Проблеми та перспективи формування вуглецевого ринку в Україні

У статті розглядаються актуальні проблеми формування вуглецевого ринку в Україні в контексті економічної безпеки держави. Особливу увагу приділено позиції України та інших країн із перехідною економікою в переговорах щодо продовження Кіотського протоколу....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Потапенко, В.Г.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України 2010
Назва видання:	Економiчний часопис-XXI
Теми:	Економічна безпека
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45596
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Проблеми та перспективи формування вуглецевого ринку в Україні / В.Г. Потапенко // Економiчний часопис-XXI. — 2010. — № 11-12. — С. 18-22. — Бібліогр.: 12 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-45596
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-455962013-06-15T03:03:57Z Проблеми та перспективи формування вуглецевого ринку в Україні Потапенко, В.Г. Економічна безпека У статті розглядаються актуальні проблеми формування вуглецевого ринку в Україні в контексті економічної безпеки держави. Особливу увагу приділено позиції України та інших країн із перехідною економікою в переговорах щодо продовження Кіотського протоколу. В статье рассматриваются актуальные проблемы формирования углеродного рынка в Украине в контексте экономической безопасности государства. Особое внимание уделено позиции Украины и других стран с переходной экономикой в переговорах о продлении Киотского протокола. In the article the issues of the day of forming of carbon market are examined in Ukraine in economical security context. Separate attention is spared position of Ukraine and other countries with a transitional economy in the negotiations about the extension of Kyoto Protocol. 2010-11-14 Article Проблеми та перспективи формування вуглецевого ринку в Україні / В.Г. Потапенко // Економiчний часопис-XXI. — 2010. — № 11-12. — С. 18-22. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. 1728-6220 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45596 338.2 uk Економiчний часопис-XXI Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Економічна безпека Економічна безпека
spellingShingle	Економічна безпека Економічна безпека Потапенко, В.Г. Проблеми та перспективи формування вуглецевого ринку в Україні Економiчний часопис-XXI
description	У статті розглядаються актуальні проблеми формування вуглецевого ринку в Україні в контексті економічної безпеки держави. Особливу увагу приділено позиції України та інших країн із перехідною економікою в переговорах щодо продовження Кіотського протоколу.
format	Article
author	Потапенко, В.Г.
author_facet	Потапенко, В.Г.
author_sort	Потапенко, В.Г.
title	Проблеми та перспективи формування вуглецевого ринку в Україні
title_short	Проблеми та перспективи формування вуглецевого ринку в Україні
title_full	Проблеми та перспективи формування вуглецевого ринку в Україні
title_fullStr	Проблеми та перспективи формування вуглецевого ринку в Україні
title_full_unstemmed	Проблеми та перспективи формування вуглецевого ринку в Україні
title_sort	проблеми та перспективи формування вуглецевого ринку в україні
publisher	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Економічна безпека
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45596
citation_txt	Проблеми та перспективи формування вуглецевого ринку в Україні / В.Г. Потапенко // Економiчний часопис-XXI. — 2010. — № 11-12. — С. 18-22. — Бібліогр.: 12 назв. — укp.
series	Економiчний часопис-XXI
work_keys_str_mv	AT potapenkovg problemitaperspektiviformuvannâvuglecevogorinkuvukraíní
first_indexed	2025-07-04T04:24:52Z
last_indexed	2025-07-04T04:24:52Z
_version_	1836688964759584768
