Трансформація уявлень про стратегічне управління

Порівняльний аналіз даних соціологічних опитувань, які наводилися з інтервалом у 10 років за однаковими анкетами, показав, що сучасні молоді менеджери і службовці досить критично оцінюють реальний стан стратегічного управління на вітчизняних підприємствах. Ключові слова: Управління; стратегія; фак...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автори:	Клівець, П.Г., Смирнов, С.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2011
Назва видання:	Вісник економічної науки України
Теми:	Наукові статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45614
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Трансформація уявлень про стратегічне управління / П.Г. Клівець, С.О. Смирнов // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 1 (19). — С. 61-65.— Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-45614
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-456142013-06-17T03:07:03Z Трансформація уявлень про стратегічне управління Клівець, П.Г. Смирнов, С.О. Наукові статті Порівняльний аналіз даних соціологічних опитувань, які наводилися з інтервалом у 10 років за однаковими анкетами, показав, що сучасні молоді менеджери і службовці досить критично оцінюють реальний стан стратегічного управління на вітчизняних підприємствах. Ключові слова: Управління; стратегія; фактори конкурентного середовища; конкурентні переваги. Сравнительный анализ данных социологических опросов, которые приводились с интервалом в 10 лет по одинаковым анкетам, показал, что современные молодые менеджеры и служащие довольно критично оценивают реальное состояние стратегического управления на отечественных предприятиях. Ключевые слова: Управление; стратегия; факторы конкурентной среды; конкурентные преимущества. Summary. Comparative analysis of opinion polls, given with an interval of 10 years to the same questionnaires, showed that modern young managers and employees are quite critical about the real state of strategic management at the domestic enterprises. Keywords: management, strategy, competitive environment factors, competitive advantages. 2011 Article Трансформація уявлень про стратегічне управління / П.Г. Клівець, С.О. Смирнов // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 1 (19). — С. 61-65.— Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45614 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Клівець, П.Г. Смирнов, С.О. Трансформація уявлень про стратегічне управління Вісник економічної науки України
description	Порівняльний аналіз даних соціологічних опитувань, які наводилися з інтервалом у 10 років за однаковими анкетами, показав, що сучасні молоді менеджери і службовці досить критично оцінюють реальний стан стратегічного управління на вітчизняних підприємствах. Ключові слова: Управління; стратегія; фактори конкурентного середовища; конкурентні переваги.
format	Article
author	Клівець, П.Г. Смирнов, С.О.
author_facet	Клівець, П.Г. Смирнов, С.О.
author_sort	Клівець, П.Г.
title	Трансформація уявлень про стратегічне управління
title_short	Трансформація уявлень про стратегічне управління
title_full	Трансформація уявлень про стратегічне управління
title_fullStr	Трансформація уявлень про стратегічне управління
title_full_unstemmed	Трансформація уявлень про стратегічне управління
title_sort	трансформація уявлень про стратегічне управління
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Наукові статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45614
citation_txt	Трансформація уявлень про стратегічне управління / П.Г. Клівець, С.О. Смирнов // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 1 (19). — С. 61-65.— Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT klívecʹpg transformacíâuâvlenʹprostrategíčneupravlínnâ AT smirnovso transformacíâuâvlenʹprostrategíčneupravlínnâ
first_indexed	2025-07-04T04:26:11Z
last_indexed	2025-07-04T04:26:11Z
_version_	1836689048827068416
