Маркетингові дослідження ринку освітніх послуг у контексті управління їхньою якістю

Поширення ринкових відносин на невиробничу сферу вже не викликає здивування та розчарувань. Натомість прийшло усвідомлення, що повернення у минуле – фантастика й треба прилаштовуватися до нових реалій. Від так ринок, зокрема, освітніх послуг опиняється у центрі маркетингових досліджень....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Парсяк, К.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2012
Schriftenreihe:	Вісник економічної науки України
Schlagworte:	Наукові статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45072
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Маркетингові дослідження ринку освітніх послуг у контексті управління їхньою якістю / К. Парсяк // Вісник економічної науки України. — 2012. — № 2 (22). — С. 125-129. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-45072
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-450722013-06-08T03:20:16Z Маркетингові дослідження ринку освітніх послуг у контексті управління їхньою якістю Парсяк, К. Наукові статті Поширення ринкових відносин на невиробничу сферу вже не викликає здивування та розчарувань. Натомість прийшло усвідомлення, що повернення у минуле – фантастика й треба прилаштовуватися до нових реалій. Від так ринок, зокрема, освітніх послуг опиняється у центрі маркетингових досліджень. Распространение рыночных отношений на непроизводственную сферу уже не вызывает удивления и разочарований. Они сменились осознанием того, что возвращение в прошлое – фантастика и следует приспосабливаться к новым реалиям. Поэтому, рынок, в частности, образовательных услуг оказался в центре маркетинговых исследований. Spread of market relation on non-productive sphere doesn’t surprise or disappoint anybody. We realize that it’s impossible to return to the past. We should adapt to a new reality. That’s why market of educational services is on the focus of marketing research. 2012 Article Маркетингові дослідження ринку освітніх послуг у контексті управління їхньою якістю / К. Парсяк // Вісник економічної науки України. — 2012. — № 2 (22). — С. 125-129. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45072 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Парсяк, К. Маркетингові дослідження ринку освітніх послуг у контексті управління їхньою якістю Вісник економічної науки України
description	Поширення ринкових відносин на невиробничу сферу вже не викликає здивування та розчарувань. Натомість прийшло усвідомлення, що повернення у минуле – фантастика й треба прилаштовуватися до нових реалій. Від так ринок, зокрема, освітніх послуг опиняється у центрі маркетингових досліджень.
format	Article
author	Парсяк, К.
author_facet	Парсяк, К.
author_sort	Парсяк, К.
title	Маркетингові дослідження ринку освітніх послуг у контексті управління їхньою якістю
title_short	Маркетингові дослідження ринку освітніх послуг у контексті управління їхньою якістю
title_full	Маркетингові дослідження ринку освітніх послуг у контексті управління їхньою якістю
title_fullStr	Маркетингові дослідження ринку освітніх послуг у контексті управління їхньою якістю
title_full_unstemmed	Маркетингові дослідження ринку освітніх послуг у контексті управління їхньою якістю
title_sort	маркетингові дослідження ринку освітніх послуг у контексті управління їхньою якістю
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Наукові статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45072
citation_txt	Маркетингові дослідження ринку освітніх послуг у контексті управління їхньою якістю / К. Парсяк // Вісник економічної науки України. — 2012. — № 2 (22). — С. 125-129. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT parsâkk marketingovídoslídžennârinkuosvítníhposlugukontekstíupravlínnâíhnʹoûâkístû
first_indexed	2025-07-04T03:41:49Z
