До 100-річчя виходу праці Вадима Щербаківського «Архітектура у ріжних народів і на Україні»

У статті визначається місце праці В. Щербаківського «Архітектура у ріжних народів і на Україні» (1910) у вітчизняній мистецтвознавчій науці.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Гончаренко, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Назва видання:	Студії мистецтвознавчі
Теми:	Події
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43495
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	До 100-річчя виходу праці Вадима Щербаківського «Архітектура у ріжних народів і на Україні» / М. Гончаренко // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 2(30). — С. 131-139. — Бібліогр.: 47 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-43495
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-434952013-04-30T03:04:33Z До 100-річчя виходу праці Вадима Щербаківського «Архітектура у ріжних народів і на Україні» Гончаренко, М. Події У статті визначається місце праці В. Щербаківського «Архітектура у ріжних народів і на Україні» (1910) у вітчизняній мистецтвознавчій науці. The place of the work «Architecture of the Different Nations and in Ukraine» (1910), written by V. Shcherbakivskyi, in the domestic researches of the fine arts is determined in the article. 2010 Article До 100-річчя виходу праці Вадима Щербаківського «Архітектура у ріжних народів і на Україні» / М. Гончаренко // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 2(30). — С. 131-139. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. 1728–6875 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43495 72.03 (477)Щербаківський uk Студії мистецтвознавчі Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Події Події
spellingShingle	Події Події Гончаренко, М. До 100-річчя виходу праці Вадима Щербаківського «Архітектура у ріжних народів і на Україні» Студії мистецтвознавчі
description	У статті визначається місце праці В. Щербаківського «Архітектура у ріжних народів і на Україні» (1910) у вітчизняній мистецтвознавчій науці.
format	Article
author	Гончаренко, М.
author_facet	Гончаренко, М.
author_sort	Гончаренко, М.
title	До 100-річчя виходу праці Вадима Щербаківського «Архітектура у ріжних народів і на Україні»
title_short	До 100-річчя виходу праці Вадима Щербаківського «Архітектура у ріжних народів і на Україні»
title_full	До 100-річчя виходу праці Вадима Щербаківського «Архітектура у ріжних народів і на Україні»
title_fullStr	До 100-річчя виходу праці Вадима Щербаківського «Архітектура у ріжних народів і на Україні»
title_full_unstemmed	До 100-річчя виходу праці Вадима Щербаківського «Архітектура у ріжних народів і на Україні»
title_sort	до 100-річчя виходу праці вадима щербаківського «архітектура у ріжних народів і на україні»
publisher	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Події
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43495
citation_txt	До 100-річчя виходу праці Вадима Щербаківського «Архітектура у ріжних народів і на Україні» / М. Гончаренко // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 2(30). — С. 131-139. — Бібліогр.: 47 назв. — укр.
series	Студії мистецтвознавчі
work_keys_str_mv	AT gončarenkom do100ríččâvihodupracívadimaŝerbakívsʹkogoarhítekturaurížnihnarodívínaukraíní
first_indexed	2025-07-04T01:55:50Z
last_indexed	2025-07-04T01:55:50Z
_version_	1836679588593270784
fulltext	ДО 100-РІЧЧЯ ВИХОДУ ПРАЦІ ВАДИМА ЩЕРБАКІВСЬКОГО «АРХІТЕКТУРА У РІЖНИХ НАРОДІВ І НА УКРАЇНІ» Максим Гончаренко Події Events У значному науковому доробку Вади‑ ма (Володимира) Михайловича Щербаків‑ ського особливе місце посідає книга «Архітектура у ріжних народів і на Українї», яку ми можемо вважати знаковою подією тогочасного культурного й наукового жит- тя України, – обсягом 256 сторінок. Вона характерна сконденсованістю наукових спостережень і роздумів, що й на відста- ні часу зберігають пізнавальну цінність та актуальність 1. Праця має два основні рівні сприйняття. Перший – аналітично‑ інформативний, який сприяє розширенню фактологічного наукового поля. Другий рі‑ вень – методологічний, характерний