fulltext	2011/№1 61 їх особистих і професійних якостей завдяки чинним пра- вилам та нормам, котрі несе персонал, провідні спеціал- істи і кадрові працівники, які мають найбільший досвід роботи на підприємстві. Все це позитивно впливає на формування належного ставлення до трудової діяльності. Проте на практиці майже неможливо розмежувати вплив тільки внутрішніх чи тільки зовнішніх мотивів. В одних випадках дії людини можуть бути породжені пе- реважно внутрішньою мотивацією, а в інших — переваж- но зовнішньою. Може бути і так, що спонукальні дії одночасно породжуватимуться обома підсистемами мо- тивації. Відсутність чіткого розмежування внутрішньої і зовнішньої мотивацій не знижує, а, навпаки, підвищує значення їхнього аналізу, моніторингу в практиці орган- ізації праці. Адже в теперішніх ринкових умовах, що перебувають під впливом глобалізації, змінити поведін- ку людини, активізувати її дії, соціальна організації праці може, спираючись на мотивовану діяльність персоналу. Що стосується практики дослідження проблем СОП та її умов, то апріорі воно повинно спиратися на дійсність, яка свідчить про відсутність цілеспрямованої роботи у напрямку організації власно трудового процесу. Тому докладному вивченню підлягають такі найважливіші на- прямки СОП, як професійне навчання, використання робочого часу і зайнятість на виробництві у контексті формування та використання людських ресурсів; умови праці та її оплата, а також соціально-трудові відносини. Література 1. Проблеми праці на підприємствах водного транс- порту в контексті соціальних стандартів європейського союзу. — Науково-дослідний інститут праці і зайнятості населення. — Шифр 6. — УДК 330.59:349.3. — 2005. — 223 c. 2. Формування та використання людського капіталу на підприємствах морського транспорту — Науково-дос- лідний інститут праці і зайнятості населення. — Шифр 6. — УДК 331.101.262. — 2006. — 199 с. 3. Кір’ян Т. М. «Теоретичні основи та прикладні ас- пекти соціально орієнтованої праці в Україні (пробле- ми праці на підприємствах морського транспорту)» / Т. М. Кір’ян. — Україна: аспекти праці. — 2006. — № 2. — С. 3–8. 4. Ехард Л. Благосостояние для всех / Л. Ехард. — М. : Начало-Пресс, 1992. — 119 с. 5. Коуз Р. Фирма, рынок и право: бумажное русско- язичное издание / Р. Коуз. — М. : «Дело. ЛТД» при уча- стии из-ва «Cstsllsxy», 1993. — 192 с. 6. Уильямсон О. Экономические институты капита- лизма. Фирмы, рынки и «отношенческая» контракция / О. Уильямсон ; Перевод англ. ; под ред. В. С. Каталь- ко — СПб. : Лениздат., 1996. — 702 с. 7. Норт Д. Институт, институциональные изменения и функциональные экономики / Д. Норт. — М. : Нача- ло, 1997. — 198 с. 8. Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. Спец. вип. Управління людськими ресурсами: пробле- ми теорії та практики. Т.3 Регулювання соціально-тру- дових відносин на ринку праці. — К. : КНЕУ, 2005. — 648 с. 9. Рубцов С. Технократическая культура организации / Рубцов С. // Проблемы теории и практики управления. — 2003, № 4. — С. 103. 10. Куліков Ю. М., Котенко Т. М. Якість життя як інди- катор удосконалості регіональних програм соціально-еко- номічного розвитку / Куліков Ю. М., Котенко Т. М. // Вісник соціально-економічних досліджень, Вип. 16. — Одеса : ОДЕУ, 2004. — С. 113–117. 11. Monthly Laber Review, №11. P.10. 12. Теория и методы в социальных науках / Под ред. С. Ларсена ; пер. с англ. — М .: МИМО. — Российская политическая энциклопедия. — 2004. — С. 130. Постановка проблеми. Забезпечення економічної (насамперед — фінансової) безпеки суб’єктів господарю- вання в Україні завжди було у центрі уваги як підприємців, так і науковців. Адже запровадження рин- кових відносин передбачає давно очікувану економічну свободу підприємств, але обумовлює відносини як парт- нерства так і конкуренції. Ці умови посилюють динамізм так званого зовнішнього середовища (бізнес-простору, ділового оточення тощо), де, здається, нічого не можна передбачити, щоб визначити стратегію діяльності. Однак важливо констатувати, що ринкові відносини змінили філософію господарювання і реальну поведінку підприємств ще до 2000 року. Трансформація