Регіональні особливості народонаселення та працевлаштування на території України
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2008
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський лiтопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/46859 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Регіональні особливості народонаселення та працевлаштування на території України / В. Савченко // Сiверянський лiтопис. — 2008. — № 5. — С. 149-156. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-46859 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-468592013-07-08T03:05:17Z Регіональні особливості народонаселення та працевлаштування на території України Савченко, В. Економіка 2008 Article Регіональні особливості народонаселення та працевлаштування на території України / В. Савченко // Сiверянський лiтопис. — 2008. — № 5. — С. 149-156. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/46859 uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Економіка Економіка |
| spellingShingle |
Економіка Економіка Савченко, В. Регіональні особливості народонаселення та працевлаштування на території України Сiверянський лiтопис |
| format |
Article |
| author |
Савченко, В. |
| author_facet |
Савченко, В. |
| author_sort |
Савченко, В. |
| title |
Регіональні особливості народонаселення та працевлаштування на території України |
| title_short |
Регіональні особливості народонаселення та працевлаштування на території України |
| title_full |
Регіональні особливості народонаселення та працевлаштування на території України |
| title_fullStr |
Регіональні особливості народонаселення та працевлаштування на території України |
| title_full_unstemmed |
Регіональні особливості народонаселення та працевлаштування на території України |
| title_sort |
регіональні особливості народонаселення та працевлаштування на території україни |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Економіка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/46859 |
| citation_txt |
Регіональні особливості народонаселення та працевлаштування на території України / В. Савченко // Сiверянський лiтопис. — 2008. — № 5. — С. 149-156. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT savčenkov regíonalʹníosoblivostínarodonaselennâtapracevlaštuvannânateritorííukraíni |
| first_indexed |
2025-07-04T06:23:18Z |
| last_indexed |
2025-07-04T06:23:18Z |
| _version_ |
1836696416640040960 |
| fulltext |
Сіверянський літопис 149
Таким чином, українські представники земської статистики започаткували
новий напрям статистичної науки – бюджетну статистику, вперше використали
методи аналітичної геометрії при виявленні статистичних залежностей і
працювали над удосконаленням системи обліку та рахівництва. Бюджетні
дослідження земських статистиків стали основою сучасної бюджетної статистики
при виборі об’єктів бюджетних досліджень і формуванні завдань, при розробці
бланків бюджетних досліджень та методів збору інформації.
Джерела та література:
1. Степан Злупко. Персоналії і теорії української економічної думки.� Львів:Євросвіт, 2002.�
528 с.
2. Гозулов А.И. Очерки истории отечественной статистики.� М.: Статистика, 1972.�312 с.
3. Плошко Б.Г., Елисеева И.И. История статистики: учебник.� М.: Финансы и статистика,
1990.
4. Щербина Ф.А. Крестьянские бюджеты.� Воронеж: Тип. губ. земства, 1900.� 703 с.
5. Труды подсекции статистики XI съезда русских естествоиспытателей и врачей в
С.�Петербурге 20�30 декабря 1901 г.� СПб, Изд�во Вольного Экономического общества, 1902.�
642 с.
6. Журавский Д.П. Об источниках и употреблении статистических сведений.� М.:
Госпланиздат, 1946.�119 с.
7. Русов А.А. Примеры описания крестьянского хозяйства // Труды статистического
отделения при Черниговской губернской земской управе. –Выпуск 1.� Чернигов: Тип. губ.
земства, 1877.� С.123�285.
8. С.Подолинський. Ремесла і фабрики на Україні.� Женева, 1880.�57 с.
9. Чаянов А.В. Статистическое наследие. Избранные труды. – М.: Финансы и статистика,
1991.� 432 с.
10. Кауфман А.А. К методике бюджетных исследований. �М.: Печатня С.П.Яковлева, 1914.� 41 с.
11. Арнольд В.Ф. Опыт применения элементарных начал аналитической геометрии к
исследованию статистических зависимостей // Труды подсекции статистики XI съезда русских
естествоиспытателей и врачей в С.�Петербурге 20�30 декабря 1901 г.� СПб, Изд�во Вольного
Экономического общества, 1902.� С.1�17.
