Злиття та поглинання компаній як засіб корпоративної консолідації українського бізнесу
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2009
|
| Schriftenreihe: | Вісник економічної науки України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45424 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Злиття та поглинання компаній як засіб корпоративної консолідації українського бізнесу / Ю.В. Родь, А.І. Савущик // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 2 (16). — С. 122-125.— Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-45424 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-454242013-06-14T03:03:01Z Злиття та поглинання компаній як засіб корпоративної консолідації українського бізнесу Родь, Ю.В. Савущик, А.І. Наукові статті 2009 Article Злиття та поглинання компаній як засіб корпоративної консолідації українського бізнесу / Ю.В. Родь, А.І. Савущик // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 2 (16). — С. 122-125.— Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45424 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наукові статті Наукові статті |
| spellingShingle |
Наукові статті Наукові статті Родь, Ю.В. Савущик, А.І. Злиття та поглинання компаній як засіб корпоративної консолідації українського бізнесу Вісник економічної науки України |
| format |
Article |
| author |
Родь, Ю.В. Савущик, А.І. |
| author_facet |
Родь, Ю.В. Савущик, А.І. |
| author_sort |
Родь, Ю.В. |
| title |
Злиття та поглинання компаній як засіб корпоративної консолідації українського бізнесу |
| title_short |
Злиття та поглинання компаній як засіб корпоративної консолідації українського бізнесу |
| title_full |
Злиття та поглинання компаній як засіб корпоративної консолідації українського бізнесу |
| title_fullStr |
Злиття та поглинання компаній як засіб корпоративної консолідації українського бізнесу |
| title_full_unstemmed |
Злиття та поглинання компаній як засіб корпоративної консолідації українського бізнесу |
| title_sort |
злиття та поглинання компаній як засіб корпоративної консолідації українського бізнесу |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Наукові статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45424 |
| citation_txt |
Злиття та поглинання компаній як засіб корпоративної консолідації українського бізнесу / Ю.В. Родь, А.І. Савущик // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 2 (16). — С. 122-125.— Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| series |
Вісник економічної науки України |
| work_keys_str_mv |
AT rodʹûv zlittâtapoglinannâkompaníjâkzasíbkorporativnoíkonsolídacííukraínsʹkogobíznesu AT savuŝikaí zlittâtapoglinannâkompaníjâkzasíbkorporativnoíkonsolídacííukraínsʹkogobíznesu |
| first_indexed |
2025-07-04T04:07:52Z |
| last_indexed |
2025-07-04T04:07:52Z |
| _version_ |
1836687895373545472 |
| fulltext |
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ122
4. Дзись Г. Малий бізнес як феномен ринкової еко-
номіки / Г. Дзись // Економіка України. — 1998. —
№ 1. — С. 84–85.
5. Лавриненко Р. А. Фінансування малого бізнесу та
середнього класу в Україні / Р. А. Лавриненко // Фінан-
си України. — 1998. — № 2. — С. 76–80.
6. Микитюк О. Фінансове забезпечення розвитку
малих підприємств / О. Микитюк // Фінанси України. —
1999. — № 6. — С. 55–61.
7. Варналій З. С. Мале підприємництво: основи теорії
і практики / З. С. Варналій. — 3-тє вид. — К.: Т-во
«Знання», КОО, 2005. — 302 с.
8. Становлення і розвиток малого бізнесу в регіоні:
колективна монографія / за заг. редакцією академіка
АЕНУ Н. І. Редіної. — Дніпропетровськ: ДДФА, 2008. —
508 с.
9. Світовий банк, МВФ. Електронний ресурс. Режим
доступу: http://www. doingbusiness. org.
В усьому світі різні сектори економіки зазнають знач-
них змін. Консолідація бізнесу в Україні здійснюється всу-
переч світовим закономірностям розвитку процесів злиття
та поглинання. Процес глобалізації сучасної світової еко-
номіки вимагає нового рівня розвитку бізнесу в Україні.
На сучасному етапі Україна опинилась у несприят-
ливому економічному становищі, в якому перед вітчиз-
няними компаніями гостро стала проблема подолання
кризової ситуації у корпоративних процесах. Виникла
потреба пошуку дієвих технологій щодо освоєння сучас-
них методів реструктуризації власності, застосування
конкретних і ефективних заходів, пов’язаних з удоско-
наленням механізмів корпоративного управління.