економіки зумовила необхідність стратегічного мислення керівників підприємств і відповідного надання системі управління діяльністю стратегічного характеру. Порозуміння цього дійшли найбільш креативні підприємці та топ-менедже- ри, що своєчасно визначили науковці, фахівці з питань стратегічного управління (СУ). Вони стверджували ще 10 років тому, що «опанування стратегічного менеджменту є ключовим засобом досягнення стабільного і довготри- валого успіху, передумовою для ефективного, тактичного (операційного) менеджменту» [2, с. 73]. Почала форму- ватися парадигма СУ для постсоціалістичної, перехідної економіки. Зокрема, були визначені поняття конкурент- них переваг підприємства і наведені методичні основи П.Г. Клівець академік АЕН України С.О. Смирнов д�р ф.�м. наук, м. Дніпропетровськ ТРАНСФОРМАЦІЯ УЯВЛЕНЬ ПРО СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ КЛІВЕЦЬ П.Г., СМИРНОВ С.О. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ62 оцінки конкуренції у ринкових сегментах [1], та поняття стратегічного успіху і його факторів [2], а також класиф- іковані типові стратегії діяльності у трансформаційному бізнес просторі [4], [5] тощо. Знаковою подією стала монографія В. В. Пастухо- вої, у якій узагальнено процеси запровадження страте- гічного управління у практичну діяльність підприємств України [6]. В ній, окрім суто теоретичних, методолог- ічних і навіть історичних аспектів СУ, наведено резуль- тати дослідження — соціологічного опитування керів- ників підприємств. Вибірку склали керівники 305 підприємств України, розподілених по регіонах відпов- ідно класифікації, що наведена у підручниках з соціаль- но-економічної географії [6, c. 46], Це дослідження понад 10-річної давнини мало виявити особливості ста- новлення СУ в Україні. Монографія В. В. Пастухової має Додатки, що містять анкету соціологічного опитування з наведеними результатами, які розподілені по виділе- ним регіонам країни. Частина отриманих даних комен- тується, деякі відповіді на запитання аналізуються. Зав- дяки цьому автор корегує загальні концепції СУ і навіть робить висновки щодо їх придатності та дієздатності в умовах української ментальності. Загальній же висновок полягає у тому, що СУ в економіці України перебуває у стадії опанування. При тому, що більшість опитаних керівників розуміє необхідність переходу до СУ, вони на практиці все ж схиляються до традиційної орієнтації на тактичні, навіть оперативні підходи до управління. Од- нак очевидними були не лише досить прогресивні по- гляди опитаних на перспективність СУ, на залучення трудящих до прийняття рішень, а й їх орієнтація на маркетингову спрямованість діяльності. Отже у 90-ті роки 20 сторіччя відбулося сприйняття та зрозуміння ролі і особливостей СУ, а згодом і його перспективності у сучасній світовій та вітчизняній економіці. Звичайно, що у наступні роки очікувався перехід до запроваджен- ня СУ у практику господарювання. Ціль. Дослідити результати запровадження прин- ципів СУ у практику, цілі його використання підприєм- ствами, для чого провести повторне опитування управ- лінського персоналу по тій же анкеті вже в наш час. Результати дослідження. Поставлену задачу можли- во вирішувати різними методами. Один з них полягає у повторному опитуванні тих же респондентів через 10 років по «старій» анкеті, тобто використати їх сукупність як «панельну» вибірку. Зрозуміло, що цей підхід був не реальним. Навіть якщо вдалося б знайти тих самих рес- пондентів, то за минулі роки відбулася певна трансфор- мація їх поглядів та зміна деяких оцінок. Однак достат- ньо цікаво було б визначення поглядів на СУ нової ге- нерації управлінців. Виходячи з цього, можливим було повторне використання тієї ж анкети для соціологічно- го опитування іншого контингенту, що виріс і почав працювати у двотисячні роки. У нашому дослідженні опитувались слухачі курсів перекваліфікації безробітних та особи, що отримують другу вищу освіту, а також сту- денти-економісти заочної форми навчання. Всього у 2009–2010 роках було опитано 163 особи