Скульптурне оздоблення пресвітерії готичного кафедрального собору у Вроцлаві. Проблема зорових ілюзій
In the chancel of the Cathedral of St. John the Baptist (ca. 1244–1265?) in Wrocław the number of architectural elements as well as the selection of their decoration motifs follow the rules of the calendar. However, the purpose of the chancel decoration is not the calculation of time. One of the fun...
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2008
|
| Назва видання: | Студії мистецтвознавчі |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43559 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Скульптурне оздоблення пресвітерії готичного кафедрального собору у Вроцлаві. Проблема зорових ілюзій / Т. Юрковлянець // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2008. — № 3(23). — С. 23-33. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-43559 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-435592013-05-02T03:04:41Z Скульптурне оздоблення пресвітерії готичного кафедрального собору у Вроцлаві. Проблема зорових ілюзій Юрковлянець, Т. Історія In the chancel of the Cathedral of St. John the Baptist (ca. 1244–1265?) in Wrocław the number of architectural elements as well as the selection of their decoration motifs follow the rules of the calendar. However, the purpose of the chancel decoration is not the calculation of time. One of the functions of mediaeval art was to «recall the life of our predecessors». In antiquity a distinction was made between natural and artificial memory which consists of places (locus) and images (imago). The recommendation for loci was to use interiors and architectural elements of buildings. Imagines where sings or effigies of what we wanted to retain in memory. According to Sicardus of Cremona church decoration was to remind of the past things and show the present and future ones. While viewing the presentation on the capital [15 – two human figures and an ape; figs. 6, 7], on the seventh from the west wall abutment in the northern aisle, one experiences an optical illusion (spontaneously experienced by the scholars studying the Cathedral). Depending on the view point (viewed either from south-west or south-east) one perceives two different scenes. They can be interpreted as a presentation of miracles (saving of the Wrocław castle by Prior Czesław OP; finding of the corpse of St. Hedwig’s son), which took place in Silesia during the Mongol invasion in 1241 (7 being the golden ratio). 2008 Article Скульптурне оздоблення пресвітерії готичного кафедрального собору у Вроцлаві. Проблема зорових ілюзій / Т. Юрковлянець // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2008. — № 3(23). — С. 23-33. — укр. 1728–6875 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43559 uk Студії мистецтвознавчі Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Юрковлянець, Т. Скульптурне оздоблення пресвітерії готичного кафедрального собору у Вроцлаві. Проблема зорових ілюзій Студії мистецтвознавчі |
| description |
In the chancel of the Cathedral of St. John the Baptist (ca. 1244–1265?) in Wrocław the number of architectural elements as well as the selection of their decoration motifs follow the rules of the calendar. However, the purpose of the chancel decoration is not the calculation of time. One of the functions of mediaeval art was to «recall the life of our predecessors». In antiquity a distinction was made between natural and artificial memory which consists of places (locus) and images (imago). The recommendation for loci was to use interiors and architectural elements of buildings. Imagines where sings or effigies of what we wanted to retain in memory. According to Sicardus of Cremona church decoration was to remind of the past things and show the present and future ones. While viewing the presentation on the capital [15 – two human figures and an ape; figs. 6, 7], on the seventh from the west wall abutment in the northern aisle, one experiences an optical illusion (spontaneously experienced by the scholars studying the Cathedral). Depending on the view point (viewed either from south-west or south-east) one perceives two different scenes. They can be interpreted as a presentation of miracles (saving of the Wrocław castle by Prior Czesław OP; finding of the corpse of St. Hedwig’s son), which took place in Silesia during the Mongol invasion in 1241 (7 being the golden ratio). |
| format |
Article |
| author |
Юрковлянець, Т. |
| author_facet |
Юрковлянець, Т. |
| author_sort |
Юрковлянець, Т. |
| title |
Скульптурне оздоблення пресвітерії готичного кафедрального собору у Вроцлаві. Проблема зорових ілюзій |
| title_short |
Скульптурне оздоблення пресвітерії готичного кафедрального собору у Вроцлаві. Проблема зорових ілюзій |
| title_full |
Скульптурне оздоблення пресвітерії готичного кафедрального собору у Вроцлаві. Проблема зорових ілюзій |
| title_fullStr |
Скульптурне оздоблення пресвітерії готичного кафедрального собору у Вроцлаві. Проблема зорових ілюзій |
| title_full_unstemmed |
Скульптурне оздоблення пресвітерії готичного кафедрального собору у Вроцлаві. Проблема зорових ілюзій |
| title_sort |
скульптурне оздоблення пресвітерії готичного кафедрального собору у вроцлаві. проблема зорових ілюзій |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43559 |
| citation_txt |
Скульптурне оздоблення пресвітерії готичного кафедрального собору у Вроцлаві. Проблема зорових ілюзій / Т. Юрковлянець // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2008. — № 3(23). — С. 23-33. — укр. |
| series |
Студії мистецтвознавчі |
| work_keys_str_mv |
AT ûrkovlânecʹt skulʹpturneozdoblennâpresvíteríígotičnogokafedralʹnogosoboruuvroclavíproblemazorovihílûzíj |
| first_indexed |
2025-07-04T01:59:13Z |
| last_indexed |
2025-07-04T01:59:13Z |
| _version_ |
1836679801745702912 |
| fulltext |
Скульптурне оздоблення преСвітерії
готичного кафедрального Собору у вроцлаві.
проблема зорових ілюзій*
Тадеуш Юрковлянець
Тринефна пресвітерія вроцлавського ка-
федрального собору св. Івана Хрестителя
з колонним обводом за трипрогонними
прямозамкнутими хорами – це базилікова
будівля із системою зв’язаних прогонів, на-
критих хрестовими склепіннями з нервюра-
ми (іл. 1). Крайні прогони обходу акценто-
вані низькими («незавершеними») вежами.
Ця цегляна будівля з кам’яними архітек
турними деталями, добудована до трансеп-
та романської базиліки, замінила приблиз-
но втричі менші хори ХІІ ст. 1 Будівництво,
роз почате з ініціативи єпископа Томаша І
(1232–1268) близько 1244 року 2, заверши-
ли, ймовірно, до середини 1265 року. 3
Нині скульптурне оздоблення пресвіте-
рії в багатьох аспектах відрізняється від
свого первинного стану. Релікти брунь-
коподібного фриза на карнизі фронтону
північного нефа та фігурний край ринви є
рештками зовнішнього декору обхідної га-
лереї. Більшість капітелей лопаток у вікнах
хорів було видобуто після 1945 року з руїн
собору, а кільканадцять – реконструйова-
но. На щастя, фігурні скульптури на капіте
лях півколон склепінь обходу (іл. 2:15, 19,
25, 29) мають лише сліди пошкоджень, так
само як майже всі оригінальні архітектур-
ні елементи всередині пресвітерії. Майже
повністю збереглися бази й капітелі піля-
стрів (іл. 2:1–42) та верхівки підвішених
опор склепіння хорів (іл. 2:І–ХІV), але всі
їх консолі зруйновано. Також знищено чо-
тири (іл. 2:α, γ, ε, ς) з п’яти замків склепіння
хорів, три (іл. 2:19, 24, 25) з восьми консо-
лей підвішених півколон в обході та біль-
шість (близько 65 %) капітелей півколон в
аркадах хорів (іл. 2:а–ż). Фактура, а часто й
форма майже всіх оригінальних скульп тур
відрізняється від їх первинного стану. Шари
вапна на капітелі та консолі підвішеної піля-
стри (іл.2:17) і на пошкодженій верхівці пі-
лястри (іл. 2:32) в обході напевно прихову-
ють первинну поліхромію 4. Скульптурним
реліктом лекторію, який перебудували в
XIV і зруйнували в XVI ст., найімовірніше,
є стовбури колон, повторно використані в
західному притворі (XV ст.) со бору, і фраг-
мент двосторонньо оздобле ного тимпана
із зображеннями Поклону трьох царів та,
можливо, Битви архангела Михаїла з са-
таною.
* * *
У скульптурному оздобленні пресвіте-
рії домінують рослинні мотиви. Фігурні зо-
браження розташовані нерівномірно (іл. 2).
Більшість із них міститься на капітелях та
консолях в обході хорів. Зображення голів
людей та тварин, а також статуї, розташо-
вані по одній або в групах. Зображення люд-
ських голів є на консолі пілястри (іл. 2:17)
та на трьох замках склепіння бокових не-
фів (іл. 2:D, N, P). Крім того, ангел із кади-
лом, у ключі (іл. 2:B) склепіння північного
нефа, забирає під покров три маски – сим-
воли душ. Консолі півколони (іл. 2:18) при-
крашає голова барана. На замку (іл. 2:A)
та на консолі півколони (іл. 2:28 – новіша
або перероблена) і на двох капітелях пі-
лястрів у хорах (іл. 2:ii, vi – значною мірою
знищена) фігурують зображення птахів.