12. Чаянов А.В.Бюджеты крестьян Старобельского уезда.� Харьков: Тип. губ. комитета,
1915.� 143 с.
13. Статистический ежегодник Полтавской губернии. Предварительные итоги бюджетных
исследований.� Полтава: Тип. земства, 1915.� 467 с.
�
РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ
НАРОДОНАСЕЛЕННЯ ТА ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ
НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
Важливий вплив на економічний та соціальний розвиток країни і регіонів має
демографічний чинник, дія якого визначається особливостями динаміки та
структури демографічних процесів, що розвиваються за власними законами і
принципами. Стан розвитку демографічних процесів у сучасний період
характеризує демографічна ситуація, яка досить динамічна. Тому вивчення,
узагальнення, теоретичне обґрунтування процесів народонаселення і
працевлаштування, концептуальний підхід до даного питання важливі й актуальні.
Дослідження сучасної демографічної ситуації в Україні, а також пов’язаних з
нею проблем, методики демографічного аналізу і прогнозування широко висвітлені
в роботах вітчизняних учених О.Білоуса, Д.Богині, І.Боднар, Б.Данилишина,
М.Долішнього, Е.Лібанової, С.Пирожкова, О.Сергієнка, В.Стешенка та ін. Проте
проблема відмінностей регіонального характеру не знайшла достатнього ступеня
уваги та аналітичного дослідження.
150 Сіверянський літопис
Темою даної публікації є вивчення регіональних особливостей народонаселення
та працевлаштування на території нашої держави.
Демографічні процеси в Україні тривалий час значно різнилися за регіонами.
Зокрема, Центральний регіон стабільно характеризувався зменшенням населення,
насамперед сільського, тоді як Західний – деяким його зростанням. Дев’яності
роки внесли корективи в ситуацію з відтворенням населення, сприяли
демографічній кризі в загальнонаціональному масштабі. Останніми роками
практично єдиним джерелом відтворення населення в кожному, крім
Центрального, регіоні залишились його внутрішні резерви. Найменш вичерпані ці
резерви у Західному регіоні. Якщо, наприклад, населення України протягом 2000 р.
зменшилось на 0,8 %, то Західного регіону – на 0,36 %, Причорноморського – на
0,89 %, Центрального (без м. Києва) – на 1,1 %, Східного – на 1,2 %. З наведених
даних видно, що темпи депопуляції в більшості регіонів перевищували
загальнодержавний показник, тоді як на заході України – в 2,2 разу не досягли
його. Населення регіонів набуло таких значень: Центральний – 15,589 млн.,
Причорноморський – 12,7 млн., Східний – 10,17 млн., Західний – 9,544 млн. осіб.
Дані поточного обліку населення відображають загальні тенденції
демографічного розвитку регіонів. Вони ототожнюють твердження щодо
найменшої вичерпаності внутрішніх резервів відтворення населення в західних
областях, а також поступового зміщення епіцентру депопуляції на індустріальний
південний схід.
До компонентів демографічної ситуації, що негативно впливають на кількісні
параметри відтворення людського, в т.ч. інтелектуального потенціалу, належить
старіння населення, наростання дисбалансу в складі різних вікових груп. Найвище
демографічне навантаження осіб пенсійного віку збереглось у Центральному регіоні,
найнижче – в Закарпатській (232 особи) та інших областях Західного регіону, а
також у м. Києві (250 осіб) [1].
Важливим є аналіз демографічної ситуації, диференційований за окремими
регіонами, оскільки на цей комплексний показник можуть впливати різні фактори
– і позитивні, і негативні. Аналіз може бути зроблений на основі міжрегіональних
демографічних порівнянь при використанні “методу відхилень”. Цей метод дає
змогу обчислити комплексний коефіцієнт вагомості відхилень рівнів показників
демографічного розвитку, на основі якого визначають сукупний рейтинг регіону.
Формула для розрахунку комплексного коефіцієнта вагомості відхилень (К)
така:
,
де:
i
x – значення показника демографічного розвитку регіону;
min
x та
max
x � відповідно мінімальне і максимальне значення показника
демографічного розвитку регіону.
