Слов’янські та неслов’янські казкові антропоніми Українських Карпат
Антропоніми, вивченням яких займається ономастика, широко побутують у літературі та фольклорі, несуть у собі історичне, соціальне и емоційне навантаження, відображають традиції того чи іншого народу. В українських і угорських казках Українських Карпат герої загалом наділені власними іменами, адже ка...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Назва видання: | Слов’янський світ |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43449 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Слов’янські та неслов’янські казкові антропоніми Українських Карпат / Л.Г. Мушкетик // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 8. — С. 108-126. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-43449 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-434492013-04-29T03:03:45Z Слов’янські та неслов’янські казкові антропоніми Українських Карпат Мушкетик, Л.Г. Проблеми сучасної славістики Антропоніми, вивченням яких займається ономастика, широко побутують у літературі та фольклорі, несуть у собі історичне, соціальне и емоційне навантаження, відображають традиції того чи іншого народу. В українських і угорських казках Українських Карпат герої загалом наділені власними іменами, адже казка є героє-центричною. Особливий інтерес становлять так звані промовисті імена, що мають певне семантичне, смислове наповнення, яке реалізується в ході сюжету казки. Антропонимы, изучением которых занимается ономастика, широко функционируют в литературе и фольклоре, несут в себе большой исторический, социальный и эмоциональный заряд, отражают традиции того или иного народа. В украинских и венгерских сказках Украинских Карпат герои большей частью имеют имена собственные, ведь сказка является героецентричной. Особенный интерес вызывают так называемые выразительные имена, имеющие определенное семантическое, эмоциональное наполнение, реализующееся в ходе сюжета сказки. Antroponyms, studied by onomastics, widely function in the literature and folklore, and carry in itself a large historical, social and emotional charge, reflect traditions of one or another people. In the Ukrainian and Hungarian fairy tales of Ukrainian Carpathians them mostly have heroes of works, in fact Fairy tale is hero-centric. The special interest is caused by so called semantic names which have the certain semantic, meaning, emotional filling that are realized during the plot of fairy-tale. 2010 Article Слов’янські та неслов’янські казкові антропоніми Українських Карпат / Л.Г. Мушкетик // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 8. — С. 108-126. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. XXXX-0051 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43449 398.21:81’373.22(439.5) uk Слов’янський світ Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблеми сучасної славістики Проблеми сучасної славістики |
| spellingShingle |
Проблеми сучасної славістики Проблеми сучасної славістики Мушкетик, Л.Г. Слов’янські та неслов’янські казкові антропоніми Українських Карпат Слов’янський світ |
| description |
Антропоніми, вивченням яких займається ономастика, широко побутують у літературі та фольклорі, несуть у собі історичне, соціальне и емоційне навантаження, відображають традиції того чи іншого народу. В українських і угорських казках Українських Карпат герої загалом наділені власними іменами, адже казка є героє-центричною. Особливий інтерес становлять так звані промовисті імена, що мають певне семантичне, смислове наповнення, яке реалізується в ході сюжету казки. |
| format |
Article |
| author |
Мушкетик, Л.Г. |
| author_facet |
Мушкетик, Л.Г. |
| author_sort |
Мушкетик, Л.Г. |
| title |
Слов’янські та неслов’янські казкові антропоніми Українських Карпат |
| title_short |
Слов’янські та неслов’янські казкові антропоніми Українських Карпат |
| title_full |
Слов’янські та неслов’янські казкові антропоніми Українських Карпат |
| title_fullStr |
Слов’янські та неслов’янські казкові антропоніми Українських Карпат |
| title_full_unstemmed |
Слов’янські та неслов’янські казкові антропоніми Українських Карпат |
| title_sort |
слов’янські та неслов’янські казкові антропоніми українських карпат |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Проблеми сучасної славістики |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43449 |
| citation_txt |
Слов’янські та неслов’янські казкові антропоніми Українських Карпат / Л.Г. Мушкетик // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 8. — С. 108-126. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
| series |
Слов’янський світ |
| work_keys_str_mv |
AT mušketiklg slovânsʹkítaneslovânsʹkíkazkovíantroponímiukraínsʹkihkarpat |
| first_indexed |
2025-07-04T01:53:12Z |
| last_indexed |
2025-07-04T01:53:12Z |
| _version_ |
1836679423190892544 |
| fulltext |
108
УДК 398.21:81’373.22(439.5)
Л. Г. Мушкетик
СЛОВ’ЯНСЬКІ ТА НЕСЛОВ’ЯНСЬКІ КАЗКОВІ
АНТРОПОНІМИ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ
Антропоніми, вивченням яких займається ономастика, широко
побутують у літературі та фольклорі, несуть у собі історичне, со-
ціальне й емоційне навантаження, відображають традиції того чи
іншого народу. В українських і угорських казках Українських Кар-
пат герої загалом наділені власними іменами, адже казка є героє-
центричною. Особливий інтерес становлять так звані промовисті
імена, що мають певне семантичне, смислове наповнення, яке реа-
лізується в ході сюжету казки.
Ключові слова: народна казка, антропоніми, Українські Карпа-
ти, український, угорський, промовисті імена.
Antroponyms, studied by onomastics, widely function in the literature
and folklore, and carry in itself a large historical, social and emotional
charge, refl ect traditions of one or another people. In the Ukrainian and
Hungarian fairy tales of Ukrainian Carpathians them mostly have heroes
of works, in fact Fairy tale is hero-centric. Th e special interest is caused
by so called semantic names which have the certain semantic, meaning,
emotional fi lling that are realized during the plot of fairy-tale.
Key words: folk tale, antroponyms, Ukrainian Carpathians, Ukrainian,
Hungarian, telling names.
