Вербальний код української гри «Горюдуб» на тлі її білоруських та російських відповідників
Статтю присвячено аналізу номінацій і вербального супроводу східнослов'яської гри, відомої в українській традиції під назвою горюдуб (рос. - горелки). Здійснено порівняльний аналіз українських, білоруських і російських варіантів гри, виявлено її міфологічні витоки....
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Назва видання: | Слов’янський світ |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43444 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Вербальний код української гри «Горюдуб» на тлі її білоруських та російських відповідників / М.В. Жуйкова // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 8. — С. 50-64. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-43444 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-434442013-04-29T03:02:28Z Вербальний код української гри «Горюдуб» на тлі її білоруських та російських відповідників Жуйкова, М.В. Теорія та методологія славістичних досліджень Статтю присвячено аналізу номінацій і вербального супроводу східнослов'яської гри, відомої в українській традиції під назвою горюдуб (рос. - горелки). Здійснено порівняльний аналіз українських, білоруських і російських варіантів гри, виявлено її міфологічні витоки. Статья посвящена анализу номинаций и вербального сопровождения восточнославянской игры, известной в украинской традиции под названием горюдуб (рос. - горелки). В результате проведенного сопоставительного анализа украинских, белорусских и русских вариантов игры выявлены ее мифологические истоки. The article is devoted to the analysis of nominations and verbal accompaniment of East Slavic game called horiudub (gorelki in Russian). Ukrainian, Byelorussian and Russian variants of the game are compared and analyzed; the morphological origin is revealed. 2010 Article Вербальний код української гри «Горюдуб» на тлі її білоруських та російських відповідників / М.В. Жуйкова // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 8. — С. 50-64. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. XXXX-0051 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43444 801.81:394.3 uk Слов’янський світ Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Теорія та методологія славістичних досліджень Теорія та методологія славістичних досліджень |
| spellingShingle |
Теорія та методологія славістичних досліджень Теорія та методологія славістичних досліджень Жуйкова, М.В. Вербальний код української гри «Горюдуб» на тлі її білоруських та російських відповідників Слов’янський світ |
| description |
Статтю присвячено аналізу номінацій і вербального супроводу східнослов'яської гри, відомої в українській традиції під назвою горюдуб (рос. - горелки). Здійснено порівняльний аналіз українських, білоруських і російських варіантів гри, виявлено її міфологічні витоки. |
| format |
Article |
| author |
Жуйкова, М.В. |
| author_facet |
Жуйкова, М.В. |
| author_sort |
Жуйкова, М.В. |
| title |
Вербальний код української гри «Горюдуб» на тлі її білоруських та російських відповідників |
| title_short |
Вербальний код української гри «Горюдуб» на тлі її білоруських та російських відповідників |
| title_full |
Вербальний код української гри «Горюдуб» на тлі її білоруських та російських відповідників |
| title_fullStr |
Вербальний код української гри «Горюдуб» на тлі її білоруських та російських відповідників |
| title_full_unstemmed |
Вербальний код української гри «Горюдуб» на тлі її білоруських та російських відповідників |
| title_sort |
вербальний код української гри «горюдуб» на тлі її білоруських та російських відповідників |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Теорія та методологія славістичних досліджень |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43444 |
| citation_txt |
Вербальний код української гри «Горюдуб» на тлі її білоруських та російських відповідників / М.В. Жуйкова // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 8. — С. 50-64. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| series |
Слов’янський світ |
| work_keys_str_mv |
AT žujkovamv verbalʹnijkodukraínsʹkoígrigorûdubnatlíííbílorusʹkihtarosíjsʹkihvídpovídnikív |
| first_indexed |
2025-07-04T01:52:53Z |
| last_indexed |
2025-07-04T01:52:53Z |
| _version_ |
1836679402539188224 |
| fulltext |
50
ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ
СЛАВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
УДК 801.81:394.3
М. В. Жуйкова
ВЕРБАЛЬНИЙ КОД УКРАЇНСЬКОЇ ГРИ
«ГОРЮДУБ» НА ТЛІ ЇЇ БІЛОРУСЬКИХ
ТА РОСІЙСЬКИХ ВІДПОВІДНИКІВ
Статтю присвячено аналізу номінацій і вербального супроводу
східнослов’янської гри, відомої в українській традиції під назвою
горюдуб (рос. – горелки). Здійснено порівняльний аналіз україн-
ських, білоруських і російських варіантів гри, виявлено її міфоло-
гічні витоки.