Двоногі дракони виліплені на консолі півко-
лони (іл. 2:15; 3; 4) і на капітелях пілястри
(іл. 2:23), півколони (іл. 2:h – знищена) та
півстовпа (іл. 2:25). Голова одного з драко-
нів на капітелі півстовпа (іл. 2:25) звернута
*Ця стаття є варіантом публікації: Jurkowlaniec T. Die Bauplastik im Presbyterium des Breslauer Domes.
Die Frage der Augentäuschung // Licht und Farbe in der mittelalterlich en Backsteinarchitektur des südlichen
Ostseeraums / hg. E. Badstübner, G. Eimer, E. Gierlich, M. Müller // Studien zur Backsteinarchitektur. – Berlin,
2005. – Bd. 7. – S. 167–182.
23
ІСТОРІЯ
24
до чоловіка з довгим волоссям, схиленого
над левом; ці фігури вважають за Самсона,
що бореться з левом 5. На верхівці півстов-
па (іл. 2:19) відтворено укляклого садівника,
що разом із цапом (чи козою) тягнуть симет
рично розрослі парості виноградної лози.
На капітелях протилежних півстовпів
(іл. 2:15, 19) фігурні мотиви вирішено лише
в орієнтальному дусі. Постать чоловіка,
зображена зверху (іл. 2:29), вважається ви-
твором уяви архітектора 6. Тема зображен-
ня на фризі (іл. 2:15 – дві людські постаті й
мавпа) чітко не вимальовується (іл. 3, 5–7).
Так, Вернер Гюттель помітив там «вигнан-
ня бородатого чоловіка і злого духа чоло-
віком без бороди, в єврейському капелю-
сі, який тримає в’язку листя» 7, нато мість
З. Свєховський прив’язав цю сцену до «се-
рії зображень філософів, яких пересліду-
ють їхні дружини» 8. Однією з причин таких
відмінних тверджень може бути знищення
повнопластичних частин скульп тури, адже
відламано обидва передпліччя постаті бо-
родатого чоловіка, праве передпліччя фі-
гури з голеним обличчям та праву верхню
кінцівку самця мавпи 9. Зникло також зо-
браження шнура, натягнутого між двома
людськими фігурами 10; один його кінець
охоплює шию жінки (?), а другий, ймовірно,
був у (не збереглися) руках бородатого чо-
ловіка і, можливо, з’єднувався з петлею в
нього на шиї.
Опис сцени варто розпочати із визначен-
ня статі фігури людини з голеним облич-
чям, яка тримає в’язку листя в лівій руці,
піднятій над карком чоловіка (іл. 3, 5–7).
Голови обох постатей укриті однаковими
капелюхами з фасоном, схожим на єврей
ський (Judenhut; pilleus cornutus) 11. Як відо-
мо, ІV Латеранський Собор (1215) поста-
новив, щоб євреї відрізнялися вбранням
від християн 12. Цей канон у статути поль-
ської церковної провінції введено лише в
1267 році 13, але духовенству вроцлавсько
го собору він, напевно, був відомий рані-
ше 14. Тому попередньо можна визначити
особу з голеним обличчям як жінку (так цю
фігуру ідентифікували Свєховський і Ва
ліцький) в чоловічому головному уборі.
Одначе старозаконники середньовіччя час
то порушували норми власних традицій
щодо волосяного покрову 15, тому про
стать фігури можна судити із довжини її
волосся. Із правого боку та ззаду на ледь
піднятій голові волосся пострижене ко-
ротко й ледве затуляє вухо й карк. Отже,
особу з голеним обличчям можна вважати
чоловіком чи юнаком. Однак цьому супе
речить локон, що спадає пишною сув’яззю
на ліве плече даної фігури. Тому не мож-
на визначити її стать лише з довжини во-
лосся 16. Також важко встановити значення
жесту піднятої лівої руки з пучком дубового
листя. На думку Свєховського, «жінка з гри
масою на обличчі шмагає невеликою міт-
лою бородатого чоловіка» 17. А можливо,
ця осо ба, яку душать шнуром, намагаєть-
ся запо бігти втраті своєї свободи чи навіть
життя 18 і кличе на допомогу надприродні
сили? До того ж, постава, контур і складки
нижньої частини накидки цієї фігури ском-
поновано так, що вона (фігура) виглядає
то укляклою, то лише по стегна. Також уво-
дить в оману (дослідники скульптур собо-
ру несвідомо цьому піддалися) візуальне
сприйняття бородатого чоловіка. Отже, він
не йде (як вважали Гюттель і Єнджейчак 19
і, як видно, коли подивитися на цю сцену з
південного сходу, іл. 7), а… лежить. Якщо
дивитися з південного заходу, з поля зору
зникає капелюх бородатого чоловіка, а
про глядаються його взуті стопи, що зведені
докупи п’ятами (іл. 6). Позаяк іншу частину
ніг затуляє торс людини з голеним облич-
чям, то, безсумнівно, фігура чоловіка, ви-
прямлена й дуже витягнута, є покладеною
навскіс і ніби притуленою лівим боком до
спини мавпи. Випростане тіло, розплющені
очі й розташування зведених у п’ятах стоп
чоловіка («задля обережності», якщо він
встане) нагадують надгробні зображення
померлих. Земний статус небіжчиків най-
частіше характеризує їхнє вбрання. У зга-
даному зображенні шати не позбавлені
рис навмисної демонстративності 20, але
привертає увагу спосіб драпування накид-
ки, зсунутої з правого плеча і стягнутої на
грудях чоловіка. Вузька, крайня частина
правої поли накидки, розрізаної до стегна,
пере кинута впоперек стегон фігури лежа-
чого чоловіка так, що однозначно вказує
на зміну його пози (із живота на бік).
Тадеуш ЮРкОвлЯнець. СкульпТуРне ОздОбленнЯ пРеСвІТеРІї …
25
При огляді двох інших капітелей також
мають місце зорові ілюзії 21, але з огляду
на великий обсяг запропонованої роботи,
вони не будуть розглянуті в цій статті.
* * *
Пошкодження капітелі (іл. 2:15) усклад-
нюють опис зображення і, унаслідок цього,
визначення його теми. Труднощі можуть ви-
никнути також «через невміння чи хитрість
митця» та через недостатнє знання дослід-
никами способів зображення людей, речей
та подій у період виникнення пам’ятки 22.
Стилістичноформальний аналіз оздоб
лення пресвітерії не дозволяє встановити
ані чисельність скульпторіввиконавців, ані
витвори кожного з них 23, але декор усієї ка-
пітелі (іл. 2:15; 5–7), напевно, був викона-
ний одним автором. Вказує на це подібність
прожилок листя у в’язці, яку тримає люди-
на з голеним обличчям, та листя на гілках
у середній та західній частинах капітелі.
Ажур гілочок найкраще підтверджує фахо-
вість каменяра. Тому слід визнати, що коли
він навіть і не спеціалізувався на рослин-
них мотивах, то спосіб зображення людини
з коротким волоссям ззаду з одного боку
голови, а з довгим – з другого, свідчить не
про відсутність майстерності скульптора.
Навпаки, фігуру з асиметричною стрижкою
та осіб в позах, які змінюються залежно від
місця огляду сцени, слід вважати резуль
татом певного прийому.
Проблеми зорових ілюзій та трюків у мис-
тецтві ХІІІ ст., а також правильного вибору
кута огляду витворів тогочасної кам’яної
скульптури, вже порушували кілька дослід-
ників 24. Цікавим прикладом оптичної гри в
середньовічному архітектурному оздоблен-
ні є склепіння головного нефа в костьолі
Бенедиктинців (нині – кафедральний собор)
у Петерборо (графство Нортгемптоншир,
Східна Англія), розмальоване близько
1230–1250 років діамантоподібними орна-
ментами, які при огляді зі східного та захід-
ного боків справляють враження відкритої
кладки на даху 25. Йоганнес Ян назвав оздоб
лення консолі однієї з пілястрів у західних
хорах кафедрального собору в Наумбурзі
(провінція Ангальт – Саксонія) «жартом
у камені» (Witz in Stein) 26 – тут рослинні
мотиви з’являються у вигляді голови зайця
з відкритим ротом.
Особливе значення при огляді готичних
фігур надається формам їх цоколів. Із до-
сліджень випливає, що глядач повинен
перебувати навпроти стінок багатосторон-
ніх цоколів і балдахінів статуй. Круглястий
цоколь має вказувати на рівновагу всіх по-
зицій огляду фігури з домінуванням фрон-
тального вигляду. Натомість кути огляду
скульптури, поставленої на квадратному чи
прямокутному цоколі, визначаються його
діагоналями. У випадку перспективного
пор талу важливим є вид навпроти тимпана
та віконних отворів, розгліфованих зазви-
чай під кутом 45º 27.
