Лексикографічна інтерпретація заздрості та ревнощів в українській, російській і польській мовах
У статті здійснено зіставлення інтерпретації назв емоцій заздрості та ревнощів в українських, російських і польських лексикографічних джерелах, які описують лексичний склад на сучасному етапі і в попередніх століттях. У такий спосіб зроблено спробу простежити семантичну еволюцію номінантів емоцій у...
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2009
|
| Schriftenreihe: | Лексикографічний бюлетень |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43673 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Лексикографічна інтерпретація заздрості та ревнощів в українській, російській і польській мовах / Л. Ніколаєнко // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2009. — Вип. 18. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-43673 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-436732013-05-09T03:06:24Z Лексикографічна інтерпретація заздрості та ревнощів в українській, російській і польській мовах Ніколаєнко, Л. Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика У статті здійснено зіставлення інтерпретації назв емоцій заздрості та ревнощів в українських, російських і польських лексикографічних джерелах, які описують лексичний склад на сучасному етапі і в попередніх століттях. У такий спосіб зроблено спробу простежити семантичну еволюцію номінантів емоцій у трьох мовах. Для з’ясування внутрішньої форми емотивних назв використано дані етимологічних та історико-етимологічних словників. 2009 Article Лексикографічна інтерпретація заздрості та ревнощів в українській, російській і польській мовах / Л. Ніколаєнко // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2009. — Вип. 18. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. XXXX-0118 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43673 811.162.1’37 uk Лексикографічний бюлетень Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика |
| spellingShingle |
Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика Ніколаєнко, Л. Лексикографічна інтерпретація заздрості та ревнощів в українській, російській і польській мовах Лексикографічний бюлетень |
| description |
У статті здійснено зіставлення інтерпретації назв емоцій заздрості та ревнощів в українських, російських і польських лексикографічних джерелах, які описують лексичний склад на сучасному етапі і в попередніх століттях. У такий спосіб зроблено спробу простежити семантичну еволюцію номінантів емоцій у трьох мовах. Для з’ясування внутрішньої форми емотивних назв використано дані етимологічних та історико-етимологічних словників. |
| format |
Article |
| author |
Ніколаєнко, Л. |
| author_facet |
Ніколаєнко, Л. |
| author_sort |
Ніколаєнко, Л. |
| title |
Лексикографічна інтерпретація заздрості та ревнощів в українській, російській і польській мовах |
| title_short |
Лексикографічна інтерпретація заздрості та ревнощів в українській, російській і польській мовах |
| title_full |
Лексикографічна інтерпретація заздрості та ревнощів в українській, російській і польській мовах |
| title_fullStr |
Лексикографічна інтерпретація заздрості та ревнощів в українській, російській і польській мовах |
| title_full_unstemmed |
Лексикографічна інтерпретація заздрості та ревнощів в українській, російській і польській мовах |
| title_sort |
лексикографічна інтерпретація заздрості та ревнощів в українській, російській і польській мовах |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Лексикографія, лексикологія, фразеологія: теорія та практика |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43673 |
| citation_txt |
Лексикографічна інтерпретація заздрості та ревнощів в українській, російській і польській мовах / Л. Ніколаєнко // Лексикографічний бюлетень: Зб. наук. пр. — К.: Ін-т української мови НАН України, 2009. — Вип. 18. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Лексикографічний бюлетень |
| work_keys_str_mv |
AT níkolaênkol leksikografíčnaínterpretacíâzazdrostítarevnoŝívvukraínsʹkíjrosíjsʹkíjípolʹsʹkíjmovah |
| first_indexed |
2025-07-04T02:05:26Z |
| last_indexed |
2025-07-04T02:05:26Z |
| _version_ |
1836680192293076992 |
| fulltext |
ЛЕКСИКОГРАФІЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ЗАЗДРОСТІ ТА РЕВНОЩІВ В
УКРАЇНСЬКІЙ, РОСІЙСЬКІЙ І ПОЛЬСЬКІЙ МОВАХ
© Лариса Ніколаєнко, 2009
к.філол.н., Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України (Київ)
УДК 811.162.1’37
У статті здійснено зіставлення інтерпретації назв емоцій заздрості та ревнощів в
українських, російських і польських лексикографічних джерелах, які описують лексичний склад на
сучасному етапі і в попередніх століттях. У такий спосіб зроблено спробу простежити
семантичну еволюцію номінантів емоцій у трьох мовах. Для з’ясування внутрішньої форми
емотивних назв використано дані етимологічних та історико-етимологічних словників.
