Науково-організаційна діяльність Максима Рильського

У статті розглядається науково-організаційна і громадська діяльність М. Т. Рильського, зокрема його діяльність на посадах директора ІМФЕ АН УРСР, голови Правління Спілки письменників України, голови Українського комітету славістів. Приділяється увага діяльності М. Т. Рильського в галузі славістики (...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Широкова, Н.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2011
Назва видання:	Слов’янський світ
Теми:	Видатний учений і організатор науки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43470
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Науково-організаційна діяльність Максима Рильського / Н.В. Широкова // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2011. — Вип. 9. — С. 29-43. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-43470
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-434702013-04-30T03:05:17Z Науково-організаційна діяльність Максима Рильського Широкова, Н.В. Видатний учений і організатор науки У статті розглядається науково-організаційна і громадська діяльність М. Т. Рильського, зокрема його діяльність на посадах директора ІМФЕ АН УРСР, голови Правління Спілки письменників України, голови Українського комітету славістів. Приділяється увага діяльності М. Т. Рильського в галузі славістики (у Всесоюзному слов’янському комітеті, Українському комітеті славістів), а також у редколегіях «Української радянської енциклопедії» та інших виданнях. В статье рассматривается научно-организационная и общественная деятельность М. Т. Рыльского, в частности его деятельность на должности директора ИИФЭ АН УССР, председателя Правления Союза писателей Украины, председателя украинского комитета славистов. Уделяется внимание деятельности М. Т. Рыльского в области славистики (Всесоюзный славянский комитет, Украинский комитет славистов), а также в редколлегиях УСЭ и других изданий. M. T. Rylski's scientific and managerial activity is regarded in particular his activity as the director of the Institute for Art Studies, Folkloristics and Ethnology of the Academy of Sciences of Ukrainian SSR, as the president off the management of the Union off Writers of Ukraine and the president of the Ukrainian committee of Slavists. Special attention is paid for M. T. Rylski's activity in the realm of slavistics (The All-Union Slavonis Committee, the Ukrainian Committee of Slavists), as well as to his participation in the editorial board of the Ukrainian Soviet Encyclopedia and other editions. 2011 Article Науково-організаційна діяльність Максима Рильського / Н.В. Широкова // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2011. — Вип. 9. — С. 29-43. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. XXXX-0051 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43470 929Рильський+001.89 uk Слов’янський світ Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Видатний учений і організатор науки Видатний учений і організатор науки
spellingShingle	Видатний учений і організатор науки Видатний учений і організатор науки Широкова, Н.В. Науково-організаційна діяльність Максима Рильського Слов’янський світ
description	У статті розглядається науково-організаційна і громадська діяльність М. Т. Рильського, зокрема його діяльність на посадах директора ІМФЕ АН УРСР, голови Правління Спілки письменників України, голови Українського комітету славістів. Приділяється увага діяльності М. Т. Рильського в галузі славістики (у Всесоюзному слов’янському комітеті, Українському комітеті славістів), а також у редколегіях «Української радянської енциклопедії» та інших виданнях.
format	Article
author	Широкова, Н.В.
author_facet	Широкова, Н.В.
author_sort	Широкова, Н.В.
