Формування збалансованого ресурсного потенціалу аграрного сектору

У статті розглянуто питання інтегрального підходу щодо формування збалансованого ресурсного потенціалу аграрного сектору з урахуванням асиміляційного чинника впливу на регіональному рівні. Обґрунтовано необхідність оптимізації ресурсного потенціалу для забезпечення стійкості розвитку аграрного сект...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Вишневська, О.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України 2011
Назва видання:	Економiчний часопис-XXI
Теми:	Економіка та управління підприємствами
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/47619
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Формування збалансованого ресурсного потенціалу аграрного сектору / О.М. Вишневська // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 3-4. — С. 48-50. — Бібліогр.: 5 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-47619
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-476192013-07-21T03:09:22Z Формування збалансованого ресурсного потенціалу аграрного сектору Вишневська, О.М. Економіка та управління підприємствами У статті розглянуто питання інтегрального підходу щодо формування збалансованого ресурсного потенціалу аграрного сектору з урахуванням асиміляційного чинника впливу на регіональному рівні. Обґрунтовано необхідність оптимізації ресурсного потенціалу для забезпечення стійкості розвитку аграрного сектору. Представлено складові оптимізації ресурсного потенціалу аграрного сектору економіки через реалізацію стратегій відновлення та збереження ресурсів. В статье рассмотрен вопрос интегрального подхода к формированию сбалансированного ресурсного потенциала аграрного сектора с учетом ассимиляционного фактора на региональном уровне. Обоснована необходимость оптимизации ресурсного потенциала для обеспечения стойкости развития аграрного сектора. Представлены составляющие оптимизации ресурсного потенциала аграрного сектора экономики через реализацию стратегии восстановления и сохранения ресурсов. In the article the question of an integrated approach to creating a balanced resource potential of the agricultural sector, taking into account the assimilation factor of influence on the regional level, is considered. The need to optimize the resource potential for resistance development of the agricultural sector is justified. The optimizing components of the resource potential of the agricultural sector through the implementation of recovery strategies and resource conservation are represented. 2011 Article Формування збалансованого ресурсного потенціалу аграрного сектору / О.М. Вишневська // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 3-4. — С. 48-50. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. 1728-6220 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/47619 636:338.439.4 uk Економiчний часопис-XXI Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Економіка та управління підприємствами Економіка та управління підприємствами
spellingShingle	Економіка та управління підприємствами Економіка та управління підприємствами Вишневська, О.М. Формування збалансованого ресурсного потенціалу аграрного сектору Економiчний часопис-XXI
description	У статті розглянуто питання інтегрального підходу щодо формування збалансованого ресурсного потенціалу аграрного сектору з урахуванням асиміляційного чинника впливу на регіональному рівні. Обґрунтовано необхідність оптимізації ресурсного потенціалу для забезпечення стійкості розвитку аграрного сектору. Представлено складові оптимізації ресурсного потенціалу аграрного сектору економіки через реалізацію стратегій відновлення та збереження ресурсів.
format	Article
author	Вишневська, О.М.
author_facet	Вишневська, О.М.
author_sort	Вишневська, О.М.
title	Формування збалансованого ресурсного потенціалу аграрного сектору
title_short	Формування збалансованого ресурсного потенціалу аграрного сектору
title_full	Формування збалансованого ресурсного потенціалу аграрного сектору
title_fullStr	Формування збалансованого ресурсного потенціалу аграрного сектору
title_full_unstemmed	Формування збалансованого ресурсного потенціалу аграрного сектору
title_sort	формування збалансованого ресурсного потенціалу аграрного сектору
publisher	Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Економіка та управління підприємствами
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/47619
citation_txt	Формування збалансованого ресурсного потенціалу аграрного сектору / О.М. Вишневська // Економiчний часопис-XXI. — 2011. — № 3-4. — С. 48-50. — Бібліогр.: 5 назв. — укp.