Розмаїті обриси імпостів консолей та ка-
пітелей опорних брусів у пресвітерії вроц-
лавського собору можна трактувати як вка-
зівки на їх правильне візуальне сприйняття.
Погляд уздовж осей, що визначаються нер
вюрами підпружних склепінь нефів і тран-
септа, дає поняття про оздоблення окре-
мих капітелей трискладових пілястрів. Щоб
охопити всі деталі, виліплені на окремих
капітелях, треба на кожну подивитися при-
наймні з трьох позицій, найкраще – вздовж
ліній, що визначаються нервюрами хреща-
тих склепінь і підпружних арок (гуртів) та
є перпендикулярними до трьох «довгих»
відрізків ступінчастих абаків.
У дослідженнях скульптурного оздоблен-
ня пресвітерії вроцлавського кафедрально-
го собору особливого значення набувають
не лише мотиви декору окремих елемен-
тів, а передусім чисельність опор кожної з
їх груп 28. Якщо рахувати опори, йдучи че-
рез неф та обхідну галерею, то природно
відвести зір і не роздивлятися докладно
архітектурні деталі; звичайно, розрізня-
ють види опор (стінні, колонні; одинарні й
трискладові пілястри, тощо), мотиви деко-
ру (фігурні, рослинні – натуральні чи сти-
лізовані, геометричні), стадії розвитку та
різновиди рослин (бруньки, листя, плоди;
дуб, виноград, тощо). Оскільки на верхів-
ках майже всіх пілястрів у нефах і в обході
мотиви декору однорідні, а їхні композиції
найчастіше симетричні, то достатньо лише
поглянути вздовж діагонального ребра,
щоб знати, як виглядає декор усієї капітелі.
ІСТОРІЯ
26
Різноманітний рослинний декор фігурує на
п’яти капітелях в обхідній галереї: (іл. 2:9 –
листя з середньої частини дуба, паклену та
фігового дерева), (іл. 2:15 – гілки шовковиці
та в’язка листя дуба в руці фігури з асиме-
тричною стрижкою), (іл. 2:29 – листя полину
та невідомої рослини), (іл. 2:31 – виноград
і три листки невідомої рослини), (іл. 2:42 –
у західній частині – рослинні паростки; у
східній частині – бруньки 29). Особливо ці-
кавою є верхівка пілястри (іл. 2:31 – вино
град і три листки невідомої рослини; 9–10),
оскільки при вивченні капітелей південного
нефа (з його західного краю) не звертаєш
уваги на три листки, виліплені в південно
східній частині капітелі (іл. 2:31), бо з пів-
денного заходу їх не видно. Листки можна
помітити з південного сходу, тобто якщо
виходити з південносхідного прогону в
об ході чи уважно придивитися до декору
капітелі. Локалізація трьох листків на капі-
телі (іл. 2:31; 10), їхні малі розміри та ес-
кізне відтворення спричиняють те, що гля-
дач, бажаючи визначити різновид рослини,
авто матично наближується до пілястри та
стає навпроти зображення, приблизно на
лінії, яка визначається діагональним реб
ром склепіння в другому зі сходу прогоні
південного нефа.
Досі не з’ясовано, яке значення мають
розміри скульптур та їхнє розташування (нав
проти, нижче чи вище рівня очей глядача);
як слід вибирати правильну відстань огляду
фігур 30. Розв’язання цих проблем може по-
легшити зіставлення практики «експозиції»
скульптур та творення оздоб будівель із тео-
рією візуального сприйняття, що жваво дис-
кутували в ХІІІ ст. 31 За св. Августином (по-
мер 439 р.), процес споглядання має такий
перебіг: «З видимої форми тіла народжуєть-
ся форма, створена в уяві суб’єкта спосте-
реження, з неї – форма, створена в пам’яті,
а з тієї – форма, створена внутрішнім зо-
ром того, хто уявляє собі цей предмет» 32.
Вважається, що лише «Альгазен навчив се-
редньовічний Захід виокремлювати чуттєве
сприйняття, знання та умовивід як складові
перцепції» 33. Трактат Альгазена, перекла-
дений латиною в ХІІ або на початку ХІІІ ст.,
був головним джерелом «Перспективи»
Вітелона (помер після 1281 р.) 34. Із твору
цього вченого варто зацитувати кілька по-
стулатів (далі – п.), тверджень (т.) і дефіні-
цій (деф.), що стосуються процесу та умов
візуального сприйняття 35:
«ІІІ. п. 1. Візуальне сприйняття відбува-
ється у випадку, коли видима форма “до-
ходить” до душі.
ІІІ. п. 2. Тільки дві [речі], а саме світло й
колір, видимі самі собою, бо світло видиме
саме собою і воно є гіпостазом кольорів;
натомість інші [риси] – видимі періодично,
це: відстань, величина, розташування, ті-
лесність, форма, протяжність, (роз)поділ,
чисельність, рух, нерухомість, жорсткість,
гладкість, прозорість, щільність, тінь, темінь,
краса, бридкість, схожість, різнорідність.
Ці риси сприймаються не лише зором, а й
іншими відчуттями.
ІІІ. т. 18. Виразне бачення всіляких ви-
димих форм відбувається в конусі, верхів-
ка якого перебуває в центрі зору, а осно-
ва – на поверхні предмета спостереження.
Із цього випливає, що все видиме ми бачи-
мо під кутом (Евклід. “Оптика”. Постулат 2;
Альгазен І, 19).
ІІІ. т. 48. Жодна видима річ не видима вод-
ночас уся рівномірно (Евклід. “Передмова”
і 1 Кн., 1 т.; Альгазен ІІІ, 16).
ІІІ. т. 51. Кожне бачення відбувається або
через простий погляд, або через детальний
огляд (Альгазен ІІ, 64).
Першим, [або] простим поглядом нази-
вається дія, при якій спочатку поверхня ока
сприймає форму видимої речі; натомість,
розгляданням є дія, при якій око, пильно
вдивляючись, шукає справжнього осягнен
ня форми, проникливого вивчення, не за-
довольнившись простим сприйняттям.
Про стим поглядом око сприймає всі ви-
разні елементи, що містяться в речах, але
не перевіряє їхній зміст. А при розгляданні
око вивіряє всі елементи видимої форми,
приховані для [простого] погляду, та пере-
віряє всі властивості цієї видимої форми.
Оскільки [простий] погляд може обійтися
без розглядання (хоча розглядання не
може відбуватися без простого погляду),
очевидно, що всяке бачення відбувається
або одним або другим способом.
ІІІ. т. 60. Кожну видиму річ можна сприй-
мати або просто самим зоровим відчуттям,
Тадеуш ЮРкОвлЯнець. СкульпТуРне ОздОбленнЯ пРеСвІТеРІї …
27
або в поєднанні з міркуванням і розрізнен-
ням (Альгазен ІІ, 10).
ІV. деф. 7. Розташування навпроти ока
настає тоді, коли вісь падає перпендику-
лярно в центр поверхні або лінії, що лежить
навпроти ока; чим точка, в яку перпенди-
кулярно падає вісь, ближча до центру по-
верхні або лінії, тим поверхня чи лінія бу-
дуть більше спрямовані проти [ока].
ІV. т. 1. Через невідповідне виконання
умов у видимих формах, які сприймає око,
виникає ілюзія, пов’язана не лише з самим
оком, а й із розрізнювальною здатністю
душі (Альгазен ІІІ, 1; ІІІ, 5–7).
Зі сказаного в книзі ІІІ випливає, що ма-
ють бути дотримані вісім [умов], аби око
могло сприймати досконалим чином. Це:
– [присутність] світла (згідно з тверджен-
ням ІІІ, 1 цієї праці);
– відстань об’єкта спостереження від
ока (згідно з твердженням ІІІ, 15);
– розташування [предмета] навпроти
ока (згідно з твердженням ІІІ, 2) або роз-
ташування відносно спільної осі (згідно з
твердженням ІІІ, 44);
– величина предмета (згідно з тверджен-
ням ІІІ, 19);
– густина (щільність) предмета (згідно
з твердженням ІІІ, 14);
– прозорість повітря (згідно з тверджен-
ням ІІІ, 13);
– відповідний час для виконання огляду
(згідно з твердженням ІІІ, 56);
– гострота зору (згідно з тверджен
ням ІІІ, 16).
Кожна з цих умов має обсяг, котрий якось
співвідноситься з об’єктом спостереження.
