Стан безпеки відтворення робочої сили в сучасній Україні

Проаналізовано стан безпеки відтворення робочої сили в Україні та визначено основні напрями її підвищення.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Кукурудза, І.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2009
Назва видання:	Вісник економічної науки України
Теми:	Наукові статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45299
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Стан безпеки відтворення робочої сили в сучасній Україні / І.І. Кукурудза // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 2 (16). — С. 64-70. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-45299
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-452992013-06-17T17:34:32Z Стан безпеки відтворення робочої сили в сучасній Україні Кукурудза, І.І. Наукові статті Проаналізовано стан безпеки відтворення робочої сили в Україні та визначено основні напрями її підвищення. Проанализировано состояние безопасности воспроизводства рабочей силы в Украине и определены основные направления ее повышения. In the article security status of labour force reproduction in Ukraine is analyzed, determined crucial directions of its increasing. 2009 Article Стан безпеки відтворення робочої сили в сучасній Україні / І.І. Кукурудза // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 2 (16). — С. 64-70. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45299 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Кукурудза, І.І. Стан безпеки відтворення робочої сили в сучасній Україні Вісник економічної науки України
description	Проаналізовано стан безпеки відтворення робочої сили в Україні та визначено основні напрями її підвищення.
format	Article
author	Кукурудза, І.І.
author_facet	Кукурудза, І.І.
author_sort	Кукурудза, І.І.
title	Стан безпеки відтворення робочої сили в сучасній Україні
title_short	Стан безпеки відтворення робочої сили в сучасній Україні
title_full	Стан безпеки відтворення робочої сили в сучасній Україні
title_fullStr	Стан безпеки відтворення робочої сили в сучасній Україні
title_full_unstemmed	Стан безпеки відтворення робочої сили в сучасній Україні
title_sort	стан безпеки відтворення робочої сили в сучасній україні
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Наукові статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45299
citation_txt	Стан безпеки відтворення робочої сили в сучасній Україні / І.І. Кукурудза // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 2 (16). — С. 64-70. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT kukurudzaíí stanbezpekivídtvorennârobočoísilivsučasníjukraíní
first_indexed	2025-07-04T03:58:59Z
last_indexed	2025-07-04T03:58:59Z
_version_	1836687336814936064
fulltext	ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ64 Однією із важливих складових економічної безпеки, як на наш погляд, є безпека відтворення робочої сили, під якою (безпекою) ми розуміємо такий стан власне відтворення робочої сили, її розподілу та використання, який підвищує стійкість національної економіки до внутрішніх і зовнішніх загроз і забезпечує економічне зростання та підвищення добробуту населення. Іншими словами, безпека відтворення робочої сили передбачає створення сприятливих умов для природного руху насе- лення, планомірного навчання суспільно корисній праці, забезпечення усіх працездатних роботою у матеріально- му виробництві та інших сферах діяльності, відновлення та розвиток життєвих сил людей, підвищення їхньої ви- робничої кваліфікації, розподіл та перерозподіл праців- ників між сферами, підрозділами, галузями, підприєм- ствами та економічними районами, а в умовах інтеграц- ійних об’єднань — і між країнами-учасницями. В умовах ринкових перетворень економіки Украї- ни означені нами елементи безпеки відтворення робо- чої сили досягли граничних значень, тобто таких, що спричиняють загрозливі процеси в економіці. А це оз- начає, що сьогодні є нагальна потреба в дослідженні безпеки відтворення робочої сили в Україні з метою пошуку шляхів, способів, методів подолання наявних загрозливих процесів в економіці і недопущення їх ви- никнення в майбутньому. Така потреба посилюється ще й тим, що означена нами складова економічної безпеки фактично опинилася поза увагою вітчизняних науковців. Більше того, як засвідчує підготовлена Міністерством економіки України «Методика розрахунку рівня еконо- мічної безпеки України», безпека відтворення робочої сили навіть не визнається складовою економічної без- пеки. Складовими останньої називаються макроеконо- мічна, фінансова, зовнішньоекономічна, інвестиційна, науково-технологічна, енергетична, виробнича, демог- рафічна, соціальна, продовольча безпека [11]. Аналізові зазначених вище складових економічної безпеки присвячено чимало робіт відомих українських дослідників. Передусім це роботи таких авторів, як А. Ба- зилюк, О. Бєляєв, О. Білорус, В. Геєць, В. Кириленко, А. Колот, Е Лібанова, В. Савчук, А. Чухно та інші. Зро- зуміло, що досліджуючи ті чи інші складові економічної безпеки, згадані вчені торкалися окремих елементів безпеки відтворення робочої сили, але предмет і завдан- ня їхніх досліджень не могли дати цілісну уяву про нинішній стан безпеки відтворення робочої сили в Ук- раїні. З огляду на це, тема нашого дослідження видаєть- ся нам надзвичайно актуальною. Безпека відтворення робочої сили, як на наш погляд, передбачає такий природний рух населення (народжу- ваність і смертність), при якому можливе відшкодування природних втрат працюючих і зростання чисельності пра- цівників. На жаль, в Україні з початком ринкових пере- творень економіки смертність перевищує народжуваність. Як зазначав Президент України В. Ющенко, «щомісяця нас стає менше на сімдесят тисяч» [12, с. 1]. Внаслідок висо- кої смертності за період з 1991 по 2007 рік чисельність населення України скоротилась на 6 млн. чоловік, а три- валість життя — на 10 років. Якщо