До питання про шляхи подолання світової фінансової кризи, запровадження світової резервної валюти і організації для управління нею міжнародного банку

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Швайка, М.А
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2011
Назва видання:	Вісник економічної науки України
Теми:	Наукові повідомлення
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45802
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	До питання про шляхи подолання світової фінансової кризи, запровадження світової резервної валюти і організації для управління нею міжнародного банку / М.А Швайка // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 1 (19). — С. 192-200. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-45802
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-458022013-06-19T03:47:16Z До питання про шляхи подолання світової фінансової кризи, запровадження світової резервної валюти і організації для управління нею міжнародного банку Швайка, М.А Наукові повідомлення 2011 Article До питання про шляхи подолання світової фінансової кризи, запровадження світової резервної валюти і організації для управління нею міжнародного банку / М.А Швайка // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 1 (19). — С. 192-200. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45802 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові повідомлення Наукові повідомлення
spellingShingle	Наукові повідомлення Наукові повідомлення Швайка, М.А До питання про шляхи подолання світової фінансової кризи, запровадження світової резервної валюти і організації для управління нею міжнародного банку Вісник економічної науки України
format	Article
author	Швайка, М.А
author_facet	Швайка, М.А
author_sort	Швайка, М.А
title	До питання про шляхи подолання світової фінансової кризи, запровадження світової резервної валюти і організації для управління нею міжнародного банку
title_short	До питання про шляхи подолання світової фінансової кризи, запровадження світової резервної валюти і організації для управління нею міжнародного банку
title_full	До питання про шляхи подолання світової фінансової кризи, запровадження світової резервної валюти і організації для управління нею міжнародного банку
title_fullStr	До питання про шляхи подолання світової фінансової кризи, запровадження світової резервної валюти і організації для управління нею міжнародного банку
title_full_unstemmed	До питання про шляхи подолання світової фінансової кризи, запровадження світової резервної валюти і організації для управління нею міжнародного банку
title_sort	до питання про шляхи подолання світової фінансової кризи, запровадження світової резервної валюти і організації для управління нею міжнародного банку
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Наукові повідомлення
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45802
citation_txt	До питання про шляхи подолання світової фінансової кризи, запровадження світової резервної валюти і організації для управління нею міжнародного банку / М.А Швайка // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 1 (19). — С. 192-200. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT švajkama dopitannâprošlâhipodolannâsvítovoífínansovoíkrizizaprovadžennâsvítovoírezervnoívalûtiíorganízacíídlâupravlínnâneûmížnarodnogobanku
first_indexed	2025-07-04T04:46:07Z
last_indexed	2025-07-04T04:46:07Z
_version_	1836690301447569408
fulltext	ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ192 3. Российская экономика в 2007 году: тенденции и перспективы / Е. Гайдар. М. : Институт экономики пе- реходного периода. 2008. Электронное издание, режим доступа к изданию: www3. iep. ru. 4. Россия: экономическая конъюнктура. Итоги 2006 г. Информационно-аналитический сборник. — Руководи- тель редколлегии В. Б. Безруков 2007. — Электронное издание, режим доступа к изданию : http:// russia. org. ua. 5. Косикова Л. Производственное сотрудничество России с Украиной: тенденции и противоречия / Л. Ко- сикова // Российский экономический журнал. — 2002. — № 2. — С. 72 6. Внешнеэкономическая деятельности организаций Белгородской области в 2007 году: аналитический мате- риал / Федеральная служба государственной статистики, Территориальный орган федеральной службы государ- ственной статистики по Белгородской области — Белго- род : Изд-во Белгородского облкомстата, 2008. — 43 с. 7. Внешнеэкономические связи предприятий и орга- низаций Белгородской области за 2007 г. : стататистичес- кий бюллетень / Федеральная служба государственной статистики, Территориальный орган федеральной служ- бы государственной статистики по Белгородской обла- сти — Белгород: Изд-во Белгородского облкомстата, 2008. 8. Краснодемский, В. Интервью с губернатором Бел- городской области Е. Савченко/ Краснодемский В. // Европа-центр. — 2005. — №1 (7) февраль. — С. 19–25. Світова економіка протягом тривалого часу перебу- ває у глибокій фінансовій і економічній кризі, пов’язаній з невідповідністю її валютної системи і сучасним вимо- гам. Найслабшою ланкою світової глобальної економіки є фінансова система. Численні міжнародні наради з пи- тань пошуку шляхів подолання світової фінансової кри- зи (за участю великої вісімки чи двадцятки) не принесли бажаного результату, бо заходи по її подоланню опраць- овуються з позицій тих, що спровокували кризу, на фінан- совому балагані наживаються і до вирішення сучасних назрілих питань намагаються застосувати старі підходи, характерні для функціонування неіснуючої золотогрошо- вої системи, які дають змогу США, країнам Євросоюзу від теперішнього підходу отримувати чималі бариші, хоч від цього страждають мільйони людей у всьому світі. Учасники цих нарад, яких ніхто не уповноважував на подібні дії, свої інтереси видають за інтереси усього людства. Пустослів’я лідерів G8 і G20 ставить світ на грань катастрофи. Щорічно ці формування демонстру- ють різницю між пустими словами і серйозним світовим управлінням. Тому ці формування треба розпустити, щоб вони не підміняли ООН. У минуле відійшли побудовані на золоті попередні грошові системи: 1) золотомонетна; 2) золотозливкова; 3) золотодевізна. Вони глибоко досліджені й описані в літе- ратурних джерелах. Старі підходи, що застосовувалися до оцінки золотогрошової системи, помилково намагають- ся застосувати для аналізу іншої, сучасної грошової сис- теми, яка прийшла на зміну золотогрошовій. Тепер відбулася демонетизація золота й у всьому світі існує кредитна грошова система. Вона дуже слабо досліджена. Її зміст не розкритий дослідниками в нау- ковій літературі. Їй не присвячено жодної фундаменталь- ної праці й помилково цю грошову систему називають паперовою. 