Незреалізоване видання шеститомної історії українського мистецтва (1930–1931)
Публікується проспект невиданої шеститомної праці з історії українського мистецтва (1930–1931), що зберігається у фонді акад. Олексія Новицького (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. Вернадського)....
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Назва видання: | Студії мистецтвознавчі |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43492 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Незреалізоване видання шеститомної історії українського мистецтва (1930–1931) / С. Білокінь // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 2(30). — С. 50-80. — Бібліогр.: 131 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-43492 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-434922013-04-30T03:03:33Z Незреалізоване видання шеститомної історії українського мистецтва (1930–1931) Білокінь, С. Архів Публікується проспект невиданої шеститомної праці з історії українського мистецтва (1930–1931), що зберігається у фонді акад. Олексія Новицького (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. Вернадського). There is a publication of the draft of unpublished six-volume work on history of the Ukrainian art (1930–1931), which materials are stored in archive of academic Oleksii Novytskyi at Institute of Manuscripts of the Vernadskyi National Library of Ukraine. 2010 Article Незреалізоване видання шеститомної історії українського мистецтва (1930–1931) / С. Білокінь // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 2(30). — С. 50-80. — Бібліогр.: 131 назв. — укр. 1728–6875 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43492 7.03(477) uk Студії мистецтвознавчі Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Архів Архів |
| spellingShingle |
Архів Архів Білокінь, С. Незреалізоване видання шеститомної історії українського мистецтва (1930–1931) Студії мистецтвознавчі |
| description |
Публікується проспект невиданої шеститомної праці з історії українського мистецтва (1930–1931), що зберігається у фонді акад. Олексія Новицького (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. Вернадського). |
| format |
Article |
| author |
Білокінь, С. |
| author_facet |
Білокінь, С. |
| author_sort |
Білокінь, С. |
| title |
Незреалізоване видання шеститомної історії українського мистецтва (1930–1931) |
| title_short |
Незреалізоване видання шеститомної історії українського мистецтва (1930–1931) |
| title_full |
Незреалізоване видання шеститомної історії українського мистецтва (1930–1931) |
| title_fullStr |
Незреалізоване видання шеститомної історії українського мистецтва (1930–1931) |
| title_full_unstemmed |
Незреалізоване видання шеститомної історії українського мистецтва (1930–1931) |
| title_sort |
незреалізоване видання шеститомної історії українського мистецтва (1930–1931) |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Архів |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43492 |
| citation_txt |
Незреалізоване видання шеститомної історії українського мистецтва (1930–1931) / С. Білокінь // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 2(30). — С. 50-80. — Бібліогр.: 131 назв. — укр. |
| series |
Студії мистецтвознавчі |
| work_keys_str_mv |
AT bílokínʹs nezrealízovanevidannâšestitomnoíístorííukraínsʹkogomistectva19301931 |
| first_indexed |
2025-07-04T01:55:38Z |
| last_indexed |
2025-07-04T01:55:38Z |
| _version_ |
1836679575362338816 |
| fulltext |
НЕЗРЕАЛІЗОВАНЕ ВИДАННЯ ШЕСТИТОМНОЇ ІСТОРІЇ
УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА (1930–1931)
Сергій Білокінь
Архів
Archives
Початки українського мистецтвознав-
ства губляться в глибині віків. Збереглися
пам’ятки часів Київської Русі, у першу чергу
літописи та «Києво‑Печерський патерик»,
де згадуються численні твори архітектури,
малярства, мініатюри. Ці тексти мають до-
науковий, але виразно мистецтвознавчий
характер 1. Ще більше згадок простежу-
ється у паломницькій, історичній та про-
повідницькій літературі протягом довгих
пізніших епох 2, що втілюються у розвинені
мистецтвознавчі погляди.
Історик Полтавщини, автор першої ґрун-
товної історико‑краєзнавчої праці про цей
регіон, Микола Арандаренко 3 (1795–1867)
вважав, що Троїцьку церкву в Лубнах було
побудовано у грецькому стилі, Успенську
церкву в Лютеньках – за зразком грецької
архітектури, Успенську в Єлисаветиному –
у стилі архітектури візантійського стилю,
церкву Спаса в Полтаві збудовано за ста-
рим руським зразком 4. У праці іншого
краєзнавця, Павла Бодянського 5 (1809–
29 V / 10 VІ 1867, Полтава), знаходимо ви-
рази «живопись грубой кисти», «в старин-
ном католическом стиле» тощо 6.
Як відомо, добре освічена українська ко-
зацька старшина, що сформувалась у за-
хідноєвропейських навчальних закладах,
дбала про освіту для себе та своїх дітей.
Керуючи протягом цілої епохи (21 V 1746–
19 ІV 1798) Імператорською петербурзькою
Академією наук 7, граф Кирило Розумов‑
ський (29 ІІІ 1728–21 І 1803), добре розу‑
міючись у мистецтві й володіючи тонким
артистичним смаком, мріяв також про за-
снування Академії мистецтва 8. На жаль,
уже спроби старшини, передусім гетьмана
Кирила Розумовського, уфундувати світ-
ський університет у Батурині були приду‑
шені на початковому етапі. Єлизавета по-
мерла, а нове царювання принесло нову по‑
літику. Нове покоління провідників відтоді
було змушене одержувати освіту в Петер‑
бурзі та Москві, там почали формуватись
і гуманітарні науки. Отже, початки україн-
ського мистецтвознавства як науки можна
віднести до періоду кінця Гетьманщини 9.
Спершу йшлося про праці з естетики 10.
Українську мистецтвознавчу науку пред-
ставляли на той час Павло Сохацький
(1766–1809), Василь Джунковський (1767–
1826), Федір Лубяновський (1775/1777–
1869), Яків Галенковський (1777–1815),
Василь Григорович (1786–1865), Іван Кро‑
неберґ (1788–1838), Овксентій Гевлич
(1790–1861), Іван Войцехович (близько
1801 – після 1825), Костянтин Зеленецький
(1812–1852) та багато інших 11. Вони пра-
цювали здебільшого поза Україною.
50
УДК 7.03(477)
Публікується проспект невиданої шеститомної праці з історії українського мистецтва (1930–1931),
що зберігається у фонді акад. Олексія Новицького (Інститут рукопису Національної бібліотеки України
ім. Вернадського).
Ключові слова: мистецтвознавство, історія науки, соціальна історія.
There is a publication of the draft of unpublished six-volume work on history of the Ukrainian art (1930–1931),
which materials are stored in archive of academic Oleksii Novytskyi at Institute of Manuscripts of the Vernadskyi
National Library of Ukraine.
Keywords: art studies, history of science, social history.
сергІЙ бІЛокІнЬ. незреаЛІзоВане ВИданнЯ…
51
Протягом ХІХ століття у суспільній свідо-
мості українства утворювалися засади по-
вноструктурної мистецтвознавчої науки, що
органічно виникла з конкретного мистець-
кого матеріалу. Саме слово «мистецтво»,
вважається, створила майбутній член‑
кореспондент УАН Олена Пчілка, мати
Лесі Українки 12. У добу пізнього феодаліз-
му з’являлися праці вчених, що визначили
параметри дисципліни, яка одержала по-
тім назву українського мистецтвознавства.
Це були Пелагея Литвинова (1833–1904),
Микола Петров (1840–1921), Никодим
Кон даков (1844–1925), Федір Вовк (1847–
1918), Олена Пчілка (справжнє ім’я та пріз-
вище – Ольга Косач, 1849–1930), Василь
Горленко (1853–1907) та Микола Сумцов
(1854–1922). Знавці мистецтва, носії пев-
ної фактографії працювали здебільшого
поза університетами, тобто, класифікуючи
по‑сучасному, вони мали статус незалеж-
ного дослідника (independent researcher).
Ранг мистецтвознавців і відповідне місце в
енциклопедіях вчені отримали завдяки їхнім
працям – найвищому і найточнішому крите-
рію їхнього місця в науці. Свого часу дирек-
тор берлінських музеїв Макс Фрідлендер
визначив одну з важливих віх мистецтво‑
знавства, поділивши фахівців на кілька
категорій – любитель, збирач, історик, ес-
тетик і знавець 13. Звісно, це, мабуть, ще
не остаточна і далеко не найвдаліша кла‑
си фікація.
У дальші, теж дореволюційні роки поча-
ли виходити праці представників наступно-
го покоління вчених, присвячені українсько-
му мистецтву. Це Григорій Павлуцький 14
(1861–1924), Дмитро Айналов (1862–1939),
Олексій Новицький 15 (1862–1934), Єгор
Рєдін 16 (1865–1908), Михайло Грушевський
(1866–1934) 17, Микола Біляшівський (1867–
1926), Сергій Кульжинський (1867–1943),
Євген Кузьмин (1871–1942), Юрій Павло‑
вич (1872–1947), Володимир Пещанський
(1873–1926), Мирон, син Михайла Кордуба
(1876–1947), Вадим Щербаківський (1876–
1957), Дмитро Ан то нович (1877–1945),
Фе дір Шміт 18 (1877–1937), Данило Щер‑
ба ківський 19 (1877–1927), Костянтин Ши‑
роцький 20 (1886–1919), Воло димир Гаґен‑
мейстер (1887–1938). Це покоління вчених
можна визначити за їхніми першими доре-
волюційними посадами в науці – у навчаль-
них закладах та музеях. Найвищі наукові
звання академіків Української Академії
наук одержали (природно, уже в роки дер-
жавності й пізніше, за більшовиків) Микола
Біляшівський (1919), Олексій Новицький
(1922) та Федір Шміт (1921). Пізніше акаде-
міками стали Мак сим Рильський (1943) та
Ганна Скрипник (2006) 21.
Учені декларували головні принципи,
а їхні праці виробили канон українського
національного мистецтва, визначили його
основні параметри. Названі дослідники
одностайно вважали, що українське мис-
тецтво бере свій початок із давніх‑давен.
Костянтин Широцький, висуваючи на пер-
ший план ідею стилю, писав про його дав-
ність: «Украинский народ начал развивать
его [національний стиль] вместе со своей
национальной культурой еще 10 веков
тому назад. Характеристические особен-
ности этого стиля (колорит, рисунок, компо-
зиция) проявлялись еще в глубокую пору
художественных заимствований от Визан‑
тии, а развились в эпоху великих движений
украинских масс (XVI–XVIII в.), вызванных
необходимостью защищать свою нацио-
нальность и веру от чужеземных насилий.
Жизнь и психология украинского народа
получили в ту пору особую окраску, и худо-
жественная деятельность украинских мас-
теров приобрела большую разносторон-
ность и оригинальность, согласованную
с общим настроением» 22.
Вважаючи, що мистецтво вмирає лише
зі смертю народів, на початку 1910‑х років
науковець бачив довкола занепад мистець-
кого життя. «Многим кажется даже, – про-
голошував К. Широцький, – что националь-
ное искусство пало совершенно, но это не
верно. Признаки оскудения на самом деле
должно приписать не искусству, которое
никогда не может умереть, а отражаемой
им жизни» 23.
Ніби очікуючи на прихід великих стиліс-
тів Г. Нарбута й М. Бойчука та вважаючи,
що критичного реалізму не досить, тради-
ціоналіст і максималіст К. Широцький кри-
тикував сучасних йому реалістів: «К сожа-
лению, ничего подобного нельзя указать
архІВ
52
в творчестве большинства современных
художников, «интересующихся Украиной».
В большинстве случаев это люди, чуждые
украинской национальности по крови и по
духу и преследующие зачастую одни лишь
этнографические интересы. Они просто‑
на‑просто подлаживаются под вкус публи-
ки, которая бросается на крикливые иллю-
страции простонародных сцен и шаблонных
пейзажей с непременными украинскими
хатками, подсолнечниками, маком и плет-
нями» 24.
Мало хто, хіба що найгеніальніші мист-
ці, у 1910‑х роках могли уявити, що від-
будеться невдовзі. Трубадур Центральної
Ради, як називали Павла Тичину, писав
у «Соняшних клярнетах»:
Одчиняйте двері –
Наречена йде!
Одчиняйте двері –
Голуба блакить!
Очі, серце і хорали
Стали,
Ждуть…
Одчиняйте двері –
Горобина ніч!
Одчиняйте двері –
Всі шляхи в крові!
Незриданними сльозами
Тьмами
Дощ…
У 1919 році Ілля Еренбурґ в одній із ки-
ївських газет констатував: «Весной сем‑
надцатого года были флаги, песни и празд‑
ничные улыбки. Наивная дева Россия
вышла в ночь с трепетным светильником.
Она верила в прекрасного жениха, в ночь
любви, в чудо преображения. Вместо же-
ниха – пришел Ленин, и в девичьей горни-
це началась попойка» 25. У ті роки він писав
чимало подібного, на інший лад перебуду-
вався вже пізніше.
На цьому тлі розвиток мистецтвознавчої
науки, зокрема її інституціоналізація, за-
знали впливу зовнішніх загальноісторич-
них подій, тому про їхнє співвідношення
слід зазначити докладніше.
У 1917 році українці досягли держав ності.
В історичній столиці України – Києві – вини-
кли установи, що надавали наукові звання
з мистецтвознавства. Це були Українська
державна академія мистецтв (її відкрито в
Педагогічному музеї 22 листопада / 5 груд-
ня 1917 року) 26, Українська академія наук
(гетьман України П. Скоропадський затвер‑
див закон про заснування Української
Ака демії Наук в м. Києві 14 листопада
1918 року 27) та Київський археологічний
інститут (урочисте відкриття інституту від-
булося 3 листопада 1918 року) 28. Першу
установу заснувала Центральна Рада, дру-
гу й третю – гетьманат. Ці організації за-
повідались на головні академічні заклади
України, але українська державність упала,
тому підтримки, насамперед фінансування,
від нової держави вони не одержали.
У «Пояснюючій записці до проєкту ор-
ганізації Історично‑Філологічного Відділу
Української Академії Наук», яку склали
Д. Багалій, А. Кримський, Г. Павлуцький та
Є. Тимченко, зазначалося, що Академія
складається з відділів, а відділи – з ка-
федр. П’ятою була кафедра «Історія укра-
їнського мистецтва, в зв’язку з усесвітньою
історією мистецтва» 29. І далі: «Катедри іс-
торії мистецтв на Історично‑Філологічному
Відділі Академії Наук повинні обіймати три
поділи: 1) історію українського мистецтва,
2) грецько‑римське мистецтво і 3) візантій-
ське та східнє мистецтво» 30.
У звіті УАН за 1921 рік зазначалося:
«Кабінет мистецтв. Організовано його
в липні місяці 1921 р. з ініціятиви акад.
Ф. І. Шміта, який і став на чолі цієї устано-
ви» 31. З 1921 року він керував Археологічною
комісією й Археологічним комітетом УАН,
згодом – очолював Археологічний Комітет
і Кабінет Мистецтв 32. 12 вересня 1922 року
до Києва прибув Олекса Новицький 33.
Наступного року він написав звіти за діяль-
ність Секції Мистецтв і Софійської Комісії
(заснована 21 червня 1923 року) 34.
У Київському археологічному інституті,
директором якого був Ф. Шміт, виклада-
ли авторитетні вчені: в осінньому півріч-
чі 1921 року там читали курси егейської
культури (О. Гіляров), російської ікони та
візантійського мистецтва (В. Зуммер), істо-
рії візантійського мистецтва (І. Соколов 35),
вступ до мистецтвознавства (Ф. Шміт), па-
леографію (С. Маслов), загальну археоло-
гію та історію побуту (Н. Полонська) тощо.
В інституті навчалася молодь переважно
сергІЙ бІЛокІнЬ. незреаЛІзоВане ВИданнЯ…
53
з інтелігентних родин, що протягом 1920–
1930‑тих років зазнавала постійних нестат-
ків та утисків.
Нагадаю: у 1919 році Микола Макаренко
був обраний професором УДАМ.
У 1923 – Федора Ернста було обрано
професором Київського археологічного ін-
ституту. З 1931 до грудня 1933 року офі-
ційно він був у Київському художньому
інституті на посаді професора, насправді
ж його арештували на два місяці раніше –
24 жовтня.
У 1924–1929‑х роках Стефан Тарану‑
шенко був професором Харківського ху-
дожнього інституту.
У березні 1924 року Всеволод Зуммер
захистив докторську дисертацію у Баку.
В Азербайджанському університеті він став
професором 36.
У 1927 – Іполит Моргілевський став про-
фесором Київського художнього інституту.
Крім державних, виникло кілька громад-
ських мистецтвознавчих структур. У травні
1917 року «гурток освічених людей», як на-
звав їх Андре Грабар, насамперед Сергій
Гіляров, Федір Ернст та інші молоді вчені
організували «Товариство студіювання
мистецтв». За півтора року свого існування
товариство здійснило близько 40 відкритих
зібрань, на яких було прочитано до 60‑ти
доповідей 37.
15 вересня 1918 року Рада Українського
наукового товариства ухвалила закласти
окрему секцію мистецтва. На організацій-
них зборах 20 вересня голова зборів Дмит ро
Антонович запропонував вважати за членів
секції усіх присутніх членів товариства –
С. Гілярова, В. Данилевича, В. Козловську,
В. Модзалевського та Д. Щербаківського.
Гнат Хоткевич писав про Дмитра Володими‑
ровича: «Сам Антонович (“Муха”) належав
до типу тих людей, що як стовпи придорож-
ні: іншим дорогу показують, а самі по ній не
ходять» 38. Того дня обрали також фахівців‑
мистецтвознавців, що на збори не прибу-
ли – М. Біляшівського, О. Грушевського,
Ф. Ернста, В. Зуммера, В. Липинського, О. Но‑
вицького, Г. Павлуцького, В. Прокоповича,
І. Свєнціцького, Є. Сіцінського, С. Таранушен‑
ка, П. Холодного, Л. Чикаленка, К. Широць‑
кого, В. Щербаківського. Крім них, було об-
рано П. Курінного, Є. Онацького, Ф. Шміта,
В. Щавинського та інших 39. Протягом
1921–1922 років, чергуючи зміну статуту,
обмеження бюджету, скорочення штатів та
інші чиновницькі прийоми, більшовики лік-
відували Українське наукове товариство 40.
Усе це застосовувалось після голоду 1919
та 1921 років.
Українська державність висунула якість
наукової продукції як головний критерій
у науці, а визначала хід наукової кар’єри
широка гласність.
Були й інші почини тодішнього україн-
ства. Наприклад, дійсний член УАН Микола
Кащенко заснував у Києві на Лук’янівці аклі-
матизаційний сад (у головній садибі 4 де-
сятини, на чотирьох садибах разом – шість
з половиною). Його роботу продовжили
інші вчені, але після війни сад вирубали.
За браком підтримки, передусім ідеологіч-
ної та матеріальної, Академії мистецтв і
Археологічного інституту теж не стало. Але
вони виникли на вимоги науки, тож справа
тривала. Нова мережа совєцьких художніх
інститутів, попри свої труднощі, однознач-
но заступила своїх попередників.
