Стан та перспективи розвитку фінансового інжинірингу
Досліджено проблеми розвитку фінансового інжинірингу та моделі оцінки портфельного ризику.
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Вісник економічної науки України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45057 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Стан та перспективи розвитку фінансового інжинірингу / В. Кравченко, Л. Фільштейн // Вісник економічної науки України. — 2012. — № 2 (22). — С. 50-52. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-45057 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-450572013-06-08T03:21:24Z Стан та перспективи розвитку фінансового інжинірингу Кравченко, В. Фільштейн, Л. Наукові статті Досліджено проблеми розвитку фінансового інжинірингу та моделі оцінки портфельного ризику. Исследовано проблемы развития финансового инжиниринга и модели оценки портфельного риска. The problems of financial engineering and portfolio risk assessment models. 2012 Article Стан та перспективи розвитку фінансового інжинірингу / В. Кравченко, Л. Фільштейн // Вісник економічної науки України. — 2012. — № 2 (22). — С. 50-52. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45057 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наукові статті Наукові статті |
| spellingShingle |
Наукові статті Наукові статті Кравченко, В. Фільштейн, Л. Стан та перспективи розвитку фінансового інжинірингу Вісник економічної науки України |
| description |
Досліджено проблеми розвитку фінансового інжинірингу та моделі оцінки портфельного ризику. |
| format |
Article |
| author |
Кравченко, В. Фільштейн, Л. |
| author_facet |
Кравченко, В. Фільштейн, Л. |
| author_sort |
Кравченко, В. |
| title |
Стан та перспективи розвитку фінансового інжинірингу |
| title_short |
Стан та перспективи розвитку фінансового інжинірингу |
| title_full |
Стан та перспективи розвитку фінансового інжинірингу |
| title_fullStr |
Стан та перспективи розвитку фінансового інжинірингу |
| title_full_unstemmed |
Стан та перспективи розвитку фінансового інжинірингу |
| title_sort |
стан та перспективи розвитку фінансового інжинірингу |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Наукові статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45057 |
| citation_txt |
Стан та перспективи розвитку фінансового інжинірингу / В. Кравченко, Л. Фільштейн // Вісник економічної науки України. — 2012. — № 2 (22). — С. 50-52. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
| series |
Вісник економічної науки України |
| work_keys_str_mv |
AT kravčenkov stantaperspektivirozvitkufínansovogoínžiníringu AT fílʹštejnl stantaperspektivirozvitkufínansovogoínžiníringu |
| first_indexed |
2025-07-04T03:40:48Z |
| last_indexed |
2025-07-04T03:40:48Z |
| _version_ |
1836686192723099648 |
| fulltext |
Г. КОСТРОМІН В. КРАВЧЕНКО, Л. ФІЛЬШТЕЙН
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
3
50
механізм проведення кадрової політики на підприємстві,
формування виробничого колективу, активізації роботи з
адаптації його до нововведень у процесі реструктуризації
підприємства. Особлива роль і місце в проведенні такої
політики відводиться керівникові підприємства.
Адаптація виробничого колективу до нових умов
господарювання повинна розглядатися диференційова-
но, з позицій адаптації до її кожного окремого праців-
ника підприємства, причому керівником підприємства
повинні бути створені для цього всі умови.
Тому, підтриманню нормального соціально-
психологічного клімату у колективі, адаптації колекти-
ву" до нових умов діяльності та до нових членів колек-
тиву, необхідно підходити комплексно та приділяти
першочергову увагу. У цілому для проведення більш
активної політики по адаптації колективу на нашу дум-
ку, необхідна реалізація наступних додаткових заходів:
Керівнику підприємства необхідно:
– максимально використовувати демократичні під-
ходи в процесі управління виробництвом, його рестру-
ктуризації, проводити цю роботу гласно, враховувати
думку низових трудових колективів. Проводити в коле-
ктиві роз'яснювальну роботу про необхідність прове-
дення реструктуризації виробництва і її ефективність
для підприємства.
– постійно тримати в полі зору стан морально-
психологічного клімату в колективі, відслідковувати
основні тенденції його змін, знати й вміло користатися
важелями впливу на ці процеси.
– більш активно проводити диверсифікацію виро-
бництва, створювати додаткові суміжні виробництва на
підприємстві для використання вивільнюваної робочої
сили з основного виробництва.