Ключові слова: номінація, фольклорний текст, гра, міфологічна
картина світу, реконструкція.
Th e article is devoted to the analysis of nominations and verbal
accompaniment of East Slavic game called horiudub (gorelki in Russian).
Ukrainian, Byelorussian and Russian variants of the game are compared
and analyzed; the morphological origin is revealed.
Key words: nomination, folklore text, game, mythological picture of
the world, reconstruction.
Традиційні народні ігри належать до найдавніших форм
культури, цінних не лише як самостійне культурне явище, а
і як спосіб кодування глибинної світоглядної інформації, вік
якої може становити декілька тисячоліть. В. Іванов та В. Топо-
ров давно висловили думку про те, що «дитячі ігри знач ною мі-
рою зберігають елементи схеми основного міфу і так чи інак-
ше пов’язаних з ним ритуалів» [Иванов, Топоров 1975, с. 45].
Отже, народні ігри можна розглядати як рудимент арха їч но-
http://www.etnolog.org.ua
51
го ритуалу, у якому відтворені певні мотиви, дії та ролі, при-
таманні давній міфології. Саме В. Топорову належить низка
праць, у яких він переконливо продемонстрував зв’язок між
деякими народними іграми та основним індоєвропейським
міфом, реконструйованим за багатьма текстами традиційної
культури. Зокрема, дослідник виявив мотиви основного ін-
доєвропейського міфу в іграх у піжмурки, хованки, ножички,
«горілки» та ін.
Мета цієї статті – проаналізувати номінації та вербальний
компонент української гри, відомої під назвою горюдуб (у го-
рюдуба), враховуючи її російські та білоруські відповідники, а
також виявити в ній ремінісценції основного міфу.
Гра горюдуб та її відповідники (найпоширеніша російська
назва гри – горелки) зафіксовані в багатьох етнографічних
джерелах ХІХ та ХХ ст. на різних східнослов’янських терито-
ріях. Популярність цієї гри спричиняла те, що деякі збирачі
фольклору (зокрема відомий білоруський етнограф М. Нікі-
форовський) взагалі не фіксували ані її вербального супро-
воду, ані кінетичного компонента, вказуючи лише на побу-
тування цієї гри в певній місцевості. Проте очевидно, що
будь-яка фіксація архаїчного фольклорного тексту, який у
процесі свого функціонування зазнавав чимало видозмін,
може виявитися надзвичайно цінною. Окрім відомих запи-
сів гри, надрукованих в етнографічних джерелах, ми також
використали деякі архівні матеріали, зафіксовані в першій
половині ХХ ст., зокрема з Волині (записи Л. Ленчівського 1),
Дніпропетровщини (записи М. Кравченка 2), Полтавщини
(записи Г. Кононенка 3, П. Мартиновича 4), Київщини (запи-
си І. Юречка 5), що зберігаються в Наукових архівних фондах
рукописів та фонозаписів ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН
України 6.
Перш ніж розглянути власне вербальні компоненти гри,
стисло окреслимо основні моменти її рольового, просторово-
http://www.etnolog.org.ua
52
го та кінетичного складників. Спираючись на описи, здійснені
фольклористами й етнографами ХІХ та ХХ ст., можна побуду-
вати дещо умоглядну прототипну модель цієї гри.
Рольовий компонент гри
Учасниками гри, які утворюють первісні пари, є хлопці та
дівчата передшлюбного віку: «Становляться хлопці й дівчата
по парі» [Чубинский 1872, с. 101]; «Холостые парни и девицы
устанавливаются парами в длинный ряд» [Афанасьев 1995, 1,
с. 227]; «Пары преимущественно составляются из мальчика
и девочки… или из мужчины и женщины» [Покровский 1895,
с. 110]. У багатьох етнографічних записах зазначено, що в цю
гру грають діти; у таких випадках стать дітей спеціально не
вказана. Для українського варіанта гри характерна й участь
лише дівчат, без хлопців, – у таких випадках гра може зберіга-
ти назву горюдуб, а може називатися хрещики [Барилова 2007,
с. 78]. Участь дітей і відсутність дорослих хлопців слід вважа-
ти пізнішими трансформаціями, коли архаїчний ритуал виро-
дився в дитячу гру.
