Природний капітал: ідентифікація та бухгалтерський вимір

Досліджено сутність природного капіталу, належності його до складових національного багатства, а також стан інформаційного забезпечення формування макроекономічних показників в частині природного капіталу за допомогою бухгалтерського обліку суб’єкта господарювання....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
Hauptverfasser:	Малюга, Н.М., Замула, І.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2010
Schriftenreihe:	Вісник економічної науки України
Schlagworte:	Наукові статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45466
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Природний капітал: ідентифікація та бухгалтерський вимір / Н.М. Малюга, І.В. Замула // Вісник економічної науки України. — 2010. — № 1 (17). — С. 66-71.— Бібліогр.: 40 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-45466
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-454662013-07-02T13:45:36Z Природний капітал: ідентифікація та бухгалтерський вимір Малюга, Н.М. Замула, І.В. Наукові статті Досліджено сутність природного капіталу, належності його до складових національного багатства, а також стан інформаційного забезпечення формування макроекономічних показників в частині природного капіталу за допомогою бухгалтерського обліку суб’єкта господарювання. Исследована сущность природного капитала, принадлежность его к составляющим национального богатства, а также состояние информационного обеспечения формирования макроэкономических показателей в части природного капитала с помощью бухгалтерского учета субъекта хозяйствования. The essence of the nature capital, its belonging to the national wealth, as well as the state of the information provision of forming macroeconomic indicators in the part of nature capital with the help of accounting for the business entity have been researched. 2010 Article Природний капітал: ідентифікація та бухгалтерський вимір / Н.М. Малюга, І.В. Замула // Вісник економічної науки України. — 2010. — № 1 (17). — С. 66-71.— Бібліогр.: 40 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45466 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Малюга, Н.М. Замула, І.В. Природний капітал: ідентифікація та бухгалтерський вимір Вісник економічної науки України
description	Досліджено сутність природного капіталу, належності його до складових національного багатства, а також стан інформаційного забезпечення формування макроекономічних показників в частині природного капіталу за допомогою бухгалтерського обліку суб’єкта господарювання.
format	Article
author	Малюга, Н.М. Замула, І.В.
author_facet	Малюга, Н.М. Замула, І.В.
author_sort	Малюга, Н.М.
title	Природний капітал: ідентифікація та бухгалтерський вимір
title_short	Природний капітал: ідентифікація та бухгалтерський вимір
title_full	Природний капітал: ідентифікація та бухгалтерський вимір
title_fullStr	Природний капітал: ідентифікація та бухгалтерський вимір
title_full_unstemmed	Природний капітал: ідентифікація та бухгалтерський вимір
title_sort	природний капітал: ідентифікація та бухгалтерський вимір
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Наукові статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45466
citation_txt	Природний капітал: ідентифікація та бухгалтерський вимір / Н.М. Малюга, І.В. Замула // Вісник економічної науки України. — 2010. — № 1 (17). — С. 66-71.— Бібліогр.: 40 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT malûganm prirodnijkapítalídentifíkacíâtabuhgaltersʹkijvimír AT zamulaív prirodnijkapítalídentifíkacíâtabuhgaltersʹkijvimír
first_indexed	2025-07-04T04:15:13Z
last_indexed	2025-07-04T04:15:13Z
_version_	1836688358105939968
fulltext	ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ66 Висновки. Регуляторна політика здійснення структурних трансформацій, повинна переслідувати, в першу чергу, довгострокові цілі економічного роз- витку національної господарської системи: 1) збільшення грошової маси в період економічного спа- ду (проведення монетарної політики «дешевих» гро- шей) 2) реалізація програм пільгового фінансування малого бізнесу 3) розробка і впровадження норматив- но-правової основи діяльності кредитних і ощадно- позичкових товариств 4) створення передумов для субпідрядної співпраці малого і крупного бізнесу 5) вдосконалення виробничого потенціалу внутрішньо- го ринку. Література 1. Ляшенко В. И. Регулирование развития малого предпринимательства в Украине: проблемы и пути ре- шения / В. И. Ляшенко. — Донецк, 2007. — 452 с. 2. Ляшенко В. И. Регулирование развития экономи- ческих систем: теория, режимы, институты / В. И. Ля- шенко. — Донецк : ДонНТУ, 2006. — 668 с. 3. Мониторинг социального и экономического раз- вития Донецкой области: 2008 г. — Донецк / ГУС в Донецкой области, 2009 — 16 с. 4. Статистичний збірник «Діяльність підприємств — суб’єктів підприємницької діяльності» 2008 / Держком- стат України, 2009. — 326 с. 5. Статистичний щорічник України за 2008 рік / Дер- жкомстат України. — К.: Консультант, 2009. — 567 c. 6. Туган–Барановский М. И. Избранные сочинения. В 2–х т. Т.2. Основы политической экономии / М. И. Ту- ган-Барановский. — Донецк : ДонГУЭТ, 2004. — 686 с. 7. Шумпетер Й. Теория экономического развития. Капитализм, социализм и демократия / Й. Шумпетер. — М. : Эксмо, 2007. — 864 с. Рис. 4. Динаміка індексів споживчих цін (інфляції) та реальної заробітної плати у грудні 2008 р. за регіонами (у %, до грудня попереднього року) Н.М. Малюга академік АЕН України І.В. Замула канд. екон. наук, доцент, м. Житомир ПРИРОДНИЙ КАПІТАЛ: ІДЕНТИФІКАЦІЯ ТА БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ВИМІР Актуальність теми дослідження. Усвідомивши мас- штаби та наслідки антропогенного впливу на навко- лишнє природне середовище, людство наприкінці ХХ ст. почало розробляти економічні інструменти та методи, що дозволяють враховувати екологічні фак- тори при прийнятті господарських рішень. Так, було розроблено та прийнято концепцію стійкого розвит- ку, яка актуалізувала проблему виміру та аналізу фак- торів природного середовища, що змінюються під впливом антропогенної діяльності, у комплексі з па- раметрами господарської діяльності. Масштаби та характер природокористування призвели до того, що на сучасному етапі критичним елементом в системі економічних відносин є природні ресурси, а можли- вості стійкого розвитку значно залежать від ефектив- ності їх використання та відновлення. Аналіз взаємодії економіки та навколишнього природного середовища повинен виявляти найефективніші механізми досяг- нення стійкості. У результаті виникає необхідність дослідження поняття «природний капітал» як еконо- мічної категорії, роль якого у національному багатстві зі зростанням дефіцитності природних ресурсів вихо- дить на перший план. Макроекономічні показники, що використовують- ся на сьогодні, не враховують екологічні фактори, а саме природні ресурси та антропогенний вплив на навко- лишнє природне середовище, та не сприяють стійкому розвитку. Одним з показників, який визначає станови- ще держави у світовій економіці, є забезпеченість еко- номіки країни первинними сировинними ресурсами. Використання природного капіталу в макроекономічних показниках відображається як дохід, а насправді відбу- вається його вичерпання, в тому числі й невідновлюва- ного або повільновідновлювального, що збіднює май- бутні покоління. «Прихований в методах розрахунку системи на- ціональних рахунків перекіс відносно фондів, що ут- ворюються природними ресурсами, — зазначає Р. Ре- петто, — дає помилкові вказівки політикам. Він підси- лює ілюзію, що економіка і навколишнє середовище розділені, і веде до того, що політики ігнорують про- блеми навколишнього середовища або сприяють його МАЛЮГА Н.М., ЗАМУЛА І.В. 2010/№1 67 руйнуванню заради економічного зростання. Змен- шення активів, що мають цінність, він маскує отри- манням доходу. В результаті країна має ілюзорне зро- стання національного доходу при реальному неухиль- ному зменшенні її національного багатства» [1, с. 62]. Тому потребує удосконалення система бухгалтерсько- го обліку, в частині забезпечення формування досто- вірної інформації для оцінки рівня національного багатства, що має стратегічне значення для будь-якої країни. Наявність і використання достовірної та своєчас- ної інформації щодо розмірів і структури національного багатства має важливе значення для обґрунтованого формування сучасної економічної стратегії, розробки активної соціальної, фінансово-кредитної, внутрішньої і зовнішньої політики, вибору пріоритетів розв’язання широкого спектру проблем суспільного та економічно- го розвитку країни. Огляд останніх досліджень і публікацій. Проблематику природного капіталу у своїх працях досліджували вітчиз- няні вчені: О. О. Веклич, Л. М. Горбач, С. І. Дорогунцов, Д. М. Колотило, М. Лесечко, Л. Максимів, Л. Г. Мельник, П. П. Пастушенко, В. П. Руденко, М. А. Хвесик, А. Чеме- рис; російські вчені: Р. Голдсмит, І. П. Деревяго, Д. Г. Мас- лов, Т. Сэндлер, С. Ю. Шаров. Та невирішеними питання- ми на сьогодні залишаються: місце природного капіталу у національному багатстві, структура природного капіталу, інформаційне забезпечення формування показника «при- родний капітал» з метою включення його до національно- го багатства. Відсутність системних досліджень природного ка- піталу, як складової національного багатства, не дає можливості у повній мірі використовувати його з метою виходу з кризової ситуації, що сформувалася у 2008– 2009 рр., а також зберегти його для майбутніх поколінь. Метою дослідження є визначення сутності природ- ного капіталу, належності його до складових національ- ного багатства, а також виявлення можливості інфор- маційного забезпечення формування макроекономічних показників в частині природного капіталу на основі даних, що формуються в системі бухгалтерського обліку суб’єкта господарювання. Викладення основного матеріалу. Національне багат- ство будь-якої країни характеризує наявні ресурси і потенціал її розвитку. Україна володіє значним обсягом природних ресурсів, які є одним із факторів економіч- ного зростання країни. Досі точаться дискусії щодо до- цільності віднесення природних ресурсів до складу на- ціонального багатства. Зазначені розбіжності спровоко- вані неоднозначним тлумаченням сутності національно- го багатства країни. У результаті дослідження визначення національно- го багатства у економічній і довідковій літературі за період з ХVI до початку ХХІ ст. із застосуванням прийо- му випадкової вибірки встановлено, що 54 % авторів до складу національного багатства відносять природні ре- сурси; 6 % авторів категорично заперечують належність останніх до національного багатства; решта (40 %) — взагалі ігнорують зазначене питання у відношенні до національного багатства. Невіднесення природних ресурсів до національно- го багатства зумовлене: — невідповідністю тезі про те, що національне ба- гатство формує суспільно необхідна праця. Але тверд- ження про те, що природні ресурси не залучаються у господарський оборот без витрат на них суспільно не- обхідної праці змусило переглянути наведену тезу; — відсутністю методики їх оцінки. Такий бар?єр є необґрунтованим та може бути подоланий через розроб- ку та наукове обґрунтування методики оцінки природ- них ресурсів. Виявлено тенденцію включення природних ресурсів до національного багатства країни з середини ХХ ст., однією з причин чого стало ускладнення екологічної ситуації у світі та виснаженням основної маси життєво важливих природних ресурсів. У цей час задекларовано, що втрати від безгосподарного використання природних ресурсів підлягають обліку у зв?язку зі зменшенням можливості задоволення певних потреб суспільства та недостовірності розрахунку національного багатства за умови їх неврахування. Таким чином, природні ресурси відповідають ознакам, які дозволяють їх включати до складу національного багатства. Згідно з методикою, розробленою Світовим банком наприкінці ХХ ст. для визначення індикаторів сталого розвитку [2, 3], природний капітал поруч з виробленим, людським та соціальним капіталом включається до скла- ду національного багатства країни, а також вважається одним з факторів економічного зростання країни та добробуту її населення [4]. За діючою методикою до складу національного багатства включаються економічні активи (у яких є власник), що оцінені за ринковими цінами на момент їх включення до розрахунку та при- носять економічні вигоди (рис. 1). До складу економічних активів включаються фінан- сові та нефінансові активи, до нефінансових — вироб- лені та невироблені, до вироблених — біологічні активи (рослини і тварини, вирощені людиною у результаті ведення сільського господарства), до невироблених — природні ресурси. Рис. 1. Діюча методика та пропозиції щодо включення природних активів у національне багатство МАЛЮГА Н.М., ЗАМУЛА І.В. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ68 Відповідно до цієї методики, у світі частка природ- них активів у структурі національного багатства коли- вається від 2 % до 39 % [5, с. 110]. За оцінками Світово- го банку, частка природних активів у складі національ- ного багатства по відношенню до вироблених активів змінюється залежно від регіону світу від 11 % у Європі до 215 % на Близькому Сході [6, с. 11]. За дослідженнями Р. Голдсміта, питома вага земель- них ресурсів у складі національного багатства країни зав- жди була значною: у США у XIX ст. — 45 %, 1900 р. — 35 %, 1929 р. — 25 %, 1955 р. — 17 %; у європейських країнах у ХХ ст. — від 14 до 26 %; в азіатських країнах у ХХ ст. — від 30 до 50 % [7], що є однією з найбільших складових національного багатства. На Україні значний вклад у дослідження питання включення природних ресурсів до складу національно- го багатства зробив В. П. Руденко, який доводив не- обхідність віднесення природних ресурсів до національ- ного багатства і робив спроби його оцінити. У працях В. П. Руденка питома вага природно-ресурсного потен- ціалу в національному багатстві складає 33,3 % [8]. Ди- наміку частки природних ресурсів у складі національ- ного багатства України наведено на рис. 2. З 2000 р. до 2005 р. частка природних ресурсів у структурі національного багатства України в середньо- му складає 34 % і має тенденцію до зростання. Коливан- ня частки протягом досліджуваного періоду зумовлене в основному зниженням загальної суми національного багатства, а не зростанням вартості природних ресурсів. Згідно з діючою методикою (див. рис. 1) тільки частина з природних активів — природні ресурси — включена до складу національного багатства. Такий підхід не дозволяє: 1) достовірно визначати і оцінити реальні розміри багатства нації; 2) встановити і виміряти антропогенний вплив на навколишнє природне середовище. З огляду на вищевикладене, запропоновано до скла- ду невироблених активів включати природний капітал. З приводу визначення зазначеного поняття на сьогодні виникають наукові дискусії, тому для визначення мож- ливості віднесення природних ресурсів до капіталу вини- кає необхідність у дослідженні сутності поняття «капітал». Погляди на визначення поняття «капітал» змінюва- лися з плином часу. Виявлено, що капітал протягом XVIII-XXI ст. тлумачився як: вид запасів [9], гроші [10, 11, 12], сукупні ресурси [12, 13, 14], фактор виробництва [13, 14, 15, 16] у поєднанні зі здатністю безперервно себе відтворювати [13, 17, 18] і приносити дохід [14, 16, 19]. Як зазначав Тоффлер Э. «капітал втрачає залишки своєї «матеріальності» [20, с. 88] «замість того щоб три- матися за стару класифікацію, ми повинні подивитись далі …» [20, с. 102]. Вважаємо, що ресурси навколишнь- ого природного середовища є капіталом, адже вони: а) є активом; б) здатні приносити дохід у результаті їх експлуа- тації. «Капітал у вигляді природних ресурсів, — зазна- чає Р. Репетто, — якщо ним правильно управляти, може приносити значний дохід. Його втрати повинні відби- ватися в балансових звітах країни» [1, с. 63]; в) здатне до самовідтворення. В економічній літературі починаючи з кінця ХХ ст. з’являється поняття «природний капітал». Природний капітал науковцями та вченими трак- тується як: природний спадок країни [21]; фонд, який продукує потік природних ресурсів і послуг [22, 23]; запас природних виробничих ресурсів [24]; сукупність природних ресурсів [25, 26]; природні багатства [27]; капітал, який використовує «первинні компоненти» [28]; джерело життя людини [29]; «багатство», що включає зовнішні природні умови [30]; фактори природного се- редовища [31]; ресурси [31]; природні об’єкти та явища [31]; біосфера [32]; загальний обсяг активів навколиш- нього середовища [6]. Призначення природного капіта- лу авторами вбачається у використанні для виробничих цілей [24, 26, 31]; здійсненні внеску в прирощення на- ціонального багатства [25]; використанні як засобу праці, джерела енергії [27]; безпосередньому споживанні [29, 33]; здатності приносити дохід [31]; сприянні ство- ренню матеріальних багатств [33]. Різні підходи до виз- начення сутності природного капіталу та його функцій зумовлені зростанням ролі навколишнього природного середовища у економічному житті людини та виснажен- ням його з плином часу. На основі систематизації поглядів вчених встанов- лено, що з метою включення всіх об’єктів навколишнь- ого природного середовища до національного багатства країни, під природним капіталом необхідно розуміти сукупність природно-ресурсного потенціалу, що прино- сить вигоди через використання його у діяльності суб’єктів господарювання, й асиміляційного потенціа- лу, що приносять вигоди за допомогою саморегулюючої, самовідновлювальної функції навколишнього природно- го середовища. Здатність природного капіталу до саморегулюван- ня та самовідновлення можна розглядати як природ- ний приріст або «проценти» з капіталу. Використання тільки «процентів» з природного капіталу є запорукою його збереження та основною з умов забезпечення стійкого розвитку. Виходячи з цього проблемою є виз- начення розміру таких «процентів». «Скоро можуть наступити часи, — зазначає Т. Сендлер, — коли виграш у вигляді збільшення капіталу не компенсуватиме зби- ток від скорочення природного капіталу, таким чином, подальші покоління знедолюються своїми пращурами. Рис. 2. Динаміка частки природних ресурсів у структурі національного багатства України за 2000–2005 рр. (розраховано за даними дослідження Ради по вивченню продуктивних сил України) МАЛЮГА Н.