Власні імена та назви, які є об’єктом вивчення ономастики,
широко побутують у літературі та фольклорі й несуть у собі
історичне, соціальне та емоційне навантаження, відобража-
ють традиції того чи іншого народу. «Ономастичний матеріал
(власні імена та назви) в історико-географічних межах даної
мови, в її писемних пам’ятках становить своєрідний шар лек-
сики (ономастичну лексику), що відрізняється від усіх інших
своєю екстралінгвістичною функцією, тобто функцією індиві-
дуального знака чи функцією індивідуалізації і ідентифікації,
http://www.etnolog.org.ua
109
та виявляє різноманітні зв’язки з апелятивними (просегорич-
ними, “загальними”) елементами лексики від безпосередньо-
го зв’язку до відсутності будь-якого зв’язку, крім фактичного
та графічного» [Білецький 1990, с. 3].
До казкових найменувань зараховують імена осіб, міфічних
і фантастичних істот. Особливими в казках є й антропоніми.
Низка таких імен поряд з літературними належить до скарб-
ниці культури багатьох народів, вони стали називними: Іван-
царевич, Іван-дурник, Котигорошко, Олена Прекрасна, Спляча
Красуня, Попелюшка, Лудаш Маті, Диво-Краса Ілона, Білосніж-
ка та ін. Антропоніми часто слугують назвою художнього твору
чи його частини, можуть зазнавати іррадіації тощо.
Казкові персонажі та їхні найменування здавна цікавили
дослідників. Власне, їх розглядають у всіх значних фолькло-
ристичних працях, присвячених казці, зокрема наголошують
на їхній ролі в сюжеті та мотивах, номінації й атрибуції, вони
дають характеристики основних якостей героїв та їхніх супро-
тивників [Ведерникова 1975; Аникин 1959; Дунаєвська 1998;
Мушкетик 2004; Зуева 1978; Honti 1945; Braun 1923; Kovács
1979; Voigt 2007–2009; Boldizsár 2004]. Угорськими науковця-
ми підготовлено тезаурус власних назв у казках країни, біль-
шу частину якого становлять назви персонажів [Marosi 1981;
Balázs 1983; Balázs, Várkonyi 1987; Balázs, Barati, Wolosz 1989].
Оніми в казках вивчають і з погляду сучасної лінгвофолькло-
ристики та етнолінгвістики [Редьквa 2008; Порпуліт 2000], що
є свідченням актуальності цієї проблематики.
Запропонована стаття побудована на слов’янському та
неслов’янському (переважно угорському) казковому матеріа-
лі Українських Карпат. Її об’єктом є герої та персонажі народ-
них казок, предметом – особливості їхньої номенклатури. За
мету ми поставили визначення семантичного навантаження
казкових антропонімів, його витоки та реалізацію в ході роз-
витку сюжету казки.
http://www.etnolog.org.ua
110
За семантичним значенням власні імена та назви дослідни-
ки поділяють на такі категорії: «1) назви-знаки, назви-мітки,
що не мають власного змісту, а лише називають об’єкт; 2) на-
зви, що мають певний семантичний зміст; 3) назви, що залеж-
но від контексту змінюють свою належність до однієї з пер-
ших груп» [Влахов, Флорин 1980, с. 211].
Усіх казкових персонажів об’єднує головний персонаж чи
герой казки, навколо якого обертається основне дійство. Ге-
рой значною мірою впливає на сюжет і композицію твору.
Він веде всю дію, починає та завершує казку. Угорська до-
слідниця Л. Дег писала: «Цікаво, що чарівна казка може бути
коротко визначена як життєва історія, яка включає ман-
дрівку пригодами від дитинства до зрілості, структуровану
етапами набуття нових можливостей через трансформації»
[Дег 1997, с. 86].
Ця героєцентричність є однією з основних особливос-
тей казки. Герой казкового наративу значно відрізняєть-
ся від літературного персонажа, насамперед тим, що казкар
через цей образ має донести до слухачів сформовані протя-
гом віків правила виживання в суспільстві, усталені мораль-
ні норми, які треба наслідувати. Адже казка є своєрідним
ідейно-естетичним і етичним кодексом народу, у ній втіле-
ні моральні поняття та уявлення людини. Тобто на перший
план тут виходить повчальне, дидактичне спрямування тво-
ру, що й визначає специфіку формування образів. У струк-
турі морального ідеалу казки найзначнішим є «ідеологічний
бік», який зумовлює природу поведінкової нормативності.
Позитивний герой – це соціально-ідеологічний канон, зра-
зок для наслідування.
Саме тому він є втіленням найкращих людських якостей,
прекрасним як зовні, так і внутрішньо, тобто досконалим у
всьому; його вчинки та дії є показовими, еталонними. Отже,
герой є ідеалом людини, наближеним до ідеалу всього люд-
http://www.etnolog.org.ua
111
ства, адже уявлення про найкращі людські риси форму валися
віками та згідно з чітким поділом на позитивне і негативне в
навколишньому світі й у самій людині.
Таким чином, художній образ у зв’язку зі специфікою
фольк лорного узагальнення набуває «групової індивідуаліза-
ції», тобто стає типом. Він зберігає стійкі, характерні для ньо-
го ознаки, хоч під яким би іменем він діяв у казці. До того ж
він існує в кількох планах: в окремому творі, у сумі його варі-
антів, у циклі творів про цього персонажа.
Образи героїв казок є схематичними, чіткими та закінчени-
ми, їхні характери не розвиваються у творі, а є вже готовими,
заданими, тобто незмінними. Саме ця статичність характе-
ру персонажа за динамічної зміни ситуацій, у які він потрап-
ляє, надає його образу особливої переконливості, впливовос-
ті, упізнаваності, а в умовах різкої зміни ситуації найкраще
окреслює гостроту та чіткість життєвого конфлікту.