fulltext	18 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 11-12’2010 Постановка проблеми. Рамкова конвенція ООН про зміну клімату була підписана в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) в 1992 році, а Кіотський протокол [1] в Кіото (Японія) в 1997 році. Кіотський протокол (КП) був ратифікований Верховною Радою України 4 лютого 2004 р. та підписаний Президентом України 23 лютого 2004 р. Ці міжнародні угоди мають юридичну силу й за- клали основу формування світового, національних та регіональних ринків вуглецю. Ринок вуглецю – це, по- перше, економічний інструмент регулювання з метою підтримки і впровадження нових технологій вироб- ництва та спонукання до модернізації старих під- приємств, по-друге, механізм стимулювання зменшен- ня викидів парникових газів (ПГ), що призводять до кліматичних змін. Україна є Стороною Кіотського протоколу й одер- жує певні вигоди зі свого положення країни з пере- хідною економікою. Таким чином, питання формуван- ня ринку вуглецю є предметом економічної безпеки держави. Наявна нормативно-правова база і меха- нізми державного менеджменту створюють проблеми розвитку внутрішнього вуглецевого ринку, що може позначитися на впровадженні нових технологій, залу- ченні інвестицій та скороченні викидів парникових газів. Дослідженню проблем і перспектив формування вуглецевого ринку й присвячено статтю. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Існу- ють численні вітчизняні і дуже багато зарубіжних дос- ліджень, пов’язаних із проблемами парникових газів, зміни клімату, Кіотського протоколу, економічних ме- ханізмів реалізації міжнародних угод. До цієї когорти можна віднести роботи таких авторів, як: І. Бінько, Д. Брек, М. Булгакова, М. Ворончук, К. Грабб, С. Денисюк, В. Дюканов, В. Дунаєв, В. Єремеєв, В. Єфімов, Н. Іва- ненко, Я. Жаліло, Л. Жарова, М. Ковалко, В. Косевцов, С. Кубланов, В. Лир, В. Міщенко, Є. Нікітін, В. Осадчий, С. Орленко, І. Трофімова, Ж. Поплавська, В. Поплавсь- кий, К. Ситник, І. Сгавчук, Ю. Стадницький, С. Степа- ненко, О. Суходоля, О. Хабатюк, Є. Хлобистов, Н. Ча- бан, В. Шевчук та багато інших. Утім, зазначені проблеми, з точки зору державної економічної безпеки, де формування ринку та участь України як рівноправного партнера у двосторонніх регіональних і міжнародних ринках є нагальною потре- бою сьогодення, вивчалися недостатньо. Метою статі є аналіз проблем та перспектив фор- мування вуглецевого ринку в Україні, входження до міжнародних і світових ринків, у тому числі й перспек- тив, пов’язаних із переговорами щодо продовження Кіотського протоколу, в контексті економічної безпеки держави. Основні результати дослідження. Рамкова кон- венція ООН про зміну клімату та Кіотський протокол, який вступив у дію у 2005 році, є міжнародними угода- ми, що мають юридичну силу. Сторонами Конвенції є 193 держави і ЄС, сторонами Кіотського протоколу – 189 держав та ЄС [2]. Чергова конференція Сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC) відбулася в містеч- ку Канкун у Мексиці 29 листопада – 10 грудня 2010 р. У конференції взяли участь понад 15 тис. експертів, урядовців, громадських діячів із 200 країн світу. Голо- ÅÊÎÍÎÌ²×ÍÀ ÁÅÇÏÅÊÀ УДК 338.2 В. Г. Потапенко, кандидат географічних наук, старший науковий співробітник, головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ФОРМУВАННЯ ВУГЛЕЦЕВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ У статті розглядаються актуальні проблеми формування вуглецевого ринку в Україні в контексті економічної безпеки держави. Особливу увагу приділено позиції України та інших країн із перехідною економікою в переговорах щодо продовження Кіотського протоколу. Ключові слова: вуглецевий ринок, Кіотський протокол, економічна безпека. В. Г. Потапенко ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ ФОРМИРОВАНИЯ УГЛЕРОДНОГО РЫНКА В УКРАИНЕ В статье рассматриваются актуальные пробле- мы формирования углеродного рынка в Украине в контексте экономической безопасности государ- ства. Особое внимание уделено позиции Украины и других стран с переходной экономикой в перего- ворах о продлении Киотского протокола. Ключевые слова: углеродный рынок, Киотский протокол, экономическая безопасность. V. G. Potapenko THE PROBLEMS AND PROSPECTS OF UKRAINIAN CARBON MARKET FORMING In the article the issues of the day of forming of car- bon market are examined in Ukraine in economical security context. Separate attention is spared position of Ukraine and other countries with a transitional econ- omy in the negotiations about the extension of Kyoto Protocol. Key words: carbon market, Kyoto protocol, economical security. 