Деякі аспекти теорії реструктуризації підприємств

Досліджено теоретичні аспекти реструктуризації як процесу реформування підприємств, означено принципи, діапазон і напрями, форми, види, ступінь і етапи. ----------

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2004
Main Authors:	Булєєв, І.П., Могилов, Ю.М.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут економіки промисловості НАН України 2004
Subjects:	Економічні аспекти промислового виробництва
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/4401
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Деякі аспекти теорії реструктуризації підприємств / І.П. Булєєв, Ю.М. Могилов // Економіка пром-сті. — 2004. — № 5. — С. 131-136. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-4401
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-44012009-10-30T12:00:38Z Деякі аспекти теорії реструктуризації підприємств Булєєв, І.П. Могилов, Ю.М. Економічні аспекти промислового виробництва Досліджено теоретичні аспекти реструктуризації як процесу реформування підприємств, означено принципи, діапазон і напрями, форми, види, ступінь і етапи. ---------- Исследованы теоретические аспекты реструктуризации как процесса реформирования предприятий. Обозначены принципы, диапазон и направления, формы, виды, ступень и этапы. ---------- Theoretical aspects concerning the restructuring as the process of reforming the enterprises are investigated. The prinsiples are defined, as well the range, directions, forms, types, degree and stages. ---------- 2004 Article Деякі аспекти теорії реструктуризації підприємств / І.П. Булєєв, Ю.М. Могилов // Економіка пром-сті. — 2004. — № 5. — С. 131-136. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 1562-109Х http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/4401 uk Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Економічні аспекти промислового виробництва Економічні аспекти промислового виробництва
spellingShingle	Економічні аспекти промислового виробництва Економічні аспекти промислового виробництва Булєєв, І.П. Могилов, Ю.М. Деякі аспекти теорії реструктуризації підприємств
description	Досліджено теоретичні аспекти реструктуризації як процесу реформування підприємств, означено принципи, діапазон і напрями, форми, види, ступінь і етапи. ----------
format	Article
author	Булєєв, І.П. Могилов, Ю.М.
author_facet	Булєєв, І.П. Могилов, Ю.М.
author_sort	Булєєв, І.П.
title	Деякі аспекти теорії реструктуризації підприємств
title_short	Деякі аспекти теорії реструктуризації підприємств
title_full	Деякі аспекти теорії реструктуризації підприємств
title_fullStr	Деякі аспекти теорії реструктуризації підприємств
title_full_unstemmed	Деякі аспекти теорії реструктуризації підприємств
title_sort	деякі аспекти теорії реструктуризації підприємств
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2004
topic_facet	Економічні аспекти промислового виробництва
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/4401
citation_txt	Деякі аспекти теорії реструктуризації підприємств / І.П. Булєєв, Ю.М. Могилов // Економіка пром-сті. — 2004. — № 5. — С. 131-136. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT bulêêvíp deâkíaspektiteoríírestrukturizacíípídpriêmstv AT mogilovûm deâkíaspektiteoríírestrukturizacíípídpriêmstv
first_indexed	2025-07-02T07:39:21Z
last_indexed	2025-07-02T07:39:21Z
_version_	1836520006418956288
fulltext	І.П. Булєєв, Ю.М. Могилов ДЕЯКІ АСПЕКТИ ТЕОРІЇ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ У спадок від Союзу РСР Україна отримала високомонопольну структуру економіки, що сформувалася майже у всіх галузях в умовах тоталітарного режиму управління. Головною метою підприємств в умовах державної монополії є виконання показників, доведених міністерствами і відомствами, а не закону ринкової економіки – задоволення попиту споживачів. Стан економіки України на макро- і мікрорівні на сучасному етапі характеризується деформованою структурою виробництва. Для більш ефективного розвитку виробничого потенціалу використовується його структурна перебудова. При зміні структури системи можливо створити сприятливі умови для досягнення поставлених цілей, стабільного і ефективного функціонування системи. Струк- турну