У більшості випадків герой не має імені, а діє в казці як уза-
гальнений тип, що має певний соціальний, віковий, статевий,
етнічний статус. Це може бути просто хлопець, чоловік, царе-
вич, солдат, бідняк, пастух тощо. У казках Українських Кар-
пат з’являються також герої з характерним етнічним статусом:
русин, жителі гір – гуцул і верховинець, – які легко, зрештою,
як і інші, можуть замінятися на чоловіка, хлопця, бідного чо-
ловіка тощо, що свідчить про широкий діапазон ролей певно-
го образу в казці, його популярність у народі, типовість, зви-
чайність. В угорців це також простий хлопець, бідний хлопець,
сирота, хлопчик-підпасок, свинопас, візниця, королевич та ін.
Саме ця звичайність і простота героя дає можливість слухаче-
ві ніби ставати на його місце, переживаючи разом з ним ціка-
ві пригоди та події.
Герой може мати звичайне ім’я або ж прізвисько, які є за-
собом номінації та індивідуалізації персонажів за подібни-
ми особливостями – соціальними, психологічними, віковими,
http://www.etnolog.org.ua
112
фізичними, функціональними. Прикладами чоловічих імен
у казці є Михайлик, Петрик, Філіп; дещо рідше, ніж у казках
Східної України, тут трапляється ім’я Іван (Іванко, Івонець,
Іван Русин); з жіночих – Галина, Марійка, Юліанка та ін.
Поряд зі звичними українськими іменами в народній про-
зі регіону можуть траплятися менш поширені, запозиче-
ні від сусідніх етнічних спільнот. До прикладу, з угорської
мови прийшли антропоніми Лайош, Маріка, Ілонка, Ружа та
ін. Власні імена, крім номінативної, виконують також куму-
лятивну функцію та мають певне семантичне навантаження.
Семантичні відтінки містить більшість власних назв, тільки
в одних вони вже забулися й не сприймаються без пояснен-
ня, а в інших – зрозумілі, легко вловлюються. Так, угорські
прізвища Ковач, Сабо колись слугували назвами професій
(коваль, швець); імена Рожа, Ібоя – квітів (троянда, фіалка).
Власне, навіть імена людей, що є номінативними та не ма-
ють якогось значення, також пов’язані з певними асоціація-
ми в мові.
Здатність давати імена виникла в людства давно у зв’язку
з потребою орієнтації в суспільстві, вироблення певної пове-
дінки, розмежування друзів і ворогів. Імена давали за часом
чи періодом народження дитини, розташуванням зірок, об-
ставинами народження, бажаними якостями дитини тощо.
Уважалося, що ім’я впливає на долю, характер, здіб ності
люди ни, її життєвий шлях.
У казках віддзеркалюються й сільські звичаї, коли за певни-
ми, здебільшого негативними, ознаками людині дають так зва-
ну прозивалку, яка може не лише навіки закріпитися за нею,
а й переходити на інших членів сім’ї, навіть в інші поколін-
ня, тобто в розмовній мові вживатися замість прізвища. Про-
зивалки бувають дуже влучними, смішними, багатими на різ-
ні асоціації, іноді й образливими, адже замкнута мораль села
була досить жорсткою. Вони побутують і сьогодні.
http://www.etnolog.org.ua
113
Особливий інтерес викликають казкові антропоніми, що
мають певне семантичне навантаження, адже антропонімія
цих творів є стилістично функціональною. Їх називають «про-
мовисті імена», «смислові назви», «імена з прозорою семанти-
кою», «імена, що промовляють».
Ім’я не лише виокремлює персонаж, а й підкреслює його
певні характерні ознаки як о ́бразу. Антропоніми можуть
містити також емоційно-експресивну характеристику дійо-
вої особи.
Герої чарівних казок отримують казкові імена залежно від:
а) обставин народження; б) особистісних якостей; в) станови-
ща в суспільстві, життєвих умов.
Часто на початку казки виникає ситуація, коли сім’я не має
дитини. Це вважалося великим горем у всі часи. Батьки дуже
через це журяться. Бідні люди – переважно тому, що немає
кому допомагати по господарству, не буде кому «догледіти на
старості», «розвеселити» тощо. Цар переживає, бо не матиме
спадкоємця, якому він може передати царство, залишити дер-
жаву та своє багатство. Та найбільше сумує жінка, яка не може
реалізувати свого материнського інстинкту. Зневірена, вона
просить у Бога дати хоча б якого сина чи доньку: «Жінка поди-
вилась – маленький рачок лізе спереду неї. Плачучи, говорить:
“Боже, дай мені хоча б таку дитину, як оцей рачок”» [Казки
одного села 1979, с. 45]. Бог дає хлопчика, якого називають Ра-
чок. В угорській казці «Королевич від змії» королева, що не
мала дітей, побачила в лісі змію та побажала мати хоча б таку
дитину. Хлопчика, що знайшовся в неї, назвали Малий Янош-
ка, що походить від змії. Медвеже Вушко народився від шлюбу
дівчини з ведмедем (ATU 650 A). Тут ми бачимо відгук давніх
тотемічних вірувань, уявлень про першопредка-тварину – за-
хисника роду. Із захисною метою хлопчика з однойменної каз-
ки назвали Козячою Лапкою, аби він не мав людського імені
та його не вкрали, як інших дітей.
http://www.etnolog.org.ua
114
Івана Яворового з однойменної казки батько витесав з яво-
ра, так його й охрестили. Василь-царевич отримав своє ім’я
під час хрещення, «коли ксьондз подивився до календаря, яке
свято тої днини. А там написано, щоб інакше ім’я не надати,
лишень Василь-царевич, і на те ім’я охрестили хлопця» [Коль-
берг 2001, с. 105].
Про те, що ім’я дають під час хрещення, згадується і в угор-
ських казках. Так, витязь має вертатися додому з далекої подо-
рожі лише для того, щоб похреститися й отримати ім’я, бо без
імені не можна блукати світом (казка «Рудольф та Юдінка»).
В одній з казок діти дивним чином вилуплюються з яйця.
Так, дванадцятого з братів прозвали Вилупком тому, що його
виколупали з яйця, сам він не міг вийти на світ.