3–5 % паперових грошей в загальній кількості грошової маси не можуть визначати природи грошової маси вцілому. Теперішня світова фінансова криза, яка охопила всі країни, у тому числі й Україну, свідчить про те, що у здійсню- ваній грошовій політиці допущені серйозні прорахунки, через що вона не відповідає вимогам життя. Криза — це плата за помилки. Створено умови для розбухання грошо- вих бульбашок, пророблення з ними різного роду фокусів, спекулятивних афер на мільярдні суми і за допомогою под- ібних засобів відбувається пограбування мільйонів людей в усьому світі. Недосконала організація світової валютної системи привела до небаченого відриву грошей від товар- ної маси. Відсутнє правильне розуміння процесів, які відбу- ваються в сучасних грошових механізмах. Це не дозволяє виробити відповідні практичні рекомендації. Пов’язана з недоліками в організації грошової си- стеми, сучасна економічна й фінансова криза, яка ви- бухнула останнім часом і охопила увесь світ, розорює країни, банки, страхові організації, підприємства, які закриваються і звільняють робітників, позбавляючи широкі верстви населення праці й засобів до існування. Світові втрати від фінансової кризи становлять 5 трлн. доларів. Це 160 бюджетів України. Світова еконо- міка перебуває в стані великої нестійкості, ризикуючи дійти до найбільшого краху з часів Великої депресії. Криза розпочалася 2007 р. у США і поширилася на весь світ. Це пов’язано, в першу чергу, з доларом, який став світовою резервною валютою і не справився з цією своєю новою функцією. Тому незадовільне функціону- вання побудованого на доларі як резервній валюті світо- вого грошово-валютного механізму має безпосереднє відношення до світової кризи. Побудована на доларі міжнародна валютна система має дуже серйозні вади. Перетворення валюти однієї країни в міжнародну, причому без будь-яких зобов’язань і відповідальності, надало цій країні величезні вигоди й переваги у здійсненні кредитної експансії, створивши значні можливості її урядовцям і бізнесменам для зло- вживань. М.А. Швайка академік АЕН України, м. Київ ДО ПИТАННЯ ПРО ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ, ЗАПРОВАДЖЕННЯ СВІТОВОЇ РЕЗЕРВНОЇ ВАЛЮТИ І ОРГАНІЗАЦІЇ ДЛЯ УПРАВЛІННЯ НЕЮ МІЖНАРОДНОГО БАНКУ ШВАЙКА М.А. 2011/№1 193 З того часу, як Президент США Ричард Ніксон з 15 серпня 1971 року заборонив обмін доларів на золото, Америка отримала можливість наводнити увесь світ пус- тими нічим не забезпеченими доларами, отримуючи від цього величезні незаслужені доходи. Провокування ними світової катастрофи — фінансової кризи — ще й досі не змусило їх отямитись. Особиста вигода поставлена вище здорового глузду й інтересів усього людства. Цьому сприяє також світове співтовариство, яке виявилось нездатним запровадити нову резервну світову валюту і створити світо- вий банк, який регулював би обіг нових світових грошей. Зняття обмежень на недопущення створення зай- вої кількості грошей стало провокувати інфляцію у світо- вих масштабах. Теперішня міжнародна валютна система не має механізму попередження стійкого торгового дисбалан- су, тому ніщо не завадило США нагромаджувати дефі- цит поточного рахунку, який з 1980 р. сягнув гігантської суми — 3 трлн. доларів. Цей дефіцит наводнює при цьо- му планету доларами, які стали новим міжнародним резервним активом замість золота. Сучасну кризу не без підстав називають доларовою, тому що вона викликана нагромадженням зайвих дола- рових активів, якими спровокувала обвал самої вартості долара. Тепер у світі домінують чотири валюти, що мають неофіційний статус резервних: долар США, євро, фунт стерлінгів і єна. В них відбувається понад 80 % розра- хунків у міжнародній торгівлі, а також номінується близько 95 % офіційних резервів і міжнародних фінан- сових активів. Це дозволяє цим країнам замикати на собі основні глобальні потоки капіталу. Серед різних ключових валют домінуюче станови- ще займає долар. США уже протягом 40 років активно використову- ють статус долара як ключової міжнародної валюти для фінансування хронічного дефіциту свого платіжного балансу, розміщуючи серед іноземних інвесторів дола- рові боргові зобов’язання. У зв’язку з отриманням ве- личезних незаслужених доходів від безконтрольного випуску у світ доларів перед США постало питання про їх використання, що породило марнотратство і парази- тизм. В перші роки після зняття гарантій на обмін до- ларів на золото, коли у США хлинула лавина дармових грошей, вони навіть не знали, що з ними робити. По- ступово стали залучати до житлового будівництва. США виробляють20 % світового ВВП, а спожива- ють 40 %. Через цей паразитизм США чекає катастро- фа. І вона розпочнеться з фінансової кризи. На долю реального сектора економіки припадає 19 % ВВП, тоді як на сферу послуг — 81 %. Бюджетний дефіцит покривається все новими і новими позиками. В США з початку фінансового року по 27 липня 2010 р. було зібрано податків до федераль- ного бюджету на суму 1,675 трл $, тоді як витрати бюд- жету становили $ 9, 273 трл. Тобто майже за сім місяців американці витратили в 5,5 рази більше, ніж надійшло податків. В Україні, яка перебуває на дотації у МВФ, це співвідношення становить 1 до 2. До 1973 р. світову валютну стабільність забезпечу- вала система фіксованих обмінних курсів, сформована в 1944 р. на Бреттон-Вудській конференції. Курс амери- канського долара і курси всіх інших валют були при- рівняні до певної частини золота за певною ціною. Брет- тон-Вудська система служила квазізолотим стандартом, бо всім іншим країнам гарантувалось право конверту- вати їхні долари в золото за обмінним курсом — 35 до- ларі: за 1 унцію золота. Коли в 1973 р. обвалилась Бреттон-Вудська систе- ма, країни світу повинні були домовитись щодо орган- ізації нової світової валютної системи, яка регулювала б міжнародну торгівлю і валютні відносини, створення і запровадження нової міжнародне резервної валюти. Оскільки світове співтовариство цього не зробило, цим скористалися США і пустоту заповнили доларом, пере- творивши його у світову резервну валюту, добившись за допомогою цього величезних незаслужених доходів, вигод і переваг. Цього вони домоглись без офіційних угод і прийняття на себе будь-яких зобов’язань. Під впливом усіх цих подій відбувся перехід валют- ної системи, що спиралася на фізичні активи (золото), до чогось без усякої твердої опори, що підвищило відпо- відальність за усвідомлене управління грошово-валют- ними операціями. На зміну золотогрошовій системі, яка мала властиві їй механізми саморегуляції і не допускала випуску зай- вих грошей, і виникнення подібних криз, прийшла кре- дитна грошова система, яка позбавлена таких механізмів і потребує свідомого регулювання. Річ у тому, що стійкість золотогрошової системи забезпечувалася таким вагомим чинником, як наявність у грошей внутрішньої вартості, якої гроші при кредитній системі позбавлені. Оскільки долар став світовою міжнародною валю- тою, над виконанням ним цієї ролі повинно здійснювати контроль усе світове співтовариство за всіма правилами і приписами, що пред’являються до функціонування кре- дитної і грошової системи (нехай і світової). Тільки за допомогою чітких обмежень і суворого контролю можна досягти недопущення створення зайвої кількості грошей і свідомо запобігати торговому дисбалансу. Через те, що цього не було, ніщо не завадило США нагромадити ве- личезний дефіцит поточного рахунку. Утворилася величезна некерована і нерегульована грошова лавина, яка вийшла з-під людського контролю і створила для всього людства багато проблем. Випусти- ли Джинна з пляшки — і він розповзся по всьому світу. Ставши міжнародною резервною валютою, долар перетворився у світову силу. Ні один уряд світу, в тому числі і уряд США не має змоги контролювати обсяг емісії долара, оскільки пра- вом емісії володіє лише федеральна Резервна Система, фінансова структура, що належить 20 приватним бан- кам США. З 1971 р. друкування світових грошей пере- творилось в їх головний бізнес. Якщо уряду США потрібні гроші, то ФРС їх друкує у вигляді позики під проценти. Надмірне розбухання грошової маси, яка розплилась по усьому світу, є реальною загрозою не лише для Америки, а й для усього світу. Разом з друкуванням грошей розробляються захо- ди їх зв’язання. Це зокрема міг бути випуск довгостро- кових державних зобов’язань. Одним з таких механізмів стала поява вторинного фондового ринку цінних па- перів. Розкрутка цього механізму відбувалась за закона- ми класичних пірамід. ШВАЙКА М.А. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ194 Намагання до швидкої наживи притягнуло в Аме- рику величезні ресурси, які витрачались на купівлю папірчиків під назвою деривативи, що не мають жодної реальної вартості. США сприйняли перетворення долара у світову резервну валюту як дар Божий, використали у своїх егої- стичних інтересах (для латання дірок у бюджеті, покрит- тя величезних військових затрат і ведення війн, фінан- сування різних своїх грандіозних, широкомасштабних космічних та інших проектів і програм, купівлі в усіх країнах величезних мас товарів за привласнений їх же емісійний доход, тобто за нічим ні забезпечені папірчи- ки, сприймаючи це як щось само собою зрозуміле, їм належне). Протягом тривалого часу американська держава, населення і бізнес явно жили не за своїми можливостя- ми, надуваючи боргові бульбашки і залучаючи дешеві гроші усієї глобальної економіки. При чому приплив дешевих грошей спостерігався в основному в секторі послуг, де домінуюче становище займав продаж нерухо- мості. Через егоїзм США щоденно втрачають свої ми- нулі переваги. Зайві долари бродять по світу, але вони їх не пуска- ють у США. США скористались тим, що світова маши- на обігу вимагає, щоб певна частка реалізованої вартості товарів постійно перебувала в обігу, присвоїли собі цю машину, спотворили і використали в цілях свого збага- чення на шкоду усьому людству. До таємниць своєї грошово-валютної алхімії США нікого не допускають. Засекретили цю справу до безмеж- ності, зробили її великою державною таємницею, що говорить про те, що тут не обходиться без таємних справ і шахрайства, без зловживань планетарного масштабу. США наживаються не тільки на доларі як світовій резервній валюті, а й на використанні його як скарбу. Мільйони громадян у світі нагромаджують долари так само, як у минулому це робили з золотими монетами, зберігаючи їх на чорний день, як надійний резерв (як гробові, на лікування, на подарунки дітям та онукам, на їхнє навчання, на поїздку за кордон тощо). На друку- вання 100-доларової купюри витрачають 3 центи, а от- римують доходу 99,97 доларів. І це лише від друкування однієї 100-доларової купюри. А для цієї мети щорічно використовуються сотні мільярдів доларів. Для США це найдохідніший бізнес. Доти, поки не буде запроваджено комерційного механізму створення кредитних грошей, що базується на утворенні боргових зобов’язань у час реалізації товарів, не встановлено суворого контролю за недопущенням створення їхньої зайвої кількості, і грошовий обіг не буде строго відмежований від спекулятивних операцій з цінними паперами, з допомогою яких надуваються гро- шові бульбашки, не буде світового порядку. Потрібна інша концепція грошей, яка не дозволя- ла б робити гроші з повітря і надувати грошові бульбаш- ки. Тільки один володар це повинен робити — обмін, у процесі якого створюються справжні комерційні, а не надувні грошові зобов’язання. Для опрацювання заходів по подоланню глобальної кризи спершу треба з’ясувати її першопричини. На жаль своєчасно не було враховано, що вже віджила себе ста- ра золотогрошова система і у двері стукала кредитна грошова система, до прийому якої як слід не підготува- лись. Будучи позбавленою механізмів саморегуляції, вона потребувала свідомого регулювання, яке було про- ігнороване. У 80-х роках ще два нововведення сприяли зростан- ню розриву між спекулятивною та реальною економі- кою. З’явились та стали стрімко помножуватись нові види спекулятивних цінних паперів — так звані похідні — свопи (договори про обмін активів та пасивів на аналогічні активи й пасиви з метою подовження або зменшення строків погашення, або з метою підвищен- ня чи зниження процентної ставки з тим, щоб максим- ізувати доходи чи мінімізувати збитки) та опціони (до- говори, за якими покупець одержує право (але не обо- в’язок) купити або продати актив за заздалегідь зазна- ченою ціною) різного роду. Первісно з’явившись як інструменти страхування від фінансових ризиків, ці контракти стали улюбленими об’єктами фінансової спе- куляції. Загальна вартість таких оборудок до 2008 року зросла до неймовірної цифри — у середньому у сотні та тисячі трильйонів за день. Лише в США ринок похідних виріс порівняно з 2002 роком у п’ять разів — із 106 трильйонів до 531 трильйону. Ця цифра більш ніж у 35 раз перевищує весь валовий продукт США. Про те, до чого це може призвести у різні часи попереджали найбільш відомі американські фінансисти: Сорос, Ро- гатін, Баффет. Рогатін, наприклад, назвав їх «потенцій- ною водородною бомбою», а Баффет — «фінансовою зброєю масового знищення». Тоді ж з’явились та швидко поширились нові фінан- сові фірми — хедж-фонди (приватні, не обмежені нор- мативним регулюванням інвестиційні фонди, недоступні широкому загалу), що на відміну від традиційних фінан- сових організацій не підлягають ніякому державному регулюванню. Саме вони стали центром торгівлі по- хідними, хоча останнім часом цим займаються також звичайні банки, біржеві та страхові компанії, розрахо- вуючи на високі та швидкі прибутки. У кінці 90-х років у США відбулась ще одна подія — було скасовано прийнятий у 30-х роках минулого сто- річчя закон Гласса-Стігала, який забороняв комерцій- ним банкам займатися діяльністю інвестиційних банків, тобто розміщувати цінні папери та торгувати ними. Відповідно інвестиційні банки не могли виконувати функції комерційних банків, тобто приймати депозити та видавати кредити. Такий розподіл вважався необхід- ним для обмеження спекуляцій банками і тим самим мав запобігти повторенню великої фінансової кризи 1929– 1930 років. Цього розподілу дотримувались майже 60 років, але врешті решт фінансові магнати з Уолл-стріт наполягли на його скасуванні в ім’я ринкової свободи. Стабільність принесли у жертву олігархічній ідеології і наживі товстосумів. Вся ця тривала «еволюція» і підготувала сьогодні- шню глобальну фінансову кризу. Почалась вона з при- ватної спекулятивної бульбашки — кризи житлового будівництва та іпотеки (кредиту отриманого під заставу нерухомості) у США. Бульбашка ця роздувалася роками з вини Федеральної резервної системи (ФРС), яка не- безпідставно підтримувала цей бум заради штучного продовження економічного підйому у політичних інте- ресах адміністрації Буша. ШВАЙКА М.