Теорії економічного зростання підприємства

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Салига, К.С
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2009
Назва видання:	Вісник економічної науки України
Теми:	Наукові статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45425
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Теорії економічного зростання підприємства / К.С Салига // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 2 (16). — С. 125-129.— Бібліогр.: 21 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-45425
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-454252013-06-14T03:02:27Z Теорії економічного зростання підприємства Салига, К.С Наукові статті 2009 Article Теорії економічного зростання підприємства / К.С Салига // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 2 (16). — С. 125-129.— Бібліогр.: 21 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45425 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Салига, К.С Теорії економічного зростання підприємства Вісник економічної науки України
format	Article
author	Салига, К.С
author_facet	Салига, К.С
author_sort	Салига, К.С
title	Теорії економічного зростання підприємства
title_short	Теорії економічного зростання підприємства
title_full	Теорії економічного зростання підприємства
title_fullStr	Теорії економічного зростання підприємства
title_full_unstemmed	Теорії економічного зростання підприємства
title_sort	теорії економічного зростання підприємства
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Наукові статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45425
citation_txt	Теорії економічного зростання підприємства / К.С Салига // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 2 (16). — С. 125-129.— Бібліогр.: 21 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT saligaks teorííekonomíčnogozrostannâpídpriêmstva
first_indexed	2025-07-04T04:07:57Z
last_indexed	2025-07-04T04:07:57Z
_version_	1836687900340649984
fulltext	2009/№2 125 Література 1. Авдошева С. Б. Інтеграційні процеси в промисло- вості / С. Б. Авдошева // Злиття & поглинання. — 2008. — № 1. — С. 68–71. 2. Грищенко Н. В. Світовий досвід реструктуризації підприємств / Н. В. Грищенко // Актуальні проблеми економіки. — 2007. — № 6. — С. 67–72. 3. Зайков А. Рекордные итоги на рынке M&A в Укра- ине: 12 тренд-маркеров / А. Зайков // Слияния и погло- щения. — 2008. — № 1–2 (59–60). — С. 23–31. 4. Кириченко О. А. Деякі аспекти злиття та поглинан- ня компаній у світлі побудови нової інтеграційної сис- теми економіки / О. А. Кириченко, Е. В. Ваганова // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 2 (92). — С. 45–55. 5. Орлова Н. С. Державне регулювання зовнішніх ме- ханізмів корпоративного управління / Н. С. Орлова // Економіка та держава. — 2009. — № 2. — С. 90–93. 6. Рябець Н. М. Сучасна специфіка корпоративної консолідації українського бізнесу / Н. М. Рябець // Міжнародна економіка та менеджмент. — 2008. — № 8. — С. 44–47. 7. Струков В. Сделки M&A в финансовом секторе Украины / В. Струков // Слияния и поглощения. — 2008. — № 4 (62). — С. 15–19. 8. Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств /О. О. Терещенко. — К.: КНЕУ, 2000. — 412 с. 9. Шкляр С. Процессы M&A в Украине, проблемы и перспективы: на пути к цивилизации / С. Шкляр, А. Абра- мов // Слияния и поглощения. — 2008. — № 5. — С. 29–37. І. Вступ Вивести Україну з розряду слабо розвинених країн можна лише шляхом тривалого економічного зростан- ня, що передбачає динамічний розвиток галузей еконо- міки на базі науково-технічного процесу, упровадження у виробництво досягнень науки та техніки, проведення модернізації економіки. ІІ. Постановка завдання Мета статті: узагальнити сучасні теорії економічно- го зростання, які одержали розвиток під впливом нау- ково-технічних нововведень. ІІІ. Результати Наслідком інноваційного розвитку матеріального виробництва є нова якість економічного зростання. Рушійною силою світового розвитку служить інновац- ійний характер капіталу, який базується на освоєнні нових технологій, на наукових досягненнях. Теорія