у Дніпропет- ровському національному університеті та Дніпропет- ровській державній фінансовій академії. Звичайно, що рівень компетентності, досліду управ- ління цього контингенту опитаних нижче, ніж був у респондентів, що опитувалися 10- років тому. Однак сучасні респонденти формуються як правлінці вже у досить сталих ринкових умовах. Вони достатньо критич- но сприймають реалії сучасних виробничих, соціальних та політичних відносин, зокрема — оцінюють стан уп- равління взагалі та його стратегічної компоненти, в особливості. Зауважимо також, що у монографії В. В. Пастухо- вої дані були наведені окремо по 5 регіонам, які досить помітно вирізнювалися між собою. Щоб нивілювати регіональні розбіжності для порівняння ми обрали дані по Центрально-Східному регіону, де опитувалися кері- вники 5 підприємств м. Дніпропетровська і 11 у За- поріжжі. Більшість з них складали виробничі підприєм- ства колективної форми власності, тоді як малих підприємств було не більше 20 % [6, c.46]. Отже, опи- тані у 2009–2010 роках особи мають менший досвід (се- редній стаж роботи 3,5 роки) роботи, не кажучи вже про безпосередньо керівну діяльність. Що найменше поло- вина з них працює найманими службовцями, можливо під керівництвом таких, які були опитані 10 років тому. Отже вони перейняли у них повний досвід і можуть давати самостійні оцінки загальним результатам їхньої співпраці. Але рівень їхньої освіти значно вищій, ніж у їх попередників, адже всі вони мають ступінь бакалав- ра, а близько 40 % отримували вже другу вищу освіту. Завершуючи коротку характеристику нової вибіркової сукупності, зазначимо, що безпосередньо керівниками були 22,4 % і 6,2 % — власниками бізнесу, тоді як 47,9 % були службовцями, низовим управлінським персоналом, а решта (23,5 %) були тимчасово безробітними. Завершуючи порівняння вибіркових сукупностей, що були опитані 10 років тому і у період з восени 2009 та у 2010 році, зауважимо, що надалі будемо визначати їх як вибірки №1 та №2. У таблиці наведено дані опитування респондентів з вибірки №1 у Центрально-Східному рег- іоні [6, c. 257–266] і дані опитування респондентів, що склали вибірку №2. Підкреслимо, що наведена у моно- графії В. В. Пастухової анкета налічує 38 запитань, з яких наведено у Таблиці ті, що безпосередньо характеризують стан «опанування стратегічного менеджменту». Насамперед підкреслимо, що СУ реалізує принципи сучасних виробничих відносин, нового економічного світогляду. В останню чверть 20 сторіччя здійснилася трансформація уявлень про саму сутність СУ, яке спочатку сприймалося як довгострокове, а згодом стратегічне пла- нування. Їх відзнаки і особливості узагальнені у роботах М. Портера, А. Томпсона та А. Стрікленда, Д. Аакера, І. Ансоффа тощо. Вітчизняні науковці до загальних вис- новків про об’єктивну необхідність запровадження СУ додають потребу змін не тільки у системах управління, а насамперед у мисленні підприємців, менеджерів, причо- му на всіх рівнях управління [4, c. 16–19]. Формування нового економічного світогляду зок- рема, спочатку стратегічного підходу, а потім і стратег- ічного мислення, розпочинається з обґрунтування підприємницької ідеї, визначення місії та цілей діяль- ності у довгостроковій перспективі. Доцільно згадати старовинну мудрість: «Жодний вітер не буде попутним, якщо корабель не уявляє, куди плисти». Відповіді на перше питання з Таблиці, здається, свідчать про обізнаність респондентів у призначенні та КЛІВЕЦЬ П.Г., СМИРНОВ С.