Агіографічна поезія свт. Іоана Максимовича в контексті духовних традицій ісихазму
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2008
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський лiтопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/46860 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Агіографічна поезія свт. Іоана Максимовича в контексті духовних традицій ісихазму / С. Журавльова // Сiверянський лiтопис. — 2008. — № 5. — С. 128-133. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-46860 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-468602013-07-08T03:03:48Z Агіографічна поезія свт. Іоана Максимовича в контексті духовних традицій ісихазму Журавльова, С. Літературознавчі студії 2008 Article Агіографічна поезія свт. Іоана Максимовича в контексті духовних традицій ісихазму / С. Журавльова // Сiверянський лiтопис. — 2008. — № 5. — С. 128-133. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. XXXX-0055 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/46860 uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Літературознавчі студії Літературознавчі студії |
| spellingShingle |
Літературознавчі студії Літературознавчі студії Журавльова, С. Агіографічна поезія свт. Іоана Максимовича в контексті духовних традицій ісихазму Сiверянський лiтопис |
| format |
Article |
| author |
Журавльова, С. |
| author_facet |
Журавльова, С. |
| author_sort |
Журавльова, С. |
| title |
Агіографічна поезія свт. Іоана Максимовича в контексті духовних традицій ісихазму |
| title_short |
Агіографічна поезія свт. Іоана Максимовича в контексті духовних традицій ісихазму |
| title_full |
Агіографічна поезія свт. Іоана Максимовича в контексті духовних традицій ісихазму |
| title_fullStr |
Агіографічна поезія свт. Іоана Максимовича в контексті духовних традицій ісихазму |
| title_full_unstemmed |
Агіографічна поезія свт. Іоана Максимовича в контексті духовних традицій ісихазму |
| title_sort |
агіографічна поезія свт. іоана максимовича в контексті духовних традицій ісихазму |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Літературознавчі студії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/46860 |
| citation_txt |
Агіографічна поезія свт. Іоана Максимовича в контексті духовних традицій ісихазму / С. Журавльова // Сiверянський лiтопис. — 2008. — № 5. — С. 128-133. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT žuravlʹovas agíografíčnapoezíâsvtíoanamaksimovičavkontekstíduhovnihtradicíjísihazmu |
| first_indexed |
2025-07-04T06:23:23Z |
| last_indexed |
2025-07-04T06:23:23Z |
| _version_ |
1836696421118509056 |
| fulltext |
128 Сіверянський літопис
ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ
СТУДІЇ
�
АГІОГРАФІЧНА ПОЕЗІЯ свт. ІОАНА МАКСИМОВИЧА
В КОНТЕКСТІ ДУХОВНИХ ТРАДИЦІЙ ІСИХАЗМУ
Міжконфесійні протистояння в Україні барокової доби, посилення уваги до
агіографічної спадщини в католицьких колах спонукали православних ієрархів
стати на захист православних святих, відновивши серед народу інтерес до
житійних текстів. За визначенням В. Перетца, завданням агіографів ХVІІ�ХVІІІ
ст. стає прагнення «убрати старий матеріал у нові шати, які відповідали
літературно�естетичним вимогам доби»1 . З цією метою створюються, зокрема,
«Книги житій святих» свт. Димитрія Туптала, агіографічні драми на зразок
«Алексій, Божій человік».
У поетичній творчості представників Чернігівського літературно�
філософського кола другої половини ХVІІ�початку ХVІІІ ст. (Лазаря Барановича,
Варлаама Ясинського, Димитрія Туптала, Іоана Максимовича) також з’являються
нові інтерпретаційні моделі житій святих. Митці репрезентують цілий корпус
віршів, у яких пристосовано «житійну спадщину… до нових ідейних і стильових
потреб»2 . Таким чином, формується новий різновид барокової поезії, котрий, на
думку Р. Радишевського, постає «у руслі потреб творення нової агіографії» 3 .
Яскравими зразками агіографічної поезії є вірші із книги «Алфавит собранный,
римами сложенный…» архієпископа Іоана Максимовича, котра, як і в цілому його
творча спадщина, привернула увагу літературознавців лише на межі ХХ – ХХІ ст.,
про що свідчать дослідження Л. Ушкалова, В. Шевчука, О. Зосімової, О. Засько,
С. Демченко. Однак дослідників цікавлять переважно вірші�притчі на античну
тематику. Агіографічні вірші, що складають переважну частину книги «Алфавит»,
залишаються поза межами їхніх розвідок.
