Дослідження факторів розвитку трудового потенціалу на основі суб’єктної багаторівневості та процесності проходження фаз відтворювального циклу трудового потенціалу

Розкривається суть теоретичного підходу до виділення та структурування факторів формування та розвитку трудового потенціалу на основі суб’єктної багаторівневості трудового потенціалу та процесності проходження фаз відтворювального циклу трудового потенціалу....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Чорний, Р.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2012
Schriftenreihe:	Вісник економічної науки України
Schlagworte:	Наукові статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45059
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Дослідження факторів розвитку трудового потенціалу на основі суб’єктної багаторівневості та процесності проходження фаз відтворювального циклу трудового потенціалу / Р. Чорний // Вісник економічної науки України. — 2012. — № 2 (22). — С. 179-185. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-45059
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-450592013-06-08T03:21:28Z Дослідження факторів розвитку трудового потенціалу на основі суб’єктної багаторівневості та процесності проходження фаз відтворювального циклу трудового потенціалу Чорний, Р. Наукові статті Розкривається суть теоретичного підходу до виділення та структурування факторів формування та розвитку трудового потенціалу на основі суб’єктної багаторівневості трудового потенціалу та процесності проходження фаз відтворювального циклу трудового потенціалу. Раскрывается суть теоретического подхода к выделению и структурирование факторов формирования и развития трудового потенциала на основе субъектного многоуровневости трудового потенциала и процесса прохождения фаз воспроизводственного цикла трудового потенциала. The essence of the theoretical approach to the selection and structuring of factors in the formation and development of labor potential on the basis of multi-level subjective feature and process of passing phases of the reproduction cycle of labor potential. 2012 Article Дослідження факторів розвитку трудового потенціалу на основі суб’єктної багаторівневості та процесності проходження фаз відтворювального циклу трудового потенціалу / Р. Чорний // Вісник економічної науки України. — 2012. — № 2 (22). — С. 179-185. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45059 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Чорний, Р. Дослідження факторів розвитку трудового потенціалу на основі суб’єктної багаторівневості та процесності проходження фаз відтворювального циклу трудового потенціалу Вісник економічної науки України
description	Розкривається суть теоретичного підходу до виділення та структурування факторів формування та розвитку трудового потенціалу на основі суб’єктної багаторівневості трудового потенціалу та процесності проходження фаз відтворювального циклу трудового потенціалу.
format	Article
author	Чорний, Р.
author_facet	Чорний, Р.
author_sort	Чорний, Р.
title	Дослідження факторів розвитку трудового потенціалу на основі суб’єктної багаторівневості та процесності проходження фаз відтворювального циклу трудового потенціалу
title_short	Дослідження факторів розвитку трудового потенціалу на основі суб’єктної багаторівневості та процесності проходження фаз відтворювального циклу трудового потенціалу
title_full	Дослідження факторів розвитку трудового потенціалу на основі суб’єктної багаторівневості та процесності проходження фаз відтворювального циклу трудового потенціалу
title_fullStr	Дослідження факторів розвитку трудового потенціалу на основі суб’єктної багаторівневості та процесності проходження фаз відтворювального циклу трудового потенціалу
title_full_unstemmed	Дослідження факторів розвитку трудового потенціалу на основі суб’єктної багаторівневості та процесності проходження фаз відтворювального циклу трудового потенціалу
title_sort	дослідження факторів розвитку трудового потенціалу на основі суб’єктної багаторівневості та процесності проходження фаз відтворювального циклу трудового потенціалу
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Наукові статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45059
citation_txt	Дослідження факторів розвитку трудового потенціалу на основі суб’єктної багаторівневості та процесності проходження фаз відтворювального циклу трудового потенціалу / Р. Чорний // Вісник економічної науки України. — 2012. — № 2 (22). — С. 179-185. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT čornijr doslídžennâfaktorívrozvitkutrudovogopotencíalunaosnovísubêktnoíbagatorívnevostítaprocesnostíprohodžennâfazvídtvorûvalʹnogociklutrudovogopotencíalu
first_indexed	2025-07-04T03:40:56Z
last_indexed	2025-07-04T03:40:56Z
