Архітектурні трактати в Польщі Нового часу

Архітектурні трактати в Польщі Нового часу

The treatise of ancient Vitruvius was known in Poland at least starting from the mid-15th century. In modern times it was Italian architectural treatises that were popular – they combined theoretical deliberations with graphic patterns. The following treatises were the most popular: by Sebastian Ser...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2008
Автор: Ковальчик, Є.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2008
Назва видання:Студії мистецтвознавчі
Теми:
Історія
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43560
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Архітектурні трактати в Польщі Нового часу / Є. Ковальчик // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2008. — № 3(23). — С. 34-43. — Бібліогр.: 63 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-43560
record_format dspace
spelling irk-123456789-435602013-05-07T20:45:10Z Архітектурні трактати в Польщі Нового часу Ковальчик, Є. Історія The treatise of ancient Vitruvius was known in Poland at least starting from the mid-15th century. In modern times it was Italian architectural treatises that were popular – they combined theoretical deliberations with graphic patterns. The following treatises were the most popular: by Sebastian Serlio (in 7 books, published in 1537–1575), Vignola (1562), Palladio (1570). In the 17th century it was Vincenzo Scamozzi’s L’idea della architettura universale (1615) that was widely read; the author included the design of a fortified palace for Zbaraż in Volhynia commissioned by Krzysztof Zbaraski. During the Baroque an important role was played by Italian treatises: by Guarino Guarini (1686, 1737) and Andrea Pozzo (1693, 1700). In the 18th century Italian books had to rival French and German Musterbücher and treatises. The patterns were used by architects and builders for the designs of palaces, churches, portals, and tomb monuments. Books on architecture were to be found in the libraries of monarchs, magnates, higher clergy, rich nobility, and even the town patriciate. 2008 Article Архітектурні трактати в Польщі Нового часу / Є. Ковальчик // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2008. — № 3(23). — С. 34-43. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. 1728–6875 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43560 uk Студії мистецтвознавчі Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Історія
Історія
spellingShingle Історія
Історія
Ковальчик, Є.
Архітектурні трактати в Польщі Нового часу
Студії мистецтвознавчі
description The treatise of ancient Vitruvius was known in Poland at least starting from the mid-15th century. In modern times it was Italian architectural treatises that were popular – they combined theoretical deliberations with graphic patterns. The following treatises were the most popular: by Sebastian Serlio (in 7 books, published in 1537–1575), Vignola (1562), Palladio (1570). In the 17th century it was Vincenzo Scamozzi’s L’idea della architettura universale (1615) that was widely read; the author included the design of a fortified palace for Zbaraż in Volhynia commissioned by Krzysztof Zbaraski. During the Baroque an important role was played by Italian treatises: by Guarino Guarini (1686, 1737) and Andrea Pozzo (1693, 1700). In the 18th century Italian books had to rival French and German Musterbücher and treatises. The patterns were used by architects and builders for the designs of palaces, churches, portals, and tomb monuments. Books on architecture were to be found in the libraries of monarchs, magnates, higher clergy, rich nobility, and even the town patriciate.
format Article
author Ковальчик, Є.
author_facet Ковальчик, Є.
author_sort Ковальчик, Є.
title Архітектурні трактати в Польщі Нового часу
title_short Архітектурні трактати в Польщі Нового часу
title_full Архітектурні трактати в Польщі Нового часу
title_fullStr Архітектурні трактати в Польщі Нового часу
title_full_unstemmed Архітектурні трактати в Польщі Нового часу
title_sort архітектурні трактати в польщі нового часу
publisher Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2008
topic_facet Історія
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43560
citation_txt Архітектурні трактати в Польщі Нового часу / Є. Ковальчик // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2008. — № 3(23). — С. 34-43. — Бібліогр.: 63 назв. — укр.
series Студії мистецтвознавчі
work_keys_str_mv AT kovalʹčikê arhítekturnítraktativpolʹŝínovogočasu
first_indexed 2025-07-04T01:59:18Z
last_indexed 2025-07-04T01:59:18Z
_version_ 1836679806382505984