еко- номічного зростання отримала визнання в працях відо- мих економістів. Й. Шумпетер вказав на технічну інно- вацію як засіб досягнення високого прибутку, впливи на економічне зростання [1]. Сьогодні устоялося розумін- ня того, що технічний прогрес впливає на рівень роз- витку виробництва, на рівень економічного зростання. Економічне зростання спочатку трактували як дов- гострокове збільшення здатності господарства забезпе- чити все більш різноманітні потреби населення за до- помогою все більш ефективних технологій і відповідних інституціональних та ідеологічних змін [6, с. 13]. Сучасна точка зору світової спільноти на проблему зростання виразилась появою такої категорії як “стале економічне зростання». Під ним розуміється збільшен- ня обсягів виробництва суспільного продукту на основі розширеного відтворення та якісного удосконалення факторів виробництва при ефективному використанні ресурсів та збереженні природного середовища з метою найбільш повного задоволення економічних і соціаль- них потреб нинішнього та прийдешнього поколінь з урахуванням прогресивних стандартів життя людей [2]. Висока якість зростання може бути досягнута тільки за умови домінування науково-технічного прогресу, інве- стицій та людського капіталу. Проблема вибору методів оцінки економічного зростання залишається важливим питанням світової економічної науки. Ключову роль у формуванні теорії економічного зростання відіграли праці С.С. Кузнеця [3; 4]. Він переконував, що джерелом сучас- ного економічного зростання є науково-технічний прогрес. Сучасні питання методології дослідження економ- ічного зростання розглядалися на міжнародній конфе- ренції «Старі та нові теорії зростання: дослідження про- блеми» в м. Піза (2001 р.). Її основні результати узагаль- нив та систематизував у своїй книзі «Оцінка старих та нових теорій зростання» Н. Сальвадорі [5]. Інновації забезпечують перехід економічної системи в нову якість. Економічний розвиток системи відбуваєть- ся нерівномірно. Це пов’язано з якісними змінами в ка- піталі, із зміною поколінь техніки, з якісними змінами в робочій силі. Розрізняють: короткі цикли (тривалість 3– 4 року), пов’язані з перегрупуванням виробничих сил в реальному секторі; середні промислові цикли (тривалість 8–12 років), які відображають ресурсні можливості ви- користання нової техніки; будівельні цикли (тривалість 20 років); тривалі циклічні хвилі Н. Кондратьева (три- валість 50–60 років), що характеризують етапи зміни поколінь базових технологій у виробництві. Важливе місце належить інноваціям і в теорії довгих хвиль Н. Кондратьєва, що виявив існування циклів гос- подарської кон’юнктури з періодичністю в 50–60 років. Н. Кондратьєв вважає циклічність внутрішньою законо- мірністю економічного розвитку. Він оперує поняттям «технічний спосіб виробництва». Кожний технічний спосіб виробництва характеризується рівновагою «основ- них матеріальних благ» та інших факторів господарсько- го й соціального життя. Основні капітальні блага вклю- чають виробничі спорудження й кваліфіковану робочу силу. На думку Н. Кондратьєва, матеріальною основою великих циклів є зношування, зміна й розширення ос- К.С. Салига канд. екон. наук,чл.�кор. АЕН України, м. Запоріжжя ТЕОРІЇ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ ПІДПРИЄМСТВА САЛИГА К.С. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ126 новних капітальних благ, для виробництва яких потрібні тривалий час і величезні витрати. Відновлення капіталь- них благ викликає економічне піднесення. Однак саме відновлення йде не плавно, а поштовхами. Заміна ви- робничих споруджень починається після того, як в еко- номіці відбудеться нагромадження необхідних ресурсів у натуральній і грошовій формі. Базою відновлення основ- них капітальних благ є науково-технічні винаходи й но- вовведення. Протягом двох десятиліть перед початком піднесення спостерігається пожвавлення у сфері техніч- них винаходів, які в масовому порядку впроваджуються у виробництво на початку підвищувальної фази, тоді ж відбувається розширення сфери світових зв’язків і зміни в грошовому обігу. Причину спаду