– підсилити роль стратегічного планування на під-
приємстві, прогнозувати розвиток виробництва і, вихо-
дячи з цих прогнозів, заздалегідь проводити перепідго-
товку й перекваліфікацію кадрів для подальшого вико-
ристання їх на підприємстві.
Необхідно підвисити відповідальність керівників
за ефективне використання робочої сили на підприємс-
тві, недопущення її необґрунтованого звільнення,
включати ці питання в колективні договори та активі-
зувати роль профспілок у захисті інтересів працівників
підприємства. На всіх підприємствах, де використову-
ється праця найманих працівників, обов'язково склада-
ється колективний договір між власником та трудовим
колективом. Договір регламентує виробничі, трудові та
економічні відносини трудового колективу з адмініст-
рацією підприємства, питання охорони праці, соціаль-
ного розвитку, участі працівників у розпорядженні та
використанні прибутку й ін.
Однією з причин недостатньо ефективної рестурту-
ризації підприємства є недостатнє наукове та методичне
вирішення проблем реструктуризації підприємств в
Україні. Для виправлення даної ситуації необхідно:
– визначити особливості реструктуризації підпри-
ємств в умовах формування ринкового середовища.
Необхідно адекватно уявляти середовище, в якому ви-
никає, виконується та завершується проект реструкту-
ризації. Його життєздатність в більшій мірі залежить
від того, наскільки точним є зображення навколишньо-
го середовища з позиції її взаємодії з проектом. Вини-
кає потреба науково обґрунтувати особливості рестру-
ктуризації підприємств саме в умовах трансформації
суспільства;
– визначити методичні підходи для оцінки ефекти-
вності самої реструктуризації та управлінських дій у
відношення її здійснення. Треба запам’ятати, що рест-
руктуризація сама по собі як модний зараз процес не
потрібна. Вона повинна мати чітко визначену мету,
досягнення якої слід оцінювати на окремих етапах і в
цілому;
– розглянути наукову проблему відносно визна-
чення проектів реструктуризації підприємств. Єдиного
шляху реструктуризації не існує. На різних підприємст-
вах в залежності від різних обставин цей процес відбу-
вається по-різному. Необхідно виявити, які конкретно
фактори визначають той чи інший шлях реструктуриза-
ції, які методи відповідають кожному шляху, які мають
бути управлінські дії відносно управління цим проце-
сом, тобто науково обґрунтувати доцільність тих чи
інших моделей реструктуризації підприємств.
Тільки комплексний, системний підхід до прове-
дення процесу реструктуризації дозволить прискорити
підвищення конкурентоспроможності продукції, пок-
ращити інвестиційну привабливість підприємств і на
цій основі, поряд з іншими заходами, підвищити ефек-
тивність функціонування економіки України, її життє-
діяльність та конкурентноздатність.
Список джерел
1. Бєлих Л.П., Федотова М.А. Реструктуризация предприятий.
– Москва «ЮНИТИ», 2001. – 368 с.
2. Чечеткина Я.С. Управление проектами реструктуриза-
ции предприятий. Наукові праці. – ДонНТУ, Донецьк,
2002. – 246 с.
3. Андрієвська Є.В. Поняття та сутність процесу реструктури-
зації промислових підприємств // Вісник соціально-
економічних досліджень. – 2010. – № 39. – С. 24-33.
4. Леміш К.М. Основи формування механізму реструктуриза-
ції промислових підприємств // Економіка і регіон. – 2010.
– № 25-02. – С. 44-56.
5. Про відновлення платоспроможності або визнання підп-
риємства банкрутом. Закон України від 14.05.1992
№2343-ХІІ.
6. Терещенко О.О. Фінансові домінанти реструктуризації під-
приємств // Фінанси України. - 2009. – № 4. – С. 56-64.
7. Вятрович О. Реструктуризація як важливий спосіб забезпе-
чення життєдіяльності підприємств // Економіст. – 2011. –
№ 7. – С. 45-50.
8. Костромін Г.Т. Інвестиційна привабливість регіону:
шляхи вирішення. Матеріали ІV з’їзду Спілки економі-
стів України та Міжнародної науково-практичної кон-
ференції «Інвестиційно-інноваційний розвиток регіо-
ну». – Київ, 2010. – С. 127-134.
9. Статистичний щорічник України за 2009 рік. – К: Держ-
комстат, 2010. – 643 с.
