Деякі старозаповітні парафрази та алюзії в поезії Т. Г. Шевченка
У статті йдеться про цикл поезій Т. Г. Шевченка «Псалми Давидові». У своїх переспівах він свідомо об'єднав дві важливі засади - біблійну та національну українську. Поет уперше переконливо і з надзвичайною художньою силою використав у контексті проблем України - національно-поетичних, духовних,...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Назва видання: | Слов’янський світ |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43442 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Деякі старозаповітні парафрази та алюзії в поезії Т. Г. Шевченка / В. Радуцький // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 8. — С. 3-28. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-43442 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-434422013-04-29T03:02:04Z Деякі старозаповітні парафрази та алюзії в поезії Т. Г. Шевченка Радуцький, В. Біля джерел слов’янської культури У статті йдеться про цикл поезій Т. Г. Шевченка «Псалми Давидові». У своїх переспівах він свідомо об'єднав дві важливі засади - біблійну та національну українську. Поет уперше переконливо і з надзвичайною художньою силою використав у контексті проблем України - національно-поетичних, духовних, соціальних - широку палітру релігійно-філософського та художнього світу Псалтиря. В статье речь идет о цикле поэзий Тараса Шевченко «Псалмы Давида», где он сознательно объединил два важных принципа - библейский и национальный украинский. Поэт впервые убедительно и с чрезвычайной художественной силой использовал в контексте проблем Украины - национально-поэтических, духовных, социальных - широкую палитру религиозно-философского и художественного мира Псалтыря. Appearance of cycle «The Psalms of David» was defined by poets life and outlook, he consciously united in his variations two important principles - biblical and nationally Ukrainian. For the first time convincingly and with extraordinary artistic power in the context of Ukrainian problems (nationally poetic, spiritual and social) a wide palette of the religiously-philosophical and artistic world of the Psalter was used. 2010 Article Деякі старозаповітні парафрази та алюзії в поезії Т. Г. Шевченка / В. Радуцький // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 8. — С. 3-28. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. XXXX-0051 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43442 [223:22.045]:821.161.2 Шевченко uk Слов’янський світ Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Біля джерел слов’янської культури Біля джерел слов’янської культури |
| spellingShingle |
Біля джерел слов’янської культури Біля джерел слов’янської культури Радуцький, В. Деякі старозаповітні парафрази та алюзії в поезії Т. Г. Шевченка Слов’янський світ |
| description |
У статті йдеться про цикл поезій Т. Г. Шевченка «Псалми Давидові». У своїх переспівах він свідомо об'єднав дві важливі засади - біблійну та національну українську. Поет уперше переконливо і з надзвичайною художньою силою використав у контексті проблем України - національно-поетичних, духовних, соціальних - широку палітру релігійно-філософського та художнього світу Псалтиря. |
| format |
Article |
| author |
Радуцький, В. |
| author_facet |
Радуцький, В. |
| author_sort |
Радуцький, В. |
| title |
Деякі старозаповітні парафрази та алюзії в поезії Т. Г. Шевченка |
| title_short |
Деякі старозаповітні парафрази та алюзії в поезії Т. Г. Шевченка |
| title_full |
Деякі старозаповітні парафрази та алюзії в поезії Т. Г. Шевченка |
| title_fullStr |
Деякі старозаповітні парафрази та алюзії в поезії Т. Г. Шевченка |
| title_full_unstemmed |
Деякі старозаповітні парафрази та алюзії в поезії Т. Г. Шевченка |
| title_sort |
деякі старозаповітні парафрази та алюзії в поезії т. г. шевченка |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Біля джерел слов’янської культури |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43442 |
| citation_txt |
Деякі старозаповітні парафрази та алюзії в поезії Т. Г. Шевченка / В. Радуцький // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 8. — С. 3-28. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| series |
Слов’янський світ |
| work_keys_str_mv |
AT raducʹkijv deâkístarozapovítníparafrazitaalûzíívpoezíítgševčenka |
| first_indexed |
2025-07-04T01:52:45Z |
| last_indexed |
2025-07-04T01:52:45Z |
| _version_ |
1836679394279555072 |
| fulltext |
3
БІЛЯ ДЖЕРЕЛ
СЛОВ’ЯНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
УДК [223:22.045]:821.161.2 Шевченко
Віктор Радуцький
(Ізраїль)
ДЕЯКІ СТАРОЗАПОВІТНІ ПАРАФРАЗИ
ТА АЛЮЗІЇ В ПОЕЗІЇ Т. Г. ШЕВЧЕНКА
У статті йдеться про цикл поезій Т. Г. Шевченка «Псалми Да-
видові». У своїх переспівах він свідомо об’єднав дві важливі за-
сади – біблійну та національну українську. Поет уперше перекон-
ливо і з надзвичайною художньою силою використав у контексті
проблем України – національно-поетичних, духовних, соціаль-
них – широку палітру релігійно-філософського та художнього
світу Псалтиря.
Ключові слова: Шевченко, псалми, переспіви, мотиви й образи
Псалтиря.
Appearance of cycle «Th e Psalms of David» was defi ned by poet’s
life and outlook, he consciously united in his variations two important
principles – biblical and nationally Ukrainian. For the fi rst time
convincingly and with extraordinary artistic power in the context of
Ukrainian problems (nationally poetic, spiritual and social) a wide
palette of the religiously-philosophical and artistic world of the Psalter
was used.
Key words: Shevchenko, psalms, variations, motifs and types.
Багато слів сказано про те, що Тарас Шевченко має зі своїм
народом таємничий зв’язок, який діє не лише на рівні тем та
образів його творів, а й на підсвідомому рівні. Його поезія, як
пише Володимир Діброва, «завдяки своїй природній магії (або
лише нам, українцям, зрозумілому символічному коду), доно-
http://www.etnolog.org.ua
4
сить до нас певні дуже важливі універсальні істини. Навіть,
якщо ми їх і не вповні усвідомлюємо» [Діброва 1997, с. 54].
Такий рідкісний зв’язок поета зі своїм народом намагалися по-
яснити різними причинами: соціальними, естетичними, міс-
тичними, особистими (П. Куліш: «Шевченко перше всіх запи-
тав наші німі могили, що вони таке, і одному тільки йому дали
вони ясну, як Боже слово, одповідь»).
Якщо існує такий феномен, як душа народу, то Тарас Шев-
ченко у своїй творчості, безумовно, сягнув її глибин і зміг «по-
ставити за словами» те, що зазвичай звідти вислизає. «Світ
Шевченкової поезії (як і українська душа або вдача, яка її по-
родила) – це є стихія. Щедра, бурхлива, емоційно наснажена,
ніжна й жорстока» [Діброва 1997, с. 52]. Але, як стверджував
Євген Маланюк, «Шевченко був, є і буде явищем згущено-
національним в такій консистенції, що ще довго залишати-
меться герметично-неприступним для більшості чужинців,
навіть для українофільськи настроєних найближчих сусі-
дів» [Маланюк 1962, с. 94].
