Сучасні проблеми ринку послуг з вивезення та утилізації твердих побутових відходів

У статті розглянуто проблеми організації утилізації твердих побутових відходів. Запропоновано проведення модернізації системи управління сферою надання комунальних послуг, зокрема, в частині збору, вивезення та утилізації ТПВ....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
Hauptverfasser:	Лисюк, В.М., Бутін, Є.П
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2010
Schriftenreihe:	Вісник економічної науки України
Schlagworte:	Наукові статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45464
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Сучасні проблеми ринку послуг з вивезення та утилізації твердих побутових відходів / В.М. Лисюк, Є.П Бутін // Вісник економічної науки України. — 2010. — № 1 (17). — С. 61-63.— Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-45464
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-454642013-07-02T13:36:29Z Сучасні проблеми ринку послуг з вивезення та утилізації твердих побутових відходів Лисюк, В.М. Бутін, Є.П Наукові статті У статті розглянуто проблеми організації утилізації твердих побутових відходів. Запропоновано проведення модернізації системи управління сферою надання комунальних послуг, зокрема, в частині збору, вивезення та утилізації ТПВ. В статье рассмотрены проблемы организации утилизации твердых бытовых отходов. Предложено проведение модернизации системы управления сферой предоставления коммунальных услуг, в частности, в части сбора, вывоза и утилизации ТПВ. The problems of organization of utilization of hard domestic offcuts are considered in the article. The leadthrough of modernization of control the system by a sphere grant of public utilities is offered, in particular, in part of collection, export and utilization of TPV. 2010 Article Сучасні проблеми ринку послуг з вивезення та утилізації твердих побутових відходів / В.М. Лисюк, Є.П Бутін // Вісник економічної науки України. — 2010. — № 1 (17). — С. 61-63.— Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45464 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Лисюк, В.М. Бутін, Є.П Сучасні проблеми ринку послуг з вивезення та утилізації твердих побутових відходів Вісник економічної науки України
description	У статті розглянуто проблеми організації утилізації твердих побутових відходів. Запропоновано проведення модернізації системи управління сферою надання комунальних послуг, зокрема, в частині збору, вивезення та утилізації ТПВ.
format	Article
author	Лисюк, В.М. Бутін, Є.П
author_facet	Лисюк, В.М. Бутін, Є.П
author_sort	Лисюк, В.М.
title	Сучасні проблеми ринку послуг з вивезення та утилізації твердих побутових відходів
title_short	Сучасні проблеми ринку послуг з вивезення та утилізації твердих побутових відходів
title_full	Сучасні проблеми ринку послуг з вивезення та утилізації твердих побутових відходів
title_fullStr	Сучасні проблеми ринку послуг з вивезення та утилізації твердих побутових відходів
title_full_unstemmed	Сучасні проблеми ринку послуг з вивезення та утилізації твердих побутових відходів
title_sort	сучасні проблеми ринку послуг з вивезення та утилізації твердих побутових відходів
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Наукові статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45464
citation_txt	Сучасні проблеми ринку послуг з вивезення та утилізації твердих побутових відходів / В.М. Лисюк, Є.П Бутін // Вісник економічної науки України. — 2010. — № 1 (17). — С. 61-63.— Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT lisûkvm sučasníproblemirinkuposlugzvivezennâtautilízacíítverdihpobutovihvídhodív AT butínêp sučasníproblemirinkuposlugzvivezennâtautilízacíítverdihpobutovihvídhodív
first_indexed	2025-07-04T04:15:05Z
last_indexed	2025-07-04T04:15:05Z
_version_	1836688349431070720
