Поетонімосфера роману Альбера Камю «Сторонній»
Стаття розглядає поетонімосферу роману Альбера Камю «Сторонній». Особлива увага приділяється антропоетонімам, їх значенню і ролі в тексті, що дозволяє розкрити авторський задум, певною мірою викрити прихований сюжет, підкреслити суттєві характеристики персонажів....
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2012
|
| Назва видання: | Ономастичні науки |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43764 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Поетонімосфера роману Альбера Камю «Сторонній» / І.С. Гаврилюк // Ономастичні науки. — 2012. — № 4. — С. 55-57. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-43764 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-437642013-05-17T03:08:20Z Поетонімосфера роману Альбера Камю «Сторонній» Гаврилюк, І.С. Поэтонимология Стаття розглядає поетонімосферу роману Альбера Камю «Сторонній». Особлива увага приділяється антропоетонімам, їх значенню і ролі в тексті, що дозволяє розкрити авторський задум, певною мірою викрити прихований сюжет, підкреслити суттєві характеристики персонажів. В статье рассматривается поэтонимосфера романа Альбера Камю «Посторонний». Особое внимание уделяется антропоэтонимам, их значению и роли в тексте, что позволяет раскрыть авторский замысел, в определенной степени эксплицировать скрытый сюжет, подчеркнуть существенные характеристики персонажей. The article deals with the whole range of poetonyms in Albert Camus’s novel «The Stranger». The special attention is paid to the anthropoetonyms, their meaning and role in the text, which helps to reveal the author’s intention, to some extend to expose the hidden plot and to emphasize the essential features of characters. 2012 Article Поетонімосфера роману Альбера Камю «Сторонній» / І.С. Гаврилюк // Ономастичні науки. — 2012. — № 4. — С. 55-57. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 1996-8647 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43764 82-09:81’373.21:821.133.1 uk Ономастичні науки Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Поэтонимология Поэтонимология |
| spellingShingle |
Поэтонимология Поэтонимология Гаврилюк, І.С. Поетонімосфера роману Альбера Камю «Сторонній» Ономастичні науки |
| description |
Стаття розглядає поетонімосферу роману Альбера Камю «Сторонній». Особлива увага приділяється антропоетонімам, їх значенню і ролі в тексті, що дозволяє розкрити авторський задум, певною мірою викрити прихований сюжет, підкреслити суттєві характеристики персонажів. |
| format |
Article |
| author |
Гаврилюк, І.С. |
| author_facet |
Гаврилюк, І.С. |
| author_sort |
Гаврилюк, І.С. |
| title |
Поетонімосфера роману Альбера Камю «Сторонній» |
| title_short |
Поетонімосфера роману Альбера Камю «Сторонній» |
| title_full |
Поетонімосфера роману Альбера Камю «Сторонній» |
| title_fullStr |
Поетонімосфера роману Альбера Камю «Сторонній» |
| title_full_unstemmed |
Поетонімосфера роману Альбера Камю «Сторонній» |
| title_sort |
поетонімосфера роману альбера камю «сторонній» |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Поэтонимология |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43764 |
| citation_txt |
Поетонімосфера роману Альбера Камю «Сторонній» / І.С. Гаврилюк // Ономастичні науки. — 2012. — № 4. — С. 55-57. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| series |
Ономастичні науки |
| work_keys_str_mv |
AT gavrilûkís poetonímosferaromanualʹberakamûstoronníj |
| first_indexed |
2025-07-04T02:12:54Z |
| last_indexed |
2025-07-04T02:12:54Z |
| _version_ |
1836680662217654272 |
| fulltext |
№ 4, 2012
55
Поетонім та поетонімосфера конкретного лі-
тературного твору є важливими об’єктами науко-
вих досліджень сьогодення. Адже дослідження у
галузі ономастики є одними з ключових для ви-
черпного аналізу літературного твору, оскільки
у більшості випадків письменник вкладає глибо-
кий зміст у імена персонажів. Вітчизняні розвід-
ки з поетичної ономастики досить широко висвіт-
люють теоретичні та практичні проблеми науки,
однак дане питання – поетонімосфери роману
«Сторонній» – не є достатньо з’ясованим, бо охо-
плює у собі питання не лише ономастики та лі-
тературознавства, а й філософії. Окремі спроби
знаходимо у зарубіжних авторів. Так, наприклад,
суттєвою для дослідження є стаття Артура Шер-
ра «Обід Мерсо з Раймондом: християнська тема
у «Сторонньому» Альбера Камю».