series	Економiчний часопис-XXI
work_keys_str_mv	AT višnevsʹkaom formuvannâzbalansovanogoresursnogopotencíaluagrarnogosektoru
first_indexed	2025-07-04T07:34:23Z
last_indexed	2025-07-04T07:34:23Z
_version_	1836700888506302464
fulltext	48 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI 3-4’2011 ÅÊÎÍÎÌ²ÊÀ ÒÀ ÓÏÐÀÂË²ÍÍß Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀÌÈ Постановка проблеми. Ресурсний потенціал галузі є основою забезпечення стійкості розвитку суб’єкта, а от- же, потребує обґрунтування та дієвої оцінки з метою роз- робки можливостей його оптимізації. Ступінь ефектив- ності використання ресурсного потенціалу галузі, суб’єкта господарювання або сільської території багато в чому залежить від обґрунтованості застосування відповідних систем показників. Об’єктивна інформація про кількісну та якісну оцінку ефективності мобілізації і ступеня викори- стання ресурсного потенціалу дозволяє адекватно керу- вати ним на всіх стадіях його формування, оновлення, розвитку та введення у виробництво. Ефективність вико- ристання кожного виду ресурсів, у силу своїх специфічних особливостей, оцінюється за допомогою конкретної систе- ми показників, основними з-поміж яких є зростання вар- тості валової продукції, фінансових результатів діяльності суб’єкта. Інтегровані показники ефективності використання ресурсного потенціалу можна застосовувати як для виз- начення ефективності використання ресурсного потен- ціалу в цілому, так і окремого виду ресурсів у розрахунку на одиницю ресурсу в натуральному або вартісному вира- женні. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний внесок у дослідження питання щодо формування зба- лансованого ресурсного потенціалу аграрного сектору було зроблено вітчизняними та зарубіжними вченими, серед яких: В. Я. Амбросов, В. Г. Андрійчук, В. А. Бори- сова, О. Ю. Єрмаков, М. Я. Дем’яненко, Ф. С. Зіятдінов, І. І. Лукінов, М. Й. Малік, В. Я. Месель-Веселяк, П. П. Рус- нак, П. Т. Саблук, Б. І. Смагін, І. Н. Топіха, С. Г. Чеглакова, В. С. Шебанін, В. В. Юрчишин та ін. Подальші дослідження потребують інтегрального під- ходу до оцінки та обґрунтування можливостей формуван- ня збалансованого ресурсного потенціалу аграрного сек- тору з урахуванням економічних, соціальних екологічних складових розвитку галузі та сільських територій регіонів країни. Метою статті є обґрунтування можливостей форму- вання збалансованого ресурсного потенціалу аграрного сектору на основі інтегрального підходу та реалізації стра- тегій відновлення і збереження ресурсів. Основні результати дослідження. Формування оп- тимізованого або збалансованого ресурсного потенціалу підприємств аграрного сектору є складним та комплек- сним завданням. На практиці воно вирішується з ураху- ванням конкретних виробничих цілей задля максимальної віддачі кожного виду ресурсу. Вибір найкращого варіанта із сукупності альтернативних здійснюється за заздалегідь визначеними параметрами в рамках ресурсних можливос- тей підприємства. Варіантність використання ресурсів трактується як спосіб поєднання технології з ресурсами у виробничому процесі [1]. На основі проведених нами досліджень та особливос- тей сільських територій ми дійшли висновку, що оптимі- зація ресурсозабезпечення аграрного сектору можлива за умови вдосконалення технологій і повинна базуватися на принципах соціальної відповідальності бізнесу щодо збе- реження та відтворення основи стійкого розвитку – ре- сурсного потенціалу – через екологізацію. Оптимізацію ресурсозабезпечення аграрного сектору необхідно проводити з урахуванням функцій, які викону- ють природні фактори у виробничому процесі. Алгоритм розрахунку інтегрального показника ефективності вико- ристання ресурсного потенціалу повинен враховувати ос- новний – асиміляційний фактор, який змінює потенційні можливості товаровиробників під впливом регіональних особливостей окремої сільської території. УДК 636:338.439.4 О. М. Вишневська, кандидат