І все ж зауважимо, що природна магія, символічний код,
душа народу притаманні не тільки українській культурі та
поезії, а й багатьом справді значним явищам людського духу.
Навіть більше, можна з упевненістю твердити, що саме «згу-
щене національне» явище в такій «консистенції» робить ці
висоти духу надбанням усього людства. Наприклад, Старий
Заповіт здається «герметично-неприступним». Коли ж чита-
ємо його мовою іврит, то знаходимо в ньому і природну ма-
гію слова й образу, і символічний код, зрозумілий, здавалося
б, лише тому народу, який створив цю велич духу, який має
власну душу або вдачу, що її породила. Годі заперечувати, що
Біблія взагалі та Книга Псалмів зокрема зробили чільний
внесок у формування різних культур світу. Біблія та Псал-
ми раз у раз ставали могутнім креативним фактором, який
сприяв розвитку національних культур. Східні слов’яни зна-
http://www.etnolog.org.ua
5
ли псалми приблизно від 863 року, коли Псалтир переклали
Кири ло і Мефодій [Огієнко 1918], і для українців ознайомлен-
ня з Псалтирем розпочалося з часів Київської Русі – саме тоді
розповсюджували біблійні книги в церковнослов’янському
перекладі Кирила та Мефодія, і Псалтир був найпоширені-
шою книгою. Найперші списки Псалтиря відомі з ХІ ст. Руко-
писний кодекс Київський Псалтир було переписано уставним
письмом 1397 року. Появі ж першого в Україні друкованого
тексту Святого Письма – Острозької Біблії 1581 року – пере-
дувало кілька видань Псалтиря (1569–1570 рр. – Здолбунів;
1576 р. – Вільно; 1580 р. – Острог).
Псалтир, який Шевченко знав напам’ять ще з юних ро-
ків, глибоко вплинув на поета і своїм змістом, і своєю по-
етичною красою. Власні твори він неодноразово називав
псалмами: «Насміються на псалом той, що виллю сльоза-
ми» («До Основ’яненка» [Кобзар 1974, с. 52]); «… Воспою…
псалом і тихим, і веселим» («Марія» [Кобзар 1974, с. 530]).
Ніби вже з перших поетичних кроків відчував у собі те, що
йому судилося: бути псалмоспівцем свого народу, будівни-
чим його духу, його мови, його культури. Ось чому Тарас
Шевченко не міг не звернутися до Псалтиря. Адже, Біблія
була настільною книгою його життя. Поява циклу «Псал-
ми Давидові» була зумовлена і життям, і світоглядом поета.
Він свідомо об’єднав у своїх переспівах дві важливі засади –
біб лійну та національну українську, уперше переконливо і
з надзвичайною художньою силою використав у контексті
проблем України – національних, поетичних, духовних, со-
ціальних – широку палітру релігійно-філософських і ху-
дожніх світів Псалтиря.
Шевченко вибрав псалми для переспіву зовсім не випадко-
во. Десять переписаних ним зі ста п’ятдесяти псалмів, з яких
складається Псалтир, є ключовими, бо вони доволі точно від-
творюють усю духовну силу цієї важливої книги.
http://www.etnolog.org.ua
6
Під час дослідження творчості Тараса Шевченка неможли-
во лишити осторонь біблійні джерела його світогляду або на-
магатися тлумачити їх як релігійність поета. Тарас Шевченко
здавна залучав до своєї творчості біблійні джерела. А народні
пісні знав і любив з дитинства. Тому не випадково у переспі-
вах псалмів поет використав свій улюблений розмір – коло-
мийковий вірш. Це відзначила М. Ласло-Куцюк: «Двотактний
коломийковий вірш з його чіткою ритмічною організацією і
синтаксичною впорядковані стю становив ідеальний засіб пе-
редачі українською мовою наскрізного паралелізму біблійного
стиха. Це і спричиняється до стислості, енергійності і високої
економії шевченківських обробок псалмів. Такої майстернос-
ті вже ніхто не досяг після нього. Таїна лежить не тільки в са-
мому розмірі, а у вмілому його використанні, в гнучкості шев-
ченківського коломийкового вірша, бо ж частина Кулішевих
перекладів псалмів здійснена коломийковим віршем, та вони
слабші за самі ж його переклади, здійснені в ямбах» [Ласло-
Куцюк 1979, с. 69].
Як приклад, розглянемо переспіви 132-го, 136-го і 149-го
псалмів, зробивши деякі попередні зауваження. Досліджен-
ня онтологічного зв’язку поета з Біблією здійснюватимемо із
застереженням: ітиметься тільки про Старий Заповіт, про ду-
ховну традицію, яка зветься «іудейсько-християнською», про
ставлення Шевченка до неї. До речі, обмеження «тільки однією
стороною – розкриттям глибинного зв’язку зі Старим Запові-
том» запропонувала свого часу М. Ласло-Куцюк: «Розкриття
зв’язку з християнськими концептами – завдання окреме, і ми
цього аспекту не торкаємось» [Ласло-Куцюк 1979, с. 65].
Псалом – це передусім пісня, яку співають під час Богослу-
жінь у християнських храмах, та ще за різних урочистостей.
Пісня, яка наповнює людей побожністю, гарним, святковим
настроєм. Така пісня має бути лаконічною, щоб усі могли її
легко запам’ятати. Але водночас у ній акумулюється віковіч-
http://www.etnolog.org.ua
7
на мудрість народу. Яскравим прикладом такої святкової піс-
ні є 132-й псалом. Перед автором переспіву постало завдан-
ня, з яким він раніше не стикався. Якщо в попередніх творах
йому потрібно було передавати філософські роздуми авто-
ра псалма, доносити до читача явний і прихований зміст, то
тут Шевченкові довелося відтворювати поетичний шедевр,
апробований часом. І йому вдалося це здійснити. Як зазначає
В. Щурат, «Шевченко розширив цей псалом, але так вміло,
що зробив з нього перлу поезії» [Щурат 1905, с. 27]. Справді,
бездоганний мистецький смак поета, його глибоке розумін-
ня суті Святого Письма дозволили йому з трьох віршів пер-
шоджерела зробити 22-рядковий шедевр. Читач, який добре
знає оригінальний староєврейський текст, не може уникну-
ти відчуття (майже містичного, бо воно, звісно, не є вадою
справжньої поезії), що перші два рядки переспіву мають од-
накову кількість складів, порівняно з івритом, де ці рядки –
улюблена споконвіку народна пісня. Це містичне враження
посилюється ще й тим, що 22 – це кількість літер в івритській
абетці. Порівняймо тексти автора псалма царя Давида і пере-
спів Шевченка. Задля пов ноти картини подаємо дві версії пе-
рекладів: І – підрядковий переклад автора статті; ІІ – кано-
нізований переклад Біблії українською мовою митрополита
Іларіона Огієнка.
І. 1 Як же гарно та любо жити
братам укупі!
2 Немов найліпше миро на голову,
що стікає на бороду, на бороду
Ааронову, що спливає на край
шат його!