fulltext	2010/№1 61 В.М. Лисюк канд. екон. наук Є.П. Бутін м. Одеса СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ РИНКУ ПОСЛУГ З ВИВЕЗЕННЯ ТА УТИЛІЗАЦІЇ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ Дослідження процесів, що відбуваються у сфері житлово-комунального господарства (ЖКГ) міст та се- лищ України, розкриває сутність існуючих у цій сфері проблем, причини їх виникнення, та мають визначити шляхи та засоби їх усунення. Розглянемо це на прикладі окремо виділеної сфери ЖКГ та функціонального ринку надання послуг з виве- зення та утилізації твердих побутових відходів (ТПВ). Тим більш, сьогодні не тільки в Україні, а й у світі з кожним днем набуває все більшу актуальність вирішен- ня цієї проблеми. Було б невірно говорити, що проблема відходів жит- тєдіяльності людини є новою, — нею опікувались давно, але так гостро, як сьогодні, вона ще не стояла [1]. Сьогодні в Україні під сміттєзвалищами та полігонами зайнято більш ніж 62 квадратних кілометрів площі — яка б могла використовуватись як продуктивні земельні угіддя. На цій площі розташовані більш ніж 3600 сміттєвих полігонів, 226 з яких вже на сьогоднішній день перевантажені, а 760 — не відповідають нормам екологічної безпеки. Особливі претензії екологи мають до близько деся- ти найбільш проблемних полігонів, серед яких: Київсь- кий полігон ТПВ № 5, розташований біля с. Підгорці Київської області, Львівський полігон ТПВ, що знахо- диться у 3-х кілометрах від міста, Ялтинський полігон ТПВ, розташований у місці масового відпочинку грома- дян, Ларинський полігон ТПВ в Донецькій області, Миколаївський полігон ТПВ у с. Велика Корениха, Одеський полігон ТПВ «Дальницькі кар’єри» та інші. Ці сміттєзвалища, що працюють за застарілими тех- нологіями захоронення відходів, несуть в собі велику не- безпеку для здоров’я місцевого населення та наносять велику шкоду навколишньому середовищу. Вони вже дав- но переповнені, внаслідок чого відбувається забруднення ґрунтів, підземних вод і навколишніх водойм. Наприклад, Київський полігон ТПВ № 5, що займає площу 56 гектарів, щорічно приймає близько 650 тисяч тон побутових відходів Києва. За роки експлуатації там, за оцінками фахівців, накопичились мільйони тон токсичних стоків, що відно- сяться до найвищого класу небезпеки. Приблизно така ж ситуація й на інших полігонах, але місцеві органи влади практично нічого не роблять для зняття екологічного на- пруження, яке з часом загрожує вилитись в екологічну катастрофу. Розмови щодо впровадження нових техно- логій, щодо заховання відходів та будівництва сміттєпере- робних заводів залишаються лише намірами та прикрит- тям бездіяльності влади. Однак глибинний аналіз проблеми показує, що вирішення цієї проблеми, базуючись лише на одному бажанні, чи, як сьогодні прийнято говорити, політичній волі — неможливе. Оскільки процес утворення, збору, перевезення та утилізації ТПВ з точки зору ринкової організації та відносин, що при цьому виникають, не такий простий, як здається на перший погляд [2]. Для того, щоб розкрити процеси, що відбуваються на ринку надання послуг з прибирання, вивезення та утилізації ТПВ, слід з’ясувати, що є товаром на цьому ринку. Звертаємо увагу саме на це, щоб підкреслити, що товаром на цьому ринку є саме послуги з прибирання, вивезення та утилізації ТПВ, а не власне ТПВ, як іноді помилково вважають деякі дослідники. При цьому, слід спочатку розглянути технологічну схему операцій щодо утворення та подальшого просу- вання ТПВ, які у цьому ринковому процесі мають двої- сту природу. Тобто при їх утворені ТПВ виступають, з одного боку, як продукт відходів людської діяльності, який необхідно зібрати при їх накопичені у місці меш- кання населення, перевезти у певне місце і утилізувати, знешкодити. Узагальнена технологічна схема цього процесу має наступний вигляд (рис. 1.). З іншого боку, ТПВ можуть розглядатись як товар — сировина при їх переробці і подальшій реалізації отри- маного вторинного