Інноваційна діяльність — основа ефективного підприємництва
У статті розглянуто сутність інноваційної діяльності, досліджено чинники успішності, перешкод впровадження інновацій, а також обґрунтовано роль інноваційної діяльності для ефективного підприємництва....
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2011
|
| Назва видання: | Вісник економічної науки України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45790 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Інноваційна діяльність — основа ефективного підприємництва / Т.О. Пожуєва, О.М Лебедєва // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 1 (19). — С. 117-119.— Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-45790 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-457902013-06-19T03:28:43Z Інноваційна діяльність — основа ефективного підприємництва Пожуєва, Т.О. Лебедєва, О.М Наукові статті У статті розглянуто сутність інноваційної діяльності, досліджено чинники успішності, перешкод впровадження інновацій, а також обґрунтовано роль інноваційної діяльності для ефективного підприємництва. В статье рассмотрена сущность инновационной деятельности, исследованы факторы успешности и преград внедрения инноваций, обосновано значение инновационной деятельности для эффективного предпринимательства. Essence of innovative activity is considered in the article. The factors of success and barriers of introduction of innovations are investigated. The value of innovative activity is grounded for an effective enterprise. 2011 Article Інноваційна діяльність — основа ефективного підприємництва / Т.О. Пожуєва, О.М Лебедєва // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 1 (19). — С. 117-119.— Бібліогр.: 6 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45790 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наукові статті Наукові статті |
| spellingShingle |
Наукові статті Наукові статті Пожуєва, Т.О. Лебедєва, О.М Інноваційна діяльність — основа ефективного підприємництва Вісник економічної науки України |
| description |
У статті розглянуто сутність інноваційної діяльності, досліджено чинники успішності, перешкод впровадження інновацій, а також обґрунтовано роль інноваційної діяльності для ефективного підприємництва. |
| format |
Article |
| author |
Пожуєва, Т.О. Лебедєва, О.М |
| author_facet |
Пожуєва, Т.О. Лебедєва, О.М |
| author_sort |
Пожуєва, Т.О. |
| title |
Інноваційна діяльність — основа ефективного підприємництва |
| title_short |
Інноваційна діяльність — основа ефективного підприємництва |
| title_full |
Інноваційна діяльність — основа ефективного підприємництва |
| title_fullStr |
Інноваційна діяльність — основа ефективного підприємництва |
| title_full_unstemmed |
Інноваційна діяльність — основа ефективного підприємництва |
| title_sort |
інноваційна діяльність — основа ефективного підприємництва |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Наукові статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45790 |
| citation_txt |
Інноваційна діяльність — основа ефективного підприємництва / Т.О. Пожуєва, О.М Лебедєва // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 1 (19). — С. 117-119.— Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Вісник економічної науки України |
| work_keys_str_mv |
AT požuêvato ínnovacíjnadíâlʹnístʹosnovaefektivnogopídpriêmnictva AT lebedêvaom ínnovacíjnadíâlʹnístʹosnovaefektivnogopídpriêmnictva |
| first_indexed |
2025-07-04T04:45:07Z |
| last_indexed |
2025-07-04T04:45:07Z |
| _version_ |
1836690239025840128 |
| fulltext |
2011/№1 117
Постановка проблеми. Роль інноваційної діяльності
як вирішального фактора підвищення ефективності ви-
робництва, забезпечення стабільного економічного рос-
ту постійно зростає і в сучасних умовах для промислових
підприємств є пріоритетним напрямком. В умовах зрос-
таючої зовнішньої і внутрішньої конкуренції це інновації,
це зокрема, нові ідеї і продукти, прогресивні технології
та організаційні рішення які значною мірою визначають
успіх підприємницької діяльності, забезпечують вижи-
ваність і фінансову стабілізацію підприємств [6, с. 252].