Обчислення комплексного коефіцієнта вагомості відхилень грунтується на такій
системі відхилень: із зменшенням розміру відхилень показника демографічного
розвитку в окремих регіонах від максимального його рівня (при позитивному
значенні зростання показника), мінімального рівня (при негативному значенні
зростання показника) в сукупності регіонів комплексний коефіцієнт вагомості
відхилень зменшується. Чим нижчий коефіцієнт, тим вищий рівень
демографічного розвитку регіону, а це свідчить про його високий рейтинг.
Для проведення рейтингового аналізу демографічної ситуації регіонів України
доцільно відібрати такі показники:
1. Позитивного значення: коефіцієнт народжуваності; кількість прибулих;
рівень зайнятості; середньомісячна заробітна плата; сума вкладів.
2. Негативного значення: коефіцієнт смертності; коефіцієнт дитячої
Сіверянський літопис 151
смертності; коефіцієнт пенсійного навантаження; щільність населення; кількість
вибулих; рівень безробіття.
За першими показниками, коли зростання абсолютних значень має позитивне
значення, відхилення абсолютних рівнів становитиме
i
xx −
max
, а для показників
негативного значення, які залишилися, відхилення від мінімального рівня:
min
xx
i
− .
Коефіцієнти вагомості відхилень за окремими показниками формують
комплексний коефіцієнт вагомості відхилень, за розміром якого встановлюють
місце окремого регіону у їх сукупності (табл. 1).
За даними таблиці 1, перше місце за включеними до розрахунку комплексного
коефіцієнту показниками демографічної ситуації посідає Закарпатська область,
друге � Волинська, третє � Київська і т. д., а на останньому місці � Сумська область.
Згідно з проведеним рейтинговим аналізом, регіони можна поділити на три групи.
Таблиця 1
Рейтингова оцінка соціально@демографічної ситуації в регіонах України
Показники
Області
Комплексний коефіцієнт
вагомості відхилень
Місце
Закарпатська 4,247 1
Волинська 4,424 2
Київська 4,738 3
Івано-Франківська 4,979 4
Полтавська 5,099 5
Вінницька 5,155 6
Рівненська 5,247 7
Дніпропетровська 5,253 8
Львівська 5,472 9
Одеська 5,536 10
Харківська 5,630 11
Запорізька 5,762 12
Херсонська 5,798 13
Миколаївська 5,874 14
Житомирська 5,908 15
Донецька 6,188 16
Черкаська 6,302 17
Чернівецька 6,410 18
Тернопільська 6,510 19
Хмельницька 6,624 20
Чернігівська 8,857 21
Луганська 6,926 22
Кіровоградська 6,933 23
Сумська 7,192 24
1 група – регіони з високим рівнем демографічної ситуації: Закарпатська,
Волинська, Київська, Івано�Франківська, Полтавська, Вінницька, Рівненська
області.
2 група – регіони із середнім рівнем демографічної ситуації: Дніпропетровська,
Львівська, Одеська, Харківська, Запорізька, Херсонська, Миколаївська,
Житомирська, Донецька області.
3 група – регіони з низьким рівнем демографічної ситуації: Черкаська,
Чернівецька, Тернопільська, Хмельницька, Чернігівська, Луганська,
Кіровоградська та Сумська області.
У західних регіонах (1 група), завдяки великому відсотку сільського
населення, збереженим історичним і культурним традиціям, релігійним догматам,
зберігається порівняно високий коефіцієнт народжуваності. Сприятлива
152 Сіверянський літопис
екологічна ситуація, зумовлена незначною щільністю промислових підприємств,
знижує коефіцієнт смертності та дитячої смертності удвічі порівняно з областями
2�ої групи.
До неї увійшли області з відносно сприятливою соціальною структурою,
розвинутою промисловою інфраструктурою, високим рівнем заробітної плати (у
2,5 разу більше, ніж у 3�ої групи і в 1,5 разу більше, ніж у 1�ої групи), низьким
рівнем безробіття. Крім цього, у регіонах спостерігається тенденція старіння
населення, що в майбутньому може сприяти дефіциту трудових ресурсів.