last_indexed	2025-07-04T03:41:49Z
_version_	1836686257039605760
fulltext	Т. ПАРВИНА К. ПАРСЯК 2012/№2 125 номики, которая может являться целой отдельной нау- кой в экономической теории. Развивая и исследуя дан- ную сферу, открываются новые возможности для со- вершенствования как отдельных индивидов, отраслей, регионов, государств, так и человечества в целом. Для Украины формирование и совершенствование процес- сов в сфере экономики знаний является лучшим шан- сом для процветания и приобретения лидирующих кон- курентных позиций в мире. Список джерел 1 Nonaka I. The Knowledge – Creating Company: How Japa- nese Companies Create the Dynamics of Innovation / I. Non- aka, H. Takeuchi// - N. Y., 1995. – [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://dictionary-economics. ru/word/%D0%97%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%B8% D0%B5 2. Дагаев А.А. Экономика знаний в информационном об- ществе /А.А. Дагаев// Информационное общество. - 2008, вып. 5-6. – C. 40-42. 3. Макаров В.Л. Экономика знаний: уроки для России /В.Л. Макаров// Вестник российской академии наук: М., 2003. том 73. № 5. – 450 с. 4. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал: Ключ к успеху в новом тысячелетии. (Теория и практика менеджмента). - СПб. и др.: Питер, 2001. – 287 с. 5. Махлуп Ф. Производство и распространение знаний в США. - М.: Прогресс, 1966. – 462 с. («The Production and Distribution of Knowledge in the United States». 1962.) 6. Друкер П. The Age of Discontinuity /П. Друкер/ 1968 – [Электронный ресурс] – Режим доступа: www.iteam.ru/publications/human/section_55/article_3527/ 7. Stewart T.A. The Wealth of Knowledge: Intellectual Capital and the Twenty-first Century Organization / T.A. Stewart /, Organization. London: Nicholas Brealey Doubleday, 2001. – [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://www.ikmagazine.com/xq/asp/sid.0/ articleid. F24F6FBA-D8CA-4646-80E9-29506D164A59/ eTitle.The_knowledge_Thomas_A_Stewart/qx/display.htm 8. Нонака И. «Компания создатель знания» / И. Нонака // HBR - 1991 г– [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://ibcm.biz/Nauchnye-stati/ upravlenie-vyrabotkoj-celej- izmenenij-i-nonaki.html 9. Катречко С.Л. Знание как сознательный феномен / С.Л.Катречко / 2005 – [Электронный ресурс] – Режим доступа http://www.i-u.ru/biblio/archive/katrechko_snanie/ 10. Мильнер Б.З. Концепция управления знаниями в со- временных организациях / Б.З. Мильнер // Российкий журнал менеджмента. – 2003. – №1. 11. Грибкова О.В. Знания / О.В. Грибкова/, 2006 – [Элект- ронный ресурс] – Режим доступа: [http://www.uni- dubna.ru/~mazny/students/upr_zn/1.html] 12. Статистичний збіник: наукова та інноваційна діяль- ність в Україні /Державна служба статистики України / ДП „Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України”: Київ, 2011. - 282 с. - С.178. 13. Баранчеев В. Управление знаниями / Баранчеев В. // Мар- кетинг. Специальный выпуск № 29. – М.: Центр маркетин- говых исследований и менеджмента, 2005. – 144 с. 14. Knowledge Management in the Learning Society. Paris: OECD. 2000 – [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://www.thefreelibrary.com/Moving+toward+a +knowledge+society+in+the+Arab+world.-a0225504282 15. Степанова Т.Е. Категории экономики, основанной на знаниях / Т.Е.