Формування флішу Карпат в еволюції Тетису – новий погляд на проблему

Розглядається проблема джерела теригенного матеріалу для флішоутворення у Карпатському регіоні. Як показав аналіз геологічного матеріалу, її не вирішує “теорія трогів”, уявлення про стаціонарні кордильєри і гігантські водні артерії. Констатується, що за раннього мезозою внаслідок великомасштабного...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Ступка, О.С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Відділення морської геології та осадочного рудоутворення НАН України 2010
Schriftenreihe:	Геология и полезные ископаемые Мирового океана
Schlagworte:	Приглашаем к дискуссии
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/44841
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Формування флішу Карпат в еволюції Тетису – новий погляд на проблему / О.С. Ступка // Геология и полезные ископаемые Мирового океана. — 2010. — № 2. — С. 51-62. — Бібліогр.: 34 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-44841
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-448412013-06-05T03:10:02Z Формування флішу Карпат в еволюції Тетису – новий погляд на проблему Ступка, О.С. Приглашаем к дискуссии Розглядається проблема джерела теригенного матеріалу для флішоутворення у Карпатському регіоні. Як показав аналіз геологічного матеріалу, її не вирішує “теорія трогів”, уявлення про стаціонарні кордильєри і гігантські водні артерії. Констатується, що за раннього мезозою внаслідок великомасштабного розшарування і деструкції земної кори північного краю Гондвани утворилися численні мікроплити та гранітогнейсові масиви, які заповнили океан Тетіс. З цієї сіалічної маси, яка переміщувалася в бік Європейського континенту і насувалася на флішовий басейн, формувалися безкореневі кордильєри. Саме вони були тим основним джерелом осадів, які включалися в турбідітні системи, утворюючи потужні товщі Карпатського флішу. Рассматривается проблема источника терригенного материала для флишеобра зования в Карпатском регионе. Не решает этой проблемы, как показал анализ геологического материала, “теория трогов”, представление о стационарных кордильерах и гигантских водных артериях. Констатируется, что в раннем мезозое вследствие крупномасштабного расслоения и деструкции земной коры северного края Гондваны образовались многочисленные микроплиты и гранитогнейсовые массивы, которые заполнили океан Тетис. Из этой сиалической массы, которая перемещалась в сторону Европейского континента и надвигалась на флишевый бассейн, формировались бескорневые кордильеры. Именно они и были тем основным источником осадков, которые включались в турбидитные системы, образуя мощные толщи Карпатского флиша. This paper is concerned with the problem of the source of terrigenous material for the flysch formation of the Carpathian region. As can be seen from the analysis of geological material, the “theory of troughs”, the notion of stationary cordillera and giant waterways do not solve this problem. It is ascertained that in the Early Mesozoic, due to large scale stratification and destruction of the earth’s crust of the northern part of Gondwana numerous microplates and granite gneiss massifs, which have filled the Tethys Ocean, were formed. From this sialic mass, that moved in the direction of the European continent and overthrust the flysch basin, the root free cordillera were formed. It was they that became those main sources of sediments which were included into turbid systems, forming thick masses of the Carpathian Flysch. 2010 Article Формування флішу Карпат в еволюції Тетису – новий погляд на проблему / О.С. Ступка // Геология и полезные ископаемые Мирового океана. — 2010. — № 2. — С. 51-62. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 1999-7566 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/44841 551.3.051:551.26.23 (477.8) uk Геология и полезные ископаемые Мирового океана Відділення морської геології та осадочного рудоутворення НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Приглашаем к дискуссии Приглашаем к дискуссии
spellingShingle	Приглашаем к дискуссии Приглашаем к дискуссии Ступка, О.С. Формування флішу Карпат в еволюції Тетису – новий погляд на проблему Геология и полезные ископаемые Мирового океана
description	Розглядається проблема джерела теригенного матеріалу для флішоутворення у Карпатському регіоні. Як показав аналіз геологічного матеріалу, її не вирішує “теорія трогів”, уявлення про стаціонарні кордильєри і гігантські водні артерії. Констатується, що за раннього мезозою внаслідок великомасштабного розшарування і деструкції земної кори північного краю Гондвани утворилися численні мікроплити та гранітогнейсові масиви, які заповнили океан Тетіс. З цієї сіалічної маси, яка переміщувалася в бік Європейського континенту і насувалася на флішовий басейн, формувалися безкореневі кордильєри. Саме вони були тим основним джерелом осадів, які включалися в турбідітні системи, утворюючи потужні товщі Карпатського флішу.
format	Article
author	Ступка, О.С.
author_facet	Ступка, О.С.
author_sort	Ступка, О.С.
title	Формування флішу Карпат в еволюції Тетису – новий погляд на проблему
title_short	Формування флішу Карпат в еволюції Тетису – новий погляд на проблему
title_full	Формування флішу Карпат в еволюції Тетису – новий погляд на проблему
title_fullStr	Формування флішу Карпат в еволюції Тетису – новий погляд на проблему
title_full_unstemmed	Формування флішу Карпат в еволюції Тетису – новий погляд на проблему
title_sort	формування флішу карпат в еволюції тетису – новий погляд на проблему
publisher	Відділення морської геології та осадочного рудоутворення НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Приглашаем к дискуссии
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/44841
citation_txt	Формування флішу Карпат в еволюції Тетису – новий погляд на проблему / О.С. Ступка // Геология и полезные ископаемые Мирового океана. — 2010. — № 2. — С. 51-62. — Бібліогр.: 34 назв. — укр.