перебудову можна здійснювати за допомогою проведення ефективної політики реструктуризації потенційно конкурентоспроможних підприємств або через повне перепрофілювання збиткових і збанкрутілих підприємств. Процес реструктуризації – це спосіб зняття суперечності між вимогами ринку та застарілою логікою дій підприємства [1, 38]. Сутність реструктуризації підприємств розглядається також як усунення протиріч між вимогами ринкової системи і консерватизмом підприємств [2, 3]. Реструктуризація підприємства трактується як проведення комплексних організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, форм власності, управління ним з метою фінансового оздоровлення, збільшення обсягів випуску і збуту конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва [3, 3]. Такі заходи здійснюються шляхом зміни виробничої структури підприємства і діючої системи управління, застосування сучасних форм менеджменту, здатних забезпечити підприємству конкурентоспроможність нині і у перспективі [4, 86]. Не слід розглядати реструктуризацію підприємства як разову систему заходів щодо реформування і оздоровлення підприємства, після реалізації яких потреба в подальшому реформуванні і оновленні відпадає. Реструктуризація виступає постійною функцією підприємства, завдяки якій воно забезпечує собі постійну адаптацію до кон’юнктури і вимог ринку і постійно залишається прибутковим і конкурентоспроможним [5, 54]. Більшість підприємств в Україні сьогодні мають набір типових проблем: втрата традиційних ринків збуту і труднощі в пошуку нових; падіння обсягів виробництва і рентабельності продажу; недостатня компетентність і узгодженість у діях вищого рівня управління; недостатність розробок нової продукції, нових технологій, оборотних коштів і капіталовкладень; відсутність чітких напрямів розвитку [6, 12]. ___________________________ © Булєєв Іван Петрович – доктор економічних наук, професор. Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк. Могилов Юрій Миколайович – старший викладач, пошукувач ІЕП НАН України. Західнодонбаський інститут економіки і управління, Павлоград. ISSN 1562-109X Реструктуризація підприємств має базуватися на таких принципах: надання максимальної самостійності всім підрозділам підприємства; координування спільної діяльності керівників усіх рівнів і провідних фахівців підприємства та залучення сторонніх фахівців з реструктуризації; посилення роботи з персоналом з метою його мотивації на навчання, участі в розробці інновацій, забезпечення “бойового духу”, підтримки впровадження інновацій і ефективності роботи в єдиній команді; комплексності розробок, що впроваджуються і виконуються, при однозначному визначенні пріоритетних робіт, напрямів, проектів і концепції зусиль на їх першочерговому безумовному виконанні; використання резервів виробництва; постійного підвищення якості життя працівників. Окремі питання здійснення реструктуризації українських підприємств висвітлені в роботах В.Александро- вої, О.Амоші, Л.Батенко, Б.Беседіна, Н.Брюховецької, В.Геєця, Є.Голубкова, М.Горшкова, В.Науменко, Б.Панасюка, Ю.Пахомова, О.Суслова, М.Якубовсько- го, О.Терещенка. Реструктуризацію власного виробництва більшість вітчизняних підприємств намагається здійснювати без належного досвіду і знань, спонтанно, або спираючись на зарубіжний досвід цього процесу. Перш ніж вести мову про реструктуризацію, необхідно реально оцінити становище підприємства, його роль і місце на ринку товарів, фінансовий стан, перспективи розвитку. Пріоритетними є підготовка кадрів, формування корпоративної культури, імідж підприємства. Існування тісної залежності між станом зовнішнього середовища, поведінкою підприємства та її внутрішнім середовищем призводить до необхідності своєчасної адаптації мети, стратегії підприємства, її організаційних характеристик, структури і функції до нових ринкових умов. “Невдача в пристосуванні до середовища виллється в невдалий бізнес взагалі”, – пише професор А. Градов [7, 32]. Програму реструктуризації часто починають з аналізу фінансового стану і мало розглядаються перспективи розвитку за рахунок активізації і використання внутрішнього потенціалу. Але в найскладнішій ситуації підприємство не тільки в змозі вирішити проблеми