Одеська ономастична школа

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автори:	Карпенко, Ю.О., Фоміна, Л.Ф., Зубов, М.І., Калінкін, В.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української мови НАН України 2012
Назва видання:	Ономастичні науки
Теми:	Школы, направления, достижения
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43770
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Одеська ономастична школа / Ю.О. Карпенко, Л.Ф. Фоміна, М.І. Зубов, В.М. Калінкін // Ономастичні науки. — 2012. — № 4. — С. 98-112. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-43770
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-437702013-05-17T03:08:41Z Одеська ономастична школа Карпенко, Ю.О. Фоміна, Л.Ф. Зубов, М.І. Калінкін, В.М. Школы, направления, достижения 2012 Article Одеська ономастична школа / Ю.О. Карпенко, Л.Ф. Фоміна, М.І. Зубов, В.М. Калінкін // Ономастичні науки. — 2012. — № 4. — С. 98-112. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 1996-8647 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43770 uk Ономастичні науки Інститут української мови НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Школы, направления, достижения Школы, направления, достижения
spellingShingle	Школы, направления, достижения Школы, направления, достижения Карпенко, Ю.О. Фоміна, Л.Ф. Зубов, М.І. Калінкін, В.М. Одеська ономастична школа Ономастичні науки
format	Article
author	Карпенко, Ю.О. Фоміна, Л.Ф. Зубов, М.І. Калінкін, В.М.
author_facet	Карпенко, Ю.О. Фоміна, Л.Ф. Зубов, М.І. Калінкін, В.М.
author_sort	Карпенко, Ю.О.
title	Одеська ономастична школа
title_short	Одеська ономастична школа
title_full	Одеська ономастична школа
title_fullStr	Одеська ономастична школа
title_full_unstemmed	Одеська ономастична школа
title_sort	одеська ономастична школа
publisher	Інститут української мови НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Школы, направления, достижения
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43770
citation_txt	Одеська ономастична школа / Ю.О. Карпенко, Л.Ф. Фоміна, М.І. Зубов, В.М. Калінкін // Ономастичні науки. — 2012. — № 4. — С. 98-112. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
series	Ономастичні науки
work_keys_str_mv	AT karpenkoûo odesʹkaonomastičnaškola AT fomínalf odesʹkaonomastičnaškola AT zubovmí odesʹkaonomastičnaškola AT kalínkínvm odesʹkaonomastičnaškola
first_indexed	2025-07-04T02:13:18Z
last_indexed	2025-07-04T02:13:18Z
_version_	1836680687793471488
fulltext	Λογος όνομαστική 98 ШКОЛЫ, НАПРАВЛЕНИЯ, ДОСТИЖЕНИЯ ОДЕСЬКА ОНОМАСТИЧНА ШКОЛА Укладач. Публікація матеріалів, що висвіт- люють діяльність Одеської ономастичної шко- ли, засновником і керівником якої більше сорока років був видатний вчений доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАН Укра- їни Ю. О. Карпенко планувалася як продовжен- ня розмови, розпочатої у попередньому випуску «Λογος όνομαστική» про одну з перших на тере- нах України потужну Чернівецьку ономастичну школу, до діяльності якої, організації й розвитку досліджень, поширення напрямів вивчення оні- мії мав відношення впродовж близько двадцяти років лідер і цієї групи вчених Юрій Олексан- дрович Карпенко. Планувалася як знак поваги до ювіляра, бо на той час ономасти України, учні й шанувальники наукового і людського таланту Ю. О. Карпенка – яскравої особистості у всьому, чого він торкався, – готувалися до святкування 80-річного ювілею вченого. На жаль, нещадна хвороба забрала життя Юрія Олександровича невдовзі після ювілею. Це була важка втрата для всієї української ономастики. Багато планів, ідей і задумів Юрія Олександровича залишилися не- завершеними. Певних, а інколи і кардинальних змін зазнала й наша праця, у тому числі й на ниві видання журналу «Λογος όνομαστική», в якому Юрій Олександрович працював як активний член редакційної колегії й постійний автор. Вже попередній випуск журналу вийшов піс- ля кончини Ю. О. Карпенка, і редколегія багато зробила для того, щоб створити постійну рубри- ку журналу «Школы, направления, достижения» і, попри всі негаразди, опублікувати матеріал про працю чернівецьких ономастів в цілому і про той час, коли керував їх діяльністю Ю. О. Карпенко. Публікуючи цей матеріал, ми, як і в попере- дньому, знову звертаємося до живого слова кла- сика ономастичних досліджень, до оцінок і спо- гадів його учнів і колег. Отже, Одеська ономастична школа. Жодна лінгвістична школа (відповідно – й жодна ономастична) не виникала на пустому місці й не існувала у вакуумі. Це добре розумів Юрій Олександрович Карпенко і саме такий підхід до осмислення причин і поводів для за- родженення й подальшого розвитку осередків науковців, яких об’єднують загальні інтереси, продемонстрований ним в останніх матеріалах, підготованих для журналу «Λογος όνομαστική». Але це не єдине, що привертає увагу в його стат- тях. Зовсім не випадково, а дійсно заслужено був він членом-кореспондентом Академії наук Укра- їни, бо мислив завжди по-державному широко і по-науковому мудро, бачив не лише власне, а й добре орієнтувався в оточуючому науковому кон- тексті (або, як новомодно кажуть зараз, дискур- сі), завжди був відкритий до сприйняття, осмис- лення й адаптації до потреб ономастики нових Ю. О. Карпенко, Л. Ф. Фоміна, М. І. Зубов, В. М. Калінкін № 4, 2012 99 методів дослідження. Все це читачі журналу знайдуть у роздумах Ю. О. Карпенка про появу та розгортання ономастичних розвідок в Одесі, про виникнення Одеської ономастичної школи, у міркуваннях вченого про шлях у майбутнє науки про власні імена. Одеський “колаж” складений зі статей Ю. О. Карпенка «Становлення і розви- ток одеської ономастичної школи», Л.Ф. Фомі- ної та, М. І. Зубова «Одеська ономастична шко- ла» та окремих цитацій невеличкої серії статей В. М. Калінкіна «С точки зрения Ю. А. Карпен- ко». Щоб зробити міцнішим зв’язок між двома розмовами про діяльність Ю. О. Карпенка, част- ково збережена структура розмови про Черні- вецьку ономастичну школу. ДЖЕРЕЛА І ЗАСАДИ Укладач. Жити на теренах Одеської облас- ті і, ширше, Північного Причорномор’я (або Надчорномор’я), і не звертати увагу на його роз- маїту й оригінальну онімію, мабуть, неможливо. Саме тому за багато років до створення універ- ситету в м. Одеса, яке було засноване на історич- них територіях, де завжди точилася боротьба за володіння місцем, що відповідало усім вимогам до морських портів і займало ключову позицію на перетині земних і морських торгових шляхів, уже існували умови для розвитку зацікавлення онімією. І хоч здебільшого степовий характер «Дикого поля», а пізніше – Новоросії, не був най- кращою “колискою” для формування розвинутої ландшафтної оронімійної системи, багата онімія все ж таки існувала й розвивалася. Значну істо- ричну й лінгвістичну цінність мала гідронімія краю, розмаїтий етнічний склад невеличких по- селень сприяв “строкатості” їх назв, “підштовху- вав” до взаємодії антропонімійних підсистем і т.і. Розвиток освіти й науки краю також мав неабия- ке значення для появи ономастичних зацікавлень. Адже ще в 1818 році тут почав працювати другий у Росії Новоросійський (Рішельєвський) ліцей, який згодом був перетворений на Одеський (Ім- ператорський Новоросійський) університет. Ю.О. Карпенко. Слід сказати, що ономасти- ка почала розроблятися в Одесі ще в середині XIX ст., відколи тут з’явилися наукові заклади. Вже в першому з них, Одеському товаристві іс- торії та старожитностей (1839 –1922), у першому ж томі його Записок, що вийшли в 1844 р., були опубліковані статті М. Надєждіна «Геродотова Скифия, объясненная через сличение с местнос- тями» та «О местоположении древнего города Пересечина, принадлежавшего народу угличам», Н. Мурзакевича «Поездка на остров Левки или Федониси в 1841 г.», а також “одеського Геродо- та” А. Скальковського «Сравнительннй взгляд на Очаковскую область в 1790 – 1840 годах». В кожній з них більш чи менш докладно, але зачі- паються й проблеми ономастики, передусім то- поніміки. В другому томі ономастично забарвле- них робіт було не менше, в тім числі важлива для кожного дослідника онімії Одещини, Криму та прилеглих територій стаття архімандрита Гаври- їла «Хронолого-историческое описание церквей епархии Херсонской и Таврической» [18, 19] А в Імператорському Новоросійському уні- верситеті, заснованому в 1865 р. зачинателем ономастичних досліджень слід визнати декана історико-філологічного факультету професора Віктора Івановича Григоровича, що опублікував кілька краєзнавчих робіт, виявив великий інтерес до онімів, а в 1876 р. в 20-му томі «Записок Но- воросійського університету» опублікував «Отчет о поездке в С.