М., ЗАМУЛА І.В. 2010/№1 69 Отже, економічний вибір, зроблений одним поколін- ням, впливає на можливість розподілу доходу між на- ступними поколіннями» [32, с. 223]. Використовуючи природний капітал або його приріст, необхідно врахо- вувати принципи сталого розвитку, адже природний капітал має велике значення для розвитку людства, так Гринів Л. С. висловив думку про те, що «природний капітал … затримує на планеті впорядковану енергію і речовину, є за своєю сутністю абсолютним капіталом і здійснює функцію, яку можна вважати ноосферною функцією» [34, с. 50]. Існує науковий підхід, згідно з яким синонімом природного капіталу вважають поняття «екологічний капітал» [35]. Вважаємо, що екологічний капітал — це мінімальний розмір природного капіталу, необхідний для виживання людини на Землі. На відміну від при- родного капіталу, який є одним з обмежувачів зростан- ня економіки, екологічний капітал характеризує мож- ливості стійкого розвитку, виходячи з необхідності підтримки запасів природного капіталу шляхом неви- користання тої його частини, яка необхідна для його самовідтворення. Тому ототожнювати зазначені понят- тя недоцільно. Підтверджуючи актуальність виділення екологіч- ного капіталу, виходячи з концепції сталого розвитку, С. І. Дрогунцов зазначає, що «сучасний світ перехо- дить від ери, в якій обмежуючим фактором був капі- тал, створений людиною, до ери, в якій обмежуючим фактором стає природний капітал, який залишився. Економічна логіка вимагає, щоб поведінка стосовно обмежуючого фактора керувалась наступною настано- вою — необхідно максимально підвищувати його про- дуктивність та інвестувати у його збільшення» [26, с. 128]. У складі природного капіталу вчені виділяють певні компоненти. Російський вчений Д. Г. Маслов [36, с. 81– 82] виділяє наступні складові: 1) власне природні ресурси — та частина природ- но-ресурсного потенціалу, яка використовується у ви- робництві, результат видобутку і споживання невіднов- люваних і відновлюваних ресурсів, і в цьому розумінні частина, вже вилучена з природи (виробнича сфера); 2) асиміляційний потенціал — та частина природ- но-ресурсного потенціалу, яка може відтворюватися природним чином (при дотриманні порогових значень) і яка використовується в рекреаційних цілях, у тому числі і як середовище для видалення виробничих відходів (сфера послуг); 3) критичний природний капітал — та частина природно-ресурсного потенціалу, яка виконує ландшаф- тоутворюючу та кліматоутворюючу функції, забезпечує збереження біорізноманіття та загальне відновлення природно-ресурсного потенціалу. Наведена класифікація є недосконалою у зв’язку з тим, що, як зазначає сам автор [36, с. 82], критичний природний капітал може тлумачитися подвійно: як за- борона на зниження запасів природно-ресурсного по- тенціалу або як необхідність понесення витрат на віднов- леня відновних і розробку субститутів невідновних за- пасів природно-ресурсного потенціалу, що зумовлює необхідність визначення частки антропогенної складо- вої в структурі природно-ресурсного потенціалу. У системі комплексного еколого-економічного об- ліку1 природні активи (у результаті дослідження встанов- лено, що це природний капітал) поділено на три групи: 1) природні ресурси — для використання вилуча- ються з природного середовища; 2) земля та поверхневі води — просторова основа діяльності людини; 3) екосистеми — приносять вигоди непрямого значення [6, с. 9]. Наведена класифікація не включає асиміляційного потенціалу, що не передбачає охорону навколишнього природного середовища. У результаті дослідження (див. рис. 1) встановлено, що природний капітал складається з природно-ресурсного (природні активи, що приносять вигоди шляхом викори- стання їх у процесі життєдіяльності людини) й асиміляц- ійного потенціалу (природні активи, що приносять виго- ди за допомогою саморегулюючої, самовідновлювальної функції навколишнього природного середовища). Природно-ресурсний потенціал складається з при- родних ресурсів (це ресурси, які вилучаються з навко- лишнього середовища для