Теоретичні підходи до визначення поняття, сутності альтернатив розвитку сільського зеленого туризму
Метою даної статті є наукове обґрунтування теоретичних підходів до визначення сільського зеленого туризму і його видів, а також сутності, класифікації й альтернатив розвитку цього виду туризму....
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2012
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45781 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Теоретичні підходи до визначення поняття, сутності альтернатив розвитку сільського зеленого туризму / Г.Л. Чернява // Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 227. — С. 85-88. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-45781 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-457812013-06-19T03:27:02Z Теоретичні підходи до визначення поняття, сутності альтернатив розвитку сільського зеленого туризму Чернява, Г.Л. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Метою даної статті є наукове обґрунтування теоретичних підходів до визначення сільського зеленого туризму і його видів, а також сутності, класифікації й альтернатив розвитку цього виду туризму. 2012 Article Теоретичні підходи до визначення поняття, сутності альтернатив розвитку сільського зеленого туризму / Г.Л. Чернява // Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 227. — С. 85-88. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45781 338.48-44(1-22)-047.48 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Чернява, Г.Л. Теоретичні підходи до визначення поняття, сутності альтернатив розвитку сільського зеленого туризму Культура народов Причерноморья |
| description |
Метою даної статті є наукове обґрунтування теоретичних підходів до
визначення сільського зеленого туризму і його видів, а також сутності, класифікації й альтернатив розвитку
цього виду туризму. |
| format |
Article |
| author |
Чернява, Г.Л. |
| author_facet |
Чернява, Г.Л. |
| author_sort |
Чернява, Г.Л. |
| title |
Теоретичні підходи до визначення поняття, сутності альтернатив розвитку сільського зеленого туризму |
| title_short |
Теоретичні підходи до визначення поняття, сутності альтернатив розвитку сільського зеленого туризму |
| title_full |
Теоретичні підходи до визначення поняття, сутності альтернатив розвитку сільського зеленого туризму |
| title_fullStr |
Теоретичні підходи до визначення поняття, сутності альтернатив розвитку сільського зеленого туризму |
| title_full_unstemmed |
Теоретичні підходи до визначення поняття, сутності альтернатив розвитку сільського зеленого туризму |
| title_sort |
теоретичні підходи до визначення поняття, сутності альтернатив розвитку сільського зеленого туризму |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45781 |
| citation_txt |
Теоретичні підходи до визначення поняття, сутності альтернатив розвитку сільського зеленого туризму / Г.Л. Чернява // Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 227. — С. 85-88. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT černâvagl teoretičnípídhodidoviznačennâponâttâsutnostíalʹternativrozvitkusílʹsʹkogozelenogoturizmu |
| first_indexed |
2025-07-04T04:44:26Z |
| last_indexed |
2025-07-04T04:44:26Z |
| _version_ |
1836690195466944512 |
| fulltext |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
85
микрокредитования. Требуется централизовать контроль над кредитными истории со стороны НБУ. При
этом необходимо учитывать синергетический эффект в рассматриваемой системе на всех уровнях
управления. Только комплексный подход к решению проблем потребительского рынка, как со стороны
государства и коммерческих банков, так и ассоциаций потребителей смогут стабилизировать эту ситуацию.
Источники и литература:
1. Лаврушин О. И. Деньги, кредит, банки : учеб. / О. И. Лаврушин. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. :
Финансы и статистика, 2004. – 464 с.
2. Стойко О. Банківські операції : [Електронний ресурс] / О. Стойко. – Режим доступу : http://
books.efaculty.kiev.ua/bank/
3. Кордунян Е. В. Анализ рынка потребительского кредитования в Украине : [Электронный ресурс] /
Е. В. Кордунян. – Режим доступа : http:// nbuv.gov.ua/
4. Жукова Т. В. Проблемы потребительского кредитования в условиях экономического кризиса :
[Электронный ресурс] / Т. В. Жукова, В. Меркулов, А. Конник. – Режим доступу : http:// nbuv.gov.ua/
5. Жмайло М. А. Особенности формирования рынка потребительского кредита в Украине / М. А. Жмайло
// Финансы, учет, банки. – 2010. – Вып. № 1 (16).