Творчість Альбера Камю – одне з найбільш
суперечливих явищ світової літератури. І це не
дивно, адже пошуки істини нерідко змушують
філософа схилятися до цілком протилежних ду-
мок. Ця двоякість, амбівалентність притаманна
значній частині його творів. Особливий інтерес
у цьому сенсі викликають власні назви, які або
підкреслюють, або ж заперечують думку автора.
Сюжет «Стороннього» досить простий, але
роль грає не стільки сюжет, скільки те, що стоїть
за ним. Роман починається смертю матері голов-
ного персонажа, Мерсо, простого службовця. Він
прибуває до притулку на похорон, але не відчуває
скорботи, яка ніби була б тут такою доречною, та
і не виявляє якихось особливих емоцій. Цього ж
дня Мерсо зближається з Марі, з якою непогано
проводить час. Їх стосунки важко охарактеризу-
вати однозначно. Для Марі ці взаємини наповне-
ні сенсу, і вона прагне шлюбу, Мерсо сприймає
її скоріше як тіло, людську істоту, яка приносить
йому задоволення.
Сусід Мерсо – Раймонд Сенте – вирішує ви-
лити йому душу і скаржиться на коханку, яка
йому зраджує. Він бив її багато разів, востаннє
до крові, але він прагне справжньої помсти. Тому
просить Мерсо написати листа, який би змусив її
захотіти повернути щасливе минуле з ним, отри-
мавши цього листа, вона б розчулилася, вони б
кохалися і якраз в останній момент близькості
він би дав їй ляпаса і викинув за двері. Мерсо по-
годжується на це. Однак все має свої наслідки.
Раймонда переслідують араби, друзі приниженої
коханки. Він пропонує Мерсо поїхати розвіяти-
ся, насолодитися пляжем на околицях Алжира.
Згоду досягнуто, і компанія вирушає на відпочи-
нок. Однак переслідувачі не відстають. Стається
так, що Мерсо залишається сам на пляжі, насо-
лоджується природою, водночас він увесь час на-
поготові, тримає револьвер Раймонда. Неподалік
влаштовується один араб. Врешті настає такий
момент, коли сонце стає нестерпно пекучим, як у
день похорону матері, ніж араба зблиснув на сон-
УДК 82-09:81’373.21:821.133.1
ПОЕТОНІМОСФЕРА РОМАНУ АЛЬБЕРА
КАМЮ «СТОРОННІЙ»
Реферат. Стаття розглядає поетонімосферу
роману Альбера Камю «Сторонній». Особлива
увага приділяється антропоетонімам, їх зна-
ченню і ролі в тексті, що дозволяє розкрити
авторський задум, певною мірою викрити при-
хований сюжет, підкреслити суттєві характе-
ристики персонажів.
Ключові слова: поетонімосфера,
антропоетонім, власна назва, номінація.
І. С. Гаврилюк
Λογος όνομαστική
56
ці. Врешті, рушниця, яка висіла на стіні у першо-
му акті, вистрелила. Тобто вистрелив револьвер.
Декілька разів.
Далі – ув’язнення, судовий процес, де обви-
нувачення вказує на аморальність Мерсо, наводя-
чи як приклад те, що він не плакав на похороні
матері, яку відправив у притулок, чи те, що зміг
спокійно розважатися із коханкою того ж дня.
Врешті Мерсо засуджують до смертної кари, що
не надто його бентежить.
Смерть – одне із центральних понять філо-
софії Камю. Як і в «Сторонньому», так і в бага-
тьох інших творах знаходимо ідею абсурдності
буття: який сенс жити, прагнути до чогось, якщо
усе одно всі ми колись помремо, несуттєво коли:
сьогодні чи через двадцять років – результат за-
вжди той самий. Слово “смерть” і його похідні
з’являється у романі близько сорока разів. Ім’я
головного героя – Мерсо – можна трактувати по-
різному. Слово “meursault” означає сорт бургунд-meursault” означає сорт бургунд-” означає сорт бургунд-
ського вина. Деякі дослідники схильні вважати,
що, називаючи так свого персонажа, автор про-
сто намагається включити його у сучасне життя,
певною мірою типізує, самим лише іменем при-
своюючи йому певний соціальний статус [3, c. 17].
Однак можна подивитися на це і з іншого боку.
Частина прізвища “Meurs” є першою особою одни-Meurs” є першою особою одни-” є першою особою одни-
ни теперішнього часу дієслова помирати. Тобто “я
помираю”. Думка не позбавлена сенсу, адже і жит-
тєвим кредо героя була та сама абсурдність буття –
навіщо жити, якщо усіх чекає смерть. З іншого боку,
Мерсо засуджено до смертної кари, тому таке ім’я
говорить саме за себе. Цікаво, що Камю не дає імені
своєму персонажу, лише прізвище.