3 Немов роса Хермонська, що
спадає на гори Сіони, бо там
наказав Господь благословення
життя по віки.
http://www.etnolog.org.ua
8
Коментуючи переспів цього псалма, В. Щурат зазначає:
«Найбільшому розширенню підпав сам конець псалма. Порів-
няння в церковнім тексті – то більше натяки, ніж порівнян-
ня; гадки їх не висловлені до краю. Те, чого з трудом належить
догадуватися, Шевченко виразив ясно і прецизно» [Щурат
1905, с. 23]. Отже, Шевченко знову розвиває натяки, які зна-
ходить в оригінальному тексті Священного Писання, насиче-
ному образами й алегоріями. Текст псалма перетворюється на
український літературний шедевр. Цей переспів цікавий сво-
єю насиченістю біблійними власними назвами. У деяких тво-
рах Шевченко випускає давньоєврейські реалії, наближаючи
ІІ. 1 Оце яке добре та гарне яке, –
щоб жити братам однокупно!
2 Воно – як добра олива,
на голову, що спливає на
бороду, Ааронову бороду,
що спливає на кінці
одежі його!
3 Воно – як гермонська
роса, що спадає на гори
Сіону, бо там наказав
Господь благословення
повіквічне життя
Чи є що краще, лучше в світі,
Як укупі жити,
З братам добрим добро певне
Пожить, не ділити?
Яко миро добровонне
З голови честної
На бороду Аароню
Спадає росою
І на шитії омети
Ризи дорогої;
Або роси єрмонськії
На святії гори
Високії сіонськії
Спадають і творять
Добро тварям земнородним,
І землі, і людям, –
Отак братів благих своїх
Господь не забуде,
Воцариться в дому тихім,
В сім’ї тій великій,
І пошле їм добру долю
Од віка до віка
[Шевченко 2000, c. 63].
http://www.etnolog.org.ua
9
давній текст до сьогодення. Цього разу – усе навпаки. Біблій-
ний образ, у якому згадується і добровонне миро, і єрмон-
ські роси, і гори Сіонські, і Мойсеїв брат Аарон, чи не вперше
спов на передається українським поетом. Головна думка псал-
ма – заклик до єдності народу перед Богом – досконало від-
творена в переспіві. Шевченкові близька ця думка, адже він
убачає майбутнє в єдності народу, у тому, що ворожнечу та
розбрат буде подолано.
І в цьому псалмі, і в усій Біблії наскрізною є думка про те,
що народ становить дружну сім’ю. Вона декларується в остан-
ніх рядках переспіву. Ці рядки автор використав й у своєму чи
не найвідомішому «Заповіті».
Переспівуючи Псалтир, Шевченко немов перевіряє себе
і свій талант, з’ясовуючи, чи під силу йому створити вірші,
що стали б поряд із біблійним текстом. Вибір псалмів для
переспіву підтверджує думку, що поет бажав піддати себе
випробуванню. Адже поряд з віршами із ще не зовсім роз-
шифрованим змістом, ми можемо побачити й цілком зро-
зумілі тексти, як-от щойно розглянутий псалом. Випробу-
вання і справді було важким. Витримавши його, Шевченко
істотно збагатив свою музу. Поетичні знахідки продовжу-
ють своє існування в його творчості, набираючи вигляду
наскрізних тем поезії. Переспів 132-го псалма переконливо
доводить, що Шевченкові під силу було створити перлину
української літератури навіть із загальновідомого та улюб-
леного твору, адекватна передача якого є непростим зав-
данням. На початку 1861 року Т. Шевченко видав укладе-
ний ним «Букварь южнорусский» – посібник для навчання
грамоти українською мовою, у якому вмістив 132-й псалом
у власному переспіві.
Мабуть, найвідомішим з усього циклу є 136-й псалом.
Хронологічно він пов’язаний з подіями початку занепа-
ду держави євреїв за Давида й Соломона. Досить цікавим є
http://www.etnolog.org.ua
10
сам факт появи цього псалма у збірці, яку традиційно при-
писують одному з наймогутніших єврейських царів. Автор
псалма поєднує описи найвеличніших досягнень з картина-
ми поневірянь. У цьому неважко знайти повчальний зміст.
Якщо в Книзі Еклезіаста безпосередньо йдеться про непев-
ність долі, то Книга псалмів змушує читача самостійно пере-
конатися в такій непевності. Стилістично 136-й псалом доб-
ре вписується в загальну канву Псалтиря. З одного боку, це
цілком природно, адже йдеться про цілісний твір. А з дру-
гого боку – це не може не викликати подиву. Адже історичні
обставини докорінно змінюються, й автор псалмів має гово-
рити тепер не з позиції зухвалої зверхності, а з позиції при-
ниженості та зневіри.
Очевидно, тут Старий Заповіт подає нам приклад справж-
ньої, духовної, а не поверхової релігійності. Істинна віра по-
лягає в дотриманні Закону Божого, незважаючи на історич-
ні обставини. На вершині могутності Ізраїльського царства, а
згодом у вавилонському полоні, євреї не втратили системи ко-
ординат, шанобливого ставлення до Бога, свого духу, який не
дозволяє впадати у відчай у часи скрути чи надмірного виви-
щуватися в часи благоденства.
Не дивно, що Шевченко обрав для переспіву цей псалом.
Він не міг пропустити мінорний текст Псалтиря, який напи-
сано за дуже несприятливих зовнішніх обставин. Утім, на
цей псалом звернув увагу не лише Шевченко. Він був дуже
популярним в українській літературі Шевченкової доби, як,
до речі, й сама історична колізія вавилонського полону. По-
дії, відображені у псалмі, у різних контекстах використову-
вали видатні українські письменники, поети та публіцисти.
Із цього погляду 136-й псалом є дуже привабливим. Не важ -
ко провести паралель між вавилонським полоном євреїв і
майже таким самим становищем українців крізь віки. Істо-
рія засвідчила остаточну перевагу саме полонених над сво-
http://www.etnolog.org.ua
11
їми поневолювачами – полонених, які змогли зберегти себе
й залишитися в сім’ї народів, у той час, як поневолювачі зі-
йшли з історичної сцени. Аналіз Шевченкового переспіву
дозволяє зрозуміти, що саме поет вважав найважливішим
у цьому псалмі. Наводимо паралельно власний підрядко-
вий переклад з давньоєврейської (І), переклад митрополи-
та Іларіона тексту псалма 136 (ІІ) і текст Шевченкового пе-
респіву цього ж псалма.
І. 1 Над річками Вавілоні
там сиділи ми й ридали,
як споминали Сіон.
2 На вербах, серед неї,
повісили ми арфи наші.
3 Бо ж там вимагали від нас
поневолювачі наші пісень
і утискувачі наші – веселощів:
«Співайте нам із пісень Сіонських».
4 Як заспіваємо пісню
Господню на чужій землі.
5 Якщо я забуду тебе, Єрусалиме,
хай забудеться правиця моя.
6 Хай язик мій до піднебіння
прилипне, якщо не споминатиму
тебе, якщо не піднесу Єрусалима
понад головну радість свою.