6. Жмайло М. А. Потребительское кредитования в контексте социально-экономического развития /
М. А. Жмайло // Сборник статей Донецкого национального университета. – 2010.
7. Вісник Національного банку України. – 2011. – № 12.
8. Бюлетень Національного банку України. – 2011. – № 12 (225).
Чернява Г.Л. УДК 338.48-44(1-22)-047.48
ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ, СУТНОСТІ
АЛЬТЕРНАТИВ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ
Постановка проблеми в загальному виді. В Україні ситуація у туристичному секторі змінилася
корінним чином, так як змінилася форма «туристичного продукту». Усе це сприяло з’явленню нових
направлень у туризмі одним з яких являється сільський зелений туризм.
Реорганізація ведення сільського господарства та зменшення централізованої фінансової підтримки
дали товчок до розвитку сільського зеленого туризму, який зі своїм різноманітністю форм й напрямків
діяльності здобуває на цей час ключове значення для економічного виживання сільського населення.
У цей час українські вчені не мають єдиної точки зору відносно визначення поняття «сільський зелений
туризм» і класифікацій цього виду туризму. Невизначеність понятійного апарата заважає можливості в
повному обсязі використати теоретичну базу туристичної сфери.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні аспекти сутності й альтернатив розвитку
сільського зеленого туризму розглянуті в працях вітчизняних і закордонних авторів. М. Й. Рутинський
Ю. В. Зінько розглядають основні види сільського туризму – екологічний туризм і сільський зелений [1 с.
17]. Значення й суть сільського зеленого туризму в Україні розглянуті в працях В. Васильєва, П.
Горішевського й Н. Васильєвій [2, с. 63]. А в 2002 р. у Белграді на першому семінарі ВТО по сільському
зеленому туризмі була зроблена спроба сформулювати термін «сільський туризм» [3,с.41]. Л.Робертс і
Д.Хол розробили максимально спрощено визначення сільського зеленого туризму: « це туризм, що
проходить у сільської місцевості» [4].
Мета й завдання дослідження. Метою даної статті є наукове обґрунтування теоретичних підходів до
визначення сільського зеленого туризму і його видів, а також сутності, класифікації й альтернатив розвитку
цього виду туризму.
Для реалізації поставленої мети було вирішено кілька завдань: представлена порівняльна
характеристика визначень сільського зеленого туризму, розглянута класифікація типів і цілей екотуризму й
представлена типологія сільських поселень, як альтернатива для ефективного розвитку сільського зеленого
туризму з метою залучення туристів.
Виклад основного матеріалу. Поняття «сільський зелений туризм» існує із древніх часів. У Римській
імперії серед членів патріанських родин стали популярні поїздки з Рима в сільську місцевість. Масовий
інтерес до відпочинку в сільській місцевості відзначається ХIХ в. А вже в ХХ в. в урбанізованих країнах
Європи саме сільський зелений туризм перетворився в одних з основних коштів «порятунку» європейців
від масового впливу розвинених промислових міст. Головної рушійної силоміць розвитку сільського
зеленого туризму є швидко зростаючий попит на рекреацію на природі, що визначається збільшенням
невідповідності середовища проживання сучасної людини її фізіологічним і психологічним потребам.
Збільшення попиту на сільський відпочинок росте в результаті зменшення тривалості робочого часу,
збільшення кількості платних відпусток, росту рівня утворення, розвитку транспортної мережі -
залізничного, автодорожнього, повітряного й морського транспорту [5].
У світовій туристичній економіці, сільський туризм визначається як туризм, що підтримує розвиток
аграрних регіонів, збереження культурної спадщини й екології села, відродження місцевих традицій і
продуктів. Такий вид туризму характеризується регіональною ідентифікацією й задовольняє потреби
туристів у розміщенні, харчуванні, дозвіль ой діяльності й інших послуг, які сприяють стійкому розвитку
Чернява Г.Л.
ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ, СУТНОСТІ АЛЬТЕРНАТИВ РОЗВИТКУ
СІЛЬСЬКОГО ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ
86
соціальної сфери сіли й відповідають вимогам сучасного суспільства до рекреативної сфери з позиції
соціального єднання міста й села.