fulltext АРХІТЕКТУРНІ ТРАКТАТИ В ПОЛЬЩІ НОВОгО ЧАСУ Єжи Ковальчик Архітектура Нового часу – на відміну від середньовічної – базувалася на теорії, яка спричинила її розвиток від ремесла до мис- тецтва, від ars vulgaris до ars liberalis 1. Це була заслуга італійських гуманістів періоду кватроченто, передовсім Леона Баттіста Альберті, автора першого трактату нових часів «De re aedificatoria» 2, написаного близько 1450 року. Л. Альберті спирався на античну традицію, на твори Вітрувія, зокре- ма «De architectura libri decem» 3 (І ст. н. е.). Щоправда, трактат Вітрувія був відомий ще в середньовіччі, але тогочасні архітек- тори цікавилися виключно практичними бу- дівельними порадами, а не представленою у ньому філософією архітектури. З цього тексту, заново відкритого флорентійським гуманістом Поджіо Браччіоліні в 1414 ро ці, часто робили копії. Один із кодексів Віт­ рувія, написаний у колі Л. Альберті, потра­ пив до монастиря праведних ксьондзів­ каноніків у Тшемешні, де 1465 року був скопійований братом Яном Кропидлом. Прото гуманістичний осередок у Тшемешні біля Гнєзна одним із перших у Польщі за- цікавився трактатом Вітрувія 4. Твори Л. Альберті й Вітрувія, вперше надруковані в 1485 і 1486 роках, не містили ілюстраційного матеріалу, що зменшувало їхній вплив на архітекторів. Видавці й ко- ментатори Вітрувія лише на початку XVI ст. почали пропонувати ілюстровані видання. Першим був Фра Джіокондо (Венеція, 1511). Серед інших вирізнялися видання з комен- тарями Кесаре Кесаріано (Комо, 1521), а та- кож Даніеле Барбаро (Венеція, 1556). Майже всі італійські теоретики після Л. Альберті створювали свої трактати з ілю страціями, але більшість з них залиши­ лася в рукописах. Першим опублікованим трактатом нового часу з ілюстраціями був твір Себастьяна Серліо з Болоньї – «Regole generali di architettura» 5 (Венеція, 1537); це була IV книга запланованого семитомно- го трактату. Вона започаткувала новий тип видань – трактатів­зразків. С. Серліо – на відміну від Вітрувія та Л. Альберті – не праг- нув охопити всієї архітектурної науки. Він обмежився незначною кількістю положень, присвячених філо софії та естетиці архітек- тури, не зачіпаючи будівельного матеріа- лознавства й технології. Найістотнішою час- тиною трактату були ілюстрації, що репре- зентували інвентаризацію давніх будівель, реалізації видатних сучасних авторові архі- текторів, а також його власні реалізації, про- екти чи ідеальні зразки. Одним словом «ар- хітектура в образах». Твір болонця, поєд- навши теорію з практикою, був своєрідним симбіозом середньовічного збірника взірців для архітекторів (musterbuch) і гуманістич- ного трактату. Ще далі шляхом редукції тек- сту на користь ілюстрацій пішов С. Серліо в «Extraordinario libro» (Lyon, 1551) – книжці, присвяченій порталам і брамам. По суті це вже був альбом з ілюстраціями­зразками. Такого типу видання призначалися не лише для архітекторів­проектантів, а й для тих, хто замовляє проекти. Замовники могли обрати зразок, який їм сподобався 6. Для пізнання архітектурної культури у дав ній Польщі важливо розрізняти, де, коли і які книжки про архітектуру купува- лися; в яких колах розповсюджувалися; як мандрували з рук до рук; які записи зали- шали уважні читачі на полях фоліантів; яке, зрештою, було втілення ідеальних зразків в архітектурних реалізаціях. Поляки купували трактати переважно за кордоном або у архітекторів, які приїздли до Польщі. Так, королевич Зигмунт придбав у 1501 році picturae aedificiorum (ілюстрова- ний рукопис) у якогось італійця (можливо, архітектора Франциска Флорентійця) під час перебування в Угорщині 7. Ян Івенський із Томіц (підкоморій м. Каліш) привіз 1559 року з Італії дві скрині книжок, серед яких був також трактат Вітрувія 8. Наявні в XVI ст. у Польщі книгарні ще не замовляли творів з теорії архітектури. Архітектурні трактати в XVI ст. містилися в польських книгозбірнях і стали одним із 34 Єжи КовальчиК. аРХІТЕКТУРНІ ТРаКТаТи в ПольЩІ Нового чаСУ 35 виявів ренесансної культури країни. Так са­ мо було і в XVIІ ст., коли під час закордонних поїздок купували поповнення для біб ліотек. У 1648 році Войцех Ґриґліцький (пізні ше – професор Замойської академії), пере бу ва ю­ чи в Італії, купив трактат Вінцензо Ска моззі «L’idea dell’architettura universale» (1615) і подарував його бібліотеці Польського при­ тул ку в Римі із відповідним дарчим написом і датою. Цей екземпляр позичив архітектор Августин Вінцентій Лоцці, але не повернув його до бібліотеки, а привіз до Польщі. Той же А. Лоцці придбав, уже за гроші, п’ять кни- жок, оправлених в одну палітурку, трактату С. Серліо (венеціанське видання 1551 ро ку), засвідчивши цей факт власним підписом та вказавши ціну книжки (обидва примірники містяться в бібліотеці Варшавського універ- ситету) 9. Книжки про архітектуру були в бібліоте- ках королів, магнатів, багатшої шляхти, у книгозбірнях навчальних закладів і монас- тирів, а часом також – міського патриціату. З бібліотеки Зигмунта Августа зберег­ лися трактати Вітрувія та Л. Альберті в гар них оправах із суперекслібрисами 10. Книгозбірня Яна ІІІ Собеського відома за інвентарем, укладеним 1689 року; у ній пере важали мілітарні трактати і твори про мистецтво садівництва, а також альбоми з видами палаців Риму, Неаполя, Версаля. Майже повністю вціліла біб ліо тека короля Станіслава Августа По ня товського, дуже багата на трактати, альбоми, літографії, що нині містяться у Відділі літографій бібліоте- ки Варшавського університету. Варто дода­ ти, що альбомів із літографіями Піранесі цей меценат мистецтва мав