своїми власними силами, а й підвищити ефективність своєї роботи на 10-20% за рахунок внутрішніх резервів – розробки і здійснення стратегії і тактики ринкового розвитку, зміни організаційної структури управління, застосування сучасних систем мотивації і стимулювання, активізації інноваційної діяльності. Використання терміна категорії “реструктуризація” у вітчизняній практиці визначило його початок у дослідженнях з розвитком процесів реформування власності. Формуються одночасно декілька поглядів на реструктуризацію. По-перше, реструктуризація розглядається як підготовча стадія приватизаційних процесів і визначається як поділ підприємств на окремі структурні підрозділи з подальшою їх приватизацією як окремих об’єктів. Окремі українські практики вважають, що “реструктуризація – це процес виділення зі складу підприємства найбільш життєздатних структур, центрів майбутнього зростання з метою відсічення від собівартості основної продукції всіх видів невиробничих витрат” [8]. В.Гончаров вважає [9, 81], що найбільш вдалим є варіант, при якому основні засоби передаються малим підприємствам на умовах оренди. У Методичних вказівках щодо проведення реструктуризації державних підприємств дано визначення: “Реструктуризація – це здійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форм власності, організаційно-правових форм, здатних привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва” [10, 2]. Л. Батенко [11, 116] визначає у більш широкій трактовці “реструктуризацію як процес підготовки і реалізації програми комплексних змін на підприємстві з метою підвищення його конкурентоздатності і ринкової вартості”. Російські вчені-економісти виявили, що традиційно реструктуризація проводиться шляхом закриття, перепрофілювання, продажу збиткових підприємств, скорочення витрат. Вони визначають мету такої реструктуризації – підвищення рентабельності бізнесу [12, 10]. Реструктуризація підприємств трактується як їх структурна перебудова з метою забезпечення ефективного розподілу і використання всіх ресурсів підприємств (матеріальних, фінансових, трудових, технологічних, землі) і полягає у створенні бізнес-одиниць на основі поділу, об’єднання, ліквідації (передачі) діючих і організації нових структурних підрозділів, приєднання та приватизації, придбання певної частки у статутних фондах інших підприємств [13]. Таке трактування реструктуризації не повністю висвітлює кінцеві цілі реформування підприємств. Мету реструктуризації, що базується на новітніх тенденціях в управлінні підприємствами, можливо визначити як: приведення бізнес-системи у відповідність до очікувань власників; підвищення ринкової вартості бізнес- системи [14, 24]. Проведені дослідження дали можливість запропонувати визначення реструктуризації підприємств як комплексу заходів, спрямованих на структурні зміни, які забезпечують ефективне використання потенціалу підприємств та орієнтовані на підвищення конкурентоспроможності і ринкової вартості. На Заході останнім часом перебудова відбувається в напрямі впровадження бізнес-процесу реінжинірингу (ВРR – business process reenqineerinq). Перебудову визначають як функціональне переосмислення та радикальне перепроектування бізнес- процесів компанії для досягнення докорінних покращень основних показників їх діяльності. Обґрунтовується ВРR високою динамічністю сучасного ділового світу. Суттєві та безперервні зміни у технологіях, ринках збуту, потребах клієнтів – звичайні явища, і компанії для збереження конкурентоздатності і виживання безперервно перебудовують свою стратегію і тактику. Зміна базових принципів організації компанії, орієнтація не на функції, а на процеси є вирішенням проблем, тому що ВРR властива динамічність, ВРR не є разовим процесом, а застосовується безперервно [15, 16, 17, 18]. Підприємства України тільки починають здійснювати реінжиніринг бізнес-процесів. Це стосується головним чином підприємств, метою яких є вихід з кризового стану і тих, які мають за головну мету подальший розвиток. Єдиного рецепту реструктуризації не існує. Залежно від конкретної ситуації на підприємстві, специфіки галузі та загального економічного середовища реструктуризація може проводитися в багатьох напрямах як паралельно, так і послідовно. Вона може потребувати додаткових інвестицій на модернізацію, впровадження нових технологій, розробку нової продукції, проникнення на нові ринки – ці дії застосовуються в межах стратегічної реструктуризації. Проте деякі кроки можна зробити швидко протягом 3-12 місяців, використовуючи при цьому тільки внутрішні можливості підприємства. Ці дії характерні для оперативної реструктуризації. Період оперативної реструктуризації, за ствердженням С.