_version_	1836686200325275648
fulltext	Н. ЧОРНА Р. ЧОРНИЙ 2012/№2 179 би. Для прикладу, загальною тенденцією, що спостері- гається у світовій практиці, є розвиток процесів дифе- ренціації потреб споживачів у відповідності до підви- щення їх реальних доходів. Основну структуру зрушень в асортименті проду- кції підприємств харчової промисловості України має становити науково обґрунтована оптимальна структура харчування людини, що базується на раціональних но- рмах споживання. Із метою наближення до неї фактич- ної структури споживання харчових продуктів, необ- хідно віднайти компроміс між наявними проблемами споживачів, економічними інтересами підприємств ха- рчової промисловості та інтересами суспільства в сфері захисту здоров’я нації. Досягнення такого компромісу в процесі системної трансформації галузі дасть змогу вирішити низку важливих соціально-економічних про- блем. Рушійною силою цього процесу повинна стати активізація інноваційної діяльності підприємств галузі, насамперед, у сфері впровадження високоефективних ресурсозберігаючих технологій виробництва продуктів підвищеної харчової цінності [6]. Пріоритетними напрямками активізації інновацій- них процесів у харчовій промисловості України, на наш погляд, повинні бути: створення й упровадження у виробництво ресур- со- та енергозберігаючих, екобезпечних технологій глибокої переробки аграрної сировини; упровадження сучасних систем сертифікації продукції, методик експрес-аналізу, лабораторного об- ладнання для контролю за якістю й безпекою аграрної сировини та продовольчих товарів; розроблення необхідного технологічного облад- нання для запровадження сучасних наукомістких тех- нологій переробки аграрної сировини та організації його випуску на вітчизняних підприємствах продоволь- чого машинобудування; збільшення випуску продуктів дитячого харчу- вання, продовольчих товарів лікувально- профілактичного призначення шляхом організації спе- ціальних сировинних зон і розширення виробництва екологічно чистої аграрної сировини. Без сумніву, головною перешкодою для реалізації інноваційної моделі розвитку національної харчової промисловості є проблема фінансування, яка зумовлена низькою рентабельністю більшості видів сільськогос- подарської продукції й недостатніми бюджетними аси- гнуваннями. Водночас, гальмує розвиток сфери вироб- ництва харчових продуктів в Україні й низька купіве- льна спроможність населення. Висновки. Отже, з урахування комплексу склад- них соціально-економічних проблем, що характерні для сучасного етапу розвитку нашої держави, вагомого зна- чення набуває забезпечення базових складових націо- нальної економічної безпеки, серед яких і продовольча. Сучасне трактування продовольчої безпеки передбачає не лише забезпечення максимальної доступності про- дуктів харчування для населення, а й їх відповідну якість та безпечність для здоров’я. Слід констатувати, що навіть упровадження інноваційних технологій у виробництво харчових продуктів не розв’язує увесь спектр проблем забезпечення продовольчої безпеки, оскільки, як правило, вирішує питання доступності за рахунок якості й безпечності. На наш погляд, насампе- ред, використання екобезпечних технологій, у поєднан- ні із реформуванням системи стандартизації й сертифі- кації у сфері виробництва продуктів харчування, може забезпечити прогресивний розвиток системи продово- льчої безпеки нашої держави. Відповідно, саме цей на- прямок розвитку національної економіки потребує по- дальших наукових досліджень, результати яких мають стати основою для обґрунтування та розробки стратегі- чної документації у сфері продовольчого забезпечення населення. Список джерел 1. Бойчук О.І. Продовольча безпека: теорія, методологія, проблеми : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора. ек. наук: спец. 08.07.02 «Економіка сільського господарства і АПК» / О.І. Гойчук. – Миколаїв, 2004. – 42 с. 2. Кушмаєва В.В. Дійова стратегія розвитку продоволь- чих ринків [Електронний ресурс] / В.В. Кушмаєва // Проблеми формування нової економіки ХХІ століття : Матеріали ІI Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції. Режим доступу : http://www.confcontact.com/2009new/2_kushmaeva.php 3. Пабат О.В. Економічна безпека держави: інноваційні фактори / О.В. Пабат. Л. : Ін-т регіональних дослідж. НАН України, 2012. 168 с. 4. Пабат О.В. Продовольча безпека як складова економічної безпеки держави / О. В. Пабат // Економіка АПК. – 2010- № 12 С. 86-90. 5. Система державного регулювання безпечності харчових продуктів в Україні: на шляху вдосконалення. Режим доступу : http://www.ifc.org/ifcext/uspp.nsf/AttachmentsBy Title/ Food_safety_report_ukr/$FILE/FS_report_Ukr_web.pdf 6. Чорна Н.П. Сучасні трансформаційні процеси в харчовій промисловості в контексті їх впливу на продо- вольчу безпеку країни / Н.