a demonstration of a close connection of the family traditions with Ukrainian provenance. 2011 Article До проблеми етнонаціональної ідентифікації студентської молоді Слобожанщини (за результатами соціологічного дослідження) / О. Піскун // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 6. — С. 93-98. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43431 [39:316.374-057.87](477.52/.62) uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Трибуна молодого дослідника Трибуна молодого дослідника
spellingShingle	Трибуна молодого дослідника Трибуна молодого дослідника Піскун, О. До проблеми етнонаціональної ідентифікації студентської молоді Слобожанщини (за результатами соціологічного дослідження) Народна творчість та етнологія
description	У статті проаналізовано результати експедиційного дослідження; розкрито поняття «національної» та «етнічної» ідентифікації, «ідентичності»; увагу зосереджено на питаннях мовної, релігійної, крайової, регіональної та національної ідентифікації; розглянуто ідентитети, які впливають на процес формування етнонаціональної ідентифікації особистості; простежено тісний зв’язок родинних традицій з українським корінням.
format	Article
author	Піскун, О.
author_facet	Піскун, О.
author_sort	Піскун, О.
title	До проблеми етнонаціональної ідентифікації студентської молоді Слобожанщини (за результатами соціологічного дослідження)
title_short	До проблеми етнонаціональної ідентифікації студентської молоді Слобожанщини (за результатами соціологічного дослідження)
title_full	До проблеми етнонаціональної ідентифікації студентської молоді Слобожанщини (за результатами соціологічного дослідження)
title_fullStr	До проблеми етнонаціональної ідентифікації студентської молоді Слобожанщини (за результатами соціологічного дослідження)
title_full_unstemmed	До проблеми етнонаціональної ідентифікації студентської молоді Слобожанщини (за результатами соціологічного дослідження)
title_sort	до проблеми етнонаціональної ідентифікації студентської молоді слобожанщини (за результатами соціологічного дослідження)
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Трибуна молодого дослідника
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43431
citation_txt	До проблеми етнонаціональної ідентифікації студентської молоді Слобожанщини (за результатами соціологічного дослідження) / О. Піскун // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 6. — С. 93-98. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv	AT pískuno doproblemietnonacíonalʹnoíídentifíkacíístudentsʹkoímolodíslobožanŝinizarezulʹtatamisocíologíčnogodoslídžennâ
first_indexed	2025-07-04T01:52:02Z
last_indexed	2025-07-04T01:52:02Z
_version_	1836679349271527424
fulltext	93 На двадцятому році незалежності України особливої гостроти набувають питання націо- нальної та етнічної ідентифікації. Нагальною ця проблема є для території Слобожанщи- ни через специфіку її розташування: кордон України та Російської Федерації. Саме тому мешканцям складно схилитися до пріоритетів тієї чи іншої країни. Вони звикли жити в полі двокультурності. До цього часу для більшості з них провідною є російська культура. Водночас основною проблемою розвитку українського суспільства і держави є нівеляція українськості, повільне формування грома- дянського суспільства, української політичної нації та української ідентичності. Головними причинами цієї проблеми є незавершеність українського державо- та націєтворення, а також процесів самовизначення окремого громадянина й українського народу загалом. Тому, на нашу думку, завдання науковців по- лягає в пошукові найоптимальнішого шляху об’єднання суспільства, розвиткові національ- них традицій та їх запровадженні в систему культурно-освітньої політики. Перераховані аспекти є ключовими для розуміння понять «етнонаціональна ідентифі- кація» та «національна ідентичність». Перед тим, як перейти до аналізу результатів дослі- дження, уважаємо за доцільне розтлумачити значення цих понять. Ідентичність – це усвідомлене самовизна- чення соціального суб’єкта, значимість якого детермінується трьома складовими: потребою в належності, потребою в позитивній само- оцінці та потребою в безпеці. Ідентифікація, таким чином, – це «процес емоційного і когні- тивного самоототожнення індивіда, соціальної групи з іншою людиною чи групою», інтеріори- зація визнаних соціальних статусів і засвоєння значимих соціальних ролей, традицій, звичаїв, норм і цінностей, які детермінують поведінку індивіда [6, с. 80]. В «Етнічному довіднику» Центру етно- соціологічних