Використання офшорних механізмів ухилення від сплати податків серед загроз економічній безпеці України

У статті досліджується явище ухилення від оподаткування з використанням офшорних механізмів, особливості його існування в Україні та можливі наслідки в контексті забезпечення національної економічної безпеки. Ключові слова: податки, ухилення від оподаткування, офшорні центри, офшорні території, пр...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2011
Main Author:	Мірошніченко, О.В
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут економіки промисловості НАН України 2011
Series:	Вісник економічної науки України
Subjects:	Наукові статті
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45611
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Використання офшорних механізмів ухилення від сплати податків серед загроз економічній безпеці України / О.В Мірошніченко // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 1 (19). — С. 88-94.— Бібліогр.: 30 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-45611
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-456112013-06-17T03:27:25Z Використання офшорних механізмів ухилення від сплати податків серед загроз економічній безпеці України Мірошніченко, О.В Наукові статті У статті досліджується явище ухилення від оподаткування з використанням офшорних механізмів, особливості його існування в Україні та можливі наслідки в контексті забезпечення національної економічної безпеки. Ключові слова: податки, ухилення від оподаткування, офшорні центри, офшорні території, прямі іноземні інвестиції, економічна безпека. В статье исследуется явление уклонения от налогообложения с использованием оффшорных механизмов, особенности его существования в Украине и возможные последствия в контексте национальной экономической безопасности. Ключевые слова: налоги, уклонение от налогообложения, оффшорные центры, оффшорные территории, прямые иностранные инвестиции, экономическая безопасность. The article examines the phenomenon of tax evasion using offshore arrangements, features of its existence in Ukraine and possible implications in the context of national economic security. Key words: taxes, tax evasion, offshore centers, offshore territories, foreign direct investment, economic security. 2011 Article Використання офшорних механізмів ухилення від сплати податків серед загроз економічній безпеці України / О.В Мірошніченко // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 1 (19). — С. 88-94.— Бібліогр.: 30 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45611 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Мірошніченко, О.В Використання офшорних механізмів ухилення від сплати податків серед загроз економічній безпеці України Вісник економічної науки України
description	У статті досліджується явище ухилення від оподаткування з використанням офшорних механізмів, особливості його існування в Україні та можливі наслідки в контексті забезпечення національної економічної безпеки. Ключові слова: податки, ухилення від оподаткування, офшорні центри, офшорні території, прямі іноземні інвестиції, економічна безпека.
format	Article
author	Мірошніченко, О.В
author_facet	Мірошніченко, О.В
author_sort	Мірошніченко, О.В
title	Використання офшорних механізмів ухилення від сплати податків серед загроз економічній безпеці України
title_short	Використання офшорних механізмів ухилення від сплати податків серед загроз економічній безпеці України
title_full	Використання офшорних механізмів ухилення від сплати податків серед загроз економічній безпеці України
title_fullStr	Використання офшорних механізмів ухилення від сплати податків серед загроз економічній безпеці України
title_full_unstemmed	Використання офшорних механізмів ухилення від сплати податків серед загроз економічній безпеці України
title_sort	використання офшорних механізмів ухилення від сплати податків серед загроз економічній безпеці україни
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Наукові статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45611
citation_txt	Використання офшорних механізмів ухилення від сплати податків серед загроз економічній безпеці України / О.В Мірошніченко // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 1 (19). — С. 88-94.— Бібліогр.: 30 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT mírošníčenkoov vikoristannâofšornihmehanízmívuhilennâvídsplatipodatkívseredzagrozekonomíčníjbezpecíukraíni
first_indexed	2025-07-04T04:25:58Z
last_indexed	2025-07-04T04:25:58Z
_version_	1836689035162025984
fulltext	ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ88 Запобігання порушенням податкових зобов’язань фізичними і юридичними особами, які розглядають зао- щаджені кошти в якості додаткового джерела фінансуван- ня чи підвищення рівня рентабельності власної фінансо- вої або виробничої діяльності, є ключовою проблемою для фінансових і правоохоронних установ провідних країн світу та міжнародних організацій. Одним із розповсюд- жених способів ухилення від оподаткування для багатьох підприємницьких структур є переведення фінансових ресурсів або діяльності за межі власної країни для того, щоб вони стали недосяжними для національних подат- кових інституцій, при цьому світові глобалізаційні про- цеси та інтернаціоналізація фінансової діяльності значно спрощують реалізацію таких операцій. За даними МВФ сукупні закордонні тільки сімох офшорних центрів (Гонконг, Бахрейн, Панама, Сінгапур, Багамські о-ви, Кайманові о-ви, Нідерландські Ан- тильські о-ви) складали у 1975 році 21,7 % депозитів усіх розвинених країн світу, а у 1995 році — вже 28,3 %. У наш час, коли практично усі крупні європейські і американські банки мають дочірні структури у офшорних територіях, за