Н. Кондратьєв вбачає в перевищенні попиту на капітал над його пропозицією. Ослаблення кон’юнктури стимулює пошуки дешевших виробничих процесів, викликає до життя технічні вина- ходи. Н. Кондратьєв дійшов висновку, що термін дієздат- ності виробничих споруджень визначає тривалість вели- кого циклу. Таким чином, довгі хвилі пов’язані з проце- сами структурної перебудови економіки. У період підне- сення великого циклу в явній формі виявляються прихо- вані можливості нової економічної структури, періоди спаду великого циклу є часом створення таких структур. Для сучасної теорії інноваційної діяльності важливі також ідеї великого економіста XX ст. Ф. Хайєка. Одним з перших він проаналізував специфічні особливості еко- номічного розвитку: невизначеність, обмеженість інфор- мації, недосконалість знання, — тобто умови, що станов- лять основу інноваційного процесу. Ф. Хайєк висунув концепцію «розсіяного знання», суть якої полягає в тому, що людське знання не існує в концентрованій формі у вигляді закінченого набору відомостей, втілених у фор- мулах або цифрах, а розсіяне серед людей, кожний з яких має частку цього знання, значна частина цього знання має неформальний, інтуїтивний характер. Накопичене в суспільстві знання втілене у звичках і навичках людей, традиціях і нормах, передається в процесі виховання й сприймається часто без усвідомлення реального значен- ня тих або інших норм. Сукупність норм та інститутів формує соціальний порядок, що підтримується й фор- мується через цілеспрямовані дії людей, але сам по собі він не є породженням свідомої волі й не піддається цілес- прямованому регулюванню, він виник еволюційним шляхом. Висновки, сформульовані Ф. Хайєком, оціню- ються як принципові для розуміння таких феноменів, як економіка, що базується на знаннях, і креативна корпо- рація, або корпораціяя, яка навчається. «Неокласичні» теорії інновацій грунтуються на дослід- женнях Г. Менша, М. Калецкі, Б. Твісса та ін. Представники цього напряму вважають, що інновації, втілені в нові спо- живчі товари, нові методи виробництва й транспортування, нові ринки, нові організаційні форми в промисловості ство- рюють «головний імпульс» розвитку. У неокласичній еко- номіці інновації (науково-технічний прогрес) розглядаються як головний фактор економічного зростання, одна з найваж- ливіших умов підвищення рівня життя [15]. У макромоделі економічного зростання Р. Солоу науково-технічний прогрес є екзогенним чинником. П. Ромер та інші дійшли висновку, що ця модель повинна бути модифікована, тому що вона не враховує даних, які свідчать про те, що інновації щонайменше частково виз- начаються ендогенними факторами. Для того, щоб пред- ставити інновації як ендогенний процес, приймається припущення їх залежності в кожній конкретній галузі від масштабів системи інновацій в економіці в цілому або від обсягу вкладень у рамках всієї економіки в людський капітал. Такий підхід є обгрунтованим, з одного боку, але обмеженим з іншого, тому що не враховує ряду найваж- ливіших факторів. У. Баумоль у роботі [16] вказує на те, що з’явилися численні розробки, автори яких намагають- ся перебороти обмеженість макроекономіччого підходу, вони визнають, «що вражаючі показники зростання ка- піталістичної економіки повинні пояснюватися поведін- кою фірм і таких невід’ємних рис процесу конкуренції, як використання досліджень і розробок, а не цін як дієвої «зброї» вибору». Конкуренція, заснована на нововведен- нях, призвела до того, шо в ряді галузей почалася інно- ваційна «гонка озброєнь», у ході якої інновації були вклю- чені в систему повсякденних ділових рішень і були вве- дені в стандартні теоретичні моделі фірми та галузі. Значний внесок у теорію економічного зростання під впливом науково-технічних нововведень зробив М. Калецкі. Особливу увагу він приділив впливу інновацій на циклічність економічного розвитку. Відповідно до його концепції, у межах циклу товарного обігу можна забезпечити постійне економічне зростання, однак імпульси, що викликають зміни в системі умов, можуть «вивести» економіку із циклічного розвитку та зробити її в довгостроковій