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Важливість
дослідження інноваційної діяльності підкреслюється
вченими-економістами, які займаються проблемами
науково-технічного прогресу. Наукові основи теорії
інновацій закладені Й. Шумпетером, М. І. Туган-Бара-
новським, М. Д. Кондратьєвим, набули подальшого роз-
витку у працях Й. Аллена, Д. Брайта, П. Друкера, В. Зом-
берта, М. Менсфілда, Г. Менша, Ф. Ніксона, Б. Санто,
В. Василенко, Н. І. Редіна, А. І. Ковальова, Ю. А. Ко-
валькова, А. В. Бусигіна, В. Я. Маштабея, Н. К. Моїсее-
вої, М. Портера, Х. Ансоффа та ін.
Дослідженнями основних причин, які стримують
активізацію інноваційної діяльності, пошуком дієвих
інструментів та механізмів, які сприяли б підвищенню
рівня керованості процесами генерування, продукуван-
ня та розповсюдження інновацій, займалися вітчизняні
та зарубіжні науковці Ю. М. Бажал, Є. І. Бойко,
І. М. Буднікевич, М. О. Данилюк, М. І. Долішній,
О. О. Лапко, Д. М. Черваньов, І. М. Школа, В. В. Яцу-
ра, а також А. Б. Аверкієв, Г. Я. Гольдштейн, В. Я. Гор-
фінкель, П. Н. Завлін, С. Д. Ільєнкова.
Мета статті — дослідження теоретичних аспектів
інноваційної діяльності, та сучасних підходів щодо впро-
вадження інновацій.
Виклад основного матеріалу. У сучасному світі економ-
ічний розвиток країн визначається не природними ресур-
сами і не обсягами промислового виробництва, а сукупною
здатністю суб’єктів господарювання до впровадження но-
вих ідей з метою задоволення споживчого попиту в певних
товарах чи послугах. Пошук цих ідей є реакцією підприємців
на зменшення доходу від своєї діяльності, що спричиняє
насичення ринку відповідними товарами, а втілення цих
ідей у життя залежить від ресурсних та інноваційних мож-
ливостей суб’єктів господарювання і від загального рівня
науково-технічного розвитку країни [2, c.12].
Для розгляду теоретичних аспектів інноваційної діяль-
ності, необхідно, перш за все, визначитись із понятійним
апаратом. Конкретність підходу потребує точності понятій-
ного апарату, який визначає сутність та механізми інновацій-
ної діяльності. У науковій літературі немає однозначного
визначення поняття «інновація», але зарубіжні й вітчизняні
науковці вказують на зв’язок інновацій із прогресом [5, с. 34].
Зокрема Дудар Т. Г. та Мельниченко В. В. вважають,
що інновація (нововведення) — кінцевий результат кре-
ативної діяльності, втілений у виведеному на ринок но-
вому чи вдосконаленому продукті, технологічному про-
цесі, що використовується у практичній діяльності, або
новому підході до надання споживчих послуг [2, c.14].
Ми вважаємо, що лише підприємства, які інноваційно
розвиваються, здійснюють різноманітні дослідження можуть
конкурувати із зарубіжною продукцією, що має технологічні
та економічні переваги в порівнянні із вітчизняною продук-
цією. Інновація приводить виробничий організм у новий
стан. Упровадження новацій відбувається цілеспрямовано,
з метою поліпшення функціонування підприємства, тому
можна стверджувати, що інновація є цільовою зміною
підприємства як системи, завдяки якій створюються новий
засіб для задоволення певної потреби людей. Звідси й трак-
тування поняття «інновація» у Законі України «Про іннова-
ційну діяльність»: «Це новостворені (застосовані) і (або)
вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція
або послуги, а також організаційно-технічні рішення вироб-
ничого, адміністративного, комерційного або іншого харак-
теру, що істотно поліпшують структуру та якість виробниц-
тва і (або) соціальної сфери» [1].
З огляду на те, що на ринку фігурує і конкурує вже
не окремий товар, а комбінований пакет товарів, послуг
та інформації, конкурентоспроможність продукції зале-
жить вже не лише від її конкретного виробника, а й від
спроможності національного зокрема і глобального за-
галом середовища та його учасників до супроводження
й використання цього продукту. Різко зростає вимога до
цілісності цього середовища, кваліфікованості, дисцип-
лінованості, платоспроможності його учасників.