Степанова / Ломоносовские чтения 2004 г. Сборник статей преподавателей "Россия и социальные изменения в современном мире". Том №1 – [Электрон- ный ресурс] – Режим доступа: http: //lib.socio.msu.ru/l/library?e=d-000-00---0lomon--00-0-0- 0prompt-10---4------0-1l--1-ru-50---20-about---00031-001- 1-0windowsZz-1251-&a=d&cl=CL1&d=HASH56d6416d ea77d4c10cce.29 К. Парсяк м. Миколаїв МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ У КОНТЕКСТІ УПРАВЛІННЯ ЇХНЬОЮ ЯКІСТЮ Постановка проблеми. За нормами чинного укра- їнського законодавства, відповідні зміни яких суспільс- тво очікує вже на протязі декількох років поспіль, стру- ктура вітчизняної вищої освіти складається з освітньо- кваліфікаційних та освітніх рівнів [1]. Зацікавлені осо- би можуть набути їх у навчальних закладах, до яких вони звернулися із замовленням щодо отримання бажа- них освітніх послуг. Отже, маємо усі ознаки маркетин- гового процесу: суб’єкти, що володіють цінностями, інтерес до яких є взаємним; здатність сторін домовля- тися про умови майбутньої угоди, свобода вибору (і в частині форм набуття фахової майстерності, і щодо на- прямів освіти та спеціальностей, а також надавача ба- жаних компетенцій). Але з практики маркетингової діяльності в економіці відомо, що вона не позбавлена ризиків. Існують різні прийоми зменшити до мінімуму негативні наслідки, що зазвичай є невід’ємними супут- никами ризикованих операцій. Серед найефективні- ших –прийняття виважених рішень з використанням достовірної, своєчасної та у достатніх обсягах інформа- ції про перебіг актуальних подій. Отримати її – безпосереднє завдання маркетингових досліджень. Аналіз публікацій. Маємо визнати, що проблема, про яку йдеться, не залишає байдужими органи держа- вного управління та місцевого самоврядування (моні- торинг ринку освітніх послуг – одне з їх прями обов’язків), топ-менеджмент навчальних закладів (осо- бливо напередодні та під час вступних кампаній), ко- лег-науковців, коли вони вдаються до розв’язання тієї чи іншої наболілої освітянської проблеми [2-5, інші]. Між тим, маємо зауважити, що дослідження маркетин- гу заради ефективного управління, тим більше, коли йдеться про якість освітніх послуг – справа безперерв- на. Причина: приймати рішення потрібно у реальному масштабі часу. Мета статті. Виходячи з наведеної констатації, ми поставили собі за мету викласти власне бачення по- точної ситуації на ринку освітніх послуг та поділитися міркуваннями щодо розв’язання деяких нагальних про- блем, що виникли. Викладення основного матеріалу. Протягом останнього десятиріччя кількість навчальні заклади III- IV рівнів акредитації збільшувалася (до 2009-2010 н.р) із середньорічними темпами приросту у 2,3 % і, як на- слідок, з 2000-2001 н.р. по 2010-2011 н.р. зросла на 10,8 % табл. 1). http://www.iteam.ru/publications/human/section_55/article_3527/ http://www.ikmagazine.com/xq/asp/sid.0/%20articleid.%20F24F6FBA-D8CA-4646-80E9-29506D164A59/%20eTitle.The_knowledge_Thomas_A_Stewart/qx/display.htm http://www.ikmagazine.com/xq/asp/sid.0/%20articleid.%20F24F6FBA-D8CA-4646-80E9-29506D164A59/%20eTitle.The_knowledge_Thomas_A_Stewart/qx/display.htm http://www.ikmagazine.com/xq/asp/sid.0/%20articleid.%20F24F6FBA-D8CA-4646-80E9-29506D164A59/%20eTitle.The_knowledge_Thomas_A_Stewart/qx/display.htm http://ibcm.biz/Nauchnye-stati/upravlenie-vyrabotkoj-celej-izmenenij-i-nonaki.html http://ibcm.biz/Nauchnye-stati/upravlenie-vyrabotkoj-celej-izmenenij-i-nonaki.html http://www.i-u.ru/biblio/archive/katrechko_snanie/ http://www.thefreelibrary.com/Moving+toward+a К. ПАРСЯК ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 3 126 Таблиця 1 Кількість ВНЗ III-IVрівнів акредитації, одиниць [6] Показники Навчальні роки 2000/01 03/04 05/06 06/07 08/09 09/10 10/11 Кількість закладів всього, в тому числі за формами власності 315 339 345 350 353 350 349 Державні та комунальні 223 235 232 236 240 242 243 Частка до загальної кількості,% 70,8 69,3 67,2 67,4 68,0 69,1 69,6 Приватні 92 104 113 114 113 108 106 Частка до загальної кількості,% 29,2 30,7 32,8 32,6 32,0 30,9 30,4 Водночас, маємо наголосити, що застосування чинників гальмування (більш жорсткої процедури дер- жавної акредитації та ліцензування навчальних закла- дів, їх окремих освітніх програм), а також адміністра- тивних заходів стримування (інспекційні перевірки стану організації, кадрового та матеріально-технічного забезпечення навчального процесу), далися в знаки: з 2008-2009 н.