У сучасному слов’янському мовознавстві значне місце посідає зіставне вивчення вербалізації
внутрішнього світу людини, зокрема її емоційної сфери. Предметом нашого дослідження є
порівняння інтерпретації назв емоцій заздрості й ревнощів в українських, російських і польських
лексикографічних джерелах, які описують лексичний склад на сучасному етапі і в попередніх
століттях. Підтримуємо думку М. Красавського і З. Балакіної про те, що «у філологічній
словниковій статті.. акумульовані знання «наївних» носіїв мови про те чи інше явище, їх
асоціативно-образні уявлення про найрізноманітніші фраґменти світу» [1: 20]. Нагадаємо, що
тлумачні словники, на відміну від енциклопедичних, пояснюють не саму дійсність, а слова, які її
відбивають. Таким чином, у філологічних словниках, стосовно нашого предмета дослідження,
тлумачать не самі почуття, а їхні назви, що є полісемантичними і позначають не одне, а кілька
почуттів. З метою опису самих почуттів, про які йтиметься в нашій статті, звернемося до
принципу семантичних примітивів, який широко використовує А. Вежбицька [6: 193], коли
заздрість і ревнощі можна описати таким чином:
Х відчуває заздрість: «Щось хороше сталося з кимось іншим. Це сталося не зі мною. Я не хочу,
щоб так було. Я хочу, щоб такі хороші речі траплялися зі мною, а не з кимось іншим. Через це я
страждаю і ненавиджу того іншого».
Х відчуває ревнощі: «Мені здається, що дорога мені особа має хороші почуття до когось іншого.
Я боюся, що дорога мені особа втратить хороші почуття до мене. Я не хочу, щоб так було. Я хочу,
щоб дорога мені особа мала хороші почуття лише до мене. Через це я страждаю і ненавиджу того
іншого».
Як бачимо, обидві емоції мають деструктивний характер, у їхній глибинній структурі можна
виявити страждання і ненависть. Головна відмінність між ними полягає в тому, що заздрість
пов’язана з бажанням суб’єкта заволодіти тим, що має хтось інший, тоді як ревнощі – з
побоюванням втратити те, що має сам суб’єкт, і бажанням зберегти це винятково у своїй
власності.
Тепер розглянемо лексикографічне тлумачення назв цих почуттів. Іменник ревнощі в сучасній
українській мові функціонує з двома значеннями: «1. Сумнів у вірності, коханні, підозра в зраді
подружжя; 2. Заздрість до успіхів іншої людини» [СУМ 8: 472].
Російська назва ревность також є багатозначною: «1. Мучительное сомнение в чьей-либо
верности и любви; 2. Боязнь чужого успеха; соперничество; 3. устар. Усердие, старание, рвение»
[ССРЛЯ 12: 1089]. Хоча, на думку Н. Юшкової, у сучасній російській мові відбувся розпад
полісеманта ревность. Таке припущення дослідниця робить посилаючись на «Толковый словарь
русского языка» С. Ожегова й І. Шведової, де значення «мучительное сомнение в чьей-либо
верности и любви» й «усердие, старание, рвение» трактують як омонімічні, а значення «боязнь
чужого успеха; зависть к успеху другого» взагалі не зафіксовано. Це дає їй підстави стверджувати,
що у сучасній російській мові назва почуття ревность представлена лише однією семемою [3: 9].
Дозволимо собі не погодитися з таким висновком, оскільки названий словник є досить спрощеним
через невеликий об’єм, натомість в усіх інших словниках сучасної російської мови, зокрема й
найновіших, лексема ревность представлена як полісемантична і містить семему «зависть», пор.:
«1. Мучительное сомнение в чьей-либо верности, любви, в полной преданности, подозрение в
привязанности, в большей любви к кому-либо другому; 2. Зависть к успеху другого; нежелание
делить что-либо с кем-либо; 3. устар. Усердие, рвение» [СРЯ 3: 692]; «1. Мучительное сомнение в
чьей-либо верности и любви; 2. Боязнь чужого успеха; соперничество; 3. устар. Усердие, рвение в
работе» [БТСРЯ: 1109].