У грі обов’язково має бути один учасник, який займає осібну
позицію; у нього немає пари. Його вибирають жеребкуванням,
інколи ним стає той, хто прийшов останнім. Особлива роль
цього учасника гри та його відокремленість від решти гравців
маркується спеціальними найменуваннями. В українських ва-
ріантах гри його подекуди називають словами дуб або пень, у
російських його найменування найчастіше має корінь -гор-: го-
рельщик, горящий, горелка чи огарыш. Типова білоруська назва
гарэлыш походить від того самого кореня.
Питання про стать того, хто водить, інколи не акценту-
ється, тим більше, що ця роль у грі є змінною. Проте фор-
ми найменувань, серед яких домінують лексеми чоловічого
роду, імпліцитно передбачають чоловічу стать цього персо-
http://www.etnolog.org.ua
53
нажа. Можна зробити припущення, що первісно «дубом» був
саме хлопець. Коли гра виродилася в дівочу, а роль «дуба»
почала виконувати дівчина, носії традиції могли усвідомлю-
вати, що вона грає чоловічу роль. Це, зокрема, засвідчує зау-
важення О. Потебні: «горящая, изображающая паробка, гово-
рит…» [Потебня 1883, с. 117].
Таким чином, прототипна гра передбачала в ролі учасни-
ків молодь передшлюбного віку, хоча не без того, що в неї гра-
ли й одружені молоді пари (на це вказує зауваження Є. По-
кровського про те, що гравцями можуть бути «мужчины и
женщины»), пари становили хлопці й дівчата, а тим, хто во-
дить, був хлопець.
Просторовий і кінетичний компоненти гри
Просторовий компонент полягає, з одного боку, у взаємно-
му розташуванні пар та осібного гравця, траєкторії їхніх рухів
і забороні на цій траєкторії бігу. З другого боку, до просторо-
вого компонента можна зарахувати й місце, де, власне, відбу-
вається гра (мікроландшафт гри). Як переконаємося згодом,
воно також має семіотичне навантаження.
Пари, що складаються з хлопця та дівчини, стають у дві
дов гі лави. «Дуб» стоїть перед ними на певній відстані, обер-
нений до них спиною: «Вожак становится одиноко, впереди
всех, в расстоянии 1–2 аршин от остальных горящих… Поза-
ди его выстраиваются вереницей, попарно, одна пара за дру-
гой, остальные игроки» [Покровский 1895, с. 110]; «Играющие
становятся попарно, пара за парой, а впереди, спиною к па-
рам, становится горелыш» [Романов 1912, с. 569]. В етногра-
фічних матеріалах трапляється інформація про те, що інколи
«дуб» стоїть обличчям до пар, проте більш архаїчною формою
варто вважати ту, коли «дуб» повернений спиною і не бачить
тих, хто позаду нього.
http://www.etnolog.org.ua
54
У певний момент гри остання пара (тобто максималь-
но віддалена від «дуба») роз’єднується і починає рухатися
вздовж лави, наближаючись до «дуба», обходить його ліво-
руч і праворуч. Мета цих гравців – знову поєднатися за тим
місцем, яке від початку гри займав «дуб»: «Перша пара бі-
жить на два боки горю дуба, щоб потім за ним зімкнутись»
(записи Г. Кононенка); «Задняя пара разбегается, стараясь
соединиться впереди горевшей» [Иванов 1889, с. 55]. Члени
пари можуть бігти лише вперед, їм заборонено повертати
своєю траєкторією назад. Під час гри змінюється темп руху:
спочатку партнери йдуть повільно, але, зрівнявшись із «ду-
бом», починають бігти. Див.: «Задняя пара медленно отде-
ляется от ряда, разъединяется по сторонам, один направо,
другой налево, сначала идет шагом, обходя стоящих попар-
но, а, поравнявшись с вожаком, бежит со всех ног вперед, ста-
раясь схватиться за руки» [Покровский 1895, с. 111]. Водно-
час «вожак гонится за любым из них и старается поймать
(достаточно только осадить, коснувшись рукой) прежде,
чем они снова возьмутся за руки» [Игры 1985, с. 22]. «Дуб»,
таким чином, також біжить уперед у тому напрямку, куди він
дивився, намагаючись упіймати когось із пари.