У цьому аспекті діяльність щодо злиття і поглинан-
ня корпорацій — як основних елементів реструктури-
зації, дієвих механізмів корпоративного управління зас-
луговує особливого вивчення.
Для українських компаній злиття/поглинання час-
тіше за все залишаються єдиним можливим способом за
найбільш короткий строк збільшити капіталізацію. Ще
однією причиною зростання популярності в Україні
операцій зі злиття, фінансові аналітики вважають підви-
щення конкуренції — що гостріша конкуренція в пев-
ному ринковому сегменті, то активніше власники шу-
кають шляхи підвищення інвестиційних можливостей
своїх підприємств. Злиття може бути однією з можли-
вих стратегій протидії конкурентам. Також злиття (при-
єднання) використовується у схемах з оптимізації опо-
даткування шляхом придбання збиткових підприємств.
Як наслідок, змінюються характер конкуренції і струк-
тура економіки, що призводить до підвищення ступеня
відкритості економічної системи країни для міжнарод-
ної конкуренції. Міжнародні злиття і поглинання стали
одним з основних способів здійснення стратегії розвит-
ку компаній у сучасних умовах, що підтверджує досвід
країн Європейського Союзу [1, c. 69].
Отже, до корпоративної консолідації власників
бізнесу підштовхує також необхідність збільшення його
конкурентоспроможності, в тому числі й на міжнарод-
ному рівні, особливо на фоні укрупнення конкурентів.
Актуальність теми дослідження полягає в тому, що
на даний момент ринок злиття та поглинання в Україні
знаходиться на початковому етапі розвитку. Як результат,
відсутність детальної статистичної бази здійснення угод
та інформації про подальший розвиток компанії, а також
недостатня розвиненість фондового ринку, який би міг
би бути своєрідним об’єктивним індикатором успішності
проведених угод. Усе це ускладнює аналіз ефективності
угод за участю українських підприємств [4, c. 46].
Серед наукових праць, у яких досліджуються теоретичні
основи процесів злиття та поглинання, їх сучасні форми,
міжнародне конкурентне середовище, умови та мотивації
консолідації компаній, а також організація цих процесів,
необхідно виділити такі дослідження: І. Г. Владимирової,
В. М. Гейця, П. Гохана, Т. Дж. Галпіна, С. Крістофферсон,
С. Ляпіної, С. Мочерного, О. Пасхавера, К. Савіцького, А. В-
. Сизова, В. В. Уварова, Р. С. Фостер та багатьох інших.
Світові інтеграційні процеси, які протікають у всіх
галузях економічної діяльності, не могли обійти сторо-
ною і Україну. Процеси, які відбуваються на українсь-
кому ринку, свідчать про те, що багато вітчизняних ком-
паній активно включаються в процес глобалізації, пе-
реймають зарубіжний досвід, використовують новітні
технології розвитку бізнесу. Однак необхідно враховува-
ти національну специфіку становлення прав власності
та розвитку принципів корпоративного управління.
Через те, що, як відмічають ряд вітчизняних авторів,
процеси інтеграції підприємств в Україні мають свої ха-
рактерні риси, то це, в свою чергу, виділяють їх серед
зарубіжних:
1) слабка захищеність прав власності та прав інве-
сторів, внаслідок чого виникає значний ризик втрати
вкладень, що обумовлює їх захист шляхом встановлення
контролю над об’єктом інвестування (підприємством);
2) Україна переживає період становлення корпо-
ративних відносин. Цей процес перейшов на стадію
зростання у різних секторах економіки;
3) низька правова культура [6, c. 45].
Злиття та поглинання в Україні ставлять за мету досяг-
нення тих самих цілей, що й зарубіжні компанії: у випадку
Ю.В. Родь
канд. екон. наук
А.І. Савущик
м. Тернопіль
ЗЛИТТЯ ТА ПОГЛИНАННЯ КОМПАНІЙ ЯК ЗАСІБ КОРПОРАТИВНОЇ КОНСОЛІДАЦІЇ
УКРАЇНСЬКОГО БІЗНЕСУ
РОДЬ Ю.В., САВУЩИК А.І.
2009/№2 123
стратегічних інвесторів — мінімізація витрат, розширення
масштабів діяльності, вихід на нові ринки, інтеграція тех-
нологій, збереження позицій у бізнесі й розширення сфер
впливу; у випадку фінансових інвесторів до мотивів корпо-
ративної консолідації можна віднести оптимальне розміщен-
ня капіталу, підвищення капіталізації компанії — цілі й
отримання прибутку від її подальшого продажу.