перспективі «стрибкоподібною». До таких імпульсів М. Калецкі відносить і інновації. Таким чином, на думку М. Калецкі, інновації стимулюють еко- номічний розвиток, забезпечують у довгостроковій пер- спективі більш швидке проходження економікою фази спаду й подовжують періоди піднесення. Із пріоритетом ролі людини й людських відносин в управлінні інноваційною діяльністю пов’язана соціальна теорія інновацій. Ця теорія наголошує на виділенні пев- ної групи людей як носіїв іновацій, аналізі соціально-пси- хологічких і організаційних факторів, рівня світи тощо. Представники цього напряму розглядають теорію довгих хвиль із погляду закономірностей динаміки робочої сили, інтегруючи вплив змін робочої сили на довгі хвилі з яким- небудь іншим фактором. Одним із творців цього напряму є X. Фрімен, що пов’язав інновації із проблемами зайня- тості й соціальних аспектів. Дослідження, проведені в цій галузі, дали змогу зробити висновок, що рівень зайнятості не тільки є наслідком економічної активності, а й може впливати на рівень активності, викликаючи його знижен- ня та спад в економіці. Суть механізму, що призводить до спаду економіки, полягає в такому. Введення нових тех- нологій зумовлює створення нових галузей. На ранніх ста- діях застосування піонерських технологій попит на робо- чу силу має обмежений характер, оскільки обсяги випуску нової продукції ще не великі, і потрібна унікальна, особ- ливо кваліфікована робоча сила. Зі зростанням обсягів ви- робництва акцент робиться на капіталозберігаючих техно- логіях, попит на робочу силу зростає. Це зростання триває до насичення попиту як на робочу силу, так і на відповідні товари. Паралельно зростає заробітна платня та збільшу- ються витрати виробництва. Виникає необхідність працез- берігаючих інновацій. Їх упровадження скорочує чи- сельність робочої сили, заробітної платні та загального попиту, що призводить до спаду в економіці. САЛИГА К.С. 2009/№2 127 У 1980-х роках інновації почали охоплювати дедалі більшу масу соціальних осередків суспільства, стали щоден- ною, буденною практикою. Це викликало зміни соціально- економічного устрою суспільства. Теорія інноваційної еко- номіки та підприємницького суспільства викладена П. Друкером у роботах «Інновація та підприємництво» і «Посткапіталістичне суспільство». Досліджуючи ситуацію, що склалася в США в другій половині 1980-х — початку 1990-х рр. П. Друкер дійшов висновку, що інноваційна еко- номіка принципово відрізняється від економіки виробниц- тва 1960–1970-х рр. Головною її рисою є вироблення ідей, що руйнують колишні рішення, товари, послуги та вироб- ництва. Саме зростання економіки стає безпосереднім ре- зультатом безперервних інноваційних змін і потрясінь. Про- відну роль відіграють мільйони малих і середніх підприємств, очолюваних підприємцями, які діють на свій страх і ризик. Динаміка економіки й суспільства визначається не стільки наукою та ученими, скільки мільйонами людей, які само- стійно приймають творчі рішення. Метою діяльності кор- порацій знову стала максимізація доходу акціонерів. Забез- печує досягнення цієї мети інший менеджмент, з іншими принципами та іншою практикою. Технологія інноваційних виробництв є некапіталомісткою, тобто її характеризують середні або навіть низькі капіталовкладення на кожне ро- боче місце. Галузі «високих технологій», що потребують ве- личезних капіталовкладень, не змогли покрити навіть втра- ти зайнятості в старих промислових галузях. Саме їх існу- вання можливо лише в тому випадку, якщо вони спирають- ся на інноваційну економіку. Знання були головним, пан- івним фактором продуктивності та в масовому виробництві. Тепер вони стали і головним предметом праці, тому відбу- вається реорганізація галузей навколо виробництва знань і реструктуризація всієї економіки країни навколо сфери ви- робництва інформації. Інтелектуалізація праці — головний процес його розвитку, а витрати на виробництво й і поши- рення знань — головна форма інвестицій. Завдання нової науки сприяння інноваціям полягає в системному, органі- зованому застосуванні знань у виробництві самих знань, що робить