Покропивного [19, 489], триває приблизно 3-4 місяці. Реструктуризація підприємства спрямовується на розв’язання двох основних завдань: по- перше, якнайскоріше забезпечити виживання підприємства; по-друге, відновити конкурентоспроможність підприємства на ринку [5, 55]. Відповідно до цих завдань доцільно виділити взаємопов’язані форми реструктуризації – оперативну і стратегічну. Аналіз напрямів реформування підприємств дає можливість виділити такі основні види реструктуризації: організаційно-правова; техніко- технологічна; економічна; фінансова; управлінська [5, 55]. До існуючих уніфікованих видів реструктуризації підприємства належать: фінансова реструктуризація; фізична реструктуризація; реструктуризація бізнесу; реструктуризація власності на засоби виробництва; всебічна реструктуризація [4, 87]. Від характеру проблем підприємства залежить природа і ступінь необхідної реструктуризації. Деякі підприємства потребують лише часткової (фінансової), або так званої обмеженої, реструктуризації з метою відновлення економічної та технічної життєздатності. За наявності на підприємстві більш суттєвих проблем виникає потреба “всебічної” реструктуризації (комплексної), яка охоплює розробку нової організаційної структури, відповідної нової продуктової, трудової, технічної і технологічної політики, зміни у менеджменті, організації тощо. Основні форми, види і ступінь реструктуризації підприємств зображено на рис.1. Рис.1. Основні форми, види і ступінь реструктуризації підприємств Реструктуризація підприємства Форми Оперативна Стратегічна Організаційно- правова Часткова (обмежена) реструктуризація “Всебічна” (комплексна) реструктуризація Технічно- технологічна Економічна Фінансова Управлінська Види Ступінь На сучасному етапі реструктуризаційних перетворень необхідно вектор розвитку підприємства спрямувати вбік прогресивних технологій. Заслуговує на увагу програма реструктуризації, технологія розробки і впровадження якої запропонована Н.Малаховою [15, 12-17], проект реструктуризації українських підприємств, розроблений Р.Лонгстоффом [20, 18-19]. Проведення заходів із реструктуризації для кожного суб’єкта господарювання потребує індивідуальних засобів розв’язання завдань щодо виходу з кризового стану. Порядок реструктуризації підприємства, запропонований С.Покропивним [19, 492], рекомендується виконати послідовно у п’ять етапів. Етапів реструктуризації, за І.Бойчиком, П.Харі- вом, М.Хопчаном, Ю.Пічі [21, 242], – одинадцять. В умовах України з урахуванням зарубіжного досвіду фахівці ІЕП НАН України [22, 80] рекомендують реструктуризацію проводити у п’ять етапів. На доцільності виконання всіх робіт з реструктуризації підприємства за два етапи наголошують А. Афонін і В. Нестерук [3, 5-6]. Реструктуризація підприємства є тривалим процесом, який здійснюється за допомогою спеціалістів різного профілю і спрямований на підвищення використання власного внутрішнього потенціалу, організації і адаптації до нових ринкових умов. Прийняття рішення про реструктуризацію має бути продиктовано результатами так званої діагностики. За її результатами розробляється програма робіт, яка виконується за три етапи: 1. Комплексна оцінка стану підприємства – діагностика, вироблення стратегії і першочергових заходів виходу з кризи. 