Одним із провідних мотивів агіографічної поезії, як і житійної літератури в
цілому, є мотив аскези. Це безпосередньо зумовлено призначенням житій –
уславлення подвижництва святого, відтворення його шляху до спасіння.
«Фундаментальною засадою християнської аскези, – відзначає архієпископ Ігор
Ісіченко, – є виведення людини, яка стає на шлях духовного вдосконалення, поза
межі комунікативних стосунків світу»4 . Важливим фактором духовної боротьби
зі спокусами стає мовчання як результат поступового «подолання вербального
складника молитви»5 . Відсторонення від матеріального світу та його комунікацій
– важливий крок до містичного споглядання й поєднання з Богом. Молитовне
мовчання є складовою вчення ісихазму як «способу молитовної практики»6 ,
«споглядального молитовного стану»7 , що виникло у стародавньому Єгипті ІІІ �
ІV ст. (прп. Макарій Єгипетський, прп. Євагрій Понтійський, прп. Іоан Ліствичник,
Сіверянський літопис 129
прп. Ісихій Синайський). Теоретичної розробки ісихазм набув у творах
св. Григорія Синаїта і свт. Григорія Палами (ХІV ст.). сам термін «ісихія»
перекладається як спокій, мир, тиша, мовчання, усамітнення; в аскетичній
літературі, за словами С. Хоружого, його перекладають як «безмовність, іноді –
священне чи сердечне мовчання»8 .
Духовні традиції ісихазму поширюються в Україні у ХІV�ХVІ ст. За
спостереженням Ю. Пелешенка, це відбувалося не стільки через безпосереднє
ознайомлення з текстами теоретиків ісихазму, скільки через переклади й
переписування рекомендованої ними теологічної літератури, й мало переважно
практичний характер, тобто усвідомлювалося як спосіб індивідуального
подвижництва9 . Історію розвитку вчення ісихазму ґрунтовно прослідковано у
розвідках С. Хоружого, єпископа Калліста (Уера), о. Іоана Меєндорфа,
архімандрита Кипріяна (Керна) та інших. Вплив практики ісихазму на українську
середньовічну літературу, зокрема аскетичну, детально досліджено у монографіях
архієпископа Ігоря Ісіченка та Ю. Пелешенка.
Привертає увагу спостереження останнього про відгомони ісихастських
традицій у творах Івана Вишенського10 . Дослідник підкреслює, що вчення ісихастів
позначилося також на творчості митців барокової доби, а саме – Ісаї Копинського,
Мелетія Смотрицького, Григорія Сковороди11 . Додамо, що не є винятком і книга
«Алфавит» архієпископа Іоана Максимовича. На жаль, питання впливу ісихазму
на творчість барокових поетів на сьогодні залишається майже незайманою
ділянкою у царині літературознавства. За таких обставин актуальною видається
розвідка, метою якої стало б дослідження проблеми впливу традицій ісихазму на
українську барокову літературу, зокрема – художню спадщину свт. Іоана
Максимовича.
Для духовної практики ісихазму важливим є стан молитовного мовчання. Саме
лейтмотив мовчання поєднує вірші із книги «Алфавит собранный, рифмами
сложенный…» архієпископа Іоана Максимовича12 : «Агафон» (арк. 3 зв.�4),
«Алимпій» (арк. 5), «Антоній» (арк. 6 зв.�7), «Иный» (арк. 12�12 зв.), «Житіє
Алексія человіка Божія» (арк. 31�35 зв.), «Іоанн» (арк. 43), «Іоанн Дамаскин»
(арк. 44�46), «Макарій» (арк. 62 зв., 63 зв.), «Нил» (арк. 67 зв.). Зауважимо, що
автор, пропонуючи читачеві ісихастський метод молитви, виокремлює таку його
рису, як «прагнення до здобуття стану повного спокою й мовчанки»13 . Свт. Іоан
наполягає на скороченні словесної частини молитви: «Молю же, во молитв мало
глаголете…» (арк. 4). Вірянин завжди має пам’ятати настанову: «Не полезных от
Бога, себе не просите» (арк. 4). Поет підкреслює, що страждання християнин має
приймати «з молчанієм», котре є виявом терпіння. Останнє «зело пріятно єсть
Богу» (арк. 5), є корисним для людини, оскільки сприяє поширенню добра. Так,
безперечним взірцем виступає Олексій, чоловік Божий, котрий терпів знущання
батьківських слуг «молчащи, // Побеждал смиренім, молитву творящи…» (арк.