та етнополітичних досліджень Інституту соціології НАН України зазначені терміни висвітлено в ширшому аспекті. Так, етнічна ідентифікація (від латин. identifi- care – ототожнення), – це психологічний про- цес ототожнення індивідом себе з іншою осо- бою, групою. Цей процес допомагає індивіду оволодівати різними видами соціальної діяль- ності, засвоювати і втілювати соціальні норми й моральні цінності. Етнічна ідентифікація може виявлятися в будь-яких формах, що охоп- люють різні психологічні механізми та види ді- яльності, відмінні ступені засвоєння індивідом будь-яких ролей, норм та цінностей. Виокремлюють три форми ідентифікації: зви- чайне емоційне ототожнення себе з реальною чи вигаданою особою; віднесення себе до окремої У статті проаналізовано результати експедиційного дослідження; розкрито поняття «національної» та «етнічної» ідентифікації, «ідентичності»; увагу зосереджено на питаннях мовної, релігійної, крайової, регіональної та націо- нальної ідентифікації; розглянуто ідентитети, які впливають на процес формування етнонаціональної ідентифікації особистості; простежено тісний зв’язок родинних традицій з українським корінням. Ключові слова: Слобожанщина, ідентифікація, ідентичність, мова, релігія, взаємодія, культура. The results of the expeditionary investigation are analyzed in the article. The terms «national» and «ethnic» identification, «identity» are outlined. The attention is paid to the questions of linguistic, religious, land, regional and national identification. The main traits which influence upon the process of formation of ethnic and national identification of an individual are described. Also there is a demonstration of a close connection of the family traditions with Ukrainian provenance. Keywords: Slobozhanshchyna, identification, identity, language, religion, cooperation, culture. ДО ПРОБЛЕМИ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ СЛОБОЖАНЩИНИ (за результатами соціологічного дослідження) Олена Піскун УДК [39:316.374-057.87](477.52/.62) 94 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2011 номінальної соціальної групи (вікової, національ- ної та ін.); зарахування себе до реальної соціаль- ної групи чи колективу з відчуттям належності до них. Провідним чинником ототожнення себе з членами тієї чи іншої групи для індивіда є емо- ційність, яка сприяє активному засвоєнню соці- альної поведінки, прийняттю групових норм та моральних цінностей, вироблених у цій групі або колективі. Але таке засвоєння чи копіювання пси- хологічних процесів не завжди буває загально- прийнятим і раціональним. Тому найбільш ефек- тивною і корисною формою ідентифікації є така, що містить у собі колективістські маргінальні принципи та цінності, вироблені в колективах і засновані на спільній реальній діяльності. Водночас національна ідентифікація для особистості – це процес ототожнення, уподіб- нення себе з певною нацією, змістом цього процесу є суб’єктивне відчуття належності до національної спільноти на основі стійкого емо- ційного зв’язку, що виникає в особистості як наслідок формування відносно стійкої системи усвідомлених уявлень і оцінок реальних дифе- ренціальних та інтегрувальних ознак життє- діяльності нації, а також прийняття групових норм та цінностей. Результатом цього тривалого та складного процесу національного самовиз- начення людини, становлення її національної ідентичності є формування Я-образу особис- тості як суб’єкта певної національної спільноти. Поняття ідентифікації вперше ввів до нау- кового обігу З. Фрейд 1921 року. У нього термін «ідентичність» означає «той самий; тотожність, однаковість; збіг чогось із чимось» [див.: 6, с. 80]. Ідентифікацію сучасні науковці досліджу- ють як найважливіший механізм соціалізації, етнізації та виховання особистості, що вияв- ляється в прийнятті індивідом конкретної со- ціальної ролі, в усвідомленні ним власної на- лежності. Ми розуміємо ідентифікацію як процес, пов’язаний з когнітивною, емоційною та по- ведінковою сферами життєдіяльності особис- тості, зумовлений її потребами, цілями, опо- середкований мовою та ціннісно-смисловими системами культури. Також варто розрізняти поняття «етніч- на» та «національна» ідентичність. У науко- вій і суспільно-політичній літературі часто ці поняття вживаються як синоніми. До того ж етнічність (етнос) постає базовою категорією етнічної класифікації, пов’язаної з мовно-куль- турними груповими ідентичностями, а «нація» визначається найчастіше як «одержавлений етнос», як політично зорганізована етнічна