«Від цих пожовклих сторінок на нас життям безсмертним віє»

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2011
Автор: Скорульська, Р.М.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2011
Назва видання:Слов’янський світ
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43482
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:«Від цих пожовклих сторінок на нас життям безсмертним віє» / Р.М. Скорульська // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2011. — Вип. 9. — С. 230-233. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-43482
record_format dspace
spelling irk-123456789-434822013-04-30T03:02:09Z «Від цих пожовклих сторінок на нас життям безсмертним віє» Скорульська, Р.М. Спогади і матеріали 2011 Article «Від цих пожовклих сторінок на нас життям безсмертним віє» / Р.М. Скорульська // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2011. — Вип. 9. — С. 230-233. — укр. XXXX-0051 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43482 uk Слов’янський світ Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Спогади і матеріали
Спогади і матеріали
spellingShingle Спогади і матеріали
Спогади і матеріали
Скорульська, Р.М.
«Від цих пожовклих сторінок на нас життям безсмертним віє»
Слов’янський світ
format Article
author Скорульська, Р.М.
author_facet Скорульська, Р.М.
author_sort Скорульська, Р.М.
title «Від цих пожовклих сторінок на нас життям безсмертним віє»
title_short «Від цих пожовклих сторінок на нас життям безсмертним віє»
title_full «Від цих пожовклих сторінок на нас життям безсмертним віє»
title_fullStr «Від цих пожовклих сторінок на нас життям безсмертним віє»
title_full_unstemmed «Від цих пожовклих сторінок на нас життям безсмертним віє»
title_sort «від цих пожовклих сторінок на нас життям безсмертним віє»
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2011
topic_facet Спогади і матеріали
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43482
citation_txt «Від цих пожовклих сторінок на нас життям безсмертним віє» / Р.М. Скорульська // Слов’янський світ: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2011. — Вип. 9. — С. 230-233. — укр.
series Слов’янський світ
work_keys_str_mv AT skorulʹsʹkarm vídcihpožovklihstorínoknanasžittâmbezsmertnimvíê
first_indexed 2025-07-04T01:55:09Z
last_indexed 2025-07-04T01:55:09Z
_version_ 1836679545235701760
fulltext 230 Р. М. Скорульська «ВІД ЦИХ ПОЖОВКЛИХ СТОРІНОК НА НАС ЖИТТЯМ БЕЗСМЕРТНИМ ВІє» * Микола Лисенко, пишучи 22 листопада 1902 року своєму щирому другові Борисові Познанському про смерть і похо- рон їхнього університетського побратима Тадея Рильсько- го, зокрема, повідомляв: «У Хведька три сини: старший Іван студент-юрист 2-го курсу. Батько його страшенно любив, він і хазяйнував останній рік. Другий  – Богдан, гімназист 8-го класу, менш способний, але теж славний. [...] третій – малий по 8  году, Максим, славненьке хлоп’ятко, прудке, гостре й розумне». Згодом «прудке, гостре і розумне» хлоп’ятко на кілька ро- ків стане членом Лисенкової родини. Саме тим незабутнім дням свого дитинства уславлений український поет Максим Тадейович Рильський 1942 року присвятив 4-ту главу поеми «Мандрівка в молодість». 