7 Згадай, о Господи,
синам Єдома – про день
Єрусалима, що віщали:
«Руйнуйте, руйнуйте аж
до самих підвалин його!»
8 Дочко Вавілонськая,
пограбована дощенту, блаженний,
хто відплатить тобі за твій
чин, що ти нам заподіяла.
9 Блаженний, хто, вхопивши,
розіб’є твої немовлята об скелю.
http://www.etnolog.org.ua
12
ІІ. 1 Над річками Вавілонськими
там сиділи ми та й плакали,
коли згадували про Сіона.
2 На вербах у ньому
повісили ми свої арфи,
3 співу бо пісні від нас
там жадали були
поневолювачі наші,
а веселощів – наші мучителі:
«Заспівайте но нам
із Сіонських пісень!»
4 Як же зможемо ми заспівати
Господнюю пісню
в землі чужинця?
5 Якщо я забуду за тебе,
о, Єрусалиме, – хай
забуде за мене правиця моя!
6 Нехай язик мій до мого
піднебіння прилипне,
якщо я не буду тебе пам’ятати,
якщо не поставлю я
Єрусалима на радість
найвищу свою!
7 Пам’ятай же, о Господи,
едомським синам про день
Єрусалима, як кричали вони:
«Руйнуйте, руйнуйте аж
до підвалин його!»
8 Вавилонськая дочко,
що маєш і ти ограбована
бути, – блажен хто заплатить
тобі за твій
чин, що ти нам заподіяла!
9 Блажен хто ухопить
та порозбиває об скелю і твої
немовлята!
На ріках круг Вавилона,
Під вербами в полі,
Сиділи ми і плакали
В далекій неволі
І на вербах повішали
Орга́ни глухії,
І нам стали сміятися
Едомляне злії:
«Розкажіть нам пісню вашу,
Може й ми заплачем.
Або нашу заспівайте,
Невольники наші».
Якої ж ми заспіваєм?..
На чужому полі
Не співають веселої
В далекій неволі.
І коли тебе забуду,
Ієрусалиме,
Забвен буду, покинутий
Рабом на чужині.
І язик мій оніміє,
Висохне, лукавий,
Як забуду пом’янути
Тебе, наша славо.
І Господь наш вас пом’яне,
Едомськії діти,
Як кричали ви: «Руйнуйте,
Руйнуйте, паліте
Сіон святий». Вавилоня
Дщере окаянна!
Блаженний той, хто заплатить
За твої кайдани!
Блажен! Блажен! Тебе, злая,
В радості застане
І розіб’є дітей твоїх
О холодний камень
[Шевченко 2000, с. 70, 71].
http://www.etnolog.org.ua
13
Можна побачити, що цей переспів відрізняється від реш-
ти. У ньому практично немає купюр, порівняно з оригіналь-
ним текстом. Натомість деякі фрагменти переспівано навіть
детальніше. Вражає ретельність, з якою Шевченко відтво-
рив головні змістові моменти оригінальної поезії. Очевид-
но, цей твір справив на поета неабияке враження, а тому і
ставлення до нього було особливим. Аналізуючи Шевченко-
ві переспіви 43-го і 149-го псалмів, В. Щурат наголошує на
тому, що поет випускає частину тексту: «Згадка про Ізраїля
і синів сіонських псовала б характер псалма, який случай-
но виходив щироукраїнським» [Щурат 1905, с. 23]. Із Щу-
ратом важко не погодитися, адже переспів сприймається як
цілком сучасний та оригінальний твір. До речі, те саме мож-
на сказати і про всі біблійні переспіви, а не лише про пере-
співи псалмів.
Шевченко, проводячи паралелі між біблійним змістом і
своїм часом, вдається до логічних замін, у результаті чого в
старозаповітних текстах з’являються згадки про Україну. Це
явище, як свідчить проведений аналіз, можна вважати нор-
мальним для Шевченкових переспівів.
Але 136-й псалом становить виняток із цього правила. У ньо-
му Шевченко йде немовби проти власної традиції. Зберігаючи
давньоєврейські реалії, він, що традиційно для переспівів, ре-
тельно стежить за збереженням змістової частини твору. На
самому початку в Шевченка з’явився додатковий рядок. Його
немає ні в оригінальному тексті, ні в тих перекладах, якими,
ймовірно, послуговувався поет. Він наголошує, що люди пе-
ребували «під вербами в полі», що означає їхнє вкрай злиден-
не становище. Єврейські біженці опинилися просто неба, а для
Шевченка, який сам добре знав, що таке злидні, це не просто по-
етичний образ – це констатація жахливого становища людей.
Далі поет описує діалог між гнобителями та гноблени-
ми. Цікаво, що і в оригіналі, і в перекладах едомляни про-
http://www.etnolog.org.ua
14
сто вимагають від євреїв пісень і веселощів. У Шевченка
ж вони глузують зі становища своїх полонених. Це глузу-
вання з’являється, очевидно, не випадково. Воно трапля-
лося в оригіналі та переспіві 43-го псалма, де євреї, зверта-
ючись до Бога, кажуть, що вороги глузують з них. Це дуже
сильний образ – адже глузування становить крайній сту-
пінь зневаги. Тому Шевченко вирішив використати його
в 136-му псалмі тоді, коли треба було підкреслити тяжке
становище полонених.
А потім перед Шевченком постає необхідність переда-
ти чи не найважливіший момент усього псалма. Немає ні-
чого гіршого для віруючого в Бога єврея, ніж забути Єруса-
лим, або, якщо розшифрувати ці слова, забути Закон Божий.
Знову з’являється в переспіваному псалмі цей мотив, і зно-
ву Шевченко ставиться до нього дуже серйозно. Він уводить
в українську мову традиційні давньоєврейські звороти. Це
вдається йому настільки вдало, що кумедні на перший по-
гляд присягання набирають справді біблійного пафосу. Мож-
на припустити, що в цьому разі Шевченко говорить, власне,
і від себе, адже він уже перебував на чужині до того, як на-
писав ці переспіви. Так чи інакше, але слід визнати, що Шев-
ченкове: «І коли тебе забуду, / Ієрусалиме, / Забвен буду, по-
кинутий, / Рабом на чужині. / І язик мій оніміє, / Висохне,
лукавий, / Як забуду пом’янути Тебе, / наша славо!» – пере-
вершує всі рядки слов’янських перекладів цього псалма, а та-
кож найточніше передає пафос та інтонацію відповідної дав-
ньоєврейської формули. Певною мірою Шевченко відроджує
у своїй поезії прадавню символіку, яку цивілізація, що роз-
вивається, залишає в минулому.
Нарешті, в останній змістовій третині переспіву поет
пом’якшує біблійну жагу помсти, яка особливо яскраво ви-
окремлюється в церковних перекладах. Останні безпосеред-
ньо закликають Бога відплатити Вавилонові якнайжорстокі-
http://www.etnolog.org.ua
15
ше, тоді як Шевченко (цілком у руслі своєї гуманної традиції,
що її було закладено в попередніх псалмах) лише конста-
тує, що для злих настане розплата і запорукою цієї розплати
є справедливий Бог, який карає неправедних. Гуманістична
концепція Шевченка змушує його змінити зміст останнього
рядка. Поет не вважає, що блаженною буде та людина, яка на-
важиться на вбивство дітей навіть із помсти. Він пише, що це
зробить «злая», тобто доля, і будь-яка людина буде лише вико-
навцем цієї долі.
