Роль та компетенції ефективного інвестиційного менеджера

Охарактеризовано роль інвестиційного менеджера в сферах вкладення капіталу в матеріальні та фінансові активи, визначено переваги його діяльності у венчурному фінансуванні інноваційних підприємств, виокремлено професійні та особистісні компетенції інвестиційного менеджера....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Баранець, Г.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2011
Schriftenreihe:	Вісник економічної науки України
Schlagworte:	Наукові статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45805
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Роль та компетенції ефективного інвестиційного менеджера / Г.В. Баранець // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 1 (19). — С. 13-16.— Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-45805
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-458052013-06-19T03:48:19Z Роль та компетенції ефективного інвестиційного менеджера Баранець, Г.В. Наукові статті Охарактеризовано роль інвестиційного менеджера в сферах вкладення капіталу в матеріальні та фінансові активи, визначено переваги його діяльності у венчурному фінансуванні інноваційних підприємств, виокремлено професійні та особистісні компетенції інвестиційного менеджера. Охарактеризована роль инвестиционного менеджера в сферах вложения капитала в материальные и финансовые активы, определены преимущества его деятельности в венчурном финансировании инновационных предприятий, рассмотрены профессиональные и личностные компетенции инвестиционного менеджера. Characteristic of the role of investment manager in the areas of investment in material and financial assets, advantages of its activities in venture financing of innovative enterprises, highlights of professional and personal competence of the investment manager. 2011 Article Роль та компетенції ефективного інвестиційного менеджера / Г.В. Баранець // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 1 (19). — С. 13-16.— Бібліогр.: 3 назв. — укр. 1729-7206 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45805 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукові статті Наукові статті
spellingShingle	Наукові статті Наукові статті Баранець, Г.В. Роль та компетенції ефективного інвестиційного менеджера Вісник економічної науки України
description	Охарактеризовано роль інвестиційного менеджера в сферах вкладення капіталу в матеріальні та фінансові активи, визначено переваги його діяльності у венчурному фінансуванні інноваційних підприємств, виокремлено професійні та особистісні компетенції інвестиційного менеджера.
format	Article
author	Баранець, Г.В.
author_facet	Баранець, Г.В.
author_sort	Баранець, Г.В.
title	Роль та компетенції ефективного інвестиційного менеджера
title_short	Роль та компетенції ефективного інвестиційного менеджера
title_full	Роль та компетенції ефективного інвестиційного менеджера
title_fullStr	Роль та компетенції ефективного інвестиційного менеджера
title_full_unstemmed	Роль та компетенції ефективного інвестиційного менеджера
title_sort	роль та компетенції ефективного інвестиційного менеджера
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Наукові статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/45805
citation_txt	Роль та компетенції ефективного інвестиційного менеджера / Г.В. Баранець // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 1 (19). — С. 13-16.— Бібліогр.: 3 назв. — укр.
series	Вісник економічної науки України
work_keys_str_mv	AT baranecʹgv rolʹtakompetencííefektivnogoínvesticíjnogomenedžera
first_indexed	2025-07-04T04:46:20Z
last_indexed	2025-07-04T04:46:20Z
_version_	1836690315863392256
