Театри Білорусі в музичних зв’язках з мистецтвом України (XX – початок XXI ст.)

У статті розглянуто зв’язки білоруського драматичного і музичного театрів із професійним мистецтвом України. Визначено роль уродженців України – режисерів, диригентів, композиторів – в еволюції білоруського сценічного мистецтва. Наведено приклади «руху» від драматичного до музично-комедійного театру...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Ювченко, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Назва видання:	Студії мистецтвознавчі
Теми:	Історія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43505
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Театри Білорусі в музичних зв’язках з мистецтвом України (XX – початок XXI ст.) / Н. Ювченко // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 3(31). — С. 47-52. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-43505
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-435052013-04-30T03:05:54Z Театри Білорусі в музичних зв’язках з мистецтвом України (XX – початок XXI ст.) Ювченко, Н. Історія У статті розглянуто зв’язки білоруського драматичного і музичного театрів із професійним мистецтвом України. Визначено роль уродженців України – режисерів, диригентів, композиторів – в еволюції білоруського сценічного мистецтва. Наведено приклади «руху» від драматичного до музично-комедійного театру. Виокремлено постановки творів української драматургії з музикою композиторів Білорусі. В статье рассматриваются связи белорусского драматического и музыкального театров с профессиональным искусством Украины. Определяется роль уроженцев Украины – режиссеров, дирижеров, композиторов – в эволюции белорусского сценического искусства. Отмечены примеры «движения» от драматического к музыкально-комедийному театру. Выделены постановки произведений украинской драматургии с музыкой композиторов Белоруси. The relations of Bielorussian dramatical and musical theatres with the Ukrainian professional art are considered in the article. Also defined is a role of the Ukrainian natives (directors, conductors, composers) in evolution of Bielorussian performing arts. A “movement” from dramatical theatre to musical comedy theatre is as an example. The staging of the Ukrainian dramatical works with music of the Bielorussian composers is pointed out. 2010 Article Театри Білорусі в музичних зв’язках з мистецтвом України (XX – початок XXI ст.) / Н. Ювченко // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 3(31). — С. 47-52. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1728–6875 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43505 792.2(476) : 792.07(477)”19/20” uk Студії мистецтвознавчі Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія Історія
spellingShingle	Історія Історія Ювченко, Н. Театри Білорусі в музичних зв’язках з мистецтвом України (XX – початок XXI ст.) Студії мистецтвознавчі
description	У статті розглянуто зв’язки білоруського драматичного і музичного театрів із професійним мистецтвом України. Визначено роль уродженців України – режисерів, диригентів, композиторів – в еволюції білоруського сценічного мистецтва. Наведено приклади «руху» від драматичного до музично-комедійного театру. Виокремлено постановки творів української драматургії з музикою композиторів Білорусі.
format	Article
author	Ювченко, Н.
author_facet	Ювченко, Н.
author_sort	Ювченко, Н.
title	Театри Білорусі в музичних зв’язках з мистецтвом України (XX – початок XXI ст.)
title_short	Театри Білорусі в музичних зв’язках з мистецтвом України (XX – початок XXI ст.)
title_full	Театри Білорусі в музичних зв’язках з мистецтвом України (XX – початок XXI ст.)
title_fullStr	Театри Білорусі в музичних зв’язках з мистецтвом України (XX – початок XXI ст.)
title_full_unstemmed	Театри Білорусі в музичних зв’язках з мистецтвом України (XX – початок XXI ст.)
title_sort	театри білорусі в музичних зв’язках з мистецтвом україни (xx – початок xxi ст.)
