«Тарас Бульба». Микола Лисенко – Левко Ревуцький – Борис Лятошинський
У статті висвітлено історію створення нової редакції (та її трьох варіантів) героїчної опери «Тарас Бульба» М. Лисенка, яку здійснили поет М. Рильський (лібрето) і композитори Л. Ревуцький (музичний текст) та Б. Лятошинський (оркестровка) у 1936–1955 роках....
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Студії мистецтвознавчі |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43501 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | «Тарас Бульба». Микола Лисенко – Левко Ревуцький – Борис Лятошинський / В. Кузик // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 3(31). — С. 20-25. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-43501 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-435012013-04-30T03:04:55Z «Тарас Бульба». Микола Лисенко – Левко Ревуцький – Борис Лятошинський Кузик, В. Історія У статті висвітлено історію створення нової редакції (та її трьох варіантів) героїчної опери «Тарас Бульба» М. Лисенка, яку здійснили поет М. Рильський (лібрето) і композитори Л. Ревуцький (музичний текст) та Б. Лятошинський (оркестровка) у 1936–1955 роках. В статье освещена история создания новой редакции (и её трёх вариантов) героической оперы «Тарас Бульба» Н. Лысенко, которую осуществили поэт М. Рыльский (либретто), композиторы Л. Ревуцкий (музыкальный текст) и Б. Лятошинский (оркестровка) в 1936–1955 годах. There is a review on history of new wording (with its three versions) of the M. Lysenko’s heroic opera “Taras Bulba” which was edited by the poet M. Rylskyi (libretto) and the composers L. Revutskyi (musical text) and B. Liatoshynskyi (orchestration) in 1936–1955. 2010 Article «Тарас Бульба». Микола Лисенко – Левко Ревуцький – Борис Лятошинський / В. Кузик // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 3(31). — С. 20-25. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 1728–6875 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43501 782.1/.7+792.54+929 Лисенко–Ревуцький–Лятошинський uk Студії мистецтвознавчі Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Кузик, В. «Тарас Бульба». Микола Лисенко – Левко Ревуцький – Борис Лятошинський Студії мистецтвознавчі |
| description |
У статті висвітлено історію створення нової редакції (та її трьох варіантів) героїчної опери «Тарас Бульба» М. Лисенка, яку здійснили поет М. Рильський (лібрето) і композитори Л. Ревуцький (музичний текст) та Б. Лятошинський (оркестровка) у 1936–1955 роках. |
| format |
Article |
| author |
Кузик, В. |
| author_facet |
Кузик, В. |
| author_sort |
Кузик, В. |
| title |
«Тарас Бульба». Микола Лисенко – Левко Ревуцький – Борис Лятошинський |
| title_short |
«Тарас Бульба». Микола Лисенко – Левко Ревуцький – Борис Лятошинський |
| title_full |
«Тарас Бульба». Микола Лисенко – Левко Ревуцький – Борис Лятошинський |
| title_fullStr |
«Тарас Бульба». Микола Лисенко – Левко Ревуцький – Борис Лятошинський |
| title_full_unstemmed |
«Тарас Бульба». Микола Лисенко – Левко Ревуцький – Борис Лятошинський |
| title_sort |
«тарас бульба». микола лисенко – левко ревуцький – борис лятошинський |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43501 |
| citation_txt |
«Тарас Бульба». Микола Лисенко – Левко Ревуцький – Борис Лятошинський / В. Кузик // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 3(31). — С. 20-25. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| series |
Студії мистецтвознавчі |
| work_keys_str_mv |
AT kuzikv tarasbulʹbamikolalisenkolevkorevucʹkijborislâtošinsʹkij |
| first_indexed |
2025-07-04T01:56:10Z |
| last_indexed |
2025-07-04T01:56:10Z |
| _version_ |
1836679609085591552 |
| fulltext |
20
Творчість Миколи Гоголя – благодатний
масив для музичного мистецтва. Образи та
сюжети, створені письменником, утілені в ба‑
гатьох музично-сценічних творах – операх,
балетах, написаних не тільки українськими й
російськими композиторами – М. Лисенком,
М. Мусоргським, М. Римським-Корсаковим,
В. Губаренком, Є. Станковичем, Р. Щедріним,
А. Шнітке та іншими, але й зарубіжними авто‑
рами. Особливу увагу привернула історична
повість «Тарас Бульба», яка, будучи перене‑
сена на сцену або екран, дала змогу показати
справді монументальне героїчне дійство, спов-
нене драматичної сили та історичної правди. То
ж, мабуть, закономірно, що втілення цієї драми
постало в центрі творчого завдання компози‑
торів П. Сокальського – опера «Осада Дубно»,
норвезького композитора К. Еллінґа – опера
«Козаки». Відомі однойменні з повістю твори:
опера аргентинця А. Берутті, балет Р. Ґлієра,
голлівудський фільм з музичним оформленням
Л. Берстайна, музична феєрія І. Небесного.
