Festa fatta in Roma…Римські урочистості на честь польських Вазів за панування Владислава IV (1632–1648)

Festa fatta in Roma…Римські урочистості на честь польських Вазів за панування Владислава IV (1632–1648)

The article discusses ceremonies held to honour the crowning of the King in December 1632, the entry to Rome (November 1633) of by Jerzy Ossoliński, obedience envoy to Pope Urban VIII, as well as events held by the papal nepotists to honour the monarch’s brother Alexander Charles Vasa staying in Rom...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2008
Автор: Осецька-Самсонович, Г.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2008
Назва видання:Студії мистецтвознавчі
Теми:
Історія
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43561
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Festa fatta in Roma…Римські урочистості на честь польських Вазів за панування Владислава IV (1632–1648) / Г. Осецька-Самсонович // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2008. — № 3(23). — С. 44-55. — Бібліогр.: 70 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-43561
record_format dspace
spelling irk-123456789-435612013-05-02T03:05:10Z Festa fatta in Roma…Римські урочистості на честь польських Вазів за панування Владислава IV (1632–1648) Осецька-Самсонович, Г. Історія The article discusses ceremonies held to honour the crowning of the King in December 1632, the entry to Rome (November 1633) of by Jerzy Ossoliński, obedience envoy to Pope Urban VIII, as well as events held by the papal nepotists to honour the monarch’s brother Alexander Charles Vasa staying in Rome at the beginning of the following year (musical drama Il Sant’Alessio and the Giostra del Saracino tournament prepared by, among others, Francesco Guitti, of which rich iconographic material has been preserved). 2008 Article Festa fatta in Roma…Римські урочистості на честь польських Вазів за панування Владислава IV (1632–1648) / Г. Осецька-Самсонович // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2008. — № 3(23). — С. 44-55. — Бібліогр.: 70 назв. — укр. 1728–6875 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43561 uk Студії мистецтвознавчі Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Історія
Історія
spellingShingle Історія
Історія
Осецька-Самсонович, Г.
Festa fatta in Roma…Римські урочистості на честь польських Вазів за панування Владислава IV (1632–1648)
Студії мистецтвознавчі
description The article discusses ceremonies held to honour the crowning of the King in December 1632, the entry to Rome (November 1633) of by Jerzy Ossoliński, obedience envoy to Pope Urban VIII, as well as events held by the papal nepotists to honour the monarch’s brother Alexander Charles Vasa staying in Rome at the beginning of the following year (musical drama Il Sant’Alessio and the Giostra del Saracino tournament prepared by, among others, Francesco Guitti, of which rich iconographic material has been preserved).
format Article
author Осецька-Самсонович, Г.
author_facet Осецька-Самсонович, Г.
author_sort Осецька-Самсонович, Г.
title Festa fatta in Roma…Римські урочистості на честь польських Вазів за панування Владислава IV (1632–1648)
title_short Festa fatta in Roma…Римські урочистості на честь польських Вазів за панування Владислава IV (1632–1648)
title_full Festa fatta in Roma…Римські урочистості на честь польських Вазів за панування Владислава IV (1632–1648)
title_fullStr Festa fatta in Roma…Римські урочистості на честь польських Вазів за панування Владислава IV (1632–1648)
title_full_unstemmed Festa fatta in Roma…Римські урочистості на честь польських Вазів за панування Владислава IV (1632–1648)
title_sort festa fatta in roma…римські урочистості на честь польських вазів за панування владислава iv (1632–1648)
publisher Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2008
topic_facet Історія
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43561
citation_txt Festa fatta in Roma…Римські урочистості на честь польських Вазів за панування Владислава IV (1632–1648) / Г. Осецька-Самсонович // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2008. — № 3(23). — С. 44-55. — Бібліогр.: 70 назв. — укр.
series Студії мистецтвознавчі
work_keys_str_mv AT osecʹkasamsonovičg festafattainromarimsʹkíuročistostínačestʹpolʹsʹkihvazívzapanuvannâvladislavaiv16321648
first_indexed 2025-07-04T01:59:22Z
last_indexed 2025-07-04T01:59:22Z
_version_ 1836679811027697664
fulltext FESTA FATTA IN ROMA 1… РИМСЬКІ УРОЧИСТОСТІ НА ЧЕСТЬ ПОЛЬСЬКИХ ВАЗІВ ЗА ПАНУВАННЯ ВЛАДИСЛАВА IV Ганна Осецька-Самсонович Барокові світські й сакральні урочис- тості відіграли велику роль в історії Риму XVII ст. Вони впливали на ритм життя його мешканців, вигляд вулиць і площ, сприя- ли економічній стабілізації, адже до такого роду заходів залучалися сотні ремісників та митців, що репрезентували різні галузі мистецтва. Нагод для святкування було багато: уро- чистості Ювілейного року, папські володін- ня, канонізації й беатифікацї, костьольні свята, урочисті меси, здобуття перемог над невірними, прибуття іноземних посольств, коронації та упокоєння європейських мо- нархів та їхніх близьких, а також костьоль- них достойників, народження наступників трону, нарешті – карнавал або закінчення моровиці. Упродовж ХVIІ ст. у костьолах, на вулицях і площах Вічного міста відбу- лося понад 300 важливих театралізованих імпрез та низка скромніших видовищ, ор- ганізованих і фінансованих папським Рим- ським двором, місцевою аристократією, по- сольствами або представниками європей- ських правителів, релігійними братствами та громадами різних народів, що мешкали у Римі. Більшість урочистостей висвітлено у друкованих і рукописних повідомленнях, щоденниках та рідше іконографічних тво- рах. Найбільшою принадою були різні т. зв. апарати, відповідні декорації, дорогі пара- театральні машини й піротехнічні засоби, за допомогою яких створювалися багатого- динні вистави, що в них брали участь май- же всі мешканці міста – від представників папського двору до плебсу, що очікував на милостиню. Хоча у ХVIІ ст. Рим поступово втрачав своє економічне й політичне значення, він залишався метрополією всіх християн сь­ ких народів. Тут мешкали тисячі інозем ців, що зосереджувалися навколо національ­ них церков, які відігравали роль важливих релігійно­політичних осередків, європей- ські монархи тримали тут своїх послів або принаймні агентів чи резидентів; щороку, а особливо з нагоди Ювілейного року, при- бували до Риму юрми паломників. Завдяки папській дипломатичній службі та пошті, що чітко функціонували, інформація про римські події дуже швидко поширювала- ся по всій Європі. Церква та європейські двори, а також місцева аристократія ви­ користовували Вічне місто як величезну театраль ну сцену, з якої демонстрували urbi et orbi (містові і світові. – лат.) свою могутність, багатство, витончені смаки, політичні уподобання, симпатії та уперед- ження, що часто були відгомоном тодіш- ньої історії континенту. Завдяки цьому Рим повернув собі становище umbiculus mundi (пупа землі. – лат.) у фіктивному світі, створеному бароковою festa romana 2. За панування Владислава IV (1632–1648) у Римі відбувалися урочисті заходи, при- свячені політичним і військовим успіхам короля, а також на