publisher	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43505
citation_txt	Театри Білорусі в музичних зв’язках з мистецтвом України (XX – початок XXI ст.) / Н. Ювченко // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2010. — № 3(31). — С. 47-52. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
series	Студії мистецтвознавчі
work_keys_str_mv	AT ûvčenkon teatribílorusívmuzičnihzvâzkahzmistectvomukraínixxpočatokxxist
first_indexed	2025-07-04T01:56:24Z
last_indexed	2025-07-04T01:56:24Z
_version_	1836679624460861440
fulltext	47 ТЕАТРИ БІЛОРУСІ В МУЗИЧНИХ ЗВ’ЯЗКАХ З МИСТЕцТВОМ УКРАЇНИ (XX – початок XXI ст.) Надія Ювченко УДК 792.2(476) : 792.07(477)”19/20” У статті розглянуто зв’язки білоруського драматичного і музичного театрів із професійним мистецтвом України. Визначено роль уродженців України – режисе- рів, диригентів, композиторів – в еволюції білоруського сценічного мистецтва. Наведено приклади «руху» від драматичного до музично-комедійного театру. Виокремлено постановки творів української драматургії з музикою композито- рів Білорусі. Ключові слова: білоруський театр, сценічне мистецтво, музичні зв’язки, україн- ська драматургія, композитори. The relations of Bielorussian dramatical and musical theatres with the Ukrainian professional art are considered in the article. Also defined is a role of the Ukrainian natives (directors, conductors, composers) in evolution of Bielorussian performing arts. A “movement” from dramatical theatre to musical comedy theatre is as an example. The staging of the Ukrainian dramatical works with music of the Bielorussian composers is pointed out. Keywords: Bielorussian theatre, scenic arts, musical relations, Ukrainian dramatic plays, composers. Театральне мистецтво здатне відобразити менталітет нації, її одвічні ознаки та зв’язки зі спорідненими культурами. Традиційні й органіч‑ ні музичні зв’язки Білорусі та України, «зумов‑ лені сусіднім географічним розташуванням, ге‑ нетичною спорідненістю» 1, безумовно, проек‑ туються й на театральне мистецтво. В об’ємній і змістовній статті про білорусько-українські музичні зв’язки, опублікованій в Українській музичній енциклопедії (два томи якої Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етно‑ логії ім. М. Т. Рильського НАН України подару‑ вав Інституту мистецтвознавства, етнографії і фольклору ім. К. К. Крапіви НАН Білорусі), від‑ значено також роль у цьому процесі театраль‑ ного мистецтва, зокрема, на прикладі україн‑ ських музично-драматичних колективів 2. Драматичні театри, як і музичні, досить яскраво представляють культурну ситуацію в сучасній розвинутій Європейській державі, якою є сьогодні Республіка Білорусь. Серед двадцяти дев’яти професійних державних те‑ атрів Білорусі двадцять – драматичні, два – музичні, решта – театри ляльок. Зберігаючи в репертуарі традиційні «статусні» жанри (драма, комедія, рідше – трагедія), драматичні театри дедалі частіше демонструють приклади жанро‑ вого синтезу, створюючи свого роду «мікстові» спектаклі, у яких музика є одним із важливих художньо-конструктивних елементів. Це, на наш погляд, певною мірою компенсує відсутність музичних театрів у регіонах респуб- ліки, оскільки обидва музичні заклади діють у столиці. Таке яскраве, притаманне для України універсальне явище, як музично-драматичний театр, було представлене в Білорусі лише Бобруйським музично-драматичним театром (діяв на початку 1960-х). Водночас для театрів республіки, що не мали статусу музичних або музично-драматичних, була властива музична акцентуація деяких постановок. В останні де‑ сятиліття вона навіть посилилася, що засвідчу‑ ють нові сценічні підзаголовки: «драматичний твір у жанрі мюзиклу», «мюзикл», «рок-опера», «кончерто гроссо», «репетиція оркестру» і такі популярні, як «музичний спектакль» і «музична 48 ІсторІя