Пригадую, С. Таранушенко пишався, що
у двадцятих роках був членом українського
ВАКу, а сам ВАК, як підкреслював науко-
вець, перебував у Харкові. Одного разу він
показав мені документ, датований 25 трав-
ня 1928 року, де було наведено склад
Секції мистецтв Експертно‑кваліфікаційної
комісії наукових робітників при Упрнауці
НКО УСРР:
Голова проф. Козицький Пилип Оме‑
лянович
члени: проф. Грудина Дмитро Якимович
проф. Таранушенко Стефан Андрійович
проф. Бурачек Микола Григорович
проф. Богатирьов Семен Семенович
Таран П. І.
Горбенко Павло Дмитрович (НКО)
Секретар П. Дятлів.
Турбуючись про подальший розвиток
мистецтвознавчої науки, учені дбали про
своїх наступників. Маємо інформаційну
статтю про діяльність Науково‑дослідної
кафедри мистецтвознавства в Києві у 1928–
1929 академічному році, коли вона склада-
лась із трьох секцій – образотворчого україн-
архІВ
54
ського мистецтва, музичної та театральної,
а керував нею академік О. Новицький 41. Під
керівництвом кадрових учених тут сформу-
вались молоді фахівці.
За названими вище мистецтвознав-
цями йшли вчені наступної генерації –
Сергій Колос (1888–1969), Стефан Та ра‑
ну шенко (1889–1976), Микола Го лу бець 42
(1891–1942), Федір Ернст (1891–1942),
Яків Риженко (1892–1974), Кос тян тин
Крже мінський (1893–1937), Володимир
Січинський (1894–1962), Петро Савицький
(1895–1968), доля яких склалася здебіль-
шого трагічно. Не всі названі дослідники
встигли опублікувати до 1917 року свої
мистецтвознавчі праці, але принаймні всі
(на відміну від багатьох наступників) що-
найменше здобули вищу освіту. Декому з
них пощастило жити за межами СРСР, де
панував тоталітаризм. В. Пещанський та
М. Кордуба мешкали у Західній Україні, дех-
то емігрував (Д. Антонович, В. Січинський,
П. Савицький), тож ті й інші померли при‑
родною смертю. Натомість ті, хто залишив-
ся на Батьківщині, здебільшого відбули той
чи інший термін ув’язнення, і репресії вкоро-
тили їхнє життя (С. Таранушенко, Є. Кузьмин,
Я. Риженко), дехто був просто ліквідований
(Ф. Ернст, Ф. Шміт, К. Крже мінський).
Усі ці роки (за більшовиків) столицею
УСРР було м. Харків, де мистецтвознавчу
працю розпорошили по різних наукових
установах. 18 жовтня 1926 року Президія
Укрнауки, що існувала при Наркомосі,
об’єд нала мистецтвознавців, що входили
до науково‑дослідних кафедр історії укра-
їнської культури та історії європейської
культури, утворивши з них секцію кафе-
дри мистецтвознавства, що існувала при
УАН 43. Керував секцією проф. Д. Гордієв.
Завдання науково‑дослідного характеру
було накреслено для 1) Соціального музею,
покладеного в основу Харківського держав-
ного художньо‑історичного музею, а також
2) Музею українського мистецтва. З утво-
ренням ще однієї підсекції, секція склада-
лась уже з трьох підсекцій – українського
мистецтва (керівник С. Таранушенко), ві‑
зантійсько‑кавказького мистецтва (Д. Гор‑
дієв) та мистецтва мусульманського Сходу
(В. Зуммер) 44.
Зрозуміло, що сформували ці структу-
ри здебільшого на папері для демонстра-
ції успіхів національної політики. Речові
пам’ятки збирали й досліджували окремо –
по музеях. Усе залежало від людей, спер-
шу вони були одні, згодом – після масового
терору, голодомору й війни, ставали інши-
ми 45. У ті часи секція могла працювати на-
віть за тих умов, що до 1 квітня 1927 року
лише двоє осіб – Д. Гордієв та Є. Берченко –
одержували платню. Стипендію мала одна
аспірантка – М. Щепотьєва, виходить, ра-
зом аж троє 46. С. Таранушенко якось обмо-
вився, що в Музеї українського музею, де
він керував (1920–1933), посаду технічного
співробітника зміг дати лише одній людині,
і це був П. Жолтовський.
22 жовтня 1928 року на бланку Лаврсь‑
кого державного культурно‑історичного за-
повідника у зверненні до Ф. Ернста було
надруковано: «Всеукраїнський Музей ний
Городок цим повідомляє Вас, що в чет-
вер 25‑го цього жовтня о 12‑ій год. дня в
приміщенні Лаврського Музею відбудеть-
ся прилюдний захист промоційної роботи
аспіранта Лаврського Музею М. О. [Марії
Олексіївни] Новицької [31 VІІІ 1896, Москва –
12 XІІ 1965, Київ] на тему “Матеріяли до
історії гаптарських майстерень на Україні
середини XVIII ст.” Просимо прибути на
згаданий захист. Директор Всеукраїнського
музейного городка П. Курінний» 47. Таким
чином, cформувалася нова генерація укра-
їнських мистецтвознавців її органічного,
сказати б, періоду, де люди ще не зазна-
вали принципових деформацій 48. Мали б
утворювати відповідні вчені ради, проте
невдовзі процес інституціоналізації гумані-
тарних наук було припинено, як і вихід са-
мих досліджень.
Терор здійснювали у кілька етапів.
Спершу він був психологічний та адміні-
стративний. На початку вересня 1933 ро‑
ку у Всеукраїнському музейному містеч-
ку відбулася чистка радянського апа-
рату Музейного містечка та дострокова
чистка партосередку 49. З апарату було
«вичи щено» до п’ятдесяти «ворожих еле-
ментів» та шестеро виключено з пар-
тії 50. 8 ве рес ня 1933 року у щоденнику
Ф. Ерн с та з’явився запис: «Ввечері засі-
сергІЙ бІЛокІнЬ. незреаЛІзоВане ВИданнЯ…
55
дання у В[сеукраїнському] І[сторичному]
М[узеї] – наслідки чистки В[сеукраїнського]
М[узейного] Г[ородка] (доповідь [Луки] Ка‑
ле ниченка); з 10 до 12 год. засід.[ання] Орг‑
бюра Спілки художників, доповідь [Сер гія]
Томаха і [Євгена] Холостенка (“Фашизм в
укр.[аїнському] мистецтвознавстві”)» 51.
Жорсткій критиці було піддано Все‑
український історичний музей ім. Шевченка,
що об’єднував тоді фонди Націо наль ного
художнього музею України, Націо наль ного
музею історії України, Музею українсько-
го народного декоративного мистецтва та
Музею історії Києва. Готуючись до свого
ювілею, співробітники ВІМ сподівались ви-
дати великий ювілейний збірник 52.
6 червня 1927 року не стало Данила
Щербаківського. Після А. Винницького, що
очолював Всеукраїнський історичний му-
зей, 9 серпня його посаду зайняв Ростислав
Заклинський 53 (20 жовтня 1887, Станіславів,
Зах. Україна – 18 вересня [6 серпня?] 1974,
Львів). Передача цінних речей наступному
директорові Всеукраїнського історичного
музею М. Настевичу відбулася 20 березня
1930 року 54. Виходить, епопея з невида-
ним збірником припадає на директорство
Р. Заклинського. Від 3 червня 1925 року
до 22 жовтня 1933 року Ф. Ернст вів що-
денник, дуже цінний для історії культури 55.
Характерно, що в ньому немає записів між
23 лютого 1929 року та 11 лютого 1931 року.
На цей час припадає і справа СВУ, і ювілей
музею.
На жаль, у зв’язку з посиленням полі-
тичного терору, книжка друком не вийшла.
Виявити й ототожнити рукописи цього юві-
лейного збірника (а там мали бути принай-
мні праці Ф. Ернста) – важливе завдання
вчених незалежної України. Очевидно,
у роз ширеному й доповненому вигляді
до нього призначалися праці й самого
Р. Зак линського, надруковані в журналах 56.
Можливо й навпаки: журнальні публікації
інспірували підготовку самого збірника.
У відтворюваній ретроспективі залиши‑
лися інші непростудійовані зони, серед
них – період наукової творчості, що пере-
дував масовому терору, та його конкретні
твори. Це, на нашу думку, варто документу-
вати докладніше. Йдеться про кількатомне
зведення «Історії українського мистецтва»
(1930–1931), що залишилось нереалізова-
ним 57. Якщо припустити, що розмови про
це видання точились поволі уже віддавна,
то вийти на офіційний рівень та набрати
ділових форм і прискорених темпів вони
мали у зовсім незручний час. У зв’язку з
процесом СВУ, їхній змістовий зв’язок зро-
бив ідею проекту приреченою на провал.
Наводимо газетне повідомлення: «ДВУ
включає у свій видавничий плян на 1931 рік
шеститомове видання “Українського мис-
тецтва” (матеріяли до історії українського
мистецтва, починаючи з передісторичної
доби й кінчаючи 1930‑м роком). До цієї
праці притягується великий колектив укра-
їнських мистецтвознавців. Видання буде
багато ілюстроване» 58. Таке видання, що
мало бути вершинним досягненням ста-
рого чи органічного (можна сказати – пер-
шого) українського мистецтвознавства, як
відо мо, у світ не виходило.
Тим часом, терор тривав. Через пресу й
періодику було організовано обробку гро-
мадської думки. Видатну роль у цьому віді‑
грав новопризначений ректор Київського
художнього інституту, член ВКП(б) Сергій
Томах 59. Допитаний як свідок у справі
бойчукіста Онуфрія Бізюкова 60, 1 жовтня
1935 він заявив: «Впоследствии Бизюков
поддерживал связь с б. директором худо-
жественного института Вроной, активным
украинским националистом‑фашистом. [...]
Формализмом Бизюков маскировал укра-
инский национализм» 61. Мистецтвознавча
спадщина С. Томаха зводиться до спе-
цифічних псевдонаукових публікацій. Ви‑
переджаючи китайських теоретиків часів
Мао, він почав писати про початок терору
як про культурну революцію, ідеологічні на-
прями української держави 1917–1921 ро-
ків називав петлюрівщиною, вишукуючи її
прояви в умовах пізніших, уже совєцьких
часів 62.
Першу скрипку у підготовці до фізично-
го погрому мистецтвознавчої науки зіграв
мистецький критик Євген Холостенко 63.
На лежної освіти він не мав, а про пер-
шу зустріч із вченими мистецтвознавця-
ми (1930) оповів так: «Коли я прийшов до
[акад.] О. Новицького, Новицький перечи-
архІВ
56
тував мою статтю “Про ідеалістів з україн-
ської академії і мистецької критики” в “На
литературном посту”, де мовилася мова
й про його так звані “праці”, про махровий
націоналізм і антинауковий мотлох. Певна
річ, мої спроби далі вчитися скінчилися че-
рез це надзвичайно сумно. Зроблений мені
“іспит” у кафедрі мистецтвознавства ВУАН
під головуванням Новицького (в якому
взя ли участь Ернст, Гіляров, Козловська,
Заклинський і ін.), звичайно, обернувся на
своєрідну демонстрацію й на цілком ви-
ключне глузування. Справа скінчилася для
мене, зрозуміло, надзвичайно сумно, і мені
було заявлено тоді в цій кафедрі, що з ва-
шим марксизмом робити тут нічого» 64.
На жаль, Є. Холостенко також був епі-
гоном бойчукізму, але вже пізнього, який
сучасники називали младобойчукізмом.
Можливо, певні комплекси «марксистських
літературознавців», точніше – погромників
В. Коряка й С. Щупака, сформували напря-
ми його «творчих пошуків». Холостенкова
мистецтвознавча спадщина зводиться до
серії брутальних публікацій, що містили
демагогічну та схоластичну критику науко-
вих робіт 65. Природно, цим він водночас
і теро ризував свого вчителя, і компроме‑
тував його.
Свій «огляд» десяти кращих мистецтвоз-
навчих видань того часу Є. Холостенко по-
будував на такій ноті: «За ней следует такого
же типа статья – “Бронзовые украшения из
села Пидгирцы на Киевщине” – Козловской,
а дальше “Датированные епитрахили
Лаврского музея” – Н. (sic) Новицкой, снаб-
женная подробным списком обмеренных,
общупанных (sic), обнюханных (sic) епитра-
хилей [...]. Буквоедство и гробокопатель-
ство здесь сияют во всей своей откровен-
ности и убедительности. [...] Формалистско‑
идеалистическая схоластика, архивное
гробокопательство характерны вообще
для всего этого сборника. Здесь отдельные
ценные замечания буквально тонут в оке-
ане всевозможных биографических по-
дробностей, всяких мелочей quasi‑научной
схоластики» 66. Після такої експертної оцін-
ки не могло не висловитись і начальство.
Член ЦК КП(б)У і заступник наркома Андрій
Хвиля писав: «Так, наприклад, видана в
1927 році збірка “Український музей”, що
присвячена члену СВУ Щербаківському,
цілком просякнута націоналістичними дум-
ками, одверто скерована проти Радянської
влади» 67. Мабуть, як мало хто інший, сам
А. Хвиля у текстах різного походження
виглядає зовсім по‑різному. Наприклад,
нарком просвіти В. Затонський виставляв
його, Панаса Любченко, інших боротьбис-
тів, а заодно й самого себе як керівників
антисовєцького націоналістичного центру.
14 грудня 1937 року В. Затонський написав
своєму слідчому Борісову: «Литературное
издательство Наркомпроса также про-
водило политику задержки массовых из-
даний классиков и лучших вещей совре‑
менных авторов, направляя свое внимание
главным образом на роскошные издания
“Украинской песни”, “Фольклора”, “Котля‑
ревского” с предисловиями Хвыли. Мне не
приходилось даже инструктировать руко‑
вод ство издательством – Чередник, Тар‑
дов, Новицкий, достаточно было потакать
ихним (sic) устремлениям» 68.
Оскільки останнім часом з’явилися пуб‑
лікації, де характеристика постаті А. Хвилі
не відповідає історичним реаліям, наводжу
факти, що при цьому не враховувалися.
Хвиля [Олінтер] Андрій Ананійович
(19 серпня 1898, с. Рингач, тепер Черні-
вецької обл. – 8 лютого 1938) – компартій-
ний і державний діяч. Член юнацької спілки,
УПСР, боротьбист, з червня 1919 – член
КП(б)У. «Хитаючись разом з лінією пар-
тії», зробив чудову кар’єру. Типовий пред-
ставник homo sovieticus, він перший озву-
чив тезу «братерського зближення укра-
їнської та російської мов». Вважається,
що саме А. Хвиля доніс Л. Кагановичу
про плани кадрових змін, які виношував
Ол. Шумський 69. У ті часи це вважалось
не лише нормальним, але й заохочувалось,
отож він стрімко зростав: заступник зав.
агітпропвідділом (1925–1926), зав. відді-
лу преси (1926–1928), зав. культпропвід-
ділу та агітпроппресвідділу (1928–1933)
ЦК КП(б)У. З 1927 – член ЦК і Оргбюро ЦК
КП(б)У. Член ВУЦВК. У 1933–1936-тих ро-
ках – перший заступник наркома освіти
Затонського, який невдовзі після самогуб-
ства Скрипника, на ХІІІ з’їзді КП(б)У видав
сергІЙ бІЛокІнЬ. незреаЛІзоВане ВИданнЯ…
57
йому добру атестацію: «У всякому разі зі
Скрипником Хвиля ніколи не був, зав жди
вони ворогували» 70. У 1936–1937-тих –
А. Хвиля був начальником управління у
спра вах мистецтва при Раднаркомі УСРР.
Займаючи офіційну позицію більшовиць-
кого бонзи, він дозволяв собі досить ци-
нічні заяви. Як підкреслив його біограф
Ол. Юренко, «у 1934 р., коли народ України
ще не встиг ожити від страшного голо-
домору 1932–1933 рр., він висловлюється
про одного з його головних винуватців:
“І ось зараз під зміцненим керівництвом
ЦК КП(б)У після приїзду Павла Петровича
Постишева – Радянська Україна досягла
нечуваних успіхів на фронтах соціаліс-
тичного будівництва” 71. Виглядає, що він
робив це демонстративно, незрозуміло
тільки, з якою метою. Послідовно висту-
пав проти антисемітизму» 72.
Воднораз за умов нищення української
культури, коли якоїсь іншої лінії він про-
вадити не міг, А. Хвиля формально ніби
боровся проти українського націоналізму,
брав участь у кампанії проти шумськізму
та хвильовізму. Він критикував тих, кого
партійна верхівка засуджувала, проте, зда-
ється, попереду чекістів не ходив. У роки
випробувань, коли це від нього залежало
і він ризикував не лише своєю кар’єрою,
але й самим життям, А. Хвиля виявив своє
українство – систематично опікувався бой-
чукістами, народними митцями, ініціював
видання народних пісень в оздобленні Ва‑
силя Кричевського, запроваджував гобеле-
ни, ескізи яких створювали найкращі тодіш-
ні митці 73. Це давало людям і заробіток, і
навіть певний імідж виконавців державних
замовлень. Разом із давнім товаришем по
партії боротьбистів Панасом Любченком,
він узяв участь у порятунку Софійського со-
бору від знищення 74. Перебуваючи на по-
саді заступника наркома освіти, він ініцію-
вав наведення ладу в музеях – проведення
повної інвентаризації музейних цінностей
України 75. Віддрукували бланки інвентар-
них карток, які передали музеям. На них
у правому горішньому кутку було вміще-
но напис «Затверджено 26 лютого 1935 р.
Заст. НКО – УСРР Хвиля». Невдовзі він
став ворогом народу, а особливо пильні
музейники його прізвище позакреслювали.
1935 роком позначено вихід першого
тому другого академічного (після єфре мов‑
ського) «Повного зібрання творів» Т. Шев‑
ченка, виданий за редакцією В. За тон сько‑
го та А. Хвилі, який написав величезну
перед мову до цього тому, датовану лю-
тим 1934 року. Підписано книжку до друку
двічі – 18 лютого та 6 березня 1935 року.
Надрукована вона тиражем 15 тис. примір-
ників у книжковій фабриці Партвидаву ЦК
КП(б)У на Сінному майдані, 14 (технічний
директор О. Сліпенький).
У 1936 році А. Хвиля став першим ди-
ректором Інституту українського фольклору,
нині – Інституту мистецтвознавства, фольк‑
лористики та етнології ім. М. Т. Риль ського 76.
Згодом він розпочав перевидання слов-
ника Б. Грінченка. У 1937 році тиражем
10 тис. примірників вийшов його перший
(і останній) том 77, який подано до друкар-
ні на виробництво 26 жовтня 1936 року.
Передмова А. Хвилі датуєтся 20 квітня
1937 року. Наступного дня, 21 квітня, книж-
ку було підписано до друку. За кілька міся-
ців, 13 серпня, автора заарештували.
У лютому 1938 року А. Хвилю розстріляли.