А. 2011/№1 195 Американська адміністрація не боролась з корінни- ми наслідками кризи. ФРС протягом декількох місяців знижувала облікову ставку, але це допомагало підтримува- ти загальні показники статистики, не оздоровлюючи при цьому фінансову сферу і не огороджуючи її від спекуляцій. Уряд та ФРС спокійно дивились, як один за одним великі банки списують десятки мільярдів поганих кредитів та цінних паперів, ніби розраховуючи, що фінансова криза розв’яжеться сама по собі. Тим часом почала роздуватись, а потім луснула ще одна спекулятивна бульбашка. Грошо- вий капітал, що накопичився в іпотеці, не знайшовши собі іншого застосування, хлинув у спекуляцію біржевими то- варами. Нафта, звісно ж, опинилась у перших рядах. Гра на підвищення була інспірована чутками про значний ріст споживання нафти у Китаї та Індії. На додачу до реально- го виник надмірний фіктивний попит. У результаті ціна на нафту зросла із 100 доларів за барель на початку 2008 року до 147 доларів на початку липня. Після цього фіктивний попит почав стрімко зникати, чергова бульбашка лопну- ла, і ціни покотилися до низу. До середини жовтня вони знизились до 83 доларів за барель. У той час, як спекулятивний капітал зник із нафти, він йшов на валютний ринок, створюючи неочікувано високий попит на долари. До цього часу долар, що де- кілька років поспіль падав по відношенню до євро та інших валют, став стрімко зростати. З найнижчої точки 1,59 долару за євро він у короткий термін зріс до 1,36 чи на 16,9 %. Це є неприроднім, враховуючи що саме США все ще залишаються епіцентром фінансової кризи. Якщо це ще одна бульбашка, то долару загрожує черговий провал. Такий перебіг подій загрожує світовим фінан- сам, нові непередбачені наслідки. До початку глобалізації місце «буржуа-виробника» постіндустріальне суспільство висунуло на авансцену «бур- жуа-мінялу». Саме завдяки цим змінам глобалізація при- вела до неабиякого відриву грошей від руху товарної маси і утвердження грошових бульбашок. Уже до початку 2000 р. річна торгівля валюти становила понад 400 трлн. доларів, і це у 80 разів перевищило світову торгівлю товарами. Іпотечна криза розгорілась у 2006 р. Тоді сотні ти- сяч американців не змогли виплатити житлові кредити. Результатом цієї авантюрної політики ФРС є те, що за три роки банки відібрали у американців понад два з половиною мільйонів будинків і квартир за несплату іпотечних кредитів. Обсяг випущених лише одних де- ривативів у США більш ніж у 10 разів перевищує світо- вий ВВП. Крім того існують ще інші види цінних па- перів чи грошових сурогатів. Приклад того, що не можна надмірно захоплюва- тись цінними паперами, говорить досвід Греції, в якій основним інструментом фінансування дефіциту держ- бюджету стали державні облігації. Прибутки інвесторів десяти провідних хедж-фондів світу за всю історію їх існування становили близько $ 154 млрд. Це становить приблизно третину всіх семи тисяч хедж-фондів світу. Лише в 2009 р. хеджеві фонди заробили $ 25, 3 млрд.. Дохідність цих фінансових ком- паній, що нерідко займаються спекуляціями, перевищує доходність найбільших виробничих компаній світу. Позитивний досвід боротьби з кризою подає Ки- тай, який зумів успішно забезпечити взаємодію невиди- мої руки, ринку і видимої голови держави. Обмеження іноземної участі в кредитній системі за- хистило китайську фінансову систему від проблем виводу фінансового капіталу в час кризи. Китайський фондовий ринок залишається найбільш регульованим і закритим для нерезидентів. Практично відсутні на ньому так звані похідні фінансові інструменти. Не користуючись спекуля- тивними портфельними інвестиціями напередодні кризи, Китай не відчув їх відпливу в час кризи. Китайський кре- дитний ринок відносно закритий для іноземних банків: частка одного іноземного стратегічного інвестора в ки- тайському банку не може перевищувати 20 %. Позитивну роль відіграло те, що Китай запровадив фіксований до долара курс юаня, завдяки якому внутр- ішня інфляція різко скоротилась. За чотири роки (1969–1973 рр.) руйнування Брет- тон-Вудської системи світові резервні активи виросли більше, ніж за всі попередні століття разом узяті. За 20 років (від 1949 до 1969 р.) їхній обсяг виріс на 55 %, а за наступні 20 років — на 700 %. У загальному (з 1969 р.) вони збільшилися майже в 20 разів, на 2000 %. Вплив цієї величезної, зайвої, непотрібної кредитної експансії на світову економіку не міг відбутися безслідно і без- карно. До 1970 р. більшу частину резервних активів стано- вило золото і це було наріжним каменем Бреттон-Вудсь- кої системи. Потім роль золота різко знизилася, бо пе- реважну роль у резервних активах країн стала відіграва- ти іноземна валюта. До кінця 2000 р. золото становило лише 2 % світо- вих валютних резервів. Після 1970 р. усі національні ва- люти також перестали забезпечуватися золотом. У підсум- ку світові резервні валюти з плином часу не тільки втра- тили золото, а й виявилися представленими валютами, які також уже не забезпечувались золотом. Основою міжнародної валютної системи стали кредитні гроші, абсолютне панування яких не лише довело свої величезні переваги над золотогрошовим обігом, а й створило для людства багато складних проблем. Відмова від золотова- лютного стандарту як обмежувача в регулюванні міжна- родних торгових і валютних відносин спричинила вибух кредитування, яке дестабілізувало світову економіку. Сьогодні багато політиків і економістів, замислю- ючись над питанням: чи доцільно і розумно було світо- вому співтовариству допускати перетворення долара у світову резервну валюту і щоб дисбаланс, який утворив- ся внаслідок гігантського дефіциту торгового балансу США, трусив світову економіку, відповідають, що неро- зумно це було робити і що це була груба помилка з да- леко йдучими наслідками. Прямим наслідком порушення вимог економічних законів стало те, що величезний рівень зловживань і прямого фінансового шахрайства поширився з однієї країни на весь світ. Усе це стало можливим тільки завдяки функціону- ванню відірваних від золота кредитних грошей, які не мають внутрішньої вартості і позбавлені об’єктивного, автоматичного механізму саморегуляції, що не допускав би випуску зайвих грошей, а доконче потрібного свідо- мого регулювання їхнього функціонування ніхто не здійснював. США за куплені ними товари стали платити не золотом, а папірчиками — випущеними ними самими ШВАЙКА М.А. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ196 доларами, які практично є векселями уряду США, які він не збирається ніколи оплачувати. Економіка США, яку прийнято називати світовим двигуном економічного зростання, почала давати збої під важким тягарем боргу її корпоративного і спожив- чого секторів. Решта світу стала залежати від експорту товарів у США і отримання за них доларів, які стали світовими борговими зобов’язаннями. За них США ку- пують більшу частину товарів у кредит. Зі зникненням Бреттон-Вудської системи намітило- ся бурхливе зростання міжнародних резервів, яке вона до цього стримувала. Вона, як і її попередник золотий стан- дарт, мала властивий їй механізм саморегуляції, що не допускав створення надмірної кількості світових резервів і запобігав стійкому дисбалансу у міжнародній торгівлі. Головний недолік доларового стандарту, сучасної міжна- родної валютної системи полягає у повній відсутності такого механізму. Наслідком цього стало порушення тор- гового балансу небачених масштабів і тривалості. Водночас самі США з їхнім найбільшим дефіцитом платіжного балансу перетворилися в найбільшого бор- жника за всю історію людства. Економічні бульбашки виникали не тільки в США, а й у профіцитних країнах. Вони зростали в міру того, як профіцитні засоби осідали в їхніх внутрішніх банках, запускаючи процес кредитування, мовляв би, у ці банківські системи влилися гроші підвищеної ефектив- ності з центральних банків їхніх країн. Це провокувало стрибок кредитування, який вик- ликав економічне надзростання і гіперінфляцію вартості активів. США виявились дестабілізовані власним величез- ним дефіцитом поточного рахунку. Приплив іноземно- го капіталу в США, який фінансував їхній дефіцит — це не що інше, як похідна від самого дефіциту. Річ у тому, що партнери США нагромадили величезні резерви до- ларових активів за рахунок торгового прибутку, не кон- вертуючи їх у національну валюту (що підвищило б її курс, але зменшило б прибуток і темпи економічного зростання). Купуючи акції, оцінені в доларах, а також корпоративні облігації і боргові папери держорганізації США, вони тим самим сприяли розбуханню бульбашок на ринку акцій, дуже нераціональному розміщенню корпоративного капіталу і піднесенню на ринках влас- ності в США. Досить було зникнути обмежувачам, закладеним у систему золотого стандарту, і торговий дисбаланс роз- бухнув, а міжнародне кредитування піднялося на неба- чену висоту. У підсумку процвітання з наступною деп- ресією. Торговий дисбаланс дестабілізував світову економ- ку, наводнив світ доларовою ліквідністю і надув еконо- мічного пузиря не тільки в США, а й у інших країнах. Теперішня помилкова, неправильна і шкідлива гро- шово-валютна політика не тільки обґрунтовується, а й виправдовується застарілими концепціями й архаїчни- ми підходами, опрацьованими для інших умов і нижчих фаз розвитку суспільства. Зокрема це стосується безза- стережного нав’язування ліберального підходу, що не допускає будь-якого державного втручання в госпо- дарські процеси, посилання на ідеї і концепції, сфор- мульовані для інших умов. Цих архаїчних поглядів дотримуються, у першу чергу, американські фінансисти й політики, які вимага- ють невтручання держави в функціонування ринкових механізмів, на яке вони можуть впливати. Кредитна грошова система, яка відірвалась від зо- лотої пуповини, втратила механізм саморегуляції, і тому потребує свідомого державного регулювання, суворого контролю за недопущенням випуску зайвої кількості грошей. Треба запровадити новий метод забезпечення дос- татнього росту ліквідності. Цю функцію могли б, на- приклад, виконати вже відомі світовій практиці спец- іальні права запозичення (СПЗ). Світове співтовариство домовилось щодо запровадження СПЗ у 1969 р. з метою забезпечити достатню міжнародну ліквідність у період, коли брак доларової маси, як вважали, стримує еконо- мічне зростання. Як тільки США зіштовхнулись із влас- ною політикою торгового дисбалансу, відбувся вибух доларової ліквідності, так що потреби в СПЗ більше не було. Не дивлячись на надії багатьох, вони так і не пе- реросли в головні резервні активи. Ніщо не заважає тепер повернутись до цієї ідеї, поглибити її та удоско- налити. За допомогою СПЗ дефіцит поточного рахунку можна взяти під контроль. Для чого були засновані СПЗ? У 1960-ті рр. Бреттон- Вудська система фіксованого обмінного курсу стала зжи- вати себе, бо не володіла механізмом регулювання резер- вного зростання для фінансування зростання світової торгівлі й фінансового розвитку. Золото й американський долар — ось два основних резервних активи того періоду. Однак видобуток золота став неадекватним і ненадійним джерелом резервної пропозиції. Що стосується доларо- вих резервів, то для їхнього безперервного нарощування потрібний був постійний дефіцит американського плат- іжного балансу. Але він становив загрозу вартості долара, тому було вирішено створити новий міжнародний резер- вний актив під патронатом МВФ. Але буквально через декілька років після запровад- ження СПЗ Бреттон-Вудська система розвалилася й основні валюти перейшли на режим плаваючого об- мінного курсу. Це нововведення, поряд зі зростанням на світових ринках капіталу (що допомогло кредитонадій- ним урядам брати в борг), зменшило необхідність у СПЗ. Сьогодні роль СПЗ як резервного активу обмеже- на: до кінця квітня 2002 р. на СПЗ припадало менше 1,25 % незолотих резервів членів МВФ. І хоч деякі при- ватні фінансові інструменти депоновані в СПЗ, спроба поширити їх на приватних ринках мала дуже скромний успіх. Таким чином, основною функцією СПЗ було слу- жити розрахунковою грошовою одиницею для МВФ та деяких інших міжнародних організацій. У цьому плані СПЗ використовуються майже винятково в угодах між МВФ та його членами. Незаперечним фактом є те, що вже тепер є систе- ма, за допомогою якої МВФ може створювати міжна- родні резервні активи у формі нових СПЗ. СПЗ можна перетворити на важливий інструмент економічної пол- ітики і теперішнього подолання кризи. МВФ міг би надавати СПЗ спеціально для підтрим- ки економічного зростання в усьому світі, а також ви- користовувати як світову валюту для розрахунків, що не допускає утворення бульбашок. ШВАЙКА М.А. 2011/№1 197 СПЗ можна створювати в розмірах, достатніх для звільнення світової економіки від залежності від амери- канського дефіциту і резервних активів, які він породжує. СПЗ могли б послужити своєрідним валютним ета- лоном, щоб допомогти світовому співтовариству позбу- тись від доларової залежності. Може помилково здатися, що кризу, яка виклика- на розбуханням грошової маси, не можна здолати по- дальшим підживленням цього грошового розбухання. Як тільки крани боргового дефіциту будуть пере- криті, світовому співтовариству потрібна буде нова здо- рова світова валюта. СПЗ повинні створюватись у розмірах, суворо об- межених товарною метаморфозою, обміном товарів і утворенням боргових зобов’язань. Дж. Сорос рекомендує розподіляти СПЗ з орієнта- цією на сприяння цілям розвитку. Нобелівський лауре- ат, що нині очолює створену рішенням 63-ї сесії Гене- ральної Асамблеї ООН цільову групу високого рівня для аналізу нинішньої глобальної фінансової кризи, Дж. Стігліц пише: «Одна з ідей з підтримки світового роз- витку, яка заслуговує уваги — це нова форма світових грошей, подібна до МВФ-івських СПЗ. СПЗ — це різно- вид світових грошей, які випускає МВФ, а країни згодні приймати й обмінювати на долари чи на іншу тверду валюту. Замість форми зберігання резервів у доларах краї- нам можна б запропонувати нову