кілька десят- ків томів. Прикладом магнатської бібліотеки може слугувати книгозбірня родини Опалінських. Вони збирали трактати і збірники зраз- ків уже в кінці XVI ст. у зв’язку з пожвавле- ною фундаторською діяльністю й особли- вою любов’ю усієї родини до архітектури. Власністю Анджея Опалінського, великого коронного маршалка (помер 1593 року) бу ла скриня, оздоблена його суперексліб­ рисом, із трактатами Л. Альберті, Катані й С. Серліо. Упродовж усього XVIІ ст. зали ша­ лася в Опалінських, містила також підпис «ZH Оpаlіńskа». Дамою, котра так охоче ста- вила своє прізвище на вчених книжках, була Зофія­Ганна з Чарнковських Опалінська (по- мерла 1701 року), дружина Яна Кароля, по- знанського каштеляна. Ві до мі також інші архітектурні трактати з під писами тієї самої Опалінської (два екземпляри Вітрувія 1567 і 1643 років) 11. З ін вен таря і збережених примірників знаємо про багату бібліотеку Луки Опалінського, коронного гофмейсте- ра, архітектора­ама тора, автора першого польського трактату про світську архітекту- ру під назвою «Коротке будівельне вчення» (1659) 12. Його брат Кшиштоф не розлучався з трактата ми навіть у подорожах 13. Багатими на книжки про архітектуру були бібліотеки Ле щинських (цікаве зібрання мав у Баранові белзький воєвода, меценат і письменник Рафал) 14; Радзивіллів у Не с віжі та Біржах 15; Замойських у Замості 16; Любомирських у Висничі 17. У XVIІІ ст. найбагатшу архітек- турну бібліотеку, безперечно, мав Станіслав Костка Потоцький у Вільянові, завдяки сво- їм мистецьким і науковим зацікавленням ар- хітектурою 18. Серед костьольних достойників у кінці XVI ст. бібліофільськими схильностями ви- різнявся Ян Понентовський, Градиський абат (Градиськ на Моравах), який своє зі- брання літографій і книжки, гарно оправле- ні суперекслібрисами, пере дав 1592 року Краківській академії 19. Прикладів можна на- вести більше, але згадаємо тільки Войцеха Мелінського, абата з Тшемешна, який зали- шив знаки свого уважного читання на полях трактату Вітрувія з коментарями Даніеле Барбаро (Курницька бібліотека) 20. Серед міщанських книгозбірень, беручи до уваги кількість збережених і названих в інвентарях XVI–XVII cт. трактатів про те о рію архітектури, першість посідають Гданськ і Торунь. Скромнішими з цього пог­ ляду є бібліотеки міщан у Кракові, Познані чи Львові. Високий рівень культури торун- ського міщанства в XVII cт. презентувала родина Мохінгерів, що володіла поважною бібліотекою, в якій були італійські трактати про цивільну архітектуру (Вітрувій­Рівій, Себастьяно Серліо) і книжки з мілітарної архітектури (Джіакомо Лантері, Джіованні Баттіста, Карло Теті) 21. ІСТоРІЯ 36 У бібліотеках єзуїтських і піярських коле- гій містилися трактати, оскільки вони були потрібні для вивчення елементів цивільної і мілітарної архітектури. Так само було у Краківській і Замойській академії, а також у гімназіях – гданській і торунській. Книги по- трапляли до бібліотек як дари. Найбільшу кількість трактатів зібрала бібліотека Кра­ ківської академії, завдяки заповітам про- фесорів (зокрема, Яна Брожека, засновни- ка Кафедри фортифікації та геодезії) або інших осіб (абат Ю. Понентовський, архі- тектор К. Мєрошевський). Міська бібліотека у Гданську, завдяки заповітові італійського гуманіста Джіованні Баттісто Боніфаціо д’Оріо, успадкувала в 1596 році багато творів, у тому числі й про архітектуру, і протягом наступних двох сто- літь була суттєво поповнена дарами бага- тих патриціїв. До монастирських бібліотек почали до- сить рано надходити у дар трактати від світських і духовних осіб. О. Францишек з Остшешова, проповідник монастиря бер- нардинів у Сокалі початку XVII cт., отримав від якогось Луки Серні примірник трактату Петро Катані «I Quattro primi libri di archi­ tettura» (1554), який згодом подарував мо- настиреві 22. Багато ченців займалося ар- хітектурним проектуванням або наглядом, особливо єзуїти, які збирали, а потім пере- давали книжки монастирю. До бібліотеки капуцинів у Варшаві потрапило усе зібран- ня книжок видатного архітектора Тильмана з Гамерена, який заповів його монастирю (помер 1706 року) 23. Найбільше книжки про архітектуру було представлено у бібліотеках архітекторів, що цілком зрозуміло. Перша, відома з ін- вентарного перепису, бібліотека архітетора Яна Шимона Вольфа походить з 1636 року 24 Збереглися примірники, які належали архі- текторам, що працювали раніше, зокрема Янові Оттавіано Манчіні. Поважний вигляд мала бібліотека Кшиштофа Мєрошевського, інженера й математика, в якій містилося 30 трактатів про цивільну архітектуру 25. Завдяки історичним дослідженням була відтворена також багата книгозбірня Тиль­ мана з Гамерена (розподілена нині по кіль- кох варшавських бібліотеках), а також ве- лика бібліотека чудового інженера й архі­ тектора Яна де Вітте (яка зберігається в Ланцуті) 26. Деякі власники залишали поміт- ки й малюнки на полях книжок, як, наприк­ лад, Я. Манчіні на примірнику С. Серліо 27. Життя книжок було довгим і плідним також завдяки тому, що архітектори обмінювалися виданнями, передавали їх молодшим ко­ легам. Такі переміщення є водночас до ка­ зом професійних