честь його найближчих родичів. Збережена інформація про них і досі не була опрацьована і висвітлена у спеціальній літературі 3. Здійснити спробу відновлення сценаріїв цих урочистостей дозволяють іконографічні джерела та відносно багаті архівні матеріали. Окрім щоден ника Джацинта Джильї, написаного впродовж 1608–1670 років 4, над звичайно цінні відомості містять рукописні «Avvisi di Roma» (Повідомлення з Риму) та друковані «Аvvisi a stampa» (Повідомлення для пре- си). «Avvisi di Roma» були адресовані неве- ликому колу читачів. Редаговані папськими секретарями, вони мали вигляд окремих аркушів з датою, що описували життя пап- ського двору й міста, а також містили важ- ливі новини з погляду Апостольської сто- лиці, переважно про політичні події, з усієї Італії та Європи, які надходили з нунціатур 44 Ганна Осецька-самсОнОвич. … РимськІ УРОчисТОсТІ 45 та від різних агентур. Ці аркуші збиралися потім у фоліанти найчастіше за роками. У Ватиканській апостольській бібліотеці (Biblioteca Apostolica Vaticana) та в Корси- ніанській біб ліотеці (Biblioteca Corsiniana) Риму зберег лося в різному стані кілька де- сятків томів, написаних у досліджуваний період, тобто за понтифікату Урбана VІІІ (1623–1644) та Іннокентія Х (1644–1655). Натомість «Avvisi a stampa» були на зразок друкованих летючок, на яких повідомляло- ся про варті уваги римські та інші події, що цікавили ширші кола читачів, наприклад, про переможні битви з невірними. Схема «Аvvisi a stampa» усталилася ще в ХVІ ст. Вони обов’язково мали фронтисписи з де- тальною назвою, місцем, датою видання та прізвищем видавця, далі була присвята, а потім саме повідомлення, що зрідка супро- воджувалося ілюстраціями. Наклад друко- ваних повідомлень (avvisi), що сягав часом кількох сотень примірників, залежав від зацікавлень римлян, яких на той час було приблизно 60–120 тис. 5 На момент обрання Владислав IV (іл. 1), нащадок П’ястів, Ягеллонів, Вазів і Габс­ бургів, володар, хоча й виборний, Польщі й Литви, титулований королем Шведів, Готів і Вандалів, відомий був у Римі з «Аvvisi a stampa» як син завойовника Смоленська та як переможець турків під Хотином 6 (ос­ танню перемогу королевичу приписували майже в усій Європі). Популярності Вла- дислава Зигмунда посприяв також його візит до Риму на зламі 1624–1625 років, ві- домий за нотатками, залишеними особою із його супроводу 7. Тож нічого дивного, що обрання Вази на трон Речі Посполитої ви- кликало у Римі велике задоволення, тим більше що його кандидатуру підтримував сам Урбан VІІІ 8. На жаль, Джильї у своїх мемуарах лише згадує про урочистості, ілюмінації та феєрверки, що відбувалися в Римі протягом кількох днів, починаючи з 4 грудня 1632 року, а отже, невдовзі після формальної інаугурації на честь сходжен- ня на престол, яка відбулася 14 листопада. Не залишилося жодного друкованого пові- домлення про цю подію, «Avvisi di Roma» містять лише коротку інформацію, датова- ну січнем 1633 року, про закінчення про­ цедури обрання, коронацію в Кракові та про очікування війни з Москвою 9. Відомі нам з праці Станіслава Яницького фрагменти не- доступної нині рукописної хроніки з парафії св. Станіслава в Римі підтверджують, що обрання Влади слава IV відзначалося дуже урочисто. Від правлено подячну службу за участі кардинальської колегії, а увечері під залпи мортир і звуки труб відбувся фе- єрверк перед оздобленим «королівською циф рою», багато освітленим «госпіціумом» та ілюмінованими сусідніми будинками 10. Через рік, 27 листопада 1633 року, від ­ бувся урочистий в’їзд до Риму Єжи Ос со­ лін ського, надзвичайного посла Владисла­ ва IV до Урбана VІІІ. Бучне прибуття й по- над місячне перебування Ос солін ського у Вічному місті стали значною політичною і громадською подією, про що суголосно повідомили всі збережені джерела: відомі в літературі окресленої теми три друкова- ні avvisi, два з яких італійською мовою 11 і одне у польському перекладі 12; інформа- ція, уміщена в «Gazette de France» 13, що- денник Пйотра Даниловича 14 і, нарешті, цикл офортів Сте фано делла Белла (іл. 2). Прибуттю Оссолінського відведено у спе ­ ціальній літературі багато місця. В опублі ­ кованій 1996 року розвідці Тома ша Ма ков­ ського, що містить повну бібліо гра фію з цієї тематики та перелік іконографічних дже рел, ретельно відтворено детальний сценарій в’їзду та заходів, які його супроводжували 15. Для Маковського залишилася невідомою тільки інфор ма ція зі щоденника Джильї 16 та з «Avvisi di Roma» 17, що, хай і не містить якихось нових деталей, але є цінним допо- вненням до згаданих джерел. Ці описи уро- чистого в’їзду польського посла [від Вілли Джулія через Porta del Popolo (Браму на- роду) до багато оздобленої резиденції на Trinità dei Monti та не менш пишного про- їзду 6 грудня на консисторію до Ватикан- ського палацу є значно суб’єктивнішими і менш офіційни ми. В них звернено увагу передусім на екзотичну розкіш коштовного вбрання членів почту, його оригінальність, елегантність та багатство, а також на упряж і сідла красенів­коней, ведених татарами й вірменами, врешті, на дорогі опони верблю- дів. Обидва хроністи захоплено згадують ІсТОРІЯ 46 про дві загублені кінські золоті підкови і ро- зірвану щирозлоту збрую коня Добеслава Цеклінського, що луснула й розлетілася в натовп. Ці дуже ефектні події стали згодом джерелом легенд про надзвичайне багат- ство Речі Посполитої. Помпезність кожного в’їзду іноземного посольства до Риму свід- чила про значення монарха й держави, про що вісті розходилися по всій Європі. В’їзд Оссолінського був, без сумніву, найбільш приголомшливим «польським» видовищем, яке побачив Рим до віденської перемоги і, безсумнівно, найуспішнішою популяризаці- єю як Речі Посполитої, так і Владислава IV. Ще під час перебування Оссолінського в Римі «Avvisi di Roma» (починаючи з лис- топада 1633 року) повідомляли про приїзд до Італії молодшого брата Владислава IV – Александра Кароля Вази, котрий як офі- ційний гість Урбана VІІІ мав намір пробути у Римі протягом всього часу проведення карнавалу 18. 1633 року був для Барберіні мало успішним. Зростала роль Габсбургів і значення єзуітів, а процес над Галілеєм та його осудження збільшив коло тих, хто недоброзичливо ставився до Папи та його наближених. Щоб пом’якшити ситуацію і покращити настрої підданих, карнавал 1634 року вирішили провести з особ ливою вишуканістю 19. Власне, приводом до цьо- го послужив візит, що розпочався 3 січня Александра Кароля Вази, брата короля Владислава IV, який нещодавно вразив Рим багатством посольства. Польського королевича вшанували в особливий спосіб. Кардинал Франческо Барберіні поставив на його честь dramma in musica під назвою «Il Sant’Alessio», а кардинал Антоніо Барбері- ні організував Giostra del Saracino (турнір Сарацина) на Piazza Navona. Перебуванню в Римі Александра Кароля, який виявився особою ексцентричною та химерною і дуже болісно (як і всі Вази, позбавлені спадкоєм- ності трону) сприймав питання свого похо- дження, присвячено аж дванадцять нотаток у «Avvisi di Roma» 20. Королевич вирішив, однак, що йому не забезпечили гідної його особи резиденції, і в спілкуванні з кардина- лами не дотримувався відповідного етикету та неналежно попрощався з ними, несподі- вано залишивши Рим 23 січня – за місяць до закінчення запланованого