У сучасній польській мові на позначення як емоції заздрості, так й емоції ревнощів функціонує
лексема zazdrość: «1. Uczucie przykrości, Ŝalu spowodowane czyimś powodzeniem, szczęściem, stanem
posiadania itp. i chęć posiadania tego samego; 2. Uczucie niepokoju co do wierności osoby kochanej,
podejrzliwość i dąŜenie do wyłączności w tym zakresie, chęć przeciwdziałania ewentualnemu naruszeniu
tej wyłączności» [SJPD 10: 890] – «1. Почуття прикрості, досади, спричинене чиїмось успіхом,
щастям, володінням чимось і бажанням мати те саме; 2. Почуття неспокою щодо вірності коханої
особи, підозрілість і прагнення винятковості в цьому відношенні, бажання протидіяти можливому
порушенню цієї винятковості». Причому в усіх сучасних словниках польської мови на першому
місці виступає значення «заздрість», а на другому – «ревнощі», жодне з них не маркується як
застаріле.
Українська лексема заздрість, споріднена з польською zazdrość, моносемантична: «Почуття
роздратування, досади, викликане якоюсь перевагою, вищістю, добробутом іншого; пристрасне
бажання мати що-небудь, досягти того, що є в іншого» [СУМ 3: 126]. Абсолютним відповідником
українського заздрість є російський іменник зависть: «Чувство досады, вызванное
превосходством, удачей другого; желание овладеть тем, что есть у другого» [ССРЛЯ 4: 303–304].
Дериват від того самого етимона zawiść у сучасній польській мові також є однозначним, але
позначає інтенсивніше почуття, порівняно з російським зависть та українським заздрість, пор.:
«Silne uczucie niechęci do kogo na widok jego sukcesów, powodzenia; silna zazdrość» [SJPD 10: 873] –
«Сильне почуття неприязні до когось через його успіхи; сильна заздрість». В українській і
російській мовних картинах для об’єктивації такого сильного негативного почуття існують
словосполучення чорна заздрість, рос. черная зависть.
Оскільки предметом нашого дослідження є семантична еволюція емотивних найменувань,
звернемося до лексикографічних джерел, що фіксують лексичний склад попередніх століть.
Почнемо з аналізу російської лексеми ревность: «1. Рвение, пылкое усердие, горячее стремление к
чему-либо великому, стремление защитить, поддержать; 2. Стремление брать пример с кого-либо,
подражать, соревноваться; 3. Зависть; 4. Ревность; 5. Гнев, злоба, ярость, вражда; 6. Ссора, распря;
7. Подозрительность, недоверчивость; 8. Бодрость, живость, резвость» [СлРЯ XI–XVII 22: 128–
129]; ревнование: «1. Рвение, усердие, пыл; 2. Воодушевление, решимость; 3. Подражание,
следование примеру; 4. Зависть, злоба; 5. Ревность; 6. Ссора, распря» [СлРЯ XI–XVII 22: 128–
129]; ревнощи: «зависть, ревность» [СлРЯ XI–XVII 22: 128–129]; ревность: «1. Сильное усердие,
поборствование по ком- или чём-либо; 2. Желание славы или добра, каким пользуется другой;
3. Недоверчивость в любви, верности» [СЦСРЯ 4: 125]. В. Даль коло значень лексеми ревность
описує таким чином: «Горячее усердие, старание, стремление к добру; зависть, досада на большой
успех другого; слепая и страшная недоверчивость, мучительное сомнение в чьей-либо любви или
верности» [Даль 4: 88]. Як бачимо, російська лексема ревность і її синоніми до початку XX ст.
відзначалися значною семантичною дифузністю і в їх семантичному складі значення «зависть»
передувало значенню «ревность». У словнику за редакцією Д. Ушакова маємо вже інший
лексикографічний опис, який фактично зберігається в усіх наступних словниках ХХ ст. –
ревность: «1. Страстная недоверчивость, мучительное сомнение в чьей-либо верности, в любви, в
полной преданности; 2. Боязнь чужого успеха, опасение, что другой сделает лучше, мучительное
желание безраздельно владеть чем-нибудь; 3. книжн., устар. Усердие, старательность, рвение»
[ТСРЯУ 3: 1310].
