Топопоетонім як засіб образності у художньому дискурсі Марії Матіос
У статті проаналізовано образні властивості топопоетонімів у художньому дискурсі Марії Матіос, особливості структури конструкцій із конотонімами. Розглядаючи топопоетнім як згорнутий ментальний текст, виділено групу логоепістем – топонімів із цінним національно-культурним, лінгвокраїнознавчим сегмен...
Saved in:
| Date: | 2012 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української мови НАН України
2012
|
| Series: | Ономастичні науки |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43763 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Топопоетонім як засіб образності у художньому дискурсі Марії Матіос / Н.М. Бербер // Ономастичні науки. — 2012. — № 4. — С. 50-54. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-43763 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-437632013-05-17T03:08:19Z Топопоетонім як засіб образності у художньому дискурсі Марії Матіос Бербер, Н.М. Поэтонимология У статті проаналізовано образні властивості топопоетонімів у художньому дискурсі Марії Матіос, особливості структури конструкцій із конотонімами. Розглядаючи топопоетнім як згорнутий ментальний текст, виділено групу логоепістем – топонімів із цінним національно-культурним, лінгвокраїнознавчим сегментом. Відмічено властивість онімів трансонімізуватися і переходити в апелятиви. В статье проанализированы образные свойства топопотонимов в художественном дискурсе Марии Матиос, особенности структуры конструкций с коннотонимами. Рассматривая топопоетним как свернутый ментальный текст, выделена группа логоепистем – топонимов с ценным национально-культурным, лингвострановедческим сегментом.Отмечено свойство топонимов трансонимизироваться и переходить в апеллятивы. Vivid properties of topopoetonyms in artistic discourse of Maria Matios are analyzed in the article. Features of structure of constructions with connotative proper names are considered. Considering topopoetonym as minimized mental text we distinguished group of logoepistems – toponyms with essential national-cultural linguistic cross-cultural segment. We noted that property of toponyms to transonymisate and turn into appelatives. 2012 Article Топопоетонім як засіб образності у художньому дискурсі Марії Матіос / Н.М. Бербер // Ономастичні науки. — 2012. — № 4. — С. 50-54. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 1996-8647 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43763 81’373.21 uk Ономастичні науки Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Поэтонимология Поэтонимология |
| spellingShingle |
Поэтонимология Поэтонимология Бербер, Н.М. Топопоетонім як засіб образності у художньому дискурсі Марії Матіос Ономастичні науки |
| description |
У статті проаналізовано образні властивості топопоетонімів у художньому дискурсі Марії Матіос, особливості структури конструкцій із конотонімами. Розглядаючи топопоетнім як згорнутий ментальний текст, виділено групу логоепістем – топонімів із цінним національно-культурним, лінгвокраїнознавчим сегментом. Відмічено властивість онімів трансонімізуватися і переходити в апелятиви. |
| format |
Article |
| author |
Бербер, Н.М. |
| author_facet |
Бербер, Н.М. |
| author_sort |
Бербер, Н.М. |
| title |
Топопоетонім як засіб образності у художньому дискурсі Марії Матіос |
| title_short |
Топопоетонім як засіб образності у художньому дискурсі Марії Матіос |
| title_full |
Топопоетонім як засіб образності у художньому дискурсі Марії Матіос |
| title_fullStr |
Топопоетонім як засіб образності у художньому дискурсі Марії Матіос |
| title_full_unstemmed |
Топопоетонім як засіб образності у художньому дискурсі Марії Матіос |
| title_sort |
топопоетонім як засіб образності у художньому дискурсі марії матіос |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Поэтонимология |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43763 |
| citation_txt |
Топопоетонім як засіб образності у художньому дискурсі Марії Матіос / Н.М. Бербер // Ономастичні науки. — 2012. — № 4. — С. 50-54. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Ономастичні науки |
| work_keys_str_mv |
AT berbernm topopoetonímâkzasíbobraznostíuhudožnʹomudiskursímaríímatíos |
| first_indexed |
2025-07-04T02:12:51Z |
| last_indexed |
2025-07-04T02:12:51Z |
| _version_ |
1836680658953437184 |
| fulltext |
Λογος όνομαστική
50
ПОЭТОНИМОЛОГИЯ
Антропоцентрична парадигма, що є панівною
на сучасному етапі наукових досліджень, перед-
бачає вивчення наукових об’єктів крізь призму
людської свідомості. Відповідно сутність топо-
німії полягає в опосередкованому зв’язку між
топонімом і географічним об’єктом, позначеним
ним. Так, у межах тексту топоніми функціонують
не лише як маркери просторового континууму, а
й як фіксатори історико-культурної інформації.