терміну. Втім, 19 січня Александр Кароль встиг подиви- тися dramma in musica «Il Sant’Alessio» 21, але зігнорував присвячений йому турнір, що мав відбутися за кілька днів, в остан- ню суботу карнавалу – 25 лютого на Piazza Navona. Прем’єра згаданої драми з лібрето Джу­ ліо Роспільйозі (майбутнього Папи Кли мен­ тія ІХ) і музикою Стефано Ланді відбулася під час карнавалу 1632 року з дуже скром- ними декораціями 22. Вона стала важливою подією в історії римського барокового теа- тру, в оновленій версії зі зміненою сценогра- фією її було поставлено у січні 1634 року у тимчасовій театральній залі «Palazzo della Cancelleria». Завдяки збереженому лібрето з вісьмома ілюстраціями­гравюрами Фран- суа Коліньйона 23, цю п’єсу у спеціальній лі- тературі описано порівняно добре 24. Отже, виставу на честь польського королевича перероблено було у такий спосіб: доповне- но новим прологом і двома інтермедіями, а також дещо змінено зміст однієї зі сцен 25. Повторена кілька разів під час карнавалу 1634 року, вона стала значною художньою подією. Проте нас цікавлять не нюанси її поетичного тексту чи видовищність сцено- графії, а приховані у новій версії лібрето політичні алюзії, що стосуються як проти- вників Папи, так і короля Владислава IV. Пролог, що традиційно зображав акту­ альні питання громадсько­політичного жит ­ тя, у новій версії 26 було розпочато ефек- тною появою алегоричної постаті богині Роми, одягненої в античні обладунки. Її опустили на сцену у величезному вінку з лицарського спорядження й воєнних тро- феїв (іл. 3) 27. Богиня уособлювала не ли ше античний, а й тогочасний, папський Рим. Біля її ніг з’явився хор з восьми закутих у кайдани невільників у фантастичних костю­ мах, що представляли різні, очевидно, во- рожі християнству народи. Вони вихваляли чесноти королевича­пілігрима та виражали загальну радість з приводу його при буття до Вічного міста, згадували також Влади­ слава IV, героїчного переможця язичників. Після славословних пісень Рома вирішує представити перед достойним гостем істо­ рію християнського героя. Вона заявляє, Ганна Осецька-самсОнОвич. … РимськІ УРОчисТОсТІ 47 що більше не має наміру бути суворою володаркою, а прагне правити м’яко та справедливо – за умови цілковитої покори й послуху підданих – і наказує звільнити невільників. Пролог адресувався не лише тим, хто вважав суд над Галілеєм плямою на честі понтифікату, а й Владиславові IV, який, попри різні декларації, намагався ви- ступати на захист ученого, виявляв надмір- ну релігійну толерантність і схильність до примирення з православ’ям. Слова Роми можна було сприймати як «погрозу паль- цем» у бік Речі Посполитої у зв’язку з но- вим проектом антитурецької ліги, відкрито підтримуваного Папою. Таке прочитання прологу підтверджують інші зміни тексту, зокрема, внесені до третього акту драми. У п’ятій сцені, доданій до нової версії цього акту, серед хмар з’являється постать Релі- гії у чернечій рясі з хрестом у руці (іл. 4) 28. Провіщаючи близьку канонізацію Алек- сія, Релігія заявляє, що незабаром виру- шить до певного монастиря при костьолі св. Войцеха­Мученика, патрона Королів- ства Польського, тобто до Речі Посполитої, щоб проповідувати справжню віру. Це було досить рішуче послання, яке мало на меті довести, що лише християнська, покірна Річ Посполита, згідна з папським Римом, може успішно боротися проти невірних в ім’я святої віри. Негайна публікація лібрето поновленої драми, яка з’явилася вже в липні 1634 року, зменшила кількість критичних висловів на адресу Папи та його оточення 29. Можна припустити, що саме це папське «попе- редження» додало рішучості розлюченому Александру Каролеві Вазі раніше залиши- ти Рим. Попри його відсутність, Giostra del Sara- cino (турнір Сарацина) на Piazza Navona, підготовка до якого вже активно провади- лася, відбувся у запланований час. Турнір, організований на честь польського коро- левича Антоніо Барберіні та спо рід неним із ним родом Коллонів, сучасники назвали одним із найкращих та найдорожчих у Римі нових часів, його вартість сягнула астро- номічної суми 60 тис. скудо 30. Про турнір Сарацина збереглися багаті архівні й іко- нографічні матеріали: друкований опис авторства Гвідо Бенті вольйо, видатного історіографа й літе ра то ра, виданий у дру- карні Вітале Мас кар ді 1634 р. та оздобле- ний 12 гравюрами Фран суа Коліньйона за композицією Ан д реа Саккі 31 (іл. 5, 7–9) – вони репрезентували перебіг видовища та попередню імпрезу; збе реглося також олійна картина тур нір ного театру на Piazza Navona роботи Андреа Саккі, Філіппо Ґаль­ ярді і Манчолі (іл. 6) та картина невідомо- го автора, виконана змішаною технікою на пергаменті. Розповідь про турнір містить щоденник Джацинта Джильї 32, детальний опис імпрези подається також в «Avvisi di Roma» 33. У підготовці видовища взяло участь ба- гато артистів. Правила змагання розробив знавець турнірних кодексів брат Гвідо, мар- кіз Корнеліо Бентівольйо, який у ролі це- ремоніймейстера вів змагання і став їхнім головним героєм. Флувіо Тесті, Франческо Каетано і Дзонго Ондадеї скомпонували тексти сонетів і мотто 34. Художнє оформ- лення, проект дерев’яної театральної зали та рухомих машин, які публіка визнала апо- феозом видовища, були витвором Фран- ческо Ґвітті 35. Турніру передував бенкет у палаці Ма- ґалотті. До зали спочатку в’їхала само- хідна машина у формі золотистого воза, якого тягнув великий орел, осідланий кри­ латою постаттю, що персоніфікувала Сла­ ву (іл. 5). Потім оголосили «статті», тобто правила турніру, а також визначили кіль- кість учасників (24 – поділені на шість ко- манд) та мету змагання, яка полягала у демонстрації влучності кидання вершни- ками на повному ходу двох чи трьох спи- сів у ляльку Сарацина. Місцем лицарських змагань була обрана Piazza Navona, де з часу цезаря Доміціана традиційно відбува- лися спортивні видовища, а в нову епоху організовували турніри, каруселі та Вели- кодні процесії 36. Завдяки згаданим дже- рельним та іконографічним матеріалам можемо сьогодні відтворити окремі еле- менти видовища, театр на Piazza Navona, заповнений різнобарвним тлумом глядачів, і фантастичні костюми учасників турніру. Побудований Ґвітті турнірний театр (іл. 6), що зайняв майже 2/3 площі, всередині мав ІсТОРІЯ 48 форму восьмикутника, а зовні був прямо- кутним з двома входами з коротших боків. З боку нинішнього костьолу святої Аґнеси в Аґоне зведено глядацьку залу для рим- ської аристократії, посередині якої на під- вищенні містилася ложа для дам. Секто- ри в цьому крилі були багато оздоблені й накриті навісами для захисту глядачів від уламків списів. У центральній частині поля зробили місце для змагання, що позначав шлях руху вершника. На рівні ляльки Са- рацина побудували спеціальну ложу (теж із навісом) для суддів. Видовище почалося пізно пополудні. Пе- ред заповненими вщерть трибунами з’явив­ ся почет маркіза Бентівольйо, а за ним ко- льорова вервечка лицарів на конях у супро- воді герольдів, секундантів і пажів. У всіх повідомленнях багато місця відведено до- кладному описові їхніх костюмів. Члени кож ної команди були вбрані однаково, дуже коштовно, просто казково, репрезен тували «єгипетський», «античний» або «середньо- вічний» стиль, що були вигадані проектанта- ми і свідчили про багатства власників (іл. 7). Коли