У цьому ряді особливе місце посідає опе‑
ра «Тарас Бульба» М. Лисенка, що, пройшов‑
ши майже вікове випробовування часом, стала
загальновизнаною як репрезентативний твір
української культури. Саме так її замислювали
М. Лисенко і М. Старицький – композитор і лі‑
бретист; той добрий задум мав усі підстави зре‑
алізуватися. Попередня робота над тематичним
матеріалом майбутніх арій, сцен, хорів провади‑
лася більш як тридцять років. Тільки над оформ‑
ленням клавіру «Тараса Бульби» М. Лисенко
працював понад десятиліття. Надрукований
у Ляйпцігу (1912 р.), його довгий час уважали
єдиним документом щодо створення опери, про
написання авторської оркестрової партитури за‑
галу не було відомо (перипетії оркестрової вер‑
сії опери відкрила знана дослідниця Лисенкової
творчості Р. Скорульська). На жаль, за життя
митця цей монументальний твір не побачив
сцени. По смерті автора здійснено кілька поста‑
новок: найперша 1924 року, та пізніша, 1934 ро‑
ку, – у Харкові, 1927 і 1929 – у Києві, 1928 – у пе‑
ресувних операх Лівобережної і Правобережної
України. Оркестровки цих постановок, на жаль,
не збереглися, лише відомо, що над ними пра‑
цювали Л. Штейнберг, О. Кошиць, частково
М. Вериківський, М. Радзієвський. Є цікава інфор‑
мація про київську постановку «Тараса» 1927 ро‑
ку (15 жовтня), де головні ролі виконували знані
співаки: Тарас – М. Донець, Настя – Д. Захарова,
Остап – М. Шуйський, Андрій – В. Войтенко,
Марильця – М. Баратова. Режисер постанов‑
«ТАРАС БУЛЬБА».
МИКОЛА ЛИСЕНКО – ЛЕВКО РЕВУцЬКИЙ – БОРИС ЛЯТОшИНСЬКИЙ
Валентина Кузик
У статті висвітлено історію створення нової редакції (та її трьох варіантів)
героїчної опери «Тарас Бульба» М. Лисенка, яку здійснили поет М. Рильський
(лібрето) і композитори Л. Ревуцький (музичний текст) та Б. Лятошинський
(оркестровка) у 1936–1955 роках.
Ключові слова: українська опера, музична драма, редакція оперного твору,
увертюра, постановка спектаклю, критика прем’єри, рефлексії.
There is a review on history of new wording (with its three versions) of the M. Lysenko’s
heroic opera “Taras Bulba” which was edited by the poet M. Rylskyi (libretto) and the com-
posers L. Revutskyi (musical text) and B. Liatoshynskyi (orchestration) in 1936–1955.
Keywords: Ukrainian opera, musical drama, opera wording, overture, staging, new
production criticism, reflexions.
УДК 782.1/.7+792.54+929 Лисенко–Ревуцький–Лятошинський
21
валентина кузик. «тарас БулЬБа»...
ки – Г. Юра, художник – А. Петрицький, дириген‑
ти – М. Вериківський та О. Орлов. [У київській
постановці 1929 року (диригент М. Радзієвський)
була ідея «осучаснити» й підсилити оптимістич‑
ний дух опери введенням у фіналі мальованої
панорами Дніпробуду та виконанням Лисенкової
кантати «Б’ють пороги»]. Вищеперелічений
склад митців спостерігаємо й у харківській по‑
становці 1934 року – в останній рік «пролетар‑
ської столиці» України. З перенесенням столиці
до Києва багато провід‑
них митців також пере‑
їхало в місто над Дніпром.