На нашу думку, топонімічний простір твору, екс-
плікуючи мовну свідомість письменника, його
ментальність, є релевантною ознакою авторсько-
го ідіостилю.
Вивчення топоніма як компоненту образ-
них засобів знаходимо у фундаментальних
ономастичних дослідженнях (В. Д. Бєлєнька,
В. І. Болотов, Ю. О. Карпенко, О. Ю. Карпенко,
О. К. Матвєєв, В. А. Ніконов, А. В. Суперанская,
A. Gardiner та ін.), у роботах з теорії образності
(Е. С. Азнаурова, Н. Д. Арутюнова, С. М. Мезе- С. Азнаурова, Н. Д. Арутюнова, С. М. Мезе-С. Азнаурова, Н. Д. Арутюнова, С. М. Мезе- Д. Арутюнова, С. М. Мезе-Д. Арутюнова, С. М. Мезе- М. Мезе-М. Мезе-
нін, В. К. Харченко та ін.). Досліджуються функ- К. Харченко та ін.). Досліджуються функ-К. Харченко та ін.). Досліджуються функ-
ції топоніма у мові і мовленні, особливості мета-
форичного і метонімічного перенесення на осно-
ві топоніма (С. В. Пєркас, Д. І. Руденко). Значна
увага приділяється вивченню структури значення
топоніма (Є. С. Отін, В. М. Калінкін, В. Ю. Кан- С. Отін, В. М. Калінкін, В. Ю. Кан-С. Отін, В. М. Калінкін, В. Ю. Кан- М. Калінкін, В. Ю. Кан-М. Калінкін, В. Ю. Кан- Ю. Кан-Ю. Кан-
на, Т. М. Вінтонів, Г. П. Лукаш, К. М. Ірісхано- М. Вінтонів, Г. П. Лукаш, К. М. Ірісхано-М. Вінтонів, Г. П. Лукаш, К. М. Ірісхано- П. Лукаш, К. М. Ірісхано-П. Лукаш, К. М. Ірісхано-
ва, С. В. Перкас, Н. К. Ітченко, О. А. Вартано- В. Перкас, Н. К. Ітченко, О. А. Вартано-В. Перкас, Н. К. Ітченко, О. А. Вартано- К. Ітченко, О. А. Вартано-К. Ітченко, О. А. Вартано- А. Вартано-А. Вартано-
ва, І. Е. Ратнікова, М. Е. Рут та ін.). Конотатив- Е. Ратнікова, М. Е. Рут та ін.). Конотатив-Е. Ратнікова, М. Е. Рут та ін.). Конотатив- Ратнікова, М. Е. Рут та ін.). Конотатив-Ратнікова, М. Е. Рут та ін.). Конотатив- Е. Рут та ін.). Конотатив-Е. Рут та ін.). Конотатив-Конотатив-
ний компонент лексичного значення слова на
матеріалі власних назв виявив і зробив предметом
аналізу проф. Є. С. Отін (вчення про конотонім).
Учень і послідовник Є. С. Отіна проф. В. М. Ка- С. Отіна проф. В. М. Ка-С. Отіна проф. В. М. Ка- Отіна проф. В. М. Ка-Отіна проф. В. М. Ка-проф. В. М. Ка- М. Ка-М. Ка-
лінкін став досліджувати формування поетоні-
мів – власних назв (зокрема топонімів), які втра-
чають локальну і взагалі будь-яку конкретику,
абсолютизуючи конотативний компонент, тобто
розглядав конотоніми як базу поетонімії: “коно-
тонім – явище мови, поетонім – феномен худож-
нього мовлення” [5, с. 202]. Проф. А. С. Зеленько
розрізнив денотативний і конотативний компо-
ненти у структурі лексичного значення слова, за-
уважив щодо співвідношення їх в апелятивах та
онімах. Н. Д. Арутюнова відносла конотоніми до
псевдоідентифікацій у складі власних імен.