series	Геология и полезные ископаемые Мирового океана
work_keys_str_mv	AT stupkaos formuvannâflíšukarpatvevolûcíítetisunovijpoglâdnaproblemu
first_indexed	2025-07-04T03:24:40Z
last_indexed	2025-07-04T03:24:40Z
_version_	1836685177957384192
fulltext	СТУПКА О.С. 51 ISSN 1999 7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана, 2010, №2 ПРИГЛАШАЕМ К ДИСКУССИИ УДК 551.3.051:551.26.23 (477.8) © О.С. Ступка, 2010 Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України, м. Львів ФОРМУВАННЯ ФЛІШУ КАРПАТ В ЕВОЛЮЦІЇ ТЕТІСУ – НОВИЙ ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ Розглядається проблема джерела теригенного матеріалу для флішо утворення у Карпатському регіоні. Як показав аналіз геологічного матері алу, її не вирішує “теорія трогів”, уявлення про стаціонарні кордильєри і гігантські водні артерії. Констатується, що за раннього мезозою внаслі док великомасштабного розшарування і деструкції земної кори північного краю Гондвани утворилися численні мікроплити та гранітогнейсові ма сиви, які заповнили океан Тетіс. З цієї сіалічної маси, яка переміщувалася в бік Європейського континенту і насувалася на флішовий басейн, форму валися безкореневі кордильєри. Саме вони були тим основним джерелом осадів, які включалися в турбідітні системи, утворюючи потужні товщі Карпатського флішу. Вступ. Незважаючи на те, що у дослідників склалося досить об’єктив� не уявлення про фліш, і він відносно легко вирізняється своєю своєрідною будовою серед інших осадових формацій, все ж і надалі тривають супереч� ки щодо його генезису та умов формування. Історико�тектонічне значення флішу як формації полягає в тому, що він завжди документує активний тектонічний режим. Проте це недостатньо для його формування. Необхід� на ще одна умова – постійне надходження великої кількості теригенного матеріалу. Але за рахунок яких джерел? Останні традиційно об’єднуються в дві групи: внутрішні (кордильєри, конуси виносу – фени, турбідіти) і зовнішні – з континентів водними артеріями. І в цьому питанні серед досл� ідників нема одностайності. Аналіз попередніх досліджень. На сучасному етапі ця проблема вже не може вирішуватися виключно в рамках історії геологічного розвитку тільки Українських Карпат. А що на сьогодні залишається саме такий підхід, свідчить аналіз існуючих уявлень про тектонічну еволюцію цього регіону. Традиційно її поділяють на два етапи: флішовий і дофлішовий. Якщо для розшифрування першого етапу пропонуються різні варіанти, в основі яких лежать різні тектонічні гіпотези і концепції, як�то: 1) уяв� лення про “саморозвиток” Карпат як автономної геосинклінальної області; 2) відроджена на новому теоретичному рівні гіпотеза про пульсаційний ха� рактер розвитку Землі; 3) плито�тектонічна модель, причому в першому, класичному трактуванні, коли Українські Карпати розглядалися як резуль� тат чистої колізії двох літосферних плит, флішовий етап – моноваріантний і ґрунтується на класичному вченні про геосинкліналі. Зокрема декларуєть� ся [8, 13], що наприкінці юри – на початку крейди зароджується Карпатсь� ка геосинкліналь. На ранніх і пізніх стадіях розвитку вона була розчлено� вана поздовжніми розломами на окремі прогини (троги). Вони відокремлю� СТУПКА О.С. 52 ISSN 1999 7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана, 2010, №2 валися кордильєрами, з яких зносився уламковий матеріал, але які одні дослідники трактували як виступи фундаменту, інші – як скидові уступи на краю трогів. Правда не всі карпатські геологи поділяли думку про існу� вання кордильєр і припускали, що теригенний матеріал виносився з двох протилежних берегів, які обмежували весь флішовий басейн. Але що со� бою являли ці дві смуги суходолу в Карпатській геосинкліналі, залишило� ся не обґрунтованим. Проте більшість дослідників розглядали кордильєри (Куманську, Передсілезьку, Серединну, Переддуклянську, Переддусинсь� ку, Передмагурську, Мармароську, Кимпулунг, Північнопенінську та ба� гато інших зон нижчого рангу) як внутрішні підняття і вважали, що саме вони були основним джерелом зносу теригенного матеріалу і визначали різнофаціальний склад флішової формації. А щоби щораз новий і новий уламковий матеріал постійно в достатній кількості заповнював троги, дек� ларується, що кордильєри повинні були зазнавати висхідних рухів протя� гом усього періоду свого існування – від ранньої крейди до палеогену включ� но, а їх ширина мала бути співрозмірною з шириною трогів. Згідно уявлень Я.О. Кульчицького [13] “великий флішовий трог (міо� геосинкліналь)” зародився наприкінці пізньої юри на північ від Марма� роської і Пенінської зон, а південніше формувалася “евгеосинклінальна область зародкового типу”. Ю.З. Крупський [12] вважає, що флішовий басейн з південного сходу облямовувався по теперішній позиції Передкар� патського розлому, а з південного заходу в сучасному тектонічному плані обмежувався Мармароським масивом і зоною Пенінських скель. Щодо питання про фундамент цього басейну, то існують два протилежні погля� ди, які не виходять за рамки постулату: згідно з першим, формування флішового комплексу відбувалося на різновіковому докрейдовому фунда� менті (мезозойському, палеозойському, докембрійському) [4, 9], згідно з другим – “…у глибоководному морському басейні на більшій частині кори океанічного типу” [17]. Про глибоководний (від 1000–3000 м до 4000 м) характер Карпатсь� кого трогового басейну висловлюється Ю.