-Петербург», де описав аналітич- ну частину віднайденого ним атласу Очаківської землі де Волана, опублікувавши одну карту та прекрасне джерело – «Ведомость о состоящих в уезде Тираспольском казенных и владельческих дачах” 1795 р. [12]. У ряді своїх праць В. І. Гри- горович спеціально говорить про вагомість влас- них назв. Його співучасником у початку оно- мастичних студій став історик Пилип Карлович Брун, теж професор, який уже в першому томі університетських «Записок» (1867 р.) опубліку- вав статтю про мандрівку Івана Шильтбергера з 1394 по 1427 рр., у якій онімічно прокоментував ужиті там назви (написав, наприклад, розлогий аналіз усіх назв Білгорода-Дністровського в різ- них мовах) [14]. П. К. Брун звертався до онімії багаторазово. Укладач. Воєнне й революційне лихоліття на певний час перервало ономастичні розвідки в Одеському університеті. Але вже у середині 20-х років ХХ ст. вони відновилися. Ю. О. Карпенко. Якийсь ономастичний зсув, пов’язаний передусім з діяльністю доцента Федо- ра Євстафійовича Петруня, відбувся також серед географів Одеси. Завідувач кафедри фізгеографії ОДУ Ф. Петрунь займався з кафедрою фізико- географічним районуванням Причорномор’я і не міг, відповідно до цієї теми, не звернути уваги на географічні назви. Тим паче, що він зацікавив- ся численними картами Причорномор’я ХVІІІ – XIX ст., які просто інтригують своєю топоні- мією. Це відбилося, в його науковій продукції: «Качибей на старинных картах» (Записки Одес- ского общества естествоиспытателей. – Одесса, 1928. – Т. 44), «Старовинні шляхи Одещини» (Вісник Одеської комісії краєзнавства, при УАН. Секція соціально-історична. – Одеса, 1929. – Ч. 4 – 5), «Первые русские карты окрестностей Одессы и их физико-географическое содержа- ние». – Труды ОГУ, 1955. – Т. 145, Серия геоло- гических и географических наук. Вып. 3) [21]. М. В. Павлюк слушно зауважив, що наукова, зо- крема рукописна спадщина Ф. Є. Петруня «пови- нна обов’язково враховуватися при розробці оно- мастики Пн. Надчорномор’я» [18]. Λογος όνομαστική 100 ПОЧАТОК Укладач. Підключення до розмови про Одесь- ку ономастичну школу голосу двох учнів Юрія Олександровича посприяє появі інших вимірів проблеми, об’ємному баченню тих аспектів, про які Юрій Олександрович з різних причин не пи- сав. Наприклад, на запитання укладача щодо відсутності у матеріалі будь яких згадувань про М. В. Карпенко Юрій Олександрович спочатку сказав, що ані про дружину, ані про доньку він писати з певних причин не може. Але згодом на- віть прислав до редакції лист, у якому не тільки погодився надати відповідну інформацію, а й визнав, що без цих постатей картина розвитку Одеської ономастичної школи була б не лише не- повною, а й хибною. Л. Ф. Фомина, Н. И. Зубов. Научная шко- ла – это содружество ученых, сформировав- шихся под эгидой личности – ученого-лиде- ра и разрабатывающих под его руководством выдвинутую им теорию, концепцию или научное направление. Таким лидером и создателем Одес- ской ономастической школы, одной из сильней- ших в Украине, был профессор Юрий Алексан- дрович Карпенко. Начало этому научному содружеству было положено в 1968 году, когда Юрий Алексан- дрович, тогда самый молодой в Украине доктор филологических наук, получил предложение от руководства Одесского государственного уни- верситета им. И. И. Мечникова и филологичес- кого факультета переехать с семьей в наш город и возглавить новую кафедру общего и славянского языкознания. Ю. О. Карпенко. На запрошення керівництва Одеського університету я переїхав з родиною до Одеси, щоб завідувати кафедрою загального та слов’янського мовознавства, в 1968 р., можна сказати, вже сформованим ономастом, бо напи- сав і захистив докторську дисертацію «Топонімія Буковини» та опублікував з ономастики (усі з то- поніміки) 41 статтю і чотири невеличкі книжки, на які активно й позитивно відгукнулося чимало рецензентів, у тім числі визначний чеський оно- маст В. Шмілауер. Л. Ф. Фомина, Н. И. Зубов. Имея к этому вре- мени большой опыт по сбору и анализу региональ- ного топонимического материала, опубликовав три1 книги по топонимии горных, центральных и восточных районов Черновицкой области и успешно защитив докторскую диссертацию «То- понимия Буковины» (1967), Юрий Александро- вич со свойственным ему энтузиазмом присту- пил к исследованию полиэтничного, исторически многослойного и поэтому пестрого и сложного в 1 Зверннемо увагу на те, що Ю. О. Карпенко пише про “чотири невеличкі книжки”(Укл.). ономастическом отношении региона – Одесской области. Вокруг этого, как сейчас принято гово- рить, научного проекта объединились все члены вновь созданной кафедры. Ю. О. Карпенко. Зрозуміло, що я намагався зацікавити ономастикою членів своєї кафедри та всіх філологів узагалі. Раніше на філфаці ОДУ певні ономастичні інтереси виявляли лише до- центи Ю. Ф. Касім [15] та М. В. Павлюк [19]. А вже через рік після мого приїзду в Одесу тут у жовтні 1969 р. відбулася ІV Республіканська ономаcтична конференція, підготовку якої очо- лив Кирило Кузьмич Цілуйко (1908-1981), тоді заступник директора Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР і завідувач відділу іс- торії мови, голова Української ономастичної ко- місії. Завдяки енергії К. К. Цілуйка ономастична робота в повоєнний час досить широко розгорну- лася в багатьох українських ВНЗ, а передусім – в академічному Інституті мовознавства. Від Одеси (власне, від ОДУ) до ІV ономаcтичної конферен- ції опубліковано в збірці тез 23 матеріали, а від Києва – 10 (і від Чернівців – теж 10). Л. Ф. Фомина, Н. И. Зубов. В круг ономас- тов-первопроходцев топонимического освоения Одесщины вошли доценты К. Е. Гагкаев (в даль- нейшем доктор филологических наук, профес- сор), Н. Г. Рядченко, А. Т. Бевзенко, преподавате- ли Г. Ю. Касим (в дальнейшем кандидат филоло- гических наук, доцент), Л. П. Зеленко, Э. Э. Мин- кевич, аспиранты, соискатели и студенты, многие из которых впоследствии защитили кандидатские диссертации под руководством Ю. А. Карпен- ко. Результатом этой деятельности был выход в свет в Одессе коллективных работ «Топоні- мія південно-східної Одещини» (1975), «То- понімія південно-західної Одещини» (1978) и «Гідроніми Нижнього Подністров’я» (1981) (ответственный редактор всех трёх изданий – Ю. А. Карпенко). Опровергая устойчивые представления о позднем славянском освое- нии этой территории, коллектив авторов убе- дительно продемонстрировал влияние древ- них славянских этноязыковых процессов на формирование топонимического ландшафта в этом регионе. Музой Викторовной Карпенко, супругой Ю. А. Карпенко, был задуман «Антропоними- ческий словарь русских сел Одесщины», о струк- туре и принципах которого она докладывала на Международной славистической ономастичес- кой конференции «Перспективы развития сла- вянской ономастики», проводившейся в Москве 26-28 октября 1976 года, [9, с. 194-202], в кото- рой приняли участие также Ю. А. Карпенко, Н. Г. Рядченко и Л. Ф. Фомина. По проблемам разноязычного антропонимикона Одессы и Одес- ской области были успешно защищены канди- датские диссертации: Колесник В. А. Болгарская № 4, 2012 101 антропонимия юга Украины (1984), Зайчико- ва Л. П. Русский именник г. Одессы. Проблемы развития и взаимодействия (1986), Касим Е. Ю. Именник украинского населения Одесщины со второй половины 19 по 80-е годы 20 в. (1986), Жмурко Д. А. Развитие русского именника Измаильщины. Сопоставительный анализ (1988), Брайченко С. Л. Антропонімічні уподобання мешканців Одеської області України: Лінгвістич- ний аналіз (1999). Ю. О. Карпенко. До речі, у матеріалах ІV кон- ференції, що вийшли у 1976 р. (те й те опубліко- вано в Києві зусиллями Інституту мовознавства АН УРСР), від Одеси вміщено 15 матеріалів, від Києва – 6 і від Чернівців – 5. Шоста Республікан- ська ономастична конференція відбулася в грудні 1990 р. теж в ОДУ. До неї вже зусиллями універ- ситету були опубліковані в двох книжках тези, де представлено 52 матеріали з Одеси, 17 з Києва і 12 з Чернівців. Ці кількісні дані засвідчують як загальне зростання ономастичних студій в Україні, так і особливо їх зміцнення в Одесі. Але це тільки статистика, яка нічого не гово- рить про якість. Про якість можна судити за тими трьома кни- жечками, що їх підготувала загітована мною час- тина кафедри з моєю активною участю. Дві з них присвячено ойконімії: «Топонімія північно-схід- ної Одещини». – Одеса, 1975, 88 с. й «Топонімія південно-східної Одещини». – Одеса, 1978, 83 с. Тут наводяться народні та джерельні форми назв, їх історія та етимологія для всіх наявних та зни- клих поселень семи східних районів Одеської області. Підготовлено ще дві такі книжечки, при- свячені західним районам області. Однак умови друкування істотно змінилися, тому ці книжеч- ки лежать у рукописах у їх авторів – Г. Ю. Касім («Топонімія південно-західних районів Одещи- ни») та Ю. О. Карпенка («Топонімія північно-за- хідних районів Одещини»). Може, колись удасть- ся надрукувати... У цих невиданих роботах опи- сано ойконімію шести районів Одеської області. А третя видана книжечка, яка теж мислила- ся, як початок серії, – «Гідронімія Нижнього Подністров’я» (К. – Одеса: Вища школа, 1981, 112 с.). Вона вже й за форматом є монографією, бо має більше ста сторінок. У всіх трьох книжках Ю. Карпенко написав їх етимологічну частину і склав чимало статей повністю. Дуже активно пра- цювала доц. Г. Ю. Касім, яка привезла з Москви з ЦДВІА СРСР багато копій карт ХVIII – XIX ст. і багато працювала над укладанням кожної з трьох названих книжок. У всіх трьох працях взяли також енергійну участь доценти А. Т. Бев- зенко та Н. Г. Рядченко. У двох книжках співав- торами є й викладачі Л. П. Зеленко та Е. Е. Мін- кевич, в одній книжці – проф. К. Є. Гагкаєв та доц. Л. С. Терешко. РОЗВИТОК Л. Ф. Фомина, Н. И. Зубов. Достижения одесских ономастов сразу же получили заслу- женное признание: «О широте научной темати- ки одесских ономастов свидетельствовали уже защищенные диссертации: Стычишина Л. П. Проблемы пограничной топонимии (на материа- ле междуречья Кодымы и Савранки и прилегаю- щих районов) (1976); Скляренко А. М. Закономер- ности словообразовательной организации ойко- нимов (на материале украинских и немецких на- званий населенных пунктов) (1974); Касим Г. Ю. Топонимические композиты Северного Причер- номорья (1978); Горожанкина Л. В. Проблемы динамики топонимической системы (1979)», – писал еще в 1980 году А. С. Стрижак, Предсе- датель Украинской ономастической комиссии, указывая и на другие, еще тогда не защищенные диссертации (К. Б. Зайцевой, Н. И. Зубова, Л. Ф. Фоминой) и на оригинальность их темати- ки [22, c. 375-376]. Укладач. Багатогранна натура видатного укра- їнського ономаста, різнобічність його інтересів, невтримність і енергія, з якими він приступив до формування ономастичної школи, сказалися на всій діяльності його колег, учнів і послідовників. Учні Юрія Олександровича визначають кілька етапів становлення школи і пов’язують їх з пере- міною кафедр, якими завідував Ю. О. Карпенко на філологічному факультеті Одеського універси- тету. Юрій Олександрович і не заперечував тако- го розуміння його діяльності на ниві формування ономастичної школи і водночас не погоджувався з цим. В одній з не дуже частих бесід зі мною він казав, що це цілком природно, що, приходячи на посаду завідувача кафедри, керівник обов’язково приносить свої наукові ідеї і шукає серед праців- ників вже існуючої кафедри прибічників своїх на- укових поглядів. “Але я працював на факультеті, де мене добре знали, і завжди серед моїх учнів і прибічників були представники різних кафедр факультету”. Ю. О. Карпенко. До 1971 р. я вивчав виключно топонімію, на якій будував і свої теоретичні ро- боти. Почавши займатися топонімією ще в Чер- нівцях (дві перші статті про назви буковинських річок видав у 1958 р.), я до 1967 р. опублікував усього 78 праць, серед яких лише 33 нетопоні- мічні і взагалі неономастичні. В Одесі до 2009 р. вийшло 59 робіт з топоніміки і 71 загальнотео- ретична робота, у яких теж переважає топонімія, але нерідко представлена і вся онімія. В 1973 р. з’явилася й топонімічна монографія «Топонімія Буковини» (К.: Наук. думка, 1973. – 238 с.), яка побудована на матеріалі докторської дисертації, але відрізняється від неї зокрема історико-етимо- логічним словником всіх гідронімів Чернівець- кої області. З топоніміки під моїм керівництвом Λογος όνομαστική 102 успішно захищено шість кандидатських дисер- тацій О. М. Скляренком (1974), Л. П. Стичиши- ною (1975), Л. М. Адамовою (1978), Г. Ю. Касім (1978), Л. В. Горожанкіною (1979), С. А. Красно- женом (1984). До інших розрядів власних назв я почав пере- ходити з 1971 р., коли опублікував першу стат- тю з астроніміки – «Походження астрономічних назв» [13]. Усього вийшла в мене 31 робота з астронімії, у тім числі великотиражна моногра- фія «Названия звездного неба» у двох виданнях (М.: Наука, 1981, 1985. – 184 с.). Астронімія стала темою двох кандидатських дисертацій, захище- них під моїм керівництвом Л. Ф. Фоміною (1981) та Т. Ю. Ковалевською (1994). Л. Ф. Фомина, Н. И. Зубов. Одесская ономас- тическая школа в целом характеризуется много- векторностью, широтой охватываемых исследо- вателями ономастических классов. С начала 70-х годов сам Юрий Александрович увлекся изуче- нием происхождения астрономических названий как научных, так и народных, русских и укра- инских, опубликовав серию статей в различных изданиях, в частности в научно-популярном журнале «Знання та праця», «Українська мова і література в школі», журнале «Мовознавство» и др. В. М. Калинкин, посвящая свою статью о космических названиях в творчестве И. А. Буни- на Юрию Александровичу, с определенной “те- нью улыбки” назвал его “первым космономастом Украины” [7, с. 3 ]. В 1981 г. в издательстве «На- ука» вышла книга, обобщившая многочисленные отдельные статьи и заметки, – «Названия звездного неба» (под редакцией А. В. Супер- анской). «Книга, вышедшая тиражом 140 тыс. экземпляров (космическая цифра для нашего вре- мени! – Л. Ф., Н. З.), была встречена с большим интересом. Рецензии на нее появились в “Науке и жизни”, “Русской речи”, “Земле и Вселенной”. По сути дела, книга стала первым обобщающим трудом по астронимике, или космонимике (в на- уке соперничают оба термина – Л. Ф, Н. З.), где детально рассмотрены названия Галактики и звезд, созвездий, планет и их спутников, комет, других небесных тел. Неудивительно, что вскоре потребовалось новое издание, которое появилось в 1985 году и снова быстро исчезло с книжных прилавков» [23, c.13]. Но на то и создается научная школа, чтобы идеи ее основателя подхватывали и развивали его ученики и последователи. Так было и в об- ласти космонимики. Ряд статей и кандидатскую диссертацию «История русской астронимии (названия созвездий)» на материале памятни- ков письменности, звездных карт и словарей написала Л. Ф. Фомина (1981). Позднее, в 1994 году, выполнена кандидидатская диссертация Т. Ю. Ковалевской «Стилістичний потенціал кос- мічних назв в українській поезії 19-20 століть». Недавно в Москве вышло третье, значительно до- полненное, издание «Названий звездного неба»! Так подводится своеобразный итог в изучении этого сегмента проприальной лексики. Укладач. Навряд чи знайдеться людина, яка б заперечила грандіозний внесок Ю. О. Карпенка у розбудову вітчизняної і світової ономастичної на- уки. Сформувати дві школи, дати поштовх розви- тку кількох напрямків ономастичних досліджень було під силу лише такій людині, яка віддавала всю себе ділу, віддавала, незважаючи на житей- ські негаразди, незважаючи на те, що справу жит- тя інколи приходилося починати спочатку. Л. Ф. Фомина, Н. И. Зубов. Второй этап раз- вития Одесской ономастической школы связан с переходом Юрия Александровича на кафедру русского языка в качестве заведующего этой, тогда очень представительной в научном пла- не кафедры. Происходит значительный при- ток новых исследователей, расширяется круг привлекаемых для изучения ономастических классов, издаются новые по тематике книги. Объектом внимания ученых становятся, кро- ме указанных выше, зоонимы (Н. Г. Рядченко), навионимы (Е. В. Антонюк), идеонимы – назва- ния кинофильмов (Е. В. Кныш). Выходят специализированные сборники «Рус- ская ономастика» (1984), «Актуальные вопросы русской ономастики» (1988), «Літературна оно- мастика української та російської мов: взаємо- дія, взаємозв’язки» (1992). В сборниках помещен значительный ряд работ теоретического уровня одесских исследователей (статьи Ю. А. Карпен- ко, А. М. Скляренко, Л. М. Буштян, Н. И. Зубова, С. П. Ильева) и гостей – А. М. Бушуя (Самар- канд), И. А. Стернина (Воронеж), В. Н. Михай- лова (Симферополь). Придя на кафедру русского языка, Юрий Александрович увлек коллег той областью оно- мастики, которая называется литературной оно- мастикой, и поэтонимикой, и ономапоэтикой. Об этом направлении исследований скажем ниже. Ю. О. Карпенко. Публікацію своїх матеріалів з антропонімії – не літературної, а народної (чи за пам’ятками – історичної) – я почав досить пізно, з 1991 р., і маю по цій темі тільки десять статей, почавши з міркування про так звані “революцій- ні” імена, що поширилися в 20 – 30 рр. у Росії і значно меншою мірою – в Україні, пор. Депутат, Кім, Марлен, Владлена, Сталíна. Ці міркування у співавторстві з О. Ю. Андрєєнко викладено в статті «Что такое СИЗИФ?» (Русская речь. – М., 1991, № 3. – С. 156-159). Аспіранти ж мої по цій проблемі почали захищатися з 1974 р. Першою була Л. В. Кракалія (українська антропонімія) потім, у 1984 р., В. О. Колесник (болгарська ан- тропонімія). Через 10 років В. О. Колесник за- хистила докторську дисертацію (консультант – проф. А. К. Смольська) і нині завідує кафедрою № 4, 2012 103 болгарської мови ОНУ. В 1986 р. особові імена представлені двома дисертаціями – О. Ю. Касім (українська антропонімія) та Л. П. Зайчикова (ро- сійська антропонімія Одеси). Були ще дисертації Д. О. Жмурко (1988) та С. Л. Брайченко (1999). Л. Ф. Фомина, Н. И. Зубов. Много внимания уделили одесские ономасты исследованию сла- вянской теонимии. Профессор Ю. А. Карпенко изучил роль и место теонима Велес в славянском пантеоне, происхождение имен других языческих богов, уточнил функции отдельных божеств и их роль в мировосприятии наших предков. В 1982 году его ученик Н. И. Зубов защитил кандидат- скую диссертацию «Древнерусская теонимия (Проблема собственного и нарицательного)», а в 2005 г. – докторскую «Слов’янські повчання про- ти язичництва в лінгвотекстологічному висвіт- ленні». В исследованиях Н. И. Зубова вопросы изучения славянской теонимии получают пре- ломление в плане их исторической достоверности и в плане их связей с идеями византийской и древ- нерусской христанской книжности. Тем самым во- зобновляется традиционный для учёных Одесско- го университета интерес к рукописной книжности славян (укажем только на деятельность В. И. Гри- горовича, В. М. Истрина, В. Ягича и др.). Ю. О. Карпенко. У фреймі теонімії (пере- важно слов’янського язичництва) я став публі- куватися ще пізніше, з 1995 р.: «Питання про найдавніші форми слов’янського язичництва» (Acta onomastica. – Praha, 1995, т. 36. – С. 91-100) і всього по цій темі написав 12 статей. І тут теж спочатку йдуть аспіранти. Власне, не аспіранти, а тільки один аспірант М. І. Зубов, який у 1982 р. захистив дисертацію «Давньоруська теонімія», але зате дуже хороший аспірант, бо в 2005 р. за- хистив докторську дисертацію, теж з проблем слов’янської теонімії, але вже на докторському рівні, з новою концепцією і широким колом дже- рел, у тім числі й грецьких. Додам одразу, що зі своїх аспірантів я консультував, окрім М. І. Зу- бова, ще тільки Т. Ю. Ковалевську, яка присвя- тила свою докторську дисертацію моделюванню емпатїї. Консультував також ще трьох докторів наук, що підготували свої змістовні дисертації з актуальних лінгвістичних проблем, які не