тенденція до зменшен- ня населення не буде подолана, то у найближчі 15–20 років нас уже буде 30–35 мільйонів (9, с. 3). Як зазначається в «Доповіді про розвиток людини 2006», підготовленій міжнародною групою експертів під егідою Програми роз- витку ООН, вірогідність не дожити до 60 років стосується 31 % новонароджених громадян України, в той час як цей показник для Білорусі становить 13,3 %, для Вірменії — 18 % (4, с. 284–289). Ті ж наші співвітчизники, котрим сьогодні 15 років, за прогнозами міжнародних експертів, не доживуть до 60-річного віку з-поміж дівчат 142 на ти- сячу осіб, серед юнаків — 384 [3, с. 312]. Втрати від зростання смертності можна було б ком- пенсувати зростанням народжуваності. Та наша біда в тому, що народжуваність в роки ринкових перетворень катастрофічно знизилась. Скажімо, для створення нор- мальних умов для відтворення робочої сили, необхідно, щоб сумарний коефіцієнт народжуваності населення (середня кількість дітей, народжених жінкою протягом її життя) становив не менше 2,2 особи. Проте насправді цей показник у нас був на багато меншим. У 2006–2007 роках, наприклад, він становив 1,25 [13]. Відсутність природного приросту населення позбав- ляє країну можливості збільшувати чисельність працюю- чих, а отже, становить загрозу відтворенню робочої сили. Серед причин, що зумовлюють несприятливу демографі- чну ситуацію, найбільш вагомими, як на наш погляд, є високий рівень бідності населення та незадовільний стан охорони здоров’я. Адже в умовах бідності навряд чи якась сім’я ризикне обзавестися двома-трьома дітьми. Це, по- перше. По-друге, високий рівень бідності та недоступність належної медичної допомоги виступають в ролі основно- го каталізатора зростання смертності і скорочення трива- лості життя населення, особливо чоловіків. Ведучи мову про наявність бідності, ми не маємо наміру заплющувати очі на те, що і в дореформений пер- іод рівень життя по окремих критеріях не дотягував до того, що був у найбільш розвинутих країнах. Але хто б що не говорив, у той період, завдяки орієнтації національної економіки на піднесення матеріального і культурного рівня життя населення, рівень добробуту був достатнім для того, щоб не виникало проблем з відтворенням робочої сили. З огляду на це, на старті ринкових перетворень наше сусп- ільство мало реальну можливість продовжити орієнтувати економіку на людину та реалізацію її творчого потенціалу. Проте в силу цілого ряду причин національна економіка була переорієнтована на реалізацію цілей вітчизняних та іноземних власників великого капіталу. Внаслідок цього рівень життя населення за роки ринкових перетворень істотно знизився. І цей факт змушений був визнати Пре- зидент України Л. Кучма, коли своїм Указом від 15 серпня 2001 року затверджував «Стратегію подолання бідності». В ній зокрема зазначалось, що перебудова економічних відносин призвела до різкого зниження рівня життя насе- І.І. Кукурудза академік АЕН України, м. Черкаси СТАН БЕЗПЕКИ ВІДТВОРЕННЯ РОБОЧОЇ СИЛИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ КУКУРУДЗА І.І. 2009/№2 65 лення, зменшення його платоспроможності, розшаруван- ня суспільства за рівнем доходів, зростання безробіття. З початку ринкових перетворень реальна заробітна плата зменшилась у 3,8, а реальна пенсія — в 4 рази. При цьому 70 % працівників мали заробітну плату, нижчу від прожит- кового мінімуму [16, с. 10]. Хоча цим же Указом було зобов’язано Кабмін Ук- раїни забезпечити реалізацію згаданої Стратегії подолан- ня бідності, насправді вона залишилася нереалізованою. А тому й рівень бідності (питома вага сімей, у яких рівень доходів або споживання на одну особу є нижчим від визначеної межі бідності) та глибина бідності (відхилен- ня величини доходів або витрат від визначеної межі бідності, тобто рівня доходу, нижче від якого стає не- можливим задоволення основних потреб) залишилися досить високими. Як зазначають експерти Міжнародно- го банку реконструкції та розвитку (МБРР), на початку нового тисячоліття в Україні 45,7 % населення живе на два долари в день, тобто перебуває на міжнародно виз- наній межі бідності, а 2,9 % — на один долар. При цьо- му понад 3,2 % (понад 65 тисяч) дітей у віці до 5 років недоїдають [4, с. 259, 275]. Все це означає, що чимало наших співвітчизників сьогодні неспроможні в повній мірі задовольняти навіть найперші потреби — в їжі, одязі, житлі тощо. Як визнає Міністерство економіки України, річне споживання м’яса і м’ясопродуктів, риби та рибопродуктів, молока та молочних продуктів у 2007 році з розрахунку на одну особу становило відповідно 55 %, 70 % і 58 % від науково обґрунтованої норми [13]. Нинішні кризові та інфляційні процеси ще більше погіршать структуру і якість споживання населення, а отже, посилять загрозу відтворенню робочої сили. Та- ким чином, нагальною стає потреба збільшення реаль- них доходів населення — заробітної плати, пенсій та стипендій. Причому, як на наш погляд, уряд зобов’яза- ний сповна реалізувати той пункт Стратегії подолання бідності, де йдеться про запровадження у 2005–2009 роках погодинної системи оплати праці із застосуван- ням мінімальної погодинної заробітної плати [16, с. 11]. Як вважають Т. Ковальчук і В. Черняк, мінімальна та- рифна ставка за годину праці має бути не менше 10 грн. [6, с. 8]. На думку інших економістів, ця ставка повин- на становити 40 грн. [17, с. 9]. На думку окремих авторів, запровадити таку мінімальну тарифну ставку неможливо через порівняно низьку продуктивність праці. Проте, на наш погляд, спра- ва не в продуктивності праці, адже в Угорщині, Словач- чині, Чехії продуктивність праці така ж, як в Україні, а заробітна плата у 3–4 рази вища. Не на користь против- ників підвищення заробітної плати і той факт, що в струк- турі собівартості валового внутрішнього продукту Украї- ни заробітна плата становить лише 9 %, тоді як в СРСР вона становила 19–22 %, а в країнах Західної Європи цей показник дорівнює 