19 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI11-12’2010 вне питання конференції – продовження Кіотського протоколу, термін дії якого закінчується у 2012 році. Кіотський протокол – єдиний міжнародний юридичний документ, який передбачає скорочення до 2012 року викидів парникових газів на 5% порівняно з 1990 ро- ком [1]. Ці зобов’язання поширюються тільки на роз- винуті країни, але його не ратифікували США і не під- писала КНР. Це шоста зустріч для сторін Кіотського протоколу. На зібранні минулого року в Копенгагені не вдалося досягти домовленості й укласти юридичну угоду, де були б прописані конкретні зобов’язання сторін. Наявність у Кіотському протоколі так званих гнуч- ких механізмів дозволило створити вуглецеві ринки – інструментарій для полегшення виконання кількісних зобов’язань щодо скорочення викидів парникових газів для найбільш розвинених країн і отримання мож- ливостей для фінансування модернізації економіки для країн із перехідною економікою, зокрема для Ук- раїни, та країн, що розвиваються . Кіотським протоколом передбачено такі гнучкі ме- ханізми [3]: • торгівля квотами (стаття 17 Кіотського протоку) на викиди парникових газів, тобто частиною встанов- леної Кіотським протоколом для певної країни кількос- ті (обсягу) викидів парникових газів, згідно з якою будь-яка Сторона, що має кількісні зобов’язання зі ско- рочення або обмеження викидів, може передавати будь-якій іншій такій Стороні або купувати в неї одиниці скорочення викидів, отримані в результаті проектів, спрямованих на скорочення антропогенних викидів парникових газів або збільшення абсорбції поглинача- ми в будь-якому секторі економіки. Покупцями оди- ниць скорочення викидів від упровадження проектів скорочення викидів можуть бути суб’єкти господарю- вання розвинутих кран, а продавцями – суб’єкти госпо- дарювання України та інших країн із перехідною еко- номікою, у яких вартість заходів зі скорочення викидів ПГ є нижчою; • спільне впровадження (стаття 6 Кіотського про- токолу), що передбачає можливу участь Сторін, які мають встановлені кількісні зобов’язання зі скорочен- ня або обмеження викидів, у торгівлі квотами на вики- ди ПГ з метою виконання своїх зобов’язань. При цьо- му будь-яка така торгівля доповнює внутрішні дії для цілей виконання визначених кількісних зобов’язань. Таким чином, торгівля квотами дає змогу двом держа- вам – Сторонам Протоколу – обмінюватися частиною своїх зобов’язань по викидах, тобто перерозподіляти між собою дозволений їм на визначений термін обсяг викидів парникових газів; • чистий розвиток (стаття 12 Кіотського протоко- лу), що дозволяє Сторонам, які мають встановлені кількісні зобов’язання зі скорочення або обмеження викидів, реалізовувати проекти, спрямовані на скоро- чення викидів або збільшення поглинання парникових газів та сприяння сталому розвитку в країнах, які не мають кількісних зобов’язань зі скорочення або об- меження викидів. Сертифіковані скорочення викидів, отримані внаслідок такої діяльності за проектами, мо- жуть бути використані Сторонами, що мають зобов’я- зання, для виконання цих зобов’язань. Усі три механізми постачають на світовий ринок вуглецеві одиниці, які конкурують між собою. Торгівля квотами у світовому вуглецевому ринку займає 1%, проекти спільного впровадження – ще 10%, а приблиз- но 89% припадає на механізм чистого розвитку [4]. Наша країна реалізує своє право тільки на міжна- родну торгівлю квотами та спільне впровадження, де продавцем виступають суб’єкти господарювання. Що- до механізму чистого розвитку, то Україна як країна з перехідною економікою поки що не є учасником цього ринку. У 2009 році обсяг торгів на вуглецевому ринку ста- новив $136 млрд. [5]. Однак національні та регіональні ринки займають ще більшу частку, ніж міжнародні, що реалізуються за Кіотським протоколом. Більш як по- ловина обсягів торгів на вуглецевому ринку реалізує- ться за Європейською торговельною схемою в межах Європейського Союзу. Окрім ЄС, шляхом