title	Науково-організаційна діяльність Максима Рильського
title_short	Науково-організаційна діяльність Максима Рильського
title_full	Науково-організаційна діяльність Максима Рильського
title_fullStr	Науково-організаційна діяльність Максима Рильського
title_full_unstemmed	Науково-організаційна діяльність Максима Рильського
title_sort	науково-організаційна діяльність максима рильського
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Видатний учений і організатор науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43470
citation_txt	Науково-організаційна діяльність Максима Рильського / Н.В. Широкова // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2011. — Вип. 9. — С. 29-43. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series	Слов’янський світ
work_keys_str_mv	AT širokovanv naukovoorganízacíjnadíâlʹnístʹmaksimarilʹsʹkogo
first_indexed	2025-07-04T01:54:26Z
last_indexed	2025-07-04T01:54:26Z
_version_	1836679499849138176
fulltext	29 УДК 929Рильський+001.89 Н. В. Широкова НАУКОВО-ОРГАНІЗАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО У статті розглядається науково-організаційна і громадська ді- яльність М. Т. Рильського, зокрема його діяльність на посадах ди- ректора ІМФЕ АН УРСР, голови Правління Спілки письменників України, голови Українського комітету славістів. Приділяється увага діяльності М. Т. Рильського в галузі славістики (у Всесоюз- ному слов’янському комітеті, Українському комітеті славістів), а також у редколегіях «Української радянської енциклопедії» та ін- ших виданнях. Ключові слова: організація науки, Спілка письменників Украї- ни (СПУ), Всесоюзний слов’янський комітет, Український комітет славістів. M. T. Rylski’s scientific and managerial activity is regarded in particular his activity as the director of the Institute for Art Studies, Folkloristics and Ethnology of the Academy of Sciences of Ukrainian SSR, as the president off the management of the Union off Writers of Ukraine and the president of the Ukrainian committee of Slavists. Special attention is paid for M. T. Rylski’s activity in the realm of slavistics (The All-Union Slavonis Committee, the Ukrainian Committee of Slavists), as well as to his participation in the editorial board of the Ukrainian Soviet Encyclopedia and other editions. Keywords: scientific management, the Union of Writers of Ukraine, the All-Union Slavonic Committee, the Ukrainian Committee of Slavists. М. Т. Рильський – видатний український культурний і громадський діяч, поет, літературознавець, фольклорист, пе- рекладач. Його перу, крім поезії, яка стала класикою укра- їнської літератури, належить і чимала кількість перекладів, оперних лібрето, текстів пісень, а також критичні й науко- ві статті з літературознавства, фольклористики, мистецтво- знавства, майстерності перекладу та чималий публіцистич- http://www.etnolog.org.ua 30 ний доробок. Л. Новиченко писав, що «загальновизнаним є хист Рильського-публіциста, який з особливою силою роз- крився в його статтях часів війни та в післявоєнні роки, причому й тут він майстерно володів багатьма регістрами – від кличної, трибунної патетики до інтимної, добродушно- лукавої розмови “віч-на-віч” з читачем. Нарешті, таке ши- роке поле його діяльності, як літературознавство, критика, фольклористика, багатогранні проблеми перекладацької майстерності, – поле, де Рильський-поет виступав у безпосе- редній спілці з Рильським-ученим» [Новиченко 1980, с. 3]. М. Рильський завжди мав багато громадських обов’язків, які забирали чимало часу, потребували і віддачі фізич- них сил. Він був головою Правління Спілки письменників України (1943–1947 рр.), членом Правління Всесоюзного слов’янського комітету (1946–1964 рр.), членом Правління Спілки письменників СРСР, головою Українського Коміте- ту славістів (1962–1964 рр.), членом Комітету з Державних премій у галузі літератури і мистецтва при Раді Міністрів СРСР [Історія Академії наук Української РСР 1967, с. 397]. Він був також депутатом Верховної Ради СРСР (2-го, 3-го, 4-го і 5-го