Неминуща цінність досліджень австрійської економічної школи

Економіка, як писав Джозеф Шумпетер (Joseph Schumpeter), – це „великий автобус із багатьма пасажирами, що мають різні інтереси та здібності, які неможливо виміряти”. Це означає, що на долю економістів випав важкий жереб, про що, зрештою, свідчить їхня репутація. Але так не повинно бути, адже економі...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Ллевелін Х. Роквелл
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України 2010
Назва видання:	Економiчний часопис-XXI
Теми:	Економічна теорія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45595
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Неминуща цінність досліджень австрійської економічної школи / Ллевелін Х. Роквелл // Економiчний часопис-XXI. — 2010. — № 11-12. — С. 11-17. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-45595
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-455952013-06-15T03:05:18Z Неминуща цінність досліджень австрійської економічної школи Ллевелін Х. Роквелл Економічна теорія Економіка, як писав Джозеф Шумпетер (Joseph Schumpeter), – це „великий автобус із багатьма пасажирами, що мають різні інтереси та здібності, які неможливо виміряти”. Це означає, що на долю економістів випав важкий жереб, про що, зрештою, свідчить їхня репутація. Але так не повинно бути, адже економісти намагаються відповісти на найбільш фундаментальні питання, які стосуються нашого матеріального світу. Австрійська економічна школа демонструє особливий альтернативний спосіб погляду на економічну науку в цілому. Экономика, как писал Джозеф Шумпетер (Joseph Schumpeter), – это „большой автобус с многими пассажирами, имеющими разные интересы и способности, которые невозможно измерить”. Это означает, что на судьбу экономистов выпал трудный жребий, о чем, в конце концов, свидетельствует их репутация. Тем не менее, так не должно быть, поскольку экономисты стараются ответить на наиболее фундаментальные вопросы, которые касаются нашего материального мира. Австрийская экономическая школа демонстрирует особый альтернативный способ взгляда на экономическую науку в целом. Economics, wrote Joseph Schumpeter, is "a big omnibus which contains many passengers of incommensurable interests and abilities." That is, economists are an incoherent and ineffectual lot, and their reputation reflects it. Yet it need not be so, for the economist attempts to answer the most profound question regarding the material world. Austrian School it not a field within economics, but an alternative way of looking at the entire science. 2010 Article Неминуща цінність досліджень австрійської економічної школи / Ллевелін Х. Роквелл // Економiчний часопис-XXI. — 2010. — № 11-12. — С. 11-17. — укp. 1728-6220 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45595 uk Економiчний часопис-XXI Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Економічна теорія Економічна теорія
spellingShingle	Економічна теорія Економічна теорія Ллевелін Х. Роквелл Неминуща цінність досліджень австрійської економічної школи Економiчний часопис-XXI
description	Економіка, як писав Джозеф Шумпетер (Joseph Schumpeter), – це „великий автобус із багатьма пасажирами, що мають різні інтереси та здібності, які неможливо виміряти”. Це означає, що на долю економістів випав важкий жереб, про що, зрештою, свідчить їхня репутація. Але так не повинно бути, адже економісти намагаються відповісти на найбільш фундаментальні питання, які стосуються нашого матеріального світу. Австрійська економічна школа демонструє особливий альтернативний спосіб погляду на економічну науку в цілому.
format	Article
author	Ллевелін Х. Роквелл
author_facet	Ллевелін Х. Роквелл
author_sort	Ллевелін Х. Роквелл
title	Неминуща цінність досліджень австрійської економічної школи
title_short	Неминуща цінність досліджень австрійської економічної школи
title_full	Неминуща цінність досліджень австрійської економічної школи
title_fullStr	Неминуща цінність досліджень австрійської економічної школи
title_full_unstemmed	Неминуща цінність досліджень австрійської економічної школи
title_sort	неминуща цінність досліджень австрійської економічної школи
publisher	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Економічна теорія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45595
citation_txt	Неминуща цінність досліджень австрійської економічної школи / Ллевелін Х. Роквелл // Економiчний часопис-XXI. — 2010. — № 11-12. — С. 11-17. — укp.
