Міф у площині літератури преромантизму й романтизму
Рецензія на книгу: Мусий В. Миф в художественном освоении мировосприятия человека литературной эпохи предромантизма и романтизма. – Одесса, 2006. – 432
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2007
|
| Schriftenreihe: | Слово і Час |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43843 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Міф у площині літератури преромантизму й романтизму / Т. Мейзерська // Слово і Час. — 2007. — № 12. — С. 73-74. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-43843 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-438432013-05-19T03:09:51Z Міф у площині літератури преромантизму й романтизму Мейзерська, Т. Рецензії Рецензія на книгу: Мусий В. Миф в художественном освоении мировосприятия человека литературной эпохи предромантизма и романтизма. – Одесса, 2006. – 432 2007 Article Міф у площині літератури преромантизму й романтизму / Т. Мейзерська // Слово і Час. — 2007. — № 12. — С. 73-74. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43843 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Мейзерська, Т. Міф у площині літератури преромантизму й романтизму Слово і Час |
| description |
Рецензія на книгу: Мусий В. Миф в художественном освоении мировосприятия человека литературной эпохи предромантизма и романтизма. – Одесса, 2006. – 432 |
| format |
Article |
| author |
Мейзерська, Т. |
| author_facet |
Мейзерська, Т. |
| author_sort |
Мейзерська, Т. |
| title |
Міф у площині літератури преромантизму й романтизму |
| title_short |
Міф у площині літератури преромантизму й романтизму |
| title_full |
Міф у площині літератури преромантизму й романтизму |
| title_fullStr |
Міф у площині літератури преромантизму й романтизму |
| title_full_unstemmed |
Міф у площині літератури преромантизму й романтизму |
| title_sort |
міф у площині літератури преромантизму й романтизму |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43843 |
| citation_txt |
Міф у площині літератури преромантизму й романтизму / Т. Мейзерська // Слово і Час. — 2007. — № 12. — С. 73-74. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| work_keys_str_mv |
AT mejzersʹkat mífuploŝinílíteraturipreromantizmujromantizmu |
| first_indexed |
2025-07-04T02:15:42Z |
| last_indexed |
2025-07-04T02:15:42Z |
| _version_ |
1836680838413025280 |
| fulltext |
Слово і Час. 2007 • №12 73
Сутність міфу осягається відповідно до
певної епохи. Періоди, коли міфологічне
сприймається як наївна вигадка чи свідчення
обмеженості людських можливостей у
пізнанні загадкового, змінюються періодами
активної реміфологізації, коли міф знову
розуміється як певний вияв досвіду людських
переживань і осягнення світу людиною. А
згодом знову переважає раціональний,
науковий підхід, і міф стає чимось віджилим,
архаїчним і навіть меншовартим. Ці загаль%
нокультурні процеси відображаються і в
літературі. Так, скажімо, середньовічна
російська література передавала міфологічний
тип світосприйняття й активно живилась
міфами. Нова історія почалася з утвердження
ідей антропоцентризму, і література значною
мірою прониклася вірою в людські
можливості й раціоналізм. Тому міфологічні
образи й сюжети в літературі звузилися до
рівня художніх парабол.
У своїй монографії В.Мусій зосередилась
на епосі зміни раціонального ХVІІІ століття
періодом початку століття ХIХ – часу
преромантизму й романтизму. Як випливає із
запропонованої авторкою концепції, це були
дві різні, хоч і досить близькі художні системи.
Кожній із них притаманна власна концепція
людини, система принципів її зображення.
Основна проблема, котра розв’язується в
монографії, зв’язана з особливостями
світосприйняття людини, яка стикається з
непізнаним (чи непізнаванним). У першому
розділі йдеться про роль міфу у творах
преромантиків і романтиків про народне життя.
Адже, як відомо, саме світогляд простолюду
з огляду на синкретичність його зв’язків із
природою найдовше зберігав зв’язки з
міфологічним. Звідси – надання явищам
природи антропоморфних рис, ототожнення
реального й ідеального, віра у “пророче”
слово, нерозрізнення частини й цілого.
