Шлюбно-любовні мотиви у великодніх традиціях бойків

У статті розглянуто один з важливих аспектів звичаєвості Великодніх свят – традиції дошлюбного спілкування молоді; простежено загальноукраїнські риси й локальні особливості низки великодніх повір’їв, звичаїв та обрядів, які ще донедавна побутували серед бойків; наведено окремі зразки гаївкового репе...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Пуківський, Ю.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2011
Назва видання:	Народна творчість та етнологія
Теми:	Трибуна молодого дослідника
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43432
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Шлюбно-любовні мотиви у великодніх традиціях бойків / Ю. Пуківський // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 6. — С. 99-106. — Бібліогр.: 71 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-43432
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-434322013-04-28T03:06:58Z Шлюбно-любовні мотиви у великодніх традиціях бойків Пуківський, Ю. Трибуна молодого дослідника У статті розглянуто один з важливих аспектів звичаєвості Великодніх свят – традиції дошлюбного спілкування молоді; простежено загальноукраїнські риси й локальні особливості низки великодніх повір’їв, звичаїв та обрядів, які ще донедавна побутували серед бойків; наведено окремі зразки гаївкового репертуару, що стосуються матримоніальної сфери. В статье рассмотрен один из важных аспектов обычаев Пасхальных праздников – традиции добрачного общения молодёжи; прослежены общеукраинские черты и локальные особенности ряда пасхальных поверьев, обычаев и обрядов, которые еще до недавнего времени были характерны для бойков; приведены некоторые примеры веснянок, касающихся матриманиальной сферы. In the article, there is an attempt to consider one of the important aspects of the Easter rites – the traditions of premarital intercourse of young people. The author retraces the all-Ukrainian features and local peculiarities of a number of the Easter beliefs, customs and ceremonies which had existed until quite recently among the Boyky. Also he gives some examples of hayivky referring the matrimonial sphere. 2011 Article Шлюбно-любовні мотиви у великодніх традиціях бойків / Ю. Пуківський // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 6. — С. 99-106. — Бібліогр.: 71 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43432 398.332.12:392.5(477.86/.87) uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Трибуна молодого дослідника Трибуна молодого дослідника
spellingShingle	Трибуна молодого дослідника Трибуна молодого дослідника Пуківський, Ю. Шлюбно-любовні мотиви у великодніх традиціях бойків Народна творчість та етнологія
description	У статті розглянуто один з важливих аспектів звичаєвості Великодніх свят – традиції дошлюбного спілкування молоді; простежено загальноукраїнські риси й локальні особливості низки великодніх повір’їв, звичаїв та обрядів, які ще донедавна побутували серед бойків; наведено окремі зразки гаївкового репертуару, що стосуються матримоніальної сфери.
format	Article
author	Пуківський, Ю.
author_facet	Пуківський, Ю.
author_sort	Пуківський, Ю.
title	Шлюбно-любовні мотиви у великодніх традиціях бойків
title_short	Шлюбно-любовні мотиви у великодніх традиціях бойків
title_full	Шлюбно-любовні мотиви у великодніх традиціях бойків
title_fullStr	Шлюбно-любовні мотиви у великодніх традиціях бойків
title_full_unstemmed	Шлюбно-любовні мотиви у великодніх традиціях бойків
title_sort	шлюбно-любовні мотиви у великодніх традиціях бойків
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Трибуна молодого дослідника
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43432
citation_txt	Шлюбно-любовні мотиви у великодніх традиціях бойків / Ю. Пуківський // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 6. — С. 99-106. — Бібліогр.: 71 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv	AT pukívsʹkijû šlûbnolûbovnímotiviuvelikodníhtradicíâhbojkív
first_indexed	2025-07-04T01:52:15Z
last_indexed	2025-07-04T01:52:15Z
_version_	1836679364680351744