У зв’язку з високим ступенем концентрації влас-
ності в Україні, значна частина операцій зі злиття та
поглинання здійснюється в рамках розширення, рест-
руктуризації або диверсифікації діяльності потужних
українських холдингів. Саме тому на сьогодні в Україні
поглинання є більш поширеним способом зростання
промислових груп, ніж злиття на паритетних умовах.
У широкому розумінні злиття, чи поглинання (від
англ. mergers/acquisitions) є одним із способів укрупнен-
ня бізнесу, розширення компанією своєї діяльності та
сфер впливу на окремому ринку [8].
Поглинання передбачає об’єднання двох або дек-
ількох самостійних економічних одиниць, за якого по-
глинаюча структура зберігається і до неї переходять ак-
тиви і зобов’язання юридичних осіб, що поглинаються.
При цьому юридичні особи, які поглинаються, або при-
пиняють свою діяльність, або контролюються шляхом
участі в капіталі [4, c. 46].
Відповідно до українського законодавства, злиття
в Україні може здійснюватися двома шляхами: консол-
ідації або приєднання.
У результаті реорганізації підприємства постає потре-
ба скасувати державну реєстрацію одних суб’єктів господа-
рювання і зареєструвати або перереєструвати інших. У ре-
зультаті корпоративної реструктуризації (реорганізації)
змінюється правовий статус юридичної особи. За формаль-
ними ознаками розглядають три види реорганізації (рис. 1):
горизонтальні злиття;
вертикальні злиття;
родові злиття;
конгломератні злиття;
Залежно від національної приналежності можна
виділити два злиття компаній:
національні злиття — об’єднання компаній, які
знаходяться в межах однієї країни;
транснаціональні злиття — злиття компаній, що зна-
ходяться в різних країнах (transnational merger), придбання
компаній в інших країнах (cross-border acquisition) [с. 4, 47].
З огляду на глобалізацію господарської діяльності у
сучасних умовах характерною рисою стає злиття та по-
глинання не тільки компаній різних країн, але й транс-
національних корпорацій.
Залежно від ставлення управлінського персоналу
компаній до угоди про злиття або поглинання компанії
можна виділити:
дружні злиття — злиття і поглинання, за яких кер-
івний і акціонери підтримують дану угоду;
ворожі злиття — злиття і поглинання, за яких кер-
івний склад цільової компанії не згодний з угодою і
здійснює низку заходів, що спрямовані проти захоплен-
ня. У цьому випадку компанії доводиться вести на рин-
ку цінних паперів дії проти цільової компанії з метою її
поглинання [4, с. 50].
В Україні 98 % злиттів і поглинань є недружніми.
Існує достатньо причин, що пояснюють дану кількість
нерівноправних злиттів. По-перше, хвиля ринкових
злить в країнах Євросоюзу забезпечується, насамперед,
функціонуванням фондових ринків. За даними дослід-
жень консалтингової групи «KPMG», більша частина
міжнародних, і значна частина національних злиттів у
Європі оплачувалась акціями, а не в грошовій формі. В
Україні, на сьогодні це є неможливим, оскільки у вітчиз-
няному законодавстві технологія цивільного злиття-по-
глинання не прописана, тобто фактично відбувається
захоплення компаній. По-друге, складна структура ук-
раїнських корпорацій, які в основному організовані як
група компаній, робить придбання активів уже існую-
чого підприємства більш технологічною й менш ризи-
кованою угодою в порівнянні з реорганізацією двох
компаній, що зливаються. Ще одним аргументом проти
злиття є відносини в українських компаніях власників,
менеджерів, кредиторів й дебіторів компаній, а також
владних структур [1, с. 69].
Недружні поглинання здійснюються щодня, проте
не враховуються статистикою. Надбанням громадськості
стають лише ті корпоративні війни, коли керівництво
поглинених компаній відстоює свої права у суді. На-
приклад, захоплення «Оболоні» компанією «Сармат»,
молококомбінату «Придніпровський» компанією «Галак-
тон», скандальний перехід активів «Рівнеазоту», Хер-
сонського заводу коньячних виробів «Таврія», тощо.