казка». Проте і в спектаклі, який не має підкрес‑ лено музичного жанрово-постановочного ви‑ значення, музика може мати важливий драма‑ тургічний образно-емоціональний і структурно- композиційний смисл. Звернімось до передісторії нашого питан‑ ня. Особливу роль у формуванні професій‑ ного театру Білорусі відігравали українські професійні трупи, театральні спектаклі яких традиційно мали музично-драматичний ха‑ рактер, наприклад «Малоросійські пісні в осо‑ бах» М. Кропивницького, поставлені в Мінську в 1990 році 3. Професійний національний театр Білорусі формувався, як відомо, за участю са‑ мовідданих подвижників мистецтва. Таким був Владислав Голубок (1882–1937), перший на‑ родний артист Білорусі, світла й легендарна особистість із трагічною долею, роль якого в білоруському театрі можна порівняти зі значен‑ ням великого Леся Курбаса в Україні. Слід зазначити, що В. Голубок був не ли‑ ше драматургом, режисером, художником, але й музикантом: він грав колись в оркестрі Добровільного пожежного товариства на духо‑ вих інструментах, умів також грати на гармоні. Це, звичайно, знай шло своє застосування в його подальшій діяльності. Захоплення театральним і музичним мистецтвом почалося в Голубка не без впливу багатьох діячів українського театру, що гастролював у Мінську: М. Заньковецької, М. Кропивницького, П. Саксаганського. Відомо, яке значення мала музика в постановках за участю цих корифеїв українського національ‑ ного театру. І це не дивно. М. Заньковецька, на‑ приклад, була не лише прекрасною актрисою, а й чудовою співачкою, голос якої чарував гляда‑ чів не менше ніж її драматургічна гра. Завдяки діяльності українських колективів та окремих виконавців, В. Голубок сприймав музику в спек‑ таклі як природну й необхідну складову. Крім то‑ го, знайомство з «батьком білоруського театру» І. Буйницьким, мистецтвом його трупи, де ста‑ вили і п’єси М. Кропивницького «По ревізії» та «Пошилися в дурні», допомогло Голубку утвер‑ дитися в думці про обов’язковість «музичнос‑ ті» театрального спектаклю, про необхідність сценічного союзу драми й музики. На культурі Білорусі – поліетнічної держави, яка, окрім то‑ го, межує з п’ятьма країнами, позначився вплив різних культур, зокрема близької за менталіте‑ том України. Недарма раніше в композиціях те‑ атру І. Буйницького був не лише білоруський, але й український фольклор, що відобразилося й на діяльності театру Голубка. Його трупа як самостійний колектив ви‑ никла одночасно з Білдертеатром (1920, те‑ пер – Національний академічний театр ім. Янки Купали), навіть дещо раніше. За образністю, відкритістю почуттів, музичністю вона багато в чому продовжувала традиції народного театру. Становлення національної самосвідомості за‑ вжди супроводжується підйомом інтересу до народної культури. Особливо яскраво це ви‑ являється на прикладі театрально-сценічного мистецтва, де народна музика, пісня, танець (зокрема, у вигляді обробок) найчастіше бува‑ ють суттєвими, обов’язковими компонентами дії. Проте дивертисментність, або сюїтність, тут не суттєві. Такі явища визначають інші критерії, ніж, наприклад, у класичному європейському музичному театрі, музиці, драматургії того часу. Їх особливості й основний смисл – у прагненні до відродження на новому рівні синкретичності культурного народного першоджерела, у звер‑ ненні до коренів, утвердженні й розвитку аксіо‑ логічного смислу народної культури. Музично- драматичні вистави в цьому і в інших театрах, що пережили період становлення, компенсу‑ вали відсутність у Білорусі професійної опери, балету, оперети та музичної комедії. Як згадував у розмові з автором статті в кінці 1970-х років колишній музикант театру В. Голубка М. Лученок (батько відомого композитора, нині – Голови Білоруської спілки композиторів І. Лученка), з часом професійний рівень колективу зростав, до