В описах гри нема виразних експліцитних вказівок на те,
кого саме має зловити передній гравець («дуб»), часто цьо-
му не надається жодного значення. Лише О. Афанасьєв зазна-
чає, що хлопець намагається впіймати дівчину: «…который
горел – тот бросается ловить себе подругу. Если ему удастся
поймать девушку прежде, чем она сойдется с своей парою, то
они становятся в ряд, а оставшийся одиноким заступает его
место» [Афанасьев 1995, 1, 227]. Вербальний супровід україн-
ських ігор також свідчить про те, що архаїчний сенс гри поля-
гав у тому, щоб хлопець упіймав саме дівчину.
Лише поодинокі записи гри містять інформацію про місце,
на якому її проводили. Зазвичай називають луг або інше від-
http://www.etnolog.org.ua
55
крите місце, де можна вільно бігати. Щодо цього найціннішим
видається свідчення О. Воропая, який вказує на те, що на Херсон-
щині для гри обирали схил гори: «Щоб виконувати “горю-
дуба”, чи “горю-горю пень”, дівчата, звичайно, збираються на
високі місця: десь на горбі чи на пригорбку» [Воропай 1991, 2,
с. 26]. При цьому етнограф зазначає, що задня пара рухається
донизу: «Дівчина втікає, біжучи з гори на долину». Таким чи-
ном, якщо прийняти, що таке розташування гравців і напря-
мок їхнього руху відповідають архаїчній формі ритуалу, під
час гри відбувається переміщення пари донизу. Це означає на-
явність такої вихідної кореляції: пара – верх, «дуб» – низ; або,
якщо враховувати лише учасників чоловічої статі, то «зад ній»
гравець – верх, «передній» – низ.
Вербальний код гри
Вербальний код становить вагому частину ритуалу, тому його
аналіз може дати важливі відомості для розуміння суті гри. До
вербального коду віднесемо, по-перше, ті слова (чи пісеньки), що
супроводжують ігрові дії або передують їм, а по-друге – варіанти
назви гри та її центрального персонажа (умовно «дуба»).
Незважаючи на певну кількість фіксацій вербального ком-
понента, очевидним є те, що в етнографічній літературі пред-
ставлено не всі різновиди, які побутували в регіонах України,
Білорусі та Росії. Характерно, що українські та російські варі-
анти вербального супроводу різняться: українські найчастіше
розгортаються як діалог між «задніми» і «переднім» гравця-
ми, а російські мають переважно форму монологу (активність
виявляють лише члени пари, тобто «задні»).
Українські варіанти зазвичай розгортаються таким чином.
Діалог починається з репліки «дуба»: «Горю, горю, пень» [Во-
ропай 1991, 2, с. 25], [Чубинский 1872, с. 101], [Иванов 1889,
с. 55], [Максимович 2002, с. 70]; «Горю, горю дуб» [Максимович
http://www.etnolog.org.ua
56
2002, с. 70] (у записах М. Крав ченка та П. Мартиновича: «горю
горю дубе»); «Горю палаю в огні страдаю» (записи М. Кравчен-
ка); «Гору, гору ясно / Поки ни пугасло» (записи Л. Ленчівського);
«Горю горю палаю» (записи Г. Кононенка); «Гору палаю» (запи-
си І. Юречка).
Таким чином, початок гри акцентує два аспекти – стан, у
якому перебуває «дуб» (горю, палаю в огні), а також його само-
номінація: дуб чи пень. Звідси виникає образ дерева, охопле-
ного вогнем.
Наступна репліка діалогу належить одному гравцю із зад-
ньої пари (інколи говорять усі гравці разом) і становить:
«Чого (ж) (ти) гориш?» [Чубинский 1872, с. 101], [Максимович
2002, с. 70], [Иванов 1889, с. 55], те саме в записах М. Кравчен-
ка, П. Мартиновича; «О ком горишь?» [Покровский 1895, с. 110].