роз ‑ ши ренням світоглядних горизонтів та проб‑ ле матики, що дає в свою чергу цікаві й неспо дівані вирішення порушених архі тек‑ турно‑історичних питань. Саме цим праця В. Щер баківського стала важливою віхою в розвитку української наукової школи з до- слідження архітектури, – у ній чи не впер- ше виразно постав метод генези, що став активно поширюватися у світі лише в дру- гій половині ХХ ст. Обставини політичного й культурного життя в Російській імперії, а згодом і в СРСР не сприяли належному сприйняттю книги науковою громадськістю. Проте й замов- чувати ім’я В. Щербаківського, а також та- ких видатних дослідників, як Д. Антонович, М. Голубець, В. Залозецький та ін., було неможливо. Ці імена згадуються в дослі- дженнях побіжним чином і в певному ідео- логічному ракурсі 2. Книга «Архітектура…» 3 складається з передмови (писана у Львові 21.01.1909), вступу та 22 глав, у яких розглядається архітектура різних країн, з яких остан- ня присвячена українській архітектурі, у кінці подано термінологічний словни- чок – «Словарець термінольогичний». До тримуючись своєї концепції, автор не захоплюється поданням якомога більшої кількості детальних описів архітектурних творів, їх обмірів та фотографій, тим са- мим створює динамічний акцентований текст, що й відрізняє цю працю від біль- шості відомих видань з історії архітектури початку ХХ ст., таких як «История древне‑ русского искусства» Д. Айналова 4, «Ста‑ ринные усадьбы Харьковской губернии» Г. Лукомського 5, «Дворцы и церкви Юга» Ф. Горностаєва 6 та інші. Такий підхід до‑ зволив В. Щербаківському зосередити ся на теоретичних аспектах і розкрити взаємо‑ зв’язок архітектури з духовною сут ністю народу, що її створює, природним середо‑ вищем його існування, а також із сусідніми культурами. 131 УДК 72.03 (477)Щербаківський У статті визначається місце праці В. Щербаківського «Архітектура у ріжних народів і на Україні» (1910) у вітчизняній мистецтвознавчій науці. Ключові слова: українська дерев’яна архітектура, систематизаційний метод, генезичний метод. The place of the work «Architecture of the Different Nations and in Ukraine» (1910), written by V. Shcherbakivskyi, in the domestic researches of the fine arts is determined in the article. Keywords: Ukrainian wooden architecture, systematizating method, genesis method. о. лушпинський. Обкладинка до книги: Щербаківський В. Архітектура у ріжних народів і на Україні / В. Щербаківський. – Л. ; К. : Із «Загальної Друкарні», 1910. – 256 с. : іл. МаксИМ гонЧаренко. до 100-рІЧЧЯ ВИходу працІ ВадИМа щербакІВсЬкого… 133 У вступові автор пише: «На архітекту- ру як і на инші прояви людської творчости мали вплив ріжні чинники. На першім міс- ці стоїть клімат і природа. Потім іде та народня вдача, котра виявляєть ся в на- хилї до відомих, нею одною вподобаних і виплеканих форм, котрі характеризують властиве для кожного окремого народу розумінє краси, починаючи од самих при- мітивних (початкових) прикрас... і кінча- ючи останніми щаблями її розвою, архі- тектурою великих громадських будов, малярством і різьбарством. І нарешті впливає суспільне житє. Впливає воно не тільки розвитком техніки, а ще і тим, що викли кає той чи инший поступ, ті чи инші мрії, відповідати котрим мусить всяка умілість» 7 (тут і далі в цитатах збережено того часний правопис). В. Щербаківський розгортає картину особливостей архiтектур різних народiв свiту, встановлюючи гене‑ зичний зв’язок мiж традицiйними форма ми нацiональних архiтектур та соцiокультур‑ ними, етнопсихологiчними, географiчно‑ клiматичними факторами. Стисло подаючи характерні риси архітектури Єгипту, Месо‑ потамії (Вавилон і Асирія), перської та ме- дійської, семітських народів, Малої Азії, мікенської, грецької, етруської, римської, ін- дійської, хінської (китайської) та японської, сасанідської, ісламу (магометанства), по- чатків християнства, візантійської, роман- ської, ґотицької («пругастої»), архітектури Відродження, автор створює тло, на якому і у зв’язку з яким аналізує загальні законо- мірності формування та історичного розвит‑ ку архітектури в слов’янських