економічних наук, доцент кафедри економічного аналізу і аудиту Миколаївського державного аграрного університету ФОРМУВАННЯ ЗБАЛАНСОВАНОГО РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ У статті розглянуто питання інтегрального підходу щодо формування збалансова- ного ресурсного потенціалу аграрного сектору з урахуванням асиміляційного чинника впливу на регіональному рівні. Обґрунтовано необхідність оптимізації ресурсного по- тенціалу для забезпечення стійкості розвитку аграрного сектору. Представлено складові оптимізації ресурсного потенціалу аграрного сектору економіки через реалізацію стратегій відновлення та збереження ресурсів. Ключові слова: ресурсний потенціал, асиміляційний потенціал, стратегія, сільські території. О. Н. Вишневская ФОРМИРОВАНИЕ СБАЛАНСИРОВАННОГО РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦИАЛА АГРАРНОГО СЕКТОРА В статье рассмотрен вопрос интегрального подхо- да к формированию сбалансированного ресурсного потенциала аграрного сектора с учетом ассимиляци- онного фактора на региональном уровне. Обоснована необходимость оптимизации ресурсного потенциала для обеспечения стойкости развития аграрного секто- ра. Представлены составляющие оптимизации ресурс- ного потенциала аграрного сектора экономики через реализацию стратегии восстановления и сохранения ресурсов. Ключевые слова: ресурсный потенциал,ассимиляци- онный потенциал, стратегия, сельские территории. O. M. Vishnevska FORMATION OF A BALANCED RESOURCE POTENTIAL OF AGRICULTURAL SECTOR In the article the question of an integrated approach to creating a balanced resource potential of the agricultural sector, taking into account the assimilation factor of influ- ence on the regional level, is considered. The need to opti- mize the resource potential for resistance development of the agricultural sector is justified. The optimizing compo- nents of the resource potential of the agricultural sector through the implementation of recovery strategies and resource conservation are represented. Key words: resource potential, carrying capacity, strategy, rural areas. 49 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI3-4’2011 ÅÊÎÍÎÌ²ÊÀ ÒÀ ÓÏÐÀÂË²ÍÍß Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀÌÈ Інтегральний підхід до оптимізації ресурсозабезпечен- ня передбачає отримання інтегрального ефекту дії в су- купному ланцюгу виробництва та використання продукції; врахування причин, що можуть викликати мінімізацію не- гативного впливу; розподіл відповідальності між користу- вачами природних ресурсів; формування мотиваційних інструментів з огляду на особливості суб’єкта; застосуван- ня системного підходу, який бере до уваги вплив на всі суб’єкти, у тому числі суб’єкти екологізації, орієнтовані на досягнення цілей збереження навколишнього середови- ща; максимальну ефективність, а саме досягнення кон- кретних цілей екологізації з мінімальними відхиленням від екологічних норм та нормативів, які використовуються для вирішення поставлених завдань [3]. Представлений інтегральний підхід можна доповнити визначенням галузевих і регіональних особливостей, а та- кож необхідністю отримання максимальної віддачі в еко- номічному, соціальному та екологічному контекстах. Він дозволяє обґрунтувати стратегію впливу на об’єкти еко- логізації – екосистеми – з урахуванням дієвих принципів реалізації на інвестиційно-інноваційній основі. Результатом реалізації цієї стратегії повинно бути за- безпечення мінімального негативного впливу на природ- но-ресурсний потенціал аграрного сектору та збереження навколишнього середовища окремих сільських територій. При цьому можливості оптимізації залежать від комплексу внутрішніх і зовнішніх особливостей регіону, сільської те- риторії, підприємства. Важливою складовою реалізації інтегрального підходу в оптимізації ресурсозабезпечення аграрного сектору є досягнення дієвості у використанні окремих видів природ- них ресурсів та обмеження у