даними Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) світовою банківською системою при- ховано в офшорах близько 11,5 трлн. дол. США. Проблема у загальному вигляді полягає в тому, що не зважаючи на те, що розробці і реалізації заходів з протидії ухиленню від сплати податків, у тому числі з використанням офшорних центрів, приділяється знач- на увага фінансовими і правоохоронними органами ба- гатьох країн, і «враховуючи суспільну небезпеку зло- чинів, які вчинюються в сфері оподаткування, держава вживає певних заходів з метою ефективного регулюван- ня цього процесу, а також попередження злочинів, що вчинюються в зазначеній сфері» [1, с. 60], кількість і обсяги таких операцій в Україні постійно зростають. Актуальність питання обумовлює потребу у прове- денні його постійного комплексного вивчення, чому приділяє увагу ряд дослідників, у т. ч. і вітчизняних, зокрема теоретичні і практичні питання забезпечення економічної безпеки України розглядали І. Бінько, З. - Варналій, О. Власюк, В. Геєць, В. Мунтіян, В. Шлемко та інші вчені, переважною більшістю яких зв’язок між податковою політикою, рівнем іллегалізації економіки та економічною безпекою визнається об’єктивною ре- альністю. Метою роботи є дослідження явища ухилен- ня від оподаткування з використанням офшорних зон в контексті його впливу на економічну безпеку України. Загалом під офшором (від англ. offshore — «поза берегом») розуміється фінансовий центр. який залучає іноземний капітал шляхом надання спеціальних подат- кових та інших пільг іноземним компаніям, зареєстро- ваним у країні розташування зазначеного центру за умов того, що вони не здійснюють господарських операцій на території даної країни («офшорна зона» або «податкова гавань» (англ. tax haven)) [2; 3]. Прототипом сучасних офшорних юрисдикцій вва- жається Швейцарія, якою свого часу для залучення іно- земного капіталу були створені центри зберігання і об- міну грошей та розроблені інститути фінансової секрет- ності, що стало прикладом для інших країн. Пріоритет використання самого терміну «офшор» належить одній з газет східного узбережжя США, яка наприкінці 50-х років минулого сторіччя використала його у статті про фінансову компанію, що перевела свою діяльність, яку мав намір контролювати уряд, на територію з більш привабливим податковим кліматом. У вітчизняному законодавстві відсутнє чітке визначен- ня офшорів, при цьому виходячи з того, що згідно закону «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податко- вого кодексу під терміном «нерезиденти, що мають офшор- ний статус» розуміються «нерезиденти, розташовані на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, роз- ташованих на території офшорних зон, які надали плат- нику податку виписку із правоустановчих документів, ле- галізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента» [4, ст. 18], апріорі виходить, що для українсь- ких податкових, правоохоронних і інших контролюючих органів офшорними територіями (зонами) є країни, що входять до затвердженого КМУ «Переліку офшорних зон», який періодично оновлюється [5]. Наглядною ілюстрацією того, наскільки актуальним є питання офшорів для економічної безпеки України є те, як за останні 15 років змінилася структура країн- донорів прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в економіку України (рис. 1–2). При цьому «пристойне» друге місце, яке займає у цьому розподілі Німеччина обумовлене продажем у середині 2005 року «Криворіжсталі» за 24,2 млрд. гривень (4,8 млрд. дол. США) Mittal Steel Germany (станом на 01.01.2005 р. обсяг ПІІ Німеччини у вітчиз- няну економіку складав 631,6 млн. дол. США) [6]. Вважається, що сам досвід використання офшорних зон бере свій початок з часів Давньої Греції, коли грецькі та фінікійськими купці після введення Афінами експор- тних та імпортних податків почати обходити морем те- риторію цієї республіки та використовувати найближчі острівки для розвантажування контрабандних товарів. Історія надає і інші приклади — низькі податкові платежі і обмеження, що сприяли продажу англійської вовни на території Фландрії у XV ст., спроби американських купців обходити через Латинську Америку встановлений Анг- лією імпортний податок тощо. Потрібно зазначити, що явище несплати податків безпосередньо пов’язане з іллегальною («тіньовою») скла- довою економічної діяльності, оскільки остання, виходя- чи з існуючих підходів до її структуризації, поділяється на «неформальну» (у межах домогосподарств та підприємств із неформальною зайнятістю), «приховану» (частина ле- гальної діяльності, яка не обліковується або применшуєть- ся з метою ухилення від оподаткування) та «кримінальну» О.В. Мірошніченко академік АЕН України, м. Миколаїв ВИКОРИСТАННЯ ОФШОРНИХ МЕХАНІЗМІВ УХИЛЕННЯ ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ СЕРЕД ЗАГРОЗ ЕКОНОМІЧНІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ МІРОШНІЧЕНКО О.В. 2011/№1 89 (заборонена законом діяльність) [7, с. 97], то перші дві з розглянутих складових набувають іллегального характеру саме через несплату, або неповну сплату податків. При цьому фахівцями розділяються поняття «втеча від податків» і «ухилення від податків», під втечею від податків зокрема розуміються легальні дії платника по- датків щодо зменшення його податкових зобов’язань, а під ухиленням — нелегальна, несумісна з податковим законодавством діяльність [8, с. 643–644]. До найбільш популярних способів ухилення від податків відносяться: — неповідомлення контролюючим органам про свою присутність або діяльність у країні, в якій платник податків знаходиться чи займається підприємницькою діяльністю; — неповідомлення про джерело доходу, що підля- гає оподаткуванню, а також прибутку, не зважаючи на обов’язковість такого повідомлення; — неоголошення