Питання спрямоване на те, щоб з’ясувати причину названого
стану, тобто горіння.
У російських записах гри діалогу переважно немає (у тих
випадках, коли джерела його фіксують, ідеться про записи
українського варіанта, наприклад, О. Афанасьєв цитує текст,
узятий з книги М. Максимовича; українські варіанти гри зна-
ходимо також у Є. Покровського), а вербальна частина по-
чинається здебільшого з імператива «гори»: «Гори, гори жар-
ко» [Игры 1933, с. 382]; «Стой, гори на месте» [Игры 1933,
с. 383]; «Гори, гори ясно / Чтобы не погасло» [Игры 1933, с. 383];
«Гори, гори, масло / Гори, гори, ясно / Чтобы не погасло» [По-
кровский 1895, с. 110].
Білоруський варіант гри, записаний Є. Романовим, містить
діалог, у якому об’єднані репліки обох сторін з повтором пре-
диката «горіти». На першу репліку переднього гравця «Горю!»
йому відповідають задні: «Гори, гори ясно, штобы не погасло.
Пых!» [Романов 1912, с. 569]. Цей діалог також можна розгля-
дати як контамінацію обох – українського та російського – по-
чатків і водночас вбачати в ньому архаїчний прототип.
http://www.etnolog.org.ua
57
Після введення мотиву горіння вербальні частини україн-
ського та російського варіантів гри розгортаються по-різному.
В українських текстах з’являється образ дівчини як об’єкта
«володіння». Передній гравець оголошує, що хоче (упіймати)
молоду дівчину:
– Горю-горю пень!
– Чого гориш?
– Красної дівчини хочу!
– Якої?
– Тебе молодої! [Воропай 1991, 2, с. 26].
Майже ідентичний текст зафіксовано в записах із Дніпро-
петровщини:
«Передній:
– Горю, горю дубе.
Задній:
– Чого гориш?
Передній:
– Дівки хочу (Над рядком після слова “дівки” іншим почер-
ком: “піймать” – М. Ж.).
Задній:
– Якої? (слово “якої” закреслено, згори іншим почерком на-
писано: “яку же?”. На рядку після закресленого “якої” іншим
почерком: “Кого же хочеш” – М. Ж.).
Передній:
– Тебе молодої.
Задняя пара тікає, передній ловить» (записи М. Кравченка).
Дещо інакше розгортається діалог, зафіксований П. Івано-
вим на Слобожанщині:
«В г. Купянске спрашивают:
— О ком ты горишь?
— О красной девке.
— О какой?
— О тебе, паня, молодой!
http://www.etnolog.org.ua
58
— А любишь?
— Люблю.
— А вловишь?
— Вловлю» [Иванов 1889, с. 55].
Після закінчення діалогу пара починає рухатися в напрям-
ку до «дуба», а той ловить одну особу (очевидно, первісно –
дівчину).
У російських супровідних текстах немає чіткого сюже-
ту, зате в пісеньках з’являється кілька цікавих мотивів, не
пов’язаних безпосередньо з акціональним кодом гри. В. Топо-
ров, який вважає, що саме в пісеньках виявляється зв’язок
гри з міфом, виділяє в них такі теми:
– сім’ї («Едет Захарко, сам на кобылке, жена на коровке,
дети на ягнятках, внуки на козлятках»);
– худоби (її репрезентує той самий текст, а також «Гори,
гори, масло», де лексема «масло» асоціативно пов’язана з кон-
цептуальним полем «худоба»);
– верху, неба та пташок («Погляди-ка вверх; Взглянь на небо,
там птички летают! Глянь на небо: Птички летят; А гляди
на небо, Там журавли…»; «Погляди на небо, Звезды горят, Жу-
равли кричат…»);
– вогню, горіння («Гори, гори, ясно; Гори, гори, жарко…»;
«Беги как огонь») [Топоров 2002, с. 98].
Для виявлення міфопоетичних коренів гри важливо вста-
новити паралелі між елементами вербального коду, а також
мотивом дуба (пня) та сюжетними елементами «основно-
го» міфу:
1. Протиставлення верху та низу, яке втілене, по-перше, у
мікроландшафті гри (якщо припускати, що всі учасники ру-
хаються згори донизу), а по-друге, у мотивах пісеньок (перед-
бачається, що той, хто водить, займає в просторовій матриці
положення «нижнього», бо йому належить дивитися вгору).