Вирішальним чинником, який визначає рішення щодо
придбання підприємств, є їх вартість. Неправильна оц-
інка вартості об’єкта поглинання зумовлює виникнен-
ня дефіциту Free Cash-flow та зниження вартості
підприємства, яке здійснило придбання [5; с. 53].
Характеризуючи український консолідаційний ри-
нок, слід зазначити, що тенденції, що спостерігаються на
аналогічних, але більш сформованих ринках злиттів та по-
Рис. 1. Форми корпоративної реструктуризації
підприємств
спрямовану на укрупнення підприємства (злиття,
приєднання, поглинання);
спрямовану на подрібнення підприємства (поділ,
виділення);
без змін розмірів підприємства (перетворення) [8];
Законодавство України не містить визначення по-
няття «поглинання», проте на практиці це означає от-
римання контролю однією компанією над акціями або
активами іншої компанії. Існують три загальноприйняті
моделі поглинання: придбання корпоративних прав;
придбання активів; придбання боргів.
З урахуванням характеру інтеграції компаній доц-
ільно виділяти такі види злиття:
РОДЬ Ю.В., САВУЩИК А.І.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ124
глинань Східної та Центральної Європи, проявляються
нині і в Україні. Розпочався міжгалузевий рух капіталу та
інвестиційних ресурсів із галузей — лідерів (металургія,
видобувна) в перспективні. В операціях зі злиття та по-
глинань усе більш активно беруть участь зарубіжні інве-
стиційні та виробничі компанії. Також слід зазначити
зростаючу активність потужних вітчизняних компаній,
спрямовану на придбання активів за кордоном. У 2007
році українські металурги вийшли на закордонний ринок
M&A. На думку аналітика консалтингової компанії « A.
T. Kearney», імпульс для масштабних угод M&A в ук-
раїнській промисловості дало злиття компаній Arcelor
Mittal Steel 2006 року. Зокрема, компанія «Індустріальний
союз Донбасу» придбала за кордоном такі металургійні
заводи як «Dunafer» (Угорщина) і Huta Chestohova
(Польща), українська компанія «Смарт-груп», в свою
чергу, придбала завод «Split Steelworks» (Хорватія). Ком-
панія «Метінвест» після багаторічної перерви придбала
одразу два іноземні активи: Trametal Sp в Італії і Spartan
UK у Великій Британії за $600 млн. Компанія Palmary,
що входить до складу фінансово-промислової групи
«Приват», придбала активи найбільшого австралійського
видобувача марганцевих руд Consolidated Minerals за $1,1
млрд., Palmary вже контролює дві марганцеві компанії —
Ghana Manganese Company Limited і Nsuta Gold Mining
Limited (Гана), а також феросплавні Highlanders Alloys
(США), Feral CA (Румунія) і Чіатурмарганець (Грузія). У
межах стратегій SCM і Привату покупки є логічними:
SCM укрупнюється і завойовує нові ринки збуту, а При-
ват прагне світового лідерства на ринку феросплавів [6; с
. 45].
Деякі українські корпорації вирішили додати існу-
ючі структури до вертикально інтегрованих ланцюжків.
Наприклад, група «ІСД» купила польську судноверф
Stocznia Gdansk: будувати судна ІСД збирається з мета-
лу, виробленого українськими підприємствами.
Проаналізувавши галузеву структуру обсягу консо-
лідованих операцій за участю українських бізнесових
структур (рис. 2), можна зробити висновок, що вона за-
лишається стабільною протягом останніх кількох років.
Чотири найактивніші галузі становили понад 50 % від
загальної вартості угод: промислове виробництво (20 %),
фінансові послуги (16 %), харчова промисловість (10 %)
та енергетика (9 %) [9, с. 35].
Слід зазначити, що й іноземні інвестори не заперечу-
ють щодо входу на внутрішній ринок України шляхом кон-
солідації. Насамперед їх приваблює досить висока віддача
від інвестицій. Щодо напрямку інвестицій, то близько 53 %
угод становили придбання іноземними інвесторами активів
в Україні. Ще 42 % угод було укладено між українськими
компаніями. У 5 % українські компанії придбали активи за
межами України. За прогнозами експертів, у найближчі роки
буде розвиватись й фармацевтичний ринок, на якому про-
довжиться консолідація. У той же час Україна — відносно
новий учасник консолідаційного ринку, відповідно існують
певні нерозв’язані проблеми, що становлять загрозу подаль-
шого розвитку консолідаційного процесу. Таким чином,
основними проблемами є: недостатня розробленість корпо-
ративного законодавства України; досить низька правозас-
тосовча культура; специфічна практика участі держави в
процесі корпоративної реструктуризації [3; с. 25].