У планах київської опери
та головного режисера
Й. Лапицького виникло
бажання здійсни ти поста‑
новку «Тараса Бульби».
Таке постійне звернення
до Лисенкового дітища
переконливо засвідчувало
значний суспільний інте-
рес саме до цього твору.
Водночас слушними були
закиди щодо недостатньо
ви яскравленої героїчної
теми, численних режисер‑
ських переробок та купюр,
узагалі дещо вільного по‑
водження з авторським тек‑
стом. То ж мистецька громада вирішила здійсни‑
ти ще одну постановку, а саме: наблизити її до
Гоголівського першоджерела.
Це було вельми актуально: на радянському
олімпі вирішили урочисто відзначити 130-річчя
від дня народження вславленого письменника.
Готуватися почали заздалегідь – планували
реалізувати вагомі задуми в галузі літерату‑
ри, театру, кіно, музики. А в Україні вирішили
здійснити нову редакцію Лисенкової історико-
героїчної опери «Тарас Бульба». Влада була
свідома того, що така праця під силу тільки най‑
видатнішим майстрам своєї справи, яких варто
об’єднати у «творчу бригаду», як це, зрештою,
властиво саме соціалістичному суспільству…
У січні 1936 року замовлення на створення
нової редакції опери отримали М. Рильський
(літературне лібрето), Л. Ревуцький (музичний
матеріал), Б. Лятошинський (оркестровка) 1.
Д. Ревуцький надавав історичні консультації,
готував розгорнутий буклет.
Головне завдання Л. Ревуцького як му‑
зичного редактора лежало у двох площинах:
1) «відчистити» оригінальний текст М. Лисенка;
2) дописати музичні сцени та номери згід‑
но нової героїко-драматичної концепції (за
М. Гоголем). Так, оперу доповнили сценою в
гетьмана Остряниці та фіналом, розгорнутим
монологом Тараса та аріозо Остапа, кількома
танцями й народними піснями, узятими з об‑
робок М. Лисенка. Неймовірною удачею стала
новонаписана увертюра –
епіко-героїчне симфонічне
полотно на рівні світових
шедеврів. Вона, як окремий
концертний номер, і нині є
своєрідним «музичним ти‑
тулом» України у світі.
Увертюра – опус на
165 тактів, де заклична
Лисенкова інтонація (12
тактів) з оперної інтродук‑
ції стала могутнім імпуль‑
сом для написання всього
симфонічного твору: го‑
ловної теми – близької до
звучання народних дум
«з жалощами», широко-
епічної наспівної побічної
теми, гостро драматичної
розробки, у якій майже зо‑
рово відтворено козацькі батальні атаки, а
на завершення – апофеоз – героїчне звучан‑
ня історичної пісні «Засвистали козаченьки»
(«Засвіт встали козаченьки») спочатку як похід‑
ний марш, а потім з темповим розширенням 2.
Цей твір Л. Ревуцький писав як свій дарунок
Учителеві – своєрідне Музичне приношення 3.
Робота над новою редакцією відбувалася
в неймовірно пришвидшеному ритмі, керів‑
ництво оперного театру вимагало «чистово‑
го» тексту для розучування партій солістами,
а також викінченого тексту для хорових й ор‑
кестрових номерів. Тож для допомоги Львові
Миколайовичу і Борису Миколайовичу довело‑
ся залучити навіть студентів. Останні разом з
молодим тоді Є. Ревуцьким – у ролі кур’єрів –
одразу ж відносили свіжонаписані сторінки від
Ревуцького до Лятошинського. Мабуть, тому в
архіві Льва Миколайовича з рукопису «Тараса
Бульби» лишилося дуже мало сторінок. Однак із
цих матеріалів помітно, що Л. Ревуцький писав
Микола Лисенко. 1903 р.
22
ІсторІя
текст як дирекціон, тобто одразу позначаючи, де
і які інструменти будуть вести ту чи іншу тему,
як узагалі буде темброво формуватися музична
тканина 4. Співпраця з Борисом Миколайовичем
видалася творчою, адже Лев Миколайович ще
з консерваторських років дуже високо цінував
не тільки композиторський талант колеги,
але і його відчуття оркестру. Б. Лятошинський
зазначав: «…можу сміливо сказати, що коли
я одержував від т. Ревуцького окремі клапті
для оркестрування, які він писав на папері
олівцем, як і музику Лисенка, то я часто не знав,
кому яка належить. Різниці у стилі не бачу.