сто- суються ономастики – О. І. Бондаря, І. П. Бонда- ренка, Н. В. Бардіної, які всі успішно захисти- лися: в 1999 р. у Києві. Проте у нас в ОНУ є ще один доктор наук з ономастики – завідувач кафе- дри граматики англійської мови О. Ю. Карпенко (консультант – проф. І. М. Колегаєва). Л. Ф. Фомина, Н. И. Зубов. Изучение оно- мастических аспектов в области славянских духовных древностей нашли продолжение в кандидатской диссертации А. В. Юди- на «Проблемы ономастики русских загово- ров» (1992). Позже этот талантливый иссле- дователь, реализуя себя в кругу Московской этнолингвистической школы Н. И. Толстого и Лю- блинской этнолингвистической школы Е. Барт- минского, издаёт научную монографию «Оно- мастикон русских заговоров. Имена собственные в русском магическом фольклоре» (М., 1997), а затем – не менее весомое исследование «Ономас- тикон восточнославянских загадок» (М., 2007). Здесь уместно подчеркнуть, что и сама тема сла- вянской теонимии тоже была своеобразно под- сказана Н. И. Толстым: по словам Ю. А. Карпен- ко, на одной из научных конференций примерно в середине или конце 70-х годов Н. И. Толстой упомянул в личной беседе, что хочет подвести черту под всеми своими предыдущими научными планами и полностью отдаться изучению архаич- ной славянской духовной культуры. Собственно под влиянием этой беседы и возникла теоними- ческая тема в Одесской ономастической школе: Юрий Александрович привёз тему из Москвы. А тогда работы самого Н. И. Толстого и его личные консультации также оказали огромное влияние на научное становление Н. И. Зубо- ва, который, по его же самоопределению, всю жизнь ощущает свою причастность к Москов- ской этнолингвистической школе, находясь на её отдалённой периферии. Кстати сказать, тема кандидатской диссертации А. В. Юдина, была, в свою очередь, стимулирована небольшим пара- графом «К ономастике заговоров» из названной выше кандидатской диссертации Н. И. Зубова. Эти эпизоды являются частными, но живыми ил- люстрациями того, как развивалась и росла Одес- ская ономастическая школа. Укладач. Не стільки у надрах ономастики, скільки в окремих висловлюваннях людей, при- четних до літературної праці, протягом бага- тьох десятиріч жевріла зацікавленість онімією, якою користувалися митці слова. У ХХ ст. зрідка з’являлися публікації лінгвістів, що стосували- ся, як правило, історико-етимологічних розвідок про окремі власні наймення, які функціонували в тому або іншому художньому тексті. Врешті- решт у 1956 році кримчанин В. М. Михайлов захистив у Москві першу лінгвістичну дисерта- цію, присвячену функціонуванню власних імен: «Собственные имена в русской художественной литературе XVIII – первой половины XIX века, их функции и словообразование». Наявність такого напряму досліджень для Ю. О. Карпенка не була таємницею. Більше того, він взагалі став першим дослідником літературної топонімії. А свою заці- кавленість літературною онімією в цілому Юрій Олександрович передав учням і послідовникам. Так в Одеському університеті з’явилася й почала активно працювати група “літературних” ономас- тів, група, яка сьогодні є найвідомішою і виключ- но авторитетною в Україні і, мабуть, у Славії [так Ю. О. Карпенко називав сукупність слов’янських (за мовою й культурою) держав)]. Λογος όνομαστική 104 Л. Ф. Фомина, Н. И. Зубов. Особое место в работе одесских ономастов занимают исследова- ния в области специфики и функций собственно- го имени в художественном тексте. Теоретичес- ким фундаментом для этого направления явилась статья Юрия Александровича «Имя собственное в художественной литературе», в 1986 году опу- бликованная в журнале «Филологические науки» и ранее представленная в Кракове как доклад на 13-м Международном конгрессе по ономасти- ке (1978 г.). Но увлекаться этой проблематикой Ю. А. Карпенко начал гораздо раньше. «Для мене період захоплення українською літературною ономастикою розпочався в 1961-1963 рр., тоді як працювати в сфері російської літературної оно- мастики розпочав через 20 років, у 1981 р.», – пишет Юрий Александрович в Предисловии к сборнику своих статей «Літературна ономасти- ка» (2008) [10, c. 6]. Первоначально он обратился к творчеству В. Стефаника, исследовал функции топонимов в произведениях О. Кобылянской, на- звания стихотворений М. Бажана, символичес- кий смысл центральных для онимии Т. Г. Шев- ченко названий – Україна, Дніпро, Київ. С особой любовью были изучены лингвис- тические особенности произведений писателей, составивших славу литературной Одессы. Из- под пера одесских ученых вышли сборники ста- тей «Язык и стиль произведений В. П. Катаева, К. Г. Паустовского, Л. И. Славина» (1987), «Язык и стиль произведений И. Э. Бабеля, Ю. К. Оле- ши, И. А. Ильфа и Е. П. Петрова» (1991) , «Мова та стиль І. О. Буніна, М. Г. Куліша, Ю. І. Янов- ського» (1994), в которых значительное место за- нимают статьи по ономастике. Ю. О. Карпенко. Сьогодні учасники Одеської ономастичної школи займаються літературною ономастикою мабуть найбільше. З одного боку, при поверховому підході, тут працювати легко, бо береш твір якогось письменника, бажано ви- датного – і ось тобі готовий матеріал – вибери звідти власні назви і аналізуй їх. Але при підхо- ді глибинному тематика цієї сфери дуже склад- на. Треба ж не просто взяти власні назви і (за словниками!) знайти їх етимологію. Це взагалі не творча, примітивна робота. Треба встановити роль, навантаження власних назв, їх взаємодію з іншими компонентами ідіостилю автора. Треба відповісти, чому творець ужив саме ці назви і не вжив інших. Щоб дати щось нове, а не просто як кажуть, “увести в науку новий матеріал”, треба багато працювати, багато зіставляти, а ще більше думати. Л. Ф. Фомина, Н. И. Зубов. Традиционным стало изучение функционирования проприаль- ной лексики в художественной литературе. Толь- ко перечень имен, чьи произведения изучались Ю. А. Карпенко и его учениками, составляет солидный список: А. Блок, А. С. Пушкин, Леся Украинка, В. Стефаник, М. Бажан, Т. Г. Шевчен- ко, М. Кулиш, Ю. Яновский, О. Кобылянская, М. Коцюбинский, О. Ольжич, П. Тычина, Е. Ма- ланюк, О. Олесь, Г. Тютюнник, В. Земляк, Л. Кос- тенко и др. Ономастическому мастерству Лины Костен- ко посвящена серия статей Юрия Александро- вича и кандидатская диссертация его ученицы М. Р. Мельник «Ономастика творів Ліни Костен- ко», а затем и их совместная монография «Лі- тературна ономастика Ліни Костенко» (Одесса, 2004), в которой рассмотрены все онимические разряды, обнаруженные в поэтических сборни- ках, поэмах и романах выдающейся современной украинской поэтессы. Как пишет рецензент этой книги В. М. Калинкин, «исследованиям <…> об онимии Л. Костенко свойствен виноградовский “напряженный историзм”, анализ функций и со- держания поэтонимов опирается на контекст со- временной произведениям поэтессы и хронотоп отраженной в произведениях языковой жизни». В. М. Калинкин. В области литературной оно- мастики, как, собственно, и в любых других сфе- рах лингвистической науки, Юрий Александро- вич стремился быть если не первопроходцем, то уж во всяком случае не осторожным последовате- лем. Поэтому, убедившись в том, что и филоло- гов, и писателей интересует, прежде всего, лите- ратурная антропонимия, а ономастов в наиболь- шей степени топонимия, он п е р в ы м при- ступил к изучению топонимов, функционирую- щих в художественной литературе. Увидеть худо- жественную ценность топонимической лексики, к тому же не столь уж обильной в произведениях В. Стефаника («Відтопонімійні утворення в мові В. Стефаника», 1961) и О. Кобылянской [«Функ- ції топонім них назв у творах О. Ю. Кобилянської (до питання про топонімічну стилістику)», 1963; «Топоніміка художнього тексту (На матеріалі по- вісті О. Ю. Кобилянської “В неділю рано зілля копала…”)», 1964] да еще совершить попытку те- оретического обобщения («Стилистические воз- можности топонимических названий», 1963), мог только учёный абсолютно самостоятельный в от- боре материала для исследования и талантливый в интерпретации, теоретических обобщениях и, как показало дальнейшее творчество Ю. А. Кар- пенко, в ономастической футурологии. Ю. О. Карпенко. Колись я намагався обмежити літературну ономастику топонімією: «Стилисти- ческие возможности топонимических названий» (Питання стилістики української мови... Тези до- повідей. – Чернівці, 1963. – С. 17-20), «Функції топонімічних назв у творах О. Ю. Кобилянської» (Творчість Ольги Кобилянської. Тези. – Чернівці, 1963. – С. 59-60). Але потім зрозумів, що таке об- меження є неправомірним. № 4, 2012 105 Літературна ономастика не може обмежитися одним якимось розрядом онімів, а має охопити всі розряди власних назв. до яких звертається письменник. Геніальний вірш Бориса Пастер- нака, що був у 1931 р. опублікований з назвою «Другу», оскільки озвучувати прізвище друга вже було заборонено, а в 1938 р. друг був знищений, лише з виходом першого тому зібрання творів поета в 1989 р., коли буяла перебудова, повернув свою справжню назву «Борису Пильняку». До пе- ребудови (наприклад, у малій серії «Библиотеки поэта» 1976 р.). хоч Б. Пильняк тоді був уже реа- білітований, вірш називається «Другу». Такі речі виявляються ой як непросто. В. М. Калинкин. В середине семидесятых го- дов Юрий Александрович заинтересовался спе- цифической категорией высказываний – названи- ями произведений художественной литературы. В первой своей статье он затронул проблему, кото- рая для меня лично, как была, так пока и остаётся “приёмышем” в кругу задач поэтонимологии. Однако в связи с развитием исследований поэтонимосферы как целостной совокупности собственных имён, обладающей признаками сис- темности, проблема заглавий художественных произведений и их частей (книг, глав, разделов и т.