М. Сеньковський [28]. В межах шельфової зони цього басейну цей автор допускає існування не “кордильєр”, а надводних височин (островів) – Ряшівської (або Лежайсько�Сандомірсь� кої), Бирладської, Добруджинської, Каламітської та ін. і вважає, що вони впливали на процеси седиментації, на формування структури самих осадів, їх літолого�фаціальну природу й поширення. Загальновідомо, що флішові Карпати насунуті на край Східноєвро� пейської платформи. Таким чином, тут мала місце підміна основи. Перед� бачалося, що інформацію про природу останнього можуть дати кордильє� ри, як джерела зносу уламкового матеріалу. Але до сьогодні не було дано належного пояснення: 1) якими і якого віку породами були складені кор� дильєри? 2) які процеси зумовили їх появу саме в крейдово�палеогеновий час, а не в тріасі чи юрі? 3) який механізм їх виникнення? 4) чим був вик� ликаний такий нерівномірний розподіл і функціонування цих структур у просторі й часі? Так, котинський етап характеризується ще слабким роз� витком кордильєр, русичанський і карпійський – дуже активним, а омб� ронський – незначним. Безумовно, кордильєри були дуже важливим ФОРМУВАННЯ ФЛІШУ КАРПАТ В ЕВОЛЮЦІЇ ТЕТІСУ – НОВИЙ ПОГЛЯД... ISSN 1999 7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана, 2010, №2 53 структурним елементом протягом всієї історії розвитку Карпатського флішового басейну. Існує погляд на кордильєри як не основне, а другорядне джерело зно� су [28]: майже весь матеріал виносився могутніми річковими стоками з те� ренів Східноєвропейської платформи, зокрема з Центральноєвропейського і Фено�Скандинавського суходолів. Вважається, що в районах впадіння річкових артерій у морську водойму формувалися підводні конуси виносу, які являли собою потужні фени. Їх осади разом з продуктами розмиву підводних височин і пелагічними седиментами утворювали Карпатський фліш. Але ця схема зустрічає труднощі в аргументації. 1. Якщо взяти до уваги те, що передбачається вищезгаданою схемою, – весь матеріал виносився в карпатський басейн ріками з північних теренів Східноєвропейської платформи, — то параметри цих річкових систем (а це понад 3000 км по довжині) могли відповідати теперішнім з їхніми ве� личезними площами водозбірних басейнів і дельт – Волзі, Гангу з Брах� мапутрою, Міссісіпі, Амазонці та ін. Проте з цим неможливо погодитися. Ріки – це надзвичайно складні динамічні системи, гідравлічні характе� ристики яких постійно змінюються. Ріка дуже чутлива навіть до наймен� шої зміни нахилу земної поверхні, що приводить до перехоплення її іншою рікою, до видозміни її водозбірного басейну, тим більше з такою великою площею. А в крейдово�палеогеновий час на теренах Західної і Східної Євро� пи були дуже складні тектонічні умови. В цей час у полі напружень цього регіону переважали стискуючі зусилля глобального характеру – йшло зак� риття океану Тетіс. Ці зусилля не могли не впливати на рельєф суходолу і формування річкової системи. Це робить проблематичним існування од� них і тих самих річок як потужних артерій транзиту теригенних осадів в Карпатський басейн протягом такого тривалого, майже 90 млн. років, пе� ріоду геологічної історії. 2. Серед особливостей стратиграфічного розрізу флішового комплек� су звертає на себе увагу відсутність перерв у нагромадженні осадів від крей� ди до олігоцену. Крім того, просторове і вертикальне поширення різних типів флішу свідчить про дуже різноманітні палеогеографічні і палеотек� тонічні умови в межах басейну. 3. За крейдового періоду, як відомо, мало місце підвищення рівня оке� ану, яке почалося на межі юри і крейди і досягло максимальних значень (до +600 м) за пізньої крейди. Це була епоха планетарної трансгресії, так званий середньосеноманський перелом, який відбився в раптовому збільшенні відношення планктон/бентос. З цим же періодом співпадає три� вала безінверсійна епоха в історії Землі і прискорення спредінгу. В інтер� валі 100–80 млн. р. швидкість спредінгу стала у всьому світі надзвичайно високою – в 2 рази більшою, ніж за весь інший час. В крейдовий період епіконтинентальні моря займали площу, що значно перевищувала ј части� ну сучасного суходолу. Ними були вкриті великі простори Західної і Східної Європи, що спричинило суттєве скорочення провінцій живлення териген� ним матеріалом, але широкий розвиток карбонатонагромадження (писаль� на крейда й біохемогенні вапняки заходу Східноєвропейської платформи, карбонатний розріз Причорномор’я, фаціальна різноманітність якого про� СТУПКА О.С. 54 ISSN 1999 7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана, 2010, №2 стежується на великі площі). Епіконтинентальні моря служили природною перешкодою для будь�якого транзиту осадового матеріалу в Карпатський басейн. Існуванню таких величезних річкових систем в епіконтиненталь� них морях перечать і закони фізики – не могли русла з прісною водою фун� кціонувати під 200–300�метровою товщею солоної води. І ще одне. Епіконтинентальні моря не можна ототожнювати з шель� фами. Шельфи – це частини перехідної зони від океану до континенту, це тектонічний підрозділ планетарного рангу. Вони характеризуються спец� іальними геоморфологічними ознаками, своєрідною глибиною і подіями, які підпорядковуються океанічним процесам. В той же час епіконтинен� тальні моря – це мілководні басейни, які поширювалися далеко у внутрішні частини континенту і які, на відміну від шельфів, не мають су� часних аналогів. З вищевикладеного видно, що ні уявлення про кордильєри як про гіпо� тетичні виступи невідомо якого віку і складу фундаменту, ні уявлення про довготривалі (~90 млн. р.) величезні річкові системи як про транспортні артерії транзиту осадового матеріалу в Карпатський басейн не можуть по� яснити появу тієї кількості осадів, з яких утворилися потужні флішові товщі. Природно виникає питання: звідки надходила