спільнота, узасаднена на принципах рівності громадянських прав і свобод [6, с. 81]. З’ясовано, що чинники, які впливають на становлення нації як державотворчої цілісної спільноти, становлять три великі блоки: мате- ріальний (територія, національна економіка, соціальна інфраструктура, об’єкти матеріаль- ної культури та ін.), духовно-культурний (осві- та, наука, культура, релігія, суспільна пам’ять, традиції, національна свідомість, ментальність тощо) та інформаційно-комунікативний (мова, засоби масової інформації та комунікації, ви- давнича справа і т. д.) [1, с. 274]. Саме з’ясування особливостей розвитку суспільства, системи культурних цінностей лягло в основу нашого експедиційного дослі- дження. Анкетування проводилося за допо- могою питальника «Проблеми ідентифікації українського та російського населення пору- біжжя», що складається з 74-х запитань, які можна згрупувати в дев’ять тематичних блоків [локалізація (міграційні процеси в межах регі- ону й території України), процеси становлен- ня та розвитку самосвідомості, самоідентифі- кації, національні традиції, міжнаціональна (міжкультурна) та міжетнічна взаємодія, релі- гійний та мовний аспекти, міжнародні відноси- ни України]. Опитано було 690 респондентів: 290 сту- дентів Слов’янського державного педаго- гічного університету та 400 студентів ВНЗ м. Харкова (ХНУ ім. В. Н. Каразіна, ХПІ, Харківська обласна станція юних туристів). Отримані відповіді узагальнено за кількісним показником. Підраховано загальну кількість обраних варіантів, подано пункти, що отрима- ли найвищий та найнижчий рівні підтримки. 95 Трибуна молодого дослідника У подальших аналізах ідентифікаційних процесів населення Слобожанщини зосереди- мо увагу на гендерних ознаках, вікові, освіті та місці проживання респондентів. Насамперед нас цікавив склад населення: чи все життя респондент проживає в Україні, у цьому місті або селі. Відповіді показали, що на- явні міграційні процеси в межах як Донецької та Харківської областей, так і переміщення до них з Луганської, Полтавської, Дніпропетровської областей та Російської Федерації (м. Ростов- на-Дону, Геленджик), Узбекистану. Незважаючи на те що опитані відчувають себе українцями і позитивно оцінюють той факт, що є громадянами України, вони підтри- мують ідею подвійного громадянства в Україні. Опитані хотіли б прийняти друге громадян- ство – Російської Федерації або країн Євро- пейського союзу (Великобританія, Греція, Іта- лія, Німеччина, Польща, Франція, �веція) та переїхати до зазначених вище країн на постійне проживання. Відповідно, на їхню думку, кордон між Україною та Росією не потрібен. Найбільшу цінність для представників сту- дентської молоді становлять любов близьких, родина, здоров’я, освіта, друзі, належність до українського народу, мир та змога творчої само реалізації. Студентство ідентифікує себе з Україною, а ідеальним українцем у їхньому розумінні є той, хто любить народ і Вітчизну та поважає українську культуру. Нам удалося простежити тісний зв’язок ро- динних традицій з українським корінням [наяв- ність в інтер’єрі житла предметів народного де- коративно-вжиткового мистецтва (здебільшого це кераміка, вишивка, вироби з лози, різьба по дереву), традиційних українських страв (борщ, пиріжки, вареники та ін.)]. Мешканці Слобо- жанщини в родинному колі святкують Різдво, Водохреща, Великдень, Трійцю, День матері, день народження, Новий рік. Проте резуль- тати анкетування засвідчили, що жителі краю вже не співають на свята українських народних пісень. У багатьох сім’ях досі вшановують 8 Бе- резня, 23 Лютого та долучають молодь до свят- кування 9 Травня, Дня Незалежності України. Серед професійних свят переважають День шахтаря, учителя, міліції, медичного працівни- ка, металурга, адже саме ці галузі є провідними в інфра структурі дослідженого регіону. Крім державного та національного аспектів ідентифікації, не менш важливим є і релігій- ний ідентитет. Опитані переважно однозначно відповіли, що вірять у Бога, адже саме релігія справляє істотний вплив на формування націо- нальної свідомості українського народу. Релі- гія відтворює в собі певні риси побуту, моралі, культури, традицій народу, тобто основи його національної самобутності. Тому вона є спе- цифічною формою і згуртування, і відчуження людей однієї етнонаціональної належності, але різного віросповідання. Отже, релігія як соці- альне явище здатна виконувати роль не лише додаткового чинника етнічної консолідації, але й генератора відцентрових тенденцій у масш- табах кожного етносу [9, с. 16]. У Донецькій та Харківській областях рес- понденти зараховують себе до Української православної церкви Київського та Москов- ського патріархатів. Так, мешканці регіону відвіду ють богослужіння, беруть участь в об- рядах хрещення дітей і дорослих, освячування предметів (ікон, хрестиків, паски, верби, сві- чок, маковійської квітки, фруктів, води і т. п.). Кілька опитаних дотримуються посту, долуча- ються до таких церковних обрядів і таїнств, як сповідь, причастя та вінчання. Як зазначила І. Щербак, «процес ідентифіка- ції в православ’ї відбувається переважно на заса- дах колективної ідентифікації. Православ’я – це схильність до традиційного догматичного базису і культу, суворе дотримування соціальної ієрархії (патріарх, священик, вірянин). Ідентифікація лю- дей до традиційного типу релігійної ідентичності відбувається завдяки символам належності, а саме: Біблія, Священне Писання, ікони, графічне зображення Ісуса Христа тощо» [11, с. 178]. Про- цес ідентифікації завдяки вірі проходить лише в родинному колі та є первинною ідентичністю індивіда, здобутою ним у процесі первинної со- ціалізації. Таким чином, ця ідентифікація про- 96 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2011 ходить на основі соціального інституту сім’ї [11, с. 178, 179]. Отже, саме родина впливає на формування та становлення особистості, розвиток її етно- національних пріоритетів, серед яких одним з основних є мовний ідентитет. У сучасних умовах етнічна ідентифікація особистості відбувається і через мову. Мовне самовизначення може набувати різноманітних форм. Воно не обмежується монолінгвізмом. Як відомо, особистість може знати кілька мов. Навіть мовна самоідентифікація особистості може бути не монолінгвістичною, а білінгвіс- тичною. У світі чимало людей, які мають дві рідні мови. Ідеться про так званих збалансо- ваних білінгвів. Вони з дитинства опановують дві мови і знають їх однаково глибоко. Зба- лансовані білінгви формуються в національно- змішаних сім’ях, поліетнічному побутовому мікросередовищі або ж там, де соціально ство- рені умови для виховання дитини з викорис- танням двох мов [10, с. 53, 54]. Наявність впливової, багатої на виразові за- соби державної мови формує національну сві- домість, відіграє вирішальну роль у становленні національної (громадянської) ідентичності. Найпомітнішою рисою культури населення досліджуваного регіону можна вважати домі- нування російської мови за повсюдного росій- сько-українського білінгвізму. Таке становище російської мови начебто суперечить відносно- му кількісному переважанню в етнічній струк- турі українців. Дійсно, значна частина опитаних зізналася, що рідною вважає обидві мови. Респонденти зазначили, що користуються українською мо- вою лише за необхідності (на роботі чи в інсти- туті). Здебільшого послуговуються російською мовою під час спілкування на роботі та з дру- зями, а вдома превалює горезвісний «суржик». Доктор філологічних наук Л. Ставицька оха- рактеризувала суржик як своєрідну «напівмову», яка для освічених україномовних людей перетво- рилася на засіб мовної гри, а для мільйонів менш освічених є єдиною мовою. Проблема суржику в мовному просторі України – одна з найгострі- ших. Близькість обох мов породжувала віддавна мовні сурогати і до сьогодні створює вкрай бо- лючу проблему «засмічення» української мови русизмами й вульгаризмами [5, с. 262]. Причинами ситуації, що склалася за від- сутності етномовної самоідентифікації, є: по- перше, багатовікова бездержавність і русифіка- ція; по-друге, зниження престижу українськості внаслідок соціальних розчарувань; по-третє, втрата державою ініціативи в мовній політи- ці, невиконання закону про мови державними службовцями й елітою, протидія з боку певних політичних сил, відсутність належного фінан- сового та технічного забезпечення. Ці процеси стримують розвиток мови й не сприяють фор- муванню української політичної нації [3, с. 11]. Науковці стверджують про неповноту, недо- сконалість, недобудованість, недорозвиненість української мови, зумовлені вадами (відсутність стійких ідентитетів, національної ідеї) україн- ського суспільства. О. Ткаченко довела, що «ця неповнота спричинена тим, що представники провідних вищих соціальних верств України по- стійно мовно й етнічно денаціоналізувалися па- нівними в Україні державами-загарбницями або ж винищувалися ними в разі їхнього “націона- лізму”, тобто українського патріотизму, що вели- кою мірою зберігається й дотепер» [8, с. 133]. Викликало суперечки питання мовної полі- тики