Сина можуть називати за порядком народження в сім’ї, це
число стає магічним, адже його підказує бідному чоловіко-
ві король білок. Із цим ім’ям – Дев’ятий – пов’язані надзви-
чайні здібності хлопця: «Hát ez a kilenc a kilencedik napon már
futkározott, a kilencedik héten növekedésben utolérte legidősebb
bátyait is, a kilencedik hónapban pedig fogta magát, kiment az
erdőbe, vágott egy csépnyelet… A csépnyel egy tizenegy méteres
szálga volt» [Három arany 1973, p. 113]. – («Тож цей Дев’ятий на
дев’ятий день уже бігав, на дев’ятому тижні за зростом наздо-
гнав найстарших братів, а на дев’ятий місяць зібрався, пішов
до лісу, вирізав держак для ціпа <…> Довжина держака була
одинадцять метрів») *.
Жінка в казці може зачати дитину чудесним способом,
зокрема, шляхом «партеногенезису» (незайманого зачат-
тя), віра в який сягає епохи материнського роду. В угорській
казці «Янош-квітка» дівчина несла батькові обід і заблукала,
опинилася на чудовому полі, де яро зеленіла трава, запамо-
рочливо пахли дикі квіти. Над головою в неї співали солов’ї,
* Тут і далі переклад авторки статті. – Ред.
http://www.etnolog.org.ua
115
час від часу вона зривала та вплітала у вінок польову квіт-
ку. Увечері на полі стало дуже красиво від срібного місяч-
ного сяйва. Дівчина почала танцювати й угледіла велику квіт-
ку, підійшла ближче та побачила срібну колиску, а в ній – хлоп-
чика, який називав її мамою і просив нагодувати. Її груди на-
лилися молоком, і вона погодувала немовля, яке відтоді стало
її сином Яношем-квіткою.
В іншій угорській казці дружина короля, який пішов на
вій ну, доглядала в саду за квітами та понюхала одну з них.
Від цього завагітніла і, боячись гніву чоловіка, подалася за
77 країн і там у лісі серед квітів народила хлопчика, якого на-
звала Квітковим Ароматом.
Дитину називають і за місцем її знаходження. Так, Березо-
вабія знайшли під березою, тому так і назвали. Так само між
дубами й березами натрапили на іншого маленького хлопчи-
ка, якому дали ім’я Дуб-береза.
Реалістичними деталями наповнений початок казки «При-
годи Найди». Починається вона з того, що дівчина завагітні-
ла, таємно від усіх народила в лісі дитину, сплела кошика, по-
клала туди хлопчика й пустила на воду. Кошик той підібрав
мельник, приніс додому, а там його жінка також народила ди-
тину. Подружжя почало виховувати обох хлопчиків, видаю-
чи їх за близнят. Та, як і в житті, таємниця поступово розкри-
вається, брат Найди підозрює, що той нерідний і насміхається
з нього. У казці психологічно точно описано душевну траге-
дію нерідної дитини: «Повиростали оба великі. Одного разу
посварилися оба. Той сказав знову тому: “Ти, Найдо!” – Ска-
жіть мені, тату, чи я Найда? – Каже мельник: – Де ти найда, ти
мій син. – А він пішов у місто, купив собі троє пістолет, при-
ходить до дому і каже до мельника: – Кажіть мені, чи я найда,
бо як не кажете, то одно пістоле у вас, друге в маму, а третє в
брата. – Взяв та сказав мельник, що його найшов тоді» [Коль-
берг 2001, с. 238].
http://www.etnolog.org.ua
116
В іншій казці до імені Найда додано означення «водоплив»,
оскільки його знайшли у воді.
Номінація персонажів пов’язана також з їхніми особисти-
ми якостями, зовнішніми чи внутрішніми. Так, герої-богатирі
мають відповідну зовнішність, є ставними, могутніми, через
це їх називають Іван Грубий, Гриць Залізняк, Іван-богатир,
Бориня-змієборець, Кожум’яка та ін.
Блискучий Янош з однойменної угорської казки отримав
своє ім’я за красиву, сліпучу зовнішність, бо якщо на сонце ще
можна дивитися, то в його сяючі очі не міг ніхто. Навіть відь-
ма, яка нібито вже звикла до золотого сяйва його очей, раз,
звівши погляд на Яноша, трохи не осліпла. Короля Дроздоборо-
да з угорської казки так прозвала принцеса за довгий ніс.
Дівчина славиться насамперед красою, що й відображено
в її імені – Настуня-красуня, Білосніжинка, Червона Квіточ-
ка. В угорських казках трапляються Чіпкеружіка (Спляча Кра-
суня), Тюндерсеп Ілонка (Казково Красива Ілонка, Диво-Краса
Ілонка), Вілагсеп Ілонка (Красива на весь світ Ілонка) та ін.
В українських казках Закарпаття це ім’я звучить як Сейпен-
тел Ілонка, Тіндер-Сейп-Ілонка тощо.
В європейському фольклорі відомі імена красунь-сестер
Біло сніжинки та Червоної Квіточки, врода яких полягає в
контрасті природних кольорів: чорного, червоного й білого.
Білосніжинка з гуцульської казки своєю вродою завдячує ма-
тері, яка під час вагітності спостерігала за білими пухкими
сніжинками, що кружляли в повітрі, і загадала, щоб її дівчин-
ка була біла, як сніг: «Личко біле, як сніг, щічки червоні, як та
кров. А очі чорні» [Казки Гуцульщини 2003, с. 302].
Дівчата отримували імена, пов’язані й з іншими природ-
ними явищами: «Úgy éltek ott, mint valami kiskirály. Mert a fi úk
mindig csak vadásztak, a lyány meg csak a viragzó rétet meg az
eget bámulta. Különösen hajnálkor vót nagy az öröme, mert akkor
szebb vót az erdő, jószágú vót a virág, s a madarak olyan szépen
http://www.etnolog.org.ua
117
énekeltek, hogy szinte sírt az örömtül a kislyány. Fel is kőtt minden
hajnalba, és ment a napfelkeltét nézni, meg a madárdalt hallgatni.