Хоча Камю стверджує те, що Бог помер, його
персонаж не сприймає релігії, релігійний мотив
присутній у романі і власні назви цей факт під-
креслюють. По-перше, сам Камю говорив, що
його герой – це Христос, який постраждав за
правду. У своїй знаменитій передмові до видан-
ня American University 1955 року він писав: “це
історія людини, яка без жодного героїзму пого-
джується померти за правду… Я намагався зма-
лювати у моєму персонажі єдиного Христа, якого
ми потребуємо”. Відчуваючи іронію у порівнянні
Христа і Мерсо, він повторив: “Я інколи говорив
і завжди парадоксально, що я намагався змалюва-
ти у цьому персонажі єдиного Христа, якого ми
потребуємо… я говорив це без жодного наміру
богохульства, а тільки з легкою іронією, яку ми-
тець має право відчувати до персонажа, якого він
створив”. Треба сказати, що Камю володів гли-
бокими знаннями теології, у віці двадцяти трьох
років він захистив докторську дисертацію з фі-
лософії на тему «Неоплатонізм та християнська
думка». Без сумніву, він не проводив паралелі
між Мерсо і Ісусом бездумно.
Суть наступна: суспільство осуджує Мерсо за
відсутність емоцій на похороні матері, але для
нього правда понад усе, тому якби він плакав на
похороні матері, то, підкоряючись суспільним
умовностям, виражав би те, чого не відчуває, а
отже, брехав би. Згодом на судовому процесі з
цього факту розідмуть суттєвий аргумент для
страти Мерсо. Слухання закінчується фразою
судді: “C’est fi ni pour aujourd’hui, monsieur l’Ant�-C’est fi ni pour aujourd’hui, monsieur l’Ant�-’est fi ni pour aujourd’hui, monsieur l’Ant�-est fi ni pour aujourd’hui, monsieur l’Ant�- fi ni pour aujourd’hui, monsieur l’Ant�-fini pour aujourd’hui, monsieur l’Ant�- pour aujourd’hui, monsieur l’Ant�-pour aujourd’hui, monsieur l’Ant�- aujourd’hui, monsieur l’Ant�-aujourd’hui, monsieur l’Ant�-’hui, monsieur l’Ant�-hui, monsieur l’Ant�-, monsieur l’Ant�-monsieur l’Ant�- l’Ant�-l’Ant�-’Ant�-Ant�-�-
christ”. – “На сьогодні досить, пане Антихрист”.
Як бачимо, у обох випадках номінації – і з Мерсо-
Христом, і з Мерсо-Антихристом присутнє мета-
форичне перенесення.
Певний відтінок християнства вносять у ро-
ман і інші імена. Марі, подружка Мерсо, без сум-
ніву нагадує про біблійну Марію – або Марію
Магдалину, або ж Марію із притчі про Марфу і
Марію. У неї смиренний характер, вона намага- У неї смиренний характер, вона намага-У неї смиренний характер, вона намага-
ється виправдати для себе Мерсо і згодом підтри-
мує його на судовому процесі. Хоча ім’я її може
мати й іншу природу. Воно співзвучне з формою
дієслова “одружитися” – se marier або ж іменни-se marier або ж іменни- marier або ж іменни-marier або ж іменни- або ж іменни-
ком mari – подружжя. Як уже зазначалося, Марі
прагнула шлюбу.
Селест, власник ресторану, де обідає Мерсо,
має ім’я, що можна інтерпретувати як “небесний,
божественний”.
Більше того. Томас Перез – так звали нарече-
ного матері Мерсо – ще один неоднозначний ан-
тропоетонім роману. Томас – форма імені Фома.
А Перез – іспанське прізвище, патронім, похід-
ний від імені Педро – Петро. Відразу виникають
асоціації з іменами апостолів.
Особливий персонаж роману – Емануель.
Мерсо тільки двічі згадує його у романі, інфор-
муючи читача: “Je suis all� au cin�ma deux fois
avec Emma nuel qui ne comprend pas toujours ce
qui se passe sur l’�cran. Il faut alors lui donner des
explications”. – “Я двічі ходив у кіно з Емануе- – “Я двічі ходив у кіно з Емануе-
лем, який не завжди розуміє, що відбувається
на екрані. Тому треба йому пояснювати”. Тому
неподібно до Мерсо, чия поверхнева наївність
приховує палке бажання правди, Емануель дій-
сно простий персонаж. Певною мірою він альтер
его Мерсо, незважаючи на його другорядну роль.