Я вважаю, що опера у теперішньому вигляді
свій стиль безперечно
зберегла» 5.
Зрозуміло, що в
призначений термін –
до 1 жовтня 1936 ро‑
ку – редактори не
вклалися. Останньою
опрацьовували увер‑
тюру (кінець 1936 р. –
січень 1937 р., лютий
1937 р.). А загалом –
це була титанічна
натх ненна й водночас
виснажлива праця! 6
Після гучної київ‑
ської прем’єри 27 квітня
1937 року – диригував
В. Дранишников, хормейстер – М. Тараканов,
сценографія А. Пет рицького, головні ролі ви‑
конували: Тарас – І. Паторжинський, Настя –
М. Литвиненко-Воль гемут, Остап – М. Гришко,
Андрій – А. Азрікан – Л. Ревуцький писав: «Я вва‑
жатиму себе щасливим, якщо мені вдалося збе‑
регти в новій редакції опери “Тарас Бульба” усе
те прекрасне, що в неї вклав Микола Віталійович,
і добитися, щоб чудова опера Лисенка зазвучала
як народний музично-драматичний твір, гідний
пам’яті великого українського композитора» 7.
Конспективно зауважу на змінах у різних ре‑
дакціях (бо детальний аналіз може потягнути на
велику працю 8). У першій редакції: з 1-ї дії ви‑
лучені перша дума Кобзаря, сцена торговок, 2-а
картина в покоях Марильці. Було написано жур‑
ну пісню Кобзаря «Ой чи довго ще нам та корити‑
ся панам» і наступну – жартівливу «Продавала
дівчина сало», уведено епізод зі сліпцями «Я во
пламені стою». Вилучено персонажі Товкача й
Татарки. У 2-й дії дописано «Козачок» 9 та вве‑
дено музичну характеристику Підопригори у
зв’язку зі з’явою цього персонажа. Л. Ревуцький
зберіг тут пісню «Коло млину, коло броду», яку
свого часу доречно ввів М. Радзієвський. У 3-й
дії зазнала скорочень сцена виборів, з’явилася
розповідь Посланця, і вперше зазвучав хор
«Засвистали козаченьки» – як загальна куль‑
мінація всієї опери. У 4-й дії введено нову
сцену з козацького життя. 2-а картина розпо‑
чинається дівочим хором «Ой хилить, хилить
буйний вітер» (у М. Лисенка цей хор у 1-й дії).
Повністю написано діалогічну за будовою нову
5-у дію «У гетьмана Остряниці». Остання – 6-а
дія – завершувалася
трагічною загибеллю
Тараса і хором коза‑
ків «Ой не час, не по‑
ра», що відступали,
зазнав ши поразки.
Спектакль мав
успіх. Окрім оновлено‑
го музичного звучання,
вагоме значення мало
й сценічне оформлен‑
ня А. Петрицького,
особливо коли Тарас
стояв, оповитий
полум’ям. Після Києва
оперу почули в то‑
дішньому Ленінграді
(нині Санкт-Петербург), де її також оцінили по‑
зитивно. Однак, окрім схвальних відгуків, пра‑
вомірними були й критичні зауваження щодо
загальної концепції, зокрема, зниження героїч‑
ного пафосу ідеї, породження почуттів песиміз‑
му, утрати, аж до відвертих нападок – «антина‑
родний спектакль» 10. Щоправда, музичні якості
нової редакції оцінювали переважно високо.
Через три місяці після гастрольного показу
опери в Ленінграді (травень-червень 1937 р.)
з’явилася «розгромна» стаття Г. Хубова в
газеті «Правда» за 24 жовтня 1937 року –
«Антинародный спектакль: Дела Киевской
оперы». Такий відгук урядової преси, віддале‑
ний від прем’єри на півроку, став досить не-
очікуваним для українських митців. Адже но‑
вій постановці віддали багато творчих зусиль
та енергії, скерованих на художній успіх. На
підтримку прем’єри нової редакції опери було
написано також високофахові рецензії, які пла‑
Борис Лятошинський і Левко Ревуцький. 1938 р.
23
валентина кузик. «тарас БулЬБа»...