упровад- ження внутрішніх вуглецевих ринків пішли Японія, США (25 штатів, що об’єдналися в регіональну ініціати- ву щодо парникових газів, штат Каліфорнія, Чиказька кліматична біржа), Австралія (провінція Новий Півден- ний Уельс), Канада (провінція Альберта), Нова Зелан- дія та інші [6]. Експерти Світового банку вважають, що щорічний обсяг продажів одиниць скорочень викидів вуглецю до 2020 р. досягне $150 млрд., а представники Сіднейсь- кої ф’ючерсної біржі переконані, що на той час щоріч- ний обсяг продажів становитиме $700 млрд. [7]. Цей економічний регуляторний механізм вирівню- вання собівартості продукції підприємств із старими та новими технологіями, тобто стимул для модернізації виробництва і зменшення викидів парникових газів у повітря одночасно [8], безумовно, належить до сфери економічної безпеки держави. Представники різних країн з року в рік на перего- ворах відстоюють позиції, що суперечать одна одній. Наприклад, представники Японії заявили про неба- жання брати на себе жодних зобов’язань зі скорочен- ня викидів парникових газів після 2012 року в рамках Кіотського протоколу. Росія й Канада оприлюднили намір не підтримувати продовження протоколу, якщо зобов’язань на себе не візьмуть країни, що розвива- ються. Індія вперше заявила в Канкуні, що не виключає підписання в майбутньому юридично зобов’язуючого документа з викидів парникових газів. Раніше Індія, так само як і КНР, вказувала на те, що західні країни історично відповідальні за потепління клімату. Індія і Китай заявляли про те, що скоротять викиди парнико- вих газів, але відповідно до своїх потреб. За словами представника Росії О. Бердицького, до 2020 року Росія має намір скоротити викиди подібних газів на 15–25% проти 1990-го року. Представники G77 (група, яка поєднує країни, що розвиваються, у тому числі Китай), а також групи найменш розвинених країн (LDC) і альянсу острівних держав (AOSIS) під час своїх виступів особливо під- креслювали необхідність другого періоду зобов’язань за Кіотським протоколом. Представник делегації США на переговорах Д.Пер- шинг відзначив, що його країна дуже прагне добитися просування вперед у Канкуні. Він також відмітив, що поки «неймовірно рано» обвинувачувати Сполучені Штати в тому, що вони не зможуть виконати добро- вільні зобов’язання стосовно 17%-го скорочення ви- кидів парникових газів через провал спроб ухвалити внутрішнє кліматичне законодавство. Д. Першинг вва- ÅÊÎÍÎÌ²×ÍÀ ÁÅÇÏÅÊÀ 20 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 11-12’2010 ÅÊÎÍÎÌ²×ÍÀ ÁÅÇÏÅÊÀ жає, що за останні місяці вдалося досягти істотних ре- зультатів у просуванні діалогу між США і Китаєм, але деякі питання ще залишаються спірними. Генеральний секретар ООН пан Гі Мун висловив стурбованість тим, що прийняті раніше заходи зі ско- рочення викидів виявилися неефективними. Він наго- лосив, що природа не буде чекати, поки світ домо- виться, а вчені попереджають: «вікно можливостей» для запобігання неконтрольованих змін клімату скоро зачиниться. Щодо участі України в міжнародному вуглецевому ринку можна визначити три головні проблеми: • Перша, і головна, проблема – це недовіра до Ук- раїни з приводу цільового використання коштів, одер- жаних від продажу квот на викиди. • Друга проблема – стійка позиція української де- легації щодо визначення 1990 року як точки відліку стосовно викиду парникових газів. На той час Україна та інші країни СНД і Східної Європи за обсягами ви- кидів удвічі перевищували сьогоднішні показники, а скорочення відбулося не завдяки зусиллям, а через падіння економіки на початку 1990-х років. • Третя проблема – перенесення непроданих у 2005–2012 роках квот на викиди на майбутні терміни майбутньої угоди. Необхідно відзначити, що обсяг про- позицій на цьому ринку приблизно вп’ятеро перевищує попит. Кабінетом Міністрів України було укладено декіль- ка угод щодо продажу квот на викиди парникових газів та проведення операції із перерахування близько 47 млн. одиниць до реєстрів Японії та Іспанії, в резуль- таті чого на спеціальний рахунок у державному бюд- жеті 2009 року було зараховано 3,3 млрд. грн. 22 квітня 2010 