Відтворення населення цих областей не забезпечує навіть простого заміщення
поколінь. Особливу тривогу викликає екологічне становище. Так, обсяг викиду
шкідливих речовин в атмосферу у розрахунку на 1 кв. км у 7 разів більший, ніж по
території України в цілому.
Щодо регіонів 3�ої групи, вони характеризуються низьким рівнем за більшістю
показників, які розглядалися [2].
Розглянемо народжуваність у регіональному розрізі.
Регіони України за цим показником розподіляються на три групи: східні –
коефіцієнт менше однієї дитини: Дніпропетровська, Донецька, Запорізька,
Луганська та Харківська області; західні – коефіцієнт 1,3 – 1,6: Волинська, Івано�
Франківська, Житомирська, Закарпатська, Львівська, Рівненська, Тернопільська,
Хмельницька та Чернівецька області та інші регіони – коефіцієнт 1,0 – 1,3 (рис. 1).
Довготривала народжуваність на рівні, який не забезпечує навіть простого
відтворення поколінь, призводить до скорочення питомої ваги дітей у складі
населення і відповідного зростання частки осіб старшого віку. “Найстарішим”
(частка осіб віком 60 років і старше в загальній кількості населення перевищує
24,0 %) є населення Вінницької, Полтавської, Сумської, Черкаської та Чернігівської
областей, а “наймолодшим” (частка старших осіб становить 15,5�19,3 %) –
населення Закарпатської, Рівненської областей
Рис.1 Народжуваність в Україні у 2006 р.
та м. Києва. Проте, якщо демографічна молодість регіонів зумовлена відносно
високою народжуваністю, то в Києві її основним чинником є постійний
міграційний приплив молоді.
Погіршуються показники смертності населення України. Існує значна
диференціація між рівнем смертності за регіонами. Найвищі коефіцієнти
смертності в Чернігівській, Кіровоградській і Сумській, найнижчі – в Івано�
Франківській, Львівській, Чернівецькій та Рівненській областях.
Сіверянський літопис 153
Відбувається значна статева деформація структури населення. Жіноча
домінанта найчіткіше виражена в Чернігівській області, де на 1000 чоловіків
припадає 1198 жінок. У сусідніх Сумській та Полтавській областях
співвідношення становить відповідно 1185 та 1181. У центральному регіоні
також наявні значні статеві диспропорції на користь жінок: у Черкаській та
Вінницькій областях на кожну 1000 чоловіків припадає відповідно 1192 та
1184 жінки. Єдиною областю України, де демографічній рівновазі переважання
жінок загрожує в незначній мірі, є Закарпатська область, в якій на кожну 1000
чоловіків припадає 1072 жінки. Статева диспропорція наявна в основному через
більшу тривалість життя у жінок порівняно з чоловіками. В зазначених
областях переважають жінки старших вікових груп, що свідчить про
демографічне неблагополуччя.
У країні спостерігається тенденція наростання бездітності та однодітності:
дві третини сімей мають одну дитину. Найбільша частка сімей з однією
дитиною в Миколаївській, Дніпропетровській, Харківській областях, а також
у містах Києві та Севастополі.
Сім’ї з трьома і більше дітьми проживають, як правило, на заході та на півночі
країни – Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано�Франківська,
Львівська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька області [3].
У питаннях зайнятості населення особливо гостро стоїть проблема пошуку
роботи сільськими жителями працездатного і старшого за працездатний віку.
Неблагополучний стан із працевлаштуванням сільського населення у
Волинській, Івано�Франківській, Рівненській, Херсонській і Чернівецькій
областях та АР Крим. Сприятливіше становище у Донецькій, Київській,
Полтавській, Харківській, Хмельницькій і Чернігівській областях. Низький
рівень зайнятості сільського населення не може не турбувати органи державної
влади різних рівнів.
На виконання указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів у
цьому напрямку, зокрема, щодо створення щорічно 1 млн. робочих місць
протягом 2006�2009 рр., проводиться відповідна робота. За відсутності
можливостей створення робочих місць в “організованих” формах у значних
обсягах у нагоді стають інші роботи, навіть ті, які раніше вважалися
підсобними. При цьому ігнорується малопродуктивний характер подібної
зайнятості.