нували опублікувати в республіканській пре‑
сі. Дещо із цього вдалося здійснити в березні
й квітні. Однак вихід з друку № 6, 7 журналу
«Радянська музика» затримали аж до жовтня
(замість червня-липня), їх розпочали вступною
статтею «Від редакції», де визнавали правомір‑
ність критичних звинувачень щодо хибної «по‑
літичної платформи».
Зокрема читаємо: «Буржуазні націоналісти,
тричі мерзенні хвилі, любченки [ідеться про
репресованих А. Хвилю і П. Любченка. – В. К.]
та їх посібники зробили все для того, щоб ви‑
кривити героїчне звучання опери, даючи кон‑
сультації, які “скеровували” постановників на
спаплюження героїчної бороть‑
би українського народу. <…>
Робота поета Рильського і сце‑
нарій режисера Лапицького бу‑
ли заховані від громадськості.
Це була пряма ворожа наста‑
нова буржуазних націоналістів.
<…> Редакція “Радянської му‑
зики” приєднується до цілком
правильного виступу в газеті
“Правда”, підкреслюючи фаль‑
шиве декоративне оформлення
опери “Тарас Бульба”, особли‑
во відзначаючи формалістичні
тенденції в трактуванні укра‑
їнської природи художником
Петрицьким. <…> Разом з цим
редакція підкреслює, що музична редакція опе‑
ри та її інструментовка є творчим успіхом ком‑
позиторів Ревуцького і Лятошинського» 11.
Авторці статті пощастило спілкуватися з
кількома людьми (серед них – Є. Ревуцький,
Є. Юцевич, І. Паїн та ін.), які зберегли яскра‑
ві враження від тієї прем’єри, як від грандіоз‑
ного новаторського дійства. Високу оцінку но‑
вій редакції опери дали відомий російський
композитор І. Дзержинський, музикознавець
С. Гінзбург, майстри оперної сцени, народні ар‑
тисти П. Андреєв і А. Ваганова. Запам’яталися
і танцювальні номери (особливо «Козачок») у
постановці молодого хореографа П. Вірського.
А композитора Г. Таранова особливо вразила
блискуча інструментовка Б. Лятошинського та
оркестровий фрагмент з литаврами (тулум‑
басами) у сцені на Січі. І. Дзержинський за‑
значав: «Хори звучать винятково міцно, впев‑
нено, радуючи молодими, свіжими голосами,
особливо в жінок. Диригент спектаклю <…>
В. О. Дранишников гідний найвищої похвали.
В його міцних досвідчених руках уся музична
частина спектаклю стоїть на великій височи‑
ні. <…> Увертюра до опери була проведена з
справжнім блиском і майстерністю, що виявляє
відразу і першокласного диригента, і першо‑
класний колектив» 12.
На думку української мистецької громади,
нова редакція «Тараса Бульби» стала творчим
досягненням. В. Косенко писав: «Безумовно,
краще за всіх могли справитись з цим почесним
завданням Л. М. Ревуцький, який був близьким
учнем Лисенка, прекрасно розуміючи стиль та‑
лановитого композитора,
перейняв мелодійність і пі‑
сенність його творчості, і
Б. М. Лятошинський – блис‑
кучий майстер інструментов‑
ки й симфонічних звучань. Всі
ці високі якості, властиві пое‑
тові М. Т. Рильському й ком‑
позиторам Л. М. Ревуцькому
й Б. М. Лятошинському, за‑
безпечили нам прекрасний
спектакль. Максимально збе‑
рігаючи творчість Лисенка у
незмінному вигляді, компо‑
зитори так уважно, чуйно, з
такою любов’ю поставились
до цієї найважчої роботи, що
донесли до нас оперу в такому прекрасному ви‑
гляді, в якому вона ще ніколи не була показана
глядачеві» 13.
До обговорення прем’єри «Тараса Бульби»
на сторінках журналу «Радянська музика» долу‑
чився і П. Козицький: «Я вважаю, що редактори
зробили цілком правильно, висунувши на пер‑
ший план постать Тараса Бульби. Тепер Тарас
звучить таким, як його знала Україна. <…>
Творчий метод Ревуцького є методом Лисенка
в найкращому розумінні цього слова» 14.
У 1939 році було здійснено другу редак‑
цію опери, більш наближену до першооснови.