fulltext	2011/№1 13 6) формування сприятливого інвестиційного іміджу області; 7) надійне функціонування систем життєзабезпе- чення населення, реформування і розвиток житлово- комунального господарства; 8) підвищення якості соціальних послуг; 9) модернізація системи охорони здоров’я; 10) підвищення якості загальної середньої освіти; 11) створення належних умов для всебічного та повноцінного розвитку дітей; 12) забезпечення розвитку культури і культурного розмаїття; 13) соціальне відродження села та підвищення до- ходів селян, створення умов для розвитку аграрного сектору; 14) публічність і прозорість діяльності місцевих органів влади. Висновки. Як показали проведені дослідження, стан соціально-економічного розвитку регіону значно покра- щився. Але впроваджувана таким чином соціальна пол- ітика все ще має ряд не доопрацювань відповідно до соціального стану регіону. По-перше, слід пам’ятати, що Дніпропетровська область є крупним промисловим регіоном, відтак, пе- ревага має надаватися промисловим орієнтирам в побу- дові соціально-економічної моделі розвитку регіону. По-друге, в Дніпропетровській області переважає міське населення і процеси урбанізації відбуваються підви- щеними темпами. Отже, на цьому фоні не слід забувати про пропорційність соціального простору і надавати певної уваги районам на рівні адміністративного регулювання. По-третє, за проаналізованих умов подальша роз- будова ефективної моделі соціального розвитку промис- лового регіону має залежати від того, наскільки успіш- ним буде пошук інноваційних механізмів реалізації її соціальної політики. Інноваційний пошук шляхів реал- ізації соціальної політики в поєднанні з регіональними пріоритетами вибудовує комплексне завдання застосу- вання нових організаційно-адміністративних та соціаль- но-економічних підходів до її здійснення. Література 1. Соціально-економічне становище Дніпропетровсь- кої області за 2010 рік: Повідомлення Головного управ- ління статистики у Дніпропетровській області / http:// www. dneprstat. gov. ua/public/2010/public_m12. htm 2. Соціально-економічне становище Дніпропетровсь- кої області за 2009 рік: Повідомлення Головного управ- ління статистики у Дніпропетровській області / http:// www. dneprstat. gov. ua/public/2009/public_m12. htm 3. Основні показники ринку праці в Дніпропет- ровській області / http://www. dneprstat. gov. ua/statinfo/ rp/rp2. htm 4. Програма соціально-економічного та культурного розвитку на 2011 рік / http://www. adm. dp. ua/OBLADM/ Obldp. nsf/ (DOCWEB) /6С6AE94A4BF948D5C225781 4005975A8?OpenDocument. 5. Барсуков А. В. Регіональна соціальна політика: інформаційне забезпечення її формування та реалізації: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.09.01 / НАН Украї- ни; Інститут регіональних досліджень. — Львів, 2006. — 20 с. Постановка проблеми. Керівники всіх підрозділів підприємства повинні приймати участь у процесі пла- нування інвестиційної діяльності. Але, які б фахівці не притягувалися до розробки окремих параметрів інвес- тиційної стратегії організації, її реалізацію повинні за- безпечувати підготовлені фахівці — інвестиційні менед- жери. Слід зазначити, що ця категорія спеціалістів виз- начається сьогодні досить розмито, молодість ринку призводе до плутанини з назвами посад. Одні й ті самі позиції в різних компаніях часто називаються по-різно- му. Західна термінологія посад в Україні не надто при- жилася. Приміром, інвестиційний менеджер може на- зиватися і «керуючий проектами», і Equіty sales manager, і «фахівець з приватного розміщення». Частково така ситуація пояснюється тим, що роль, завдання і функції інвестиційного менеджера істотно різняться у разі пор- тфельного і проектного інвестування. У першому випадку менеджер самостійно визначає склад і структуру інвестиційного портфеля, вибирає час і умови здійснення операцій у рамках встановлених інве- стором обмежень. Іноді портфельний менеджер має право приймати рішення щодо форм і способів фінан- сування інвестиційної діяльності. У другому випадку менеджер є, або технічним представником інвестора, що здійснює контроль над процесом здійснення проекту, або має повноваження з прийняття рішень щодо вибо- ру проекту і способів його фінансування. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Широке коло питань, пов’язаних з дослідженням різних аспектів управління інвестиційною діяльністю, знайшли своє відображення в роботах відомих вітчизняних і закордон- них економістів (С. С. Аптекаря, І. А. Бланка, А. Ф. Гой- ко, Т. В. Майорової, А. С. Музиченко, А. А. Пересади, Д. М. Черваньова, Л. Г. Червової, М. Г. Чумаченко, І. Ансоффа, Н. В. Ігошиної, А. Б. Ідрисова, В. В. Коссо- ва, І. В. Липсица, М. І. Римера, У. Шарпа та ін.). Дослідженню компетенцій менеджерів, факторів, які забезпечують їх професійне становлення, приділяєть- Г.