всі зібралися на полі змагання, маркіз Бентівольйо перший проїхав іподромом і, демонструючи неабияку влучність, встро- мив три списи у ляльку Сарацина. Його до- сягнення намагалася повторити решта учас- ників змагання. Видовище тривало аж до півночі, а коли визначили переможця, залпи мортир провістили появу самохідних машин у вигляді корабля і галери (іл. 8, 9), що при запалених факелах проїхали довкола площі змагання. На палубі великого, оздобленого золотими й срібними орнаментами, рясно освітленого, дерев’яного корабля в’їхав Вакх в оточенні сатирів, німф і пастухів, що грали й співали. Ілюзію того, що він пливе повно- водим морем, посилювали вітрила, які то піднімалися, то опускалися, а ще дерев’яні, мальовані хвилі, які прикривали механізми, що рухали машину. Поруч із кораблем по­ дібним чином «пливла» галера, на якій гра- ли і співали німфи з пастухами, а моряки ру- хали веслами. Наступного дня використані у турнірі машини проїхали, на втіху плебсові via del Corso й ніхто вже не мав сумніву, що імпреза здивувала увесь Рим 37. У турнірі, присвяченому молодому Вазі, не було польських акцентів, він був просто вишуканою розвагою на честь особливого гостя, якого, втім, не було серед почесних глядачів. Однак, за іронією долі, у свідо- мості римлян і в тогочасних повідомлен- нях, як і в усій більш пізній літературі, тур- нір Сарацина завше пов’язувався з особою польського королевича, котрий nota bene невдовзі у віці 21 року помер від віспи 38. Неприємне враження, яке залишив після себе Александр Кароль, розвіяли донесен- ня про перемоги польських військ на Сході. Опис урочистостей, організованих із цього приводу в Римі 8 травня 1634 року, містить друковане повідомлення (avvisi), в якому Вірджіліо Паріджі опублікував звіт про здо- буття обложеного польськими військами Смоленська в лютому 1634 року та про пізніший розгром турків на Волині гетьма- ном Станіславом Конецьпольським 39. Хоча сам Папа перебував у Кастель Ґандольфо, він доручив своєму почтові взяти участь у службі, відправленій у костьолі св. Станіс- лава. На ній була присутня уся кардиналь- ська колегія, єпископи, прелати, римський резидент Владислава IV, Джованні Домені- ко Орсі, римські й польські аристократи та представники іноземних посольств. Протя- гом кількох вечорів відбувалися піротехнічні видовища під залпи з мушкетів, звуки труб та бій барабанів перед ілюмінованими свіч- ками й факелами резиденціями багатьох поляків, зокрема руського воєводи Станіс- лава Любомирського, та перед ілюмінова- ною польською святинею. За видовищем захоплено спостерігав зацікавлений на- товп, радісно волаючи: «Viva Polonia». Наступна інформація про польський «фес т», влаштований у Римі, датована вже 1640 роком. Новина про народження 1 квіт- ня Зигмунда Казимира Вази, первістка Владислава IV і Цецилії Ренати, дійшла до Риму 2 травня, у переддень свята Віднай- дення Святого Хреста, що, на думку Папи, було доброю прикметою, яка передрікала королевичеві славу захисника християн- ства 40. Урочистості, які протягом п’яти днів відбувалися на вулицях і площах Вічного міста, описані в «Avvisi di Roma» 41 та в що- деннику Джацинта Джильї 42. Зберігся та- кож друкований звіт «римського тріумфу», Ганна Осецька-самсОнОвич. … РимськІ УРОчисТОсТІ 49 влаштованого біля Капітолію, Пйотра Цис- віцького, написаний італійською мовою, а потім перекладений польською 43. Урочистості розпочалися в неділю 17 черв ня Службою Божою в костьолі св. Ста­ ні слава, яку відправив жмудський єпис- коп Єжи Тишкевич. У Службі взяли участь кардинали, абат Орсі, численна польська шляхта й багато достойних іноземців. «Ви- шукану проповідь» латиною прочитав Ка- зимир Флоріан Чарторийський (майбутній примас, який саме тоді отримав у Римі ти- тул доктора теології та філософії 44). Уміще- на в «Avvisi di Roma» інформація, однак, не подає відомостей про декор костьолу. Того самого вечора перед ілюмінова- ною резиденцією абата Орсі, неподалік від Piazza del Popolo, лунали звуки труб і бара- банів, а на підвищенні стояли дві піротех- нічні машини, які вистрілили в кульмінацій- ний момент. Вони персоніфікували Дунай і Дніпро, що спочивають серед лицарських обладунків та воєнних трофеїв. Обидві річ- ки, що обрамляли тодішню Польщу, на дум- ку авторів «Avvisi», належали до Імепрії – країни матері королевича та східних рубе- жів Речі Посполитої. Наступного вечора на вулиці Ріпетта абат Орсі наказав звести ложу, накриту золотим полотном, підбитим темно­блакитною гладінню, оздобленою гербами Владислава IV і Цецилії Ренати. З цього підвищення запрошені гості спо- стерігали за перегонами вершників, одяг- нених у костюми давніх римлян і варварів, за якими біг натовп черні. Третього дня уро- чистості продовжилися перед резиденцією Орсі, де вже інші піротехнічні пристрої у ви- гляді жіночих постатей в обладунках пер- соніфікували Німеччину й Польщу, що впи- ралися ногами в трофеї. Польща в костюмі Амазонки тримала у правій руці сагайдак, у лівій – лук, до її пояса була прикріплена ша- бля. Наступного дня на тому самому місці відбувся черговий піротехнічний спектакль. Дві жіночі постаті цього разу символізували австрійський і польський королівські роди. Перша була одягнена в королівський плащ, мала корону і тримала скіпетр, біля її ніг лежали лицарські обладунки. Друга – також була у плащі, з королівськими клейнодами, вона топтала трупи татар і воєнні трофеї, що, на думку автора, були представлені надзвичайно живописно 45. Ці видовища мали значний політичний підтекст – вони підкреслювали зв’язок Габсбургів і Вазів, двох хоробрих, могутніх родів, нащадком яких став королевич, що забезпечував про- довження династії. Феєрверки спалахували перед палацом Орсі ще два дні. У неділю та понеділок вони відбувалися також перед ілюмінованими палацами кардинала Козіма де Торреза, протектора Речі Посполитої, та кардинала Антоніо Санта Кроче, співпротектора Ко- рони Польської (обидва були нунціями в Польщі: Торрез у 1621–1622, а Санта Кро- че у 1627–1630 роках), освітлені були та- кож резиденції послів цісаря, короля Іспанії і великого князя Тоскани та багатьох рим- ських аристократів 46. Згадувані вище піротехнічні машини бу­ ли найбільш очікуваними елементами ви- довищ, організованих з приводу таких ра- дісних подій, як коронація чи народження наступника трону. Вони були не звичними тоді штучними вогнями, а справжніми ви- творами піротехнічного мистецтва, яке в ХVIІ ст. дуже розвинулося, ним займалися видатні актори на чолі з Джан Лоренцо Бер- ніні. Така машина складалася з вогнестій- кої основи, на якій встановлювався власне піротехнічний пристрій, виконаний зі скле- єного паперу або дерева, у формі гори, вежі, корабля, людської чи звіриної постаті, всередині якої розміщалася велика ракета з порохом, що складався із суміші різних складників. Суміш могла вибухати від запа- лювального ґноту одночасно або по черзі, коли у ній використовувався матеріал з різ- ною вибуховою температурою. Відповідні субстанції дозволяли отримати цілу гаму барв вогню, що розпорошувався у визначе- них напрямках. Колористична композиція і розрахунок сили детонації субстанцій за- лежали від винахідливості та майстерності піротехніка. Найскладніші машини могли перетворюватися: спочатку вибухала одна, всередині якої, відповідно