нього вливалися нові творчі сили. З 1926 року знавець народно‑ го хореографічного мистецтва балетмейстер П. Бондаренко почав ставити танцювальні номери і сцени. Виходець із України, свого часу він керував школою танців у Мінську, добре знав білоруський та український фольклор, що, без‑ перечно, мало вплив на роботу над хореогра‑ фією спектаклю. Для концертних виступів трупи він поставив багато пародій на новомодні «за‑ хідні» танці. Наприклад, в одній із кумедних тан‑ цювальних сценок показували «Чарльстон» під дещо змінену музику «Лявоніхи». Балетмейстер сам нерідко брав безпосередню участь у по‑ становках. У «Пані Суринте» (мелодрама про інцест) він, загримований під старого козака, танцював гопак. 49 надІя Ювченко. театри БІлорусІ в музичних зв’язках... Масштабність діяльності театру, його мо‑ більність не мали аналогій у тогочасному біло‑ руському мистецтві. До 1928 року на його сцені було показано дві тисячі спектаклів і проведе‑ но більше ніж триста концертів 4. Дослідники, які писали про В. Голубка, його сучасники, со‑ ратники обов’язково наголошували на тому, що він мав надзвичайні різнобічні здібності. Він був не лише режисером, який мислить музич‑ но, але й музикантом-виконавцем. За спога‑ дами М. Лученка, інструментальне тріо театру (В. Голубок – гармонія, М. Лученок – скрипка, Асташевич – цимбали) не раз виступало не ли‑ ше в концертах театру, але й з другої половини 1920-х років – щомісяця по Білоруському радіо. Ініціатором запрошення був І. Любан, який тоді працював на радіостанції завідувачем музичної редакції. Одним із кращих концертних номерів ансамблю були три «Козачки» – російський, білоруський і український. Сам І. Любан, який став автором музики відомої пісні «Бувайте здо‑ рові», проявив себе і як театральний компози‑ тор. У музиці до п’єси М. Климковича «Катерина Жерносек» (спільна робота з Є. Тікоцьким, Перший Білдержтеатр) він використав біло‑ руські приспівки, а також український пісенний фольк лор (зокрема пісню «Терен в полі»). Серед композиторів, уродженців України, зо‑ крема Київської губернії, які мали значний вплив на розвиток театрального мистецтва Білорусі довоєнного періоду, відзначимо М. Мільнера (з 1923 до початку 30-х років – завідувач музичної частини Єврейського театру в Харкові; він писав також музику для театрів Одеси, Києва, Москви, Біробіджана). Спеціально для Державного єв‑ рейського театру Білорусі в Мінську він написав музику до десяти спектаклів (зокрема до двох відновлених) 5. Особливо сподобалася гляда‑ чам «Чаклунка» за А. Гольдафеном (1941, від‑ новлена в 1948), наповнена типовими інтонаці‑ ями єврейського фольклору (наприклад, тріолі, форшлаги, «подвійний» пунктирний ритм у ку‑ плетах Тоцмаха 6). Однак після війни, у 1949 ро‑ ці, через відомі історичні причини колектив бу‑ ло розформовано. Звернувшись до післявоєнної історії, за‑ уважимо, що одним із кращих виконавців за‑ головної ролі в класичній українській комедії Г. Квітки-Основ’яненка «Шельменко-денщик» був гострохарактерний актор Я. Кімберг, на‑ родний артист Білорусі. Він народився в Одесі і 36 років працював у Гродненському обласно‑ му драматичному театрі. У цьому театрі сво‑ го часу ставили і «Камінного господаря» Лесі Українки, і водевіль Ц. Солодаря «У бузковому саду» (його було також поставлено в Театрі ім. Якуба Коласа у Вітебську в 1954 році з музи‑ кою відомого російського композитора-пісняра М. Богословського). З оперних артистів назвемо незабутньо‑ го Миколу Ворвулєва, який співав на оперній сцені Мінська та Києва. Згадаємо білоруську оперну примадонну, уродженку Києва, Світлану Данилюк: двадцять років вона співала в біло- руській опері, отримавши звання народної ар‑ тистки СРСР. А видатна білоруська співачка, та‑ кож народна артистка СРСР, Л. Александровська представила колись глядачам Білорусі опе‑ ру