в седиментаційний басейн така величезна кількість уламкового матеріалу? Теоретична основа. Сучасному етапові розвитку геологічної науки, з переходом на позиції мобілізму і визнання домінуючої ролі горизонталь� них рухів у формуванні структури земної кори, властиве різке підвищення уваги до проблем геодинаміки корових покривно�складчастих структур. Тектонічні покриви Альпійсько�Карпатського поясу досягають великої (сотні кілометрів) сумарної амплітуди і по суті визначають структуру його окремих тектонічних зон, у складі яких наявні всі відомі елементи земної кори і верхньої мантії. Геологічна і геофізична емпірика ґрунтовно доку� ментувала факт горизонтальних рухів і переміщень гірських порід корово� го ярусу літосфери у вигляді граніто�гнейсових масивів, тектонічних по� кривів чохла і основи, офіолітових алохтонів, різної товщини дислокова� них пластин і лінз. Кількісна сторона в подібному явищі виявилася на� стільки значною, що був потрібний перегляд основних теоретичних засад для з’ясування тектонічної природи цих структурних елементів. Як резуль� тат в рамках плейттектонічної парадигми було обґрунтовано ряд мобілістич� них концепцій: тектонічної розшарованості літосфери, тришарової сейсмі� чної моделі земної кори, двоярусної тектоніки плит, колажу терейнів, або “терейнової тектоніки” [15,16,19,24,26,29,31�33]. Зокрема, в земній корі, як і в літосфері в цілому, доказано наявність речовинних і структурних неоднорідностей, які змінюють одна одну по вер� тикалі. Після опублікування результатів по надглибокій Кольській сверд� ловині, було розшифровано природу границь між цими неоднорідностями і замінено пануючу з початку 20�х років XX ст. двошарову модель континен� тальної кори (“гранітний шар”, границя Конрада, “базальтовий шар”, гра� ниця Мохо) новою сейсмічною тришаровою моделлю. Це була знакова подія в геологічній науці, оскільки сейсмічна модель кори визначає той узагаль� нюючий стиль глибинної будови земних надр, який суттєво впливає на іде� ФОРМУВАННЯ ФЛІШУ КАРПАТ В ЕВОЛЮЦІЇ ТЕТІСУ – НОВИЙ ПОГЛЯД... ISSN 1999 7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана, 2010, №2 55 ологію геологічних досліджень. Виявилося, що субгоризонтальні границі між неоднорідностями не співпадають з границями літологічних комп� лексів, а є сейсмічними границями, у формуванні яких основна роль нале� жить тангенціальним тектонічним напругам. Процес переосмислення природи сейсмічних границь проходив з роз� робкою фундаментальних питань геології й геофізики в рамках концепцій тектонічної розшарованості літосфери. Остання визначається як результат диференційованого за швидкістю субгоризонтального зміщення гірських порід, яке в умовах горизонтального стиску супроводжується зривом і вер� тикальним перерозподілом літопластин земної кори. Зриви можуть вини� кати на будь�якому рівні залежно від фізичних властивостей геологічного розрізу: в середині осадового чохла (між пластами — внутрішньофор� маційні), на границі чохол�фундамент, в середині або в основі фундаменту, на границі кори й мантії. Прямим доказом тектонічного розшарування є добре відомі зірвані покриви чохла і основи, встановлені практично в усіх складчастих спорудах світу. З точки зору механізму утворення нема прин� ципової різниці між покривами чохла і покривами основи. В генетичному відношенні вони однотипні, є зірваними. Різниця лише в глибинності рівня закладення зриву. Модель тектонічного розшарування підтверджується глибинними сейсмічними дослідженнями континентальної кори за програ� мою СОСОRP в різних регіонах США і Західної Європи [15, 29]. Принципово новим у тришаровій моделі є встановлення в нижній час� тині кори своєрідного інверсійного, пластичного шару, визначальною вла� стивістю якого є велика кількість субгоризонтальних відбиваючих площа� док і висока тектонічна шаруватість порід. Нижня кора веде себе як моб� ільний тектонічно високоактивний шар, який в геодинамічному і струк� турному відношеннях служить базовим рівнем великомасштабного зриву і дисгармонії корових блоків у горизонтальній площині. Це безкореневі структури, які не мають прямого структурного продовження в підкоровій області. Прямим геологічним доказом наявності нижньокорового астено� шару є величезні граніто�гнейсові алохтони, широко розвинуті в Альпійсь� кому поясі, що дало підставу О.В. Пейве [21] на новій основі відродити уяв� лення Е.Аргана і Р. Штауба про насув Гондвани на Мезотетіс. Уявлення про повсюдне поширення нижньокорового пластичного ас� теношару (або декількох астеношарів), про реологічну стратифікацію і тек� тонічну розшарованість літосфери складають основу концепції двоярусної тектоніки плит. Суть її полягає в тому, що в зоні взаємодії і зіткнення го� ловних плит при відповідних геодинамічних умовах відбувається відшару� вання кори по пластичному шарові, в результаті чого виникають самостійні корові плити і “екзотичні” блоки – терейни. Останні згодом приєднуються до окраїн континентів або ж втягуються в процеси розвитку суміжних склад� частих поясів, втрачають при цьому свою індивідуальність і входять до їх інфраструктури. Згідно концепції колажу терейнів такі континентальні блоки переміщуються на великі відстані. Схема двоярусної тектоніки плит ефективно працює і в океанічних областях завдяки наявності в низах океанічної кори пластичного серпенте� нітового шару, якому в континентальній корі відповідає внутрішньокоро� СТУПКА О.