В. Баранець канд. екон. наук, м. Дніпродзержинськ РОЛЬ ТА КОМПЕТЕНЦІЇ ЕФЕКТИВНОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО МЕНЕДЖЕРА БАРАНЕЦЬ Г.В. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ14 ся увага з боку таких вчених, як: А. Алексюк, О. Бєлє- нкова, І. Бех, М. Євтух, І. Прокопенко, О. Романовсь- кий, Л. Холод Л. та ін. Проте незважаючи на високий ступінь уваги до заз- начених проблем, широку вживаність базових понять інвестування, вони не розглядаються в одній площині, внаслідок чого залишається остаточно не визначеною роль інвестиційного менеджера, вимоги щодо ефектив- ного здійснення ним професійної діяльності, його знань та вмінь. Постановка завдання. Визначити роль та функціо- нальні завдання інвестиційного менеджера в сферах вкладення капіталу в реальні та фінансові активи, сфор- мулювати вимоги щодо формування його особистісних та професійних компетенцій. Основні результати дослідження. Управління акти- вами, в якому б напрямі воно не здійснювалося, скла- дається з двох основних етапів. На першому здійснюєть- ся аналіз поточної ситуації, оцінка активів, прогнозуван- ня передбачуваного доходу і можливих ризиків. На дру- гому етапі відбувається власне дія відносно інвестицій- них засобів або об’єктів інвестицій. Так, якщо йдеться про так званий «портфельний менеджмент» (формуван- ня і управління портфелем цінних паперів) у інвестиц- ійному процесі буде задіяне декілька фахівців. Аналітик, який повинен проаналізувати поточний і передбачува- ний стан ринку, портфельний менеджер, який на підставі інформації, наданої аналітиком, приймає рішення про доцільність тих або інших дій (купівля нових акцій, про- даж наявних паперів) і трейдер, що безпосередньо здійснює угоди на ринку. У процесі бере участь і «група підтримки» — юристи, фахівці бек-офісу, бухгалтери. Складно знайти цінний папір, який би одночасно був високодохідним, високонадійним та високоліквід- ним. Сутність портфельного інвестування і відповідно роль інвестиційного менеджера в процесі його здійснен- ня полягає в розподілі інвестиційних ресурсів між різни- ми групами активів для досягнення необхідних пара- метрів. В залежності від того, які цілі та задачі постав- лені при формуванні портфеля, обирається певне співвідношення між різними типами активів, які його утворюють. Основна задача інвестиційного менеджера — врахувати потреби інвестора і сформувати портфель цінних паперів, який узгоджує в собі розумний ризик і прийнятну доходність. На вимогу інвесторів менеджери формують пасивні або активні портфелі цінних паперів. Пасивні портфелі є достатньо диверсифікованими, їх ліквідність, ризик і дохідність відповідають середньоринковим. При форму- ванні таких портфелів задача менеджера полягає в тому, щоб не включати до їх складу різко недооцінених або високоризикових (спекулятивних) цінних паперів. Активні портфелі включають цінні папери, курси яких нині (або у перспективі) різко відхиляються від цін, визначених середньоринковими умовами і можуть заз- навати сильних коливань. Склад такого портфеля актив- но регулюється, спираючись на постійний докладний аналіз кон’юнктури ринку. Активні портфелі формують- ся значною мірою «проти ринку», тому інвестиційний менеджер постійно приймає рішення, намагаючись «по- бити ринок», а не плити за його течією. Виграш дося- гається завдяки купівлі цінних паперів на нижніх точ- ках поточних коливань курсової вартості та продажу їх на ринку на верхніх точках. Інвестиційний менеджер на ринку об’єктів реаль- ного інвестування має всебічно визначити характери- стики проекту, забезпечити науково точні параметри дослідження, яких вимагають застосовані ним мето- ди. Саме такий підхід дозволить уникнути помилок і втрат при реалізації проектів, ціна яких при інвесту- ванні є дуже високою, а наслідки — навіть катастро- фічними. Загалом номенклатура професій і спеціалізація пра- цівників, задіяних в управлінні реальними інвестиція- ми, може бути дуже різноманітна. Якщо йдеться про вкладення в сферу нерухомості, роль інвестиційного менеджера виконує професійний ріелтор, який зможе надати максимально точну