Інновації дедалі більше стають тим фундаментом,
який визначає економічну потужність підприємства та
його перспективи на світовому ринку. На підприємствах
в країнах, що належать до інноваційних лідерів, спосте-
рігається висока концентрація найбільш рентабельних
видів бізнесу, переважно високотехнологічна структура
національного виробництва, винесення за межі власної
країни промислово-технологічного циклу виробництв,
які є екологоємними, ресурсоємними тощо, та зосеред-
ження найбільших фінансових потоків. Попри те, що
між цими країнами спостерігається жорстка конкурен-
ція за високорентабельні види діяльності, у випадках
виникнення спільної загрози існуванню чинної соціаль-
но-економічної моделі вони об’єднують свої зусилля для
реалізації спільної політики щодо джерел цієї загрози.
Інноваційна діяльність — зазвичай спрямована на
використання та комерціалізацію результатів із страте-
гічного маркетингу, наукових досліджень, організацій-
но-технічної підготовки виробництва, виробництва й
оформлення новацій, їх упровадження і поширення на
інші сфери (дифузія) [4, c.67].
Інноваційна діяльність є складним процесом трансфор-
мації новоотриманих ідей та знань в об’єкт економічних
відносин. Без сумніву такий процес становить складну ба-
Т.О. Пожуєва
канд. екон. наук
О.М. Лебедєва
м. Запоріжжя
ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ — ОСНОВА ЕФЕКТИВНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
ПОЖУЄВА Т.О., ЛЕБЕДЄВА О.М.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ118
гаторівневу систему економічних відносин щодо «уречев-
лення» знань, якій властиві специфічні взаємозв’язки та
закономірності. З огляду на значну, часом визначальну роль,
яку інноваційні процеси відіграють в сучасній економіці,
визначення та врахування цих особливостей є неодмінною
умовою забезпечення економічної ефективності підприє-
мництва. Формування таких умов можливе лише через ак-
тивізацію суб’єктами господарювання інноваційної діяль-
ності. Це означає, що першочерговим завданням, у цьому
напрямку, повинно стати дослідження тих питань, вирішен-
ня яких кардинально змінить відношення до процесу інно-
ваційної діяльності всіх його учасників: продукувати та
впроваджувати інновації повинно стати не тільки економ-
ічною доцільністю, але й необхідністю. Згідно із Законом
України об’єктами інноваційної діяльності вважаються:
— інноваційні програми і проекти;
— нові знання та інтелектуальні продукти;
— виробниче обладнання та процеси;
— інфраструктура виробництва і підприємництва;
— організаційно-технічні рішення виробничого,
адміністративного, комерційного або іншого характеру,
що істотно поліпшують структуру і якість виробництва
і (або) соціальної сфери;
— сировинні ресурси, засоби їх видобування і пе-
рероблення;
— товарна продукція;
— механізми формування споживчого ринку і збу-
ту товарної продукції.
За ринкових умов інновації пронизують всю еко-
номіку, як необхідна умова розвитку виробництва, роз-
ширення виробничих можливостей підприємства, підви-
щення якості продукції, появи нових товарів і послуг, а
також є засобом, за допомогою якого організації адап-
туються до змін у зовнішньому середовищі І змінюють
його самі у власних інтересах [2, c.15].
Таким чином, у сучасних умовах інноваційна
діяльність організацій та підприємств набуває важливої
ролі, є запорукою успіху на конкурентному ринку та
основою ефективного підприємництва.
Інноваційна діяльність і зокрема прийняття
підприємством рішення про нововведення, на практиці
має певний ризик. Для втілення в життя інноваційних
рішень необхідно усвідомити до якого результату це
призведе: до успіху чи занепаду на ринку.
Визначенню чинників успішності та невдач ново-
введень присвячено чимало досліджень у Європі, США,
Японії, висновки яких дають схожі результати. Перш за
все відзначається висока «смертність» нових ідей. Із 100
ідей до розробки береться 26,6 %, до стадії випробувань
доходить 12,4 %, впровадженими та комерційно успіш-
ними виявилось лише 9,4 %.
Французький дослідник Купер вивчав причини успіху
та провалу 195 промислових товарів, з них у 102 випадках
фірми вважали успішними, а у 93 випадках — провалом.