П. Чорна // Продуктивні сили і регіональна економіка : Зб. наук. пр. : У 2 ч. К. : РВПС України НАН України, 2008. – Ч. 2. – С. 207-214. Р. Чорний м. Тернопіль ДОСЛІДЖЕННЯ ФАКТОРІВ РОЗВИТКУ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ НА ОСНОВІ СУБ’ЄКТНОЇ БАГАТОРІВНЕВОСТІ ТА ПРОЦЕСНОСТІ ПРОХОДЖЕННЯ ФАЗ ВІДТВОРЮВАЛЬНОГО ЦИКЛУ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ Розвиток трудового потенціалу є причиною та наслідком стратегічного курсу державного управління у напрямку досягнення високих рівнів соціально- економічного добробуту. В свою чергу гарантування прогресивних кількісно-якісних змін у розвитку трудо- вого потенціалу неможливе без врахування та прогно- зування дії факторів розвитку трудового потенціалу, що актуалізує наукові пошуки у площині виокремлення та структуризації факторного впливу на формування та розвиток трудового потенціалу. Вітчизняна та зарубіжна наукова спадщина досить ґрунтовано вивчає питання факторного впливу на фор- http://www.confcontact.com/2009new/2_kushmaeva.php http://www.ifc.org/ifcext/uspp.nsf/AttachmentsBy%20Title/%20Food_safety_report_ukr/$FILE/FS_report_Ukr_web.pdf http://www.ifc.org/ifcext/uspp.nsf/AttachmentsBy%20Title/%20Food_safety_report_ukr/$FILE/FS_report_Ukr_web.pdf Р. ЧОРНИЙ ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 3 180 мування, збереження, відтворення трудового потенціалу. Різним аспектам даної наукової проблема- тики присвячені праці таких вчених, як Д. Богиня, О. Грішнова, С. Пирожков, Л. Шевчук, П. Гайдуцький, С. Злупко, М. Долішній, Л. Шаульська, М. Чумаченко, Л. Семів, Е. Лібанова, В. Васильченко, Л. Гальперіна, В. Приймак, Н. Чорноморченко, С. Гринкевич тощо. Незважаючи на множинність наукових точок зору на явища та процеси, що детермінують траєкторію розвит- ку трудового потенціалу, можна відмітити певну хаотичність та відсутність методологічної єдності, цілісності, щодо виділення факторів впливу на розви- ток трудового потенціалу за відповідним фазами, суб’єктами, рівнями оцінки тощо. На нашу думку, повноцінне виявлення та дослідження факторів розвитку трудового потенціалу обумовлює необхідність розгляду останнього з точки зору суб’єктної багаторівневості та процесності проходження фаз відтворювального циклу трудового потенціалу. Суб’єктна багаторівневість передбачає виділення таких видів трудового потенціалу, як трудовий потенціал окремої людини, сім’ї, підприємства, устано- ви, організації, територіального утворення, галузі гос- подарювання, регіону, району, країни, світу, суспільства, цивілізації та, відповідно, виділення гло- бального, національного, регіонального, галузевого, територіального, господарського, домогосподарського (сімейного), індивідуального рівнів трудового потенціалу. Представлена градація суб’єктної багаторівневості трудового потенціалу, не вносить суттєвих коректив щодо сутнісного розуміння трудового потенціалу, оскільки характеризується таким явищем, як взаємопроникність. Так, наприклад, кожен конкретний індивід, що володіє відповідними кількісно – якісними особистісними характеристиками індивідуального потенціалу праці (індивідуальний рівень), одночасно є системотворчим щодо: домогосподарського (сімейного) рівня – шляхом участі в інституті сімї, господарського – участі у складі трудового потенціалу господарюючих суб’єктів, територіального – у складі акумульованого трудового потенціалу відповідного територіального утворення тощо (рис. 1). Рис.1. Суб’єктна багаторівневість трудового потенціалу Розуміння суб’єктної багаторівневості трудового потенціалу як сукупності різновекторної спрямованості здатності до праці на окремі об’єкти аплікації потенці- алу праці є необхідним елементом пізнання множини факторів розвитку трудового потенціалу, оскільки пе- редбачає можливість формування акумульованої сис- теми факторів впливу на розвиток трудового потенціа- лу. Даний підхід, з однієї сторони, дозволяє виявити як фактори розвитку трудового потенціалу, що обумовлені специфікою того чи іншого об’єкту прикладання праці, так і , з другої сторони, фактори, що безпосередньо ви- пливають із означення носія трудового потенціалу у відповідності до рівневої диференціації. Процесність проходження фаз відтворювального циклу трудового потенціалу пропонується нами розгля- дати як кількісно-якісну динаміку зміни характеристик трудового потенціалу за фазами його формування, ста- новлення, реалізації, використання, збереження та відт- ворення. Розвиток трудового потенціалу, на нашу думку, є предметним відображенням процесності проходження фаз відтворювального циклу. При чому, розвиток тру- дового потенціалу, на нашу думку, не обов’язково слід пов’язувати виключно із прогресивними змінами кількісно-якісних