Актуальність нашого дослідження полягає в
тому, що воно перебуває у площині сучасних по-
шуків в галузі літературної ономастики, лінгво-
культурології та прагмалінгвістики щодо проблем
образності в цілому та до вивчення топонімів у
складі образних засобів зокрема. Аналіз вітчиз-
няних і зарубіжних джерел виявив відсутність
дослідження топопоетоніма як образного засобу
в прозовому дискурсі Марії Матіос, що визначи-
ло наукову новизну представленої розвідки. Мета
дослідження – простежити специфіку образних
засобів із топонімним компонентом в прозі Марії
Матіос, визначити місце топопоетоніма у складі
компаративем, метафори та метонімії, з’ясувати
УДК 81’373.21
ТОПОПОЕТОНІМ ЯК ЗАСІБ ОБРАЗНОСТІ
У ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ
МАРІЇ МАТІОС
Реферат. У статті проаналізовано образ-
ні властивості топопоетонімів у художньому
дискурсі Марії Матіос, особливості структури
конструкцій із конотонімами. Розглядаючи то-
попоетнім як згорнутий ментальний текст, ви-
ділено групу логоепістем – топонімів із цінним
національно-культурним, лінгвокраїнознавчим
сегментом. Відмічено властивість онімів тран-
сонімізуватися і переходити в апелятиви.
Ключові слова: топопоетонім, конотатив-
ний онім, топонім, апелятив, образні засоби.
Н. М. Бербер
№ 4, 2012
51
вплив образного контексту на семантику топоні-
ма. Синтез комунікативно-прагматичного і лінг-
вокультурологічного підходів до розгляду топоні-
мії різножанрових прозових творів Марії Матіос
дає можливість виявити конотативні можливості
онімів, виділити групу асоціативних топонімів,
зокрема логоепістем, під якими ми розуміємо то-
поніми із цінним національно-культурним, лінг-
вокраїнознавчим сегментом і наявною груповою
інформацією у комунікативному просторі носіїв
мови. “Топонім-логоепістема – це знакове ім’я,
за яким стоїть певного роду інформація, певний
когнітивний смисл. Це (…) сигнали, що змушу-
ють згадати деяке фонове знання, певний текст,
сама ж логоепістема уявляється тоді емблемою,
згорткою символіки тексту, одиницею опису тек-
сту в лінгвокультурному аспекті” [7, с. 39]. Отже,
логоепістемним характером конотоніми і топо-
поетоніми наділені як “згорнутий національно-
культурний текст, здатний до взаємодії з іншими
текстами культури і Текстом Всесвіту” [8, с. 113].
Зауважимо, що соціально-символічний смисл
пропріальної лексики може бути узуальним, тоб-
то усвідомлюватись усіма носіями мови, а також
ідіолектним, тобто в мовленні окремих носіїв чи
групи носіїв, та оказіональним, виникаючи як
“актуальний смисл” у певних контекстах. Саме
такі – оказіональні – прирощення смислів посі-
дають чільне місце в ономатворчості Марії Ма-
тіос. Широке використання логоепістем у про-
зовому дискурсі Марії Матіос фіксуємо у романі
«Містер і місіс Ю-Ко в країні укрів» [11]. Осо-1]. Осо-]. Осо-. Осо-
бливістю функціонування асоціативних топоні-
мів є те, що вони не безпосередньо вкраплюють-
ся у текст, а вживаються у компаративемах чи
складнопідрядних реченнях прикомпаративного
типу, завдяки чому відбувається експлікація їх
оказіонального конотативного значення. Такий
спосіб “занурення” топонімів у текст є специ-
фікою онімного ідіостилю письменниці. Зміни
у структурі значення топопоетоніма викликані
перебудовою ієрархії сем.