р. кількість приватних ВНЗзменшуєтьсь (у 2010-2011 н.р. – на 6,2 %), відбившись відповідним чи- ном й на їх загальній кількості (- 1,1 %). Характерною ознакою моделі, за якою відбувалася розбудова системи вищої освіти у нашій країні, завжди було тяжіння до створення базовими навчальними за- кладами своїх відокремлених структурних підрозділів (ВСП). У наші часи, як і п’ять років тому, осередки, яким делеговані широкі повноваження щодо надання освітніх послуг (інститути, філії, навчально- консультаційні центри, підготовчі курси), працюють у 13 з 25 регіонів. Інша справа, що їхня концентрація на різних сегментах, відрізняється і інколи суттєво. Так, скажімо, «дистриб’юторів» столичних ВНЗ спостеріга- ємо у дванадцяти областях, а також у Автономній рес- публіці Крим. Як на нас, такий стан справ має декілька пояснень: а) психологічний вплив на потенційних замовників відомих та авторитетних брендів, дипломи від яких є традиційно престижними. Аби переконатися у справед- ливості цієї гіпотези, звернемося до даних, зведених у таблицю 2. Тут вміщені результати обрахунку відносної ринкової частки ВСП ( Р ВСПЧ ): 100 К К Ч С ВНЗ С ВСПР ВСП , де С ВСПК – кількість студентів, які навчаються (прийняті на навчання) у ВСП ВНЗ; С ВНЗК – загальна кількість студентів, яка навчається у ВНЗ. Аналіз отриманих даних засвідчує, що в цілому по Україні значення показника С ВСПК збільшилося за пе- ріод на 0,8 %. Аналогічна тенденція склалася у 13 з 27 регіонів (це – майже половина з них). Абсолютним ре- кордсменами виявилися Автономна республіка Крим 71,7 % (зростання на 23,4 %). Трохи не дотягли до 50 % Вінницька та Закарпатська області (збільшення на 15,0 та 4,4 відсотки, відповідно). На відміну від них, м. Київ, Харківська, Одеська, Львівська, Запорізька, Луганська, Сумська області мають С ВСПК , який перебуває у межах від 0,1 % до 10 %; б) порівняно потужний кадровий та науково- методичний потенціали кафедр та факультетів базових ВНЗ. Вони здатні забезпечити «дочірні» структури ста- ртовим інтелектуальним капіталом у вигляді навчаль- них комплексів, технологій та методик роботи зі студе- нтами, іншими нематеріальними активами. Під силу їм також пряме фінансове підкріплення певних програм та проектів. За таких умов єдиною вадою до початку ро- боти стає брак кваліфікованих кадрів викладачів та до- поміжного персоналу, які здатні цими напрацюваннями скористатися. Подолати цю перешкоду (особливо після сформованого державного реєстру докторів наук) під силу далеко не усім, що, природно, не найкращим чи- ном відбивається на якості навчальних послуг, які про- понуються; в) наближеність до органів державної виконавчої влади, від рішення яких вирішальним чином залежить доля будь-яких проектів у освітній сфері; г) зменшення абсолютної чисельності відокремле- них структурних підрозділів у регіонах. Наприклад, у одному лише місті Миколаєві за останні роки припини- ли діяльність: філії Міжрегіональної академії управлін- ня персоналом, Одеського національного університет імені Мечникова, Південнослов’янський інститут Ви- щого навчального закладу «Київський славістичний університет». Життя примушує позбутися колишніх амбіцій й інші навчальні заклади, які, свого часу, були налаштовані на «агресивну» експансію ринку. У наслідок наведених та цілої низки інших обста- вин, відбулися певні зрушення у загальній структурі вітчизняного ринку освітніх послуг (табл. 3). Як бачи- мо, спостерігається тотальне зменшення його ємності (загалом на 295478 осіб). На цьому тлі не можливо обійти стороною очевидну популярність коледжів, кі- лькість студентів у яких зросла на 14260 осіб з одноча- сним збільшенням (на 35) цих навчальних закладів (для порівняння, університетів стало