захищена від вогню, було заховано другу. Дуже популяр- ними були також т. зв. жірандолі – нанизані на дроти ракети горіли й крутилися (завдя- ки силі віддачі) одночасно 47. ІсТОРІЯ 50 Незалежно від видовищ, влаштованих абатом Орсі, 18 червня Пйотр Цисвіцький, познанський схоластик і королівський се- кретар, що мешкав у Римі 48, організував чотириденні урочистості на честь короле- вича за власний кошт. Вони відбувалися на площі біля підніжжя Капітолію поблизу його резиденції, про що відомо завдяки згаданим друкованим «Аvvisi a stampa» 49. Організатором цих урочистостей був мало відомий поляк Анджей Валькович Радзе­ шовський, що оселився в Римі. Знаємо лише, що він пошлюбив арагонську принце- су Марію де Кардона, надмогильний камінь якої лежить у римському костьолі св. Ста- ніслава 50. На площі було встановлено 500 ліхтарів, оздоблених гербами Владислава IV, польським орлом, литовською погонею, шведськими коронами і левами, свічі горі- ли також у вікнах навколишніх будинків і палаців. Перед яскраво освітленою і оздо- бленою килимами резиденцією Цисвіцько- го поставили фонтан з вином замість води, що викликало захоплені вівати на честь Польщі, королевича і організатора заходу. Тлум заповнював усю площу біля підніж- жя Капітолію, навколишні вулиці та площу на самій горі і сходи, що вели до костьола св. Марії Аракоелі. Урочистості супрово- джувалися музикою і залпами з мортир 51. Посередині площі, біля підніжжя Капі­ то лію, на квадратному стовпі заввишки близь ко 2 м, було розташовано найголо- внішу річ видовища – піротехнічну маши- ну у формі пшеничного снопа, до якого було прив’язано двох військовополоне- них (очевид но, московського й турецько- го) (іл. 10). Над снопом височів великий бі- лий орел з коро ною і розпростертими кри- лами, який роздирав пазурами османський півмісяць. Вигляд цієї машини відомий за ілюстрацією Мікеланджело Партичелло, доданої до італійської версії повідомлен- ня. Спектакль розпочався понадгодинним феєрверком у вигляді жирандолі, що утво- рила вируючу корону орла. Після чого, на- певно, машина вистрілила – автор опису, на жаль, повідомляє лише, що там було показано й інші видовища, які він оминув у своєму короткому описі. На стовпі з кожно- го боку було написано панегірики, що про- рочили королевичеві чудове майбутнє як продовжувача великої справи свого геро- їчного батька, погромника турків і Москви. Зигмунд Казимир порівнювався із Геркуле- сом, який має в ім’я християнства знищити «змія схизми та єресі» 52. Автором написів був, очевидно, сам Цисвіцький, адже їхній зміст відповідав королівській пропаганді й великим династичним сподіванням щодо наступника трону. 8 травня 1644 року у костьолі св. Ста­ ні слава відзначали перемогу польських військ над татарами під Охматовим. Про цю подію написав Антоніо Ґерарді у друко- ваному avviso, присвяченому протекторові Речі Посполитої Джуліо Савелі 53. У кос- тьолі було відправлено подячну Службу і відспівано «Te Deum». Таку лаконічну інформацію подає «Avvisi di Roma» від 14 травня того року 54. Служба була дуже скромною через жалобу за померлою Це- цилією Ренатою. Новина про передчасну смерть коро- леви у Вільні (24 березня) після наро- дження мертвої дочки, дійшла до Риму 14 квітня 1644 року 55. «Avvisi di Roma», (травень 1644) повідомили про співчуття, висловлені навзаєм Фердинандом ІІІ і Вла- диславом ІV, та про жалобу, оголошену у Варшаві й Відні. Натомість нотатка від 18 червня коротко інформує про траурні відправи, що відбулися 11 червня у костьо- лі св. Станіслава у Римі 56. Докладний опис цієї урочистості, вбран­ ня костьолу та castrum doloris подає дру- коване повідомлення Антоніо Ґерарді 57. У слові (присвяченому Янові Казимежу Вазі) було згадано обставини смерті 34 річної королеви та особу Яна «Собіпана» Замойського, калуського старости, котрий у римському «Teatro del Mondo» заба- жав віддати останню шану королеві, яка відзначалася рідкісними чеснотами і яку любив увесь народ. Названо було також творця траурного вбрання святині – Джо- ванні Батісту Маньйо, званого Моденьйо, архітектора і художника, що спеціалізу­ вався на таких декораціях 58. У кінці по­ відом лялося про публікацію проекту «жа- лобної машини», але його не було додано до тексту. Літографія Себастьяна Вуймона, Ганна Осецька-самсОнОвич. … РимськІ УРОчисТОсТІ 51 що представляє castrum doloris Цецилії Ренати за проектом італійського митця, збе реглася у Паризькій національній бібліо теці (іл. 11) 59. Фасад костьолу прикрашав цісарський герб з великою короною, обрамлений жа- лобними написами, герб підтримували два скелети у натуральну величину. Нижче в оздобленому картуші на чорному тлі вид­ нів ся напис золотими літерами, який пові- домляв, що калуський староста Ян За мой­ ський у такий спосіб віддає останню шану померлій королеві 60. Вхід до костьолу було завішено драпіруванням чорною тканиною. Посередині костьолу височіла castrum doloris (іл. 11). Її основу становив цоколь на плані восьмикутника, зроблений під сі- рий африканський мармур, на якому стояв нижчий цоколь, пофарбований у бронзо- вий колір. По його кутках було розміще- но вісім великих волют, також бронзових, оздоблених позолотою. Між парами волют стояли чотири алегоричні постаті бронзо- вого кольору у натуральну величину, що представляли чесноти померлої, під ними були написи: Справедливість, Розсудли- вість, Сила та Поміркованість. Між волю- тами по боках катафалку розташовувалися дві великі овальні рельєфні композиції: на одній виднівся Фенікс, який відроджувався на другій – ангел серед райських дерев, званий Райським птахом, невтомний опікун душ у раю. Волюти, приставлені до вось- микутного стрижня конструкції, підпирали спрощене балочне перекриття, яке опо- ясувала чергова жалобна стрічка­напис. Катафалк вінчала п’ятиступенева піраміда, що нагадувала античну, на її верхівці стоя- ла пофарбована під червоний порфір урна. Біля її основи з боку входу було розташо- вано двоглавого цісарського орла, а з боку вівтаря – срібного польського орла в коро- ні. На урні покоїлися королевська корона і скіпетр. Висота усієї конструкції складала близько 7,2 м. З боку входу, на передній стіні катафалка, в оздобному обрамленні виднівся напис золотими і срібними літе- рами, який переконував, що Цецилія Рена- та царюватиме на небі в нагороду за своє праведне життя 61. Над ним в овалі було розташовано портрет померлої королеви, багато прикрашений золотом. Увесь ката- фалк освітлювався численними ліхтарями різної величини, що стояли на цоколі і на сходах піраміди 62. Повторюване в написах ім’я померлої, Рената, що означає «знову народжена», становило concetto (концеп- цію) декорації катафалку, яку через багато років Клод Франсуа Менестрьє згадав у своєму творі «Des Décorations Funèbres»… як особ ливо вдалу і гідну наслідування 63. Інтер’єр костьолу було оздоблено ске- летами в натуральну величину та в різних позах, що вдало, на думку автора повідо- млення, були розміщені, та великими ці- сарськими гербами й картушами із жалоб- ними написами, прикрашеними фестонами з лаврових листків, гілок мирти й кипариса. У головному вівтарі простір центрально- го образу покривав чорний оксамит, оздо- блений парчею і написом золотими літера- ми: Cecylia Renata Królowa Polski. По його кутках були вишиті золотою