series	Економiчний часопис-XXI
work_keys_str_mv	AT llevelínhrokvell neminuŝacínnístʹdoslídženʹavstríjsʹkoíekonomíčnoíškoli
first_indexed	2025-07-04T04:24:47Z
last_indexed	2025-07-04T04:24:47Z
_version_	1836688959908872192
fulltext	11 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI11-12’2010 Припустимо, ви нічого не знаєте про ринок і хочете дізнатися: як усі обмежені запаси фізичних та інтелек- туальних ресурсів суспільства можуть бути викорис- тані, щоб мінімізувати витрати, як максимально задіяти здібності всіх індивідів, як забезпечити потре- би і смаки кожного споживача, як заохотити технічні інновації, творчість та суспільний розвиток; і як це ро- бити, щоб можна було такий стан підтримувати? Ці питання варті академічних зусиль, і ті, хто щоси- ли шукають відповіді, заслуговують на повагу. Про- блема полягає ось у чому: методи, якими користу- ється багато нинішніх економістів, досить поверхово враховують інтереси активного населення, відтак за- стосування цих методів не дозволяє зробити вис- новків, які б мали практичне значення. Але так не по- винно бути. Центральне питання економіки турбувало найве- личніших мислителів від часів Античної Греції. І сьо- годні економічна думка поділена на багато шкіл, серед яких: кейнсіанська, посткейнсіанська, неокейнсіансь- ка, класична, нова класична (школа раціональних очі- кувань), монетаристська, чиказька школа суспільного вибору, віргінська школа суспільного вибору, а також експерименталісти, теоретики ігор, різні відгалуження економіки пропозиції тощо. Австрійська школа Однією з економічних шкіл, але в багатьох значен- нях відокремленою і вищою від них, є Австрійська школа, яка демонструє особливий альтернативний по- гляд на економічну науку в цілому. В той час як інші школи здебільшого покладаються на ідеалізовані ма- тематичні моделі економіки та пропонують шляхи, за допомогою яких уряд може підкорити економіку, австрійська теорія є більш реалістичною і тому, із со- ціальної точки зору, більш науковою. Австрійці розглядають економіку як інструмент для розуміння того, як люди співпрацюють та конкурують у процесі досягнення своїх цілей, розподілу ресурсів і знаходження шляхів побудови суспільного порядку, що процвітає. Підприємництву австрійці відводять роль критичної сили в економічному розвитку, приватну власність вважають суттєвою умовою ефективного ви- ÅÊÎÍÎÌ²×ÍÀ ÒÅÎÐ²ß Ллевелін Х. Роквелл, мол., засновник і президент Інституту Людвіга фон Мізеса (США) НЕМИНУЩА ЦІННІСТЬ ДОСЛІДЖЕНЬ АВСТРІЙСЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ШКОЛИ* Економіка, як писав Джозеф Шумпетер (Joseph Schumpeter), – це «великий автобус із багатьма пасажирами, що мають різні інтереси та здібності, які немож- ливо виміряти». Це означає, що на долю економістів випав важкий жереб, про що, зрештою, свідчить їхня репутація. Але так не повинно бути, адже економісти намагаються відповісти на найбільш фундаментальні питання, які стосуються нашого матеріального світу. Австрійська економічна школа демонструє особливий альтернативний погляд на економічну науку в цілому. Ллевелин Х. Роквелл (США) НЕПРЕХОДЯЩАЯ ЦЕННОСТЬ ИССЛЕДОВАНИЙ АВСТРИЙСКОЙ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ ШКОЛЫ Экономика, как писал Джозеф Шумпетер (Joseph Schumpeter), – это «большой автобус с мно- гими пассажирами, имеющими разные интересы и способности, которые невозможно измерить». Это означает, что на судьбу экономистов выпал труд- ный жребий, о чем, в конце концов, свидетельству- ет их репутация. Тем не менее, так не должно быть, поскольку экономисты стараются ответить на наи- более фундаментальные вопросы, которые ка- саются нашего материального мира. Австрийская экономическая школа демонстрирует особый альтернативный взгляд на экономическую науку в целом. Llewellyn H. Rockwell Jr. (USA) WHY AUSTRIAN ECONOMICS MATTERS Economics, wrote Joseph Schumpeter, is «a big omnibus which contains many passengers of incom- mensurable interests and abilities». That is, economists are an incoherent and ineffectual lot, and their reputa- tion reflects it. Yet it need not be so, for the economist attempts to answer the most profound question regard- ing the material world. Austrian School it not a field within economics, but an alternative way of looking at the entire science. * Пан Ллевелін Х. Роквелл люб’язно погодився на друк своєї статті в науковому журналі «Економічний часопис-ХХІ». Вона напи- сана на основі лекції, прочитаної в Heritage Foundation. Текст статті англійською мовою розміщено на сайті Інституту Людвіга фон Мізе- са (США): Llewellyn H.Rockwell Jr.Why Austrian Economics Matters (http://mises.org/about/3224).Переклад на українську здійснено Олек- сандром Мартиновим, наукове та літературне редагування – ре- дакцією «ЕЧ-ХХІ». 12 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 11-12’2010 користання ресурсів, а урядове втручання в ринковий процес – завжди і всюди деструктивною дією. Австрійська школа нині перебуває на значному підйомі. В академічних колах це пов’язують із тен- денцією негативного сприйняття математизації, від- родженням вербальної логіки як методологічного інст- рументу і пошуком теоретично стабільної традиції у божевільні макроекономічного теоретизування. З точ- ки зору політики, Австрійська школа виглядає дедалі привабливіше, зважаючи на загадкові бізнес-цикли, крах соціалізму, провал соціальної регулятивної дер- жави та громадське невдоволення загальним уряду- ванням. Кульмінаційні моменти в австрійській традиції За дванадцять десятиліть свого існування Австрій- ська школа відчувала різні рівні визнання. Вона була центральною у дебатах щодо цінової теорії на зламі століть, у монетарній економіці – у перших декадах