У роки, так би мовити, класичного ма-
сового терору 78 було ліквідовано чимало
митців та вчених.
Студіюючи втрати в українській культур-
ній спадщині лише за однією працею Віталія
Ханка «Словник мистців Полтавщини» 79,
можна зауважити, як їх багато:
Графіка й маляра Дмитра Ангельського
(1898 р. н., м. Свенцяни Віленської губ.)
роз стріляли 2 жовтня 1938 року в Полтаві.
Гончара з м. Городище Лохвицького по-
віту Оврама Бовкуна (1901 р. н.) було ви-
слано на північ, де він працював на мета-
лургійному заводі, помер у 1988 році.
Представника іншої гілки цього роду –
гончара Василя Бовкуна (1854–1952 р. н.)
розкуркулили й вислали до Архангель‑
ської обл.
У м. Моздоку на Кавказі в 1933 році по-
мер живописець і графік Микола Бокий,
директор Полтавської картинної галереї.
Мистецький критик Петро Горбенко
(1897 р. н. у м. Миргороді) помер в м. Ухті
Комі АРСР.
архІВ
58
Архітектора Дмитра Дяченка (1887 р. н.,
с. Патлаївка поблизу м. Полтави) розстрі‑
ляли в застінках НКВД у м. Таганрозі
1942 року.
Маляра й письменника Грицька Кова-
ленка (1868 р. н., с. Липняки Полтавської
губ., нині – у складі смт Баришівки Київської
обл.) розстріляли 1937 року.
Мистецтвознавця Миколу Макаренка
(1877 р. н., с. Москалівці поблизу Ромен)
арештовували кілька разів, а 4 січня
1938 року розстріляли.
Живописця й графіка Никанора Онаць-
кого (1874 р. н., Гадяцький пов.) розстріля-
ли 23 листопада 1937 року.
Одного з провідних бойчукістів, маляра‑
монументаліста, графіка й кераміста Івана
Падалку (1894 р. н., с. Жорнокльови Зо‑
лото ні ського пов.) розстріляли 15 липня
1937 року.
Мистецтвознавця й етнографа Якова
Риженка (1882 р. н., хутір біля с. Пусто‑
війтового, нині – Глобинського району)
1931 року було заарештовано й вислано
за межі України. Він помер 1974 року в
Астрахані.
Археолога й мистецтвознавця Михайла
Рудинського (1887 р. н., м. Охтирка) та його
сестру Євгенію теж репресували.
Одного з провідних бойчукістів, маляра‑
монументаліста, графіка й кераміста Васи‑
ля Седляра (1899 р. н., с. Жоржівка, нині
Шишацького району) розстріляли 15 липня
1937 року.
Аквареліста Антона Федоренка (1887 р.н.,
м. Городищі на Київщині) розстріляли
2 жовт ня 1938 року в Полтаві.
Мистецького критика Миколу Філян-
ського (1873 р. н., с. Попівці поблизу Мир‑
го рода) розстріляли 12 січня 1938 року
в Запоріжжі.
Мистецтвознавця й театрального кри-
тика Василя Хмурого (справжнє прізви-
ще Бутенко, 1896 р. н., Гадяцького пов.)
1933 року вислано за межі України. Він по-
мер 27 січня 1940 року в Самарі.
Живописця Люціана Щербу (1880 р. н.,
Варшава) розстріляли 9 вересня 1937 року
в Полтаві.
Марксистсько‑ленінське вчення мало за
мету сформувати новий тип людей – бу-
дівників комунізму, а отже – передбачало
ліквідацію тієї частини населення, що не
підходило для цього. Совєцькі функціоне-
ри, послідовники вчення про класову будо-
ву суспільства, спрямовували масовий те-
рор проти інтелігенції, а селян винищували
окремо 80. Не маючи продуктових карток,
гончарі як прості селяни вмирали під час
голодомору 1932–1933 років 81. Дослідник
з Національного музею‑заповідника україн-
ського гончарства в м. Опішному – Віктор
Міщанин відзначав: «Гончарські господар-
ства, та зрештою як і господарства, що зай‑
малися іншими кустарними ремеслами,
були приречені на голодну смерть одними з
перших. Пояснюється це тим, що те чи інше
ремесло, зокрема гончарство, було часто
єдиним або ж основним джерелом доходів
сім’ї. Свої вироби гончарі продавали або
ж обмінювали значну частину на зерно та
інші продукти. У часи ж голодомору посуд
міняти не було на що. Тож часто гончарські
родини вимирали повністю. [...] Вимерли
цілі родини гончарські, цілі династії. Все це
було одним із чинників, які прискорили за-
непад гончарства у даних осередках» 82.
Лише на Полтавщині Віталій Ханко 83 зі-
брав відомості про таких ремісників:
Охтись Балко – гончар‑посудник із
с. Велика Грим’яча Миргородського пов.;
Іван Балко – гончар з м. Комишні на
Миргородщині;
Пилип Біляк – гончар із с. Міські Млини,
поблизу м. Опішного;
Іван і його син Роман Бовкуни – гончарі
з м. Городище Лохвицького пов.;
гончар із м. Комишні Миргородського
пов. Денис Бутенко;
гончар з м. Білики поблизу Кобеляк
Ларивон Гармаш;
посудник Гнат Гладиревський;
посудник Грицько Зозуля з м. Біликів
поб лизу Кобеляк;
Дмитро Іщенко з м. Комишні на Мирго‑
родщині;
Панас Їжак з м. Комишні на Мирго‑
родщині;
різьбяр Платон Кримпоха з Великих
Будищ;
автор традиційних народних картин
сергІЙ бІЛокІнЬ. незреаЛІзоВане ВИданнЯ…
59
Федір Стовбуненко з м. Остап’я, нині –
Великобагачанського р‑ну;
Петро Лускань із м. Комишні;
Захар Божчіло з с. Поставмук поблизу
Чорнух;
Федір Недождій із с. Велика Грим’яча на
Миргородщині;
Митрофан Півень із хут. Зайців біля
м. Опішного;
Павло Сказка із с. Великої Грим’ячої на
Миргородщині;
Прокіп Соломко з м. Біликів поблизу
Кобеляк;
Семен Тупиця з м. Біликів поблизу
Кобеляк;
Михайло Чумарний з м. Комишні на
Миргородщині;
Галактіон Шиян з м. Опішного;
Микита Шульженко – мисочник із
с. Міські Млини біля м. Опішного 84.
Старе мистецтвознавство більшови-
ки ліквідували як академічну науку, що
не мала нічого спільного з соціалістич-
ним будівництвом. Вдалу характеристику
культуро логічних ідеалів В. Леніна дав ге-
нерал Д. Волкоґонов: «Перечислять, кого и
что не любил Ленин, можно очень долго.
Он не любил в е с ь с т а р ы й м и р» 85.
Але багато раніше за нього цю думку ви-
словив Дмитро Донцов: «Як усі ці револю-
ціонери, на яких опирався, Ленін, також ви-
кинений поза рамки суспільства, не відчу-
вав до нього нічого, крім мстивої ненависти
та заздрісної злоби» 86. А, як проголосив
перший Анрі Барбюс, «Сталин – это Ленин
сегодня» 87.
Немає нічого дивного, що в СРСР аполо-
гетику, герменевтику, гомілетику, патристи-
ку, патрологію й інші дисципліни богослов-
ського циклу було заборонено з першого
дня совєцької влади. Відтак богослов’я дає
найяскравіший приклад науки, що вийшла
поза територію 88.
Після війни, уже на еміграції, колега
М. Міллера античник Андрій Коцевалов
відзначав: «Придя к власти, большевики
почти совсем упразднили науку о древнос-
ти» 89. Як відомо, було «згорнуто», – як нині
висловлюються в таких випадках історики,
дослідження з візантиністики 90.
У 1930 році в Ленінграді вийшла бойо-
ва й провокаційна книжка Владіслава Рав‑
донікаса 91 «За марксистскую историю ма-
териальной культуры», спрямована проти
археології. Аналізуючи ідейну спрямова-
ність цього видання, еміграційний совєто-
лог М. Міллер виявив: «Ця праця на той
час вибухла, як бомба. Скрізь відбувалися
гарячі дискусії, але, звичайно, компартія
була по боці Равдонікаса і підтримувала
його. Від цього часу саму назву “археоло-
гія” як дореволюційну було заборонено і за-
мінено “історією матеріяльної культури”» 92.
Український археолог Петро Курінний, що
також вийшов на еміграцію, додав до цього
такі подробиці: «Року 1931 на археологічно‑
етнографічному “совещании” в Ленінграді
було прийнято постанову про скасування
етнографії та археології як наук (пропози-
ція: Биковського, І. Мещанінова, М. Марра,
Б. Аптекаря, а в Україні Ф. Козубовського
та академіка І. Соколова). Проте цей вияв
середньовічного обскурантизму був все
ж скасований [...]» 93. Назву археологічної
науки було відновлено лише в 1935 році 94.
Фахівці з інших галузей називають
свої приклади щодо наук, близьких їм.
Сергій Пирожков і нині покійний Арнольд
Перковський констатували: «В першій поло-
вині 30‑х років спочатку піддавалися критиці
у пресі, а потім і взагалі були заборонені до-
слідження в галузі антропогеографії, демо-
графічних аспектів геополітики, євгеніки, ан-
тропології, економічної географії населення,
а також припинені дослідження з історичної
та загальної демографії України» 95. Автори
пояснювали: «Антропогеографія, політична
географія і геополітика були заборонені в
СРСР, а отже, і в УРСР, тому що розглядали
етноси як суб’єкти геодемографічного про-
цесу зі своєю суверенною територією» 96.
Було б дивно, якби за цих умов не по-
рушили тему історії України 97.
Академік Михайло Грушевський, керівник
науково‑дослідної кафедри історії України,
думаючи про перспективи історичної на-
уки, дбав про наступників, що мали при-
йти йому та старшим вченим на зміну 98.
24 грудня 1924 року до аспірантури були за-
раховані молоді історики Олексій Баранович,
Сильвестр Глушко, Варфоломій Ігнатієнко
59
архІВ
60
(його промоція не відбулась), Микола Тка‑
ченко та Сергій Шамрай. Першим захистився
О. Баранович – 24 жовтня 1926 року, остан-
німи – Остап Павлик (14 вересня 1930 року,
розстріляний) та Прокіп Нечипоренко (15 ве-
ресня 1930 року, доля невідома). Захистилися
Сильвестр Глушко (5 років ИТЛ), Павло
Гляд ківський (10 років ИТЛ, звільнений як
інвалід), Василь Дени сенко, Лев Окиншевич
(емігрував), Оксана Степанишина (доля не-
відома), Микола Ткаченко (8 місяців ИТЛ),
Сергій Шамрай (помер в ув’язненні) та Віктор
Юркевич (помер в ув’язненні) 99.
Як розуміємо, після розгрому школи
Грушевського 100 та менших українських іс-
торичних шкіл (Миколи Василенка, Михайла
Слабченка, Олександра Оглоблина) науку
«історію України» за часів більшовиків спіт-
кала та ж доля, що й археологію, генетику,
кібернетику тощо, які були заборонені 101.
На заваді історичним дослідженням стоя-
ла політична цензура 102. У повоєнні роки
в СРСР було заборонено: «Материалы
по Великой Отечественной и советско‑
фин ляндской войнам, боевым действиям
у оз. Хасан в 1938 г. и на р. Халхин‑Гол в
1939 г., а также по освободительным похо-
дам в 1939–1940 гг., содержащие сведения:
а) о боевом и численном составе – по
Вооруженным Силам в целом, видам
Вооруженных Сил и родам войск;
б) о потерях в личном составе и боевой
технике – по Вооруженным Силам в целом,
видам Вооруженных Сил, родам войск,
фронтам и флотам за весь период войны
или отдельную операцию [...]» 103. Виникає
питання, що могло залишитись у наукових
студіях за вилученням «сведений», список
яких ішов від літери а до я?
Замість праць з історії України під вигля-
дом робіт з історії УРСР певні quasi‑наукові
структури випустили досить багато іміта-
цій 104. Натомість контрпропагандистський
характер мали як окремі видання, зре-
штою, офіційні гуманітарні науки, і особли-
во – спеціальна серія відповідного відділу
Інституту історії «Зарубіжні видання про
Україну», що виходила під грифом «Для
службового користування».
Режим політичної цензури завдав неви-
правних втрат гуманітарним наукам СРСР
та кожній із його колишніх складових. Річ
у тім, що на зони, розбудовувані, сказати
б, по інший бік ідеологічних барикад, цей
режим не поширювався, і там провадили
широкі наукові дослідження. Можна лише
поспівчувати вченим, що жили й працюва-
ли по цей бік.
Друга світова війна двічі пройшла через
Україну, пропрасувавши її спершу із захо-
ду на схід, потім – зі сходу на захід. Втрати
культурної спадщини часів війни описували
протягом багатьох років. Під час евакуації
і в роки німецької окупації прес цензури
різко послабився. Публікації тих часів нині
каталогізуються 105.
Пізніше, у повоєнні роки стабілізації,
українських культурних діячів уже не роз-
стрілювали, але українофобська, тобто
антиукраїнська ідеологія тривала. Яскраво
й цілком однозначно охарактеризувала її
центральна газета «Советское искусство»,
де друкували визначальні документи, як‑
от добірка матеріалів «Накануне 30‑летия
Великого Октября. Искусство Советской
Украины». В одній зі статей «провідного
мистецтвознавця», як тоді його назива-
ли, О. Пащенка, засвідчено: «Буржуазно‑
националистическое искусствоведение
(Ан тонович, Щербаковский, Эрнст, Слипко‑
Москальцов, Хмурый), а также идеологи
воинствующего украинского национализма,
так называемой школы “бойчукистов”, пря-
тавшиеся за левой революционной фра-
зеологией (Врона, Холостенко и др.), про-
таскивая антинаучные теории Грушевского
о борьбе двух культур – русской и украин-
ской, пытались объяснять развитие укра-
инского искусства влияниями буржуазного
Запада. Эти антинаучные, враждебные
“теории”, в которых пресмыкание перед
западно европейской буржуазной культу-
рой тесно переплеталось с антинародны‑
ми буржуазно‑националистическими тен-
денциями в нашем искусстве, еще пол‑
ностью не изжиты» 106. Це говорилось у
контексті загалом ніби життєстверджуючої
статті. Виходили публікації – навпаки – різ-
ко критичні, що передбачали погром, дома-
гаючись нових арештів.
У повоєнні роки в Україні панував ста-
лінізм, про який багато написано. Най‑
60
сергІЙ бІЛокІнЬ. незреаЛІзоВане ВИданнЯ…
61
яскра вішим його виявом було правління
Л. Кагановича (22/10 листопада 1893, с. Ка‑
бани Радомишльського пов. Київської губ. –
26 липня 1991, м. Москва), що входив до
найближчого оточення Сталіна і був одним
з активних організаторів державного теро-
ру. Саме він у березні‑грудні 1947 року був
першим секретарем і членом Політбюро
ЦК КП(б)У, керуючи та спрямовуючи всю
внутрішню політику УРСР.
Преса піддала критиці перший здвоєний
том інститутського збірника «Мистецтво,
фольклор, етнографія» (1947). Першою
осо бою в Києві тоді вважався Л. Каганович,
тому критика була нищівна. Автором замов-
ної статті став провідний тоді літературозна-
вець Семен Шаховський. Відштовхуючись
від постанови, що розвінчувала «Нарис істо-
рії української літератури», він засуджував
Інститут мистецтвознавства, фольклорис-
тики та етнології, мовляв, «в этом институ-
те необходимых уроков из решений партии
не извлекли. В “Научных записках” повто-
ряются ошибки и извращения буржуазно‑
националистического порядка. […] говоря
о крупнейших ошибках работников инсти-
тута, редакция употребляет выражения:
затушевывали вопросы единства русско-
го и украинского народов, преуменьша-
ли роль пролетариата, мало показывали
передовые демократические элементы
и т. д. Нетрудно понять, что подобные гни‑
лые, примиренческие характеристики не
имеют ничего общего с большевистской
принципиальностью и остротой в борьбе
с буржуазно‑националистической идеоло-
гией и ее рецидивами» 107. Перший секре-
тар ЦК КП(б)У персонально вимагав саме
такої постановки питання та формулювань.
Критики йому було мало, то чого ж домагав-
ся Шаховський? Стоячи на екстремістських
позиціях, він писав далі: «Об украинских
помещиках типа Тарнавского (sic), Мартоса
[у статті Якова Затенацкого 108] говорится
как о “меценатах искусства и древности”
(стр. 19, 21, 25, 26). Упоминая о Кулише,
автор считает для себя обязательным на-
звать его труды “першорядними праця-
ми” 109 (стр. 209). […] Выход в свет подобных
(sic) “Научных записок” свидетельствует и
о том, что Президиум Академии наук УССР
все еще плохо руководит Институтом ис-
кусствоведения, фольклора и этнографии
и не принимает достаточно энергичных
мер, чтобы искоренить (sic) буржуазно‑
националистические извращения в дея-
тельности института» 110.
Критикуючи Інститут, інший автор узяв
під обстріл персонально Максима Риль‑
ського: «Все це є наслідком, – писав він, –
відсутності справжнього керівництва з боку
директора інституту М. Рильського, невмін-
ня дирекції правильно розставити наукові
сили та доцільно завантажити їх, організу-
вати боротьбу всього колективу за повне
здійснення своїх завдань. […] З боку ди-
ректора інституту М. Рильського була на-
віть тенденція обмежити критику наукових
співробітників, що стверджується заявою
про те, що в інституті панує “гіпертрофія”
критики» 111.
Зазнали критики й інші наукові структури,
насамперед Академія архітектури УРСР,
де з’явилося п’ять номерів «Вісника». Їхній
напрям кагановичівське керівництво не
влаштовував. Критикували проф. Сергія
Безсонова (1885–1955) за статтю «Архітек‑
турні зв’язки східного слов’янства в ХІ–
ХІІ ст.»: вчений наважився назвати київ-
ський Софійський собор пам’яткою україн-
ської національної архітектури (1946, № 1),
а також Марію Новицьку за дослідження
«Вибійка на Україні» 112.
Громили також кафедру мистецтво‑
знавства Київського художнього інституту,
якою керував звільнений з ув’язнення Іван
Врона. В інтерпретації Л. Владича це ви-
глядало так: «Ярким примером подобных
стремлений является доклад И. Вроны,
оглашенный на научной конференции в
Киевском художественном институте. Один
из “идеологов” разгромленного партией
“бойчукизма”, И. Врона в течение более
чем двух послевоенных лет подвизался в
институте в роли руководителя кафедры
искусствоведения» 113.
Крім установ, у повоєнні роки було по‑
громлено і їхню продукцію, наприклад, ко рот‑
кий курс історії українського мистец тва, який
підготували в 1946 році Яків Затенацький,
Борис Бутник‑Сівер ський, Іван Врона та ін.