ниткою великі герби померлої. Велика кількість свічників стояла на сходах вівтаря, по боках та уго- рі, звідки світло падало на підвішені там два великі скелети, що справляло вражен- ня їх величного піднесення угору разом із картушем, який вони тримали. На картуші, на чорному тлі, було написано, що годі ви- словити безмежний біль від такої великої втрати. Великі канделябри стояли у різних частинах костьолу, а іззовні його освітлю- вало багато факелів 64. Урочисту жалобну службу, в якій узяла участь папська капела й найвидатніші му- зиканти папського двору, правив Монсень- йор Маранта, єпископ Джованаччо, а та- кож кар динали Джуліо Савеллі, протектор Коро лівства Польського, Арачі (?), Гаспаро Матеї та Барберіні (Антоніо чи Франческо). Були присутні також численні прелати, римська і польська шляхта та піддані ціса- ря, що мешкали в Римі. Жалобне слово, у якому оповідалося про генеалогію та чес- ноти померлої королеви, виголосив Габрі- ель Бжезінський, доктор права й теології, королівський секретар, автор жалобних ла- тинських написів у костьолі 65. Варто детальніше розповісти про творця проекту castrum doloris і, вірогідно, жалоб- ного вбрання костьолу. Народжений у Мо- ІсТОРІЯ 52 дені й померлий у Римі Джованні Батіста Маньйо (бл.1592–1674) належав до мало відомої групи митців – проектантів урочис- тих декорацій. Відомо, що з 1634 року він був членом Академії св. Луки, а з 1642 – належав до Конгрегації віртуозів у Панте- оні, брав участь в оздобленні Сикстинської каплиці й палацу Барберіні біля Quattro Fontane, а також малював алегоричні кар- тини 66, одна з яких, під назвою «Астро- номія», зберігається у римській Галереї Spada 67. Він також був творцем алегорич- ної арки, поставленої за проектом Джиро- ламо Ринальді на Кампо Ваччино з приводу володінь Інокентія Х у листопаді 1644 року. У 1643 році йому доручили виконання ката- фалка та декорування костьолу св. Луїджі деі Франчезі у зв’язку з жалобною церемо- нією по смерті Людовика ХІІІ 68. Повідомля- ючи про цю подію, Антоніо Дже рарді пози- тивно оцінив талант митця, особливо його композиції світлотіней, подав детальне описання невідомого з іконографічних дже- рел castrum doloris 69. Не підлягає сумніву, що обидва проекти Маньйо (Magno) відзна- чалися значною подібністю. Обидва мали восьмикутний цоколь і ступінчату піраміду вгорі, з королевською короною на верхів- ці, на обох катафалках були алегоричні постаті тих самих чеснот, із тими самими атрибутами. Різниця полягала в тому, що у французькому костьолі було використано шістнадцять колон, поставлених парами, замість восьми волют, що прикрашали ка- тафалк Цецилії Ренати. Колони оточували вільний простір конструкції, де стояла тру- на. Дещо різною була й колористика обох реалі зацій. Розташований на фасаді святині напис засвідчує, що Ян «Собіпан» Замойський був не лише організатором жалобної уро- чистості Цецилії Ренати, а й покрив витрати на ті костьольні декорації. Саме він запро- сив Маньйо, якого йому, вірогідно, пореко- мендували Барберіні, з якими Замойський у Римі часто контактував 70. Очевидно Маньйо, запрошений 1643 року француза- ми для оздоблення урочистої поминальної служби Людовика ХІІІ, а за два роки перед тим – для декору резиденції Барберіні біля Quattro Fontane, був митцем, який діяв у колі меценатів профранцузької орієнтації, наближених до папи. Владислав IV пережив свою першу дру- жину на якихось чотири роки (помер 20 травня 1648 року). На жаль, не відомо чи вшанували короля поминальною Службою в Римі. Про такі урочистості не згадує жод- не відоме нам архівне джерело, хоча варто припустити, що поляки якось відреагували на смерть свого монарха, адже вони від- значили Службою Божою і феєрверками коронацію його наступника, Яна Казимира. Римські урочистості на честь Влади­ слава IV та його родини були, ясна річ, скромнішими за грандіозні французькі, іс- панські або цісарські видовища, але вони засвідчили польську присутність у Вічному місті. Вони були чудовою рекламою Речі Посполитій, котру, гадаємо, почали сприй- мати не лише як далеке і дещо екзотичне «передмур’я християнства», але і як велику й відносно багату країну, тривалу складову «цивілізованої Європи». 1 Досл.: свято, створене в Римі (італ.). 2 Carandini S. «Roma. Gran Teatro del Mondo». Festa e società nel XVII secolo // Il Sicento. Documenti e interpretazioni. (Ricerche di storia dell’Arte). – Roma, 1976. – 1/2 – S. 71–80; Diez R. Il trionfo della parola. Studio sulle relazioni di feste nella Roma barocca 1623– 1667 («Quaderni di storia della critica e delle poetiche», 10). – Roma, 1986. – S. 57–67; Bindi G. «Roma. Gran Teatro del Mondo». La guerra festeggiata // La Festa a Roma. Dal Rinascimento al 1870, a cura di Marcello Fagiolo. – Roma, 1997. – T. I. – S. 100–102; Fagiolo Dell’Arco M. La Festa come «storia sociale» del baroc- co // ibid. – S. 76–80. 3 Серед урочистостей опрацьовані були лише: в’їзд Єжи Оссолінського, обедіенційного посла Влади­ слава ІV до Урбана VIII (Makowski T. Poselstwo Jerze­ go Ossolińskogo do Rzymu w roku 1633. – Warszawa, 1966); заходи, пов’язані з перебуванням у Римі брата короля Александра Кароля Вази (пор. примітки 26 і 33) та частково поминальні урочистості після смерті королеви Цецилії Ренати (Fagiolo Dell’Arco M., Caran- dini S. L’Effimero Barocco. Strutture della festa nella Roma del seicento. – Roma, 1977–1978. – T. I: Cata- logo. – S. 128). 4 Gigli G. Diario Romano 1608–1670, a cura di Giuseppe Riciotti. – Roma, 1958. 5 Bulgarelli S., Bulgarelli T. Il giornalismo a Roma nel Seicento [Avvisi a stampa e periodici italiani conservati nelle biblioteche romane]. – Roma, 1988. – S. II–XIV; Nussdorfer L. Print and Pageantry in Baroque Rome // The Sixteenth Century Journal of Early Modern Stud- ies. – 1998. – № 2. – T. 29. – Summer. – S. 439–453. Іл. 1. Фламандський художник. Портрет Владислава IV Вази у коронаційному вбранні. Близько 1633 р. Полотно, олія (за: Sztuka dworu Wazów w Polsce. Katalog) Іл . 2 . С те ф ан о д е л л a Б е л л а (S te fa n o d e lla B e lla ). E n tr at a in R o m a d e ll’ E cc e le n tis si m o A m b as ci at o re d i P o lo n ia L ’A n n o . M D C X X X III . Іл ю ст р ац ія н а ар ку ш і 1 ( ф р аг м е н т) , 1 6 3 3 . Н ац іо н ал ьн а б іб лі о те ка , в ід д іл г р ав ю р , В ар ш ав а Іл. 3. Франсуа Коліньйон (François Collignon). Ілюстрація до: Il. Sant’Alessio. Dramma musicale.., пролог, 1634. Бібліотека Чарторийських, Краків Іл. 4. Франсуа Коліньйон (François Collignon). Ілюстрація до: Il. Sant’Alessio. Dramma musicale.., акт ІІІ, сцена 5, 1634. Бібліотека Чарторийських, Краків Іл. 5. Франсуа Коліньйон (François Collignon). Карета Слави. Гравюра за композицією Andrea Sacchi. 1634. Forcella Іл. 7. Франсуа Коліньйон (François Collignon). Команда церемоніймейстера (фрагмент). Гравюра за композицією Andrea Sacchi. 1634. Forcella Іл. 6. Andrea Sacchi, Filippo Gagliardi, Manciola. Festa del Saracino a Piazza Navona, 1634. Полотно, олія. Museo di Roma Іл. 8. Франсуа Коліньйон (François Collignon). Корабель Вакха. Гравюра за композицією Andrea Sacchi. 1634. Forcella Іл. 9. Франсуа Коліньйон (François Collignon). Галера з німфами і пастухами. Гравюра за композицією Andrea Sacchi. 