оцінку стану справ на ринку нерухомості і спрогнозувати доцільність вкладення за- собів в той або інший об’єкт. Окремі функції щодо реалізації проекту загалом або окремого його етапу може брати на себе керуючий про- ектом (проджект-менеджер) або спеціалізована коман- да спеціалістів, що пілотує інвестиційний проект, тобто виконує функції, ідентичні тим, що зазвичай виконує замовник. Важливе значення в інвестиційному процесі відігра- ють інжиніринго-консалтингові та екаутингові фірми, які на договірних засадах розробляють різного роду до- кументацію для інвестора: інформаційну, науково-техн- ічну, проетно-кошторисну, опрацьовують проекти бізнес планів. Розширює коло функціональних обов’язків інве- стиційного менеджера участь в реалізації інвестицій- них проектів фірм-девелоперів. Це найбільш зручна для інвесторів форма управлінської діяльності, коли в якості менеджера виступає представник фірми-де- велопера, в обов’язки якого входить: пошук найбільш вигідного об’єкта вкладання коштів інвестора, розроб- ка проекту, його фінансування і введення в експлуа- тацію. Інвестиційний менеджер в даному разі відпов- ідальний за виконання будівельно-монтажних робіт із залученням підрядних або субпідрядних організацій. Як правило, в угоді з девелопером передбачаються умови, згідно з якими він може стати компаньйоном інвестора, або умови, за якими інвестор відмовляєть- ся від проекту, а фірма-девелопер стає його власни- ком і відшкодовує інвестору витрати і втрачений при- буток. Передумовами економічного зростання є створен- ня нових інноваційних підприємств та впровадження механізмів венчурного інвестування. В цьому процесі визначальну роль відіграють венчурні капіталісти — інве- стиційні менеджери, які здійснюють управління фонда- ми венчурного капіталу. Венчурними капіталістами, які керують не своїми, а залученими коштами, можуть бути як фізичні, так і юридичні особи — компанії з управл- іння активами (КУА). Останні отримують кошти в дов- ірче управління, створюючи пайові фонди венчурного капіталу. Підприємцю необхідно знати типи венчурних кап- італістів, які відрізняються метою і завданнями венчур- ного інвестування, методами роботи з проінвестовани- ми підприємствами з метою вибору оптимального стра- БАРАНЕЦЬ Г.В. 2011/№1 15 тегічного партнера. В економічній літературі розрізня- ють такі типи венчурних капіталістів [1]: — «торговці» — вкладають незначні фінансові ре- сурси у підприємства з метою привнесення незначних змін у їхню діяльність і перепродають їх за вищу ціну іншим компаніям або на біржах. Такі капіталісти зац- ікавлені отримати спекулятивний дохід від продажу підприємств, не вкладаючи значних зусиль і грошових засобів у істотне збільшення вартості таких підприємств; — «свахи» — інвестиційні менеджери, які спеціал- ізуються на фінансуванні підприємств у певній знайомій для них галузі промисловості, інвестують кошти в одне підприємство з метою розвитку і завоювання ним ліди- руючих позицій на ринку, отримують значні частки на ринках певних галузей через купівлю конкуруючих ком- паній; — «чарівники» — інвестиційні менеджери, які вкла- дають кошти у проблемні підприємства, намагаються ви- вести їх з кризи і після реорганізації і фінансового оздо- ровлення збільшити ринкову вартість таких організацій; — «виробники» — менеджери, які допомагають молодим підприємствам у матеріально-технічному по- стачанні необхідної сировини і матеріалів, налагодженні технологій виробництва інноваційної продукції, а після випуску нововведень на ринок і досягнення етапу зро- стання венчурним підприємством перепродають такі підприємства великим компаніям-виробникам аналогі- чної продукції або через 3–5 років від початку співпраці з інвестиційним менеджером відкрито продають підприємство на біржі; — «ринкові садівники» — венчурні капіталісти, які інвестують молоді підприємства на ранніх стадіях їхнього розвитку або на стадії проектування створення таких підприємств, приймаючи на себе значні фінансові ри- зики, оскільки вибирають такі проекти, які ще не дове- ли свого високого ринкового потенціалу. Період участі венчурного фонду в бізнесі часто називають «управляти, тримаючи руку на пульсі». Інвестору небайдуже як компанія