32 зв.).
Пояснивши доцільність мовчання, свт. Іоан Максимович підводить реципієнта
до висновку: «Любящу безмолвіє, мзда готова многа» (арк. 6 зв.). Втілення у життя
настанови «Безмолвноє житіє обще возлюбите» (арк. 7) матиме за наслідок
зменшення ворожнечі: «Многая зело соблазнь вражда умножится, // молчанієм
смиренным удоб сократится» (арк. 12). Мовчання під час сварки, утримання від
«празднаго слова» дозволяє, за свт. Іоаном, «добро… пріобрести» (арк. 12 зв.).
Християнин, пам’ятаючи й дотримуючись цих настанов, віднайде душевний спокій
(«Во молчаніи своєм, покой добр обрящеш» (арк. 12 зв.)) й успіх у своїх діяннях
(«Держащи молчаніє, во всем преуспеєт» (арк. 43)).
Дослідники ісихазму виокремлюють чотири основні значення ісихії:
“усамітнення”; “духовність келії”; “повернення до себе”; “духовна убогість” (терміни
єпископа Калліста (Уера). – С.Ж.)14 . У вірші «Іоанн Дамаскин» (арк. 44�46)
архієпископом Іоаном Максимовичем інтерпретується, зокрема, поняття
«духовності келії». Автор подає історію про прихід прп. Іоана Дамаскина до
130 Сіверянський літопис
монастиря св. Сави Освяченого і його навчання у досвідченого старця, котрий у
першу чергу радить дотримуватися мовчання й перебувати в келії: «Отречись
чадо себе, и суєтной славы. // И да ничтоже твориш волею своєю, // Ниже добраго
дела, ниже злаго єю. // Ни да посланіє си ко кому послеши, // Ниже слово єдино
усти изречеши. // Но пребуди молчалив, не исходи с клети, // Будеш мудрость
духовну добре разумети» (арк. 44 зв.) (курсив наш. – С.Ж.).
Єпископ Калліст (Уер) підкреслює, що «ісихастом є той, хто виконує настанови
авви Мойсея: «Ідіть і замкніться у своїй келії, і ваша келія усього вас навчить»15 .
Саме з метою осягнення духовної мудрості прп. Іоана Дамаскина відіслано до
келії: «Мірскою мудростію ты невозносися, // [Буйство бо єст у Бога] духовной
учися» (арк. 44 зв.). Досягнення стану духовності вимагає молитовного
усамітнення у пустелі чи келії, «суворого обмеження інформаційного простору
життя»16 («Ни да посланіє си ко кому послеши…» (арк. 44 зв.)), утримання від
зайвої багатослівності («Ниже слово єдино усти изречеши» (арк. 44 зв.),
відречення від спокус марнославства, фізичної, проте не духовної відстороненості
від людей. Про це свідчить і той факт, що прп. Іоан Дамаскин втішає іншого ченця
по смерті його брата: «По час± некій инок в Лавр± отшед к богу, // По нем же брат
по плоти им± печаль многу. // Яко от тяжка жалю день и нощ рыдая, // Ни питія
во уста, ни сн±ди пріймая. // Іоан и многими слови ут±шаше, // Всяк члов±к єст
смертен, єму пов±даше» (арк. 44 зв.) (курсив наш. – С.Ж.).
За свт. Іоаном Максимовичем, слова втіхи не суперечать перебуванню у стані
молитовного мовчання. Натомість надгробний тропар, складений подвижником
на прохання страждальника («Молю тя, спиши ми п±снь надгробну умилну…»
(арк. 44 зв.)) викликає суворі докори старця: «Ты же в м±сто печали радость
днесь твориши…» (арк. 45). Епітимія, накладена на подвижника («вся проходи
мыти» (арк. 45 зв.), – ніщо, порівняно із вигнанням його з келії («Отлучи от житія
свята Іоанна, // И сотвори абіє с келіи изгнанна» (арк. 45)), котра є, за визначенням
єпископа Калліста (Уера), «каркасом ісихії», «домом молитви, святинею та місцем
зустрічі людини і Бога»17 .
