Оцінка рівня економічної безпеки підприємства

Ця стаття присвячена питанню аналізу та оцінки економічної безпеки суб’єктів господарювання. Наведено думки зарубіжних та вітчизняних науковців з цього питання та практичні рекомендації щодо оцінки економічної безпеки суб’єктів господарювання....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
Hauptverfasser:	Ткаченко, А.М., Резніков, О.Л.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2010
Schriftenreihe:	Вісник економічної науки України
Schlagworte:	Наукові статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45475
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Оцінка рівня економічної безпеки підприємства / А.М. Ткаченко, О.Л. Резніков // Вісник економічної науки України. — 2010. — № 1 (17). — С. 101-106.— Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-45475
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-454752013-07-02T15:53:42Z Оцінка рівня економічної безпеки підприємства Ткаченко, А.М. Резніков, О.Л. Наукові статті Ця стаття присвячена питанню аналізу та оцінки економічної безпеки суб’єктів господарювання. Наведено думки зарубіжних та вітчизняних науковців з цього питання та практичні рекомендації щодо оцінки економічної безпеки суб’єктів господарювання. Настоящая статья посвящена вопросу анализа и оценки экономической безопасности хозяйствующих субъектов. Приводятся мнения зарубежных и отечественных ученных по этому вопросу и практические рекомендации по оценке экономической безопасности субъектов хозяйствования. The article is devoted to analysis and evaluation of economic security. The opinions of foreign and Ukrainian scientists concerning the issue are provided along with practical recommendation of enterprise economic security evaluation. 2010 Article Оцінка рівня економічної безпеки підприємства / А.М. Ткаченко, О.Л. Резніков // Вісник економічної науки України. — 2010. — № 1 (17). — С. 101-106.— Бібліогр.: 4 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45475 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Ткаченко, А.М. Резніков, О.Л. Оцінка рівня економічної безпеки підприємства Вісник економічної науки України
description	Ця стаття присвячена питанню аналізу та оцінки економічної безпеки суб’єктів господарювання. Наведено думки зарубіжних та вітчизняних науковців з цього питання та практичні рекомендації щодо оцінки економічної безпеки суб’єктів господарювання.
format	Article
author	Ткаченко, А.М. Резніков, О.Л.
author_facet	Ткаченко, А.М. Резніков, О.Л.
author_sort	Ткаченко, А.М.
title	Оцінка рівня економічної безпеки підприємства
title_short	Оцінка рівня економічної безпеки підприємства
title_full	Оцінка рівня економічної безпеки підприємства
title_fullStr	Оцінка рівня економічної безпеки підприємства
title_full_unstemmed	Оцінка рівня економічної безпеки підприємства
title_sort	оцінка рівня економічної безпеки підприємства
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Наукові статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45475
citation_txt	Оцінка рівня економічної безпеки підприємства / А.М. Ткаченко, О.Л. Резніков // Вісник економічної науки України. — 2010. — № 1 (17). — С. 101-106.— Бібліогр.: 4 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT tkačenkoam ocínkarívnâekonomíčnoíbezpekipídpriêmstva AT rezníkovol ocínkarívnâekonomíčnoíbezpekipídpriêmstva
first_indexed	2025-07-04T04:15:54Z
last_indexed	2025-07-04T04:15:54Z
_version_	1836688402302369792