fulltext	99 Увібравши в себе численні релікти дохрис- тиянського свята приходу весни, Великдень збагатився на мотиви пробудження, оновлення та активізації як природи, так і людини. А тому зрозумілою й очевидною є присутність у вели- кодній звичаєвості матримоніальних обрядів. Це перш за все численні молодіжні ігри та заба- ви, які недарма в народі вважалися справжніми ярмарками наречених. Також шлюбно-любовні мотиви яскраво виражені в багатьох великодніх повір’ях і звичаях. Власне, тема дошлюбного спілкування, соціалізації молоді є дуже важли- вим аспектом великодніх звичаїв та обрядів. Це пов’язано з тим, що шлюб займав одне з основ- них місць серед таких традиційних цінностей, як майбутній урожай, приплід худоби, захист від стихійних лих і нечистої сили, забезпечення здоров’я, успішність яких намагалися досягти за допомогою міфоритуальних засобів 1. Лю- бовно-шлюбні інтереси громади і потенційна небезпека того, що «дівчат перестануть брати заміж» сформували в межах Великодня окрему підсистему звичаїв та обрядів 2. Незважаючи на стрімке руйнування впро- довж ХХ ст. багатошарового пласту тради- ційної культури українського народу, у його етнографічної групи – бойків, зокрема тих, які населяють Богородчанський район Іва- но-Франківської області, навіть до початку ХХІ ст. зберег лося чимало великодніх звичаїв та обрядів, які можна віднести до шлюбно- еротичної тематики, хоча значна їх частина є трансформованою і видозміненою. Нині вони вже виконуються місцевим населенням пе- реважно без жодного обрядового значення. Попри це, елементи вікової народної традиції зберегли свою архаїчну основу і становлять не- абияку цінність. За своєю основою вони є за- гальнобойківськими, хоча й надалені локаль- ною специфікою, яку не можна не помітити. Про те, що одруження молодих людей, а отже, продовження роду, відігравало дуже важливу роль у житті громади, свідчать ве- ликодні звичаї. Загальнослов’янську осно- ву мають народні уявлення про можливість вплинути магічним способом на щастя й удачу людини протягом прийдешнього року 3. Серед населення східної частини Бойківщини вда- лося зафіксувати вірування, згідно з яким ба- жання, висловлене під час великодньої відпра- ви в церкві, коли священик уперше промовляє «Христос воскрес», обов’язково здійсниться. Часто батьки бажали саме одруження своїх дітей: «Як хтось так хоче доньку віддати, а не може і вже старша, то каже: “Долі шукаю своїй дитині”» (с. Глибоке) 4. Про те, що українці ві- рили, ніби під час великодньої літургії можна собі чогось побажати, згадує відомий етнограф ХІХ ст. Павло Чубинський 5. Однак саме етно- графічний матеріал з Богородчанського ра- йону уточнює цю інформацію. Звичай, за яким господарі після освячення великодніх кошиків чимшвидше намагалися потрапити додому, у свідомості населення також був пов’язаний із У статті розглянуто один з важливих аспектів звичаєвості Великодніх свят – традиції дошлюбного спілкування мо- лоді; простежено загальноукраїнські риси й локальні особливості низки великодніх повір’їв, звичаїв та обрядів, які ще до- недавна побутували серед бойків; наведено окремі зразки гаївкового репертуару, що стосуються матримоніальної сфери. Ключові слова: Великдень, бойки, звичаї, мотиви, дошлюбне спілкування, гаївки, локальна специфіка. In the article, there is an attempt to consider one of the important aspects of the Easter rites – the traditions of premarital intercourse of young people. The author retraces the all-Ukrainian features and local peculiarities of a number of the Easter beliefs, customs and ceremonies which had existed until quite recently among the Boyky. Also he gives some examples of hayivky referring the matrimonial sphere. Keywords: Easter, Boyky, customs, motifs, premarital intercourse, hayivky, local specific. ШЛЮБНО-ЛЮБОВНІ МОТИВИ У ВЕЛИКОДНІХ ТРАДИЦІЯХ БОЙКІВ Юрій Пуківський УДК 398.332.12:392.5(477.86/.87) 100 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2011 шлюбною тематикою. Найбільше поспішала додому молодь, яка хотіла одружитися: «То як дівчина хоче сі віддати, чи хлопець вженити- ся, то стараються на перед, на перед урвати» (сс. Глибоке, Глибівка) 6. Побутувало таке повір’я: «Хто з хлопців перший з кошілем до- дому прийде, то цього року ожениться, а яка дівчина перша, то заміж вийде» (с. Саджа- Саджа-Саджа- ва) 7. Характерно, що подібні повір’я були по- ширені і в українців Закарпаття 8. Щоправда, відомі й інші пояснення такої квапливості під час повернення додому з освяченою паскою серед