Як відзначав Л. Владич, вони «подготовили
архІВ
62
к печати первый том краткого очерка ис-
тории украинского искусства. Однако этот
“труд”, построенный по антинародным,
буржуазно‑националистическим “схемам”
В. Антоновича – М. Грушевского, еще до
появления из печати был подвергнут су-
ровой и справедливой критике и света не
увидел. Исторические решения партии по
вопросам литературы, искусства, истории,
ничему, видимо, не научили авторов этого
“очерка”: их дальнейшие печатные труды,
публичные доклады и лекции изобилуют
грубыми буржуазно‑националистическими
извращениями» 114.
Замахуючись на 55‑й том начебто норма-
тивної «Большой советской энциклопедии»
(перше видання) зі статтями про українське
мистецтво Я. Затенацького та Б. Бутника‑
Сіверського, Л. Владич обстоював якісь ін‑
ші ідеали. Він активно боровся проти двох
українських велетнів ХХ століття. Михайла
Бой чука та Георгія Нарбута, виступав про ти
зарахування до кола українських митців Ва‑
силя Штернберга, Костянтина Тру тов ського,
Івана Соколова 115, критикував Володимира
Бон даренка, Вітольда Манастирського,
Романа Турина та інших 116.
Вивчення погромів, вчинених проти ака-
демічних інститутів, розпочато у 1996 році
в Інституті історії України, де видано дво-
томний збірник документів і матеріалів
«У лещатах тоталітаризму» 117.
У ці критичні повоєнні роки не було іншо-
го виходу, як розпочати повторну розбудову
українського мистецтвознавства на новій
основі.
Професорів Імператорських університе-
тів – Київського Св. Володимира – Гри горія
Павлуцького (+ 1924) та Харків ського –
Федора Шміта (розстріляний у 1937) – вже
давно не було серед живих. Професора
Української державної академії мистецтв
М. Макаренка розстріляли в Новосибірську
(1938). Професора Київського археоло-
гічного інституту та Київського художньо-
го інституту Ф. Ернста розстріляли в Уфі
(1942). Професор Київського художнього
інституту І. Моргілевський помер під час ні-
мецької окупації (1942). Доктор історії і те-
орії мистецтв В. Зуммер (помер 16 грудня
1970 року в Острі) був ув’язнений 21 жовт‑
ня 1933 року (реабілітований у 1958 році).
Професор Харківського художнього інсти-
туту С. Таранушенко теж повернувся із за-
слання 118. Вони оселились в Україні, але
викладати їм було заборонено.
У повоєнні роки становище мистецтво‑
знавчої науки виглядало досить печально.
По суті, у 1950–1960‑тих роках в Україні
вчитись не було у кого. Якщо хтось зі
справжніх вчених старшого покоління й за-
лишився живим, то їхні старі наукові звання
давно скасували. Нові вчені – одні ще не
викладали, ставши класиками пізніше, інші
мали надто одіозну репутацію й були відомі
своїми, як тепер кажуть, заідеологізовани-
ми текстами.
Розвиток новітнього мистецтвознавства
розпочинався досить драматично, майже
з нуля 119. Наукових керівників, опонентів –
усіх треба було десь вишукувати – або поза
Києвом, або й поза Україною. Ті, що меш-
кали в Києві, працювати за фахом, викла-
дати не могли. Процес інституціоналізації
українського мистецтвознавства, що затяг-
нувся на кілька десятиріч, завершується,
здається, лише тепер, зі створенням двох
мистецьких Академій.
Досягнення українського мистецтво‑
знавства підсумовували не одноразово.
У 1925–1935 роках цикл бібліографічних
оглядів уклав й опублікував Володимир
Січинський 120. Пізніший період так званого
застою добре характеризує те, що великий
український бібліограф Федір Максименко,
зібравши всі тексти В. Січинського під одну
палітурку, зробив ксерокопії і виготовив три
примірники книжки, яка інакшим чином вий‑
ти у світ не могла, проте в журналах його
бібліографічні підсумки з’являлись.
Після війни підсумкову працю з історії
мистецтвознавства (1970) виконано під
керівництвом завідуючого Відділу образо‑
творчих мистецтв ІМФЕ ім. М. Т. Рильського,
д‑ра мистецтвознавства й проф. Юрія
Турченка.
«Матеріали до словника мистецтвознав-
ців УРСР» упорядкувала «старший біблі-
ограф» (так називалась її посада) Тетяна
Радзієвська, яка не мала наукового ступе-
ню чи звання, та дев’ять наукових співро-
бітників відділу. Опублікована в четвертому
сергІЙ бІЛокІнЬ. незреаЛІзоВане ВИданнЯ…
63
випуску республіканського міжвідомчого
збірника «Українське мистецтвознавство»,
їхня праця ілюструє цей процес і характе-
ризує добу 121.
Імен фундаторів українського мисте-
цтвознавства Пелагеї Литвинової, Федора
Вовка, навіть Олени Пчілки чи Василя
Горленка тут немає. Немає й статей про
Євгенію Берченко (1889? – після 1934),
Євгенію Спаську (1891–1980), Марію
Щепотьєву (1893–1974), Ксенію Берладіну
(1894–1960), Віру Білецьку (1894–1933),
Марію Новицьку (1896–1965) 122 та інших,
справжніх учених, що опинились у вирі
більшовицького терору. Не вміщено навіть
статті про жодного з братів Щербаківських.
Натомість знаходимо мистецтвознавців з
посади, призначуваних на директорів му-
зеїв чи картинних галерей УРСР – тодішніх
офіційних мистецтвознавців, а здебільшо-
го, за влучним виразом С. Таранушенка,
«мистецтвонезнавців». Праць із науки, яку
репрезентували, вони не мали. Таких було
зареєстровано на той час кількадесят чо-
ловік. Усіх разом, гарних і гірших – 159.
Доктори мистецтвознавства на 1970 рік:
Яків Затенацький, Григорій Логвин, Віктор
Самойлович, Юрій Турченко.
Офіційно теж мистецтвознавець, але
д‑р історичних наук Іван Крип’якевич.
Мали також праці з мистецтвознавства
д‑р філо логічних наук, член‑кор. АН УРСР
Павло Попов та д‑р філології Іларіон
Свєнціцький.
Кандидатами архітектури на той час
стали: Юрій Асєєв, Іван Ігнаткін, Микола
Коломієць, Юрій Нельговський, Петро
Юрченко.
Нарешті, кандидатами мистецтвознав-
ства на 1970 рік були: Василь Афанасьєв,
Юрій Белічко, Платон Білецький, Антін
Будзан, Леонід Владич, Іван Врона, Роман
Гарасимчук, Наталія Глухенька, Павло Жол‑
товський, Адам Жук, Яким Запаско, Зінаїда
Лашкул, Юрій Лащук, Людмила Міляєва,
Пантелеймон Мусієнко, Андрій Німенко,
Володимир Овсійчук, Глафіра Паламарчук,
Михайло Пекаровський, Борис Піаніда, Лі‑
дія Попова, Неоніла Рипська, Людмила
Сак, Ірина Сакович, Віра Свєнціцька,
Олек сандр Тищенко, Валентина Ткаченко,
Павло Цибенко, Олег Чарновський, Федір
Шапошников.
Кандидати історичних наук: Борис
Бутник‑Сіверський, Катерина Матейко, Лю‑
бов Суха, Фаїна Штітельман.
В 1970 році Дмитро Степовик 123 і Олек‑
сандр Федорук були ще аспірантами.
У словнику Т. Радзієвської чомусь не від-
значено наукових звань чи наукових посад
(наукових чи службових) у п’ятьох: Ірини
Ґурґули, Михайла Драґана, Федора Ернста,
Вадима Модзалевського, Володимира
Яринича.
Уже тепер, у роки незалежності, з’яви‑
лись регіональні огляди історії мистецтво‑
знавства Харківщини та Полтавщини 124.
Доля бібліографічного підсумку історії
мистецтвознавства склалася трагічно.
У повоєнні роки свою багаторічну пра-
цю над бібліографією українського мисте-
цтва розпочала відомий бібліограф Надія
Дубина 125. Її продовженню сприяла праця
над спорідненою плановою темою у відді-
лі історії українського мистецтва та народ-
ної творчості, яким керував В. Заболотний
(колишня Академія будівництва та архітек-
тури), та в Науково‑дослідному інституті
теорії, історії і перспективних проблем ра-
дянської архітектури в м. Києві (директор
Г. Головко). На останньому етапі праця
мала виразну й чітку назву «Українське
мис тецтво: Бібліографічний покажчик з іс‑
торії образотворчого, декоративно‑вжит‑
ко вого мистецтва та архітектури». За‑
галь ний обсяг машинопису Н. Дубиної –
1 305 сто рінок, у додатках 81 та 4 сторінки.
Вважалося, що зроблено понад 9 тис.
записів, разом – 40 друкованих аркушів.
Висококваліфіковані поради й матеріали
надавали упорядниці бібліографи С. Кос тюк,
Ф. Максименко, Т. Радзієвська та Н. Ше лі‑
хова. Допомогу цінними консультаціями
надавали вчені зі ступенями та званнями
Ю. Асєєв, Я. Затенацький, В. Касіян, П. По‑
пов, І. Ігнаткін, Ю. Нельговський, П. Юр ченко,
І. Врона, О. Данченко, Г. Лебедєв, Х. Са‑
ноць ка, В. Свєнціцька, Ф. Уманцев, а та кож
Н. Ве лігоцька, С. Тарану шенко та Д. Ян‑
ко. Упорядниця не могла не подякувати в
перед мові також М. Бажанові, Є. Катоніну,
К. Гуслистому та Є. Кирилюкові 126. У 1968
архІВ
64
ро ці збір матеріалів було завершено.
16 груд ня 1970 року в м. Острі помер колиш-
ній проф. В. Зуммер, але в передмові його
не згадано. Він жив поза великими книго-
збірнями і допомогти нікому не міг, тому що
інтелектуально сам переживав скрутні часи.
Рецензували працю П. Говдя, Н. Королевич
та Л. Гольденберг. Титульними редакто-
рами видання мали бути Я. Затенацький,
Ф. Уманцев та П. Юрченко, ім’я якого, як і
І. Врони, було взято в траурну рамочку.
Праця пройшла редакційну підготовку
та ідеологічну перевірку в кількох устано-
вах, насамперед у Центральній науковій
бібліотеці АН УРСР. Спершу в колективі
співробітників упорядницю змусили по‑
дружньому (фіксую лише у двох розділах
першого тому – «Загальні праці» та присвя-
ченому Київській Русі) заклеїти описи праць
емігранта В. Січинського «Конспект історії
всесвітнього мистецтва» (видання 1925 та
1928 років) та «Архітектура старокнязів-
ської доби» (Прага, 1926 та відгуків на неї
М. Голубця в «Записках чину Св. Василія
Великого», 1926 та М. Андрєєвої у «Byzan‑
tinoslavica», 1930), надрукованих у несо-
вєцьких журналах праць М. Гавдяка, М. Го‑
лубця та С. Щурата про Галич.
На першому, внутрішньому етапі інфор-
маційного терору, Н. Дубиній порадили
зняти описи всіх праць В. Залозецького –
«Церква‑мавзолей св. Бориса і Гліба у
Вишгороді під Києвом» (Стара Україна,
1924), «Софійський собор у Києві» (Записки
чина Св. Василія Великого, 1930), «Мозаїки
церкви св. Софії у Києві» (Вісник політики,
літератури й життя, 1918) та його відгуку
на монографію Ф. Шміта «Мистецтво ста-
рої Русі‑України» у «Старій Україні» (1919).
Упорядниці довелося також акуратно поза-
клеювати описи праць В. Залозецького ні-
мецькою мовою.
На думку представників влади, ко-
ристувачеві не можна було ознайомлю-
ватися з книжками Францішка Равіти‑
Гавронського «Slady kultury starego swiata
na Rusi Kijowskiej», митрополита Євгенія
«Описание Киево‑Софийского собо-
ра» (1825). «Описания Киево‑Печерской
лавры» залишилося. Підлягали вилученню
праці М. Брайчевського «Коли і як виник
Київ» (1963) та його спільна з Ю. Асєєвим
стаття «Археологические исследования в
Переяславе‑Хмельницком» (1960).
Потім рукопис пішов по цензорах від бі-
бліографії. Мабуть, вони не погодилися б
на означення своєї діяльності як цензор-
ської. У цій країні цензором власних текстів
повинен бути кожен фахівець! Судячи з по-
черків, працювало щонайменше троє, але
вони виступали заодно, єдиним фронтом,
пліч‑о‑пліч. Завзяті українофоби, вони ро-
били все, щоб нашкодити культурі. Утім,
помітні й відтінки. Один цензор, що писав
круглішими літерами, був м’якшим, він,
наприклад, пропонував замість розділів
«Окремі пам’ятки» подати зведений роз-
діл «Давньоруські споруди Києва». Таку
пропозицію можна було заперечувати.
«Вишгород – це не Київ, його окремо» 127.
На це можна було й погодитись.
На бережках проти описів численних
російських праць, присвячених давньо-
руському мистецтву чи загальній, тобто
всесвітній історії мистецтва, хтось єхидно
приписав: «Укр?», – мовляв, у праці пред-
ставлено не вузькопровінційний матеріал,
а отже, його слід вилучити. Такі книжки
українському вченому не потрібні. На за-
гальноісторичні праці з широким культуро-
логічним тлом чекав такий ж кінець. Про
працю Д. Ліхачова «Национальное само-
сознание древней Руси» (1945) було ска-
зано: «Це ж літер[ура], а не мист[ецтво]!»
З приводу праці І. Толстого та Н. Кондакова
«Русские древности», спеціально про її ви-
пуск «Древности скифо‑сарматские» (1889)
прозвучало питання: «Навіщо давати?» – і
це вже був вирок. Праця К. Широцького
«Старовинне мистецтво на Україні» (1919),
що разом із роботами його колег заклала
підвалини національної концепції україн-
ського мистецтва, питань не викликала.
Її було просто викреслено. У покажчику
«Українське мистецтво» було вилучено пра-
цю А. Муравйова «Символика Софийского
собора» (1898). Справді, навіщо фаховому
читачеві було її знати?!
Викреслили працю В. Аскоченського
«Киев с древнейшим его училищем Акаде‑
миею» (1856). Мало того, що вилучили,
збоку ще поставили знак питання, мовляв,
сергІЙ бІЛокІнЬ. незреаЛІзоВане ВИданнЯ…
65
що за невіглас до покажчика про мисте-
цтво подає основоположну працю з історії
Києво‑Могилянської академії?!
На переконання київської академічної
цензури, книжка Е. Віоле‑ле‑Дюка 1879 року
видання «общепонятною» російською мо-
вою «сучасному українському вченому»
була теж категорично не потрібна. Видання
французькою мовою 1877 року залиша‑
лися. Хто б її там, мовляв, розшукав і про‑
читав?!
Посилання на третій та шостий томи
«Історії України‑Русі» М. Грушевського під-
лягали вилученню, дарма що упорядниця
«рекомендувала» не весь том, а розділи
про українське мистецтво. Ранні розвідки
вченого «Молотовське срібло» та «Печатки
з околиць Галича», як і його численні ре-
цензії у «Записках НТШ», знімались.
Зазнав певних утисків і Ю. Асєєв. Про
працю «Архітектурні пам’ятки України»
(1970) з боку цензури було вигукнуто: «Це
ж не лише К[иївська] Р[усь]!», а про статтю
«Архітектурно‑археологічні дослідження
в Криму», що нищечком розташувалась по
сусідству, було резульовано, ніби вердикт:
«Це ж не К[иївська] Русь!» Невеликий роз-
діл «Михайлівський монастир» спершу
було викреслено, а згодом відновлено. При
цій операції виявилося, що в Ю. Асєєва
вийшла стаття «Новые данные о соборе
Дмитриевского монастыря в Киеве» (1960),
а отже, він прийняв концепцію емігран-
та П. Курінного. До того ж, Дмитрівський
монастир у московському журналі ви-
глядав не так страшно, як Золотоверхо‑
Михайлівський, за висловом російського
емігранта Федора Тітова.
Для «полегшення» рукопису з нього сис-
тематично вилучали рецензії. Вважалося,
що вистачало знати думку одного рекомен-
дованого автора. Дві думки – автора й ре-
цензента, якщо й збігались, то не у всьому,
а це викликало сумнів. Або не так просто –
було три рецензії, дві вилучали, а одна
залишалась. Це вже було «виважено». Із
чотирьох праць Ф. Шміта без пояснень зні-
мали дві. З цим теж було важко сперечати-
ся. Деякі рецензії порушували ідеологічну
тему – В. Пещанський писав у львівській
«Старій Україні» (1925) про неоднозначно
знамениту книжку Г. Лукомського «Киев»
(1923). Вилучено ще одну працю Ф. Шміта,
заодно й рецензії Г. Чубінова в журналі
«Христианский Восток» та К. Широцького в
«Книгарі» (обидві 1917).
У 1927 році в «Ювілейному збірнику
на пошану акад. Д. І. Багалія» було на‑
друковано статтю акад. О. Новицького «До
питання про походження дерев’яної укра-
їнської архітектури». Добросовісний упо-
рядник її описав. Пильний цензор зазна-
чив: «Зб[ірник] вилучений!» Систематично
викреслювали дореволюційні праці ав-
торки Наталі Полонської, яка мешкала
у Федеративній Німеччині – усім знана
тепер Н. Полонська‑Василенко. Знімались
описи рецензій безневинних акад. Миколи
Петрова та чл.‑кор. Володимира Щербини
на «Киев» К. Широцького (1917). Їхній
«гріх» полягав у тому, що журнали «Записки
історично‑філологічного відділу УАН» і
«Наше минуле» опинились у спецфонді, а
інші примірники мали бути знищені, адже
спецфонди існували не всюди.
На 77‑ому аркуші похмурий імідж цен-
зорові набрид. Натрапивши на опис пра-
ці В. Піщанського «Київський Спас на
Берестовім» у «Записках чина св. Василія
Великого» (1926), він, очевидно, пожарту-
вав: «Що це таке?» На 79‑ому аркуші наско-
чив на статтю Н. Полонської 1911 року, до
якої приписав: «Автор!» На 80‑тому мовчки,
але гнівно викреслив просвітянську статтю
М. Грушевського «Мстиславова церква в
Володимирі‑Волинському» («Село», 1911).
Зате вже в рубриці «Галич» він відпочив
душею: від праць Ярослава Пастернака,
починаючи з монографії «Старий Галич»
(1944), не залишилось й сліду. Перепало
й Антонію Петрушевичу, й багатьом іншим.
Їх просто вилучили.
Можна простежити, як від аркуша до
ар куша змінювався настрій цензора.
Арк. 85: «Овруч. Намагався проскочи-
ти Грушевський. Викреслити!» Рибаков,
Рибаков, Смолічев викликали три короткі,
як вистріли, написи: «Археол!», «Археол!»,
«Археол!». І знову: «Укр?»