землях та в Україні. Тому автор зробив спробу з’ясувати взаємозв’язок і взаємовплив різних культур і рівнів людського буття – формування тра- диційних архітектурних прийомів та їх за- лежність від психокультурних особливостей етносу, природних умов, подій політичної історії, особливостей економічного просто- ру та ін. Усе це, на його думку, певним чи- ном має відображатися в архітектурі різних часів і народів. Такий огляд дозволив авто- рові припуститися думки про існування за- гальних закономірностей соціокультур ного розвитку, які й були застосовані ним і до розгляду архітектури слов’янських земель і України. Архітектуру в слов’янських землях розглянуто за регіональним принципом – старокиївську, новгородську, суздальську та московську. Текст рясніє цікавими спо- стереженнями та висновками, наприклад, новгородська архітектурна школа, на його думку, сприй няла візантійську систему і швидко її переробила на свій лад. Під час завоювання Новгородської республіки Іваном ІV (Грозним) у XV ст. її населення було частково знищене, а частково висла‑ не на північ Московської держави. Цей факт дає автору підстави стверджувати, що дерев’яна архітектура Російської півно- чі – творіння насамперед переселених нов- городських майстрів та їхніх послідовників. Українське зодчество автор розглядає як складову частину цілісної системи на- родної культури, що разом з нею форму- валася й розвивалася. У своїх художніх образах воно являє глядачеві унікальне й своєрідне відображення синтезу етнічного світосприйняття та традиційної взаємодії народу зі світом через мистецтво, ремесла, технології та психологію. В. Щербаківський, зокрема, доходить висновку, що мурована українська архітектура є близькою до ві- зантійської, а тип дерев’яних церков – тра- диційний місцевий, що еволюціонував від чотирикутного зрубу та одноверхої сис- теми до дев’ятиверхої, без привнесення будівельних традицій від інших культур. Підсумовуючи, автор стверджує: «Таким чином ми видимо, що церква українська і все, що до неї належить і відносить ся, мало дуже викінчений стиль їднаковий на всій просторонї України від Мукачова до Харкова. Вся ся архітектура характери- зує етничну єдність і лїпше ніж що інше обрисовує нам духовне обличє українсько- го народу, найліпше показує які непроходи- мі духовні межи відділяють його від мос- ковського і польського народу … артизм і шляхотний смак не покидав його і в бу- день, знову-ж на цілій просторіні України од Харкова або навіть ліпше од Кубанї і до угорського Мукачова. В сих межах будівниц тво має один спільний характер і спільні технічні терміни» 8. Значну увагу в роботі приділено дослі- дженню пропорцій українських дерев’яних подІЇ 134 церков, зокрема оптичній ілюзії, що, на думку автора, умисне використовували будівничі для створення відчуття психо- логічного піднесення. «В серединї україн- ська церква здаєть ся глядачеви завжде вищою, нїж вона є насправдї, вищою, нїж здається з окола. В сїм сходять ся всї глядачі». Зауваживши, що це відчуття підтверджується рихтельними обмірами, автор продовжує: «Міркуючи над сим зя- вищем – додаткової ілюзії в українських церквах, я побачив, що се тїсно звязане з конструк цією архитектури нашої церкви, і що старі майстри наші напевне свідо- мо користували ся з сеї конструктивної, а не малярської ілюзії, щоб надати церкві якнайвищого вигляду з серединї» 9. В. Щербаківський зазначає, що крім на- родного естетичного смаку існують й інші чинники, які формували традиційну цер- ковну архітектуру іноді навіть більшою мі- рою. Наприклад, вплив кліматичних умов: «Що дотикаєть ся московського стилю, будь то архитектура мурована в стилю “Василія Блаженного”, будь то деревяна північна з Вологодщини і Архангельщини, то хоча вона зверху незвичайно висока, про те в серединї, безо всякої ілюзії низька, умисне підшальована для тепла, навіть там, де вона і не повинна бути остільки низькою» 10. Досліджуючи явище умисного викорис‑ тання оптичних ілюзій в архітектурі україн‑ ських церков, дослідник знаходить уні‑ вер сальну закономірність просторової побудови, що властива саме