О. 2011/№1 63 спрямованості діяльності їх підприємств. Вже 10 років тому лише 12,3 %, а зараз тільки 8,0 % опитаних вважа- ють що місія їх підприємства ніде не сформульована. Але запропонований нами «провокаційний» варіант відповіді про наявність визначеної місії у трудових угодах або контрактах обрали майже 30 % респондентів. Зауважи- мо, що коли студентам дистанційних форм освіти про- понується сформулювати місію свого підприємства, то це викликає у них значні труднощі. Наступним кроком була пропозиція відповісти на запитання про наявність перспективних, довгострокових цілей діяльності, що ставляться перед колективами. Де- сять років тому про визначення таких цілей знало майже 90 % опитаних. Але то були керівники і топ-менеджери. У нашій вибірці переважно представлені низові прошар- ки управлінського персоналу, більшість якого не знає про наявність стратегічних цілей. Раніше таких було у 5 разів менше. До речі, анкета містила питання, яке не включе- не у Таблицю: «Як Ви думаєте, який стиль управління притаманний Вашому підприємству? «Пропонувалися 2 варіанти відповідей: «авторитарний» і «демократичний». Перший обрали 26,5 % у 2000 році і 47,9 % у 2010 році, а другий — 73,5 % і 52,1 % відповідно. Можливі дві версії тлумачення цих даних. Перша: Вибірку №1 складали лише керівники, які здебільшого вважали себе «демокра- тичними». Друга: за минулі 10 років майже половина колишніх демократів дійшла до висновку, що краще ви- магати, ніж роз’яснювати. Наступні питання дозволяли оцінити організацію довгострокового планування, яке все ще сприймається як синонім стратегічного планування. Іншими словами, більш прогресивне й сучасне по своєму сприйняттю словосполучення «стратегічне управління» у реальності зводиться респондентами до довгострокового плануван- ня. Таке припущення базується на аналізі даних струк- тури відповідей на питання про часові горизонти пла- нування. Практика планування складається таким чи- ном, що про планування на 2 і більше років було відомо 18,2 % опитаних до 2000 року, а за наступні 10 років відбулися повернення до горизонтів календарного пла- нування, що зменшило кількість вказавши на горизон- ти, що перебільшують 2 роки до 8,6 %. Реалії нашого господарювання знаходяться у супе- речці з економічним світоглядом у правлінського пер- соналу. За 10 років майже вдвічі (з 29,1 % до 57,7 %) збільшилась частка тих, хто розуміє пріоритетність СУ за умов збільшення невизначеності зовнішнього сере- довища. Такі люди вже складають стійку більшість, при чому вони достатньо молоді (середній вік респондентів у вибірці №2 склав 25 років) і амбітні (якщо теперішній середній розмір їх заробітку склав 2117,3 грн. то у май- бутньому 54,5 % з них бажали б заробіток вище 3 тис. гривень). Протиріччя між діючими умовами господарювання та об’єктивними вимогами сучасної ринкової економі- ки як надалі вже більше усвідомлюється новою генера- цією управлінців. Кількість бажаючих посилити страте- гічну спрямованість діяльності підприємств скоротилась на 8 %, але вони можливо збільшили групу тих, хто передбачає таке посилення у майбутньому. Кількість опитаних, що заперечували необхідність запровадження СУ, скоротилося за 10 років на 6,1 %. Вони скоріш за все увійшли у групу, яка вважає, що стратегія необхідна, та вона не буде впливали на ре- альність (таких виявилося 15,3 %). Такий варіант відповіді було додано нами після «пілотажу» анкети і, як бачимо, недаремно! Отже за 10 останніх років спроби «опанувати» СУ не дали очікуваного ефекту. З одного боку це призвело до своєрідного песимізму у сучасної генерації молодих управлінців. Нагадаємо, що це особливо наочно в оці- нках визначення цілей, в погіршенні їх стратегічної спрямованості. З іншої сторони, вони ствердилися у своїх орієнтаціях на докорінну зміну самої сутності уп- равління в сучасних умовах. Адже в цілому тих, хто вва- жає, що стратегічний контекст управління зараз чи пізніше зумовить успіх у діяльності, стало більше 7,1 %. Притаманний молоді оптимізм присутній в оцінках фінансового стану. Можливо надати запропонованим в анкеті оцінкам «відмінно», «добре», «задовільно», «не- задовільно» звичні бали «5», «4», «3», «2» відповідно, та перемножити на них відсотки опитаних, що обрали ту чи іншу оцінку. Тоді отримаємо середні оцінки фінан- Таблиця 1 Результати опитування управлінського персоналу з проблем запровадження стратегічного управління у 2000 р. та 2010 р. (%) * Наведені дані розподілу відповідей на питання №11 у вибірці 2000 року перевищують у сумі 100 % [6, c.258] при- чому як по Центрально-Східному, так і по іншим регіонам України. КЛІВЕЦЬ П.