Порівняльний аналіз процесного та функціонального підходів до управління підприємством

В статті проведено порівняльний аналіз функціонального та процесного підходу, простежено їх еволюцію, визначені їх переваги та недоліки у розрізі сучасного бізнес-середовища, а також зроблено висновки щодо перспективності застосування процесного підходу на вітчизняних підприємствах машинобудівної га...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автори:	Безгін, К.С., Гришина, І.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2009
Назва видання:	Вісник економічної науки України
Теми:	Наукові статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45271
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Порівняльний аналіз процесного та функціонального підходів до управління підприємством / К.С. Безгін, І.В. Гришина // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 2 (16). — С. 3-7. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-45271
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-452712013-06-17T16:21:53Z Порівняльний аналіз процесного та функціонального підходів до управління підприємством Безгін, К.С. Гришина, І.В. Наукові статті В статті проведено порівняльний аналіз функціонального та процесного підходу, простежено їх еволюцію, визначені їх переваги та недоліки у розрізі сучасного бізнес-середовища, а також зроблено висновки щодо перспективності застосування процесного підходу на вітчизняних підприємствах машинобудівної галузі. В статье проведен сравнительный анализ функционального и процессного подходов, прослежена их эволюция, определены их преимущества и недостатки в разрезе современной бизнесовой среды, а также сделаны выводы относительно перспективности применения процессного подхода на отечественных предприятиях машиностроительной отрасли. The paper conducted a comparative analysis of functional and process approaches, traced their evolution, marked their advantages and disadvantages in terms of the modern business environment, as well as some conclusions regarding the prospects of the application process approach to domestic enterprises of machine-building industry. 2009 Article Порівняльний аналіз процесного та функціонального підходів до управління підприємством / К.С. Безгін, І.В. Гришина // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 2 (16). — С. 3-7. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45271 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Безгін, К.С. Гришина, І.В. Порівняльний аналіз процесного та функціонального підходів до управління підприємством Вісник економічної науки України
description	В статті проведено порівняльний аналіз функціонального та процесного підходу, простежено їх еволюцію, визначені їх переваги та недоліки у розрізі сучасного бізнес-середовища, а також зроблено висновки щодо перспективності застосування процесного підходу на вітчизняних підприємствах машинобудівної галузі.
format	Article
author	Безгін, К.С. Гришина, І.В.
author_facet	Безгін, К.С. Гришина, І.В.
author_sort	Безгін, К.С.
title	Порівняльний аналіз процесного та функціонального підходів до управління підприємством
title_short	Порівняльний аналіз процесного та функціонального підходів до управління підприємством
title_full	Порівняльний аналіз процесного та функціонального підходів до управління підприємством
title_fullStr	Порівняльний аналіз процесного та функціонального підходів до управління підприємством
title_full_unstemmed	Порівняльний аналіз процесного та функціонального підходів до управління підприємством
title_sort	порівняльний аналіз процесного та функціонального підходів до управління підприємством
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Наукові статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45271
citation_txt	Порівняльний аналіз процесного та функціонального підходів до управління підприємством / К.С. Безгін, І.В. Гришина // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 2 (16). — С. 3-7. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT bezgínks porívnâlʹnijanalízprocesnogotafunkcíonalʹnogopídhodívdoupravlínnâpídpriêmstvom AT grišinaív porívnâlʹnijanalízprocesnogotafunkcíonalʹnogopídhodívdoupravlínnâpídpriêmstvom