fulltext	2010/№1 101 економіки завдяки мобілізації та інтенсифікації всіх ре- сурсів і якісній зміні технологічної основи виробництва у противагу екстенсивному типу економічного зростання. Залежно від об’єднання інтенсивних і екстенсивних факторів визначимо тип економічного зростання, тоб- то збільшення обсягу виробництва (І ов > 1): 1) інтенсив- ний І еф > 1, І рес = 1; 2) екстенсивний І еф = 1, І рес > 1; 3) змішаний І еф = І рес > 1; 4) переважно інтенсивний І еф> І рес > 1; 5) переважно екстенсивний І рес> І еф > 1; 6) суто інтенсивний І еф > 1, І рес <1; 7) суто екстенсивний І еф <1, І рес > 1. Ефективне управління забезпечує зростання вироб- ництва по одному з 7 типів. Оптимальний варіант виз- начається за критерієм І ов > max, І еф > max, пл баз рес ресI І≤ . При розробці стратегії виживання необхідно забезпечи- ти розвиток економіки спочатку за 1 чи 3. а потім за 4 чи 6 типом економічного зростання. У країні необхідно строково прийняти антикризові заходи щодо запобіган- ня об’яви дефолту і втрати національного багатства. При розробці програм соціально-економічного роз- витку держави регіону також необхідно спиратися на ефективне управління, нормальні товарно-грошові відносини та усталене функціонування грошово-кредит- ного механізму. Ціни при цьому мають не стільки уста- новлюватись, скільки контролюватися. Необхідно підтримувати ефективний зв’язок між виробництвом і споживанням, забезпечити контроль виробництва з боку споживання. Для сприятливого розвитку суб’єктів господарюван- ня має відбуватись ефективне регулювання товарно-гро- шових потоків, особливо в реальному секторі економі- ки, не допускати дисбалансів, спекуляції та створення віртуальних економік. Потрібна справедлива політика доходів населення, детінізація економіки, викорінювання корупції, призу- пинення неконтролюємого відтоку фінансових і природ- них ресурсів і притоку неякісної модифікованої про- дукції, забезпечення інформаційної безпеки. Для переходу на інтенсивний тип економічного зростання на інноваційній основі крім негайного про- ведення технологічної модернізації необхідна модерні- зація фінансово-банківської системи держави, а також збільшення фінансових витрат на проведення наукових досліджень і реалізацію їх результатів, тобто збільшення централізуючої функції держави з розробки науково- технічної політики і створення сприятливих умов для інноваційної діяльності. Найбільш реалістичним варіан- том фінансового забезпечення економічного розвитку на інноваційній основі уявляється зміна податкового меха- нізму: для підприємств, що розвиваються на інно- ваційній основі, зменшити податкове навантаження або зовсім звільнити від нього. На відміну від прямого субсидування, податкові пільги надають право скористатись субсидіями в не- прямій формі всім виробникам без заздалегідь визначе- них обсягів фінансування. Така форма економічного впливу дає змогу уникнути безпосереднього державно- го втручання у справи субсидованих компаній. Отже, при розробці стратегічних програм соціаль- но-економічного розвитку держави, регіону необхідно забезпечити інноваційну основу економічного зростан- ня спочатку за інтенсивним чи екстенсивно-інтенсив- ним, а потім за переважно інтенсивним чи суто інтен- сивним типом розвитку, яким відповідають такі джере- ла фінансування як фінансова підтримка держави, особ- ливо для компаній більш 25 % акцій яких перебувають у власності держави; податкові пільги; емісія акцій, облігацій; кредити комерційних банків; позикові кош- ти інших підприємств, готових надати фінансову допо- могу підприємству на певних умовах. Література 1. Довідка про основні підсумки економічного і соц- іального розвитку Донецької області за 2009 / Держоб- ладміністрація. — Донецьк, 2010. — 6 с. 2. Наукова та інноваційна діяльність Донецької області за 2008 рік / Держкомстат України. Головне управління ста- тистики у Донецькій області. — Донецьк, 2009. — 229 с. 3. Довідка про виконання Програми економічного і соціального розвитку Донецької області за 2009 рік / Держобладміністрація. — Донецьк, 2010. — 35 с. Більшість вітчизняних та зарубіжних розробок ме- тодик оцінки рівня економічної безпеки присвячено проблемам забезпечення економічної безпеки регіону та держави, а питанням безпеки підприємств приділяєть- ся значно менше уваги. Серед проблем теоретичного забезпечення економічної безпеки підприємств можна