століття, у суперечках щодо реалістичності соціалізму і джерел бізнес-циклу – у 20–30-ті роки минулого століття. Австрійська школа відійшла на задній план у період від 1940-х до середини 1970-х років – тоді вона зазвичай згадувалася лише на курсах з історії еко- номічної думки. Протоавстрійська традиція починається з іспансь- ких схоластів XV століття, які вперше презентували індивідуалістичне й суб’єктивне розуміння цін і заро- бітної плати. Але формальне заснування Школи да- тується публікацією у 1871 році «Принципів еконо- міки» Карла Менгера (Carl Menger), що змінила розуміння економістами вартості, економії та ціноутво- рення ресурсів, поваливши «граничною революцією» («marginal revolution») одночасно класичний і марк- систський погляди. Окрім того, К. Менгер висунув нову теорію грошей як ринкової інституції і запровадив застосування в економіці дедуктивних законів, відкритих методами соціальних наук. Книга Менгера, за словами Людвіга фон Мізеса, зробила його економістом, і вона досі має значну цінність. Ойген фон Бьом-Баверк (Eugen von Bоhm-Bawerk) був наступною важливою фігурою Австрійської школи. Він показав, що відсоткова ставка в разі відсутності маніпуляцій нею банком, встановлюється часовими го- ризонтами в суспільстві, і що рівень повернень від інвестицій має тенденцію дорівнювати рівню переваги у часі. Він також завдав смертельного удару теорії капіталу та експлуатації К. Маркса, будучи ключовим захисником теоретичної економіки тоді, коли історики різних мастей намагалися її знищити. Найвидатнішим студентом Бьом-Баверка був Людвіг фон Мізес, першим головним проектом котрого була розробка нової теорії грошей. Книга «Теорія гро- шей і кредиту», видана у 1912 році, розвила ідеї Менге- ра, показавши не тільки те, що гроші мають своє похо- дження у ринку, а й те, що немає іншого способу їх виникнення. Мізес стверджував, що гроші та банків- ську систему слід залишити ринкові, а державне втру- чання може спричинити лише шкоду. У цій книзі, яка до сьогодні лишається класичною працею, Мізес також заклав основи своєї теорії бізнес- циклу. Він стверджував, що центральний банк, штучно занижуючи відсоткову ставку, створює підстави для викривлення структури виробництва у секторі капі- тальних товарів. Коли відбувається хибне інвестуван- ня, економічний спад необхідний, щоб позбутися пога- них капіталовкладень. Спільно зі своїм студентом Ф. А. Хайєком (F. A. Hayek) Мізес заснував у Відні Австрійський інститут досліджень бізнес-циклу. Вони показали, що саме цен- тральні банки є джерелом бізнес-циклів. Їхня робота, зрештою, виявилася більш ефективною в боротьбі з кейнсіанськими експериментами щодо настроювання економіки через фіскальну політику і центральний банк. Теорія Мізеса-Хайєка була домінуючою в Європі доти, доки Кейнс не здобув перевагу, стверджуючи, що сам ринок відповідальний за бізнес-цикл. Незважа- ючи на те, що методи, які пропонувала кейнсіанська теорія – збільшення витрат, інфляцію і дефіцити, – і до того впроваджувалися урядами багатьох країн світу. Соціалістичні розрахунки Під час дебатів щодо бізнес-циклу Мізес і Хайєк та- кож брали участь у дискусіях щодо перспектив соціалізму. У 1920 році Мізес написав одну із найвпли- вовіших статей століття «Економічні розрахунки в соціалістичній спільноті» («Economic Calculation in the Socialist Commonwealth»), а після неї книгу «Соціа- лізм». До того часу існувало багато критики соціалізму, але жодна з них не звернула уваги на те, як соціа- лістична економіка працюватиме за відсутності віль- ного ціноутворення та приватної власності. Мізес наполягав на тому, що раціональні економічні розрахунки потребують випробування за допомогою схеми «прибутки-збитки». Якщо фірма отримує при- бутки, вона використовує ресурси ефективно, якщо ж зазнає збитків – неефективно. Без таких сигналів еко- номічний агент не має інструменту, щоб перевірити доцільність своїх рішень. Він не може оцінити альтер- нативні витрати для розвитку того чи іншого вироб- ництва. Ефекти механізмів цін і «прибутку-збитку» суттєво важливі. Мізес також показав, що приватна власність на засоби виробництва необхідна для вста- новлення таких цін. Соціалізм стверджує, що засоби виробництва по- винні бути в колективній власності. Це означає відсутність купівлі чи продажу капітальних товарів, а отже, і ринкових цін на них. А без цін немає перевірки «прибутком-збитком», що, зрештою, унеможливлює іс- нування реальної економіки. Чи потрібно будувати новий завод? На засадах соціалізму це неможливо визначити. Усе перетворюється на гру у здогадки. Теорії Мізеса спровокували дебати в усій Європі та Америці. Один із визначних соціалістів Оскар Ланге (Oskar Lange) визнав, що ціни необхідні для економіч- них розрахунків, але централізовані планові органи могли визначити споживацький попит і назначити ціни, дивлячись на черги в магазинах, тобто ґрунтуючись на суб’єктивних підходах. Мізес відповів, що «грати в ри- нок» неможливо: соціалізм у силу своїх внутрішніх про- тиріч приречений на невдачу. Хайєк використав нагоду дебатів щодо розра- хунків, аби розвити й розширити аргумент Мізеса у власну теорію використання знань у суспільстві. Він стверджував, що знання, які створюються ринковим процесом, не доступні якомусь окремому розуму, особ- ÅÊÎÍÎÌ²×ÍÀ ÒÅÎÐ²ß 13 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI11-12’2010 ливо централізованого планувальника. Мільйони рі- шень у процвітаючій економіці занадто важкі для ро- зуміння будь-якої однієї людини. Ця теорія стала осно- вою більш повної теорії соціального устрою, якою Хайєк займався впродовж усього свого подальшого академічного життя. Мізес переїхав до Сполучених Штатів, тікаючи від нацистів, і потрапив до