українським дерев’я ним храмам. У результаті він ство- рив математичний вираз, що описує спів- відношення розмірів окремих складових просторової форми храму та їх висоти. За допомогою цього математичного модуля, за твердженням автора, можна легко розраху- вати «традиційну» геометрію споруди таким чином, щоб створити ефект ілюзорного під- вищення будівлі. Цю струнку й виважену сис- тему пропорціонування автор згодом виклав в окремій праці 11. Цікаво, що математична аргументація закономірності унікальної про- сторової побудови українських храмів була позитивно оцінена видатним сучасником В. Щербаківського, Ф. Шмітом 12. Одним із головних висновків ученого стало визначення логічної закономірності розвитку традиційної церковної архітекту- ри України та її стилістики від елементар- них форм до найскладніших дев’ятибанних храмів: «До нас дійшли звістки, що таких однобанних церков ранїйш було чимало, але вони були тїсні, і їх потім переробля- ли на трохбанні, через те до нашого часу зістало ся не богато. Таку будівлю, таку восьмигранну башту старосьвітські укра- їнські архітекти мали нїби за якусь одини- цю, або елємент церковної архітектури, так що всї иньші системи могли виробля- ти ся тільки комбінації таких одиниць» 13. Відповідно, тривалий еволюційний роз- виток феномену церковної архітектури на місцевому культурному ґрунті свідчить про її довершеність і самодостатність: «Таким чином ми можемо сказати, що український церковно-архітектурний стиль в дерев- ляних церквах розвивав ся льогічно і на прикінці ХVІІІ в. дійшов до великої закінче- ности і відповідности метї і настрою. Він настільки ж самостійний, ориґінальний і приладжений до артистичного смаку тої людности, серед котрої він явив ся, як і всї інші стилї, напр. ґотицький, візантий- ський, або московський» 14. Автор також дійшов висновку про стильову та естетичну однорідність української дерев’яної церков- ної архітектури по всій території України: «З сього коротенького огляду ми бачимо, що на всій широчезній просторіні Україні від харківських слобід до мукачівських гір на Угорщині стиль архітектурний є одно- цільний, місцеві відміни його не виходять по за відомі межи і всі вони переняті одною думкою, відповідають одному смакові, ви- кликають один настрій. Сі церкви не за- бавляють глядача десятками головок як московські, нї, вони вражають внутріш- нюю єдністю, гармонією в частях і дають чоловікові підвищений настрій» 15. Аналізуючи вплив суспільної організації на мистецтво, В. Щербаківський зазначає, що ХVІІІ ст. позначилося в Україні не лише закріпаченням вільних сіл та збільшенням соціального гніту, але й нав’язуванням народному мистецтву естетичних смаків польського та російського панства, що піз- МаксИМ гонЧаренко. до 100-рІЧЧЯ ВИходу працІ ВадИМа щербакІВсЬкого… 135 ніше спричинилося до культурного зане- паду. Утім, автор бачить перспективу роз- витку української культури, пов’язуючи її з формуванням нових виробничих відно- син. «Результатом того ХІХ вік явив ся на Українї віком найбільшого пригноблен- ня, безхарактерности і культурної крізи. Гнїтюча, мертва тиша, жадного руху, сморід пустки і трупного гнилого рос- кладу; тільки де не де старенькі погнилі церковки, як кістки в пустинї після саму- ма, свідчать, що тут було ранїше щось творче, що тут колись жерелом клекотї- ло життє, думки роїли ся і втїлювали ся в красні форми. А нинька нїма пустиня. Але і з Грецією пишною і могутньою ще гірше було, знищив її Рим, здаєть ся до останку, а проте новіщі часи сотворили нову культуру на її місці, і з її традиції на- родила ся пишна Візантія, теж грецька, хоч і відмінна, але красна. Так і в наше українське життє врива- єть ся новий фактор, могутній і немину- чий, котрий відроджує і відмолоджує нації, хоча може і проти свого бажання. Се європейський капіталізм, з його при- мусовою освітою, технічним прогресом то що. І хоча б Українцї самі того не хті- ли, він зробить іх проти волі Українцями, пробудить, розбуркає, примусить думати думками своїми, не позиченими, уявляти своєю не чужою уявою, говорити своєю мовою, не позиченою» 16. Книга