Прп. Іоан Дамаскин передусім прагне знову віднайти цей духовний простір,
що для нього тотожне поверненню до Раю («Аки бы Адам во Рай паки возвратися…»
(арк. 45 зв.)). Пам’ятаючи про попередні помилки, він суворо дотримується
безмовності: «Бога благодаря молчалив бываєт…» (арк. 45), «Похвалными словеси
не превозносился…» (арк. 45 зв.). Мовчання стає для нього станом душі, джерелом
досягнення «духовной премудрости» (арк. 44). Гадаємо, у вірші свт. Іоана
Максимовича домінує традиційне для аскетичної культури розуміння ісихії як
«простої тактики відходу від розмови, глаголанія як активності зайвої, що
відволікає, знижує внутрішню концентрацію»18 .
За спостереженням С. Хоружого, внутрішню суть ісихії формують дві
нерозривно пов’язані аскетичні методики – «зведення розуму в серце та
безнастанна молитва»19 . Архієпископ Іоан Максимович у вірші «Іоанн Дамаскин»
пропонує читачеві дотримуватися першої із них, що окреслюється єпископом
Каллістом (Уером) також як «повернення до себе»20 ; за прп. Іоаном Ліствичником,
це шлях безмовника як того, хто «єство безтілесне в змозі утримувати у межах
тілесного дому»21 .
Натомість два вірші під назвою «Макарій» (арк. 62 зв., 63 зв.) містять настанови
до безнастанної молитви. Традиції ісихазму передбачають перебування у
постійному молитовному стані, задля чого, як підкреслює єпископ Калліст (Уер),
«не обов’язково повторювати нескінченну кількість молитв. Існує постійна
внутрішня молитва»22 . Зокрема, прп. Макарій Єгипетський повчав: «Для молитви
не треба багато говорити, слід просто здійняти свої руки до неба й промовляти:
“Господи! Як ти бажаєш і як Ти Сам знаєш, помилуй мене”. Якщо ж ворог здійме
в душі гріховну війну, слід тільки промовляти: “Господи, помилуй”. Господь знає,
що для нас корисне, і вчинить нам милість»23 .
У віршах свт. Іоана Максимовича, присвячених прп. Макарію, прочитуємо
Сіверянський літопис 131
парафрази цього повчання:
«…Немного, в молитв± отцы глагол±те, // Но часто возд±юще руц± свои, рц±те:
// Господи яко в±си, хощеш, помилуй мя // Аще же брань во души, реци: призри на
мя // В±сть Он, что єст полезно нам на спасеніє, // Дасть по милости Своєй
упокоєніє» (арк. 62 зв.);
«…єгда ся молите, // Немного во молитв± всегда глаголите. // Но вознесши во
время, руц± на высоту, // Многочастн± рец±те: Боже ты наготу // В±си нашу,
помилуй яко сам хощеши, // Ущедри, и удовли, яко вся можеши. // Аще же брань
внутрняя во души востанет, // Возопій ко Вышнему: Боже сил престаєт. //
Воскор±, благостію потщится помощи, // Безпрестанно усердно, возопій в день в
нощи. // Он Сам вся в±дый, в±сть, нам благопотребная, // Пошлет ко спасенію
вся нам угодная» (арк. 63 зв.).
Свт. Іоан наголошує на необхідності невпинної молитви словами «Безпрестанно
усердно, возопій в день в нощи» (арк. 63 зв.), що, на наш погляд, безпосередньо
свідчить про відгомін ісихазму у його творчості, оскільки тільки в ісихії стає
безнастанним молитовне звернення до Бога24 . Ця молитва має бути якщо не
мовчазною, то, принаймні, небагатослівною («Немного во молитв± всегда
глаголите» (арк. 63 зв.)) і обов’язково безперервною («Многочастн± рец±те…»
(арк. 63 зв.)). Зауважимо, що «короткій, часто проказаній молитві»25 віддавав
перевагу й інший представник Чернігівського літературно�філософського кола –
свт. Димитрій Туптало: «Довідався я від досвідчених у богомисленні й у сердечно�
умовій молитві, що теплішою й кориснішою є коротка й часто повторювана, ніж
тривала, молитва…»26 , посилаючись на Святе Писання («…як молитеся, не
проказуйте зайвого…» (мт. 6:7); «Безперестанку моліться!» (1 Сол. 5:17)) та
прп. Іоана Ліствичника.