El is nevezték Hajnalkának» [Felsőtiszai 1956, р. 158]. – («Жили
там, ніби якісь королевичі. Бо хлопці все полювали, а дівчи-
на спостерігала за квітучим лугом і за небом. Особливо раділа
на світанку, бо ліс тоді ставав красивішим, пахли квіти, птахи
співали так прекрасно, що дівчина мало не плакала від радос-
ті. Уставала щодня на зорі, ішла дивитися на схід сонця та слу-
хати птахів. І назвали її Гайналкою (Світанкою)»). Під час ве-
сілля вона з Гайналки перетворюється на Королеву Сонця.
Імена героїні отримують і за свої здібності. Дівчина з угор-
ської казки Селіке – Королівна Вітерець уміє бігати швидко, як
вітер. У Ружатневетьо – Королівни, що сміялася трояндами,
справді під час сміху з рота сиплються троянди. Царівна За-
гадкова та Анна Престоянна вміють чаклувати.
Інколи герой чи героїня можуть бути маленькими на зріст,
просто крихітними. Так, персонаж однойменної угорської
казки отримує прізвисько Янко-горошина, Янко-біб: «Hol vót,
hol nem vót, vót eccer egy szeginy ember, felesígivel. Azoknak
valahogy nem akart lenni gyerekök. Hát az asszony fohászkodott,
hogy legalább csak ojan kisfi acskája születhetne, mint egy borsszem.
Azzal is meg lenne eligedve. Hát úgyis történt, hogy eccer lett nekik
gyerekök. Hát az ojan kicsike vót, mint egy borsszem. Csak az nem
akart megnyőni» [Ungi népmesék 1989, p. 129] («Було, де не було,
був раз один бідний чоловік з дружиною. Якоїсь їм не вдава-
лося мати дітей. Тож дружина все зітхала, мовляв, хай би на-
родився хоча б такий невеличкий, як горошина перцю. І цьо-
го б їй вистачило. І так сталося, що з’явився в них хлопчик. Та
був таким малим, як горошина перцю. Й не ріс далі»). Через
свій крихітний зріст Янко переживає багато прикрих пригод:
він засинає під листком, його з’їдає віл, він потрапляє йому до
черева, далі їх пожирає вовк тощо. Та згодом саме через свою
особливість Янко досягає успіхів у житті – він ховається в ки-
http://www.etnolog.org.ua
118
шені розбійника, який разом з іншими хоче пограбувати ко-
роля, і попереджає останнього про напад, а згодом забирає
скарби розбійників та одружується з дочкою короля. А насам-
кінець, випивши води з чарівного джерела, стає високим бо-
гатирем.
Так само Янко – вівсяне зерня з однойменної угорської каз-
ки отримав своє ім’я через те, що народився на вівсяній землі
й на зріст був не більшим від вівсяної зернини.
У багатьох народів світу популярною є казка про Хлопчика-
мізинчика [ATU 700 (Хлопчик-мізинчик)]. Так, крихітний
хлопчик величиною з найменший палець на руці виявляється
найрозумнішим з п’яти братів, а згодом рятує їх – спершу від
загибелі в лісі, залишаючи на шляху мітки камінчиками, за-
рубками на дереві та хлібом, а згодом – від людожера, міняючи
місцями його дочок і братів. Він характеризується як хваць-
кий і розумний.
Епітет «маленький», вжитий щодо дівчини, не викликає
асоціацію зі слабкістю, а означає тендітність, ніжність, чарів-
ність. Крихітка з однойменної угорської казки є не просто ма-
ленькою, а справді крихітною, тому мати спершу лякається,
але згодом приймає дитину, як Господній дар. Та якщо Кри-
хітка народжується маленькою, то Безручка стає такою в ході
сюжету, за перенесені страждання та терплячість її руки зго-
дом відростають.
У подібних описах використовують такий художній засіб
як літоту – зображення якостей людини, предмета чи явища
в нав мисне зменшеному вигляді. Вона слугує засобом або пе-
редачі симпатії та любові до персонажа, м’якого гумору, або ж
сатиричного осміяння. Так, герої казок є часто такими малень-
кими, що асоціюються з рослинами чи предметами, які годі
порівнювати з людиною. Однак цих крихітних людей опису-
ють зворушливо, із симпатією, адже, незважаючи на свої роз-
міри, вони виявляються кмітливими та добросердими. Для
http://www.etnolog.org.ua
119
виразності портретної характеристики персонажа літоту ін-
коли поєднують з гіперболою.
За розум чи його відсутність героїв прозивають Іван-дурень,
Мудрий Шевчик; за шкодливість – Шибеник, Грицько Перчик;
за брехливість – Петер-дурисвіт тощо. У казках з гумором
обігрується прізвисько героя, що вживається і в прямому, і в
переносному значенні: «Жив на світі парубок, який називався
Свербиногою. Був годний і здоровий. Брешу… Не зовсім і здо-
ровий був – він мав один ґанч: свербіли п’яти. Так дуже свер-
біли, що як посидить день-два дома, то вже його треба водою
відливати – помирає сарака. А як пошвендяє десь трохи, дай-
мо надто, на третє село, то гейби його медом нагодували. Ста-
вав нараз веселий та ґречний» [Казки Буковини 1973, с. 178].
Кожен за своєю надзвичайною властивістю отримують іме-
на богатирі – помічники головного героя, які й виявляють її
протягом казки, допомагаючи йому у виконанні складних за-
вдань чи рятуючи в скрутних обставинах: Перепийвода, Си-
розем, Мороз, Валигора, Ломидерево, Вертиземля, Всепоїдай-
ло, Всевипивайло, Побігайло, Далекогляд, Далекометайло,
Сучиплита. Такі імена нагадують деякі характерні україн-
ські складні (з двох частин) прізвища, що трапляються й нині.