Динаміка суспільних змін, технічних транс-
формацій спричинила появу нових антрополо-
гічних ідентичностей. Відповідно й оніми отри-
мують додаткове фонове значення, вбирають в
себе нові конотації. Топопростір творів як один
із фрагментів мовної картини світу авторки дає
можливість констатувати, що Марія Матіос вияв-
ляє себе експертом у геополітиці, економіці, істо-
рії та культурі і, врешті-решт, у коханні. А отже,
топопростір фіксує багатовекторність індивіду-
ального світогляду письменниці. Так, наприклад,
спостерігаємо у романі висвітлення тенденцій
у соціальній сфері, осмислення актуальних по-
літичних, військово-політичних явищ дійсності,
подій за допомогою топонімів-логоепістем і від-
топонімних номінацій: “Отож, план порятунку
країни від замерзання крові у жилах був про-
стий, неначе житомирський віник для бані”
[11, с. 59]; наявність дистрибуції ‘природа –
homo sapiens – технопрогрес і технокатастрофи”:
“Вона безберега, ніби течія Гольфстрім, і ду-
ренна, немов екстрім польоту вниз головою із
пішохідного моста в Кам’янці-Подільському”
[11, с. 43]; “Броунівський рух, / рух невгамовних
молекул і невидимих атомів, / танучі сніги Кілі-
манджаро / і утопленик ТИТАНИК / бліднуть,
блякнуть / і розмиваються порівняно з тим,
що і як відбувається 9 вересня в цій країні” [11,
с. 32-33]. У поданих вище прикладах спостеріга-
ємо ще одну особливість ідіостилю Марії Матіос,
а саме: нагромадження в одному реченні онімів
різних семантичних груп.
Нарратологічним й культурно специфічним є
вживання топонімів-маркерів історичних реалій:
“підібраних – ніби на продаж у Кафі – чоловіків”
[11, с. 50]; “Зненацький, без попередження напад
Гітлера на СРСР справив на Сталіна менший
шок, аніж вплинула на іноземних представників
та місцевих боярів раптова істерика доброго і
працьовитого козака Кожух-Тулупа” [11, с. 82].
Як зазначає В. Ільченко, “актуалізація тих чи ін- Ільченко, “актуалізація тих чи ін-Ільченко, “актуалізація тих чи ін-
ших соціальних сем у значенні імені може слу-
гувати для творення специфічних синтаксичних
фігур” [4, с. 9]. Так, наприклад, використання
антитези “зненацький, без попередження напад
Гітлера” – “істерика доброго і працьовитого
козака Кожух-Тулупа” у складнопідрядному ре-
ченні прикомпаративного типу посилює ефект
висловленого, а антропонім Кожух-Тулуп набу-
ває стійких соціально-експресивних конотацій.
Оказіональні конотативні топоніми-логоепісте-
ми, ужиті у компаративемах з прозорою семанти-
кою, – ойконім Ворохта, оронім Нікітський бо-
танічний сад, лімноніми Шацькі озера, Байкал –
передають унікальність українського ландшафту
й особливість метеоумов країни: “частішим, ніж
літні дощі у Ворохті” [11, с. 42]; “сказано, як у
стоячу воду Шацьких озер глянуто” [11, с. 41];
“безрозмірна, неначе озеро Байкал, зневага”
[11, с. 54]; «Невагому, як пір’я, що впало в піс-
ні Ніни Матвієнко на подвір’я, і білосніжну, як
ранній бузок у Нікітському ботанічному саду,
“пачку”» [11, с. 57]. Екзистенційна Марія Маті- 57]. Екзистенційна Марія Маті-57]. Екзистенційна Марія Маті-
ос не обходить проблеми кохання, висвітлюючи
її у “гомеричному романі-симфонії” (авторське
визначення жанру) відповідно до законів і спе-
цифіки жанру – із гіркою іронією та нещадним
сміхом. Кохання як всеохоплююча категорія не
може бути вписане в територіальні межі однієї
країни УКР. Відповідно авторка подає поряд із
ойконімом Халеп’я та відтопонімним ад’єктивом
верховинський, що виконують інформативну
й дейктичну функції, узуальний інтралінгваль-
ний конотативний ергонім – Сорбонна: “І Мітя
стинав жіночий розум так, ніби косив у себе в
Халеп’ї траву. / Ніби знав яке мольфарство від
Λογος όνομαστική
52
верховинського гонихмарника Нічая, що вмів