р. Президент України В. Янукович припустив, що кошти, отримані Україною за Кіотським протоколом, використані не за призначенням. Гене- ральна прокуратура України 28 квітня 2010 р. поруши- ла кримінальну справу щодо службових осіб Кабінету Міністрів України за фактами порушень за ч. 2 ст. 210 Кримінального кодексу України та ч. 2 ст. 364 ККУ. Як повідомлялося, у березні 2009 р. Україна домовилася про продаж Японії 30 мільйонів одиниць встановленої кількості викидів парникових газів. Окрім того, з метою зменшення недовіри в Україні Національним агентством екологічних інвестицій було створено так звану схему цільових екологічних «зеле- них» інвестицій, для того щоб виручені від продажу надлишкових квот у цільовий спосіб спрямовувати на фінансування проектів зі скорочення викидів парнико- вих газів. У Національному агентстві екологічних інвестицій [9] вважають за необхідне знову затвердити 1990 рік базовим і перенести залишки вуглецевих одиниць на період дії нового протоколу. Відповідно до позиції Ук- раїни, всі країни-учасниці повинні взяти на себе більш жорсткі зобов’язання щодо дотримання вимог міжна- родного моніторингу, процедур звітності та верифі- кації, а також вести національну інвентаризацію ви- кидів. Остаточна позиція країни була зафіксована міжвідомчою комісією щодо забезпечення виконання Рамкової конвенції ООН [10]. Проте експерти відзначають, що наша країна му- сить взяти на себе більш жорсткі кліматичні зо- бов’язання. Позиція України – одна із найбільш некон- структивних серед країн-учасниць: ми зобов’язуємося до 2020 року збільшити емісію парникових газів до 80% рівня 1990 року, тоді як сьогодні вона не переви- щує 45%. Оптимальним рішенням було б стабілізувати обсяг викидів на рівні докризових років. Координатор програм з питань зміни клімату громадської організації «Національний екологічний центр» Х. Рудницька до- тримується думки, що Україна могла б без шкоди для економіки до 2020 року знизити викиди парникових газів на 55–57% рівня 1990 року [11]. На переговорах у Канкуні на початку конференції Україна відзначилася як «динозавр дня» за деструк- тивну позицію в пошуку рішень щодо відмови від пере- несення надлишку одиниць встановленої кількості (надлишку прав на викиди парникових газів) на другий період зобов’язань Кіотського протоколу [10]. Така позиція була обумовлена «Основними поло- женнями позиції України до участі в 16-й конференції сторін Рамкової конвенції ООН з питань зміни кліма- ту», прийнятими Національним агентством з еко- логічних інвестицій 20 жовтня 2010 р. Згідно з доку- ментом, Україна має намір до 2020 року скоротити емісію парникових газів на 20% відносно базового 1990 року, а до 2050 року – на 50%. Національне агентство екологічних інвестицій Ук- раїни є представником України на переговорах і відповідає за реалізацію Кіотського протоколу в нашій країні. Один із його представників О. Хабатюк, член української делегації на COP16/MOP6, вважає, що та- ка нагорода є несправедливою та необґрунтованою, оскільки Україна бере активну участь у реалізації Кіотського протоколу. Українська держава посідає перше місце у втіленні проектів спільного впроваджен- ня згідно зі ст. 6 Кіотського протоколу. Станом на 1 ли- стопада 2010 р. 184 проекти отримали листи-підтрим- ки, з них 56 – листи схвалення. Кількість проектів, затверджених за міжнародною процедурою (Трек 2), становить 13, а за національною (Трек 1) – 19. Загаль- на кількість вуглецевих одиниць, згенерованих за про- ектами, що реалізуються, складає близько 22 млн. тонн СО2-екв. У 1996 році, коли відбувалося підписан- ня Кіотського протоколу, всім його Сторонам було відомо про спад економіки і, відповідно, зниження ви- кидів парникових газів в Україні та Росії у 1990–1996 рр. Ці факти бралися до уваги, коли Україні було нада- но статус країни з перехідною економікою та «м’які» кількісні зобов’язання. За результатами переговорів, усі Сторони Кіотського протоколу, підписавши його, а в подальшому ратифікувавши, погодились із кількісни- ми зобов’язаннями щодо обмеження викидів для кож- ної із Сторін (Додаток B КП). Так само, як і з мож- ливістю