В угорців це Віллямдьорш – Швидкий, як Блискавка; Гедьгор-
до – Той, що носить гори; Юлталалто – Той, що швидко зна-
ходить, та ін. (ATU 513A).
За незвичайні здібності отримав своє ім’я Бджолиний Янош
(дослівно Донго Янош – Янош, що гуде по-бджолиному). Бджо-
линий Янош дійсно вміє гудіти, як бджола, за що останні його
не чіпають. Він допомагає людям виловлювати рої тощо. Час-
то на полі йому на голову сідає ввесь рій. А такий рій, як відо-
мо, приносить удачу. Тож Янош завжди має трохи грошей.
Ім’я Незнайко хлопцю з угорської казки «Витязь на сім-
надцять країн» (ATU 532) дав чарівник – добрий божок, який
наділив парубка здатністю в особливих обставинах пере-
http://www.etnolog.org.ua
120
творюватися на сильного та мужнього витязя. Та щоб не вика-
зати таємниці, хлопець повинен відповідати на все «не знаю»:
«No, ídes gyermekem, amerre fogol mеnni, úgy foglak tíged hívni,
hogy Nemtudom és Nemtudom és Nemtudom. Mer neked egyáltalán
neved nincs» [Ungi népmesék 1989, p. 102] («Ну, любий сину,
куди не йтимеш, скрізь тебе називатимуть Незнайко, і Незнай-
ко, і Незнайко. Бо ти взагалі не маєш імені»).
В іншому варіанті казки мовчати королевичу велить його ча-
рівний кінь: «A fi ú beszökött a kertbe, és a kertíszhez juhászkodott.
Rögtön segídkezett: a vedret vette, locsolt, vizet hozott, gyomlált.
A kertísz csak fi gyelt, és elkezdte kérdezni: – Ki vagy te? Mi járatba
vagy? Hogy gyöttél? Mikor gyöttél? Honnat gyöttél? De a fi ú nem
szólt. Mindenre azt mondta: – Nem tudom. – Teltek a napok,
múltak. A kertísz csak kérdezgeti a fi ut. De ő csak mindenre: “Nem
tudom” és “Nem tudom”. – Hogy híjnak? – kérdezte. – Arra is csak
azt mondta: “Nem tudom”. Mijen nevet adjon a kertísz neki, mijen
nevet? “Azt nem tudom, hogy hogy hívják, honnan jött, vagy ki ez,
mi ez? Legyen Nemtudomka!”» [Ibid. p. 109]. («Хлопець увійшов
до саду й став на службу до садівника. Одразу почав допомага-
ти: носив відра, поливав, подавав воду, полов бур’яни. Садів-
ник пригледівся до нього, а потім став розпитувати: – Хто ти?
Куди прямуєш? Як сюди прибув? Коли прибув? Звідки при-
був? Та хлопець не казав. На все відповідав: – Не знаю. Йшли-
минали дні. Садівник усе розпитував хлопця. Та він на все: “не
знаю” і “не знаю”. – Як звати? – спитав. На це він лише казав:
“Не знаю”. Яке ж ім’я має дати йому садівник, яке ім’я? “Я не
знаю, як його звати, звідки він прийшов, хто він, що він? Хай
буде Незнайко!”»).
Здебільшого ім’я героя відповідає своєму власникові, його
риси розкриваються в сюжеті чи мотиві казки, тобто герой
слідує семантиці свого імені протягом усього твору.
Самі за себе говорять популярні антропоніми Іван-царевич,
Василь-царевич, Іван-королевич, які вказують на станову на-
http://www.etnolog.org.ua
121
лежність героя, тобто він походить із царської родини, є си-
ном царя чи короля.
Інший соціальний статус має бідняк: «В одному гуцульсько-
му селі біднішого чоловіка не було як Лесь Бідарюк. Недарма
люди склали про нього приказку: “Сім бід тягнеться до Леся
на обід”. Було в Леся семеро дітей, одне від одного менше. Тяжко
було годувати малих Бідарюків та Бідарючок. Жінка хворіла, та
й Лесь ледве ноги волочить» [Правда та Кривда 1982, с. 217].
Парубок-переможець та Бориня-змієборець отримали пріз-
виська за перемоги над зміями. Так само і Справжній Юшка з
однойменної угорської казки є правдивим героєм, перемож-
цем багатоголових зміїв, про що йому було напророчено ще з
дитинства. До того ж він у кінці казки доводить свою «справ-
жність» як переможець зміїв і визволитель принцес, якому пе-
решкоджали зловмисники.
З древніми могутніми богатирями асоціюються імена Єруслан
Лазаревич, Фет-Фрумос, які походять від іноетнічних традицій.
Казкарі, що часто мандрували, приносили із собою казки інших
народів. Так, з російської казкової традиції, де часто діють би-
линні богатирі – Ілля Муромець, Альоша Попович та інші, було
запозичено твір «Єруслан Лазаревич» (СУС 650 В*). Цю казку
почув колись і переніс на місцевий ґрунт закарпатський казкар.
У казках регіону діє й популярна героїня російського фольк-
лору Єлена Прекрасна. У народній прозі Буковини трапляють-
ся молдавські, турецькі реалії, зокрема богатир Фет-Фрумос.
Позначився на казках регіону й уплив південнослов’янського
фольклору, де діють юнаки-богатирі, які борються з турками; у
наративах трапляються королевич Марко, його друг Рильо По-
зарович та ін. («Про королевича Марка»).
Серед угризмів, поширених в українському фольклорі, мож-
на знайти й імена угорських історичних героїв – короля Матя-
ша, його батька Гуняді, князя Ракоці, Лайоша Кошута, які іноді
модифікуються, пристосовуючись до місцевої традиції. Антро-
http://www.etnolog.org.ua
122
поніми можуть передаватися як Матіяш, Матей, Матвій,
Гуня дій, Ракоцій, Павло Киниж (угорське Пал Каніжаї) тощо.