контактів між ними. Про­ мо вистим прикладом­ілюстрацією цьо го яви ща, є примірник трактату Андре Пал ла­ діо – «L’architettura… divisa in Quattro libri» (Ве неція, 1642), який зараз зберігається у фондах бібліотеки Варшавського універси­ тету. Напис на титульному аркуші докладно інформує, що твір передавали один од ному варшавські архітектори у другій поло вині XVII cт. Від архітектора і вченого Тіто Лівіо Бураттіні книгу отримав у подарунок Антоніо Аффаіта, згодом вона опинилася в Юзефа Шимона Белотті, який відпродав її Тильману з Гамерена 28. Часом книжки потрапляли до архітекторів від замовників проектів. У інвен- тарі бібліотеки Яна Шимона Вольфа, інжене- ра князя Януша Вишневецького, володаря Збаража і Вишневця, вказуються під 1636 роком книжки, позичені від князя, зокрема, трактат В. Скамоцці 29. Також у бібліотеці Тильмана з Гамерена були книжки, позиче- ні від власників. До нього від варшавського каштеляна Адама Париса потрапив примір- ник книги VII трактату С. Серліо, напевно, із вказівками стосовно проекту палацу. Варто додати, що Адам Парис успадкував (невідо- мо як) примірник, який належав колись, су- дячи з герба і клейнодів на суперекслібрисі, єпископу Войцеху Барановському 30. Дослідження походження трактатів до­ зво ляють говорити про залежність архі- тектора від мецената у виборі зразка для реалізації або у загальних настановах під час проектування. Так, на ілюстраціях зустрі чаємо рукописні нотатки замовника, наприклад: ця має бути, або – цей мені подоба ється 31. Та кож часто читаємо у дав- ніх угодах з архі тек торами, що вони мають виконати витвір від по відно до поданого малюнка. Ті малюнки – власне, ілюстрації з трактатів і збірників зразків, які мали у своєму роз порядженні замовники. Єжи КовальчиК. аРХІТЕКТУРНІ ТРаКТаТи в ПольЩІ Нового чаСУ 37 Для практики значення трактатів і збірни- ків зразків було величезне. Найдокладніші відомості про рецепцію зразків маємо стосовно багато ілюстрованого трактату Себастьяна Серліо, який видавався протя- гом 1537–1575 років 32. Дослідження мис­ тец тво знавцями процесу засвоєння архі- тектурних зразків принесли у повоєнний пе- ріод багато цікавих спостережень не лише про італійські, а й голландські, французькі, німецькі й англійські трактати. Порівняння зразків з їхніми втіленнями свідчить, що це не було рабське наслідування чужих ідей. Найскромніші, навіть цехові каменярі, за- проваджували зміни до запозичуваного взірця. Нерідко також відбувалося поєд­ нання двох або трьох зразків, внаслідок чого отримували нову композицію. Прикла­ дів можна навести багато. Достатньо при- наймні проаналізувати архітектурну фор- му ренесансно­манеристичної перебудови познанської ратуші, здійсненої в 1550–1560 ро ках Джованні Баттісто Квадро на осно- ві зразків, узятих із трактату С. Серліо 33. Також помічаємо різниці у двох бічних ві- втарях у поєзуїтському костьолі в Познані у випадку, здавалося б, докладного насліду- вання зразка архітектором Францишеком А. Козьмінським із книги Андре Поззо «Per­ spectiva pictorum et architectorum» (т. ІІ. 1700) 34. Зразки Вредемана ді Вріеса по- служили творецеві кам’яниць Миколая і Кшиштофа Пшибилів у Казимежу Дольному для оформлення багатих, гребінчастих ат- тик 35. Використання закордонних ідей не позбавило рис оригінальності й органіч- ності цікаві об’єкти міщанської архітекту- ри періоду манеризму і контрреформації. Публіковані зразки, починаючи з середини ХVI ст., відіграли важливу роль у формуван- ні польської архітектури: світської, сакраль- ної та оборонної, – починаючи від форми найменшої архітектурної деталі, такої як профілі балок, закінчуючи просторовими композиціями – плануваннями міст (най- кращим прикладом є Замость) 36. Практично всі архітектори й цехові будівничі, що діяли у нові часи в Польщі, зверталися до тракта- тів, збірників зразків, альбомів, які були для них посібниками й джерелом натхнення під час проектування. Видатні архітектори творчо розвивали запозичувані зразки, про що можуть свідчити твори багатьох майст­ рів, зокрема Тильмана з Гамерена, який охоче використовував італійські та фран- цузькі видання 37. Розповсюдження трак- татів викликало піднесення архітектурної культури в Польщі. Уже в ХVIІ ст. польські пошановувачі мистецтва не обмежували ся пропонуванням ідей архітекторові, а й са­ мі, послуговуючись трактатами, надава ли своїм концепціям архітектурної форми. Не рідкістю був у Польщі тип магната архітектора­аматора, варто згадати хоча б з ХVIІ ст.: Станіслава Вітковського, Луку і Кшиштофа Опалінських, Адама Кона жев­ ського, врешті, Яна ІІІ Собеського. У наступ- ному столітті було багато чудових аматорів із Августом Мошинським і Станіславом Косткою Потоцьким на чолі. Роль трактатів дуже зросла, коли знання архітектурних законів і проектного рисунка стали обов’язковими у мистецьких цехах і увійшли до програм навчання магнатської і шляхетської молоді. У цеховій освіті нові програми майстрового навчання мулярів, каменярів, столярів, які запроваджували- ся вже в кінці ХVI ст., вимагали від підмай- стрів уміння креслення проектного рисунка на задану тему на підставі трактатів