За узагальненими даними обстеження сільських населених пунктів, у даний
час понад 40% їх жителів, які працюють на підприємствах і в організаціях, або
майже чверть усього зайнятого, включаючи особисте селянське господарство,
сільського населення працює за межами свого села. У Донецькій, Івано�
Франківській, Київській, Львівській, Харківській областях частка працюючих
за межами села досягає 30�40%. Набагато менше виїжджає на роботу населення
Кіровоградської, Миколаївської, Херсонської областей–близько 10%. При
цьому необхідно враховувати, що частка офіційно зареєстрованих трудових
мігрантів періодично поповнюється тимчасово вільними особами, які зайняті
в особистих селянських господарствах сезонно.
У кожній області є райони, прилеглі до обласного центру та інших великих
міст, у яких можна знайти роботу, і віддаленіші – зі сприятливими умовами
для товарного виробництва сільськогосподарської продукції (овочевої,
баштанної, плодово�ягідної), розвитку рекреаційно�туристичних видів
діяльності тощо і без таких умов, з добре та недостатньо розвинутим
підприємницьким сектором у сільському господарстві і т.д. Зазначені чинники
зумовлюють співвідношення між зайнятими на підприємствах і в організаціях
154 Сіверянський літопис
та в особистих селянських господарствах, за місцем проживання і поза ним.
Групування адміністративних районів України за часткою сільських
жителів, зайнятих на підприємствах і в організаціях національного
господарства, показало, що у 38 районах (7,8 % від загальної кількості) вона не
перевищувала 30 %, у 209 (42,7 %) перебувала у межах 30,1�45,0 %, ще у 204
(41,7 %) – становила 45,1�60,0 % і у 39 (7,8 %) – 60 % і більше.
Якщо райони з часткою зайнятих на підприємствах і в організаціях у межах
30,1�45,0 % та 45,1�60,0 % є в кожному регіоні, то першу групу, неблагополучну
щодо “організованої” зайнятості, та четверту, сприятливішу, формують
працівники тільки деяких регіонів. Більшість першої групи становлять 20
районів західних та 4 райони Херсонської областей, а основну частину четвертої
– 10 районів Київської, 5 – Одеської, по 4 – Хмельницької і Чернігівської
областей.
Зайнятість сільського населення на підприємствах і в організаціях
сільського, лісового і рибного господарства за місцем проживання залежить
від таких чинників: наявності відповідних виробничих формувань чи їх
підрозділів у селах; структури виробництва, зокрема вирощування трудоємних
культур, ведення тваринництва тощо; розвиненості позааграрних видів
економічної діяльності.
Частка осіб, які працюють у сільському, лісовому і рибному господарстві в
загальній чисельності сільського населення, зайнятого на підприємствах і в
організаціях за місцем проживання, становить по регіонах від 20,7% у
Закарпатській до 64,1% у Кіровоградській областях. Проте у більшості регіонів
– 17�и із 25�и – вона коливається в межах 49�60 %. Поза цими межами
перебувають, з одного боку, крім Закарпатської, Івано�Франківська (24,1%),
Львівська (33,1%) та Чернівецька (36,1%), а з іншого – поряд з Кіровоградською
Одеська (62,3%), Миколаївська (60,9%) та Полтавська (60,7%) області. При
цьому підприємницькі структури аграрного і сільськогосподарського
спрямування продовжують відігравати вирішальну чи досить вагому роль у
сфері працевлаштування сільського населення у більшості регіонів України.
Значну частку складають особи, які працюють за межами формального
сектора сільської економіки. В середньому по Україні така зайнятість становила
на початок 2005 р. 64,7 % (у 2,3 разу більше, ніж на початок 1991 р.), і
формують її масштабна зайнятість в особистих селянських господарствах та
поза межами села. Наслідки цієї зайнятості для сільської місцевості невтішні
– майже 2/3 працюючого сільського населення не бере участі у формуванні
місцевих бюджетів за місцем проживання. При цьому найвища частка зайнятих
в неформальному секторі у дотаційних областях – Львівській (83,5%), Івано�
Франківській (82,9%), Чернівецькій (73,6%), Волинській (73,0%),
Закарпатській (70,8%) та Рівненській (70,5%).