скликань) та депутатом Верховної Ради УРСР (2-го скликання). Багато років творчого життя М. Рильського тісно пов’язано з Академією наук України. На початку Великої Вітчизняної вій ни ІМФЕ, як і інші академічні установи, був евакуйований до м. Уфи, де певний час існував у складі Інституту суспільних наук АН УРСР. У червні 1942 року у зв’язку з поділом Інституту суспіль- них наук на кілька окремих установ було створено Інсти- тут народної творчості і мистецтва АН УРСР, куди ввійшли науковці (фольклористи та мистецтвознавці) і творчі пра- цівники (композитори, художники, архітектори). Інститут мав відділи музики, фольклору й образотворчого мисте- http://www.etnolog.org.ua 31 цтва. У листопаді 1942 року директором інституту був при- значений М. Т. Рильський, який працював на цій посаді по- над 20 років. Перебуваючи під час евакуації в Уфі (1941–1943 рр.) і в Мо- скві (серпень 1943 – березень 1944 рр.), працівники інституту продовжували досліджувати українську народну культуру та мистецтво, зокрема народну творчість і побут українських пе- реселенців у Башкирії, культуру башкирського народу, фольк- лор періоду Великої Вітчизняної війни [Історія Академії наук Української РСР 1967, с. 29]. Ще 1943 року в Уфі, де академічні інститути продовжували працювати в евакуації, М. Рильсько- го було обрано дійсним членом Академії наук УРСР. У цьо- му ж році його плідна поетична праця була відзначена прису- дженням Сталінської премії за збірки поезій «Слово про рідну матір», «Світова зоря», «Світла зброя» і поему «Мандрівка в молодість». Ще до війни почалася робота зі складання нового російсько-українського словника, над яким працювали науковці Інституту мовознавства АН УРСР. Завершувати її вже в евакуації Президія АН УРСР доручила членам ред- колегії – мовознавцям М. Калиновичу і Л. Булаховському та М. Рильському – як літератору. Науковій роботі, безпе- речно, заважали не тільки важкі умови евакуації, а й неста- ча багатої картотеки, яку протягом кількох років складали науковці в Києві, та неможливість її поповнення і оновлен- ня. І все ж роботу над словником, що містить 80 тис. слів, було завершено і видано його1948 року Державним видав- ництвом іншомовних і національних словників у Москві. На пам’ять про цю подію М. Рильський пише «Сонет про словник» з посвятою Михайлові Калиновичу та Леонідові Булаховському. Як відомо, цей словник у виправленому і доповненому вигляді чотири рази за життя поета і науков- ця перевидавала Академія наук УРСР. І скрізь на першій http://www.etnolog.org.ua 32 сторінці – імена трьох академіків (М. Калинович, Л. Була- ховський, М. Рильський), які доклали багато зусиль, щоб з’явилася така фундаментальна важлива праця. У 1950 році Рильському було присуджено ступінь доктора філологічних наук, а в 1958 – обрано дійсним членом Академії наук СРСР. Коли його вітали з обранням, він сказав: «Що ж, це означає – більше працювати. Високе звання – високі обов’язки і труд». І продовжував працювати як учений, літературозна- вець. За свою невтомну працю він був нагороджений ордена- ми Леніна (1955 та 1960 рр.). У 1960 році за збірки «Троянди й виноград» і «Далекі небосхили» поетові було присуджено Ле- нінську премію. У червні 1945 року в Україні було започатковано видав- ничу програму «Золотий фонд нашої літератури», здійснен- ня якої мало на меті поповнити книжковий фонд, скарби якого були знищені під час війни. Як голова СПУ М. Риль- ський брав активну участь у розробленні й реалізації цьо- го задуму. Уже тоді йшлося про видання творів І. Франка у 25-ти томах, Лесі Українки – у 10-ти, І. Нечуя-Левицького – у 12-ти, П. Куліша – у 10-ти, І. Карпенка-Карого – в 6-ти, Б. Грінченка – у 5-ти. На одному із засідань Рильський за- пропонував «подумати про список іноземної літератури і літератури братніх народів», а також відновити Держнац- менвидав України, який існував до війни. Він підтримував думку про перевидання творів Д. Яворницького, О. Потеб- ні, Д. Багалія. Багато з наміченого було зроблено, а дещо й донині чекає своєї