д.) по-видимому, получит не только новые иссле- довательские импульсы, но, скорее всего, найдёт новое направление изучения. Ю. О. Карпенко. З 1975 р. я почав також пу- блікувати статті про заголовки. Першою була стаття «Назва твору як об’єкт ономастики» (По- відомлення Української ономастичної комісії. – К.: Наук. думка, 1975. – Вип. 13. – С.3-10). Усього вийшло тільки шість статей цієї тематики. За- головки – це ідеоніми, окремий розряд (фрейм) власних назв. Цього фрейму стосується канди- датська дисертація моєї аспірантки О. В. Книш про назви кінофільмів (1992). Але водночас заго- ловки, на відміну від інших різновидів ідеонімів, будучи компонентами, складниками художніх творів, безпосередньо входять до літературної ономастики, тобто проблематики, що стосується стилістики онімів, їх функцій у художньому (та іншому) тексті. В. М. Калинкин. В статье 1975 года Ю. А. Кар- пенко сформулировал мысль о двух способах изучения заголовков – “вертикальном” и “гори- зонтальном”. По сути их можно соотнести с ли- тературоведческим и лингвистическим подхо- дами. Первый так или иначе реализовывался в единичных публикациях. Второй же фактически стал своего рода know-how одесской ономасти- ческой школы. Ю. А. Карпенко писал: “Назви творів – це власні назви. У принципі ними пови- нен займатися спеціальний розділ ономастики, але цього розділу ще не існує. Тому здійснення саме ономастичного підходу до назв творів, по- ряд з літературознавчим та мовознавчим підхода- ми видається тим більш доцільним і своєчасним” [11, с. 29]. Укладач. Відповіді на певні запитання, що ви- никають у вчених, які вивчають творчу спадщи- ну Ю. О. Карпенка можна знайти під час уваж- ного перегляду бібліографічних покажчиків його праць. Так, власне, сталося, коли один з авторів колажу роздумував про причини багаторічного “мовчання” Юрія Олександровича у галузі літе- ратурної ономастики. В. М. Калинкин. В предисловии к собранию всех своих статей, касающихся литературной ономастики, Ю. А. Карпенко писал: “У житті я багато чим займався, але найбільше – мовознав- ством. А в мовознавстві найбільше – ономасти- кою. У межах цієї останньої чи не найбільше – літературною ономастикою”. Там же учёный отметил (и это в 2008 году!): “<…> літературна ономастика – дуже важка дисципліна. Майже все, написане про неї, н а л е ж и т ь д о “ п е р - ш и х ш к и ц і в ” (разрядка моя. – В. К.), за якими рано чи пізно прийде глибше пізнання” [10, с.3]. Свой путь в литературной ономастике Ю. А. Карпенко выбрал изначально, а к 1981 году избрал и свой способ погружения в таинственные глубины семантики и поэтики собственных имен, функционирующих в художественных произве- дениях. Но вот вопрос: почему влюблённый в ли- тературно-ономастические исследования учёный так долго (1964-1975 гг.) не публиковал своих работ в этой сфере? Ведь и 1975 г. со статьями о заголовках литературных произведений это всё- таки не 1981, когда в полную силу зазвучал новый голос учёного. Но, заглянув в библиографичес- кие указатели, я понял: да никуда Юрий Алексан- дрович из литературной ономастики не уходил, а “молчание” было на удивление плодотворным. Если официальный срок обучения в аспиранту- ре равен трем годам, то выполненная под руко- водством Ю. А. Карпенко и защищенная в 1973 году диссертация Р. У. Таич «Имена собственные в произведениях М. Е. Салтыкова-Щедрина (на материале «Господ Головлёвых», «Истории одно- го города» и «Сказок») начиналась как минимум в 1970, а то и раньше. Диссертация К. Б. Зайце- вой «Английская антропонимия и её стилисти- ческое использование», защищенная в 1979 году начиналась не позднее 1976 года. А ведь были ещё публикации М. В. Карпенко по различным проблемам литературной антропонимии. Муза Викторовна начала заниматься ею ещё в черно- вицкий период (с 1965 года), а в Одессе продо- лжила свои исследования. Достаточно назвать такие знаковые работы как «Русская антропо- нимика. Конспект лекций спецкурса» (Одесса, 1970), «Ономастика в художественной литера- туре» (опубликована в материалах к ХІІІ съезду славистов в Москве, 1976 г.), «Состав антропо- нимического словаря писателя» (Киев, 1976). А в Λογος όνομαστική 106 соавторстве с Л. П. Стычишиной (впоследствии диссертанткой Юрия Александровича) она во- обще предложила один из первых опытов писа- тельской онимографии («Структура словарной статьи в антропонимическом словаре А. П. Чехо- ва» (Киев 1969, Киев 1976). О них Юрий Алек- сандрович не мог не знать и, конечно, не был равнодушным созерцателем. А ещё была дис- сертация Н. И. Зубова «Древнерусская теонимия (Проблемы собственного и нарицательного)», защищённая в 1982 году. И снова, оглянувшись назад, можо почувствовать “дыхание” 1979 года, когда, возможно, у Ю. А. Карпенко именно в про- цессе общения с Н. И. Зубовым формировались представления, озвученные на 13 Международ- ном конгрессе ономастических наук в Польше «Специфика имени собственного в языке и речи». Именно в это время созревали и формировались те идеи, которые впоследствии оказали столь плодотворное влияние на развитие литературной ономастики. Ю. О. Карпенко. Загалом на матеріалі україн- ської (з 1963 р.) та російської (з 1981 р.) літерату- ри я написав 44 статті, включаючи й 6 загальноте- оретичних робіт. Усі вони зібрані й видані у збір- нику «Літературна ономастика» (Одеса: Астро- принт, 2008. – 324 с.). Серед важливих робіт цієї проблематики хочу відзначити ще цікавий збір- ник «Літературна ономастика української та ро- сійської мов: взаємодія, взаємозв’язки» (К.: НМК ВО, 1992. – 164 с; відп. ред. Ю. О. Карпенко), а також те, що по даній темі захищено під моїм керівництвом 6 дисертацій про оніми в творах українських письменників, 5 дисертацій на базі онімів англійських письменників та 15 дисерта- цій про власні назви у російських письменників. Велика увага до літературної ономастики – одна з прикмет Одеської ономастичної школи. Л. Ф. Фомина, Н. И. Зубов. Исследования по литературной ономастике группируются вокруг следующих проблем: 1) теория ономапоэтики; 2) фольклорная ономастика; 3) сопоставление литературных онимов в произведениях украин- ских и русских писателей; 4) языковое взаимо- действие литературных онимов в творчестве пи- сателя; 5) перевод поэтонимов и проблема изуче- ния переводных онимов. Ю. О. Карпенко. Одеська ономастична школа зараховує в свій актив ще ряд монографічних до- сліджень. Ідеться про праці М. І. Зубова «Лінг- вотекстологія середньовічних слов’янських по- вчань проти язичництва» (Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2004. – 336 с.); О. Ю. Карпенко «Проблематика когнітивної ономастики» (Одеса: Астропринт, 2006. – 325 с.); Л. М. Гукової та Л. Ф. Фоміної «Художественная характеристика топонимов в творческом наследии А. С. Пушкина: Словарь. Пособие для учителя» (Одесса: Фотосинтетика, 2004. – 191 с.; це видання «Словаря» присвячене мені з нагоди мого 75-річчя. (Щиро дякую авто- рам за такий щедрий презент) і друга, розлогіша робота цих же авторів: «Многоаспектная харак- теристика топонимов в творческом наследии А. С. Пушкина: Словарь. Пособие для учителя» (Одесса: Астропринт, 2008. – 389 с.). У назві цієї останньої роботи змінилося тільки перше озна- чення, але в самій цій змістовній роботі змін біль- ше: тут враховано 114 праць (у першій – 47); вмі- щено 930 словникових статей (у першій – 535), самі ці статті подекуди розширені. Список наймасштабніших публікацій нашої школи був би неповним без двох дуже цікавих монографій, виданих на базі кандидатських дис- ертацій з літературної ономастики: Т. І. Кру- пеньова «Функції власних назв у драматичних творах Лесі Українки» (Одеса: Астропринт, 2004. – 159 с.); Г. В. Шотова-Ніколенко «Онім- ний простір романів Юрія Яновського» (Одеса: Астропринт, 2009. – 165 с.). Ми випускаємо також періодичне видання «Записки з ономастики». У цих «Записках» я – відповідальний редактор, а М. І. Зубов – заступ- ник редактора. Колись цей збірник видавати було легко: відомий мільярдер і меценат Сорос через фонд «Відродження» виділив нам ґрант у 10 ти- сяч доларів, які геть усі пішли тільки на видан- ня наукової продукції: окрім названого збірника факультет видавав за цей ґрант ще три періо- дичні збірники з мовознавства. Ці збірники всі й досі виходять, але гроші Сороса вже кінчилися. Платять самі автори, тому справа йде сутужно. Польща вміє якось так організувати свою науку, що там за всі наукові видання авторам, якщо не помиляюсь, завжди оплачували гонорар. У нас в Україні на гонорар учені не претендують, але й платити по 10 (і більше) гривень за сторінку власної праці теж не дуже хочуть. Тим не менш перший випуск «Записок з ономастики» вийшов у 1999 р., а в 2009 р. з’явився вже дванадцятий. Збірник має більше десяти рецензій (усі позитив- ні) і користується авторитетом у наукових колах України та за її межами. Л. Ф. Фомина, Н. И. Зубов. Помимо традиционных для ономастики объектов изуче- ния – топонимов и антропонимов, в сборниках представлены работы по космонимии, зоонимии, теонимии, идеонимии; разрабатываются вопросы словобразования проприативов и отономастичес- ких единиц. При этом исследования ведутся как в синхро- ническом аспекте, так и в диахроническом (ста- тьи и кандидатская диссертация С. А. Красно- жена «Проблемы