[...] Усі ці [умови] відповідно взаємовпли
вають та взаємозалежать. Кожна умова
має бути дотримана так, аби узгоджуватися
з іншими умовами, яких є вісім. Їх деталь-
не вивчення залишимо для душі, яка дуже
близько придивляється до речей.
ІV. т. 154. Буває, що розрізнювальна
здатність іноді припускається помилки че-
рез нагромадження багатьох причин, хоча
жодна з цих причин окремо не спричинила
б помилки (Альгазен ІІІ, 72). Коли з восьми
умов бачення дві будуть виконані невірно
на одному предметі спостереження під час
сприйняття цього предмета, вони спричи-
нять похибку в оці, хоча жодна з них окре-
мо не спричинила б помилки. [...]
ІV. т. 155. Буває, що під час сприйняття
припускаються помилки, пов’язаної зі зна-
нням, коли серед форм, які містяться в
душі, застосовується форма, невідповідна
для об’єкта спостереження, оскільки одна з
восьми умов щодо цього об’єкта виконана
невірно (Альгазен ІІІ, 21).
Коли річ здається очам іншою чи на-
бирає іншого вигляду, ніж має в дійсності,
тоді в оці трапляється похибка, пов’язана
зі знанням, оскільки форма, яку «зберігає»
душа, була невідповідно застосована до ін-
шого предмета, до якого вона не належить.
Це відбувається, коли будьяка з восьми
умов виконується неправильно при візу-
альному сприйнятті предметів. Найчастіше
в процесі сприйняття предметів помилка
спричиняється браком світла, що є само-
очевидним. [...]
Також трапляється, що через завелику
віддаленість ока від об’єкта спостережен-
ня ми часто приймаємо знайому людину
за чужу і навпаки, або приймаємо одну
знайому нам людину за іншу знайому, на-
приклад Сократа за Платона, чи навпаки.
Часом хтось, хто бачить коня, вважає, що
бачить осла. Взагалі помилка, пов’язана зі
знанням, допускається, коли форму одного
роду відносять до іншого роду, одну особу
плутають з іншою особою, або особу одно-
го роду – з особою іншого роду, наприклад,
коли ми вважаємо, що кінь Петра є мулом
Мартина. [...]
Помилку спричиняє також положен-
ня навпроти очей. Коли Петро опиниться
в місці, віддаленому від зорової осі, його
часом можна буде прийняти за Мартина
і, аналогічно, коня – за осла. Якщо Петро
й кінь опиняться навпроти очей, помилки
не буде.
Коли предмет надмірно великий, це спри-
чиняє похибку зору та похибку, пов’язану зі
знанням, наприклад, коли насіння гірчиці
приймають за насіння настурції. [...]
Також буває, що похибки припускається
саме око, коли якась із восьми умов викону-
ється невідповідним чином щодо предме-
тів, які око бачить правильно (Альгазен ІІІ,
20). [...]
ІСТОРІЯ
28
[Невідповідне] положення навпроти очей
також спричиняє похибку зорового відчуття,
бо коли об’єкт спостереження розташова-
ний навскіс, його менші частини будуть при-
ховані від зору через таке положення [...]».
За нормальних умов не можна зайняти
таку позицію, в якій би дана капітель зна-
ходилася навпроти очей, тому огляд її де-
кору, згідно з визначеннями Альгазена й
Вітелона, буде неточним. Однак творці ка-
пітелей знали їх майбутню локалізацію та
застосовували перспективні скорочення,
про що засвідчують фотографії капітелей
пілястрів, виконані з риштування апаратом,
встановленим на одній висоті із зображен-
нями 36. Отже, важливим є кут, який утворює
зорову вісь та вертикальну й горизонтальну
осі капітелі: тобто зображення слід огля-
дати, стоячи на лінії нервюри підпружної
арки (гурта), найкраще – біля протилежної
пілястри. Тоді кут вершини зорового конуса
є найменшим, а кут між зоровою віссю та го-
ризонтальною віссю капітелі дорівнює 90º.
Аби огляд капітелі (іл. 2:15) був мінімаль-
но неточний, треба подивитися на неї зпід
протилежної підвішеної півколони (іл. 2:14).
Однак з’ясувалося, що підвішені півколо-
ни (іл. 2:14) i (іл. 2:15) не розташовані одна
навпроти одної, оскільки західна стіна вежі,
підпeрта аркадою (іл. 2:14–15; 1) обхідної
галереї, не є перпендкулярною до північної
(нижчої) та південної (вищої) стін вежі. Тому,
стоячи під півколоною (іл. 2:14), сцену на
капітелі (іл. 2:15) можна оглядати з півден-
ного заходу (іл. 6): людська фігура навколіш-
ках (?) з коротким волоссям, у єврейському
капелюсі, у лівій руці тримає в’язку листя над
бородатим чоловіком, який лежить на боці,
спираючись ліктем на спину мавпи. Аби по-
дивитися на сцену з протилежної сторони,
треба стати біля наріжної пілястри (іл. 2:16),
з якої відкривається майже ідентична кар-
тина. Але якщо ми хочемо побачити деталі
зображення, то необхідно наблизитися до
півколони. Глядач, який зупиниться посере
дині нефа, навпроти сцени, побачить (подіб
на картина відкривається з південного сходу;
іл. 7) схиленого бородатого чоловіка, що від-
даляється, повернувши голову, та постать
з петлею на шиї, що стоїть навколішках (?)
і тримає пучок листя в руці.
Так само важливим, як вибір місця, є
освітлення об’єкта спостереження 37, адже
й воно викликає помилку «розрізнювальної
здатності». Однак найважчою проблемою
є осягнення такого набору «форм, що міс-
тяться в душі», який би в спробах прочитати
зміст картин, увічнених в капітелі (іл. 2:15),
застеріг глядача від «помилки, пов’язаної
зі знанням».
* * *
В іншій праці автора було показано, що
в пресвітерії вроцлавського собору чи-
сельність і розташування архітектурних
елементів та набір мотивів їхнього декору
підпорядковані правилам церковного ка-
лендаря, а в півстовпі (іл. 2:15) закодовані
дати: битви під Легницею (1241 р.; золоте
число VІІ) та смерті княгині Ядвіги (1243 р.;
золоте число ІХ) 38. Однак зміст скульптур-
ної оздоби пресвітерії – не відлік часу. У се-
редньовіччі призначення образотворчого
мистецтва було потрійним, що лапідарно
сформулював Гоноріус Августодуненсіс
(помер близько 1150 р.):
«З трьох причин виникає живопис: по
перше – це література неосвічених людей,
подруге, він потрібен, щоб прикрашати дім,
а потретє – щоб відтворювати в пам’яті
життя попередників» 39.
Займімося пам’яттю, цим «чудовим, гід-
ним подиву даром природи, завдяки якому
ми пригадуємо минуле, сприймаємо сього-
дення і міркуємо про майбутнє, спираючись
на його аналогію до минулого» 40. В античні
часи та в середньовіччя розрізняли природ-
ну й штучну пам’ять 41. За анонімним трак-
татом «Аd Herennium» (близько 86–82 р.
до н. е.), популярним середньовічним під-
ручником з риторики, штучна пам’ять скла-
дається з місць (locus) та образів (imago) 42.
Loci – це розташовані поблизу одне одно-
го місця, котрі легко запам’ятати. Вони по-
винні бути невеликими й досконалими,
створеними або природою, або людиною.
У «Аd Herennium» як loci рекомендовано
приміщення, архітектурні елементи й деталі
приватного будинку або громадської спору-
ди. Imagines – це форми, знаки чи образи
того, що ми хочемо зберегти в пам’яті. Слід
обирати незвичні й рідкісні явища (як затем-
нення Сонця), погані, смішні й непристойні
Тадеуш ЮРкОвлЯнець. СкульпТуРне ОздОбленнЯ пРеСвІТеРІї …
29
речі, образи, ситуації, адже вони довго за
лишаються в пам’яті 43. Запам’ятовування
полягає у «вміщенні» образу (imago) в
певному місці (locus). Місця (loci) порівню-
валися з восковими дощечками, папіру-
сом або сторінками пергаменту, а образи
(imagines) – з літерами. Говорилося про
подібність устрою та розміщення мнемо-
технічних картин до рукопису, а їх викорис-
тання – до читання тексту 44.