1634. Forcella Іл. 10. Мікеланджело Парцелло (Michelangelo Particello). Піротехнічна машина. Гравюра (за: Анджей Валькович Радзесовський. Relazione delle feste fatte in Roma per il nascimento…, 1640). Ягеллонська бібліотека, Краків Іл. 11. Себастьян Волемонт (Sebastian Vouillemont). Гравюра з проекту Джoванні Баттіста Маньо (Giovanni Battista Magno) катафалка Цецилії Ренати в костьолі Святого Станіслава у Римі. Фронтальний вид і горизонтальний розріз. 1644. Національна бібліотека, Париж Ганна Осецька-самсОнОвич. … РимськІ УРОчисТОсТІ 53 6 Breve et Vera Relazione dll’Acquisto et la Presa del- la Città et Fortezza di Smolenscho in Moscovia… – In Roma: Appresso Giacomo Mascardi, M.DCXI; La Gran Vittoria di Sigismundo III, re di Polonia, Contro i Turchi nel 1621. – Firenze: Bartolomeo Sermartelli, 1622. Пор.: Zawadzki K. Gazety ulotne polskie i Polski dotyczące XVII–XVIII wieku. Bibliografia. – Wrocław, 1977. – T. 1: 1514–1661. – S. 78 (poz. 306), 93 (poz. 357). 7 Podróże królewicza Władysława Wazy do krajów Europy Zachodniej w latach 1624–1625 w świetle ów- czesnych relacji / Oprac. Adam Przyboś. – Kraków, 1977. – S. 286–306, 324–332. 8 Kaczorowski W. Stanowisko Stolicy Apostolskiej wobec elekcji królewicza Władysława // Odrodzenie і Reformacja w Polsce. – 1984. – T. 29. – S. 156–166. 9 Biblioteca Apostolica Vaticana (далі – BAV), Cod. Ottob. Lat. 3339, T. I. k. 2r. 10 Janicki S. Polski kościół i dom św. Stanisława w Rzymie. Ecclesia et Hospitale S. Stanislai E. M. Polo­ norum de Urbe. – Rzym, 1925. – S. 20. 11 Parisio [V.] Relazione della Solenne Entrata Dell’Illustriss. & Eccelentiss. Sig. Giorgio Ossoliński Sire d’Ossolin. Conte di Thencin… Ambasciatore Stra or di ­ nario d’Vbedienza alla Santità di Nostro Signore PP. Urbano VIII… – In Roma: Appresso Francesco Cavalli, 1633 [вид. ІІ: 1634]; Solennità dell’Entrata in Roma e cav- alcate Dell’Eccelentissimo Signor Giorgio Ossoliński… Ambasciatore Straordinario d’Vbedienza alla Santità di Nostro Signore PP. Urbano VIII… – In Roma: Appres- so Paolo Masotti, 1633. Пор.: Zawadzki K. Op. сit. – S. 105 (poz. 400, 404), 112 (poz. 426). 12 Sławny wjazd do Rzymu Iaśnie Wielmożnego Pana, IE M. P. Jerzego Ossolińskigo... Z włoskiego na polskie przetłumaczony, de data 3. Decemb. 1633. Пор.: Za- wadzki. K. Op. cit. – S. 105 (poz. 403). 13 Gazette de France. – R. 1633. – Nr 116. – S. 505; Nr 119. – S. 513. 14 D[aniłowicz] P. Legatio Georgii Ossolinski a Wladi­ slaw IV ad Urbanum VIII, 1633. Діаріуш відомий у двох копіях: у Бібліотеці Народовій (Bibliotece Narodowej) і Бібліотеці Оссолінських (Bibliotece Ossolińskich). 15 Makowski T. Оp. cit., passim. Пoр. також: Ludo- vico Barone Von Pastor. Storia dei papi dalla fine del Medio evo. Completa con sussidio dell’Archivio seg- reto potificio e di molti altri Archivi. T. XIII: Storia dei Papi nel periodo della Restaurazione Cattolica e della Guerra di trent’anni. Gregorio XV (1621–1623) e Ur­Gregorio XV (1621–1623) e Ur- bano VIII (1623–1644). – Roma, 1961. – S. 719, 720; Martini A. Il secolo XVII // Riti, cerimonie, feste e vita di popolo nella Roma dei Papi. – Bologna, 1970. – S. 203; St. Pasierb J., Janocha M. Polonica artystycz- ne w zbiorach watykańskich. – Warszawa, 2002. – S. 82–95. 16 Gigli G. Оp. cit. – S. 138–141. 17 BAV, Cod. Urb. Lat. 1696, k. 85–87r; Cod. Ottob. Lat. 3339, T. I. k. 338, 339, 346–350, 354, 355, 361, 368, 369. 18 BAV, Cod. Ottob. Lat. 3339, T. III, k. 340. 19 Testi F. Lettere, a cura di Maria Lusia Doglio. – Bari, 1969 – T. II: 1634–1637. – S. 16; Hammond F. Music and Spectacle in Baroque Rom. Barberini Pa- tronage under Urban VIII. – New Haven – London, 1994. – S. 208. 20 BAV, Cod. Ottob. Lat. 3339, T. I, k. 340 rv; Biblioteca Corsiniana (далі – BC), Cod. 1769, k. 3r, 10v, 15v – 16r, 19v, 21v, 23v, 29v – 30r, k. 34v, 51r, 53r, 69r, 110r – 112r. 21 BC, Cod. 1769, k. 34v. 22 Bouchard. J. J. Journal. T. I: Les confessions, voyage de Paris à Rome. Le carneval à Rome / Red. Emanuele Kanceff. – Torino, 1976. – S. 26; Murata M. Operas for the Papal Court, 1631–1668. – Ann Arbor, 1981. – S. 19–23, 221–248, 449; Hammond F. More on Music in Casa Barberini // Studi musicali. – 1985. – 14. – S. 242, 243; Angiolillo M. Lo spettacolo barocco a Roma. – Roma, 1992. – S. 70. 23 Il S. Alessio. Dramma Musicale Dall’Eminentissimo, et Reverendissimo Signore Card. Barberino fatto Rap- presentare al Serenissimo Principe Alessandro Carlo di Polonia Dedicato a Sua Eminenza e Posto in Musi- ca da Stefano Landi Romano Musico della Cappella di N. S. E Chierico Benefitiato nelle Basilica di S. Pietro. – In Roma: Appresso Paolo Masotti, MDCXXXIV. B. Czart., sygn. 40098 III. 24 Mamczarz I. Polonia e Polacchi nel teatro italia- no della prima metà del Seicento // Barocco fra Italia e Polonia. A cura di Jan Sląski. – Warszawa, 1977. – S. 393–398; Fagiolo Dell’arco M., Carandini S. Оp. cit. – S. 164–170; Angiolillo М. Оp. cit. – S. 70–73; Ham- mond F. Music and Spectacle… – S. 208–224; Osiecka- Samso no wicz H. Agostino Locci (1601–1660). Scenograf i archi tekt na dworze królewskim w Polsce. – Warszawa, 2003. – S. 72–77. 25 Hammond F. Music and Spectacle... – S. 210–212; Mamczar I. Op. cit. – S. 395–397. 26 Il S. Alessio… – S. 8–25. 27 У лівій верхній частині гравюри Коліньона, яка представляє сценографію прологу, видно маленьке зображення. Мамчаж (ор. cit. – S. 395) вважає, що це портрет самого Александра Кароля Bази. 28 Il S. Alessio… – S. 155. 29 Hammond F. Music and Spectacle... – S. 223. 30 Іbid. – S. 228. 31 [Bentivoglio G.] Festa fatta in Roma alli 25. di feb- braio MDCXXXIV. E data in luce da Vitale Mascardi. – Roma, 1635. Пор. також: Ademollo A. Il Carnevale di Roma nei secoli XVII e XVIII. Appunti storici con note e documenti. – Roma, 1883. – S. 23–58; Forcella V. Spectacula, ossia, Caroselli, tornei, cavalcate e ingeres- si trionfali. Opara illustrata con incisioni tolte da antiche stampe. Con prefazione di Lodovico Corio. – Milano, 1896. – S. 32–100 (У цій книжці містяться літографії, виконані за оргигінальними композицями, вміщеними в повідомленні); Clementi F. Il carnevale romano nelle cronache contemporanee dalle origini al secolo XVIII. – Roma, 1899. – S. 445–472; Pastor, Op. cit. – S. 720; Mar- tini A. Op. cit. – S. 208–210; Boiteux M. Formes de la fête. Carnaval annexé: еssai de lecture d’une fête romaine // Annales Economies, Sosiétés. Civilisations. – Paris, Colin, 1977. – Nr 32. – S. 356–380; Fagiolo Dell’arco M., Carandini S. Op. cit. – S. 87–92; Т. II: Testi. – S. 368– 384; Diez. Op. cit. – S. 20, 21; Feste e spettacoli nelle piazze romane. Mostra antologica a cura dell’Istituto ІсТОРІЯ 54 Poligra fico e Zecca dello Stato e dell’Assessorato alla Cultura del Comune di Roma. – Roma, 1990. – S. 52, 53; Angiolillo M. Op. cit. – S. 14, 15; Rak M. Piazza Na­Piazza Na- vona. Trionfi, feste da gioco, feste stellari // La festa a Roma… – S. 188, 189; Samsonowicz H. Quintana- ta czyli “Turniej Saracena”, którego Aleksander Karol Waza nie zobaczył w Rzymie w 1634 roku // Artes atque humaniora. Studia Stanislao Mossakowski sexagenario dicata. – Warszawa, 1998. – S. 239–245. 32 Gigli G. Op. cit. – S. 142,143. 33 BC, Cod. 1769, k. 110–112. 34 Testi F. Оp. cit. – S. 16, 28, 32, 53. 35 Hammond F. Music and Spectacle... – S. 214. 36 Rak M. Op. cit. – S. 187. 