Промовистими є оніми польського походження. Це нега-
тивний персонаж Ванда Холендерська, недоумкуватий інфан-
тильний Мундзьо. У казках нерідко вживається зменшуваль-
на форма слова, що підкреслює симпатію до героя, наприклад,
Адамик.
До вибору імені може долучатися чудесний покровитель.
Дух лісу в нагороду за порятунок зробив сина бідного чоло-
віка королем. Батько, побачивши сина в пишних шатах, ви-
гукнув: «Ejnye az árgyélusát, de szép fi am van! Így aztán árgyélus
király lett belüle» [Felsőtiszai 1956, p. 14]. – («Ох, чорт забирай,
ну й красень мій син! Так він і став королем Чорт Забирай»).
Ім’я героєві може дати Бог, якого він зустрічає в дорозі, – це
Божий Фін, Божий Іванко.
Деякі герої отримують прізвиська за назвою своєї професії. До
прикладу, Силач-Кожум’яка, який має сильні руки, чи Кушнірик.
Так само гончар: «Жив на світі бідний чоловік. Не знав він, за що
взятися, щоб якось прожити з сім’єю, не вмерти з голоду. – Не-
має кращого ремесла, як ліпити нові горшки й дротувати розби-
ті! – сказав він якось жінці й вирішив стати гончарем, а заодно
й горшки дротувати. – Так і прозвали того чоловіка – Горшко-
дротар. Влітку чоловік робив з глини горшки, обпалював їх, во-
зив до міста продавати. Зимою ходив по селах, дротував розбиті
горшки, глечики та інший посуд. Непогано заробляв: за подрото-
ваний – пів горшка» [Правда і кривда 1982, с. 128].
Прихований герой на початку казки видається ледачим, а
його вчинки – нерозумними та невмотивованими, за це йому
дають різні образливі прізвиська. Та він не ображається, а на-
полегливо йде до своєї мети й розкривається несподівано для
всіх. Власне, це приховування якостей часто стає йому в при-
годі: «А ті парубки мали наймолодшого брата за дурного та й
його прозивали Дзіньголосом. Але він не був дурним, а був най-
http://www.etnolog.org.ua
123
розумніший від них усіх, та й він не противився тому» [Коль-
берг 2001, с. 76].
Попелюх отримує ім’я від попелу, в якому він сидить і ним
же пересипається; Івана Пецовського так прозвали за те, що
«лише любив котів і сидів на пецу». Божевільний Янко з одно-
йменної угорської казки отримав таке ім’я тому, що «у нього
щось трохи не те було з головою».
Відповідними є й прізвиська прихованих героїв і геро-
їнь – Вошливка, Попелюшка (угор. Гамупіпьокьо, Гамупепей-
кьо), Кормошка (у сажі). Кормошка щодня чистила піч, сажа
покривала її від голови до п’ят, тому її так і прозвали в па-
лаці. І хоча вона була добросердою й умілою, та через вигляд
усі уникали її. В однойменній угорській казці дівчина отри-
мала ім’я Волохата Кучка за те, що вона навмисне неприва-
бливо виглядала, аби вберегтися від інцестуальних посягань
свого батька. Закохавшись у принца, вона зняла старий одяг
і стала красунею. Оксанку-нетіпаху так прозвала зла мачуха,
яка не любила й принижувала її, хоча дівчина була роботя-
щою та вродливою.
Відомий герой угорського фольклору Гусячий Маті (Ludas
Mátyi) «взагалі не працював, а лише пантрував материних гу-
сей». За мотивами казки угорський письменник Мігай Фазе-
каш написав комічний епічний твір, який поставив на сцені
Іштван Балог. Ці твори розповсюдилися через лубкову літе-
ратуру та сприяли ще більшій популярності казки, яка відома
в усій Європі. Її основою є потрійне покарання багатія за не-
справедливу образу бідного хлопця [АTU 1538 (Помста обду-
реної людини)].
Самі за себе говорять імена Іван Навиворіт («що б не ро-
бив, усе робить навпаки») та Пригода («бо в нього все йшло
шкереберть»). Інколи трапляються й досить екзотичні на-
йменування: «Жила собі вдова. Мала вона одного сина. Ніяк
він її не кликав, лише “Матусю”. Навіть як говорив поза очі,
http://www.etnolog.org.ua
124
то так і казав – моя матусю. Через це і прозвали його Мату-
сею» [Срібні воли 1995, с. 26].
До імен героїв можуть додаватися назви тварин, птахів
тощо у випадках, коли їх перетворюють на цю істоту: Лицар
Лебідь з однойменної угорської казки; Змій-королевич, оберне-
ний змієм; Герумія – перетворений на жабу царевич тощо. Мо-
тив метаморфози дуже поширений у казках і сягає витоками
язичницьких уявлень.
Отже, слов’янські та неслов’янські казкові антропоніми
Українських Карпат слугують переважно на позначення героїв
і героїнь казок. Особливий інтерес становлять так звані про-
мовисті імена, що несуть у собі певне семантичне, смислове,
емоційне наповнення, яке реалізується в ході сюжету казки.
Багато з них стало називними.
ЛІТЕРАТУРА
Аникин В. П. Русская народная сказка. – М.: Учпедгиз, 1959. – 256 с.
Білецький О. І. Літературно-критичні статті. – К.: Дніпро, 1990. – 254 с.
Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. – М.: Высш. школа,
1986. – 416 с.
Ведерникова Н. М. Антитеза в волшебной сказке // Фольклор как искус-
ство слова / ред. Н. И. Кравцова. – М.: Наука, 1975. – С. 66–79.