навантаженні, яке призво- дить до зниження активізації асиміляційного потенціалу природних систем сільської території. Оптимальне ресурсозабезпечення аграрного сектору має ґрунтуватися на спроможності природних систем ней- тралізувати негативний вплив результатів використання у виробничому процесі та поновити якісні компоненти при- родного середовища. Асиміляційний потенціал аграрного сектору є основою ресурсозбереження і відновлення природних ресурсів та забезпечення ефективності його використання з еко- номічної та екологічної точок зору, впливу на стійкий роз- виток системи (регіону, підприємства). Для галузі основ- ним пріоритетом у забезпеченні екологізації виробництв є асиміляційний потенціал ґрунту, який має значне відхилен- ня в розрізі регіонів країни. Відхилення рівня самоочищення природних ланд- шафтів характеризує потенційно різні можливості щодо відновлення природних особливостей ґрунту та його вико- ристання у виробничому процесі через віддачу вкладених коштів, а також відображає екологічний стан окремого регіону країни. Реалізація можливостей щодо активізації асиміляційного потенціалу аграрного сектору пов’язана із галузевої структурою та природно-кліматичними особли- востями регіону. Найменші потенційні можливості, через низький рівень самоочищення природних ландшафтів, мають Херсонсь- ка, Запорізька, Донецька та Дніпропетровська області, га- лузева структура регіональної економіки яких історично зорієнтована на галузі промисловості, що справляють значний негативний вплив на екологічну ситуацію. Най- вищі потенційні можливості в активізації асиміляційного потенціалу демонструють Івано-Франківська, Закарпатсь- ка, Полтавська та Сумська області. Подібний розподіл регіонів за рівнем асиміляційного впливу визначає різні підходи до формування стратегії збереження і відтворен- ня ресурсного потенціалу аграрного сектору та різний рівень капіталовкладень для його практичної реалізації. Результатом застосування стратегічного підходу до оптимізації ресурсозабезпечення є соціо-еколого-еко- номічна ефективність використання ресурсного по- тенціалу, тобто визначення комплексного впливу та ак- тивізації ресурсозбережувальної діяльності підприємств аграрного сектору з метою підвищення їх результатив- ності. Обґрунтована нами соціо-еколого-економічна ефек- тивність складається із таких елементів: ресурсозбережу- вальні характеристики товарної сільськогосподарської продукції; вплив ресурсозбереження на довкілля, ефек- тивність використання всіх видів ресурсів, організацію ма- теріально-технічного постачання, зниження рівня мате- ріаломісткості виробництв; забезпечення фінансової достатності та дієвості ресурсозбережувальної діяльності; вплив ресурсозбереження на розширення ринків збуту продукції підприємств, підвищення якісних характеристик продукції; нарощування виробничих потужностей із вироб- ництва екологічно чистої продукції; підвищення рівня екс- портних можливостей аграрного сектору за вимогами СОТ. Ефективність ресурсозбереження може бути пред- ставлена через еколого- та соціально-економічні ефекти збереження одиниці ресурсу окремого виду, а саме [2]: за- побігання економічним збиткам унаслідок впливу на лю- дину і природу при виробництві (відтворенні), транспорту- ванні та зберіганні ресурсу; одержання віддачі вкладеного капіталу від основного виду діяльності, зовнішньоеко- номічної діяльності, потенціалу економічного зростання, а також синергетичного ефекту. Сутність синергетичного ефекту полягає в узгодженій взаємодії частин цілого, що веде в остаточному підсумку до їх колективної дії. У сфері ресурсозбереження синерге- тичний ефект виявляється в тому, що у процесі реалізації комплексу заходів загальний результат ресурсозбережен- ня перевищує суму результатів упровадження окремих за- ходів, відбувається посилення його підсумкового ефекту. Представлена властивість дозволяє досягнути більшого ефекту за однакового рівня витрат на