Східна аскеза «прагне осягнути цілковитий спокій, згасити індивідуалістичні
волевиявлення особи, піднести її до відчуття Божої присутности, за котрої стають
непотрібними звичайні акти комунікації та пов’язана з ними дискурсивна
діяльність»27 . Саме до такого висновку підводить читача свт. Іоан Максимович у
вірші «Нил» (арк. 67 зв.). Християнин, відкинувши «мірская вся попеченія» (арк.
67 зв.), усі марноти життя, усамітнившись і дотримуючись особливого
молитовного чину – “бд±нія” («В єдиненіи сидяй, Бога єдна знаєт…» (арк. 67 зв.)),
сполученого із постом, духовними подвигами («В подвигах, пост± , слезах,
всеусердно бд±те» (арк. 67 зв.), зможе перейти до третього рівня ісихії – спокою
(«Непоб±дим єст любяй упокоєніє» (арк. 67 зв.). Таким чином, аскет переходить
від двох рівнів «зовнішньої ісихії» (ухід від людей і мовчання) до «внутрішньої»
– стану «активного та творчого мовчання»28 .
Архієпископ Іоан Максимович закликає вірян: «Т±м молю, безмолвіє весма
возлюб±те…» (арк. 67 зв.). Важливим аргументом цієї настанови є те, що
мовчальник стає непідвладним впливові злих сил: «…удобн± сокрушит стр±л
изощреніє // Вражіих: насилієм нимало усп±ют, // В безмолвіи сидящу, т±м
неодол±ют» (арк. 67 зв.). Ці рядки перегукуються, на нашу думку, зі словами
прп. Іоана Ліствичника: «Зачиняй двері келії для тіла, двері вуст для розмов, а
внутрішні двері душі – для злих духів»29 . «Брань внутрняя» (арк. 63 зв.) із
пристрастями, відокремлення «від свого пересічного світовідчуття»30 відкриває
шлях спасіння, максимального наближення до Бога. За свт. Іоаном Максимовичем,
«спасеніє безмолвно сидящим» (арк. 67 зв.) полягає у проходженні людиною
процесу послідовного самоочищення, внаслідок чого вона зможе, користуючись
висловом єпикопа Калліста (Уера), споглядати в чистоті Царство Боже:31
«Любящу безмолвіє, мзда готова многа. // Почієш <…> в Райском селеніи, //
Пріймеш благая земном по преселеніи <…> будеши богови угоден. // Водворишся
на Неб± яко преподобен» (арк. 6 зв.).
Отже, можемо говорити про те, що свт. Іоан Максимович висвітлює у своїй
поетичній творчості основний постулат ісихастського вчення – мовчання (ісихія)
має охоплювати як зовнішній (усамітнення, відмова від спілкування), так і
132 Сіверянський літопис
внутрішній (молитовне мовчання й споглядання) бік життя аскета. Поет накреслює
у віршах схему духовного поступу людини, беручи за взірець окремі діяння святих
Отців, аргументуючи власні погляди ремінісценціями й парафразами з творів
теоретиків ісихазму (прп. Макарій Єгипетський, прп. Іоан Ліствичник).
Архієпископ Іоан Максимович втілює «в словеса, и лит±ры» (арк. 18 зв. нн.)
барокове «релігійне почуття»32 (термін Б. Криси. – С.Ж.), закликаючи мирян
наслідувати праведне життя подвижників, що є шляхом до порятунку людства від
духовного зубожіння й гріховності. Гадаємо, одну з обов’язкових умов
провадження аскетичного життя архієпископ Іоан Максимович убачав саме у
практичному впровадженні засад ісихастського вчення.
Сьогодні ми позбавлені можливості з’ясувати міру впливу духовних традицій
ісихастів на світогляд архієпископа Іоана Максимовича (як і інших митців
барокової доби). Однак безперечним є факт знайомства святителя із творами
Отців Церкви. На наш погляд, висвітлення проблеми впливу ісихастських
традицій на літературну творчість Чернігівського літературно�філософського кола
другої половини ХVІІ�початку ХVІІІ ст. потребує, наразі, ґрунтовного аналізу.