держави. Переважно опитані підтриму- ють ідею впровадження двох державних мов. Не поступаються їм кількісно і поборники того, що державною мовою в Україні має бути українська мова. Проте студенти не мають однозначної від- повіді щодо результатів утілення в життя гасла «Дві мови – одна нація»: частина з них вага- ється з відповіддю, ще частина переконана, що цей факт нічого не змінить. Решта вважає, що твердження слугує чинником консолідації на- ції. Тому однозначної відповіді на поставлене питання отримати не вдалося. Для подальшої розбудови державності необхідна плідна співпраця України з політич- ними партнерами. На сьогодні провідними є Російська Федерація та Європейський Союз. 97 Трибуна молодого дослідника Слобожани підтримують ідею встановлення тісних зв’язків із країнами Євросоюзу та при- єднання нашої держави до союзу Росії та Бі- лорусі. Також опитані підтримують зміцнення Україною власної незалежності. Були й такі, які стверджували, що «не вважають цю країну цілісною та незалежною» й оцінюють україн- сько-російську політику як нейтральну. Представники студентської молоді також активно стежать за новинами суспільного життя в обох державах за допомогою телеба- чення, Інтернету та періодики. Існує думка, що українці та росіяни в державних ЗМІ відобра- жаються правдиво. Найскладнішими для респондентів вияви- лися останні питання, у яких необхідно було вказати позитивні та негативні риси українців і росіян. Більшість залишала їх без відповіді, були й такі, що не розділяли ці етнонаціональ- ні групи. Проаналізувавши отримані дані, мо- жемо дійти висновку: як позитивні, так і нега- тивні риси українців та росіян збігаються. Так, серед перерахованих позитивних рис перева- жає переконаність студентів у тому, що укра- їнці та росіяни дружні, щедрі, доброзичливі, гостинні, щирі, відкриті, порядні, товариські, працьовиті, чесні, відповідальні, сміливі, ду- шевні. Також українцям властиві чистота духу, почуття гумору, патріотизм, любов до Бога, а росіянам – взаємодопомога, підприємливість, рішучість, винахідливість, упевненість у собі. Серед негативних рис також багато спіль- них. Це такі, як: пиха, гордість, байдужість, пи- яцтво, грубість, егоїзм, злість, заздрість, жадіб- ність, хитрість, лінощі. Ще можна виявити риси, притаманні виключно росіянам (зарозумілість, самовпевненість, сварливість, насмішкуватість) та українцям (непунктуальність, недотримання слова, недовіра, зневага до рідної культури та мови, неосвіченість, сором’язливість). Також серед негативних рис українців за- значено рису, яка може бути, на наш погляд, предметом палких дебатів. Це – націоналізм. Звернімося до визначення цього терміна. Портал української мови та культури подає такі визначення: «1. Ідеологія і політика в національному пи- танні, яка проповідує зверхність національних інтересів над загальнолюдськими, панування однієї нації за рахунок іншої, проголошення національної нетерпимості, розпалює націо- нальну ворожнечу. 2. Рух, спрямований на боротьбу за неза- лежність нації, народу проти іноземних гноби- телів. 3. Рух за збереження і розвиток національ- них традицій, культури, мови, літератури, мис- тецтва тощо; патріотизм» [13]. Етнічний довідник подає таке визначення цього поняття: «Націоналізм – це світогляд- ний принцип, притаманний передовим пред- ставникам народу, що виборює своє право на розбудову власної держави, тобто прагне пе- ретворитися на націю. Для XX ст., особливо його другої половини, це широко розповсю- джене явище, зумовлене крахом світової ко- лоніальної системи. Головною в націоналізмі є ідея державності й незалежності, самостій- ності. Але держава – не самоціль, а форма й засіб організації повноцінного життя народу. Народ у свою чергу – це не тільки корінний етнос, але й усі етнічні меншини. І дійсний (а не змішаний із шовінізмом, з його намагання- ми довести виключність та зверхність “своєї” зростаючої етнонації) націоналізм обстоює право на державність усіх (як корінних, так і некорінних) етнічних угруповань народу. Коли мету перетворення певного народу на дер- жавну націю вже досягнуто, націоналізм тим самим остаточно виконує свою історично-кон- структивну роль і від нього має залишитися лише патріотизм» [14]. Навіть ці визначення є суперечливими. На- ціоналізм розглядається як ідеологія та насил- ля, боротьба за незалежність. Але, зрештою, вони зводяться до того, що метою націоналізму є відстоювання, збереження та розвиток на- ціональних традицій, патріотизм. Це питання може бути окремим предметом розвідки. Ми лише