товару. Відомо, що, за існуючих тех- нологій, у результаті переробки ТПВ можливо отримати різні корисні продукти, як то будівельні матеріали, кор- мові продукти, добрива, паливо та інші. Отже свою другу — товарну — природу ТПВ набу- вають лише у тому разі, коли існує продовжений техно- логічний ланцюг, тобто сортування і переробка ТПВ, виробництво з них товарів, придатних для споживання, і реалізація цих вторинних товарів. Тільки в такому разі виникають повноцінні ринкові відносини в цій сфері ЖКГ, при яких всі учасники цьо- го ринку: населення, органи влади — замовники, гос- подарюючі суб’єкти-виконавці — в однаковій мірі задо- вольняють свої інтереси. Але для цього потрібно повсюди, у всіх регіонах, особливо проблемних, що визначені вище, проводити політику заміни технології утилізації (складування) ТПВ та їх переробки шляхом будівництва сміттєпереробних заводів. Але, на жаль, ця проблема в країні вирішується дуже повільно, є лише окремі точкові зрушення. Так у 2009 р. Рис. 1. Схема збору та утилізації ТПВ ЛИСЮК В.М., БУТІН Є.П. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ62 у м. Запоріжжя на полігоні ТПВ № 1 побудовано сміттєсортувальний завод потужністю 110 тис. тон на рік, на якому передбачається відділення від побутових відходів вторинної сировини: металу, скла, пластику, поліетилену тощо, з подальшим їх використанням. Передбачається будівництво біля міст Луцьк, Буча, Нова-Каховка заводів з переробки ТПВ на тепло і елек- троенергію, вартість яких складає біля 200 млн. євро. При цьому, прибуток інвестори будуть отримувати від постачання тепла (біогазу) та електроенергії. Ці наведені окремі факти не тільки свідчать про корисність впровадження нових технологій у сферу пе- реробки ТПВ, а й вказують на те, що відсутність таких заводів на більшості полігонів та сміттєзвалищ біля на- ших міст обумовлена неспроможністю вітчизняних органів влади та управління вирішити цю проблему. Ця неспроможність, у свою чергу, обумовлена недоскона- лою системою управління ЖКГ, що не передбачає суво- ру їх відповідальність за санітарно-екологічний стан та ефективність господарювання відповідних структур. Це стосується і верхнього ешелону управління, на яко- му відповідні міністерства неспроможні налагодити політи- ку сприяння залученню інвестицій та спрямувати діяльність регіональних і місцевих органів влади у цю сферу. З іншого боку, регіональні і місцеві органи влади в цілому мало зацікавлені у вирішені цієї проблеми. Сьогоднішня ситуація у сфері управління сферою ЖКГ з боку органів влади й управління характеризуєть- ся закритістю, тобто непередбаченістю управлінських рішень, а відповідно, ігноруванням інтересів споживачів. Відсутність зворотних зв’язків — впливу суспільства на органи влади — призводить до безвідповідальності за негативні наслідки для суспільства від застосування необґрунтованих управлінських рішень [3]. Існуюча система організації управління вивезенням та утилізацією ТПВ базується на застарілих засадах уп- равління цим процесом. Ця система передбачає адмін- істративне закріплення з боку місцевих органів влади, що виступають замовниками підприємств-монополістів, які виконують відповідні функції збору, вивезення та утилізації на сміттєзвалищах ТПВ. Таке адміністратив- не закріплення монопольного становища відбувається шляхом укладення відповідних угод між замовником та виконавцем. Причому фінансування виконаних робіт відбувається з трьох джерел: місцевого бюджету (за уго- дами між УЖКГ та виконавцями), а також коштів ко- лективних (ЖБК, ОСББ) і приватних власників житла та підприємств за прямими угодами. Фактично управління процесом з вивезення ТПВ зво- диться до: проведення тендерів з визначення виконавців, затвердження тарифів і надання цих послуг і укладання угод між органами управління та виконавцями (рис. 2.). Слід при цьому звернути увагу на те, що органи влади, шляхом проведення