Розшифровувати цензорські нотатки
ста вало дедалі цікавіше: «Це сл, а не КР»,
мабуть, означало «Це сл[ов’яни], а не К[иїв‑
архІВ
66
ська] Р[усь]». Цензори в СРСР були іде-
альні. Знали, де початки й кінці історичних
періодів!
Н. Дубина слабко й наївно боронилась.
Обороняючи статтю Д. Айналова «Новый
иконографический образ Христа» (Semi‑
narium Kondakovianum. – Praga, 1928. –
Вип. 2), нагадувала: «Радянський автор».
З приводу студій «Францисканська кірха в
Галичі» І. Шараневича 1888 року, «Церква
Св. Василя та костьол поєзуїтський в Ов‑
ручі» А. Плуґа 1863 року, «Мініатюри кодек-
су Гертрудіанського» 1902 року Н. Дубина
писала: «Опубліковано до 1917 р.», «До‑
рево лю ційне видання». Коли викреслили
розвідку Анджея Поппе «Фундаційна ком-
позиція Софії Київської» – наважилась за-
протестувати – «Соціаліст[ична] країна»
Польща, мовляв. На цих сторінках став
зрозумілим сенс акуратних відкреслень
кольоровими олівцями з цифрами: Д 9,
Д 11, Д 6. Їх робила зтероризована Надія
Антонівна. Так вона класифікувала літера-
туру на «дружньому обговоренні в колекти-
ві» чи усно зроблені «зауваження».
А далі нові наполегливі відповіді уперто-
го автора, бібліографа, представника такої
мирної професії: «Радянські автори». Вона,
можливо, не до кінця чи по‑своєму вузько-
професійно усвідомлювала, що робить,
але вони розуміли все. Людина протисто-
яла владі!
На 110‑му аркуші викреслено лише одну
позицію – рецензію К. Широцького. Зате
всі інші записи акуратно повідкреслювано
й дописано кольоровими олівцями літери
Д з якимись індексами при них. Посилання
на перший том і сторінки «Історії». Але
біля книжки В. Лазарєва знову запис твер-
дою рукою Н. Дубиної: «Радянський ав-
тор». Її твердість доходила до того, що
вона ввела розділ «Персоналія художни-
ків, які працювали за межами СРСР», де
були рубрики: Архипенко О., Бринський М.,
Ґец Л., Грищенко О., Громницький П.,
Доль ницька М., Дубай М., Ковжун П., Кри‑
жанівський В., Ласовський В., Маневич А.,
Мегик П., Паращук М., Петрук В. Половина
представленого тут матеріалу в київ-
ській ЦНБ АН УРСР була або однознач-
но спецфондівська, або просто відсутня.
Н. Дубина описувала ці речі або С. Костюка
у Львівській книгозбірні, або знаходила їх
«на руках».
Заради об’єктивності зазначимо, що у
покажчику описано все ж не все. Немає
статті В. Січинського «Книжна графіка Ро‑
берта Лісовського» в «Бібліологічних ві-
стях» (1927, № 2). Сам маестро ще був жи-
вий, мешкав у м. Лондоні, а з 1976 року –
у Женеві. Культуру поділили принаймні
на дві частини, які не мали можливості
до тика тися.
Видавництво «Мистецтво» запланува-
ло вихід покажчика на 1971 рік і повідо-
мило про це у пресі 128, але наступ малан-
чуківської реакції 129 призупинив видання.
Почались арешти у справі «Блоку», яку в
1965–1972 роках реалізували, як наріка-
ли чекістські екстремісти, лише частково.
Рік виходу видання перенесли, спершу на
1973 рік. На першій сторінці першого при-
мірника машинопису стоїть штамп «До на-
бору». Його було заповнено лише частково.
Редактор і завідуючий редакцією підписали
працю 2 грудня 1972 року, але вищих підпи-
сів – заступника головної редакції, головно-
го редактора й директора – немає. Не до-
поміг навіть доданий у першій теці аркуш
тексту «Класики марксизму‑ленінізму про
мистецтво», «Постанови Комуністичної
партії та радянського уряду про мисте-
цтво» та «Українсько‑російські мистецькі
зв’язки». На останньому етапі роботу над
покажчиком було остаточно зупинено. Він
не вийшов ніколи.
Право на видання рукопису Н. Дубиної
придбало Київське наукове товариство
ім. Петра Могили. Хочеться сподіватися,
що рано чи пізно він вийде у світ.
Окрему сферу мистецтвознавчого дже-
релознавства 130 складають безпосеред-
ні контакти кожного вченого з родинним
ко лом митців, героїв його досліджень. Це
ексклюзивні, як тепер кажуть, відомості,
повторити які за інших умов неможливо.
Натомість вони ввели до наукового обігу
унікальні документи, світлини й різноманіт-
ні відомості про творчість цих митців.
У 1960–1970‑х роках ще були живі
недобитки «Розстріляного відродження» –
класик українського мистецтвознавства,
сергІЙ бІЛокІнЬ. незреаЛІзоВане ВИданнЯ…
67
вихованець Імператорського Харківського
університету С. Таранушенко, представ-
ники наступного покоління вчених – учні
старих українських мистецтвознавців, се-
ред них М. Вязьмітіна, П. Жолтовський,
П. Кульженко, І. та Є. Спаські, М. Щепотьє‑
ва та ін. 131
Зокрема у м. Києві мешкала малові-
домий нині мистецтвознавець Катерина
Бі ло церківська (16 вересня 1893, С.Пб. –
4 червня 1973, Київ), вихованка Фундук‑
леївської гімназії та Вищих жіночих кур-
сів. На жаль, їй не пощастило реалізува-
ти свої дослідницькі здібності. Її розвідка
«Найстаріші фаянсово‑порцелянові заводи
на Волині», що друкувалась у «Хроніці ар-
хеології та мистецтва» (1933, Ч. 4–5), втра-
чена. Після війни разом із В. Левицькою
(сестрою архітектора В. Заболотного)
вона написала монографію про фрескові
орнаменти Софійського собору, яку так і
не видано. К. Білоцерківська зберегла не-
великий архів мистецтвознавця Єлизавети
(Лисавети) Левицької, а також бібліографію,
обов’язкову для ознайомлення аспірантів:
перший аркуш з виправленнями, зробле-
ними невідомою рукою, другий – з виправ-
леннями Ф. Ернста. Вміщую їх у додатку.
Цей матеріал розкриває джерельну базу
українських мистецтвознавців кінця 1920‑х
років. Упорядника першого списку поки що
не ідентифіковано. За тематикою за цей
матеріал мав би відповідати О. Новицький,
але почерк не його. З бібліографічної точки
зору, робота дуже неохайна.
У наступному додатку наводжу неві-
домі матеріали про шеститомне видан-
ня «Українського мистецтва», що збере-
глися в архіві О. Новицького. Існує інший
примірник, із класифікацією авторів по
темах. Зіставлення його з «примірником
Новицького», визначення відомих, а також
подальші розшуки самих текстів шеститом-
ника – завдання наступних студій.
1. [Список літератури для ознайомлення аспірантів
Науково-дослідчої катедри мистецтвознавства в Києві. 1925–1930]
БІБЛІОГРАФІЯ ПО ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА.
НОВИЦКИЙ А. [П.] – Курс истор[ии] рус[ского] иск[усства] Лекции, читанные на курсах истории
иск[усства] и литературы в Москве 1907 г. Рукописи.
ГРУШЕВСЬКИЙ М. С. – Історія України‑Руси. Том ІІІ. [Вид. 2. Львів, 1905.] Ст. 422–452.
ШМИТ [Ф. И.] – История древней Руси‑Укр[аины. Х., 1919.]
АНТОНОВИЧ [Дм. В.] – Скорочен[ий] курс істор[ії] укр[аїнського] мист[ецтва.] Прага, 1923.
ГОЛУБЕЦЬ М. – Начерк історії укр[аїнського] мист[ецтва.] Львів, 1922.
ТОЛСТ[ОЙ И. И.] и КОНДАК[ОВ Н. П.] – Русские древности [в памятниках искусства. Вып. 1–4.
СПб., 1889–1891.]
ХВОЙКО [В. В.] – Древние обитатели Средн[его] Приднепровья. Киев, 1913.
МИХАЙЛОВСКИЙ [И. Б.] – Русское искусство в эпоху Владимира Св[ятого]. Петербург, 1916.
ЛАШКАРЕВ [П. А.] – Церковно‑археолог[ические] очерки, [исследования и рефераты]. Киев, 1898.
БЕРТЬЕ‑ДЕЛАГАР [Д А. Л.] – О Херсонесе. СПб., 1907.
ПРАХОВ [А. В.] – Киевск[ие] памятн[ики] визант[ийского] русск[ого] иск[усства] – «Древности».
[Т. ХІ. Вып. ІІІ.] 1887.
УВАРОВ [А. С.] – Об архитектуре перв[ых деревянных] церквей на Руси. – Труды II‑го
арх[еологического] съезда. [Т. І. СПб.,] 1876.
ПАВЛУЦКИЙ [Г. Г.] – Киевские храмы домонгольск[ого] периода и их отношение к визант[ийскому]
зодчеству. – Тр[уды] ХІV арх[еологического] с[ъезда.] Том ІІ. [М., 1911.]
НОВИЦКИЙ [А. П.] – История Русского искусства [с древнейших времен. В 2‑х т. М., 1903.]
ПАВЛУЦКИЙ [Г. Г.] – Изображен[ия] храмов на древнейш[их] южно‑русских миниатюрах. –
Чтен[ия] общ[ества] Нестора‑Летописца. Том ХІХ. Киев, 1906.
ПАВЛИНОВ [А. М.] – История русской архитект[уры. М.,] 1894.
БАТЮШКОВ П. Н. – Памятники старины в западн[ых] губерн[иях] империи. СПб., 1869.
«…» – Памятники русской старины. СПб., 1872.
СІЧИНСЬКИЙ В. [Є.] – Архітектура в стародруках. Львів, 1925–1926.
«…» – Архітект[ура] старокнязівськ[ої] доби. Прага 1926.
– ОТЧЕТ о раскопках в г. Киеве. 1907 (?).
архІВ
68
ФАРМАКОВ[СКИЙ Б. В.] и МИЛЕЕВ [Д. В.] – Отчет Импер[аторской] арх[еологической] ком[иссии
за] 1908. [СПб., 1912.]
ВЕЛЬМИН С. П. – Раскопки Имп[ераторской] Арх[еологической] Ком[иссии] в Деся тинной церк-
ви летом 1911 г. Сбор[ник] ст[атей.] Ст. 4–7.
ЛИННИЧЕНКО И. А. – О раскопках Хвойко в Киеве в Десятинной церкви. – Т[руды] ХІV
арх[еологического] с[ъезда.] Том ІІІ. Ст. 58.
ПОЛОНСКАЯ Н. Д. – Археологическ[ие] раскопки Хвойко в Белгороде. 1911.
ЛЕБЕДИНЦЕВ П. [Г.] – Открытие древн[их] мозаик в главн[ом] куполе Киевск[ого] Софиевского
собора «Киевская Старина» 1884. ІХ.
АЙНАЛОВ Д. В. – Мраморы и инкрус[тации] Киев[ского] Соф[ийского] собора и Десятин[ной]
церкви. – Тр[уды] ХІІ арх[еологического] с[ъезда.] Том ІІІ.
РЕДИН Е. К. – Киево‑Софиевск[ий] собор. СПб., 1889.
ЛАШКАРЕВ П. [А.] – Церкви Чернигова и Новгород‑Северского. – Труды ХІ арх[еоло гического]
с[ъезда.] Том ІІ. [М., 1902.]
ГОРНОСТАЕВ Ф. – Об архитек[туре] древних храмов Чернигова [домонгольского периода.] –
Тр[уды] ХІV арх[еологического] с[ъезда.] Том ІІІ. [М., 1911.]
АЙНАЛОВ [Д. В.] – Архит[ектура] Чернигов[ских] церквей. –Тр[уды] ХІV арх[еологического]
с[ъезда.] Том ІІІ. Стр. 67.
ЛЕВИЦКИЙ [О. И.] – Истор[ическое] опис[ание] Владим[ир]‑Волынск[ого] Успенск[ого] храма.
Киев, 1892.
ДВЕРНИЦКИЙ Е. [Н.] – Археолог[ические] исследов[ания] в [г.] Владим[ире‑] Волынск[ом] –
«Киевс[кая] старина». 1887. № 1.
ЛАШКАРЕВ П. [А.] – Остатки древн[его] храма в Переяславе. – «Киев[ская] старина». 1889. № 1.
А. Т. [Твердохлебов.] – Покровск[ая] цер[ковь] в Переяславе – «Киевская старина». 1883 г. № 7.
ПОКРОВСКИЙ [Н. В.] – Стенные росписи – Тр[уды] VІІ арх[еологического] с[ъезда] М., 1890.
ПРАХОВ А. [В.] – Фрески Киево‑Кирил[овской] церкви ХІІ в. – «Киевск. старина» 1883 г. № 5.
АНТОНОВ В. П. – Киево‑Кириллов[ская] Троицк[ая] церк[овь.] – Тр[уды] ІІІ арх[еоло гического]
с[ъезда] Том ІІ. Стр. 1
СОБОЛЕВСКИЙ [А. И.] – [?] фрески в старой Польше. М., 1916
СТАСОВ В. В. – Замечания о миниатюрах Остр[омирова] Еванг[елия // Стасов В. В. Собрание
сочине ний. Т. 2.СПб., 1894. С. 127–136.]
АЙНАЛОВ Д. В. – Миниатюра сказания о Св. Борисе и Глебе. СПб., 1911 г.
ГРУШЕВСЬКИЙ [М. С.] – Київські мініатюри при псалтирі Записки наук[ового] товар[иства]
ім. Шевченка.
Гр. БОБРИНСКИЙ[] – Киевск[ие] миниатюры ХІ в. СПб., 1902
КОНДАКОВ Н. П. – Изображение русской княжеской семьи в миниатюре ХІІ в. СПб., 1896 г.
«…» – Русские клады. СПб., 1896
СТАСОВ В. [В.] – Славянский и восточный орнаменты. СПб., 1884.
2. [Список літератури для ознайомлення аспірантів
Науково-дослідчої катедри мистецтвознавства в Києві. 1925–1930]
УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО ХVІІ віку
ЗАГАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА
Г. ВЕЛЬФЛИН. Ренессанс и барокко. СПб. 1913.
Д. [В] Антонович. Скорочений курс історії українського мистецтва. Прага, 1923. Ст. 72–190.
Ф. [Л] ЕРНСТ. Українське мистецтво ХVІІ–ХVІІІ в.в. К., 1919. Стр. 5–17.
Łozinski. Źycie polskie w dawnykh wiekakh. Lwów, 1912. Str. 1–83.
ДЖЕРЕЛА
Пав[ел] АЛЕППСКИЙ. Путешествие Антиохийского патриарха Макария. Вып. ІІ. М., 1897
Стр. 1–94; вып. ІV. М., 1898. Стр. 182–195.
АРХІТЕКТУРА
Г. [К.] ЛУКОМСКИЙ. Галиция в ее старине. Петроград, 1915.
В. ВЕРЕЩАГИН. Старый Львов. Петро град, 1915.
« » Альбом старого Львова. Петроград, 1917.
сергІЙ бІЛокІнЬ. незреаЛІзоВане ВИданнЯ…
69
Г. [К.] ЛУКОМСКИЙ. Волынская старина. – Искусство в Южной России. – К., 1913. № 7–8.
«…» Луцкий замок. Петроград, 1917
«…» Вишневецкий замок. – Старые годы. – 1912, март [і окремо].
Ф. [Л.] ЕРНСТ. Реставрація церков князівської доби у Київі в ХVІІ столітті. – «Київ та його око-
лиця» під ред. акад. М. ГРУ ШЕВСЬКОГО. Київ, 1926.
Д. [М.] ЩЕРБАКІВСЬКИЙ. Українські дерев ляні церкви. Короткий огляд розборки питання. –
Збірник секції мистецтв. К., 1921.
Г. [Г.] ПАВЛУЦКИЙ. Древности Украины. К., 1905.
«…» О происхождении форм украин [ского] церковн[ого] зодчества. – Труды ХІV
Археол[огического] с[ъезда]. – Т. ІІ. М., 1908.
А. П. НОВИЦКИЙ. Черты самобытности в украинском зодчестве. – Труды ХІV Археол[огического]
с[ъезда] Т. ІІ. М., 1908.
Г. [Г.] ПАВЛУЦКИЙ. Деревянное церковное зодчество на Украине. «Истор[ия] русск[ого] искус-
ства» И. ГРАБАРЯ. Т. ІІ. Стр. 337–359.
И. [Э.] ГРАБАРЬ – Деревянное церковное зодчество Прикарпатской Руси [// Грабарь И. История
русского искусства. – М., 1910. – Т. 2С. – 361–376: илл.]
В. [М.] ЩЕРБАКІВСЬКИЙ. Старое искусство в Галиции. «Искусство». К., 1911. № 10.
Ф. [И.] ШМИТ. – Мистецтво старої Руси–України. Х., 1919.
В. [М.] ЩЕРБАКІВСЬКИЙ. Деревляні церк ви на Україні і їх типи. – Зап[иски] Наук[ового]
т[оварист]ва ім. Шевченка у Львові. – Т. 74. Льв., 1906. Кн. VІ.
МАЛЯРСТВО
Н. И. ПЕТРОВЪ. Южно‑русскія иконы. Альбомъ Церк[]‑арх[] Музея при Киев[ской] Дух[овной]
Ак[адемии.] – «Искусство». 1913. № 11–12
Д. [М.] ЩЕРБАКІВСЬКИЙ. Символіка в укр[аїнському] мистецтві. «Збірник Секції мистецтв». К., 1921.
Н. [И.] ПЕТРОВЪ. Древняя стенопись въ Киев[ской] Спасск[ой] на Берестове церкви. «Тр[уды]
Кіев[ской] Дух[овной] Ак[адемии]» К., 1908 № 2; Чтен[ия] Церк[овно‑]арх[еоло гического] о[бщест]
ва. 1908. Кн. 9 [і окремо – К., 1908].
Н. [Ф.] БЕЛЯШЕВСКИЙ. Церковные предметы ХVІ–ХVІІ в.в. из Волынской губ. «Археол[огическая]
лет[опись] Южн[ой] Россіи.» 1900. Т. ІІ. Стр. 90–93.
Е. [М.] КУЗЬМИН. Украинская живопись ХVІІ века. – Исторія русск[ого] искусст[ва] И. ГРАБАРЯ.
Вып. 22. [// Грабарь Игорь. История русского искусства. Том VI. Живопись. // Грабарь И. История
живописи. Том І. До‑петровская эпоха. – С. 455–480.]
В. [К.] ПРОКОПОВИЧ. Христос‑Отроча у Київській Псалтирі 1697 року. – «Наше Минуле». 1918,
№ 2. Стор. 107–119.
Д. [М.] ЩЕРБАКІВСЬКИЙ. Український портрет до кінця ХVІІІ ст. – «Український портрет ХVІІ–
ХХ ст.» Вид. Всеукр. істор. музею. К., 1925.