назвати відсутність загальноприйнятої методики комп- лексної оцінки економічної безпеки підприємства (далі — ЕБП) з урахуванням усіх критеріїв, відсутність визнаних вітчизняних методик оцінки рівня певних складових ЕБП, адже зарубіжні методики не завжди можна адекватно використовувати в умовах України, також серйозною проблемою є непевність у визначенні складу оціночних критеріїв економічної безпеки, їх гра- дації та інтерпретації. В процесі вивчення та аналізу наукових публікацій було визначено, що усі запропоновані методики визна- чення ЕБП можна розділити на дві великі групи: ті, що пропонують оцінювати рівень економічної безпеки в цілому по підприємству, переважно з використанням евристичних, тобто експертних методів, або використо- вувати однакові показники для всіх складових ЕБП, та А.М. Ткаченко академік АЕН України О.Л. Резніков м. Запоріжжя ОЦІНКА РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА ТКАЧЕНКО А.М., РЕЗНІКОВ О.Л. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ102 ті, що пропонують окремо розглядати певні складові ЕБП, а потім інтегрувати та зводити оціночні показни- ки до кінцевого, остаточного значення. В методиках першої групи рівень економічної без- пеки переважно пропонується розраховувати на основі певних експертних оцінок. Фактично за такої оцінки рівня ЕБП закладається основа стратегічного плануван- ня, рівень ЕБП є одним з найважливіших показників інвестиційної привабливості та надійності підприємства. Розглянемо запропоновані методики детальніше. Отже, на думку проф. Покропивного С.Ф. оцінка рівня економічної безпеки підприємства визначається на підставі розрахунку сукупного критерію (або інтеграль- ного показника) через знаходження та підсумовування окремих функціональних критеріїв, які обчислюються за допомогою порівняння можливої величини шкоди (збитків) підприємству та суми витрат на реалізацію за- ходів, пов’язаних з попередженням цієї шкоди (збитку). Покропивний вважає, що серед типових функціональ- них складових ЕБП слід виокремити фінансову, інтелек- туальну, кадрову, техніко-технологічну, політико-правову, інформаційну, екологічну та силову складові. Сукупний критерій економічної безпеки (Кеб) будь-якого суб’єкта господарювання можна визначити за формулою [1, с 469]: n ЕБ i i i К k d 1= = ⋅∑ (1) де k і — величина окремого критерію за і-ою функціо- нальною складовою; d i — питома вага значущості і-ої функціональної складової (розраховується експертним методом на основі вивчення досвіду багатьох підприємств); n — число функціональних складових економічної безпеки підприємства. Значення окремих функціональних критеріїв виз- начаються на основі співвідношення: і i і СЗ k З = , (2) де СЗ і — сукупний збитків за і�ою функціональною складовою ЕБП, гр.од.; З і — сумарні витрати на реалізацію заходів щодо попередження збитку за і-ою функціональною складо- вою ЕБП, гр.од. Оцінка рівня економічної безпеки здійснюється, якщо це можливо, разом з порівнянням розрахункових значень К ЕБ з величинами цього показника по аналогі- чних підприємствах. Д. Ковальов та І. Плєтнікова для оцінки рівня еко- номічної безпеки підприємства (Р ЕБП ) пропонують ви- користовувати функціональну залежність [3, с 137]: ( ) ( ) ( )ЕБП i nР a f x a f x a f x1 1 2 2 ...= ⋅ + ⋅ + + ⋅ (3) де х 1 , х 2 , x n — показники діяльності підприємства; f(x 1 ), f(x 2 ), f(x n ) — локальні функції залежності рівня економічної безпеки від відповідних показників діяль- ності підприємства; а 1 , а 2 , а і — коефіцієнти, що відображають зна- чущість кожного показника забезпечення ЕБП, Уа і = 1. Перевагою цього методу є простота інтерпретації отриманих результатів оцінки. Для визначення рівня ЕБП пропонується використовувати такі показники діяльності підприємства як прибутковість, ліквідність, фінансова стійкість та інші. Однак, у розглянутих мето- диках оцінки рівня ЕБП спеціалісти визначають низку вагомих недоліків: 1) відсутність