бойків – якнайшвидше повернення до- дому мало принести удачу. У деяких обрядах відбилося бажання дів- чат бути привабливими. Так, інформатори в Богородчанському районі стверджували, що для цього в Живний четвер, уранці, дівчата йшли вмиватися до річки 9. Про цей звичай, поширений у різних місцевостях України, не раз згадували дослідники 10, але особливо цін- ним є його опис, зафіксований на Східній Бой- ківщині, адже він демонструє бажання дівчат на виданні знайти свою долю. «Йшли дівчата на ріку митися до схід сонця, аби люди на них не каркали. І навіть беруть дівки з ріки, там де вона ся миє, камінець. То брала, шо уви- діла, і клала під подушку, щоб їй ся приснив її наречений. Такі, шо вже мали свого хлопця, йшли там, де сі сходять потоки. Так, як ті води сі сходять, так аби вони сі зійшли» (с. Хмелів- ка) 11. Цікаво, що подібний звичай побутував серед дівчат і на Покутті. До сходу сонця вони йшли до річки, скидали з себе одяг і скакали у воду, випрошуючи у неї швидкого заміжжя 12. Воді бойки надавали неабиякого значення в різноманітних обрядах. Вона є одним з основ- них засобів очищення та оновлення. Аби бути вродливими, дівчата на Бойківщині вмива- ли обличчя водою, у якій робили крашанки: «Вмивалися дівчата в тій воді з цибулинням, шо красили яйця, в тій воді» (с. Глибівка) 13. Та- кож це робили, прийшовши з церкви, водою, у яку клали вже посвячену крашанку: «Галунки клали в воду і милися дівчата, аби були красиві дуже. Вже як посвятили» 14. На Покутті дівча- та для приваблення женихів вмивали обличчя свяченою водою, у яку вмочували дві-три га- лунки і додавали мед 15. Водою, у якій господи- ня вмивала руки, замішуючи паску, вона потім обмивала дітей (сс. Підгір’я, Глибівка) 16. При цьому вона промовляла такі побажальні фор- мули: «Аби такі були величні, як паска велич- на» (с. Глибоке) 17, «Абисьте такі діточки були файні, як пасочка» (с. Хмелівка) 18. Натомість гуцули, які мали дівку на виданні, клали їй на голову свячену паску, кажучи: «Абис у людей така велична, як паска пшенична» 19. О. Воро- пай стверджує навіть, що вранці на Великдень дівчата молилися до сонця, щоб причарувати любов 20. Інформації про побутування такого звичаю, на теренах Східної Бойківщини на по- чатку ХХІ ст., на жаль, виявити не вдалося, хоча не виключено, що він міг бути тут поши- рений, але зник ще давніше. У багатьох звичаях, у яких угадуються шлюбно-любовні мотиви, надзвичайно важ- ливу роль поряд з паскою виконує великоднє яйце – один з основних атрибутів цього свя- та. На теренах Богородчанщини до Велико- дня яйця просто «галунили», тобто фарбували в цибулинні (їх називали галунками), або ж розписували за допомогою воску (писанки). Розписуванням чи фарбуванням яєць, як і всюди в Україні 21, зазвичай дівчата займали- ся в суботу перед Великоднем 22. Цікаво, що на Бойківщині найбільше поширені рослинні, квіткові орнаменти 23, тоді як на сусідній Гу- цульщині переважають геометричні узори 24. Потім на церковному подвір’ї під час велико- дніх забав дівчата обдаровували писанками хлопців: «Дарували дівки хлопцям писан- ки» (сс. Лесівка, Раковець) 25. Відомою є загальнослов’янська традиція оновлення одягу перед Великоднем 26. Дівчата на Бойківщині також «вишивали фартухи і сорочки, аби одне про друге не знало, хто що вишиває. А тоді вже на Великдень, як збиралися, то в кожної було інакше» (с. Хмелівка) 27. Проте цікаві- шою є традиція, за якою дівчата «вишивали вишивані хустини» (с. Глибоке) 28. Хустина була одним з елементів дарування: «Як хло- 101 Трибуна молодого дослідника пець до дівчини ходить, вона йому дарувала хустину» (с. Саджава) 29. Вручаючи подару- нок парубкові, дівчина тим самим прилюдно заявляла про свою симпатію до нього: «Котра дівчина любить хлопця, дає йому писанку» (с. Глибоке) 30. Частина респондентів у Бого- родчанському районі стверджувала, що в очах громади великоднє обдаровування дівчиною хлопця символізувало те, що вони зустріча- ються: «Дарували таким, шо вони з ними хо- дили» (с. Глибоке) 31; «Вже дарувала дівчина хлопцеві свому» (с. Хмелівка) 32. Звертає на себе увагу той факт, що вони певною мірою (за формою і значенням) є близькими до звичаю «віддавати колодки», відомого на Поділлі 33. Там дівчина на Великдень дарувала хлопцеві хустину з писанками на знак подяки за те, що він