Відповідно до словника С.Медлика [6, с.41], сільський зелений туризм (rural tourism) - це вид туризму,
зосереджений у сільських місцях, що передбачає розвиток туристичних шляхів, місць для відпочинку,
сільськогосподарських і народних музеїв, а також центрів по обслуговуванню туристів із провідниками й
екскурсоводами».
Сільський туризм може бути чистого й змішаного типів. Сільський туризм чистого типу містить у собі
надання туристичних послуг на базі приватного міні-готелю (садиби). У цьому випадку ця діяльність є
основним джерелом доходу хазяїв цієї садиби. Сільський туризм змішаного типу - це надання послуг
відпочинку разом з веденням особистого селянського (фермерського) господарства.
Поняття «сільський туризм» часто ототожнюють із поняттями агротуризм й екологічний туризм. Однак
сільський туризм поняття значно ширше (містить у собі ці два поняття).
Агротуризм - форма сільського туризму, що нерозривно пов'язана із сільським (фермерським)
господарством, що одночасно надає послуги проживання й харчування, знайомить із
сільськогосподарською діяльністю, традиціями й звичаями цього регіону. Розрізняють дві основні форми
агротуризма: оренда приміщення з обслуговуванням безпосередньо на території господарства або
розміщення на нічліг із самообслуговуванням на землях, які належать господарству (кемпінги, намети).
Екотуризм (зелений туризм) - форма активного вивчення територій з особливими природними й
культурними умовами. Екотуризм спрямований на охорону природного й культурного середовища регіонів,
які відвідують туристи. Синонімом «екотуризм» є поняття «природний туризм». Екотуризм може бути
активним (велосипедне, водне, кінний, рибальство) , фауністичні й флористичним поїздки (полювання,
тематичні поїздки), етнографічні поїздки.
По Дроздову [7], екологічний туризм повинен бути:
- зверненим до природи й заснованим на використанні переважно природних ресурсів;
- не наносить збитку природному середовищу нашого перебування або допускающим мінімальний
збиток, що не підриває екологічну стабільність середовища;
- націленим на екологічне утворення й освіту, формування відношенні рівноправного партнерства із
природою;
- місцевого соціокультурного середовища, що піклується про збереження;
- економічно ефективним й забеспечивающим стійким розвитком тих районів, де він здійснюється.
Екотуризм традиційно пов'язаний з охороною природи, і екотури розробляються на основі унікальних
об'єктів природної й культурної спадщини, або туристів, що ведуть, у місця недоторканної дикої, але не
обов'язково охоронюваної природи. Екологічні тури можна класифікувати по типах і цілям (рис.1).
Рис. 1. Класифікація типів і цілей екотуризму.
Екологічні тури можна класифікувати за багатьма ознаками, однак самі основні ознаки - це ціль тура і
його об'єкт. Об'єкт тура визначає зміст програми тура й почасти форму його організації.
Суб'єктами сільського зеленого туризму є:
- власники житлових сільських будинків, квартир й інших будов, що надають послуги й проживання,
що пройшли сертифікацію, а також розмістили інформацію про свої послуги в спеціальних виданнях і
каталогах;
- туристи, що проживають у сільській місцевості й задовольняють свої потреби у відпочинку, зміцненні
здоров'я, враженнях і т.д. і вступили в економічні відносини із сільським хазяїном й іншими суб'єктами
туристичної діяльності.
Продуктом сільського туризму є комплекс не менш, ніж із двох пропонованих за договірною ціною
туристичних послуг, необхідних для задоволення потреб суб'єкта (туриста) під час його проживання або
подорожі в сільській місцевості.
Існують специфічні риси, якими повинен мати агротуристичний регіон, для успішного розвитку
сільського зеленого туризму.
До таких рис ставляться:
1. чисте природне середовище;
2. низький рівень урбанізації й індустріалізації, для яких характерні:
- низька щільність населення;
- маленьке залучення робочого населення в несільськогосподарських професіях;
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
87
3. обмежена інтенсивність сільськогосподарської й лісової продукції;
4. сприятлива аграрна структура (господарства середньої величини);
5. гармонічний агрокультурний ландшафт;
6. невеликі доходи людей.