Г., СМИРНОВ С.О. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ64 сових станів підприємств, де працювали респонденти. У 2000 році така оцінка склала 2,8 балів, а у наші дні 3,5 балів. Нагадаємо, що останнє опитування відбулося під час розвитку і поглиблення економічної кризи, коли погіршення економічного стану підприємств було «об- вальним». Чи має цей оптимізм респондентів вибірки №2 якесь підґрунтя? Певною мірою уявлення про обґрунтованість поглядів опитуємих дають відповіді на запитання про джерела їх інформованості про «сильні» та «слабкі» сторо- ни своїх підприємств. Майже 80 % опитаних 10 років тому свої висновки робили на основі результатів аналізу, прове- деного фахівцями їх підприємств. Це досить природно, адже тоді опитувались керівники підприємств. У виборці №2 на результати аналізу спиралися лише чверть опита- них, тоді як майже 2/3 робили висновки на основі влас- них уявлень. Ми можемо зробити висновок про порівня- но меншу усвідомленість опитаних з вибірки №2. Це у неявній формі свідчить про необізнаність низового управ- лінського персоналу у результатах економічного аналізу, якщо він навіть проводиться на підприємствах. Це підтвер- джує висновок про те, що дійсно спостерігається тенден- ція посилення авторитаризму, тоді як запровадження СУ передбачає саме поширення участі трудящих в управлінні. Вкотре нагадавши про наявні відзнаки між респон- дентами вибіркових сукупностей №1 і №2, розглянемо їх уявлення про проблеми, які заважають запроваджен- ню СУ у народному господарстві України. Цей важли- вий аспект розкривало питання закритого типу, де було наведено перелік типових факторів (проблем). Їх слід було проранжувати, визначивши їх взаємну значущість відповідним порядковим номером. Перелік проблем, що був запропонований 10 років тому, було доповнено ще двома групами проблем — це морально-психологічні та політичні фактори впливу. За- уважмо, що у вибірці №2 опитуємим дозволялося наво- дити лише 1 варіант ранжування проблем, отже їх відповіді склали 100 %. Попереднє опитування проводи- лося за дещо іншими умовами, що дозволяли фіксування кількох варіантів відповідей. Тому сума їх відповідей знач- но перевищила 100 %, що ускладнило зіставлення резуль- татів порівняння отриманих двох розподілів відповідей, але дає можливість для різноманітних висновків. Мож- ливість зробити їх самостійно надається читачам, які можливо використають наведені данні як відправний пункт для формулювання власних концепцій. Завершу- ючи аналіз розподілу відповідей на запитання про зна- чущість впливу загальних умов (факторів) на перспекти- ви діяльності підприємств, слід констатувати: — за минулі 10 років суттєво змінились уявлення управлінського персоналу про значущість впливу різних факторів на діяльність підприємств. Раніше безперечно лідирували зовнішні економічні фактори, тобто неза- лежні від підприємства. А це наче виправдовує нашу пасивність у реструктуризації всієї системи управління; — науково-технічний прогрес традиційно визна- чається як потужний фактор впливу на діяльність, але він завжди сприймався як загальна умова розвитку. Хто і як буде запроваджувати досягнення НТП — цими пи- таннями мало хто опікувався; — лише третє місце посіли фактори економічного розвитку підприємства. Але це ж саме ті фактори, які можуть реально впливати на управління діяльністю кон- кретного підприємства. Мовляв, усе формується десь «на горі» і основні умови діяльності (загальноекономічній стан, рівень НТП та інші глобальні чинники) не зале- жать від нас. Ми чекаємо появи прогресивного, вміло- го, знаючого «вождя» чи «мага», який чарівним чином вирішить глобальні проблеми. Інші уявлення мають молоді управлінці з вибірки №2. Вони вважають що важливішою проблемою впливу на розвиток підприєм- ства є саме внутрішні проблеми економічного розвитку. Здається, це очевидний висновок, адже саме запитання №9 з Таблиці містить підказку, яка наведена у варіантах відповідей. Однак сила «магічного» мислення, коріння якого керівники з вибірки №1 успадкували ще