В. Кравченко
Л. Фільштейн
м. Кіровоград
СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОГО ІНЖИНІРИНГУ
В Україні та закордонній практиці, фінансовий сек-
тор являється частиною економіки, яка безпосередньо
пов’язана з діяльністю фінансових інститутів. Які здійс-
нюють акумулювання та трансформацію заощаджень або
В. КРАВЧЕНКО, Л. ФІЛЬШТЕЙН
2012/№2 51
тимчасово вільних коштів одних економічних агентів у
інвестиції інших, забезпечують розподіл фінансових ре-
сурсів між різними секторами економіки і, в кінцевому
підсумку, сприяють сталому економічному розвитку.
Фінансовий інжиніринг охоплює великий спектр
практичних додатків для вирішення проблем в галузі
фінансів. Використання фінансового інжинірингу дає
можливість комерційним банкам швидко залучити де-
шеві ресурси та неприйнятність менеджментом ризику.
Фінансові інновації також багато в чому надають учас-
никам ринку мобільність та маневреність в раніше не-
відомому масштабі.
З погляду практики фінансовий інжиніринг охоп-
лює різні сфери економіки та напрями діяльності. Зок-
рема відчутна роль фінансового інжинірингу в торгівлі
цінними паперами та похідними цінними паперами.
Представники фундаментальної фінансової науки -
Ірвін Фішер, Гаррі Марковіц, Бенджамін Грецем і Девід
Додд, Фредерік Маколі, Уільям Шарп, Фішэр Блек, Мі-
рон Шоулз – також є фінансовими інженерами. Кожен з
них у свій час розробив інноваційну теорію, яка в пода-
льшому слугувала розвитку фінансових ринків.
На жаль тематика, що досліджується вимагає по-
дальшої розробки в українській фундаментальній науці
в порівняні із світовою практикою, та здійснюються на
недостатньому рівні. До того ж переважно відбувається
автоматичне перенесення західних методик щодо фор-
мування портфелів цінних паперів фінансовими інсти-
тутами на фондовому ринку без достатнього врахуван-
ня українських реалій, що не завжди приводить до ба-
жаного результату.
Метою статті є визначення суті проблеми розвитку
фінансового інжинірингу та надання моделі оцінки
портфельного ризику.
За останніми наявними даними частка операцій з
цінними паперами, які вільно обертаються на фондово-
му ринку, не перевищує 8,5% від його загального обо-
роту. Питома вага операцій за окремими цінними папе-
рами в 2010 році становила: акцій – 9,33%, державних
облігацій – 17,19%, інвестиційні сертифікати 6,7%, де-
ривативи 1,18%, облігацій підприємств – 9,65%, обліга-
цій місцевих позик – 28,0%.
Стан фондового ринку в Україні не сприяє розвит-
ку сектора похідних фінансових інструментів. Проана-
лізувавши сучасний стан фінансового ринку України, є
всі підстави вважати, що:
– фондовий ринок залишається надзвичайно за-
критим: приблизно 90,0 % усіх операцій на ньому здій-
снюються в так званому приватному режимі;
– дефіцит цінних паперів, що вільно обертаються
на ринку, та операцій з ними перешкоджає встановлен-
ню об’єктивної вартості та дохідності вітчизняних цін-
них паперів.
– невідповідність фондового ринку масштабам
економіки, його висока волатильність;
– обмежений внутрішній попит на цінні папери;
– неурегульованість акціонерних конфліктів;
– неефективність законодавчого регулювання;
– недовіра іноземних інвесторів до українських
позичальників,
– недосконалі стандарти управляння ризиком.
Також при формуванні інвестиційних портфелів, що
складаються з великої кількості активів, важливою про-
блемою залишається складність розрахунків та відсутність
інформації про українських корпоративних позичальників
яка впливає на розмір обсягу фондового ринку.
Подальше формування і розвиток фінансового ін-
жинірингу, залежить від того, наскільки ефективним є
теоретично-методологічний і науково-практичний під-
хід щодо управління ризиками.
В умовах банківської кризи та економічної неста-
більності діяльність комерційних банків виявилась ду-
же пов'язаною з проблемою формування інвестиційних
портфелів. Оскільки однією із проблем є інвестиційний
ризик тому необхідно визначити фактори, які можуть
впливати на нього та їх обґрунтування.