її пригощав і танцював з нею на Масля- ну, тобто «запивав колодку» 34. На теренах Богородчанщини ніякої спеціальної назви звичаю великоднього обдаровування чи його пов’язаності з Пущенням (так тут називають святкування перед початком великоднього по- сту) зафіксовано не було. Однак дуже цікавою у зв’язку з цим є інформація, яку подає І. Гур- гула: «Коли просить в неї (дівчини. – П. Ю.) писанки парубок, що не гуляв з нею в М’ясне пущення – вона відказує: “Не крутилася спід- ничка, – не вкрасилася й писаночка”» 35. Це дозволяє припустити, що зафіксоване в селах Богородчанського району великоднє обрядове обдаровування може бути реліктом звичаю, який на початку ХХІ ст. зберігся лише част- ково в пам’яті респондентів. Попри те, велико- дні обдаровування ще в середині ХХ ст. були важливим аспектом дошлюбного спілкування молоді на Східній Бойківщині. Дуже часто хлопці самі намагалися отри- мати писанку від дівчини, яка припала їм до душі. Це добре ілюструє інформація за- фіксована в селах досліджуваного району: «Я колись, як була дівчиною, то один все так до мене загравав. То він на Великдень відбирав в мене ту галунку» (с. Хмелівка) 36; «Відійма- ли хлопці писанки, хустини в дівчат» (с. Гли- Гли-Гли- боке) 37. Натомість, якщо хлопець отримував писанку від немилої йому дівчини, то негайно кидав її об землю і розбивав 38. Тобто можна стверджувати, що вихоплення писанок було своєрідним заграванням до дівчат, способом привернути їхню увагу і виявити своє уподо- бання: «Бувало, шо собі пару знаходили. Га- лунки дарували. Хлопці хустинки забирали в дівчат. А він тікає, а вона за ним. Бавилися собі» (с. Хмелівка) 39. Великоднє гуляння, на яке сходилося все село, було місцем знайомств, проявів взаємних симпатій, вибору майбутньої шлюбної пари: «Хлопці вже такі старші з дів- чатами собі попід руку… Багато парувалося так людей тоді. Навколо церкви спацерують, так файно було» (с. Хмелівка) 40. Повертаючись до писанки, варто згадати про популярну серед молоді гру, зафіксовану в с. Глибівка, яка ще раз підтверджує її тісну пов’язаність із шлюбно-любовними мотивами у великодніх обрядах. Ця гра полягає в пере- кидуванні через церкву розфарбованих яєць: «Хто злапить ту галунку, то буде той жених. Хлопці кидали дівчатам, а дівчата – хлопцям, і хто кого зловить галунку» 41. На теренах Східної Бойківщини донині зберігся поширений у багатьох історико-етно- графічних районах України (Поділля, Бу- ковина, Гуцульщина, Волинь, Холмщина та Підляшшя) 42 звичай обливання водою у Вели- кодній понеділок. За традицією, вранці «хлоп- ці дівчат поливали» (сс. Росільна, Богрівка) 43. Щоправда, ті могли відкупитися від купання певною кількістю писанок чи крашанок: «У по- ливаний понеділок хлопці ходили поливали ді- вок, а ті їм давали галунки» (с. Раковець) 44. На думку Віри Соколової, обливання водою в українців є пережитком такого слов’янського культурного явища, як весняні шлюбні со- юзи 45. Цю тезу вона підкріплює фактом, що ще в 40-х роках ХХ ст. інформатори на За- роках ХХ ст. інформатори на За-роках ХХ ст. інформатори на За- ст. інформатори на За-ст. інформатори на За- карпатті зазначали, що на Великдень дозволя- лися більш вільні стосунки між молоддю, ніж у будь-який інший час протягом року 46. Безумовно, найбільше шлюбно-любовних мотивів можна знайти у великодніх іграх та забавах. Щоправда, на початку ХХІ ст. вда- ст. вда-ст. вда- 102 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2011 лося зафіксувати не надто багато інформації, яка б дозволяла чітко диференціювати їх за статевою чи віковою ознаками. Той факт, що всі вони відбувалися саме біля церкви, свід- чить, що в минулому їм надавали серйозного значення. Ще в 1960-х роках у деяких селах Богородчанщини поширеною була великодня парубоча гра «Вежа» (інша назва – «Обо- – «Обо-– «Обо- ріг»): «Хлопці робили такий оборіг – один на другого ставали. І обходили так церкву» 47. На Східній Бойківщині популярною також була великодня гра, яку місцеві жителі найчастіше називали «Пасок» (сс. Глибоке, Лесівка) або «Лоза» (сс. Підгір’я, Богрівка). Участь у ній брали переважно парубки: «Хлопці стояли в колі, а один зігнеться та його паском били. Та й так втікає і вже в другого відбирає» 48; «Пасками билися. Як паском тебе вдарив, тре- ба було вгадати хто. Як попав на нього, то тебе