С. 56 ISSN 1999 7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана, 2010, №2 вий астеношар. Мова по суті йде про принципово нове явище – тектонічну розшарованість океанічної кори – яке простежується по всьому її розрізу [26, 29]. Найголовніший факт у цій області – це виявлення субгоризонталь� них тектонічних зривів і положистих насувних деформацій в океанічній корі. Такого типу структури доказані результатами безпосереднього вив� чення геологічних розрізів морськими експедиціями, даними глибокого буріння, сейсмопрофілюванням, гравіметричними даними і описані в трьох океанах планети, в яких і надалі відбувається диференційоване зміщення і нагромадження літопластин по зонах зривів [5, 26, 32]. Про це свідчать ви� явлені бурінням зони тектонітів, залягання давніх порід на молодших, ме� таморфізовані і тектонічно деформовані породи, підняті при драгуванні, геофізичні дані про значне потовщення II і III шарів океанічної кори. Часто зони деформацій простежуються на часових розрізах у вигляді рефлекторів, які розшаровують весь розріз кори від покрівлі другого шару до поверхні Мохо [29]. М.О. Богданов [5], співставляючи офіолітові комплекси з розрі� зами океанічної кори, прийшов до висновку, що основні горизонтальні тек� тонічні зриви в офіолітах відбувалися ще в океанічних умовах. Сьогодні вже є очевидним, що диференційовані субгоризонтальні тек� тонічні зриви і переміщення літопластин – глобальна закономірність, що тектонічна розшарованість є загальною геологічною властивістю літосфе� ри, оскільки належить як до континентів, так і океанів. Таке розшару� вання буває на багатьох рівнях розрізу і проявляється в різних масшта� бах, зумовлюючи перерозподіл мас гірських порід. З позицій вищеназва� них геодинамічних концепцій стає зрозумілим механізм відторгнення і переміщення сіалічних фрагментів, а також можливим повніше і адек� ватніше пояснити явища і процеси, які мають місце в межах корового яру� су літосфери між головними літосферними плитами або ж у зонах конти� нентальної колізії. Обговорення. Роновим О.Б. [27], Проніним О.О. [23] та іншими дослі� дниками було обґрунтовано, що об’єм теригенних відкладів в басейнах осад� конагромадження в мезозої і кайнозої значно перевищував розташований вище рівня океанів об’єм кожного материка окремо і всієї суші в цілому. Як однозначний висновок констатується: такий об’єм теригенних осадів у седиментаційних басейнах утворювався за рахунок розмиву внутрішніх джерел, а саме в морських басейнах. За даними Д. Гіллулі [10], значна час� тина осадового матеріалу альпійських покривів (гельветід, пеннід, австрід) надходила з півдня, з району сучасного Лігурійського моря, який був та� кож джерелом осадових відкладів північних Апеннін, а не з материка, роз� ташованого північніше. Маси одного лише флішу Балкано�Карпатської дуги, які трактуються виключно як продукти розмиву сіалічних утворень внутрішньої зони Альпійського поясу, досягають 100000 км3, тобто значно перевищують, як вважав О.В. Пейве [20], об’єм Карпатських гір. І ще один, дуже важливий момент. Уламковий матеріал, який поступав з боку морсь� ких басейнів, у більшості випадків вміщував найрізноманітніший асорти� мент порід магматичних, осадових і метаморфічних, переважно багатих кремнеземом [22], які не трапляються в межах Східноєвропейської плат� форми. В цьому відношенні заслуговує уваги інформація про знахідки гра� ФОРМУВАННЯ ФЛІШУ КАРПАТ В ЕВОЛЮЦІЇ ТЕТІСУ – НОВИЙ ПОГЛЯД... ISSN 1999 7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана, 2010, №2 57 нітоїдів у моласах і у всіх тектонічних зонах флішових Карпат [7].Корінні виходи гранітів у Карпатах відомі лише у межах Рахівського масиву і Чив� чинських гір. Але ці граніти дуже метаморфізовані і по суті представлені гранітогнейсами. Саме цим вони відрізняються від уламків гранітоїдів, знайдених у фліші та моласах. Граніти мають ознаки катаклазу, а їх вік охоплює період часу від силуру (411 млн. р.) до карбону (298 млн р.), тобто належать до герцинського циклу магматизму. А останній, як відомо, в ме� жах Карпатського флішового басейну не проявляється. Вульчин Є. І. і співавтори однозначно підкреслюють те, що гранітоїди –це продукти роз� миву кордильєр, які “… необхідно шукати значно південніше” [7, ст. 282]. Ще одним свідченням невідповідності балансу ерозії континентів і осадконагромадження в океанічних басейнах є результати матеріалів гли� боководного буріння і рейсів науково�дослідних суден, які показали, що надходження ендогенної речовини на дно океанів в 10 разів перевищує ек� зогенний матеріал [1]. Як показує аналіз поширення флішових товщ в Альпійському поясі [2], їх формування почалося майже одночасно – в ранній крейді і безперер� вно продовжувалося до кінця еоцену, що аж ніяк не можна пов’язувати з раптовою діяльністю рік. Більше того, як вже зазначалося вище і на що неодноразово звертали увагу карпатські геологи, тільки русичанський і кар� пійський етапи характеризувалися дуже сильною розчленованістю дна флішового басейну і різнофаціальним складом осадів. Крім того, з цією епо� хою флішоутворення співпадає епоха масового формування олістостромів в Альпійському поясі [14]. Такий зв’язок олістостромів з флішем у просторі й часі однозначно вказує на їх генетичний зв’язок з періодом тектонічного нагромадження і активізацією тектонічних рухів, які мали глобальний ха� рактер і пов’язуються з геодинамічними процесами в Альпійській області, зокрема, з еволюцією океану Тетіс. Сьогодні по земній кулі не відомий жоден район, аналогічний за струк� турно�геоморфологічними ознаками і еволюційним розвитком області Тетіс. Концепція єдиного мезозойського океану, яка базувалася на уявленнях про його актуалістичну подібність з сучасними океанами, натрапляє на серйозні труднощі. Актуалізм як метод важливий