і збір- ників зразків. Навіть найскромніший під- майстер, який працював над заданим тво- ром, не робив докладної копії, а намагався пере компонувати запропонований стар- шими по цеху зразок, пристосовуючи його до польської традиції. Аналіз краківських проектних рисунків ХVIІ–ХVIІІ ст. засвідчив важливу роль трактатів, передовсім італій- ських, як джерел зразкових проектів порта- лів, димоходів, колон, сходів і цілих палаців та перспективних рисунків 38. Вступні відомості про цивільну архітек- туру з середини ХVIІ ст. увійшли до про- грами навчання в єзуїтських колегіях, потім у піярських (школах загальної освіти для шляхти). З навчальною метою професори­ єзуїти писали підручники з архітектури, що містили перш за все відомості про закони зодчества. Перший такий підручник з те- орії світської і сакральної архітектури під назвою «Callitectonicorum seu de pulchro architecturae sacre et civilis compendio» ІСТоРІЯ 38 (Познань, 1678) написав ксьондз, єзуїт Бар­ толомій Натанел Вонсовський. Особлива активність у створенні підручників з архі- тектурної справи спостерігалася після 1740 року, у зв’язку з реформою єзуїтських шкіл. Також в індивідуальному навчанні повсюдно послуговувалися трактатами. Магнатська молодь брала уроки з основ військової та цивільної архітектури в архітекторів, інже- нерів чи математиків у Польщі, а також під час закордонних подорожей. Учні копіювали під наглядом учителів різні трактати, пере- дусім ті, що стосувалися військової архітек- тури, і бережно зберігали їх протягом усьо- го життя (Томаш Замойський, Александр Любомирський). Але й учителі робили копії власних підручників для польських учнів 39. Обґрунтованою була думка французького мандрівника Губерта Вутріна про те, що польські магнати, «бодай трохи освічені, знають теорію архітектури, втім, – додано при цьому ущипливо, – мистецтво Вітрувія засвоїли вони лише теоретично» 40. У період ренесансу й манеризму вели- чезну роль відіграли італійські трактати. Про знання основ італійської літератури з теорії архітектури свідчать численні при- мірники, збережені в польських бібліоте- ках. Пошуки по архівах італійських тракта- тів, виданих до кінця ХVIІІ ст., засвідчили наявність твору Вітрувія – 13 примірників, трактату Л. Альберті – 13, С. Серліо – 36, П. Катані – 7, Вігноля – 20, А. Палладіо – 20, В. Скамоцці – 12. Можна припустити, що таких примірників було значно більше 41, але потрібно зважати на нищення і воєнні грабунки, характерні для Польщі з сере­ дини XVII ст. У кінці ХVI ст. італійські видання почали зазнавати конкуренції з боку нідерланд ських, зокрема, творів манериста Яна Вре де мана де Вріеса. Територією посиле ної інфільтра- ції нідерландських зразків був Гданськ, але вони потрапляли і вглиб країни, до Любліна, Львова, Кракова 42. Послу говувалися ними також італійські муляри, які працювали у Польщі, наприклад, Якуб Балін під час пе- ребудови костьолу в Кази межі Дольному і костьолу бернардинів у Любліні. У ХVIІ ст. в Польщі настав період по­ сту пового спаду авторитету Вітрувія на користь трактатів нового часу, особливо, В. Скамоцці. Виразно це спостерігаємо в трактаті Вонсовського. Лідерство Скамоцці серед інших італійських теоретиків зна- йшло підтвердження в Польщі у творчості Тильмана з Гамерена. Зв’язки В. Скамоцці з Польщею були особливими, оскільки він відвідав країну в 1592 році, і, що важливіше, опублікував у своєму трактаті проект напів- оборонного палацу в Збаражі. Цей проект замовив Кшиштоф Збараський, великий коронний конюший, під час перебування у Венеції 1612 року 43. Італійські трактати і збірники зразків найміцніше вкорінилися в цеховому середовищі, про що свідчать вироби мулярів і каменярів краківського цеху. Вивчення законів і форм класичної архітектури базувалося на творах Вігноля, С. Серліо і А. Палладіо. Певний вплив мали майстри італійського походження. Ситуація частково змінилася лише у ХVIІІ ст., коли у цеховому середовищі поширилися фран- цузькі й німецькі підручники. У єзуїтських колегіях велику роль відіграв – окрім поль- ських трактатів – твір німецького матема- тика Хрістіана Вольфа «Elementa architec­ turae civilis» (1713–1715). Французькі трактати, що рідко трапля- лися в польських бібліотеках у першій по- ловині ХVIІ ст., в його другій половині поча- ли успішно конкурувати з італійськими, а в першій половині ХVIІІ ст. – вже мали рішучу перевагу. Ці зміни прекрасно ілюструють біб ліотеки трьох архітекторів, які працюва­ ли в Польщі: Яна Шимона Вольфа, Тиль ма­ на з Гамерена і Яна Кшиштофа Кнеффеля. У бібліотеці Я. Вольфа в 1636 році фран- цузьких авторів репрезентував лише твір Жака Перре «Des fortifications et artifices, architecture et perspective» (1601), тоді як італійських трактатів про цивільну й вій- ськову архітектуру там було дев’ять 44. У книгозбірні Тильмана пропорції між іта- лійськими і французькими творами вираз- но змінюються на користь французьких; італійські твори надихали його переважно у сфері сакральної архітектури, а фран- цузькі (осоливо зразки Ле Потра) – у пала- цовій архітектурі 45. В інвентарі бібліотеки Яна Кшиштофа Кнеффеля від 1735 року фіксуємо майже виключно французькі Єжи КовальчиК. аРХІТЕКТУРНІ ТРаКТаТи в ПольЩІ Нового чаСУ 39 прізвища авторів трактатів і збірників зразків: Мансар, Ле Брюн, Берен, Бофран, Булль, Ле Потр, Перро, Бльондель, Де Котт, Га б ріель 46. Важко назвати більш промовис- тий документ про велику роль французьких публікацій у період пізнього бароко і рококо. Подібна зміна позначилася також на біб­ ліотеках любителів мистецтва. Це можна прослідкувати на основі інвентарів книго- збірень власників майорату Замойських; так, бібліотека власника майорату Томаша Антонія приблизно від 1750 року містила переважно зібрання французьких творів 47. Французькі зразки були поширені у зв’яз ку з модою у світському і двірському мистецтві 48.