з часів соціалізму, орієнтують практично кожного з них на «по- шуки зовнішнього ворога». Висновки. На початок 2000-х років у керівників вітчизняних підприємств, не зважаючи на попередні десять років господарювання в умовах запровадження ринкових відносин, все ще панували «споживацькі» уявлення. Тобто, по-перше, нехай хтось наведе порядок у виробничих відносинах в народному господарстві краї- ни, створить нам гідні економічні умови у країні. По- друге, нехай хтось запроваджує передові досягнення НТП, новітні технології тощо. Нарешті, за цих умов, ми візьмемося за реорганізацію власної діяльності. Наша черга — третя! Що свідчить про наявність у управлінсь- кого персоналу так званого «магічного» мислення, яке є старослов’янським рудиментом. Все ж таки життя вчить усіх нас, і керівники з виб- ірки №1 за минулі 10 років набули скептицизму, який передали своїм молодим колегам. Мовляв, сподівайтесь насамперед на себе, на свої сили і знання. Тому у виборці №2 найбільшою стала частка тих, які вважають найбільш впливовими фактори економічного розвитку, які діють саме на своєму підприємстві — можливості, резерви, тоб- то ключові фактори успіху «КФУ». Надалі запроваджен- ня і цілеспрямована реалізація перетворює їх на стійкі конкурентні переваги (СКП) у бізнес-просторі. Така стра- тегічна спрямованість суб’єктів ринкових відносин на- решті сформує гідні загальні економічні умови — у повній відповідності з класичною концепцією А. Сміта про «еко- номічну людину». Ось такий наш шлях: кріпак — гвин- тик соц. економіки — вільна економічна особа. Більше реалістичними здаються молоді управлінців оцінці значущості впливу НТП та екології (скорочення у 2–3 рази). Зате вони визначили необхідність врахуван- ня дії морально-психологічних (6,7 % опитаних) та пол- ітичних (5,5 %) факторів, які були запропоновані як додаткові варіанти відповідей для вибірки №2. Всього ж схиляється до першочергового пошуку можливостей подальшого розвитку саме на своєму підприємстві, по- над 40 % опитаних у вибірці №2. Ці люди націлені на самостійне створення СКП на засадах СУ. Саме за та- кими управлінцями майбутнє! Показовим є зіставлення відповідей на запитання про найбільш сприятливу стратегію для «Вашого підприє- мства». Якщо 10 років тому 2/3 опитаних вибрали б стра- тегію зростання, то згодом такої думки дотримувались лише 48 %. Тут варто згадати, що у 2000 році ми досягли, як говорилося «дна прірви» і єдиним бажанням був шлях у гору. Через 10 років розпочалася вже не локальна, а КЛІВЕЦЬ П.Г., СМИРНОВ С.О. 2011/№1 65 світова економічна криза. І якщо в таких умовах майже половина респондентів орієнтована на стратегію зростан- ня (а це насамперед обсяги виробництва), то це у кращо- му разі свідчить про їх оптимізм. Більш зваженою є ор- ієнтація на обмеження зростання, яку обрали на 13 % більше опитаних, ніж раніше. На 2,3 % більше стало тих, хто схиляється до стратегій скорочення. Що ж заважає використанню СУ на вітчизняних підприємствах? Результати даних репрезентативної виб- ірки №1 і локальної вибірки №2 співпадають у визначенні головної причини перешкод (див Таблицю). Більшість опитаних в обох вибірках визначили, що запровадити СУ не має можливості через швидкі зміни зовнішнього сере- довища. Але мінливість і нестабільність притаманна усім сторонам нашого життя — від побутових до політичних ситуацій. Відомо — якщо не має можливості змінити ситуацію, треба змінитися дещо самому. У нашому випад- ку мова йде про поступовий розвиток навичок гнучкості, адаптивності, які є і умовою, і продуктом стратегічної спрямованості управління. Взагалі ж дані опитування по вибірці №2 дозволя- ють висунути версію про зростання загальної економі- чної грамотності управлінського персоналу, професійне становлення якого приходиться на важкі терміни кри- зових явищ. В цілому респонденти позитивно оцінюють можливості СУ і вважають опанування їм важливою умовою подолання масштабних наслідків економічної кризи у країні. Література 1. Азоев Г. Л. Конкурентные преимущества фирмы / Г. Л. Азоев, А. П. Челенков. — М., ОАО Типография «Новости», 2000. — 256 с. 2. Будзан Б. Менеджмент в Україні: Сучасність і пер- спективи / Б. Будзан. — К. : Вид-во С. Павличко «Ос- нови», 2001. — 349 с. 3. Йеннер Т. Інтеграція маркетингу і стратегічного менеджменту / Йеннер Т. // Проблемы теории и прак- тики управления. — 1997. — № 6. — С. 106–111. 