ресурсозбережен- ня шляхом використання різних альтернативних варіантів практичного застосування. Результатом реалізації заходів щодо оптимізації ресур- созабезпечення є не тільки одержання приросту нату- ральних і вартісних показників діяльності підприємств аг- рарного сектору, соціо-еколого-економічної ефективності, а й забезпечення продовольчої безпеки регіонів та країни у цілому (рис. 1.). У країнах Європейського Союзу державна політика ресурсозбереження передбачає стимулювання реалізації ресурсозбережувальних проектів у сфері суспільного спо- живання як найбільш ефективний захід. Важливе значен- ня при обґрунтуванні та впровадженні заходів щодо ре- сурсозбереження відводиться життєвому циклу суб’єкта, галузевим і територіальним особливостям. Залучення ін- Рис 1. Взаємозв'язок ресурсозабезпечення аграрного сектору та продовольчої безпеки Джерело: Авторська розробка 50 ÅKÎÍÎÌ²×ÍÈÉ ×ÀÑÎÏÈÑ-XXI ÅÊÎÍÎÌ²ÊÀ ÒÀ ÓÏÐÀÂË²ÍÍß Ï²ÄÏÐÈªÌÑÒÂÀÌÈ 3-4’2011 вестицій у галузі народного господарства в останні десять років дозволили впроваджувати сучасні екологоорієнто- вані технології виробництва, але несприятлива екологічна ситуація та значне навантаження на природно-ресурсний потенціал є актуальною проблемою сьогодення майже в усіх регіонах країни, що підтверджує необхідність упровад- ження заходів щодо ресурсозбереження та оптимізації ре- сурсозабезпечення галузей, у тому числі аграрного секто- ру. Рівень інвестиційної привабливості аграрного сектору залишається недостатнім, що стримує можливість розвит- ку галузі на інвестиційно-інноваційній основі й упровад- ження заходів щодо екологізації виробництв. Проведені нами дослідження дають можливість об- ґрунтувати, що переважна частина підприємств аграрного сектору, особливо сільськогосподарські товаровиробники, використовують наявний ресурсний потенціал неефектив- но з економічної та екологічної точок зору. Особливо гос- тро постає питання щодо забезпечення екологічності у ви- користанні природно-ресурсного потенціалу сільських територій. Концентрація промисловості в регіонах справ- ляє безпосередній вплив на рівень екосистем, що негатив- но позначається на формуванні екологоорієнтованого сільського господарства. Реалізація стратегій відновлення та збереження ре- сурсного потенціалу аграрного сектору є основою для за- безпечення стійкості розвитку суб’єктів та продовольчої безпеки регіонів країни через: активізацію асиміляційного потенціалу окремих регіонів у напрямі самоочищення при- родних ландшафтів; зниження економічних витрат від не- гативного впливу на природно-ресурсний потенціал сіль- ських територій; забезпечення соціо-еколого-економічної ефективності використання ресурсного потенціалу аграр- ного сектору. Важливим аспектом реалізації стратегії є ак- тивізація інвестиційно-інноваційних аспектів (рис. 2.). Тенденція до зростання інвестиційної привабливості аграрного сектору характеризується позитивною динамі- кою. Збільшуються фінансові результати діяльності това- ровиробників: частка прибуткових сільськогосподарських підприємств у 2005–2010 рр. зросла від 57,7 до 83,0%, а ре- зультати виробництва дозволили, незважаючи на нега- тивні явища світової фінансово-економічної кризи, забез- печити виробництво продукції в обсягах, що гарантують продовольчу безпеку держави та зміцнюють її позиції на світових ринках продовольства [4]. Важливим заходом, спрямованим на забезпечення сприятливого середовища для стимулювання потенційних інвесторів, стало впровадження бюджетної програми пільгового кредитування для сільськогосподарських това- ровиробників. За період дії програми середньорічні обсяги залучених в аграрний сектор кредитів зросли від 2,0 до 20,0 млрд. грн., при цьому обсяг пільгових кредитів збіль- шився від 800,0 млн. до 15,0 млрд. грн., бюджетні видатки на компенсацію відсотків за кредитами – від 50,0 млн. грн. до 1 млрд. грн. [5]. Представимо прогнозні обсяги та джерела фінансу- вання розвитку