грамматического становления русской ойконимии (на топоними-ческом мате- риале центральных областей РСФСР)» (1985), упомянутые выше работы Н. И. Зубова, Л. Ф. Фо- миной. А выполненная под научным руковод- ством Н. И. Зубова и защищённая в 2008 г. кан- № 4, 2012 107 дидатская диссертация О. Н. Скляренко «Ізомор- фізм та аломорфізм ойконімії США й України» дополняет эти аспекты типологической линией. Укладач. Протягом двадцяти років Юрій Олександрович багато сил поклав на розвиток досліджень онімії у творах української літерату- ри. Він і раніше неодноразово звертався саме до українського матеріалу, але наприкінці минулого і на початку нового століття він разом із своїми учнями зробив гігантський крок у розвитку лі- тературної ономастики, побудованої на вивченні українського матеріалу. Та й самий матеріал, який він знаходив, заслуговував саме такого видатного дослідника. Досить назвати лише творчість ге- ніальної поетеси Ліни Костенко, творчість, про- сякнуту величезною увагою до онімних засобів виразності. Л. Ф. Фомина, Н. И. Зубов. Третий этап раз- вития Одесской ономастической школы ознаме- новался переходом в 1992 году Ю. А. Карпенко на должность заведующего кафедрой украинско- го языка, а в связи с этим – углубленной работой над ономастическими единицами государствен- ного языка Украины. Это поэтапное представление деятельности Одесской научной школы, связанное с заведо- ванием Ю. А. Карпенко последовательно все- ми тремя лингвистическими кафедрами фило- логического факультета ОНУ, является весьма условным, поскольку увлечение именно пробле- матикой украинской ономастики было характер- но для Юрия Александровича всегда. И всё-таки наступает качественно новый этап в ее изучении. Этот период жизни и творчества ученого можно охарактеризовать как новый творческий подъем. В 1999 году И. М. Железняк писала: «Тільки за останні п’ять років ним створено низку капіталь- них праць. Скажімо, скільки вже написано про козацькі реєстри 1649 р., але з’являються статті Ю. О. Карпенка, й читач дізнається про такі не- пізнані лінгвістичніи риси українського антропо- німікону 17 ст., які ніхто, крім Ю. О. Карпенка, не побачив (див., зокрема, збірник «Питання істо- ричної ономастики України» – К., 1994)» [4, c. 4]. В последние годы жизни Юрий Александрович погрузился в изучение коренных вопросов укра- инского языка: его происхождение, этногенез и глоттогенез славян и украинцев на основе данных гидронимии, происхождение названий Украи- на, Днепр, Дунай. И везде Юрий Александрович говорил новое, глубоко аргументированное сло- во, предлагал новую интерпретацию известных этимологий. Особую страницу в работе ученого составило изучение этнической истории Укра- инских Карпат, где он, исследуя гидронимию и оронимию, обнаружил праславянские, фракий- ские, германские, иллирийские, кельтские следы. Обращался Ю. А. Карпенко и к исследованию этнонимов гуцулы и лемки. Ю. О. Карпенко. Щоб закінчити розмову про ономастичні публікації, додам, що з 1996 р. на- писав ще три статті про етноніми. Сам я вважаю етноніми загальними назвами, але такі видатні вчені, як В. А. Никонов та О. С. Стрижак, рішуче розглядали їх як оніми. В усякому разі етноніми є близьким до онімів розрядом. У мене вийшли статті про назви гуцулів (1996), лемків (1996) та про статус східнослов’янських етнонімів (2008). Л. Ф. Фомина, Н. И. Зубов. Значительную роль в популяризации достижений Одесской оно- мастической школы сыграл инициированный Юрием Александровичем периодический сборник «Записки з ономастики» – первый в Украине сборник научных статей по данной проблематике, выходящий в Одесском универ- ситете с 1999 года. Ю. А. Карпенко, его ученики и коллеги вели большую библиографическую работу. Они по- стоянно публиковали библиографические данные в журнале «Onoma» (Бельгия) о работах славян- ских, украинских и российских ученых; издали 4 выпуска библиографического указателя работ Юрия Александровича [2; 3; 5; 6]. Достижения отечественной ономастики по- стоянно находят отражение в учебном процессе. В свое время Муза Викторовна Карпенко читала курс лекций по русской антропонимии и издала конспект лекций по этому курсу (1970), эстафету подхватила Т. Ф. Шумарина, которая и сейчас читает такой спецкурс студентам специальнос- ти “русский язык”. В разные годы Юрий Алек- сандрович опубликовал программы спецкурсов «Українська ономастика» и «Русская ономасти- ка» для студентов филологического факультета; издал программу школьного факультатива «Кос- мічні назви». ПЕРСПЕКТИВИ Укладач. У супровідному листі до статті «Становлення і розвиток Одеської ономастичної школи» Юрій Олександрович написав мені, що крім роздумів про появу та розгортання ономас- тичних розвідок в Одесі, його чи не найбільше цікавить подальший розвиток ономастики, при- чому не лише в Одесі, а й в Україні в цілому. Тому у цій частині колажу читачі знайдуть не тільки інформацію про перспективи розвитку Одесь- кої ономастичної школи, а й міркування вченого “про шлях у майбутнє науки про власні імена”. Ю. О. Карпенко. Перелік публікацій і навіть коротка їх характеристика окреслюють обсяг зро- бленого, але не визначають його сутності. Про сутність більше говорить проблематика, напря- мок. Проблематику нашої школи уперше, мабуть, я намагався стисло сформулювати в передмові до збірника наукових праць «Актуальные вопросы русской ономастики», який нам вдалося видати через навчально-методичний кабінет вищої осві- Λογος όνομαστική 108 ти при Мінвузі УРСР у 1988 р. Своє сучасне розуміння проблематики (і, отже, специфіки) Одеської ономастичної школи спробую сформу- лювати нижче. 1. Що становить собою сукупність власних назв мови? Раніше на це питання у нас, як і в біль- шості ономастів, була відповідь: сукупність влас- них назв становить систему. Уточнення: окрема система займає історично сформовану порівняно невелику територію (наприклад, Буковину, По- лісся, Волинь, Крим). Система реалізується в дусі німецького мовознавця ХХ ст. Йоста Тріра: семантика кожного оніма зумовлена і обмежена значеннями семантично суміжних з ним онімів. Система включає тільки оніми певного розряду. Та ж Буковина має топонімічну систему, антро- понімічну систему, зоонімічну систему тощо. У мене є з десяток статей, де онімічна система ви- тлумачується приблизно в цьому дусі. Тепер же прийшло розуміння того, що оніми не можуть бути витлумачені тільки на ґрунті їх зв’язку з іншими онімами, оскільки не можна оминати їх зв’язку з денотатами – з тими предме- тами, які вони означають. Треба говорити, отже, не про системи, а про фрейми – приблизно так, як їх розумів американський мовознавець Чарлз Філмор. Кожен фрейм охоплює всі оніми певно- го розряду, що існують у мові, тобто український топонімічний, антропонімічиий, зоонімічний фрейми тощо, притаманні всім носіям україн- ської мови. Але вони, ці фрейми існують у мен- тальному лексиконі різних носіїв мови і при цьо- му в кожному випадку, у кожної людини мають свою специфіку. Хтось знає топоніми Сторожи- нець і Вилково (чи бодай один з них), а хтось не знає. Для когось топонім Київ (ним як назвою столиці володіють усі українці і майже всі євро- пейці) включає ще більше сотні топонімів, а для когось – тільки один Хрещатик. Розуміння влас- них назв як концептів, що формують онімічні фрейми і знаходяться у ментальних лексиконах носіїв мови, найдокладніше висвітлено в роботах Олени Карпенко. 2. Скільки є фреймів і які саме власні назви мови вони включають? Ми вважаємо, що прак- тично в кожній мові світу існує дев’ять фреймів. Це знову ж таки найґрунтовніше виклала О. Кар- пенко. Найбільше відомі і найкраще вивчені ан- тропоніми (іменування людей) і топоніми (гео- графічні назви). До окремих фреймів також на- лежать: 3) теоніми (імена божеств), 4) ергоніми (власні назви найрізноманітніших – виробничих, торгівельних, політичних, суспільних, навчаль- них, конфесійних – об’єднань людей), 5) зооніми (клички тварин), 6) космоніми чи астроніми (на- зви небесних тіл, також їх сполучень і їх частин), 7) хрононіми (власні назви часових відрізків та подій), 8) ідеоніми (власні назви духовних пред- метів – заголовків, назв журналів, газет, картин, скульптур, вистав, музичних творів, кінофільмів і под.), 9) хрематоніми (власні назви матеріаль- них предметів, що не є топонімами – кораблів, поїздів, діамантів і золотих самородків тощо). Буквально кожен з фреймів поділяється на дріб- ніші групи – свої частини. У складі кожного фрейму наявні різні групи, різновиди, які не є окремими фреймами, а станов- лять лише його частину. Ця частина в свою чергу (але не завжди) може теж ділитися на частини. Такі групи, частини фреймів вже називалися сто- совно ідеонімів та хрематонімів. До хрематонімів ми відносимо й власні назви дерев (дендроніми) та інших рослин. Таких власних назв (не слід плутати із сортовими назвами: їх безліч – на- приклад, гладіолусів більше 2000, троянд більше 6000, тому вони не відповідають сенсові власних назв своєю суттю), що належать окремим оди- ничним рослинам, є мало. Чи не половина всіх українських дендронімів знаходиться на хуторі Надія, де брати Тобілевичі запровадили традицію давати кожному дереву власне ім’я. Пор. у ві- рші Володимира Бровченка: «На Хуторі дубочка «Охоронця» / За нас обох ти, брате, посадив./.../ І то нічого, що дубок маленький / Серед поіме- нованих дерев./ Іван, Панас, Онук і Соловейко,/ І Вартові, і Маркова сімейка, / І молоде гілля Сте- повикове / На наше задивлялися маля» [1]. Такі групи