звільняють, а він ставав в середину» 49. Дуже часто у великодніх іграх брали участь і хлопці, і дівчата: «Хлопці робили з лози такі кольца дівчатам. А то спідниці були широкі. А вони отак злапають ззаду і нахапляють. Натягнуть і дівчина ходе як з хвостом. Вони собі насміш- ковувалися» (с. Саджава) 50. Як бачимо, тут простежується залицяння до дівчат і загра- вання з ними. Також на Богородчанщині на Великдень «було, що хлопці навколо візьмуть дівчат. Візьме собі дівчинку під плече і навколо церкви собі ходили і співали, […] бігали, одне других лапали поза церкву» 51. Доцільно за- уважити, що основою великодньої ігрової об- рядовості на Східній Бойківщині (і не тільки) є дівочі гаївки. Вони збереглися переважно в пам’яті жінок старшого покоління, але у від- даленіших від міської культури селах гаївки й нині активно виконуються на Великодні свя- та на церковному подвір’ї. У різних селах іс- нують відмінності в репертуарі, назвах гаївок, їх кількості. На гаїв ковому обряді добре про- стежується локальна традиція. Однією з голо- вних за місцем і семантико-функціональною значимістю в гаївках є еротична тема 52. Серед найпоширеніших у східній частині етногра- фічної Бойківщини була гаївка «Дзельман», або «Зельман». Досить часто навіть увесь гаївковий обряд місцеві жителі узагальнено називали «Дзельмана грати» (сс. Саджава, Хмелівка, Лесівка, Глибівка) 53. У народно- му середовищі побутує таке розуміння назви цієї гаївки: «Про Дзельмана співали: “Їде-їде Дзельман…” То колись такий був жид, шо церкви від нього залежали. Церкви були в оренді. Він відкривав церкву. А коли він вже їхав, то вже співали йому. Вже сі тішили, шо відкриє церкву» (с. Росільна) 54. Такого погля- ду дотримувалися і деякі дослідники 55. Проте зміст гаївки ніяк не узгоджується з цією вер- сією: Їде-їде Дзельман, їде-їде його брат, Їде-їде сестра Дзвінка Дзельманова. За чим ходиш Дзельман, за чим ходиш його брат, За чим ходиш сестра Дзвінка Дзельманова? За панною Дзельман, за панною його брат, За панною сестра Дзвінка Дзельманова. «І питаються під який дім він дівчину бере: Під який дім Дзельман, під який дім його брат, Під який дім сестра Дзвінка Дзельманова? Ну там кажуть, чи під російський, чи під турецький, чи під німецький. Ну, напримєр: Під російський Дзельман, під російський його брат, Під російський сестра Дзвінка Дзельманова. А ми панни не маємо, Під такий дім не даємо. Наша панна не прибрана, Сорочечка не випрана. Черевички у шевця, А суконка у кравця. Їдь собі Дзельман. А тоді знов так і так багато. А тоді вже: Їде-їде Дзельман, їде-їде його брат, Їде-їде сестра Дзвінка Дзельманова. За чим ходиш Дзельман, за чим ходиш його брат, За чим ходиш сестра Дзвінка Дзельманова? За панною Дзельман, за панною його брат, За панною сестра Дзвінка Дзельманова. Під який дім Дзельман, під який дім його брат, Під який дім сестра Дзвінка Дзельманова? 103 Трибуна молодого дослідника Під вкраїнський Дзельман, під вкраїнський його брат, Під вкраїнський сестра Дзвінка Дзельманова. А ми панну вже маємо, Під такий дім вже даємо. Наша панна вже прибрана – Сорочечка вже випрана. Черевички від шевця, А суконка від кравця. Будь у нас Дзельман. Бо жених свій, з України» (с. Хмелівка) 56. Важко не помітити, що зафіксований сюжет гаївки насправді зосереджений нав- коло теми сватання. Сучасний фольклорист Орися Голубець, яка ґрунтовно займала- ся вивченням цієї гаївки, виявила, що вона поширена в багатьох місцевостях України і має західно- та південнослов’янські ана- логи 57. Враховуючи зовсім різні позиції своїх численних поперед ників, дослідни- ця припускає, що «Дзельман» має дуже давню еротичну праоснову з ритуальною функціональністю і семантичною полі- фонічністю, які нині вже втрачені 58. Мотив вибору пари присутній в іншій гаївці, відомій у селах Богородчанщини під назвою «Подо- ляночка» (сс. Росільна, Підгір’я) 59. Це під- тверджує не лише текст, а й опис хореогра- фічного супроводу гаївки: Десь тут була подоляночка, Десь вона стояла, До землі припала, Личко не вмивала. Встань, встань подоляночко, Вмий личко, яко скляночку. Візьмися за бочки, Та за свої скочки. Підскочи до раю, Вибирай дівча з краю. «І дівчата всі в колі стоять так, а вона вже собі там танцює всередині. Хлопчик підбігає і бере її вже. Вона стає в коло та й собі вибирає знов