first_indexed	2025-07-04T03:57:25Z
last_indexed	2025-07-04T03:57:25Z
_version_	1836687238100942848
fulltext	2009/№2 3 НАУКОВІ СТАТТІ Актуальною й значимою проблемою сучасної украї- нської економіки є підвищення якості відтворювальних процесів промислових підприємств. Для її вирішення необхідно переглянути концептуальні основи вітчизня- ного менеджменту. Сучасна парадигма управління, а також високий динамізм змін, що відбуваються у зовн- ішньому середовищі, передбачає перехід від системно- диференційованої (функціональної) до системно-інтег- рованої (процесної) структури управління. Основною метою впровадження й використання процесно-орієн- тованого підходу до управління є зниження вартості кінцевого результату і підвищення його споживчої цінності для максимального задоволення споживачів, що в умовах трансформаційного періоду української еконо- міки стає системоутворюючим фактором конкурентос- проможності промислових підприємств. Різні аспекти досліджень в сфері процесного й фун- кціонального підходів до управління підприємством знайшли своє відображення в роботах вітчизняних і за- рубіжних учених: Андрієнко В., Виноградової О., Єліфе- рова В., Ладико І., Ліпунцова Ю., Каблашової І., Рєпіна В., Федюкіна В., Андерсена Б., Беккера Й., Да- венпорта Т., Масаакі І., Нордсайка Ф., Робсона М., Ро- тера М., Шука Д., Хаммера М., Чампі Д., Харрінгтона Д., Шеєра А. Віддаючи належне науковій та практичній зна- чимості праць вищезгаданих авторів, необхідно відзна- чити, що певне коло завдань, пов’язаних з науково-прак- тичним обґрунтуванням необхідності впровадження й використання процесно-орієнтованого підходу до управ- ління промисловими підприємствами, не досить сфор- мовано і вимагає їх подальшого розвитку. Метою статті є порівняльний аналіз процесного й функціонального підходів до управління підприємством для обґрунтування необхідності впровадження й використання процесного підходу, як найбільш відповідного сучасним вимогам до якості процесу створення споживчої цінності. В епоху постіндустріального суспільства в розвине- них країнах більшою мірою визначальними стають інформатизація бізнесу й сегментація світового ринку, насичення (і перенасичення) суспільства матеріальни- ми благами. Відбувається перехід від економіки серій- ного й масового виробництва до економіки, орієнтова- ної на споживача. Традиційна мета промислового підприємства — зробити якнайбільше продукції — нині замінюється більш складною: забезпечити задоволення бажань споживача за рахунок своєчасного виробництва й поставки необхідних товарів. На думку деяких дослідників [3; 9; 19] атрибутом сучасної управлінської діяльності є наступні недоліки: слабка керованість організаційних структур управління; стагнація й втрата здатності до розвитку промислових організацій; низький рівень адаптивності й гнучкості структур управління й організацій у цілому стосовно впливів зовнішнього середовища; високий рівень бю- рократизації в організаціях. Більшість перерахованих проблем виникли не сьо- годні, а сформувалися протягом багатьох років на базі підходів (Ф. Тейлора, Г. Форда, А. Файоля), які були покликані вирішувати проблеми управлінського харак- теру, притаманні специфіці розвитку економіки того часу. Догматичне використання положень даних підходів без їхньої адаптації до сучасних реалій дозволяє прин- ципам і нормам, що вичерпали себе, залишатися в ак- тиві управлінської діяльності багатьох промислових підприємств. В теорії управління [3; 14; 19], на даний момент існують чотири основні наукові підходи до уп- равління підприємством: системний підхід (організація розглядається як цілісна кібернетична система); ситуа- ційний підхід (діяльність організації планується залеж- но від значимості й зміни ситуаційних факторів); фун- кціонально-орієнтований підхід (виробництво, персо- нал, система управління, маркетинг розглядаються як окремі складові організації); процесно-орієнтований підхід (на перший план виноситься розробка процесу або алгоритму управління організацією). В управлінні вітчизняними підприємствами домі- нує функціонально-орієнтований