рекомендацій щодо формування системи оціночних показників; 2) невизначеність розподілу пріоритетності (ваго- мості) складових для підприємств різних форм господа- рювання та галузевого призначення; 3) відсутність рангової шкали загальних і частин- них критеріїв; 4) можливість використання тільки за наявності кількісних оцінок збитку, пов’язаного з впливом загроз, а також величини втрат, необхідних для його усунення (або відповідних загальних функцій залежності рівня ЕБП від показників діяльності); 5) для оцінки загального рівня ЕБП пропонується використовувати лінійну функцію, що не завжди відпо- відає динаміці аналізованих процесів. До першої групи розглянутих методик також мож- на віднести праці Шлемка В.Т., в яких пропонується проводити узагальнюючу оцінку економічної безпеки підприємства на підставі зіставлення значень індика- торів — граничних (тобто критичних і нормальних) та фактичних. У якості індикаторів рівня ЕБП можуть виступати значення показників, які нормуються на ос- нові фактичних і нормативних значень [3, с 138]: b іф i ін P x Р   =     , (4) де Р іф , Р ін — відповідно фактичні та нормативні зна- чення і-ого показника; b — показник ступеня (для показників типу «мінімум» дорівнює 1, для показників ступеню «макси- мум» дорівнює -1). При цьому показники, що відповідають максималь- ному значенню найкращих показників, називаються сти- муляторами, а показники, що відповідають мінімально- му значенню, — дестимуляторами. Основою порівняння можуть слугувати рекомендовані (нормативні) значення по групах підприємств, що зумовлені розташуванням підприємства в певному промисловому регіоні. Еталона- ми також можуть слугувати деякі іноземні держави, такі як Польща, Германія, Франція та Великобританія. Оцінка рівня економічної безпеки проводиться гра- фічним методом, що дозволяє виділити зону нормально- го рівня безпеки, зону критичного рівня та передкризову зону. Критичні значення вихідних показників визнача- ються виходячи з умови мінімально припустимого рівня безпеки, подолання якого означало б перехід підприєм- ства в економічно небезпечну зону. Відповідно до фак- тичних значень показників і величини їхнього відхилен- ня від граничних значень стан підприємства відносно економічної безпеки можна охарактеризувати як: — нормальний, коли індикатори ЕБП знаходяться в межах граничних значень; — передкризовий, коли перевищуються граничні значення хоча б одного з індикаторів; ТКАЧЕНКО А.М., РЕЗНІКОВ О.Л. 2010/№1 103 — кризовий, коли граничні значення більшості ос- новних індикаторів перевищуються; — критичний, коли перевищуються граничні значен- ня всіх показників — як основних, так і другорядних. Серед переваг розглянутого методу можна назвати такі: 1) графічна інтерпретація результатів оцінки кра- ще сприймається; 2) методика дає змогу проаналізувати не лише фактичний стан підприємства, а і демонструє той стан безпеки, до якого треба прямувати; 3) існує можливість аналізу різнорідних факторів що визначають стан підприємства і тенденції його роз- витку. Поряд із низкою переваг розглянута методика не дає будь-яких рекомендацій, пов’язаних з вибором оціноч- них коефіцієнтів, а також формуванням нормативних діапазонів показників економічної безпеки. Саме рівень точності індикаторів і є основною проблемою, бо зараз відсутня загальноприйнята методична база визначення індикаторів, що враховували б особливості діяльності підприємства через його галузеву приналежність, фор- му власності, структуру капіталу та існуючий організа- ційно-технічний рівень. В результаті при недостатньо точному визначенні індикаторів, сам рівень економіч- ної безпеки може бути неправильно утлумачений. Така помилка може в свою чергу призвести до неадекватних управлінських рішень в галузі економічної безпеки. До першої групи методик оцінки ЕБП також мож- на віднести розробку Козаченко Г.В. та Пономарьова В.