Трактування середньовічного храму як
особливого зібрання мнемотехнічних місць,
створеного вже на стадії проектування бу-
дівлі, не має бодай прецеденту ані в під-
ручниках зі штучної пам’яті, ані в резуль-
татах тогочасних досліджень архітектури
й готичного мистецтва. Однак таке сприй-
няття пресвітерії вроцлавського собору,
здається, підтверджує погляд Сікардуса з
Кремони (†1215) на декор костьолів:
«“Господи, я полюбив красу дому твого
та місце помешкання слави твоєї”. Костьоли
оздоблені вишуканими металевими виро-
бами, картинами й круглими скульптурами,
які наслідують витвори з храму Мойсея й
святині Соломона. Адже двох херувимів
виліпив Мойсей, виліпив і Соломон, але й
стіни храму прикрасив вишуканими мета-
левими виробами, скульптурами й карти-
нами. Твори такого роду виконуються не
лише для оздоблення костьолу, а також як
писання (повчання) для світських [людей].
“Адже, що написано” або виліплено, “для
нашого повчання написано”; писання, кажу
я вам, нагадує минуле, показує нинішнє й
майбутнє. Минуле, як історії та фантазії, ни
нішнє, як чесноти й вади, майбутнє, як по-
карання й винагороди, приклади яких, хоч
і не всі, але найкорисніші ми покажемо» 45.
Коли подивитися з південного заходу на
капітель (іл. 2:15) сьомої (з заходу) стінної
опори в північному нефі (золоте число VІІ,
1241 р.), то там видно укляклу (?) постать з
голеним обличчям, витягнутою вперед ру-
кою, піднятою над плечем лежачого чоло-
віка (іл. 6). Пола його накидки перекинута
через стегна, що нагадує поворот із живота
на спину. Ця сцена викликає ремінісценції
дивовижної події, яка мала відбутися на
легницькому бойовищі, коли серед чис-
ленних полеглих мати й дружина Генрика ІІ
шукали його тіло. Згідно німецької версії
«Легенди про св. Ядвігу», молитви старої
княгині посприяли тому, що тіла християн
уклалися горілиць, а трупи монголотатар
перевернулися обличчям до землі 46.
Важко пояснити скульптурну сцену, яка
відкривається, коли йти із обходу хорів до
північного нефа: у композиції схилений чо-
ловік стривожено, повернувши голову, три-
має мотузку, другий кінець якої затягнутий
на шиї людини з голеним обличчям (іл. 7).
Ця фігура, яка, здається, уклякла, наче очі-
кує на допомогу з небес, піднявши ліву руку
з пучком листя в долоні. Аби зрозуміти цю
сцену, варто звернути увагу на зображення
лева та дракона на консолі, що розташо-
вана нижче капітелі (іл. 3–4). Дракон може
означати певне світлове явище. Брунетто
Латіні (1220–1294) зауважив: «Часто дієть
ся так, що сухі випаровування спочатку
йдуть вгору, де сильно нагріваються, а по-
тім повертаються на землю, де вони зга-
сають і гинуть; таке явище одні називають
драконом, а інші – падаючою зіркою» 47.
Лева можна інтерпретувати як зображен-
ня знака Зодіаку. Тоді зображен ня «царя
всіх тварин» асоціюється – згідно з хрис-
тиянською інтерпретацією «небесного зві-
ринця» 48 – не лише з Геркулесом, «який
подолав лева без застосування зброї»,
а й із проповідником, який проголошує
«добру новину». У цьому контексті сце-
ну на капітелі можна пов’язувати з ди-
вовижним врятуванням вроцлавського
замку під час монголотатарської навали
1241 року 49. Краківський літописець Ян
Длугош записав:
«[...] брат Чеслав з ордену проповідни-
ків, за походженням поляк, перший пріор
монастиря св. Войцеха у Вроцлаві, який
сам із братами свого ордену та іншими вір
ними сховався у вроцлавському замку, мо-
литвою зі сльозами на очах звертаючись
до Бога, відбив облогу. Коли він молився,
вогняний стовп (Columpna ignea) зійшов із
неба над його головою і освітив невимов-
но сліпучим блиском усю околицю й тери-
торію міста Вроцлава. Під впливом цього
дива серця татарів охопив страх, і вони так
остовпіли, що, покинувши облогу, радше
втекли, ніж відступили» 50.
ІСТОРІЯ
30
* * *
Сьогодні кожен може увійти до пресві-
терії кафедрального собору у Вроцлаві.
Важче дістатися храму пам’яті, створено-
го вченим і блискучим автором (єпископом
Томашем?) ідеї проекту будівлі. У лабірин-
ті архітектурних елементів, заплутаному
через втрату лекторію, кількох десятків
деталей та через пошкодження у збереже-
них скульптурах ми приречені на кропіткий
пошук правильного шляху, який набли-
зить з’ясування причин і сенсу незвичай-
ного будівництва, розпочатого єпископом
Томашем І через три роки після доблесної
смерті Генрика ІІ (1241), невдовзі після кон-
чини княгині Ядвіги (1243), яка померла в
ореолі святості.
1 Małachowicz E. Katedra wrocławska. Dzieje i archi
tektura. – Wrocław, 2000. – S. 41. – Il. 22, 26. Ни нішній
нефовий корпус собору зведено в XIV ст.; тоді ж по-
будували більшість бокових каплиць. – Stulin S. J.,
Włodarek A. Kościół katedralny p. w. św. Jana Chrz. //
Architektura gotycka w Polsce / red. T. Mroczko,
M. Arszyński; Katalog zabytków / red. A. Włodarek //
Dzieje sztuki polskiej. – Warszawa, 1995. –
Т. II.1. 2. – S. 263.
2 У 1244 році князь Болеслав ІІ Лисий видав у Нємчі
документ, у якому, зокрема, гарантував каменярам та
всім іншим, залученим до будівництва собору, вихід
зпід юрисдикції вроцлавського війта. – Schlesisches
Urkundenbuch / bearb. H. Appelt. – Köln–Wien, 1977. –
Bd. 2. – S. 163–164. – Nr 272. Початок будівництва
майже скрізь датується 1244 роком. – Див., напри-
клад: Walter E. Die Jahre 1244, 1268 und 1272 in
der Baugeschichte des Breslauer Domes / Archiv für
Schlesische Kirchengeschichte 24. – 1966. – S. 25–
35; Pietrusińska M. Katalog i bibliografia zabytków //
Sztuka polska przedromańska i romańska do schyłku
XIII wieku / red. M. Walicki // Dzieje Sztuki Polskiej. –
Warszawa, 1971. – Т. I.2. – S. 781; Skibiński Sz. Polskie
katedry gotyckie. – Poznań, 1996. – S. 11; Kaczmarek R.
Sztuka gotycka. Początek XIII – początek XVI wieku.
Śląsk // Zabytki sztuki w Polsce. – Warszawa, 2006. –
S. 21, 954. Причиною будівництва пресвiтерії най-
частіше вважають знищення собору під час монголо
татарської навали 1241 року – Див., наприклад:
Małachowicz Е. Katedra wrocławska…– S. 39–40.
3 Час завершення пресвiтерії зазвичай визнача
ється 1272 роком, бо тоді єпископ Томаш ІІ мав
освятити головний вівтар. – Regesta Episcopatus
Vratislaviensis. Urkunden des Bisthums Breslau in
Auszü gen / hg. C. Grünhagen, G. Korn. – Erster Theil… –
Breslau, 1864. – S. 67 (повідомлення з XV ст.). Якщо з
цією подією можна пов’язувати урочистість Dedicatio
Ecclesiae, що припадає на неділю після дня святого
Мартина (11 листопада), то освячення не могло від-
бутися 1272 року, оскільки вже 24 березня (четвер)
того року перед месою Томаш ІІ оголосив у хорах
вирок в одній справі. – Schlesisches Urkundenbuch /
bearb. W. Irgang. – Bd. 4. – Köln–Wien, 1988. – S. 123. –
Nr 170. Хори зведено «usque ad tectum» за життя кня-
зя Генрика ІІІ Білого (помер 03. 12. 1266) та єпископа
Томаша І (помер 30. 05. 1268). – Katalogi biskupów
wrocławskich / wyd. W. Kętrzyński // Monumenta Polo
niae Historica. – Warszawa, 1961. – Т. 6. – S. 568;
24. 06. 1265 р. «in choro Vratizlauiensi» Бернард
Звинний, син Болеслава Лисого, передав 5 гривень
сріблом у руки Томашові I, «stantis in stallo suo». –
Schlesisches Urkundenbuch / bearb. H. Appelt. – Köln–
Wien, 1984. – Bd. 3. – S. 331–332. – Nr 523.
4 Під час реставрації собору в 1873–1875 ро-
ках більшість архітектурних елементів отримала
нову поліхромію. Майже всі капітелі були очищені
в 1934 році.
5 Güttel W. Baugeschichte. Die Dom und Metro
politan kirche zum Hl. Johannes / Die Kunstdenkmäler
der Stadt Breslau. I. Teil. Die Stadt Breslau // Die
Kunstdenkmäler der Provinz Niederschlesien / hg.