їх використання) та землі й поверхневих вод, які є просторовою основою для діяль- ності людини. Запропоновані зміни у структурі національного багатства дозволять: по-перше, включити весь природ- ний капітал, який є на території держави, до показника «національне багатство»; по-друге, враховувати якість природних ресурсів і здатність навколишнього середо- вища виконувати екосистемні функції з огляду на вплив на них антропогенної діяльності. Як було доведено у наших попередніх досліджен- нях, природно-ресурсний потенціал є обліковим об- ’єктом [38, с. 181–185], тому інформацію для формуван- ня макроекономічних показників може надавати систе- ма бухгалтерського обліку суб’єкта господарювання. Інформація щодо вироблених і невироблених ак- тивів формується в системі бухгалтерського обліку: — щодо вироблених — біологічні активи (капітал- ізовані витрати на їх створення), доходи від експлуатації, ліквідації; — щодо невироблених — а) природно-ресурсний потенціал — природні активи за складовими (капіталі- зовані витрати на їх придбання, права на їх використан- ня), доходи від їх експлуатації; б) асиміляційний потен- ціал — витрати на охорону навколишнього середовища. Ще одним неузгодженим моментом стосовно вклю- чення природного капіталу до складу національного багатства є характеристика економічних активів щодо їх можливості приносити економічні вигоди. «Природні ресурси, — пишуть Р. М. Моторин та Т. М. Моторина, — які не можуть дати економічної користі їхнім власни- кам, перебувають поза сферою активів» [39, с. 48]. Економічні вигоди — це вигоди від використання об’єктів у діяльності суб?єкта господарювання, у формі доходів від власності або у результаті збереження вартості 1 Це спеціальна система сателлітних рахунків для описання взаємовідносин між навколишнім середовищем та економ- ікою, створена Статистичним відділом ООН — проміжний варіант у 1994 р., перероблений і доповнений варіант у 2000 р. [37] МАЛЮГА Н.М., ЗАМУЛА І.В. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ70 (цінності) [6, с. 10]. Виходячи з наведеного визначення, більша частина складових природного капіталу приносить не тільки економічні вигоди (вигоди рекреації, екосис- темні вигоди тощо) або не приносять економічних вигід взагалі. Включення у розрахунок економічних активів, які приносять тільки економічні вигоди, ігнорує також при- родоохоронні заходи. Тому вигоди, які повинні прино- сити економічні активи, запропоновано розширити, до- повнивши наступними, з урахуванням функцій, що ви- конуються природними активами: – прямі вигоди, які включають економічні вигоди, вигоди рекреації, мисливства та інші, що не включені до наступних груп; – екосистемні вигоди, пов’язані з виконанням при- родними активами екосистемних функцій, які включа- ють антропогенне збереження та відновлення середови- ща проживання, а також саморегулювання, самовіднов- лення навколишнього природного середовища; – потенційні вигоди, пов’язані з використанням природних активів у майбутньому, для чого останні не- обхідно як мінімум не втратити та не зіпсувати без мож- ливості відновлення; – вигоди наявності включають цінність існування самого природного активу. Наведені пропозиції можливо реалізувати за умови удосконалення системи бухгалтерського обліку суб’єкта господарювання в частині методології бухгалтерського відображення біологічних активів і природного капіта- лу, що зумовлює необхідність узгодження методик об- ліку на макро - і мікрорівнях. Так, наявність вигід від природного капіталу може бути ідентифікована за до- помогою системи бухгалтерського обліку суб’єкта гос- подарювання (табл. 1). чому залежить від природно-ресурсного потенціалу, яким володіє. Тому, як і фінансові ресурси, природний капітал необхідно вимірювати, оцінювати та контролю- вати за допомогою інструментів бухгалтерського обліку. В ході історичного розвитку природний капітал із без- корисного блага перетворився у корисне і як наслідок у складову об’єктів бухгалтерського спостереження. Встановлено, що природний капітал (як сукупність природно-ресурсного потенціалу, що приносить вигоди через використання його у діяльності суб’єктів господа- рювання, й асиміляційного потенціалу, що приносять вигоди за допомогою саморегулюючої, самовідновлю- вальної функції навколишнього природного середови- ща) необхідно включати до складу національного багат- ства країни. Це дозволить достовірно визначати розмір національного багатства, прогнозувати тенденції розвит- ку країни, а