назв, що є частинами фрейму, не можна рівняти в правах із самостійними фрейма- ми (що нерідко чинять дослідники власних назв). Ці групові складники одного фрейму, як правило (але не завжди) генетично пов’язані між собою. Так, для добре вивченої антропонімії відомо, що в кожній мові, у кожному суспільстві був древній період, коли вживалося тільки одне ім’я, а значно пізніше у зв’язку з майновою та суспільною ди- ференціацією людей з’явилося друге, додаткове ім’я, переважно утворене від імені батька – патро- нім, попередник сучасного по батькові. Патронім з часом став спадковим, переходячи на третє й на- ступні покоління. Тим самим патронім перетво- рився на прізвище, і сам як окремий компонент іменування зник. Так сталося в більшості євро- пейських мов – польській, чеській, французькій, італійській, німецькій мовах. У російській мові, у зв’язку з високою престижністю по батькові (довго ця форма дозволялася тільки дворянам), ця форма збереглася паралельно з прізвищем, існуючи й досі, хоч суто антропонімічно вона є зайвою. Це рівною мірою стосується й україн- ського по батькові. Колись, приміром, діти Івана Василенка звалися Іваненками. Один з них, ІІетро Іваненко, мав дітей Петренків. Так само Степан Петренко мав сина Степаненка. А ось коли діти цього Степаненка, який звався Василем, зберегли наймення Степаненко, не ставши Василенками, патронім Степаненко перетворився на прізвище. А сам патронім як компонент зник. Якщо Василь № 4, 2012 109 Степаненко був визначною фігурою, приміром полковником чи навіть сотником, то він міг у ро- сійській документації іменуватися Василем Сте- пановичем Степаненком. Такі ситуації й закріпи- ли по батькові в українській мові, хоч С. М. Пахо- мова показала, що по батькові має в Україні також і рідне, не запозичене коріння. Особлива тричленна формула іменування, цілком відмінна від російської, розвинулася в ла- тинській мові: Публій Овідій Назон, Марк Тулій Ціцерон. Газета «Труд» подала таку цікавинку: іменування одного римського консула включало 37 компонентів (24 липня 2009 р.): Квінт Помпей Сенеціон Росцій Мурена Секст Юлій Фронтин Силій Деціан Гай Юлій Єврит Геркуланій Луцій Вибулій Пій Августин Альпин Беллицій Соллерт Юлій Апр Дуценій Прокул Рутиліан Руфин Силій Валент Валерій Нігер Клавдій Фуск Сакса Уру- тіан Сосій Приск. Пам’ятаю офіційне комюніке ТАРС про зустріч у Москві радянського уряду з королем Непалу. Три чверті цього величенького документа займало повне офіційне ім’я короля. 3. Що єднає всі оніми й відрізняє їх від апе- лятивів? Різницю між власними та загальними назвами іноді надто спрощують. Зокрема, коли заявляють, що власні назви пишуться з великої літери, а загальні – з малої. Але ж це змісту не стосується, це формальна відмінність, яка нерід- ко порушується. Трапляється, що з малої літери пишуться власні назви (сонце, місяць, земля – у сенсі “планета” тощо), а з великої – загальні (на- приклад, автомобілі «Волга», «Жигулі» та ін.). Поза тим велика літера має, окрім виділення власних назв, ще дві функції – граматичну (по- чаток нового речення) та стилістичну – вираз поваги (звертання Ви, а не ти у листах, підкрес- лення поваги: Президент, Герой України). Іноді виділяють 3, 4, 5 розбіжностей між онімами та апелятивами. І. І. Ковалик, якщо пам’ять мені не зраджує, називав 26 відмінностей власних та за- гальних назв. Але якщо дивитися в корінь, то різ- ниця лише одна – масштаб. Власними є ті назви, що мають тільки одного носія, а загальними – ті, що мають багато носіїв або іменують те, що на окремих носіїв не поділяється: речовини (молоко, пісок), абстрактні назви (мудрість, краса). А вже від цієї кардинальної розбіжності власних та за- гальних назв ідуть інші, похідні. Зокрема загальні назви є носіями понять (всі столи чи олівці поєд- нуються в поняття ‘стіл’, ‘олівець’), а власні – ні. Всі Олександри чи Анастасії не поєднуються в поняття ‘Олександр’, ‘Анастасія’, а є омонімами. Кожна відома даній людині Анастасія становить окремий концепт у голові цієї людини. 4. Що таке варіанти й синоніми власних назв, як їх розрізнити і як поєднати? Більше 40 років тому я опублікував статтю «Топонімічні варіан- ти» («Ономастика». – К., Наук. думка, 1966. – С. 29-36), де висновую: «Коренева спільність є необхідною умовою існування топонімічних варіантів, а різнокореневі назви одного об’єкта до варіантів не належать, а є синонімами, напри- клад Івано-Франківськ – колишній Станіслав; укр. Німеччина, рос. Германия (додам ще нім. Deutschland, фр. Allemagne)». А якщо вийти за межі топонімів? Ось приїхала Савета з села до міста, ставши студенткою, і вже на першому курсі почала іменувати себе Свєтою. Ця зрусифікована форма фонетично дуже близь- ка до Савети (таку форму фіксує й І. Трійняк), але генетично вже сходить не до Єлизавети, а до Світлани. Явний синонім стає не менш явним ва- ріантом. У цьому прикладі переходові синоніма у варіант сприяє фонетика. А як бути з формами Шевченко, Тарас Шевченко, Т. Г. Шевченко, Та- рас Григорович Шевченко, формою тільки імені, якою нерідко користуються поети (і не тільки вони), пор. геніальні рядки М. Рильського: «Зем- ля, яку сходив Тарас / Своїми босими ногами,/ Земля, яку зросив Тарас / Своїми росами-сльоза- ми». Це усе синоніми. Думаю, що тут усе ж треба говорити про різностильові, різнофункціональ- ні варіанти. Бо семантика абсолютно тотожна, а в мові абсолютні синоніми – велика рідкість, і мова намагається їх якось диференціювати. Пор. ще Царицин (і оборона Царицина) > Сталінград (і Сталінградська битва) >Волгоград. Пор. та- кож топонімічну нісенітницю з Кіровоградом. До Єлизаветграда чи Зінов’євська повертатися недоречно, а звертатися де Січеслава начальство чомусь не хоче... Розуміючи дискусивність цієї проблеми і за- прошуючи бажаючих до дискусії, уважаю, що Шевченко і Тарас, Івано-Франківськ (явний варі- ант – Франківськ) та Станіслав (явний варіант – Станіславів) є все ж скоріше варіантами, а не си- нонімами. Тобто для того, щоб різні оніми функ- ціонували як варіанти назви одного об’єкта, їх од- нокореневість не є обов’язковою. Обов’язковою є одночасність їх функціонування. 5. Основним напрямком зацікавлень в Одесь- кій ономастичній школі є літературна ономасти- ка. І я, і Микола Зубов, і Людмила Фоміна при- йшли до літературної ономастики від історико- етимологічної, як це зробив і Євген Степанович Отін, що очолює Донецьку ономастичну школу. Уже його наймасштабніший учень Валерій Ка- лінкін фактично одразу почав з літературної оно- мастики, за його термінологією – поетики оні- ма чи поетонімології. Взагалі, між цими двома ономастичними школами найбільше спільності напрямків та інтересів. Київська ономастична школа сформована передусім відділом ономас- тики Інституту української мови НАН України та посилена ономастами Києво-Могилянської академії й Київського національного універси- тету ім. Т. Г. Шевченка, займається переважно (а хтось і виключно) історико-етимологічною оно- Λογος όνομαστική 110 мастикою, передусім топонімікою, досягши тут визначних успіхів. (І. М. Желєзняк, В. П. Шуль- гач, В. В. Лучик, С. О. Вербич та ін.). Цей на- прямок панує також в Ужгородській ономастич- ній школі, але з перевагою антропонімії, а не топонімії. Школу очолює Павло Павлович Чучка (закарпатська антропонімія). Сюди входять такі яскраві вчені, як Світлана Пахомова (слов’янська антропонімія), Михайло Сюсько (зоонімія), Лю- бомир Белей (літературна антропонімія; вчений відстоює термін літературно-художня антропоні- мія) та ін. Не знаю, чи можна говорити про Львів- ську ономастичну школу, хоч там працюють такі визначні ономасти, як Михайло Худаш та Ірина Фаріон (обидва вивчають антропонімію в істори- ко-етимологічному напрямку, Худаш – з нахилом виведення всіх топонімів та етнонімів з власних імен людей), продовжуючи визначні ономастич- ні традиції Лукії Гумецької та Юліана Редька. В усякому разі львівські ономасти традиційно кон- центрують свої зусилля навколо антропонімії в її історико-етимологічному осмисленні. Щось по- дібне, але з перевагою топонімічних напрямків можна сказати і про сучасну Чернівецьку ономас- тичну школу. Тут треба окремо назвати Ярослава Редькву. Зусиллями Наталії Колесник тут також інтенсивно розвивається фольклорна ономасти- ка, у якій великих успіхів досяг колишній мій учень Олексій Юдін (кілька монографій), який тепер переважно працює за кордоном. ВИСНОВКИ Ю. О. Карпенко. Загалом Одеську ономастич- ну школу, як і всі інші ономастичні школи Укра- їни, можна зіставити (хай жартома) з окремою землею України-Русі періоду її феодального по- дрібнення. В часи Володимира Святого і Яросла- ва Мудрого, в період найвищого посилення Київ- ської Русі вона була єдиною і могутньою держа- вою. В українській ономастиці так було в період діяльності Кирила Кузьмича Цілуйка. Сам він в науці не мав таких високих досягнень, як, при- міром, Олексій Сильвестрович Стрижак. Але мав видатний організаторський талант, який швидко й енергійно поєднав і значно розвинув усі наяв- ні в Україні ономастичні сили. Один за другим виходять збірники наукових праць, утворюється Українська ономастична комісія, що видає свої «Повідомлення». Пам’ятаю час, коли я кілька ро- ків буквально щомісяця їздив на наукові ономас- тичні конференції. Після смерті К. К. Цілуйка, за- криття «Повідомлень УОК» (нині вони, здається, поновлені) і одночасному активному розвитку ономастики не тільки в Києві, а й в усіх вузів- ських містах ономастична єдність за відсутності другого К. Цілуйка