підхід, який базуєть- ся на ієрархічній організаційній структурі підприємства, де організація й управління діяльністю підприємства здійснюється за структурними елементами (бюро, відділами, цехами тощо), а взаємодія структурних еле- ментів — через роботу посадових осіб (начальників відділів, виробництв, цехів і т. д.). Об’єднання співроб- ітників, що виконують споріднені види робіт, у відділи має певні переваги [1]: співробітники одержали мож- ливість спеціалізуватися у вибраній ними професії й, таким чином, здобути професійні навички найвищого рівня; внаслідок централізації різних функцій (наприк- лад, фінансування, роботи з персоналом, роботи з тех- нічного обслуговування встаткування) витрати органі- зації знизилися; робота стала більш безпечною, тому що кожний знає своє робоче місце, а також ту роботу, яку він повинен виконувати; спростилася процедура форму- вання організаційної структури підприємства. В основі функціонально-орієнтованого підходу до управління підприємством лежить принцип розподілу й спеціалізації праці Адама Сміта [18], сформульований ще в XVIII столітті, що згодом був розвинений іншими К.С. Безгін канд. екон. наук І.В. Гришина канд. екон. наук, м. Донецьк ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПРОЦЕСНОГО ТА ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ПІДХОДІВ ДО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ4 вченими. Так, наприклад, Ф. Тейлор [20] запропонував розділити виробничий процес на спеціалізовані операції для підвищення ефективності праці робітників, А. Фай- оль [21] розглядав як об’єкт управління не стільки ро- боту робітників, скільки організацію в цілому, виділяю- чи при цьому специфічні функції управління, на основі яких повинна визначатися раціональна структура орган- ізації. Розвинув та довів до досконалості принцип фун- кціонального управління М. Вебер у своїй теорії раціо- нальної бюрократії [14]. Аналіз літературних джерел [1; 4; 13; 19] дозволяє визначити певні недоліки, що властиві функціонально- орієнтованому підходу: диференціація технологій вико- нання завдань на окремі, як правило, не пов’язані між собою фрагменти робіт, які орієнтовані на проміжний результат, що веде до відсутності відповідального за кінце- вий результат і контролю над технологією в цілому; при оптимізації діяльності підприємства керівництво орієн- тується на збільшення чисельності персоналу й усклад- нення організаційної структури; функціональна ієрархія спотворює й сповільнює хід бізнес-процесу й призводить до невиправдано високих накладних витрат; руйнівна конкуренція між функціональними підрозділами заохо- чується більшою мірою, ніж боротьба із зовнішніми кон- курентами; вузька спеціалізація окремих співробітників і підрозділів призводить до виникнення проблем на міжфункціональних стиках; відсутня зацікавленість пер- соналу в кінцевому результаті, оскільки плоди його діяль- ності відірвані від результатів роботи організації в ціло- му; головним споживачем результатів діяльності праців- ника є його керівництво, а не кінцевий споживач; над- мірна прихильність до бюрократичних норм знижує ефек- тивність обміну інформацією як усередині підприємства, так і з навколишнім середовищем; дискретна автомати- зація діяльності окремих підрозділів і невдалі спроби впровадження інформаційних систем обумовлює неефек- тивність інформаційної підтримки. Основною ідеєю функціонально-орієнтованого підходу до управління є розподіл праці й обмін матер- іальними продуктами, що призводить до формування механістичного погляду на природу промислових підприємств (на подобі з технічними системами) в інду- стріальному суспільстві, і як наслідок, одержують поши- рення функціонально спеціалізовані організаційні струк- тури. Насправді ж діяльність в організаціях не рухається вгору та вниз по ієрархії, а пронизує її наскрізь у виг- ляді бізнес-процесів [13]. Об’єктивні передумови кризи функціональної спец- іалізації пов’язані також з еволюцією принципів діяль- ності організації у сучасних умовах — перехід від моделі «раціональної бюрократії» до моделі «організаційної діяльності, що базується на знаннях та інформації». Практика