повної суми доходу, яка підлягає оподаткуванню, а також прибутку. незважаючи на обо- в’язковість такого повідомлення; — використання в декларації про доходи посилань на пільги, які поширюються на дітей, яких у платника податків нема, чи відрахування з доходу на амортизацію машин і устаткування, яких не існує; — невиплату податковим відомствам податків, яки- ми обкладається заробітна плата найманих платником податків працівників; — контрабанда тощо. Потрібно зазначити, що на нашу думку, викорис- тання у цьому плані дефініцій «втеча від податків» та «ухилення від податків» є не досить об’єктивним, оск- ільки при цьому суть обох процесів на рівні термінології є недостатньо розмежованою. Як зазначає Ю. Козак та інші автори, «ці поняття важко піддаються дефініції і в різних країнах визначають- ся і навіть формулюються по-різному», і у той час, як «де- які держави намагаються свідомо піти від розмежування цих понять, щоб мати можливість без утруднень застосу- вати проти «втікачів від податків» суворі юридичні санкції», для платника податків важливо знати, чи законна прове- дена ним операція, а проблема розмежування понять «ухи- лення від сплати податків» і «втеча від податків» для нього залишається справою третьорозрядною [8, с. 643]. На думку І. Ван Хоорна, термін «втеча від податків носить у устах більшості людей негативний зміст і сприй- мається як діяння, несумісне з законом, при цьому за розумінням самого дослідника, цей термін наповнений швидше нейтральним, ніж негативним змістом. За визначенням вітчизняних фахівців, термін «вте- ча від податків» теж є розпливчастим і неточним, тому «на практиці нелегко провести межу між легальною та нелегальною втечею від податків», при цьому наводять- ся критерії, які можуть використовуватися для такого розмежування, а саме: мотиви діяльності платника по- датків (навмисні дії); фіктивний характер діяльності; розміри вигоди, одержуваної завдяки ухиленню від по- датків; оцінка компетентних органів [8, с. 643]. У цьому плані ми вважаємо, що не можна ототож- нювати легальне зменшення суб’єктом господарювання своїх податкових зобов’язань шляхом використання будь-яких законних шляхів або «проріх» у законодавстві із незаконними операціями, направленими на досягнен- ня тієї ж мети. Виходячи з цього, на нашу думку, більш доцільним буде визначення цих понять як: — «мінімізації податкових зобов’язань» — для свідо- мого зменшення платником податків своїх податкових зобов’язань на законних (легальних) підставах; — «ухилення від виконання податкових зобов’я- зань» («ухилення від сплати податків», «ухилення від оподаткування») — для визначення несплати податків, або їх неповної сплати без законних підстав (при цьому ухилення від сплати податків може бути як свідомим, так і несвідомим внаслідок неуважності, технічних по- милок, інших факторів). Такий підхід розділяється рядом дослідників, зок- рема С. Кравчук визначає, що «ухилення від оподатку- вання — основний вид правопорушень, до якого необ- хідно віднести: ненадання податковим органам інфор- мації про власні прибутки, приховування прибутків шляхом внесення неправдивих даних у звітні докумен- ти, а також підробка податкових документів» [9, с. 140]. Відповідний підхід впроваджений у вітчизняному законодавстві, зокрема статтями 212 «Ухилення від спла- ти податків, зборів (обов’язкових платежів) « та 212–1 «Ухилення від сплати страхових внесків на загальнообо- в’язкове державне пенсійне страхування» Кримінально- го кодексу України передбачено покарання за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових пла- тежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку (та, відповідно, — стра- хових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування), вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов’язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели Рис. 1. Розподіл ПІІ в економіку України за країнами�інвесторами на початок 1995 р. [6] Рис. 2. Розподіл ПІІ в економіку України за країнами�інвесторами на початок 2010 р. [6] МІРОШНІЧЕНКО О.В. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ90 до фактичного ненадходження до бюджетів чи держав- них цільових фондів (відповідно — Пенсійного фонду України) коштів у значних (в 1000 і більше разів переви- щують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян), великих (в 3000 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум) та особливо великих розмірах (в 5000 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум) [10, ст. 212, 212–1]. До країн, які активно борються із даним явищем і уклали для цього двосторонні та багатосторонні угоди належать США, Велика Британія, Німеччина, Франція, Канада, Японія тощо. Зокрема Франція і Індія, разом із США, законодавчо санкціонували податкове виказуван- ня і ввели офіційну фінансову винагороду за надання інформації про неплатників податків. До найбільш впли- вових міжнародних організацій які приділяють значну увагу протидії використанню офшорних зон з метою податкових зловживань ООН, Європейський Союз і Організація економічного співробітництва і розвитку, до Зокрема серед перших результатів реалізації зусиль Євро- пейського союзу спрямованих на протидію ухиленню від сплати податків — підвищення з 0,32 % до 10 % мінімальної ставки оподаткування холдінгових компаній у Люксембурзі на початку 70-х років минулого сторіччя. Україною основним засобом боротьби із загрозою запобігання поширенню офшорних механізмів обрано додаткове оподаткування операцій, що здійснюються через офшорні структури. Зокрема Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податковим кодексом визначається, що «у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, по- слуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний ста- тус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерези- дентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерези- дентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг) « [4, ст. 18]. Хоча фактично це призводить до сплати додаткової суми податку на прибу- ток лише у розмірі 3,75 % (25 % від 15 %, що не включа- ються до складу валових витрат — О. М.), що само по собі не є суттєвою перешкодою порівняно з «позитивними моментами» використання офшорних механізмів. На цей час вітчизняним законодавством до офшорних зон відносяться 36 територій: 4 Британські залежні території (о. Гернсі, о. Джерсі, о. Мен, о. Олдерні), Королівство Бах- рейн на Близькому Сході, Беліз у Центральній Америці, у Європі — Гібралтар та князівства Андорра і Монако, афри- канські Сейшельські острови та Республіка Ліберія, Маль- дівська Республіка у Південній Азії, а також 18 територій Карибського регіону (Ангілья, Антигуа і Барбуда, Аруба, Багамські о-ви, Барбадос, Бермудські о-ви, Британські Віргінські о-ви, Віргінські о-ви (США), Гренада, Кайманові о-ви, Монтсеррат, Нідерландські Антильські о-ви, Пуерто- Ріко, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Лю- сія, Співдружність Доміники, Теркс і Кайкос) та 6 територій Тихоокеанського регіону (Вануату, Маршальські о-ви, На- уру, Ніуе, о-ви Кука, Самоа) [5]. Окремо потрібно відзначити і досить специфічне положення США серед держав, що активно переймаються проблемою використання офшорних зон з метою ухилен- ня від оподаткування, з одного боку як країни, де ще у 1934 і 1937 роках були ухвалені перші розпорядження, спрямовані проти транснаціональних корпорацій і фізич- них осіб, які ухилялися від сплати податків, а з іншого — загальновідомим є факт багаторічного існування офшор- них зон на території самих Сполучених Штатів. У наш час, спираючись на своє привілейоване положення у світових політичних та економічних процесах, США ви- користовують усі можливості для здійснення тиску на уряди країн, у яких приховують капітали американські платники податків, саме таким чином були змушені підписати угоду про обмін з США податковою інформа- цією 24 міні-держави, які фактично є офшорними тери- торіями. Тобто США з одного боку прикладає активних зусиль для протидії відтоку власних капіталів в офшори, а з іншого — досить активно використовує офшорні ме- ханізми для залучення іноземних капіталів. Потрібно зазначити, що і законодавством України також нормативно передбачена можливість створення офшорних центрів на її території, зокрема розділом XIII «Офшорні застереження» затверджених у 1995 році «Пра- вил застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що порядок реєст- рації офшорних компаній встановлюється Кабінетом Міністрів України та «не підлягають оподаткуванню при- бутки суб’єктів підприємницької діяльності України, які мають усі наведені нижче ознаки: засновниками суб’єкта підприємницької діяльності є виключно нерезиденти; прибутки, а також інші надходження до суб’єкта підприє- мницької діяльності не мають джерел походження з Ук- раїни; усі види розрахунків суб’єкта підприємницької діяльності здійснюються виключно через уповноважені банки України; виконавчі органи, а також інший адміні- стративний штат суб’єкта підприємницької діяльності складаються виключно з громадян України; суб’єкт підприємницької діяльності не виконує на території Ук- раїни представницьких функцій щодо своїх засновників; щорічні аудиторські перевірки здійснюються організація- ми, що мають ліцензію на здійснення аудиту в Україні» [11]. Тобто на міжнародному рівні спостерігається пев- ний конфлікт інтересів країн, з яких відбувається відтік фінансових ресурсів до офшорних центрів, що супровод- жується зниженням податкових надходжень і економі- чної активності, та країн, які з метою залучення коштів іноземних інвесторів створюють для цього відповідні умови, характерні для офшорних центрів, або цілком перетворюються на офшорні території. Саме тому, не зважаючи на те, що ще у 1977 р. ди- рективами Ради Європи було рекомендовано податко- вим службам розвивати робочі зв’язки, обмін досвідом та співпрацю у вивченні практичних досягнень у ліквідації податкових збитків, велика кількість країн досить часто відмовляється надавати податковим орга- нам інших країн необхідну інформацію. А оперативні заходи здобуття інформації не завжди приносять потрібні результати, прикладом чого є відомий факт, коли представники митної служби Франції одержали у Швейцарії судові вироки за спробу отримати перелік вкладників одного з банків на її території [8, с. 651]. З іншого боку, незважаючи на протидію державних органів діяльності, направленій на зменшення податко- МІРОШНІЧЕНКО О.В. 2011/№1 91 вих надходжень, цілком природним є те, що з точки зору підприємницьких структур та аналітиків, які їх представ- ляють, «офшори» — «вигідне рішення для підприємця, яке дозволяє значно знизити розміри податкових платежів і підвищити ефективність фінансово-господарської діяль- ності», «найбільш ефективні на сьогоднішній день інстру- менти середнього і великого бізнесу, що надають реальну можливість на абсолютно законних підставах оптимізу- вати оподаткування, уникнувши сплати занадто високих податків» і «використання офшорних механізмів у бізнесі несе в собі масу вигод» [2; 3; 12–14]. До таких вигод при цьому відносяться: низькі або нульові ставки податків; швидкість і простота реєстрації компаній; відсутність у більшості офшорних зон зобов- ’язань щодо подання звітності; мобільність капіталу та анонімність його власників; необов’язкова присутність засновників компанії (під час реєстрації, та серед зас- новників — місцевих фізичних або юридичних осіб) [3]. До основних схем оптимізації оподаткування з ви- користанням офшорних механізмів слід