характеристик останнього. Важливою передумовою розвитку трудового потенціалу є наступність у проходженні фаз від- творювального циклу, що передбачає неперервний перехід від однієї до іншої фази відтворювального циклу. Недотри- мання даної умови може стати причиною виникнення знач- них деформацій розвитку трудового потенціалу та відобразитися не лише на індивідуальному рівні, але й вне- сти значні корективи у суспільно-економічному вимірі. Оскільки для розвитку соціально-економічних явищ та процесів характерними є як фази розгортання, загострення, так і такі зворотні процеси, як згортання, елімінації, трансформації окремих структурних складо- вих, – то розвиток трудового потенціалу пропонується розглядати нами з точки зору еволюційної концепції. У нашому розумінні еволюційності: Р. ЧОРНИЙ 2012/№2 181 – по перше, дотримується принцип пофазового перебігу процесу відтворювального циклу трудового потенціалу. – по друге, кожній фазі відтворювального циклу трудового потенціалу відповідає стан, який несе у собі лише зародки ситуації, щодо наступної фази; – процес переходу від однієї до іншої фази носить недетермінований характер та характеризується неоднозначністю кількісно-якісних змін трудового потенціалу. Рівнозначно, з метою відповідності критерію суспільно-індивідуального поступу, з точки зору еволюційної концепції, розвиток трудового потенціалу пропонуємо розглядати з позиції досягнення ним більш досконалих станів. Так, під розвитком трудового потенціалу, на нашу думку, слід розуміти еволюційний процес переходу фаз відтворювального циклу у напрямку досягнення ним більш досконалих станів, що забезпечують найбільш оптимальні умови для самовираження у процесі праці особистісних характеристик, якостей та можливостей носіїв трудового потенціалу (рис 2.). Рис. 2 Фази відтворювального циклу трудового потенціалу Еволюційність процесу розвитку трудового потен- ціалу появляється : – у змістовно-сутнісних змінах, що заторкують усі компоненти трудового потенціалу у відповідних фазах відтворювального циклу; – у взаємовідносинах між носіями трудового поте- нціалу та його фактичними реципієнтами; – у прогресивних зрушеннях в площині місця і ро- лі людини у працересурсній сфері. Принцип взаємозв’язку та наступності прохо- дження фаз відтворювального циклу розвитку трудово- го потенціалу зумовлена специфікою набуття носіями потенціалу індивідуальних якостей та властивостей, необхідних для формування здатності до праці та її безпосередньої реалізації. Фаза відтворення та формування трудового потен- ціалу у часовому вимірі охоплює проміжок життя насе- лення до досягнення ним працездатного віку. Впродовж даного життєвого періоду закладаються основи емоцій- ної, фізіологічної, психологічної та освітньої зрілості населення, формуються засадничі морально-ціннісні уявлення про природу, характер, особливості того чи іншого виду трудової діяльності. Інституційним середовищем, у якому протікають психологічно-фізіологічні процеси відтворення та фор- мування трудового потенціалу є інститут сімї, дошкіль- ного навчального закладу, школи, громадської самоор- ганізації населення. Саме від умов функціонування даних інститутів та повноти виконання ними покладе- них на них обов’язків щодо формування трудових здат- ностей людини залежить кількісно-якісні характерис- тики майбутньої реалізації трудового потенціалу праце- здатним населенням. Фаза відтворювального циклу трудового потенціа- лу, що закладає основи якісного наповнення його сут- ності шляхом формування професійної орієнтації суб’єктів трудової діяльності, є фаза становлення тру- дового потенціалу. Саме від професійного самовизна- чення та якості набутих знань залежить успіх аплікації суб’єктами трудового потенціалу власних намірів щодо провадження майбутньої трудової діяльності. Визначальними на етапі відтворення трудового потенціалу є актуальний стан мережі закладів профе- сійно-технічної, вищої, післядипломної освіти а також очікування щодо престижності, затребуваності обрано- го фаху та можливостей забезпечення за його посеред- Процеси безпосереднього споживання результатів продуктивної зайнятості, формування системи трудових доходів та соціального захисту працюючого та непрацюючого населення Процеси набуття носіями трудового потенціалу емоційної, фізіологічної, психологічної, освітньої зрілості шляхом розвитку власних трудових характеристик, знань, умінь та навичок за посередництвом участи у інституті сімї, школи, громадської самоорганізації у відповідних просторових формах організації суспільства Процеси професійної самореалізації у процесі праці набутих знань, умінь та навичок до здійснення трудової діяльно сті шляхом купівлі - продажу найманої робочої сили на ринку праці, трудової самоорганізації підприємців