2. Здійснення заходів, вироблених на етапі 1: зміна організаційної структури, асортиментної політики, освоєння нової інформаційної системи, перепідготовка персоналу та ін. 3. Супроводження проектів реструктуризації –моніторинг, контроль, управління змінами, аналіз результатів. Дослідження теоретичних аспектів процесів реструктуризації підприємств дозволило в результаті дати їм характеристику і побудувати схему процесу реструктуризації (рис. 2). Рис. 2. Схема процесу реструктуризації підприємств Реструктуризація підприємств Мета Передумови Чинники Етапи Наслідки Основні заходи Види Форми Цілі Завдання Мотиви Сутнісна характеристика Засоби регулювання Реагенти Елементи Складові Діапазон і напрями реструктуризації підприємств визначають їх ефективну інноваційну діяльність, довгострокове функціонування, забезпечення темпів розвитку та підвищення конкуренто- спроможності. Таким чином, як зазначалося на міжнародній науково-практичній конференції: “Кінцевою метою реструктуризації має стати поліпшення фінансового стану підприємств та забезпечення випуску конкурентоспроможної продукції хоча б для внутрішнього ринку. Підприємства, які не в змозі досягти цієї мети, мають бути піддані, як це робиться в усьому цивілізованому світі, процедурі банкрутства, а в окремих випадках – консервації” [23, 4]. Література 1. Реструктуризация пердприятия: рецепты от банкротства // Бизнес Информ. – 1997. - № 10. – С. 38 – 40. 2. Стратегія економічного зростання: Доповідь Прем’єр–міністра України В.П. Пустовойтенка на науковій конференції „Поглиблення ринкових реформ та стратегія економічного розвитку України до 2010 року” // Урядовий кур’єр. – 1999. - № 41 – 42. – С. 2 – 4. 3. Афонін А.С., Нестерчук В.П. Технологія реструктуризації підприємства: Навч. посібник. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2001. – 72 с. 4. Мізерна Т. Про реструктуризацію підприємств //Економіка України. – 1999. - №2. – С.86-88. 5. Могилов Ю.М. Реструктуризація – шлях до стабільної роботи підприєм- ства //Матеріали VІІ Міжнар. наук.- практ. конф. “Наука і освіта, 2004”. – Т.66. Економіка підприємств. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С.54-55. 6. Малахова Н.Б. Программа реструктуризации предприятий: технология ее разработки и внедрения // Фондовый рынок. – 2000. - № 12. – С. 12 – 17. 7. Экономическая стратегия фирмы: Учеб. пособие / Под ред. А.П. Градо- ва. – 3-е изд., испр. – СПб: Спец-Лит, 2000. –589 с. 8. Пилипенко А. Максимальный эффект реструктуризация даёт, если она проведена до начала приватизации предприятия // Деловой Донбасс. – 1999. – № 7. – С. 10. 9. Гончаров В. Реструктуризация как инструмент антикризисного управления предприятием // Бизнес Информ. – 2000. - № 1. – С. 78 – 81. 10. Методичні вказівки щодо проведення реструктуризації державних підприємств: Наказ Міністерства економіки України № 9 від 23.06.98. – К., 1998. – 8 с. 11. Батенко Л. Реструктуризация как путь к финансовому оздоровлению и прибыльности предприятия // Бизнес (вкладыш). – 2000. - № 3. – С. 116 – 119. 12. Баев И.А., Кожин С.В. Новый подход к реструктуризации компаний //Финансы. – 2001. -№ 12. – С. 10 – 13. 13. Крыжановский В.Г. Реструктуризация предприятия: Конспект лекций. – М.: Приор, ИВАКО Аналитик, 2000. – 48 с. 14. Хлебников Д. Новый подход к реструктуризации предприятий // Управление компанией. – 2002. - № 12. – С. 24 – 31. 15. Медынский В.Г., Ильдеменов С.В. Реинжиниринг инновационного предпринимательства: Учеб. пособие для вузов / Под ред. проф. В.А. Ирикова. – М.: ЮНИТИ, 1999. – 414 с. 16. Ойхман Е.Г., Попов Э.В. Реинжиниринг бизнеса. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 336 с. 17. Робсон М., Уллах Ф. Практическое руководство по реинжинирингу бизнес-процессов. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. – 224 с. 18. Hammer M. and Champy I. Reengi- neering the Corporation: A Manifesto for Rusiness Revolution. London: Nicholas Brealey Publishing, 1993. 19. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с. 20. Лонгстафф Р. Проект реструктуризації українських підприємств // Фондовий ринок. – 2000. - № 12. – С. 18 – 19. 21. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємства: Навч. посібник. – 2-е вид., випр. та доп. – К.: Каравела; Львів: Новий світ – 2000, 2001. – 298 с. 22. Булеев И.П., Брюховецкая Н.Е. Антикризисное управление предприятием. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999. – 178 с. 23. Наше глобальне завдання – система перебудови економіки: Виступ Президента України Л.Д. Кучми на науково-практичній конференції в Пущі-Озерній 4 березня 1999 року // Урядовий кур’єр. – 1999. - № 44. – С. 3 – 5.

Деякі аспекти теорії реструктуризації підприємств

Institution

Similar Items