розпалася на окремі “землі” – школи. Зрештою це закономірний процес зростан- ня й зміцнення. Але результатом його має стати ущільнення і єднання ономастичних сил. Тут багато важитимуть спільні загальноукраїнські і загальнослов’янські роботи, за які вже активно й результативно взялися польські ономасти. Я в кількох своїх статтях пропонував як загально- українські теми: а) футурологічне обстеження динаміки особових імен не за фіксацією наймень новонароджених дітей, а за уподобаннями укра- їнців репродуктивного віку; б) діалектологічне вивчення і картографування фонетичних і сло- вотвірних варіантів антропонімів (Хома – Фома, Назар –Назарій) [20]. Ряд учених (найбільше Й. О. Дзендзелівський та представники Терно- пільської ономастичної школи) говорить про то- понімічний діалектологічний атлас. Зворотний топонімічний словник, укладений Д. Г. Бучком для ойконімів за довідником 1946 р., має бути побудований спільними зусиллями на базі народ- них записів для кожного з розрядів власних назв, зокрема й для прізвищ. Написаний П. П. Чучкою чудовий словник прізвищ Закарпаття має бути створений для кожної області України. При цьо- му варто не змішувати національності різних гро- мадян України. Треба також налагодити система- тичну бібліографічну службу з ономастики. Укладач. Можливо, прискіпливий читач по- бачить у колажі повтори, які інколи дійсно в ньо- му трапляються. Якщо йдеться про одні й ті самі факти, про одні й ті самі події важко і навіть не- можливо повторів уникнути. Виправданням тут може бути лише бажання укладача передати пе- регуки між Учителем і учнями, зберегти живий голос Юрія Олександровича, який несе нам не просто інформацію про те, що вже відбулось, а кожною фразою нагадує: зроблено, зроблено, зроблено… Але мало, але не все. Колись, ще на порозі юності мені довелось прочитати диво- вижну книжку В. Смілги «Очевидное? Нет, ещё неизведанное». Вона відкривалася епіграфом зі словами великого І. Ньютона: «Не знаю, каким я могу казаться миру, но самому себе я представ- ляюсь ребёнком, который играет на берегу и раз- влекается тем, что иногда отыскивает красивую раковину или камешек, более яркий, чем обычно, в то время как великий океан истины неиссле- дованной расстилается передо мной». Майже ці самі слова про ономастику, принаймні, про літе- ратурну, всією своєю творчістю говорив і знову промовляє нам Юрій Олександрович Карпенко. Тому й звучить після завершуючих розмову слів учнів, як напутнє слово, голос УЧИТЕЛЯ. Л. Ф. Фомина, Н. И. Зубов. Если говорить о новом, сегодняшнем этапе ономастической на- уки в целом и его отражении в исследованиях одесских ученых, то следует подчеркнуть пово- рот к антропоцентризму, когнитивизму и дискур- сивности. Осознание проприативов как важной составляющей когнитивно-коммуникативной системы языка открыло дорогу для развития ког- № 4, 2012 111 нитивного направления в современной ономасти- ке. В этой связи определяющей стала монография дочери Юрия Александровича Елены Юрьевны Карпенко «Проблематика когнітивної ономасти- ки» (Одесса, 2006) и ее докторская диссертация «Когнітивна ономастика як напрям пізнання влас- них назв» (К., 2006). Один из рецензентов книги Е. Ю. Карпенко В. В. Лучик подчеркивал значе- ние этой работы: «Уже саме по собі звернення до окресленої проблеми є сміливим рішенням, бо, по- перше, відповідного досвіду немає в слов’янській і європейській ономастиці, по-друге, розкриття суті й механізму семантичної трансформації в мозку людини такого специфічного класу слів, якими є власні назви, належить до надскладних наукових завдань, по-третє, автор здійснювала свій задум на матеріалі кількох мов ...» [16, с. 144]. Оглядываясь назад, можно смело сказать: сделано много. Одних только кандидатских дис- сертаций по проблемам имени собственного за- щищено одесскими ономатологами около сорока. И всегда рядом с учениками и последователями находился профессор Ю. А. Карпенко, вдохнов- ляя, делясь мыслями, стимулируя двигаться впе- ред. «Его умение быть Первым, быть генерато- ром идей не только в личном творчестве, но и в определении путей для своих учеников, широта и многогранность таланта Ученого и Учителя поражают воображение. Он создал поистине луч- шую, известную и почитаемую далеко за пред- елами Украины школу литературной (и не толь- ко! – Н. З., Л.Ф.) ономастики» [8, с. 11]. Ю. О. Карпенко. Завдань, які можна виконати, як правило, тільки спільними зусиллями всіх чи бодай багатьох ономастів, – море. Мабуть настав час звернути увагу ономастів на ці завдання та на осмислення і формулювання нових завдань. Пе- рехід до таких спільних тем не ліквідує витворе- ні вже ономастичні школи, а піднесе їх на вищий рівень наукового розвитку. Уклав В. М. Калінкін ЛІТЕРАТУРА 1. Бровченко В. Присвяти / В. Бровченко. – Літературна Україна ; 2009, 9 квітня. 2. Бушуй А. М., Колесник В. А. Библиографический указатель по ономастике, славянскому и обще- му языкознанию. Профессор Юрий Александрович Карпенко / А. М. Бушуй, В. А. Колесник. – Самарканд, 1987. 3. Єрмошкін С. М. Бібліграфічний покажчик з ономастики, загального та слов’янського мовознав- ства. Юрій Олександрович Карпенко / С. М. Єрмошкін. – Одеса : ТОВ «Друкарський двір», 1993. 4. Желєзняк І. М. Юрій Олександрович Карпенко / І. М. Желєзняк // М. І. Зубов, В. О. Колесник. Юрій Олександрович Карпенко: Бібліографічний покажчик. Вип. 3. / М. І. Зубов, В. О. Колес- ник. – Одеса : Астропринт, 2000. – С. 4-8. 5. Зубов М. І. Юрій Олександрович Карпенко: Бібліографічний покажчик. Вип. 4. / М. І. Зубов. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2006. 6. Зубов М. І., Колесник В. О. Юрій Олександрович Карпенко: Бібліографічний покажчик. Вип. 3. / М. І. Зубов, В. О. Колесник. – Одеса : Астропринт, 2000. 7. Калинкин В. М. «Тайный смысл их царственных имен» / В. М. Калинкин // Восточнославянский лингвистический сборник: Выпуск восьмой. Сборник научных трудов / Редколлегия: Е. С. Отин и др. – Донецк : Донеччина, 2002. – С. 3-19. 8. Калинкин В. М. Ю. А. Карпенко как зеркало славянской поэтонимологии / В. М. Калинкин // Філологічні дослідження : Збірник наукових праць з нагоди 80-річчя члена-кореспондента НАН України, доктора філологічних наук, професора Юрія Олександровича Карпенка. – Одеськ. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова : Філологіч. ф-т. – Одеса, 2009. – С. 8-11. 9. Карпенко М. В. Антропонимический словарь русских сел Одесской области / М. В. Карпенко // Перспективы развития славянской ономастики / Отв. ред. А. В. Суперанская, Н. В. Подольская. – М. : Наука, 1980. – С. 194-202. 10. Карпенко Юрій. Переднє слово / Юрій Карпенко // Карпенко Юрій. Літературна ономастика: Збірник статей / Юрій Карпенко. – Одеса : Астропринт, 2008. – С. 3-6. 11. Карпенко Ю. О. Назва твору як об’єкт ономастики (переважно на матеріалі творчості Миколи Ба- жана) // Літературна ономастика: Збірник статей. / Ю. О. Карпенко. – Одеса : Астропринт, 2008. – С.29-37. 12. Карпенко Ю. А. В. И. Григорович – зачинатель ономастических исследований в Новорос- сийском университете / Ю.А. Карпенко // Профессор Виктор Иванович Григорович: Тезисы докл. – Одесса, 1991. – С. 20-23. 13. Карпенко Ю. О. Походження астрономічних назв / Ю. О. Карпенко // Українська мова і література в школі. – 1971, № 4. – С. 87-91. Λογος όνομαστική 112 14. Карпенко Ю. О. Початок топонімічних студій у Новоросійському університеті (1865-1880) / Ю. О. Карпенко // ІV Республіканська ономастична конференція: Тези. – К. : Наук. думка, 1969. – С. 201-203. 15. Касім Ю. Ф. Мовні засоби комічного у творах українських радянських сатириків і гумористів: Програма спецкурсу для філологічного факультету./ Ю. Ф. Касім. – Одеса, 1972. 16. Лучик В. В. Про нові напрями української ономастики / В. В. Лучик //Філологічні дослідження: Збірник наукових праць з нагоди 80-річчя члена-кореспондента НАН України, доктора філологічних наук, професора Юрія Олександровича Карпенка. – Одеськ. нац. ун-т ім. І. І. Меч- никова: Філологіч. ф-т. – Одеса, 2009. – С. 144-146. 17. Павлюк М. В. Мовна характеристика назв поезій П. Г. Тичини / М. В. Павлюк // Павло Тичина: Збірник статей. – Одеса, 1962. – С. 264-267. 18. Павлюк М. В. Питання ономастики на сторінках «Записок Одесского общества истории и древ- ностей» / М. В. Павлюк // ІV Республіканська ономастична конференція : Тези. – К. : Наук. думка, 1969. – С. 204-205. 19. Павлюк М. В. Питання ономастики на сторінках «Записок одесского общества истории и древ- ностей» / М. В. Павлюк // Питання сучасної ономастики. – К. : Наук. думка, 1976. – С. 109-113. 20. Карпенко Ю. О. Футуристична ономастика (особові імена) / Ю. О. Карпенко // Вісник Одеського національного університету. – Одеса, 2007. – Т. 12, вип. 3. Філологія : мовознавство. – С. 5-10; Спроба футуристичної ономастики (чоловічі імена) // Λογος όνομαστική, 2008. – № 2. – С.25-28. 21. Самодурова В. В. Федор Евстафьевич Петрунь. Библиографический указатель. / В. В. Самодуро- ва. – Одесса : ОГУ, 1981. – 15 с.. 22. Стрижак А. С. Состояние и перспективы развития ономастики Украины / А. С. Стрижак // Пер- спективы развития славянской ономастики / Отв. ред. А. В. Суперанская, Н. В. Подольская. – М. : Наука,1980. – С. 374-383. 23. Супрун А. Е. Юрий Александрович Карпенко / А. Е. Супрун // Бушуй А. М., Колесник В. А. Библиографический указатель по ономастике, славянскому и общему языкознанию. Профессор Юрий Александрович Карпенко. – Самарканд, 1987. – С. 5-15.

Одеська ономастична школа

Репозитарії

Схожі ресурси