Незабутній Рильський
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Слов’янський світ |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43468 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Незабутній Рильський / В.І. Наулко // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2011. — Вип. 9. — С. 4-6. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-43468 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-434682013-04-30T03:04:57Z Незабутній Рильський Наулко, В.І. 2011 Article Незабутній Рильський / В.І. Наулко // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2011. — Вип. 9. — С. 4-6. — укр. XXXX-0051 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43468 uk Слов’янський світ Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| format |
Article |
| author |
Наулко, В.І. |
| spellingShingle |
Наулко, В.І. Незабутній Рильський Слов’янський світ |
| author_facet |
Наулко, В.І. |
| author_sort |
Наулко, В.І. |
| title |
Незабутній Рильський |
| title_short |
Незабутній Рильський |
| title_full |
Незабутній Рильський |
| title_fullStr |
Незабутній Рильський |
| title_full_unstemmed |
Незабутній Рильський |
| title_sort |
незабутній рильський |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2011 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43468 |
| citation_txt |
Незабутній Рильський / В.І. Наулко // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2011. — Вип. 9. — С. 4-6. — укр. |
| series |
Слов’янський світ |
| work_keys_str_mv |
AT naulkoví nezabutníjrilʹsʹkij |
| first_indexed |
2025-07-04T01:54:17Z |
| last_indexed |
2025-07-04T01:54:17Z |
| _version_ |
1836679491589505024 |
| fulltext |
4
В. І. Наулко
НЕЗАБУТНІЙ РИЛЬСЬКИЙ
Усі, хто знав цю прекрасну людину, можуть підтвердити, що
навіть сама її присутність створювала ауру добра і світла. Улітку
1957 року за рекомендацією Костя Григоровича Гуслистого мене
прийняли на тимчасову посаду молодшого наукового співробіт-
ника у відділ етнографії. Тоді Інститут мистецтвознавства, фольк-
лору та етнографії містився на верхньому поверсі будинку Акаде-
мії наук, на розі Володимирської і Леніна. Половину кімнат уздовж
коридору займав Інститут органічної хімії, ще половину – ми.
В одну таку невелику кімнату і привів мене Кость Григоро-
вич. У передпокої сиділа секретар Інституту, всемогутня Олек-
сандра Георгіївна Маркіянова, в другій кімнаті – директор Ін-
ституту Максим Рильський. Узяти перший «бар’єр» було досить
важко – Маркіянова була жінкою надзвичайно рішучою і енер-
гійно охороняла спокій директора. Кость Григорович довго по-
яснював їй, хто я, і лише після цього ми ввійшли до кабінету.
Ніколи не забуду тієї першої зустрічі. Коли ми зайшли, Максим
Тадейович вийшов із-за столу, уважно на мене глянув і простяг-
нув свою м’яку інтелігентну руку. Відтак дружньо посміхнув-
ся і побажав успіхів. Мені тоді здалося, що М. Рильський і не
запам’ятав мене. На мій подив, надалі він завжди і чомусь пер-
шим вітався зі мною. Він не так уже й часто бував в Інституті,
але кожна його поява ставала справжнім святом для всіх. Ака-
демік вражав своїм розумом, полонив теплим гумором.
Максим Тадейович відіграв вирішальну роль у становлен-
ні й розвитку Інституту, який згодом одержав його ім’я. Хочу
згадати найцікавіші зустрічі із цією великою людиною.
Десь наприкінці 1950-х років ми підготували до друку
історико-етнографічну монографію «Українці». Її макет одра-
зу ж зазнав шквалу нищівної критики. Критикувати, як відо-
http://www.etnolog.org.ua
5
мо, завжди легше, особливо за умов ідеологічного тиску, адже
жодна тодішня республіка колишнього Союзу, насамперед Ро-
сія, не спромоглася на щось подібне. Росіяни ще й не починали
готувати монографію про свій народ! А в той час, за аналогією
з Османською імперією, жодна будівля не могла бути вищою за
турецьку мечеть. Як ми, наприклад, не могли збудувати стоти-
сячний стадіон, аж поки не з’явився такий стадіон у Лужниках.