Процеси професійного самовизначення та ап лікації намірів щодо економічної активності за посередництвом участи у підготовці кадрів та підвищення кваліфікації мережею закладів проф. - технічної, вищої та післядипломної освіти Процеси фізіологічного та психологічного відновлення працездатності та зростання тривалості трудової активності, процеси врегулювання трудової мобільності Психологічно-фізіологічні процеси у сфері формування природної бази нас елення, спрямовані на забезпечення розширеного відтворення населення та передачі акумульованого людського досвіду здійснення трудової діяльності Р. ЧОРНИЙ ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 3 182 ництвом достатнього матеріального добробуту та емо- ційного задоволення. Особливістю даної фази відтворювального циклу трудового потенціалу є те, що саме у її часових межах вирішується питання раціонального вибору між освіт- німи можливостями, що пропонуються системою освіти та можливостями ринку праці абсорбувати набуті знан- ня, що визначає у великій мірі успіх реалізації потенці- алу праці кожним носієм трудового потенціалу. З однієї сторони, освіта визначається стратегічним ресурсом соціально-економічного, культурного і духо- вного розвитку суспільства, поліпшення добробуту лю- дей, забезпечення національних інтересів, зміцнення міжнародного авторитету й іміджу нашої держави, створення умов для самореалізації кожної особистості (Проект Національної стратегії розвитку освіти в Укра- їні на 2012-2021 роки, Національна доктрина розвитку освіти) [1,3] ; державотворчі процеси в Україні супро- воджуються формуванням доволі розгорнутою систе- мою нормативно-правового регулювання освітніх про- цесів (зокрема, діє низка фундаментальних законів у сфері освіти – зокрема «Про освіту», «Про вищу осві- ту», «Про загальну середню освіту», «Про професійно- технічну освіту», «Про дошкільну освіту», «Про поза- шкільну освіту», «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про наукову і науково-технічну діяль- ність», «Про інноваційну діяльність» тощо [2]. З іншої сторони, попри велику кількість навчальних закладів та розгорнуте нормативно – правове освітнє поле, якість, структура та зміст вищої, професійної, технічної освіти не відповідає потребам, можливостям та викликам ринку праці щодо конкурентоспроможного, інноваційно- го, прогресивного суспільно-економічного розвитку. За даними статистичного бюлетеня Держкомстату про Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України, станом на початок 2011/2021 в Украї- ні налічувалося 846 вищих навчальних закладів І-IV рівнів акредитації, на яких навчалося 2311557 осіб, а чисельність студентів у розрахунку на 10000 населення складала 507 [4]. В той же час попри значну кількість ВНЗ, що у порядки разів перевершує кількість вузів у розвинених країнах світу, якісні показники національ- ної освіти не відображаються у високому позиціону- ванню останньої у світових рейтингах [5]. Реалізація та використання трудового потенціалу економічно активного та, відповідно, зайнятого населен- ня відбувається у фазах безпосередньої аплікації на практиці особистісних та набутих демографічно- біологічних, марально-етичних, соціально-економічних, організаційно-управлінських, освітньо-кваліфікаційних, когнітивно-психологічних характеристик, якостей та можливостей носіїв трудового потенціалу. Зокрема, реалізація трудового потенціалу, як фаза відтворювального циклу трудового потенціалу є сукуп- ністю процесів професійної самореалізації у процесі праці набутих знань, умінь та навичок до здійснення трудової діяльності шляхом купівлі – продажу найманої робочої сили на ринку праці або шляхом трудової са- моорганізації підприємців. В свою чергу, процеси безпосереднього спожи- вання результатів продуктивної зайнятості, формування системи трудових доходів та соціального захисту пра- цюючого та непрацюючого населення протікають у фазі використання трудового потенціалу. Розвиток трудового потенціалу у даних фазах від- творювального циклу обумовлюється чи не найбільшим числом факторного впливу. Саме на стадіях реалізації та використання трудового потенціалу акумулюється найбільша кількість явищ середовищно – інституційної взаємодії носії трудового потенціалу, визначається міра та можливості матеріально та емоційного задоволення економічно-активного населення та загального суспіль- но-економічного добробуту. Збереження трудового потенціалу як заключна фа- за відтворювального циклу трудового потенціалу охоп- лює процеси психологічно-фізіологічного відновлення працездатності, заходи щодо зростання тривалості ак- тивного трудового життя а також забезпечення мобіль- ності та наступності зміни трудових поколінь. Протікання процесів, спрямованих на збереження трудового потенціалу, безпосередньо