показує, що ефективна діяльність у бізнесі (тобто діяльність, що дає максимальний прибуток) не може здійснюватися за умови використання функціо- нально-орієнтованого підходу, при якому управління реалізується за допомогою наказів, розпоряджень і доз- волів [5]. Одним з рішень даної проблеми є перехід до процесно-орієнтованого управління. Засновником процесно-орієнтованого підходу вва- жається французький учений і практик Анрі Файоль, який виділив шість основних функцій підприємства: технічна, комерційна, фінансова та управлінська діяльність, забезпечення безпеки, бухгалтерський облік [21]. Однак він розглядав їх як незалежні одна від іншої, а сучасний процесно-орієнтований підхід розглядає функції підприємства у взаємозв’язку [12]. Ідея структури підприємства, що орієнтована на процеси, яка з кінця 80-х років 20-го сторіччя виклика- ла підвищену увагу завдяки таким ключовим концепц- іям, як реінжиніринг бізнес-процесів (Business Process Reengineering) або управління бізнес-процесами (Business Process Management), є далеко не новою. Ще на початку 30-х років Нордсайк Ф. відзначав не- обхідність переорієнтації структури підприємства на процеси: «Для розподілу завдань підприємства, у кож- ному разі, потрібно прагнути до чіткого розподілу про- цесів. Це є саме тим розподілом, що буде відповідати цілям маніпуляції процесного об’єкта й особливо ритму завдань» [29, с. 77]. Згодом він розвив цю ідею. В 1972 році: «Виробництво є, насправді, тривалим процесом, безперервною послідовністю робіт. Справжня структура процесу виробництва нагадує потік. У процесі вироб- ництва постійно створюються й розподіляються нові продукти й послуги на основі однакових завдань або завдань, що мало змінюються. І як, виходячи з таких комплексних уявлень, можна інакше розділити завдан- ня виробництва, як не відповідно до природного техн- ічно-обумовленого розподілу процесів?»[30, с. 9]. Незважаючи на постійне обговорення процесно- орієнтованого підходу в науковій літературі, на практиці він не знаходив широкого застосування аж до 80-х років 20-го сторіччя, коли вийшли роботи Шеєра А. [25], Пор- тера М. [31], Давенпорта Т. [27], a також Хаммера М. і Чампі Д. [23], які спричинили інтенсивне впровадження процесного підходу на підприємствах. Говорячи про джерела процесного розуміння сутності організації, потрібно відзначити Богданова О. О., який у своїй роботі «Тектологія» [2] дав визначення організації, не як простої множини елементів, а як динамічного ком- плексу, що розглядається у вигляді процесу або потоку незалежних процесів, які мають циклічний розвиток. При цьому проводиться чітке розмежування між організацією й структурою (статикою й динамікою). Якщо організація — це система, то загальна її структура цілісно відображає внутрішні зв’язки її елементів, у яких проявляються не- відповідності й протиріччя, що виникають. Для їхнього нівелювання здійснюються процеси, що змінюють пев- ний ресурс та перетворюють його в новий продукт (ма- теріальний, інтелектуальний тощо). Закономірності, сутність і природа процесів є пред- метом дослідження загальної теорії процесів і спеціаль- них процесних теорій, у т. ч. процесної теорії управлін- ня. Концепція загальної теорії процесів, що вивчає про- цеси будь-якої природи сформувалася наприкінці 60-х років ХХ сторіччя і є загальнотеоретичною основою процесної теорії управління. У науковому плані процесна теорія вважається но- вим якісним етапом розвитку системної теорії, оскіль- ки процес завжди вторинний стосовно системи. Систем- на теорія спрямована на вивчення й аналіз властивос- тей системи, а процесна у якості об’єкта дослідження розглядає зміну даних властивостей, тобто функціону- вання систем. Теоретичне осмислення даного положен- БЕЗГІН К.С., ГРИШИНА І.