45–50 % [17, с. 9]. Однією із причин, що перешкоджає збереженню та відновленню здатності до праці і призводить до по- гіршення стану здоров’я та вимирання населення, є відсутність належного доступу до системи охорони здо- ров’я. Розпочинаючи реформування системи охорони здоров’я в умовах ринкових перетворень економіки, владні структури обіцяли забезпечити населенню Украї- ни доступне і якісне медичне обслуговування шляхом запровадження страхової медицини та зростання сімей- них доходів. Однак сьогодні у нас нема ні того, ні того. Про доходи ми вже говорили, а від колись потужної безплатної медицини залишилися одні лише уламки. Сталось це в результаті роздержавлення і приватизації економіки. Внаслідок реформування відносин власності в країні, по-перше, зменшились можливості щодо фінансування охорони здоров’я, оскільки переважна частина прибутку привласнюється новими власниками засобів виробництва, а державі надходить лише незнач- на частка у вигляді податків та платежів. По-друге, ви- никла потужна мережа приватних медичних закладів, метою діяльності яких є не обслуговування населення, а отримання високого прибутку. Найбільш масово це проявляється на ринку лікарських засобів. Роздержав- лення і приватизація фармакологічної галузі призвели до того, що ціни на медикаменти виросли в десятки, а то й в сотні раз. Характерно, що коли уряд спробував дещо приборкати прибуткові апетити фармакологічних королів, то ті шляхом шантажу та саботажництва поча- ли тиснути на Президента України, аби той заступився за них. По-третє, на ринку лікарських препаратів поча- ли появлятися підробки та несертифіковані ліки, вжи- вання яких здатне зашкодити здоров’ю. По-четверте, відбувся занепад системи лікувальних і профілактичних закладів, особливо у невеликих містах і селах, й поча- лось зменшення кількості лікарняних ліжок і запровад- ження натомість так званого денного стаціонару. Навіть тоді, коли хворого кладуть у стаціонарне відділення, де у дореформений період повний курс ліку- вання для пацієнта був безплатним, він зобов’язаний оплатити весь набір потрібних ліків і матеріалів. Якщо ж цього не зробити, то лікувати хворого ніхто не буде. На жаль, цей висновок не гіпотетичний. Сьогодні можна назвати чимало фактів, які свідчать про те, що навіть у пацієнтів, яких у лікарню привозять по «швидкій допо- мозі», запитують, чи є у них гроші на оплату лікування. Для поліпшення ситуації можна було б скориста- тися зарубіжним або вітчизняним досвідом. Скажімо, найбільш розвинуті країни Заходу належний доступ до системи охорони здоров’я забезпечують головним чином завдяки розвинутій страховій медицині та високим сімейним доходам. І деякі кроки в цьому напрямі роби- лися і в нашій країні. Однак надії на те, що введення загальнодержавного обов’язкового медичного страхуван- ня принесе більш високі і стабільні грошові надходжен- ня системі охорони здоров’я і дозволить краще фінан- сувати лікування хворих, не збулися. Не дає помітних зрушень щодо збільшення фінансування витрат на охо- рону здоров’я населення і впроваджуване добровільне медичне страхування, оскільки розвивається вкрай по- вільно внаслідок недовіри до нього потенційних стра- хувальників і вкрай низьких доходів на душу населення. Адже, як переконує зарубіжний досвід, страхова меди- цина забезпечує високий рівень медичного обслугову- вання тільки в тих країнах, які характеризуються висо- кими доходами на душу населення. З огляду на зазначені перешкоди на шляху розвитку страхової медицини, ми вважаємо, що нашій державі слід орієнтуватися на вітчизняний та зарубіжний досвід розвит- ку безплатної державної медицини. Адже хто б що не го- ворив, у радянські часи вона разом з іншими чинниками КУКУРУДЗА І.І. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ66 забезпечувала тривалість життя на рівні, не нижче того, що мали в розвинутих країнах Заходу. І це в той час, коли в силу певних об’єктивних причин витрати на охорону здо- ров’я з розрахунку на душу населення у нас були набагато менші. Це пояснюється тим, що в умовах державної меди- цини виключається гонитва за високими прибутками, як це має місце в умовах страхової медицини, організатора- ми якої виступають приватні страхові компанії. Безпека відтворення робочої сили включає в себе не тільки забезпечення належного природного прирос- ту населення, а й планомірне навчання суспільно ко- рисній праці. Його, як відомо, забезпечує головним чином система вищої та професійно-технічної освіти. Перша здійснює підготовку кадрів спеціалістів, друга — кваліфікованих робітників. Ринкові перетворення еко- номіки по-різному вплинули на стан кожної із означе- них складових системи підготовки кадрів, а через них і на безпеку відтворення робочої сили. Як би ми не оці- нювали стан вищої освіти в Україні, ми не можемо за- перечити той факт, що в умовах ринкової трансформації економіки система вищої освіти поповнилась великою кількістю приватних вищих навчальних закладів. Ста- ном на вересень 2008 року в країні налічувалось 904 ВНЗ усіх рівнів акредитації. Крім того, діяло 1005 їхніх відок- ремлених підрозділів [18, с. 4]. Водночас постійне недо- фінансування з боку держави змусило державні ВНЗ поряд з безплатним навчанням вдаватися до надання платних освітніх послуг, що призвело фактично до под- воєння чисельності студентів у державних навчальних закладах. Внаслідок усіх цих зрушень за роки ринкових перетворень кількість студентів зросла більш як на один мільйон і сьогодні становить майже 2,8 мільйона осіб, а кількість студентів на десять тисяч населення майже подвоїлась, сягнувши 597 осіб [15, с. 438]. На жаль, система професійно-технічної освіти не може похвалитися ні зростанням кількості навчальних закладів, ні збільшенням чисельності її вихованців. Якщо в 1990 році діяло 1246 професійно-технічних на- вчальних закладів, то сьогодні їх нараховується 1021, тобто на 225 менше. Кількість підготовлених