В. Щербаківського «Архітектура…» має невеликий словник народних буді‑ вельних термінів, зібраних автором. Особ‑ ли ву цікавість викликають відповідники до латинських термінів (зазвичай вони вжива- ються у транскрипції), як наприклад: перип- тер – однопасник; перистиль – опасаннє; фронтон – начілок та ін. Дослідження ілюстроване (усього 231 ілюстрація) – фотографіями й малюнка- ми архітектурних споруд (плани й перекрії споруд подані з масштабними лінійками) та предметів культури й побуту (килими, кахлі, рушники, хрести, різьблені спинки чумаць- ких маж тощо). Висновки дослідника заслуговують на довіру, і, безумовно, його підхід цікавий і прогресивний своїм баченням за гального взаємозв’язку між соціокультурними явища- ми і визначенням у ньому місця й ролі архі- тектури. Наприкінці книги В. Щербаківський висловлює думку, актуальну до цього часу: «Остаєть ся тільки тепер, щоб сус- пільність зрозуміла користь і красу своїх націо нальних будов і урядження хатнього і замовляла, або ще ліпше сказати, вима- гала од архітектів будовель, як церковних так і приватних в своїм стилю. Шлях уже проложено… Дїло нашої чести народньої зуміти чужим показати своє, зуміти ви- явити прилюдно … наші внутрішні скар- би … нашої богато обдарованої артис- тичним почуттєм псіхіки» 17. Слід зазначити, що такий підхід до роз- витку архітектури В. Щербаківський засто- совував, коли значна частина дослідників історії архітектури кінця XIX та XX ст. вико- ристовувала «історико‑фактологічний» та «порівняльний» методи, результатом чого стало накопичення великого фонду натур- ної фіксації, обмірів та описів архітектур- них об’єктів, їх порівняння тощо. Збирання фактологiчних і фактографічних даних стало чи не основним напрямом наукової праці тогочасних дослідників архітектури – наприклад, П. Батюшкова 18, В. Суслова 19, Т. Стефановського 20, Ф. Маніковського 21, О. Но вицького 22, Г. Милорадовича 23, А. Пав‑ лінова 24 та ін. Їхньою працею було створено той необхідний базис наукової роботи, без якого не може обійтися жоден дослідник. Величезний обсяг напрацьованого в той час наукового матеріалу став важливим, а іноді й унікальним підґрунтям для розгор- тання й поглиблення подальших наукових досліджень, і значення його зросло після втрати знач ної кількості давніх будівель у XX – на початку ХХІ ст. Удосконалення й ускладнення наукової методології архітектурно‑історичних дослі- джень відбувалося поступово, через появу нових підходів, кожний з яких характерний певною метою, певним розумінням пред- мета й об’єкта дослідження та способом добору даних для аналітичної роботи. При цьому попередні методи не зникали, а на- шаровувалися, залишаючись інструментом вирішення частини задач. Динаміка формування методів історико‑ подІЇ 136 архітектурних досліджень відображена в послідовності їх появи в наукових працях. Історико‑фактологічний метод фіксуємо з 1820‑х років, порівняльний – із середини 1870‑х, систематизаційний – з кінця 1880‑х, генезичний – з початку 1900‑х 25. Упродовж кінця ХІХ – початку ХХ ст. набув ваги підхід до вивчення архітектурної спад- щини, що може бути названий «систематиза- ційним». У ньому предметом до слідження є типи архітектурних споруд, об’єктом – особ‑ ливості конкретних складо вих форми та їх морфологія, спосіб оброб ки даних – класи- фікація архітектурних фактів за їх характе- ристиками та аналіз виявлених закономір- ностей, спосіб добору даних – за приналеж- ністю до області архі тектури та чинників, що її формують 26. Елементи систематизацiї є вже в архiтектурно‑iсторичних описах Ф. Бiлоуса 27, П. Мартиновича і В. Горленка 28 та iнших, в яких проявилися перші ознаки розгляду iсторико‑архiтектурних пам’яток за конструктивними, компози цiйними та iншими характеристиками. Пiзнiше поглиб‑ лено – у працях таких дослiдникiв iсторiї архiтектури України, як Д. Антонович 29, Ф. Вовк (Волков) 30, Г. Лукомський 31, О. Но‑ вицький 32, М. Русов 33, Є. Сiцiн ський 34, Ф. Шмiт 35 та iн. Результатом застосування систематиза- ційного методу є великий обсяг матеріалу з фіксації об’єктів архітектури, структурова- ного певним