пов’язане зі станом системи охорони здоров’я, соціального захисту, та мож- ливостями щодо повноцінного відпочинку та оздоров- лення населення. Заходи по збереженню трудового поте- нціалу покликані попередити та максимально усунути загрози щодо руйнування його кількісно-якісних харак- теристик та забезпечити можливості для ефективного використання останніх у трудовій діяльності. Р. ЧОРНИЙ 2012/№2 183 Рис.3. Логіко-семантична площина факторів розвитку трудового потенціалу Структурування факторів розвитку трудового потен- ціалу у взаємозв’язку із запропонованим підходом дослі- дження суб’єктної багаторівневості та процесності прохо- дження фаз відтворювального циклу трудового потенціалу потребує: виділення сфер прояву дії факторів розвитку тру- дового потенціалу; номінації ґенези факторів розвитку тру- дового потенціалу; означення основних індикаторів впливу факторів розвитку трудового потенціалу. З метою формування методологічної цілісності про- цесу виявлення та структурування факторів розвитку тру- дового потенціалу пропонуємо розглядати структуру фак- торів розвитку трудового потенціалу в одній логіко- семантичній площині. (рис. 3).У відповідності до вищена- ведених характеристик фаз відтворювального циклу тру- дового потенціалу пропонуємо виділити п’ять сфер про- яву дії факторів розвитку трудового потенціалу, а саме: Сфера формування природної бази відтворення тру- дового потенціалу, що відображає вплив факторів розвит- ку трудового потенціалу на психологічно-фізіологічні процеси, спрямовані на забезпечення розширеного відтво- рення населення та передачі акумульованого людського досвіду здійснення трудової діяльності. Освітньо – кваліфікаційна сфера, у якій проявля- ється вплив факторів розвитку на процеси набуття носіями трудового потенціалу емоційної, фізіологічної, психологічної, освітньої зрілості, процеси професійного самовизначення і набуття кваліфікації. Сфера зайнятості – виявляє вплив факторів розвит- ку трудового потенціалу на протікання процесів профе- сійної самореалізації та здійснення трудової діяльності шляхом купівлі-продажу найманої робочої сили на рин- ку праці або трудової самоорганізації підприємців. Сфера соціально-трудових відносин – відображає вплив факторів розвитку трудового потенціалу на процеси споживання результатів продуктивної зайнятості та формування системи трудових доходів. Сфера охорони праці та соціального захисту – аку- мулює впливи факторів розвитку трудового потенціалу Г о с п о д а р с ь к и й Г л о б а л ь н и й Н а ц іо н а л ь н и й Р ег іо н а л ь н и й Г а л у зе в и й Т ер и т о р іа л ьн и й В ід т во р ен н я З б ер еж ен н я В и к о р и ст а н н я Ф о р м у в а н н я С т а н о вл ен н я Р е а л іза ц ія Ін д и ві д уа л ьн и й Р ів н і в п л и в у ф а к т о р ів р о зв и т к у т р у д о в о г о п о т е н ц іа л у Ф а зи в ід т в о р ен н я т р у д о в о г о п о т ен ц іа л у Сфера охорони праці та соціального захисту Сфера соціально- трудових відносин Сфера зайнятості Освітньо- кваліфікаційна сфера Сфера формування приро- дної бази відтворення трудового потенціалу Глобалізаційно-цивілізаційні Політико-правові Геопросторові Соціально-економічні Інноваційно-інфраструктурні Ціннісно-культурні Еколого-демографічні Фактори розвитку трудового потенціалу Освітньо-кваліфікаційні Медико – біологічні Р. ЧОРНИЙ ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 3 184 Рис. 4. Структура факторів розвитку трудового потенціалу на процеси фізіологічного та психологічного віднов- лення працездатності та зростання тривалості трудової активності. Ґенеза факторів розвитку трудового потенціалу у відповідності до рівнів та сфер прояву впливу дозволяє виділити такі групи факторів: медико-біологічні, еколого-демографічні, ціннісно- культурні, освітньо-кваліфікаційні, інноваційно- інфраструктурні, соціально-економічні, геопросторові, політико-правові, глобалізаційно-цивілізаційні. Виокремлення узагальнених груп факторів розви- тку трудового потенціалу у відповідності до їх ґенези дозволило виділити нам також найбільш значимі інди- катори факторів, що найбільш виражено впливають на розвиток трудового потенціалу (рис. 4). Таким чином, виявлення та систематизація запропо- нованих факторів розвитку трудового потенціалу на основі дослідження суб’єктної багаторівневості та процесності проходження фаз відтворювального циклу трудового потенціалу дозволило встановити нам найбільш значимі явища та процеси, що детермінують поточний та перспективний стан розвитку трудового потенціалу. Для виявлення потенційних резервів розвитку тру- дового потенціалу та можливих деструктивних впливів з боку загроз розвитку трудового потенціалу необхідним є розгляд особливостей прояву дії факторів розвитку трудового потенціалу у