черги. Дуже плідно Рильський працював в Інституті мистецтво- знавства, фольклору та етнографії, де його спочатку було за- тверджено вченим секретарем – у січні 1942 року, а з грудня того ж року – директором цього багатогалузевого закладу. З перших же днів свого перебування на цій посаді Максим Тадейович безпосередньо займався науковою роботою, ви- http://www.etnolog.org.ua 33 ступав з доповідями на сесіях АН УРСР і пленумах правлін- ня СПУ, друкував праці в наукових виданнях і пресі. Ще під час евакуації було підготовлено до друку тритомну «Історію України», «Історію української літератури», мовознавчі пра- ці, уже згаданий «Русско-украинский словарь». Вагомим був у той період і внесок очолюваного М. Т. Риль- ським інституту: проведено експедиції та зібрано матеріа- ли для монографії «Українці в Башкирії», підготовлено праці «Український радянський фольклор» і«Башкирський музич- ний фольклор». Поміж актуальних тем інституту було зби- рання і вивчення фольклору років війни. Більша частина зі- браного матеріалу ввійшла до збірника «Українська народна поезія про Велику Вітчизняну війну», виданого АН УРСР за редакцією М. Рильського 1953 року. Ім’я видатного поета і науковця стоїть (серед членів редак- ційної колегії) на початку ще двох монументальних праць – тритомного «Русско-украинского словаря» (1968) та 11- томного «Словника української мови» (тут тільки на першому томі). За роботу над російсько-українським словником поміж інших учених М. Рильський удостоєний звання лауреата Дер- жавної премії УРСР у галузі науки і техніки (посмертно). Директор інституту, відповідальний редактор монографій працівників цієї науково-дослідної установи та журналу «На- родна творчість та етнографія», член редколегії (у різні роки) журналів «Славяне», «Дружба народов», «Вітчизна», «Всес- віт», «Літературної газети», член комітету з Ленінських премій у галузі літератури і мистецтва, член ряду вчених рад. А ще ре- дагування рукописів і друкованих матеріалів, обов’язки члена видавничої ради Держкомлітвидаву України і редколегії Укра- їнської Радянської Енциклопедії – такою була колосальна ро- бота поета-академіка. Ще на початку 1930-х років була спроба підготувати і видати Українську Радянську Енциклопедію (УРЕ). Проте http://www.etnolog.org.ua 34 в умовах того часу редакційна колегія не змогла виконати своє завдання, і робота над підготовкою енциклопедії при- пинилася. Відповідно до постанови ЦК КП України і Ради Міністрів УРСР від 18 грудня 1957 року «Про видання Української Ра- дянської Енциклопедії», при Президії Академії наук УРСР було створено на правах науково-дослідної установи Головну редакцію Української Радянської Енциклопедії на чолі з голов- ним редактором УРЕ М. П. Бажаном. У складі Головної редак- ційної колегії УРЕ в різний час були провідні науковці Акаде- мії наук УРСР, серед яких і М. Т. Рильський [Історія Академії наук Української РСР 1967, с. 159–160]. Протягом 1958–1959 років було оформлено науково- редакційний колектив Головної редакції УРЕ в складі 25 ре- дакцій і відділів, у тому числі науково-галузевих редакцій: археології та етнографії; літератури, мови та фольклору; мистецтва та ін. М. Рильський прискіпливо вникав у ро- боту над УРЕ, вкладав багато знань і досвіду, але водночас не полишав роботи ні літературної, ні наукової. Протягом 1951–1964 років вийшло друком одинадцять окремих видань дослідницьких і критичних праць М. Рильського. Це збір- ки статей і монографічні дослідження, наприклад «Героїч- ний епос українського народу», «Література і народна твор- чість», «Про мистецтво», доповідь на Міжнародному з’їзді славістів «Художній переклад з однієї слов’янської мови на іншу» та ін. Це свідчить про те, що «Рильський таки був уче- ним, глибоким знавцем не тільки літератури – вітчизняної і світової, але й народної творчості, музики, театру, знавцем, до чиїх думок, порад і зауважень прислухалися найвидатніші спеціалісти з відповідних галузей знання. Інша справа – сам стиль його статей і розвідок, в яких завжди відчувався