зупиняти дощі й бурі. / Ніби вчився в якій Сор-
бонні, як чарувати і улещувати жінок…” [11,
с. 69-70]. Конотативне значення оніма Сорбонна
збігається із поданим у словнику проф. Є. С. Оті-
на: “Ірон. Вищий навчальний заклад” [13, с. 322],
іронічне вживання топоніма посилено неозначе-
ним займенником якій (у значенні якійсь). Серед
індивідуально-авторських номінацій письмен-
ниці часто зустрічаються відонімні неолексеми,
повнота сприйняття семантики яких залежить від
фонових знань реципієнта. Так, у контексті “у ві-
тчизняній якійсь недригайлівці чи зачепилові”
[9, с. 81-82] відбувається апелятивізація ойко-
німів Недригайлів і Зачепилівка, актуалізується
символічна функція географічних назв: “дале-
ка глуха провінція”. У словнику конотативних
власних назв проф. Є. С. Отіна із цим значенням
вміщено конотонім Урюпінск. У реченні “ПЕРЕД
ТИМ, ЯК УВІЙТИ в укрівські содом і гоморру,
що розпочалися 9 вересня, ми іще маємо згада-
ти деякі – сакральні для цієї країни – речі” [11,
с. 25] відконотонімні апелятиви содом і гоморра
мають значення “розруха” [13, с. 318]. Імена з
вираженими соціально-експресивними конота-
ціями легко метафоризуються [4, с. 149], набува-4, с. 149], набува-, с. 149], набува-
ючи форми pluralia tantum: “Вони мене нарешті
вислідили, Воротарю... вони мене й заарканять.
/ Як не в свої бункери, то у свої сибіри” («Моска-
лиця») [11, с. 63]. Асоціативність таких імен при-
звела до того, що “апелятиви-транспозити змі-
нюють свою валентність у напрямку до розши-
рення меж і можливостей сполучуваності, здатні
регулярно отримувати в тексті додаткові смисли,
у багатьох випадках перетворюючись на символ”
[14, с. 223]: Сибір – “країна заслання” – у Марії
Матіос набуває значення “місце примусового за-
тримання людини, тюрма”. Як бачимо, художній
сатиричний дискурс помітно розширює семан-
тичний обсяг власних назв і легко нарощує ряди
формул їх переносного вживання. Так, фіксуємо у
романі «Містер і місіс Ю-Ко в країні укрів» й узу-
альні конотативні сакральні топоніми: “цей но-
вітній Єрусалим і Мекку” [11, с. 15]; “укрівські
содом і гоморра” [11, с. 25]; “як на Христа перед
Голгофою” [11, с. 33]; “Вона [Уля] була схожа
на ту, / яку щойно зняли із ганебного стовпа чи
хреста Голгофи [11, с. 129]; градаційний перелік
онімів: “балетні зірки… відпочивають десь на
Мальдівах чи в Баден-Бадені”[11, с. 57]; “і поча-
лось велике побоїще під Аустерліцом, Букрином
і Сталінградом одночасно” [11, с. 33]. Топоніми
Аустерліц, Букрин, Сталінград служать інтен-
сифікаторами характеристики, що експліковано
лексемою “одночасно”. Така онімна гра спорід-
нює художній дискурс Марії Матіос із публіцис-
тичним, порівняймо: “А скільки з його волі по-
лягло французів у боях під Ієною, Аустерліцом,
Ватерлоо?” [2]. У даному випадку спостеріга-
ємо синонімію конотативних топонімів, що має
контекстово-зумовлений характер. При цьому
“слова, що знаходяться у відношеннях мовленнє-
вої синонімії, або синонімізації, водночас є лек-
сичними уточнювачами семантики конотативних
онімів” [1, с. 12]. Уживаючи конотативний оро-
нім Голгофа, письменниця, окрім окреслення по-
літичних явищ дійсності, портретизує персонаж:
“Вона [Уля] була схожа на ту, / яку щойно зняли
із ганебного стовпа чи хреста Голгофи, / пере-
толочили десятьма колісницями / і перемололи у
жорнах трьох млинів, / ніби їй заганяли скіпки під
нігті чи піднімали на дибу” [11, с. 129]. У слов- 129]. У слов-129]. У слов-
нику Є. С. Отіна конотонім Голгофа має одне зі
значень таке: “місце страждань, мук, страт”. Лек-
сема Голгофа виконує функцію означення і, від-
повідно, заміняє слово голгофський із значенням
“болісний” [13, с. 118], на що вказує й лексичне
оточення – “перетолочили”, “перемололи”.