С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» (1951) як свій режисерський дебют. Знаменита сучасна оперна співачка Марія Гулегіна, яка народилася в Одесі, закінчила там консерваторію, згодом кілька років працю‑ вала в білоруській опері (вважаємо, що не без сценічної користі для себе), нині є заслуженою артисткою Білорусі. Серед диригентів оперно‑ го театру Білорусі, які мають українське похо‑ дження, згадаємо видатного майстра Ярослава Вощака, а також нинішнього головного дириген‑ та Національного академічного Великого театру опери та балету Республіки Білорусь – Віктора Плоскіну, заслуженого артиста України. Один із кращих білоруських музично-комедійних артис‑ тів А. Ранцанц (Яшка-артилерист у «Весіллі в Малинівці» Б. Александрова та ін.) є заслуже‑ ним артистом України і Республіки Білорусь. Особлива сторінка білоруського театру – музично-комедійний жанр. У Білорусі шлях му‑ зичної комедії й оперети був досить тернистим. Свобода, краса, а іноді навіть витонченість – якості, що вирізняють європейський музично- комедійний жанр, досягалися через багато‑ літній жанровий «перепочинок». Особливо важким був пошук у Національній музичній комедії, сюжети якої, починаючи з 30-х і 60-х років, «крутилися» навколо місцевих сільсько‑ господарських тем. У сучасного білоруського глядача музична комедія асоціюється насам‑ перед із Державним театром музичної комедії Білорусі 1971–1999 років. І це закономірно: близько трьох десятиліть театр був центром музично-комедійного театрального жанру в 50 ІсторІя республіці, а також єдиним колективом такого спрямування. (У 2000 році театр трансформу‑ вали в Білоруський державний музичний театр, а з 2009 року він став академічним). Проте слід відзначити й діяльність безпо‑ середнього попередника білоруського театру музичної комедії на цьому етапі – театру в Бобруйську, на прикладі якого досить яскраво проявився зв’язок музичного й драматично‑ го театрів республіки, а також вплив естетики українського театру. Драматичний колектив, що існував у Бобруйську в 1950-х – на початку 1960-х років, у 1962 році було перетворено на Бобруйський музично-драматичний театр. На цю трансформацію, безумовно, не міг не впли‑ нути досвід функціонування подібних колекти‑ вів у деяких містах України. Визначенню музич‑ ної спрямованості театру сприяла поява в його репертуарі масштабної композиції – «Антея» М. Зарудного на музику П. Майбороди (1961), де було «вперше введено оркестр (із педагогів та учнів Бобруйської музичної школи під керівниц- твом Ю. Бичкова)» 7. Хоча театр у Бобруйську як музично-драматичний існував не довго, усе- таки і цей трирічний етап (1962–1965) відіграв суттєву роль у розвитку театрально-музичних зв’язків, виокремленню та створенню самостій‑ ного театру музичної комедії. Унаслідок розширення штату в театрі з’явився диригент В. Вітковський – випускник Київської консерваторії. Він, як і новий моло‑ дий режисер В. Омельченко, раніше працював в Україні. Крім того, були й актори, що приїхали з Латвії (В. Шевкалюк, Б. Лейтланд і Р. Силова), а також із Росії (Д. Іванова, А. Шуригін та ін.). На початку 1964 року театр здійснив постанов‑ ку твору на злободенну тему – про революційну боротьбу кубинського народу. Це була «Росіта» українського композитора В. Лукашова з підза‑ головком «кубинська новела». Тут, поряд із популярною неовіденською опе‑ ретковою класикою, здійснювали постановку «Сорочинського ярмарку» А. Рябова. Значною художньою подією в житті театру, на яку зверну‑ ли особливу увагу глядачі та преса, стала також реалізація на сцені твору українського компо‑ зитора О. Сандлера «На світанку». Прем’єра спектаклю відбулася під час літніх гастролей те‑ атру в Латвії (Даугавпілс) і була присвячена до 80-річчя від дня народження прообразу головно‑ го героя – Г. Котовського. Поява спектаклю «На