і цінний, але обмежений в своїх можливостях, оскільки при його використанні потрібна обережність, вик� ликана необхідністю вносити поправки на незворотність еволюції геологіч� них процесів і нелінійний характер їх розвитку. В структурному відношенні океан Тетіс являв собою не єдину велику однорідну океанську западину, а область, заповнену різновеликими і різновіковими фрагментами сіалічної кори гондванського походження, розділеними прогинами з контрастним різноглибинним (від мілководного до глибоководного) нагромадженням осадів і невеликими басейнами з океанічним типом кори [3]. Різнотипність офіолітів Альпійського поясу, їх стратиграфічні, літологічні, геохімічні і структурні особливості вказують на те, що геодинамічні ситуації розвитку басейнів були різноманітними і відмінялися в просторі й часі в зв’язку з особ� ливостями руху плити Тетісу в бік європейської окраїни [6, 11]. Загальновизнаною є концепція, яка передбачає, що розвиток океану Тетіс, починаючи з пізньої пермі аж до неогену, проходив за єдиним сце� СТУПКА О.С. 58 ISSN 1999 7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана, 2010, №2 нарієм, а саме: протягом мезозою потужний горизонтальний мантійний потік, який рухався з півдня на північ, і тягнення океанічної частини пли� ти, яка занурювалася під Лавразію, в комбінації з постійно діючим механ� ізмом окраїнно�континентального рифтогенезу обумовлювали закладання щоразу нових рифтових зон, великомасштабне розшарування і деструкцію корового ярусу літосфери на північній окраїні Гондвани [16, 31]. Відбува� лося відколювання різних за величиною і ступенем переробки мікроконти� нентів, терейнів, граніто�гнейсових блоків і перескоки спредінгових центрів у нову, південну конфігурацію. Переміщення цих сіалічних фрагментів в північному напрямку привело до закриття Палеотетісу в їх фронтальній області (колізія “кіммерійського континенту” А. Шенгера з Євразією в пізньому тріасі) і утворення наприкінці тріасу – ранній юрі в тилу нового спредінгового центру і нового океану – Мезотетісу. Саме з цього моменту починається той етап розвитку Тетісу, який, власне, тільки з цього часу відповідає класичному Тетісу Е. Зюса. Слід зазначити, що переміщення континентальних мас з південної півкулі в північну, яке почалося ще в пізньому докембрії і продовжувалося за фанерозою, є однією з найважлив� іших тенденцій розвитку структури Землі взагалі і структурної еволюції (деструкції) Гондвани зокрема, що підтверджується і геологічними, і пале� онтологічними даними. Нагадаємо, що один із засновників концепції тек� тоніки плит К. Ле Пішон вернувся до вегенерівської ідеї переміщення сіал� ічних мас, а в 1970�х роках А.Л. Кніпер обґрунтував необхідність зриву сіаля при утворенні Мезотетісу. Палеотектоніка і палеогеографія області Тетіс не залишалися пост� ійними, а суттєво змінювалися. Особливо значним був перелом подій на рубежі 110–80 млн. р., пов’язаний з реорганізацією глобальної системи руху плит: якщо до цього моменту Африка рухалася відносно Євразії на півден� ний схід, то з пізньої крейди її рух змінився з лівобічного на правобічний, і Африканська плита повертає на північ. З цим етапом пов’язана суттєва зміна в будові океану Тетіс: єдиний в юрі і ранній крейді, він остаточно роз� членовується на два басейни – західний і східний [11]. Океан Тетіс перестає бути активним і починає послідовно закриватися внаслідок фронтального зближення Африкано�Аравійської плити з Європейським континентом [11]. Одночасно настає зіткнення цих плит з мікроконтинентами, терейнами і граніто�гнейсовими блоками в середині західного Тетісу. Виникає і пост� ійно посилюється тангенціальний тиск. Ці нові геодинамічні умови, які зафіксовані в деформаціях австрійської фази колізійного тектоногенезу (107– 91±1 млн р.), зумовили і всю подальшу історію розвитку земної кори Тетісу. Слід зазначити, що при колізії пливучих континентальних мас сили стиску є дуже значними. В зоні колізії Європи й Африки�Аравії деформації стиску поширювалися на 1000–1500 км північніше колізійного поясу [34]. Реалізація стиску привела до тектонічного розшарування корового ярусу літосфери океану Тетіс, яке супроводжувалося різкою зміною палео� геодинамічних ситуацій, структурною перебудовою і ускладненням мор� фології дна. В цьому аспекті не дістає підтвердження традиційне уявлення про троги як про зони акумуляції уламкового матеріалу, з якого формував� ся фліш. Троги – це структури розтягу, а фліш – продукт насувних явищ, ФОРМУВАННЯ ФЛІШУ КАРПАТ В ЕВОЛЮЦІЇ ТЕТІСУ – НОВИЙ ПОГЛЯД... ISSN 1999 7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана, 2010, №2 59 тобто стиску. Цілком очевидно, що існування одночасно в одній і тій же області двох протилежних геодинамічних ситуацій неможливе. Шар’яжі і складчастість, породжені існуючими напругами стиску, поширюючись на північ, зумовили латеральний перерозподіл величезних мас гірських порід на значній території західного сегменту океану Тетіс і щораз більше запов� нювали його північну периферію. Але ці сіалічні маси порід не були “впа� яні” в океанічну літосферу і не переміщувалися з нею як одне ціле, а руха� лися і деформувалися автономно від нижнього ярусу системи. Важливо заз� начити при цьому, що латеральне переміщення мікроплит, терейнів, гра� ніто�гнейсових блоків диктується поведінкою великих плит [18]. У нашо� му випадку це – Європейська, Африкано�Аравійська і Адріатична. До того ж процеси загального руху Африканської плити на північ ускладнювалися ще й відкриттям Атлантичного океану, яке почалося в пізній юрі–ранній крейді. Пов’язані з цим процесом рухи були