використовує на- дані ним засоби. Для цього представник венчурного фонду (інвестиційний менеджер) входить до складу ради директорів компанії як спостерігач із правом голосу. Він присутній на регулярних засіданнях ради й бере участь у розробці стратегічних рішень. До того ж венчурний капіталіст, приходячи в компанію, при- носить із собою один з найцінніших для бізнесу ак- тивів — свої ділові контакти й досвід. Керівники більшості компаній з венчурним капіталом визнають, що інвестори привносять щось більше, ніж просто фінансові кошти. Тільки 12 % вважають, що їхні вен- чурні інвестори є звичайними «менеджерами фондів», у той час як 52 % впевнені, що вони — «справжні партнери». Сам факт одержання засобів від венчурного інве- стора створює позитивний імідж для компанії, у резуль- таті чого для неї відразу стають доступними інші по- слуги. На Заході існує ціла індустрія пропозиції зв’яза- них між собою послуг: «венчурні юристи», «венчурні лендлорди» і бухгалтерські фірми погоджуються пра- цювати з новими малими підприємствами майже без- коштовно в надії на високий дохід у майбутньому. Більше того, для західних банкірів індикатором підви- щення кредитного рейтингу тієї або іншої компанії є її успішне співробітництво з венчурними фондами. Га- рантією надійності компанії в цьому випадку виступає позитивне рішення венчурного капіталіста, засноване на ретельному професійному аналізі перспектив про- понованого проекту. Таким чином, інвестиційних менеджерів можна розділити на дві великі групи. До першої входять осо- би, які працюють з готовим продуктом і орієнтуються на роботу з населенням (це інвестиційні аналітики, інвестиційні консультанти, керуючі портфелями КУА). До другої — ті, хто працює з юридичними особами у фондах прямих інвестицій та у венчурних фондах. Не- залежно від сфери діяльності інвестиційному менедже- ру належить ухвалювати рішення високої вартості в умовах ризику. Інвестиційний менеджер — це завжди свого роду «бунтар» — співробітник, який постійно намагається переконати керівництво в тому, що замість екстенсив- ного розвитку необхідно вкладати засоби підприємства у високоризикові, але разом з тим потенційно високо- доходні проекти. Інвестиційний менеджер — це тип особистості, що визначається спеціальною підготовкою (зміст і структу- ра знань), умовами роботи (передінвестиційна фаза, фаза вкладання коштів, фаза експлуатації інвестицій), особливостями системи управління (мета, стимули, організація, контроль) й індивідуальними якостями людини. Сьогодні збірний портрет успішного інвестиційно- го менеджера, описаний фахівцями в галузі інвестуван- ня, виглядає так: молодий чоловік, молодше 35 років, з респектабельною зовнішністю, вищою освітою, пози- тивним досвідом у залученні великих клієнтів і власною клієнтською базою. Від «інвестиційників» вимагається володіння необхідним набором професійних знань, іно- земних мов на високому рівні і певні особистісні якості: вміння переконувати, комунікабельність, розвинена інтуїція, а також висока амбітність і прагнення досягти успіху в складному бізнесі. Структура знань для інвестиційного менеджера включає в себе знання й уміння, якими повинен воло- діти спеціаліст в сфері управління інвестиційною діяль- ністю. Але це не просто перелік знань, а визначене їхнє співвідношення і взаємозв’язок. Вони повинні забезпе- чити інвестиційному менеджеру свободу орієнтації в різноманітних проблемах організаційно-технологічного і соціально-економічного розвитку організації, економ- ічне мислення і широту поглядів, господарську ощад- ливість, навички аналітичної оцінки ситуації, організо- ваність, винахідництво і творчість у справах, ініціа- тивність. Професійні знання інвестиційного менеджера по- винні базуватися на таких курсах, як: макро- та мікро- економіка, основи менеджменту, маркетингу, стратегіч- не планування та управління, управління проектами, управління персоналом, інвестування, інвестиційний аналіз, інноваційний менеджмент, фінансовий менедж- мент, основи фінансового обліку і аудиту, господарське право, психологія управління і т. і. Це ядро спеціальної підготовки, але далеко не повний перелік знань, що БАРАНЕЦЬ Г.В. ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ16 лежать в основі його діяльності. До ряду загальнопро- фесійних дисциплін можна віднести статистику, теорію ймовірностей, інформатику і комп’ютерну техніку, ма- тематичне моделювання. Вимоги, що висуваються підприємствами до інвес- тиційних спеціалістів, можуть бути різними, наприклад, економічна або математична вища освіта. Деякі фірми вимагають наявності вченого ступеня. Якщо претендент має сертифікат CFA (Chartered Fіnancіal Analyst), у ньо- го значно більше шансів обійти конкурентів і отримати бажану посаду. Необхідність для інвестиційного менеджера бути однаково переконливим в переговорах з акціонерами і кредиторами, із робітниками підприємства і членами власної команди сприяє підвищенню терпимості до чу- жої думки, розвиває стриманість, самоконтроль і в той же час уміння залишатися незалежним у власних дум- ках. Таким якостям навчити не можна — вони прихо- дять з досвідом. Серед професійних вимог саме досвід фахівця ста- виться на перше місце. Доводять цей факт звіти про дос- лідження навичок працедавців у Великобританії у 1999 році, проведені Босвортом та його колегами. Вони по- казали, що не існує прямого зв’язку між освітою у сфері менеджменту і ефективністю роботи керівників, але про- стежується (і ними було доказано) зв’язок між досвідче- ністю та ефективністю. Тобто ефективність роботи ме- неджерів значною мірою залежить від їх практичного досвіду. Досвід управлінської роботи є тим чинником, який забезпечує вірний напрям для професійного розвитку менеджерів. А сама робота і безпосереднє виконання нових поставлених завдань, вирішення проблемних питань сприяють формуванню умов для отримання такого необхідного досвіду. Однак, ключові аспекти вищезазначених досліджень науковців стосов- но розвитку управлінського професіоналізму не вра- ховують факторів, які зумовлюють професійний роз- виток менеджерів. Такими чинниками є система по- треб і мотивів, які спонукають керівників до власно- го професійного розвитку, а також підтримка процесів розвитку менеджерів з боку топ-менеджменту, настав- ників, друзів, колег, тренерів у контексті реалізації загальних цілей компанії. Виходячи з розглянутих особливостей професійної діяльності інвестиційного менеджера, виявляється що кожен етап його роботи вимагає специфічних здатно- стей, навичок, прийомів праці і відповідно визначених умінь, якими повинен володіти менеджер. Ці поняття є складовими більш узагальненого, інтегрального по- няття «компетенції». Ключовими є професійні і осо- бистісні компетенції керівника, які визначають його здатність оптимально використовувати свої знання та вміння [2]. Розширений склад компетенцій, упорядко- ваний відповідно до критеріїв, наведених у [3], пред- ставлений в табл. 1. Висновки. Проблеми інвестиційної діяльності підприємств сьогодні широко висвітлені в економічній літературі, матеріалах наукових досліджень, періодич- них виданнях. Проте місце і роль інвестиційних менед- жерів в складній системі управління інвестиційним процесом чітко не визначена. Необхідність посилення уваги до проблем їх функціонування доводить той факт, що реалізуючи функцію управління завдяки сформо- ваним особистісним якостям, професійним знанням, досвіду реалізації попередніх науково-технічних про- ектів, стратегій на ринку портфельних інвестицій, вста- новленню численних ділових контактів, інвестиційні менеджери впливають на інвестиційні рішення підприємств, тим самим перетворюючись з найманих керівників або розпорядників за контрактом на парт- нерів інвестора. Література 1. Пересада А. А. Фінансові інвестиції : підручник / А. А. Пересада, Ю. М. Коваленко. — К. : КНЕУ, 2006. — 728 с. 2. Лещенко М. Особливості становлення професійної компетентності керівника / М. Лещенко, С. Шеверун. — [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www. nbuv. gov. ua/portal/Soc_Gum/Gvpkhdpi/2008_16/123– 125. pdf. 3. Комплекс нормативних документів для розроблен- ня складових системи стандартів вищої освіти / За заг. ред. В. Д. Шинкарука. — К. : ІІТіЗО МОН України, 2007. — 83 с. Таблиця 1 Компетенції, якими повинен володіти інвестиційний менеджер БАРАНЕЦЬ Г.В.

Роль та компетенції ефективного інвестиційного менеджера

Institution

Ähnliche Einträge