світанку» означала звернення театру до такого нового, соціально вивіреного й емоційно відкри‑ того жанру, що виник у радянському театрі, як героїчна музична комедія. Безумовно, успіх цієї постановки твору О. Сандлера з її специфічною тематикою та образністю певною мірою сприяв становленню в Білорусі художньої ідеї – створен‑ ню власної першої героїчної музичної комедії. Такою й стала композиція Ю. Семеняко «Співає “Жайворонок”» (1968). Це історія воєнного ча‑ су про відважну підпільницю Ірину. Вона і є «Жайворонок». Спектакль було поставлено вже після трансформації колективу в Могильовський обласний театр музичної комедії (1965), розта‑ шований у Бобруйську. Знаково, що саме цим твором у новій розширеній редакції почав свою творчу діяльність Державний театр музичної ко‑ медії Білорусі (у Мінську в 1971 р.), що виник на основі бобруйського колективу. У його репертуа- рі разом з оперетковою класикою, білоруськи‑ ми творами (Ю. Семеняко, Г. Сурус, Е. Глєбов, А. Мдівані, О. Чиркун) були й музичні комедії українських авторів («Четверо з вулиці Жанни» О. Сандлера, «Хитромудра закохана» А. Рябова, «Моя дружина – брехуха» В. Ільїна і В. Лукашова та ін.). Серед постановок оперного театру можна виокремити чудовий твір І. Польського для ді‑ тей – оперу «Терем-теремок», яку двічі ставили в Білорусі на початку 1960-х і зовсім недавно, у кінці 2007 року (Дитячий музичний театр-студія при Національному академічному Великому театрі опери та балету Республіки Білорусь). Згадаймо, що І. Польський відомий також як до‑ слідник українського та білоруського фольклору. До драматичних творів українських авто‑ рів, зокрема до дуже популярних свого часу п’єс О. Корнійчука, що були поставлені на біло‑ руських сценах, писали музику такі відомі ком‑ позитори, як А. Туренков («У степах України», Театр ім. Янки Купали, 1941), Є. Тікоцький («Калиновий гай», там само, 1950). У «Загибелі ескадри» О. Корнійчука (Театр ім. Якуба Коласа, 1963) було використано музику Д. Шостаковича. Г. Вагнер став автором музики радіоспектаклю «Богдан Хмельницький» за О. Корнійчуком, а також телеспектаклю Білоруського ТБ «Будка № 27» за І. Франком (1957). Сьогодні з української драматургії над‑ звичайно популярні твори Я. Стельмаха: його комедія «Любов у стилі бароко» як музичний спектакль поставлена в Національному ака‑ 51 надІя Ювченко. театри БІлорусІ в музичних зв’язках... демічному театрі ім. Янки Купали (компози‑ тор В. Кондрусевич, 2003). Постановником ці‑ єї комедії і автором музичного оформлення в Гомельському обласному драматичному театрі був молодий білоруський режисер С. Ковальчук. Український режисер ставив спектаклі у драма‑ тичних театрах Білорусі (Гомель, Мінськ, Брест), успішно заявив про себе як автор музичного оформлення (варто виокремити поставлений ним як «кримінально-фантастичний трагіфарс» спектакль «Перевертень або смерть Тарєлкіна» за А. Сухово-Кобиліним у Гомельському облас‑ ному драматичному театрі, 2008). Починаючи з 1980-х років свій внесок у зміцнення міжнаціо- нальних театральних зв’язків робив, відомий білоруський режисер Г. Боровик (уродженець України, згодом – постановник п’яти спектаклів у Київському театрі драми й комедії тощо, те‑ пер – завідувач кафедри режисури в Білоруській державній академії мистецтв). Згадаймо вдалі постановки творів сучасно‑ го українського драматурга М. Ладо в Білорусі. Надзвичайно яскравим і вражаючим був спектакль-трагікомедія зі сценічним підзаголов- ком «репетиція оркестру» за п’єсою «Маестро» (Національний академічний театр ім. Янки Купали, режисер – Н. Пінигін, 2006). Спектакль, поставлений до 250-річчя від дня народження В.