віднести так званий «реінвойсінг» — тобто формальне заниження оподатковуваного доходу компаній у випадку, коли ос- новний прибуток від експортно-імпортних операцій приходиться на долю власної офшорної структури, а підприємством, що знаходиться у країні основного роз- ташування «показується» лише мінімальна доля прибут- ку, яка і підлягає оподаткуванню. У цьому плані до недоліків використання офшорних механізмів ухилення від оподаткування можна віднести і нерівні умови конкуренції, в яких перебувають госпо- дарські суб’єкти у разі сплати іншими менших податків, що призводить до послаблення положення на ринку підприємницьких структур, що уникають оптимізації податкових зобов’язань, і навпаки — спонукає бізнес- структури, які прагнуть не відстати від своїх більш «ак- тивних» конкурентів, винаходити власні «шляхи оптим- ізації», у т. ч. і з використанням офшорних механізмів. Окремо потрібно зазначити, що не всі території, що вважаються офшорними, є насправді такими, і залежно від особливостей використання офшорних механізмів умовно можна виділити три групи юрисдикцій: — «класичні» офшорні юрисдикції — зареєстровані на їх території компанії за умов відсутності діяльності на території країни, як правило сплачують фіксоване державне мито, звільнюючись від сплати податків чи підлягаючи оподаткуванню за нульовою ставкою (Бри- танські Віргінські о-ви, Беліз, Панама, о-в Мен, Бер- мудські о-ви, Багамські о-ви, Кайманові о-ви, Гібрал- тар, Самоа тощо); — юрисдикції з низьким рівним оподаткування — не належать до повністю безподаткових зон і відповідно ха- рактеризуються більш високим порівняно з офшорними територіями міжнародним авторитетом, але мають досить низький рівень оподаткування (Гонконг, Кіпр тощо); — оншорні (on-shore) юрисдикції — країни із зви- чайним або високим рівнем оподаткування, зареєстровані на території яких іноземні компанії можуть при дотри- манні певних умов сплачувати податки за низькими став- ками (Австрія, Велика Британія, Данія, Люксембург, Нідерланди, Нова Зеландія, США, Швейцарія тощо). До «пакету» документів по реєстрації офшорної компанії як правило входять: сертифікат про реєстра- цію в офшорній юрисдикції (Certificate of Incorporation); меморандум та статут асоціації (Memorandum and Articles of Association); сертифікат акцій іменних або на пред’яв- ника (Share Certificate); трастова декларація (Declaration of Trust); перший протокол про призначення директорів або секретарів компанії та їх листи щодо відмови від свої прав та виконання обов’язків (Resignation of director/ secretary); генеральне доручення (General Power of Attorney); угода про надання номінального сервісу (Agreement for the provision of nominee services); печатка компанії (Corporate Seal). При цьому найбільш важли- вим документом у цьому пакеті є не сам сертифікат про реєстрацію фірми, а трастова декларація — письмова угода, укладена між реальним прихованим власником і номінальним акціонером (Nominee shareholder), якою останній визнає, що він є номінальним і діє за інструк- цією бенефіціара, утримує акції на користь зазначеної особи і не має права самостійно управляти активами. Оскільки реєстрацію офшорних компаній можуть здійснювати лише професійні агенти, які мають відповідно оформлену ліценцію, і тому нерезиденти (у т. ч. і українські громадяни) не мають можливості це зробити особисто, в Україні на цей час реально застосовуються два основних способи стати власником офшорної фірми: придбання че- рез одну з українських або іноземних консалтингових фірм готової компанії із зареєстрованою назвою та повним паке- том документів або замовлення реєстрації нової фірми із урахуванням власних нюансів і побажань. При цьому у першому випадку термін оформлення права власності на таку компанію може складати всього лише близько однієї години, у другому — від 2–3 тижнів (Багамські острови, Беліз, Британські Віргінські остро- ви), до 1 місяця (Гонконг, Гибралтар, Кіпр, Панама, Сейшельські острови). Вартість такого «придбання» варіюється у межах від двох до п’яти тисяч доларів США при реєстрації однієї фірми в залежності від її «пропис- ки» до десяти тисяч при реєстрації структури з кількох компаній. Тобто вартість послуг і відпрацьованість ме- ханізмів реєстрації є досить прийнятними для представ- ників вітчизняних підприємницьких структур. У цьому плані незрозуміла на перший погляд ситу- ація, коли така невеличка країна як Республіка Кіпр, населення і територія якої в 65 разів менші ніж в Украї- ни, і обсяг ВВП якої за офіційною інформацією склав 14,4 млрд. євро у 2007 р., 16,9 млрд. євро — у 2008 р. та 17,3 млрд. євро — у 2009 р. [15], стала для нашої держа- ви головним «стратегічним» інвестором з обсягом ПІІ на початок 2010 року 8,6 млрд. дол. [6], повністю роз’- яснюється при вивченні динаміки обсягів ПІІ окремих країн-інвесторів в українську економіку, і — відповідно вітчизняних інвестицій до інших країн. Аналіз динаміки обсягів ПІІ в економіку України по країнах-інвесторах (рис. 3) дозволяє зробити висновок про існування стійкої тенденції до зменшення долі інвестицій у вітчизняну економіку таких провідних в економічному плані країн світу як Велика Британія, Німеччина і США за умов підвищення долі інвестицій із Кіпру, обсяг яких починаючи з початку 2000 року виріс більш ніж у 40 разів, та офіційно віднесених до переліку офшорних територій Британських Віргінських островів (у 9 разів за останні 10 років). Дослідження динаміки обсягів інвестицій з Украї- ни в економіку інших країн (рис. 4) також дозволяє МІРОШНІЧЕНКО О.В. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ92 зробити досить цікаві спостереження: наряду з пост- ійним інвестуванням українських фінансових ресурсів у російську економіку, викликають інтерес інвестиції 43 млн. доларів в Панаму у 1997 році та лавиноподібне зростання «інвестиційної привабливості» Кіпру для ук- раїнських ПІІ, обсяги яких зросли з 4,4 млн. доларів на початку 2007 р. до 5,8 млрд. на початку 2010 року. При цьому 528,1 млн. дол. США «були інвестовані» у ІІІ кварталі 2007 року, і ще 5 мільярдів 287 мільйонів до- ларів — впродовж IV кварталу того ж року [6]. Окремо потрібно зазначити, що порівняно із нездо- ровим ажіотажем, яким супроводжувався продаж у 2005 році концерну Mittal Steel Germany «Криворіжсталі», та безперервними дискусіями щодо того куди витратити от- римані від продажу «нереальні» 4,8 млрд. доларів [16; 17], відтік у 2007 році з економіки України 5,8 млрд. доларів не привернув серйозної уваги, навіть українські ЗМІ обмежи- лися фразами на кшталт «прямі інвестиції з України здійснено до 51 країни світу, переважна їхня частка спря- мована до Кіпру», зазначивши при цьому, що «Кіпр став лідером по іноземних інвестиціях в Україну» [18–20]. Лише у декількох окремих джерелах акцентувалося, що $5,3 млрд., інвестованих у Кіпр наприкінці 2007 року, вий- шли з Донецької області, і що з 19 компаній, які здійсню- вали іноземні інвестиції, їх переважна більшість прийшлася на одну — «Сістем Кепітел Менеджмент» Р. Ахметова. При цьому зазначалося, що за інформацією «анонімного висо- копосадовця», ці рухи капіталу обумовлені «побоюваннями Ахметова за свої активи після приходу на посаду прем’єр- міністра Ю. Тимошенко» [21]. За інформацією ж самої «СКМ» відбулася передача за ринковою ціною корпоратив- них прав дочірнім компаніям, які були створені в Європі (на Кіпрі! — О. М.) з метою «впровадження світових стан- дартів ведення бізнесу», яка відповідно до українського за- конодавства розглядається як іноземні інвестиції [21]. Хоча на нашу думку основна проблема полягає навіть не в тому, хто є власником фінансових ресурсів, і були ці зовнішні інвестиції України реальними чи формальними, а в тому, що, по-перше, навіть надвели- кий вітчизняний капітал не почуває себе впевнено при політичних змінах, по-друге, — для представників бізне- сових структур більш вигідно бути представленими у вигляді компаній із сумнівного Кіпру, ніж з України, і по-третє, — уряд жодної з розвинених країн з урахуван- ням усіх ринкових і демократичних традицій не допус- тив би такого колосального одночасного відтоку капі- талу, не зважаючи на те, формальним чи реальним він є за своєю суттю. При цьому, на нашу думку, саме став- лення державних органів до таких загальновизнаних «лідерів» з впровадження офшорних механізмів, як Кіпр і Панама, є підтвердженням суб’єктивного та у великій мірі декларативного характеру відношення української влади до офшорних схем ухилення від оподаткування. Зокрема у липні 2005 року урядом були затверджені «заходи щодо недопущення мінімізації податкових зобов- ’язань, вивезення капіталів за кордон, а також відмивання коштів через офшорні зони», де серед комплексу заходів з 19 пунктів передбачався і перегляд переліку офшорних зон [22]. На практиці ж це призвело лише до вилучення з да- ного Переліку розпорядженням уряду Ю. Єханурова у лютому 2006 року Республіки Кіпр [23], який до цього у квітні 2005 р. був включений до переліку урядом Ю. Тимо- шенко, хоча, до речи, одночасно із зазначеного переліку було вилучено Панаму [24]. І у цьому плані, виходячи з того, що Кіпр на цей час є «лідером по іноземних інвести- ціях в Україну», мабуть варто скоріше розраховувати на його подальшу інтеграцію до Євросоюзу і в перспективі — поступову втрату його економікою офшорних характери- стик, ніж на активність державних органів України у вир- ішенні питання відтоку вітчизняних фінансових ресурсів через дану офшорну юрисдикцію. На самміті «великої двадцятки» (G20) у квітні 2009 року було прийнято рішення про боротьбу із «податко- вими гаванями», основна увага при цьому приділяється не ставкам оподаткування, а вирішенню питання кон- фіденційності інформації щодо власників компаній та обсягів фінансових потоків, що також належить до при- вабливих рис офшорних юрисдикцій. Підтвердженням важливості питання обміну податковою інформацію між країнами зокрема є матеріали кримінальної справи М. - Ходорковського (Росія), коли за свідченнями одного з працівників податкової служби «залишалося вважати достовірними» надані платником податків документи на отримання доходів від іноземних компаній «Hinchley Ltd» та «Status Services Limited», оскільки вони були зареєстровані на о-ві Мен, і «не було жодної можливості перевірити, чи надає дійсно Ходорковський М. Б. кон- сультаційні послуги цим компаніям» [25, с. 37]. За словами генерального директора Організації еконо- мічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) Ангеля Гурріа «завершення зловживання заходами банківської таємниці, яке полегшує відхилення від оподатковування, є частиною широкого руху з очищення однієї з найбільш суперечливих сторін глобалізованої економіки» та «підтримка G20 зусиль, спрямованих на вдосконалення прозорості та обміну інфор- мацією, підкреслює їхню важливість як для розвинених країн, так і для країн, що розвиваються» [26]. Хоча потрібно зазначити, що незважаючи на те, що М. Ходорковським у його діяльності були враховані усі необхідні формальності, передбачені російським подат- ковим законодавством; і його дії, на нашу думку, є реаль- ним прикладом легітимної мінімізації податкових зобов- Рис. 3. Динаміка обсягів ПІІ в Україну з окремих країн�інвесторів (%, на початок відп. року) [6] Рис. 4. Динаміка ПІІ з України до окремих країн світу (млн. дол. США, на початок відп. року) [6] МІРОШНІЧЕНКО О.