4. Наливайко А. П. Теорія стратегії підприємства. Сучасний стан та напрямки розвитку : монографія / А. П. Наливайко. — К. : КНЕУ, 2001. — 227 с. 5. Пастухова В. В. Стратегічне управління підприєм- ством: філософія, політика, ефективність : монографія / В. В. Пастухова. — К. : Київ нац. Торг.-екон. Ун-т. 2002. — 302 с. Ключовою ознакою процесу глобалізації кінця ХХ — початку ХХІ століття є формування єдиного світового інве- стиційно-інноваційного простору, який характеризується масштабним транскордонним перетином капіталу й новітніх технологій. Розвинуті країни активно удоскона- люють свій машинобудівний комплекс, модернізують його виробничі потужності й оснащають високотехнологічним устаткуванням, вони майже повністю поділити світовий ринок станків, інструментів і робототехніки. Що стосується України, то через певну інертність розвитку вона і досі залишається нетто-імпортером, країною третього поряд- ку. За такої поляризації у сфері високих технологій при- родними стають відхилення в потоках інновацій, джере- лах їх фінансування й напрямах ефективного використан- ня. У зв’язку з цим, головним завданням держави стає вибір нової траєкторії розвитку та зміцнення конкурентних по- зицій на світовому ринку капіталу й нових технологій. Але для цього потрібна кардинальна зміна якості розвитку, поворот від сировинного до високотехнологічного зростан- ня через стимулюванню науково-технічного прогресу й мо- дернізацію економіки. В. Фальцман зазначає, «… аналіз закономірностей розподілу інновацій свідчить, що одній науці, якою визначною вона не була б, не вдасться підвищити ефек- тивність народного господарства через низьку швидкість дифузії нововведень» [1, с. 132]. Економіці потрібен механізм, який дозволив би своєчасно та ефективно інсталювати інновації у народногосподарський комплекс країни. У цьому зв’язку, перспективним є венчурне інве- стування високотехнологічних виробництв. Венчурний капітал відіграє важливу роль у прискоренні економічного зростання й створенні якісно нових робочих місць, оскільки сприяє розвитку нових високотехнологіч- них виробництв та виробленню нової високоякісної про- дукції. Його природа та умови ефективного використання становлять предмет багатьох наукових досліджень. Так, німецький фахівець А. Плаг [2] дослідив роль венчурного капіталу на прикладі Сполучених Штатів Америки і Німеччини та довів доцільність існування державних програм підтримки цього механізму фінан- сування інноваційного сектору економіки. Зокрема, він визначив, що ринок венчурного капіталу США є само- достатнім і не потребує підтримки з боку держави. Про- те в Німеччині, навпаки, державі потрібно більш уваги приділяти формуванню попиту на цей капітал, оскільки більшість інвесторів віддають перевагу інвестиціям з низьким рівнем ризику. Особливості венчурного інвес- тування, інструменти й методи державної політики його стимулювання вивчають В. Кан’янен та К. Кешніг. В Україні теж існують значні за обсягом та спект- ром досліджень науково-практичні напрацювання щодо регулювання та прискорення інвестиційно-інноваційних процесів. Зокрема, проблемами розвитку венчурного інвестування займаються О. М. Кальченко [3], Волове- ць , Москвін С. О. [4], Пельтек Л. В. [5], Я. В. Мартяко- ва[6], В. Г. Чабан. Але незважаючи на їх розробки, вен- чурне інвестування й досі залишається питанням, що по- требує уваги фахівців. Відповідно, метою цієї статті є вивчення природи венчурного інвестування як особливої форми вкладан- І.В. Костенок канд. екон. наук, м. Донецьк ВЕНЧУРНЕ ІНВЕСТУВАННЯ: ПОТЕНЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КОСТЕНОК І.В.

Трансформація уявлень про стратегічне управління

Репозитарії

Схожі ресурси