Таким чином, у цьому переспіві ми ще раз бачимо диво-
вижне розуміння Шевченком біблійної філософії народу, який
зберігав себе завжди – і в радості, і в горі. Це розуміння поєд-
нане з християнськими гуманістичними мотивами, без яких
неможливо було в XIX ст. переповідати Біблію, написану в
значно жорстокіший час.
У псалмі, який приваблював багатьох мистців своєю при-
хильністю до долі та прагнень українського народу, Шевчен-
ко не шукає якихось прямих паралелей. Він продовжує по-
слідовно переносити на український ґрунт велику біблійну
істину, яка має допомогти його рідному народові й у години
неволі та лихоліть, й у години щастя. Шевченкові не потріб-
ні спрощені аналогії. Він підкреслює це, повністю зберігаю-
чи прадавні деталі псалма. Водночас він робить дуже багато,
даючи людям надію та приклад, як поводитися в тих обста-
винах, у яких, здається, немає виходу. Це важливо, оскіль-
ки Шевченко не вдається до буквалістських історичних па-
ралелей. У псалмі, де паралель ніби лежить на поверхні, він
утримується від бажання використати її. Він підкреслює
той факт, що його переспіви ґрунтуються не на вульгарно-
му, а на поняттєвому, категоріальному паралелізмі. Раніше
під час аналізу циклу переспівів було вказано на важливість
першого псалма [Радуцький 1996, с. 123–124]. У Псалтирі,
яким послуговувався Шевченко, цей псалом, власне, був пе-
http://www.etnolog.org.ua
16
редостаннім, але за змістом якраз він мав би завер шувати
весь цикл.
Річ у тім, що більшість псалмів – це молитви та звернен-
ня людей до Бога. Грішники живуть у реальному світі, спов-
неному труднощів і несправедливості, у яких часто винні
вони самі. Люди благають Бога звернути на них увагу, по-
сприяти вирішенню їхніх проблем, установити справедли-
вий порядок. З текстів різних псалмів та з їхніх переспівів
перед Т. Шевченком постають не герої, а звичайні люди,
подібні до кожного з нас. Їхні переживання добре знайо-
мі нам, як і їхні звернення до Бога. Саме така особливість
псалмів – через переспіви Шевченка – зумовила їх орга-
нічне входження в українську літературу. Звісно, це стало
можливим лише завдяки генію народного поета, який зу-
мів розгледіти в давніх священних текстах описи сучасного
йому буття. Шевченко, зрозумівши сам, робить зрозумілим
і для нас усіх, що його «малі й німі» – рідні брати й сестри
«убогих сиріт, злидарів і бідаків» Псалтиря; що проблеми
українців XIX ст., які страждають від «злих, лютих, неспра-
ведливих», мало чим відрізняються від проблем Давидових
сучасників.
Це, мабуть, підштовхує його до створення нового мо-
литовника українського народу на базі найавторитетні-
шого релігійного тексту, зміст якого втрачається майже на
очах. Так з’являються переспіви, у кожному з яких поста-
ють одвіч ні проблеми людства – про боротьбу добра та зла,
про вибір шляху в житті, про справедливість, про сім’ю,
про народ.
Кожен з переспівів має надихати людей, що впали у від-
чай. Кожен з них говорить про те, що ми мусимо жити по
правді та сподіватися на те, що саме Божа правда врешті-
решт переможе, незважаючи на тимчасову перевагу зла.
Упевненість у тому, що так усе й буде, виражають завер-
http://www.etnolog.org.ua
17
шальні псалми Псалтиря. Вони справляють враження, ніби
їхні автори дожили до часів перемоги добра. Один з таких
псалмів і завершує цикл переспівів Шевченка, який не мен-
ше стародавніх авторів розумів важливість радісного фі-
налу. Порівняємо тексти оригіналу 149-го псалма та його
пере співу Т. Шевченком.
І. 1 Співайте Господеві пісню новую,
восхваліть Його на зборі
праведників.
2 Хай Ізраїль радіє
творінням Його,
сини Сіону хай Царем своїм
веселяться!
3 Хай хвалять ім’я його танком,
грою на бубні та архві, хай
співають Йому.
4 Бо благоволить
Господь народові
своєму, прикрашає смиренних
спасінням.
5 Хай торжествують праведні
у славі,
радіють на ложах своїх.
6 Хвала Богові хай буде на устах
їхніх, і меч обосічний – у руці
в них.
7 Щоб помстити народам і
покарати племена.
8 Царів їхніх пов’язати кайданами,
а вельмож їхніх – в залізнії пути;
9 Щоб учинити над ними суд
написаний.
10 Він – величність
всіх праведників
Його!
Алілуйя.
http://www.etnolog.org.ua
18
Отже, основним спрямуванням оригінального псалма є
віра в те, що неодмінно настануть щасливі часи, праведники
торжествуватимуть, а грішники, царі й вельможі опиняться в
кайданах. Однак гармонії в царстві праведників передує акт
помсти. Праведники матимуть змогу помститися своїм кривд-
никам і самі виконають вирок, призначений Богом. Шевченко,
який доти пом’якшував усе, що в оригіналі було пов’язане з
ідеєю помсти, цього разу, навпаки, ретельно відтворив зміст
ІІ. 1 Заспівайте для Господа
пісню нову,
Йому слава на зборах святих!
2 Хай Ізраїль радіє
Творцем своїм, хай Царем
своїм тішаться діти Сіону
3 Нехай славлять Ім’я Його
танцем, нехай вигравають
для Нього на бубні та гуслях,
4 бо знаходить Господь
уподобу в народі Своїм
прикрашає покірних спасінням!
5 Хай радіють у славі святі,
хай співають на ложах своїх,
6 прославлення Бога – на їхніх
устах, а меч обосічний –
ув їхніх руках
7 щоб чинити між племенами
помсту, між народами – кари,
8 щоб їхніх царів пов’язати
кайданами, а їхніх вельмож –
ланцюгами,
9 щоб між ними чинити суд
написаний!
Він – величний для всіх
богобійних!
Алилуя!
[Переклад
митрополита Іларіона]
Псалом новий Господеві
І новую славу
Воспоєм честним собором,
Серцем нелукавим;
Во Псалтирі і тимпані
Воспоєм благая,
Яко Бог кара неправих,
Правим помагає.
Преподобнії во славі
І на тихих ложах
Радуються, славословлять,
Хвалять ім’я Боже;
І мечі в руках їх добрі,
Острі обоюду,
На отмщеніє язикам
І в науку людям.