В. 2009/№2 5 ня дозволяє зробити висновок, що системний підхід у своєму розвитку пройшов два етапи, перший з яких — системно-диференціюючий, а другий — системно-інтег- руючий. В своїй основі ці етапи не суперечать один одному: вони є різновидами системного підходу, пред- ставляючи відповідні стратегії розвитку й удосконален- ня організаційних систем [16]. Сутність системно-диференціюючого підходу поля- гає, насамперед, у тому, що організаційна система бу- дується на основі безперервного розподілу складових елементів відповідно до поставленої мети. Ілюстрацією цього підходу є поступовий перехід від лінійної побудо- ви організаційної структури управління до лінійно-фун- кціональної, при якій, виходячи з певних функцій, формуються функціональні ланки з відокремленням у вигляді управлінь, відділів, бюро, секторів тощо. Логіка розвитку таких організаційних систем поля- гає в тому, що при виникненні нової функції або уск- ладненні існуючих відбувається їхнє відокремлення шляхом створення нових структурних підрозділів в організаційній структурі управління. Аналіз організац- ійних систем цього виду дозволяє стверджувати, що їм властиві такі основні закономірності: під час їхнього створення, насамперед, відбувається відокремлення органів управління; взаємини по вертикалі є пріоритет- ними; розвиток систем відбувається переважно екстен- сивним шляхом. Таким чином, діалектика розвитку цих організаційних систем є такою, що на певному етапі їхнього екстенсивного росту починає різко знижувати- ся ефективність управління через відсутність узгодже- ності й необхідної взаємодії в діяльності функціональ- них підрозділів, що в остаточному підсумку приводить до значного погіршення економічних результатів. Саме тому на зміну системно-диференціюючому підходу при- ходить системно-інтегруючий [16]. Сутність цього підхо- ду складається в інтеграції різних видів діяльності, не- обхідних для досягнення конкретних цілей, і концент- рації необхідних для цього ресурсів. У результаті ство- рюються організаційні структури матричного та сітьо- вого типу з інтегрованими органами управління, на які покладається відповідальність за досягнення поставле- них цілей. Це дозволяє перейти від екстенсивного до інтенсивного розвитку організаційної системи. Відзначені недоліки організаційних систем, побу- дованих на основі системно-диференціюючого підходу ініціювали пошук нових методів управління в менедж- менті. До цих нових методів і варто віднести передбаче- ний у стандартах ІSО серії 9000:2000 процесний підхід. Відповідно до методології, передбаченої стандартами ДСТУ ІSО серії 9000:2000 [10], процес — це діяльність, спрямована на досягнення встановленої мети, що має кількісне вираження — результат. Тому для реалізації процесного підходу організаційна система повинна пе- реорієнтуватися з функціонального управління на управ- ління результатами, сукупність яких повинна забезпе- чити підвищення ефективності системи й конкурентос- проможності підприємства. Аналізуючи історію походження процесно-орієнто- ваного підходу до управління, необхідно виділити аме- риканського вченого доктора Вальтера Ендрю Шухар- та, що запропонував тейлорівський підхід до контролю й управління якістю продукції, заснований на допусках, замінити методикою, яка спрямована на забезпечення стабільності технологічних процесів і зменшення їхніх варіацій. Ця, по суті, революційна ідея, обґрунтована В. Шухартом [22] в 1924 р., тільки через півстоліття одер- жала загальне визнання й поширення в промисловому виробництві. Надалі основні положення процесно-орієнтованого підходу до управління були розвинені й представлені в теорії Е. Демінга «Трансформація й безперервне вдоско- налювання процесів» (СРІ — Continious Process Improvement) [28]. Відповідно до цього підходу основний акцент робиться на підвищенні якості продукції, а не на підвищенні прибутку організації. Дане положення сприяє вдосконаленню організаційного управління й підсилює вплив споживача на якість кінцевої продукції. Досвід поступових вдосконалень став передумовою виникнення в 80-х роках концепції Загального управління якістю (TQM — Total Quality Management) [8]. На сучасному етапі концепція Загального управлі- ння якістю (TQM) є субстратом нової версії стандартів ІSО серії 9000. Основу концепції нової версії стандартів ІSО становить процесний підхід. Це й обумовлює їхню корінну відмінність від стандартів ІSО серії 9000 версій 1987 р. і 1994 р., для яких характерний елементний підхід. Слід зазначити, що загальна концепція процесу вперше була