-А. Моцарта, візуалізує на сценічному просто‑ рі оркестровий колектив з його творчим життям і побутовими негараздами. Божевільний геній- диригент, який видавав себе за Моцарта, пере‑ конує у своїй іпостасі оркестр, що випадково йо‑ му дістався, лікуючи душі оркестрантів музикою й словом. Театральну фантасмагоричність / реальність того, що відбувається у своєму «од‑ ночасному контрасті» підтверджує фінальний вихід самого Шиканедера з жезлом і торжество оркестрового tutti. Тепер на сцені біля пюпітрів – горді музиканти капели зразка XVIII ст.: ті самі персонажі та артисти театру, що й у попередніх сценах, але тепер їхній цивільний буденний одяг чарівним чином перетворено на розкішні атласні камзоли й перуки епохи класицизму. Крім музики самого Моцарта, під час дії виникає звуковий «перегук часів», музичні зв’язки та музичні ситуативні характеристики: співавтором спектаклю є білоруський композитор, завідувач музичної частини театру В. Кур’ян. Варто також відзначити постійну увагу до творчості М. Гоголя. У драматичних театрах Білорусі в різних варіантах періодично роблять постановки його «Одруження», а в музичному театрі – оперу «Записки божевільного», напи‑ сану одним із лідерів сучасної білоруської аван‑ гардної музики В. Кузнєцовим (Національний академічний Великий театр опери і балету Республіки Білорусь, режисер-постановник – М. Ізворська-Єлізарова, 2005). Знаковою є на‑ зва спектаклю Білоруського республіканського ТЮЗу – «Записки божевільного музиканта» (також за М. Гоголем, 2008). Нещодавно як «зо‑ всім неймовірна подія» поставлено «Женихів» за М. Гоголем у Національному академічному драматичному театрі ім. М. Горького (режи‑ сер – Є. Єренькова, композитор – А. Єреньков, хорео графія – Є. Корняг, 2009). До музичного спектаклю, незвично визна‑ ченого як «кончерто гроссо жіночої долі» (по- білоруськи в риму: «канчэрта гросса жанóчага лëсу»), «Саломея Русецька» за С. Ковальовим, в якому йдеться про життєві перипетії білорусь‑ кої цілительки XVIII ст., музику написав укра‑ їнський композитор А. Родін. Цій музиці при‑ таманна тонка стилізація під епоху раннього класицизму, а експонування коментуючої дії струнного квартету, розташованого біля боко‑ вих лаштунків, що забезпечує «синхронну» під‑ тримку дії, змушує згадати про естетику старо‑ винної мелодрами (Брестський обласний театр драми й музики ім. Ленкому Білорусі, 2002). У мінському театрі «Зьніч» (діє при Білдерж- філармонії) його режисер і актриса Г. Дягілева нещодавно поставила й виконала (поезія, спів) пронизливий у своїй відкритості моноспектакль «Зачекай, сонечко». За основу взято українську драматичну поему «Маруся Чурай» легендар‑ ної Л. Костенко (а також європейську поезію та вірші Н. Матяш). Музику написав відомий біло‑ руський театральний композитор О. Зальотнєв. Типові варіанти сценічних показів – із жи‑ вою акустикою хору-коментатора подій та електронно-акустичною (у запису) інструмен‑ тальною музикою або «на виїзді» – під фоно‑ граму (запис вокалу у виконанні хорової капели ім. Г. Ширми), але обов’язково з візуалізацією у сценографії (тіні-манекени вертикально роз‑ ташованого «хору» за напівпрозорою завісою в глибині коробки сцени). У О. Зальотнєва є й «романтична моноопера», поставлена також у театрі «Зьніч», перша такого плану композиція в республіці – «Самотній птах», де перед гля‑ 52 ІсторІя дачами постає Адам Міцкевич в останній день свого життя. Постійним (і поки що – єдиним) виконавцем ролі поета є відомий білоруський лірико-драматичний баритон Михайло Жилюк (соліст оперного театру), який також мав укра‑ їнські корені: як засвідчено в енциклопедії «Театральна Білорусь», М. Жилюк народився в с. Богданівка Тернопільської області. Певні уявлення про сучасний театральний процес в Україні, його музичну естетику дають і фестивалі, що відбуваються в Білорусі. Зокрема, у 2000-х роках у «Білій вежі» (Брест) показували спектаклі театрів зі Львова, Івано- Франківська, у «Панорамі» (Мінськ) – Київського театру ім. Івана Франка (2006), де здійснено постановку