Найбільше ці особливості міфологічного типу
сприйняття наслідували преромантики. В.Мусій
докладно зупиняється на оповіданнях
О.Сомова та інших письменників, осмислюючи
функції міфологічних образів і ситуацій та
особливості їх художнього втілення у творах
“Київські відьми”, “Русалка”, “Перевертень”,
“Кікімора” та ін. У цьому розділі вивчається
МІФ У ПЛОЩИНІ ЛІТЕРАТУРИ ПРЕРОМАНТИЗМУ
Й РОМАНТИЗМУ
Мусий В. Миф в художественном освоении мировосприятия человека
литературной эпохи предромантизма и романтизма. – Одесса:
Астропринт, 2006. – 432 с.
сюжетна роль міфомотивів (метаморфози,
ініціація тощо) і у творах романтичних, автори
яких зосередили увагу на народному
середовищі (“Вечори на хуторі біля Диканьки”
М.Гоголя, “Іжорський” В.Кюхельбекера).
Проте, як зазначає авторка, романтики значно
менше прагнули до точного відтворення
традиційних образів та ситуацій і найчастіше
користувалися власним міфотворенням, хоч і
враховували моделі національної архаїчної
міфології.
У наступному розділі “Міфологічна основа
творів, що включають елемент “готичного”
ідеться про тотемічні міфи. Сюжетним ядром
“готичного” жанру виступає злочин, учинений
пращуром, його фатальна роль у долях
нащадків, належних до злочинного роду.
Авторка докладно зупиняється на особ%
ливостях хронотопу “готичного” жанру,
акцетуючи його міфологічну основу. Як і в
попередньому розділі, тут поданий літера%
турознавчий аналіз не лише творів російських
авторів (А.Бестужева%Марлінського,
О.Толстого, О.Сомова), а й “готичних” романів
Г.Уолпола, Н.Готорна, Е.Бронте та ін.
Найцікавішими видаються третій та четвертий
розділи монографії В.Мусій, де оприлюд%
нюються результати пошуків дослідницею
шляхів вираження авторської концепції
загадкового у творах преромантиків та
романтиків. Перед читачем постає епоха
початку ХІХ ст. у всьому багатоманітті поглядів
на непізнане, часом ці взаємозаперечні позиції
вживаються в одному й тому самому творі. Чи
правда, що бабуся%маківниця була зв’язана з
нечистою силою й не лише посвятила Машу у
відьми, а й призначила для неї нареченого, який
усім являється у вигляді кота? Чи можливою
була зустріч Ізидора із загиблою під час
завоювання Москви 1812 року Анютою? І чи
всі приклади зустрічей людини з потойбічним
– результат її “непогамовної” уяви? Читачу
циклу А.Погорельського важко однозначно
відповісти на ці питання передусім тому, що
сам автор роздвоюється між прагненням до
раціональної мотивації й визнанням
обмеженості сил людського розуму. Саме
художньому втіленню цих сумнівів, які
виявилися у “Двійнику або моїх вечорах в
Малоросії”, а також у “Вечорі на Хопрі”
74 Слово і Час. 2007 • №12
М.Загоскіна та низці повістей А.Бестужева%
Марлінського, присвячений третій розділ
книжки.
У четвертому розділі монографії В.Мусій
розмірковує над художнім вираженням
ірраціоналізму романтиків, над їх схильністю
до міфотворчості й до того, що вони не тільки
використовували міфологічне з художньою
метою, а й сприймали міф як універсальну
модель ідеальної організації Космосу. Авторка
м. Одеса
аналізує художні фантазії В.Одоєвського,
Ш.Нодьє, Є.Ростопчиної, М.Лермонтова,
виражену в їхніх творах проблему людської
долі, причини втрати людством ідеального
стану причетності до універсуму.