И. [М.] ХОТКЕВИЧ. О портретах Богдана Хмельницкаго. – «Искусство». К., 1913. № 3. Стр. 150–162.
Е. [М.] КУЗЬМИН. Несколько соображеній по поводу уничтож[енных] и уцелевш[их] памятников
[// Искусство и художественная промышленность. – 1900/ – № 17. – С. 223–240.] – 1909. – № 12.
С. [П.] ЯРЕМИЧ. Памятники ХVІ и ХVІІ ст. в Киево‑Печ[ерской] Лавре. «Археолог[ическая]
летоп[ись] ю[жной] России». 1900. Июнь.[С. 378–390.]
[С. П. ЯРЕМИЧ]. Еще о памятниках искусства К[иево‑] Печ[ерской] Лавры. [// Киевская ста-
рина. – 1900. – № 3. – С. 145–147.] Ст. 171–180 [; Археологическая летопись. – 1900. – № 10. –
С. 171–180].
КНИГА
Ф. [И.] ТИТОВ. Очерк по истории русского книгописания и книгопечатания. Вып. І. Русск[ое]
книгопис[ание] ХІ–ХVІІІ в.в. «Искусство». К., 1910 [і окр. – К., 1911].
Н. [И.] ПЕТРОВ. Старинные южн[о]‑рус ск[ие] гравиров[анные] доски. «Искусство». 1914. –
№ 3–4.
«350 років українського друку» – Ювіл [ейне] число «Бібліолог[ічних] вістей» К., 1924 (статті
С. МАСЛОВА, П. ПОПОВА, М. МАКАРЕНКА, Д. ЩЕРБАКІВСЬКОГО.)
«Труди Укр[аїнського] наук[ового] інстит[ута] книгознавства». Т. І. – «Українська книга ХVІ–
ХVІІІ стор.» К., 1926 (статті С. МАСЛОВА. П. ПОПОВА, Д. ЩЕРБАКІВСЬКОГО, П. КУРІННОГО).
архІВ
70
3а‑3в. Матеріали про видання «Українське мистецтво: Матеріали до історії», 1930–1931.
За. Відношення Київської філії ДВУ до акад. О. П. Новицького, 21 квітня 1930 р.
Державне Видавництво України
21 кві[тня] 19[30]
Київська філія
До акад. Новицького
Додаючи до цього плян видання «Українське мистецтво», просимо СПІШНО (до 23‑го квітня
ц[ього] р[оку] – вранці) подати Київській філії ДВУ пропозицію щодо авторів, яких треба притягнути
до праці над окремими частинами і темами «Українського Мистецтва».
ДОДАТОК: План.
<печатка:> Державне Видавництво України. А. Глев[...]
Київська філія
Зб. План видання, перед 21 квітня 1930 р.
ПЛЯН ВИДАННЯ.
«УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО»
(Матеріяли до історії)
ТОМ І
МИСТЕЦТВО ДОБИ ПЕРЕДІСТОРИЧНОЇ
ПАЛЕОЛІТ. (Камінь. Різьба по кістці).
НЕОЛІТ. (Камінь. Кераміка)
ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА (Будівля,
кераміка, скульпт[ура])
МІДНО‑БРОНДЗОВА ДОБА. (Кераміка,
орна мент[ування] металу)
СКИТО–САРМАТИ. Грецькі колонії.
[Ме тал[еве] виробництво, ювелірне,
керамічне)
ГОТИ. (Метал[еве] виробн[ицтво,] інкрус тація).
ГУНИ. (Дерев[’яне] буд[івництво,]
метальове виробн[ицтво].)
АВАРИ, ХОЗАРИ. (Метал.[еве]
виробн[и цтво], кераміка).
ПОЛОВЦІ. (Кам’яна скульптура).
ТАТАРИ. (Будівля, кераміка, метал[еве] і
ювелірне виробн[ицтво,] кістка).
СЛОВ[’]ЯНЕ. До Х‑го стол[іття] (будівля,
кераміка, метал[еве] виробн[ицтво,]
текстиль).
ТОМ ІІ
МИСТЕЦТВО ДОБИ РАННЬОГО ФЕОДАЛІЗМУ. (Х–ХІІІ стол.)
(Візантійсько‑романське мистецтво)
Архітектура.
Малярство монумент[альне] й станкове.
Мозаїка.
Скульптура й різьбярство.
Мистецтво книги. Мініатура.
Емалеве й чернове виробництво
Золотарство. Метальові вироби.
Кераміка. Шкло.
Тканина.
Кістяне виробництво.
ТОМ ІІІ
МИСТЕЦТВО ДОБИ ПІЗНЬОГО ФЕОДАЛІЗМУ Й ЗАРОДЖЕННЯ ТОРГОВЕЛЬНОГО
КАПІТАЛІЗМУ (ХІІІ – ½ – ХVІІ стол.)
(Впливи готики й ренесанса).
Архітектура кам’яна.
Малярство монументальне й станкове.
Скульптура.
Мистецтво книги й гравюра. Початок
друкарства.
Метальові вироби. Ливарництво. Чеканка.
Тканина і шиття.
Кераміка.
Селянське мистецтво.
сергІЙ бІЛокІнЬ. незреаЛІзоВане ВИданнЯ…
71
ТОМ ІV
МИСТЕЦТВО ДОБИ ТОРГОВЕЛЬНОГО КАПІТАЛІЗМУ
ЧАСТИНА І.
½ ХVІІ – ХVІІІ ст.)
(МИСТЕЦТВО БАРОКО)
Архітектура кам’яна. // деревянна.
Малярство монументальне й станкове.
Скульптура й сніцарство.
Мистецтво книги й гравюра.
Золотарство.
Текстильне виробництво.
Шитво.
Кераміка.
Шкло (гути).
Кістяне виробництво.
Мебля.
Одяг.
ЧАСТИНА ІІ.
(кін. ХVІІІ – ½ –ХІХ ст.)
(Клясицизм)
Архітектура кам’яна. // деревянна.
Малярство монум[ентальне] й станкове.
Скульптура.
Мистецтво книги й гравюра.
Золотарство. Ливарництво.
Кераміка (фабрична).
Шкляне виробництво.
Мебля. Одяг.
СЕЛЯНСЬКЕ МИСТЕЦТВО (Будівництво.
Малярство. Різьбярство. Золотарство
й метал[еве] виробництво. Гончарство.
Тканина. Шитво. Писанка).
ТОМ V
МИСТЕЦТВО ДОБИ ПРОМИСЛОВОГО КАПІТАЛІЗМУ
(серед. ХІХ – поч. ХХ стол.)
(Еклектизм, натуралізм, реалізм)
Архітектура.
Малярство.
Скульптура.
Графіка. Гравюра.
Мистецтво книги.
Театр. Кіно. Фото.
Ювелірне виробництво. Золотарство.
Писанина [правдоподібно – тканина]. Одяг.
Шитво.
Кераміка.
Мебля. Обробка дерева та інших матерія-
лів. Транспорт.
Сільське мистецтво.
ТОМ VІ
МИСТЕЦТВО ДОБИ РЕВОЛЮЦІЇ (1917–1930)
ЧАСТИНА І. МИСТЕЦТВО РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ
Архітектура.
Малярство.
Скульптура.
Графіка. Гравюра. Мистецтво книги.
Поліграфія.
Театр ([о]формл[ення]). Видовища,
рев[о люційні] свята. Походи.
Кіно, фото.
Кераміка.
Тканина. Одяг.
Мебля. Обробка дерева та ріжних інших
матеріялів (оформлення побуту). Транспорт.
Самодіяльне мистецтво робітництва і
селянства.
Виставки, музеї, екскурсії.
Мистецька школа.
Мистецтвознавство і мистецька критика.
Об’єднання та угруповання.
Біографії. Іконографія.
Бібліографія.
ЧАСТИНА ІІ
МИСТЕЦВО ЗАХІДНЬОЇ УКРАЇНИ (Підрозділи ті ж самі)
ПЛЯН СКЛАЛИ: Ф.ЕРНСТ. М.МАКАРЕНКО. І.ВРОНА.
Зв. Лист акад. Ол. Новицького до Київської філії ДВУ, 22 квітня 1930 р.
До Київської філії ДВУ.
архІВ
72
Ознайомившись тепер детально з планом
видання «Українське мистецтво», я не можу
не висловитися, що його треба ще дуже й
дуже обробити: в сучасному свому стані,
він не тільки має багато помилок і неув[’]
язок, як[,] наприклад[,] селянське мистецтво
з’являється в т. ІІІ, в ІV‑ому Част. І зникає,
щоб з’явитись знову в част. ІІ. в т. ІІІ зникає
чомусь шкло, зникає золотарство і т. д. Том
І‑й краще було б скласти не по етнографічній
группіровці, а за ознаками соціологічними.
Але поки‑що[,] одержуючи більш‑меньш
термінольогію цього пляну, я пропонував би
розподілити роботу по І‑му тому так:
Палеоліт доручити М. Я. Рудинському,
неоліт – О. С. Федоровському,
Трипільську культуру – П. П. Курінному,
мідно‑брондзову добу – С. С. Гамченкові,
Грецькі кольонії – М. Ф. Болтенкові і
С. С. Дложевському;
скитів – М. О. Макаренкові,
сарматів – В. Ю. Данилевичу,
поля похоронних урн – В. Є. Козловській,
гун[ів], аварів і хазарів – О. С. Федоров ському,
половців – М. О. Макаренкові,
татар – В. Ю. Данилевичу,
слов’ян – К. М. Антон[ов]ич‑Мельник, П. І. Смо‑
личеву, О. С. Федоровському й С. С. Магурі.
Щодо дальших томів, то я думав би по-
ділити роботу між дослідниками не в хроно‑
льогічному порядкові, а по змісту, – так[,] на-
приклад[,] архітектуру я розподілив би так:
кам’яну церковну архітектуру – І. В. Моргі‑
левському,
деревляну – С. А. Таранушенкові,
цивільну – Ф. Л. Ернсту,
новітню – Павленкові М. С.,
а я охоче взяв би на себе фортеці.
Малярство поділив би між Ф. І. Шмітом,
М. П. Сичовим, В. М. Зуммером, Д. П. Гор‑
дієвим і Лисичевським 132 – це старовинне,
а новітнє – між І. І. Вроною, А. І. Тараном,
Ю. С. Михайловим, Л. Ю. Крамаренком,
Л. А. Левицькою та О. Гебель, Івановою‑
Артюховою 133,
на себе я взяв би охоче добу передвижників;
золотарство і емаль [доцільно поділити] між
А. Ф. Середою й П. П. Курінним;
Мистецтво книги, мініатюри і графіку до-
ручити А. Ф. Середі;
Селянське мистецтво поділити би між
В. Г. Кричевським, К. В. Мощенком, Т. А. Міш‑
ківською і Л. Д. Мулявкою;
Тканину й шиття (разом із селянським)
між М. О. Щепотьєвою, М. О. Новицькою і
Н. А. Коцюбинською;
кераміку – між Є. Ю. Спаською, К. І. Бі ло‑
церківською та М. В. Венгрже новською.
19 22 / ІV 30 р.
Ол. Новицький.
1 Див.: Дмитриев Ю. Теория искусства и
взгляды на искусство в письменности древней
Руси // Труды Отдела древнерусской литературы
[Института русской литературы АН СССР]. – М.;
С.Пб., 1953. – [Т.] ІХ. – С. 97–116. Про нього див.:
Смирнова Э. Памяти Ю. Н. Дмит риева // Сообщения
Государственного Рус ского музея. – С.Пб., 1964. –
[Т.] VIII. – С. 131–133.
2 Mańkowski T. O poglądach na sztukę w czasach
Stanisława Augusta // Prace Sekcji historji sztuki i
kultury Towarzystwa naukowego we Lwowie. – 1929–
1932. – tom II. – Str. 1–96; Степовик Д., Кілессо С.
Мистецтвознавство // УРЕ. – К., 1984. – Вид. 2. –
Т. 11. – С. 263, 264.
3 Про нього див.: Павловский И. Краткий биогра-
фический словарь ученых и писателей Полтавской
губернии с половины XVIII века. – Полтава, 1912. –
С. 10; Ротач П. Полтавські краєзнавчі видання
ХІХ ст. та їхні автори // Відкритий арх: Щорічник. – К.,
2004. – Т. І. – С. 138, 139.
4 Арандаренко Ник. Записки о Полтавской губер-
нии, составленные в 1846 году. – Полтава, 1846–
1852. – Ч. І–ІІІ.
5 Про нього див.: Быков П. Добавления к
«Справочному словарю о русских писателях и
ученых» г. Геннадии // Древняя и новая Россия. –
1877. – № 10. – С. 177; Павловский Ив. Краткий
био графический словарь. – С. 22, 23; Ротач П. Пол‑
тавські краєзнавчі видання ХІХ ст. та їхні автори. –
С. 139–142.
6 Памятная книжка Полтавской губернии за
1865 год, изданная Полтавским губернским ста-
тистическим комитетом / Сост. членом‑секретарем
Комитета П. Бодянским. – Полтава, 1865. – С. 89.
7 Модзалевский Б. Список членов Императорской
Академии наук, 1725–1907. – С.Пб., 1908. – С. 2.
8 Васильчиков А. Семейство Разумовских. – С.Пб.,
1880. – Т. 1. – Х, CIV с.; Горностаев Ф. Дворцы и церк-
ви Юга. – М., 1914. – С. 30; Різниченко (Різников) В.
Проєкт українського унїверситету в Батуринї. – К.,
1916. – 16 с. Про автора див.: Білокінь С. Краєзнавець
і патріот Батурина Василь Різниченко // Видатні діячі
Батуринського краю: Матеріали наук.‑практ. конф.,
присвяч. 230‑й річниці з дня народж. Петра Івановича
Прокоповича. – Ніжин, 2005. – С. 106, 117.
9 Окиншевич Л. Генеральна Старшина на Ліво‑
бережній Україні XVII–XVIII вв. // Праці Комісії для
виучування історії західньо‑руського та вкраїнсько-
го права. – К., 1926. – Вип. 2. – С. 84–175; Круп-
ницький Б. Доба козацько‑гетьманської держави //
Енциклопедія українознавства в двох томах / Під
гол. ред. проф. д‑ра Володимира Кубійовича і проф.
д‑ра Зенона Кузелі. – Мюнхен; Нью‑Йорк, 1949. –
[Кн.] ІІ. – Т. 1. – С. 443–466; Gajecky G. the Cossack
Administration of the Hetmanate. – Cambridge, 1978. –
Vol. 1–2. – (ХV, 1–394), (XII, 395–789, 1) с.; Жарких М.
Бібліографія Старої України, 1240–1800. – К., 1998–
2002. – Зошити 1–10.
10 Вольценберг О. Библиография изобразитель-
ного искусства: Указатель литературы на русском
языке по вопросам теории, истории и практики
изобразительных искусств. – С.Пб., 1923. – Ч. І. –
Вып. 1. – [1] с.; Вып. 2. – [1] с.; Валицкая А. Русская
эстетика XVIII века: Историко‑проблемный очерк про-
сергІЙ бІЛокІнЬ. незреаЛІзоВане ВИданнЯ…
73
светительской мысли. – М., 1983. – Пор.: [Дрема В.
Развитие эстетики в Литве в 1770–1832 гг. (с точки
зрения теории искусства)] // Vilniaus V. Kapsuko vardo
universitetas. Moksline biblioteka. Metrastis. – Vilnius,
1972. – S. 47–133.
11 Русские эстетические трактаты первой трети
ХIХ века / Сост., вступ. статья и примечания Захара
Абрамовича Каменского; Тексты подготовила к печа-
ти Н. В. Пашкова. – М., 1974. – Т. 1–2.
12 Чернишов А. Олена Пчілка // Чернишов А. Не‑
вмирущі: Статті та розвідки. – Х., 1970. – С. 208.
13 Фридлендер М. Знаток искусства. – М., 1923. – С. 13.
14 Пучков А. Материалы к биографии Г. Г. Пав‑
луцкого // Теорія та історія архітектури і містобуду-
вання. – К., 1998. – Вип. 2. – С. 168–179; Сторчай О.
Мистецька освіта в Київському університеті (1834–
1924 рр.). – К.: Щек, 2009. – 335 с.
15 Бонь О. Академік Олекса Петрович Новицький:
наукова та громадська діяльність. – К., 2004. – 219,
[1] с.
16 Філіппенко Р., Куделко С. Є. К. Рєдін – профе-
сор Харківського університету. // Харків. нац. ун‑т
ім. В. Н. Каразіна. – Х., 2008. – 228 с.
17 Січинський В. Михайло Грушевський, 1866–
1934 // Мистецтво. – 1936. – Чис. 1.
18 Афанасьев В. Федор Иванович Шмит. – К.: Нау‑
кова думка, 1992. – 215 с.
19 Щербаківський Д. Козак Мамай: Мистецько
[мистецтвознавчо]‑етнографічні праці // Упорядкув.,
передм., комент. та прим. М. Волкової; За заг. ред.
А. Ярещенка. – Х.: Факт, 2008. – 512 с.: іл.
20 Іваневич Л., Трембіцький А. Кость Широцький
(у працях істориків і дослідників‑мистецтвознавців
України Євфимія Сіцінського та Володимира Січинсько‑
го). – Хмельницький, 2004. – 32 с.
21 Палій В., Храмов Ю. Національна академія
наук України: Персональний склад, 1918–2003. –
К.: Фенікс, 2008. – 5‑е вид., доп. і випр. – 352 с.
22 Широцкий К. Национальное искусство и задачи
искусства на Украине // Украинская жизнь. – 1912. –
№ 3. – С. 47.
23 Там само. – С. 53.
24 Там само.
25 Эренбург И. Понедельник // Киевская жизнь. –
1919. – 11 / 24 сентября. – № 14. – С. 1.
26 Академію було відкрито 22 листопада / 5 груд-
ня 1917 року в приміщенні Центральної Ради. Її
ректором було обрано Федора Кричевського, після
нього – графіка Георгія Нарбута. Див.: Ернст Ф.
Георгій Нарбут. Життя й творчість // Георгій Нарбут:
Посмертна виставка творів. [Каталог. – К.,] 1926. –
С. 11–86; Білокінь С. До історії вищої художньої
освіти на Україні // Вісник Київського університету.
Серія історії. – К., 1973. – № 15. – С. 52–60; Кричев-
ський В. Нарбут в Українській Академії мистецтв //
Образотворче мистецтво. – 1997. – Чис. 1. – С. 54–57;
Чис. 2. – С. 17–19: іл.; Білокінь С. Каталог 2‑ї звітної
виставки Української державної Академії Мистецтв
(УДАМ). Осінь 1921 року // Студії мистецтвознавчі. –
2007. – Чис. 3 (19). – С. 84–96; Білокінь С. Початки
Україн ської державної Академії мистецтв // Студії
мистецтво знавчі. – 2007. – Чис. 1 (17). – С. 159–190,
16 табл.