Аналітичні дослідження процесів злиття свідчать, що
вигідніше продавати компанію, ніж здобувати чужу. У
більшості випадків акціонери компаній, які були продав-
цями в угодах злиття або поглинання, одержали досить
істотні вигоди, тоді як акціонери поглинаючої компанії —
набагато менші. Це можна пояснити двома причинами:
1) компанії які поглинають, як правило, завжди
більші, ніж ті, що поглинаються. У цьому випадку час-
тка прибутку акціонерів компанії, яка поглинається,
виявляється набагато вище;
2) конкуренція між покупцями. Кожний наступ-
ний претендент на покупку компанії прагне переверши-
ти умови, висунуті попередньою.
Економічні вигоди від злиття виникають тільки
тоді, коли ринкова вартість компанії, створеної в резуль-
таті злиття чи поглинання, вища, ніж сума ринкових
вартостей фірм, які її утворюють до їхнього об’єднання
[4; с. 55].
Проблеми злиття і поглинань компаній є на сьо-
годні найбільш дискусійним та перспективним порівня-
но з іншими темами економічних досліджень. У зв’язку
зі значними обсягами капіталів, задіяними в даній сфері,
зростає і макроекономічна значимість ринку злиттів і
поглинань.
Специфікою українських злиттів і поглинань є те,
що вони практично не зачіпають організований фондо-
вий ринок, й ринкова ціна акцій на вторинному ринку
не має суттєвого значення. На відміну від традиційних
форм злиттів та поглинань з досить високою часткою
добровільних, дружніх злить, в Україні вони практично
мають вимушений, жорсткий характер. Також приско-
ренню процесу концентрації капіталу в різних секторах
бізнесу заважає проблема походження власності.
Слід зазначити, що український ринок злиття та
поглинання має значний потенціал росту. Отже, розви-
ток українського ринку корпоративних консолідацій них
процесів при відповідній розробці та вдосконаленню
законодавчої бази, буде сприяти більшій інформаційній
відкритості компаній та підвищенню рівня їх корпора-
тивної поведінки. З одного боку, це буде здійснюватись
для приваблення інвестицій, а з іншого для отримання
можливостей щодо безперешкодної реалізації консолі-
даційних стратегій. Прагнення компаній до зниження
ризиків наступних угод буде призводити до їх виходу з
«тіні», тим самим сприятиме просуванню до визнаних у
міжнародній економічній спільноті нормам корпоратив-
ного управління й поведінки.Рис. 2. Галузева структура злиттів та поглинань, 2008
рік
РОДЬ Ю.В., САВУЩИК А.І.
2009/№2 125
Література
1. Авдошева С. Б. Інтеграційні процеси в промисло-
вості / С. Б. Авдошева // Злиття & поглинання. —
2008. — № 1. — С. 68–71.
2. Грищенко Н. В. Світовий досвід реструктуризації
підприємств / Н. В. Грищенко // Актуальні проблеми
економіки. — 2007. — № 6. — С. 67–72.
3. Зайков А. Рекордные итоги на рынке M&A в Укра-
ине: 12 тренд-маркеров / А. Зайков // Слияния и погло-
щения. — 2008. — № 1–2 (59–60). — С. 23–31.
4. Кириченко О. А. Деякі аспекти злиття та поглинан-
ня компаній у світлі побудови нової інтеграційної сис-
теми економіки / О. А. Кириченко, Е. В. Ваганова //
Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 2 (92). —
С. 45–55.
5. Орлова Н. С. Державне регулювання зовнішніх ме-
ханізмів корпоративного управління / Н. С. Орлова //
Економіка та держава. — 2009. — № 2. — С. 90–93.
6. Рябець Н. М. Сучасна специфіка корпоративної
консолідації українського бізнесу / Н. М. Рябець //
Міжнародна економіка та менеджмент. — 2008. — № 8. —
С. 44–47.
7. Струков В. Сделки M&A в финансовом секторе
Украины / В. Струков // Слияния и поглощения. —
2008. — № 4 (62). — С. 15–19.
8. Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство
підприємств /О. О. Терещенко. — К.: КНЕУ, 2000. — 412 с.