37 [Bentivoglio G.] Festa fatta in Roma… – S. 130. 38 Radziwiłł A. S. Pamiętnik o dziejach w Polsce. – T. 1: 1632–1636 / Переклад і опрац. Adam Przyboś i Roman Zelewski. – Warszawa, 1980. – S. 400. 39 [Parisio V.] Vera Relatione delle Due Gran Vitto- rie Riportate in diuersi tempi, e luoghi Dal Serenissimo, Potentissimo, e Gloriosissimo Vladislao IIII, Re di Polo ­ nia… – In Roma: Appresso Lodovico Grignani, MDCXXXIV. Пор. також: Zawadzki K. Op. cit. – S. 113 (poz. 428). 40 [Walkowicz Radziesowski A.] Relazione delle Fes­ Relazione delle Fes­Relazione delle Fes- te Fatte in Roma Per il Nascimento del Serenissimo Principe Sigismondo Casimiro, Figlio del Serenissimo, & Invit tissimo Vladislao Quarto, Rè di Polonia, Suetia, &c. Alli 18. di Giugno 1640. Dal Signor Pietro Cisvicki Sco- lastico de Poznania, e Secretario della Maesta di Polo- nia… – In Roma: Nella Stamparia di Lodovico Grignani, M. DC. XXXX, k. 2r; [Walkowicz Radziesowski A.] Rela­] Rela­ Rela- cja Tryumfu Rzymskiego z Narodzenia Najjaśniejszego Królewicza Zygmunta Kazimierza, syna Najjaśniejszego i Niezwyciężonego Władysława IV. Polskiego i Szwed­ zkiego Króla. 18 Dnia Czerwca Roku 1640 Odprawo- wanego Przez Jego Mość X. Piotra Ciswickiego Schola- styka Poznańskiego... W Rzymie drukowana a potem z włoskiego na polskie przetłumaczona... 1640, k. 2r. Пор.: Zawadzki K. Op. cit. – S. 119 (poz 450, 451). 41 BC, Cod. 1732, T. 1. k. 143v; BAV, Cod. Ottob. Lat 3342, T. 2, k. 250v. 42. Gigli G. Op. cit. – S. 192. 43 Пор. примітку 40. 44 Piwarski K. Czartoryski Kazimierz Florian // Polski Słownik Biograficzny. – Kraków, 1938. – T. IV. – S. 281–282. 45 BC, Cod. 1732, T. 1. k. 143v; BAV, Cod. Ottob. Lat 3342, T. 2, k. 250v. 46 Ibid. 47 Hübner-Wojciechowska J. Technika w służbie wi- dowisk barokowych // Sztuka a technika: materiały sesji Stowarzyszenia Historyków Sztuki. Szczecin, listopad 1987 / Red. Monika Bielska­Lach. – Warszawa, 1991. – S. 138–143; Matitti, op. cit. – S. 82, 83. 48 Nowacki J. Ciświcki Piotr // Polski Słownik Biogra- ficzny. – Kraków, 1938. – T. IV. – S. 87, 88. 49 Пор. примітку 40. 50 Niesiecki K. Herbarz Polski. – Lipsk, 1841. – T.VIII. – S. 39; Chrzanowski T., Kornecki M. Polskie pomniki w świątyniach Rzymu. Monumenta Poloniae in Italia. – Warszawa, 1994. – S. 101. 51 Radziesowski A. Relacja Tryumfu Rzymskiego.., k. 2v–3v. 52 Ibid., k. 3v – 4v. 53 [Gerardi A.] Relazione della vittoria ottenuta dal Serenissimo Wladislao Quarto Re di Рolonia, e Svetia, &c. Sotto il commando di Stanislao Koniec­ polski Castellano di Cracovia… contro i Tartari li 30 gennaio 1644. – In Roma: Per Lodovico Gri- gnani, 1644. Пор.: Zawadzki K. Op. cit. – S. 122 (poz. 462). 54 BC, Cod, 1742, k. 133r. 55 Ibid., k. 115r. 56 Ibid., k. 128r, k. 130v, k. 134v; BAV, Cod. Ottob. Lat 3348, T. 2, k. 225 r.; BC, Cod, 1742, k. 172r. 57 [Gerardi A.] Relatione del Solenne Funerale e Catafalco Fatto in Roma nella chiesa di S. Stanislao della Natione Polacca Alla Maestà della defonta Re- gina di Polonia Cecilia Renata Austriaca Dell’Illustriss et Eccellentiss. Sig Conte Giovanni in Tarnow De Za­ moście Zamojski Gouernatore in Calus, & c. – In Roma: Per Lodovico Grignani (1644), M.D.C. XLIV. Пор.: Za- wadzki K. Op. cit. – S. 122 (роz. 461); Zawadzki K. Ga- zety ulotne polskie i Polski dotyczące XVII–XVIII wieku. Bibliogra fia. – Wroclaw, 1984. – T. 2: 1162–1728;. – S. 173 (poz. 1612). 58 Relatione del Solenne Funerale e Catafalco.., k. 5. 59 Fagiolo Dell’Arco M., Carandini S. Op. cit. – T. I: Catalogo. – S. 128. 60 Relatione del Solenne Funerale e Catafalco.., k. 6. 61 Ibid., k. 7. 62 Ibid., k. 5–11. 63 [Menestrier C. F.] Des Décorations Funèbres ou on il est amplement traié des Tentures, des Lumières, des Mausolées, Catafalques, Inscriptions et autres Orna- ments funèbres… Par le P. Claude François Mènéstrier, de la Compagnie de Jesus. A Paris M. DC. LXXXIII. – S. 47. Пор. також: Chrościcki J. A. Pompa funebris. Z dziejów kultury staropolskiej. – Warszawa. – 1974. – S. 255 (przyp. 99); Fagiolo Dell’Arco M., Carandini S. Op. cit. – T. I: Catalogo. – S. 128. 64 Ibid.; Relatione del Solenne Funerale e Catafalco.., k. 11–13. 65 Ibid., k. 14. 66 Bertolotti A. Artisti modenesi, parmensi e del- la Lunigiana in Roma nei secolo XV, XVI e XVII. Ricerche e studi negli archivi romani di Antonio Berto- lotti. – Mo dena, 1882. – S. 91–93; Allegemeines Lexikon der Bildenden Künstler von der Antike bis zur gegen- wart Be rgündet von Ulrich Thieme und Felix Becker. – Leipzig, 1930. – T. 24. – S. 22; Lavin M. Seventeenth­ Century Barberini Documents and Invento ries of Art. – New York, 1975. – S. 23 67 Zeri F. La Galleria Spada. – Firenze, 1954. – S. 10, 12. 68 Fagiolo Dell’arco M., Carandini S. Op. cit. – T. I: Catalogo. – S. 123, 131–132; T. II: Testi. – S. 377. 69 Descrizione Delle feste fatte in Roma per la Nas- cita del Delfino Hora Ludoviko XIV. Re di Francia… – In Roma: Nella Stamperia di Lodovico Grignani, M.D.C.XXXXIII, k. XXXXI–XXXXVI. 70 Kowalczyk J., Roszkowska W. Teatr Jana Zamoy­ skiego Sobiepana // Pamiętnik Teatralny. – 1964. – R. 13. – Z. 3. – S. 256; Kowalczyk J. Dwór artystycz- ny Jana Zamoyskiego Sobiepana // Sarmatia artistica. Ганна Осецька-самсОнОвич. … РимськІ УРОчисТОсТІ 55 During the reign of Vladislaus IV (1632– 1648) a number of important ceremonies related to the King’s political and military successes took place in Rome; moreover, ceremonies were held to honour members of his closest family. The majority of those ceremonies have not so far been analysed in the literature on the subject. However, iconographic materials and relatively rich archival records have been preserved and they allow us to recreate their scenarios. Apart from the information contained in Giacinto Gigli’s diary written in 1608–1670, exceptionally valuable information is provided by the hand­written Avvisi di Roma and the so­called loose avvisi a stampa. The article discusses ceremonies held to honour the crowning of the King in December 1632, the entry to Rome (November 1633) of by Jerzy Ossoliński, obedience envoy to Pope Urban VIII, as well as events held by the papal nepotists to honour the monarch’s brother Alexander Charles Vasa staying in Rome at the beginning of the following year (musical drama Il Sant’Alessio and the Giostra del Saracino tournament prepared by, among others, Francesco Guitti, of which rich iconographic material has been preserved). Recreated have also been shows cele brating the birth of Vladislaus IV’s son Sigismund Casimir Vasa in June 1640, as well as the religious service held at the church of the Polish nation of St. Stanislaus to honour Polish military success: capturing Smolensk (May 1634) and victory of Ochmatov (May 1644). Much interest was also paid to the artistic setting of the ceremonial obsequies held at the Polish church in June 1644 after the death of Queen Cecile Renata designed by Giovanni Battista Magno. SuMMARy Księga pamiątkowa ku czci Profesora Władysława Tomkiewicza. – Warszawa, 1968. – S. 122; idem., Le avventure teatri di Jan Zamoyski Sobiepan in Italia // Vita teatrale in Italia e Polonia fra Seciento e settecento. A cura di Michał Brystiger, Jerzy Kowalczyk e Jacek Li- pińcki. – Warszawa, 1984. – S. 45.

Схожі ресурси