Російська назва зависть – «1. Зависть; 2. Рвение, усердие» [СлДЯ X–XIV 3: 287]; зависть:
«1. Зависть; 2. Скупость» [СлРЯ XI–XVII 5: 151]; зависть: «Досада, производимая счастьем или
преимуществами других» [СЦСРЯ 2: 15]; зависть: «Свойство того, кто завидует; досада по чужом
добре или благе, завида, завидки, нежелание добра другому, а одному лишь себе» [Даль 1: 560].
Словник за редакцією Д. Ушакова дає вже сучасну інтерпретацію зависти: «Чувство досады,
вызванное превосходством, благополучием другого, желанием иметь то, что есть у другого»
[ТСРЯУ 1: 902]. У діахронічному вимірі ця лексема зберігає порівняно більшу семантичну
стабільність, хоча також звужує свою семантику.
Тепер простежимо семантичну еволюцію польських назв. Słownik Staropolski за редакцією
С. Урбанчика подає кілька варіантів лексеми zazdrość (zazrość, zazdroć, zazroć) з таким
тлумаченням: «1. Uczucie Ŝalu, niechęci do kogoś wywołane jego szczęściem, powodzeniem i
połączone z chęcią posiadania tego samego; 2. Uczucie silnej wrogości, nienawiść» [SS 11: 248] –
«1. Почуття досади, неприязні до когось, спричинене його щастям, успіхами і поєднане з
бажанням мати те саме; 2. Почуття сильної ворожості, ненависть». Зміну семантики лексеми
zazdrość і її фонетичних варіантів (zajzdrość, zaizdrość) спостерігаємо у словнику М. Лінде:
«Zazdroszczenie, zajrzenie komu, zawidowanie, zawiść; zazdrość miłosna, zawiść miłosna, Ŝaluzja»
[Linde 6: 958] – «Заздрощі, заздрість, заздріння, ревнощі». Так званий Słownik Warszawski (за
місцем видання) назви zazdrość (zazrość, zaizdrość, zajzdrość) описує так: «Zazdroszczenie, zawiść,
dręczenie się cudzym dobrem, zawistne współubieganie się» [SW 8: 363] – «Заздрощі, заздрість,
страждання через чуже добро, заздрісне суперництво». Як бачимо, словники давнішого періоду
історії польської мови у семантичному складі іменника zazdrość фіксували значення «заздрість»,
«неприязнь», «ворожість», «ненависть». І лише у ХІХ ст. М. Лінде вперше фіксує значення
«ревнощі», щоправда після значення «заздрість».
Простежимо лексикографічну історію польської лексеми zawiść: «1. Uczucie Ŝalu, niechęci do
kogoś wywołane jego szczęściem, powodzeniem i połączone z chęcią posiadania tego samego; 2. Uczucie
silnej wrogości, nienawiść» [SS 11: 233] – «1. Почуття досади, неприязні до когось, спричинене його
щастям, успіхами і поєднане з бажанням мати те саме; 2. Почуття сильної ворожості, ненависть»;
zawiść (zawistość, zawiśnienie): «Zawidywanie komu czego, zajrzenie komu czego, zazdrość,
nienawidzenie dla lepszego szczęścia; zawiść małŜeńska, zawistna miłość» [Linde 6: 946] – «Заздрощі,
заздрість до когось, ненависть до кращого щастя; ревнощі, ревниве кохання»; zawiść (zawistość,
zawistnienie): «Zazdrość, nienawiść pochodząca z zazdrości; zawiść małŜeńska, miłość zazdrosna,
podejŜliwa, zelozja, Ŝaluzja» [SW 8: 350] – «Заздрість, ненависть, спричинена заздрістю; ревнощі,
ревниве, підозріле кохання». Отже, на підставі лексикографічних даних можна стверджувати, що
лексема zawiść спочатку була семантично тотожною з zazdrość. Пізніше, аналогічно до zazdrość, в
її складі також з’являється значення «ревнощі», яке вперше зафіксоване в словнику М. Лінде. На
початку ХХ ст. лексеми zazdrość і zawiść позначали два почуття «заздрість» і «ревнощі».