світову валюту. Емісією світових грошей могли б зайнятися найр- ізноманітніші інституціональні структури. Це може бути, зокрема, МВФ (відповідальний за емісію СПЗ). Можна також створити нову організацію для розв’язання пи- тань, пов’язаних з виділенням сум та їхніх розмірів. Не виключено, що нова інституційна структура вимагати- ме створення низки траст-фондів… Цю ж ідею використання СПЗ у широкому плані підтримує також Дж. Сорос. І пан Стігліц, і пан Сорос визнають, що СПЗ можна успішно використовувати для досягнення поставлених економічних цілей. Певною мірою МВФ уже почав перетворюватися в щось подібне до міжнародного центрального банку (МЦБ), адже, рятуючи країну, яка потрапила в біду, він і рятує міжнародні фінансові інститути від втрат, якими загрожує їм певна країна Отже, МВФ перешкоджає ско- роченню світової грошової пропозиції. Адже точно так само центральний банк запобігає скороченню націо- нальної грошової пропозиції, коли приходить з вируч- кою збанкрутілому банку чи банківській системі в ціло- му на національному рівні. Виручаючи вражені кризою країни і фінансові інститути, МВФ значною мірою не дозволив жодній із численних економічних криз ос- танніх років перерости у світову кризу. Ті самі чинники, що сприяли формуванню світової економіки, тепер вимагають і створення світової валют- ної системи, яка не належала б жодній країні і не вико- ристовувала б її плодів у своїх інтересах. У світі сформувалася світова економіка. Цього ніхто не заперечує. Але тепер необхідно усвідомити, що скла- лась і світова грошова база, і світова грошова пропози- ція. Людство повинно або методично і розумно управ- ляти пропозицією цих грошей, або спостерігати як вона буде дестабілізувати світову економіку. На дводенному саміті «великої двадцятки» (G20), що стартував 11 листопада в Сеулі, найбільш економіч- но розвинуті країни світу намагались знайти єдиний і прийнятний для всіх шлях до створення більш сильної та безпечної глобальної фінансової системи. Для цього треба провести корінну реорганізацію банківських сис- тем, пристосувати її до функціонування кредитної гро- шової системи, яка вимагає свідомого регулювання і державного контролю. У першу чергу, потрібний Світовий центральний банк Для його створення МВФ має в наявності необх- ідну організаційну структуру. Але для успіху своєї місії фонд повинен розв’язати такі завдання. По-перше, він повинен узяти під суворий контроль утворення міжна- родних резервних активів. По-друге, він повинен навчи- тися правильно розподіляти майбутню пропозицію світової ліквідності (тобто уникати як її надлишку, так і нестачі). По-третє, треба міцно прив’язати процес ство- рення міжнародної резервної валюти до реального, об- ’єктивною процесу обміну й утворення світових борго- вих зобов’язань на комерційній основі. По-четверте, відмежувати утворення і рух грошей від спекулятивних операцій з цінними паперами, які створюють бульбаш- ки, підривають і руйнують не лише грошову систему, а й економіку. Нарешті, він повинен навчитися розподі- ляти кредитні ресурси так, щоб одночасно забезпечити світову економічну стабільність і сприяти вирішенню питань світового розвитку. Звичайно, що ці цілі повністю реальні. Необхідні інструменти вже є в наявності. Потрібна лише скерову- юча рука й достатня політична воля. Вони допоможуть створити ефективну й раціональну міжнародну валютну систему, здатну задовольнити потреби світової економ- іки й не допускати утворення бульбашок. Міжнародний центральний банк повинен стати найефективнішим засобом забезпечення грошової ста- більності у світовому масштабі. Сьогодні світова грошова пропозиція вирвалася з- під контролю. Тому це явище треба повернути в керова- не русло. Цей процес не може більше розвиватися сти- хійно. Цього можна досягнути лише за допомогою свідо- мого регулювання світової валютної системи, створен- ня міжнародної резервної валюти й організації світово- го банку. Тільки за допомогою вищезгаданих заходів можна буде усунути недоліки теперішньої валютної політики і не давати змоги світовим спекулянтам і американсько- му торговому дефіциту наводнювати світ доларовою ліквідністю. Запропоновані заходи допоможуть вироби- ти чіткі рекомендації щодо відновлення рівноваги у світовій економіці і створенню основ для стійкого еко- номічного зростання в майбутньому. Кейнс наголошував, що ринкова система не володіє властивістю самокорекції для підтримання росту. Бага- то науковців вважають, що в цьому полягає революцій- на суть теорії Кейнса. Там, де ринок справляється, хай активно діє, де не під силу йому вирішити питань, там держава обов’язко- во повинна діяти активно й рішуче. Укладання міжнародної угоди між такою великою кількістю країн — справа нелегка, хоч і доконче потрібна. Кожна з країн прагне самостійно регулювати та контро- ШВАЙКА М.А. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ198 лювати свою фінансову систему, тому виписати магічну формулу фінансового здоров’я, яка працюватиме, незва- жаючи на кордони, буде складно. Бачучи балаган у світовій системі, яку підриває безвідповідальність кожної з країн, яка виходячи з ідеї суверенності, діє в фінансовій області так, як їй заманеться, Президент Франції Ніколя Саркозі докладає багато зусиль до вироблення нового глобального фінансового порядку. Цьому сприяє те, що з 12 листопада 2010 р. Франція заступила на посаді голови фінансової «двадцятки». Ці завдання не здатні розв’язати ні велика вісімка, ні двадцятка, яких, до речі, ніхто не наділяв відповідними повноваженнями. Учасники цих формувань відображають інтереси найбільш розвинених країн. Розв’язання цього завдання лише посильне Організації об’єднаних націй. Можна розпочати з переговорів на спеціальній сесії Організації з міжнародної торгівлі. Допомогу в поши- ренні пропонованої ідеї і збиранні відгуків через розгор- тання діалогу з урядами всіх країн міг би надати МБРР. При істотному реформуванні МВФ він міг би стати центром розв’язання цієї проблеми. Не можна національних грошей жодної країни пе- ретворювати у світову резервну валюту. Вона повинна належати всім країнам, усі вони повинні здійснювати контроль за її випуском і всі повинні отримувати виго- ди від її функціонування і розплачуватися за вади й недоліки функціонування. Так що на питання, що має повноцінно замінити золото як світову резервну валюту, може бути дана лише одна відповідь — свідоме, контрольоване державою сус- пільне регулювання грошових відносин, запроваджен- ня світової валюти і організації міжнародного банку. Це свідоме регулювання грошових відносин стане тією системою, якій світ надаватиме переваги над золо- тими кайданами, звільнивши, врешті-решт, свої моне- тарні системи від золотих ланцюгів. Запровадження світової валюти принесе чималий емісійний дохід, який належатиме всім країнам і не привласнюватиметься лише США, як це тепер відбу- вається. Емісійний дохід від запровадження євро тепер розподіляється між усіма країнами Євросоюзу. А що тепер отримує Україна від використання 100 млрд. до- ларів? Одні збитки, даруючи США понад 90 