когось» 60. Подібні міфоритуальні мотиви вибору майбутньої пари вбачаються в гаївці «Пе- репілонька», зафіксованій у с. Лесівка. Подамо її опис: «Стають чотири дівчини, тримають хустку. А тут перепілонька си- дить – дівчина: Тут була, тут була перепілонька, Десь вона сиділа, пір’я загубила. Це добрий муж іде, запащину несе. Як вона хоче ту запащину, то вона плесне руками. Як нє, то нє» 61. Цікаво, що ця гаївка є найпоширенішою і на сусідньому Покутті 62. Ще однією гаївкою із цього тематичного ряду є «Білоданчик», про яку згадували інформа- тори в селах Росільна та Хмелівка 63. Названі гаївки, на думку О. Голубець, належать до дав- Голубець, належать до дав-Голубець, належать до дав- ньої верстви 64. Вони мають яскраву любовну семантику і пов’язані з напророчуванням щас- ливого вибору пари, що належало до головних функціональних завдань цих пісень 65. Мотив обдаровування дівчини присутній у гаївці «Насточка»: На горі дощечка, дощечка, На ній стоїть Насточка. Десь Настунько бувала, Як діброва палала? А діброва леліє, леліє, Звідки любко приїде? Він приїде з роботи, з роботи, Привезе мені чоботи, В Станіславі куплені, А в Надвірній зроблені. В Солотвині підкую, А в Росільній назую. «Крутяться, бавляться. Тогди вибирає собі дів чина в середину хлопця, котрого любить і з ним гуляє. А хлопець собі якусь дівчину шукає» 66. Ще однією важливою темою, яка присутня в сюжетах низки великодніх гаївок, є одру- ження 67. У них переважає мотив кохання, а провідною є ідея щасливого шлюбу. Дуже часто коханий протиставляється нелюбу. Для прикладу подамо текст однієї з них: 104 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2011 Заміж підеш, донько, заміж підеш, любко, Заміж підеш, донесенько, біленька голубко. Ой за кого, мамко, ой за кого, любко, Ой за кого, мамусенько, сивенька голубко? Ой за ксьондза, донько, ой за ксьондза, любко, Ой за ксьондза, донесенько, біленька голубко! Ой не піду, мамко, ой не піду, любко, Ой не піду, мамусенько, сивенька голубко! Бо за ним би рано встати, йому книги подавати, Я молода – хочу спати. Грай, жучку, грай Наш небесний край. За сліпого, донько, за сліпого, любко За сліпого, донесенько, біленька голубко! Ой не піду, мамко, ой не піду, любко, Ой не піду, мамусенько, сивенька голубко! Бо за ним би рано встати, йому окуляри подавати, Я молода – хочу спати. Грай, жучку, грай Наш небесний край. За кривого, донько, за кривого, любко За кривого, донесенько, біленька голубко! Ой не піду, мамко, ой не піду, любко, Ой не піду, мамусенько, сивенька голубко! Бо за ним би рано встати, йому костур подавати, Я молода - хочу спати. Грай, жучку, грай Наш небесний край. За паламаря, донько, за паламаря, любко, За паламаря, донесенько, біленька голубко! Ой не піду, мамко, ой не піду, любко, Ой не піду, мамусенько, сивенька голубко! Бо за ним би рано встати, йому ключі подавати, Я молода – хочу спати. Грай жучку, грай Наш небесний край. Закінчується пісня рядками: Я музику люблю, за музику піду, Бо музика, як заграє, забуду за біду. Донька хоче піти за того, хто їй милий 68. Помітне місце в гаївках належить темі за- лицяння. Саме такі мотиви часто присутні в новітніх гаївках жартівливого характеру: Кілько в ситі водиці, Тілько в хлопців правдиці. Кілько в ситі дірочок, Тілько в хлопців дівочок 69. Гаївки любовно-шлюбної тематики ста- новлять найбільшу групу ігрових і хоровод- них пісень 70, і східна частина Бойківщини не є тут винятком, що засвідчує зібраний та опрацьований польовий етнографічний матеріал. Це є підтвердженням того, що на- весні оновлюється не тільки природа, але й людські почуття, пов’язані з припливом лю- бовних жадань, прагнень знайти собі пару і таким чином продовжити людський рід 71. Як бачимо, великодній цикл народного календаря бойків містить значну кількість звичаїв та обрядів, що безпосередньо чи опо- середковано пов’язані із шлюбно-еротичною тематикою. Вони найбільше виражені в моло- діжних іграх та забавах, які недарма вважали- ся справжніми ярмарками наречених. Активі- зацію матримоніальних зацікавлень громади під час великодніх свят ілюструє зміст гаївок. Переважаючими темами в них є вияв симпатії, залицяння, вибір майбутньої пари, сватання. �любно-любовні мотиви також простежу- ються в різноманітних великодніх звичаях (об- даровування писанками, обливання водою), обрядах (вмивання дівчат і загадування щас- ливої долі) та деяких повір’ях. Варто відзначити, що окремі звичаї, на- приклад обдаровування писанками, відіг- равали особливу роль у дошлюбному спілку- ванні молоді та виборі майбутньої пари і проіснували до другої половини ХХ ст. Частина з них, хоч і в дещо видозміне- ній формі, побутує й нині, залишаючись при цьому важливим явищем традиційної культури. За своєю основою вони здебіль- шого є загальноукраїнськими, та водно - час надалені локальною специфікою. 