Сприятливіша ситуація із зайнятістю спостерігається в північно�східній
частині України. За високої депопуляції, скорочення чисельності сільського
населення працездатні особи мають кращі можливості для
працевлаштування на підприємствах та в організаціях, які функціонують [4].
Значний вплив на демографічну ситуацію, який продовжує відбиватись на
теперішньому і наступних поколіннях, мала Чорнобильська катастрофа.
Кількість громадян, що отримали статус постраждалих внаслідок катастрофи
на Чорнобильській АЕС за регіонами, надано в таблиці 2 [5].
Сіверянський літопис 155
У тому числі Території
Показники
Всього
постраж-
далих
ліквіда-
тори
наслід-
ків
аварії на
ЧАЕС
потерпілі
від Чорно-
бильської
катаст-
рофи
діти,
віднесені до
потерпілих
від Чорно-
бильської
катастрофи
особи, не
віднесені до
категорії,
але мають
право на
пільги
Кількість сімей, які
отримують пільги
внаслідок втрати
годувальника, смерть
якого пов’язана з
Чорнобильською
катастрофою
Україна 2526216 297850 1636319 589455 2592 20894
Автономна
Республіка Крим
8962 3865 2593 2436 68 153
області
Вінницька 110874 5947 81116 23792 19 374
Волинська 155368 2817 105433 47112 6 1170
Дніпропетровська 28807 17809 3911 7056 31 811
Донецька 27126 18147 2736 6233 10 967
Житомирська 365801 11784 271080 81808 1129 2186
Закарпатська 5515 2785 796 1934 – 116
Запорізька 10328 5180 2500 2648 – 135
Івано-Франківська 13224 3273 6112 3839 – 141
Київська 801684 53981 592031 155627 45 5198
Кіровоградська 15496 8788 2384 4285 39 272
Луганська 16863 11405 1218 4234 6 330
Львівська 11644 5372 2270 3888 114 162
Миколаївська 8727 3307 2851 2565 4 65
Одеська 10600 5351 2360 2863 26 176
Полтавська 28180 13016 6901 8249 14 511
Рівненська 406221 5287 278717 122193 24 1908
Сумська 19261 9081 5085 5071 24 240
Тернопільська 52761 3060 38355 11344 2 233
Харківська 26544 14305 5630 6608 1 671
Херсонська 8693 2947 3211 2531 4 74
Хмельницька 13259 5484 4176 3551 48 208
Черкаська 146858 10904 103142 32805 7 1022
Чернівецька 24829 2872 15975 5907 75 96
Чернігівська 108326 12186 72337 23401 402 826
міста
Київ 98102 57848 22719 17041 494 2840
Севастополь 2163 1049 680 434 – 9
Таблиця 2
Кількість громадян, які мають статус постраждалих унаслідок
катастрофи на Чорнобильській АЕС за регіонами
(на 1 січня 2007 р.)
Загальна кількість постраждалого населення перевищила 2,5 млн. чол., у тому
числі: близько 300,0 тис. чол. – ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС; 1636 тис.
чол. – потерпілі від Чорнобильської катастрофи; 589,0 тис. чол. – діти, віднесені
до потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
У регіональному розрізі найбільше постраждалих серед населення Київської
(802,0 тис. чол.), Рівненської (406,0 тис. чол.), Житомирської (366,0 тис. чол.),
Волинської (155,0 тис. чол.), Черкаської (147,0 тис. чол.), Вінницької (111,0 тис.
чол.) та Чернігівської (108,0 тис. чол.) областей.
Регіональні відмінності, які стосуються різних аспектів демографічної ситуації,
мають як об’єктивний, так і суб’єктивний характер, створюють чи посилюють
проблеми на шляху здійснення єдиної державної ефективної демографічної
політики. Тому завдання подальших теоретичних розробок, державної та
регіональної політики в цьому напрямку – вирівнювання демографічної ситуації
на окремих територіях, приведення тенденцій демографічного розвитку у
відповідність із загальносвітовими стратегічними напрацюваннями.