У міфі протиставлення верху та низу реалізується через роз-
http://www.etnolog.org.ua
59
міщення основних антагоністів (Громовика на небі та його су-
противника внизу, коло води), через ідею переміщення стріл
Громовика з неба донизу, а також через потрапляння в нижній
світ жінки Громовика.
2. Ідея сім’ї в міфі представлена мотивом небесного весіл-
ля та небесної пари (Громовик і його жінка), а також мотивом
її зради з антагоністом Громовика (богом нижнього світу).
Міфологічний любовний трикутник виявляється в утворен-
ні двох пар (первісно – жінка Громовика та сам Громовик, по-
тім – жінка Громовика та його антагоніст).
3. Ідея худоби, яка слабко виражена у вербальному компо-
ненті гри, у міфі посідає одне з ключових місць. Антагоніст
Громовика викрадає його худобу та ховає її в печері. Після
того, як Громовик вражає свого супротивника стрілою чи ка-
менем, худоба звільняється. Таким чином, у сюжеті міфу в ху-
доби є два власники (як у жінки два партнери).
4. Тема вогню, горіння (настільки важлива для гри, що її
основні номінації утворено саме від кореня -гор-) у сюжеті
міфу з’являється в тій частині, де йдеться про покарання анта-
гоніста Громовика. Останній вражає свого супротивника стрі-
лою чи блискавкою, посилаючи на нього небесний вогонь, і
той горить.
5. Тема дерева (дуба), як і тема худоби та сім’ї, в основному
міфі виявляється неоднозначно. З одного боку, дуб є деревом
Громовика, на що вказують не стільки фольклорні твори, скіль-
ки відомості про релігійні практики слов’ян-язичників. З дру-
гого, дуб корелює з образом антагоніста, оскільки дерево ви-
ступає в сюжеті основного міфу одним з локусів, де ховається
антагоніст. Важливо, що в міфі це – саме те місце, де Громовик
знаходить і карає свого супротивника вогнем.
Зазначимо, що В. Топоров не назвав ще один мотив,
пов’язаний з покаранням антагоніста Громовика, а саме – по-
яву на небі засобу покарання. Цей мотив зафіксований лише
http://www.etnolog.org.ua
60
в записах А. Соболева з Володимирської губернії: «Погляди-ка
вверх, / Там несется пест» [Игры 1933, с. 382].
Таким чином, практично всі мотиви, які виявляються у
вербальному супроводі гри в горюдуба та її російських від-
повідників, мають паралелі в сюжеті основного міфу. Це дає
підстави розглядати гру як вироджений ритуал, відтворення
частини основного міфу. У ньому представлено той сюжет-
ний фрагмент міфу, в якому описується покарання антагоніс-
та Громовика.
Звернімося до номінацій гри, зафіксованих на східносло-
в’ян ських теренах. Власне назва гри, втрачаючи для її учасни-
ків безпосередній зв’язок з акціональним, предметним та ін-
шими ігровими складниками, може у своїй внутрішній формі
містити вказівку на архаїчну основу. Як зазначила Л. Івлєва,
етнологам «добре відома “архаїзуюча сутність” народної тер-
мінології, через що саме назва довше за все зберігає сліди тих
значень, які історично були властиві самому явищу» [Ивлева
1994, с. 42].
В українській традиції найбільшого поширення набули
наз ви горюдуб (в горюдуба, горю дубом) та горюпень (горип-
ни, горю пнем). У Старокостянтинівщині на початку ХХ ст.
Л. Ленчівський записав також рідкісну назву кругле пекло.
У білорусів гра знана під назвами гарэлыш [Романов 1912,
с. 569] та гарэлкі.