1 Був теплий вересень, до стиглих виногрон Подібний м’якістю і лагідним прозором. Злягла єдвабна ніч на затишний балкон, І приязні вогні дівочим грали хором У тиші київській. Душі не брався сон, І я постерігав неутоленним зором, Перехилившися з розкритого вікна, Як дивна твориться на світі дивина. * Перші рядки вірша М. Рильського, записаного 15 квітня 1945 року до родинного альбому Сенаторських-Скорульських, що його було розпочато в 1844 році. http://www.etnolog.org.ua 231 2 Він на балконі був, сам чародій Микола Вітальйович. Сидів край мирного стола, І сивина його, та старість ясночола, Такою свіжою бадьорістю цвіла! Якась мелодія із-під руки спроквола, Іще німа для всіх, крім нього лиш, росла Цятками чорними на білому папері, Щоб розчинить колись у людську душу двері... Творча атмосфера таких ночей і пробудила в малого Мак- сима потяг до віршування. Саме в крихітній кімнатці Лисен- кового помешкання на Маріїнсько-Благовіщенській з’явилися вірші, що ввійшли 1910 року в першу збірку Максима Риль- ського  «На білих островах». Доля звеліла, щоб через багато років один із аркушиків, ви- мережаних дитячою рукою в домі Лисенка, повернувся туди, де був написаний. Це аркуш поштового паперу з повним текстом першого вір- ша восьмирічного поета, написаного, вірогідно, 1903  року з нагоди 35-річчя творчості композитора: Славному Кобзареві України Миколі Лисенку Моє бажаннє. Що я бажаю Мене питають На це питаннє Одповідаю: Народ без крови Щастя добуде И царство любови На землі буде Скинуть кайдани, Скинуть неволю И народи глянуть У вічі долі! http://www.etnolog.org.ua 232 Доля із лісу Доля із поля Прийде до нас, і тоді Богом в нас буде скрізь воля... Та чи збудецця бажаннє Мого серця пориваннє? Максим Рильський Серед інших документів і нотних видань цей неоціненний аркушик зберігся у випадкових людей, до яких потрапили у Львові залишки архіву Мар’яни Миколаївни Лисенко. Ці ма- теріали було викуплено на пожертву упорядників українсько- го суспільно-політичного і науково-літературного журналу «Виз вольний шлях» (Лондон). Принагідно хочеться згадати про ще один поетичний ав- тограф Максима Тадейовича, який опосередковано, але все ж пов’язаний з Миколою Лисенком. Для того, щоб зрозумі- ти сенс цього лірико-філософського експромту, треба загли- битися в півторасотлітню давнину. У 1844  році випускниця Київського інституту шляхетних дівчат Олександра Сенаторська почала вести типовий для того часу альбом, який продовжила, ставши викладачкою, класною дамою і навіть перебуваючи на посаді виконувачки обов’язків начальниці Інституту. Це було в ті роки, коли од- ним з найпопулярніших інститутських викладачів вважали Миколу Віталійовича Лисенка. Олександра Дорофіївна одержала службове помешкан- ня в інститутському будинку. А  з 1892  року взяла до себе п’ятирічного Михайлика Скорульського – сина своєї племін- ниці Неоніли Сенаторської, також колишньої інститутки, уче- ниці М. Лисенка. Після смерті Олександри Дорофіївни деякі її меблі та осо- бисті речі, серед яких був старий альбом, забрала єдина пле- мінниця... http://www.etnolog.org.ua 233 «Этот альбом принадлежал тетке моей матери Александре До- рофеевне Сенаторской – “бабе Саше” моих детских лет, скончав- шейся в Киеве в апреле 1908 г. Вернувшись 18 апреля 1944 г. из Алма-Аты, где я был в эвакуации с семьей во время Великой Оте- чественной войны, я решил, пользуясь тем, что альбом уцелел, продолжить его и пополнить автографами моих современни- ков» – записав на першій сторінці Михайло Адамович Скоруль- ський.  Змішалися в стародавньому альбомі епохи, мови, віршо- вані й нотні рядки, живописні мініатюри й ескізи декорацій... Поет-академік Максим Тадейович Рильський 15  червня 1945 року, записав до альбому свого друга-композитора два- надцять складених експромтом рядків: Від цих пожовклих сторінок На нас життям безсмертним віє В них рій палких людських думок, Забуті мрії та надії. Ми, проводжаючи весну, Щодня, щомить ніжніше любим Старовину й молодизну, – Усе, що тратимо і губим. Несе година кожна рани, що з них росте життя нове... «Цветок увядший, безуханный» Нетлінно в пам’яті живе! http://www.etnolog.org.ua