млрд. до- ларів емісійного доходу у вигляді безпроцентного не обмеженого часом кредиту. Серйозною перешкодою в реалізації запропонова- них заходів тепер є панівні дискредитовані ліберальні догми, неготовність лідерів світової валютної політики відмовитися не лише від використання застарілих, мо- нетаристських підходів, а й отримуваних баришів від надування грошових бульбашок. Не тільки на економічну теорію, а й на практичне вирішення назрілих питань негативний вплив справляє трактування сучасної грошової системи не як кредитної, а паперової. Ці різні види грошових систем мають різну надійність, тому до їх регулювання і до управління ними застосовуються різні методи. Виникла нагальна потреба у створенні нового глобаль- ного фінансового порядку. Міжнародна фінансова систе- ма — її основоположні принципи, способи регулювання й інститути — вимагають глибокого реформування. На спалаху сучасної фінансової кризи, від якої страждають сотні мільйонів людей в усьому світі, знач- ною мірою позначилися вади панівної тепер в усьому світі кредитної грошової системи. Ця система потребує іншого підходу, ніж золотогрошова, яка володіла меха- нізмами саморегуляції, що базувалися на внутрішній вартості золотих грошей, якої кредитні гроші не мають. У зв’язку з демонетизацією золота виникла гостра потреба у визначенні принципів функціонування кре- дитної грошової системи, яка може базуватися лише на свідомому її регулюванні. Оскільки цього не було зроб- лено, процес її функціонування відбувався стихійно з постійними збоями і кризовими спалахами. Як би при- кро не було про це говорити, але людство досі не має задовільної концепції функціонування кредитної грошо- вої системи. Спровокована американським доларом світова фінансова криза, яка нещодавно спалахнула, принесла горе і страждання мільйонам людей у всьому світі. ООН не може більше залишатися байдужою до їхньої долі. Лише вона одна здатна вжити дієвих заходів з подолан- ня світової кризи. Іншого міжнародного органу, здатно- го розв’язати цю проблему, немає. Тепер в умовах глобалізації перед ООН постали питання, які ще недавно перед нею не поставали. Для того, щоб вилікувати хворобу, треба спершу правильно визначити діагноз, який досі ставиться помилковий, як і такими є заходи, скеровані на подолання світової фінансової кризи, з якою країни великої двадцятки вирішили боротися за допомогою вливання у сферу обігу додаткової кількості грошей. Це нагадує спробу гасити пожежу керосином. У світі змінилась ситуація, у минуле відійшла золо- тогрошова система, на якій базувалась її саморегуляція. На зміну прийшла кредитна грошова система, при якій гроші позбавлені внутрішньої вартості, а отже, й відсут- ня саморегуляція, що зумовлює необхідність свідомого регулювання грошових операцій. Було б добре, щоб експерти ООН, які опрацьову- ватимуть заходи з подолання світової фінансової кризи, врахували ті великі зміни, які відбулися у світовій ва- лютній системі, детально досліджені в працях українсь- ких учених, і які повсюдно не враховуються. Цю кре- дитну грошову систему було всебічно обґрунтовано ук- раїнськими вченими (див. статтю О. Овсянникової «М. Швайка — автор кредитної теорії грошей», опублікова- ну в журналі «Економічний вісник Донбасу», 2008, №4 (14), с. 206–215). Розвиток людства відбувається в напрямку створен- ня єдиної світової грошової системи, при якій потреба в багаточисельних національних грошових системах з часом взагалі зникне. Швидше чи пізніше, але це неод- мінно станеться. Питання єдиної сучасної світової ва- люти — це питання єдиної міри. І така штучна безімен- на космополітична грошова одиниця вже існує. Це СПЗ. Так само, як людство колись ішло до стандартизації міри довжини, ваги, так само тепер воно йде до уніфікації національних грошових систем. Раніше для цього не було умов. Тепер ці умови визрівають. Відбулась демонетиза- ція золота і золотогрошова система відмерла. Виникла рухлива, незакостеніла кредитна грошова система, за ШВАЙКА М.А. 2011/№1 199 якої грошове буття вартості не ототожнюється з речо- вим носієм грошових відносин. Цей захід допоможе народам національних держав позбутись від данини, яку вони сплачують корупціоне- рам і мафіозі, що з національними грішми проробляють фокуси, подібні до тих, які в минулому проробляли королі і царі, фальшуючи золоту грошову одиницю, зменшуючи її вагу, понижуючи пробу. Зміст цієї теперішньої нової кредитної грошової системи висвітлюється в таких моїх книжках: 1. Shvayka Mykhaylo A. The Credit Monetary system: Its Essence and Peculiarities of Its Functioning. — Kyiv: Publishing of Kyiv International Universaty, 2008. 2. Shvayka Mykhaylo A. The issues of formation, development and functioning of credit-monetary system (It’s transformation from the crisis stimulator into provoker of world financial crisis). — Kyiv: Publishing of Kyiv International Universaty, 2009 3. Швайка М. А. Кредитна грошова система: її суть та особливості функціонування. — Видавництво Київсь- кого міжнародного університету. — К, 2008. 4. Швайка М. А. Банківська система України: проблеми становлення і удосконалення. Видавництво Київського міжнародного університету — К. — 2010. Цій важливій проблемі взагалі не присвячено фун- даментальних наукових праць через нехтування факту існування кредитної грошової системи. Через це до оцінки процесів, пов’язаних з функціонуванням кредит- ної грошової системи, економісти підходять з позицій неіснуючої золотогрошової системи, або паперової. Повсюдне запровадження єдиної світової валюти спростить і полегшить комерцію, платежі й розрахунки, кредитування, а також освітній і культурний обмін. Зникнуть величезні затрати на перетворення національ- ної валюти однієї країни у валюту іншої країни. Так само, як сьогодні в усьому світі всі країни ко- ристуються єдиними мірами довжини, ваги, так невдовзі вони користуватимуться єдиними світовими грішми, роль яких буде зводитись до єдиної міри. Вчені, які задумувались над проблемами подальшого розвитку теорії грошей, приходили до таких же висновків. Наприклад, видатний український економіст М. І. Туган- Барановський ставив питання, щоб гроші були просто якимись умовними знаками (див. М. І. Туган-Барановсь- кий Політекономія. К.: 1994, с. 125). Теперішнє обговорення питання щодо запровад- ження єдиної резервної світової валюти є підготовчим етапом до запровадження світових грошей. Користування різними національними грішми в умовах панування кредитної грошової системи нагадує використання різних одиниць довжини, ваги. З виникненням кредитної грошової системи зміни- лася сама природа грошей. Тепер фізичні відчутні стан- дартні порції благородних металів замінені кредитними борговими зобов’язаннями, авторитет яких повинні підтримувати не лише банки, комерційні установи, а й держава, ранг зобов’язань якої є найвищим. Усе це підвищує відповідальність держави за регулювання гро- шових відносин. Якщо при золотогрошовій системі гроші мали самостійне існування, то при кредитній — їх буття і існування нерозривно пов’язане з банками, де вони перераховуються з