Знову введено сцену в покоях Марильці, майже
збережено 4-у й 5-у дії, повернено персонажі
Товкача й Татарки і знято маркитана Янкеля 15.
Було перенесено з 1-ї дії в 4-у речитатив і аріо‑
зо Тараса «Коли ж подужаний літами», уведено
в 3-ю дію хор «Та забіліли сніги» (з Лисенкового
хорового доробку). З нового – сцена зустрічі
Максим Рильський. 1936 р.
24
ІсторІя
Андрія і Марильці та аріозо Остапа «Горе нашій
Україні», де виявилося вміння Л. Ревуцького
тонко відтворювати лисенківський стиль.
Невідомо, з яких міркувань «редакторської
бригади» (а можливо й радників з ешелону
«компетентних»), але і в першій, і в другій ре‑
дакціях не звучали арія Остапа «Що ти вчинив»
і друга частина арії Тараса «О, будь клята та го‑
дина», що за драматизмом та виразністю є чи
не найкращими сторінками твору.
Нову, уже другу, редакцію «Тараса Бульби»
громадськість сприйняла із захопленням, за
пультом стояв молодий Н. Рахлін. Однак ре‑
цензій у пресі, порівняно з прем’єрою 1937 ро‑
ку, було небагато. Доцільно процитувати сторін‑
ки листа М. Скорульського до М. Штейнберга,
що стосуються тих подій: «<…> дирижирует
Рахлин, первый раз ведущий оперу. Все го‑
ворят, что и в опере он выработается в тако‑
го же крупного дирижера, каким он является
в симфонической музыке. Правда, и врагов у
него немало, особенно среди заслуженных и
прочих важных артистов, которым он не по‑
зволяет петь на 5/4, когда у автора написано
4/4. Очень и очень интересно, что Вы скажете
о Тарасе. Жена [педагог з вокалу в консерва‑
торії. – В. К.] слушала Рахлина и говорит, что
он глубже Дранишникова и гораздо тоньше, а
его аккомпанемент считает в некоторых местах
поч ти совершенным. <…> P. S. Жена просит
передать Вам, что в “Тарасе Бульбе” у Рахлина
был замечательный ансамбль с Литвиненко
[Вольгемут] и что нужно идти слушать “Тараса
Бульбу” только тогда, когда поет Литвиненко –
получается новая опера – “Настя Бульба”» 16.
Остаточну, третю, редакцію завершено
1955 року 17. У ній Л. Ревуцький вирішив най‑
більш послідовно дотримуватися задуму свого
Вчителя. Однак принципи наскрізного ведення
драматургічної думки, властиві Л. Ревуцькому,
позначилися на музиці твору, додавши їй знач-
ної інтонаційної цільності та динамічності. Удало
написані номери – пісня Кобзаря, аріозо Остапа,
прощання Насті із синами, оркестрові епізоди
та героїчний фінал з хором «Засвистали коза‑
ченьки» – органічно увійшли в загальну тканину
опери М. Лисенка і, напевно, залишаться в ній
назавжди, як залишаться й ті оркестрові барви,
які надав партитурі Б. Лятошинський, прекрас‑
ний знавець оркестру (хоча з позицій історизму
вельми цікаво було б почути симфонічну пар‑
титуру М. Лисенка). В останній редакції з осо‑
бливою виразністю вияскравилася дуалістична
жанрово-стильова природа «Тараса Бульби» як
героїчної музичної драми, що оповідає про тра‑
гічні сторінки національної історії, поєднаної з
лірико-психологічним світом глибоких пережи‑
вань головних персонажів твору.
Ця опера стала в історії української культу‑
ри унікальним явищем, яке можливо умовно
пов’язати з містичною природою генія М. Гоголя
та самобутнього таланту М. Лисенка: «Тарас
Бульба» вирішив «відродитися з попелу» саме
в такому вимірі, яким він є нині, а саме – щоб
при його музично-сценічній з’яві була присут‑
ня «тріада»: головний творець – знаний Метр
української музики ХІХ ст. і молоді таланови‑
ті композитори ХХ ст., безпосередній учень
Л. Ревуцький і Б. Лятошинський. Суттєвий мо‑
мент: Б. Лятошинському 18 настільки сподобав‑
ся «бригадний метод» співпраці, що він запро‑
понував Львові Миколайовичу спільно написати
оперу на історичну тему. Однак цим планам не
судилося здійснитися.