направлені на схід, що приве� ло до формування зсувної складової в зоні колізії Африканської і Європейсь� кої плит. А в такій складній геодинамічній системі мікроплити змінюють геометрію свого руху, зазнають різноорієнтованих поворотів і не створю� ють умов для субдукційних процесів [18]. На заключних стадіях колізії Європейського континенту з Африкано�Аравійською і Адріатичною плита� ми, коли океанічна кора Тетісу була вже субдукована (35 млн. р., пріабон), продовжувався процес “перетасування” мікроплит і граніто�гнейсових ма� сивів у Карпато�Панонському регіоні. Тут окремими дослідниками припус� кається функціонування чотирьох зон Беньофа [4]. Але такі уявлення ма� ловірогідні, бо змушують передбачати існування в рамках невеликого (до 500 км в діаметрі) внутрішньоконтинентального басейну дуже складної гео� динамічної системи, в межах якої не знаходить пояснення природа тих зовнішніх і внутрішніх динамічних зусиль, які би привели до майже одно� часного виникнення на дуже обмеженому просторі такої кількості, до того ж різноорієнтованих, зон Беньофа з притаманними їм острівними дугами і глибоководними жолобами. Таким чином, якщо за олігоцен�міоценовий час і залишилися після закриття океану Тетіс будь�які басейни з океанічною корою в Карпатсько�Панонському регіоні, то ця кора не могла бути субду� кована, а тільки тектонічно перекрита коровими блоками, зірваними із сіма� тичної оболонки [30]. Те, що весь Альпійський пояс утворений нагромадженням тектонічних покривів, сьогодні не викликає сумнівів. Це приклад сучасної споруди, в межах якої суміщені пластини різного рівня відшарування. Крім покривів чохла тут значно поширені покриви, формування яких зумовлено зривом в основі граніто�гнейсового комплексу, і покриви, які виникли в результаті зриву всієї товщі кори з базовим рівнем в нижній корі або на границі кора� мантія. Гранітогнейсові та корові покриви мають великі розміри і утворю� ють витримані на значних відстанях системи. Амплітуда їх переміщення оцінюється в сотні кілометрів [12]. Цей гігантський пакет морфологічно різно� манітних покривів складений комплексами порід гондванського походжен� ня, які виповнювали ложе океану Тетіс або сформувалися на ньому і були зірвані зі своєї основи в процесі континентальної колізії. Рух цих алохтон� них мас у північному напрямку зумовив формування шар’яжів, ріст нових СТУПКА О.С. 60 ISSN 1999 7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана, 2010, №2 внутрішніх піднять з подальшою їх деформацією і виникнення нових дже� рел зносу. Шар’яжеутворення відбувалося з першої половини крейди до міо� цену з кульмінацією в пізній крейді і середині третинного часу. З цієї сіаліч� ної маси, яка насувалася на флішовий басейн, і виникали численні безкоре� неві кордильєри, а ті, в свою чергу, були тим основним джерелом осадів, які включалися в турбідітні системи, утворюючи Карпатський фліш. Тим самим не слід продовжувати тиражувати уявлення про кордильєри як про “висту� пи фундаменту”, до того ж не відомо якого за віком і складом. Висновки. 1. Приймаючи факт наявності шар’яжів і тангенціальних переміщень в Альпійському поясі і враховуючи масштаби переміщень сіа� лічних мас протягом мезозою і кайнозою, “теорія трогів” і уявлення про “стаціонарні кордильєри” не може задовільно пояснити ні структурних та історико�геологічних особливостей поясу, ні флішоутворення. 2. Проблематичною є вірогідність існування величезних водних ар� терій як постачальників теригенного матеріалу для флішового басейну. 3. Сучасну споруду Карпатської складчасто�покривної споруди як складову частину Альпійської геодинамічної системи не можна розгляда� ти з позиції чистої колізії двох літосферних плит – Європейської і Афри� канської. Тут проявилися елементи нелінійної геодинаміки, а саме детерм� інований процес континентальної колізії в цьому регіоні порушувався тим, що фронтальне зіткнення плит ускладнювалося ще й широтним дрейфом Африки, зумовленим відкриттям Атлантики, і наявністю між цими плита� ми великої кількості мікроплит і корових блоків. Саме цю сіалічну масу слід розглядати як основний матеріал для формування численних безкоре� невих кордильєр, за рахунок розмиву яких і утворювалися потужні товщі Карпатського флішу. 1. Аптипов М.П. Тектоника и магматизм современных и древних океанов // Гео� тектоника. – 1992. – № 3. – С. 107 – 110. 2. Архипов М.В. О месте и времени формирования флиша Альпийской складча� той области // Бюлл. МОИП, отд. геол. – 1974. – № 1. – С. 125 – 136. 3. Архипов М.В. Офиолиты Альпийской складчатой области как индикатор дест� рукционного процесса // Известия ВУЗов. Геология и разведка. – 1983. – № 11. – С. 32 – 42. 4. Балла З. Проблема неогеновых вулканитов и их значение для геодинамичес� ких реконструкций в Карпатском регионе // Геотектоника. – 1981. – № 3. – С. 79 – 93. 5. Богданов Н.А. О тектоническом скучивании коры в океанах. – Тектоническое развитие земной коры и разломы. – М.: Наука, 1979. – С. 133 – 146. 6. Богданов Н.А., Вишневская В.С. Офиолиты во времени / Ежегодный симпози� ум проекта № 195 (ЧПГК) // Геотектоника. – 1985. – № 5. – С. 108 – 110. 7. Вульчин Е. И., Гофштейн И. Д., Круглов С. С. Новые находки гранитоидов во фли� ше и молассах Карпат // Труды УкрНИГРИ. – 1963. – Вып. 3. – С. 263 – 282. 8. Вялов О.С., Гавура С.П., Даныш В.В. и др. История геологического развития Ук� раинских Карпат. – К.: Наук. думка, 1981. – 180 с. 9. Вялов О.С. О кордильерах в Карпатском флишевом бассейне // Материалы VII съезда КБГА. – К.: Наук. думка, 1967. – С. 114 – 118. 