Джерела та література:
1. Вовканич С.Й., Копистянська Х.Р., Цапок С.О. Розбудова інноваційного суспільства в контексті
демографічного розвитку України // Актуальні проблеми економіки. – 2004.– №8(38). – С.115�129.
2. Анікієва А., Бичков С. Рейтингова оцінка соціально�демографічної ситуації регіонів
України // Персонал. – 2005.– №2.– С.72�75.
156 Сіверянський літопис
3. Мельник С., Гаврюшенко Г., Шубєнок С. Демографічна ситуація в Україні: стан, головні
проблеми та способи їх вирішення // Україна: аспекти праці. – 2006.– №4.– С.22�26.
4. Прокопа І., Попова О., Бетлій М. Зайнятість сільського населення в Україні: територіальна
диференціація // Економіка і прогнозування. – 2007. – №3. – С.56�74.
5. Державний комітет статистики України. Статистичний щорічник України за 2006 рік / За
ред. О.Г.Осауленка.– К.: Консультант, 2007.– 552 с.
�
КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ШЛЯХІВ
ПОКРАЩЕННЯ КОНТРОЛЮ
У СФЕРІ ГРАЛЬНОГО БІЗНЕСУ
У статті концептуалізовано підходи до реалізації податкового контролю у сфері
грального бізнесу України з виокремленням сучасних проблем у Чернігівському
регіоні та розробкою механізму вдосконалення податкового контролю над
адміністрованими податками.
Постановка проблеми. Розвиток грального бізнесу в Україні відбувається
стихійно та майже неконтрольовано, основна маса операторів гральних послуг
проводить власну діяльність поза законом, а значний обсяг доходів у даній сфері
«заважає» прийняттю дієвих нормативних актів. Існує декілька проектів
нормативних актів, проте у них відсутні комплексні етапи та конкретні визначення,
які можуть допомогти найближчим часом стабілізувати ситуацію на ринку та
допомогти йому розвиватися в цивілізованому напрямку.
Дослідженню проблем податкового контролю за різними напрямками
функціонування присвячені наукові праці відомих у цій сфері науковців П.В.
Мельника, В.М. Федосова, О.Д. Василика та ін.
Мета дослідження. Метою написання статті є концептуалізація та розробка
конкретних заходів щодо вирішення проблем підвищення ефективності
оподаткування та адміністрування податків з грального бізнесу через легалізацію
доходів останнього.
Основні результати дослідження. Темпам розвитку грального бізнесу в Україні
може позаздрити будь�яка сфера економіки, за рентабельністю та шкодою для
суспільства він близький до торгівлі зброєю або наркотиками. «Близько 500 тис.
чоловік у всьому світі закінчують життя самогубством на ґрунті ігроманії. Гральна
залежність належить до психологічного типу залежностей, і для її лікування в
США і Франції вже існують три клініки з лікування хворих на це психічне
захворювання, проте часом воно лікується складніше, ніж алкоголізм або
наркоманія». Для українських реалій лікування ігроманії ускладнене:
– неусвідомленням «ігроманами» власної хвороби;
– слов’янською ментальністю, яка не допускає втручання у психіку;
– низьким рівнем кваліфікації психологів.
У засобах масової інформації неодноразово наголошувалося на безсистемному
та неконтрольованому розвитку грального бізнесу в Україні загалом та місті
Чернігові зокрема. Це призвело як до приходу великих іноземних компаній, що
продовжили розвивати мережі гральних закладів на неосвоєній раніше території,
так і до активізації зусиль представників малого і середнього бізнесу, які почали
хаотично відкривати власні гральні зали.
Стихійне встановлення гральних автоматів спрямоване проти простих,
небагатих людей, оскільки заможна людина поїде в гральний клуб або казино. На
відміну від загальносвітової тенденції, де близько 75% цього ринку займають казино
зі столами рулетки і стандартним набором ігор у карти (покер, блек�джек), в
Україні питома вага гральних автоматів становить 90% усієї індустрії розваг.
Відповідно на казино припадає приблизно 8% ринку, а на інші ігри (більярд, боулінг,
тоталізатор) — лише 2%. Причинами стихійного розвитку гральних автоматів є
встановлення низьких відсотків виграшу, а отже, і значної рентабельності порівняно
|