ними ква- ліфікованих робітників становила відповідно 643,4 ти- сячі і 289,3 тисячі, тобто зменшилась більш ніж у 2,2 рази [14, с. 430; 15, с. 444]. І це в той час, коли, якщо не брати до уваги той розвал економіки, що стався в нашій країні в ході ринкових перетворень, сучасне виробництво фор- мує попит на робітничі кадри з високою загальноосвіт- ньою та професійно-технічною підготовкою. Визнаючи незаперечним той факт, що в системі підготовки кадрів з вищою освітою є помітні кількісні зрушення, ми водночас не можемо не констатувати й наявність окремих негативних тенденцій. Однією з них є формування соціальної стратифікації в отриманні вищої освіти. Вона проявляється в тому, що діти з бідних сімей (а їх, як вже зазначалося, в Україні переважна більшість) не можуть сплачувати за навчання по 8–10 тисяч гривень на рік і водночас вони здебільшого не можуть попасти на безплатне навчання, оскільки рівень знань у них, як правило, нижчий, бо вони неспроможні скористатися послугами репетитора чи різноманітних курсів довузівської підготовки. Їм стелиться дорога, в кращому випадку, у професійно-технічні навчальні зак- лади, в гіршому — на ринок праці, який і без того пере- повнений молодими людьми, інколи навіть з високим рівнем освіти чи кваліфікації. Поява приватних вищих навчальних закладів і зап- ровадження платних освітніх послуг у державних ВНЗ супроводжуються різким зниженням якості освіти. Ска- зане зовсім не означає, що, скажімо, приватні ВНЗ вза- галі неспроможні забезпечувати високу якість освіти. Адже зарубіжна практика засвідчує, що приватні вищі навчальні заклади можуть забезпечувати таку ж високу якість освіти, як і державні, а в окремих випадках навіть більш високу. Але в умовах сучасної України такі при- клади є поодинокими. Справа в тому, що основним спонукальним мотивом створення приватних ВНЗ і виходу державних навчальних закладів на ринок освітніх послуг є бажання отримати кошти для поліпшення сво- го матеріального становища. Керуючись цим мотивом, чимало ВНЗ дуже часто виходять на ринок освітніх послуг, не маючи достатньої навчально-матеріальної бази і належного кадрового забезпечення. Якщо при цьому взяти до уваги ще й те, що в сучас- них умовах відбулося істотне зниження рівня знань ви- пускників загальноосвітньої школи, то кожному стане зрозуміло, що підвищення якості підготовки фахівців це не тільки проблема ВНЗ. Цим останнім самостійно з нею не впоратись навіть при великому бажанні. Тобто є на- гальна потреба в посиленні ролі держави щодо забезпе- чення планомірного навчання суспільно корисній праці. Держава повинна виважено підходити до створеної за- хідними вченими і широко використовуваної вітчизня- ними авторами догми про те, що набуті знання — це людський капітал, користь від якого отримує лише його власник. Адже ще К. Маркс у «Капіталі» переконливо до- казав, що користь від використання так званого «людсь- кого капіталу» отримує не стільки носій робочої сили, скільки той, хто її купує і використовує. Мабуть, саме через це правлячі кола західних країн не дуже дослуха- ються до думки авторів теорії «людського капіталу», на- лежно дбаючи про безпеку відтворення робочої сили. При цьому держава діє в двох напрямах: по-перше, все більше і більше впроваджує та розвиває системи безплатної ос- віти і, по-друге, через політику доходів та пільгове кре- дитування створюють умови, при яких населення має можливість сплачувати за навчання. В нашій країні — поки що одні лише декларації про пріоритетний розвиток освіти. Держава істотно недо- фінансовує свої власні замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою, на голодному пайку тримає професійно-технічні та загальноосвітні навчальні закла- ди. Водночас рівень сукупних доходів переважної час- тини населення настільки низький, що не дозволяє без- болісно виділяти кошти на оплату навчання. Таким чином, для зміцнення безпеки відтворення ро- бочої сили в Україні необхідно не на словах, а на ділі забез- печити пріоритетний розвиток освіти як кузні висококвал- іфікованих спеціалістів і кадрів робітничих професій. Вар- іантів вирішення цієї проблеми, як на наш погляд, може бути декілька. Один з них — поступове запровадження обо- в’язкової вищої освіти, яка б в повній мірі фінансувалася з державного бюджету. Другий варіант — зробити для всіх платне навчання у ВНЗ, попередньо піднявши доходи на- селення до такого рівня, який дозволяв би кожній сім’ї без особливих труднощів сплачувати за навчання дітей. КУКУРУДЗА І.І. 2009/№2 67 Звичайно, така постановка питання для багатьох наших громадян, особливо з числа вищого керівництва країни, видається передчасною: мовляв, про яку обов’яз- ковість вищої освіти може йти мова, коли Україна неспро- можна сповна профінансувати навіть тих студентів, котрі навчаються за держзамовленням. І дійсно, як вже зазна- чалося, держава істотно недофінансовує своє замовлен- ня ВНЗ на підготовку фахівців. Але відсутність коштів у держави зовсім не означає, що вони відсутні в країні. І те, що заробітна плата у нас мізерна, не є свідченням відсутності грошей в країні. Нам не грошей бракує, а розуміння ролі освіти у відтворенні робочої сили в умо- вах формування нового технологічного способу вироб- ництва, викликаного до життя науково-технічною рево- люцією. Зокрема нинішньому керівництву країни бракує усвідомлення того, що без подальшого розширення та поліпшення підготовки фахівців і їх належного викори- стання будь-які заходи щодо забезпечення сталого соц- іально-економічного розвитку будуть малоефективними. Якщо усвідомлення всього цього прийде до ниніш- ньої політичної та господарської еліти, то гроші на на- лежне фінансування освіти довго шукати не доведеться. Вони — перед нами. По-перше, необхідно у два-три рази скоротити витрати на управління, оскільки ця сфера сьогодні живе за принципами театру абсурду: держава відмовилась від управління соціально-економічним роз- витком, але