П. Ці економісти зазначають, що для оцінки рівня ЕБП потрібно використовувати співвідношення величи- ни брутто-інвестицій підприємства та величини інвес- тиційних ресурсів, необхідних для підтримки умов, що забезпечують економічну безпеку [2, с 165]: t ЕБ t ЕБ БІ Р І = , (5) де БІt — брутто-інвестиції підприємства в році t, гр. од.; І ЕБ t — інвестиції підприємства в році t, необхідні для забезпечення його економічної безпеки, гр. од. Чим ближче величина співвідношення до одиниці, тим вище рівень економічної безпеки. Пропонується виділити певні рівні ЕБП задля якісної інтерпретації кількісних показників (табл. 1) [2, с. 171–172]. Розглянута методика концентрується в основному на аналізі конкурентних переваг підприємства та не дозволяє провести діагностику загроз, що виникають у сфері виробництва, фінансування, відносин праці тощо. Також проблемою є коректне визначення величини потрібних для забезпечення ЕБП інвестицій, адже чітких рекомендацій та методичної бази не існує. В процесі дослідження було виявлено, що більш чітко та обґрунтовано оцінка рівня ЕБП розглянута у методиках другої групи. Отже, професор Ілляшенко С.Н. пропонує оцінку економічної безпеки підприємства за її складовими, він зробив спробу звести в єдиний ком- плекс методики їх оцінки. Розглянемо складові еконо- мічної безпеки: 1) фінансова складова ЕБП, що характеризує фінан- сову забезпеченість підприємства. Оцінку фінансової безпеки підприємства пропонується проводити на основі аналізу його фінансової стійкості, тобто визначення сту- пеню достатності власних чи позичених оборотних засобів для виконання виробничо-збутової діяльності. При цьо- му оціночними показниками будуть наступні [4, с 13]: ±Ев — надлишок (+) чи нестача (-) власних оборот- них коштів, необхідних для формування запасів та по- криття витрат на господарську діяльність підприємства; ±Е К — надлишок (+) чи нестача (-) власних обо- ротних коштів, а також середньострокових та довгост- рокових кредитів та інших позик; ±Ез — надлишок (+) чи нестача (-) загальної вели- чини оборотних засобів. Ці показники визначаються виходячи з даних фінансової звітності та відповідають показникам забез- печеності запасів та витрат джерелами їх формування та розраховуються за формулами: вЕ Е Z± = − , (6) де Е — сума власних оборотних коштів підприємства, гр. од.; Z — сума запасів та витрат підприємства, гр. од. ( )К СДE Е К Z± = + − , (7) де К сд — середньострокові та довгострокові кредити та позики підприємства, гр. од. ( )к сд кЕ Е К К Z± = + + − , (8) де К к — короткострокові кредити та позики підприє- мства, гр. од. Розглядаючи діяльність підприємства за певний період, аналітики визначають оціночні показники, які можуть приймати різні значення. В залежності від цих значень можна виділити п’ять зон фінансової стійкості або п’ять зон ризику економічної безпеки підприємства з точки зору її фінансової складової: а) абсолютна фінансові стійкість та абсолютна без- пека — це ситуація, коли підприємству повністю дос- татньо власних оборотних коштів для нормального та продуктивного функціонування. З огляду на це поло- ження оціночні показники мають приймати наступні значення: Таблиця 1 Характеристика рівнів ЕБП ТКАЧЕНКО А.М., РЕЗНІКОВ О.Л. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ104 вЕ 0± ≥ , кE 0± ≥ , зЕ 0± ≥ (9) В сучасних умовах господарювання подібна ситуа- ція неможлива, тому що повна відмова від позикових та кредитних ресурсів призводить до недоотримання при- бутків, гальмування розвитку та прогресування підприє- мства. Отже, можна зробити висновок, що жодне з про- мислових підприємств в Україні не знаходиться в зоні повної економічної безпеки. б) зона нормальної фінансової стійкості та нормаль- ний рівень безпеки — це ситуація, коли підприємство використовує практично лише власні оборотні кошти для формування запасів та забезпечення витрат діяль- ності. При цьому оціночні показники мають значення: вЕ 0± ≈ , кE 0± ≥ , зЕ 0± ≥ (10) в) зона нестійкого