За даними російського етнографа Є. Покровського, гра мала
такі назви: горелки, столбом (Олонецька губернія), огарыши,
разбегиши (Вятська губернія), парочки (Пермська губернія),
разлуки (Тобольска, Омська губернії), расколушки (Таманський
півострів), пень (деякі російські станиці на Кавказі) [Покров-
ський 1895, с. 110]. Цікаво також, що гра подекуди мала назву,
яка належить до поля термінів спорідненості: «В Нижегород-
ской губернии горящая называется вдовой, и в некоторых мес-
тах игра называется “Во вдовки”» [Игры 1933, с. 384].
http://www.etnolog.org.ua
61
Деякі з цих номінацій виявляються цілком прозорими –
у них чітко простежується зв’язок з ігровими діями. Так, на-
зви разбегиши, расколушки, разлуки акцентують розділен-
ня, руйнування пари гравців, що співвідноситься зі зміною
партнерів у основному міфі. Назва парочки вказує на панів-
ний спосіб організації гравців у пари, які формуються чи до-
вільним чином (на початку гри), чи внаслідок спритності ве-
дучого, який ловить дівчину й утворює з нею нову пару.
Значна частина номінацій гри, відомих на всіх східносло-
в’ян ських землях, тісно пов’язана не з ігровими діями, а з вер-
бальним супроводом і вказує на вогонь, горіння: російські –
горелки, ога рыши; українські – горюпень (горипні), горю дуб
(горюдуба); білоруські – гарэлкі, гарэлыш. Назви цього типу
безпосередньо орієнтовані на сюжет основного міфу. Україн-
ські назви, представлені складними іменниками, у яких діє-
слівний компонент має сталу форму першої особи однини
(горю), за класифікацією М. Ключевої можуть трактуватися як
назви-цитати [Ключева 2004], оскільки в них міститься без-
посередній фрагмент ігрового тексту. Одночасна вказівка і на
предикат стану (горіння), і на основний актант цього предика-
та (пацієнса – того, хто перебуває в зазначеному стані) робить
складні номінації високо інформативними. Паралелізм імен-
них коренів дуб і пень у складі цих назв дозволяє припусти-
ти, що в них відбито дві стадії горіння – початкова та кінцева,
коли від згорілого дерева залишається тільки пень (порівняй-
мо з мотивом основного міфу, в якому блискавка – зброя Гро-
мовика – потрапляє в дуб і спалює його). Цілком можливо,
що таку саму міфологічну основу має і російська назва стол-
бом, адже стовп можна розглядати як мертве, згоріле дерево.
На фінальну стадію горіння (власне, на його кінцевий резуль-
тат) опосередковано вказує використання в іншій російській
номінації дієслівного префікса о- (огарыши) із семантикою за-
вершеності дії.
http://www.etnolog.org.ua
62
До групи номінацій, так чи інакше пов’язаних з темою го-
ріння, відносимо також українську назву «кругле пекло». Її
об’єкт можна розглядати як одиницю лексико-тематичного
поля вогню: пеклом назване місце, на якому «горить дуб».
Прикметник кругле вказує на траєкторію руху задньої пари,
яка, розбігаючись перед «дубом», має знову з’єднатися за ним,
таким чином зімкнувши дві лінії бігу. Отже, траєкторія бігу
пари в разі успіху замикається навколо «пекла», що й дозво-
ляє позначати її прикметником круглий.
На нашу думку, міфологічне походження гри засвідчує і
російська назва во вдовки. Вона відсилає до того фрагменту
основного міфу, в якому йдеться про розривання шлюбу, роз-
лучення пари. Оскільки в його сюжеті зміна партнера богині
відбувається двічі, складно достеменно визначити, якому саме
міфологічному мотиву відповідає ця назва.
Отже, вербальний код гри горюдуб цілком узгоджується з її
локативним, акціональним і рольовим складниками. До того
ж можна з певністю стверджувати, що вербальний компонент
гри виявляється більшою мірою міфологізованим, ніж ролі та
дії учасників. Відзначимо, що українські складні номінації го-
рюпень (горипні), горюдуб (горю дубом) у згорнутій формі міс-
тять частину сюжету основного індоєвропейського міфу, в
якому йдеться про покарання антагоніст Громовика. Важли-
во, що варіанти гри, зафіксовані на українських, російських і
білоруських теренах, зберігаючи певні риси прототипної гри,
максимально наближеної до архаїчного ритуалу, не повторю-
ють, а доповнюють один одного, висвітлюючи окремі мотиви
вихідного тексту. Зокрема, в українських номінаціях акценту-
ється об’єкт, у якому ховається супротивник Громовика; тіль-
ки російські варіанти гри зберегли в пісеньках мотив худоби;
білоруські записи дають уявлення про діалог між двома пар-
тіями в грі (представляють двох персонажів-супротивників у
міфі) тощо. Таким чином, міфологічну основу гри можна ціл-
http://www.etnolog.org.ua
63
ком відновити за умови врахування всіх її варіантів і компо-
нентів ігрового тексту.