середовища бізнесменів – при- хильників вільного ринку, найвидатнішим серед яких був Лоуренс Фертиг (Lawrence Fertig). Тут він допоміг сформувати рух навколо своїх ідей, і більшість еко- номістів вільного ринку визнає, що завдячують йому. Ніхто, як сказав Мілтон Фрідман (Milton Friedman), не доклав стільки зусиль для поширення ідей вільного ринку в цій країні, як Мізес. Але то був непростий час. Мізес мав проблеми з тим, щоб знайти оплачувану університетську посаду, якої він заслуговував, до того ж йому було складно розширити аудиторію для пропа- гування своїх поглядів. Протягом перших років перебування у США Мізес працював над своїм щойно завершеним німецькою мо- вою трактатом, який він переписав у свою «Людську діяльність» («Human Action»), фундаметальну роботу для англомовної аудиторії. У книзі Мізес старанно пе- реробив філософські засади соціальних наук узагалі та економіки зокрема. Зазначений підхід став визнач- ним вкладом у науку: тоді як наївні догми емпіризму довели свою непридатність, Мізесова «праксеологія», або логіка людської діяльності, продовжує надихати студентів і вчених. Цей magnum opus відкинув кейн- сіанські помилки та претензії історичної школи й оста- точно зробив можливим відродження Австрійської школи. Відродження Тим часом до 1970 року важко було знайти поміт- ного економіста, який би не поділяв кейнсіанської до- ктрини, яка визначала, що цінова система зіпсована, що ринок – ірраціональний, що фондовий ринок керує- ться тваринними інстинктами, що не можна довіряти приватному сектору, що уряд спроможний так плану- вати в економіці, щоб не допустити рецесії, що інфля- ція і безробіття характеризуються обернено пропор- ційною залежністю. Єдиним винятком був Мюррей Ротбард (Murray N. Rothbard), ще один видатний студент Мізеса, який написав масивний економічний трактат на початку 1960-х років під назвою «Людина, економіка і держа- ва» («Man, Economy, And State»). Цією книгою Ротбард зробив власний внесок до австрійської думки. Роботи двох інших учнів Мізеса – Ханса Ф. Сенгольца та Ізра- еля Кiрцнера (Hans F. Sennholz and Israel Kirzner) – продовжили традицію. Генрі Хезлітт (Henry Hazlitt), тодішній автор щотижневої колонки у Newsweek, також доклав помітних зусиль для популяризації Авст- рійської школи. Стагфляція 1970-х завдала помітного удару Кейн- сіанській школі, показавши, що можливо мати одно- часно високу інфляцію і високий рівень безробіття. Нобелівська премія, яку отримав Хайєк у 1974 році за свої дослідження бізнес-циклу разом із Мізесом, спри- чинила вибух академічного інтересу до Австрійської школи й економіки вільного ринку в цілому. Покоління аспірантів почало вивчати праці Мізеса та Хайєка, і цей інтерес продовжує зростати. Сьогодні теорії Авст- рійської школи найбільш повно втілюються в діяльно- сті Інституту Мізеса. Ядро австрійської теорії Концепція дефіциту та вибору лежить в основі австрійської економічної теорії. Людина завжди сти- кається із великою кількістю різних варіантів, з яких треба обрати найкращий. Будь-яка дія означає затра- ти або втрачені альтернативи і, з точки зору економіч- ного агента, повинна покращувати його становище. Понад те, економічні агенти мають різні цінності, впо- добання, потреби, бажання і час для цілей, яких вони намагаються досягти. Потреби, смаки і часові виміри одних людей не- можливо додавати чи віднімати від потреб, смаків та часових вимірів інших людей. Тому зобразити смаки та часові виміри через одну криву і назвати це спожи- вацькими вподобаннями є дією, позбавленою сенсу. Чому? Тому що економічна оцінка суб’єктивна для кожного індивіда. Так само неможливо виразити усю складність рин- кової організації через сукупні агрегати. Наприклад, ми не можемо сказати, що обсяг капіталу в економіці – це однорідна маса, просумована й позначена літерою К, використати її в рівнянні та сподіватися отримати від цього корисну інформацію. Капітал – гетерогенний. Один вид капіталу має за мету створення товару для продажу його завтра, а інший – через десять років. Ча- сові виміри для використання капіталу варіюються, як і сам капітал. Австрійська теорія розглядає конку- ренцію як процес винайдення нових кращих можливо- стей для організації ресурсів, а також шляхів розвитку економіки, які хоч і сповнені помилками, але постійно покращуються. Такий спосіб дивитися на ринок помітно від- різняється від мислення будь-якої іншої школи. Від часів Кейнса економісти розвили звичку будувати па- ралельні всесвіти, які не мають нічого спільного з ре- альністю. У цих середовищах: капітал – гомогенний, а конкуренція статична і стала; існує правильна кіль- кість продавців; ціни відповідають затратам на вироб- ництво; не створюються надприбутки; економічний добробут визначається додаванням корисності, отри- маної всіма членами суспільства. Фактор часу рідко береться до уваги, за винятком трансформації із одно- го статичного стану в інший. Варіативні часові виміри виробників і споживачів просто не розглядаються. На- томість пропонуються агрегати, які начебто містять усю можливу цінну інформацію. Традиційні економісти охоче погодяться, що ці мо- делі нереалістичні, ідеалізовані й використовуються лише як інструменти для аналізу. Але їх твердження є невідвертими, оскільки ці самі економісти використо- вують зазначені моделі для політичних рекомендацій. Один із очевидних прикладів побудови політики на штучних моделях економіки – антимонопольний під- розділ Департаменту юстиції. У ньому бюрократи пре- тендують на те, що знають, якою має бути структура галузі, які злиття чи придбання шкодять економіці, хто володіє занадто великою чи занадто маленькою част- кою ринку і який ринок є досконалим. Хайєк називав це знання «претензією