поет з своєю особливою художницькою проникливістю в предмет, з своїм суб’єктивним – у хорошому розумінні – ставленням http://www.etnolog.org.ua 35 до нього, з своїм образним, емоційним, а часом і справді вог- нистим способом викладу» [Новиченко 1980, с. 4]. Багатий творчий доробок М. Рильського може стати в при- годі й сучасним мистецтвознавцям, дослідникам театру, му- зики та кіно. Його статті про видатних майстрів сцени (таких як Кропивницький, Саксаганський, Бучма, Заньковецька), композиторів (Лисенко, Шопен, Бетховен та ін.), виконавців- співаків (Литвиненко-Вольгемут, Козловський та ін.), улюб- леного кінорежисера О. Довженка, якому присвячено кілька статей, є свідченням широти мистецьких уподобань і багато- гранності таланту автора. «Цим і визначається своєрідний характер роздумів пое- та про людську красу і красу мистецтва, про багатство люд- ської особистості і розквіт людської індивідуальності; про місце в житті людини, незалежно від її фаху, мистецтва й про естетичні проблеми творчого процесу митця; про тра- диції і новаторство, про музу – натхненницю справжньої творчості й моду – умовну і скороминущу красивість; про одвічну боротьбу нового з старим у мистецтві, про класи- ку і сучасність; народність і національний характер нашо- го мистецтва, високі громадсько-художні цілі й обов’язки митця та про риси майбутнього» [Йосипенко 1962, с. 6]. Статті про мистецтво та митців М. Рильського свідчать не лише про глибоке знання творчого процесу, а й про пова- гу до праці митців, яким вони присвячені, та можуть бути взір цем для інших мистецтвознавців. Тож доцільно буде на- вести уривки з різних статей про мистецтво: «Усе моє сві- доме життя слово “Саксаганський” було для мене символом високої майстерності»; «Якщо і збереглись фонографічні валки з записами монологів і співів Панаса Саксаганського, то дадуть вони молодшим нашим сучасникам дуже частко- ве уявлення про його майстерність у слові, а майстерність гриму, жесту, поз, уміння одягатися, манери триматися на http://www.etnolog.org.ua 36 сцені ніякі фотографії ані зарисовки, звичайно, не можуть передати»; «Майстерність комедії доведена була Саксаган- ським до рівня досконалої віртуозності, в якій – поряд з гримом, з “обіграванням речей” на сцені, з безпомилковим почуттям партнера і ансамблю – перше місце займала пода- ча фрази» [Рильський 1986, XV, с. 197–199]. Це стаття «Бра- ти Тобілевичі», присвячена корифею української сцени. Кілька статей М. Рильський присвятив Олександрові Дов- женку, якого поважав і яким захоплювався. «Змолоду вчи- тель, художник, потім кіносценарист і кінорежисер, письмен- ник – прозаїк, памфлетист, драматург. Це все так і це не по- криває всього Довженка, і все це у нього перепліталось, і на всьому цьому лежала печать неповторної індивідуаль- ності творчої людини»; «Довженко не боїться – як і ніколи не боявся – надмірностей, перебільшень, зовні неправдо- подібних ситуацій, бо під тим усім криється в нього вели- ка правда життя» («Поема про людину»). У статті «Олек- сандр Довженко» М. Рильський пише, що «Довженкові, як мало кому навіть із дуже визначних художників і гро- мадських діячів, властива була непохитна щирість і ціль- ність. Довженко-художник, Довженко-людина, Довженко- громадянин – це було одно, це була гармонія, яку рідко коли можна зустріти»; «Все, що робив Довженко, виклика- ло такий жвавий обмін думками, такі часом і суперечки, які викликають тільки серйозні й великі творчі явища» [Риль- ський 1986, XV, с. 230]. Рильського з Довженком пов’язувала багатолітня дружба, тому він тяжко переживав нападки на нього і на його фільми та після смерті кінорежисера вперто відстоював його право на отримання Ленінської премії. М. Рильський створив цілу галерею образів видатних мит- ців минулого і сучасного. Це – корифеї українського театру М. Заньковецька, П. Саксаганський, М. Садовський, М. Кро- http://www.etnolog.org.ua 37 пивницький; також є праці про Бетховена, Шопена, Лисен- ка, Козловського та інших композиторів і співаків; народним співцям