Джерела та література:
1. Перетц В. Исследования и материалы по истории старинной украинской литературы ХVІ�
ХVІІI веков / В. Перетц; [отв. ред. Д. Лихачев]. – М. – Л., 1962. – С.9.
2. Крекотень В. Світові сюжети в українській літературі ХVІІ ст. / В. Крекотень // Україна
ХVІІ ст. між Заходом і Сходом Європи : Матеріали І�го українсько�італійського симпозіуму 13�
16 вересня 1994 р. / [відп. ред О. Мишанич]. – К. – Венеція, 1996. – С.391.
3. Радишевський Р. Польськомовна українська поезія кінця ХVІ – початку ХVІІІ століття:
автореферат дис. на здобуття наук. ступеня докт. філол. наук : спец. 10.01.01 «Українська
література»; 10.01.03 «Література слов’янських народів» / Р.Радишевський. – К., 1996. – С.39.
4. Ісіченко Ігор, архиєпископ. Аскетична література Київської Русі / Ігор Ісіченко,
архиєпископ. – Харків : Акта, 2005. – С.39.
5. Там само. – С.41.
6. Пелешенко Ю. Ісихазм та його відгомони в українській літературі / Ю.Пелешенко //
Свята Гора Афон і українська культура: збірник / [упор.: архиєпископ Ігор Ісіченко]. – Харків:
Акта, 2004. – С.53.
7. Ісіченко Ігор, архиєпископ. Аскетична література Київської Русі / Ігор Ісіченко,
архиєпископ. – Харків: Акта, 2005. – С.40.
8. Хоружий С. К феноменологии аскезы / С.Хоружий. – М., 1998. – С.100.
9. Див.: 9 Пелешенко Ю. Ісихазм та його відгомони в українській літературі / Ю.Пелешенко
// Свята Гора Афон і українська культура: збірник / [упор.: архиєпископ Ігор Ісіченко]. –
Харків: : Акта, 2004. – С.60�61.
10. Там само. – С.63�66.
11. Там само. – С.65.
12. Максимович Іоан. Алфавит собранный, риимами сложенный от Святых Писаній, из
древних реченій... / Іоан Максимович. – Чернігів, 1705. – 10+140+1 арк. Далі, посилаючись на це
видання, аркуш зазначаємо в тексті.
13. Ісіченко Ігор, архиєпископ. Аскетична література Київської Русі / Ігор Ісіченко,
архиєпископ. – Харків : Акта, 2005. – С.42.
14. Калліст (Уер), єпископ. Внутрішнє Царство [Електронний ресурс] / Калліст (Уер),
єпископ; [пер. з англ.]. – К. : Дух і літера, 2003 // Православ’я: Електронна бібліотека. – Режим
доступу: http://www.ae�lib.org.ua/texts/kallistos_ware__the_inner_kingdom__ua.htm
15. Там само.
16. Ісіченко Ігор, архиєпископ. Аскетична література Київської Русі / Ігор Ісіченко,
архиєпископ. – Харків : Акта, 2005. – С.40.
17. Калліст (Уер), єпископ. Внутрішнє Царство [Електронний ресурс] / Калліст (Уер),
єпископ; [пер. з англ.]. – К. : Дух і літера, 2003 // Православ’я: Електронна бібліотека. – Режим
доступу: http://www.ae�lib.org.ua/texts/kallistos_ware__the_inner_kingdom__ua.htm
18. Хоружий С. К феноменологии аскезы / С.Хоружий. – М., 1998. – С.102.
19. Там само. – С.104.
20. Калліст (Уер), єпископ. Внутрішнє Царство [Електронний ресурс] / Калліст (Уер),
єпископ; [пер. з англ.]. – К. : Дух і літера, 2003 // Православ’я: Електронна бібліотека. – Режим
доступу: http://www.ae�lib.org.ua/texts/kallistos_ware__the_inner_kingdom__ua.htm
21. Иоанн Лествичник, прп. Лествица [Электронный ресурс] / Иоанн Лествичник, прп.; [в
рус. переводе] // Ни�ка: Библиотека Святых Отцов и учителей Церкви. – Режим доступу: http:/
/ni�ka.com.ua/index.php?Lev=ioanmax
Сіверянський літопис 133
22. Калліст (Уер), єпископ. Внутрішнє Царство [Електронний ресурс] / Калліст (Уер),
єпископ; [пер. з англ.]. – К. : Дух і літера, 2003 // Православ’я: Електронна бібліотека. – Режим
доступу: http://www.ae�lib.org.ua/texts/kallistos_ware__the_inner_kingdom__ua.htm
23. Цит. за: Ісіченко Ігор, архиєпископ. Монашество давнього Єгипту / Ігор Ісіченко,
архиєпископ; [2�ге вид.] – Харків : Акта, 2004. – С.183.