на знання» («the pretence of knowledge»). Коректні відносини між конкурентами ÅÊÎÍÎÌ²×ÍÀ ÒÅÎÐ²ß 14 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 11-12’2010 складаються лише через купівлю і продаж, а не через бюрократичний декрет. Австрійські економісти, особ- ливо Ротбард, стверджують, що справжні монополії створює держава, а ринки надто конкурентні, щоб дозволити будь-якій монополії втриматися. Ще один приклад – ідея, що економічне зростання може бути забезпечене маніпулюванням кривою агре- гованого попиту, що виходить від уявлення про те, що більші та швидші державні витрати – це шлях до зрос- тання попиту, а не придушення пропозиції чи держав- ного тиску на суспільство споживачів. Якщо ознака традиційної економіки – нереалістичні моделі, то ознака Австрійської економічної школи – глибока повага до цінової системи. Ціни надають еко- номічним агентам критичну інформацію про відносну обмеженість товарів і послуг. Наприклад, споживачам не обов’язково знати, що хвороба знищила поголів’я курей, аби економити яйця. Цінова система, зробивши яйця дорожчими, поінформує громадськість про пра- вильну поведінку. Цінова система каже виробникам, коли входити та виходити з ринків, через передання інформації про зміни у споживацьких вподобаннях. І саме вона спону- кає виробників до найбільш ефективного способу ви- користання ресурсів для створення товару – найменш витратного. Подібних сигналів не може дати жодна інша система. Але ціни мають формуватися вільним ринком, а не шляхом публікації в документах Державного друку- вального офісу [Government Printing Office (GPO) – орган законодавчої гілки влади, який друкує офіційні документи у США. – Прим. перекладача]. Ціни не мо- жуть базуватися на виробничих затратах, як вони обчислюються для поштових витрат. Встановлені в такий спосіб ціни призводять до викривлень і неефек- тивності. Натомість ціни мають створюватися як ре- зультат вільних дій індивідів у правових умовах, де по- важається приватна власність. Цінова теорія неокласиків, як можна прочитати у студентських підручниках, розділяє більшість цих ідей. Але, частіше всього, точність механізму цін сприйма- ється як належне, відокремлено від його основи – при- ватної власності. Як наслідок, майже в кожному плані з реформування постсоціалістичних економік ідеться про потребу в кращому управлінні, позиках від Заходу, нових і різноманітних формах регуляції та відміні кон- тролю цін, але не про приватну власність. Відтак еко- номічний результат від подібних дій можна порівняти з аварією потяга. Гнучкі ціни не можуть виконувати своєї функції окремо від приватної власності та свободи кон- тракту, що її супроводжує. Австрійська теорія вважає, що приватна власність – ключовий принцип міцної еко- номіки. Економісти зазвичай не надають уваги цій темі, згадуючи її тільки тоді, коли треба знайти філософське підґрунтя для порушення права власності. Логіка і легітимність аналізу з точки зору «провалу ринку» і висновки із такого аналізу у сфері суспільних благ широко сприймаються неавстрійськими школами. Поняття суспільних благ полягає в тому, що вони нада- ються не ринком, а урядом за рахунок податкової вла- ди. Деякі визначення суспільних благ можуть бути настільки широкими, що під них підпадають буденні споживацькі товари. Австрійці вказують на те, що неможливо знати, чи провалиться ринок, без незалежного тесту, яким не може бути нічого, крім випробовування людськими діями. Сам ринок – єдиний доступний критерій для визначення того, як слід використовувати ресурси. Скажімо, я вважаю, що з різних соціальних причин має бути один перукар для кожних 100 людей, однак коли я дивлюся навколо, то бачу, що це не так. Тому я, звичайно, можу виступати за створення Національ- ного фонду за перукарство, який би вимагав збільшен- ня кількості перукарів. Але єдиний спосіб визначити, скільки перукарів має бути насправді – лише ринок сам по собі. Якщо існує менше перукарів, ніж один на 100 людей, то мусимо припустити, що більше їх просто не потрібно, враховуючи раціональний стандарт ефек- тивного ринку. Економічно недоцільно розробляти список бажаних робіт та інституцій, які існують окремо від самого ринку. Екстерналії Традиційна економіка вчить, що якщо вигоди чи за- трати від економічних рішень однієї людини познача- ються на інших, то існують екстерналії, які повинні бути виправлені урядом через перерозподіл. Але, за вели- ким рахунком, екстерналії закладені в кожну економі- чну транзакцію, оскільки затрати і вигоди, в кінцевому випадку, суб’єктивні. Наприклад, я можу отримувати задоволення від розглядання заводів, які випускають дим, бо люблю індустрію. Проте це не означає, що ме- не мають оподатковувати за привілей дивитися на них. Подібно до цього, я можу бути ображений з того, що більшість чоловіків не носить борід, але це не означає, що начисто виголені чоловіки мають оподатковувати- ся, аби компенсувати моє незадоволення. Австрійська школа надає власне визначення екс- терналіям як таким, що трапляються лише через фі- зичне втручання у власність (наприклад, як у випадку, коли мій сусід звалює своє сміття на моєму подвір’ї, що є злочином). Ще одна сфера, де австрійці мають окрему точку зору, це те, як уряд повинен вирішувати практичну проблему корекції провалу ринку. Припустимо, яки- мось чином уряд може виявити провал ринку, але, крім цього, він мусить довести свою спроможність подолати проблему більш ефективно, ніж ринок. Австрійці про- понують перефокусувати зусилля, які докладаються на пошук провалів ринку, на пошук причин провалів уряду. Але невдачі урядовців є дуже непопулярною те- мою. За винятком школи суспільного вибору, інші шко- ли зазвичай вважають, що влада здатна робити все, від