Остапу Вересаю, Михайлу Кравченку і Єгору Мов- чану присвячено «Триптих про кобзарів». У кількох працях йдеться про творчість і особистість видатного композитора Л. Ревуцького. У статті про Левка Ревуцького «Майстер і вчитель» Риль- ський відзначає, що видатний композитор самовіддано вихо- вував гідну творчу зміну. Те саме можна сказати і про Максима Тадейовича, який постійно брав участь у нарадах і семіна- рах молодих письменників, серед яких були Михайло Стель- мах, Андрій Малишко, Кость Герасименко, Платон Воронько, Олександр Підсуха та ін. У своїй роботі з молоддю він дотри- мувався того принципу, що її потрібно «надмірно не захвалю- вати», але й не накривати «мокрим рядном». Рильський гово- рив, що молодь потребує тільки одного – «розумної любові». «І молоді митці шукають. Цілий загін молодих поетів і в Ро- сії, і на Україні стоїть під знаком шукань. Уважний і чуйний читач розрізнить серед цих шукань і шлях до справжніх зна- хідок, і скороминуще шумування та лушпиння “новаторства заради новаторства”. Не думаю, щоб нашу поетичну молодь треба було надмірно “захвалювати”, але ж ніяк не варто й на- кидатися на неї “мокрим рядном”. Обидва способи однаково шкідливі. Молодь потребує одного: розумної любові» [Риль- ський 1988, XVІІІ, с. 621]. Глибину, дієвість і внутрішню красу цієї «розумної любо- ві» можна було побачити в різних формах його спілкування з літераторами і науковцями – це передмови до книжок та окремих публікацій, рецензії, публічні виступи на нарадах, семінарах, конференціях, читання книг і рукописів молодих авторів, а також особисті зустрічі й розмови, своєрідні усні консультації. До цього треба додати постійну турботу вже як директора академічного інституту про підготовку науко- http://www.etnolog.org.ua 38 вих кадрів: мистецтвознавців, фольклористів, етнографів. За життя М. Рильського під його керівництвом і за його кон- сультацією було підготовлено близько 70 кандидатів і понад 10 докторів наук. Як згадує В. А. Юзвенко, яка свого часу була аспіранткою М. Рильського, учений надмірно не опікав дисертанта, а його авторитет уже сам був організаційним началом роботи, він «власним прикладом навчав високим моральним і етичним якостям радянського вченого, умінню проникнути в саму до- сліджуваних проблем, працювати з “вогником”, “самовіддано, не шкодуючи сил…”» [Ільєнко 1995, с. 342]. Відомий літературознавець Г. Вервес писав, що М. Риль- ський і О. Білецький прищепили йому любов до культури зарубіжних слов’янських народів, інтерес до славістики. «Коли я працював над кандидатською дисертацією про Ада- ма Міцкевича, Рильський щедро допомагав мені, ділився зі мною своїми знаннями, дозволив користуватися книгами його бібліотеки. Прислані йому з Польщі статті або дослі- дження про автора “Пана Тадеуша” він негайно передавав мені. І з того часу я не видавав жодної книжки без участі Максима Тадейовича: він благословляв їх то як редактор, то як рецензент, то просто як читач. Я горджуся цією допомо- гою, безмірно щасливий, що мені випала доля працювати з ним, як він не раз говорив, “на слов’янській ниві”» [Вервес 1994, с. 307]. М. Т. Рильський як літературознавець, перекладач і науко- вець багато уваги приділяв вивченню культури слов’янських народів, дослідженню і пропаганді української культури. Його зусилля і творча праця сприяли співробітництву з ученими ін- ших слов’янських країн та інтересу до культури слов’янських народів в Україні. У 1958 році в Москві відбувся IV Міжнародний з’їзд славіс- тів, у роботі якого взяли участь співробітники інститутів літе- http://www.etnolog.org.ua 39 ратурознавства, мовознавства і мистецтвознавства – зокрема з питань фольклористики та етнографії виступили такі відо- мі українські вчені, як К. Г. Гуслистий, Ф. І. Лавров, Г. С. Су- хобрус, В. С. Бобкова, А. М. Кінько, П. Д. Павлій та ін. [Риль- ський 1988, XVІІІ, с. 214]. У роботі цього з’їзду взяв участь і М. Рильський, який ви- голосив доповідь «Героїчний епос українського народу». Про- ілюструвати свій виступ про українські