чисельність управлінців збільшила до рівня, більшого ніж це було в усьому колишньому СРСР і кожному дала порівняно високу платню та різноманітні пільги. Нічим іншим, як марнотратством, є забаганка високопосадовців їздити наддорогими іномарками та літати позолоченими боїнгами. І це в той час, коли в західних країнах керівники найвищого рівня ощадливо витрачають бюджетні кошти, пересідаючи з недорогих авто на велосипеди. До речі, в колишньому СРСР навіть у дурному сні не могло приснитися, щоб хтось з висо- копосадовців літав чи їздив на іномарці. По-друге, гроші для фінансування освіти можна отримати внаслідок запровадження нового порядку кад- рового забезпечення недержавних виробничих підприємств та організацій. Його суть має зводитись до того, що той, у кого працюють фахівці, повинен спла- чувати спеціальний податок як компенсацію державі за їх підготовку. Надалі роботодавець повинен сам виріши- ти, що йому краще: самому замовляти та оплачувати підготовку потрібних фахівців чи довести заробітну пла- ту до такого рівня, який дозволяв би кожній сім’ї вно- сити плату за навчання своїх дітей. Ми розуміємо, що високопосадовців і нових влас- ників засобів виробництва не влаштовують пропоновані нами способи отримання коштів для фінансування пере- ходу до обов’язкової вищої освіти або ж запровадження платної освіти завдяки підвищенню заробітної плати до рівня вартості робочої сили. Тим більше, що ті і ті сьо- годні здебільшого виступають у двох іпостасях водночас: як політики і як власники заводів, банків, супермаркетів тощо. Тоді виходить, що слід залишати нині діючу прак- тику відтворення спеціалістів з вищою освітою, але за умови внесення до неї деяких доповнень. Одним з них могло б бути наступне. Кожному, хто не пройшов за кон- курсом на безплатне навчання у державному ВНЗ, а та- кож тим, хто поступив на навчання до приватного на- вчального закладу, в разі потреби надається довгостроко- вий пільговий кредит, погашати який має те підприєм- ство, на якому працюватиме майбутній фахівець. Якщо студент сам оплачував своє навчання або ж його навчан- ня оплачувалося з держбюджету, то роботодавець в пер- шому випадку повинен компенсувати витрати найнято- му працівникові; в другому — державі (в разі, коли в ролі наймаючої сторони виступає приватна структура). Дію- чи таким чином, наше суспільство змогло б не тільки поліпшити кількісні та якісні характеристики підготовки кадрів спеціалістів, а й забезпечити соціально-економіч- ну справедливість щодо студентів, сприяти підвищенню відповідальності молоді за вибір професії та спонукати кожного фахівця до активної трудової діяльності. Приблизно за такою ж схемою можна було б поліпши- ти кількісні та якісні характеристики діяльності професій- но-технічних навчальних закладів. Крім того, для підготов- ки кадрів робітничих професій доцільно відновити прак- тику створення професійно-технічних навчальних закладів при великих промислових підприємствах чи їх об’єднан- нях, запроваджувати підготовку кадрів на замовлення юридичних осіб, а також через систему бригадного навчан- ня безпосередньо на виробництві. Про належну безпеку відтворення робочої сили можна говорити лише тоді, коли все працездатне насе- лення забезпечене роботою за набутою спеціальністю. Проте в ході ринкової трансформації економіки в Ук- раїні склалися умови для зниження рівня зайнятості та виникнення безробіття. За нашими підрахунками, сьо- годні усіма формами безробіття охоплено понад 40 % працездатного населення [8, с. 59]. Серед них великий загін колишніх інженерно-технічних працівників та висококваліфікованих робітників підприємств промис- ловості, будівництва, сільського господарства, транспор- ту, зв’язку і деяких інших галузей. За нашими досліджен- нями, здійсненими в Черкаській, Рівненській та Хмель- ницькій областях, чимало тих, хто втратив роботу внас- лідок ринкових перетворень, змушені працювати так званими реалізаторами на міських ринках і отримувати за це вкрай мізерну платню. Але якщо в місті звільнені працівники ще можуть знайти (самі чи за допомогою служби зайнятості) хоч якусь роботу, то сільське насе- лення кинуте напризволяще. Зрозуміло, що за умов високого рівня безробіття переважна більшість випускників ВНЗ не може знайти роботу за спеціальністю. Характерно, що навіть ті фахівці, навчання яких фінансувалося з державного бюджету, як правило, не отримують направлення на роботу і змушені самі шукати своє перше робоче місце. Основними заходами щодо вирішення проблеми безробіття, а отже, і зміцнення безпеки відтворення ро- бочої сили, на наш погляд, могли б бути: по-перше, по- долання економічної кризи, що розгорнулася в країні з початком ринкових перетворень, оскільки саме вона спричинила спад виробництва і відповідно скоротила попит на робочу силу. У зв’язку з цим будь-які заходи, спрямовані на зростання ділової активності, є водночас заходами подолання безробіття і зростання зайнятості; по-друге, створення гнучкої системи підготовки, переква- ліфікації та переміщення кадрів, яка б забезпечувала швидке пристосування працездатного населення до структурних змін у попиті на робочу силу. Крім того, вона КУКУРУДЗА І.І. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ68 повинна передбачати матеріальну підтримку осіб, котрі проходять професійну підготовку і перепідготовку та вимушені міняти місце проживання у зв’язку з отриман- ням нової роботи; по-третє, формування якісної і доступ- ної для населення загальнонаціональної системи інфор- мації про наявність вільних робочих місць та умови най- мання робочої сили, удосконалення системи розподілу та працевлаштування випускників вищих і професійно-тех- нічних навчальних закладів, що навчалися за державним замовленням, і поширення цієї системи на всіх молодих спеціалістів; по-четверте, повсюдне запровадження дого- вірних відносин між працівниками і власниками засобів виробництва (або менеджментом) на основі контрактної моделі зайнятості та організації праці, яка сьогодні має місце в окремих сферах державного сектора. Договірні відносини дали б можливість зафіксувати права і взаєм- ну відповідальність сторін і спрямувати розвиток націо- нального ринку робочої сили в напрямі соціально орієн- тованого ринку, який обмежував би хижацьку експлуата- цію людського потенціалу. Негативний вплив на безпеку відтворення робочої сили безробіття робить не тільки тим, що веде до дисква- ліфікації працівників, а й тим, що вкупі з мізерною заро- бітною платою змушує цих останніх шукати роботу і заро- біток за кордоном. За оцінками вчених, кращої долі на чужині шукають до семи мільйонів українців, тобто понад 34 % економічно активного населення працездатного віку [10, с. 3]. Причому серед них переважають люди з вищою освітою і віком до 25 років, які виїжджають на тривалий час і прагнуть залишитися за кордоном назавжди [2, с. 7]. Безперечно, еміграція з України має для неї як пози- тивні, так і негативні соціально-економічні наслідки. По- зитив бачиться в тому, що відтік частини економічно ак- тивного населення за кордон дає можливість дещо знизи- ти напруження на вітчизняному ринку праці та зменшити рівень безробіття. Не можна не відзначити й те, що завдя- ки заробіткам за кордоном наші емігранти мають мож- ливість дещо підвищити не тільки свій власний добробут, а й добробут своїх сімей шляхом переказування їм части- ни заробітку. Зрозуміло, що надіслані заробітчанами кош- ти слугують вагомим джерелом інвестування національної економіки. В окремі роки обсяг міграційного капіталу, який надходив в Україну через банківську систему, перевищу- вав два мільярди доларів США [10, с. 3]. Але ж є й інший бік еміграції, той, що демонструє наслідки негативного плану. До таких ми відносимо, по- перше, зменшення чисельності найбільш продуктивної частини населення, оскільки емігрують, як правило, спец- іалісти з вищою освітою та висококваліфіковані робітни- ки віком від 25 до 40 років. А це означає, що Україна втра- тила можливість щороку виробляти національного доходу в середньому на 25 % більше від реально отриманого. По-друге, внаслідок еміграції наша країна втрачає не тільки трудовий потенціал, а й величезні кошти, що були затрачені на відтворення робочої сили. Якщо ви- ходити з того, що кількість українських заробітчан за кордоном становить сім мільйонів, то середньорічний обсяг грошей, переказаних в Україну, в розрахунку на кожного емігранта коливатиметься в межах 280–300 доларів. В порівнянні з нашими втратами — це мізер. По-третє, при обчисленні збитків від еміграції робочої сили слід враховувати і той факт, що виїзд за кордон жінок у репродуктивному віці та руйнування сімейних відносин призводить до зниження народжуваності, тобто до зменшен- ня відтворення людини як біологічної істоти. У недалекій перспективі може наступити такий момент, коли в Україні нікого буде навчати суспільно корисній праці. По-четверте, наші співвітчизники під час перебу- вання на заробітках, як правило, дискваліфікуються, оскільки за кордоном вони працюють переважно на некваліфікованих роботах. Так, за даними Державного інституту розвитку сім’ї та молоді, лише 11 % емігрантів з України працювали на чужині за фахом [5, с. 18]. По-п’яте, в умовах масового виїзду батьків на заро- бітки сотні тисяч неповнолітніх дітей залишаються без належної опіки та виховання. Більше того, батьки, аби діти не відчували себе забутими, постійно пересилають для них, за нашими мірками, «добрі» гроші і цим самим розбещують своїх чад. Ці останні прагнуть «красиво» жити за чужий рахунок. Отже, нашій державі слід негайно вживати заходи щодо захисту національного ринку праці. Найефективнішим се- ред цих заходів, безперечно, є створення привабливих ро- бочих місць із зарплатою, гідною людини. Тільки таким чином можна буде, з одного боку, добитися припинення масового відтоку наших співвітчизників на закордонні за- робітки, а з другого — дати старт політиці повернення в Україну тих, хто вже опинився за кордоном в пошуках кра- щої долі. При цьому слід мати на увазі, що, як свідчать спеціальні дослідження, заробітчани не стануть повертати- ся в Україну, якщо в ній їхня заробітна плата не становити- ме хоча б половину тієї, що мали в країні імміграції. А там вони, навіть за шаленої дискримінації в оплаті, за місяць заробляють в середньому 800–2000 євро [7, с. 6]. Важливою складовою безпеки відтворення робочої сили, особливо в умовах впровадження у виробництво найновіших досягнень науки і техніки, є доступ усіх працюючих до системи підвищення кваліфікації. Адже прискорення процесу морального старіння техніки і впровадження нових технологій нерідко вимагають та- кого підвищення кваліфікації працівників, що межує фактично з набуттям нової професії. На старті ринко- вих перетворень в Україні, як і в СРСР в цілому, існува- ла досить потужна система підвищення кваліфікації практично для всіх категорій працівників. Вона вклю- чала в себе функціонуючі безпосередньо на підприєм- ствах різноманітні гуртки та школи з вивчення передо- вого досвіду, постійно діючі семінари, факультети та інститути підвищення кваліфікації при провідних ВНЗ галузі, а також систему стажування. Кому довелося пра- цювати в 70-х — 80-х роках минулого століття, той не- одмінно підвищував свою кваліфікацію в одній із зазна- чених нами структур і водночас може сказати, що сис- тема підвищення кваліфікації була добре унормована як у правовому, так і у фінансовому відношеннях. Скажі- мо, навчання в інституті та на факультеті підвищення кваліфікації, незважаючи на те, що воно тривало відпо- відно п’ять і чотири місяці, було безплатним як для того, хто навчався, так і для того, хто направляв на навчання. Більш того, ті, хто навчався, щомісяця отримували сти- пендію і здебільшого їм оплачувалися транспортні вит- рати, усі забезпечувалися гуртожитком. Сьогодні система підвищення кваліфікації в країні, за рідким винятком, практично відсутня. Здебільшого це КУКУРУДЗА І.