27 Державний Вістник. – К., 1918. – 22 листопа-
да. – № 73; Кульчицький С., Павленко Ю., Руда С.,
Храмов Ю. Історія Національної академії наук
України в суспільно‑політичному контексті, 1918–
1998. – К., 2000. – С. 95. Цю дату було вміщено на
малій печатці Академії (Історія Національної Академії
Наук України, 1929–1933: Документи і матеріали. –
К., 1998. – С. 523).
28 Перше організаційне засідання членів‑заснов‑
ників відбулося 27 жовтня 1917 року. Див.: Український
Археольогічний Інститут ім. В. Антоновича в Київі //
Вперед. – 1919. – № 138; Константинеску Л.
Традиційна археографія в курсах Київського архео‑
логічного інституту: Інформативне повідомлення //
Матеріали ювілейної конф., присвяченої 150‑річчю
Київської археографічної комісії. – К., 1997. – С. 120,
122; Матяш І. Перший вищий нав чальний заклад
архівного профілю в Україні // Український археогра-
фічний щорічник. Нова серія. – К., 1999. – Вип. 3/4. –
С. 264–290.
29 Збірник праць комісії для вироблення законо-
проєкту про заснування Української Академії Наук у
Київі. – К., 1919. – С. І.
30 Там само. – С. Х.
31 Звідомлення за 1921 рік / Всеукраїнська Ака‑
демія наук. – Берлін, 1923. – С. 22.
32 Шміт Ф. Археологічний Комітет // Звідомлення
Всеукраїнської Академії наук у Київі за 1923 рік:
(З нагоди п’ятирічного існування Академії 1913 [sic] –
1924). – К., 1924. – С. 66, 67.
33 Бонь Ол. Академік Олекса Петрович Новиць‑
кий. – К., 2004. – С. 28.
34 Звідомлення Всеукраїнської Академії наук у
Київі за 1923 рік. – К., 1924. – С. 68–70.
35 Звідомлення про діяльність Української Ака‑
демії Наук у Київі до 1 січня 1920 року. – Без вих.
даних. – С. ХХІІ–ХХІV; Чередниченко А. Київський
період наукової діяльності І. І. Соколова // Лаврський
альманах: Зб. наук. праць. – К., 2005. – Вип. 14. –
С. 209–216.
36 В. Зуммер (1885–1970). – К., 2005. – С. 41.
37 [Ернст Ф.] Товариство студіювання мистецтв
(Общество исследования искусств) в Київі // Наше
минуле. – 1918. – Листопад‑грудень. – № 3. – С. 139,
140. Докладніше див.: Білокінь С. В обороні україн-
ської спадщини: Історик мистецтва Федір Ернст. – К.,
2006. – С. 37–41.
38 Хоткевич Г. Єфименкова // Зб. наук.‑досл. кате-
дри історії української культури. – Х., 1930. – Т. Х. –
С. 38.
39 Ернст Ф. Секретарь секції мистецтв. Протоколи
засідань Секції мистецтв Укр. наукового т‑ва в Київі //
Зб. Секції мистецтв. – К., 1921. – Т. І. – С. 154–166.
Тут опубліковано протоколи 26 засідань за 20 верес-
ня 1918 р. – 25 грудня 1920 р.
40 Докладніше див.: Білокінь С. Нові студії з історії
большевизму. – К., 2007. – І–VІІІ. – Вид. 2. – С. 34, 35.
41 Щепотьєва М. Науково‑дослідча катедра мис-
тецтвознавства в Києві в 1928–29 акад. р. // Хроніка
археології мистецтва. – К., 1930. – Ч. 2. – С. 86–88.
42 Микола Голубець: Бібліографічний покажчик /
Уклад. Степан Костюк; Передм. Тарас Стефанишин. –
Л., 2005. – 150 с.: іл.
43 Звіт про діяльність секції мистецтва у Харкові
науково‑дослідної катедри мистецтвознавства у
архІВ
74
Києві з 18 жовтня 1926 р. до 1 квітня 1927 р. // Наука
на Україні. – Х., 1927. – № 2–4. – С. 177–179.
44 Мистецтвознавство: збірник. – Х., 1928–1929. –
[Т.] І. – С. ІІІ; Наукові установи та організації УСРР /
Держ. планова комісія УСРР. – Х., 1930. – С. 253.
45 Білокінь С. Масовий терор як засіб державного
управління в СРСР, 1917–1941 рр. – К., 1999. – 447 с.
46 Звіт про діяльність секції мистецтва в Харкові
науково‑дослідчої катедри мистецтвознавства в
Києві з 18 жовтня 1926 року до 1 квітня 1927 року //
Наука на Україні: Бюлетень Укрнауки. – 1927. –
№ 2–4. – С. 177.
47 НАФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. –
Ф. 13–3, од. зб. 114, арк. 25.
48 Ширші міркування на цю тему див.: Білокінь С.
Перший том «Українського музею» (1927) //
Український музей. Зб. 1. Репринтне перевидання
[книжки] 1927 року. – К., 2007. – С. 4–23; Білокінь С.
Київський будинок вчених, його члени й гості // Київ
і кияни: Матеріали щорічної наук.‑практ. конф. –
К., 2008. – Вип. 8. – С. 95–114.
49 Геппенер-Лінка Н. Всеукраїнське музейне міс-
течко: Спогади // Пам’ятки України. – 2003. – Чис. 1–2
(138–139). – С. 112–145 (31 примітка; укр. переклад
Ол. Неживого); Геппенер-Лінка Н. Спогади про
Всеукраїнське музейне містечко 1929–1939 рр. //
Лавр ський альманах: Зб. наукових праць. – К.,
2003. – Вип. 11. – С.142–175 (70 приміток; рос. ори-
гінал).
50 ДАмК. – Ф. р‑323, оп. 1. № 712, арк. 18 зв.
51 НАФРФ ІМФЕ. – Ф. 13–1, № 7, арк. 123. 8 жовт ня
1933 чистили партосередок Київського художнього
інституту (Арк. 126 зв.).
52 Ювілейний збірник Всеукраїнського історичного
музею // Пролетарська правда. – 1930. – 10 січня. –
№ 8 (2523). – С. 4.
53 Національний художній музей України. Наук.
арх. – Оп. 1, № 29, арк. 10.
54 Національний художній музей України. Наук.
арх. – Оп. 1, № 90, арк. 7.
55 Щоденник Ф. Ернста, 1925–1933 // ІМФЕ
ім. М. Т. Риль ського НАН України. – Ф. 13–1, од. зб. 7.
Див.: Білокінь С. Щоденник Федора Ернста як
пам’ятка української культури 1920–1930‑х років //
Пів нічне Лівобережжя та його культура XVIII – почат-
ку XX століття: Тези доповідей та повідомлень наук.
конф., присвяченої 100‑річчю від дня народження
історика мистецтва Федора Людвіґовича Ернста. –
Суми, 1991. – С. 49–52; Анисимов А. Скорбное бес-
чувствие: На добрую память о Киеве, или Грустные
прогулки по городу, которого нет. – К., 1992. – С. 154,
159, 161.
56 Заклинський Р. З історії Всеукраїнського історич-
ного музею ім. Т. Шевченка // Життя й революція. –
1928. – № 3. – С. 173–178; Заклинський Р. Музейне
будівництво: З приводу ювілею Всеукраїнського істо-
ричного музею ім. Т. Шевченка // Життя й револю-
ція. – 1929. – № 12. – С. 148–153.
57 Пор.: Білокінь С. Про видання, заборонені на
стадії верстки, або тиражі яких було знищено, 1920–
1941 // До джерел: Зб. наук. праць на пошану Олега
Купчинського з нагоди його 70‑річчя. – К.; Л., 2004. –
Т. ІІ. – С. 554–602, 132 примітки.
58 «Українське мистецтво» // Літературна газета. –
К., 1930. – 12 травня. – № 9 (75). – С. 8.
59 Томах Сергій Іванович – ректор Київського ху-
дожнього інституту початку 30‑х років, член ВКП(б).
Докладніше про нього див.: Ханко В. Словник мистців
Полтавщини. – [Полтава,] 2002. – С. 187; Білокінь С.
Музей України (Збірка П. Потоцького): Дослідження,
матеріали. – К., 2006. – Вид. 3. – С. 209.
60 Бізюков Онуфрій Терентійович – живописець.
Син білоруського теслі. Закінчив Миргородську ху-
дожню школу (1917). Вчителював у с. Івахниках
Лохвицького пов. та у м. Веліжі. З 1923 року меш-
кав і навчався в Києві. Закінчив Київський художній
інститут (1929). Був ув’язнений одним із перших –
23 травня 1935. 15 листопада спецколегія Київського
обл. суду засудила його до 3 років таборів «за те, що
серед художників проводив антирадянську агітацію,
вихваляв мистецтво буржуазних країн». В останні
роки життя опрацьовував теоретичні засади бой-
чукізму, писав теоретичні трактати. Щоб обмежити
його вплив на зацікавлених осіб, що підтримували
з ним контакти і в нього консультувались, відповід-
ні підрозділи КГБ поширили чутку, що він помер.
Реабілітований посмертно (1999).
61 Галузевий державний архів СБУ. – № 30535, ФП,
арк. 88, 89.
62 Томах С. За культурну революцію на селі //
Пролетарська правда. 1928. – 5 серпня. – № 181
(2093). – С. 3; Петлюровщина под вывеской совет-
ского издательства // Книга и пролетарская рево-
люция. – 1933. – № 7. – С. 8. Подп.: Е. Холостенко,
З. Толкачев, С. Томах, В. Овчинников.
63 Холостенко Євген – живописець і мистецький
критик початкового періоду терору. За часів Томаха
(з 1930) – заступник директора Київського худож-
нього інституту. Разом із Толкачовим, Томахом та
Овчинніковим (секретарем парторганізації КХУ)
уфундував організацію «Жовтень» (Галузевий архів
СБУ. – № 38490).
64 До перебудови образотворчого фронту: Стено‑
грами доповіді й виступів на першому пленумі
Оргбюра Спілки радянських художників і скульпто-
рів УСРР 27.XI.–2.XII.–33 р. / За ред. Є. Холостенка і
М. Шапошнікова. – [К.,] 1934. – С. 81.
65 Холостенко Е. «Музейные» искусствоведы
Украины // Печать и революция. – 1930. – № 4. –
С. 80–86; Холостенко Е. Последний букет из оран-
жереи идеализма // Книга и революция. – М., 1930. –
№ 23–24. – С. 53; Холостенко Е. Против «возроди-
телей» и реставраторов // Молодая гвардия. – М.,
1930. – № 5. – С. 101–104; Классовая борьба на
изофронте УССР // Литература и искусство. – 1931. –
№ 5–6. – С. 150–153; Холостенко Е., Толкачев З.,
Томах С., Овчинников В. О петлюровско‑кулацкой
вылазке на фронте искусствознания и археологиии //
Книга и пролетарская революция. – 1933. – № 4–5. –
С. 28–34; Холостенко Е., Толкачев З., Томах С.,
Овчинников В. Петлюровщина под вывеской совет-
ского издательства // Книга и пролетарская револю-
ция. – 1933. – № 7. – С. 6–14.
66 Холостенко Е. «Музейные» искусствоведы
Украи ны // Печать и революция. – 1930. – № 4. – С. 85.
67 Хвиля А. Про музеї // Образотворче мистецтво. –
К.; Х., 1934. – Альманах 2. – С. 22. Див.: Кубайчук В.
Хронологія мовних подій в Україні: зовнішня історія
сергІЙ бІЛокІнЬ. незреаЛІзоВане ВИданнЯ…
75
української мови. – К., 2004. – С. 86–95.
68 Галузевий архів СБУ. – № 49834, ФП, т. 1,
арк. 149.
69 Майстренко І. Історія Комуністичної партії
України. – Б.м., 1979. – С. 107, 128.
70 ЦДАГО України. – Ф. 1, оп. 1, № 491, арк. 123.
71 Реабілітовані історією. – К.; Полтава, 1992. – С. 289.
72 Див.: Юренко О. «Він залишився переконаним
комуністом...» // Реабілітовані історією. – К.; Полтава,
1992. – С. 283–292.
73 Див.: Новицька М. Тематичний килим Радянської
України // Вісник Академії архітектури УРСР. – 1948. –
№ 4. – С. 24–32.
74 Білокінь С. Соціальна революція в СРСР і
пам’ятки Золотоверхого Києва // Пам’ятки України. –
2004. – Чис. 2 (143). – С. 96–106.
75 ЦДАГО України. – Ф. 1, оп. 20, № 6457, арк. 80.
76 Табачник Д. Сторінки біографії першого ди-
ректора Інституту українського фольклору Академії
Наук України // Народна творчість та етнографія. –
1998. – № 4. – С. 62–68; Скрипник Г. Інститут мис-
тецтвознавства, фольклористики та етнології
ім. М. Т. Рильського // Енциклопедія історії України. –
К., 2005. – Т. 3. – С. 494.
77 Грінченко Б. Словник української мови / За ред.
А. А. Хвилі. – К., 1937. – Т. І. – ХХ, 501, [3] с.
78 Політичні репресії в Україні (1917–1980): Бібліогр.
покажчик / Упорядники: С. Калитко, О. Рубльов,
Р. Подкур, Л. Шевченко. – К.; Житомир, 2007. – 456 с.;
Репресії в Україні (1917–1990): Науково‑допоміжний
бібліографічний покажчик / Автори‑упорядники
Є. Бабич, В. Патока. – К., 2007. – 519 с.
79 Ханко В. Словник мистців Полтавщини. –
Полтава, 2002. – 232 с.
80 Голодомор в Україні 1932–1933 рр. / Упоряд.:
Л. Бур’ян, І. Рікун. – О., 2001. – 656 с.; Голод 1932–
1933 років в Україні: причини та наслідки. – К., 2003. –
888 с.; Голодомор 1932–1933 років в Україні: Док. і
мат / Упор. Р. Пиріг. – К., 2007. – 1128 с.
81 Міщанин В. Гончарні осередки малобудищан-
ської сільської ради в період голодомору 1932–
1933 рр.: сторінки історії // Полтавський краєзнавчий
музей: Зб. наук. ст. 2004 р.: Маловідомі сторінки іс-
торії, музеєзнавтво, охорона пам’яток. – Полтава,
2005. – С. 122–134.
82 Там само. – С. 128, 129.
83 Віталій Ханко: Біобібліогр. покажчик. – К., 2007. –
220, [12] с.: іл.
84 Білокінь С. На шляхах інституціоналізації: До со-
ціальної історії гуманітарних наук в Україні, ХХ ст. –
К., 2009. – 40 с.: іл.
85 Волкогонов Д. Семь вождей: Галерея лидеров
СССР: В 2‑х книгах. – М., 1995. – Кн. 1. – С. 26.
86 Літературно‑науковий вістник. – 1924. – Кн ІІІ–
ІV. – С. 326.
87 Барбюс А. Сталин: Человек, через которого
раскрывается новый мир. – М., 1936. – С. 344.
88 Флоровский Г. Пути русского богословия. –
Париж, 1937. – [10], 574 с.; Зернов Н. Русские писа-
тели эмиграции: Биографические сведения и библи-
ография их книг по богословию, религиозной фило-
софии, церковной истории и православной культуре,
1921–1972. – Boston, 1973. – xli, 182 с.
89 Коцевалов А. Кризис науки об античной древ-
ности в Советском Союзе // Вестник Института по
изучению СССР. – 1957. – Январь‑март. – [Т.] 1 (22). –
С. 72.
90 Чередниченко А. Становлення та розвиток ві-
зантології в Україні (початок ХХ‑го ст.) // Укр. іст. зб.
2003. – К., 2004. – (Вип. 6). – С. 417–435.
91 Равдонікас Владіслав Іосіфович – фахівець
з історії первісного суспільства. Див. про нього:
Мезенцева Г. Дослідники археології України: Енцикл.
словник‑довідник. – Чернігів, 1997. – С. 24.
92 Міллер М. Доля українських археологів під
Совєтами // Зб. на пошану українських учених,
знищених большевицькою Москвою / Ред. Марія
Овчаренко. – Париж; Чікаго, 1962. – С. 114 (Див. та-
кож: ЗНТШ. – Т. CLXXIII).
93 Курінний П. Історія археологічного знання про
Україну. – Мюнхен, 1970. – С. 138.
94 Міллер М. Доля українських археологів під
Совєтами. – С. 114.
95 Пирожков С., Перковський А. Екстремальні
ситуації і демографічні катастрофи в Україні 1920–
1930 // Пам’ять століть. – 1997. – Травень‑червень. –
№ 5 (8). – С. 110.
96 Там само.
97 Полонська-Василенко Н. Історична наука в
Україні за совєтської доби та доля істориків // Зб. на
пошану українських учених, знищених большевиць-
кою Москвою. – Париж; Чікаго, 1962. – С. 7–111. (Див.
також: ЗНТШ. – Т. CLXXIII).
98 Юркова О. Діяльність науково‑дослідної кафе-
дри історії України М. С. Грушевського, 1924–1930. –
К., 1999. – 433 с. Тираж 100 прим.
99 Див. ширше: Білокінь С. Нові студії з історії
большевизму, І–VІІІ. – К., 2007. – Вид. 2. – С. 27–40;
Білокінь С. Українська гуманітарна наука в період
більшовицького режиму // Проблеми державного бу-
дівництва в Україні // Ін‑т інновац. технологій і зміс-
ту освіти Мін‑ва освіти і науки України; Київ. міжнар.
ун‑т. – К., 2007. – Вип. 13. – С. 9–23.
100 Полонська-Василенко Н. Історична наука
в Україні за совєтської доби. С. 7, 10–15, 17–19,
22–25, 27, 28, 31, 32, 35, 41, 44, 45, 47, 64, 78–80,
106, 107 (Див. також: ЗНТШ. – Т. CLXXIII); Заруба В.
Розгром і знищення київської школи історії Михайла
Грушевського // Укр. історик. – Нью‑Йорк, etc, 1991–
1992. – Ч. 3–4 (110–111); 1–4 (112–115). – C. 147–168.
101 Против реакционного менделизма‑морганизма:
Сб. ст. – М.; С.Пб., 1950. – 351 с.; Miller M. Archaeology
in the U.S.S.R. – New York, 1956; Міллер М. Доля
українських археологів під Совєтами. – С. 112–126
(Див. також: ЗНТШ. – Т. CLXXIII).
102 Федотова О. Політична цензура друкованих
видань в УСРР‑УРСР (1917–1990) / Ін‑т політ. і етно-
нац. досліджень ім. І. Ф. Кураса. – К., 2009. – 362 с.
103 Перечень сведений, запрещенных к опубли-
кованию в открытой печати, передачах по радио
и телевидению / Главное управление по охране
государственных тайн в печати при СМ СССР. Сек‑
ретно. – М., 1970. – С. 19, 20.
104 Пор.: Юркова О. Документи про створення і
перші роки діяльності Інституту історії України АН
УРСР, 1936–1941. – К., 2001. – 210 с.