Замовлення польських магна- тів неодноразово були реалізовані фран- цузькими митцями у Парижі. Провідний французький архітектор і декоратор Жюст­ Орель Мезоньє запроектував і здійснив у Парижі повне оздоблення салонів, а та­ кож панелей і плафонів до палацу Чарто­ рийських у Пулавах (близько 1734); до па- лацу Бєлінських у Варшаві (1736). Про ек ти для Польщі митець опублікував у альбомі, що нараховував 114 літографій 49. У сакральному мистецтві періоду роко- ко лишалися актуальними італійські взірці: Гварімо Гва ріні (1686, 1737) 50 й Анреа Поззо (т. І, 1693, т. ІІ, 1700). Зразки А. Поззо віді- грали значну роль в ілюзіоністичному на- стінному малярстві архітектурної тематики (т. зв. quadratura) 51. Слід вказати на значну роль південнонімецьких, авсбурзьких зраз- ків, особливо для малої архітектури (вівтарі). Французькі збірники зразків і трактати відіграли також істотну роль у період Про­ світництва. З Парижа привозили і вивчали альбоми таких авторів, як Ж. Ф. Бльон­ дель, Ж. Х. Делафосс, Ж. Ф. Нефорж або М. Ж. Пе єр, твір якого, виданий 1765 року, мав велике значення для формування авангардної течії в польській архітектурі. Відомі також французькі публікації, що пропагували архітектуру давньої Греції та Єгипту (Д. Леруа, А. К. Де Каєлус), китай- ські мотиви (Ж. Л. Ле Руж). У Польщі звер- нули увагу і на готичну архітектуру, завдя- ки теоретичному трактатові М. А. Лож’є, а також альбомному виданню Моратів про французьку архітектуру 52. Під кінець ХVIІІ ст. публікації італійських авторів повернули своє колишнє значен ня серед польських меценатів. Твір А. Палла­ діо переживає такий ренесанс популярнос­ ті, що можна говорити про неопалладіан­ ську течію в країні. Про це свідчать не ли ше фасади костьолів, взорованих на ІІ Ре ден­ торе і С. Джорджіо Маджоре у Ве неції, а також палаци з чвертьколами­галерея ми і центральними віллами з купола ми у Любо­ строні й Круликарні, виконані на взірець Вілла Ротонда під Вікензою 53. У 1793 ро ці архітектор Ян Хрістіан Камсет цер писав із Варшави до свого учня Фридерика Аль­ берта Лесселя, який перебував у Римі, щоб той постарався знайти старі видан ня тво- рів А. Палладіо, С. Серліо і В. Скамоцці 54. Аль боми авторів ХVIІІ ст. також залишають- ся популярними, про що свідчить поширен- ня книжок Піранесі. У той час уважно ви- вчали теоретичну працю Франческо Мілізіо «Principi d’architettura civile» (1781). У період Просвітництва важливу роль у Польщі відіграли англійські видання, що мали великий вплив на авангардний нурт, завдяки популяризації нововідкритої грець кої архітектури (Р. Вуд, Дж. Стюарт, Н. Ріветт), на екзотичний англійсько­китай­ ський нурт (В. Чамберс), а також на неого- тичний (Г. Хоум, В. Чамберс) 55. На мистецтво садівництва значно впли- нуло багатотомне видання німецького тео- ретика Хрістіана Гіршфельда, яке містило опис садів у Варшаві та на околицях, пера Шимона Богуміла Зуга 56. Неабияку роль у популяризації питань архітектури відіграли польські трактати. Європейський рівень демонстрували трак­ тати про мілітарну архітектуру Адама Фрей тага (Лейда, 1631), а також Юзефа Нароновича­Наронського (рукопис 1659 ро­ ку) 57. Практичні будівельні рекомендації польський читач знаходив у публікаціях: Луки Опалінського (1659), Якуба Казимежа Гаура (1679) чи Пьотра Світковського (1782). Теоретичні розробки (передовсім про за- кони архітектури) започаткував у пер- шому академічному підручнику ксьондз Бартоломій Натанел Вонсовський (1678) 58, а продовжили їх інші професори єзуїт- ських колегій: Войцех Тильковський (1681), Проект палацу для Кшиштофа Збарського у Збаражі в трактаті Вінцензо Скамоцці «L’idea della architettura universale» (Венеція, 1615, с. 253) 40 Єжи КовальчиК. аРХІТЕКТУРНІ ТРаКТаТи в ПольЩІ Нового чаСУ 41 Войцех Бистшоновський (1743), Фаустин Гро дзицький (1749), Юзеф Рогалінський (1764), а пізніше – Вацлав Сєраковський (1796–1797) 59. Високу оцінку в історії польської науки здобула праця ксьон- дза, єзуїта Станіслава Сольського – «Архітектор польський» (книга І, 1690), в якій репрезентовано глибоко ерудовану лекцію з будівельної механіки. Друга книга «Польського архітектора», присвячена ци- вільній архітектурі, залишилася в рукописі і, на жаль, не збереглася 60. Було знище- но також багато інших трактатів, залише- них у рукописному вигляді: Александра Венцлавського, Казимежа Камєнського, Вавжинця Гуцевича, котрі напевно прин- ципово