спектаклю за участю Б. Ступки в головній ролі: «Цар Едіп» Софокла з музикою Г. Канчеллі (грузинський композитор, який про‑ живає, за деякими даними, у Мюнхені). Деталі сценічного антуражу – алюзія автомобільно‑ го антикваріату, колоритний дует персонажів невизначеної статі в масовці нагадали оперу білоруського композитора С. Кортеса «Візит дами» (1995), де також фігурує подібна симво‑ ліка. Відрадно бачити на афіші театру ім. Івана Франка ім’я не лише диригента, але й головно‑ го диригента, навіть хормейстера: це засвідчує державне розуміння значення музичного фак‑ тора в провідному Національному драматично‑ му театрі України. Пригадаймо, що колись цей колектив з успіхом поставив п’єсу білоруського драматурга А. Макайонка «Вибачте, будь лас‑ ка!», музику до якої написав П. Майборода 8. Насамкінець зазначимо деякі історичні факти участі Білорусі в театральному житті України. Одним із перших білоруських музично- сценічних творів, показаних за межами Білорусі, став балет Є. Глєбова «Тіль Уленшпігель»: у 1975 році його поставили у Львівському дер‑ жавному академічному театрі опери та бале‑ ту. У складі постановочної групи був відомий український театральний художник Є. Лисик. Саме його авангардні декорації вирізняли другу мінську постановку цього твору з хорео- графією В. Єлізарова (1978). У 2004 році ба‑ лет було відновлено під назвою «Легенда про Уленшпігель», що підтверджує його невичерп‑ ний потенціал. Один із провідних театральних композиторів Білорусі С. Кортес писав музику й для театру в Сімферополі. До спектаклю за ко‑ медією Янки Купали «Павлинка», поставленого білоруським режисером В. Раєвським у Театрі ім. Івана Франка (Київ), музику написав також білоруський композитор В. Будник (1982). Тоді ж у Театрі ім. Янки Купали український режи‑ сер С. Данченко поставив п’єсу Лесі Українки «Камінний господар» з музикою Б. Яновського. Отже, можна стверджувати, що творчі кон‑ такти та історичні взаємозв’язки театрів України та Білорусі були зініційовані самим життям, а їхнє вивчення має перспективу на майбутнє. Хотілося б, щоб такі дослідження здійснювали‑ ся і в зворотному напрямку – українською нау- ковою думкою на рівні персоналій, спектаклів, театральних колективів – як музичних, так і дра‑ матичних. 1 Муха А., Корній Л. Білорусько-українські музичні зв’язки // Українська музична енциклопедія: У 6 т. – К., 2006. – Т. 1. – С. 212. 2 Там само. – С. 213. 3 Крапіўніцкі Марка Лукіч // Тэатральная Беларусь: Энцыклапедыя: У 2 т. – Мінск, 2002. – Т. 1. – С. 538. 4 Звонак А. Самаадданае служэнне народу // Літаратура і мастацтва. – 1959. – 29 студз. – С. 3. 5 Из истории еврейской музыки в России. Вып. 2: Материалы междунар. научн. конференции «Еврейская профессиональная музыка в России. Становление и развитие», С.Пб., 1–2 декабря 2003 г. / Еврейский общинный центр С.Пб., Центр еврейской музыки РИИИ: Сост. и отв. ред. Г. Копытова, А. Френкель. – С.Пб., 2006. – С. 143–151. 6 Там само. – С. 116. 7 Вавула Г. Бабруйскі вандроўны беларускі драматычны тэатр // Тэатральная Беларусь: Энцыкла- педыя: У 2 т. – Мінск, 2002. – Т. 1. – С. 75. 8 Муха А., Корній Л. Білорусько-українські музичні зв’язки. – С. 214. В статье рассматриваются связи белорусского драматического и музыкаль- ного театров с профессиональным искусством Украины. Определяется роль уроженцев Украины – режиссеров, дирижеров, композиторов – в эволюции бе- лорусского сценического искусства. Отмечены примеры «движения» от дра- матического к музыкально-комедийному театру. Выделены постановки произ- ведений украинской драматургии с музыкой композиторов Белоруси. Ключевые слова: белорусский театр, сценическое искусство, музыкальные связи, украинская драматургия, композиторы.

Театри Білорусі в музичних зв’язках з мистецтвом України (XX – початок XXI ст.)

Репозитарії

Схожі ресурси