Широка відомість оніма дозволяє викорис-
тання замість нього перифраза, який акцентує на
одній із референтних ознак. “У цьому випадку
включається асоціативний механізм, який до-
зволяє відтворити потрібний онім” [3, с. 170].
Оказіональні перифрази “країна ведмежих
шкур і кирзових чоботів” [11, с. 57], “ паща пів-
нічного ведмедя” [11, с. 59] утворені на основі
узуального перифраза ведмедиця, що, за однією
з етимологічних версій, дав назву місту Москва:
Моска – “ведмідь”, ава – “самка” (тобто Мо-
сква – “ведмедиця”). Ця версія підтверджується
наявністю зображення ведмедя в гербі Москви
[15]. Власне топонім Росія у гомеричному ро-
мані не зафіксований, авторка вживає апелятиви
сусід (7 вживань), партнер (10 вживань), моно-
поліст (2 вживання), неприятель (1 вживання),
учорашні вороги (1 вживання). Москву поімено-
вано перифразом “білокам’яна столиця ведме-
дів”[11, с. 92]. Дуже низька частотність вживання
хороніма Росія у книжці «Майже ніколи не на-
впаки» [10] – 1 вживання, натомість фіксуємо
апелятиви противник (1 вживання), цісарський
уряд (1 вживання). Таке уникнення топонімів Ро-
сія і Москва розкриває індивідуальне негативне
сприйняття країни-сусіда, є розгортанням дихо-
томії “свій – чужий” у вимірі поетонімії. Наявні
у текстах й узуальні перифрази “обітована зем-
ля” [9, с.125], “туманний Альбіон”. Наскріз-
ний перифраз “туманний Альбіон” фіксуємо
у книзі «Кулінарні фіґлі» [9, с. 140] і у романі
«Містер і місіс Ю-Ко в країні укрів» [11, с. 108]
(по 1 вживанню). У контекстах “в ту мою со-
лодку обітовану землю, де мені пуп різали, –
в мою Буковину” [9, с. 194], “своїй маленькій
Палестині. Святій своїй землі, де немає Стіни
Плачу, а є суцільна земля плачу і пісні водночас”
[9, с. 198] експліковано конотативну семантику
топоніма Палестина – “батьківщина, рідні міс-
ця” [13, с. 266]
№ 4, 2012
53
В авторському ідіолекті спостерігаємо не лише
узуальні топоніми, а й такі, що мають полярні по-
нятійні значення (із нестійкою конотацією). Так,
наприклад, прагматичний потенціал оксюморону
“правова Африка” розкрито у наступному кон-
тексті, де компаративно пов’язаними через то-
понім виявляються апелятиви укри, прокурори,
прокуратори: “З точки зору юриспруденції таке
кулуарне рішення було не зовсім легітимним, про-
те, зважаючи на правову Африку в головах не
так укрів, як її прокурорів, прокураторів і Кон-
ституційного Суду, дорога до в’язничної камери
для Улі була вистелена, принаймні, благими на-
мірами і добре виметеною червоною доріжкою,
припрятаною начальником елітної Лук’янівської
буцегарні на випадок потрапляння в його пенати
особливо важливих – VIP-ПЕРСОН” [11, с. 88].