L. Burgemeister. – Breslau, 1930. – Bd. І. – S. 78;
Świechowski Z. Archi tektura sakralna XIII–XV wieku //
Wrocław, jego dzieje i kultura / red. Z. Świechowski. –
Warszawa, 1978. – S. 99.
6 Skibiński Sz. Polskie katedry… – Іл. 48 на с. 38.
7 Güttel W. Baugeschichte… – S. 78. Марта Єнджей
чак описала цю сцену детально: «Чоловік у шапці
б’є якоюсь в’язкою іншого, бородатого, котрий ніби
від нього втікає». – Jędrzejczak M. Kapitele w części
prezbiterialnej katedry wrocławskiej // Roczniki Sztuki
Śląskiej 6. – 1968. – S. 104.
8 Świechowski Z. Architektura na Śląsku do połowy
XIII w. // Pomniki architektury polskiej. – Warszawa,
1955. – Z. 2. – S. 31. Таке визначення теми підтри мав
Міхал Валіцький. – Walicki M. Dekoracja archi tektury
i jej wystrój artystyczny // Sztuka polska przedro
mańska… – Т. I:1. – S. 222.
9 Невідомо, чи зображення лівої лапи мавпи збе-
реглося, оскільки північносхідна частина капітелі за-
штукатурена.
10 Слідом від цієї мотузки, напевно, є дві дугопо-
дібні недороблені складки на вбранні фігури борода-
того чоловіка.
11 Їхня форма дещо відрізняється від фасонів єв-
рейських капелюхів, що зустрічаються найчастіше,
адже вони не мають високих шпильчастих верхів.
Пропорції капелюхів, очевидно, змінені навмисно.
Безсумнівно, пласко завершена верхня частина ка-
пелюха фігури з голеним обличчям не має слідів
пошкоджень. Докладно роздивитися східну частину
капітелі було неможливо, але напевно так само ста-
ранно опрацювали головний убір фігури бородатого
чоловіка.
12 Mansi J. D. Sacrorum Conciliorum nova et amplis
sima collectio.. – Venetiis, 1878. – Т. 22. – Szp. 1055;
Dokumenty soborów powszechnych. Т. II (869–1312).
Układ i opracowanie A. Baron, H. Pietras. – Kraków,
2002. – S. 310–313 (Konstytucja 68).
13 Див., наприклад: Schlesisches Urkundenbuch / bearb.
W. Irgang. – Köln–Wien, 1988. – Bd. 4. – S. 8–9. – Nr 5.
Тадеуш ЮРкОвлЯнець. СкульпТуРне ОздОбленнЯ пРеСвІТеРІї …
31
14 У ІV Латеранському Соборі брав участь вроц-
лавський єпископ Вавжинець (1207–1232). – Dola K.
Dzieje Kościoła na Śląsku. Сz. I. Średniowiecze //
Z dziejów kultury chrześcijańskiej na Śląsku. – Opole,
1996. – Nr 9. – S. 62.
15 Див., наприклад: Blumenkranz B. Juden und
Juden tum in der mittelalterlichen Kunst. – Stuttgart,
1965. – S. 17–27.
16 Аналогічно двозначним є оформлення капіте-
лі: пілястри (іл. 2:9 – гібридне листя; кожен листок у
нижній частині має виріз, типовий для дуба, а у верх-
ній – для фігового дерева) та підвішеної півколони
(іл. 2:24 – квітуче дубовиння з плодами). Локон во-
лосся, що спадає на плече фігури з голеним облич-
чям, можна помітити з південного сходу (іл. 7), але
тоді головний убір ледве видно й важко визначити
його різновид.
17 Świechowski Z. Architektura sakralna… – S. 99.
18 Образи з петлею на шиї фігурують у сценах по-
неволення, пекельних мук, викрадення дияволом
душ самогубців чи в зображеннях людей, яким за-
грожує раптова смерть. Наприклад, зображення са-
могубства Ірода в Псалтирі (Londоn, British Library
MS Lansdowne 420, близько 1220–1230, фол. 9) −
Morgan N. J. Early Gothic Manuscripts [I] 1190–1250 //
A Survey of Manuscripts Illuminated in the British Isles /
ed. J. J. G. Alexander. – London, 1982. – Vol. IV. 1. –
Іl. 129. Аналогічні зображення фігурують приблиз-
но з 1200 року в ініціалах S[alvum me fac deus]
(Псалом 68) – Haseloff G. Die Psalterillustration im 13.
Jahrhundert. Studien zur Geschichte der Buchmalerei
in England, Frankreich und den Niederlanden. – [Kiel],
1938. – S. 11.
19 Güttel W. Baugeschichte… – S. 78; Jędrzejczak M.
Kapitele… – S. 104.
20 Контраст м’якої тканини рукава одягу зі змор-
щеним покриттям торсу чоловіка, який бачимо під
правою пахвою, засвідчує, що на одяг, ймовірно,
накладено коротку кольчугу без рукавів, подібну до
панцира на печатці Генрика ІІ Побожного. – Див.,
наприклад: Piech Z. Ikonografia pieczęci Piastów. –
Kraków, 1993. – S. 222. – Nr 40; S. 74. – Іl. 38.
21 Отже, зіп’ятий цап на капітелі (іл. 2:19) з південно
західного боку виглядає як коза (?), що падає під тя-
гарем виноградної лози, а Самсон, який роздирає
пащу лева на капітелі (іл. 2:25) (з південнозахідного
боку), здається довговолосою фігурою (жінкою?), що
гладить голову царя звірів.
22 Panofsky E. Ikonografia i ikonologia / tłum.
K. Kamińska // Panofsky E. Studia z historii sztuki /
wybrał, opracował i opatrzył posłowiem J. Białostocki. –
Warszawa, 1971. – S. 15–17.
23 Jurkowlaniec T. Gmach pamięci. Z badań nad
dekoracją rzeźbiarską prezbiterium katedry we
Wrocławiu. – Warszawa, 2004. – S. 49–64.
24 Див., наприклад: Hamann-MacLean R. Künstler
launen im Mittelalter // Skulptur des Mittelalters.
Funktion unf Gestalt / hg. F. Möbius, E. Schubert. –
Weimar, 1987. – S. 385–452; Jurkowlaniec T. Gotycka
rzeźba architektoniczna w Prusach // Instytut Sztuki
PAN. Studia z historii sztuki. – Wrocław, 1989. –
Т. XLII. – S. 37; Krohm H., Markisches A. Der Lettner
der Marienkirche in Gelnhausen – Grundlagen einer
Neubewertung // Zeitschrift des Deutschen Vereins
für Kunstwissenschaft 48. – 1994. – S. 28–39;
Winterfeld D. von. Zur Baugeschichte des Naumburger
Westchores. Fragen zum aktuellen Forschungsstand //
Architektura. Zeitschrift für Geschichte der Baukunst.
Sonderdruck. – 1994. – S. 315–317. Зорові ілюзії та
обмани в новітні часи традиційно відносять до жи-
вопису й графіки. – Див., наприклад: Hochberg J.
Perception // The Dictionary of Art / ed. J. Turner. –
London–New York, 1996. – Т. 24. – S. 375–386.
25 Nordström F. Peterborough, Lincoln, and the
Science of Robert Grosseteste: A Study in Thirteenth
Century Architecture and Iconography // The Art Bulletin
37. – 1955. – S. 253–262.
26 Jahn J. Schmuckformen des Naumburger Doms /
Aufnahmen von E. Kirsten. – Leipzig 1944. – S. 120–121.
27 Suckale R. Die Bamberger Domskulpturen. Technik,
Blockbehandlung, Ansichtigkeit und die Einbeziehung
des Betrachters // Münchner Jahrbuch des Bildende
Kunst III. – 1987. – Folge 38. – S. 60–64.
28 Jurkowlaniec Т. Gmach pamięci… – S. 65–75.
29 Оригінальна капітель (іл. 2:42) була замінена ко-
пією (іл. 2:33 – фігове листя) після 1945 року, під час
повоєнної відбудови собору.
30 За винятком іконографічного аспекту проблеми,
як наприклад, у випадку локалізації групи розп’яття в
порталі західного лекторію кафедрального собору в
Наумбурзі. – Winterfeld D. von. Zur Baugeschichte... –
S. 316–317.
31 Див., наприклад: Crombie A. C. Robert Grosse
teste and the Origins of Experimental Science 1100–
1700. – Oxford 1953. – Р. 117–127; Schleusener–
Eichholz G. Naturwissenschaft und Allegorese: Der
‘Tractatus de oculo morali’ des Petrus von Limoges
Frühmittelalterliche Studien. Jahrbuch des Instituts für
Frühmittelalterforschung der Universität Münster 12. –
1978. – S. 250–309.