більше на 13, а акаде- мій лише на 4. Усіх інших – поменшало). На нашу думку, цей феномен пояснюється бажан- ням менеджменту ВНЗ: – хоча б частково компенсувати прогалини у дія- льності середніх навчальних закладів, які фактично є «постачальниками» інтелектуального ресурсу на насту- пний етап набуття громадянами професійних компете- нцій. Про те, наскільки добре деякі з них виконують свою місію, свідчать непоодинокі факти неспроможно- сті випускників шкіл (навіть тих, хто отримав необхід- нукількість балів з математики на зовнішньому незале- жному оцінюванні навчальних досягнень – ЗНО) вико- нувати елементарні арифметичні маніпуляції; – збільшити вхідні потоки абітурієнтів, оминаючи нездоланну для декого процедуру ЗНО. Справа у тому, що воно не є обов’язковим для майбутніх учнів коле- джів, а от їх випускників (часто за результатами лише співбесіди) – зараховують у студентські лави на другий, а то й на третій курси університетів, академій, інститутів за так званими скороченими навчальними планами. К. ПАРСЯК 2012/№2 127 Таблиця 2 Відносна ринкова частка освітніх послуг ВНЗ, які надаються через ВСП [6] Регіон Загальна чисель- ність студентів, осіб Чисельність студентів у ВСП, осіб Частка студе- нтів ВСП до загальної чисельності, % Прийом студентів на по- чатковий цикл навчання у 06/10 рр., осіб Частка сту- дентів прий- нятих у ВСП до загальної кількості у 06/10 рр, % У навчальному році У навчаль- ному році У навчаль- ному році Загальний У ВСП 06/07 10/11 06/07 10/11 06/07 10/11 Україна 2786582 2129835 302055 243307 10,8 11,4 658861\392012 70421\45403 10,7\11,5 АР Крим 70143 47707 35063 28351 50,0 59,4 17570\8348 8490\5984 48,3\71,7 Вінницька 58013 33459 18865 16098 32,5 48,1 14677\6377 4475\2898 30,4\45,4 Волинська 35516 25754 9198 8212 25,9 31,9 9575\5076 2409\2016 25,2\39,7 Дніпропетровська 192652 147701 22996 18118 11,9 12,3 49091\29914 4837\2828 9,8\9,5 Донецька 217580 133150 26010 22002 12,0 16,5 54273\27261 6197\4244 11,4\15,5 Житомирська 51868 27646 5598 4694 10,8 17,0 13856\5780 741\528 5,3\9,1 Закарпатська 28336 23392 11755 11873 41,5 50,8 7443\4819 3281\2336 44,1\48,5 Запорізька 103626 92283 8749 3126 8,4 3,4 24752\16814 2280\403 9,2\2,3 Івано-Франківська 61950 40189 8972 6135 14,5 15,3 15477\7213 2420\1456 15,6\20,1 Київська 40712 30907 12419 9851 30,5 31,9 9802\5690 3478\2537 35,4\22,3 Кіровоградська 32827 19799 5279 4109 16,1 20,8 8508\3988 1538\889 18,1\22,3 Луганська 121083 88106 6014 2633 5,0 3,0 31818\17025 1068\272 3,4\1.6 Львівська 164583 137068 12408 12437 7,5 9,1 38345\26316 3264\2620 8,5\9.5 Миколаївська 44840 35771 17756 14102 39,6 39,4 10411\6761 3652\1472 35,1\21,7 Одеська 147118 127175 7509 5316 5,1 4,2 32627\23348 1424\716 4,4\3,0 Полтавська 76820 53816 10956 9602 14,3 17,8 18749\10362 2520\1790 13,4\17,2 Рівненська 56011 39182 6220 4112 11,1 10,5 14470\7542 965\469 6,6\6,2 Сумська 65644 46260 7397 3881 11,3 8,4 14488\9427 1602\787 11,1\8,3 Тернопільська 64138 47533 7997 7836 12,5 16,5 16658\9394 1479\1232 8,9\13,1 Харківська 287496 232660 7197 7221 2,5 3,1 58023\37771 2050\1875 3,5\5,0 Херсонська 44994 28519 8677 6931 19,3 24,3 10385\5363 1989\1020 19,2\19,0 Хмельницька 52556 43436 8791 6953 16,7 16,0 13410\8860 2114\1600 15,8\18,01 Черкаська 58074 41061 9450 7792 16,2 19,0 14323\7866 1958\1340 13,7\17,0 Чернівецька 39645 27074 11246 10830 28,4 40,0 10602\5820 2643\2230 24,9\38,3 Чернігівська 40588 22915 7732 6438 19,0 28,1 10676\4340 1904\1068 17,8\24,6 м. Київ 610049 521811 1746 520 0,3 0,1 134882\88235 345\75 0,3\0,1 м. Севастополь 19720 15461 6055 4134 30,7 26,7 3970\2302 1298\712 32,7\30,9 Таблиця 3 Зрушення у структурі ринку освітніх послуг [6] Переконані, що виявлену вище тенденцію дедалі більше посилюють і замовники освітніх послуг, які ста- ють усе вибагливіші щодо їхньої якості. Йдуть у минуле