Монографія В.Мусій цікава неординарністю
мислення авторки, сміливістю постановки
літературознавчих проблем, скрупульозним
аналізом художніх явищ літератури
преромантизму й романтизму, їх новим
літературознавчим прочитанням.
Тетяна Мейзерська
ХУДОЖНЯ ДОМІНАНТА ФІЛОСОФСЬКОЇ ЛІРИКИ
Козлик І.В. Теоретичне вивчення філософської лірики і актуальні
проблеми сучасного літературознавства. – Івано3Франківськ: Поліскан;
Гостинець, 2007. – 591 с.
У сучасному українському літературо%
знавстві поетикальні студії, присвячені
генологічним проблемам, – явище хоч і не
типове, але не надто рідкісне1. Визначаючи
місце рецензованої праці І.Козлика серед цих
досліджень, слід передусім указати на такі її
істотні позитивні ознаки:
І. Розгляд генологічної проблеми жанру
філософської лірики не лише в поетикальному
аспекті, а й з урахуванням новітніх інтерпрета%
тивних методик (передусім герменевтичної й
рецептивної).
ІІ. Аналіз жанрового феномена на підставі
методологічно вивіреної концепції, визначальну
рису якої становить діяльнісний (системоми%
следіяльнісний) підхід (155), а також настанова
на необхідність подолання в сучасній науці
лінійно%сцієнтичної парадигми мислення (194).
Це має призвести до появи, образно кажучи,
т. зв. естетики “безпосереднього пережи%
вання” художніх творів як окремого
внутрішнього буття.
ІІІ. Характеристика жанрової домінанти
філософської лірики із залученням категорій
діалектики, функціональної поетики й частково
когнітивістики.
IV. Спроба побудувати структурну модель
об’єкта та дослідити світову філософську
лірику від найдавніших часів до ХVІІІ століття
як явище динамічне й водночас діалогічне.
Серед зазначених концептуальних рис праці
І.Козлика помітно акцентовано вивчення
художньої домінанти філософської лірики.
Користуючись формалістським принципом
домінанти (350), науковець характеризує (услід
за Ю.Тиняновим) визначальні ознаки жанру
філософської лірики з погляду діалектичних
взаємин її змісту й форми, а також головних і
другорядних особливостей: “історичне
зміщення жанру відбувається за рахунок його
“основних” рис, тоді як жанрозберігаючу
функцію виконують риси “другорядні” (353).
Такий підхід дозволив І.Козлику вияскравити
семіотичну функцію жанру й перейти до
тлумачення текстів філософської лірики як
полісуб’єктної зони активної міжтекстуальної
взаємодії (362), розрахованої водночас на
читацьку співпрацю.
Поглиблення дослідником бахтінсько%
формалістської концепції “мовленнєвої
природи жанру і жанрової природи слова” в
напрямку важливого для сучасного літерату%
рознавства діяльнісного підходу (за
Г.Щедровицьким), а також побудова на цій
основі власної концепції філософської лірики
з подальшою її апробацією, на нашу думку,
визначають актуальність рецензованої праці.
Дотримуючись думки М.Гайдеґґера, І.Козлик
наголошує, що сутність поезії – це поставання
буття через слово (213). Ця теза докладно
конкретизується науковцем у річищі систе%
момиследіяльнісного підходу Г.Щедрови%
1 Див., напр.: Гиршман М. Автор – род – жанр –
стиль: Их отношения и взаимосвязь в индиви#
дуально#авторскую епоху // Литературоведческий
сборник. – Вып. 21#22. – Донецк, 2005. – С. 6#24;
Денисюк І. Розвиток української малої прози
ХІХ – поч. ХХ ст. – Львів, 1999; Ткачук М. Жанрова
структура прози Івана Франка: Бориславський цикл
та романи з життя інтелігенції. – Тернопіль, 2003;
Хороб С. Українська модерна драма кінця ХІХ –
початку ХХ століття: Неоромантизм, символізм,
експресіонізм. – Івано#Франківськ, 2002 та ін.
|