105 Курилишин К. Українська легальна преса пері-
оду німецької окупації (1939–1944): Іст.‑бібліогр. до-
архІВ
76
слідження: У 2 тт. – Л., 2007. – Т. 1. – 640 с.; Там
само. – Т. 2. – 592 с.
106 Пащенко А. Творческий рапорт // Советское ис‑
кусство. – (М.), 1947. – 18 октября. – № 42 (1078). – С. 3.
107 Шаховский С. На ложном пути // Правда Украи‑
ны. – 1947. – 27 сентября. – № 208 (2660). – С. 4.
108 Затенацький Я. Невідомі твори Василя Іва но‑
вича Штернберга (1818–1845) // Мистецтво, фольк‑
лор, етнографія: Наукові записки. – К., 1947. – Т. І–ІІ. –
С. 16–24; Бутник-Сіверський Б. Художня шко ла
В. І. Гри горовича в Києві: До історії нездійсненого про-
екту // Мистецтво, фольк лор, етнографія… – С. 25–32.
109 Попов П. «Дні і місяці українського селянина»
М. О. Максимовича: Неопубл. частина // Мистецтво,
фольк лор, етнографія… – С. 206–254.
110 Шаховский С. На ложном пути. – С. 4.
111 Березов В. Домогтися корінної перебудови ро-
боти Інституту мистецтвознавства // Київська прав-
да. – 1948. – 5 березня. – № 46 (7056). – С. 2.
112 Петров Л. Апологети буржуазного націона-
лізму // Київська правда. – 1948. – 9 січня. – № 6
(7016). – С. 2.
113 Владич Л. Трубадуры формализма и «единого
потока» // Сталинское племя. – 1948. – 26 августа. –
№ 170 (2116). – С. 3. Див.: Рубач М. Реакційна суть
націоналістичних «теорій» безкласовості та «єдино-
го потоку». – К., 1955.
114 Владич Л. Трубадуры формализма и «единого
потока». – С. 3.
115 Там само.
116 Владич Л. В плену реакционной декадентщины //
Сталинское племя. – 1947. – 20 ноября. – № 223
(1918). – С. 4.
117 У лещатах тоталітаризму: Перше двадцятиріч-
чя Інституту історії України НАН України (1936–1956):
Зб. док. і мат. У двох частинах / Упор. Р. Пиріг (керів-
ник колективу), Т. Гриценко, В. Мазур, О. Рубльов. –
К., 1996. – Ч. І (1936–1944). – 144, [4] с.; Там само. –
Ч. ІІ (1944–1956). – 245, [3] с.; Інститут літератури
ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 1926–2001: Сторінки
історії, 75. – К., 2003. – 589 с.; Інститут історії України
НАН України, 1936–2006. – К., 2006. – 818 с.
118 Докладніше про репресії проти музейників і
мистецтвознавців див.: Білокінь С. Репресії проти му‑
зейників у ряду різних типів терору // Музейна спра-
ва та музейна політика в Україні ХХ століття. – К.,
2004. – С. 27–35; Білокінь С. Музей України: (Збірка
П. Потоцького): Дослідження, матеріали. – К., 2006. –
Вид. 3. – 476 с.; Білокінь С. Терор проти київських
музейників // Київ і кияни: Матеріали щорічної наук.‑
практ. конф. – К., 2009. – Вип. 9. – С. 111–153.
119 Маньковська Р. Репресії серед музейних пра-
цівників в кінці 20–30‑х рр. // З арх. ВУЧК–ГПУ–НКВД–
КГБ. – 1997. – № 1/2. – С. 263–271; Маньковська Р.
Музейники в лещатах тоталітаризму // Історія України:
Маловідомі імена, події, факти: (Зб. ст.). – К., 2000. –
Вип. 11. – С. 389–398; Білокінь С. Про видання, забо-
ронені на стадії верстки, або тиражі яких було знище-
но, 1920–1941 // До джерел: Зб. наук. праць на поша-
ну Олега Купчинського з нагоди його 70‑річчя. – К.;
Л., 2004. – Т. ІІ. – С. 591, 592; Білокінь С. Повсякденні
турботи повоєнних книгознавців: за листуванням
Федора Максименка // Зб. пам’яті українського бі-
бліографа Федора Максименка. – Л., 2008. – С. 54,
59, 75–80. До ідеї двох періодів чи двох витків мисте-
цтвознавства мене підштовхнула Л. Міляєва.
120 Січинський В. Нові видання по українському
мистецтву, 1920–1925 // Стара Україна. – (Л.), 1925. –
[Кн.] VІІ–Х. – С. 178–181; Видання з українського
пластичного мистецтва за 10 років, 1917–1927 //
Бібліологічні вісті. – 1927. – № 2 (15). – С. 115–120;
Література з українського пластичного мистецтва
за 1926 рік. Бібліогр. огляд // Книголюб. – 1927. –
Кн. 1. – С. 25–32; Кн. 2. – С. 38–45; Ukrainische
veröffentlichungen über plastische Kunst in den letzten
zehn Jahren, 1917–1927 // Zeitschrift für slavische
Philologie. – Leipzig, 1927. – Bd. 4. – № 3/4. – S. 201–
212 (підп.: Sičynśkyj V.); Українське пластичне мис-
тецтво // Україна. – 1928. – Кн. 6 (31). – С. 128–134;
Українське пластичне мистецтво // Україна. – 1929. –
Вересень (36). – С. 135–143; Українська література
за роки 1929–1931 // Мистецтво. – 1932. – Чис. 2–3. –
С. 66–68; Література з українського плястичного мис-
тецтва за роки 1932–1934 // Наша культура. – 1935. –
Чис. 5. – С. 284–295.
121 Матеріали до словника мистецтвознавців
УРСР // Українське мистецтвознавство. – (К.), 1970. –
Вип. 4. – С. 96–127.
122 У нинішні часи їхню спадщину розпочали ката-
логізувати, див.: Шудря Є. Подвижниці народного мис-
тецтва: Біобібліогр. нариси / За ред. М. Селівачова. –
К., 2003–05. – Зошит 1 (Тираж 300). – 64 с.; Там
само. – Зошит 2 (Тираж 500). – 64 с.; Шудря Є.
Дослідники народного мистецтва: Біобібліогр. нари-
си / За ред. М. Селівачова. – К., 2008. – Зошит 3 (sic)
(Тираж 500). – 116 с.
123 Тимошик М. Дмитро Степовик: Життя й наукова
діяльність. – К., 2008. – 656 с.: іл.
124 Побожій С. З історії українського мистецтво‑
знавства. – Суми, 2005. – 184 с.; Ханко В. Мистецтво‑
знавча думка на Полтавщині. – Полтава, 2007. – 136 с.
125 У виданні «Українські бібліографи: Біографічні
відомості; Професійна діяльність; Бібліографія»
(2008) статті про Н. Дубину не подано.
126 Представники тодішньої номенклатури М. Ба‑
жан, В. Касіян, П. Попов, Я. Затенацький та Є. Катонін
12 січня 1970 року підписали листа до заступника
голови Комітету по пресі при Раді міністрів УРСР
Григорія Шаблія з проханням запланувати видання
на 1971 рік. З фінансового боку воно було важке.
За тиражу три тисячі примірників його збитковість
мала складати 11 тис. крб. Щоб частково зменшити
це число, пропонували збільшити тираж до 10 тис.,
розраховуючи на реалізацію протягом кількох років.
127 Тут і далі цитати з машинопису, що зберігається
в архіві автора статті.
128 Нова праця українських мистецтвознавців //
Вісті з України. – 1969. – 16 жовтня. – № 42 (583). – С. 7;
Бібліографічний покажчик «Українське образо творче
мистецтво та архітектура» // Друг читача. – 1969. –
2 грудня. – № 49 (503). – С. 5; Для шанувальників
мистецтва // Літературна Україна. – 1969. – 23 груд-
ня. – № 102 (2695). – С. 3.
129 Лозицький В. Політбюро ЦК Компартії України:
історія, особи, стосунки (1918–1991). – К., 2005.
130 Білокінь С. Проблеми мистецтвознавчого дже-
релознавства // Образотворче мистецтво. – 1990. –
Січень‑лютий. – № 1. – С. 31, 32.
сергІЙ бІЛокІнЬ. незреаЛІзоВане ВИданнЯ…
77
Бі
бл
іо
гр
аф
іч
ни
й
по
ка
жч
ик
Н
. Д
уб
ин
ої
в
п
ро
це
сі
п
ро
хо
дж
ен
ня
«
ф
ах
ов
ої
»
це
нз
ур
и
(1
97
0‑
ті
р
ок
и)
архІВ
78
Бі
бл
іо
гр
аф
іч
ни
й
по
ка
жч
ик
Н
. Д
уб
ин
ої
в
п
ро
це
сі
п
ро
хо
дж
ен
ня
«
ф
ах
ов
ої
»
це
нз
ур
и
(1
97
0‑
ті
р
ок
и)
сергІЙ бІЛокІнЬ. незреаЛІзоВане ВИданнЯ…
79
131 Білокінь С. На зламах епохи: Спогади істори-
ка. – Біла Церква, 2005. – 335 с.
132 Помилка. Мабуть, О. Новицький не був із ним
знайомий. Лесючевський Володимир – музейник,
мистецтвознавець. Навчався у Петербурзі в гімназії
Лентовської. З лютого 1919 був членом Спілки худож-
ників м. Києва. З 1919 до 15 жовтня 1921 року завіду-
вав секцією охорони пам’яток старовини й мистецтв,
зав. секцією образотворчого мистецтва і зав. музеєм
при відділі народної освіти в м. Ніжині. З 1 грудня
1920 до 15 жовтня 1921 року викладав малювання у
Ніжинській школі № 29. У листопаді 1924 – закінчив
факультет суспільних наук Ленінградського універ-
ситету. У 1921–1931 роках працював у Російському
музеї. Автор праць про змійовиків та вишгородський
культ Бориса та Гліба (повідомлення І. Спаського у
листі до мене від 28 жовтня 1978).
133 Артюхова Аделаїда – мистецтвознавець, му-
зейний працівник. Дочка вчителя, із дворянського
роду. Закінчила КІНО (1924). Працювала у відді-
лі феодалізму Всеукраїнського історичного музею
ім. Шевченка, помічниця Ф. Ернста. Промоційна
робота «Соціальні коріння паралелей і розходжень
між українською літературою і малярством доби про-
мислового капіталізму» (Державний архів Київської
області. – Ф. р‑742, оп. 1, № 175, арк. 11). Вивчала
українську графіку ХІХ–ХХ ст. – твори Трутовського,
про якого видала монографію, та Ол. Кравченка.
Брала активну участь у виявленні в російських му-
зеях українських пам’яток для України. Друкувалась
у журналі «Бібліологічні вісті». Виконала екслібрис
Ол. Оглоблина. Звільнена за наказом директора
музею Костюченка в 1933. Ув’язнена 03.11.1935.
Свідок Ол. Гайденко 13.11.1935 розповідав: «Я го-
ворил о том, что украинцы должны знать своих
людей и под держивать один другого. Артюхова
в знак согласия со мной вынула какой‑то кусочек
материала и показала мне, как она передава-
ла передачи арестованным украинцам и как они
переписывались. На этом лоскутке материи была
написана благодарность за беспокойство» (ЦДАГО
України. – Ф. 263, оп. 1, № 64684, ФП / кор. 1818,
т. 1, арк. 48 зв.). У постанові помічника прокурора у
слідчих справах УССР Диковського від 03.02.1936
зазначено, що справу Артюхової не можна переда-
вати до суду з оперативних міркувань – «свид[етель]
Гайденко в прошлом секретный сотрудник» (Там
само. – Арк. 70). Разом із тим, на допиті 11.01.1936
Артюхова розповіла про виявлений у неї лист, який
вона написала до вигаданої особи: «Этим письмом я
хотела скрыть от [Полины Тимофеевны] Николаенко
свою службу и показать ей на свою близость к укра-
инским националистическим кругам» (Там само. –
Арк. 36). Рішенням Окремої наради при НКВД СРСР
від 09.03.1936 була ув’язнена в ИТЛ на 3 роки.
Відправлена до Маріїнська. Достеменно її подальша
доля невідома. У 1960–1970‑тих роках ніхто з моїх
численних знайомих українознавців 20‑х років не
згадував її ні серед живих, ні серед мертвих. Тому
мене й вразила звістка, ніби вона померла 1993 року
(Історія Національної Академії Наук України, 1924–
1928: Документи і матеріали. – К., 1998. – С. 615).
Думаю, що це помилка. Вірогіднішу дату смерті на-
звав Я. Бердичевський. Чоловік – Сергій Титаренко.
Після конфіскації його друкарні на розі Хрещатика
й Фундуклеївської – головний редактор видавни-
цтва «Книгоспілка». Він засвідчив, що А. Артюхова
мешкала в будинку на вул. Боричів Тік, 33, пом. 4
(1919), згодом на вул. Івана Франка, 26, пом. 10.
Там бували письменники‑неокласики та мисте-
цтвознавці (Ф. Ернст та інші). Ім’я С. Титаренка
згадується в «Неокласичному марші». Він був
ув’яз нений в 1929 році у зв’язку зі справою СВУ,
засланий до Воронежа. Під час війни виїхав на
еміграцію. Джерела: Зозуля Ол. На вигнанні //
Нові дні. – (Торонто), 1982. – Червень. – С. 6–8;
Історія Національної Академії Наук України,
1924–1928. – С. 98, 219, 220; Білокінь С. Музей
України: (Збірка П. Потоцького): Дослідження,
матеріали. – К., 2006. – С. 49, 194, 235; Ханко В.
Полтавщина: плин мистецтва, діячі, мис ‑
те ц тво з нав чі праці. – К., 7515 (2007). – С. 257, 269.
Публікація проспекту невиданої шеститомної праці з історії українського мистецтва
(1930–1931). Матеріали зберігаються у фонді акад. Олекси Новицького (Інститут рукопису
Національної бібліотеки України ім. Вернадського).
Інтелектуальні параметри нездійсненого видання визначають його як вершинне досягнен-
ня українського мистецтвознавства першої половини ХХ ст. Щоб ствердитись у цій тезі, авто-
рові довелось простежити процес його інституціоналізації як науки. Остання формувалась
поступово: автор запропонував поділ вчених за поколіннями. На зміну першого з них, до
1861 року, прийшли ті, що посіли перші посади в навчальних закладах та музеях, тобто в нау‑
ці ще до 1917 року. Самостійна держава принесла з собою створення трьох найвищих нау‑
кових структур – Українську державну академію мистецтв (її заснувала Центральна Рада),
Українську Академію наук та Київський археологічний інститут (їх заснував гетьман), що на-
давали звання професорів (М. Макаренко, Ф. Ернст, С. Таранушенко, до них приєдналися
В. Зуммер та І. Моргілевський) та академіків (М. Біляшівський, Ф. Шміт та О. Новицький).
У роки державності утворились також Товариство студіювання мистецтв та Секція мистецтв
РЕЗюМЕ / Summary
архІВ
80
Українського наукового товариства. У роки розстріляного відродження Наркомос України за-
снував у Харкові Експертно‑кваліфікаційну комісію наукових робітників (ВАК).
Для наступного періоду неминуче доводиться звертатись до соціальної історії науки.
Доля останнього передреволюційного та наступного покоління мистецтвознавців склалася
здебільшого сумно. Більшість учених, що залишились на території, були репресовані. Молоді
дослідники, що прийшли після війни, шукали для своїх праць наукових керівників та опонен-
тів поза Україною.
Ключові слова: мистецтвознавство, історія науки, соціальна історія.
Publication of the draft of not published six‑volume work on history of Ukrainian art (1930–
1931). Materials are stored in archive of academic Oleksiy Novytskyi (Institute of Manuscripts of
the Vernadsky National Library of Ukraine).
Intellectual parameters of the unperformed edition define it as a top achievement of the old
Ukrainian study of art. To make sure of this statement, the author had to carefully study the process
of its institutionalization as a science. The latest was formed gradually: the author has suggested to
divide scientists accordingly to generations. To replace the first generation (born before 1861), came
those ones who have got the highest positions in educational institutions and museums, in other
words, in science, before 1917. Independant State has created three highest science structures –
Ukrainian State Academy of Arts (founded by the Central Rada), Ukrainian Academy of Sciences
and Kyiv Archeological Institute (both founded by hetman), that were awarding titles of professors
(M. Makarenko, F. Ernst, S. Taranushenko, later on joined V. Zummer and I. Morgilevsky) and
academicians (M. Biliashivskyi, F. Shmit and O. Novytsky). During the years of «derzhavnist» there
was also founded Society of Art Studies and Section of Art of the Ukrainian Learned Society. During
the years of «Executed Renaissance» Peoples Comissar of Education has founded in Kharkiv
Expert‑Qualification Commission of scientific manpower (VAK).
For the following period it’s inevitable to apply to the social history of science. Destiny of the last
before the revolution and the following generation of art critics was mostly sad. Those scientists
who had stayed in the country were repressed. Young researchers who stepped in after the Second
World War were searching for their scientific advisers and opponents outside Ukraine.
Keywords: аrt studies, the history of science, social history.
Публикация проспекта неизданного шеститомного труда по истории украинского искус-
ства (1930–1931). Материалы хранятся в фонде акад. Олексы Новицкого (Институт рукописи
Национальной библиотеки Украины им. Вернадского).
Интеллектуальные параметры неосуществленного издания определяют его как вершин-
ное достижение украинского искусствоведения первой половины ХХ в. Чтобы утвердиться
в этом тезисе, автору пришлось проследить процесс его институционализации как науки.
Последняя сформировалась постепенно: автор предложил распределение ученых по поко-
лениям. На смену первому из них, до 1861 года, пришли занявшие свои первые должности
в учебных заведениях и музеях, тоесть в науке еще до 1917 года. Украинская государствен-
ность 1917–1921 гг. принесла с собой создание трех высших научных структур – Украинскую
государственную академию искусств (основала ее Центральная Рада), Украинскую Академию
наук и Киевский археологический институт (их основал гетьман), предоставлявших звания
профессоров (М. Макаренко, Ф. Эрнст, С. Таранушенко, к ним присоединились В. Зуммер и
И. Моргилевский) и академиков (Н. Биляшивский, Ф. Шмит и О. Новицкий). В годы украин-
ской государственности возникли также Общество исследования искусств и Секция искусств
Украинского научного общества. В годы расстрелянного возрождения Наркомпрос Украины
основал в Харькове Экспертно‑квалификационную комиссию научных роботников (ВАК).
Для последующего периода неминуемо приходится обращаться к социальной истории
науки. Судьба последнего предреволюционного и последующего за ним поколения искус-
ствоведов сложилась трагически. Ученые, оставшиеся на территории, были в большин-
стве репрессированы. Молодые ученые, пришедшие после войны, искали для своих трудов
научных руководителей и оппонентов за пределами Украины.
Ключевые слова: искусствоведение, история науки, социальная история.
|