24. Див.: Хоружий С. К феноменологии аскезы / С.Хоружий. – М., 1998. – С.102.
25. Туптало Дмитро. Лік духовний: Вибране з творів святителя / Дмитро Туптало; [пер. з
ц.�сл. М.Лемик]. – Львів : Свічадо, 2005. – С.51.
26. Там само. – С.51.
27. Ісіченко Ігор, архиєпископ. Аскетична література Київської Русі / Ігор Ісіченко,
архиєпископ. – Харків : Акта, 2005. – С.46.
28. Калліст (Уер), єпископ. Внутрішнє Царство [Електронний ресурс] / Калліст (Уер),
єпископ; [пер. з англ.]. – К. : Дух і літера, 2003 // Православ’я: Електронна бібліотека. – Режим
доступу: http://www.ae�lib.org.ua/texts/kallistos_ware__the_inner_kingdom__ua.htm
29. Иоанн Лествичник, прп. Лествица [Электронный ресурс] / Иоанн Лествичник, прп.; [в
рус. переводе] // Ни�ка: Библиотека Святых Отцов и учителей Церкви. – Режим доступу: http:/
/ni�ka.com.ua/index.php?Lev=ioanmax
30. Ісіченко Ігор, архиєпископ. Аскетична література Київської Русі / Ігор Ісіченко,
архиєпископ. – Харків : Акта, 2005. – С.46.
31. Див.: Калліст (Уер), єпископ. Внутрішнє Царство [Електронний ресурс] / Калліст (Уер),
єпископ; [пер. з англ.]. – К. : Дух і літера, 2003 // Православ’я: Електронна бібліотека. – Режим
доступу: http://www.ae�lib.org.ua/texts/kallistos_ware__the_inner_kingdom__ua.htm
32. Криса Б. Пересотворення світу. Українська поезія ХVІІ�ХVІІІ століть / Б.Криса. –
Львів: Свічадо, 1997. – С.185.
�
ОСОБИСТІСНІСТЬ БУТТЯ В ПОЕЗІЇ ОЛЕНИ МАМЧИЧ
Олена Мамчич більше двадцяти років працює викладачем Чернігівського
педуніверситету. Та відома вона не тільки як плідний філолог�науковець та педагог.
Перш за все вона є поетесою. Автор цієї статті намагається проаналізувати філософський
пласт поезії Олени Борисівни. Такий погляд не претендує на об’єктивність у тому
науковому розумінні об’єктивності, який передбачає критичний літературознавчий
дискурс. Заборона накладається і на всілякі лестощі. Спробуємо просто подивитися
на тексти Олени Мамчич крізь призму філософії любові. І тоді серед звичайних для
поетичної стихії спроб самовираження засяють перли тих сенсів, у яких уже проступає
не просто окрема особистість, а особистісність буття.
Однією з центральних тем поезії Олени Мамчич є тема слова. Вражає те,
наскільки гостро поетеса відчуває стихію, що викривляє слово, робить його
безсилим, безголосим, втомленим, холодним, чужим, вкритим «бісовим плащем»,
примхливим, оманливим найменням, пустою балачкою, «найзручнішою отрутою»
та проявом марного честолюбства .
Філософія слова –
Найзручніша отрута,
Що собою і вабить,
І зненацька вбива…
Це приклади із збірки « … І був вечір, і був ранок…» (Чернігів, 2006). А ось
феноменологія слова в збірці «Покаяние» (Чернигов, 2005): “…избитая фраза, логика
усталая, скоп смыслов серых, блудливые речи, бесовский выверт, лукавый лепет
словоблудий, сплетни» («И в россказнях знакомых поминать»), горделивое пустословие
(«И в центре круга гордо гарцевать, и петухом кричать по глупым поводам»)…
Половина слов –
Колос кошеный,
Буквы липкие –
Мерзлым крошевом
|