народні думи та іс- торичні пісні автор запросив відомого кобзаря Є. Мовчана. Делегати були в захваті від цього виступу. У своїх нотатках зі з’їзду славістів «В атмосфері дружнього співробітництва» М. Рильський писав: «Під час моєї доповіді про героїчний епос виступив з козацькою думою “Невільничий плач” і влас- ною піснею “Ниво моя” наш кобзар Є. Мовчан. Наступного дня тов. Мовчан виступив на з’їзді перед ширшою аудиторі- єю. Спів кобзаря справив на присутніх величезне враження. Один з делегатів з’їзду – не пам’ятаю, хто саме – порівняв “Не- вільничий плач” з музикою Бетховена. Гості з Болгарії казали, що ця дума нагадала їм їх рідні пісні, довела їх до сліз» [Риль- ський 1988, XVІІІ, с. 214]. З ім’ям Максима Рильського також пов’язана і та робо- та, що велася в Україні зі збирання, вивчення, систематиза- ції та публікування фольклорних матеріалів. Великою заслу- гою М. Рильського як фольклориста є залучення наукових сил фольклористів і етнографів з усієї України, відновлення і роз- гортання подальшої роботи Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Фонди Інституту, які знач- но постраждали під час війни, у післявоєнні роки поповню- валися і відновлювалися співробітниками інституту, серед яких – відомі фольклористи професор П. М. Попов, П. Д. Пав- лій, А. М. Кінько, Ф. І. Лавров, М. С. Родіна, Г. С. Сухобрус, В. Г. Хоменко, В. С. Бобкова, М. П. Ліждвой та ін. Багато спів- робітників виховувалися і зростали як дослідники народної http://www.etnolog.org.ua 40 творчості саме в стінах ІМФЕ, плідно працювали в ньому про- тягом багатьох років. Наукові експедиції в різні кінці республіки, наради і конфе- ренції фольклористів та інших учених, організовані й прове- дені Інститутом, безперечно, мають велике значення і для роз- витку фольклористики як науки, і для розвитку самої народної творчості. Чи не найбільшим досягненням науковців ІМФЕ, очолюваного М. Т. Рильським, було завершення багато річної роботи над двотомним виданням з історії української народ- ної творчості («Українська народна творчість», перший том – дожовтневий період, другий том – радянський період). Ця праця знайшла загальне визнання серед дослідників фольк- лору, вчителів, студентів, широкої читацької громадськості. Аналізуючи цю книжку, можемо зробити висновок, що вона є не лише навчальним посібником, а великою мірою – само- стійним дослідженням, здійсненим колективом науковців Ін- ституту [Максим Рильський 1960, с. 242]. Без адміністрування і зайвої метушні, спокійно і розваж- ливо М. Т. Рильський, поет-академік, як часто його називали, спрямовував роботу Інституту, ростив наукові кадри, запалю- ючи весь колектив власним прикладом. За кілька повоєнних років колектив ІМФЕ опублікував у різних видавництвах ряд цінних збірок української народної творчості, чим сприяв популяризації кращих її зразків, та за- лучив до її дослідження широке коло науковців. За цей час інститут підготував і опублікував також три томи «Наукових записів» (Т. 1–2 – 1947 р., Т. 3 – 1954 р.), а про- тягом наступних років колектив його співробітників разом зі збирачами та дослідниками на місцях зібрали стільки цікаво- го матеріалу, що з 1957 року стало можливим відновлення ви- дання в Україні журналу «Народна творчість та етнографія» (обсяг – 12 др. аркушів з періодичністю 4 номери на рік). Без- перечно, у проведенні багатьох заходів, пов’язаних зі збиран- http://www.etnolog.org.ua 41 ням, публікацією, дослідженням поетичної творчості нашого народу, була велика заслуга М. Т. Рильського М. Рильський постійно закликав колег-учених і аматорів до збирання і публікації фольклорних творів, до глибокого і вдумливого їх вивчення: «Візьмемо для прикладу кілька проб- лем: взаємовплив радянської народної творчості і радянської літератури; нове і традиційне в сучасному фольклорі; поети- ка в нашій народній творчості, художні особливості сучасної народної прози, радянські частушки та коломийки, особливо- сті їх форми в порівнянні з російськими частушками, перегук українського фольклору з фольклором