Дослідник М. Глукман зауважує: “Європейські
автори задаються питанням, чи не марно ми шу-
каємо у Африці те, що відповідає нашому розу-
мінню права, і чи не повинно звичайне право
розглядатися як об’єкт вивчення не юриста, а ан-
трополога” [16, c. 112;]. У словнику Є. С. Отіна
онім Африка має значення “спека”, “пекло, місце
нестерпних мук, страждань, фізичних і душев-
них мук” [13, с. 62]. Отже, спостерігаємо явище
розширення конотативного поля оніма: Африка –
найвідсталіший в правовому плані регіон світу,
“третій світ”, а країна УКР зі своїми “безкордон-
ними кордонами”, “безголовістю” і “безсистем-
ністю” – держава, в якій панівним є звичаєве пра-
во із ментальними домінантами паля, гак і дуля.
Як бачимо, вживання оксюморонів в текстах Ма-
рії Матіос несе вагоме прагматико-стилістичне
навантаження. Отже, залучаючи топоніми, Марія
Матіос використовує “внутрішні” можливості
онімічної експресії – фонетичні, морфологічні,
семантичні, синтаксичні, тобто залучає словесну
гру, “адекватне сприйняття якої, –погоджуємось з
думкою дослідниці Т. Сербіної, – відчуття коміз-відчуття коміз-
му сказаного відбувається лише за умови того, що
одержувач інформації розкриє, тобто відновить
первинний дійсний зміст прецедентних вислов-
лювань, а це, в свою чергу, потребує наявності у
читача відповідної кількості історико-культурних
знань” [14, с. 93]. За нашим припущенням, аліте-
рація “п”, “р”, “к” у лексемах правова Африка,
укри, прокурори, прокуратори та паронімія двох
останніх слів не є випадковою: у такий спосіб ав-
торка натякає на семантичній спаяності позначе-
них понять. Матіос нещадно таврує як пасивний
народ – “безголових укрів”, так і його політиків.
Отже, прагматика тексту виявляється на різних
мовних рівнях і есплікується у топонімах, а «се-
мантика “фігуративних” власних імен являє со-
бою комплексну систему мовних, мовленнєвих,
ономастичних і стилістичних моментів, “зану-
рених” у різноманітну інформацію щодо імені й
об’єкта номінації» [6, с. 7].
Онімна гра, під час якої топопоетоніми роз-
ширюють своє лексичне значення, набувають ко-
нотативності, є одним із улюблених стилістичних
прийомів авторки. Топонімія художнього нарра-
тиву Марії Матіос набуває культурно-історичної
унікальності, відбиваючи інтелектуальне осягнен-
ня світу письменницею, еволюцію індивідуаль-
ного стилю митця. Кожний онім у Марії Матіос є
прагматично обґрунтованим, виступає своєрідним
згорнутим національно-культурним текстом, що
є релевантною ознакою авторського ідіостилю. У
наступних розвідках плануємо розглянути синоні-
мізацію конотонімів в текстах Марії Матіос.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бєліцька Є. М. Особливості синонімії у сфері конотативних пропріальних одиниць / Є. М. Бєліць- М. Особливості синонімії у сфері конотативних пропріальних одиниць / Є. М. Бєліць-М. Особливості синонімії у сфері конотативних пропріальних одиниць / Є. М. Бєліць-
ка // Восточноукраинский лингвистический сборник. – №10. – 2006. – С. 7-17.
2. Гордасевич Г. Пора почуватись великими»/ Г. Гордасевич. – Режим доступу: http://together.lviv.ua/
index.php?id=711
3. Дука Л. І. Прагматичний потенціал онімів та способи його актуалізації в тексті: дис... канд. філол.
наук: 10.02.02 «Русский язык» / Л. І. Дука. –Запоріжжя, 2002. – 238 с.
4. Ільченко В. І. Соціально-експресивні конотації онімів у ЗМІ / В. І. Ільченко // Наукові записки
Інституту журналістики. – К: Ін-т журналістики, 2002. – Том 9. – С. 145–150.
5. Калинкин В. М. Поэтика онима / В. М. Калинкин. – Донецк: Юго-Восток, 1999. – 408 с.