просторових формах організації суспільства та подальша їх класифікація, що станови- тиме ціль наших майбутніх наукових пошуків. Список джерел 1. Проект Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки. [Електронний ресурс]. - Режим дос- тупу : http://mgu.com.ua. 2. Про освіту : Закон України від 23.05.1991 № 1060-ХІІ / Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1991. – № 34. – ст.451). [Електронний ресурс]. – Режим досту- пу: http://zakon1.rada.gov.ua. Основні індикатори Фактори розвитку трудового потенціалу Основні індикатори Міжнародна політика у сфері зайнятості, міжнародний поділ праці, паритетність міжнародного трудового законодавства, діяльність міжнародних організацій у сфері праці, відкритість економіки та стан міжнародної трудової конкуренції Глобалізаційно Цивілізаційні Дотримання прав та свобод гідної праці, резистентність генетичного фонду націй, ідеологічні та цивілізаційні доктрини розвитку, інтелектуалізація історичного розвитку Стан політичної стабільності, інституційного забезпечення суспільства, політики у сфері зайнятості Політико Правові Сутнісне наповнення та дотримання правових норм, законів та обмежень у трудовій сфері Стан природо – ресурсного потенціалу, рівні господарського освоєння території, щільність та особливості розселення населення відносно опорного каркасу території Гео Просторові Геопросторове позиціонування території та концентрація місць при- кладання праці, метрополійно- периферійні та урбаністичні особливості території Ступені стратифікації та сегрегації суспільства, житлове та соціальне забезпечення, рівень захисту від безробіття, рівень життя населення, умови праці Соціально Економічні Рівень розвитку та структура продуктивних сил, економічний роз- виток, рівень заробітної плати, галу- зева структура зайнятості, рівні та структура споживання Науково-технічні зрушення, інноваційна активність, рівень розвитку виробничих відносин Інноваційно Інфраструктурні Стан та пропорції ринку праці, трудова мобільність,інформаційно - інфраструктурне забезпечення потоків інформації у трудовій сфері Якісне наповнення освіти, стан міжнародної освітньої комунікації, доступність та інноваційність отри- мання освітніх послуг Освітньо Кваліфікаційні Рівні кваліфікації та програми підвищення кваліфікації, конкурентні кваліфікаційні переваги, дотримання дисципліни праці та організованість трудового процесу Цінності, релігійні постулати, духовність та менталітет населення, сімейно-репродуктивна поведінка Ціннісно Культурні Рівень культурного розвитку, дотримання традицій, звичаїв у соціально – трудовій сфері Кліматичні умови, екологічність та рівні забруднення навколишнього середовища, дозвілля та санаторно- курортні можливості оздоровлення і відновлення психологічно- емоційної рівноваги Еколого Демографічні Природний , механічний (міграційний) рух населення, статево-вікова структура населення Рівні та структура захворюваності населення, доступність та повнота медичного обслуговування Медико Біологічні Стан фізичного та психологічного здоров’я населення, тривалість ак- тивного трудового життя Н. ТКАЧЕНКО 2012/№2 185 3. Про Національну доктрину розвитку освіти : Указ , Док- трина від 17.04. 2002 № 347/2002. [Електронний ре- сурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua. 4. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2011/12 навчального року. Статистичний бюлетень. [Електронний ресурс]. – Ре- жим доступу: www.ukrstat.gov.ua 5. World Reputation Rankings 2012 / Top 100 world universi- ties by reputation. [Електронний ресурс].-Режим досту- пу:http://www.timeshighereducation.co.uk. О. Шемяков м. Донецьк ОЦІНКА СТАНУ ДІЄВОСТІ МЕХАНІЗМУ ВЗАЄМОДІЇ СУБ’ЄКТІВ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН Постановка проблеми. Однією з особливостей ви- робничої демократії в управлінні соціально-трудовими відносинами (СТВ) в країнах з розвиненою ринковою економікою є розвиток різноманітних форм соціальної демократії [1]. Тобто, демократія, поширена в сферах соціального та економічного життя, передбачає перего- ворний процес між представницькими органами держа- ви, роботодавців та найманих працівників. Досвід роз- витку європейських держав з ринковою системою гос- подарювання довів, що для ефективного управління переговорним процесом використовується соціальний діалог як система взаємодії суб’єктів СТВ. Слід зазначити, що завдяки соціальному діалогу напрацьовується ціла низка домовленостей, які в суку- пності набувають форму інструментарію, що дозволяє втілювати їх в життя. У відповідності до національного законодавства – це нормативно-правові акти, які є обов’язковими до виконання сторонами переговорного процесу. Цікавим з наукової точки зору є те, що завдяки со- ціальному діалогу забезпечується