неї залежне, і при цьому діяти добре. Чомусь ігно- рується природа держави як інституції, що часто вдається до реалізації згубних для суспільства про- ектів. Важливий науковий доробок Ротбарда полягав у тому, щоб привернути увагу австрійців до цієї точки зору і ймовірних наслідків, до яких призводять дер- жавні інтервенції. Він розробив типологію інтервенціо- налізму й виробив аргументи для критики багатьох типів втручання та їх наслідків. Провісники долі Питання, яке постійно виникає, міститься у відомій фразі Джеймса Бьюкенена (James Buchanan): «Що ж мають робити економісти?» Відповідь традиційних ÅÊÎÍÎÌ²×ÍÀ ÒÅÎÐ²ß 15 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI11-12’2010 економістів проста: передбачати майбутнє. Така мета легітимна для природничих наук, адже скелі й звукові хвилі не приймають власних рішень. Але економіка як соціальна наука має справу з людьми, які здійснюють вибір, реагують на стимули, змінюють свої рішення і навіть діють ірраціонально. Австрійські економісти усвідомлюють, що майбутнє ніколи не можна визначити повною мірою. Людська діяльність – це невизначений світ, у якому обмеже- ність ресурсів становить першочергову економічну проблему. Нам потрібні підприємці та ціни, аби при- наймні частково подолати невизначеність. Передбачати майбутнє – це робота підприємців, а не економістів. Водночас, це не означає, що авст- рійські економісти не можуть прогнозувати певні наслідки деяких урядових дій. Наприклад, вони зна- ють напевне, що обмеження цін завжди і всюди ство- рює нестачу, а збільшення грошової маси веде до за- гального зростання цін та подовження бізнес-циклу, навіть не знаючи часу і конкретних проявів очікуваних явищ. Урядова статистика Остання сфера теоретичних досліджень, що відрізняє австрійців від традиційних шкіл, – це еко- номічна статистика. Австрійці критично ставляться до можливості існування та застосування більшості ста- тистичних засобів в економіці. Візьмімо для прикладу питання цінової еластичності, яка мала б вимірювати споживацьку чутливість до змін у цінах. Проблема полягає у метафорі та її застосуванні. Пропонується, що еластичність існує незалежно від людських дій, і її можна розрахувати наперед без відповідного досвіду. Але вимірювання історичної споживацької поведінки не є економічною теорією. Інший приклад суперечливих статистичних технік – індекси. Це головний інструмент, за допомогою якого уряд оцінює рівень інфляції. Проблема індексів у тому, що вони пересувають на другий план відносні зміни цін між товарами і галузями, що має велике значення. Це не означає, що індекс споживчих цін нічого не вартий, просто він не єдиний індикатор. До того ж ним легко маніпулювати, бо він маскує надзвичайно складні зміни цін між секторами. Слід також відмітити, що статистика валового національного продукту наповнена структурними не- доліками, характерними для кейнсіанської моделі. Урядові витрати розглядаються як частина загально- го попиту і не докладається жодного зусилля, аби до- вести деструктивну роль оподаткування, регулюван- ня та перерозподілу. Якщо б обирали австрійці, то уряд ніколи б не збирав економічну статистику, оскільки такі дані, головним чином, використовуються для планування економіки. Суспільна політка Австрійці переконані, що економічне регулювання завжди є руйнівним для процвітання, позаяк воно не- правильно розподіляє ресурси і справляє надзвичайно деструктивний вплив на розвиток малого бізнесу та підприємництва. Екологічне регулювання останні роки було чи не найбільш агресивним. Ніхто не зможе порахувати ней- мовірні втрати, пов’язані із прийняттям Акта чистого повітря (the Clean Аir Act), чи абсурдною політикою що- до видів, які знаходяться під загрозою. Така еколо- гічна політика знижує стандарти життя людей. А ось антимонопольна політика, на відміну від то- го, що заявлено, не створює конкуренцію. Така стра- шилка, як грабіжницькі ціни, досі лякає бюрократів у Департаменті юстиції, тоді як простий економічний аналіз здатний спростувати ідею, що конкурент про- даватиме щось за цінами, нижчими від своїх вироб- ничих затрат, аби захопити ринок, а потім уже тор- гуватиме за монопольними цінами. Будь-яка фірма, яка спробує продавати за цінами, нижчими за вироб- ничі затрати, зазнає збитків. Бо у момент, коли вона спробує підняти ціни, на ринок знову вийдуть конку- ренти. Законодавство щодо громадських прав – одне із найбільш нав’язливих регуляторних втручань у ринок праці. Коли роботодавці не спроможні наймати, звіль- няти чи надавати підвищення за власними критеріями, виникають порушення всередині фірми і ринків праці в цілому. Понад те, законодавство щодо громадських прав, створюючи легальні переваги для деяких груп, підриває загальне розуміння справедливості, власти- ве ринку. Слід назвати ще одну ваду економічного регулю- вання: воно перешкоджає реалізації підприємницької ініціативи. Цей процес ґрунтується на існуванні широ- кого спектру альтернатив, відкритих для застосуван- ня капіталу. Однак урядове регулювання обмежує вибір підприємців і встановлює бар’єри для викорис- тання підприємницьких талантів. Наприклад, регулю- вання безпеки, здоров’я та праці не тільки стримує існуюче виробництво, а й гальмує впровадження кра- щих виробничих технологій. Австрійці також здійснили вражаючий критичний аналіз політики перерозподілу. Традиційні теорії со- ціального добробуту стверджують: якщо закон спада- ючої граничної корисності достовірний, то загальна корисність може бути легко збільшена. Якщо взяти долар у багатої людини, то її добробут зміниться не- значною мірою, бо долар вартує для нього менше, ніж для бідної людини. Тому перерозподіл долару від багатої людини до бідної в сумі збільшує загальну