6. Канна В. Ю. Структура, функції та лексикографія конотативної топонімії: автореф. дис. на здо-
буття наук. ступеня канд. філол.: спец. 10.02.15. «Загальне мовознавство» / В. Ю. Канна. – До-
нецьк, 2009. – 19 с.
7. Костомаров В. Г. Старые мехи и молодое вино. Из наблюдений над русским словоупотреблением
конца XX века / В. Г. Костомаров, Н. Д. Бурвикова. – СПб., 2001.
8. Лукаш Г. П. Процес моделювання конотонімних конструкцій / Г. П. Лукаш // Восточноукраинский
лингвистический сборник. – №10. – 2006. – С. 113 –126.
9. Матіос Марія. Кулінарні фіґлі / М. Матіос. – Львів: ЛА «Піраміда», 2009. – 264 с.
10. Матіос Марія. «Майже ніколи не навпаки» / М. Матіос. – Львів: ЛА «ПІРАМІДА», 2007. – 176 с.
11. Матіос Марія. «Містер і місіс Ю-Ко в країні Укрів. Mr. & Ms. U-Ko in country UA» / М. Матіос. –
Львів: ЛА «ПІРАМІДА», 2006. – 136 с.
Λογος όνομαστική
54
12. Матіос Марія. Москалиця. Мама Маріца – дружина Христофора Колумба / М. Матіос. – Львів:
ЛА «ПІРАМІДА», 2008. – 64+48 с.
13. Отин E. С. Словарь коннотативных собственных имён / [авт.-сост. Е. С. Отин]. – Донецк: OOO
«Юго-Восток, Лтд», 2004. – 412 с.
14. Сербіна Т. Модифікація логоепістем у газетних текстах / Т. Сербіна // Актуальні проблеми сучас- Т. Модифікація логоепістем у газетних текстах / Т. Сербіна // Актуальні проблеми сучас-Т. Модифікація логоепістем у газетних текстах / Т. Сербіна // Актуальні проблеми сучас- Сербіна // Актуальні проблеми сучас-Сербіна // Актуальні проблеми сучас-
ної філології. Мовознавчі студії. Збірник наукових праць Рівненського державного гуманітарного
університету. – Вип. 16. – Рівне: РДГУ, 2008. – С. 92 – 96.
15. Этимология имен собственных. – Режим доступу: http://www.andein.ru/articles/etimology/html
16. M. Politics, Law and Ritual in Tribae Society. 1965.
Бербер Н. Н.
ТОПОПОЭТОНИМ КАК СРЕДСТВО ОБРАЗНОСТИ В ХУДОЖЕСТВЕННОМ ДИС-
КУРСЕ МАРИИ МАТИОС
В статье проанализированы образные свойства топопоэтонимов в художественном дискурсе Ма-этонимов в художественном дискурсе Ма-тонимов в художественном дискурсе Ма-
рии Матиос, особенности структуры конструкций с коннотонимами. Рассматривая топопоетним как
свернутый ментальный текст, выделена группа логоепистем – топонимов с ценным национально-
культурным, лингвострановедческим сегментом. Отмечено свойство топонимов трансонимизиро- Отмечено свойство топонимов трансонимизиро-Отмечено свойство топонимов трансонимизиро-
ваться и переходить в апеллятивы («Λογος όνομαστική», № 4, 2012, с. 50-54).
Ключевые слова: топоэтоним, коннотативный оним, топоним, апеллятив, образные средства.
Berber N. N.
TOPOPOETONYM AS MEANS OF VIVIDNESS IN DISCOURSE OF MARIA MATIOS
Vivid properties of topopoetonyms in artistic discourse of Maria Matios are analyzed in the article. Features
of structure of constructions with connotative proper names are considered. Considering topopoetonym as
minimized mental text we distinguished group of logoepistems – toponyms with essential national-cultural
linguistic cross-cultural segment. We noted that property of toponyms to transonymisate and turn into
appelatives («Λογος όνομαστική», № 4, 2012, с. 50-54).
Key words: topopoetonym, connotative proper name, toponym, appelative, vivid properties.
|