викладена в стандарті ІSО 9000—1:94. Однак вона не одержала належного розвитку в стандартах ІSО 9001 — ІSО 9003 та ІSО 9004 і в результаті не застосовувалася в практиці проектування систем якості. Виникнення й розвиток процесного управління відбувалося на стику загального менеджменту й менед- жменту якості. Значною мірою концепція управління бізнес-процесами формується на базі менеджменту якості, хоча окремими її проявами були і японські «гур- тки якості», і бригадні форми організації праці, і систе- ма управління виробництвом «точно в строк», і матричні структури управління, і гнучкі автоматизовані виробничі системи, і децентралізація управління та інші нововве- дення останніх років. Проаналізувавши різні підходи в області загально- го менеджменту й менеджменту якості, можна зробити висновок, що в основу створення й розвитку процесно- орієнтованого управління підприємством були покладені різні концепції, а саме: досвід в області побудови сис- тем менеджменту якості й систем постійного вдоскона- лення діяльності підприємства [1; 8; 26]; цикл Шухар- та-Демінга P-D-C-A (Do-Check-Act) [7; 28]; принципи побудови збалансованої системи показників BSC (Balance ScoreCard), розроблені Нортоном і Капланом [11] і розвинені іншими авторами [6; 15]; принципи управління проектами [19]. На думку авторів некоректним є протиставлення процесного й функціонального підходів як явищ, що перебувають у різних площинах організаційно-управлі- нської реальності. Процеси існують і при функціональ- ному підході до управління, як було показано вище, підприємство має процесну природу, тільки в цьому випадку їхній хід і розвиток ускладнений існуючими управлінськими принципами, які у сучасних соціально- економічних умовах втратили свою актуальність. По- рівняльна характеристика функціонального й процесно- го підходів наведена в табл. 1. БЕЗГІН К.С., ГРИШИНА І.В. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ6 На даний момент процесно-орієнтований підхід є основною базою сучасних підходів до управління, таких як [10]: МС ІSО серії 9000 версії 2000 р. — регламенту- ючі вимоги до систем менеджменту якості; TQM (Total Quality Management) — система загального управління якістю; PIQS (Process Integrated Quality System) — сис- тема менеджменту якості, інтегрована з бізнес-процеса- ми; WFMS (Work Flow Management System) — система управління потоками робіт; ERP (Enterprise Resource Planning) — комплексна система планування й управл- іння ресурсами організації. З урахуванням проведеного аналізу можемо зроби- ти певні висновки щодо переваг впровадження підприє- мством процесного підходу до управління [1; 13; 17; 24]: зосередження на кожному процесі сприяє кращому за- доволенню споживачів; створення цінності стосовно кінцевої продукції зосереджено в процесах; визначення границь розглянутого процесу, а також постачальників і споживачів дозволить забезпечити кращу взаємодію й розуміння вимог, які варто задовольнити; зниження ризику субоптимізації при управлінні цілісним проце- сом, що проходить крізь безліч відділів; відхід від фраг- ментарної відповідальності під час призначення менед- жерів процесів, відповідальних за процес; управління процесами дозволяє створити кращі підстави для конт- ролю ресурсів і часу виконання робіт; урахування дина- мічного характеру розвитку організацій; істотне скоро- чення витрат на управління, що досягається за рахунок виключення дублювання й зайвих ланок управління; впровадження горизонтальних структур управління з незначною ієрархією (3—4 рівні управління), основою яких є бізнес-процеси. Це стає можливим у результаті істотного збільшення норми керованості (за деякими оцінками [24] норма керованості збільшується в три рази), оскільки при цьому керівник не контролює тех- нології виконання робіт, а кожний виконавець чітко уявляє очікувані результати; впровадження автоматизації інтегрованих бізнес-процесів організації, а не через де- Таблиця 1 Порівняльна характеристика функціонального й процесного підходів Критерій Функціональний підхід Процесний підхід 1 2 3 Пріоритетна мета Одержання прибутку Якість діяльності й продукції, постійні вдосконалення