10. Гиллули Д. Тектонические движения, связанные с эволюцией горных хребтов / Природа твердой земли. – М.: Мир, 1976. – С. 225 – 251. ФОРМУВАННЯ ФЛІШУ КАРПАТ В ЕВОЛЮЦІЇ ТЕТІСУ – НОВИЙ ПОГЛЯД... ISSN 1999 7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана, 2010, №2 61 11. История океана Тетис. – Москва, 1987. – 156 с. 12. Крупський Ю.З. Геодинамічні умови формування і нафтогазоносність Карпатсь� кого та Волино�Подільського регіонів України // К.: УкрДГРІ, 2001. – 144 с. 13. Кульчицький Я.О. Основи вчення про формації (геогенерації). Частина II // Ви� давниче об’єднання “Вища школа”, Вид�во при Львівському державному Уні� верситеті. – Львів, 1973. – 91 с. 14. Леонов М.Г. Тектонический режим эпох образования олистостромов // Геотек� тоника. – 1976. – № 3. – С. 26 – 39. 15. Леонов Ю.Г. Платформенная геотектоника в свете представлений о тектоничес� кой расслоенности земной коры // Геотектоника. – 1991. – № 6. – С. 3 – 20. 16. Лобковский Л.И., Никишин А.М., Хаин В.Е. Современные проблемы геотекто� ники и геодинамики. – М.: Научный Мир, 2004. – 612 с. 17. Лозиняк П.Ю., Петрашкевич М.Й. До питань нафтогазоносності північно�зах� ідних районів Скибового і Кросненського покривів Українських Карпат // Міжнародна наук.�практич. конфер. “Генезис нафти і газу та формування їх родовищ в Україні як наукова основа прогнозу та пошуків нових скупчень”. Тези доповідей. – Чернігів, 2001. – С. 166 – 168. 18. Методы теоретической геологии. – Ленинград: Недра, 1978. – 335 с. 19. Минц М.В., Колпаков Н.И., Ланев В.С., Русанов М.С. О природе субгоризонталь� ных сейсмических границ в верхней части земной коры (по данным Кольской сверхглубокой скважины) // Геотектоника. – 1987. – № 5. – С. 62 – 72. 20. Пейве А.В. Основные черты тектоники Балкано�Карпатской области. – КБГА, VIII конгресс. Доклады. Геотектоника. Белград, 1967. – С. 173 – 178. 21. Пейве А.В. Океаническая кора геологического прошлого // Геотектоника.– 1969. – № 4. – С. 5 – 23. 22. Пронин А.А. Альпийский цикл тектонической истории Земли. Кайнозой. – Л.:Наука, 1973. – 318 с. 23. Пронин А.А. Тектоническая история океанов и проблемы становления земной коры и литосферы. – Ленинград, “Наука”, 1982. – 248 с. 24. Пущаровский Ю.М. Крупные неоднородности в строении земной коры и их воз� можные интерпретации // Геотектоника. – 1982. – № 5. – С. 3 – 16. 25. Пущаровский Ю.М., Новиков В.Л., Савельева А.А., Фадеев В.Е. Неоднородности и конвенция в тектоносфере // Геотектоника. – 1990. – № 5. – С. 3 – 8. 26. Пущаровский Ю.М., Пейве А.А. Вещественные неоднородности океанской литос� феры и геодинамические следствия // Геотектоника. – 1992. – № 4. – С. 15 – 26. 27. Ронов А.Б. Осадочные оболочки Земли. – М.: Наука, 1980. – 80 с. 28. Сеньковський Ю. М. Палеоокеанологія Карпато�Чорноморського сегменту кон� тинентальної окраїни океану Тетіс у пізньому мезозої // Праці Наукового това� риства ім. Шевченка. Том V. Геологічний збірник. – Львів, 2001. – С. 61 – 70. 29. Соколов С.Д. Концепция тектонической расслоенности литосферы: история со� здания и основные положения // Геотектоника. – 1990. – № 6. – С. 3 – 19. 30. Ступка О.С. Геодинамічна природа неогенового вулканізму Карпато�Панонсь� кого регіону // Геологія і геохімія горючих копалин. – 1998. – № 3. – С. 44 – 53. 31. Суворов А.И. Тектоническая расслоенность и тектонические движения в кон� тинентальной литосфере // Геотектоника. – 2000. – № 6. – С. 15 – 25. 32. Тектоническая расслоенность литосферы и региональные геологические иссле� дования. – М.: Наука, 1990. – 294 с. 33. Шаров В.И. О новой трехслойной сейсмической модели континентальной коры // Геотектоника. – 1987. – № 4. – С. 19 – 30. 34. Ziegler P.A., Cloetingh S., van Wees J. D. Dynamics of intra�plate compersional deformation: the Alpine foreland and other examples // Tectonophysics, 1995. – V. 252. – P. 7 – 59. СТУПКА О.С. 62 ISSN 1999 7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана, 2010, №2 Рассматривается проблема источника терригенного материала для флишеобра зования в Карпатском регионе. Не решает этой проблемы, как показал анализ геологи ческого материала, “теория трогов”, представление о стационарных кордильерах и ги гантских водных артериях. Констатируется, что в раннем мезозое вследствие круп номасштабного расслоения и деструкции земной коры северного края Гондваны образо вались многочисленные микроплиты и гранито гнейсовые массивы, которые заполни ли океан Тетис. Из этой сиалической массы, которая перемещалась в сторону Евро пейского континента и надвигалась на флишевый бассейн, формировались бескорне вые кордильеры. Именно они и были тем основным источником осадков, которые вклю чались в турбидитные системы, образуя мощные толщи Карпатского флиша. This paper is concerned with the problem of the source of terrigenous material for the flysch formation of the Carpathian region. As can be seen from the analysis of geological material, the “theory of troughs”, the notion of stationary cordillera and giant waterways do not solve this problem. It is ascertained that in the Early Mesozoic, due to large scale stratification and destruction of the earth’s crust of the northern part of Gondwana numerous microplates and granite gneiss massifs, which have filled the Tethys Ocean, were formed. From this sialic mass, that moved in the direction of the European continent and overthrust the flysch basin, the root free cordillera were formed. It was they that became those main sources of sediments which were included into turbid systems, forming thick masses of the Carpathian Flysch.

Формування флішу Карпат в еволюції Тетису – новий погляд на проблему

Institution

Ähnliche Einträge