фінансового становища та неста- більного рівня безпеки -це ситуація, коли підприємству недостатньо власних оборотних коштів для забезпечен- ня нормального функціонування, тому воно має потре- бу у використання середньострокових та довгостроко- вих позикових коштів: вЕ 0± < , кE 0± ≥ , зЕ 0± ≥ (11) г) зона критичного фінансового стану та критично- го рівня безпеки -ситуація коли підприємство для фінан- сування своєї діяльності використовує крім середньост- рокових та довгострокових, ще й короткострокові пози- ки. При цьому оціночні показники мають значення: вЕ 0± < , кE 0± < , зЕ 0± ≥ (12) ґ) зона критичного фінансового стану та кризового рівня безпеки — ситуація коли підприємство не в змозі забезпечити фінансування своєї діяльності ані власни- ми, ані запозиченими коштами, тобто підприємство знаходиться на межі банкрутства: вЕ 0± < , кE 0± < , зЕ 0± < (13) 2) ринкова складова. За методикою Ілляшенко С.Н. пропонується аналіз ринкової складової економічної безпеки на основі оцінки ступеня відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім факторам, що складаються у ринковому се- редовищі. Аналогічно з методиками SWOT-аналізу фак- тори зовнішнього середовища поділяють на можливості та загрози, а внутрішнього — на сильні та слабкі сторо- ни діяльності підприємства [4, с. 14]. Вплив кожного з факторів на ринкову безпеку підприє- мства має бути оцінений експертами за допомогою ко- ефіцієнтів впевненості за шкалою від -1 до +1. Значення коефіцієнтів висловлюють ступінь впевненості експертів у тому, що вплив окремого фактора збільшує або зменшує ринкову безпеку підприємства. У якості експертів можуть виступати керівники та провідні фахівці підприємства. От- римані в результаті аналізу оцінки послідовно комбінують, тобто до підсумкової оцінки двох факторів (наприклад, К 1 та К 2 ) додають значення наступного. При цьому в розрахун- ках потрібно керуватися наступними правилами: Висновок про стан ринкової безпеки підприємства можна зробити виходячи з порівняння отриманої інтег- ральної оцінки з таблицею прийняття рішень [4, с 14]. 3) інтерфейсна складова. Рівень інтерфейсної скла- дової тобто надійності контрагентів підприємства також оцінюють експертним методом. Оцінка надійності еко- номічних контрагентів підприємства, таких як постав- щики, торгові та збутові посередники, інвестори, спо- живачі, проводиться за допомогою комплексу критеріїв, як-от імідж, досвід роботи, фінансовий стан, обов’яз- ковість виконання контрактів, тенденції розвитку, еко- номічний потенціал тощо. Оцінки можна проставляти за допомогою цифрових відміток (наприклад «1»). Усі виставлені оцінки після проведення комплексного ана- лізу всіх контрагентів потрібно перерахувати у відносні кількісні величини. Ця операція проводиться за форму- лою [4, с 15]: i ij O O Omax = (14) де O ij — відносна оцінка j-oro контрагента по і�ому критерію; О і — бальна оцінка j-oro контрагента по і�ому кри- терію; О mах — максимально можлива оцінка; j — кількість контрагентів підприємства; і — кількість оціночних критеріїв оцінки надійності контрагентів. Сукупну оцінку надійності j-oro контрагента вико- нують за формулою: n j ij ij i H O З 1= = ⋅∑ , (15) де З ij — значущість і-ого критерію для оцінки j-oro кон- трагента. Комплексну оцінку надійності всіх контрагентів підприємства (Н заг ) можна розраховувати як середньоа- рифметичну або середньозважену між H j . В залежності від її значення можна виділити наступні рівні інтерфей- сної безпеки підприємства: а) абсолютна безпека (Н заг = 1); б) нормальна безпека (0,75 ≤ Н заг < 1); в) нестабільне положення (0,50 ≤ Н заг < 0,75); г) критичний стан (0,25 ≤ Н заг < 0,50); ґ) кризовий стан (0,00 ≤ Н заг < 0,25). 4) інтелектуальна складова. Рівень інтелектуальної безпеки підприємства можна розрахувати за допомогою наступних коефіцієнтів [4, с. 15]: — плинність робітників високої кваліфікації — розраховується як відношення кількості робітників, яких було звільнено або які звільнились за власним ба- жанням до загальної кількості робітників певної квал- іфікації; Таблиця 2 Оцінка рівня ринкової безпеки ТКАЧЕНКО А.