Насильно у віру не навернеш
Gespeichert in:
| Datum: | 2005 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2005
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43899 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Насильно у віру не навернеш / В. Гриневич // Українське релігієзнавство. — 2005. — № 36. — С. 165-165. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-43899 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-438992013-05-22T03:09:05Z Насильно у віру не навернеш Гриневич, В. Державна школа має бути світською 2005 Article Насильно у віру не навернеш / В. Гриневич // Українське релігієзнавство. — 2005. — № 36. — С. 165-165. — укр. XXXX-0032 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43899 uk Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Державна школа має бути світською Державна школа має бути світською |
| spellingShingle |
Державна школа має бути світською Державна школа має бути світською Гриневич, В. Насильно у віру не навернеш |
| format |
Article |
| author |
Гриневич, В. |
| author_facet |
Гриневич, В. |
| author_sort |
Гриневич, В. |
| title |
Насильно у віру не навернеш |
| title_short |
Насильно у віру не навернеш |
| title_full |
Насильно у віру не навернеш |
| title_fullStr |
Насильно у віру не навернеш |
| title_full_unstemmed |
Насильно у віру не навернеш |
| title_sort |
насильно у віру не навернеш |
| publisher |
Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| publishDate |
2005 |
| topic_facet |
Державна школа має бути світською |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/43899 |
| citation_txt |
Насильно у віру не навернеш / В. Гриневич // Українське релігієзнавство. — 2005. — № 36. — С. 165-165. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT grinevičv nasilʹnouvírunenaverneš |
| first_indexed |
2025-07-04T02:18:28Z |
| last_indexed |
2025-07-04T02:18:28Z |
| _version_ |
1836681012284751872 |
| fulltext |
164 165
обставин? Найшвидше, ні. Тому Церква, на якій, власне, і лежить місія
забезпечити цю зустріч, має шукати інші шляхи до дитячих сердець,
які лежать осторонь від владних кабінетів і державних рішень. Реальна
альтернатива — власне, забезпечення прав громадян на релігійну
освіту. Тобто акредитація і визнання дипломів і сертифікатів
церковних навчальних закладів. Ось те питання, яке потрібно було
лобіювати у першу чергу, а не шукати «компромісний шлях» із
загальноосвітньою школою. У деяких випадках поступка недоречна.
Інакше доведеться потім довго і важко пояснювати дитині або, ще
гірше, дорослому, що «Бога взагалі» не буває.
А школа, у свою чергу, могла б зробити чимало корисного на
поприщі релігійного виховання. Якби відмовилася від ущербної
риторики «духовного відродження» і «морального виховання», від
виконання політичних замовлень на «дружбу з церквою» і зайнялася
набагато більш приземленими питаннями. Насамперед питанням
«релігійної безпеки». Хто рахував, яка кількість підлітків і молоді
шкільного віку стають здобиччю різноманітних і не завжди
необразливих сект і «духовних братств»? Адже маса неорелігійних
організацій спрямовує свої вербувальні потужності саме на цю
категорію населення — як на найперспективнішу і найбеззахиснішу.
Чому не розробити та не ввести в школах курс, який містить
інформацію про релігії та релігійні течії, які існують у світі, а також
хоча б стислі відомості про те, хто, якими методами і з якою метою
«вербує» адептів? І найголовніше, як їх розпізнати і як від них
захиститися. Церква, між іншим, могла б подати в цьому питанні
чималу допомогу. Проте через якісь — думаю, передусім політичні, —
причини такий варіант наших церковників не влаштовує. Вони
наполягають на тому, що досить виховати дитину в традиційно-
християнському ключі (з допомогою введення відповідного курсу в
школі), щоб неподобство із сектантством припинилося. І залишається
лише гадати — чи то вони настільки наївні, чи то їм на даному етапі
набагато важливіше впровадитися в школу, а реальні проблеми з
дитячими душами почекають до кращих часів.
Статтю видрукувано в газеті
«Дзеркало тижня» від 30 липня 2005 р.
під заголовком «Ну, змане Бог»
Гриневич В.
НАСИЛЬНО В ВЕРУ НЕ ОБРАТИШЬ
Необходимо дать оценку очередному «необдуманному»
указанию Президента Министерству образования: проработать за
1—2 месяца и ввести в школах с 1 сентября урок «Этика веры». Оно
требует незамедлительной реакции депутатов Верховной Рады, структур,
связанных с образованием и воспитанием детей, и широкой
общественности: в завуалированной форме грубо нарушается Основной
Закон — Конституция страны, в частности раздел второй ст. 32, где
черным по белому написано: «...Церковь отделена от государства, а
школа отделена от церкви...» .Если гарант Конституции забыл об этом, то
ему необходимо напомнить, и свое указание он должен отменить. Иначе
взбудоражится народ, родители и, что самое главное, будут страдать
дети, наше подрастающее поколение.
Вера — не страница учебника, которую можно вызубрить. К ней
каждый человек, по моему твердому убеждению, должен прийти
самостоятельно либо с помощью родителей, если они считают это
необходимым. Но никакой чужой помощи вера не приемлет. Как в
прошлые времена учили Закон Божий под розгами, так теперь Президент
пожелал, чтобы чужой человек, грубо говоря, влезал в неокрепшую душу
ребенка со своими «единственно правильными» выводами. И за незнание
или плохо выученный урок еще и ставил соответствующие оценки,
приводя учеников к стрессам, психическим расстройствам, что чревато
летальным исходом. Таких примеров, к сожалению, предостаточно.
В Украине несколько конфессий и у каждой из них своя
трактовка веры, подходы к прихожанам, атрибутика и т.д. К единству, на
мой взгляд, еще долгое время прийти не удастся, тем более
насильственным путем.
А подумал ли Президент, кто будет проводить урок «Этика
веры»? В этом вопросе специалисты одни — духовенство. Ну а далее
снова смотри вышеуказанную статью Конституции.
У меня альтернативное предложение - ввести урок «Этика
нравственности и поведения в обществе». На эту тему достаточно и
литературы, и специалистов, да и психика ребенка не пострадает. На
таком уроке никаких отметок не ставить, а проводить простые
собеседования. Мне кажется, что это приемлемо для всех, в первую
очередь — для родителей.
Материал из газеты «2000», №29-30 .
|