Дослідження Т. Коно свідчить, що на японських
підприємствах 33,1 % започаткованих ідей дійшло до стадії
технічного розроблення і 47,1 % з них до стадії комерцій-
ного розроблення. Із цієї частки повністю були прийняті,
матеріалізовані у зразках, дійшли до масового виробниц-
тва і споживання лише 55,9 % ідей. Загальна питома вага
повністю реалізованих ідей дорівнює, таким чином 8,7 %
((0,331 • 0,471 • 0,559) = 0,087). Згідно розрахунків Ми-
китюка П. П. автора, для успіху одного нововведення по-
трібно спродукувати 18 нових ідей, а свої дослідження
шляхом угрупування результатів позначив у вигляді кри-
вої «смертності» ідей нових товарів нових [3, c.75].
На успішність нововведень впливають такі чинники:
— наявність в організації джерела творчих ідей;
— ефективна система відбору та оцінки ідей нових
виробів;
— орієнтація на ринок;
— перевага товару над товарами конкурентів;
— маркетингове ноу-хау;
— відповідність інноваційної стратегії меті організації;
— доступ організації до ресурсів;
— глобальна концентрація товару.
У конкретному середовищі організації (фірми,
підприємства) намагаються першими вийти на ринок з
новим продуктом (технологією), щоб отримати додаткові
прибутки у вигляді інтелектуальної ренти, оскільки з
дифузією інновації попит на неї зменшується. Окрім того,
керівництво підприємства зацікавлене у створенні про-
дукції, яка б істотно перевершувала за своїми споживчи-
ми властивостями вже існуючі аналоги і яка б могла ста-
ти базовою для подальших модифікацій [3, c.76].
Отже, ключовим чинником успіху нововведення є:
1) перевага товару над своїми конкурентами, тобто
наявність у нього унікальних властивостей, що допома-
гає кращому сприйманню споживачем — цей чинник усі
дослідники відзначають як головний;
2) маркетингове ноу-хау фірми, тобто краще розум-
іння поведінки споживачів, психології сприйняття нови-
нок, тривалості ЖЦТ і розмірів потенційного ринку;
3) висока синергія НДР і виробництва, або взаємо-
дія всіх підрозділів підприємства як одного цілого —
технологічне ноу-хау.
Усі три чинника перебувають під контролем
підприємства, що виключає всякий фаталізм в інно-
ваційній діяльності, успіх тут визначається якістю інно-
ваційного менеджменту.
У результаті проведених досліджень Купер запропо-
нував сої наступні п’ятнадцять правил успіху нововведень:
1) унікальний (переважаючий) товар, який прино-
сить споживачу додаткові переваги;
2) потужна маркетингова орієнтація на ринок і
клієнта;
3) глобальна концепція товару, який первісно орі-
єнтований на міжнародний ринок;
4) інтенсивний первісний аналіз: ще до початку
розроблення виділяються відповідні ресурси на всебічне
техніко-економічне обґрунтування;
5) точне формулювання концепції: перелік конкрет-
них завдань, вибір цільового ринку, набору властивос-
тей і позиціювання товару;
6) структурований план освоєння: перехід від на-
міченого позиціювання до плану операційного марке-
тингу в термінах ціни, збуту і комунікації;
7) міжфункціональна координація: НДЦКР — ви-
робництво — маркетинг;
8) підтримка керівництва: спеціальна структура підтрим-
ки інновації, ресурси і правильне сприйняття процесу;
9) використання синергії: реалізувати сильні сторони,
використовуючи технологічний і комерційний синергізм;
10) привабливість ринків;
11) попередній відбір: успіх і провал можна перед-
бачити;
ПОЖУЄВА Т.О., ЛЕБЕДЄВА О.М.
2011/№1 119
12) контроль за перебігом роздроблення: дуже важ-
ливо для успіху;
13) доступ до ресурсів: необхідно мати певні кад-
рові, фінансові і технічні ресурси;
14) чинник часу: швидкий вихід на ринок;
15) багатоступінчаста процедура: корисно розроб-
ляти поетапно.