Відносини з партнерами Ситуаційна взаємодія Стратегічна взаємодія Організаційна структура Лінійна, функціональна, лінійно-функціональна (штабна) Адаптивні організаційні структури, що орієнтуються на нововведення Кількість рівнів управління 4 – 12 3 – 4 Роль ієрархії стосовно бізнес- процесів на підприємстві Сповільнює й ускладнює бізнес-процес, гальмує його вдосконалювання Організує й підтримує структуру бізнес- процесів, створює середовище для вдосконалювання Сприйняття персоналу Біхевіористичний підхід Гуманістичний підхід Теорії мотивації Теорія Х Теорія Y і Z Компетенції персоналу Низький рівень професіоналізму, вузька спеціалізація Високий рівень компетенції, широка спеціалізація Очікування персоналу Задоволення поточних потреб Якісний розвиток Орієнтація результату роботи На менеджмент На споживача Об'єкт контролю Технологія, процедури Результат Повноваження й відповідальність Централізація Децентралізація Виробничі системи Масове виробництво Дбайливе (ощадливе) виробництво Комунікації Переважно вертикальні Переважно горизонтальні Реакція на зміни Реактивна Інтерактивна Стиль управління Авторитарний Демократичний Удосконалювання процесів діяльності Субоптимізація (виходячи з показників функціональних підрозділів) Оптимізація (виходячи з показників ефективності підприємства в цілому) Устаткування Високопродуктивне, вузькоспеціалізоване, важко переналагоджуване Високопродуктивне, широко спеціалізоване, легко переналагоджуване Адаптивна здатність Низька Висока Відношення до споживача Виготовляє те, що може, і вмовляє споживача, що це саме те, що йому потрібно Виготовляє саме те, що потрібно споживачеві Вимір ефективності Система економічних і фінансових показників, виміри в основному здійснюються на заключному етапі виробничо-управлінського циклу Комплексна система показників, виміри здійснюються на всіх етапах виробничо- управлінської діяльності Фактор економічної переваги Капітал Інформація (знання), персонал Критерії ефективності Відношення результатів до витрат Економічна ефективність із урахуванням параметрів якості й задоволення потреб різних груп інтересів (споживачів, персоналу, суспільства) Фактор економічної переваги Капітал Інформація (знання), персонал Особливості економічного оточення Відносна стабільність потреб. Негативний вплив макроекономічних зрушень (кризи) Невизначеність і мінливість потреб. Позитивний вплив макроекономічних зрушень (можливості) Опорна концепція Механістична бюрократія) Менеджмент якості БЕЗГІН К.С., ГРИШИНА І.В. 2009/№2 7 композицію функцій управління, що відбувалося рані- ше при впровадженні автоматизованих систем управлі- ння (АСУ); зниження рівня бюрократизації в системах управління; підвищення розуміння персоналом своїх обов’язків (він виконує вимоги споживачів у рамках свого процесу й висуває вимоги до постачальників ре- сурсів). Із цим багато в чому пов’язана орієнтація про- цесного управління на якість продукції, що випускаєть- ся; зниження невизначеності в прийнятті рішень, оск- ільки зменшення ієрархічних рівнів у структурах управ- ління дозволяє зменшити трансформацію інформації; створення творчого колективу в рамках процесних груп; здійснення оцінки процесів діяльності через більш точ- не нормування кожної операції, а також проведення оцінки вартості операцій, визначення центрів витрат і структури витрат у тих місцях, де раніше це було прак- тично неможливо; розширення можливості створення в організаціях дієздатної системи управління якістю. У подальших дослідженнях автори планують зосе- редити свою увагу на розробці методичного підходу до впровадження процесного підходу на прикладі підприємств машинобудівної галузі. Література 1. Андерсен Б. Бизнес-процессы. Инструменты совер- шенствования: пер. с англ. С. Ариничева /Б. Андерсен. — М.: РИА «Стандарты и качество», 2003. — 272 с. 2. Богданов А. А. Тектология: (Всеобщая организаци- онная наука): в 2-х кн.: Кн. 1. / А. А. Богданов; отв. ред. Л. И. Абалкин / Отделение экономики АН СССР. Ин-т экономики АН СССР.