тендерів, відбирають певних виконавців відповідних робіт (послуг), і в подальшому, шляхом підписання двосторонніх угод з ними, тим са- мим надають їм виключні права, при досить м’яких мінімальних вимогах до їх діяльності, чим і закріплю- ють їх монопольний статус. Крім того, існуюча система організації ринку по- слуг зі збору, вивезення та утилізації ТПВ передбачає, як уже відзначалось вище, реалізацію досить обмежених функцій управління (див. рис.2). Так, суб’єкти управл- іння УЖКХ у структурі місцевих органів влади органі- зовують проведення тендерів на заздалегідь розподіле- них між конкурентами територіях та підписання угод з переможцями. Далі виконавці послуг вже самі підпису- ють угоди з іншими споживачами їх послуг (ЖБК, ОСББ, підприємствами), що розташовані на виділених виконавцям територіях, на безальтернативній основі, тобто фактично лише створюється вигляд конкуренції. Такий стан вітчизняного ЖКГ, що «заморозився» на рівні минулого сторіччя, є причиною існування в нашій країні так званого «інституційного монополізму», який, у свою чергу, став на заваді розвитку конкуренції на відповідних ринках [4]. До цього процесу слід відноситись дуже обережно і зважено, тому що отримуючи такі права підприємства- виконавці, як показує практика, починають діяти, вдо- вольняючи власні інтереси. При цьому стримуються процес інвестування й вдосконалення технологій і організації процесу утилізації ТПВ. Головною причиною відсутності позитивних зру- шень на ринках ЖКП є досить сильний вплив адмініст- ративних, а не економічних важелів регулювання діяль- ності підприємств, організацій, що падають ці послуги, з боку місцевих адміністрацій. Це, зокрема, знаходить своє відображення у відсутності розвинутих (недоско- налості) договірних відносин на надання ЖКП у су- часній системі управління цією сферою [5]. Отже, якщо проаналізувати такі важливі управлінські процеси, як: умови проведення тендерів щодо відбору виконавців послуг, укладення угод на виконання цих по- слуг між органами влади і виконавцями, а також контроль, то можливо відмітити певні їх недоліки і прорахунки. Так існуюча практика проведення тендерів має певні нарікання. Незважаючи на посилання на Закон України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за дер- жавні кошти», процедури проведення тендерів недоско- налі, мають значні недоліки, зокрема: — тендери проводяться лише за вартістю тарифу, без урахування якості та своєчасності виконання послуг; Рис. 2. Схема управління ринком надання послуг зі збору, вивезення та утилізації ТПВ ЛИСЮК В.М., БУТІН Є.П. 2010/№1 63 — тендери проводяться без попереднього широко- го обговорення серед населення та без залучення гро- мадських організацій; — умови тендерів, у більшості, не передбачають вимог до конкурсантів — потенційних виконавців по- слуг, щодо необхідних інвестицій та впровадження інно- ваційних технологій, зокрема у сфері сортування та переробки ТПВ; — ще до проведення тендерів, за територіальним принципом розподілені зони обслуговування, що закр- іплює монопольне становище підприємств-виконавців послуг на цих територіях, тощо. Договори, що укладаються за результатами прове- дених тендерів, теж мають певні недоліки, як-то: — не передбачають постійного контролю з боку за- мовника послуг — місцевих органів влади за виконан- ням послуг — їх якістю, своєчасністю, повнотою, а та- кож впровадження системи моніторингу; — оскільки комунальні послуги виконуються для потреб громадян, що мешкають у місті, угоди, які укла- даються з виконавцями послуг, мають передбачати впро- вадження громадського контролю за діяльністю як ви- конавця, так і замовника, що не передбачено в угодах; — угоди не передбачають вимог до вдосконалення організації і технологій виконання послуг, до розвитку технічної бази, а, отже, й відповідальності за не вико- нання цих вимог; — угоди не передбачають стимулів до впровадження інвестицій