Окують царей неситих
В залізниє пута
І їх славних оковами
Ручними окрутять,
І осудять губителей
Судом своїм правим
І вовіки стане слава,
Преподобним слава
[Шевченко 2000, – с. 77].
http://www.etnolog.org.ua
19
псалма. У його лексиці навіть з’явилося дещо архаїчне слово
«отмщеніє», запозичене з тексту церковнослов’янського пере-
кладу. Чим пояснити таку зміну настрою поета? Чому він так
кардинально змінює акценти? Відповідь на ці запитання слід
шукати в аналізі контексту вживання поняття «помста» в різ-
них випадках. Річ у тім, що в попередніх псалмах ідеться про
буденне життя, яке, на думку псалмоспівця, буквально наси-
чене жадобою помсти. У дохристиянському суспільстві пом-
ста була самозрозумілою категорією звичаєвого права. Така
позиція, зрозуміло, не могла бути прийнятною для цивілізо-
ваної людини в ХІХ ст. У 149-му псалмі помста набирає ха-
рактеру остаточної битви між Добром і Злом, символізує при-
хід нової ери. Такий контекст не змушує Шевченка закликати
людей до кривавих розправ. У переспіві він просто конста-
тує, що сили Зла не безмежні й час, коли Добро переможе, не-
одмінно настане. Природно, що слідом за першоджерелом він
використовує образ військової перемоги.
Саме цим можна пояснити й те, що поет вживає не наси-
чене конкретним змістом і всім відоме слово «помста», яке
викликає негативні асоціації, а значно абстрактніше понят-
тя «отмщеніє», що має характер радше невідворотного при-
родного явища, якому не потрібно допомагати. Таким чином,
Шевченко знову пом’якшив жорстокість, що є в оригіналі,
хоча й повністю погодився з його провідною думкою. Цьому
також сприяє переспів активного «щоб чинити між племена-
ми помсту», «царів пов’язати кайданами» – пасивним «окують
царей неситих». Тобто, у Шевченка знову йдеться про те, що
все станеться саме собою і добрим не доведеться брати актив-
ну участь у каральних акціях, навіть тоді, коли вони зумовле-
ні справедливим почуттям помсти.
Переспів псалма насичений лексемою «слава», що є однією
з найулюбленіших у Шевченка. Далі зупинимося детальніше
на вживанні цього поняття у псалмах. Нині ж варто зазначи-
http://www.etnolog.org.ua
20
ти, що, використовуючи вказану лексему, Шевченко підкрес-
лює урочистий характер псалма. Якщо раніше «слава» зрідка
з’являлася в переспівах – часто поруч із «неславою», – то тут
цим поняттям насичений буквально весь псалом. Спробуємо
простежити за тим, у якій послідовності Шевченко його вжи-
ває. По-перше, праведні «славословлять» ім’я Боже. Підноси-
ти Божу славу поет закликає постійно. Крім того, «во славі»,
яка, очевидно, є відлунням всеосяжної «Божої слави», пере-
бувають «преподобнії», тобто праведні. Уживається ця лексе-
ма й у значенні «лихої слави», яка збігається з неславою – тієї
славою, котра виявляється лише мороком, що врешті-решт
розсіюєть ся. Така слава належить «царям неситим», на яких,
як відомо, чекають кайдани.
Переспів завершується щирою обіцянкою:
І вовіки стане слава,
Преподобним слава.
Саме слава стає для Шевченка символом прийдешньої гар-
монії. Остання наступить, на думку поета, тоді, коли остаточ-
но зіллються два ключових поняття: добро та слава.
Цикл Шевченкових переспівів відкриває псалом, у якому
йшлося про те, що людина сама обирає свій шлях, за власним
розсудом приєднується до табору добрих або злих. Наступ-
ні переспіви в тих чи інших варіантах порушують тему одві-
чної боротьби Добра і Зла, що точиться на землі. А останній
переспів циклу сповіщає про невідворотність остаточної пе-
ремоги Добра й об’єднання цього поняття з поняттям Сла-
ви. Та й сам Шевченко свій переспів 149-го псалма повторює
в поемі «Неофіти». Ось що писав про це В. Щурат: «Перше,
що Шевченко навіть в найсвобідніших наслідованнях вірно
придержується гадок тексту; друге, що в обсягу тексту він
робить незначні зміни в формі пропусків і вставок, або роз-
ширень і скорочень, щоб надати своїм псалмам характеру
http://www.etnolog.org.ua
21
національного, політичного, чи більш світського; третє, що
всі зміни, які робить Шевченко в церковнім тексті, виходять
лиш на користь єго наслідовань, приспорюють їм ядернос-
ти і ясности, декуди звязкости гадок, – а ніколи не будять не-
смаку» [Щурат 1905, с. 30].
Можна погодитися з думкою літературознавця. Справ-
ді, Шевченко у своїх переспівах ретельно зберігає глибинний
зміст біблійних текстів, удаючись при цьому до його тлума-
чення. Тому інколи переспіви видаються зрозумілішими чи-
тачам, ніж самі псалми. Це дає нам право стверджувати, що
Шевченку вдалося створити те, що він задумав: переспіви, тоб-
то твори, що переносили б екзотичні образи Давнього Сходу
на ґрунт української культури. Імовірно, написанню кожно-
го переспіву передували роки роздумів Шевченка над оригі-
нальними псалмами. Можна додати до висновків Щурата, що
переспіви Шевченка часто-густо повертають християнам ав-
тентичний зміст псалмів, порушений інколи неканонізова-
ними перекладами Біблії на окремі національні мови. Досить
часто текст Шевченка точніше передає суть думки, аніж ті пе-
реклади, якими він послуговувався. Тим паче, деякі із Шев-
ченкових знахідок використовувалися в подальших перекла-
дах псалмів українською мовою.
Такий феномен можна пояснити насамперед унікальним
літера турним і мовним хистом Шевченка, титанічною робо-
тою над осмисленням псалмів, чим протягом усього життя пе-
реймався Тарас Григорович. Створення переспівів було логіч-
ним наслідком регулярних студій мистця й поета над Святим
Письмом. Псалми з дитинства стали частиною Шевченково-
го світогляду. Саме завдяки цьому, за допомогою переспівів,
поет зміг зробити Псалтир і всю Біблію органічним складни-
ком духов ного життя українців.
Звернімося також до теми паралельності історичного буття
персонажів книг Старого Заповіту та творів Шевченка. Їх роз-
http://www.etnolog.org.ua
22
діляють не лише тисячоліття. Ні з погляду історика, ні з погля-
ду культуролога неможливо припускатися думки щодо прове-
дення прямих паралелей у суспільному та особистому житті
юдеїв біблійної доби та українців Шевченкової. Користуючись
термінологією Освальда Шпенглера, слід зазначити, що куль-
турне життя цих двох цивілізаційних утворень не було ні го-
мологічним, ні аналогічним (під культурним життям слід ро-
зуміти весь обсяг культурної діяльності людини, зокрема й
суспільно-політичну активність).