сільських територій, сільськогосподарсь- кого виробництва та аграрного ринку відповідно до Дер- жавної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року (рис. 3.). Беручи до уваги представле- ну інформацію, слід зазначити, що питома вага фінансу- вання Програми з державного бюджету становить 93,8% у період 2011–2015 рр. Загострення питання дефіциту бюд- жету призвело до проблем у фінансуванні, а відтак і мож- ливості виконання поставлених завдань та стратегічних цілей розвитку українського села. У контексті вищезазначеного відмітимо, що державна підтримка підприємств сільських територій у виробничій сфері, на наш погляд, повинна проходити дещо в іншому ракурсі, а саме – у напрямі регулювання аграрного ринку, зниження ризиків та активізації інвестиційного клімату для іноземних і вітчизняних інвесторів. Досвід країн Європейського Союзу та США свідчить про результативність періодичного реформування аграр- ного сектору. Наприклад, було введено просту схему без- посередніх виплат фермерам, за якою погектарні компен- саційні платежі фіксуються з розрахунку на 1 га базової площі регіону та 1 тонну додаткового врожаю з 1 га; фер- мер отримує компенсацію в разі виведення з обороту 10,0% землі [1]. Складовою захисту товаровиробників за- лишається регулювання внутрішнього ринку продовольст- ва, обмеження імпорту та використання цільових цін, які є індикаторами для регулювання ринкових цін, а також роз- рахунку інших цін підтримки товаровиробників. Ключови- ми елементами системи державної підтримки сільськогос- подарських товаровиробників є: контроль за пропозицією шляхом застосування виробничих квот, обмежень площ посівів та щільності худоби на одиницю площ угідь; пла- тежі прямої підтримки доходів товаровиробників; трирів- нева система цінової підтримки (цільові ціни, інтервенційні ціни, порогові ціни), регулювання ринку. Висновки. Формування збалансованого ресурсного потенціалу аграрного сектору повинно базуватися на ос- нові інтегрального підходу з урахуванням впливу природ- но-кліматичних особливостей регіону та асиміляційного фактору, який виступає основою для самовідновлення природних ландшафтів сільської території. Реалізація стратегій відновлення і збереження ресурсного потен- ціалу галузі повинна базуватися на можливості активізації заходів щодо екологізації виробництв з метою забезпе- чення самоочищення територій та зниження негативного впливу на екосистеми. Результатом екологізації в галузі є забезпечення економічних, соціальних і екологічних вигод для подальшого розвитку аграрного сектору та забезпе- чення продовольчої безпеки країни, формування експорт- них можливостей з урахуванням вимог Світової організації торгівлі, стійкості розвитку суб’єктів господарювання. Література 1. Вишневська О. М. Ресурсний потенціал підприємств сільських тери- торій : монографія / О. М. Вишневська. – Миколаїв : Видавництво «Іри- ни Гудим», 2009. – 248 с. 2. Економіка природних ресурсів / Л. Г. Мельник, І. М. Сотнік, О. Ю. Чи- грин. – Суми : Університетська книга, 2010. – 348 с. 3. Социально-экономический потенциал региона / Под. общ. ред. О. Ф. Балацкого. – Сумы : Университетская книга, 2010. – 364 с. 4. Національні рахунки України за 2009 рік [Електронний ресурс] // Дер- жавний комітет статистики України. – Режим доступу : www.ukrstat.gov.ua 5. Державна цільова програма розвитку села до 2015 року [Електрон- ний ресурс] // Міністерство аграрної політики та продовольства Ук- раїни. – Режим доступу : www.minagro.gov.ua Стаття надійшла до редакції 25 березня 2011 року Рис 2. Динаміка обсягів інвестування аграрного сектору економіки України Джерело: Розраховано автором з використанням [4] Рис 3. Динаміка обсягів та джерела фінансування Державної цільової програми розвитку українського села в період до 2015 року Джерело: Розраховано автором з використанням [5]

Формування збалансованого ресурсного потенціалу аграрного сектору

Репозитарії

Схожі ресурси