їх продуктивними [17, с. 508]. В умовах розвитку інноваційного підприємництва виникла «теорія прискорення». Прихильники теорії на основі досліджень розвитку підприємництва в США дійшли висновків про зв’язок інноваційної діяльності й підприємництва, про високу віддачу інвестицій в іннова- ційну сферу, про необхідність прийняття політики дер- жавного сприяння інноваційному розвитку і суспільства. Останніми роками значного поширення набула кла- стерна теорія економічного розвитку, в основі якої лежать дослідження міжнародної конкурентоспроможності країн, проведені М. Портером [18, с. 170]. Дослідження охопили понад 100 галузей у десяти країнах. М. Портер дійшов висновку, що для набуття фірмою конкурентних переваг, які дають змогу досягти успіху на світових ринках, особ- ливе значення має наявність конкурентоспроможних фірм у суміжних і обслуговуючих галузях. Це пов’язано з пози- тивним впливом, що поширює конкурентоспроможна фірма на найближче оточення: постачальників, спожи- вачів, конкурентів. У результаті формується кластер — група взаємозалежних компаній, які географічно межують, і пов’язаних з ними організацій (освітні установи, інфра- структурні компанії тощо), що діють у певній сфері й до- повнюють одна одну. Для національної економіки класте- ри відіграють роль центрів зростання внутрішнього ринку. Механізм виливу кластерів на економіку включає інновації як ключовий фактор розвитку. Взаємодіючи одна з одною, фірми сприяють зростанню як своєї конкурентоспромож- ності, так і країни в цілому. Зростання конкурентоспро- можності зумовлене дією ряду факторів: стимулювання НДР і впровадження нових стратегій; вільний обмін інформацією та швидке поширення нововведень; взаємозв’язкові всередині кластера зумовлюють появу нових шляхів і породжують нові можливості. Кластерна форма організації приводить до створен- ня особливої форми інновації — «сукупного інновацій- ного продукту». У роботах [19–21] підкреслюється, що концентрація технічних і наукових винаходів має не ви- падковий характер, а формується як певна система по- ширення знань і технологій. Ефективність трансформації «винахід – інновація — конкурентні переваги» забезпе- чуються шляхом створення мережі стійких зв’язків усе- редині кластера. Таким чином, сучасна економічна тео- рія визнає особливу роль знання в економічному розвит- ку, вважає конкуренцію на основі інновацій головним фактором економічної динаміки та розглядає інституці- ональні аспекти інноваційної діяльності як фактори, що безпосередньо впливають на її зміст і структуру [14]. В цілому економічне зростання в основному визна- чається: кількістю і якістю природних і трудових ресурсів, обсягом основного капіталу, нововведеннями. Внесок різних чинників в економічне зростання представлено в табл. 1 [7]. Враховуючи, що інновації і інвестиції (капіталовк- ладення і витрати людський капітал) тісно зв’язані, внесок в інновації складе 61% (табл. 1). Таблиця 1 Чинники економічного зростання [7, с. 30] Чинник зростання Вага чинника % Збільшення трудовитрат 32 Підвищення продуктивності праці зокрема за рахунок: 68 Нововведень (інновацій) 28 Капіталу 19 Утворення і профподготовки 14 Економії, обумовленій масштабами виробництва 9 Поліпшення розподілу ресурсів 7 100 Під нововведенням (інновацією) розуміють кінцевий результат інноваційної діяльності, направленої на створен- ня і практичну реалізацію нововведень. Нововведення, як результат интелектуальной діяльності, закінчених наукових досліджень і розробок, що мають попит на практиці, скла- дають в сукупності науково-технічний прогрес [8, с. 33]. Категорія інновація була введена в науковий обіг Й. Шумпетером. У роботі «Теорія економічного розвитку» (1912) він дав базове визначення інновацій, як «нової комбінації» для позначення удосконалення діючого ус- таткування або існуючої організаційної схеми. У словнику «Інвестиції й інновації» інновації виз- начаються як розробка й упровадження нових (удоско- налених) продуктів, технологій і процесів [9]. Д. Кокурін розглядає інновації як «результат діяль- ності з відновлення, перетворення попередньої діяль- ності, що призводить до заміни одних елементів інши- ми або доповнення вже наявних новими» [10, с. 10]. Ж. Ламбен звертає особливу увагу на відмінність по- нять «винахід» і «інновація»: «Винахід є творчий акт, що САЛИГА К.С. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ128 лежить в основі інновації. Інновація — це творча й успіш- на імплементація концепції, відкриття або винахід, що сприяє прогресу» [11, с. 23]. При цьому автор використо- вує слова «нововведення» й «інновація» як синоніми. Р. Фатхутдінов розмежовує поняття нововведення, інновація та інноваційний процес і дає їм такі визначення: «нововведення — оформлений результат фундамен- тальних, прикладних досліджень, розробок або експе- риментальних робіт у певній сфері діяльності з підви- щення її ефективності»; «інновація — кінцевий результат упровадження нововведення з метою зміни об’єкта управління й одер- жання економічного, соціального, екологічного, науко- во-технічного або іншого виду ефекту»; «...розробка інновації, її створення, впровадження и дифузія ... відносяться до інноваційної діяльності як процесу) [12]. А. Пригожин акцентує увагу на тому, що нововведен- ня – це не тільки ідея, а й процес її впровадження, закріп- лення з наданням змінам характеру стабільності [13, с. 29]. Таким чином, у сучасній літературі поняття «інно- вація» має дві інтерпретації. З одного боку інновацію трактують як певну діяльність, дію, процес з отримання нововведення, новаторство. З іншого боку, інновацію трактують як певний результат, підсумок процесу, ново- введення, отримане завдяки інноваційній діяльності. У даній роботі під інновацією розуміється продук- тивне використання нових прогресивних рішень, які забезпечують якісно новий рівень виробництва й відпо- відають цілям довгострокового розвитку. Терміни «інно- вація» й «нововведення» використовуються як синоні- ми з урахуванням їх взаємозамінності. Всі дії, спрямо- вані на дослідження, розробку й упровадження нововве- день, відносяться до інноваційної діяльності [14, с. 13]. Й. Шумпетер [1] першим звернув увагу на роль інно- вацій в економічному розвитку. Основною рушійною си- лою економічного розвитку він вважав конкуренцію, зас- новану на інноваціях, а джерелом інновацій — науково- дослідну діяльність великих корпорацій. Шумпетер зазна- чає: для того, щоб економіка зійшла зі своєї звичної трає- кторії й «різко змінила свої власні показники», повинні бути здійснені так звані «нові комбінації». Підприємець, що вилучає ресурси зі старих комбінацій, повинен запро- понувати за них більше, ніж було прийнято раніше, отже, витрати його зростуть. Покрити збільшення витрат підприємець-новатор зможе за рахунок доходу, джерелом якого стане тимчасове монопольне становище, що він здобуває. Й. Шумпетер розглядає два типи нових комбі- націй. Перший пов’язаний з удосконаленням виробницт- ва старого блага й зниженням витрат (упровадження нової технології, використання нового джерела сировини, укруп- нення фірми). Другий пов’язаний з відкриттям нових ринків: виробництво абсолютно нового блага або знаход- ження нових ринків збуту для вже існуючих благ. Саме новаторська діяльність приводить до створення нових га- лузей і ринків, до підвищення ефективності функціонуван- ня економіки. У своїй теорії Й. Шумпетер широко вико- ристовував еволюційний підхід. Еволюційна економіка розглядає економічні процеси як спонтанні, відкриті й необоротні; вони породжені взає- модією внутрішніх і зовнішніх факторів і виявляються в зміні структури економіки та діючих у них агентів. Особливе значення в процесах еволюційних змін відіграють інновації — поява, закріплення й поширення нового. Спонукальним мотивом до інновацій служить зміна зовнішніх умов, у яких діє фірма. У міру нагромадження знань про зовнішнє сере- довище, що змінюється, і їх осмислення фірма може розпо- чати зміни всередині себе: запровадити нові організаційні, технологічні та інші прийоми й методи, запропонувати но- вий продукт, знайти нові ринки та нових споживачів своєї продукції тощо. Відповідаючи на зовнішні виклики, фірма прагне мінімізувати трансакцінні