змінили б наші уявлення про скромний доробок польської архітектурної думки 61. Поляки читали закордонні трактати в ори- гіналі, однак, минуло багато часу, перш ніж почали робити з них переклади. Багаті, осві- чені магнати чи духовні особи, а також архі- тектори, які здобували освіту за кордоном, володіли іноземними мовами, натомість цехові муляри мусили задоволь нятися ли­ ше сприйняттям ілюстративного матеріалу. Перші спроби перекладів по хо дять із ХVIІ ст. Трактат Вігнолі був перекла де ний польською мовою в середині ХVIІ ст. 62. У фондах Оссолінею зберігся рукопис пе- рекладу трактату Вігнолі з італійської на польську мову від 1738 року. Трактат Вігнолі дочекався публікації лише в 1791 році в перекладі Юзефа Рогалінського (з ілюстра­ ціями Якуба Гемпеля) 63. На перший переклад Вітрувія довело- ся почекати ще півстоліття. Його здійснив граф Едвард Рачинський, який також видав у польсько­латинській версії твір за власні кошти у Вроцлаві 1841 року. Е. Рачинський написав для видання вступ на кільканадцять сторінок, який може- мо, очевидно, вважати вдалим початком польських до сліджень з історії теорії архі- тектури. 1 лат. з примітивного мистецтва до вільного мис- тецтва. 2 лат. «Про будівельну справу». 3 лат. «Про архітектуру десять книг». 4 Gębarowicz M. Witruwiusz w Polsce w XV w. // Prace Komisji Historii Sztuki.– 1946. – VIII. – Zesz. 2. – S. 248–250; Kowalczyk J. Vitruvio in Polonia dal XV al. XVII secolo // Polonia – Italia. Relazioni artistiche dal Medioevo al. XVIII secolo / Red. B. Biliński. – Wrocław, 1979. – S. 59–68. 5 Kowalczyk J. Sebastiano Serlio a sztuka. O roli włoskich traktatów architektonicznych w dobie nowożyt- nej. – Wrocław, 1973. – S. 36–46. 6 Pawiński A. Młode lata Zygmunta Starego. – Warszawa, 1893. – S. 252. 7 Kramperowa M., Maisel W. Księgpzbiory miesz czan poznańskich z drugiej połowy XVI w. // Studia i materiały do Dziejów Wielkopolski i Pomorza. – Poznań, 1960. – T. 6. – Zesz. 1. – S. 264. 8 Kowalczyk J. Sebastiano Serlio... – S. 266. 9 Hartleb K. Biblioteka Zygmunta Augusta. Studium do dziejów kultury królewskiego dworu. – Lwów, 1928. – S. 116. 10 Katalog książek Biblioteki [...] króla Jana III spisany w 1689 roku, wydał T. Lubomirski. – Kraków, 1879. 11 Kowalczyk J. Sebastiano Serlio... – S. 243. 12 Schuster K. Biblioteka Łukasza Opalińskiego mar- szałka nadwornego koronnego (1612– 1662). – Wrocław, 1971; Krótka nauka budownicza dworów, pałaców, zamków podług nieba i zwyczaju pols kiego. Opracował A. Miłobędzki. – Wrocław, 1957. 13 Pełczyńska M., Sajkowski A. Listy Krzysztofa Opalińskiego do brata Łukasza 1641–1653. – Wrocław, 1957. – S. 61. 14 Згідно з каталогом бібліотеки Рафала Лещин­ ського від 1642 р. (Бібліотека Оссолінських у Вроц­ лаві, sygn. R. 2597). 15 Kowalczyk J. Sebastiano Serlio... – S. 244. 16 Kowalczyk J. W kręgu kultury dworu Jana Zamoy­ skiego. – Lublin, 1980. – S. 13–15. 17 Długosz J. Mecenat i dwór S. Lubomirskiego. – Wrocław, 1972. 18 Rudnicka J. Biblioteka Wilanowska. – Warszawa, 1967. 19 Chrzanowski T. Uwagi o intelektualiście­kolek- cjonerze w Polsce na przełomie renesansu i baroku // Mecenas–kolekcjoner–odbiorca. – Warszawa, 1984. – S. 128–145. 20 Kowalczyk J. Jak czytał Witruwiusza Wojciech Mieliński opat z Trzemeszna. Uwagi o jego księgo­ zbiorze // Muzeum i twórca. Studia z historii sztuki i kul- tury ku czci prof. dr. Stanisława Lorentza. – Warszawa, 1969. – S. 357–363. 21 Kowalczyk J. Sebastiano Serlio... – S. 247. 22 Egzemplarz traktatu P. Cataneo z wpisami właś­Egzemplarz traktatu P. Cataneo z wpisami właś- cicieli w bibliotece Wydziału Architektury Politechniki Warszawskiej. – Sygn. 10546. 23 Mossakowski S. Księgozbiór architekta Tylmana z Gameren // Biuletyn Biblioteki Jagiellońskiej. – 1961. – XI. – S. 25–32. 24 Kowalczyk. J. Biblioteka Jana Szymona Wolffa in- żyniera księcia Janusza Wiśniowieckiego na Zbarażu // ІСТоРІЯ 42 Biuletyn Historii Sztuki.– 1961.– XXIII. – Nr 1. – S. 77–79. 25 Małkiewicz A. Księgozbiór architekta Krzysztofa Mieroszewskiego (architektura cywilna – archi tektura wojenna – sztuka wojenna) // Folia Historiae Artium.– 1976. – XII. – S. 107–129. 26 Rewski Z. Biblioteka architekta Jana de Witte i jego syna Józefa // Biuletyn Historii Sztuki. – 1949. – XI. – Nr 1–2. – S. 160–165. 27 Krynicka M. M. Wierzbicki. Octaviano Mancini ar- chitekt w służbie Piotra Mohyły // Rozprawy i sprawo- zdania Muzeum Narodowego w Krakowie.– Kraków, 1859. – T.5. – S. 22–38. 28 Kowalczyk J. Sebastiano Serlio... – S. 240. 29 Kowalczyk J. Biblioteka Jana Szymona Wolffa... – S.78. 30 Kowalczyk J. Sebastiano Serlio... – S. 240. 31 Napisy na egzemplarzu Extraordinario libro di ar­Napisy na egzemplarzu Extraordinario libro di ar- chitettura S. Serlia (wyd. Wenecja z 1557 r.) w Bibliotece Uniwersytetu Lwowskiego. – Sygn. 14938/IV. Kнижка належала у 1660 р. поетові Мацею Казимежу Третеру зі Львова. Див.: Kowalczyk J. Sebastiano Serlio... – S. 147. 32 Див. покликання 5. 33 Kowalczyk J. Fasada ratusza poznańskiego. Recepcja form z traktatu Serlia i antyczny program // Rocznik Historii Sztuki.– 1970. – VIII. – S. 149–161. 