часи, коли головним сенсом перебування на студентсь- кій ла ві було отримання документу про вищу освіту. Молодь потребує ґрунтовних знань, аби з користю для Тип вищого навчаль- ного закладу Навчальні роки 2006-2007 2010-2011 Відхилення щодо Кіль- кість Частка у загаль- ній кіль- кості, % Навча- ється студен- тів, осіб Частка у зага- льній кілько- сті, % Кіль- кість Частка у зага- льній кілько- сті, % Навча- ється студен- тів, осіб Частка у зага- льній кілько- сті, % Кіль- кості Частки у зага- льній кілько- сті, % Кількості студен- тів, осіб Частки у зага- льній кількос- ті, % Універ- ситети 184 20,0 1775810 63,7 197 23,2 1679157 62,4 + 13 + 3,2 -96053 - 1,3 Академії 58 6,3 361611 13,0 62 7,3 329437 13,3 + 4,0 + 1,0 -32174 + 0,3 Інститути 125 13,6 191548 6,9 109 12,8 131851 5,3 - 16 - 0,8 -59697 - 1,6 Технікуми 210 22,9 224335 8,1 130 15,2 112085 4,5 - 80 - 7,7 -112250 - 3,6 Коледжі 199 21,7 176178 6,3 234 27,4 190438 7,6 + 35 + 5,7 +14260 + 1,3 Училища 143 15,5 56685 2,0 121 14,1 47721 1,9 - 22 - 1,4 -8964 - 0,1 Загалом 919 100 2786167 100 853 100 2490689 100 - 66 - -295478 - К. ПАРСЯК ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ 3 128 себе використати їх у подальшому житті. Про те, що ми не помиляємося у своїх оцінках, свідчить інформація профільного міністерства. Станом на 2.09.2012 р. до 120 вищих навчальних закладів – переважно приватної фор- ми власності – звернулося з клопотанням про зарахуван- ня менше 100 осіб, до 13 – менше 10 заявників, а до при- ватних вищих навчальних закладів “Український інсти- тут лінгвістики і менеджменту” “Хмельницький інститут конструювання моделювання швейних виробів” подано лише по одній заяві. Вбачаємо за можливе сформулюва- ти декілька узагальнюючих висновків, які випливають з наведених констатацій. По-перше, еволюційно (хоча і не без впливу суб’єктивного чиннику) створилися передумови для формування дисбалансу між відповідною пропозицією освітніх послуг з боку великої кількості навчальних закладів та попитом на них на користь останнього. Більш того, негативні демографічні фактори (рис. 1), призвели до перетворення сегменту, про який йдеться, у ринок споживача. 2000000 2050000 2100000 2150000 2200000 2250000 2300000 2350000 2400000 2008-2009 2009-2010 2010-2011 Навчальні роки О сі б Рис. 1. Чисельність студентів у ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації [6] Освітня сфера від цього тільки програє. Причини більш ніж очевидні: адміністрації окремих ВНЗ та й самі викладачі заплющують очі на очевидні вади своїх вихованців, прагнучи зберегти корпоративні статки на рівні, якого б вистачило хіба що на розрахунки із спів- робітниками, за спожиті газ, електричну енергію, іншу «комуналку». Ціни на них збільшуються, а видатки з бюджету на компенсацію їхніх витрат, як мінімум, пос- тупають у Державне казначейство далеко не своєчасно. Події останнього часу засвідчили ще одну характерну обставину: поза доступом опиняються навіть грошові кошти, які зароблені наданням державними ВНЗ освіт- ніх послуг за прямими контрактами, укладеними між ними й споживачами. Але розпорядник робить вигляд, що не помічає різниці у джерелах доходів і обмежуєть- ся «розкриттям» рахунків лише у випадках, коли йдеть- ся про соціально-захищені статті: стипендії та заробітна плата. Хіба ж це академічний капіталізм? Скоріше ад- міністративно-командний і у не найкращих його про- явах. На цьому тлі повним кольором квітне недисциплі- нованість, що відбивається, наприклад, у невідвідуванні занять (про нормативні 80 годин впродовж семестру, яких колись було достатньо для відрахування поруш- ника навчальної дисципліни, у деканатах вже майже не згадують) та зволіканні з вчасною ліквідацією академі- чної заборгованості. Нагадаємо, що згідно «Положення про організацію навчального процесу у вищих навчаль- них закладах», студентам, які