І ось ми на черговому обговоренні макета «Українці» – цьо-
го разу у відділі науки ЦК КПУ. Одне із зауважень тодішнього за-
відувача цього відділу Юрія Юрійовича Кондуфора (знав би він,
що через півтора десятиліття я буду його заступником на істфаці
КДУ) стосувалося мене: чому на карті показані ураїнці за межа-
ми УРСР? Я звівся і сказав, що державні кордони не збігаються з
етнічними і що будь-який народ переходить до іншого не одразу,
а приблизно так, як, скажімо, лісова зона – в степову. Мене рішу-
че підтримав Максим Тадейович та інші. Але резюме Ю. Конду-
фора було беззаперечним: «Ми самі знаємо, що і як треба показу-
вати». Отже, М. Рильський і тоді не був усесильним і, як наслідок,
монографія «Українці» так і не вийшла у світ.
Усі, хто знав Максима Тадейовича, не забудуть його теплого
гумору. Якось в інституті йшло обговорення п’єси Предславича
про сучасне сільське весілля. П’єса оспівувала добробут і розквіт
села і була написана в дусі найгірших надбань соціалістичного
реалізму. Тож критичних зауважень не бракувало. Заступник ре-
дактора журналу «Народна творчість та етнографія» Павло Пав-
лій, зокрема, сказав, що у цій п’єсі чомусь забагато цілуються, на
що Максим Тадейович зауважив: «Мабуть, автор пішов за прин-
ципом: всіх не перецілуєш, хоча до того треба прагнути».
Ювілей Т. Шевченка, конференц-зала Академії наук України.
Наша працівниця Шура Кувеньова читає уривок з «Катерини».
Після вечора її вітають, кажуть, що вона добре прочитала міс-
це, яке стосувалося зради москаля. Вона в якомусь надзвичай-
но емоційному запалі повертається до М. Рильського й енер-
http://www.etnolog.org.ua
6
гійно жестикулює: «Максиме Тадейовичу! Це ж така подія! Це
ж така зрада!», а він їй: «Спокійніше, ви так жестикулюєте, що
люди подумають, ніби ви до мене маєте якісь претензії».
На початку 1960-х років, уже в новому приміщенні на Грушев-
ського, 4, тривають вибори до партбюро. Як завжди, коли прихо-
див Максим Тадейович, була вщерть заповнена його приймальня,
кімната секретаря і навіть коридор. Коли настала черга висувати
кандидатури, один із членів нашого колективу несамовито закри-
чав, що він пропонує кандидатуру Максима Рильського, на що той
зауважив: «Хто там з таким пафосом надривається? Можна поду-
мати, що тут, крім Максима, є ще якийсь інший Рильський».
У 1961 році на вченій раді інституту виступає відома болгар-
ська дослідниця музичного фольклору проф. Райна Комарова-
Кукудова. Її чудовий виступ у музичному супроводі було вислу-
хано з величезною увагою. Але наприкінці вона перепросила за
погану російську мову, на що Максим Тадейович відповів: «Дай
Бог, щоб наші співробітники так погано знали болгарську, як Ви
російську».
Максим Тадейович дуже любив Польщу, часто її відвідував.
У 1962 році його нагородили найвищою польською відзнакою.
На честь цієї події з поздоровленями на вчену раду прийшло
дуже багато людей. Усі захоплювалися почесним орденом, гово-
рили, який він гарний, як личить М. Рильському. Дехто намагав-
ся навіть його помацати. Це тривало досить довго. Коли всі вга-
мувалися, Максим Тадейович усім щиро подякував, зауваживши,
що орден він залишив удома, а це лише знак, яким його нагоро-
дила польська асоціація мисливців.
На жаль, роки спливають надто швидко. Колектив інституту
майже повністю змінився. Давно вже немає його засновника і ди-
ректора. Але і тепер, як і сорок років тому, мені інколи здається,
що в довгому коридорі інституту раптом з’явиться незабутня по-
стать Максима Тадейовича і всі замруть у пориві щирої любові
й поваги.
http://www.etnolog.org.ua
|