Основна послуга сільського зеленого туризму - це надання туристам тимчасового проживання. Сільські
будинки обладнані для прийому відпочиваючих.
Сільський туристичний продукт (комплекс сільського зеленого туризму) - це сукупність послуг нічлігу,
харчування, екскурсій і розважального обслуговування, які надає власник житла.
Туристичні послуги - послуги суб'єктів туристичної діяльності по розміщенню, харчуванню,
транспортному, інформаційно-рекламному обслуговуванню.
Послуги сільського зеленого туризму діляться на основні й додаткові.
До основних послуг ставляться:
- послугам з організації перевезення туристів;
- послуги з організації розміщення туристів;
- послуги з організації харчування туристів.
До додаткових послуг ставляться:
- послуги з організації екскурсій;
- послуги гідів, гідів-перекладачів;
- послугам залучення туристів в участь у народних обрядах і народних діях, сільських фестивалях,
ярмарках й інших масових акціях;
- послуги із прокату автомобілів, човнів;
- послуги побутового обслуговування.
Крім нематеріальних послуг, туристам можуть бути запропоновані інші товари, наприклад, карти
місцевості, народні сувеніри, туристичне спорядження й т.д.
Складовою частиною сільського зеленого продукту є:
- туристичні атракції місцевості (пам'ятники, цікаві архітектурні об'єкти, музеї, а також сільські жителі
- їхня культура й звичаї);
- інфраструктура місцевості ( гастрономічна база- ресторани, транспорт - таксі, автобуси, оренда
автомобілів)
- доступність місцевості ( кількість транспорту, дороги, аеропорти й порти, залізниця);
- імідж місцевості, що істотно впливає на підсвідоме бажання відвідати саме її;
- ціна, що залежить від безлічі факторів.
Будь-яка система - виробнича, освітня й т.д., включаючи й сільський зелений туризм, стояться на
принципах, які відображають її найбільш істотні риси. Основними принципами сільського зеленого
туризму є:
- діалектичний - дозволяє обґрунтувати взаємодія різноманітних факторів сільського зеленого туризму,
як причинно-наслідкові відносини й зв'язки, які відображають реальну дійсність;
- системний - передбачає розгляд сільського туризму як системи яка має певну структуру, взаємозв'язок
і відносини різних елементів;
- історичний - сільський зелений туризм розглядається як напрямок рекреаційної діяльності, що
розвивається в конкретних історичних умовах;
- пізнавальний - цей принцип сільський туризм пов'язаний із загальпізнавальною теорією пізнання,
загальною методологічною базою для багатьох наук.
Границі сільських розселень Європи історично представляють кілька типів поселень - села, хутора,
станції, лісництва. Проміжною формою між сільськими поселеннями й містами є селища міського типу.
Сільські поселення розрізняються між собою по розташуванням, будовами й функціями (рис. 2).
Рис. 2. Типологія сільських поселень.
Чернява Г.Л.
ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ, СУТНОСТІ АЛЬТЕРНАТИВ РОЗВИТКУ
СІЛЬСЬКОГО ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ
88
Кожен типологічний підхід представлений на рис. 2., включає основні елементи границь розселення, а
саме: територію й історію формування села, його населення в комплексі із сучасними економічними
функціями поселень, планування й будівель.
Підбор агротуристичних продуктів, які повністю відповідали вимогам відпочиваючих, є
найважливішим завданням, що коштує перед менеджерами туристичних фірм.
Наведені вище поняття, пов'язані із сільським туризмом й екотуризмом, знайшли своє використання
для українських сіл і були визначені як «сільський зелений туризм». Він охопив широкий спектр форм
відпочинку на селі: від стаціонарного відпочинку в сільській місцевості (властиво сільський туризм),
відпочинку в туристичних центрах і курортах, які розташовані в селищах і маленьких містах, до відпочинку
в сільських домогосподарствах (агротуризм). Визначення сільського руху як «зелений» підкреслює його
проекологічну орієнтацію.