корисність в обох. Таким чином, добробут може бути максимізовано через ідеальну рівність доходів. Про- блема тут в тому, кажуть австрійці, що корисність не можна додавати чи віднімати через її суб’єктивність. Перерозподіл забирає у власників і виробників та віддає, за визначенням, не власникам і не виробни- кам. Як наслідок, зменшується ціна власності, яку бу- ло перерозподілено, а відтак і загальний добробут. Роблячи власність та її цінність більш вразливими, пе- реміщення доходу зменшує користь від власності й ви- робництва, а тому зменшує стимул для обох. Австрійські вчені відкидають роль перерозподілу як засобу стимулювання економіки чи трансформації структури економічної діяльності. Наприклад, збіль- шення податків може завдати лише шкоду. Найперший наслідок податків – руйнування багатства і зниження добробуту. Стягуючи податки, держава фактично си- лою конфіскує частину власності, яка в іншому випад- ку могла б бути заощаджена чи інвестована, тим самим утискається вибір споживачів. Усі податки зменшують виробництво. ÅÊÎÍÎÌ²×ÍÀ ÒÅÎÐ²ß 16 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 11-12’2010 Австрійці не погоджуються з поглядом, що дефіцит не має значення для економіки. Насправді, вимога, щоб дефіцит фінансувався суспільством чи іноземни- ми тримачами облігацій, піднімає відсоткову ставку, зменшуючи можливості потенційних приватних інвес- тицій. Дефіцити також створюють небезпеку того, що вони будуть профінансовані через емісію центрально- го банку та інфляцію. Водночас, дефіцит має покриватися не шляхом збі- льшення оподаткування, що є більш руйнівним проце- сом, ніж дефіцит, а радше через зменшення видатків. Де зменшувати? Будь-де і всюди. Урядові витрати, не- залежно від дефіциту чи профіциту, мають бути яко- мога меншими. Чому? Тому що такі витрати відверта- ють ресурси від кращого використання на приватних ринках. Представники Австрійської школи взагалі вважа- ють нонсенсом таке поняття, як «державне інвесту- вання». Справжні інвестиції створюються лише капі- талістами, які ризикують власними грошима з надією задовольнити майбутній споживацький попит. Уряд обмежує задоволення споживацького попиту, пере- шкоджаючи виробництву у приватному секторі. Крім цього, урядові інвестиції сумно відомі своїм неефек- тивним застосуванням і насправді є споживацькими витратами політиків та бюрократів. Гроші та банківська діяльність Чимало економістів дотримується позиції, що уряд має контролювати монетарну політику й структуру банківської сфери через картелі, депозитне страху- вання та гнучкий валютний курс. Австрійці відкидають цю парадигму загалом і стверджують, що немає кра- щого управління, ніж через приватні ринки. Отже, той факт, що сьогодні висунуто серйозні та радикальні пропозиції збільшення ролі ринку в банківській системі й валютній політиці, ми багато в чому завдячуємо Авс- трійській школі. Депозитне страхування було на слуху в громад- ськості від часу колапсу індустрії заощаджень (S&L cri- sis – крах близько 750 небанківських ощадних установ у 1980–1990-х роках. – Прим. перекладача). Уряд га- рантує повернення депозитів і позик коштами плат- ників податків, що робить фінансові установи менш обережними. Фактично він діє стосовно фінансових установ так само, як поблажливі батьки для своєї дитини: заохочує погану поведінку, усуваючи загрозу покарання. Австрійці ліквідували б депозитне страхування і не тільки дозволили б траплятися панічним зняттям кош- тів з рахунків, а й цінували їх потенційну можливість як необхідну пересторогу. За австрійського монетарного режиму не буде кредитора крайньої потреби (яким є платник податку), що витягав би банкрутів і неліквідні установи. Основна австрійська критика централізованої бан- ківської системи зосереджена навколо теорії бізнес- циклів Мізеса-Хайєка. Обидва стверджували, що цен- тральні банки, а не ринок сам по собі, відповідальні за циклічний характер бізнес-активності. Щоб довести правильність своєї теорії, австрійці здійснили широкі дослідження багатьох історичних періодів рецесії і підйому й показали, що кожній із цих стадій циклу пе- редували махінації центральних банків. Теорія стверджує, що зусилля центрального банку щодо зниження відсоткових ставок нижче їх природно- го рівня призводять до того, що позичальники в про- мисловості капітальних товарів переінвестовують у свої проекти. Знижена відсоткова ставка в нормальній ситуації – сигнал, що споживацькі заощадження здатні підтримати нове виробництво. Іншими словами, якщо виробник позичає кошти, щоб збудувати нове підпри- ємство, то існує достатньо заощаджень споживачів, щоб купити товари і послуги, які будуть вироблятися цим підприємством, тож розпочаті проекти можуть бу- ти підтримані. Але штучно занижені відсоткові ставки спонукають бізнес до започаткування нових непотріб- них проектів. Це створює штучний бум, за яким слідує спад, коли стає зрозуміло, що заощаджень було недо- статньо, щоб виправдати ступінь розширення. Австрійці вказують на те, що монетаристське пра- вило росту ігнорує «ефект ін’єкції» навіть за наймен- шого збільшення грошей і кредиту. Таке збільшення завжди створює феномен бізнес-циклу, навіть якщо воно має за мету підтримання відносно стабільних ве- личин індексів, як у 1920-х та 1980-х. Що ж мають робити політики, коли економіка вхо- дить у стадію рецесії? Головним чином, нічого. Потрі- бен час, щоб видалити неправильні інвестиції, створені кредитним бумом. Розпочаті проекти повинні збанкру- тувати, робітники, помилково найняті на роботу, ма- ють втратити свої робочі місця, зарплати мусять впас- ти. Після того як економіка очиститься від поганих інвестицій, ініційованих центральним банком, зростан- ня може початися знову, базуючись