Поступово семантика іменника zawiść звужується, і тепер він уживається лише з одним значенням
«сильна заздрість», тоді як zazdrość так само позначає два почуття.
Описувати семантичну еволюцію мовних одиниць неможливо без залучення етимологічних
даних. Українська назва заздрість і польська zazdrość, безперечно, є континуантами псл. *zьrěti
«бачити», а російська зависть і польська zawiść походять від псл. *viděti «бачити». За версією
польського етимолога Ф. Славського, у праслов’янській мові існувало дієслово *za-zьrěti
«заздрити», і розвиток його значення відбувався аналогічно до *za-viděti. [5: 179]. З. Кемпф,
зазначає, що польські іменники zawiść i zazdrość вийшли з тієї самої лексичної «кузні» – вони
походять від семантично близьких коренів, що позначали зорове сприйняття, з тією лише
різницею, що псл. *vid- означало «пасивне бачення», а *zьr- – «активне бачення» [4: 177].
Саме поняття «заздрити» ґрунтується, очевидно, на уявленні про лихе око, пор. лат. invideo
«дивлюся з недоброзичливістю, наврочую; заздрю» [ЕСУМ ІІ: 217], укр. глянути недобрим оком –
«позаздрити, зурочити», рос. дурной глаз – «заздрісні очі», польськ. patrzeć krzywym okiem –
«заздрити». Український мовознавець П. Селігей влучно зауважує, що «лексика, якою
етимологічно мотивуються назви емоцій, до певної міри збігається з лексикою, з якою ці назви
стало сполучаються в мовленні» [2: 32], пор.: укр. заздрісно подивитися, заздрісний погляд, рос.
завистливый взгляд, польськ. zazdrosne spojrzenie.
Українська назва ревнощі й російська ревность до цього часу не мають єдиної усталеної
етимологічної версії. П. Черних вважає, що ці назви слід виводити з др. і стсл. рьвьность
«старанність, ретельність», «сварка», рьвьный «старанний, ретельний», «ревний», рьвьновати
«піклуватися», «змагатися», «наслідувати», «ворогувати». За версією автора, значення «ревнивий
у коханні» з’явилося пізніше, але на початку XVIII ст. воно вже закріпилося. Розвинулося воно з
псл. *rьvьnivъ, *rьvьnivъjь «ревний», «той, що змагається, суперничає», пор. лат. rīvalis «суперник
у коханні», що виникло зі значення «суперник» взагалі [Черных ІІ: 104]. Автор Етимологічного
словника польської мови В. Борись схиляється до думки про те, що псл. *revьnъ «сповнений
емоцій, збуджений, заздрісний, ревний» походить від псл. *ŕuti, *revą «ревіти», пор. псл. *ruja
«ревіння, час ревіння в період спарювання тварин» Тобто первісне значення було «той, що реве»,
звідси, напевно, «той, що проявляє емоції, сповнений емоцій» › «заздрісний, ревний» [Boryś: 534].
З. Кемпф також вважає, що пракорінь *rev- має значення «сильне почуття», доказом чого є
семантичне відгалуження – прикметник rzewny – «сповнений жалю, смутку, меланхолії; ніжний;
сумний» [4: 178], пор. також дієслово rozrzewnić się – «розчулитися, зворушитися». Слід
зазначити, що жоден із польських словників не фіксує лексем з коренем *rev-, які б мали
значення, пов’язані з емоцією ревнощів. Етимологічний словник української мови подає всі наявні
версії: псл. *rьvьnъ «сердитий, ревнивий» пов’язується і з лат. rivālis «суперник», і з псл. *rjuti
«ревіти», і з лат. ruo «пориваюсь, поспішаю» [ЕСУМ V: 41]. У конкретному випадку дуже важко
визначитися з первісною етимологією, всі версії видаються досить серйозними і мають всі
підстави на існування. Але, без сумніву, можна погодитися з тим, що пракорінь *rev- мав значення
«сильне почуття».