Ризик портфеля залежить від того, в якому напря-
мку будуть змінюватись доходності активів портфеля
при змінні кон’юнктури ринку і в якій мірі. Тому при
формуванні портфеля активів інвестору необхідно зна-
ти, яким чином буде змінюватись доходність одного
активу при зміні доходності іншого активу. Ціль фор-
мування портфеля полягає у прагненні отримати очіку-
ваний рівень доходності при більш низькому рівні очі-
куваного ризику.
Досвід свідчить, що недостатній рівень ліквідності
часто стає першою ознакою наявності у банку серйоз-
них фінансових труднощів. У такій ситуації, як прави-
ло, починається відплив клієнтів і закриття рахунків,
що, у свою чергу, призводить до підвищення потреби в
ліквідних засобах і поглиблення кризи ліквідності. Бан-
ки змушені шукати джерела поповнення грошових ко-
штів через продаж найбільш ліквідних активів та запо-
зичення на ринку. За таких обставин проведення подіб-
них операцій ускладнюється, адже кредитори дуже не-
охоче надають позики банку, котрий перебуває на межі
банкрутства, вимагаючи додаткового забезпечення і
підвищення відсоткових ставок, а продаж активів може
здійснюватися за несприятливих ринкових умов. Це
призводить до скорочення доходів, додаткових витрат
та швидкого наростання фінансових проблем.
Ціновий ризик (price risk) визначається як можли-
вість відхилення майбутньої ціни від її очікуваного
значення. Відхилення від очікуваної ціни не
обов’язково повинно здійснюватись в гіршу сторону.
Дійсно, якщо очікування без змін, то вигідні відхилен-
ня також ймовірні, як і невигідні.
Тим паче ми вважаємо, що любе відхилення від
величини яке очікується є проявом цінового ризику.
Визначення цінового ризику підказує спосіб його вимі-
ру. Так як ціновий ризик приймає форму відхилення від
величини яка очікується, чим більша зміна цін, тим бі-
льше до ризику буде схильним суб’єкт ринку. Така
змінність може бути вираженою кількісно за допомо-
гою відомих статистичних характеристик.
Наступним фактором є значення довжини інвести-
ційного горизонту в питаннях аналізу портфелів та їх
оптимального вибору. Ігнорувати довжину інвестицій-
ного горизонту можливо було б тільки при наступних
умовах, якщо:
1) оптимальний портфель не залежить від довжини
інвестиційного горизонту;
2) у всіх інвесторів є загальний горизонт і з точніс-
тю співпадав би з проміжком часу, в якому визначено
доходність.
Рівень ризику пов’язаного з даним портфелем для
всіх інвесторів буде неоднаковий. Різні інвестори розг-
лядаючи один і той же портфель будуть відчувати різ-
ний ступінь ризику. Така різниця може визначатися
взаємозв’язком між рівнем ризику портфеля та довжи-
ною горизонту інвестора.
Витрати для підприємств можуть бути непередба-
чуваними і їх збільшення може вплинути на рівень ак-
тивів підприємства.
Встановивши фактори які можуть впливати на
інвестиційних ризик портфелів нами пропонується
регресійна модель визначення його рівня. При побудові
системи взаємопов’язаних факторних і результативних
групувань за параметр оптимізації у було прийнято ри-
зик інвестиційного портфелю.
В. КРАВЧЕНКО, Л. ФІЛЬШТЕЙН І. КУКУРУДЗА
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
3
52
При складанні плану повного експерименту попе-
редньо визначали рівні варіювання та їх інтервали
(табл.1).
Таблиця 1
Рівні варіювання факторів
Фактори
Рівні
факторів
- 1 + 1
Ціновий ризик A (Х1) - 0,75 1,25
Доходність активу(%) B(Х2 ) - 20 70
Фактор часу (періоди) (роки) C(Х3) - 1 5
Витрати (%) D(Х4) - 15 50
Ліквідність активів (%) E(Х)5 - 10 20
Після побудови матриці вихідних даних для бага-
тофакторного кореляційно-регресійного аналізу були
знайдені коефіцієнти регресії моделі (табл. 2).