105 Трибуна молодого дослідника 1 Агапкина Т. А. Мифопоэтичиские основы сла- вянского народного календаря. Весенне-летний цикл. – М., 2002. – С. 698. 2 Там само. – С. 699. 3 Там само. – С. 165. 4 Архів Львівського національного універ- ситету імені Івана Франка (далі – Архів ЛНУ імені Івана Франка). – Ф. 119, оп. 17, спр. 254–Е, арк. 56 (Польові етнографічні матеріали до теми «Весняна календарна обрядовість», зафіксова-Весняна календарна обрядовість», зафіксова-», зафіксова-, зафіксова- ні студентом третього курсу Пуківським Юрі�м Володимировичем 10–24 липня 2008 року у Бого- родчанському р-ні Івано-Франківської обл.). 5 Чубинский П. П. Календарь народних обычаев и обрядов. – К., 1993. – С. 33. 6 Архів ЛНУ імені Івана Франка. – Ф. 119, оп. 117, спр. 254–Е, арк. 60; 73. 7 Там само. – Арк. 42. 8 Соколова В. К. Весенне-летние календарные обряды русских, украинцев и белорусов ХІХ – на- чала ХХ вв. – М., 1979. – С. 111. 9 Архів ЛНУ імені Івана Франка. – Ф. 119, оп. 117, спр. 254–Е, арк. 41; 44. 10 Беньковский И. Обычаи и поверья, приуроченные к «Велыкодню» // Киевская ста- рина. – К., 1895. – Т. XLIX. – Кн. 5. – С. 71; Зеле- нин Д. К. Восточнославянская этнография / пер. с нем. К. Д. Цивиной. – М., 1991. – С. 391; Fischer A. Rusini: Zarys etnografji Rusi. – Lwów, 1928. – S. 119. 11 Архів ЛНУ імені Івана Франка. – Ф. 119, оп. 117, спр. 254–Е, арк. 37. 12 Kolberg O. Dzieła wszystkie. – Wrocław ; Po- – Wrocław ; Po- Wrocław ; Po- znań, 1962. – T. 29 : Pokucie: Obraz etnograficzny. – Cz. 1. – S. 146. 13 Архів ЛНУ імені Івана Франка. – Ф. 119, оп. 117, спр. 254–Е, арк. 73. 14 Там само. – Арк. 27. 15 Мовна У. В. Звичаї та обряди українських пасічників Карпат і Прикарпаття (друга половина ХІХ – початок ХХ століття). – Л., 2006. – С. 100. 16 Архів ЛНУ імені Івана Франка. – Ф. 119, оп. 117, спр. 254–Е, арк. 79; 73. 17 Там само. – Арк. 56. 18 Там само. – Арк. 40. 19 Онищук А. Народний календар: звичаї й віру- вання, прив’язані до поодиноких днів у році / зап. у 1907–10 рр. в Зеленици Надвірнянського повіту (на Гуцульщині) А. Онищук від Петра Курчука, Павла Поповича, Ів. Крамарчука та ін. // Матері- али до української етнології. – Л., 1912. – Т. Х�. – С. 39. 20 Воропай О. Звичаї нашого народу. Етногра- фічний нарис : у 2 т. –  К., 1991. – Т. 1. – С. 406. 21 Скорик М. Бойківські писанки // Літопис Бойківщини. Записки, присвячені дослідам істо- рії, культури й побуту бойківського племені. – Самбір, 1934. –  Ч. 4. – С. 23; Кордуба М. Писанки на галицькій Волині // Матеріали до українсько- руської етнології. – Л., 1899. – Т. І. – С. 172. 22 Архів ЛНУ імені Івана Франка. – Ф. 119, оп. 117, спр. 254–Е, арк. 83. 23 Там само. – Арк. 32. 24 Забашта Р. Писанкарство у контексті етно- культурної історії карпатського регіону // Етно- генез та етнічна історія населення Українських Карпат : у 4 т. – Л., 2006. – Т. ІІ : Етнологія та мистецтвознавство. – С. 694. 25 Архів ЛНУ імені Івана Франка. – Ф. 119, оп. 117, спр. 254–Е, арк. 68; 88. 26 Агапкина Т. А. Мифопоетичиские основы… – С. 156. 27 Архів ЛНУ імені Івана Франка. – Ф. 119, оп. 117, спр. 254–Е, арк. 33. 28 Там само. – Арк. 59. 29 Там само. – Арк. 46. 30 Там само. – Арк. 60. 31 Там само. – Арк. 59. 32 Там само. – Арк. 7. 33 Свидницький А. П. Великдень у подолян // Свидницький А. П. Твори. – К., 1958. – С. 425. 34 Курочкін О. В. Календарні свята і обряди // Поділля: історико-етнографічне дослідження. – К., 1994. – С. 374. 35 Гургула І. Звичаї і повір’я, зв’язані з писанка- ми // Нова хата. – Л., 1928. – № 4. – С. 4. 36 Архів ЛНУ імені Івана Франка. – Ф. 119, оп. 117, спр. 254–Е, арк. 19. 37 Там само. – Арк. 54. 38 Гургула І. Звичаї і повір’я… – С. 4. 39 Архів ЛНУ імені Івана Франка. – Ф. 119, оп. 117, спр. 254–Е, арк. 40. 40 Там само. – Арк. 4. 41 Там само. – Арк. 73. 