Дослідження провідних у США економістів Буза,
Аллена і Хемілтона виявили такі основні чинники усп-
іху нововведень:
— адаптивність товару до вимог ринку;
— технологічна перевага товару;
— підтримка інновації керівництвом фірми;
— використання оцінних процедур;
— сприятливе конкурентне середовище;
— відповідність організаційної структури [3, c.77].
Таким чином, з наведених результатів досліджень,
можна зробити висновок, що головними чинниками ус-
піху нововведень є: з одного боку, — товар, який відпов-
ідає вимогам ринку, а з іншого — можливості самої фірми;
а також рівень новизни та адаптованості до споживачів,
швидкість виходу на ринок та його знання, тощо.
Нововведення бувають не лише успішними, а й не-
вдалими. Особливо висока частка невдач у сфері спожив-
чих товарів. У дослідженнях Буза, Аллена і Хемілтона
(США) наводяться такі дані: приблизно 80 % нових спо-
живчих товарів, 30 % нових промислових продуктів і 20 %
становлять нові послуги, приречені на невдачу. Більшість
аналітиків гадають, що відсоток невдалих нововведень
зростатиме, бо цьому сприяють такі чинники [3, c.78]:
— скорочення життєвого циклу товарів;
— зростання витрат на дослідження новацій;
— глобалізація конкуренції;
— збільшення сегментованості ринків;
— зростання пропозицій нових товарів;
— жорсткість законодавчих актів про охорону при-
родного середовища і захист прав споживачів;
— зменшення рентабельності торгових марок
підприємств (компаній) послідовників;
— зволікання з розробленням інновацій.
Таким вчином можна погодитися з думкою Микитюка
П. П. невдачі — це невід’ємна частина інноваційного проце-
су, менеджерам необхідно постійно аналізувати причини, які
ведуть до фіаско нововведень, з метою уникнення багатьох
проблем або значного зниження ризиків [3, c.78].
В той же час для ведення успішної підприємницької
діяльності необхідною умовою є не тільки впровадження
інновацій, але й систематичний аналіз інноваційних ідей,
під час розроблення нововведень необхідне накопичен-
ня інформації про використання вже існуючих нововве-
день їх поширення та успіх чи занепад на ринку.
В управлінні інноваційною діяльністю суб’єктів
підприємницької діяльності пріоритетне значення нале-
жить інноваційному потенціалу підприємства, який є
стратегічним критерієм ефективності функціонування
підприємства, його результуючої складової. У процесі
управління інноваційною діяльністю суб’єктів підприє-
мницької діяльності необхідно знаходити оптимальне
співвідношення між наступними параметрами:
1) характеристики проекту (тривалість, вартість, не-
обхідні ресурси, характеристики майбутньої інновації);
2) наявний промисловий потенціал підприємства;
3) фактори зовнішнього середовища (попит, ла-
тентні потреби, рівень існуючої або можливий рівень
майбутньої конкуренції, інвестиційний клімат, податко-
вий режим, політичний клімат, включаючи пільги
підприємствам-новаторам, митну політику, обмінний
курс валют та ін.) [6, c.253].
Значний прорив в технологіях та інформаційній сфері
спонукає підприємства орієнтуватися на нові джерела
конкурентних переваг та створювати їх. Сучасний етап
пов’язаний із зайняттям вільного місця серед складових
динамічних порівняльних переваг науково-технічними
досягненнями та інноваціями на всіх стадіях життєвого
циклу продукту, починаючи від створення товару або по-
слуги, через просування його від виробника до споживача
та закінчуючи наступною утилізацією. Необхідність інно-
вацій диктує не лише зовнішнє середовище, але й загроза
старіння існуючих продуктів. В цих трансформаціях вини-
кають як нові потреби, так і нові знання, а також способи
задоволення цих потреб. Темпи змін, що все прискорю-
ються, — поява нових технологій, зміна переваг і смаків
споживачів, посилення конкуренції — детермінують ско-
рочення життєвого циклу товару. Компанії, нездібні мо-
дернізувати виробництво, рано чи пізно поступаються
місцем на ринку передовим організаціям.