Можливо, Камю призначав Емануеля репрезен-
тувати сатиричний образ Месії чи іронічну вер-
сію Бога чи Ісуса. Книга Ісаї (7:14) пророкує, що
діва народить сина на ім’я Імануїл, який згідно
з більшістю інтерпретацій і є Богом. Новий За-
віт відроджує пророцтво Ісаї, зокрема у Євангелії
від Матвія йдеться про те, що «діва виносить ди-
тину, сина і його назвуть Емануелем, що означає
“Бог з нами”». Емануель, хоч він і колега Мер-
со, не втягнутий у Раймондову і Мерсо сутичку
з арабом. Цілком очевидно, що він менш друж-
ній з Мерсо, ніж ресторатор Селест, який разом
із Марі, Раймондом, Масоном і навіть старезним
Саламано свідчать на користь Мерсо на суді. На-
справді у світлі конотацій його імені Емануелева
неможливість брати участь у судовій справі чи
№ 4, 2012
57
другорядне місце у романі натякають на те, що
Камю приготував йому абсурдну роль, роль ек-
зистенційного “відсутнього Бога” [2].
Про ще одного персонажа роману сказано
так: “Son ami s’appelait Masson. C’�tait un grand
type, massif de taille et d’�paules, avec une petite
femme ronde”. Номінація базується очевидно на
асоціаціях, у тому числі звукових: massif – Mas-, у тому числі звукових: massif – Mas-: massif – Mas-massif – Mas- – Mas-Mas-
son (масивний – Масон). Та і Мадам Масон теж
була кругленькою.
І нарешті зауважимо, що окремі імена і назви
взяті письменником зі свого життя. Так, Марен-
го – село, де розташовувався притулок, носить на-
зву саду поблизу ліцею, де навчався Камю. Сенте
(Sintès) – прізвище Раймонда – це іще і дівоче
прізвище матері письменника. Причини такого
найменування важко сформулювати однозначно,
тим більше що вони очевидно більше стосуються
сфери психології. Але очевидно одне: називаючи
так персонажа чи місце, автор наділяє їх певними
рисами, можливо, відомими лише йому.
Не можна не згадати ще одну особливість ро-
ману. Лише персонажі-союзники Мерсо мають
імена, інші позбавлені імен: суддя, адвокат, про-
курор, журналіст, священик, араб, поліцейський.
Вони – це суспільство, яке засуджує, вони не осо-
бистості, а ідеї.
Таким чином, виявляємо, яку важливу роль
грає поетонім у романі. Він виступає засобом ін- Він виступає засобом ін-Він виступає засобом ін-
дивідуалізації, певним чином характеризує носія
цього імені і навіть дозволяє простежити прихо-
ваний сюжет.
ЛІТЕРАТУРА
1. Camus Albert. L’Etranger / Albert Camus. – Gallimard, 1957. – 180 p.
2. Scherr Arthur. Meursault’s dinner with Raymond: a Christian theme in Albert Camus’s L’Etranger.
Christianity and Literature / Arthur Scherr // http://findarticles.com/p/articles/mi_hb049 /is_2_58/ai_
n31587010/ – Режим доступу: 09.09.2010 р.
3. Zileli Bilge Nihal. Absurdity of the human condition in the novels by Albert Camus and Samuel Beckett.
A thesis for the degree of Doctor of Philosophy / Zileli Bilge Nihal. – 2005. – 166 p.
Гаврилюк И. С.
ПОЭТОНИМОСФЕРА РОМАНА АЛЬБЕРА КАМЮ «ПОСТОРОННИЙ»
В статье рассматривается поэтонимосфера романа Альбера Камю «Посторонний». Особое вни-
мание уделяется антропоэтонимам, их значению и роли в тексте, что позволяет раскрыть авторский
замысел, в определенной степени эксплицировать скрытый сюжет, почеркнуть существенные харак-
теристики персонажей («Λογος όνομαστική», № 4, 2012, с. 55-57).
Ключевые слова: поэтонимосфера, антропоэтоним, имя собственное, номинация.
Havryliuk I. S.
THE POETONYMOSPHERE OF ALBERT CAMUS’S NOVEL «THE STRANGER»
The article deals with the whole range of poetonyms in Albert Camus’s novel «The Stranger». The special
attention is paid to the anthropoetonyms, their meaning and role in the text, which helps to reveal the author’s
intention, to some extend to expose the hidden plot and to emphasize the essential features of characters
(«Λογος όνομαστική», № 4, 2012, с. 55-57).
Key words: poetonymosphere, anthropoetonym, proper name, nomination.
|