М., РЕЗНІКОВ О.Л. 2010/№1 105 — питома вага інженерно-технічних та наукових робітників — розраховується як відношення їх кількості до загальної кількості робітників; — показник винахідницької (раціоналізаторської) активності — визначається як відношення кількості винаходів (раціональних пропозицій, ноу-хау тощо) до кількості робітників або саме до кількості інженерно- технічних робітників; — показник освітнього рівня — можна розрахувати як відношення кількості осіб, що мають вищу освіту (або спеціальну освіту) у відповідності до профілю діяльності підприємства до загальної кількості працівників та інші показники. Після розрахунку значення всіх показників зводять до інтегрального показника за формулою: ( ) n і i i i П B 1 1 δ = = − ⋅∑ , (16) де n — кількість показників; В i — питома вага і-ого показника; д і — відносна оцінка і-ого показника, яка розрахо- вується як іП Пmax , якщо більше значення показника є більш бажаним (наприклад, показник винахідницької активності), або і П П max , якщо менше значення показ- ника є кращим (наприклад, показник плинності кадрів); П і — значення і-ого показника; П mах — найбільше значення показника або коефі- цієнта за весь аналізований період (або серед порівню- ваних підприємств); П min — найменше значення показника або коефіц- ієнта за весь аналізований період (або серед порівнюва- них підприємств). Далі розраховують середнє значення інтегрального показника для підприємства за декілька років (або для кількох розглянутих підприємств). Висновок про рівень економічної інтелектуальної безпеки можна зробити, порівнюючи фактичні значення показників з їх середнім значенням. Якщо значення інтегрального показника для аналізованого підприємства менше за середнє значен- ня, то така ситуація свідчить про те, що рівень інтелек- туальної безпеки на підприємстві вище за середні, якщо ж інтегральний показник більше за отримане середнє значення, то рівень інтелектуальної безпеки на підприємстві нижче за середній. Аналогічно розглянутій методиці розраховуються показники для інших складових ЕБП, як-от кадрової (використовуючи коефіцієнти загальної плинності кадрів по підприємству, визначення середнього віку працюючих на підприємстві, загального кваліфікаційно- го рівня, суміщення посад та виконуваних обов’язків тощо), технологічної (рівень прогресивності технологій, рівень прогресивності продукції, рівень технологічного потенціалу тощо), правової (співвідношення втрат підприємства внаслідок порушення правових норм та загального розміру втрат, яким юридична служба змог- ла запобігти), екологічної (рівень викидів в атмосферу, ґрунти тощо), інформаційної (коефіцієнт повноти інформації, коефіцієнт точності інформації, коефіцієнт протирічності інформації), силової (аналіз імовірності загроз підприємству, тобто фізичного та морального впливу на окремих осіб, особливо керівництво та про- відних спеціалістів, несанкціонований доступ на тери- торію підприємства та інше) складових. Рівень економічної безпеки підприємства в цілому пропонується проводити в послідовності [4, с. 18]: 1) приведення рівнів складових ЕБП до відносних оцінок (О і ) за формулою: i i i O n N 1= ⋅ , (17) де N і — кількість рівнів і-ої складової економічної без- пеки; n i — номер розрахованого рівня безпеки і�ої скла- дової, від найнесприятливішого включно. 