32 Ab specie quippe corporis quod cernitur exoritur
ea quae fit in sensu cernentis, et ab hac ea quae fit
in memoria, et ab hac ea quae fit in acie cogitantis. –
Sancti Augustini Opera, de Trinitate, Liber XI [IX 16];
цит. за: http://www.thelatinlibrary.com.; також польське
видання: Św. Augustyn. O Trójcy Świętej // przełożyła
M. Stokowska, opr. J. M. Szymusiak // «Pisma Ojców
Kościoła». – T. XXV. – Poznań, 1962. – S. 326 (XI. IX. 16).
33 Gombrich E. H. Sztuka i złudzenie. O psychologii
przedstawiania obrazowego // przełożył J. Zarański. –
Warszawa, 1981. – S. 24.
34 Burchardt J. Kosmologia i psychologia Witelona //
Studia Copernicana. – T. 30. – Wrocławi – Warszawai –
Kraków, 1991. – S. 173–189, а також: Wstęp //
Witelona Perspektywy. Księga II i III. Przekład na język
polski ze wstępem i komentarzami. Wstęp, przekład i
komentarze: L. Bieganowski, A. Bielski, R. S. Dygdała,
W. Wróblewski // Studia Copernicana. – Т. 29. –
Wrocław–Warszawa–Kraków, 1991. – S. 18–21 i
Wstęp // Witelona Perspektywy. Księga IV. Przekład na
język polski ze wstępem i komentarzami. Przekład z
języka łacińskiego W. Wróblewski. Wstęp, opracowanie
ІСТОРІЯ
32
przekładu i komentarz: L. Bieganowski, A. Bielski,
W. Wróblewski // «Studia Copernicana». – Warszawa,
1994. – Т. 33. – S. 15–49.
35 Witelona Perspektywy. Księga II i III… – S. 176
(Постулат 1, 2), 195, 197 (Твердження 18), 231
(Твердження 48), 235–236 (Твердження 51), 242
(Твердження 60); Witelona Perspektywy. Księga IV… –
S. 80–81 (Дефініція 7; Твердження 1), 256–259
(Твердження 154–156). Див. також: Opticae tesaurus.
Alhazeni Arabis....commentariis a Federico Risnero,
Basileae 1572 / ed. D. C. Lindberg. – New York, 1972.
36 Див., наприклад: Świechowski Z. Architektura... –
Іл. 462, 464.
37 Після добудови бокових каплиць (ХIV–ХVІІІ ст.)
змінилося освітлення обходу й бокових нефів пре-
світерії. Первинне число вікон в обхідній галереї не-
відоме. При природному освітленні важливі час дня,
пора року (наприклад, у червні сонце, коли сходить і
заходить, освітлює південний фронтон собору) та по-
года (похмурий, сонячний день). Інтенсивність світла
залежала від типу скла у вікнах пресвітерії (гама барв
вітражів; безбарвне скло). У середині ХV ст. ця час-
тина обходу була освітлена двома джерелами штуч-
ного світла. Олійна лампа «при вівтарі Божого Тіла
і св. Урсули біля наріжної північносхідної колони»
горіла постійно; лампу при вході до північносхідних
сходів запалювали, коли сутеніло, див.: – Dola K.
Wrocławska kapituła katedralna w XV wieku. Ustrój –
skład osobowy – działalność. – Lublin 1983. – S. 294,
295 i przyp. 30–34, S. 311; 304 i przyp. 102. Сьогодні
огляд скульптур можливий при штучному освітлені.
38 Jurkowlaniec Т. Gmach pamięci… – S. 65–75.
39 Ob tres autem causas fit pictura: primo quia est
laicorum litteratura; secundo, ut domus tali decore
ornetur; tertio, ut priorum vita in memoriam revocetu. − De
gemma animae I, 132 // Patrologiae cursus completus.
Series Latina / ed. J. P. Migne. – Т. 172. – Szp. 586;
польський переклад за: Tatarkiewicz W. Historia
estetyki // Estetyka średniowieczna. – Wrocław–Kraków,
1960. – Т. II. – S. 126; див. також: S. 116–117, 173–174
і Labuda A. S. Malarstwo – zleceniodawca – malarz //
Labuda A. S. i Secomska K. Malarstwo gotyckie w
Polsce / Dzieje sztuki polskiej. – Т. II.3.1. – Warszawa,
2004. – S. 24–37.
40 8.1.1. [Quid sit memoria. Memoria est] gloriosum
et admirabile nature donum, qua preterita recolimus,
presentia complectimur et futura per preterita
similitudinarie contemplamur. – Boncompagno da Signa.
Rhetorica novissima / ed. S. M. Wight; http://dobc.unipv.
it/scrineum/wight/index.htm [1998]; польський пере-
клад у вид.: Yates F. A. Sztuka pamięci / przełożył
W. Radwański. – Warszawa, 1977. – S. 69.
41 Yates F. A. Sztuka pamięci... – S. 17–18, 69.
42 Tullii Ciceronis M. Scripta quae manserunt omnia,
fasc. 1... Ad C. Herennium Lib. IV / iterum recensuit
F. Marx. – Lipsiae, 1923. – Р. 95 (далі цит. Ad Herennium).
Див. також: Yates F. A. Sztuka pamięci... – S. 18.
43 Ad Herennium III, 22. – S. 100–101; Yates F. A.
Sztuka pamięci... – S. 22 i przyp. 8. Послідовний ви-
клад засад штучної пам’яті дав Цицерон: «Тому, щоб
у речах простих і всім відомих не бути розтягнутим
і нудним, скажу лише, що треба мати багато роз-
логих місць, які б впадали в око й перебували між
собою на помірній відстані (locis est utendum multis,
illustribus, explicatis, modicis intervallis), а образи по-
винні бути видатні, виразні, щоб могли приваблю-
вати око й швидко справляти враження на розум
(imaginibus autem agentibus, acribus, insignitis, quae
occurrere celeriterque percutere animum possint).
Легкість їх (місць і образів) застосування набуваєть-
ся частково вправлянням, яке зазвичай змінюється,
частково творенням подібних слів через зміну закін-
чень, перенесенням значень від жанру до роду або
пригадуванням усіх значень одного слова, за прикла-
дом художника, який прикрашає кожну частину сво-
єї картини розмаїтими образами». – Cyceron M. T.
Rozmowa o mówcy / przełożył E. Rykaczewski // Pisma
krasomówcze... – Poznań, 1873. – Т. 6. – S. 180–181;
II, 87, [358]; http://www.forumromanum.org/literature/
cicero_oratore2.html.
44 «[...] порядок – це найкращий світоч пам’яті.
Тому потрібно, щоб ті, хто хоче тренувати цю силу
розуму, вибрали місця й вишикували в них образи
думок, які вони бажають затримати в пам’яті; таким
чином, порядок місць збереже порядок думки, а об-
раз думки буде їх рисою; місця слугуватимуть нам за
воскові дощечки, а образи – за написаний текст». –
Cyceron М. Т. Rozmowa o mówcу… – S. 179 (II, 86).
45 «Domine, dilexi decorem domus tuae, et locum
habitationis gloriae tuae» [Ps 25, 8]. Decorantur
ecclesiae caelaturis, picturis et tornatilibus sculpturis,
quae a tabernaculo Moysis [Ex 25], vel templo Salomonis
[1 Reg 6] formam accipiunt; sculpsit nam Moyses duo
cherubim; sculpsit et Salomon, sed et parietes caelaturis,
et torno, et picturis ornavit. Fiunt autem hujusmodi ut
non solum sint ornatus ecclesiarum, sed etiam litterae
laicorum. «Quaecunque enim scripta,» vel sculpta sunt
«ad nostram doctrinam scripta sunt» [Rom 15, 4]; litterae,
inquam, rememorativae praeteritorum, indicativae
praesentium et futurorum. Praeteritorum ut historiarum et
visionum; praesentium ut virtutum et vitiorum; futurorum
ut poenarum et praemiorum, de quibus etsi non singula,
tamen usitatiora percurramus exempla. − Mitrale, I, XII
De ornatu ecclesiae // Patrologiae cursus completus.
Series Latina / ed. J. P. Migne. – Т. 213. – Szp. 40 AB.
46 Vita sanctae Hedwigis / ed. A. Semkowicz // Monu
menta Poloniae Historica.– Warszawa, 1961. – Т. 4. –
S. 568–569. Див. також: Solicki S. Geneza legendy
tatarskiej na Śląsku // Bitwa Legnicka. Historia i tradycja /
red. W. Korta // Śląskie Sympozja Historyczne. – Т. 2. –
Wrocław, 1994. – S. 130, 140.