ПРИМІТКИ
1 НАФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. – Ф. 6, од. зб. 103, арк. 26 зв.;
1896–1925 рр.
2 Там само. – Ф. 1–7 / 709, арк. 135; 1925–1926 рр.
3 Там само. – Ф. 1–6, од. зб. 621, арк. 145 зв., 146; 1925–1928 рр.
4 Там само. – Ф. 11–4, од. зб. 611; 1899–1900 рр.
5 Там само. – Ф. 14–3, од. зб. 1, арк. 38 зв.; 1945 р.
6 Висловлюємо щиру подяку Г. Довженок, старшому науковому спів-
робітнику ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАНУ, керівникові Наукових архів-
них фондів цього Інституту, за надані рідкісні архівні матеріали.
ЛІТЕРАТУРА
Афанасьев А. Н. Поэтические воззрения славян на природу: в 3 т. –
М.: Современный писатель, 1995.
Барилова Г. К. Українська народна гра «Горелки» («Хрещик») // Слобожан-
ська беседа: матеріали I Регіональної наук.-практ. конф. / за ред. проф. К. Д. Глу-
ховцевої. – Луганськ: Альма-матер, 2007. – Вип. 1 – С. 77–79.
Ключёва М. А. Народные подвижные детские игры: к проблеме изу-
чения народной терминологии [Електронний ресурс] // Летняя школа по
формальным методам в фольклористике, 2004. – Режим доступу: http://
www.ruthenia.ru/folklore/ls04_bolshakova1.htm.
Воропай О. Звичаї нашого народу: в 2 т. – К.: Оберіг, 1991.
Детские игры, преимущественно русские (в связи с историей,
этнографией, педагогией и гигиеной), д-ра Е. А. Покровского: изд. второе,
испр. и доп. – М., 1895.
Иванов В. В., Топоров В. Н. Инвариант и трансформации в мифоло-
гических и фольклорных текстах // Типологические исследования по
фольклору: сб. ст. памяти Владимира Яковлевича Проппа (1895–1970). –
М., 1975. – С. 44–76.
Иванов П. Игры крестьянских детей в Купянском уезде / собрал П. Ива-
нов, с предисл. проф. Н. Сумцова. – Х., 1889.
http://www.etnolog.org.ua
64
Ивлева Л. М. Ряженье в русской традиционной культуре. – С.Пб., 1994.
Игры народов СССР: Под ред. В. Н. Всеволодского-Гернгросс. –
М.; Ленинград: Academia, 1933. – LХIII.
Игры народов СССР / сост. Былеева Л. В., Григорьев В. М. – М.: Физ-
культура и спорт, 1985.
Максимович М. Дні та місяці українського селянина. – К.: Обере-
ги, 2002.
Потебня А. А. Объяснение малорусских и сродных народных песен. –
Варшава: Тип. Земкевича и Ноаковского, 1883. – Т. 1.: Веснянки.
Романов Е. Белорусский сборник. – Вильна, 1912. – Вып. 8: Быт бело-
русса.
Топоров В. Н. К интерпретации некоторых мотивов русских детских игр
в свете «основного» мифа (прятки, жмурки, горелки, салки-пятнашки) //
Studia mythologica Slavica. – Любляна, 2002. – № 5. – С. 71–112.
Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский
край; материалы и исследования, собранные П. П. Чубинским. – Петер-
бург, 1872. – Т. 3.
Статья посвящена анализу номинаций и вербального сопровож-
дения восточнославянской игры, известной в украинской традиции
под названием горюдуб (рос. – горелки). В результате провёденного
сопоставительного анализа украинских, белорусских и русских ва-
риантов игры выявлены ее мифологические истоки.
Ключевые слова: номинация, фольклорный текст, игра, мифо-
логическая картина мира, реконструкция.
http://www.etnolog.org.ua
|