Щодо опери «Тарас Бульба» М. Лисенка,
то реалізовану на основі третьої редакції
Л. Ревуцького виставу 1981 року й донині
вважають еталонною. Уславлений диригент
С. Турчак і режисер Д. Смолич – постановники
опери – вважали останню редакцію найбільш
досконалою, що найпереконливіше втілює на‑
ціональну ідею і прагнення до її ствердження.
Особливого звучання в ній набрав хор як вияв
сукупного образу народу, козацтва, тож хорові
сцени, опрацьовані видатним хормейстером
Л. Венедиктовим, стали вагомими драматур‑
гічними акцентами дії. Саме цей спектакль по‑
казували на оперному фестивалі у Вісбадені,
його бачили в Німеччині, Франції, Нідерландах,
колишній Югославії, де українська опера отри‑
мувала високу оцінку знавців та шанувальників
музичного мистецтва 19.
***
Як не парадоксально, але праця над редак‑
цією опери, а також і продовження нових доро‑
бок після критичних зауваг, зберегла життя всім
трьом членам «творчої бригади» у страшні часи
репресій 1930 років. Перейшовши на високий
«краснописемний» стиль, можна було б сказати:
«Їх уберіг композитор-класик Микола Лисенко.
А точніше – М. Лисенко та ще один великий
українець – Микола Гоголь». Сам М. Лисенко з
25
валентина кузик. «тарас БулЬБа»...
тавром «буржуазний націоналіст» у 1920-х, на
початку 1930-х років був постійно в центрі на‑
падок діячів РАПМу. Документи з архівів КДБ
засвідчують, що і М. Рильський, і Л. Ревуцький
також проходили як українські «буржуазні на‑
ціоналісти». А наприкінці 1938 ро ку радянські
«компетентні органи» намагалися «розкрутити»
ще й нову справу так званих «польських шпигу‑
нів», у списки яких було внесено чимало діячів
музичного мистецтва, чиї прізвища закінчували‑
ся на суфікс «ський»: Козицький, Скорульський,
Лятошинський… Тільки втручання Провидіння
(як переповідають, у особі юної Г. Корольової 20)
відвернуло біду. То ж вічномудра Історія подба‑
ла про те, щоб був час для завершення мону‑
ментальної української опери «Тарас Бульба»,
якою тепер пишається національна музична
культура.
1 В архіві Б. Лятошинського зберігся текст Договору,
де зазначено термін завершення праці над новою ре‑
дакцією «Тараса Бульби» – 1 жовтня 1936 року. Див.:
Лятошинський Б. Епістолярна спадщина. – К., 2002. –
Т. 1. – С. 596.
2 На кінець 1936 року припадає і написання об‑
робки для чоловічого хору народної історичної пісні
«Засвистали козаченьки», яка в 1-й редакції буде вве‑
дена у сцену «На Запоріжжі» , а в 3-й редакції – як роз‑
горнутий фінал опери.
3 Лев Миколайович наполіг, щоб в окремому виданні
партитури Увертюри (1967 р.), здійсненому «Музичною
Україною», першим було зазначено прізвище М. Лисенка,
а потім – уже його. Рядком нижче було прописано прізви‑
ще Б. Лятошинського як оркеструвальника.
4 Кодувати партитуру в дирекціоні властиво бага‑
тьом композиторам, зокрема широко користувався цим
С. Прокоф’єв.
5 Обговорення прем’єри опери «Тарас Бульба» //
Радянська музика. – 1937. – № 6, 7. – С. 23.
6 Наприкінці листа до Р. Ґлієра від 19–20 березня
1937 року Б. Лятошинський писав: «“Тараса Бульбу” я,
слава Богу, уже кончил. Я боялся, правда, что не я его,
а он меня “кончит”. Вышло 1002 стр[аницы] партитуры!
Кошмар!». Див.: Лятошинський Б. Епістолярна спад‑
щина. – С. 277.
7 Ревуцький Л. Повне зібрання творів. – К., 1988. –
Т. 11. – С. 79.