34 Kowalczyk J. Andrea Pozzo a późny barok w Plsce. – Cz. I. Traktat i ołtarze // Biuletyn Historii Sztuki.– 1975. – XXXVII. – Nr 2. – S. 172–173. – Il. 14–15. 35 Majewski K. Dekoracja fasad kamienic Mikołaja i Krzysztofa Przybyłów w Kazimierzu Dolnym // Studia i Materiały Lubelskie. – 1963. – 2. – S. 75. 36 Kowalczyk J. Kolegiata w Zamościu. – Warszawa, 1968. – S. 160 – 161, 171–173. 37 Mossakowski S. Tylman z Gameren architekt pol- skiego baroku. – Wrocław, 1973. – S. 62 – 65. 38 Kowalczyk J. Włoskie traktaty architektoniczne jako źródło majstersztyków krakowskich // Biuletyn Historii Sztuki. – 1968. – XXX. – Nr 2. – S. 179–190. 39 Kowalczyk J. Nauczanie architektury w Wielkim Księstwie Litewskim w okresie nowożytnym // Studia z historii architektury i urbanistyki poświącone Profesorowi Józefowi Tomaszowi Frazikowi. – Kraków, 1999. – S. 141–152. 40 Vautrin H. L’observateur en Pologne. – Paris, 1807. – S. 109–110; Rewski Z. Majstersztyki krakow­Majstersztyki krakow- skiego cechu murarzy i kamieniarzy XVI–XIX wieku. – Wrocław, 1954. – S. 33. 41 Розшуки в польських бібліотеках я здійснював у 1969–1971 роках у зв’язку з підготовкою дисертації про трактат Себастьяна Серліо. 42 Woźniak M. Uwagi o recepcji manierystycz- nych wzorników niderlandskich w Gdańsku i Prusach Królewskich // Niderlandyzm w sztuce polskiej. – Warszawa, 1995. – S. 225–248. 43 Kowalczyk J. Vincenzo Scamzziego związki z Polską // Kwartalnik Architektury i Urbanistyki. – 1998. – XLIII. – Zesz. 1–2. – S. 145–157. 44 Див. посилання 24. 45 Див. посилання 23. 46 Rewski Z. Działalność architektoniczna warszaw- kich Fontanów // Biuletyn Historii Sztuki i Kultury. – 1933/1934. – II. – Nr 4. – S. 273. 47 Kowalczyk J. Traktat o ogrodach Tomasza Zamoy­ skiego z około 1750 roku // Biuletyn Historii Sztuki. – 2001. – LXIII, – Nr 1–4. – S. 178–186. 48 Kowalczyk J. Les mod�les fran�ais dans l’art po­Les mod�les fran�ais dans l’art po- lonais a l’�poque du rococo // Polish Art. Studies. – 1992. – XIV. – S. 45–58. 49 Lorentz. S. Projects pour la Plogne de J. A. Meis­ sonier // Biuletyn Historii Sztuki. – 1958. – XX. – Nr 2. – S. 186–198. 50 Kowalczyk J. Guarino Guarini a późnobarokowa architek tura w Polsce i na Litwie // Kwartalnik Architektury i Urbanistyki. – 1997. – XLII. – Nr 3. – S. 179–201. 51 Див. посилання 34, а також J. Kowalczyk. Andrea Pozzo a późny barok w Polsce. – Cz. II. – Freski skle- pienne // “Biuletyn Historii Sztuki”. – XXXVII, 1975. – Nr 4. – S. 335–350. 52 Jaroszewski T. S. Architektura doby Oświecenia w Polsce. – Wrocław, 1971. – S. 155–185. 53 Ibid. – S. 34–35, 88–115. 54 Rottermund A. Fryderyk Albert Lessel, materiały do życia i twórczości // Biuletyn Historii Sztuki. – 1966. – XXVIII. – Nr 2. – S. 219. 55 Jaroszewski T. S. Architektura doby Oświecenia w Polsce. – Wrocław, 1971. – S. 158–160. 56 Kwiatkowski M. Szymon Bogumił Zug architekt pol- skiego Oświecenia. – Warszawa, 1971. – S. 244. 57 Naronowicz-Naroński J. Budownictwo wojenne. – Warszawa, 1957. Opracowanie i wstęp J. Nowakowa. 58 Baranowski J. Bartłomiej Nataniel Wąsowski teore- tyk i architekt XVII w. – Wrocław, 1975. 59 Małkiewicz A. Teoria architektury w nowożytnym piśmiennictwie polskim // Zeszyty Naukowe Uniwer sytetu Jagiellońskiego. Prace z Historii Sztuki. – Warszawa; Kraków, 1976. – Zesz. 13. – S. 14–28. 60 Solski J. Architekt polski / Opracowanie i wstęp J. Burszta i Cz. Łuczak. – Wrocław, 1959. 61 Małkiewicz A. Teoria architektury w nowożyt- nym piśmiennictwie polskim // Zeszyty Naukowe Uni­ wer sytetu Jagiellońskiego. Prace z Historii Sztuki. – Warszawa; Kraków, 1976. – Zesz. 13. – S. 20–22. 62 Kowalczyk J. Recepcja traktatu Vignoli w Polsce w XVI i XVII wieku // Praxis atque Theoria. – Kraków, 2006. – S. 189–202. 63 Małkiewicz A. Teoria architektury w nowożytnym piśmiennictwie polskim // Zeszyty Naukowe Uni wersytetu Jagiellońskiego. Prace z Historii Sztuki. – Warszawa; Kraków, 1976. – Zesz. 13. – S. 24. Єжи КовальчиК. аРХІТЕКТУРНІ ТРаКТаТи в ПольЩІ Нового чаСУ 43 The treatise of ancient Vitruvius was known in Poland at least starting from the mid­15th century. In modern times it was Italian architectural treatises that were popular – they combined theoretical deliberations with graphic patterns. The following treatises were the most popular: by Sebastian Serlio (in 7 books, published in 1537–1575), Vignola (1562), Palladio (1570). In the 17th century it was Vincenzo Sca­ mozzi’s L’idea della architettura universale (1615) that was widely read; the author included the design of a fortified palace for Zbaraż in Volhynia commissioned by Krzysztof Zbaraski. During the Baroque an important role was played by Italian treatises: by Guarino Guarini (1686, 1737) and Andrea Pozzo (1693, 1700). In the 18th century Italian books had to rival French and German Musterbücher and treatises. The patterns were used by architects and builders for the designs of palaces, churches, portals, and tomb monuments. Books on architecture were to be found in the libraries of monarchs, magnates, higher clergy, rich nobility, and even the town patriciate. Summary

Схожі ресурси