також більш компетентно використовувати цей показник при макроекономічних розрахунках ефек- тивності суспільного виробництва. У зв’язку з включенням природного капіталу до національного багатства, запропоновано доповнити перелік вигід економічних активів наступними: прями- ми, екосистемними, потенційними та вигодами наяв- ності. Це сприятиме: а) врахуванню всіх вигід від при- родного капіталу як складової національного багатства; б) одержанню глобальних, національних і місцевих вигід від збереження природного капіталу країни, а, отже, світу в цілому; в) вирішенню соціальних проблем, підви- щенню добробуту народу, а також економічного прести- жу держави у світовому співтоваристві. Сутність екологічного капіталу (мінімальний розмір природного капіталу необхідний для виживання людини на Землі) проявляється як основа для забезпечення ста- лого розвитку країни, як запоруки підтримання кількості та якості природного капіталу в обсягах, необхідних для забезпечення життєдіяльності майбутніх поколінь. Головним напрямом подальшого збільшення націо- нального багатства України є нарощування, раціональ- не використання і збереження природного капіталу країни. Тому облік природного капіталу та вивчення факторів його відтворення та способів використання мають стратегічне значення для будь-якої країни. Наве- дені у статті пропозиції щодо відображення вигід від природного капіталу в системі бухгалтерського обліку сприяють більш раціональному управлінню природни- ми ресурсами як на мікро-, та і на макрорівнях. Література 1. Репетто Р. Природные ресурсы в системе нацио- нальных счетов / Роберт Репетто // В мире науки. — 1992. — № 8. — С. 62. 2. Estimating National Wealth: Methodology and Results. — The World Bank, 1998. 3. Expanding the measure of wealth. Ch. 3. — The World Bank, 1997. 4. Якість економічного зростання/ В. Томас, М. Дай- ламі, А. Даремвар та ін. ; пер. з англ.; наук. ред. пер. О. Кілієвич. — К. : Видавництво Соломії Павличко «Ос- нови», 2002. — 350 с. 5. Нестеров Л. Национальное богатство и человечес- кий капитал / Л. Нестеров, Г. Аширова // Вопросы эко- номики. — 2003. — № 2. — С. 110. Таблиця 1 Відображення вигід від природного капіталу в системі бухгалтерського обліку Впровадження запропонованих вигід дозволить включити природний капітал до складу національного багатства та враховувати на мікро - та макрорівнях при- родоохоронні заходи. Щодо оцінки природного капіталу для його вклю- чення у розрахунок національного багатства, то природні ресурси, землі несільськогосподарського призначення та водні об’єкти мають методику оцінки, затверджену на законодавчому рівні. Методику оцінки земель сільсько- господарського призначення розроблено та описано у [40]. Порядок оцінки асиміляційного потенціалу зали- шається питанням, що потребує розробки. Висновки. Для нашої країни, як на державному, так і на рівні суб’єкта господарювання, облік природного капіталу набуває актуальності, адже Україна багато в МАЛЮГА Н.М., ЗАМУЛА І.В. 2010/№1 71 6. Шаров С. Ю. Учет экологического фактора в рам- ках системы макроэкономической информации (на примере водных ресурсов) : автореф. дис. … канд. экон. наук / Сергей Юрьевич Шаров. — М., 2004. — 20 с. 7. Голдсмит Р. Национальное богатство США в пос- левоенный период / Р. Голдсмит. — М. : Статистика, 1968. — С. 5– 26. 8. Руденко В. П. Природно-ресурсний потенціал і ме- тоди його економіко-географічного дослідження (на при- кладі України) : автореф. дис…. докт. геогр. наук: спец. 11.00.02 «Економічна та соціальна географія», 11.00.11 «Раціональне використання і охорона природних ре- сурсів» / Валерій Петрович Руденко. — К., 1992. — 40 с. 9. Смит А. Исследование о природе и причинах бо- гатства народов / Адам Смит. — М., 1976. — 654 с. 10. Кларк Дж. Б. Распределение богатства / Дж. Б. Кларк. — М., 1992. — 364 с. 11. Шумпетер Й. История экономического анализа. В 3 т. / Й. Шумпетер — СПб. : Экономическая школа, 2004. 12. Сліпушко О. Політичний і фінансово-економіч- ний словник / О. Сліпушко. — К. : Вид-во «Криниця», 1999. — 392 с. 13. Бухгалтерський словник / за ред. проф. Ф. Ф. Бу- тинця. — Житомир : ПП «Рута», 2001. — 224 с. 14. Вікіпедія. Вільна енциклопедія [Електронний ре- сурс] / Режим доступу: http://uk. wikipedia. org 15. Кенэ Ф. Избранные экономические произведения / Франсуа Кенэ ; пер. с англ. — М., 1960. — 551 с. 16. Бланк И. А. Управление формированием капита- ла / И. А. Бланк. — К. : Ника-Центр, Эльга, 2002. — 512 с. 17. Сисмонди С. Новые начала политической экономии или О богатстве в его отношении к народонаселению / Жан Шарль Леонар Симонд Де Сисмонди. — М. : Соцэкгиз, 1935. — в 2-х т. — 227 с. 18. Маркс К. Капитал: Т. 1. Критика политической экономии / К. Маркс, Ф. Энгельс. — Соч., изд. 2-е. — М. : Политиздат, 1961. 