активність людського персоналу та пошук компромісів з метою підвищення конкурентоспроможності, адаптивності та ефективності виробництва, що значною мірою сприяє як гуманізації соціально-трудових відносин так й стрімкому розвитку виробничої демократії на підприємствах. Отже, у про- цесах становлення та подальшого розвитку виробничої демократії соціальний діалог виконує роль механізму, що призводить в дію систему управління соціально- трудовими відносинами. Проблема розвитку соціально-трудових відносин вивчалася науковцями і практиками як у розвинених країнах, так і у країнах з трансформацією економіки. Разом з тим, усе більше стає очевидним, що недостат- ньо дослідженим залишається питання ефективної діє- вості механізму взаємодії суб’єктів СТВ в сучасних умовах господарювання. Мета статті. Оцінка стану дієвості механізму взаємодії суб’єктів СТВ і визначення чинників, що впливають на ефективну роботу елементів системи со- ціального діалогу. Результати дослідження. Світовий досвід Євро- пейських країн вказує на те, що проблеми взаємодії суб’єктів соціально-трудових відносин у сфері еконо- мічного й соціального розвитку найефективніше вирі- шуються на основі соціального компромісу. Так, при виникненні трудових конфліктів використовували різ- номанітні підходи до пошуку компромісних рішень з метою максимально задовольнити інтереси конфлікту- ючих сторін. У процесі цього пошуку надавалася пере- вага такому методу як досягнення компромісу через переговори між роботодавцями та найманими праців- никами, що надає сторонам значну користь. Тобто, працівники мають можливість, використовуючи зако- нодавчі акти, підвищити якість трудового життя, а ро- ботодавці отримують тривалу соціально-економічну стабільність, що дозволяє їм бути конкурентоспромож- ними й отримувати прибутки. Практика пошуку домовленостей отримала широ- ке визнання й підтримана Міжнародною організацією праці та європейською спільнотою. У Європейських країнах як система регулювання взаємовідносин між суб’єктами СТВ використовується соціальний діалог (СД), а документами МОП визначено, що соціальний діалог, «…оказался ценным демократическим средст- вом решения социальных проблем, формирования кон- сенсуса, оказания помощи в разработке международ- ных трудовых норм и решения широкого круга трудо- вых проблем, в отношении которых социальные парт- неры играют непосредственную, легитимную и незаме- нимую роль; вновь подчеркивая, что легитимные, неза- висимые и демократические организации трудящихся и работодателей, участвующие в диалоге и коллективных переговорах, продолжают традиции социального мира, основанные на свободных переговорах и разрешении конфликтных ситуаций, тем самым, обеспечивая то, что социальный диалог становится стержнем демократиче- ских обществ…» [2, с. 13]. Більш того, згідно з Євро- пейською практикою [3], наявність соціального діалогу, завдяки якому узгоджуються інтереси суб’єктів соціа- льно-трудових відносин, значною мірою сприяє гумані- зації цих відносин і впливає на ефективність управлін- ської діяльності як на виробничому, так і на національ- ному рівнях. Дуже важливим є те, що ще у 1920 році Лігою націй (попередницею ООН) був прийнятий Ста- тут, в якому підкреслювалася необхідність забезпечен- ня «справедливих і гуманних умов праці для чоловіка, жінки і дитини» [4, ст. 23]. Традиційно вважається, що невідчужені права людини, а відповідно й право на ве- дення соціального діалогу, є явищем, що з'явилося піс- ля Другої світової війни, але разом з тим у своїй промо- ві в 1941 році Франклін Рузвельт стверджував: «… мир основывается на четырѐх важных человеческих свобо- дах – свободе слова и самовыражения, свободе каждого верить в Бога так, как он этого хочет, свободе от лише- ния и свободе от страха…» [5, введ.]. Важливу роль у реалізації зазначених прав і свобод відіграє Міжнарод- на організації праці (МОП), цілі та задачі якої було ви- значено в 1944 році в зв’язку з прийняттям Філадель- фійської декларації. Актуальним є те, що в цьому доку- менті було сформовано основні принципи внутрішньої та міжнародної політики МОП. За допомогою цих принципів визначаються напрямки колективних пере- говорів між представниками роботодавців, найманих працівників та державою. Завдяки появі Міжнародної організації праці, розвиток соціального діалогу набув сучасного та динамічного характеру з унікальним поте- нціалом і широкими можливостями в сприянні розвит- http://www.timeshighereducation.co.uk/world-university-rankings/2011-2012/reputation-rankings.html http://www.timeshighereducation.co.uk/world-university-rankings/2011-2012/reputation-rankings.html http://www.timeshighereducation.co.uk/world-university-rankings/2011-2012/reputation-rankings.html

Institution

Ähnliche Einträge