переносу надлишку квот із першого періоду на наступний (параграф 13 статті 3 КП). Отже, з пра- вової точки зору, подальше обговорення зазначеного питання є безперспективним. На думку О. Хабатюка, власне поява та набуття чинності Кіотського протоколу без приєднання Ук- раїни і Росії є питанням проблематичним. Слід нагада- ти про параграф 1 статті 25 Кіотського протоколу та про те, що сукупні викиди парникових газів України і Росії становили в базовому році близько 22% сукупних викидів парникових газів Сторін згідно iз додатком РКЗК ООН. Беручи до уваги, що США не ратифікува- ли Кіотський протокол, то без ратифікації Україною чи Росією цього документа він не вступив би в силу. Ви- ходячи із вищезазначеного, позицію України не можна 21 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI11-12’2010 ÅÊÎÍÎÌ²×ÍÀ ÁÅÇÏÅÊÀ вважати неконструктивною, оскільки вона спрямова- на на відстоювання національних інтересів. За інформацією Національного агентства еко- логічних інвестицій України, наша держава виробила низку варіантів щодо поступок у глобальному перего- ворному процесі й не має наміру гальмувати цей про- цес, але водночас послідовно дбатиме про національні інтереси України [5]. Представник українських громадських організацій на переговорах у Канкуні А. Мартинюк також повідо- мив, що делегація України на неофіційній зустрічі вия- вила готовність до компромісу в питанні відмови від повного перенесення встановлених одиниць викидів на пост-Кіотський період [10]. Для України пріоритетним завданням сьогодення є створення національного вуглецевого ринку та на- ступне його об’єднання із світовою, зокрема євро- пейською, системою торгівлі викидами. Про це за- явив заступник голови Національного агентства екологічних інвестицій України В. Сидяченко, який очолює офіційну українську делегацію на Конфе- ренції. Він зазначив, що Україна цілком прозора і до- тримується всіх міжнародних стандартів у рамках Конвенції зі зміни клімату та торгівлі викидами. Саме тому левова частка інвестицій, які прийшли на наші підприємства через проекти спільного впровадження, надходить від інвесторів з Європейського Союзу. Тож сьогодні у нас є фундамент, на якому можна будува- ти ринкові відносини. Розвинуті країни готові підвищити власні зо- бов’язання й організувати фонд швидкого фінансуван- ня подолання наслідків зміни клімату, який розпочне діяти вже у 2011 році. Ще один фонд («Зелений»), по- чинаючи з 2012 року, фінансуватиме передачу техно- логій і розвиток потенціалу в країнах, що розвивають- ся. Перший фонд – $30 млрд., другий – $100 млрд. Однак розвинуті країни при цьому вимагають прозо- рості у використанні коштів обох фондів, а також зо- бов’язань країн, що розвиваються, стосовно викорис- тання стандартів моніторингу, перевірки та звітності в рамках тих заходів, які будуть реалізовуватися за ра- хунок коштів фондів. Підкреслимо, що скорочення викидів майже на 50% одиниць, яке відбулося в результаті реалізації проектів спільного впровадження у світі від початку дії першого періоду Кіотського протоколу, мають ук- раїнське походження. Крім того, Україна продала по- над 56 млн. одиниць встановленої кількості (56 млн. тонн СО2-екв), а також 13,5 млн. одиниць скорочення викидів (ОСВ), що перевищує 50% усіх випущених у світі ОСВ. Отримані кошти вкладаються у проекти, спрямовані на скорочення викидів парникових газів. Зокрема, зареєстрованими проектами спільного впро- вадження до кінця 2012 року передбачено скорочення викидів парникових газів на 172 млн. тонн СО2-екв. За словами очільника української делегації в Кан- куні, протягом першого тижня переговорного процесу зі зміни клімату Україна «обговорила з усіма деле- гаціями на пленарному засіданні новий текст довго- термінової угоди, яка має прийти на зміну Кіотському протоколу». До цієї угоди за результатами першого тижня обговорень у робочих групах було додано текст, у якому чітко визначено статус країн із пе- рехідною економікою, котрі добровільно можуть роби- ти внески. «Ці внески, скоріш за все, будуть не фінан- совими, а технологічними, – зазначив він. – Напри- клад, ми можемо впроваджувати