інших народів СРСР; образна система в сучасній народній поезії; особливості вір- шування сучасних пісень в порівнянні з піснями дожовтне- вими; мова сучасного фольклору…» [Максим Рильський 1960, с. 243]. Тут названо лише кілька проблем, а їх – море, як казав Рильський. Широка, всебічна освіченість, енциклопедизм були однією з визначальних рис М. Рильського. А ще він був людиною не тільки вимогливою, а й щирою та дуже доброзичливою, про що часто згадують і його друзі, і просто знайомі та співробіт- ники. Микола Гудзій зазначав про нього: «Максим Тадейович Рильський – чи не найдоброзичливіша людина, яку мені дове- лося зустрічати в житті. Він любить людей так само, як вони люблять його, і з готовністю та душевною щирістю йде назу- стріч їх потребам і турботам. Він добрий і чуйний громадя- нин, що по-пушкінськи радіє з успіхів не лише своїх друзів, але й недругів, якщо взагалі вони в нього є. Йому чужа не тіль- ки професіональна заздрість до удач інших, але також і бажан- ня суперництва з кимось із своїх співбратів по перу чи сус- пільному становищу» [Гудзій 1960, с. 39]. Максимові Тадейовичу були чужими почуття винятковос- ті, вип’ячування своїх заслуг, хизування своєю «вищістю» – таланту, становища, авторитету. Він ніколи не «тиснув» цим http://www.etnolog.org.ua 42 на своїх співрозмовників, а, відчуваючи цю «вищість», вико- ристовував її для утвердження справедливості й добра. Його демократизм, увага до праці інших, повага до особистості яскраво виявлялися в колективі інституту, який він очолював. В. А. Юзвенко, яка на той час була вченим секретарем ІМФЕ АН УРСР, згадує, що він жив радощами своїх співробітників, а їхні невдачі сприймав як власні. Виняткова скромність, про- стота і щирість, доброзичливість, уважність і глибока повага у ставленні до людей – це ті високі морально-етичні риси ха- рактеру М. Т. Рильського, вченого й учителя, що гідні подиву і наслідування. Він умів слухати співрозмовника, не дозволяв собі жодно- го нещирого слова на чиюсь адресу, об’єктивно оцінював за- слуги своїх колег, був завжди уважним до особистості, до чу- жої праці та думки. А його критичні зауваження були завжди аргументованими й доцільними, без зверхності, безапеляцій- ної категоричності та менторства. Незважаючи на свою лагід- ну вдачу, Максим Тадейович міг обуритися чиєюсь непоряд- ністю та бути навіть непримиренним, гнівним. Це найчастіше спричинювалося не особистою образою, не самозахистом, а непоступливою обороною громадських інтересів, піклуван- ням про загальну справу. Творчий дух у колективі, взаєморозуміння і мобільність – усе це зберігалося в Інституті завдяки його незмінному дирек- тору, Максиму Тадейовичу Рильському, понад 20 років. Література Вервес Г. Он жил среди нас // Воспоминания о Максиме Рыльском. – К., 1984. Гудзій М. На радість людям // Максимові Рильському. – К., 1960. ільєнко і. Жага. Труди і дні Максима Рильського : документальний жит- тєпис. – К., 1995. http://www.etnolog.org.ua 43 Йосипенко М. Думки поета // рильський М. Про мистецтво. – К., 1962. Історія Академії наук Української РСР. – К., 1967. Максим Рильський. – О., 1960. Новиченко Л. Критична проза поета // рильський М. т. Статті про літе- ратуру. – К., 1980. рильський М. Зібрання творів : у 20 т. – К., 1986. – Т. 15; 1988. – Т. 18. Українська народна поетична творчість. – К., 1958. – Т. 1. В статье рассматривается научно-организационная и обществен- ная деятельность М. Т. Рыльского, в частности его деятельность на должности директора ИИФЭ АН УССР, председателя Правления Союза писателей Украины, председателя украинского комитета сла- вистов. Уделяется внимание деятельности М. Т. Рыльского в области славистики (Всесоюзный славянский комитет, Украинский комитет славистов), а также в редколлегиях УСЭ и других изданий. Ключевые слова: организация науки, Союз писателей Украины (СПУ), Всесоюзный славянский комитет, Украинский комитет сла- вистов. http://www.etnolog.org.ua

Науково-організаційна діяльність Максима Рильського

Репозитарії

Схожі ресурси