одержали під час сесії не більше двох (!) незадовільних оцінок, дозволяється лік- відувати «хвости» до початку наступного семестру. Напругу навколо цього протиріччя могли б зняти зміни у ставленні до явища, яке розглядається, на ін- ституціональному рівні. Йдеться про щільнішу інтегра- цію вітчизняної системи вищої освіти до стандартів, поширених у недалекому від нас Європейському Союзі. У Німеччині, наприклад, людина, отримавши статус студента, не втрачає його на протязі багатьох років, плануючи на власний розсуд своє життя та професійну кар’єру. Обов’язковими є лише регулярна сплата за навчання та виконання академічних зобов’язань, перед- бачених навчальним планом кожного університету (будь коли, до завершення магістерської роботи. Під час бакалаврату контроль більш жорсткий: треба впо- ратися з відповідною програмою за шість семестрів). Відвідування лекцій – особиста справа кожного, хоча аудиторії, заповнені «під зав’язку» – не така вже й рід- кість. За аналогією, було б і на вітчизняних теренах за- провадити інновацію: не здав вчасно хоч би один залік, залишайся на попередній семестр та «гризи» науку, коли вона тобі на стільки до смаку. Якщо ж справу зроблено і здатен наздогнати однолітків – ніяких запе- речень. Тим більше, що і у першому, і у другому випа- дку усі витрати – за кошт «винуватця торжеств». Навіть якщо на старті він зараховувався на навчання за раху- нок державного бюджету. Але поки щоденні компроміси між професійним бажанням дотримуватися стандартів якості освіти та прагненням не втратити робочі місця перестали бути чимось неймовірним. Та чи може бути інакше: за існу- ючими нормативами на одного викладача припадає 10 студентів. Від так, напередодні літніх відпусток у 2012 р. на кожній з п’яти кафедр Інженерно- економічного факультету НУК, скажімо, штатний розк- лад скоротився на 3,5 ставки. По-друге, брак платоспроможного замовника на освітні послуги призвів до загострення конкуренції між операторами "ринку знань". Предметом особливо запе- клої боротьби є, звичайно, абітурієнти, фінансові, мате- ріально-технічні, інформаційні ресурси, а останнім ча- сом й науково-педагогічні кадри, особливо, найвищої кваліфікації – кандидати та, особливо, доктори наук. У цьому контексті виявляється додатковий парадокс. Він полягає у тому, що за даними Державної служби стати- стики (табл. 4), кількість наукових установ в Україні, як і чисельність науковців. Йдеться про наукових та інже- нерно-технічних працівників, які професійно займа- ються дослідженнями й розробками, беруть участь у створенні нових знань; а також спеціалістів, зокрема, техніків, що виконують з цього приводу допоміжні фу- нкції – зменшуються (за період спостереження, відпові- дно, на 12,5 % та 53,1 %). Водночас, чисельність осіб із науковими ступенями – зростає (докторів наук – на 46,3 %, кандидатів наук – на 39,6 %). Це переконливо засвідчує, що певна частина тих, хто отримав відповідні наукові ступені, перебуває поза межами освітніх та науково-дослідних установ, не за- ймається «видобутком» нових знань, а тому не може розглядатися ВНЗ навіть як резерв оновлення виклада- цьких кадрів. Таблиця 4 Наукові кадри та кількість організацій [7] 2364541 100% 2245200 94,9 % 2129835 90,1 % К. ПАРСЯК Б. ПИСАРЕНКО, Н. ПРОЦЕНКО 2012/№2 129 Роки Кількість організації, які виконують наукові дослі- дження й розробки Чисельність, осіб Науковців Докторів наук в еко- номіці України Кандидатів наук в еко- номіці України 1996 1435 160103 9974 58132 2000 1490 120773 10339 58741 2005 1510 105512 12014 68291 2010 1303 89534 14418 84000 2011 1255 84969 14895 84979 Висновки. 1. Неможливо уявити собі прийняття рішень з приводу структури, напрямів освіти, спеціальностей, навчальних програм, які ВНЗ пропонують потенційним замовникам; опрацювання цінової політики та розробки технологій з просування освітніх послуг, а тим більше щодо управління якістю процесів, які відбуваються впродовж навчального процесу, без систематичних, а інколи й спеціальних маркетингових досліджень. 