Процеси, що відбувалися на Близькому Сході задовго до
зародження сучасної європейської цивілізації, та ті, які ба-
чив Шевченко в Україні першої половини й середини XIX ст.,
мали зовсім різні характери, відмінні причини та неоднако-
ві наслідки. Якщо про процеси в Україні ми можемо сказати,
що розуміємо їхню суть (через хронологічну та культурну
близькість до нашого часу), то процеси, свідками яких ста-
ли автори псалмів, ми можемо лише намагатися інтерпре-
тувати, адже для їх розуміння нам потрібно було б увійти в
простір і час малознайомої для нас культури. Ці процеси так
само були не до кінця зрозумілі й Шевченкові, який, до речі,
не намагався у своїх творах іти за всіма історичними факта-
ми: згадаймо лише про фрагмент, у якому він змусив єврей-
ського царя пасти свиней [Шевченко 1974, с. 274].
Отже, слід виважено й обережно ставитися до безпосеред-
ніх паралелей між історичними долями двох народів, парале-
лей, які нібито використав у своїй творчості Шевченко. Інакше
ми стали б на шлях дилетантизму, примітивізму. Можна навес-
ти думку академіка О. Білецького, який до подій біб лійних ча-
сів підходив із сучасних йому позицій. Це дозволило говорити
йому і про «присутність» Біблії, і про Шевченкове її тлумачен-
ня так: «Але головним творцем літератури, об’єднаної в Біблію,
є все ж народ, який колись у ліриці псалмів висловлював свої
невиразні сподівання, у книгах “пророків” протестував проти
http://www.etnolog.org.ua
23
гніту царів, багатіїв і самої ж жрецької аристократії. Тяжко іно-
ді в цих текстах почути голос народної маси серед інших голо-
сів, які намагаються його заглушити. Шевченко почув його і в
Біблії. Твори, які стільки разів служили і служать цілям експлу-
атації, цілям затемнення, він зумів використати для цілей рево-
люційної боротьби» [Білецький 1965, с. 286].
Сьогодні, коли чимало написано про неприйнятність за-
стосування класового підходу у вивченні історії, неповнота
(а отже, і некоректність) висновків деяких радянських дослід-
ників стає очевидною. Однак такими ж некоректними є й інші
спроби осучаснити біблійні часи, навіть тоді, коли їх роблять з
діаметрально протилежних позицій.
Тут читач міг би закинути нам докір щодо розмов про па-
ралелізм. Цей закид є цілком слушним, але віднести його
слід передусім до тих дослідників, які намагаються проводи-
ти дуже прямі історичні паралелі. Ми ж, роблячи це, підкрес-
люємо, що вони носять суто літературний характер. Ідеться
лише про використання Шевченком біблійної літературної
традиції.
Отже, ще раз зазначимо, що будь-які спроби вести мову
про те, що Шевченко розкриває паралелі між історичним або
культурним буттям прадавніх євреїв і українців ХІХ ст., є не-
коректними. Фактично, ті, хто намагаються стверджувати
це, звинувачують Шевченка в елементарному історичному та
культурному невігластві, відсутності в нього самого історич-
ного чуття.
Аналізуючи твори Шевченка, зокрема біблійні переспіви,
ми переконуємося, що ці звинувачення марні й безпідстав-
ні. Насправді Шевченко не думав наводити прямі історич-
ні паралелі. Хіба було схожим становище полонених євреїв
у Вавилоні та українців у Російській імперії? Достатньо по-
біжного погляду на ситуацію, аби переконатися, що підстав
для порівняння практично не існує. Для історичного періоду
http://www.etnolog.org.ua
24
вавилонського полону євреїв було властиве існування держав-
паразитів, які спеціалізувалися не на виробництві, а на війнах,
що приносили їм найбільші прибутки. На той час ці держави
лише вступали в стадію економічного розвитку, формували-
ся багатоетнічні імперії. До таких свого часу належали Єги-
пет, Ассирія, Вавилон, Мітанні, єврейська держава за часів Да-
вида й Соломона, Персія, Китай, об’єднана єврейська держава
(Юдея та Ізраїль) за часів Давида й Соломона.
В історичні часи, які передували вавилонському полону, за
царів Давида й Соломона, єврейська держава саме перетворю-
валася на потугу, яка за рахунок військових перемог збільши-
ла свою територію та зону впливу. (До речі, саме Давида мож-
на вважати досить вдалим правителем-завойовником – фігур,
аналогічних йому, історія не знає.) Певний час вона становила
гідну конкуренцію послабленим тоді Єгипту, Ассирії та Вавило-
нії, які, очевидно, вбачали в цій державі своєрідну імперію зла.
В історії України протягом XVI–XIX ст. важко знайти щось
подібне. Вона навіть не мала державної незалежності, погро-
жувати сусідам не могла, а супердержав (у розумінні геополі-
тичної ситуації Стародавнього Сходу) взагалі не існува ло.
Надалі, через низку внутрішніх (розпад єдиного царства, ди-
настійні чвари, послаблення армії) та зовнішніх (посилення су-
сідів, їхнє невдоволення геополітичними реаліями, реваншист-
ськими настроями в цих країнах) причин, єврейська держава
втратила свою могутність та стала жертвою сусідів. Вавилон-
ська супердержава завдала державі євреїв остаточної політич-
ної поразки. Згодом сталося те, що було цілком природним для
суспільно-політичних реалій того часу. Ще ассирійці запрова-
дили примусове переселення народів на нові землі в межах ве-
личезної імперії – з метою асимілювати їх та запобігти будь-
яким повстанням. Цю практику успішно використовували тоді
всі держави-переможниці (зокрема єврейська держава, яка
пере селила чимало вороже настроєних народів). Не дивно, що
http://www.etnolog.org.ua
25
до переселення євреїв на нові землі вдалися і правителі Вави-
лону. У ті часи це не була акція, спрямована саме проти євреїв,
а добре відомий запобіжний захід.
Навряд чи хто-небудь зможе згадати приклади масштаб-
ного застосування подібної практики в Європі в Новий час, а
тим більше – стосовно українців.
Переселений народ втратив свою історичну батьківщину, а
тому не міг і думати про автономію або політичну незалеж-
ність. Він лише «орендував» вавилонські землі. А тому єди-
ним політичним гаслом для них могло стати лише повернення
до святого Сіону. Нічого схожого неможливо знайти в істо-
рії України. Українці ніколи не втрачали своєї батьківщини, а
тому гасло повернення до неї було б для них абсурдним.
Вавилонські можновладці практично не вживали заходів,
спеціально спрямованих на асиміляцію євреїв. Вони вважали,
що саме переселення буде сприяти цьому, і не помилялися, адже
більша частина «полонених» справді залишилася на нових зем-
лях, асимілювалася. Для євреїв у той час першочерговою ста-
ла потреба збереження національних і культурних цінностей,
створення неперервної культурної традиції: завдання не стіль-
ки політичне, скільки культурне. Отже, жодного історичного або
культурного підґрунтя ця паралель не має. Та хочемо ще раз під-
креслити, що, реконструюючи навіть такі дуже загальні історич-
ні обставини, ми робимо це з позицій сьогодення, не беручи до
уваги світосприйняття як простих людей, так і можновладців тієї
епохи, яке – через відмінність культур – суттєво різнилося.