Роль інноваційної діяльності для підприємництва
постійно зростає, оскільки практика бізнесу буквально
примушує кожну компанію урізноманітнити і раціоналі-
зувати своє виробництво. Впровадження інновацій все
більше розглядається як єдиний спосіб підвищення кон-
курентоспроможності вироблених товарів, підтримки ви-
соких темпів розвитку і рівня прибутковості підприємств.
Висновки. Важливість інноваційної діяльності
підкреслюється вченими-економістами, які займаються
проблемами науково-технічного прогресу. Дослідження
у цій сфері є досить актуальними, спираючись на те, що
успішна інноваційна діяльність є основою для ефектив-
ного підприємництва [6, c.252].
У наш час нововведення охоплюють майже всі сфери
людської діяльності і радикально впливають на процеси
господарювання. Результати проведеного дослідження доз-
воляють зробити висновок, що впровадження інновацій має
великий вплив на ефективність виробництва, вони забез-
печують виживаність і фінансову стабільність підприємств,
сприяють високим темпам розвитку і рівня прибутковості,
прогресивні технології та організаційні рішення значною
мірою визначають успіх підприємницької діяльності.
Литература
1. Закон України «Про інноваційну діяльність» №40-
IV від 04.07.2002 р. зі змінами та доповненнями.
2. Дудар Т. Г. Інноваційний менеджмент / Т. Г. Дудар,
В. В. Мельниченко. — К. : ЦУЛ, 2009. — 256 с.
3. Микитюк П. П. Інноваційний менеджмент / П. П. Ми-
китюк. — Тернопіль : Економічна думка, 2006. — 295 с.
4. Інвестиційно-інноваційна діяльність: теорія, прак-
тика, досвід : монографія / Денісенко М. П., Михайло-
ва Л. І., Грищенко І. М. та інш. — Суми : Університетсь-
ка книга, 2008. — 1050 с.
5. Карпухно І. Теоретичні аспекти інноваційного роз-
витку України / Карпухно І. // Економіка. — №5 (105). —
2010. — С. 33–37
6. Магамедимінова З. І. Оцінка інноваційної позиції
підприємства / Магамедимінова З. І. // Коммунальное
хозяйство городов. — № 75. — 2007. — С. 252–256.
ПОЖУЄВА Т.О., ЛЕБЕДЄВА О.М.
ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ120
В соответствии с Соглашением между Европейским
Союзом (ЕС) и Украиной сближение законодательства
Украины и ЕС является важнейшим условием усиления
экономических связей между странами. Согласно програм-
ме интеграции Украины в ЕС приоритетность сотрудни-
чества Украины с отдельными Государствами-членами ЕС
вызвана тем, что данное сближение будет определять на-
правления экономического прогресса и политическую
стабильность в регионе в долгосрочной перспективе. Тес-
ное сотрудничество Украины и ЕС позволит обеспечить в
Украине благоприятный климат для внутренних и внешних
инвестиций, свободное движение капитала, улучшить ус-
ловия защиты инвестиций. Украина взяла на себя обяза-
тельства по приведению украинского законодательства в
соответствие с законодательством ЕС.
Одновременное использование в Государствах ЕС
таких форм достижения когерентности, как сближение,
унификация и гармонизация, позволили эффективно
сочетать национальный налоговый суверенитет и над-
национальные интересы [1, с. 62].
Сближение является наиболее мягкой формой пра-
вового воздействия на сложившиеся системы. Оно осу-
ществляется через согласование общих подходов и кон-
цепций, совместную разработку правовых принципов и
отдельных решений, обеспечение их взаимного соответ-
ствия. В отличие от сближения унификация — это уже
кардинальная мера. Она предусматривает обязательное
единообразие юридических норм и правил. Гармониза-
ция — это выработка общего курса государств в опреде-
ленной сфере правоотношений на соответствующем эта-
пе интеграции. Она подразумевает согласованность пра-
вового регулирования, синхронность и последователь-
ность принятия актов, приоритетность международных
договоров и соглашений над национальным законода-
тельством. В налоговой сфере предполагается сохранение
самобытности национальных систем [1, с. 62, 63].