чином. Цей період природним чином заклав основу подальшого розвитку методів історико‑архітектурних досліджень. У працях В. Щербаківського та ще дея- ких дослідників кінця XIX – початку XX ст. науко вий аналітичний підхід ускладнюється спробами дослiджувати сутність iсторико‑ архiтектурних об’єктiв на соцiальному, культурологiчному та iншому рівнях, а та- кож їх глибинні витоки та фактори форму- вання. Це дозволило їм наблизитися до за- кономірностей формування особливостей етнічних архітектурних стилів. Цей метод названий «генезичним» (від грец. γένεσις – походження, виникнення; процес утворен- ня); його метою стало виявлення глибинних витоків та закономірностей формування архітектурних особливостей, об’єктом ана- лізу – відображення в архітектурі тих сторін життя, що не стосуються безпосередньо будівництва та архітектури, – традиційного світогляду та психології, обрядовості та по- буту, соціокультурних ідей, особливостей історичного етнокультурного розвитку та географічно‑кліматичних умов 36. В. Щербаківський не був першим чи єди- ним у використанні методу генези, але його особлива заслуга в об’єднанні та удоско- наленні більш ранніх досягнень цього на- укового напряму. Тож згадаємо у хроноло‑ гічній послідовності кількох поперед ників В. Щербаківського, кожний з яких за стосу‑ вав певні елементи методу, який ви знача‑ ємо як генезичний. Так, у праці М. По к ров‑ ського «Памятники христианской архи тек‑ туры, особенно русские» 37 означені за гальні типи чинників, що спрямовують розви ток архiтектури: соцiальний, при родно‑клi ма‑ тичний, геологiчний. Г. Павлуцький у своє- му дослідженні «О церковных постройках в стиле “empire” в Полтавской губернии» 38 висловив думку, що особливість народно- го свiтогляду формує характерні особли- вості форм ук раїнської народної архітек- тури. Є. Сіцінський у праці «Древнейшие православные церкви Подолии. Церковь‑ замок в Сутковцах» 39 доходить вис нов‑ ку про тимчасовiсть наслiдкiв зов нiш‑ нього культурно‑полiтичного впливу в на цiональнiй архiтектурi. У статті О. Но‑ виць кого «Черты самобытности в украин- ском зодчестве» 40 розглядаються логічні еволюційні закономірності дерев’яного зод- чества. О. Сластьон у своєму дослідженні «Существует ли южно‑русский стиль?» 41 доводить, що стиль нацiональної культури є продуктом дiї комплексу автохтонних та зовнiшнiх факторiв. О. Уваров у праці «Об архитектуре первых деревянных церквей на Руси» 42 доводить принцип «змішування» сусідніх культур на їх географічній межі. Отже, у науковій свідомості кілька десяти- літь формувався новий підхід до аналізу наявних даних, перш ніж з’явилася праця В. Щербаківського «Архі тектура у ріжних народів і на Українї» 43, яку можна вважа- ти початком якісно нового етапу наукової думки, що має своєю особ ливістю проник- нення в першопричини явищ національної культури. МаксИМ гонЧаренко. до 100-рІЧЧЯ ВИходу працІ ВадИМа щербакІВсЬкого… 137 Підхід В. Щербаківського до етнічної культури як цілісної й відносно самодос- татньої системи має спільні риси з бачен- ням духовних культур у філософії історії О. Шпенглера (1880–1936), про що свід- чить, зокрема, його праця, уперше вида- на в 1918 році 44. У другій половині XX ст. генезичні шукання знайшли відображення у працях багатьох дослідників філософії історії, зокрема, Ф. Броделя (1902–1985), котрий розглядає розвиток цивілізації у взаємозв’язку й розвитку різних соціальних структур та рівнів соціокультурного буття 45. В українському соціумі лише в кінці XX – на початку XXI ст. стала активною наукова течія, що застосовує генезичний метод у лінгвістичних та культурно‑історичних до- слідженнях, зокрема в працях С. Губер‑ начука (н. 1938 р.) 46, Б. Черкеса (н. 1953 р.) 47 та інших сучасних науковців. Поява низки сучасних культуроло- гічних досліджень свідчить про поши- рення й розвиток генезичного методу, а для історії науки важливою є фіксація того факту, що випереджаючи свій час, у розвиток методу генези значний вклад зробив український науковець Вадим Щербаківський. 