9. Шкляр С. Процессы M&A в Украине, проблемы и
перспективы: на пути к цивилизации / С. Шкляр, А. Абра-
мов // Слияния и поглощения. — 2008. — № 5. — С. 29–37.
І. Вступ
Вивести Україну з розряду слабо розвинених країн
можна лише шляхом тривалого економічного зростан-
ня, що передбачає динамічний розвиток галузей еконо-
міки на базі науково-технічного процесу, упровадження
у виробництво досягнень науки та техніки, проведення
модернізації економіки.
ІІ. Постановка завдання
Мета статті: узагальнити сучасні теорії економічно-
го зростання, які одержали розвиток під впливом нау-
ково-технічних нововведень.
ІІІ. Результати
Наслідком інноваційного розвитку матеріального
виробництва є нова якість економічного зростання.
Рушійною силою світового розвитку служить інновац-
ійний характер капіталу, який базується на освоєнні
нових технологій, на наукових досягненнях. Теорія еко-
номічного зростання отримала визнання в працях відо-
мих економістів. Й. Шумпетер вказав на технічну інно-
вацію як засіб досягнення високого прибутку, впливи на
економічне зростання [1]. Сьогодні устоялося розумін-
ня того, що технічний прогрес впливає на рівень роз-
витку виробництва, на рівень економічного зростання.
Економічне зростання спочатку трактували як дов-
гострокове збільшення здатності господарства забезпе-
чити все більш різноманітні потреби населення за до-
помогою все більш ефективних технологій і відповідних
інституціональних та ідеологічних змін [6, с. 13].
Сучасна точка зору світової спільноти на проблему
зростання виразилась появою такої категорії як “стале
економічне зростання». Під ним розуміється збільшен-
ня обсягів виробництва суспільного продукту на основі
розширеного відтворення та якісного удосконалення
факторів виробництва при ефективному використанні
ресурсів та збереженні природного середовища з метою
найбільш повного задоволення економічних і соціаль-
них потреб нинішнього та прийдешнього поколінь з
урахуванням прогресивних стандартів життя людей [2].
Висока якість зростання може бути досягнута тільки
за умови домінування науково-технічного прогресу, інве-
стицій та людського капіталу. Проблема вибору методів
оцінки економічного зростання залишається важливим
питанням світової економічної науки. Ключову роль у
формуванні теорії економічного зростання відіграли праці
С.С. Кузнеця [3; 4]. Він переконував, що джерелом сучас-
ного економічного зростання є науково-технічний прогрес.
Сучасні питання методології дослідження економ-
ічного зростання розглядалися на міжнародній конфе-
ренції «Старі та нові теорії зростання: дослідження про-
блеми» в м. Піза (2001 р.). Її основні результати узагаль-
нив та систематизував у своїй книзі «Оцінка старих та
нових теорій зростання» Н. Сальвадорі [5].
Інновації забезпечують перехід економічної системи
в нову якість. Економічний розвиток системи відбуваєть-
ся нерівномірно. Це пов’язано з якісними змінами в ка-
піталі, із зміною поколінь техніки, з якісними змінами в
робочій силі. Розрізняють: короткі цикли (тривалість 3–
4 року), пов’язані з перегрупуванням виробничих сил в
реальному секторі; середні промислові цикли (тривалість
8–12 років), які відображають ресурсні можливості ви-
користання нової техніки; будівельні цикли (тривалість
20 років); тривалі циклічні хвилі Н. Кондратьева (три-
валість 50–60 років), що характеризують етапи зміни
поколінь базових технологій у виробництві.
Важливе місце належить інноваціям і в теорії довгих
хвиль Н. Кондратьєва, що виявив існування циклів гос-
подарської кон’юнктури з періодичністю в 50–60 років.
Н. Кондратьєв вважає циклічність внутрішньою законо-
мірністю економічного розвитку. Він оперує поняттям
«технічний спосіб виробництва». Кожний технічний
спосіб виробництва характеризується рівновагою «основ-
них матеріальних благ» та інших факторів господарсько-
го й соціального життя. Основні капітальні блага вклю-
чають виробничі спорудження й кваліфіковану робочу
силу. На думку Н. Кондратьєва, матеріальною основою
великих циклів є зношування, зміна й розширення ос-
К.С. Салига
канд. екон. наук,чл.�кор. АЕН України,
м. Запоріжжя
ТЕОРІЇ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ ПІДПРИЄМСТВА
САЛИГА К.С.
|