І. 2009/№2 69 зв’язано з тим, що держава припинила фінансування більшості інститутів та факультетів підвищення кваліф- ікації, не відшкодовує жодних витрат, пов’язаних з про- ходженням стажування. Навіть в системі вищої школи, де у свій час була одна з кращих систем підвищення кваліфікації професорсько-викладацького складу, на згадані цілі кошти не виділяються. За таких обставин, вищі навчальні заклади воліють всі витрати, пов’язані з підвищенням кваліфікації, переклас- ти на самих викладачів. Але ж і для останніх вони, як кажуть в народі, не по кишені, оскільки тільки за двотиж- неве навчання і проживання в чужому місті треба викла- сти, як мінімум 2,5–3 тисячі гривень. Для професора — це місячна зарплата, а для асистента — двомісячна. Важливою складовою безпеки відтворення робочої сили є її розподіл і перерозподіл між сферами, підроз- ділами, галузями, підприємствами та економічними районами. Необхідність розподілу та перерозподілу ро- бочої сили зумовлюється багатьма чинниками, але пе- редусім розвитком суспільного поділу праці, поглиблен- ням та розширенням обміну діяльністю між людьми. Конкретні форми та пропорції такого обміну безпосе- редньо зв’язані з певними зрушеннями в народногоспо- дарському комплексі країни, з прискореним ростом одних галузей і уповільненням зростання інших, з рос- том національного багатства і підвищенням на цій ос- нові рівня обслуговування населення, з розвитком осв- іти, науки, охорони здоров’я, культури, спорту і т. ін. Як свідчить вітчизняний і зарубіжний досвід, науко- во-технічний прогрес призводить спочатку до зростання кількості зайнятих в промисловості і зменшення чисель- ності працівників у сільському господарстві, а надалі виз- начає необхідність і можливість відносного та абсолютно- го збільшення зайнятих у невиробничій сфері. Скажімо, в Україні тільки за період з 2000 року по 2006 рік чисельність зайнятих у промисловості та сільському і лісовому госпо- дарстві скоротилась відповідно на 500 тисяч і 300 тисяч осіб, а кількість зайнятих в торгівлі, готельній і ресторанній справі збільшилась на 1,3 мільйона осіб. На 200 тисяч осіб зросла чисельність зайнятих фінансовою діяльністю та операціями з нерухомістю [15, с. 356]. Співвідношення зайнятих в різних галузях народно- го господарства було б зовсім іншим, якби наша еконо- міка не перебувала в затяжній системній кризі, викли- каній ринковими перетвореннями. Маємо на увазі те, що в ході ринкової трансформації відбувся занепад майже всіх вітчизняних підприємств промисловості та сільського господарства, а разом з ним, зрозуміло, мали місце ма- сові скорочення чисельності працюючих. При цьому чимало тих, хто втратив робоче місце на підприємствах промисловості, почали шукати можливість мати заробі- ток головним чином у сфері спекулятивної торгівлі, на- дання ремонтних та інших послуг. Колишні працівники сільського господарства виявилися незатребуваними у зв’язку з розвалом колгоспів, занепадом тваринництва, вилученням з обробітку понад 10 мільйонів гектарів ор- них земель і зміною структури посівних площ. З огляду на чинники, що роблять помітний вплив на співвідношення зайнятих в окремих галузях економ- іки України, ми не можемо не привернути увагу влад- них структур до необхідності врахування їх наслідків при розробленні стратегії відтворення робочої сили для га- лузей народного господарства. Водночас вони мають усвідомлювати, що спеціалісти і кваліфіковані робітни- ки, котрі були звільнені із підприємств промисловості 10–17 років тому, вже ніколи не повернуться на свої робочі місця внаслідок дискваліфікації. З врахуванням світових тенденцій розподілу та пере- розподілу робочої сили і відкладеного попиту на неї в окремих галузях національної економіки розподіл робочої сили по галузях народного господарства України в перс- пективі буде характеризуватися наступними тенденціями. По-перше, в міру подолання кризових явищ і відновлен- ня роботи промислових підприємств робоча сила буде залучатися передусім в промисловість, будівництво, транс- порт і зв’язок, в тому числі і для розвитку цих галузей в сільській місцевості. Поповнення робочої сили буде здійснюватися, головним чином, за рахунок населення, яке вперше появлятиметься на ринку праці, і частково за ра- хунок тих, хто сьогодні перебуває в лавах безробітних. По- друге, залучення робочої сили у невиробничу сферу у містах дещо уповільниться, а в сільській місцевості зросте, оск- ільки за роки ринкових перетворень невиробнича сфера на селі зазнала найбільших руйнувань і відтоку працюю- чих. Залучення робочої сили у невиробничу сферу буде здійснюватися за рахунок уже згадуваних нами джерел, а також за рахунок тієї частини працездатного населення, яка сьогодні зайнята у домогосподарствах. По-третє, дещо зменшаться обсяги працездатного населення, котре буде відволікатися на навчання у вищих навчальних закладах. Цей процес зумовлять демографічна ситуація, курс на зменшення чисельності ВНЗ і студентів, зростання плати за навчання за контрактом. Безпека відтворення робочої сили вимагає належно- го її розподілу та бережливого використання на рівні об- ластей, районів і населених пунктів. Справа в тому, що внаслідок демографічних і міграційних процесів, з одного боку, та нерівномірності економічного розвитку, з друго- го, в окремих регіонах може виникати надлишок робочої сили, в той час, як в інших її невистачатиме. Як свідчить вітчизняний та зарубіжний досвід, вирішити цю проблему можна декількома шляхами. Першим із них є запровад- ження системи дієвих матеріальних та моральних стимулів до переміщення робочої сили з безпечних у цьому відно- шенні регіонів у регіони, де її бракує. Другий шлях — прискорення соціально-економічного розвитку і відпові- дно більш швидке зростання кількості нових робочих місць у регіонах з надлишком працездатного населення. Якщо дефіцит робочої сили існує в усіх регіонах, то вирішення проблеми лежить у площині прискорення науково-техні- чного прогресу з метою вивільнення робочої сили і відчут- ного матеріального заохочення дітонародження. Якщо цього не робити, то через 10–20 років свої потреби в робочій силі Україна змушена буде покривати за рахунок імміграції. Причому її притік можливий буде лише з Китаю, Латинської Америки, Близького Сходу, Північної Африки, Східної та Середньої Азії і деяких інших країн та регіонів, у яких, за прогнозами експертів Міжнародного банку реконструкції та розвитку, матиме місце зростання чисельності населення і водночас зрос- татиме число потенційних мігрантів [3, с. 225]. Таким чином, на основі зробленого нами аналізу мож- на дійти висновку про те, що безпека відтворення робочої сили в Україні має бути в центрі уваги на всіх рівнях еконо- КУКУРУДЗА І.І. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ70 мічного та політичного управління, оскільки вона є важли- вою складовою економічної безпеки держави. Література 1. Арыстанбекова А. Экономика, основанная на зна- ниях /А. Арыстанбекова // Мировая экономика и меж- дународные отношения. — 2008. — №6. — С. 30–33. 2. Вертіль О. Їдете на заробітки… / О. Вертіль // Уря- довий кур’єр. 26 листопада 2008 р. — С. 7. 3. Доклад о мировом развитии 2007. Развитие и но- вое поколение: пер. с англ. — М.: Изд-во «Весь мир», 2007. — 356 с. 4. Доклад о развитии человека 2006: пер. с англ. — М.: Изд-во «Весь мир», 2006. — 424 с. 5. Жданова І. Молодь шукає гідну роботу / І. Ждано- ва // Урядовий кур’єр. — 27 лютого 2008 р. — С. 18. 6. Ковальчук Т. Бідність працюючого населення: шля- хи подолання / Т. Ковальчук, В. Черняк // Голос Украї- ни. — 20 лютого 2007 р. — С. 8. 7. Любарчук О. «Я в Україну повернусь…» / О. Любар- чук // Урядовий кур’єр. — 14 листопада 2008 р. — С. 6. 8. Майбутнє України: стратегія поступу: монографія. — Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2008. — 304 с. 9. Мартинюк А. Найперше — інтереси наших грома- дян, держави / А. Мартинюк. // Голос України. — 2 сер- пня 2007 р. — С. 3. 10. Мельник С. Трудова міграція до зарубіжжя — ос- тання межа для країни / С. Мельник // Голос України. — 16 липня 2008 р. — С. 3. 11. Методика розрахунку рівня економічної безпе- ки України, затверджена наказом Мінекономіки Ук- раїни від 02.03.2007 р. [Електронний ресурс]. — Ре- жим доступу: http://zakon. nau. ua/doc/ ?code=v0060665–07 12. Радіозвернення Президента України Віктора Ющен- ка // Урядовий кур’єр. — 15 листопада 2005 р. — С. 1. 13. Стан економічної безпеки України у 2007 р.: аналітична записка Міністерства економіки: [Елект- ронний ресурс]. — Режим доступу: http://www. me. gov. ua/ 14. Статистичний щорічник України за 1998 рік. — Київ: «Техніка», 1999. — 576 с. 15. Статистичний щорічник України за 2006 рік. — Київ: вид-во «Консультант», 2007. — 552 с. 16. Стратегія подолання бідності. Затверджено Ука- зом Президента України від 15 серпня 2001 року № 637/2001 // Урядовий кур’єр. — 2001. — №149. — С. 10–11. 17. Тимощук В. Дайте людям гідну зарплату / В. Ти- мощук // Урядовий кур’єр. — 26 травня 2007 р. — С. 9. 18. Ющенко В. Освітні перспективи України / В. Ющен- ко // Голос України. — 26 вересня 2008 р. — С. 4. Вугільна промисловість України продовжує знахо- дитися в економічній кризі. Зниження обсягів вироб- ництва продовжується. Входження її в ринок вимагає корінних змін у структурі виробничих потужностей, планування обсягів виробництва, ціноутворенні, аналізі витрат виробництва і реалізації товарного вугілля. В роботах [1; 2] справедливо наголошується, що вихід економіки України з кризи багато в чому залежить від ефективності роботи паливно-енергетичного комп- лексу. Вугільна промисловість має у економіці України стратегічне значення, хоча в даний час знаходиться у вкрай важкому положенні. Глобальною причиною кризового стану вугільної промисловості України є незадовільна інвестиційна пол- ітика стосовно вугільної галузі з боку держави [3, с. 6]. Тому в останні роки практично не проводилася рекон- струкція шахтного фонду, було відсутнє уведення нових потужностей, технічне переоснащення шахт і освоєння технологічних процесів видобутку вугілля виконувало- ся в незначних масштабах. Зниження видобутку вугілля і техніко-економічних показників викликано відставанням підготовки нових обріїв через відсутність засобів на капітальні роботи, за- лученням у розробку некондиційних захисних шарів і погіршенням природних факторів, розгорненням світо- вої економічної кризи [4, с. 5]. Таким чином, зараз технічний стан вуглевидобув- ної галузі України знаходиться на низькому рівні і має тенденцію до погіршення, що викликано як загальное- кономічною кризою, так і неефективністю окремих підприємств. Однак, слід зазначити, що існують підприємства, які питаються постійно поліпшувати свій технічний рівень, інвестуючи кошти і матеріальні акти- ви в нову техніку і технології. Ціль статті — розробка заходів по поліпшенню кон- курентоспроможності промислового підприємства, що ґрунтуються на оптимізації основних техніко-економі- чних показників планування відтворювальної сфери. Виконане нами дослідження було проведено на при- кладі одного з найтиповіших вугледобувних підприємств, яким є ДВАТ «Шахта ім. К. І. Кісельова». Економічна ефективність і стабільність діяльності ДВАТ «Шахта ім. К. І. Кісельова». в великої мірі може бути досягнута завдяки ефективної інвестиційної стратегії розвитку. Довгострокова інвестиційна стратегія розвитку ДВАТ «Шахта ім. К. І. Кісельова» має головною своєю метою підтримку і збільшення виробничої потужності підприємства за рахунок розширення виробництва, ре- В.А. Кучер канд. екон. наук, м. Донецьк ТЕХНІКО�ЕКОНОМІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ ВІДТВОРЮВАЛЬНОЇ СФЕРИ ВУГЛЕДОБУВНОГО ПІДПРИЄМСТВА КУЧЕР В.А.

Стан безпеки відтворення робочої сили в сучасній Україні

Репозитарії

Схожі ресурси