на реалістичних оцінках майбутньої поведінки споживачів. Якщо уряд хоче прискорити процес відновлення, бо, скажімо, наближаються вибори, то він може дещо зробити – наприклад, зменшити оподаткування, зосе- редивши більше коштів у приватних руках, щоб запус- тити процес відновлення. Йому також варто скасувати регулятивні акти, які стримують зростання приватного сектору, зменшити державні витрати, скоротити попит на кредитних ринках, скасувати антидемпінгові зако- ни, зменшити митні збори і квоти, дозволивши спожи- вачам купувати імпортні товари за меншу ціну. Центральні банки створюють стимули для інфля- ційної монетарної політики. І це не збіг, що від часів ут- ворення Федеральної Резервної Системи (Federal Reserve System – центральний банк США, створений у 1913 році. – Прим. перекладача) вартість долара зменшилася на 98%. Не ринок зробив це. Винний – центральний банк, чия інституціональна логіка веде його до інфляційної політики, так само, як логіка фаль- шивомонетника – до постійно включеного друкарсько- го станка. Австрійці реформували б подібну ситуацію фунда- ментальним чином. Мізесіанці виступають за повернен- ня 100% золотого стандарту, припинення комерційного банківського часткового резервування і взагалі лікві- дації центрального банку. Водночас хайєкіанці захища- ють систему, де споживачі можуть обирати валюту із різних доступних альтернатив, серед яких і паперові валюти. Майбутнє Австрійської школи Сьогодні Австрійська економічна школа на підйомі. Праці Мізеса читають та обговорюють по всій Західній ÅÊÎÍÎÌ²×ÍÀ ÒÅÎÐ²ß 17 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI11-12’2010 і Східній Європі та в колишніх республіках Радянсько- го Союзу, а також у Латинській Америці й Північній Азії. Новий інтерес до наукового доробку Австрійської школи спостерігається у США, де її концепції потрібні навіть більше, ніж будь-де. Успіх Інституту Людвіга фон Мізеса є свідченням цього нового інтересу. Головна мета Інституту – зро- бити Австрійську школу помітною силою в еко- номічних дебатах. Для досягнення цієї мети ми вихо- вали і зорганізували сотні професійних економістів, забезпечили академічні й не тільки місця для їх робо- ти, надали освіту з австрійської теорії тисячам випу- скників, поширили мільйонними накладами свої пуб- лікації та сформували інтелектуальні спільноти, найбільш помітні серед яких функціонують при Оу- бурнському Університеті (the Auburn University) і Університеті Невади (the University of Nevada), де роз- виваються ці ідеї. Щороку ми організовуємо літній семінар, де розгля- даються концепції Австрійської економічної школи. До участі в ньому залучено 25 викладачів та найкращі студенти з усієї країни. Інститут Мізеса також прово- дить академічні конференції на теоретичні та історичні теми. Учені Інституту є учасниками основних про- фесіональних зібрань. Transaction Publishers співфінансує академічний «Квартальний журнал Австрійської економічної шко- ли», єдиний квартальний журнал в англомовному світі, присвячений Австрійській школі. Transaction Publishers також видає деякі з наших книжок. Журнал «Вільний ринок» застосовує австрійські ідеї для вирішення пи- тань урядової політики. Інститут Мізеса допомагає студентам і викладачам у сотнях коледжів та університетів. Ми маємо програ- му для завершення дисертацій і для написання нових для запрошених співробітників, а також аспірантуру для випускників. В Оубурні Лабораторія Інституту Австрійської економічної школи досліджує нові галузі історії, теорії та політики, а щотижневі семінари збира- ють разом студентів і викладачів, щоб виробити ме- ханізми застосування австрійського підходу в міждис- циплінарному контексті. Кожні декілька місяців з’являються нові книжки Австрійської школи, її науковці пишуть статті до всіх головних академічних журналів. Мізесіанські погляди викладаються в сотнях аудиторій по всій країні (тоді як 20 років тому вони були представлені не більш як у дюжині аудиторій). Австрійці – це високопрофесійні економісти з новими ідеями, що приваблюють сту- дентів проринковою та антиурядовою орієнтацією. Більшість цих учених була вихована на академічних конференціях, публікаціях і програмах Інституту Мі- зеса. На базі Інституту Мізеса, який усіляко сприяє роз- витку Австрійської економічної школи, традиція та конструктивний радикалізм поєднуються, щоб ство- рити привабливу й інтелектуально резонансну аль- тернативу традиційному підходу. Перспективи Австрійської економічної школи є світлими. І це добрий сигнал для майбутнього власне свободи. Якщо постане потреба відвернути тенденції етатизму в цьому столітті й знову запровадити вільний ринок, то не може бути кращого інтелектуального підґрунтя для цього, ніж Австрійська школа. Саме то- му її значення сьогодні зростає. ÅÊÎÍÎÌ²×ÍÀ ÒÅÎÐ²ß Ñâ³òîâå ãîñïîäàðñòâî ³ ì³æíàðîäí³ åêîíîì³÷í³ â³äíîñèíè Ãëîáàëüíèé ðîçâèòîê Ãåîïîë³òèêà Íàö³îíàëüíà áåçïåêà Åêîíîì³÷íà òåîð³ÿ Åêîíîì³êà ³ óïðàâë³ííÿ Ñîö³àëüíà åêîíîì³êà ³ ïîë³òèêà Ãðîø³, ô³íàíñè ³ êðåäèò Ðåã³îíàëüíà åêîíîì³êà Ì³ñöåâå ñàìîâðÿäóâàííÿ Ïîë³òè÷í³ ³íñòèòóòè ³ ïðîöåñè ÀÍÀË²ÒÈÊÀ ÄËß ÅË²ÒÈ: ÏÅÐÅÄÏËÀÒÈ ² ÄÎËÓ×ÀÉÑß! ÅÊÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI Â è ä à º ò ü ñ ÿ ç 1 9 9 6 ð î ê ó Â è õ î ä è ò ü 6 ð à ç ³ â í à ð ³ ê í à ó ê î â è é æ ó ð í à ë Â À Ê Ó ê ð à ¿ í è ×åðåç ïåðåäïëàòí³ àãåíö³¿: «²äåÿ», «Ñàì³ò», «Ïåð³îäèêà», «Ìåðêóð³é» ÿê ïåðåäïëàòèòè? ×åðåç ðåäàêö³þ æóðíàëó «Åêîíîì³÷íèé ÷àñîïèñ-ÕÕ²»: (044) 235-98-28, 235-98-27 editor@osp.com.ua Àâòîðè æóðíàëó: ïðîâ³äí³ â÷åí³ Óêðà¿íè òà ñâ³òó, ïîñëè, äåðæàâí³ ä³ÿ÷³, ì³ñüê³ ãîëîâè, ë³äåðè á³çíåñó ×åðåç ÄÏ «Ïðåñà» Ïåðåäïëàòíèé ³íäåêñ: 96437

Неминуща цінність досліджень австрійської економічної школи

Репозитарії

Схожі ресурси