19. Борисов А. Б. Большой экономический словарь / А. Б. Борисов. — М. : Книжный мир, 2001. — 895 с. 20. Тоффлер Э. Метаморфозы власти / Э. Тоффлер ; пер. с англ. — М. : ООО «Издательство АСТ», 2004. — 669 с. 21. Веклич О. O. Врахування екологічного чинника в системі національних рахунків / О. O. Веклич // Еконо- міка України. — 1997. — № 12. — С. 50– 74. 22. Вовк В. І. Екологічна економіка від доктрини до по- літики [Електронний ресурс] / Віктор Іванович Вовк. — Наукові записки НаУКМА. Том 29. Біологія та екологія. — 2004. — С. 65–73. — Режим доступу до журн.: http:// www. clubofrome. org. ua. 23. Лебединский Ю. П. Ресурсосбережение и екология / Ю. П. Лебединский, Ю. В. Склянов, И. И. Попов. — К. : Политиздат Украины, 1990. — 223 с. 24. Герасимчук В. Г. Економічна складова сталого роз- витку: діагностика, стратегія, ефективність [Електрон- ний ресурс] / В. Г. Герасимчук. — Режим доступу: http: / / www. netreferata. com/ukr/referat-5193. html-36k. 25. Деревяго И. П. Анализ воспроизводственных про- цессов в системе устойчивого развития / И. П. Деревяго // Проблемы современной экономики — 2008. — № 2 (26). — С. 56– 62. 26. Дорогунцов С. І. Екосередовище і сучасність: у 8 т. Т. 3. Економічна оцінка природного середовища / С. І. Догорун- цов, М. А. Хвесик, Л. М. Горбач, П. П. Пастушенко. — К. : Кондор, 2006. — 426 с. 27. Колотило Д. М. Екологія і економіка: [навч. посіб] / Д. М. Колотило. — [Вид. 2-ге, доп. і перероб.]. — К. : КНЕУ, 2005. — 576 с. — 286 с. 28. Кривик Т. В. Еколого-економічна ефективність використання земельних ресурсів / Т. В. Кривик // «Облік і аудит: теорія, практика, перспективи»: Міжнар. наук-практ конф магістрів та студентів: 17–19 червня 2005, Мелітополь: збірник наукових праць — № 5. — 190 с. 29. Лесечко М. Соціальний капітал: проблеми розвит- ку й оцінки / М. Лесечко, А. Чемерис // Суспільні ре- форми та становлення громадянського суспільства в Україні: науково-практ. конф.: матеріали конф. [За ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва]. — К. : Вид-во УАДУ, 2001. — 424 с. 30. Маркс К. Сочинения. 2-е изд. Т. 24. / Карл Маркс, Фридрих Энгельс. — М.: Госполитиздат, 1962. — 793 с. 31. Мельник Л. Г. Екологічна економіка: [підручник] / Л. Г. Мельник. — [2-ге вид., випр. і доп.]. — Суми: ВТД «Універсальна книга», 2003. — 348 с. 32. Сэндлер Т. Экономические концепции для обще- ственных наук: пер. с. англ. / Сэндлер Тодд. — М. : Издательсьво «Весь Мир», 2006. — 376 с. 33. Сіра О. Економічні проблеми раціонального при- родокористування / О. Сіра // Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть: V Міжнар. наук.-теорет. конф. студентів, аспірантів і молодих вчених : тези доповідей. Відп. ред. З. В. Гуцайлюк. — Тернополь, 2007. — 487 с. 34. Гринів Л. С. Екологічно збалансована економіка: проблеми теорії: [монографія] / Л. С. Гринів. — Л., 2001. — 240 с. 35. Ландик В. І. Формування інноваційної стратегії великих машинобудівних підприємств : дис. … доктора екон. наук: 08.06.01 / Ландик Валентин Іванович. — Донецьк, 2003. — 359 с. 36. Маслов Д. Г. Проблемы выбора показателей устой- чивости эколого-экономической системы региона / Д. - Г. Маслов // Вестник Московского университета. — 2005. — № 6. — С. 80– 88. 37. Иванов Ю. Н. Основы национального счетоводсва: учебник [с предисл. акад. Садовничего В. А.]. / Ю. Н. Ива- нов, С. Е. Казаринова, Л. А. Карасева. — М. : ИНФРА-М, 2005. — 480 с. 38. Замула І. В. Природно-ресурсний потенціал як об’єкт бухгалтерського обліку // Ученые записки Тав- рического национального университета им. В. И. Вер- надского. — Том 19 (58). — 2006. — № 2. — С. 181– 185. 39. Моторин Р. М. Система національних рахунків: навч. посібник. / Р. М. Моторин, Т. М. Моторина. — К. : КНЕУ, 2001. — 336 с. 40. Замула И. В. Оценка земли в бухгалтерском учете: история, проблематика, пути развития / Бухгалтерский учет, анализ и контроль: теория, методология, органи- зация. Результаты научных исследований проблем бух- галтерского учета и контроля Житомирской бухгалтер- ской научной школы : [монография] / Коллектив авто- ров. — Житомир : ЖГТУ, 2007. — 448 с. МАЛЮГА Н.М., ЗАМУЛА І.В.

Природний капітал: ідентифікація та бухгалтерський вимір

Institution

Ähnliche Einträge