47 Tot autresi avient il sovent ke aucune vapours
seche, quant ele est montee tant qu’ele s’esprent pour
le chalour ki est amont, et maintenant k’ele est esprise
ele avale vers la terre tant k’eleestaint et amortist;
dont aucune dient que c’est le dragon, ou ke c’est
une estoile ki chet. – Li Livres dou Tresor de Brunetto
Latini / ed. F. J. Carmody. – Berkeley–Los Angeles,
1948. – S. 91–92 (I.106, 9); польський переклад у
вид.: Latini B. Skarbiec wiedzy / przełożyły i opracowały
M. FrankowskaTerlecka, T. GiermakZielińska. – War
szawa, 1992. – S. 119 (I.106, 9).
Іл
.1
. В
р
о
ц
ла
в.
К
аф
е
д
р
ал
ьн
и
й
с
о
б
о
р
. Е
ск
із
(
за
: G
üt
te
l W
. B
au
g
e
sc
h
ic
h
te
..
.)
Іл. 2. Вроцлав. Пресвітерія кафедрального собору.
Схема розташування капітелей та замків (за: Jurkowlaniec Т. Gmach pamięci…)
Іл
. 3
. В
р
о
ц
ла
в.
П
р
е
св
іт
е
р
ія
ка
ф
е
д
р
ал
ьн
о
го
со
б
о
р
у.
К
ап
іт
е
ль
п
ів
ст
о
вп
а
та
к
о
н
со
ль
п
ід
ві
ш
е
н
о
ї п
ів
ко
ло
н
и
(і
л.
2
: 1
5
)
(ф
о
то
С
. С
те
м
п
н
е
вс
ьк
о
го
)
Іл
. 4
. В
р
о
ц
ла
в.
П
р
е
св
іт
е
р
ія
ка
ф
е
д
р
ал
ьн
о
го
со
б
о
р
у.
К
о
н
со
ль
п
ід
ві
ш
е
н
о
ї п
ів
ко
ло
н
и
(і
л.
2
: 1
5
)
(ф
о
то
С
. С
те
м
п
н
е
вс
ьк
о
го
)
Іл
. 5
. В
р
о
ц
ла
в.
П
р
е
св
іт
е
р
ія
ка
ф
е
д
р
ал
ьн
о
го
с
о
б
о
р
у.
К
ап
іт
е
ль
п
ів
ст
о
вп
а
(і
л.
2
: 1
5
)
(ф
о
то
Г.
Ю
р
ко
вл
ян
е
ц
ь)
5
3
4
Іл. 6. Вроцлав. Пресвітерія кафедрального собору. Сцена на капітелі півстовпа [іл. 2: 15] –
вид із південного заходу (фото С. Стемпневського)
Іл. 7. Вроцлав. Пресвітерія кафедрального собору. Сцена на капітелі півстовпа [іл. 2: 15] –
вид із південного сходу (фото С. Стемпневського)
6
7
Іл. 8. Вроцлав. Південний неф пресвітерії – вид зі сходу (фото С. Стемпневського)
8
Іл. 9. Вроцлав. Пресвітерія кафедрального собору. Капітель пілястри [іл. 2: 31] –
вид із південного заходу (фото Д. Ільовна)
Іл. 10. Вроцлав. Пресвітерія кафедрального собору. Капітель пілястри [[іл. 2: 31] –
вид із південного сходу (фото С. Стемпневського)
9
10
Тадеуш ЮРкОвлЯнець. СкульпТуРне ОздОбленнЯ пРеСвІТеРІї …
33
48 Fabula: Leo ideo dicitur inter astra collacatus a
Iove, quod omnium ferarum princeps estimetur. non nulli
et dicunt quod Herculis fuerit hec <prima> certacio et
quod eum sine armis interfecerit. veritas: mense augusto
signum Leonis eo quod Daniel in lacu leonum illesus
permansit. ratio: augusto Leo fortissimus bestiarum ob
ferventissimum illius mensis tempus attribuitur, quia
leo ceteris animalibus creditur eminere. Leo etiam
priori parte validus, posteriore infirmior esse dicitur,
sicut sol a medio illo signo circa mensem septembrem
estus sui ardorem incipit minuere. figura: Leo fortis et
magne vocis typum praedicatoris in ecclesia tenet, qui
quasi leo confidens absque terrore ad nullius pavebit
occursum, sed evangelizando exultat in fortitudine
vocem suam [...] – Chronicon Zwifaltense (Stuttgart,
Württembergische Landesbibliothek, Hist. fol. 415,
um 1160/70), fol. 57v; цит. за: Hübner W. Zodiacus
Christianus. Judischchristliche Adaptation des Tierk
reises von Antike bis zur Gegenwart // Beiträge zur
klassischen Philologie. – Heft 144. – Königstein / TS.,
1983. – S. 201–202, [64–73]. − Fabula: Кажуть, що лев
був перетворений Юпітером на зірку тому, що його
вважали царем усіх звірів. Також дехто говорить, що
йдеться про увічнення першого подвигу Геркулеса,
який подолав лева без застосування зброї. Veritas:
знак Лева припадає на серпеньмісяць, бо в цей
час [пророк] Даниїл перебував у ямі з левом. Ratio:
Лев, найхоробріший із звірів, приписаний серпне-
ві через найспекотнішу погоду в цей час, оскільки
вважається, що лев витриваліший за інших тварин.
Лев спереду сильний, а ззаду слабкий, так само
Сонце з півперіоду цього знака, приблизно з верес-
ня, починає зменшувати силу свого проміння. Figura:
Лев, сильний звір із гучним голосом, є типом про
повідника, котрий так, як лев, – упевнено й без стра-
ху – не тремтить в острасі чийогось нападу, а про
голо шуючи добру новину, підсилює свій голос [...].
49 Labuda G. Zaginiona kronika z pierwszej połowy
XIII wieku w Rocznikach Królestwa Polskiego Jana
Długosza // Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w
Poznaniu. Seria Historia. – Nr 106. – Poznań, 1983. –
S. 224–292, a особ ливо: S. 227–228; Korta W. Problem
bitwy legnickiej i stan badań // Bitwa Legnicka… –
S. 7–33.
50 [...], frater Czeslaus ordinis Predicatorum, nacione
Polonus et monasterii sancti Adalberti in Wratislavia
primus prior, qui et ipse in castrum Wratislaviense
cum fratribus sui ordinis et aliis Christi fidelibus
confugerat, oracione cum lachrimis ad Deum effusa
obsidionem depulit. Eo siquidem in oracione persistente
columpna ignea de celo divinitus super caput eius
descendit et universum territorium atque locum civitatis
Wratislaviensis stupendo atque inenarrabili fulgore
illustravit. Quo prodigio Thartarorum pectora adeo in
pavorem stuporemque conversa sunt, ut obsidione
siluta fugerent magis quam discederent. – Annales
seu Cronicae incliti Regini Poloniae, Liber septimus,
liber octavus / Consilium editorum S. Budkowa...
Textum recensuit et editionem curavit D. Turkowska.
Commentarium C. Pieradzka. – Varsoviae, 1975. –
S. 18; польський переклад у вид.: Jana Długosza
Roczniki czyli Kroniki sławnego Królestwa Polskiego.
KS. VII, VIII. / opr. tekstu łacińskiego D. Turkowska i
M. Kowalczyk / przekład na język polski J. Mrukówna /
red. i komentarz K. Pieradzka. – Т. 4. – Warszawa,
1974. – S. 19.
In the chancel of the Cathedral of St. John
the Baptist (ca. 1244–1265?) in Wrocław
the number of architectural elements as well
as the selection of their decoration motifs
follow the rules of the calendar. However,
the purpose of the chancel decoration is not
the calculation of time. One of the functions
of mediaeval art was to «recall the life of our
predecessors». In antiquity a distinction was
made between natural and artificial memory
which consists of places (locus) and images
(imago). The recommendation for loci was
to use interiors and architectural elements
of buildings. Imagines where sings or effigies
of what we wanted to retain in memory.
According to Sicardus of Cremona church
decoration was to remind of the past things
and show the present and future ones.
While viewing the presentation on the
capital [15 – two human figures and an ape;
figs. 6, 7], on the seventh from the west wall
abutment in the northern aisle, one experien
ces an optical illusion (spontaneously experi
en ced by the scholars studying the Cathedral).
Depending on the view point (viewed either
from southwest or southeast) one perceives
two different scenes. They can be interpreted
as a presentation of miracles (saving of the
Wrocław castle by Prior Czesław OP; finding
of the corpse of St. Hedwig’s son), which took
place in Silesia during the Mongol invasion
in 1241 (7 being the golden ratio).
Summary
|