хотіли зазначити, що в сучасному сус- пільстві ще не вироблено чітких сталих поглядів на ряд термінів. Саме через це згадане поняття 98 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2011 може розглядатися і як негативна риса, і як чин- ник становлення нації – патріотизм. Останнє питання анкети присвячено з’ясуванню того, чи вважає респондент себе патріотом. На щастя, більшість студентів за- значили, що вважають себе патріотами Укра- їни. Це дозволяє сподіватися, що українська нація, її звичаї та традиції не загубляться у ві- ках, а набудуть належного рівня підтримки та розвитку і примножаться в майбутньому. Отже, опитування студентської молоді До- нецької та Харківської областей засвідчило, що територія перебуває частково під впливом російської культури. Але помітним є спряму- вання слобожан до традиційної української культури, української мови, церкви. Таким чином, сучасний етап активізації ет- нічної ідентифікації українців відповідає про- цесам підвищення інтересу до джерел свого походження, що виявляється в різноманітних формах: від спроби відродити давні звичаї, обряди, фольклор та інші форми традиційної культури до намагання створити або відновити свою національну державність. Переважно українські громадяни пере- бувають у стані «ідентифікаційної невизначе- ності». Основою такої кризи соціальної іден- тичності є нечіткість перспектив українського соціуму та обмежений спектр застосованих ідентифікаційних практик: нині в Україні зде- більшого використовується ретроспективна модель, що ґрунтується на ідентифікації з власним минулим, і практика орієнтації «на інших» шляхом самоототожнення з «передо- вими» країнами [5, с. 14]. Слобожанська ідентичність виявляється як етнонаціональний регіональний різновид україн- ської ментальності, який формувався під посиле- ним впливом ситуації прикордоння між землероб- ськими (українська, російська) і кочівницькими культурами, порівняно високим ступенем соці- альної однорідності (початковий статус вільних людей), релігійної толерантності (за збереження основного право славного обряду) [7, с. 5]. Завданням нашого покоління є відсто- ювання української етнічної території, за- провадження на ній українських традицій, мови, культури. Саме подібні опитуван- ня сприяють об’єднанню народу, пошукові шляхів інтеграції суспільства до міжетніч- них та міжнаціональних взаємин. Анкету- вання підтвердило, що зміни в будь-якому суспільстві можливі лише за умови співпраці не лише мешканців краю, але й широких кіл громадськості: науковців, політиків, особ- ливо правлячої ланки держави. 1. Вовканич С., Цапок С. Українці забутого прикордоння: етносоціологічний аналіз по пери- метру України // Народознавчі зошити. – 1996. – № 5. – С. 273–278. 2. Етнічний довідник : у 3 ч. – К. : Центр етно- соціологічних та етнополітичних досліджень Ін- ституту соціології НАН України, 1997. – Ч. І : По- няття та терміни. – 1997. – 140 с. 3. Іванов І. Ю. Формування української полі- тичної нації в сучасних умовах: проблеми і пер- спективи : автореф. дис. … канд. політ. наук. – К., 2005. – 20 с. 4. Ковальова Г. П. Національна ідентичність та її формування в незалежній Україні в умовах глобалізації: культурологічні аспекти : автореф. дис. ... канд. культурології. – Х., 2010. – 22 с. 5. Нагорна Л. Національна ідентичність в Україні. – К., 2002. – 272 с. 6. Скрипник Г. А. Ідентичність та етнічно-іденти- фікаційні процеси в Україні // Матеріали до україн- ської етнології. – 2005. – Вип. 5 (8). – С. 80–86. 7. Титар О. В. Культура Слобожанщини: проб- леми національно-культурної ідентичності : моно- графія. – Х. : Райдер, 2006. – 240 с. 8. Ткаченко О. Б. Українська мова і мовне жит- тя світу. – К. : Спалах, 2004. – 272 с. 9. Шуба О. В. Релігія в етнонаціональному роз- витку України (політологічний аналіз). – К. : Кри- ниця, 1999. – 324 с. 10. Шульга М. Людина не повинна бути засо- бом… Етнічна самоідентифікація особистості // Вісник Національної академії наук України. – 1997. – № 11–12. – С. 53–62. 11. Щербак І. Релігійні ідентичності та прак- тики населення сучасної України // Матеріали до української етнології. – 2006. – Вип. 6 (9). – С. 175–182. 12. Яськів Б. І. Релігія в контексті генези укра- їнської національної ідеї : автореф. ... дис. канд. філос. наук. – К., 1996. – 24 с. 13. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: // uk.wikipedia.org/wiki.

До проблеми етнонаціональної ідентифікації студентської молоді Слобожанщини (за результатами соціологічного дослідження)

Репозитарії

Схожі ресурси