вітчизняні технології, зокрема з виробництва біопалива, в інших країнах. Переговорний процес буде продовжено, враховуючи, що країни з перехідною економікою потребують пере- дачі нових технологій і фінансової підтримки». Хоч на- разі це лише проект документа, але навіть задля цьо- го українські урядовці проводили кропітку роботу і в Бонні (Німеччина, серпень), і в Тяньжині (Китай, жов- тень) під час сесій робочих органів, аби забезпечити наявність цієї позиції в остаточному документі. Міністр Кабінету Міністрів України Анатолій Тол- стоухов узяв участь у сегменті високого рівня 16-ї Кон- ференції Сторін Рамкової конвенції про зміну клімату ООН та 6-ї зустрічі Сторін Кіотського протоколу (СОР16/СМР6). У своєму виступі він відзначив, що Ук- раїна на практиці підтримує зусилля міжнародної спільноти, спрямовані на обмеження і скорочення об- сягів антропогенних викидів парникових газів в атмо- сферу. Він підкреслив, що сьогодні понад 40 відсотків одиниць скорочення викидів у світі за проектами спільного впровадження мають українське походжен- ня, що свідчить про лідерство нашої держави в реа- лізації таких проектів. Також було повідомлено, що в Україні за схемою зелених інвестицій близько 550 про- ектів готові до реалізації, і перші об’єкти з її вико- ристанням будуть введені в дію вже у січні 2011 року. А. Толстоухов наголосив, що Україна принципово від- стоює статус країн із перехідною економікою, закріп- лений у Рамковій конвенції ООН про зміну клімату та Кіотському протоколі до неї і буде послідовно та ціле- спрямовано просувати цю ідею в наступній кліматич- ній угоді з довгострокового співробітництва. При цьо- му країни з перехідною економікою претендуватимуть на отримання міжнародних ресурсів для залучення низьковуглецевих технологій і розвитку потенціалу. Він повідомив про розроблення в Україні законодавчої бази для створення національного ринку торгівлі вики- дами та його майбутнього зв‘язку з відповідними рин- ками інших країн і регіонів [12]. У Канкуні відбувся ряд робочих двосторонніх зустрічей із високопосадовцями інших країн та ор- ганізацій, зокрема Російської Федерації, Республіки Польща, Австралії, Єврокомісії, а також Виконавчим секретарем Рамкової конвенції ООН про зміну кліма- ту. За результатами зустрічей досягнуто важливих до- мовленостей щодо проведення двосторонніх консуль- тацій на експертному рівні з представниками Росії, ЄС і Польщі. Висновки. Програма щодо участі в Кіотському протоколі є важливою складовою системи еконо- мічної безпеки держави. Ця фінансово ефективна угода дає змогу модернізувати інфраструктуру жит- лово-комунального господарства та промислових під- приємств за зарубіжні кошти, які не потрібно поверта- ти. Водночас, недостатня прозорість процедури виділення й одержання грошей, наявність багатосту- пеневої системи прийняття рішень, низький рівень інформованості зацікавлених реципієнтів – бізнесу, місцевого самоврядування та громадськості – ство- рює підґрунтя для корупції і нецільового використан- ня коштів. Україна та інші пострадянські країни зазнали еко- номічної кризи у 1990-ті роки, що призвело до падіння виробництва і, відповідно, обсягу викидів парникових 22 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 11-12’2010 газів. Нині обсяг викидів парникових газів у нашій країні майже вдвічі нижчий проти рівня 1990 року, який взятий за точку відліку і дозволяє не змінюючи технології розвивати виробництво та продавати квоти. Розвинені країни вважають таку позицію пострадянсь- ких країн неприйнятною, що, серед іншого, є предме- том суперечок. Виходячи з тенденцій останніх двох років, існує ймовірність, що Кіотський протокол про- довжений не буде. Розвинуті країни ідеологічно та політично не можуть відмовитися від Рамкової кон- венції ООН щодо зміни клімату, але економічно їм не- доцільно продовжувати Кіотський протокол, де базо- вим для відліку є 1990-й рік. Іншої позиції – взяти за відлік 2005-й рік – дотримуються США і Китай. У тако- му випадку, який є малоймовірним, Україна зі своїм рівнем викидів парникових газів ризикує, починаючи з 2013 року, перетворитися на покупця