втрати, які в цьому випадку включають витрати пошуку потрібною партнера, перего- ворів, навчання партнера й тощо. Якщо мова йде про ново- введення, то часто виявляється, що на ринку немає «час- тин», необхідних фірмі, щоб з них «скласти» новий продукт або технологію. Динамічні трансакційні витрати виявля- ються дуже великими. «Впровадження нового знання найбільш ощадливим способом залежить від природи но- вого знання й від існуючої на ринку конфігурації можливо- стей. Еволюція промислової структури є, отже, еволюцією організації знань і можливостей (здатностей)» [15, с. 636]. В табл. 2 наведено узагальнення особливостей теорії економ- ічного інноваційного зростання. Складові Зміст Основні представники теорії Стара теорія економічного зростання Економіка держави представлена як виробнича система. ЇЇ оцінка повинна здійснюватися на всіх стадіях циклу виробництва: обміну, розподілу, споживання, виробництва та накопичення С.Кузнець Якісне економічне зростання Висока якість зростання може бути досягнута лише за умови домінування науково- технічного прогресу, інвестицій та людського капіталу серед головних цого факторів Л. Петкова Еволюційна економіка Особливе значення в процесах еволюційних змін відіграють інновації — поява, закріплення і поширення нового Й. Шумпетер Теорія довгих хвиль Циклічність є внутрішньою закономірністю економічного розвитку. Матеріальною основою великих циклів є зношування, зміна і розширення основних капітальних Н. Кондратьєв Теорія інноваційної діяльності Основу інноваційного процесу становлять накопичені в суспільстві знання Ф. Хайєк Неокласична теорія інновацій Інновації, втілені в нові споживчі товари — головний фактор економічного зростання Г. Менш, М. Калецькі, Б. Твісс Соціальна теорія інновацій Теорія наголошує на виділенні певної групи людей як носіїв інновацій. Введення нових технологій зумовлює створення нових галузей. Упровадження працезберігаючих інновацій скорочує чисельність робочої сили Х. Фрімен Теорія інноваційної економіки та підприємницького суспільства Зростання економіки стає безпосереднім результатом безперервних інноваційних змін і потрясінь. Інтелектуалізація праці — головний процес розвитку економіки, витрати на виробництво й поширення знань — головна форма інвестицій П. Друкер Теорія прискорення Інвестиції в інноваційну сферу дають високу віддачу. Держава повинна сприяти інноваційному розвитку суспільства П. Друкер Кластерна теорія економічного розвитку Кластер — неформальна група взаємозалежних компаній, що діють у певній сфері й доповнюють одна одну. Механізм впливу кластерів на економіку включає інновації як ключовий фактор розвитку М. Портер Таблиця 2 Основні особливості теорії економічного інноваційного зростання Висновки Слідством інноваційного розвитку матеріального виробництва є нова якість економічного зростання. В роботі розкрито сутність теорії економічного зростання яка одержала розвиток під впливом науково-технічних нововведень. Прихильники теорії дійшли висновків про зв“язок інноваційної діяльності й підприємництва, про високу віддачу інвестицій в інноваційну сферу, про не- обхідність державного сприяння інноваційному розвитку підприємств та суспільства. Сучасна економічна теорія САЛИГА К.С. 2009/№2 129 визначає особливу роль знання в економічному розвит- ку, вважає конкуренцію на основі інновацій головним фактором економічної динаміки. Література 1. Шумпетер И. Теория экономического развития / И. Шумпетер. — М.: Прогресс, 1982. — 456с. 2. Бицюра Ю. До проблеми визначення понять стало- го економічного зростання та розвитку / Ю. Бицюра // Економіст. — 2006. — № 5. — С. 62–65. 3. Kuznets S. Measurement: Measurement of Economic Growth / S.Kuznets // The Journal of Economic History. — 1947. — Vol. 7, Supplement: Economic Growth: A Symposium. — P. 10–34. 4. Лауреаты Нобелевской премии: энциклопедия [Текст]: энциклопедия: пер. с англ.: в 2-х кн. / ред. Е. Ф. Губский. — М.: Прогресс, 1992.Кн. 1: А — Л. — 1992. — 740 с. 5. Old and New Growth Theories: an Assessment / Edited by Neri Salvadory. — Cheltenham: Edward Elgar Publishing Limited, 2003. — 348 p. 6. Эффективный экономический рост: теория и прак- тика / под ред. Т.