1. Щербаківський В. Архітектура у ріжних народів і на Українї. – Л.; К., 1910. – 256 с., іл. На обкладинці книги (робота архітектора О. Лушпинського) назва звучить як «Архітектура у всяких народів і на Украінї». 2. Наприклад, у праці «Нариси історії архітектури Української РСР» написано: «Багатьом працям з архітектури українських дослідників передреволю- ційного часу, а також тих, що працювали у передво- єнні роки в західних областях України, в значній мірі були властиві буржуазно-націоналістичні тенденції у висвітленні загальних питань історії України. Це стосується і спроби подати історію архітектури України у книзі Д. Антоновича “Скорочений курс іс- торії українського мистецтва” (Прага, 1923), яка до того ж позначена невисоким професійним рівнем розгляду питань архітектури. Те ж саме можна сказати й про інші спроби зробити хоча б короткий загальний огляд історії архітектури України, як, наприклад, у праці В. Щербаківського “Архітектура у ріжних народів і на Українї”». Нариси історії архі- тектури Української РСР (дожовтневий період). – К., 1957. – С. 506. 3 Щербаківський В. Архітектура у ріжних народів і на Українї. 4 Айналов Д. В. История древне‑русского искус- ства. – Пг., 1915. 5 Лукомский Г. К. Старинные усадьбы Харьков ской губернии. – С.Пб., 1917. 6 Горностаев Ф. Ф. Дворцы и церкви Юга. – М., 1914. 7 Щербаківський В. Архітектура у ріжних народів і на Українї. – С. 5. 8 Там само. – С. 241. 9 Там само. – С. 5. 10 Там самою. 11 Щербаківський В. Ілюзійне підвисшеннє внут‑ рішньої високости українських церков. – К., 1914. 12 «Московський професор мистецтва Федір Шміт хоч і не був прихильником українців, але, прочитавши мій доказ формули, сказав мені ще в Полтаві: “Довівши так точно існування постійної й однаково направленої ілюзії в українській цер- ковній архітектурі, ви довели, що українська архі- тектура є окреме незалежне мистецтво, бо має свою власну ілюзію, до якої постійно стремить...”» цитуємо за: Щербаківський В. Українське мисте- цтво: Вибрані неопубліковані праці / Упоряд., вст. ст. В. Ульяновського. – К., 1995. – C. 106. 13 Щербаківський В. Архітектура у ріжних народів і на Українї. ‑ С. 215, 216. 14 Там само. – С. 224. 15 Там само. – С. 233, 234. 16 Там само. – С. 249, 250. 17 Там само. – С. 251, 252. 18 Батюшков П. Н. Памятники русской старины в Западных губерниях Империи. – С.Пб., 1865– 1869. – Вып. І–ІV. 19 Суслов В. В. Очерки по истории древне‑рус ского зодчества. – С.Пб., 1889. 20 Стефановский Т. Реставрация древней Иль ин‑ ской церкви г. Черни гова в 1890 г. – Чернигов, 1896. 21 Маниковский Ф. Л. Вышгород и его святыни. – К., 1890. 22 Новицкий А. П. Черты самобытности в украин‑ ском зодчестве // Труды XIV Археологического съезда в Чернигове.– М., 1911. – Т. 2.– С. 59–72. 23 Милорадович Г. Описание черниговских собо- ров Спасо‑Преобра женского и Борисо‑Глебского.– Чернигов, 1890. 24 Павлинов А. М. История русской архитектуры. – М., 1894. 25 Гончаренко М. Е. Становлення історичних до- сліджень архітектури України (кінець ХІХ – початок ХХ століть): Дис. … канд. архітектури: 18.00.01 / Академія образотворчого мистецтва і архітектури. – К., 2000. – С. 112. Генезичний метод історії архітектури – аналітич- ний інструмент дослідження архітектурних явищ у їх постійному багаторівневому і комплексному взаємовпливі з оточуючим світом та між собою. Характерний використанням даних з інших облас- тей наукового знання (наприклад, суспільної пси- хології – при дослідженні сакральної архітектури; подІЇ 138 У статті розглядається праця В. Щербаківського «Архітектура у ріжних народів і на Україні» (1910), використані в ній наукові методи та отримані результати. Подано цита- ти, що свідчать про погляди автора на особливості й генезис українських архітектурних форм, закономірності розвитку традиційного типу церков. Здійснено порівняння з пра- цями з історії архітектури інших авторів того часу. Аналізується значення цієї праці для архітектурно‑історичної науки початку ХХ ст., а також для розвитку сучасних напрямів науково‑історичної думки. Ключові слова: українська дерев’яна архітектура, систематизаційний метод, генезич- ний метод. The place of the work «Architecture of the different nations and in Ukraine», as well as the herein used scientific methods and received results, are considered in the article. The citations, testifying the author’s point‑of‑view on the features and genesis of the Ukrainian architectural forms and on the developmental proprieties of the church traditional type, are submitted. Also a comparison with the contemporaries’ studies in the architectural history is made. Moreover there is a value of the work for the history of architecture in the early XXth century, and further for the modern trends of the historical science. Keywords: Ukrainian wooden architecture, systematizating method, genesis method. РЕЗюМЕ / Summary географії – при дослідженні архітектури традиційно- го житла та ін.). 26 Мартынович П., Горленко В. Церкви старин- ной постройки в Полтав ской епархии // Полтавские епархиальные ведомости. – 1888. – № 16, 17. – С. 95. 27 Белоус Ф. И. Церкви русские в Галиции и на Буковине в сравнении с храмами и зданиями у иных, преимущественно древних народов.– Коломыя, 1877. 28 Мартынович П., Горленко В. Церкви старинной постройки в Полтав ской епархии. 29 Антонович Д. В. Скорочений курс історії україн- ського мистецтва. – Прага, 1923. 30 Волков Ф. Старинные деревянные церкви на Волыни // Материалы по этнографии России. – С.Пб., 1910. – С. 21–44. 31 Лукомский Г. К. Галиция в ея старине. Очерки по истории архитек туры XII–XVIII вв. – Прг., 1915. 32 Новицкий А. П. История Русского Искусства с древнейших времён: В 2 т. – М., 1899. – Т. 1. 33 Руссов М. А. Поселения и постройки крестьян Полтавской губернии. – Х., 1902. 34 Сецинский Е. Исчезающий тип деревянных церк вей Подолии. – Каменец‑Подольский, 1904. 35 Шмит Ф. И. Искусство – его психология, его сти- листика, его эволю ция. – Х., 1919. 36 Гончаренко М. Е. Становлення історичних до- сліджень архітектури України (кінець ХІХ – початок ХХ століть). – С. 101. 37 Покровский Н. В. Памятники христианской архи тектуры, особенно русские. – С.Пб., 1870. 38 Павлуцкий Г. Г. О церковных постройках в стиле «empire» в Полтав ской губернии // Труды IV Археологического сьезда. – 1877. – Т. 2. – С. 37–46. 39 Сецинский Е. Древнейшие православные цер к ‑ ви Подолии. Церковь‑замок в Сутковцах.– Каменец‑ Подольский, 1889. 40 Новицкий А. П. Черты самобытности в укра- инском зодчестве // Труды XIV Археологического съезда в Чернигове. – М., 1911. – Т. 2. – С. 59–72. 41 Сластьон О. Существует ли южно‑русский стиль? // Киевская старина. – 1903. – № 7. – С. 5–15. 42 Уваров О. Об архитектуре первых деревянных церквей на Руси. – Птб., 1910. 43 Щербаківський В. Архітектура у ріжних народів і на Українї. 44 Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфо‑ логии мировой истории. 2. Всемирно‑истори ческие перспективы / Пер. с нем. и примеч. И. И. Махань‑ кова. – М., 1998. 45 Бродель Ф. Грамматика цивилизаций. – М., 2008. 46 Губерначук С. Карби трипільської доби в україн‑ ських географічних назвах та іменах особових. – К., 2008. 47 Черкес Б. С. Національна ідентичність в архі- тектурі громадських центрів столичних міст в умовах ідеологічної детермінації : Дис... д‑ра архітектури: 18.00.01 / Національний ун‑т «Львівська політехні- ка». – К., 2006. МаксИМ гонЧаренко. до 100-рІЧЧЯ ВИходу працІ ВадИМа щербакІВсЬкого… 139 В статье рассматривается книга В. Щербакивского «Архитектура у разных народов и на Украине» (1910), использованные в ней научные методы и достигнутые результаты. Поданы цитаты, свидетельствующие о взглядах автора на особенности и генезис архитектурных форм в украинском зодчестве, закономерностях развития традиционного типа церквей. Проведено сравнение с трудами по истории архитектуры других авторов того времени. Определено значение этой работы для архитектурно‑исторической нау‑ ки начала ХХ в., а также для развития современных направлений научно‑исторической мысли. Ключевые слова: украинская деревянная архитектура, систематизационный метод, генезисный метод.

До 100-річчя виходу праці Вадима Щербаківського «Архітектура у ріжних народів і на Україні»

Репозитарії

Схожі ресурси