42 Смоляк О. Весняна обрядовість Західного Поділля в контексті української культури. – Т., 2004. – Ч. 1. – С. 54; Кутельмах К. Календарна обрядовість // Гуцульщина: історико-етнографіч- // Гуцульщина: історико-етнографіч-// Гуцульщина: історико-етнографіч- не дослідження. – К., 1987. – С. 296; Килимник С. Український рік у народних звичаях в історично- му освітленні : у 3 кн., 6 т. – К., 1994. – Кн. ІІ. – Т. 3. – С. 124–125; Рижик Є. Календарні обряди українців Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя: історико-етнографічне досліджен- ня. – К., 1997. – С. 253. 43 Архів ЛНУ імені Івана Франка. – Ф. 119, оп. 117, спр. 254–Е, арк. 52; 84. 44 Там само. – Арк. 87. 45 Соколова В. К. Весенне-летние календарние обряды... – С. 115. 46 Там само. – С. 115. 47 Архів ЛНУ імені Івана Франка. – Ф. 119, оп. 117, спр. 254–Е, арк. 59. 106 ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОЛОГІЯ* 6/2011 48 Архів ЛНУ імені Івана Франка. – Ф. 119, оп. 117, спр. 254–Е, арк. 80. 49 Там само. – Арк. 60. 50 Там само. – Арк. 46. 51 Там само. – Арк. 11. 52 Голубець О. Любовно-шлюбна семантика га- ївок давньої верстви // Народознавчі зошити. – Л., 2001. – № 2. – С. 305. 53 Архів ЛНУ імені Івана Франка. – Ф. 119, оп. 117, спр. 254–Е, арк. 43; 7, 68, 72. 54 Там само. – Арк. 48. 55 Kolberg O. Dziela wszystkie. – Wrocław ; Po- – Wrocław ; Po-Wrocław ; Po-; Po-Po- znań, 1976. – T. 56 : Ruś Czerwona. – Cz. 1. – S. 173; Килимник С. Український рік… – Кн. І (Т. 2). – С. 168. 56 Архів ЛНУ імені Івана Франка. – Ф. 119, оп. 117, спр. 254–Е, арк. 34–35. 57 Голубець О. Любовно-шлюбна семанти- ка… – С. 312. 58 Там само. – С. 313. 59 Архів ЛНУ імені Івана Франка. – Ф. 119, оп. 117, спр. 254–Е, арк. 48; 80. 60 Там само. – Арк. 80. 61 Там само. – Арк. 70. 62 Голубець О. Любовно-шлюбна семанти- ка… – С. 310. 63 Архів ЛНУ імені Івана Франка. – Ф. 119, оп. 117, спр. 254–Е, арк. 49; 25. 64 Голубець О. М. Гаївки в системі… – С. 11. 65 Архів ЛНУ імені Івана Франка. – Ф. 119, оп. 117, спр. 254–Е, арк. 11. 66 Там само. – Арк. 49. 67 Смоляк О. С. Весняна обрядовість… – С. 151. 68 Архів ЛНУ імені Івана Франка. – Ф. 119, оп. 117, спр. 254–Е, арк. 64. 69 Там само. – Арк. 22. 70 Календарно-обрядові пісні / упоряд., передм., приміт. О. Ю. Чебанюк. – К., 1987. – С. 9. 71 Там само. – С. 10. Традиційний весільний обряд протягом сто- літь супроводжувався низкою прикмет і забо- рон, дотримання яких уважалося обов’язковим заради щастя і благополуччя новоствореної родини. У системі народних вірувань поняття «прикмета» визначається як «основа передба- чення чого-небудь; за народним повір’ям – те, що є передвістям чого-небудь» 1. Термін «забо- рона» («табу») тлумачиться як «система пра- вил, які регламентують побутову та обрядову поведінку, а також господарську діяльність індивідуума і колективу» 2. Наведені озна- чення дозволяють сформулювати предмет на- шого дослідження як сукупність передвісників вдалого/невдалого шлюбу, що виникають під час весілля, а також систему застережень від можливих негативних зовнішніх чи внутрішніх впливів на сімейне життя подружжя. На наш погляд, чітку межу між прикметами і заборо- нами проводити недоцільно, оскільки у проце- сі трансформацій народних вірувань перевірені практикою прикмети, що віщували нещасливе У статті на основі польових матеріалів систематизовано прикмети й заборони, які були характерні для весільного обряду Слобожанщини в першій половині ХХ ст.; з’ясовано їх обрядовий зміст і зв’язок з релігійними віруваннями. Ключові слова: весілля, «свадьба», прикмети, «примхи», заборони, Слобожанщина, весільний час, весільний про- стір, весільні атрибути, весільні чини. There is an attempt to systematize the Slobozhanshchyna wedding ceremony signs and prohibitions of the first half of the XXth century, based on the field materials, and to find out their ceremonial constituent, as well as their connection with religious beliefs. Keywords: wedding, signs, whims, «prohibitions», bridegroom, bride, Slobozhanshchyna, wedding time, wedding space, wedding attributes, wedding ranks. ТРАДИЦІЙНІ ВЕСІЛЬНІ ПРИКМЕТИ І ЗАБОРОНИ НА СЛОБОЖАНЩИНІ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ Світлана Маховська УДК 392.5(477.52/.62)“19”

Шлюбно-любовні мотиви у великодніх традиціях бойків

Репозитарії

Схожі ресурси