та інноваційних процесів у сфері послуг, тощо. Наявність перелічених недоліків свідчить про не- обхідність модернізації системи управління сферою на- дання комунальних послуг, зокрема, в частині збору, вивезення та утилізації ТПВ. Така модернізація має полягати в розробці нової методики організації тендерів, особливо в умовах існування інституціональних моно- полій, яка має передбачати жорсткий контроль за їх діяльністю, а також відповідальність обох сторін — як замовника, так і виконавця послуг. Література 1. Местные власти и рыночная экономика. Уроки за- падноевропейского опыта / под ред. Б. М. Гринчеля. — СПб., 1996. — 189 с. 2. Лисюк В. М. Є. П. Інституціональні монополії в житлово-комунальному господарстві України / В. М. Ли- сюк, Є. П. Бутін // Прометей.— 2007. — Вип. 2 (27). — С. 324–327. 3. Бутін Є. П. Вдосконалення управління розвитком житлово-комунального господарства / Є. П. Бутін // Прометей. — 2009. — Вип.2 (29). — С. 55–58. 4. Бутін Є. П. Управління розвитком ринку житлово- комунальних послуг з урахуванням закордонного досв- іду / Є. П. Бутін // Економічні інновації. — 2009. — Вип. 38. — С. 35–40. 5. Шлафман Н. Л. Проблеми реалізації ринкових прин- ципів у житлово-комунальній сфері / Н. Л. Шлафман, Т. В. Чижова // Вісник соціально-економічних дослід- жень. — Вип. 22. — Одеса : ОДЕУ, 2006. — С. 399–403. В.І. Ляшенко академік АЕН України А.О. Бачурін м. Донецьк МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ СТРУКТУРНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ РЕЦЕСІЇ Стан і тенденції розвитку підприємств в умовах по- точної економічної дійсності визначають особливості функціонування регіонів України в рамках існуючої га- лузевої структури. Прояв її найбільш характерних не- доліків особливо яскраво відбивається в умовах динамі- чного перетворення господарського життя, тому в цій статті проводиться поетапний аналіз аспектів діяльності малого бізнесу в умовах економічної кризи. З метою подолання негативних наслідків його впливу, тут наведені гіпотези, що стосуються фінансового забезпечення малого підприємництва і з’єднання функціональних обов’язків різних підприємницьких структур. Дослідження питань регулювання розвитку малого і крупного бізнесу розгля- даються в наукових роботах таких вітчизняних і зарубіж- них вчених: Б. Данілішина, О. Кужель, Й. Шумпетера [7], М. Туган-Барановського [6], В. Долішнего, Л. Кузьменко, В. Ляшенка [1; 2], З. Варналія та ін. Виникнення надмірних чинників виробництва в результаті зменшення сукупного попиту на продукцію національних виробників в період економічної рецесії, негативно відображається на всіх елементах господарсь- кої системи, торкаючись, таким чином, її найважливі- ших категорій (виробництво, обмін, розподіл). Вироб- ники, як показав досвід поточної кризи, реагують на таку ситуацію цілком передбачено (по-капіталістичному): звільненнями, примусовими безкоштовними відпустка- ми і переводом працівників на неповний робочий день. У таких умовах цілком закономірно збільшується кількість безробітних домогосподарств, які виявляють- ся вимушеними шукати альтернативні області застосу- вання своїх професійних здібностей, навиків. Оперативно задіяти незатребуваний людський ка- пітал в ситуації, що склалася, достатньо важко, але, можливо за допомогою ефективної державної регулятор- ної політики, спрямованої на формування найбільш гнучкої і стійкої до світових криз галузевої структури. Розширення підприємницького сектора за рахунок збільшення частки малого бізнесу в загальній кількості підприємств — один з прийнятних варіантів рішення поставленої задачі (рис. 1). При цьому слід зазначити, що, не дивлячись на значну питому вагу малого бізнесу до загальної чисельності підприємств, частка його про- ЛЯШЕНКО В.І., БАЧУРІН А.О.

Сучасні проблеми ринку послуг з вивезення та утилізації твердих побутових відходів

Institution

Ähnliche Einträge