Дег Л. У центрі уваги митець: творення та виконання традиційних ка-
зок // Усна епіка: етнічні традиції та виконавство / матеріали міжнар. наук.
конф. – К.: ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, 1997. – Ч. 1. – С. 85–105.
Дунаєвська Л. Ф. Українська народна проза (легенда, казка): еволюція
епічних традицій. – К.: КНУ, 1998. – 382 с.
Зорівчак Р. П. Реалія і переклад: на матеріалі англомовних перекладів
української прози. – Л.: Вид-во при Львів. ун-ті, 1989. – 215 с.
Зуева Т. В. Сказка «чудесные дети» в фольклоре восточных славян
(Происхождение и историческое развитие): автореф. дис. … канд. фи-
лол. наук. – М., 1978. – 19 с.
Мушкетик Л. Г. Відьма в українських чарівних казках Закарпаття //
V službach etnografi e. Zbornik na počest sedemdesiatin Ondreja Krupu. –
Békéscsaba, 2004. – С. 226–239.
http://www.etnolog.org.ua
125
Казки Буковини / запис та літ. підготов. текстів М. Г. Івасюка: упоряд-
кув. М. Г. Івасюка та В. С. Басараба; ред. В. С. Басараба. – Ужгород: Кар-
пати, 1973. – 240 с.
Казки Буковини: в 4 кн. / запис., упорядкув., прим. і слов. М. А. Зінчу-
ка. – Чернівці: Прут, 2008. – Кн. 2. – 376 с.
Казки одного села / запис текстів, післямова та прим. П. В. Лінтура;
упорядкув. Ю. Д. Туряниці. – Ужгород: Карпати, 1979. – 368 с.
Кольберг О. Казки Покуття / упорядкув., підгот. текстів, вступ. ст., прим.
та слов. І. В. Хланти. – Ужгород: Карпати, 2001. – 330 с.
Кравцов Н. И. Искусство психологического изображения в народном
поэтическом творчестве // Фольклор как искусство слова. – М.: Нау-
ка, 1969. – С. 5–35.
Порпуліт О. О. Ономастичний простір українських народних казок (у
зіставленні з російськими казками): автореф. дис. … канд. філол. наук. –
О., 2000. – 20 с.
Правда і кривда: казки / передм., упорядкув. і прим. І. В. Хланти. –
Ужгород: Карпати, 1982. – 352 с.
Редьква М. І. Семантико-функціональна система особових наймену-
вань в українських народних чарівних казках (у записах ХІХ ст.): автореф.
дис. … канд. філол. наук. – Івано-Франківськ, 2008. – 19 с.
Срібні воли: Казки гір і Підгір’я в записах Степана Пушика. – К.: Ве-
селка, 1995. – 398 с.
Казки Гуцульщини / запис, упорядкув. і літ. опрацюв. М. Зінчука. –
Л.: Світ. – 2003. – Кн. 1. – 384 с.; 2004. – Кн. 2. – 312 с.; 2008. – Кн. 3. –
328 с.
ATU – The Types of International Folktales: A Classifi cation and
Bibliography. Based on the system of Antti Aarne and Stith Thompson / Ву
Hans-Jörg Uther. – Helsinki, 2004. – Pt. 1–3. – Part І. – 619 p.; Part II. –
536 p.; Part III. – 285 p.
Balázs G. Tulajdonnevek a magyar népmesékben. – Bp., 1983. – 66 p. –
II Magyar Névtani Dolgozatok 30.
Balázs G., Várkonyi A. Tulajdonnevek a magyar népmesékben. – Bp., 1987. –
69 p. – IV Magyar Névtani Dolgozatok 72.
Balázs G., Barati A., Wolosz R. Tulajdonnevek a magyar népmesékben. –
Bp., 1989. – 72 p. – III Magyar Névtani Dolgozatok 80.
Boldizsár I. Mesepoétika. ĺrások mesékről, gyerekról, könyvekról. –
Bp.: Akadémiai K., 2004. – 312 p.
Braun S. A népmese. Bevezetés az összehasonlító mesekutatásba. –
Bp.: Geniusz K., 1923. – 205 p.
http://www.etnolog.org.ua
126
Három arany nyílvessző. Magyar népmesék. – Bp.; Ungvár: Móra-Karpati,
1973. – 130 p.
Honti J. A mese világa. – Bp.: Pantheon K., 1937. – 162 p.
Honti J. Az ismeretlen népmese. – Bp.: Offi cina Ny., 1945. – 36 p.
Felsőtiszai népmesék / Feljegyezte Kocsisné Szirmai Fóris Mária. –
Debrecen: Debr. Alföldi Magvető, 1956. – 408 p.
Kovács Á. A hősmese. Népmese műfajai és a népmesekatalógus I //
Ethnographia. – 1979. – XC. – P. 457–480.
Marosi T. Tulajdonnevek a magyar népmesékben. – Bp., 1981. – 66 p. –
I Magyar Névtani Dolgozotok 13.
Ungi népmesék és mondák / Gyűjt. és bev. rész irta Géczi J. –
Bp.: Akadémiai K.; Madách K., 1989. – 620 p.
Voigt V. Meseszó. Tanulmányok. – Bp.: MTA ELTE Folklór Szövegelemzési
Kutatócsoport, 2007–2009. – 420 p.
Антропонимы, изучением которых занимается ономастика,
широко функционируют в литературе и фольклоре, несут в себе
большой исторический, социальный и эмоциональный заряд, отра-
жают традиции того или иного народа. В украинских и венгерских
сказках Украинских Карпат герои большей частью имеют имена
собственные, ведь сказка является героецентричной. Особенный
интерес вызывают так называемые выразительные имена, имеющие
определенное семантическое, эмоциональное наполнение, реализу-
ющееся в ходе сюжета сказки.
Ключевые слова: народная сказка, антропонимы, Украинские
Карпаты, украинский, венгерский, выразительные имена.
http://www.etnolog.org.ua
|