Висновки. Сільський зелений туризм варто розглядати як одні з коштів диверсифікованості джерел
доходів сільського населення, як компонент комплексного розвитку сільських територій і сільської
інфраструктури, а також як один з факторів стратегії подолання бідності в сільській місцевості. Саме тому,
у країнах, які розвиваються, сільський зелений туризм усіляко підтримується й заохочується державою,
доступ до діяльності в цій сфері максимально спрощений, а суб'єкти, які надають послуги в цій сфері,
одержують усілякі преференції, у тому числі й податкові. Другий аспект укладається в одержанні
додаткових можливостей для популяризації української культури, поширення знань й інформації про
історичні, природні, етнографічні особливості України, що є підставою для визнання сільського зеленого
туризму суспільно коштовною й корисною сферою відносин, що заслуговує всілякої підтримки з боку
держави. Виходячи із цього, а також з досвіду європейських країн, класична форма сільського зеленого
туризму не стосується більше відомого в Україні поняття - надання готельних послуг. Центральною
фігурою в організації відпочинку на селі виступає сільська родина, що проживає в селі, здійснює основну
діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, і побічну - з використанням майна
цього господарства для надання послуг у сфері сільського зеленого туризму, а саме: забезпечення
відпочиваючим житлом, харчуванням, ознайомленням з місцевою культурою й традиціями.
Розвиток сільського зеленого туризму сприяє: розвитку рекреаційних зон у сільській місцевості;
можливості відпочинку людям різного соціального стану; поповненню в місцеві бюджети; підвищенню
значимості сільської місцевості; появі нових робочих місць; залученню молоді; збереженню й підтримці
екології й навколишньої природи.
Джерела та література:
1. Рутинський М. Й. Сільський туризм : навч. посіб. / М. Й. Рутинський, Ю. В. Зінько. – К. : Знання, 2006.
– 272 с.
2. Васильєв В. Сільський зелений туризм або відпочинок у селі / В. Васильєв, П. Горішевський, Н.
Васильєва // Туризм сільський зелений : науково-популярний журнал. – 2001. – № 1. – 63 с.
3. Сельский туризм, проблемы и пути их решения : материалы семинара / науч .ред. Н. Н. Гордецкая. –
Сімферополь : Сонат, 2007. – 127 с.
4. Rural Tourism and Recreation: Principles to Practice/ Ed. by L. Roberts, D. Hall. – Edinburgh : Scottish
Agricultural College, 2001. – 272 p.
5. Goeldner Charles R. Rrent Tourism: Principles, practices, philosophies/ Charles R. Goeldner, J. R. Ritchie. –
9
th
.ed. – N. Y. : John ViCeys Sons, Inc. 2002. – 624 p.
6. Dictionary of Travel. Tourism and Hospitality / Ed. S. Medlik. – Butterworth-Heinemann Etd., 1993. – P. 43.
7. Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні : [Електронний ресурс] : офіційний
сайт. – Режим доступу : www.grerntour.com.ua
Юрьевская Е.М. УДК 330.341.1.001
СОВРЕМЕННЫЕ ИННОВАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ В СИСТЕМЕ
ЭКОНОМИЧЕСКИХ ДИСЦИПЛИН
Постановка проблемы. Как показывает практика эффективность обучающих технологий в условиях
жесткой рыночной конкуренции в системе образования может быть обеспечена за счет современных
инновационных технологий в системе обучения. Такие стратегические цели могут быть реализованы только
при использовании преподавателями в обучающем процессе новых методов и подходов отличающихся от
традиционных технологий. Все большую актуальность приобретают интерактивные, инновационные
методы обучения, использование которых, прямым образом влияет на заинтересованность студентов в
изучении дисциплин, повышении уровня знаний. Это позволит вузам создать конкурентоспособный
продукт на рынке образовательных услуг.
Целью работы является рассмотрение образовательных технологий направленных на формирование и
оптимизацию образовательных процессов которые смогут сделать их более интересными для студентов.
Необходимость внедрения инновационных методов обучения в условиях кредитно-модульной технологии
вызванная потребностью времени побуждает к формированию навыков у студентов и профессиональной
http://www.grerntour.com.ua/
|