2) визначення значущості кожної з складових ЕБП — експертним методом; 3) розрахунок інтегральної оцінки рівня ЕБП як середньозваженої оцінок її складових. Розглянута методика є найбільш обґрунтованою та надає найбільшу кількість рекомендацій з визначення критеріїв ЕБП та їх інтерпретації. В цій методиці пода- ються основи формування системи оціночних показ- ників на підприємстві, визначені локальні показники для оцінки рівня певних складових ЕБП та представле- на методика оцінки інтегрального рівня економічної безпеки на підприємстві. Теоретико-методичні основи оцінки ЕБП та її складових можуть бути рекомендовані для практичного застосування на підприємствах. В той же час подібна оцінка є однією з найбільш трудомістких та вимагає найбільшої кількості релевантної інформації, оцінку рівня ЕБП за таким методом рекомендується проводити раз на рік. Для експрес-оцінки поточного рівня ЕБП можна використовувати різноманітні мето- дичні прийоми, наприклад, Кракос Ю.Б. та Серик Н.І. вважають, що рівень ЕБП потрібно розглядати за різни- ми сторонами діяльності підприємства, Євдокимов Ф.І. пропонує оцінювати досягнутий рівня ЕБП за бальни- ми оцінками та загальним рейтингом тощо. Ключові показники досягнутого рівня економічної безпеки підприємства для його експрес-оцінки доціль- но згрупувати за наступними сферами діяльності або певними секторами: фінансова безпека, безпека відно- син праці, виробнича безпека та безпека збуту. Кожний з показників, що розглядається, пропонується оцінюва- ти з огляду на те, чи є він стимулятором (відповідає максимальному значенню найкращих показників), чи дестимулятором (відповідає мінімальному значенню) для діяльності підприємства (табл. 3). Отримані в результаті розрахунків ключові показ- ники пропонується порівняти з нормативними даними, які представлені в таблиці 4. За результатами дослідження різних методик оцін- ки рівня ЕБП можна зробити наступні висновки: — оцінка рівня економічної безпеки на підприємстві повинна враховувати стратегічні цілі та задачі підприємства, його галузеву та виробничу специф- іку; ТКАЧЕНКО А.М., РЕЗНІКОВ О.Л. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ106 Таблиця 3 Ключові показники оцінки рівня ЕБП Таблиця 4 Оцінка рівня ЕБП за ключовими показниками — при оцінці рівня ЕБП найбільш доцільним та вип- равданим є використання методик оцінки загального рівня за її складовими, проблемою є визначення пріоритетності відповідних оціночних показників та трудомісткість про- ведення та інтерпретації результатів оцінки; — для експрес-оцінки існуючого рівня ЕБП доціль- но використовувати ряд найважливіших показників, які відображають результати діяльності всіх підрозділів підприємства, адже в сучасних підприємствах передба- чена соціальна, виробничо-технічна та організаційно-ад- міністративна єдність. Література 1. Бесчастный В. Н. Влияние теневой экономики и экономической преступности на экономическую безо- пасность : монография / В. Н. Бесчастный. — Донецк : Каштан, 2007. — 484 с. 2. Вечканов Т. С. Экономическая безопасность : учебник для вузов / Т. С. Вечканов. — СПб: Питер, 2007. — 384 с. 3. Измалков А.В. Управление безопасностью социаль- но-экономических систем и оценка его эффективности : монография / А. В. Измалков. — М. : Компания Спут- ник+, 2003. — 442 с. 4. Електронний ресурс. Режим доступу: http:// www.csis-scrs.gc.ca. В.А. Ткаченко академик АЭН Украины С.И. Чимшит канд. экон. наук Е.В. Козлов г. Днепропетровск МОДЕЛИРОВАНИЕ ОРГАНИЗАЦИОННОЙ СТРУКТУРЫ УПРАВЛЕНИЯ НА ПРОМЫШЛЕННЫХ ПРЕДПРИЯТИЯХ Постановка проблемы. Организационная структура управления (ОСУ) на любом предприятии представляет собой один из важнейших аспектов функциональной системы, основой которой является управленческая тех- нология. Управленческая технология представляет собой совокупность методов, процедур и инструментов реше- ния производственных задач. Та или иная иерархия должностей, программ, проектов, полномочий ответ- ственности, соподчиненности позволяет решать (или не решать) те или иные управленческие задачи. ОСУ опре- деляет системы управленческого учета, анализа, пото- ков информации, принятия решений и др. Правильно спроектированная организационная структура управления дает возможность предприятию ТКАЧЕНКО В.А., ЧИМШИТ С.И., КОЗЛОВ Е.В.

Оцінка рівня економічної безпеки підприємства

Institution

Ähnliche Einträge