Термин «адаптация» (от позднелатинского
adaptation — приспособление).
В действующем законодательстве Украины исполь-
зуются термины «адаптация» и «сближение» [2]. На про-
тяжении последних десяти лет наблюдается повышенный
интерес ученых к проблемам, посвященным адаптации,
сближения и гармонизации налогового законодательства
Украины к налоговому законодательству ЕС.
В Украине также как и в налоговом законодатель-
стве ЕС по способу взимания различают прямые и кос-
венные налоги. Прямые налоги взимаются непосред-
ственно с имущества или доходов налогоплательщика.
К прямым налогам относятся: подоходный налог, налог
на прибыль корпораций, налог на операции с ценными
бумагами, земельный налог, налог на имущество, налог
на наследство и другие. Косвенные налоги включаются
в цену товаров и услуг. В зависимости от объектов взи-
мания косвенные налоги подразделяются на косвенные
индивидуальные, которыми облагаются строго опреде-
ленные группы товаров; косвенные универсальные,
которыми облагаются в основном все товары и услуги;
фискальные монополии, которыми облагаются все то-
вары, производство и реализация которых сосредоточе-
ны в государственных структурах; таможенные пошли-
ны, которыми облагаются товары и услуги при совер-
шении экспортно-импортных операций.
На сегодняшний день налоговая система Украины
не может быть отнесена к числу институтов, создающих
благоприятные условия для экономического роста. Как
отмечает А. Соколовская, не смотря на то, что в евро-
пейских странах с развитой рыночной экономикой со-
отношение между налоговой нагрузкой на потребление,
труд и капитал аналогично тому, которое имеет место в
Украине, все же эти богатые страны с большим эконо-
мическим потенциалом, имеют возможность поступить-
ся экономической эффективностью ради справедливо-
сти в распределении доходов. Именно поэтому в про-
цессе реформирования налоговой системы Украины, по
мнению А. Соколовской, приоритетным является сни-
жение налоговой нагрузки на капитал [3, с. 81].
Что касается использования непрямых налогов в раз-
витых странах и в развивающихся странах, то налоговые
системы этих стран существенно разнятся. Налоговые
системы богатых европейских стран отдают предпочте-
ние универсальным непрямым налогам, преимуществен-
но налогу на добавленную стоимость (НДС). По мнению
И. Педь, это связано с тем, что НДС имеет более широ-
кую базу налогообложения и является более нейтральным
с точки зрения влияния на процесс принятия экономи-
ческих решений относительно инвестиций и потребле-
ния [4, с. 86]. Увеличение мобильности капитала и обо-
стрение международной налоговой конкуренции в сфере
прямого налогообложения постепенно повысили фис-
кальное значение непрямых налогов [4, с. 90].
Адаптация налогового законодательства Украины к
законодательству ЕС — длительный и постепенный про-
цесс, требующий изучения действующего налогового
законодательства в странах ЕС, проведения сравнитель-
ного анализа с целью создания условий для равноправ-
ного партнерства Украины с ЕС, улучшения условий
деятельности иностранных компаний в Украине и со-
здания благоприятного инвестиционного климата.
Сближение налогового законодательства Украины
с законодательством ЕС в сфере косвенного налогооб-
ложения призвано не только согласовать условия взи-
мания и ставки косвенных налогов с действующими в
ЕС, но и содействовать внедрению равноправного ре-
жима свободной торговли между Украиной и ЕС.
Вопросы исследования и анализа развития налоговой
политики Украины в сфере косвенного налогообложения
с целью ее адаптации к налоговой политике ЕС особенно
актуальны в настоящее время и требуют дальнейшего уг-
лубления. В условиях финансового кризиса сближение
налогового законодательства Украины и ЕС позволит со-
Д.В. Пономаренко
канд. экон. наук,
г. Донецк
СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ НАЛОГОВОЙ ПОЛИТИКИ УКРАИНЫ
И ЕВРОПЕЙСКОГО СОЮЗА В СФЕРЕ КОСВЕННОГО НАЛОГООБЛОЖЕНИЯ
ПОНОМАРЕНКО Д.В.
|