Таблиця 2
Регресійний аналіз
Multiple Regression Analysis
Dependent variable: Var_1
Parameter Estimate Standard
Error
T Statistic P-Value
CONSTANT 41.3703 6.90108 5.99476 0.0001
Factor_A 4.67074 3.78731 1.23326 0.2457
Factor_B 0.101328 0.0984417 1.02932 0.3276
Factor_C 1.37432 1.2221 1.12456 0.2870
Factor_D 1.1288 0.796793 1.41668 0.1870
Factor_E 1.55519 1.58724 0.979812 0.3503
Статистична оцінка результатів експерименту доз-
волила побудувати рівняння регресії яке характеризує
зв’язок між ознаками:
Var_1 до 41.3703 + 4.67074*Factor_A +
0.101328*Factor_B + 1.37432*Factor_C +
1.1288*Factor_D - 1.55519*Factor_E
Результати проведеного дослідження показали
зв’язки у 95% між визначеними факторами. Коефіцієнт
множинної детермінації R2= 0,79 % показує, що
варіація платоспроможності в зв’язку із зміною розгля-
дуваних факторів, становить 79%. Тісноту зв’язку між
ризиком і факторами, характеризуються коефіцієнтами
кореляції.
Також отримана модель підтвердила, що слід
інвестувати капітал на короткий проміжок часу. Оскі-
льки ризик в значній степені є сприйняттям, а сприй-
няття є функцією довжини інвестиційного горизонту.
Запропонована модель оцінки ризику дозволяє:
– визначати об’єм ризику на різних інвестиційних
горизонтах;
– спрощенні розрахунки щодо оцінки ризику інве-
стиційного портфелю;
– отримати достовірність результатів з ймовірні-
стю у 95%;
– розроблення механізму захисту інвесторів від
ризику його вкладень.
Таким чином з вищерозглянутого можна зробити
наступні висновки:
Доцільним є дослідження найбільш придатного до
впровадження досвіду зарубіжних країн на різних ета-
пах становлення ринку похідних фінансових інструме-
нтів з урахуванням сучасної національної специфіки
української економіки.
Підвищення ефективності функціонування ринку
цінних паперів в Україні неможливе без чіткого визна-
чення основних напрямів його подальшого розвитку.
Такими напрямами мають бути наступні заходи:
1. Створення команди фінансових інженерів у ко-
мерційному банку, це дозволить:
– визначитись з правовим статусом деяких фінан-
сових інструментів, оскільки різноманіття акцій, облі-
гацій, різних «вторинних цінних паперів» досягає вели-
ких розмірів.
– при формуванні відповідної інфраструктури має
стати бюро кредитних історій, це змінить відношення
іноземних інвесторів;
– широкое надання інформації про фінансові
інструменти, як юридичним так і фізичним особам;
– проведення семінарів та регулярні публікації в
періодичних виданнях.
2. Необхідно запровадити нові моделі захисту фі-
нансових інструментів від ризику, які працюють в умо-
вах економічної кризи.
3. Сучасний стан фондового ринку України вима-
гає створення нових фінансових інструментів, які б не
ускладнювали економічні відносини та викликали дові-
ру інвесторів.
Таким чином, розвиваючи фінансовий інжиніринг,
комерційні банки будуть мати можливість: приймати
нові фінансові рішення; розширювати можливості інве-
стування; залучати інвесторів; створювати умови усім
учасникам ринку працювати з мінімальними ризиками;
отримувати прибуток від операцій з цінними паперами.
Список джерел
1. Мармоза А.Т. Практикум з теорії статистики. – К.: Ель-
га, Ніка-Центр, 2003. – 344 с.
2. Маршалл Джон Ф., Бансал Випул К. Финансовая инже-
нерия: Полное руководство по финансовым нововведе-
ниям: Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 784 с.
І. Кукурудза
академік АЕН України
м. Черкаси
ЗАКОН ТЕНДЕНЦІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІК ДО ГЛОБАЛІЗАЦІЇ:
СУТНІСТЬ І НАСЛІДКИ ДІЇ
Постановка проблеми. В останні 10-15 років всі
економічні, соціальні, політичні та культурні відносини
на національному, регіональному і світовому рівнях
розглядаються крізь призму глобалізації. Глобалізація
економіки стала одним з найважливіших чинників, що
визначають історичний поступ людської цивілізації, в
тому числі й української. З огляду на це тема нашого
дослідження є достатньо актуальною.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. За по-
рівняно нетривалий період проблемам економічної гло-
|