квот. Питання Рамкової конвенції ООН щодо зміни клі- мату та формування вуглецевого ринку виходять за межі екології і охорони природи та стають принципови- ми питаннями міжнародної і національної економічної та екологічної безпеки. Україна має створити умови для формування власного вуглецевого ринку, що доз- волить великим приватним кампаніям модернізувати підприємства чорної металургії й основної хімії, залуча- ти сучасні технології та інвестиції, одержати додаткові кошти в бюджет і покращити імідж держави. З цією метою доцільно здійснити ряд організаційно- управлінських заходів: розробити Концепцію участі України у вуглецевому ринку та Державну програму «Формування вуглецевого ринку»; підготувати і внести до Верховної Ради пропозиції щодо зміни відповідних законів України; виступити зі стратегічною міжнарод- ною ініціативою об’єднання країн із перехідною економікою для формування консолідованої позиції стосовно продовження Кіотського протоколу й прове- дення переговорів зі США, Китаєм та ЄС у 2011 році для пошуку компромісу, зокрема відносно року відліку і перенесення квот на наступний період дії Кіотського протоколу (наприклад за рахунок зміни коефіцієнту для окремих груп країн). Література 1. Kyoto Protocol. Status of Ratification / Офіційний сайт. – Режим доступу : http://unfccc.int/files/kyoto_protocol/status_of_ratifica- tion/application/pdf/kp_ratification.pdf 2. Глобальні зміни клімату: економіко-правові механізми імплементації Кіотського протоколу в Україні / [Шевчук В. Я., Іваненко Н. П., Кубланов С. Х. та ін.]. – К. : Геопринт, 2005. – 150 с. 3. Жаліло Я. А. Протидія глобальній зміні клімату в контексті Кіотських домовленостей: український вимір / Я. А. Жаліло. – К. : НІСД, 2010. – 48 с. 4. Третье, четвертое и пятое национальные сообщения Укра- ины по вопросам изменения климата, подготовленные на вы- полнение статей 4 и 12 Рамочной конвенции ООН об измене- нии климата и статьи 7 Киотского протокола / Ред. В. И. Осадчий. – К., 2009. – 366 с. 5. Сарооr K. Ambrosi Ph. State and Trends of the Carbon Market 2007. – Washington D.C., World Bank Institute, May 2007. – 52 p. 6. Warren D. The GHG emissions market risk mapping workshop report. – Marsh Environmental Initiative Programme, 2001. – Р. 6–10. 7. The World Bank Carbon Finance Web Site / Офіційний сайт. – Режим доступу : http://carbonfinance.org/ 8. Дюканов В. Г. Механізми Кіотського протоколу: досвід та перспективи для України / В. Г. Дюканов, О. В. Дюканова. – К. : Фенікс, 2006. – С. 100–110. 9. Національне агентство екологічних інвестицій / Офіційний сайт. – Режим доступу : http://neia.gov.ua/nature/control/uk/index 10. Фонд цільових екологічних ініціатив / Офіційний сайт. – Ре- жим доступу : http://www.ecoinvest.com.ua/ua/103.htm 11. Партія зелених України / Офіційний сайт. – Режим доступу : http://www.greenparty.ua/ 12. Жарова Л. В. Економічні механізми Кіотського протоколу: можливості та загрози для України / Л. В. Жарова // Економіка України. – 2009. – № 4. – С. 74–85. Стаття надійшла до редакції 14 листопада 2010 року ÅÊÎÍÎÌ²×ÍÀ ÁÅÇÏÅÊÀ Ùîäî ïóáë³êàö³¿ íàóêîâèõ ñòàòåé ó ôàõîâîìó æóðíàë³ «Åêîíîì³÷íèé ÷àñîïèñ-ÕÕ²» Øàíîâí³ êîëåãè! Íàóêîâèé æóðíàë «Åêîíîì³÷íèé ÷àñîïèñ-ÕÕ²» – âèçíàíå â Óêðà¿í³ òà çà êîðäîíîì íàóêîâî-àíàë³òè÷íå âèäàííÿ, çàñíîâàíå ó 1996 ðîö³. Çàñíîâíèêàìè íàóêîâîãî æóðíàëó «Åêîíîì³÷íèé ÷àñîïèñ-ÕÕ²» º ²íñòèòóò ñóñï³ëüíî¿ òðàíñôîðìàö³¿ (äèðåêòîð – ïðîô. Î. ². Ñîñê³í) òà ²íñòèòóò ñâ³òîâî¿ åêîíîì³êè ³ ì³æíàðîäíèõ â³äíîñèí ÍÀÍ Óêðà¿íè (äèðåêòîð – àêàäåì³ê ÍÀÍ Óêðà¿íè Þ. Ì. Ïàõîìîâ). Íàóêîâèé æóðíàë «Åêîíîì³÷íèé ÷àñîïèñ-ÕÕ²» âíåñåíî äî ïåðåë³êó ôàõîâèõ âèäàíü ç åêîíîì³÷íèõ òà ïîë³òè÷íèõ íàóê ³ íàö³îíàëüíî¿ áåçïåêè (Ïîñòàíîâà Ïðåçèä³¿ ÂÀÊ Óêðà¿íè ¹1-05/3 â³ä 14.04.2010 ð.). Ïðîïîíóºìî íàóêîâöÿì, âèêëàäà÷àì, àñï³ðàíòàì, äîêòîðàíòàì ïóáë³êóâàòè ñâî¿ îðèã³íàëüí³ íàóêîâ³ ñòàòò³ òà ðåçóëüòàòè äèñåðòàö³éíèõ äîñë³äæåíü ó íàóêîâîìó æóðíàë³ «Åêîíîì³÷íèé ÷àñîïèñ-ÕÕ²». Âèìîãè äî íàóêîâèõ ñòàòåé âèêëàäåí³ â ²íòåðíåò³ çà ë³íêîì: http://soskin.info/ea/avtory.html

Проблеми та перспективи формування вуглецевого ринку в Україні

Репозитарії

Схожі ресурси