2. Ті, що знайшли висвітлення у статті, засвідчили продовження суттєвих зрушень на ринку освітніх пос- луг, які супроводжуються загостренням конкуренції між операторами, представленими на ньому. Вона по- силюється з огляду на брак платоспроможного попиту з боку потенційних замовників, чисельність яких нев- пинно зменшується. 3. Вищі навчальні заклади, які витримають випро- бовування конкурентною стихією, зможуть не лише зберегти, але й посилять власні позиції, за умов покра- щення усіх складових(професорсько-викладацький склад, навчально-допоміжний персонал, матеріально- технічна база, менеджмент), що у сукупності познача- ються на якості їхньої роботи. Список джерел 1. Закон України «Про вищу освіту». [Електронній ре- сурс]. – Режим доступу: http://www.osvita.org.ua/pravo/ law_00/. 2. Парсяк В.Н. Трансформація діяльності операторів ринку освітніх послуг на засадах корпоративного менеджмен- ту: монографія / В.Н. Парсяк, І.М. Драгомирова. – Ми- колаїв: Видавництво «Талісман». – 2010. – 173 с. 3. Верхоглядова Н.І. Економічний вимір якості вищої осві- ти як складової національної конкурентоспроможності : монографія / Верхоглядова Н.І. – Дніпропетровськ : ДНУ. – 2004. – 196 с. 4. Кратт О.А. Методологічні основи формування кон’юнктури ринку послуг вищої освіти : дис. на здо- буття наук. ст. доктор екон. наук 08.00.04 / Кратт О.А. – Донецьк : ДНУ, 2004. – 375 с. 5. Оболенська Т.Є. Маркетинг у сфері освітніх пос- луг : вітчизняний і зарубіжний досвід: монографія / Оболенська Т.Є. – К.: КНЕУ, 2001. – 208 с. 6. Основні показники діяльності вищих навчальних закла- дів України на початок 2010/11 навчального року. Ста- тистичний бюлетень. – К.: Державний комітет статис- тики України. – 2011. – 207 с. 7. Статистична інформація. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/ Б. Писаренко академік АЕН України Н. Проценко член-кореспондент АЕН України м. Житомир МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІАГНОСТИКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ Постановка проблеми. Проблема забезпечення економічної стійкості та довгострокової рентабельності являє собою одну із фундаментальних наукових задач і є досить актуальною для підприємств України. Аналіз статистичних даних показує, що кількість збиткових підприємств в промисловості України складала в 2002 р. – 41,8%, а в 2011 році близько 40%. При цьому зага- льний рівень рентабельності промислових підприємств складав в 2001 р. – 3,7%, в 2002 р. – 2,6%, в 2007 р. – 4,3%, в 2011 р. – 4%, а за чистим прибутком від всієї діяльності рентабельність склала в 2001 р. – 2%, а в 2011 р. – 0,8%. Це свідчить про те, що більшість проми- слових підприємств України не є конкурентоспромож- ними. Крім того, треба враховувати те, що період інду- стріальної моделі розвитку виробництва закінчився і почався період постіндустріального розвитку Виробни- цтва. Це обумовлює об’єктивну необхідність переходу на інноваційно-інвестиційну модель розвитку. Перехід на інноваційно-інвестиційну модель розвитку виробни- цтва можливий тільки при стійкому функціонуванні підприємств і довгостроковій рентабельності. В зв’язку з цим виникає проблема забезпечення економічної стійкості підприємств, їх довгострокової рентабельнос- ті. Для динамічного забезпечення економічної стійкості і довгострокової рентабельності необхідна оперативна діагностика ефективності функціонування підприємств. http://www.osvita.org.ua/pravo/%20%20law_00/ http://www.osvita.org.ua/pravo/%20%20law_00/ http://www.ukrstat.gov.ua/

Маркетингові дослідження ринку освітніх послуг у контексті управління їхньою якістю

Institution

Ähnliche Einträge