В. 2011/№1 93 ’язань, це не завадило правоохоронним органам визнати їх «ухиленням від сплати податків з доходів фізичної осо- би». Тобто «при бажанні» державні органи можуть досить активно втручатися у діяльність підприємницьких суб’єктів по використанню офшорних механізмів, особ- ливо якщо це стосується країн з обмеженим рівнем де- мократії. І законні чи не законні дії платника податків у такому випадку особливого значення не має. У цьому плані, не маючи сумніву в тому, що ілле- галізаційні процеси взагалі і операції по ухиленню від оподаткування, у т. ч. і з використанням офшорних механізмів зокрема, негативно впливають на економіч- ну діяльність, шкодячи національним інтересам і містять у собі загрозу економічній безпеці країни [27, с. 154], у сучасних умовах України існування іллегального секто- ру, на нашу думку, є певним стабілізуючим чинником, який дозволяє зменшити рівень негативного впливу на підприємницьке середовище з боку державних органів, і таким чином сприяє функціонуванню легальної час- тини економіки [28, с. 55]. У цьому плані російські дос- лідники визначають, що «підпільна економіка у її сучас- ному російському варіанті не лише протистоїть еко- номіці «формальній», але лише всередині останньої й існує, виступаючи природним і закономірним наслідком легальних (законних) статусів господарюючих і волода- рюючих суб’єктів» [29, с. 11], що, як ми вважаємо, у повній мірі може бути віднесено і до України. Не зважаючи на те, що діяльність податкової і митної служби, інших правоохоронних і контролюючих органів з суб’єктами «тіньового» сектору, у тому числі і з викорис- танням офшорних механізмів ухилення від сплати по- датків, має деякі позитивні результати, на нашу думку, «каральні» заходи мають лише тимчасовий ситуаційний ефект, який в стратегічній перспективі може привести скоріше до негативних наслідків з точки зору негативного впливу на функціонування підприємницького середовища, і в результаті — привести до істотного скорочення бюджет- них надходжень. І у цьому ми погоджуємося з тими дос- лідниками, які визнають, що не доцільно розраховувати, що кримінальна відповідальність, правові засоби можуть стати панацеєю у розв’язанні складних економічних і соц- іальних проблем розвитку України, і не можна захоплюва- тися надто популярною у буденній правосвідомості ідеєю посилення репресивних заходів [28, с. 55; 30, с. 221]. Враховуючи викладене вище, можна дійти таких висновків: — офшорні центри і території можуть виступати як засобом легітимної мінімізації податкових зобов’язань суб’єктів господарювання, так і ухилення від оподатку- вання та виведення фінансових ресурсів з під контролю державних органів, що є реальною загрозою націо- нальній економічній безпеці; — відсутність адекватних заходів протидії використан- ню офшорних механізмів ухилення від оподаткування призводить до виникнення нерівних конкурентних умов, в яких перебувають законослухняні господарські суб’єкти у разі сплати конкурентами менших податків, що спону- кає суб’єкти підприємницької діяльності до пошуку «схем оптимізації оподаткування», у т. ч. і нелегальних; — не зважаючи на те, що у вітчизняному законо- давстві застосовано один з найбільш оптимальних спо- собів запобігання використання офшорних зон як засо- бу мінімізації податкових зобов’язань суб’єктів госпо- дарської діяльності шляхом підвищення рівня оподат- кування операцій, що проводяться через офшорні цен- три, це не дає високого ефекту через те, що рівень до- даткового оподаткування у цьому випадку є незначним, і високий рівень оподаткування в Україні стимулює підприємців шукати шлях мінімізації своїх зобов’язань або ухилення від оподаткування, залишаючи їм у цьому випадку значний обсяг фінансових ресурсів, зеконом- лених у такий спосіб, для організації таких операцій або оплати послуг фінансових посередників; — реальною протидією процесам ухилення від опо- даткування, у тому числі і шляхом використання офшор- них механізмів може стати лише комплексна, узгодже- на з іншими країнами та міжнародними організаціями, система політичних, правових, економічних, організац- ійних, технічних заходів направлених на обмеження можливостей проведення фіктивних фінансових опе- рацій, метою яких є ухилення від оподаткування; — не зважаючи на те, що на міжнародному рівні адек- ватно оцінюється загрози від фінансових операцій, діяльність провідних країн світу та міжнародних органі- зацій направлена на обмеження обсягів фінансових опе- рацій через офшорні центри, їх успіхи на цей час не мож- на вважати достатньо ефективними, оскільки з одного боку на світовому рівні не можна в повній мірі обмежити мож- ливість незалежних держав встановлювати пільгові умови оподаткування для іноземних інвесторів, а з іншого — за- цікавленість суб’єктів господарювання у зниженні обсягів податкових платежів, враховуючи те, що глобалізаційні процеси та інтернаціоналізація фінансової діяльності знач- но спрощують проведення таких операцій; — основою національних програм та міжнародної співпраці в даному напрямку має стати оптимізація і уніфікація оподаткування доходів фізичних і юридичних осіб, яка зробила би безперспективними спроби ухилен- ня від сплати податків шляхом використання юрис- дикцій інших країн; — необхідність ефективної протидії використанню офшорних механізмів ухилення від оподаткування з метою підвищення рівня економічної безпеки України визначають актуальність і перспективність проведення подальших розвідок у даному напрямку. Література 1. Никифорчук Д. Й. Злочини, що вчиняються у сфері оподаткування — засоби запобігання та викрит- тя / Д. Й. Никифорчук, С. І. Ніколаюк, Є. В. Бара- нюк. — К. : КНТ, 2008. — 332 с. — (Бібліотека опера- тивного працівника). 2. Импэкс консалт. Оптимальне решения на рынке оффшорных услуг [Електронний ресурс]. — Режим до- ступу: www. offshore-manual. ru/content/view/15/28/. 