Отже, з погляду діахронії номінанти емоцій заздрості й ревнощів в українській, російській і
польській мовах розвивалися у напрямку від семантичної дифузності до звуження семантики.
Російська лексема ревность, українська ревнощі й польська zazdrość донині зберегли
полісемантичнісь. Вони позначають два почуття: «ревнощі» й «заздрість», причому польська
лексема має інший порядок значень: «заздрість» і «ревнощі». Можна сказати, що на підставі
сучасних лексикографічних даних ці лексеми є семантично тотожними, крім застарілого значення
російської лексеми «усердие, старание, рвение». В українській мові з цим значенням вживають
іменник ревність, у польській – gorliwość. Якщо внутрішня форма номінантів емоцій, похідних від
псл. *zьrěti і *viděti, є досить прозорою, то стосовно походження української лексеми ревнощі й
російської ревность, на жаль, на сьогодні не існує єдиної усталеної етимологічної версії.
На завершення додамо, що дефініційний та етимологічний аналіз номінантів емоцій є
початковим етапом концептуального аналізу, який буде предметом наших наступних досліджень.
Література
1. Балакина З., Красавский Н. Словарная статья как способ изучения концептов эмоций // Мова і культура.
Культурологічний підхід до викладання мови і літератури. – 2004. – Вип. 7, Т. ІІ. – С. 17–24.
2. Селігей П. Внутрішня форма назв емоцій в українській мові // Мовознавство, 2001. – №1. – С. 24–33.
3. Юшкова Н. Концепт ревность в художественной прозе Ф. Достоевского: Автореф. дис. … канд. филол. наук.
Спец.: 10.02.01. Русский язык. – Екатеринбург, 2003. – 18 с.
4. Kempf Z. Zawiść i zazdrość // Język Polski. – 1981. – № 3–5. – S. 175–179.
5. Sławski F. Uwagi do artykułu Z. Kempfa // Język Polski, 1981. – № 3–5. – S. 179.
6. Wierzbicka A. Semantyka. Jednostki elementarne i uniwersalne. – Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu M. Curie-
Skłodowskiej, 2006. – 535 s.
Джерела
БТСРЯ Большой толковый словарь русского языка / Ред. С. Кузнецов. – СПб., 1998. – 1535 с.
Даль Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. – СПб. – М., 1880 (перевид.
фотоспособом. – М.: Русский язык, 1981). – Т. 1–4.
ЕСУМ Етимологічний словник української мови: В 7-ми т. / За ред. О. Мельничука. – Київ, 1982–2006. –
Т. 1–5.
СлДЯ X–XIV Словарь древнерусского языка X–XIV в. / Гл. ред. Р. Аванесов. – М., 1988–2000. – Вып. 1–6.
СлРЯ XI–XVII Словарь русского языка XI–XVII в. / Ред. Г. Богатова. – М., 1975–2002. – Вып. 1–26.
СРЯ Словарь русского языка. – М., 1981–1984. – Т. 1–4.
ССРЛЯ Словарь современного русского литературного языка. – Москва–Ленинград, 1950–1965. – Т. 1–17.
СУМ Словник української мови. – К., 1970–1980. – Т. 1–11.
СЦСРЯ Словарь церковнославянского и русского языка / Сост. II-м отделением Имп. Акад. наук: Изд. 2-е.
– СПб., 1867–1868. – Т. 1–3.
ТСРЯУ Толковый словарь русского языка / Ред. Д. Ушаков. – М., 1934–1939. – Т. 1–3.
Черных Черных П. Историко-этимологический словарь русского языка. – М., 1993. – Т. 1–2.
Boryś Boryś W. Słownik etymologiczny języka polskiego. – Kraków, 2006. – 861 s.
Linde Linde M. Słownik języka polskiego. – Lwów, 1856–1860. – T. 1–6.
SJPD Słownik języka polskiego / Red. W. Doroszewski. – Warszawa, 1958–1969. – T. 1–11.
SS Słownik Staropolski / Red. S. Urbańczyk. – Kraków, 1997. – T. 1–11.
SW Słownik języka polskiego / UłoŜ. J. Karłowicz et al. – Warszawa, 1900–1927. – T. 1–8.
|