одного рахунку на інший. У світі грошей відбувається революція. У наш час концепція грошей докорінно змінюється. Теорію грошей доведеться докорінно змінити і світову грошову систе- му доведеться стандартизувати. Пропозиції щодо запровадження нової резервної валюти тепер активно обговорюють не лише науковці, а й державні мужі на міжнародних нарадах і світових форумах, зокрема, в ООН. Для аналізу нинішньої гло- бальної фінансової кризи 63 сесія Генеральної Асамблеї ООН створила спеціальну цільову групу на чолі з Нобе- лівським лауреатом Дж. Стігліцем, який є активним прибічником запровадження нової резервної валюти. Конференція ООН 8 вересня 2009 року по торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) опублікувала доповідь, підготов- лену групою експертів, які запропонували замінити до- лар новою загальносвітовою валютою. Про необхідність заміни долара новою резервною валютою, що викорис- товується у розрахунках між країнами, протягом трива- лого часу заявляють лідери багатьох країн. Тепер впер- ше з такою пропозицією виступила ООН. Світова фінан- сова криза є глобальною і вимагає негайних дій. Від неї страждають люди на усіх континентах. Без централізації влади над світом неможливо втіли- ти заходів по його виздоровленню. Світ має велику по- требу в новій фінансовій архітектурі, хоч її деталі до кінця ще не опрацьовані. Криза переконала світове співтовариство в невідкладному реформуванні міжна- родної економічної системи. Чорнобиль, екологія в одних країнах позначається на інших, тому треба регулювати відносини у світових масштабах. Людство вже давно рухається у цьому на- прямку. Були створені спеціальні органи, що займають- ся розбудовою і розвитком світової валютно-фінансової і торгової системи. Спільними зусиллями країн здійсне- но заходи по лібералізації торгівлі (ГАТТ/ВТО) і забез- печення стабільності світової валютно-фінансової сис- теми. Світове співтовариство визнало необхідним спри- яння розвитку відсталих країн в рамках ООН, ЮНКТАД, групи Всесвітнього банку. У XVIIІ чи XIX століттях усь- ого цього не було. Процес уніфікації набирає обертів і несеться по усьому світу. Глобалізація економіки, соціального життя та інших сфер життя світового співтовариства постійно вимагає переходу від однобічного їх регулювання націо- нальними державами до регулювання колективного на міжнародному чи наддержавному рівні. З монополією однієї валюти треба закінчувати. Оскільки долар падає, друкарський верстат посилено безустанно штампує зе- лені банкноти і його зупинити окремим країнам в су- часних умовах неможливо. Російська влада вживає надмірні зусилля, щоб пе- ретворити рубль в одну зі світових резервних валют, висловлюючи жаль за руйнування рубльової зони. Ки- тай вже давно прагне знайти замінника долара, що не був би пов’язаний з інтересами якоїсь конкретної нації та не залежав би від економічної ситуації. Для початку Китай пропонує використовувати SDR. Китай, Брази- лія, Індія, Росія не хочуть бути залежними від прив’яза- ного до хворої американської економіки долара. З’яв- ляються публікації під заголовком: «Убити долар», «Нові економічні гіганти шукають нову резервну валюту» (див. Тиждень Український, 2009, №29 (90) с. 26). ШВАЙКА М.А. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ200 Міжнародна валютна система повинна стати комп- лексом утвореним усіма валютами світу. Ступінь взає- мозалежності між країнами зростає і глобальна природа наших проблем очевидна. В глобальній економіці ніхто сам собі не допоможе. Країни повинні докласти зусиль для згладжування своїх відмінностей та поглиблення відносин: ми повинні здолати інерцію, яка тягне нас до старого мислення і старих підходів. З появою Всесвітньої комп’ютерної мережі відкри- лись небачені можливості для економічної діяльності в планетарному масштабі. Миттєвість і загальнодоступність глобальної комун- ікації перебудувала багато галузей господарського життя і сприяла появі нових видів бізнесу. Таким чином пору- шена проблема може бути розв’язана двома шляхами: 1. Збереженням долара як світової резервної валюти за умови запровадження суворого контролю за грошово- кредитною системою США світовим співтовариством (на що США ніколи не дадуть згоди). У цьому зв’язку не можна обходити стороною питання про те, хто стоїть за цим наводненням світового ринку доларами, хто є їх га- рантом і несе відповідальність за дотриманням певних правил, точніше вимог економічних законів при запуску цих доларів у обіг, наскільки причетний до цієї справи уряд США. Цей контроль світовим співтовариством за безвідповідальним наводненням світового ринку долара- ми взагалі неможливо здійснювати. Навіть уряд США в цій ділянці безсилий. Федеральна Резервна Система, яка виконує функції центрального банку і практично єдина запускає долари у світовий обіг, є не державною, а при- ватною організацією, в основі якої 20 приватних банків США, які незаконно присвоїли собі право друкувати світові гроші без будь-яких обмежень і відповідальності. Приватна організація керується не інтересами усього людства, а прибутками. Видрукувана банкнота відразу не стає грішми. Для цього її треба освятити, вдихнути в неї економічне відношення. Цим Богом освяти банкнот є обмін, який створює гроші. Це намагається також зро- бити чорт, від імені якого з’являються непотрібні, зайві, неосвячені обміном гроші. Саме таким способом тепер запускаються у світовий обіг нічим не забезпечені й ніким не гарантовані американські долари, які наводнили увесь світ і спровокували світову катастрофу. Життя мільйонів людей у всьому світі не може більше залежати від того, як ще довго протримається імперія долара, як вона ско- ро рухне. Треба діяти і негайно виправляти ситуацію. 2. Так що єдиним виходом з існуючої ситуації є запровадження нової світової резервної валюти і ство- рення світового банку, що давно на часі. Треба на практиці відмежувати створення грошей на грунті здорової комерційної діяльності від біржових, майнових та інших спекулятивних операцій із цінними паперами на фондовому ринку, який до утворення гро- шей зовсім непричетний. У зв’язку з тим, що Україну обрали членом еконо- мічної і соціальної Ради ООН для вирішення світових глобальних питань, вона могла б показати себе як ак- тивний учасник світової політики. На сформульовані в наших наукових працях і листа, адресованих Генераль- ному секретарю ООН пану Пан Гі Муну і керівникам урядів багатьох країн пропозиції по подоланню світової фінансової кризи, створенню нової світової резервної валюти і організації міжнародного банку надійшли ли- сти з подяками від Генерального секретаря ООН пана Пан Гі Муна за передані матеріали, колишнього Прем’єр-міністра Великобританії пана Гордона Брауна, Президента Франції пана Ніколя Саркозі та ін. За допомогою розробок наших учених Україна має що сказати з приводу причин світової кризи і шляхів її подолання. ШВАЙКА М.А.

До питання про шляхи подолання світової фінансової кризи, запровадження світової резервної валюти і організації для управління нею міжнародного банку

Репозитарії

Схожі ресурси