3. Азы офшорных премудростей [Електронний ре- сурс]. — Режим доступу: news. ligazakon. ua/news/2010/ 2/19/21001. htm. 4. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www. rada. gov. ua. 5. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про перелік офшорних зон» від 24.02.2003 № 77-р із зміна- ми і доповненнями, внесеними розпорядженнями КМУ МІРОШНІЧЕНКО О.В. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ94 від 01.04.2005 р. № 82-р, від 01.02.2006 р. № 44-р [Елек- тронний ресурс]. — Режим доступу: www. rada. gov. ua. 6. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www. ukrstat. gov. ua. 7. Мірошниченко О. В. Вплив іллегалізаційних про- цесів на економічну безпеку України / О. В. Мірошни- ченко // Вісник економічної науки України. — 2009. — № 2 (16). — C. 96–101. 8. Козак Ю. Г. Міжнародна економіка / Ю. Г. Козак [та ін.]. — К. : ЦУЛ, 2008. — 1118 с. 9. Кравчук С. Й. Економічна злочинність в Україні / С. Й. Кравчук. — К. : Кондор, 2009. — 282 с. 10. Кримінальний Кодекс України [Електронний ре- сурс]. — Режим доступу: www. rada. gov. ua. 11. Постанова Верховної Ради України «Про затверд- ження Правил застосування Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 27.06.1995 № 247/95-ВР. [Елек- тронний ресурс]. — Режим доступу: www. rada. gov. ua. 12. Офшорные дали налоговых гаваней [Електронний ресурс]. — Режим доступу: news. ligazakon. ua/news/2010/ 2/19/21001. htm. 13. Офшоры: маленькие секреты больших налоговых радостей [Електронний ресурс]. — Режим доступу: news. ligazakon. ua/news/2010/2/24/21105. htm. 14. Офшоры. Компания «Приоритет» предоставляет услуги в сфере международного налогового планирова- ния. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www. uk- prioritet. ru/ourservices/offshore. html. 15. Офіційний сайт Республіки Кіпр [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www. ciprus. mid. ru. 16. Украина получила нереальные деньги [Електрон- ний ресурс]. — Режим доступу: www. utro. ru/articles/ 2005/10/25/489028. shtml. 17. Минфин: Деньги от продажи «Криворожстали» не пойдут на зарплаты [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www. rosbalt. ru/2005/10/26/232363. html. 18. Обсяг ПІІ в економіку України в 2008 р. виріс на 25,3 % — до 10,91 млрд. дол. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www. agribusiness. kiev. ua/uk/news/ ukraine/17–02–2009/1234859570/. 19. Обсяг ПІІ в економіку України за 2009 р. виріс на 12,4 % [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www. khrechatic. kiev. ua/ua/3442/news/1266401026. html. 20. Кіпр став лідером по іноземних інвестиціях в Україну [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www. epravdacom. ua/news/478e6d2d95bef/. 21. Лукашин Ю. Ахметов инвестировал в Кіпр 5 млрд. долларов / Лукашин Ю. // Экономические известия. — 2008. — № 31. 22. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо недопущення мінімізації податкових зобов’- язань, вивезення капіталів за кордон, а також відмивання коштів через офшорні зони» від 18.07.2005 № 271-р. [Елек- тронний ресурс]. — Режим доступу: www. rada. gov. ua. 23. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни у додаток до розпорядження кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 77» від 01.02.2006 № 44-р. [Електронний ресурс]. — Режим до- ступу: www. rada. gov. ua. 24. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про внесення змін у додаток до розпорядження кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 77» від 01.04.2005 № 82-р. [Електронний ресурс]. — Режим до- ступу: www. rada. gov. ua. 25. Родионов А. А. Налоговые схемы, за которые по- садили Ходорковского / А. А. Родионов. — М. : Верши- на, 2008. — 280 с. 26. Гетманцев Д. Инициативы G20 вынуждают задумать- ся о смене юрисдикции [Електронний ресурс] / Д. Гетман- цев. — Режим доступу: www. prostobiz. ua/layout/set/print/ biznes/upravlenie_biznesom/stati/initsiativy _g20_vynuzdayut_ zadumatsya_o_smene_yurisdiktsii. 27. Кочергина Т. Е. Экономическая безопасность / Т. Е. Кочергина. — Ростов н/Д. : Феникс, 2007. — 445 с. 28. Мірошниченко О. В. Іллегальна економіка та фінансові операції з легалізації незаконних доходів у контексті економічної безпеки / О. В. Мірошниченко // Фінанси України. — 2010. — №9. — С. 49–60. 29. Клямкин И. М. Теневая Россия: экономико-соци- ологическое исследование / И. М. Клямкин, Л. М. Ти- мофеев. — М. : Российск. гос. гуманит. ун-т, 2000. — 595 с. 30. Відмивання грошей: кримінально-правова квалі- фікація, запобігання злочинності, законодавство та міжнародний досвід / [Азаров М. Я., Ярошенко Ф. О., Мельник П. В., Жвалюк В. Р.]. — Ірпінь : Національна академія ДПС України, 2004. — 310 с. Сучасні тенденції світового соціально-економічного розвитку, характерною рисою якого є бурхлива динам- іка інтеграційних процесів, ставлять перед Україною відповідні стратегічні завдання та потребують від неї активної участі в їх розв’язанні. Основні пріоритетні напрями діяльності Державної митної служби України передбачають певний перелік завдань, серед яких окремо постає питання удоскона- лення організаційної структури митної служби України, запровадження системи управління якістю відповідно до вимог ДСТУ ISO 9001 та застосування сучасних управ- лінських методів. У рекомендаціях Всесвітньої митної організації, спрямованих на розвиток митної системи в XXI ст., основна увага приділяється її перетворенню на систему митного сервісу. На сьогоднішній день домінантою в Н.В. Осадча канд. екон. наук, м. Дніпропетровськ СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПОСЛУГ МИТНОГО ОРГАНУ: ДОКУМЕНТООБІГ ТА МАТРИЦЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ОСАДЧА Н.В.

Використання офшорних механізмів ухилення від сплати податків серед загроз економічній безпеці України

Institution

Similar Items