Водночас ми маємо право коректно говорити про
пов’язаність біблійних реалій з реаліями часів Шевченка, до
яких він вдається і які дозволяють проводити певні літератур-
ні, знакові та образні паралелі. Річ у тім, що Шевченко працю-
вав не з історичним матеріалом, не з історичними джерелами.
Він працював з могутньою культурною традицією, яка форму-
валася протягом віків на основі біблійного всесвіту.
http://www.etnolog.org.ua
26
Ця традиція, як ми вже зазначали, вивела Біблію за межі
істо ричних хронік і фактично відірвала її від реальної істо-
рії. Отже, Біблія стала позачасовим духовним, моральним та
культурним феноменом, наповненим образами святих та сим-
волами життя, угодного Богові.
Знову звернімося до думки дослідниці Шевченкової твор-
чості М. Ласло-Куцюк, яка пише із цього приводу: «І внаслі-
док цієї співзвучності стилю й візії Шевченка та старозапо-
вітних пророків постійна праця конденсування і адаптації
моделі відбувається так природно, так невимушено, що роз-
криття творчого процесу, завдяки якому з’являється новий
твір, вимагає з боку дослідника особливої уваги. Це стосуєть-
ся в першій мірі аналізу символів. Шевченко повністю засвоїв
мову символів, якими оперує Біблія, він не модернізує і не па-
рафразує біблійну символіку, а проникає в її первісну, архети-
пову основу» [Ласло-Куцюк 1992, с. 80].
І тут ідеться не так про Біблію-літопис, як про літератур-
ний і філософський твір. Таку Біблію знав Шевченко. А така
Біблія репрезентувала духовну історію людства і, зокрема, єв-
рейства. Ця історія трималася і тримається на широкому колі
наскрізних понять. Саме в ній Шевченко знаходить такі по-
няття, як добро, воля, доля, Бог, Божий суд, Божа кара, слава,
які не стосуються справжньої історії євреїв, але складають їх
сакральну історію. І саме ця сакральна історія стає паралель-
ною до духов ної історії України, до історії Шевченкової Укра-
їни, яка створюється автором як певний ідеал, втілення яко-
го в життя стало б здійсненням віковічних мрій українського
народу. Із цього погляду цілком коректно говорити про пара-
лелі, які відкриває Шевченко в Біблії та в житті сучасних йому
українців. Адже паралелі ці відбивають лише єдність духов-
них і моральних категорій, які мають забезпечити добро на
землі. Ці паралелі краще було б назвати спробою наблизити
Біблію до сьогодення.
http://www.etnolog.org.ua
27
Виходячи із цього, вважаємо за необхідне звернути особ-
ливу увагу на появу в біблійних переспівах наскрізних моти-
вів Шевченкової творчості та їхню біблійну інтерпретацію.
Саме вони дозволяють говорити нам про паралелі, які прово-
дить Шевченко для тлумачення біблійних категорій і образів
на ґрунті української історії та культури.
Про національну рецепцію Біблії взагалі та зокрема про на-
скрізні мотиви й образи Шевченкової творчості та їх подаль-
ше опанування в українській поезії кінця ХІХ–ХХ ст. останнім
часом написано чимало. Згадаємо таких авторів, як І. Дзю-
ба [Дзюба 1998], В. Скуратівський [Скуратівський 1997], від-
значимо монографічне дослідження І. Бетко [Бетко 1999],
книжки О. Забужко [Забужко 1993, 1997], Г. Грабовича [Грабо-
вич 1998]. Розвідку із зазначеної тематики надрукував і автор
цих рядків [Радуцький 1996].
Однак тема ця не вичерпана, вона чекає на нових дослідни-
ків, бо з року в рік творчі надбання Т. Шевченка постають пе-
ред нами все новими й новими гранями [Грабович 1998].
ЛІТЕРАТУРА
Бетко І. Біблійні сюжети і мотиви в українській поезії ХІХ – початку
ХХ століття. – К., 1999.
Біблія або Книга Святого Письма Старого й Нового Заповіту із мови
давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладе-
на [митрополитом Іларіоном Огієнком]. – К.: Українське Біблійне Товари-
ство, 2007.
Білецький О. Шевченко і західноєвропейські літератури // Зібр. творів:
у 5 т. – К., 1965. – Т. 2.
Верещагин Е. Библеистика для всех. – М., 2000.
Грабович Г. Шевченко як міфотворець. Семантика символів у творчості
поета. Перше видання. – К., 1991; друге видання. – К., 1998.
Дзюба І. Між культурою і політикою. – К., 1998. – С. 180–203.
http://www.etnolog.org.ua
28
Діброва В. Поет як структура рідної стихії (Думки з приводу книж-
ки Г. Грабовича «Шевченко як міфотворець») // Сучасність. – 1997. –
№ 7–8.
Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст: фран-
ківський період. – К., 1993.
Забужко О. Шевченків міф України: спроба філософського аналізу. –
К., 1997.
Ласло-Куцюк М. Оригінальність українських обробок псалмів // Велика
традиція. – Бухарест, 1979.
Ласло-Куцюк М. Шевченківські наслідування пророкам // Вогонь і сло-
во. Космогонічний міф на Україні. – Бухарест, 1992.
Маланюк Є. Книга спостережень: проза. – Торонто, 1962.
Огієнко І. Українська культура. – К., 1918.
Псалтир: книга псалмів. – К.: Українське Біблійне Товариство, 2008.
Радуцький В. «Псалми Давидові» очима перекладача // Jews and Slavs.
Jerusalem, 1996. – Vol. 5 : Jew and Ukraine. – C. 123, 124.
Радуцький В. Навколо 52 і 53 Псалмів із циклу «Псалми Давидові»
Т. Шевченка: спроба тлумачення // Праці IV Міжнародного конгресу укра-
їністів. Літературознавство. – К., 2000. – Кн. 1. – С. 453–456.
Радуцький В. Ще раз про проблеми інтерпретації «Псалмів Давидових»
Т. Шевченка: Мотиви неволі, пророцтва, обраності, відродження // Праці
ІІІ Міжнародного конгресу україністів. Літературознавство. – К., 1996. –
С. 355–363.
Скуратівський В. Біблійні сюжети і мотиви в українській поезії ХІХ –
початку ХХ століть. – К., 1997. – С. 3–40.
Шевченко Т. Кобзар. – К., 1974.
Шевченко Т. Давидові псалми. – К., 2000.
Щурат В. Святе Письмо в Шевченковій поезії. – Л., 1905.
В статье речь идет о цикле поэзий Тараса Шевченко «Псалмы
Давида», где он сознательно объединил два важных принципа – би-
блейский и национальный украинский. Поэт впервые убедитель-
но и с чрезвычайной художественной силой использовал в кон-
тексте проблем Украины – национально-поэтических, духовных,
социальных – широкую палитру религиозно-философского и худо-
жественного мира Псалтыря.
Ключевые слова: Шевченко, псалмы, вариации, мотивы и образы
Псалтыря.
http://www.etnolog.org.ua
|