В. Чечеловой. — М.: Изд-во «Экзамен», 2003. — 320 с. 7. Denison E.F. Trends in American Growth (1929–1982). / E.F.Denison. — Washington: The Drookings Institution, 1990. — P. 30–36. 8. Ковалёв Г.Д. Основы инновационного менеджмен- та: учебник / Г.Д. Ковалёв; под ред. В.А. Швандра. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. — 208 с. 9. Инвестиции и инновации: словарь-справочник от А до Я / Л.В.Артамонова и др.; под ред. М.З. Бора, А.Ю. Де- нисова. — М.: «Д и С», 1998. — 208 с. 10. Кокурин Д.М. Инновационная деятельность / Д.М. Кокурин. — М.: Экзамен, 2001. — 276 с. 11. Ламбен Ж.Ж. Стратегический маркетинг / Ж.Ж. Ламбен. — СПб: Наука, 1996. — 590 с. 12. Фатхутдинов Р.А. Иннвационный менеджмент как система повышения конкурентоспособности / Р.А. Фат- хутдинов // Управление персоналом. — 2000. — № 1 . — С. 29–39. 13. Пригожин А.И. Нововведения: стимулы и препят- ствия / А.И.Пригожин. — М.: Политиздат, 1989. — 270 с. 14. Салига К.С. Інноваційні стратегії металургійного виробництва: монографія / К.С. Салига, І.В. Феофано- ва. — Запоріжжя: ЗДІА, ЗЦНТЕІ, 2007. — 233 с. 15. История экономических учений: учебн. пособ. / под ред. В.Автономова. — М.: ИНФРА-М, 2001. — 784 с. 16. Баумоль У. Чего не знал Альфред Маршалл: вклад ХХ столетия в экономическую теорию / У. Баумоль // Вопросы экономики. — 2001. — № 2. — С. 73–108. 17. История экономических учений: (современный этап): учебник / под общ. ред. А.Г. Худокормова. — М.: ИНФРА-М, 2001. — 784 с. 18. Портер М. Международная конкуренция / М. Пор- тер. — М.: Международные отношения, 1993. — 896 с. 19. Цихан Т.В. Кластерная теория экономического развития / Т.В.Цихан // Теория и практика управле- ния. — 2003. — № 5. — С. 18–26. 20. Семенов Г.А. Створення кластерних об“єднань в умовах нової економіки: монографія / Г.А. Семенов, О.С. Богма. — Запоріжжя: КПУ, 2008. 244 с. 21. Войнаренко М.П. Концепція кластерів — шлях до відродження виробництва на регіональному рівні / М.П. Войнаренко. // Економіст. — 2000. — № 1. — С. 16–25. Актуальність дослідження обумовлена тим, що стра- тегічне планування включає розробку стратегій і основ- них методів їх реалізації, створення і підтримки страте- гічної відповідальності між цілями підприємства. Стратегічне планування — поняття багато аспект- не. У сучасній літературі воно розглядається з різних точок зору і як одна із функцій менеджменту, як вибір кількох альтернатив за умови невизначеності, як скла- дова поведінка підприємства, зумовлена впливом зовнішніх і внутрішніх факторів [1–3]. Аналіз технології, яка використовується на ВАТ Запорізького алюмінієвого комбінату (ЗАлК) показав, що негайної реконструкції потребує цех по виробницт- ву алюмінію способом електролізу. Це диктується на- ступними обставинами: експлуатаційні витрати на 20–26 % перевищують світові показники; конкурентноздатність продукції комбінату на зовнішніх ринках низька; реконструкція забезпечить різке (на 80–95 %) ско- рочення викидів у навколишнє середовище. На наш погляд ефективним заходом може бути наступний проект. Використовуючи варіантів реконструкції на основі технології Р86 фірми «Кайзер» необхідно перевести елек- тролізне виробництво на технологію обпалених анодів. В такому разі ВАТ «ЗАлК» зможе вийти на показники світо- вого класу по ефективності виробництва, фінансовій стійкості, екологічній безпеці й умовам праці. Подібний проект вже був реалізований на Красно- ярському алюмінієвому комбінаті. Справа в тім, що ус- таткування цього підприємства ідентичне устаткуванню ВАТ «ЗАлК», цей комбінат також побудований у 30-і роки XX століття. Реконструкція, проведена на Красно- ярському комбінаті в 1990–1994 дозволила значно по- кращити показники його діяльності. Реконструкція на ЗАлКу забезпечить: збільшення випуску металу на 60 тис. т/рік; А.Г. Семенов канд. екон. наук,чл.�кор. АЕНУ, м. Запоріжжя ПЛАНУВАННЯ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ АЛЮМІНІЄВОГО КОМБІНАТУ СЕМЕНОВ А.Г.

Теорії економічного зростання підприємства

Репозитарії

Схожі ресурси