— М.: Экономика, 1989. — 304 с. 3. Большаков А. С. Современный менеджмент: теория и практика / А. С. Большаков — СПб.: Питер, 2002. — 416 с. 4. Виноградова О. В. Реінжиніринг бізнес-процесів у сучасному менеджменті: монографія / О. В. Виноградо- ва. — Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. — 196 с. 5. Войнов И. В. Моделирование экономических сис- тем и процессов: монография / И. В. Войнов. — Челя- бинск: Изд. ЮУрГУ, 2002. — 392 с. 6. Гершун А. М. Разработка сбалансированной систе- мы показателей / А. М. Гершун, Ю. С. Нефедьева. — М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2005. — 128 с. 7. Деминг Э. Выход из кризиса: Новая парадигма управления людьми, системами и процессами / Э. Де- минг. — М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. — 370 с. 8. Джордж С. Всеобщее управление качеством=Total quality management [Текст]: стратегии и технологии, применяемые сегодня в самых успешных компаниях: пер. с англ. / С. Джордж, А. Ваймерскирх. — СПб.: Виктория плюс, 2002. — 256 с. 9. Друкер П. Задачи менеджмента ХХI века: пер. с англ. / П. Друкер. — М.: Вильямс, 2001. — 272 c. 10. Системи управління якістю. Основні положення та словник: ДСТУ ISО 9000 — 2001. — К.: Держстандарт України, 2001. — 36 с. 11. Каплан Р. Сбалансированная система показателей: пер с англ. / Р. Каплан, Д. Нортон. — М.: ЗАО «Олимп- Бизнес», 2003. — 216 с. 12. Кравченко К. А. Организационное проектирование и управление развитием крупных компаний / К. А. Крав- ченко. — М.: Альма Матер, 2006. — 528 с. 13. Ладыко И. Ю. Управление крупным предприятием: монография / И. Ю. Ладыко, А. В. Козаченко, А. Н. Ля- шенко. — К.: Либра, 2006. — 384 с. 14. Мескон М. Основы менеджмента: пер. с англ. / М. Мескон, М. Альберт, Ф. Xедоури. — М: Дело, 1992. — 702 с. 15. Нивен Пол Р. Сбалансированная система показа- телей: пер. с англ. / Пол Р. Нивен. — Днепропетровск: Баланс-Клуб, 2004. — 328 с. 16. Рахлин К. Сущность и содержание процессного подхода. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http:// www. management. com. ua/qm/ qm025. html 17. Репин В. В. Процессный подход к управлению. Моделирование бизнес-процессов / В. В. Репин. — М.: РИА «Стандарты и качество», 2004. — 408 с. 18. Смит А. Исследования о природе и причинах богат- ства народа: пер. с англ. В. С. Афанасьев. / А. Смит. — М.: Эксмо, 2007. — 960 с. 19. Современное управление. Энциклопедический справочник. Т. 1. — М.: «Издатцентр», 1997. — 584 с. 20. Тейлор Ф. У. Принципы научного менеджмента: пер. с англ. А. И. Зака / Ф. У. Тейлор.; под ред. Е. А. Ко- чергина. — Контроллинг, 1991. — 104 с. 21. Файоль А. Управление — это наука и искусство / А. Файоль, Г. Эмерсон, Ф. Тейлор, Г. Форд. — М.: Дело, 1992. — 672 с. 22. Федюкин В. К. Управление качеством процессов / В. К. Федюкин. — СПб.: Питер, 2004. — 208 с. 23. Хаммер М. Реинжиниринг корпорации: манифест революции в бизнесе: пер. с англ. / М. Хаммер, Дж. Чам- пи; пер. с англ. Ю. Е. Корнилович. — М.: Манн, Ива- нов и Фербер, 2006. — 287 с. 24. Хлебников Д. Кризис функционального управле- ния / Д. Хлебников // Новые рынки. - №3. — 2002. — С. 38–44. 25. Шеер А. Бизнес-процессы: основные понятия, теория, методы: пер. с англ. / А. Шеер. — 2-е изд., пере- раб. и доп. — М.: Просветитель, 1999. — 154 с. 26. Шелдрейк Дж. Теория менеджмента: от тейлориз- ма до японизации: пер. с англ. / Дж. Шелдрейк; пер. с англ. В. А. Спивака. — СПб.: Питер, 2001. — 352 с. 27. Davenport Т. Н. Business Innovation, Reengineering Work through Information Technology / Т. Н. Davenport. — Boston: Harvard Business School Press, 1993. — 364 p. 28. Deming W. Е. Quality, productivity, and competitive position / W. Е. Deming. — Cambridge, MA: Massachusetts Institute of Technology, Center for Advanced Engineering Study, 1982. — 373 p. 29. Nordsieck F. Betriebsorganisation. Lehre und Technik, Textband / F. Nordsieck. — Stuttgart, 1934. — 268 p. 30. Nordsieck F. Grundlagen der Organisationslehre / F. Nordsieck. — Stuttgart: C. E. Poeschel. — 1974. — 132 p. 31. Porter M. Е. Competitive Advantages: Creating and Sustaining Superior Performance / M. Е. Porter. — New York: Free Press, 1985. — 252 р. БЕЗГІН К.С., ГРИШИНА І.В.

Порівняльний аналіз процесного та функціонального підходів до управління підприємством

Репозитарії

Схожі ресурси