8 У 1956 році учень Л. Ревуцького, композитор
А. Коломієць, захистив кандидатську дисертацію
«Важнейшие дополнительные эпизоды в новой ре‑
дакции оперы “Тарас Бульба” Н. В. Лысенко». У 1952
році А. Коломієць здійснив транскрипцію Увертюри до
«Тараса Бульби» для двох фортепіано, яку високо оці‑
нив Л. Ревуцький.
9 «Козачок» Л. Ревуцького в оркестровці
Б. Лятошинського – блискучий оркестровий номер. Він
довгі роки був окрасою репертуарів українських симфо‑
нічних оркестрів. Уперше в концертній програмі прозву‑
чав 1939 року, як музичний дарунок Б. Лятошинського
до 50-річчя Л. Ревуцького.
10 Прем’єра «Тараса Бульби» мала багато відгуків у
пресі: Козицкий П. «Тарас Бульба»: Новая постановка
Киевского орденоносного оперного театра // Музыка. –
М., 1937. – 16 мая (№ 10); Косенко В. «Тарас Бульба» //
Радянська музика. – 1937. – № 6, 7 – С. 15–20; Косенко В.
«Тарас Бульба» // Советское искусство. – 1937. –
17 окт.; Лапицький Й. «Тарас Бульба»: До постановки
в Державному академічному театрі опери та балету //
Вісті. – Л., 1937. – 12 квіт.; Б. п. Обговорення прем'єри
опери «Тарас Бульба» // Радянська музика. – 1937. –
№ 6, 7. – С. 21–24; Ревуцький Л. «Тарас Бульба» // Вісті
ЦВК УРСР. – 1937. – 21 берез.; Рильський М. Про нову
редакцію опери «Тарас Бульба» // Вісті ЦВК УРСР. –
1937. – 27 квіт.; Хубов Г. Антинародный спектакль:
Дела Киевской оперы // Правда. – 1937. – 24 окт;
Рудницький А. Лисенко в харківській опері // Українська
музика. – Л., 1937. – № 9, 10.
11 [Б. п.] Від редакції // Радянська музика. – 1937. –
№ 6, 7. – С. 8, 9.
12 Б. Г. Українська орденоносна опера в Ленінграді //
Радянська музика. – 1937. – № 6, 7. – С. 11.
13 Косенко В. «Тарас Бульба». – С. 16, 17.
14 Обговорення прем’єри опери «Тарас Бульба». –
С. 24.
15 Уважають, що це було спільним рішенням редак‑
торської групи, – аби не дратувати червоною мулетою
тодішнього «сірого кардинала» України Л. Кагановича.
16 М. А. Скорульський до М. О. Штейнберга,
6.05.1039. // Скорульский М. Воспоминания. Статьи.
Материалы. – К., 1988 – С. 189, 190.
17 Дослідженню опери «Тарас Бульба» М. Лисенка
та її редакціям, здійсненим Л. Ревуцьким, присвятили
сторінки своїх праць М. Гордійчук, Т. Булат, М. Бялик,
Д. Буряк, С. Лісецький, В. Довженко.
18 Б. Лятошинський у 1950-х роках оркестрував та‑
кож і балет Р. Глієра «Тарас Бульба».
19 Київська постановка опери 1992 року – диригент
В. Кожухар, режисер Д. Гнатюк – дещо слабша за по‑
передню. Харківська вистава 2007 року, в основі якої
1-а редакція опери 1937 року, у порівнянні з остаточ‑
ною, 3-ю, редакцією має вигляд окремої сценічної версії
«Тараса Бульби».
20 Г. Корольова ще дівчинкою зіграла роль у по‑
пулярному в 1930-х роках фільмі про події громадян‑
ської війни «Дочка партизана», за що викликала при‑
хильність і особисті симпатії М. Хрущова – очільника
Радянської України. Юною загинула під час боїв за
Сталінград у 1942 році. Була прийомною донькою
П. Козицького.
В статье освещена история создания новой редакции (и её трёх вариантов)
героической оперы «Тарас Бульба» Н. Лысенко, которую осуществили поэт
М. Рыльский (либретто), композиторы Л. Ревуцкий (музыкальный текст) и
Б. Лятошинский (оркестровка) в 1936–1955 годах.
Ключевые слова: украинская опера, музыкальная драма, редакция оперного
сочинения, увертюра, постановка спектакля, критика премьеры, рефлексии.
|